КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
Кахнич Петро Федорович
УДК 332.3:631.12
ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ТЕРИТОРІЙ
ПРИМІСЬКИХ ЗОН ВЕЛИКИХ МІСТ
(на прикладі м. Рівне)
05.24.04 – Кадастр та моніторинг земель
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата технічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України, м. Рівне.
Науковий керівник:
заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор Черняга Петро Гервазійович, Національний університет водного господарства та природокористування, завідувач кафедри землеустрою, геодезії та геоінформатики, декан факультету землеустрою та геоінформатики.
Офіційні опоненти:
доктор технічних наук, професор Могильний Сергій Георгійович, Донецький національний технічний університет, завідувач кафедри геоінформатики і геодезії;
кандидат економічних наук, доцент Лоїк Григорій Карлович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри земельного кадастру.
Провідна установа:
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра кадастру територій, Міністерство освіти і науки України, м.Львів.
Захист відбудеться “20” жовтня 2006 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.09 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою:
03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31, ауд. 466.
З дисертацією можна ознайомитися в науково-технічній бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою:
03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31.
Автореферат розісланий “12” вересня 2006 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат технічних наук, доцент О.П. Ісаєв
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зміна системи землекористування в приміських зонах відбувається внаслідок приватизації земель та здійснення нових планів розвитку міст або розширення їх територій. Отже, питання організації територій, проведення державного земельного кадастру, моніторингу земель приміських зон та їх планувальний розвиток є першочерговими в сучасних умовах земельних відносин. Оцінка та прогноз використання приміських територій охоплює багато галузей та установ, оскільки їх інтереси часто об’єднуються і тісно переплітаються на одних і тих же територіях. В приміських зонах, де мова йде про конкретні території та розміщення на них землевласностей і землекористувань, а також про збереження екологічної рівноваги, необхідно виконувати детальні дослідження з точки зору використання їх різними землевласниками та користувачами. Кадастрові дані територій повинні давати вичерпні відомості про них, які необхідні для прийняття рішень, пов’язаних з задачами планування землекористувань на приміських територіях і змінами їх в часі. Основна мета оцінки приміських зон полягає у встановленні взаємної відповідності між різноманітними суспільними потребами і можливостями даних територій в забезпеченні гармонійного існування на них всіх галузей народного господарства, землевласностей та землекористувань.
Дослідження, що пов’язані з регіональними проблемами, набули в останній час значного розширення завдяки розвитку науки про регіональні системи, розселення в них, урбанізацію та їх раціональне використання. Особливе значення в цих питаннях посідають дослідження М.М .Габреля, М.М. Дьоміна, Є.Є. Клюшниченка, В.І. Нудельмана, Т.Ф. Панченко, С.Б. Усаковського, Г.Й. Фільварова.
Вагомі наукові досягнення в дослідженнях формування та планування землекористувань, управління територіями та земельними ресурсами мають роботи вчених С.П. Войтенка, М.О. Володіна, В.В. Горлачука, Л.В. Корнілова, Г.К. Лоїка, Л.Я. Новаковського, А.П. Осітнянка, Л.М. Перовича, О.С. Третяка, П.Г.Черняги, О.І. Чечона та інших.
Питаннями кадастрового зонування та створення ГІС міських територій з їх інфраструктурою займаються вчені Ю.О. Карпінський, М.Г. Лихогруд, А.А. Лященко, С.Г. Могильний, С.В. Старовєров.
Управління такою багатофункціональною системою, як землеустрій, має здійснюватися за допомогою механізму прямого та зворотнього зв’язку між підсистемою управління та функціональними підсистемами. Тому для оптимального використання територій та їх управлінням необхідні системні принципи розв’язання широкого кола проблем з сукупністю методичних засобів за допомогою яких можна розв’язувати нетривіальні задачі. Для ефективного управління територіями, які є багатофункціональними та поліструктурними в просторово-часовому вимірі, необхідно постійно вдосконалювати методи та способи їхнього моделювання. Різноманітні напрямки в землеустрої вимагають індивідуального підходу до конкретного вирішення кожної задачі. Такою задачею в нашому випадку є оптимізація структури розвитку землевласностей та землекористувань приміських зон.
