УДК 330.142.24

Рєхачева Анастасія Миколаївна

ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз і аудит

Автореферат дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті на кафедрі бухгалтерського обліку.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Горєлкін Василь Георгійович

Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри бухгалтерського обліку

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор,

Осадчий Юрій Іванович

Міжгалузевий інститут управління, завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук,

Костюченко Валентина Миколаївна

Міжнародний інститут менеджменту, доцент кафедри еккаунтингу

Провідна установа - Львівська комерційна академія, кафедра аудиту, Укропспілки, м. Львів

Захист відбудеться “8" червня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д26.055.01 у Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19, ауд. А-227.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий “4” травня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Морозова Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здійснення торговельної діяльності вимагає постійного руху капіталу, тобто використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів. Для поточного управління господарською діяльністю, підвищення фінансової стійкості торговельного підприємства на ринку, його конкурентоспроможності керівник повинен забезпечити трудові ресурси підприємства матеріальними. А це можливо лише при достатньому обсязі фінансових ресурсів. У кінцевому результаті реалізація продукції забезпечує надходження фінансових ресурсів та безперервний кругообіг капіталу на торговельному підприємстві.

Система обліку та звітності повинна ґрунтуватися на прийнятих у практиці методологічних принципах, спрямованих на здійснення всебічного впливу на діяльність підприємства для забезпечення отримання прибутку. Отже, основним джерелом інформаційного забезпечення у функціонуванні підприємства є облікова інформація. Тому вдосконалення методики й організації бухгалтерського обліку буде сприяти надходженню якісної інформації для потреб управління.

Господарська діяльність торговельних підприємств регулюється законодавчою базою, яка в Україні є достатньо сформованою.

Водночас неврегульованим залишається ряд питань обліку та внутрішньогосподарського контролю операцій зі складовими оборотного капіталу, в тому числі організація їх обліку та контроль з використанням комп’ютерних технологій.

Існують значні розбіжності серед економістів у тлумаченні таких термінів як „капітал”, „оборотний капітал”, „оборотні активи”, складових елементів оборотного капіталу та їх оптимальної структури.

Проблематиці капіталу та оборотного капіталу присвячено чимало праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених минулого: Ф. Кене, Г. Кері, К. Маркса, Дж. Мілля, У. Петті, Д. Рікардо, Н. Сенсора, Ж. Сея, С. Сісмонді, А. Сміта, та сьогодення: А. Азрилияна, В. Белолипецького, Ів. Бернара та Ж.-К. Коллі, І. Бланка, А. Гусева, М. Карпушенка, С. Колесника, К. Макконелла та С. Брю, П. Макміллана, Т. Мельника, Г. Островского, Д. Хаймана, та ін. Відсутність єдиного підходу до визначення понять “капітал“ та “оборотний капітал“ впливають на вирі-шення питань щодо їх управління, в тому числі щодо їх обліку та аналізу. Проблематику обліку капіталу та оборотного капіталу розглядають такі вчені сьогодення як А. Бутко, Ф. Бутинець, С. Голов, Т. Карпова, С. Колесников, Г. Кравченко, Є. Мних, Л. Нападовська, О. Папирін, М. Пушкар, В. Сопко, В. Хліпальська, П. Хомін, М. Чумаченко тощо.

Результати аналізу наукової літератури свідчать про неповне висвітлення теоретичних розробок і теоретичних досліджень з проблем управління, у тому числі обліку оборотного капіталу торговельних підприємств. Нині в Україні відбуваються процеси реформування бухгалтерського обліку за національними стандартами, які розроблені на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем визначила та зумовила актуальність теми, її вибір, основні напрями дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри бухгалтерського обліку Київського національного торговельно-економічного університету на тему “Бухгалтерський облік товарних операцій на підприємствах торгівлі”, розділ „Облік товарних операцій на підприємствах оптової торгівлі” (номер 21.2 Плану науково-дослідної роботи, затвердженого вченою радою КДТЕУ 28 січня 1999 р.), а також науково-дослідних робіт на тему „Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в умовах практичного застосування національних положень (стандартів)” (номер державної реєстрації 0105U000468) та “Розробка концепції управлінського обліку в системі управління підприємницькою діяльністю” (номер державної реєстрації 0105U000764). У межах наукової програми автором виконані дослідження, пов’язані з розробкою пропозицій щодо покращання фінансового стану підприємств оптової торгівлі, а також удосконаленням методології фінансового та управлінського обліку товарних операцій на підприємствах торгівлі.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного досліджен-ня є розробка наукових та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення бухгалтерського обліку оборотного капіталу в умовах ринкової економіки з урахуванням специфіки діяльності торговельного підприємства.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані та виконані такі завдання:

- розглянути з позиції ринкових відносин економічна сутність капіталу торговельного підприємства;

- визначити місце і роль оборотного капіталу в методології економіко-облікових наук;

- здійснити критичний аналіз методики і організації бухгалтерського обліку оборотного капіталу на торговельних підприємствах України;

- проаналізувати методи оцінки складових оборотного капіталу в бухгалтерському обліку та особливості функціонування в сучасних соціально-економічних умовах;

- дослідити процес документування руху оборотного капіталу і розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення;

- вивчити передумови використання комп’ютерних систем обробки даних для обліку в системі управління оборотним капіталом торговельного підприємства та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення обліку складових оборотного капіталу на основі застосування сучасних комп’ютерних технологій.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність 18 підприємств оптової торгівлі України та економічні аспекти руху їх оборотного капіталу.

