ЛЯШЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 633.12:631.5

УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ГРЕЧКИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД

ПОПЕРЕДНИКІВ, СТРОКІВ І СПОСОБІВ СІВБИ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.09 - рослинництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Кам’янець-Подільський – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України протягом 2000-2002 рр.

Науковий керівник: | КУЦЕНКО Олександр Михайлович, кандидат сільськогосподарських наук, професор, Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри рослинництва

Офіційні опоненти: | БІЛОНОЖКО Володимир Якович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького Міністерства освіти і науки України, професор кафедри екології та основ сільського господарства

ТКАЧУК Василь Микитович, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри рослинництва

Провідна установа: | Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться “ 21 ” червня 2006 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 71.831.01 при Подільському державному аграрно-технічному університеті за адресою: Україна, 32316, вул. Шевченка, 13, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область, Подільський державний аграрно-технічний університет, вченому секретареві спеціалізованої вченої ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Подільського державного аграрно-технічного університету.

Автореферат розісланий “ 16 ” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гойсюк С.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В комплексі агротехнічних заходів, які визначають урожай гречки, і до тепер не втрачає своєї актуальності вибір попередника, строку і способу сівби. По-перше, думка про неї, як культури невибагливої до ґрунтових умов, стала основною причиною того, що гречка і на даний момент не має визначеного місця в сівозміні. Хоча є цілковита можливість (гречка в структурі посівних площ, як правило, займає незначну питому вагу) розмістити цю цінну круп’яну і медодайну культуру по кращих попередниках, які б в більшості відповідали її біологічним вимогам. По-друге, строки сівби, визначаючи забезпеченість рослин світлом, теплом і вологою, займають чільне місце в комплексі заходів, котрі забезпечують високі і сталі врожаї гречки; решта факторів лише послаблюють або підсилюють вплив умов, що створюються в ті чи інші періоди. По-третє, правильний вибір способу сівби найбільш повно реалізує потенціал культури, забезпечує добрий розвиток рослин і надає їм можливість отримати максимальну продуктивність.

Всі ці питання є недостатньо вивченими для конкретних ґрунтово-кліматичних зон, що надає їм актуальності і визначило основні напрями наших досліджень. Це важливо в сучасних умовах, в зв’язку з структурними змінами в сільському господарстві, коли в багатьох сільськогосподарських підприємствах зменшилась увага до сівозміни. Крім того, дослідження проводили без застосування будь-яких хімічних засобів, з використанням лише післядії добрив, що сприяє отриманню екологічно чистої продукції, яка може використовуватися, головним чином, у дитячому, а також дієтичному і профілактично-лікувальному харчуванні.

Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, визначило доцільність і основні напрямки досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначені в дисертаційній роботі питання є складовою частиною державної бюджетної теми: “Розробка та впровадження ресурсозберігаючих, відповідаючих вимогам охорони праці і екологічної безпеки технології вирощування екологічно чистої продукції рослинництва” за № ДР 0198U0071244.

Мета та завдання досліджень. Мета досліджень полягає у вивченні процесу формування продуктивності гречки залежно від попередників, строків і способів сівби та впливу цих елементів технології на якість її зерна в умовах лівобережного Лісостепу України.

Для досягнення цієї мети нами були визначені наступні завдання з вивчення впливу елементів технології та погодних умов на:

–

–

–

–

–

–

–

–

Об'єкт дослідження – процес формування продуктивності рослин гречки.

Предмет дослідження – окремі елементи технології вирощування гречки, умови та фактори, що впливають на врожайні властивості та технологічну якість зерна.

Методи дослідження. Візуальний – для спостереження фенології рослин гречки; вимірювально-ваговий – для встановлення маси кореневої системи, площі листкової поверхні, вологості ґрунту, структури рослин гречки, вегетативної маси; розрахунковий – для визначення показників коефіцієнта водоспоживання; ваговий – для визначення урожайності зерна з облікових ділянок; лабораторний – для визначення показників технологічної якості; математично-статистичний – для оцінки достовірності отриманих результатів досліджень; розрахунково-порівняльний – для встановлення економічної та біоенергетичної ефективності досліджуваних факторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Для умов лівобережного Лісостепу України вперше досліджено вплив окремих елементів технології вирощування та погодних умов з метою підвищення продуктивності гречки. Встановлені частки впливу попередників, строків і способів сівби, а також погодних умов на врожайність цієї круп’яної культури.