Вирішення проблем, пов’язаних з раціональним використанням земель в містах та приміських територіях, оптимальним розміщенням галузей народного господарства на них, комплексною оцінкою приміських територій та збереженням природно-ресурсного потенціалу, є одним з найважливіших факторів забезпечення надійного функціонування міст та приміських територій. Саме ці питання, пов’язані з дослідженнями і впровадженнями в практику основних положень оптимізації структури територій в приміських зонах, стали предметом дисертаційної роботи. Дисертаційна робота відповідає формулі спеціальності 05.24.04 – Кадастр та моніторинг земель і охоплює напрямки досліджень з питань прогнозування та планування розвитку територій з врахуванням регіональних особливостей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на підставі Законів України, Постанов Кабінету Міністрів України та Верховної Ради, а саме: Закону України “Про планування і забудову територій” № 1699-III від 20.04.2000р., Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.93 №224 “Про містобудівний кадастр населених пунктів”, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15 “Про порядок ведення державного земельного кадастру”, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.93 №661 “Про затвердження положення про моніторинг земель”, Постанови Верховної Ради України “Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель” від 13.03.1992р. № 2201-XII і в рамках наукових досліджень галузевої науково-дослідної лабораторії геодинаміки та геоінформатики при Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка структурно-оптимізаційної моделі розвитку територій приміських зон великих міст.
Відповідно до поставленої мети в роботі розв’язуються такі основні задачі:
- опрацювання динаміки розвитку територій з еколого-економічною оцінкою та напрямками охорони і відтворення природних ресурсів;
- проведення оптимізації територій за допомогою комплексної науково-обгрунтованої системи землеустрою як основного механізму земельної політики держави, що регулює земельні відносини сукупністю організаційно-правових, соціально-економічних, екологічних, технічних та інших заходів;
- створення структурної системної моделі зв’язків між територіальними елементами земель приміської зони та функціональними заходами землеустрою;
- побудува ієрархічної моделі системи приміської зони;
- розробка алгоритму оптимізації використання земель приміської зони.
Об’єктом дослідження є територія приміської зони великого міста з функціональним зонуванням землевласностей та землекористувань.
Предмет дослідження - системне моделювання структури території приміської зони та створення моделі зв’язку між територіальними елементами
її земель.
Методи дослідження - системний аналіз як прикладна наукова методологія з організаційно-правовими аспектами управління територіями приміських зон, структурною системою та зв’язками між територіальними елементами земель, що забезпечують ефективне функціонування даної системи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що землеустрій територій приміських зон нами представлений структурною багатофункціональною системою, яка відображає кількісну та якісну оцінку взаємозв’язків між підсистемами, а також їх елементами для оптимального використання земель, розвитку територій і прийняття управлінських рішень.
В роботі запропоновано системне моделювання використання земель приміської зони.
Таке моделювання полягає у створенні:
- структурної моделі зв’язків між територіальними елементами земель приміської зони;
- ієрархічної моделі системи приміської зони;
- алгоритму оптимізації територій за допомогою комплексної системи землеустрою приміських зон як основного механізму земельної політики держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі виконаних досліджень та запропонованої методики системного моделювання зв’язків між елементами приміської зони можна науково обґрунтовувати та здійснювати оптимізацію використання земель для прийняття управлінських рішень. Така модель може застосовуватися при організації та управлінні територіями різного призначення. Результати роботи використовуються в комплексному управлінні земельними ресурсами міста Рівного та його приміської зони, а також в навчальному процесі для спеціальностей “Землевпорядкування та кадастр” та “Геоінформаційні системи і технології” Національного університету водного господарства та природокористування.
Особистий внесок здобувача. Основні результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. В роботах, опублікованих у співавторстві, автору належить:
- безпосередня участь в дослідженнях, побудові схем [4,6];
- розробка алгоритму, виконання обчислень [5,7].