Предметом дисертаційного дослідження є комплекс теоретичних та практичних проблем методики і організації обліку та контролю оборотного капіталу оптових підприємств.

Методи дослідження. У процесі дослідження організації та методології обліку складових оборотного капіталу підприємств оптової торгівлі, а також під час розробки рекомендацій були використані загальнонаукові методи наукового пізнання, економічної теорії, системного аналізу та ін.

За допомогою аналізу, синтезу, індукції та дедукції визначено загальні тенденції розвитку обліку оборотного капіталу. Для розкриття сутності поняття оборотного капіталу як економічної категорії були використані методи теоретичного узагальнення, групування і порівняння. Також застосовувались економіко-математичні та статистичні методи. Використовуючи системний підхід, досліджено зовнішні та внутрішні фактори впливу на вибір методів оцінки складових оборотного капіталу. Показано вплив методу оцінки складових оборотного капіталу на рівень економічних показників, які характеризують фінансово-господарський стан діяльності торговельного підприємства. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалася за допомогою сучасних інформаційних технологій та програмних продуктів на основі емпіричних методичних прийомів досліджень (розрахунково-аналітичних, документалістики, спостереження, інформатики, впровадження результатів у практичну діяльність, відображення результатів господарської діяльності у звітності).

Для досліджень використовувались законодавчі та нормативно-правові акти, статистична та обліково-аналітична інформація Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, дані діяльності досліджуваних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у розроблених особисто дисертантом рекомендаціях і пропозиціях щодо вдосконалення організації та методики обліку оборотного капіталу підприємств оптової торгівлі. За результатами дослідження:

вперше одержано:

- у складі класифікації майна торговельного підприємства за ступенем ліквідності виділений окремий вид майна, для якого запроваджено новий термін „екс-актив”, розроблена методика його обліку;

- запропоноване застосування додаткових позабалансових рахунків для обліку матеріальних цінностей, переданих у використання, що дозволить здійснювати оперативний контроль за відповідним майном у місцях його використання;

удосконалено:

- запропонована нова форма звітності матеріально відповідальних осіб щодо збереження та руху товарних запасів лише у кількісному виразі, вдосконалено формування картки розрахунків з кожним покупцем залежно від розміру дебіторської заборгованості та строків її погашення для прийняття управлінського рішення щодо управління товарними запасами та коштами, авансованими у розрахунки з дебіторами та кредиторами;

- удосконалена форма товарної накладної на підприємствах оптової торгівлі, яка передбачає введення додатково 3 реквізитів: підпис експедитора, який здав товарно-матеріальні цінності, підпис комірника, який прийняв їх на зберігання, та дата цієї господарської операції;

- запропонована підготовка інформації на додаткових позабалансових рахунках для прийняття управлінських рішень стосовно управління обсягом товарних запасів в умовах комп’ютеризації господарської діяльності;

дістало подальший розвиток:

- віднесення транспортно-заготівельних витрат до складу первісної вартості придбаних запасів, у тому числі товарів, на основі їх безпосереднього розподілу в момент отримання останніх шляхом збільшення вартості партії запасів та збільшення ціни одиниці;

- послідовність формування інформації у базі даних документів, які підлягають розгляду в бухгалтерському обліку (до опрацювання бухгал-тером), та у базі даних документів, які прийняті до обліку та опрацьовані працівником бухгалтерської служби, в умовах комп’ютеризації обліку господарської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій та пропозицій, які спрямовані на удосконалення практичної діяльності оптових підприємств методиками обліку оборотного капіталу, в тому числі з використанням сучасних інформаційних технологій, в умовах ринкової економіки з метою поліпшення управління діяльністю суб’єктів господарювання.

Впровадження розроблених рекомендацій забезпечує точність розрахунку фінансових результатів. Застосування запропонованих форм і методів організації обліку дозволяє на якісно новому рівні обробляти та подавати економічну інформацію для обґрунтування та прийняття управлінських рішень, що підвищує ефективність управління діяльністю торговельних підприємств.