Доведено доцільність застосування ранніх травневих строків та широкорядного способу сівби гречки для даної зони.

Отримані результати в подальшому знайшли відображення під час впровадженні їх у виробництво.

Практичне значення одержаних результатів. Для удосконалення технології вирощування гречки, з урахуванням конкретних погодних умов лівобережного Лісостепу України, рекомендовано виробництву попередник, строки і спосіб сівби гречки, які забезпечать збільшення врожайності екологічно чистої продукції та покращення технологічної якості зерна.

Особистий внесок здобувача. Сформовано напрямок, розроблено програму і методику досліджень.

Особисто здобувачем проведено огляд та аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації, польові досліди, лабораторний аналіз, статистичну обробку отриманих результатів. За безпосередньою участю автора та під його керівництвом впроваджувалися результати досліджень у виробництво.

Аналіз та обговорення результатів досліджень, підготовку їх до друку та написання дисертації й автореферату здійснено пошукачем особисто при узгодженні з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень були викладені на: трьох міжнародних науково-практичних конференціях (2002-2005 рр.); перших Всеукраїнських наукових читаннях, присвячених пам’яті М.М.Гришка (2001); засіданнях кафедри рослинництва Полтавської державної аграрної академії; підсумкових науково-практичних конференціях протягом 2002-2004 рр.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 3 наукові статті у фахових виданнях та 3 тези доповідей у матеріалах міжнародних науково-практичних конференціях і 1 теза доповіді на перших Всеукраїнських наукових читаннях, присвячених пам’яті М.М.Гришка (2001).

Структура роботи. Дисертація викладена на 131 сторінці комп’ютерного тексту, складається із вступу, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел, який включає 196 найменування, з них 8 – латиницею; містить 19 таблиць і 23 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Урожайність гречки залежно від абіотичних і антропогенних факторів (огляд літератури).

У розділі наведено огляд літературних джерел з питань біологічної характеристики гречки, подані результати досліджень минулих років і сучасне уявлення про вплив попередників, строків і способів сівби на продуктивність круп'яної культури. З’ясовані вузькі місця та протиріччя у трактовці даних питань і на основі цього обґрунтовано необхідність проведення досліджень.

Умови і методика досліджень.

Польові дослідження за темою дисертаційної роботи виконувались упродовж 2000-2002 рр. на дослідному полі навчально-дослідного господарства “Ювілейний” Полтавської державної аграрної академії, яке розташоване в лівобережній частині лісостепової ґрунтово-кліматичної зони України. Ґрунти дослідного поля відносяться до слабоопідзолених чорноземів на лесових суглинках. Орний шар має таку агрохімічну характеристику: рН (сольове) – 5,7-6,8; гідролітична кислотність – 4,37-4,90 мг/екв на 100 г ґрунту, сума поглинутих основ – 24,2-29,7 мг/екв на 100 г ґрунту, ступінь насиченості основами – 84-88%, вміст гумусу – 3,07-3,23%. На час проведення наших досліджень запаси рухомих форм поживних речовин у ґрунті коливались в межах 12-20 мг рухомого фосфору (по Чирикову) і 10-23 мг рухомого калію (по Масловій) на 100 г ґрунту. Така забезпеченість ґрунту поживними речовинами була цілком достатньою для вирощування гречки. Клімат помірно-континентальний. Погодні умови в роки досліджень мали певні відхилення від середньобагаторічних показників, що позначилося на рівні врожаю. Аналізуючи умови вегетаційного періоду 2000 року, можна сказати, що вони були несприятливими для одержання високого врожаю гречки через недостатню до норми суму опадів – від 14 до 37 мм, залежно від строків сівби, а сума активних температур перевищувала середньобагаторічне значення на 309°С (2192°С проти 1883°С), що сприяло значному випаровуванню як рослинами, так і поверхнею ґрунту. Показник гідротермічного коефіцієнта за вегетацію склав всього 0,72, що характеризує його як посушливий. В 2001 році були найбільш сприятливі умови (ГТК за вегетацію становив 1,7) для нормального росту і розвитку рослин гречки у всіх варіантах досліду з строками сівби, що і забезпечило високі врожаї культури. В 2002 році рослини гречки достатньо забезпечені теплом для нормального росту і розвитку. Умови ж природного зволоження були гіршими. Гідротермічний коефіцієнт (1,09) хоч і був близьким до середньобагаторічного показника (1,06), але він характерний для періоду з недостатнім зволоженням.