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися і обговорювалися на виробничих нарадах Рівненського обласного головного управління земельних ресурсів; Міжнародному симпозіумі “Геоінформаційний моніторинг навколишнього середовища” (Алушта, 2005р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва” (Львів-Яворів, 2005-2006р.); науково-технічних конференціях Національного університету водного господарства та природокористування 2002-2005р. (в минулому Український державний університет водного господарства та природокористування).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них: 7статей у наукових фахових виданнях і 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 132 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації - 165 сторінок. Текстова частина ілюструється 10 рисунками та 28 таблицями. В додатках також поміщені акти впровадження результатів досліджень.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкрито сутність проблеми використання територій приміських зон, обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, висвітлена наукова новизна та практична цінність роботи, зазначено особистий внесок здобувача стосовно основних положень дисертації, подано дані про структуру та обсяг дисертаційної роботи та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “ Землеустрій як засіб формування приміських територій великих міст” аналізується стан та структура територій приміських зон і розвиток землекористувань в них. В ньому висвітлені питання, що досліджуються в роботі щодо системної структуризації та розвитку земель приміської зони за категоріями та використанням.
Необхідною умовою розвитку приміських територій є проведення робіт з питань землекористування, які дають можливість визначити існуючі типи землекористувань, виявити зміни, які відбуваються у зв’язку з ростом та реконструкцією міст. При цьому необхідно ув’язати систему землекористування з технічними і соціальними системами, а також удосконалити моделі територій, в тому числі геопросторові. Також потрібно розробити методи зонування з використанням ГІС та етапи моделювання для прийняття рішень у сферах землекористування, екології, містобудування та природокористування.
Основним завданням землеустрою в приміських зонах є організація раціонального використання земель різних категорій та взаємоузгодженого розміщення на них об’єктів різного функціонального призначення, а саме: житлової, промислової та громадської забудови, інженерно-технічної інфраструктури та інших елементів з встановленням оптимальних режимів їх взаємного функціонування.
Найбільш важливими елементами аналізу приміських територій є їх комплексна оцінка, визначення демографічної ємності та планування резервних територій для розміщення перспективного міського, сільськогосподарського, рекреаційного та іншого будівництва.
Основна мета організації та функціонування приміських територій полягає у встановленні взаємної відповідності між багатогранними громадськими потребами і можливостями природного та технічного комплексу приміської території для відповідного виду господарського використання.
В процесі формування приміських територій розглядаються і вирішуються основні народногосподарські задачі, а саме: використання земель за категоріями та цільовим призначенням; економічні та технічні; визначення принципів розселення та організації населених пунктів; розвиток транспортної та інженерно-технічної мережі; відновлення та охорона природи; відпочинок та оздоровлення населення.
Загальна площа приміської зони регламентується нормативними документами і залежить від величини міста-центру, кількості жителів, дорожньо-транспортної мережі, наявності і кількості транспортних засобів для пересування в межах зони (автобуси, тролейбуси, маршрутні таксі, приміські поїзди і приватні автомобілі), санітарно-гігієнічних, архітектурно-планувальних вимог. Орієнтовно межі приміських територій можна визначити згідно ДБН 360-92**.
Отже, території приміських зон великих міст потребують вдосконалення управління ними з метою їх оптимального використання на основі оптимізації взаємозвязків між природно-територіальними, соціально-економічними, правовими та технічними підсистемами, які створюють загальну систему сталого розвитку та раціонального використання приміських зон.
Основні задачі оптимізації територій приміських зон та етапи їх організації розглянуто в другому розділі “Методичні засади оптимізації структури територій приміських зон великих міст”. При цьому нами використана методика дослідження зв’язків між територіальними елементами земель приміської зони, які представлені системою та функціональними заходами землеустрою з використанням інженерної інфраструктури, що розміщена на землях різних категорій.
Серед основних етапів оптимізації структури приміських територій можна виділити наступні :
- проведення аналізу сучасної планувальної структури;
- проведення комплексної оцінки території;
- розробка перспективної структури території;
- складання схеми функціонального зонування території;
- розробка заходів з раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля.
Прийняттю рішень з організації та розвитку територій приміських зон повинна передувати аналітична робота, яка включає в себе, з одного боку, комплексний та всебічний аналіз територій приміських зон, а з іншого - дослідження, направлені на виявлення різноманітних функціональних особливостей приміських територій та на моделювання їх оптимальної планувальної структури. Основою розвитку приміських територій є комплексна їх оцінка, а початковим етапом щодо їх організації - функціональне зонування та побудова оптимальної структури землекористувань.