Результати дослідження та пропозиції автора, які викладено в дисертаційній роботі, пройшли апробацію та прийняті до впровадження ПП “Абсолют-плюс“ (довідка від 15.01.2004 р. № 8); ТОВ „Елана” (довідка від 27.06.2004 р. № 34); ТОВ „Наш дім” (довідка від 24.10.2004 р. № 00–10); ПП „Торговий дім „Уют” (довідка від 18.03.2004 р. № 5); ППФ „Віторі” (довідка від 12.11.2004 р. № 9).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, положен-ня, висновки, рекомендації та пропозиції отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, які викладено в дисертації, оприлюднені в доповідях на конференціях: науковій конференції професорсько-викладацького складу Київського національного торговельно-економічного університету за підсумками науково-дослідної роботи за 1999–2000 рр. (м. Київ, 1–2 березня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах” (м. Київ, 24–26 жовтня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (м. Київ, 23–25 жовтня 2002 р.); науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Київського національного торговельно-економічного університету за підсумками науково-дослідної роботи за 2001–2002 рр. (м. Київ, 5–6 березня 2003 р.); міжнародній науковій конференції „Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, 24 березня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції” (м. Київ, 20–22 квітня 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях загальним обсягом 2,3 друкованих аркуша, у тому числі п’ять – у наукових фахових журналах обсягом 1,9 друкованих аркуша.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту викладений на 142 сторінках і містить 29 таблиць, 15 рисунків та 15 додатків. Список використаних джерел налічує 180 найменувань на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, охарактеризовано ступінь її розробки, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів і висновків.

У першому розділі – “Управління оборотним капіталом і роль системи обліку в його забезпеченні“ – з точки зору потреб часу на основі вивчення в історичному аспекті еволюції економічних категорій “капітал“ та “оборотний капітал“ виявлена залежність формування економічних поглядів країни від домінування певної галузі економіки та політики, яку провадила держава на певному етапі розвитку суспільства, визначено інформаційне забезпечення управління оборотним капіталом.

У економічній літературі відсутня єдність у тлумаченні терміну “капітал“. У дисертаційні роботі капітал розглядається як економічна категорія, яка охоплює предмети праці, засоби праці, робочу силу, сукупність знань та вмінь для правильної організації та належного контролю за господарською діяльністю торговельного підприємства.

Огляд законодавства України виявив, що у чинній законодавчій базі термін “оборотний капітал” визначається лише для банківської сфери діяльності. Для всіх інших суб’єктів господарювання на ринку України це поняття нормативно-правовими актами неврегульоване.

Дослідження літератури також дозволило зробити висновок, що автори численних видань досліджують, як правило, складові оборотного капіталу. Крім того, цю економічну категорію ототожнюють з іншими категоріями: фінансовими ресурсами, робочим капіта-лом, сумою оборот-них активів. Термін „робочий капітал” не враховує, що підприємство може ефективно використати кошти, тимчасово йому надані стороннім підприємством. Оборотні активи являють собою зафіксований на певну дату оборотний капітал.

Проведено дослідження майна підприємства за ступенем ліквідності. Критерій ліквідності є важливим показником діяльності суб’єкта господарювання, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану.

Деякі автори здійснюють групування активів підприємства лише на дві групи: ліквідні та неліквідні. До них вони включають цінності високого та середнього (спожи-ваються протягом одного операційного циклу або менше одного року) і низького ступеня (складові основного капіталу, які використовуються на підприємстві впродовж кількох років) ліквідності. Жоден з цих авторів не визначає, який саме потрібен проміжок часу для зміни матеріальної форми на грошову без втрати вартості таких активів.

Така класифікація враховує ступінь ліквідності активів лише у процесі їх поточного використання. Водночас ніяким чином не врахо-вуєть-ся проміжок часу, протягом якого активи будуть трансформовані у грошові кошти без втрати їх вартості не в процесі їх поточного використання. Тобто не враховується час, який необхідний для погашення зобов’язань підприємства наявними активами. Наприклад, складова основного капіталу за існуючої кон’юнктури ринку, при реалізації може мати ступінь середньої або, навіть, високої ліквідності.

Крім того у своїх працях автори розглядають лише складові активів. Проте підприємство може мати і майно, яке про наявній кон’юнктурі ринку не може бути трансформоване у грошові кошти. Поняття “майно“ більш широке ніж поняття “активи“. В той же час використання принципу бухгалтерського обліку обачності передбачає недопущення завищення вартості активів підприємства.

Відповідно до чинного законодавства у складі активів підприємство має право відображати майно, використання якого, як очікується, дозволить отримати економічну вигоду в майбутньому. Таким чином, майно підприємства складається як з майна, яке визнане активом, так і з майна, яке внаслідок певних подій не визнане активом.

Оскільки до капіталу підприємства відноситься майно лише за умови, що воно може принести підприємству додану вартість, тобто економічний зиск, то речі, які не визнані активами підприємства, не можуть формувати капітал суб’єкта господарювання.

Не можна обліковувати у складі активів майно юридичної особи щодо якого існує сумнів у корисності його використання. Водночас підприємство може залишати за собою право на володіння таким майном.

Питанням оцінки та обліку майна підприємства, визнаного активом суб’єкта госпо-дарювання, приділяється багато уваги у працях економістів. Проте вони не розглядають питання оцінки та обліку майна, яке в подальшому не повинне обліковуватися у складі активів торговельного підприємства, як таке, що не відповідає поняттю активів.