Експериментальну роботу виконано шляхом проведення польового і лабораторних дослідів за такою схемою (табл. 1):

Таблиця 1

Схема досліду

Попередник (фактор А) | Строк сівби (фактор В) | Спосіб сівби (фактор С) –

пшениця озима

– ячмінь ярий | – перша декада травня–

друга декада травня–

третя декада травня– | звичайний рядковий (міжряддя 15 см)

– широкорядний

(міжряддя 45 см)

Облікова площа ділянки – 50 м2. Повторність – чотириразова. Розміщення ділянок – рендомізоване. Гречку в досліді вирощували за загальноприйнятою технологією, крім заходів, що вивчалися в дослідах. Звичайну рядкову сівбу проводили сівалкою СЗ-3,6 (ширина міжряддя 15 см; норма висіву – 3 млн. схожих зерен на гектар); широкорядну – буряковою сівалкою ССТ-12Б з приставкою СТЯ-27000 (ширина міжряддя – 45 см; норма висіву – 2,2 млн. схожих зерен на гектар). Досліджувався занесений до Державного реєстру сорт гречки Іванна, виведений співробітниками Сумського інституту агропромислового виробництва УААН. Польовий та лабораторні дослідження виконували відповідно з вимогами методики дослідної справи, описаної Доспєховим Б.А.; фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин – за методикою Державного сортовипробування з фіксуванням таких фаз: повні сходи, перший справжній листок, бутонізація, цвітіння, побуріння плодів, збиральна стиглість; площу листкової поверхні визначали методом “висічок” за методикою Нечипоровича А.О.; аналіз біометричних показників проводили за методикою Бочкарьової Л.П.; динаміку наростання вегетативної маси визначали шляхом відбирання зразків 50 рослин з двох діагональних ділянок при настанні відповідних фаз і їх зважували; облік врожаю проводили суцільним поділяночним методом; технологічну якість плодів визначали за такими показниками: маса 1000 плодів, плівчастість, вирівняність, натура; економічну ефективність вираховували за загальноприйнятою методикою на основі діючих нормативів; енергетичну оцінку – за методикою Ярошенка П.П.; математичну обробку результатів досліджень проводили з використанням програми ПЕОМ.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Водний режим. Ґрунтова волога, яка в більшості сільськогосподарських районів України знаходиться в мінімумі і обмежує одержання високих сталих врожаїв, є чи не головним фактором, що забезпечує ріст і розвиток рослин. Одним з показників, що характеризує ефективність використання запасів вологи з ґрунту, є витрата води на одиницю продукції, тобто коефіцієнт водоспоживання. Отримані результати показали, що у варіантах зі строками сівби найекономічніше використовувалась ґрунтова волога на тих ділянках, де гречка була посіяна в перший строк (5.05) – коефіцієнт водоспоживання становив 1680-1960 м3/т. Зі зміщенням строків сівби на пізніші терміни значення даного показника істотно збільшувалося (при сівбі 15.05 – на 410-740 м3/т; 25.05 – на 630-1700 м3/т), тобто ефективність використання вологи на цих ділянках поступово зменшувалась. Краще водоспоживання спостерігається на широкорядних посівах: вагома його ефективність проявляється при затриманні з проведенням сівби (різниця збільшилася від 210-240 м3/т у першому варіанті до 530-540 та 800-870 м3/т відповідно у другому і третьому). При порівнянні коефіцієнтів водоспоживання гречки, висіяної після різних попередників, можна помітити тенденцію деякого зменшення даного показника (на 30-70 м3/т), особливо якщо цим попередником була озима пшениця. Однак це є характерним лише для ранніх і середніх (перша і друга декади травня) строків сівби. При пізньому строкові сівби (третя декада травня) економічніше волога витрачається, якщо попередником був ярий ячмінь.