На основі проведеного аналізу використання територій встановлено, що одним із важливих важелів виконання вимог раціонального використання та розвитку приміських територій є еколого-економічне планування як метод ефективного і взаємоузгодженого розміщення всіх видів землекористувань на даній території.
Отже, при еколого-економічній оцінці ефективності використання територій, які необхідно розглядати з розміщенням на них народногосподарських об’єктів і врахуванням розроблених заходів для збереження екологічної рівноваги, вони повинні бути проаналізовані з точки зору інтересів всіх представлених на них основних галузей господарювання, землевласностей та землекористувань.
Під еколого-економічним аналізом необхідно розуміти комплекс досліджень, спрямованих на виявлення особливостей територій, які визначають напрямки перспективного їх розвитку та використання і сприяють раціональному розміщенню галузей народного господарства, найбільш ефективному використанню природних ресурсів і охороні довкілля.
Тому еколого-економічне функціонування територій повинно перш за все сприяти гармонійному розвитку природних процесів шляхом встановлення природоохоронних територій, курортно-рекреаційних зон; територій переважно сільськогосподарського використання (найбільш цінні сільськогосподарські землі); сельбищних територій з розміщенням на них підприємств з нешкідливими галузями виробництва. Ступінь конфліктності при встановленні територій переважного використання з позицій охорони довкілля можна представити у вигляді рис.1.
Рис.1. Схема конфліктності територій з позицій охорони довкілля
В загальній схемі еколого-економічної оцінки приміських територій (рис.2), нами встановлено, що оцінка території полягає в характеристиці загальної природної ситуації з визначенням закономірностей природних процесів, без знання яких неможливо розробляти і проводити заходи з раціонального еколого-економічного використання територій та охорони довкілля. Вона повинна включати характеристику тих природних умов, які мають значний вплив для вирішення проблем ефективності еколого-економічного розвитку території: клімат, гідрологічні особливості, ґрунтовий покрив, характер рослинності, ландшафтів тощо. Багатогранність зв’язків між містом-центром і навколишніми населеними пунктами, розміщеними в зоні
Рис. 2. Схема еколого-економічної оцінки приміських територій
його впливу, ускладнюють вирішення комплексного розвитку територій
містобудування, оскільки вони, як правило, розташовані на цінних і особливо цінних сільськогосподарських землях.
На думку фахівців землевпорядників та архітекторів зонінговий розвиток територій дозволить ефективно управляти ними, реально впливати на формування оптимальних землевласностей і землекористувань, їхні спеціалізації. При цьому потрібно ефективно використовувати землі міста та приміської зони, оптимально розміщувати об’єкти житлової та промислової забудови, об’єкти торгівлі, побуту, культурних, спортивних, оздоровчих комплексів, створювати сприятливі умови екологічного стану навколишнього середовища, санітарного і природно-охоронного захисту річок та водоймищ тощо.
Нами запропоновано методику управління територіями, яка базується на техніко-економічному обґрунтуванні генерального плану розвитку територій міста та приміської зони як єдиної містоутворюючої системи. Узагальнюючим організаційно-правовим механізмом контролю за використанням земельних ресурсів і управлінням ними, на нашу думку, має бути розроблений генеральний план земельно-господарського устрою міста та приміської території. На основі зазначеного плану земельно-господарського устрою встановлюють режим використання земель в тій чи іншій зоні, перерозподіл земельних ділянок, при якому повинні бути визначені оптимальні параметри землекористувань і землевласностей, їх розміщення в просторі, виходячи з особливостей виробничої діяльності та навколишнього середовища. Такий підхід оснований на принципах комплексного зонування території міста і приміської зони в залежності від функціонального використання земель, як єдиної багатофункціональної поліструктурної системи.
Для оптимізації структури приміських зон визначено організаційно-правові аспекти управління земельними ресурсами з необхідним зонуванням (рис.3) і розроблено структурну систему зв’язків між територіальними елементами земель.
Далі в дисертації запропоновано системний підхід щодо структуризації елементів приміської зони та їх впливу на оптимізацію використання територій. Розглянуто теоретичні основи структурної системи зв’язків між територіальними елементами земель приміської зони і функціональними заходами землеустрою, а також створення ієрархічної моделі приміської зони, що базуються на дослідженнях відомих вчених.*
Третій розділ “Оптимізація структури приміської зони (на прикладі м. Рівне)” присвячений створенню на основі системного аналізу моделей, які дали б можливість визначити територію приміської зони як структуру територіальних елементів земель щодо необхідності визначення підсистем та
*1. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системный анализ: проблемы, методология, приложения. - К.2005.
