Донецький Національний університет

На правах рукопису

Русінова Ольга Сергіївна

УДК 330.341.1:658.589

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.02.02 – Економіка й управління науково-технічним прогресом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України у Науково-дослідному центрі інформаційних технологій (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Лепа Микола Миколайович,

Науково-дослідний центр

інформаційних технологій

Інституту економіки промисловості

НАН України, директор (м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Александров Іван Олександрович, Донецький національний університет, завідувач кафедри менеджменту (м. Донецьк)

кандидат економічних наук, доцент, Костенко Наталія Валентинівна, Донецький державний інститут штучного інтелекту, декан економічного факультету, доцент кафедри міжнародної економіки (м. Донецьк)

Провідна установа:

Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу (м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться 11 жовтня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.07 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, у залі засідань ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 8 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г. Беспалова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА роБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап науково-технічного розвитку потребує від підприємств України створення нового організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю. Підґрунтям розробки та впровадження такого механізму є визначення інноваційної діяльності як форми адаптації підприємств до впливу чинників зовнішнього середовища з урахуванням векторів розвитку технічної, економічної та організаційної складових інвестиційного потенціалу підприємства. Їх взаємозв’язок забезпечує економічне зростання: так, за оцінками експертів, на 25% за рахунок прямого інвестування, на 30% за рахунок удосконалення управління персоналом і на 40% через запровадження новітніх науково-технічних розробок (інновацій).

На рівні підприємства інноваційна діяльність здійснюється за етапами пошуку, обґрунтування та впровадження окремого інвестиційного проекту або комплексу проектів, які реалізують обрану інноваційну стратегію. Основними факторами, що враховуються в процесі її розробки, виступають інноваційний потенціал підприємства, його положення на цільовому товарному ринку, параметри інноваційного проекту, особливо обсяги витрат на його реалізацію та доходу від упровадження.

Стратегія оптимізації витрат на інноваційні проекти, які нададуть можливість аналізувати і контролювати показники ефективності інноваційної діяльності та впливати на підготовку й ухвалення рішень у процесі управління нею, є визначальною при обґрунтуванні вибору інноваційного проекту.

Сприйняття інноваційного розвитку як основного чинника економічного підйому знайшло своє відображення у фундаментальних дослідженнях Р.Акоффа, П.Друкера, М.Портера, Б.Санто, Б.Твісса та ін.

Проблемам управління інноваційною діяльністю присвячено багато робіт, в яких досліджено зміст, чинники, напрями, стратегії і методи забезпечення організації інноваційної діяльності, визначено її вплив на розвиток держави і регіонів, окремих галузей і підприємств. Провідними українськими дослідниками напрямів інноваційного розвитку економіки є О.І.Амоша, І.О.Александров, С.С.Аптекар, В.М.Геєць, М.І.Долішній, В.І.Ландик, М.М. Лепа, О.В. Савчук, М.Г.Чумаченко та ін.

Проте залишаються недостатньо розробленими питання управління інноваційною діяльністю в контексті дослідження механізму обґрунтування та структури витрат на інноваційну діяльність підприємств, що поєднує їх функціональні сфери, зокрема маркетинг, виробництво, організаційну структуру. Обмеженість інвестиційних ресурсів підприємств на тлі високої ризиковості інноваційної діяльності посилює актуальність питань оптимізації витрат на її здійснення.

Принциповим є оцінювання витрат за кожним з проектів і вибір таких проектів, що дозволяє найбільш повно у комплексі задіяти власні ресурси підприємства та забезпечити скорочення термінів упровадження зі збереженням або зростанням запланованої прибутковості.

Таким чином, актуальність теми визначається дослідженням передумов, напрямків та розробкою організаційно-економічного механізму управління витратами в інноваційній діяльності підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами “Розробка економіко-математичних методів і моделей розвитку промислових підприємств” (номер державної реєстрації 0101U002580), де автором запропоновано модель управління витратами інноваційної діяльності виробничо-економічних об’єктів; “Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу” (номер державної реєстрації 0104U003429),у межах якої автором розроблено метод оптимізації витрат на інноваційну діяльність.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концепції організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційної діяльності підприємств та методів її реалізації, спрямованих на підвищення ефективності нововведень і досягнення конкурентних переваг підприємств на ринку.