Забур’яненість посівів. У період сходів, коли рослини гречки досить сильно реагують на затінення бур'янами, їх кількість після ярого ячменю була значно вищою (на 19-31%), ніж після озимої пшениці, і пояснюється це тим, що значна частина бур'янів росте і утворює насіння до достигання ячменю, осипається і засмічує площу, а лущення не завжди дає необхідний ефект через низьку в цей період вологість ґрунту і стан спокою насіння. Крім того, ярі зернові слабше кущаться і гірше пригнічують бур'яни, ніж озимі хліба.

Проведення культивацій до сівби гречки є причиною зменшення (на 15-30% – в другому і 35-45% – в третьому варіантах) забур’яненості у пізніх посівах. Така ж сама тенденція, залежно від двох вище описаних факторів, збереглася і перед збиранням.

Беззаперечна перевага у боротьбі з бур'янами належить широкорядному способу сівби: якщо після появи сходів їхня кількість була однаковою на посівах з міжряддям 15 і 45 см, то перед збиранням забур’яненість останніх в1,6-2,1 рази була меншою.

Тривалість міжфазних і вегетаційного періодів. Тривалість вегетаційного періоду в більшій мірі залежить від строків сівби і в меншій – від попередників і ширини міжряддя. Найдовший період вегетації був у варіантах оптимально ранніх весняних посівів. Тривалість вегетації в цьому випадку, залежно від інших факторів, коливалась в межах 79-86 днів (табл. 2).

На пізніх посівах спостерігається скорочення окремих міжфазних періодів, на фоні яких скорочувалась загальна тривалість вегетаційного періоду на три-чотири дні – при сівбі в другій декаді травня, та на шість-сім днів – при сівбі в третій декаді травня, і пояснюється це тим, що ріст і розвиток гречки у даних варіантах проходить в умовах збільшення кількості тепла і більш інтенсивного освітлення, що і є основною причиною прискореного проходження фенологічних фаз.

Таблиця 2

Тривалість міжфазних та вегетаційного періодів гречки, діб

(в середньому за 2000 – 2002 рр.)

Показники | Спосіб сівби

звичайний рядковий | широкорядний

Строк сівби, декада травня

І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ

Попередник – пшениця озима

Сівба – сходи | 7 | 7 | 4 | 7 | 7 | 4

Сходи – цвітіння | 33 | 28 | 23 | 33 | 28 | 23

Цвітіння – побуріння | 28 | 29 | 29 | 29 | 31 | 31

Побуріння – дозрівання | 21 | 22 | 24 | 23 | 24 | 25

Вегетаційний період | 82 | 79 | 76 | 86 | 83 | 79

Попередник – ячмінь ярий

Сівба – сходи | 7 | 7 | 4 | 7 | 7 | 4

Сходи – цвітіння | 33 | 28 | 23 | 33 | 28 | 23

Цвітіння – побуріння | 26 | 27 | 28 | 28 | 29 | 30

Побуріння – дозрівання | 20 | 21 | 21 | 22 | 22 | 24

Вегетаційний період | 79 | 76 | 72 | 83 | 79 | 77

Однак, слід відмітити той факт, що у рослин гречки, висіяних в першу декаду травня, дещо швидше (на один-три дні) проходили процеси цвітіння і дозрівання. Це дає підстави говорити про те, що ці фенологічні фази проходять за більш сприятливих погодно-кліматичних умовах, що прискорило їх проходження, але не мало істотного впливу на загальну тривалість вегетації.

Із збільшенням ширини міжряддя до 45 см та розміщення гречки після озимої пшениці тривалість вегетаційного періоду подовжується. Вплив цих факторів спостерігається, починаючи з фази цвітіння. Так, у рослин гречки, вирощених після ярого ячменю, на один-два дні швидше проходили процеси цвітіння та дозрівання, що пов’язане із зменшенням вологості ґрунту, за рахунок чого відбувається прискорення життєвих процесів круп’яної культури, і, в кінцевому результаті, скоротило загальну тривалість вегетації на даному варіанті на три-чотири дні.

Така ж сама ситуація спостерігається і на ділянках широкорядних посівів: проведення міжрядних обробітків не лише знищує бур’яни, але і покращує водний та повітряний режими ґрунту, створюючи сприятливі умови для цвітіння і плодоутворення.