2.Качинський А.Б. Екологічна безпека України: Системний аналіз перспектив покращення.- К.2001.
3. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий.- М.1993.
Рис.3. Схема зонування території приміської зони
окремих факторів, що впливають на її оптимальне використання. Головними ознаками приміської зони, як системи, є ієрархічність, структурованість,
взаємозалежність та взаємозв’язок між її елементами. Структуризація характеризується відповідними зв’язками в залежності від глобальних та локальних пріоритетів. Нами використовувався зручний теоретико-графовий метод для наочного аналізу зв’язаності земель з функціональними заходами землеустрою. Далі створено ієрархічну модель системи, у якій функції управління розподілені між певними рівнями і за допомогою якої можна оптимально використати кожний елемент управління та мати певну свободу дій для різних підсистем нижчих рівнів. Елементи нашої системи впорядковано за принципом однорідності. При розробці даних досліджень використано відношення між територіальними елементами системи приміської зони Х та управлінськими чинниками, якими є функціональні заходи землеустрою Y , що представлено як підмножину декартового векторного добутку YХ.
При цьому:
, (1)
де Х – множина категорій земель за цільовим призначенням:
x1 – землі сільськогосподарського призначення,
x2 – землі житлової та громадської забудови,
x3 – землі природно-заповідного та іншого природоохоронного
призначення,
x4 – землі оздоровчого призначення,
x5 – землі рекреаційного призначення,
x6 – землі історико-культурного призначення,
x7 – землі лісового фонду,
x8 – землі водного фонду,
x9 – землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
, (2)
де Y – функціональні заходи землеустрою:
y1 – технічні, y4 – естетичні,
y2–організаційно-правові, y5 – екологічні,
y3 – соціально-економічні, y6 – інформативні.
Множина управлінських чинників Y пов’язана з множиною територіальних елементів системи приміської зони Х через коефіцієнт таким чином: на запитання про спроможність даного елемента вплинути на інший для кожної пари цілих чисел (i, j), можна дати позитивну відповідь тоді, коли для пари маємо .
Відношення за суттю є характеристичною функцією, яка визначається експертами, причому
, якщо (наявний зв’язок між елементами);
, якщо (відсутній зв’язок між елементами).
В цілому система описується матрицею інцидентності:
(3)
Така матриця системи земель приміської зони нами представлена у вигляді: |
X1 | X2 | X3 | X4 | X5 | X6 | X7 | X8 | X9
y1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1
y2 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1
y3 | 1 | 1 | 1 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1
y4 | 0 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 1
y5 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1
y6 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1
Вона розглядається як симплеційний комплекс системи приміської зони , необхідний для аналізу спільного впливу елементів на . При аналізі впливу наутворювався комплекс .
В роботі детально виконані дослідження з введенням поняття “ q-зв’язку ”* для аналізу спільного впливу вищезгаданих елементів. Розглядалися також
зв’язки між елементами комплексу взагалі, що пов’язані між собою через послідовність проміжних симплексів. Для обох відношень та
* Atkin R Mathematical structure in human affairs. – London. 1973.
отримане число класів еквівалентності і структурні вектори, які характеризують вагому наявність взаємозв’язаності вибраних елементів
функціональних заходів землеустрою як управлінських чинників та категорій земель за цільовим призначенням в структурі приміської зони.
При сучасному системному підході до землеустрою необхідно створювати ієрархічні моделі для різних функціональних заходів управління певними територіями. Нами створена ієрархічна модель в системі землеустрою, зокрема, для території приміської зони. При цьому ми використали дослідження Т.Сааті, яким запропоновано метод прийняття рішень у важко формалізованих ситуаціях.
В системі приміської зони виділені дві підсистеми: адміністративно-територіальні утворення (рівень 2) та функціональна (рівень 3-5) (рис.4), що характеризують таку ієрархію: 1- приміська зона; 2- адміністративно-територіальні утворення; 3- категорії земель за цільовим призначенням; 4- склад земель за угіддями; 5 – інфраструктура. З метою ефективного та оптимального використання земель даної території нами виконані дослідження впливу окремих факторів нижчих рівнів ієрархії на вершину. Вплив факторів, як правило, є нерівномірний, тому нами встановлено інтенсивність впливу кожного з них на функціонування приміської зони, а також визначено їх пріоритетність.