Чинним законодавством неврегульовані питання визнання майна таким, що не відповідає економічній сутності активів.

По-перше, майно у подальшому не повинно контролюватися торговельним підприємством (внаслідок продажу; дарування; псування; виявлення нестачі, внаслідок дій винних службових осіб або стихійного лиха). Такі події засвідчуються відповідними документами та підлягають чіткому вимірюванню. Крім того, використання такого майна, як очікується, не зумовить отримання економічних вигод у майбутньому. Доцільно звернути увагу, по-друге, на часовий та, по-третє, на вартісний аспект питання.

Чинне законодавство не визначає, протягом якого часу на торговельному підприємстві має бути отримана економічна вигода: місяць, тиждень чи рік. Для оборотних активів цей строк не повинен перевищувати 1 рік (365 днів) або опера-ційний цикл. А для необоротних активів економічна вигода може бути отримана протягом кількох років, кількох операційних циклів, якщо вони використовуються на підприємстві, або у коротший термін, якщо керівництво вирішило їх реалізувати.

При визначенні строків економічних вигод для продовольчих товарів, час обмежується строком їх споживання або можливої переробки. Таким чином, товари продовольчої групи при втраті придатності до споживання або подальшої обробки списуються як зіпсовані та утилізуються. А для обладнання термін обмежується виробничою потужністю, яка може бути зазначена у технічній документації. Але ж не по всіх видах майна можна оцінити строк їх „життя” за документацією постачальника або виробника.

Саме тому при класифікації майна торговельного підприємства за ступенем ліквідності виділяється група неліквідного майна. До складу цієї групу слід відносити речі, які торговельне підприємством визнало такими, що не можуть зумовити отримання економічних вигод у майбутньому.

Для такого майна вводиться термін „екс-активи”, тобто це майно підприємства, яке контролюється ним внаслідок певних подій, що відбулися, і використання яких, як очікується не зумовить отримання економічних вигод в очікуваному майбутньому.

Керівник (уповноважена особа) здійснює вартісне оцінювання активів і визначає, які з них є неліквідним майном. Керівництво підприємства може звернутися до сторонніх організацій, які здійснять якісне та вартісне оцінювання окремих видів цінностей.

При цьому не варто забувати, що зі зміною кон’юнктури ринку майно, яке є неліквідними сьогодні, може принести економічну вигоду завтра. У такому випадку не можна вилучати зі складу активів торговельного підприємства такі цінності. Час, протягом якого такий об’єкт ще не втратить свої споживчі властивості, потрібно зіставити з можливим часом зміни кон’юнктури ринку.

Можлива інша ситуація: підприємство придбає певні цінності за вартістю, яка склалася на ринку. Керівник суб’єкта господарювання перед-бачає, що з часом вартість на це майно значно збільшиться. Наприклад, придбані картини сучасних художників з метою подальшого продажу через певний час коли вони набудуть цінності антикваріату. Але впевненості у тому, що вартість такого товару збільшиться через кілька десятиріч, немає. У результаті капітал підприємства авансується у товарні цінності з метою ймовірного отримання доходу в майбутньому через значний проміжок часу.

У зв’язку з цим автор рекомендує у Наказі про облікову політику обумовлювати можливі строки отримання економічної вигоди від майна, яке є власністю юридичної особи і визнанні неліквідними на певному етапі господарської діяльності.

Наявність на торговельному підприємстві екс-активів потребує розробки методики їх обліку в процесі виявлення, вилучення зі складу активів, утилізації або зберігання з наступним включенням до складу активів при зміні кон’юнктури ринку.

Вилучення неліквідного майна дозволить збільшити інвестиційну привабливість торговельного підприємства. Забезпеченість суб’єкта підприємницької діяльності ліквідними активами необхідна не лише для отримання банківського кредиту, а й для поточного управління, визначення фінансової стійкості підприємства на ринку, його конкуренто-спроможності.

В наслідок цього була оновлена класифікація майна оптового підприємства за ступенем його ліквідності. Виділена окрема група, для якої запроваджено новий термін „екс-активи”, що розкриває сутність майна підприємства, яке контролюється ним внаслідок певних подій, що відбулися, і використання яких, як очікується не зумовить отримання економічних вигод в очікуваному майбутньому.

Огляд літератури дав можливість зробити висновок, що серед науковців продовжуються дискусії щодо оптимальної структури оборотного капіталу. Формування останньої для кожного підприємства є індивідуальним і залежить від рівня управління підприємством, виду діяльності, обсягів діяльності, розміру підприємства. Тому це питання заслуговує особливої уваги з боку керівництва. Основним завданням управління процесом формування оптимальної струк-тури оборотного капіталу є ефективність залучення товарного (комерційного) кредиту.