Коренева система. Сила розвитку кореневої системи гречки, як виявилося, значною мірою пов’язана із формуванням надземної частини рослин. На ділянках, де відмічалося збільшення вегетативної маси, спостерігається підвищення маси коренів. В даному випадку це проявляється на посівах, розміщених по озимій пшениці при застосуванні широкорядного способу та пізніших строків сівби. Так, ефективність попередника проявляється за рахунок зменшення кількості бур’янів, що значно знижує конкуренцію за воду і поживні речовини, і сприяє кращому розвитку коренів. Потужніша коренева система, яка формується за умови збільшення площі живлення, обумовлена проведенням рихлення міжрядь, яке не тільки знищує бур’яни, але й покращує водний та повітряний режими. Це сприяло тому, що на даних варіантах маса коренів була майже в два рази вищою (0,69-0,93 г проти 0,36-0,52 г повітряно-сухих коренів на одну рослину) порівняно із звичайними рядковими посівами. Таке явище, в кінцевому результаті, позитивно вплинуло на продуктивність рослин.

Перенесення сівби на пізніші строки також сприяло підвищенню маси коренів гречки (на 9-10% – при сівбі в другій, на 22-25% – при сівбі в третій декадах травня), що пов’язане знову ж таки із меншою забур’яненістю та зростанням суми активних температур. Але це не вплинуло на підвищення врожайності зерна. Однак, слід відмітити, що за умов ранньої сівби, під час масового цвітіння культури, спостерігаються значні темпи приросту коренів – в 1,4-1,5 рази, порівняно з двома іншими. Тобто, у рослин раннього строку сівби (перша декада травня) відбувається інтенсивніший розвиток коренів, однак, це проявляється не як закономірність, а лише як тенденція, тому що визначена різниця між варіантами по приросту кореневої маси і урожайністю гречки хоч і має високий коефіцієнт кореляції (r>0,81), але залишається статистично не підтвердженою.

Листкова поверхня. Отримані в ході проведення досліджень результати свідчать про залежність формування площі листкового апарату від обраного для гречки попередника. Краще вона формується протягом вегетаційного періоду після озимої пшениці. Зокрема, слід зазначити, що під час масового цвітіння, коли рослини потребують значної кількості поживних речовин, на ділянках після ярого ячменю формувалося 15,3-20,7 тис. м2/га фотосинтезуючої поверхні, в той час як після озимини цей показник збільшився на 1,4-2,8 тис. м2/га (при цьому площа листя на одну рослину на даному варіанті була на 5-12% більшою).

Поряд з цим встановлено: формування асиміляційної поверхні визначають умови, в яких проходить вегетація культури, що, головним чином, залежить від строків сівби. Пізнша сівба сприяє збільшенню площі листя на одну рослину: в другу декаду – на 4,5-6,2%, в третю – на 10,6-16,8%, порівняно з оптимально ранніми. Проте, індекс листкової поверхні при сівбі в першій декаді травня становив 1,63-2,01 м2/м2; в другій – 1,92-2,3 м2/м2; в той час як на варіанті, де аналогічну операцію проводили в останню декаду травня, цей показник був меншим і становив 1,59-1,78 м2/м2. Разом з тим на ділянках пізніх посівів спостерігається більш інтенсивний розвиток вегетативної маси, яка, для підтримання життєдіяльності, використовує значну кількість пластичних речовин на шкоду генеративним органам. Це призводить до утворення щуплих плодів, що, в кінцевому результаті, зменшує врожайність.

Динаміка формування площі листкової поверхні свідчить, що у рослин звичайних рядкових посівів найбільший її приріст спостерігається від появи першого справжнього листка до початку цвітіння і різко сповільнюється до масового цвітіння (більш, як у 1,5 рази порівняно з приростом у вказані міжфазні періоди). На широкорядних посівах інтенсивність приросту спостерігається дещо по-іншому. Від появи першого справжнього листка до бутонізації відзначається різке збільшення фотосинтезуючої поверхні порівняно із звичайними рядковими посівами, де цей процес проходив повільніше. В період бутонізація–початок цвітіння, навпаки, відмічається значний спад приросту, навіть менший, порівняно з рослинами, що вирощувалися з міжряддям 15 см і різке збільшення (майже в 2,5 рази) на наступному етапі. Це відіграло головну роль в тому, що площа асиміляційної поверхні на одну рослину збільшилася на 31,8-42,7 см2 (тим самим покращуючи листозабезпеченість генеративних органів), і, в кінцевому результаті, підвищилася врожайність і покращилася якість круп'яної культури.