Відповідно до мети дослідження було поставлено й вирішено такі задачі:

обґрунтовано підходи до формування і управління стратегією інноваційного розвитку промислових підприємств у технологічній і ринковій сферах;

розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління витратами за етапами життєвого циклу інноваційних проектів;

розроблено метод оцінки витрат інноваційної діяльності підприємства;

дістало подальшого розвитку методи стимулювання інноваційної діяльності на промислових підприємствах;

дістало подальшого розвитку модель попереджувального адаптивного управління витратами;

удосконалено методику оптимізації витрат при формуванні пакету інноваційних проектів;

удосконалено методи формування витрат з урахуванням їх мінімізації в межах окремого інноваційного проекту;

реалізовано організаційно-економічний механізм управління витратами інноваційної діяльності на прикладі конкретного об’єкта.

Об'єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю підприємств.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм управління витратами інноваційної діяльності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є класичні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем інноваційного розвитку підприємств. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані наукові і спеціальні методи дослідження процесів і явищ в їх взаємозв'язку і розвитку, а саме: діалектичний метод і методи аналізу і синтезу – для визначення взаємозв'язків між основними чинниками, що утворюють інноваційну стратегію, і цільовою по відношенню до них функцією, яка і визначає її тип для конкретного підприємства; метод підстановок – для аналізу залежності між економічними показниками формування витрат на реалізацію інноваційних проектів та їх рентабельністю; статистичні методи – для обґрунтування типу розвитку інноваційної діяльності в Україні; методи моделювання – для розробки моделей управління інноваційною діяльністю підприємств в цілому і моделей попереджувального управління інноваційними проектами.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі обґрунтовано об’єктивну необхідність та практичну значущість рішення важливої задачі – розробки організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційної діяльності підприємств, який забезпечує випуск конкурентноспроможної продукції та сталий розвиток виробництва в умовах нестабільності ринкового середовища. При цьому одержані такі наукові результати:

вперше:

розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління витратами за етапами життєвого циклу інноваційних проектів, яку засновано на поетапній оптимізації витрат на впровадження інноваційних проектів, що дозволяє підвищити загальну ефективність управління та знизити витрати на їх реалізацію;

розроблено метод оцінки витрат інноваційної діяльності підприємства, який характеризується послідовним нарощуванням точності обчислень за ступенем надходження додаткової інформації щодо певного інноваційного проекту та враховує стратегію розвитку потенціалу підприємства, забезпечує оптимізацію витрат і тим самим сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів;

дістало подальшого розвитку:

організаційно-економічні методи стимулювання інноваційної діяльності: створення спеціальних цільових фондів; надання державних гарантій кредитування і фінансування на пільгових умовах; застосування прискореної амортизації і пільгового оподаткування прибутку; організація підтримки інформаційного середовища інноваційних процесів, яке спрямоване на активізацію розробки і впровадження нововведень на підприємствах України;

модель попереджувального управління витратами, яка заснована на прогнозуванні змін у зовнішньому середовищі на етапі впровадження інноваційного проекту, моніторингу цього прогнозу та корегуванні відповідних параметрів проекту, що надає можливість підприємствам значно знизити витрати при його реалізації;

удосконалено:

методи формування витрат із впровадження інноваційного проекту, в основу яких покладено застосування економіко-математичної моделі мінімізації сукупних витрат, що дозволяє знайти оптимальне співвідношення необхідних ресурсів і часу на виконання окремих етапів інноваційного проекту та розподілити фінансові ресурси на його реалізацію;

методику оптимізації витрат при формуванні пакету інноваційних проектів, в основу якої покладено комплексність використання наявних ресурсів підприємства та максимальне використання ресурсів, які дублюються, що забезпечує зниження загальних витрат на впровадження пакету інновацій порівняно із сумою індивідуальних витрат на впровадження кожної з них.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних рекомендацій з використання ринкових механізмів управління інноваційною діяльністю підприємств з урахуванням формування і оптимізації витрат на інноваційні проекти; регламентації державного стимулювання інноваційної діяльності підприємств з метою ефективного використання перспектив і результатів.