В роботі представлена система приміської зони у вигляді моделі реальної ситуації з попарним порівнянням між елементами певного рівня.
При цьому кожні елементи деякого рівня ієрархії впливають на кожний елемент вищого рівня з відповідними вагами .
Для знаходження вектора пріоритетів потрібно, щоб виконувалась умова
, (4)
де А–матриця парних порівнянь елементів деякого рівня системи приміської зони для різних рівнів; – власне число матриці А; – власний вектор матриці А, який виражає відносні ваги впливу елементів даного рівня на певний елемент вищого. Перший рівень ієрархії даної моделі має єдину мету – ефективне функціонування приміської зони.
Пріоритети елементів другого рівня можна отримати за допомогою матриці порівнянь відносно мети першого рівня. Кінцевим результатом є визначення пріоритетів елементів найнижчого (п’ятого) рівня відносно першого через проміжні (другий, третій, четвертий) рівні. За допомогою матриць попарних порівнянь була запропонована множина локальних пріоритетів, яка складається із сукупності власних векторів матриць А.
Таким чином, створена нами ієрархічна модель показала пріоритетність елементів різних рівнів, які суттєво впливають на оптимальний розвиток приміської зони. На основі виконаних досліджень створена модель оптимізації структури приміської зони (на прикладі м. Рівне), яка представлена на рис.5. Вона характеризує наступне: на розвиток приміської зони суттєво впливає транспортна мережа, енергетика та водопостачання; з складу земель за угіддями – забудовані, лісові, водопокриті та сільськогосподарські; з категорій
Рис. 4. Ієрархічна модель приміської зони
Рис.5. Модель оптимізації структури приміської зони (на прикладі м. Рівне)
земель за цільовим призначенням - промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, житлової та громадської забудови, рекреаційного та сільськогосподарського призначення, водного та лісового фондів.
Дані пріоритети суттєво впливають на розвиток адміністративно-територіальних утворень і вони є визначальними при оптимальному управлінні територіями приміської зони м. Рівне.
ВИСНОВКИ
В дисертації отримані такі основні результати:
1. Обґрунтовано аналітичні підходи до еколого-економічної ефективності розвитку територій через існуючу систему господарювання, земле- та природокористування, порівняльну характеристику антропогенних навантажень та їх вплив на навколишнє середовище. Запропоновано механізм практичного урахування антропогенного впливу на приміські території.
2. Створена структурна системна модель зв’язків між територіальними елементами земель приміської зони та функціональними заходами землеустрою.
3. Визначено основні рівні та окремі фактори, які впливають на оптимальне функціонування приміської зони, за допомогою комплексної науково-обгрунтованої системи землеустрою як основного механізму земельної політики держави, що регулює земельні відносини з урахуванням сукупності організаційно-правових, соціально-економічних, екологічних, технічних та інших заходів.
4. Представлено конструктивну та регулюючу форму системи приміської зони та встановлено, що головними ознаками її є ієрархічність, структурованість, взаємозалежність і взаємозв’язок між складовими частинами.
5. Створено ієрархічну модель приміської зони, яка показала локальні та глобальні пріоритети, які суттєво впливають на оптимальний розвиток приміської зони.
6. Розроблено методику оптимізації структури приміської зони з визначенням пріоритетів, що суттєво впливають на розвиток адміністративно-територіальних утворень.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Кахнич П.Ф. Динаміка розвитку територій в приміських зонах // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – Львів, 2005. – С.379-383.
2. Кахнич П.Ф. Причинно-наслідкові зв’язки землекористувань з екологічною ситуацією в приміських зонах // Інженерна геодезія. – К.: КНУБА, 2003. – Вип. № 49. – С.141-151.
3. Кахнич П.Ф. Основні принципи формування та оцінки приміських територій // Вісник НУВГП . – Рівне: НУВГП, 2006. – №1.– С.194-200.