Біометричні показники та продуктивність гречки. Досліджувані елементи технології, так чи інакше, вплинули не лише на ріст і розвиток гречки, але також і на структуру врожаю, і на продуктивність рослин. Отримані результати свідчать про те, що із двох стерньових попередників, які вивчали, найбільш повно біологічним вимогам гречки відповідає озима пшениця, яка проявляє позитивний вплив протягом всього вегетаційного періоду, а також покращує біометричні показники (збільшується висота, кількість генеративних органів, покращується гілкування, що, в кінцевому результаті, підвищує врожайність).

Дещо іншою є залежність морфологічних особливостей культури від погодних умов, які, головним чином, обумовлюються строками сівби. Встановлено, що затримання з проведенням даної операції на фоні збільшення висоти рослин, істотно погіршує інші показники (гілкування, формування суцвіть, квіток). Необхідно також зазначити, що у даних варіантах зменшується кількість повноцінного зерна (на 15-18% - при сівбі в другій декаді травня, на 20-21% - третій, порівняно з оптимально раннім – перша декада травня), і, відповідно, значно збільшується кількість щуплого. Таке явище негативно відобразилося на індивідуальній продуктивності рослин: маса плодів з однієї рослини на ділянках другого строку сівби знизилась в 1,3-2 рази, а третього – в 2,3-3 рази. Це дає нам підстави стверджувати, що найбільш сприятливі погодно-кліматичні умови в даній зоні для формування структури врожаю гречки складаються при її сівбі в першій декаді травня.

Протягом проведення дослідів відмічено, що широкорядний спосіб забезпечує кращі умови росту і розвитку круп’яної культури, особливо щодо покращення морфологічної структури. Разом з тим встановлено, що цей спосіб сівби забезпечує збільшення кількості повноцінного зерна. Так, якщо на звичайних рядкових посівах із загальносформованої кількості плодів при сівбі в першу декаду травня повноцінних було 72-75%; в другу – 55-61%, в третю – 51-55%, то на широкорядних ділянках значення цього показника було на 6-9 пунктів більшим, а це, в свою чергу, вплинуло на підвищення (в 1,4-2 рази) їхньої маси з однієї рослини.

Урожайність гречки залежно від елементів технології вирощування. Рівень врожайності певним чином залежить від елементів технології вирощування гречки, що досліджувалися.

Проаналізувавши дані (табл. 3), отримані в середньому за три роки, ми дійшли висновку, що ярий ячмінь, як попередник гречки в зоні лівобережного Лісостепу не може забезпечити одержання високого її врожаю.

Таблиця 3

Результати дисперсії (в середньому за 2000-2002 рр.)

Попередник (фактор А) | Строк сівби (фактор В) | Спосіб сівби (фактор С) | Приріст, НІР05 | Середнє фактору А | Середнє фактору В | Різниця, НІР05

15 см | 45 см

Пшениця озима | І | 17,6 | 20,2 | 2,6 | 14,2 | 17,9 | -

ІІ | 12,0 | 15,4 | 3,4

ІІІ | 8,5 | 11,4 | 2,9 | 12,8

Ячмінь ярий | І | 15,5 | 18,4 | 2,8 | 12,6 | -1,5

ІІ | 10,4 | 13,2 | 2,8 | 9,5

ІІІ | 7,7 | 10,5 | 2,8

Середнє фактору С | 12,0 | 14,9 | 13,4 - середня по досліду

НІР05 (фактор А) – 0,3 | 2,9 | НІР05 (фактор С) – 0,3

Відносна помилка, % – 1,7 | НІР05 загальна – 0,7

НІР05 (фактор В) – 0,4

Продуктивність одного гектара посіву, якщо був ярий ячмінь попередником, в середньому за три роки істотно знижується на 1,5 ц/га або на 10,9% (НІР05 по фактору А = 0,3 ц/га), порівняно з озимою пшеницею (табл. 3).