Упровадження результатів дослідження дозволяє знизити витрати на інноваційні проекти й ухвалити більш обґрунтовані рішення для їх реалізації на основі оптимального співвідношення необхідних ресурсів і часу, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності підприємства.

Основні положення дисертаційної роботи впроваджені в практику ВАТ “Новогорлівський машзавод” (довідка від 04.03.2006р. №405/11), ЗАТ “Горлівський машинобудівник” (акт від 01.03.2006р. №172). Економічний ефект від упровадження результатів дослідження у діяльність ЗАТ “Інститут керамічного машинобудування” склав 304,25 тис. грн. (акт від 04.02.2006р. №35/01).

Результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького інституту міського господарства Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка і організація інноваційної діяльності” (довідка №17/07 від 25.01.2006р.).

Особистий внесок здобувача. Із наукових робіт, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї і положення, які є результатом досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи обговорювались й одержали позитивну оцінку на 28 Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Будівлі та споруди із застосуванням нових конструкцій та матеріалів” (м. Донецьк, 2002 р.), II Всеукраїнській науково-практичній конференції “Крок у майбутнє” (м. Київ, 2002 р.), ІІ і VI Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002, 2005 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2003 р.), V Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Інтелектуальний потенціал вузів – на розвиток далекосхідного регіону Росії” (м. Владивосток, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 14 наукових працях, з яких 8 статей у наукових фахових виданнях, 6 за матеріалами наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,72 д.а., з них особисто автору належить 4,02 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 151 найменування, 4 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 153 сторінки. Робота містить 32 таблиці, 29 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю підприємств” обґрунтовано підходи до формування і управління стратегією інноваційного розвитку промислових підприємств у технологічній і ринковій сферах та розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління витратами за етапами життєвого циклу інноваційних проектів.

Інноваційну діяльність у дисертаційній роботі пропонується розглядати як взаємодію сприятливих можливостей потенціалу і стратегій у технологічній і ринковій сферах. Аналізуючи сучасний стан інноваційної діяльності промислових підприємств України, не можна не звернути увагу на зношене устаткування, інерцію в організації наукових досліджень і розробок, прагнення зберегти інституційні структури, що діяли впродовж десятиліть. Для сучасних підприємств характерний високий рівень застарілих технологій, брак коштів, архаїчна організаційно-технічна структура, що знижує інноваційну сприятливість багатьох підприємств. Для промислово розвиненої Донецької області, де сконцентровано майже 2000 промислових підприємств (із них 800 крупних) гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетики, важкого машинобудування, будівельних матеріалів, розв’язання проблеми вдосконалення управління інноваціями має велике значення. Активний розвиток цих підприємств певним чином залежить від їх сприйнятливості до нововведень. Проте в останні роки рівень інноваційної активності промислових підприємств знижується. Так, у 2004 р. інноваційною діяльністю займалося 1359 промислових підприємств, або 13,7% від загальної кількості, тоді як у 2003 р. – їх частка складала 15,1%, а у 2002 р. – 18,0%. Але за 2000-2004 рр. значно збільшився загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості (у 2,6 раза), а також витрати за напрямами: дослідження і розробки – в 1,6 раза, придбання нових технологій в 1,9 раза, придбання машин, устаткування, установок, інших основних засобів і капітальні витрати, пов'язані з проведенням інновацій у 2,5 раза, маркетинг, реклама в 3,6 раза. При цьому погіршала структура інноваційних витрат – частка витрат на дослідження і розробки скоротилася на 5,3% (у 2004 р. – 9,8%, в 2000 р. – 15,1%), на 0,9% зменшилися витрати на придбання нових технологій. У 2004 р. кожне друге підприємство, що займалося інноваційною діяльністю, витрачало кошти на продуктові інновації, а 44,6% підприємств – на процесові інновації.

Серед причин надзвичайно низького рівня інноваційної активності промислових підприємств основними є: брак коштів на фінансування нововведень, неповне використання інноваційних можливостей, відстале матеріально-технічне та інформаційне забезпечення, недосконале методичне забезпечення процесів управління інноваціями.