Дослідження статистичних даних країни дозволили зробити висновок, що за 1998–2004 рр. в Україні спостерігається тенденція збіль-шення кількості підприємств оптової торгівлі в України (рис. 1). Лише у 2004 р. спостерігається зменшення загальної кількості порівняно з 2003 р. на 0,2% (на 296 підприємств) в наслідок зменшення кількості підприємств роздрібної торгівлі. Основну частку у складі підприємств оптової торгівлі та посередництва в торгівлі складають підприємства оптової торгівлі. Їх кількість щороку зростає з 56,8 тис. підприємств у 1999 р. до 79,5 тис. у 2004 р. Понад 80% підприємств, які здійснюють оптову торгівлю, належать до категорії малих підприємств. У м. Києві зосереджено до 20% підприємств оптової торгівлі та посередництва в торгівлі. Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у цій самій сфері економіки, ніяким чином не враховуються у статистичній звітності країни. Це не дозволяє повною мірою оцінити масштаби оптової торгівлі у державі.

Рис. 1. Динаміка кількості торговельних підприємств України

у 1998–2004 рр.

Саме тому, у дисертаційному дослідженні розглянуто питання управління оборотним капіталом малих оптових підприємств.

Аналіз фінансового стану підприємств оптової торгівлі та посередництва у цій сфері, який був проведений на підставі даних фінансових звітів, показав, що в країні поширене явище недостатнього обсягу оборотного капіталу на цих підприємствах, що більшість з них не мають власних оборотних активів (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники фінансового стану підприємств оптової торгівлі та посередництва в торгівлі України

Показники | 01.01.98 | 01.01.99 | 01.01.00 | 01.01.01 | 01.01.02 | 01.01.03 | 01.01.04 | 01.01.05

Коефіцієнт абсолют-ної ліквідності | 2,42 | 5,89 | 1,86 | 2,39 | 2,88 | 3,22 | 4,41 | 5,13

Коефіцієнт проміж-ної ліквідності | 88,66 | 80,73 | 77,30 | 74,67 | 79,30 | 85,37 | 79,04 | 81,02

Загальний коефіцієнт покриття | 105,14 | 96,16 | 88,71 | 90,71 | 93,79 | 99,55 | 95,24 | 97,38

Коефіцієнт автономії | 22,28 | 11,80 | <0 | 0,90 | 3,43 | 8,01 | 3,86 | 6,89

Коефіцієнт фінансо-вої стабільності | 29,20 | 13,72 | <0 | 1,89 | 4,39 | 9,39 | 4,49 | 8,06

Коефіцієнт фінансо-вого лівериджу | 4,53 | 22,22 | <0 | 219,50 | 118,23 | 65,23 | 139,10 | 105,17

Коефіцієнт загальної за-боргованості | 77,40 | 87,93 | 102,69 | 98,15 | 95,79 | 91,42 | 95,70 | 92,54

Отже, фінансовий стан підприємств оптової торгівлі та посередництва у цій сфері є відносним: розрахуватися з усіма кредиторами по короткострокових зобов’язаннях у короткі терміни і продовжувати працювати на тих потужностях, якими володіють, вони майже не мають можливості. Лише невелика частка підприємств цього виду діяльності має стійкий фінансовий стан. Про це свідчать наявні довгострокові позики, які надаються цим підприємствам. Тенденція поліпшення фінансового стану підприємств оптової торгівлі та посередництва в торгівлі з кожним роком покращується, хоча і повільно.

Також з кожним роком спостерігається стабілізація частки оборотних активів у складі майна підприємств оптової торгівлі та посередництва в торгівлі в Україні.

Для забезпечення ефективної діяльності усього підприємства та прийняття оптимального рішення важливе значення має створення якісної системи інформаційної підтримки прийняття рішень.

Дослідження інформаційної бази для управління оборотним капіталом дозволило зробити висновок, що найбільша частина інформації про діяльність підприємства для аналізу, контролю, планування та регулювання зосереджена в обліку. Якісне та своєчасне опрацювання даних дозволяє значно підвищити якість управління оборотним капіталом на торговельних підприємствах.

Не менш важливим є організація чіткого контролю за виконанням прийнятого рішення. Система обліку повинна також забезпечити інформацією оціночні системи управління.

У другому розділі – “Методика та організація обліку оборотного капіталу торговельного підприємства“ дано обґрунтування напрямів вдосконалення методики та організації обліку оборотного капіталу торговельного підприємства, практичне застосування якої створює умови для раціонального управління ним.