Разом з тим результати, які отримані нами в середньому за три роки досліджень (табл. 3), свідчать про те, що абсолютна перевага по врожайності, яка становить 17,9 ц/га і була найвищою, належить оптимально ранньому весняному строкові сівби. Зміщення строків сівби гречки на другу декаду травня призвело до значного (5,1 ц/га або 28,5%) недобору врожаю. Однак, ще гірші показники продуктивності отримані нами, коли сівба була зміщена від раннього (перша декада травня) до пізнього (третя декада травня) весняного строку. Хоч рослин на цих посівах були більш високоросліші, мали більшу масу кореневої системи і площу листкового апарату, проте врожайність їх виявилась значно (майже вдвічі) нижчою (на 8,4 ц/га або на 46,9%) порівняно з оптимально раннім.

Рис. 1 Урожайність зерна гречки залежно від попередника, строку та способу сівби, середнє за 2000-2002 рр.

Умовні позначення:

Попередник (фактор А): 1. Пшениця озима. 2. Ячмінь ярий.

Строк сівби (фактор В): І, ІІ, і ІІІ – декади травня.

Спосіб сівби: (фактор С): 1. Звичайний рядковий. 2. Широкорядний (45 см).

Серед способів сівби нами відмічена беззаперечна перевага широкорядної сівби. При всіх інших рівних умовах збільшення ширини міжряддя до 45 см дає достовірний приріст врожаю в середньому за три роки на рівні 2,9 ц/га, що на 24,2% більше, порівняно із звичайним рядковим способом (табл. 3).

Результати дисперсійного аналізу (рис.1) показали, що з досліджуваних факторів найбільший вплив на рівень продуктивності круп'яної культури мали строки сівби (фактор В), левова частка яких в загальному варіюванні становила 77,43%. Наступним за впливовістю чинником стали способи сівби (фактор С), на частку яких припадає 13,68%. Значний вплив, хоч і менш суттєвий (відповідно лише 3,89%) має вибір попередника (фактор А).

За результатами дисперсійного аналізу відмічається взаємодія попередників і строків сівби (рис. 1).

Рис. 2 Кореляційна залежність урожайності зерна гречки від ряду господарсько-цінних ознак (середнє за 2000-2002 рр.)

Разом з тим, вивчення кореляційної залежності врожайності від ряду господарсько-цінних ознак свідчить про наступне (рис. 2).

Встановлено, що найбільш позитивний зв’язок (r=0,81) був між врожайністю та приростом коренів від початку до масового цвітіння. В той же час між врожайністю і площею листкового апарату існує зворотній зв’язок (r= –0,63)

Вплив елементів технології вирощування на якість зерна гречки. В значній мірі технологічна якість зерна закріплюється генетично, але її значення може коливатися в досить широких межах, що залежить не тільки від ґрунтово-кліматичних умов та дії погодних факторів, а і рівня агротехніки.

Цінну інформацію дає коефіцієнт плівчастості, який виражає відношення плівчастості до маси 1000 плодів, та може використовуватися не тільки як додатковий, але і як самостійний показник якості зерна.

Розрахунок даного показника свідчить: зерно, яке має найменший коефіцієнт плівчастості при вирощуванні з міжряддям 45 см, буде більш високоякісне, і, навпаки, якість його погіршується при вирощуванні звичайним рядковим способом.

В даному конкретному випадку вплив попередника на якість зерна гречки проявляється слабо, так як значення коефіцієнту знаходиться практично на одному рівні.

З більш низьким коефіцієнтом плівчастості, який варіює в межах 0,712-0,745, є зерно, що отримане при сівбі в другу декаду травня (рис. 2). Дещо гірше значення (рівень даного показника варіює в межах 0,719-0,748), коефіцієнта плівчастості, відмічається на ділянках оптимально раннього весняного посіву, а найгірше за якістю зерно, в даному випадку, отримане при затриманні з проведенням сівби на дві декади.

Спосіб сівби

Рис. 3 Коефіцієнт плівчастості зерна гречки залежно від елементів технології вирощування

Тут коефіцієнт плівчастості зростає до 0,803-0,835, залежно від попередників і способів сівби, що вкотре підтверджує неефективність таких посівів.