У роботі сформульовано та адаптовано до вітчизняних умов основні компоненти концептуальної схеми організаційно-економічного механізму управління витратами в інноваційних проектах (рис. 1), що дозволяє запровадити гнучку методику розрахунку витрат на впровадження інноваційних проектів, їх оптимізацію з урахуванням можливості взаємного використання ресурсів і методи моніторингу процесу впровадження інноваційних проектів, що необхідно для обґрунтування доцільності ухвалення рішень по впровадженню.

Інноваційна діяльність повинна здійснюватись за певними видами стратегій, які за своєю метою, напрямами і правилами реалізації розподіляються на інноваційні та інвестиційні. До інноваційних належать стратегії розробки та впровадження у виробництво нових видів продукції, просування сучасних продуктів на нові ринки, заміщення існуючих продуктів інноваційними, тощо. Якщо має місце залучення до реалізації таких стратегій інвестиційних ресурсів, то мова йде про інвестиційно-інноваційні стратегії.

Підходи до побудови стратегії інноваційного розвитку ґрунтуються на проведенні різноманітних досліджень, збиранні й обробці даних, визначенні основних чинників, які утворюють стратегію і цільовій функції, яка і визначає тип стратегії.

Інноваційна стратегія суб'єктів господарювання на ринку змінюється залежно від життєвого циклу інноваційної продукції. Так, на стадії виходу на ринок вона може бути досить агресивною або відповідати позиції очікування. На стадії зрілості продукції, коли зростає конкуренція, з'являються більш сучасні модифікації товарів, стратегія суб'єктів господарювання повинна враховувати їх фінансовий стан.

У другому розділі “Методичні основи організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційних процесів на підприємствах”

розроблено науково-методичне забезпечення організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційних процесів, основу якого складає метод оцінки витрат інноваційної діяльності підприємства, методика оптимізації витрат при формуванні пакету інноваційних проектів, модель попереджувального управління витратами, заснована на застосуванні принципів адаптивного управління.

Особливістю методу оцінки витрат інноваційної діяльності підприємства є можливість послідовного нарощування точності обчислень за ступенем надходження додаткової інформації щодо певного інноваційного проекту. При цьому забезпечується можливість застосування одного методу для попередніх і уточнених розрахунків, завдяки чому досягається прискорення процесу пошуку й підготовки необхідної інформації для розрахунків і зниження витрат на їх виконання.

У роботі удосконалено методику оптимізації витрат при формуванні пакету інноваційних проектів, який забезпечує комплексність використання наявних ресурсів підприємства. При цьому під оптимізацією витрат розуміється їх розподіл для впровадження однієї інновації або вибір найбільш оптимальної інновації (пакету інновацій) для впровадження в існуючих умовах, з подальшою індивідуальною оптимізацією кожної з вибраних інновацій (рис. 2).

Основним критерієм оптимізації є максимальне використання ресурсів, які дублюються, що дозволяє знизити загальні витрати на впровадження пакету інновацій порівняно з сумою індивідуальних витрат на впровадження кожної з них.

При оптимізації враховуються і наявні ресурси підприємства. Запропонований метод оптимізації витрат на інноваційні проекти належить до візуальних методів аналізу й ґрунтується на графічному зіставленні даних. Основою методу є побудова схеми використання складових потенціалу підприємства при впровадженні пакету інноваційних проектів. Основними етапами оптимізації є підготовка даних, побудова і аналіз діаграм, обґрунтування рішення.

Розглянемо процес оптимізації витрат за умов використання даного методу. Для цього застосуємо умовні позначення: P – безліч виробничих ресурсів підприємства; M – безліч маркетингових ресурсів підприємства; К – безліч кадрових ресурсів підприємства; Ni – безліч ресурсів, необхідних для впровадження i-го інноваційного проекту; P' – безліч виробничих ресурсів, необхідних для впровадження обраного пакету інноваційних проектів; M' – безліч маркетингових ресурсів підприємства, необхідних для впровадження обраного пакету інноваційних проектів; К' – безліч кадрових ресурсів підприємства, необхідних для впровадження обраного пакету інноваційних проектів.

Задачею першого етапу є формування і заповнення множин P,M,K,P',M',K'. Перш за все необхідно визначити наявні ресурси підприємства, з яких складаються множини P, M і К. Під ресурсами мається на увазі виробничий, кадровий і маркетинговий потенціали. При цьому потрібно аналітичне (описове) і вартісне визначення ресурсів. Далі за кожним інноваційним проектом проводиться оцінка необхідних ресурсів і формування множин Ni.