4. Кахнич П.Ф., Корнілов Л.В., Черняга П.Г. Землеустрій, як засіб формування землекористувань // Містобудування та територіальне планування. – К.: КНУБА, 2003. – Вип. № 16. – С.71-77.
5. Кахнич П., Німкович Р., Черняга П. Структурна система земель приміської зони //Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – Львів, 2006. – С.242-247.
6. Кахнич П.Ф., Корнілов Л.В., Черняга П.Г. Організаційно – правові аспекти управління територіями населених пунктів та приміських зон // Землевпорядний вісник. – Київ, 2003.-№1. – С.28-31.
7. Кахнич П. Німкович Р. Черняга П. Ієрархічна модель системи приміської зони // Землевпорядний вісник. – Київ, 2006. .-№1. – С.53-56.
8. Кахнич П.Ф. Формування приміських територій крупних та великих міст // “Геоінформаційний моніторинг навколишнього середовища”. – Праці міжн. конф. Алушта. – 2005. – С.102-107.
9. Кахнич П.Ф., Черняга П.Г., Мельничук О.Ю. Деякі аспекти меліорації у відтворені природно-ресурсного потенціалу // Тези доповідей регіональної наук.- практ. конф. “Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля.- Тернопіль, 1990. – С.17-18.
10. Кахнич П.Ф., Мельничук О.Ю. Раціональне природокористування в регіонах інтенсивного антропогенного навантаження //Тези доповідей наук.–техн. конференції, присвяченої 50-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні. – Рівне, 1995.- ч.1. – С.44.
АНОТАЦІЯ
Кахнич П.Ф. Оптимізація структури територій приміських зон великих міст (на прикладі м. Рівне). – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.24.04 – Кадастр та моніторинг земель. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2006.
Запропоновано новий системний підхід до вирішення проблеми оптимального використання та управління територіями. На прикладі територій приміських зон виконано оптимізацію їх структури з врахуванням зв’язків між територіальними елементами земель та функціональними заходами землеустрою. Створена ієрархічна модель системи приміської зони, на основі якої виявлено локальні та глобальні пріоритети, які суттєво впливають на оптимальний розвиток приміської зони. Обґрунтовано аналітичні підходи до еколого-економічної ефективності розвитку територій через систему господарювання, земле- та природокористування, антропогенну навантаженість.
Ключові слова: глобальні пріоритети, ієрархічна модель, q-зв’язок, інфраструктура, симплекс, структурна система, оптимізація, матриця інцидентності.
АННОТАЦИЯ
Кахнич П.Ф. Оптимизация структуры территорий пригородных зон больших городов (на примере г. Ривнэ). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.24.04 – Кадастр и мониторинг земель. – Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2006.
Предложен новый системный подход к решению проблемы оптимального использования и управления территориями. На примере территорий пригородных зон выполнено оптимизацию их структуры, с учетом связей между территориальными элементами земель и функциональными мероприятиями землеустройства. Создана иерархическая модель системы пригородной зоны, благодаря которой выявлены локальные и глобальные приоритеты, которые существенно влияют на оптимальное развитие пригородной зоны. Обосновано аналитические подходы к эколого-экономической эффективности развития территорий через систему хозяйствования, земле - и природопользования и антропогенные нагрузки.
Ключевые слова: глобальные приоритеты, иерархическая модель, q-связи, инфраструктура, симплекс, структурная система, оптимизация, матрица инцидентности.
ANNOTATION
Kahnich P.F. Optimization of structure of territories of suburban zones of large towns (exemplified by t. Rivne). Manuscript.-
Thesis for academic degree of candidate of technical sciences in speciality 05.24.04 – cadastre and lands monitoring. – Kyiv National Universiti of Construktion and Architekture, Kyiv, 2006.
A new systemic approach is suggested for solving the problem of the optimal use and management of territories. At the example of territories of suburban zones the optimization has been performed of their structure taking into account relations between lands territorial elements and functional measures of land management. The hierarchic model has been created of the suburban zone system on the basis of which local and global priorities have been determined which influence substantially the optimal development of suburban zone. Analytical approaches have been substantiated to ecological economic efficiency of territorial development via the system of economic management, land and nature use, anthropogenic loading.
Key words: global priorities, hierarchic model, q-relation, infrastructure, simplex, structural system, optimization, incidence matrix.