Економічна ефективність. Ефективність виробництва зерна гречки, як і інших сільськогосподарських культур, залежить, насамперед, від рівня врожайності. Так, збільшення продуктивності круп'яної культури після озимої пшениці, при рівних прямих затратах на 1 га, забезпечило вищий чистий прибуток та рівень рентабельності (на фоні меншої собівартості продукції). Слід також зазначити, що його ефективність, при затриманні з проведенням сівби різко знижується. Найкращі економічні показники виявилися при оптимально ранній (перша декада) травневій сівбі. Найвища рентабельність була у варіантах, що характеризувалися максимальною продуктивністю, збільшення якої забезпечило: по-перше, найменшу собівартість продукції (31,32-37,77 грн/ц); по-друге, значне підвищення рівня чистого прибутку (1119-1584 грн/га) та рентабельності (191-251%). Істотне зниження економічних показників відмічається при проведенні сівби в другій декаді травня. Однак найгіршу економічну ефективність забезпечують пізні весняні посіви – 25 травня. На цих варіантах різко зростає собівартість 1 ц (майже в 1,7-2 рази), а сукупний чистий прибуток і рівень рентабельності, навпаки, зменшується в 2,5-4 рази. Застосування звичайного рядкового способу сівби дозволяє заощадити прямі затрати на 1 га, але за всіма економічними показниками переважають широкорядні посіви, ефективність яких особливо проявляється при затриманні із сівбою

Біоенергетична оцінка вирощування гречки. В умовах лівобережного Лісостепу сівба гречки в першій декаді травня забезпечує високу її продуктивність, що підвищує сукупну енергію, накопичену в основній продукції, і забезпечує біоенергетичний коефіцієнт на рівні 2,65-3,08. Запізнення з її проведення погіршує даний показник: на 10 днів – на 25,9-32%, а на 20 днів – на 43,3-50,8%. Ефективність озимої пшениці, як попередника, в більшій мірі проявляється на перших двох варіантах, де коефіцієнт підвищувався на 12-14%, тоді як на останньому – лише на 8%. Розрахунки енергетичної ефективності технології вирощування гречки показали, що використання звичайного рядкового способу сівби дозволило заощадити 1171 МДж/га енергії у порівнянні з широкорядним, але біоенергетичний коефіцієнт при цьому зменшився на 2-5,7% - при сівбі 5 травня; майже на 12 і 17% - при сівбі 15 та 25 травня відповідно. Це ще раз підтверджує ефективність широкорядних посівів, особливо при пізніх термінах сівби.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання, що виявляється у вивченні підвищення рівня продуктивності і покращення якості зерна гречки залежно від попередників, строків і способів сівби в умовах лівобережного Лісостепу.

Узагальнюючи результати досліджень, наведені в роботі, можна сформулювати наступні висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Ш розміщувати гречку після кращого попередника, яким виявилась озима пшениця, що забезпечує підвищення врожайності;

Ш проводити сівбу в першій декаді травня, що дозволить отримати урожайність на рівні 18 ц/га. Для господарств, у яких спостерігається висока ймовірність настання пізніх весняних заморозків (з урахуванням навіть рельєфу місцевості і місцезнаходження поля), можна рекомендувати проводити сівбу в середині травня місяця. Не слід сіяти дану культуру в останню десятиденку травня. Це призводить як до суттєвого зниження продуктивності (майже вдвічі) порівняно з оптимально раннім, так і до значного погіршення технологічних показників якості.

Ш при вирощуванні гречки слід застосовувати широкорядний спосіб, з обов'язковою умовою проведення міжрядних культивацій. За таких обставин приріст урожайності складе майже 3 ц/га.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЇ

Ляшенко В.В. Урожайність і якість зерна гречки в залежності від попередників, строків і способів сівби в умовах лівобережного Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Подільський державний аграрно-технічний університет, Кам’янець-Подільський, 2006 р.

В дисертаційній роботі викладено результати трирічних досліджень впливу окремих елементів технології вирощування гречки на ріст і розвиток рослин, формування кореневої системи та асиміляційної поверхні, урожайність та якість зерна.

В системі трифакторного досліду встановлено: оптимальний строк