У межах методу використано так звані “бульбашкові” діаграми, де основними елементами є кола, площі яких пропорційні значенням множин, що представляються ними. Перетин кіл на діаграмі математично відповідає перетину множин і означає потребу в ресурсі або взаємне його використання (залежно від контексту). У запропонованому методі для оптимізації використовується два види діаграм – діаграми використання загальних ресурсів і діаграми взаємного використання ресурсів. Перші дозволяють ОПР візуально оцінити ступінь використання інноваційним проектом того або іншого ресурсу. Основні варіанти взаємного розташування кіл на діаграмі та їх інтерпретацію наведено в табл. 1.

Розроблений метод оптимізації витрат на інноваційну діяльність дозволяє обирати такі інноваційні проекти, які в сукупності найкращим чином відповідають поточному потенціалу підприємства. Завдяки цьому спрощується процес ухвалення рішення, а також поліпшується використання поточного потенціалу підприємства і ресурсів, які можуть бути використані в декількох проектах одночасно, що істотно знижує загальні витрати на впровадження інновацій.

При знаходженні обсягу витрат на фінансування інноваційного проекту (vf) необхідно зазначити, що витрати безпосередньо пов'язані з терміном впровадження проекту наступним співвідношенням:

, (1)

де – обсяг позикових коштів; K – процентна ставка за банківським кредитом, – обсяг власних коштів у фінансуванні проекту; R – рентабельність власних коштів, яка могла б бути одержана при їх вкладенні в оборот підприємства; tr – термін впровадження проекту.

При цьому термін впровадження інноваційного проекту (tr) з урахуванням різних способів виконання елементів проекту, визначається таким чином:

, (2)

де xij – варіант виконання i-тої дії j-м способом; – час, на який збільшується термін впровадження інноваційного проекту при застосуванні j-го способу здійснення i-тої дії; – час, на який зменшується термін упровадження інноваційного проекту при застосуванні j-го способу здійснення i-тої дії.

Синтезуємо модель мінімізації сукупних витрат за інвестиційним проектом (min v):

(3)

де – сума, на яку збільшується витратна частина інноваційного проекту при застосуванні j-го способу здійснення i-тої дії; – сума, на яку зменшується витратна частина інноваційного проекту при застосуванні j-го способу здійснення i-тої дії;

, (4)

, (5)

де T – максимально припустимий термін на реалізацію інноваційного проекту.

Модель (3 - 5) є лінійною і тому може бути оптимізована із застосуванням якісно розробленого інструментарію лінійного програмування. Оптимізація моделі (3 - 5) дозволяє знайти найкращий за обсягом витрат спосіб реалізації всіх етапів кожного інноваційного проекту, стосовно умов конкретного підприємства.

Удосконалення методів формування витрат на основі використання економіко-математичної моделі їх мінімізації в рамках окремого інноваційного проекту дозволило визначити альтернативність окремих дій у процесі реалізації проекту, що у сукупності забезпечує зниження загальних витрат.

Застосування принципів адаптивного управління стало основою розвитку методу попереджувального управління витратами. Завдяки цьому методу можна здійснювати моніторинг несприятливих змін зовнішнього середовища при впровадженні інноваційних проектів і своєчасно корегувати їх відповідні параметри. Серед механізмів забезпечення моніторингу за параметрами витрат на інновації оптимальним є антикризове управління, яке за часом реакції на зміни в зовнішньому середовищі може бути активним, реактивним і попереджувальним. Одержані таким чином прогнози є інформацією, яка дозволяє вжити попереджувальних заходів, завдяки чому підприємство завершить дії до того, як можлива загроза встигне завдати їй серйозних збитків.

Для розрахунку витрат при попереджувальному управлінні (L) формула набуде такого вигляду:

, (6)

де – витрати на прогнозування ; – безпосередні втрати від негативних явищ; – витрати на нейтралізацію негативних явищ.

У разі, якщо структура основних фондів підприємства має сильну інерційність, виникає додаткова затримка початку корегувальних дій, що викликає додаткові витрати. Тому для таких підприємств перехід на попереджувальне управління є найактуальнішим. Модель попереджувального управління інноваційним проектом подана на рис 3.