Дослідження факторів, які обумовлюють склад фінансової та податкової звіт-ності, дозволило виявити нормативні акти, які регулюють належність суб’єкта гос-подарювання до суб’єкта малого підприємництва, вимоги яких різняться (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльна таблиця вимог законодавства до суб’єктів малого підприємництва

Законодавчий акт | Обсяг річного доходу | Середньо-спискова чисельність

Господарський кодекс України | немає обмежень | до 50 осіб

Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва“ | не більше

500 000 євро | не більше

50 осіб

Указ Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва“ | не більше

1 млн. грн. | не більше

15 осіб

Указ Президента України “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 “Про спрощену систему оподат-ку-вання, обліку та звіт-ності суб’єктів малого підприємництва” | не більше

1 млн. грн. | не більше

50 осіб

Огляд звітності підприємств, діяльність яких досліджувалась, дозволила зробити висновок, що вони формують ідентичну звітність. У ній відображаються підсумки діяльності торговельних підприємств, у тому числі про рух та розміри складових оборотного капіталу. Фінансова звітність містить важливу інформацію про кошти, наявні на підприємстві; кошти, які авансовані у сукупність товарно-матеріальних цінностей, у розрахунки з дебіторами та залучені від кредиторів. Оборотний капітал у формі 1 “Баланс” представлений у статиці.

Лише у п’яти формах звітності з чотирнадцяти не відображається жодної інформації про об’єкт дослідження, а у п’яти – інформація повторюється.

Проведений аналіз фінансового стану показує, що суб’єкти господарської діяльності значною мірою залежать від залученого капіталу, що потребує змін у політиці управління складовими оборотного капіталу. Фінансовий стан торговельних підприємств, діяльність яких досліджувалась, є низьким.

Дослідження фінансового стану підприємств показало, що на розмір оборотності запасів та дебіторської заборгованості оптових підприємств має суттєвий вплив об’єкт продажу (продовольчі чи непродовольчі товари). Водночас рівень рентабельності реалізації товарів відрізняється несуттєво.

Дослідження структури оборотних коштів торговельних підприємств, діяльність яких досліджувалась, виявило наявність значної частки дебіторської заборгованості (44–78%).

Структура щомісячних витрат та специфіка діяльності оптових підприємств, діяльність яких досліджувалась, показала, що особливістю діяльності оптових підприємств є те, що найбільша частка коштів використовується на придбання товарних цінностей. У більшості випадків їх доставляють на підприємство представники постачальників або сторонніх організацій (90–95%).

Значне місце займають також витрати на оплату наданих послуг (до 40%). Водночас незначну частку мають витрати на оплату праці, відрахування на пенсійне та соціальне страхування й податки та збори.

Дослідження процесу закупівлі товарів з самостійним вивезенням зі складу постачальників представниками оптових підприємств, діяльність яких досліджувалась, дозволило виявити такий недолік, як невідповідність між передачею таких цінностей та матеріальною відповідальністю за них (табл. 3).

Таблиця 3

Документальне оформлення та матеріальна відповідальність комірника та експедитора за оприбутковані товарні цінності на оптовому підприємстві

Документальне оформлення | Матеріально відповідальна особа | Особливості юридичної відповідальності за товар

Товар, отриманий через експедитора

1. Прибуткова накладна, виписана постачальни-ком (за довіреністю) | Експедитор | У прибутковій накладній значиться підпис експедитора, який свідчить про те, що він отримав цей товар

2. Прибуткова накладна, на якій проставлений штамп оптового підприємства | Комірник | Відсутній документ, яким закріпле-ний факт передачі товару експеди-то-ром у підзвіт комірника товарного складу

Для точного визначення фінансового результату діяльності важливою є методика обліку транспортно-заготівельних послуг, пов’язаних із придбанням запасів. Так при обліку таких послуг на окремому аналітичному рахунку або синтетичному рахунку третього порядку з наступним розподілом за середнім відсотком призводить до порушення двох принципів бухгалтерського обліку: принципу історичної (фактич-ної) собівартості та принципу нарахування та відповідності доходів і витрат (табл. 4).

Таблиця 4

Вплив методу зарахування транспортно-заготівельних витрат

до первісної вартості товарів на фінансовий результат

Показники | Транспортно-заготівельні витрати

включаються до собівартості товарів при їх оприбуткуванні | накопичуються на окремому субрахунку з наступним розподілом між усіма товарами

1. Ціна придбання

а) товарів “яблука зелені“, “яблука червоні“ | ^ | v

б) товару “ківі“— | ^

2. Собівартість вибуття товарів:–

при надходженні товарів “яблука зелені“, “яблука червоні“ транспортно-заготівельні витрати були виділені у документах постачальника | ^ | v–

при надходженні товарів товару “ківі“ транспортно-заготівельні витрати були включені постачальником до ціни продажу— | ^

3. Прибуток від реалізації товарів

а) товарів “яблука зелені“, “яблука червоні“ | v | ^

б) товару “ківі“ | ^ | v

Саме тому, включення відповідних транспортних витрат до вартості придбаних запасів безпосередньо у момент їх надходження зі збільшенням собівартості як партії, так і одиниці отриманих запасів, дозволить визначати фінансовий результат відповідно до фактично понесених витрат підприємства на придбання товарно-матеріальних цінностей.

Зміна методики обліку запасів значним чином впливає і на форми звітності. Форма звітності матеріально відповідальних осіб „Товарний звіт” була затверджена ще Наказом Міністерства торгівлі СРСР 1972 р. і потребує значних змін. Враховуючи особливості методів оцінки вибуття товарів за методами ФІФО, ідентифікованої собівартості відповідної одиниці, середньозваженої собівартості, найбільш доцільним є використання реєстру супровідних прибуткових та видаткових документів.