Як видно з рис. 3, основою попереджувального управління інноваційними проектами є прогнозування змін навколишнього середовища, тобто визначення тенденцій розвитку чинників, що впливають на кон'юнктуру ринку. При цьому найбільшу ефективність модель попереджувального управління інноваційними проектами забезпечує тим підприємствам, для яких характерна довготривалість інноваційного процесу.

Таким чином, застосування механізму моніторингу змін зовнішнього середовища інноваційного проекту дозволяє підприємству скоротити час реакції на несприятливі зміни й одержати значні конкурентні переваги на цільових ринках.

У третьому розділі “Функціонування системи організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційної діяльності підприємства” визначено комплекс стимулів упровадження організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності, здійснено процес відбору інноваційних проектів для ЗАТ “Кераммаш” і змодельована його цінова поведінка.

Доведено, що змістовне навантаження діяльності інноваційних фондів поза безпосереднім управлінням інноваційними проектами полягає в реалізації таких задач: зосередження фондами взаємної мотивації щодо інноваційних та інвестиційних процесів; сприяння суб'єктам інвестиційної діяльності в проведенні передінвестиційних досліджень; консультативна підтримка процесу обґрунтування суб'єктами інвестиційної діяльності доцільності здійснення інвестицій; участь у визначенні джерел фінансування інвестицій, у тому числі за рахунок можливості самостійного пошуку додаткових учасників інвестиційних процесів.

Застосування фінансових методів державного регулювання інноваційної діяльності, зокрема, податкових пільг, є необхідною, але неєдиною умовою. Необхідним є використання інших підходів державного впливу, а саме: створення системи інформаційного забезпечення учасників інноваційної діяльності; створення сприятливих умов для розвитку інноваційних структур, які забезпечують комерціалізацію результатів НДДКР (венчурних фондів, технологічних бізнес-інкубаторів, промислово-фінансових груп, інжинірингових центрів), забезпечення трансферту технологій з державного сектора до приватного; надання державою послуг консультантів суб'єктам інноваційної діяльності; створення дієвої системи охорони і захисту (у тому числі і судової) інтелектуальної власності; формування і розвиток єдиного інформаційного простору за інноваційними проектами, підтримка і розвиток банків і баз даних за прикладними дослідженнями, НДДКР, об'єктів інтелектуальної власності; формування інфраструктури інноваційної діяльності щодо забезпечення її суб'єктів актуальною довідковою і консультативною інформацією нормативно-правового, маркетингового, фінансово-господарського, внутрішньо- і зовнішньоекономічного характеру; організація допомоги в пошуку ділових партнерів; розвиток електронної пошти і електронної торгівлі.

Враховуючи галузеву структуру промисловості Донецької області, для реалізації розробленого організаційно-економічних механізму управління витратами інноваційної діяльності було обрано машинобудівні підприємства, аналіз яких дозволив довести недосконалість структури та її недостатню відповідність ринковій кон’юнктурі. Було встановлено, що в інноваційній діяльності підприємств відсутнє використання принципів, за якими інноваційні проекти приймаються до розробки та впровадження.

Так, на ЗАТ “Кераммаш” на сьогоднішній день у розробці перебувають чотири інноваційні проекти – електричні печі ПЗ–0,8.2,0/500 (N1), конвеєрна ПЕК-15/350 (N2), газові печі: термогаз-5/1100 (N3) і термогаз-86/1350 (N4). Оцінка загальних та індивідуальних витрат за цими проектами з урахуванням наявних ресурсів підприємства (А) дозволила побудувати бульбашкову діаграму, яка віддзеркалює ті інноваційні проекти, що повністю забезпечуються існуючими ресурсами, а також проекти, для впровадження яких необхідні додаткові ресурси (рис.4).

Проведений аналіз можливості взаємного використання ресурсів, по-перше, дає можливість визначити оптимальну необхідну кількість устаткування для реалізації проектів, а, по-друге, показує, які проекти запускати першими (рис.5, табл. 2).

Отже, послідовність упровадження проектів на ЗАТ “Кераммаш” має бути такою: термогаз 86/1350 (N4), термогаз-5/1100 (N3), електрична піч ПЗ–0,8.2,0/500 (N1), конвеєрна ПЕК-15/350 (N2).

Для реалізації проектів ЗАТ “Кераммаш” має власні кошти у сумі 700 тис. грн. і залучає позикові кошти на суму 850 тис. грн. Встановлені планом строки впровадження проектів N4 (термогаз - 86/1350) і N3 (термогаз-5/1100) – 8 місяців. Через 3 місяці від початку перших проектів, виходячи зі специфіки виробництва, можна приступати до реалізації проектів N1 (електрична піч ПЗ–0,8.2,0/500) і N2 (піч конвеєрна ПЕК-15/350), термін упровадження яких становить 9 місяців. Таким чином, загальний термін реалізації обраних проектів складає 12 місяців.

Для знаходження сукупних витрат на пакет інноваційних проектів, необхідно враховувати терміни його впровадження, ставку відсотку за банківський кредит – 9,5% річних; альтернативну рентабельність власних коштів, яку встановлено для розрахунку на рівні – 1,35.

Сукупні витрати за обраними інноваційними проектами становлять: (850000 + 850000 x 9,5% + 700000 x 1,35) x 1рік = 1875750 грн.

При вартості реалізації газової печі термогаз 86/1350 – 490 тис. грн.; термогаз-5/1100 – 470 тис. грн.; електричних печей ПЗ–0,8.2,0/500 – 200 тис. грн.; електричних печей конвеєрних ПЕК-15/350 – 370 тис. грн. Загальна сума реалізації інноваційних проектів на ЗАТ “Кераммаш” склала 1530 тис. грн. (490 тис.грн.+470 тис.грн.+200 тис.грн.+370 тис. грн.). Результатом упровадження також буде налагоджена технологія випуску нових видів печей, плюс оновлення основних виробничих фондів на суму 650 тис. грн. (згідно з технічною документацією).

Згідно з розрахунками за репрезентованими в роботі методами, економічний ефект від упровадження інновацій складає 304,25 тис. грн. ((1530 тис. грн. + 650 тис. грн.) – 1870,65 тис. грн.).

Стратегічним результатом від упровадження пакету проектів для ЗАТ “Кераммаш” є виведення на ринок інноваційної продукції, яка на певний період визначає монопольне положення підприємства щодо випуску таких модифікацій печей опору, і дає можливість підприємству користуватися моделлю монопольного ціноутворення (рис. 6).

Ціна, за якою реалізується нова продукція (N4), може встановлюватися на певному максимальному (588 тис. грн.) або мінімальному (490 тис. грн.) рівні через біржовий механізм реалізації, через торгових посередників або торгову мережу, що визначає її діапазон. Інтервал такої зміни визначатиметься діапазоном мінімальної і максимальної цін. Упроваджений інноваційний проект “Газова піч опору термогаз 86/1350” перевершує аналогічну продукцію найближчих конкурентів, що дає можливість підвищити відпускну ціну на 20%.

Розроблені методи також впроваджені та адаптовані до умов ЗАТ “Горлівський машинобудівник” та ВАТ “Новогорлівський машзавод” і дозволяють оперативно та якісно проводити розрахунки за оцінкою рівня оптимальності організації інноваційного виробництва, прогнозування його економічних показників, що є найважливішим етапом підготовки та ухвалення управлінських рішень для досягнення максимальної ефективності інноваційної діяльності підприємств.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної задачі вдосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю підприємств.

1. На основі аналізу існуючих підходів до визначення поняття “інноваційна діяльність” пропонується розглядати інноваційну діяльність у технологічній і ринковій сферах як взаємодію сприятливих можливостей потенціалу і стратегій. Підходи до побудови стратегії інноваційного розвитку підприємства визначають основні чинники, що утворюють стратегію, і цільову щодо них функцію.

2. Розроблено та адаптовано до вітчизняних умов основні компоненти концептуальної схеми організаційно-економічного механізму управління витратами в інноваційних процесах, оскільки система управління інноваційними процесами повинна містити гнучку методику розрахунку витрат на впровадження інноваційних проектів, оптимізацію витрат на впровадження з урахуванням можливості взаємного використання ресурсів і методи моніторингу процесу впровадження інноваційних проектів, що є необхідним для обґрунтування доцільності ухвалення рішень для впровадження.