Для прийняття рішень щодо наявності та руху запасів обсяг інформації повинен бути достатнім, та містити інформацію експрес-аналізу. З цією метою пропонується також застосовувати і Товарний звіт про залишки та рух товарів у кількісному виразі.

Для точного визначення фінансово-майнового стану підприємства важливим є під час проведення інвентаризацій малоцінних та швидкозношуваних предметів здійснювати переоцінку терміну їх корисного використання. Запропонована форма для внесення даних про уточнений строк таких цінностей дозволить при необхідності своєчасно їх зараховувати до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Саме тому рекомендовано до основних завдань інвентаризації додати перевірку визначення строку корисного використання матеріальних цінностей (п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків).

Наявність на підприємстві “екс-активів“ потребує методики їх обліку. Автором розроблена методика обліку такого майна. До моменту прийняття керівником управлінського рішення щодо подальшого зберігання неліквідного майна пропонується обліковувати його на рахунку 07 „Списані активи”.

У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до діючого Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, а саме введення нового субрахунку 073 „Списані неліквідні активи”. На цьому субрахунку передбачити узагальнення інформації про кількісно-вартісну оцінку майна, яке було виведено зі складу активів, у зв’язку з тим, що вони не можуть бути визнані активами, до остаточного прийняття рішення щодо подальшого їх зберігання керівником підприємства.

Облікова вартість таких об’єктів на позабалансовому рахунку повинна бути обумовлена в обліковій політиці оптового підприємства, оскільки їх вартість на момент списання дорівнює нулю.

Одним із шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств торгівлі є управління використанням наявних коштів. Кошти, авансовані у дебіторську заборгованість, відволікають до 80% оборотного капіталу підприємств, діяльність яких досліджувалась. З них понад 67% забезпечують товарний кредит.

Дослідження показало залежність між строком існування торговель-ного підприємства та структурою коштів, авансованих у розрахунки з дебіторами. Із зростанням строку функціонування підприємства на ринку збільшується частка дебіторської заборгованості покупців та зменшуються інші її види.

Надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності є обов’язковим та важливим завданням. Дослідження показало, що на біль-шості оптових підприємств, діяльність яких досліджувалася, не формують-ся резерви сумнівних боргів. Це також є неприпустимим, оскільки, не лише державні статистичні органи країни, а й засновники, не отримують повної інформації про ймовірність недоотримання коштів у майбутньому.

Чинним законодавством передбачено три методики для розрахунку резерву сумнівних боргів, які надають лише інформацію про якість управління дебіторською заборгованістю підприємства за минулий період. Проте жодна з них не дозволяє здійснювати оперативний аналіз платоспроможності кожного окремого дебітора.

Пропонована автором форма картки для накопичення інформації про стан розрахунків із покупцем дозволяє в оперативному порядку не лише визначити виникнення складностей у покупця щодо погашення заборгованості перед підприємством, а й визначити очікувані строки надходження коштів. Формувати такий документ рекомендується по кожному дебітору, і лише по тих із них, які прострочили строк сплати понад 20–25 календарних днів. Розрахунок резерву сумнівних боргів дозволяє здійснювати більш точний прогноз ймовірності отримання коштів від покупців та своєчасно вжити відповідних заходів.

Неякісне управління розрахунками з дебіторами характеризується наявністю простроченою заборгованістю на підприємствах. Частка простроченої дебіторської заборгованості на підприємствах оптової торгівлі та посередництва в торгівлі в Україні протягом 2001–2004 рр. зменшилась з ,55% до 6,25%.

На багатьох підприємствах, діяльність яких досліджувалась, відсутній поточний контроль за розрахунками з покупцями відповідно до кожного документа. Керівнику не може бути оперативно надана інформація стосовно строку непогашення дебіторської заборгованості. Таким чином, не реалізується повною мірою завдання покращання фінансового стану та конкуренто-спроможності підприємства.

Дослідження дозволило виявити, що на стан та якість розрахунків впливає схема розрахунків покупців за отриманий товар. Здійснено групування покупців за схемою оплати отриманого ними товару. Виділено 5 груп: 1) оплата здійснюється за кожну партію реалізації; 2) оплата здійснюється певною сумою; 3) попередня 100%_ва оплата за товар; 4) розрахунок здійснюється шляхом взаємозаліку; 5) змішана форма розрахунків. Підприємства, які здійснюють торгівлю непродовольчими товарами, надають перевагу розрахункам з покупцями за кожну партію реалізованих товарів, в той час як інші підприємства не надають перевагу жодній з форм оплат, переважають розрахунки за кожну партію реалізації, за певною сумою та змішана форма оплати. Слід відмітити, що у складі змішаної форми оплати найбільшу частку складають підприємства щодо яких була змінена форма оплати.

Важливим завданням покращення фінансового стану підприємства, підвищення маневреності та оборотності капіталу є зменшення розміру та часу обороту кредиторської заборгованості. Найбільшу частку коштів надають оптовим підприємствам у тимчасове використання постачальники товарів. Частка простроченої кредиторської заборгованості на підприємствах оптової торгівлі та посередництва в торгівлі в Україні, як і дебіторської, протягом 2001–2004 рр. зменшується із 12,75% до 5,94%. Строк використання коштів постачальників впливає не лише на стан взаємовідносин між контрагентами, а й на фінансовий стан торговельного підприємства.

У третьому розділі “ Удосконалення обліку оборотного капіталу торговельного підприємства“ досліджується генезис автоматизованої форми бухгалтерського обліку, основні типи комп’ютерних програм на ринку України, формування інформації у базі даних, застосування декількох методів оцінки вибуття товарно-матеріальних цінностей для потреб фінансового та податкового обліку, облік транспортно-заготівельних витрат із застосуванням комп’ютерних технологій, можливість використання додаткових рахунків.

Із розвитком та поглибленням комп’ютеризації в усі процеси життєдіяльності людини постає питання вибору програмних продуктів для відповідних напрямів, в тому числі й для здійснення обліку на підприємстві. На ринку України існують 2 основні типи комп’ютерних програм, які дозволяють здійснювати облік господарської діяльності оптових підприємств. Кожний тип програм має свої недоліки та переваги. Комплексні програми дозволяють автоматизувати всю господарську діяльність оптового підприємства: від отримання коштів до використання малоцінних та швидкозношуваних предметів у структурних підрозділах. Комп’ютеризація окремих ділянок діяльності підприємства забезпечить поглиблення їх особливостей, але втрачається можливість комплексної оцінки діяльності суб’єкта господарювання в оперативному режимі.

Для оптових підприємств, діяльність яких досліджувалась, рекомендується застосовувати програмні продукти з їх використанням на окремих автоматизованих робочих місцях.

Дослідження виявило доцільність при комп’ютеризації облікового процесу на підприємстві розмежування двох баз даних: інформаційної бази даних документів, до прийняття їх в обліку, та облікової бази даних документів, прийнятих до обліку. До першої вносити дані з первинних документів. У подальшому після опрацювання паперових документів бухгалтер для відображення на рахунках обліку господарських фактів з відповідних документів робить проведення по відповідному електронному документу та формує облікову базу даних.

Можливості комп’ютеризації управління дозволяють формувати та надавати різноманітну інформацію, різноманітних ступеня деталізації, форми представлення, рівнів доступу для досягнення збереження комерційної таємниці.

Застосування різних методів оцінки вибуття товарно-матеріальних цінностей для потреб різних користувачів значно скорочує час, необхідний для формування інформації відповідно до потреб податкового законодавства працівникам бухгалтерської служби підприємства.

Облік на позабалансових рахунках матеріальних цінностей, які використовуються на підприємстві та не обліковуються на балансових рахунках (передані у використання) дозволить отримувати інформацію щодо наявних запасів, необхідності вкладання коштів у цей різновид активів. Адже частка товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів оптових підприємств, діяльність яких досліджувалась, є суттєвою (від 25 до 51%). Запропоновано використовувати суб’єктам господарю-вання додаткові рахунки другого порядку:

- 074 „Запаси у використанні” у структурних підрозділах;

- 075 „Вибуття товарних цінностей” – для обліку вибуття товарів за оцінкою передбаченою для податкового обліку;

та рахунки третього порядку:

- 0741 “Виробничі запаси у використанні” – для обліку їх за використанням на підприємстві;

- 0742 “Малоцінні та швидкозношувані предмети у використанні” – для обліку переданих у використання відповідних цінностей.

Для отримання оперативної інформації про стан розрахунків покупців за відвантажені їм товарні цінності та неоплачені рекомендовано робити вибірку необхідної інформації по кожному контрагенту і формувати дані за будь-який звітний період (рік, квартал, місяць, декаду, тощо). Для отримання повної та своєчасної інформації про розмір коштів, авансованих у розрахунки із дебіторами за відвантажений товар, рекомендовано програмним шляхом з облікової бази даних формувати документ „Закінчення строків розрахунків із дебіторами”.

Аналогічним чином організовується і оперативний контроль за станом розрахунків із кредиторами оптового підприємства. Завчасне формування інформації про обсяги та строки надходження коштів на рахунки підприємства дозволить покращити платіжну дисципліну підприємства. А виконання суб’єктами господарювання своєчасних платежів за фінансовими зобов’язаннями у повному обсязі дозволить поліпшити його фінансовий стан.

Комп’ютеризація облікового процесу здійснює суттєвий вплив на документальне оформлення господарських операцій. Внесення до бази даних документів інформації про господарську операцію дозволяє сформувати всі необхідні супровідні та інші документи.

Так, при отриманні товарних цінностей може бути виявлена нестача товарів або їх невідповідність