3. Для послідовного нарощування точності обчислень за ступенем надходження додаткової інформації щодо певного інноваційного проекту розроблено метод оцінки витрат, що дає можливість вибирати такі інноваційні проекти, які в сукупності оптимально відповідають поточному потенціалу підприємства, та дозволяє застосовувати один метод для попередніх і уточнених розрахунків, завдяки чому досягається прискорення процесу пошуку й підготовки необхідної інформації для розрахунків і зниження витрат на їх виконання.

4. Удосконалено методику оптимізації формування пакету інноваційних проектів для комплексного впровадження. Основним критерієм оптимізації є максимальне використання ресурсів, що дублюються, яке дозволяє знизити загальні витрати на впровадження пакету інновацій порівняно із сумою індивідуальних витрат на впровадження кожної з них. Запропонований метод оптимізації витрат на інноваційні проекти засновано на графічному зіставленні даних та відноситься до візуальних методів аналізу. Основою методу є побудова схеми використання складових потенціалу підприємства при впровадженні пакету інноваційних проектів.

5. Враховуючи альтернативність виконання окремих дій у межах реалізованого проекту, удосконалено методи формування витрат, що ґрунтуються на застосуванні економіко-математичної моделі їх мінімізації. Це дозволяє знайти найкращий щодо витрат спосіб здійснення усіх етапів кожного інноваційного проекту з пропонованих, відповідно до умов конкретного підприємства.

6. Одержав подальший розвиток метод попереджувального управління витратами, заснований на застосуванні принципів адаптивного управління, що дозволяє здійснювати моніторинг несприятливих змін зовнішнього середовища при впровадженні інноваційних проектів і своєчасну реакцію підприємства на ці зміни шляхом корекції відповідних параметрів впроваджуваних проектів.

7. Визначено, що оптимальним варіантом стимулювання інноваційного розвитку економіки та її інформаційного обслуговування є комбінований комплекс стимулів інноваційної діяльності: створення спеціальних цільових фондів; надання державних гарантій кредитування і фінансування на пільгових умовах; застосування прискореної амортизації і пільгового оподаткування прибутку; організація підтримки інформаційного середовища інноваційних процесів.

8. Практична апробація результатів дослідження підтвердила ефективність запропонованих методів і моделей організаційно-економічного механізму управління витратами у ВАТ “Новогорлівський машзавод”, ЗАТ “Інститут керамічного машинобудування”, ЗАТ “Горлівський машинобудівник” та дозволила отримати економічний ефект на ЗАТ “Інститут керамічного машинобудування” у розмірі 304,25 тис. грн., що підтверджено довідкою про впровадження результатів дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

в фахових виданнях:

1. Грозна О.С. Формування оптимальної структури підприємства в умовах реформування економіки// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 72-75.

2. Грозний І.С., Грозна О.С. Місце ринку інновацій у системі ринків // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – Вип. 184. – Т. І. – С. 218-228. (Особистий внесок здобувача: на основі визначення особливостей ринку інновацій запропоновано методи проведення його аналізу).

3. Грозна О.С., Грозний І.С. Деякі підходи до удосконалення механізму венчурного фінансування інноваційних проектів // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Сер.: економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд. – 2003. – Вип. І. – С. 285-288. (Особистий внесок здобувача: визначено вимоги до інноваційних проектів в яких можливо використання венчурного капіталу).

4. Русінова О.С. Щодо ефективного управління інноваційними процесами // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 178-188.

5. Русинова О.С. Методы и инструментарий стимулирования инновационной деятельности в условиях рыночной трансформации // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. – Львів: Інтереко. – 2005. – Спецвип. 15. – Ч. 1. – С. 211-218.

6. Русинова О.С. Оптимизация затрат на инновационную деятельность в рамках промышленного предприятия // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2005. – С. 317-328.

7. Русінова О.С. Моніторинг витрат на етапах впровадження інноваційного проекту // Економічний вісник національного гірничого університету. – 2005. – №4. – С. 34-41.

8. Лепа Н.Н., Русинова О.С., Поникарчук А.М. Принятие управленческих решений в процессе внедрения нововведений на предприятиях // Экономика промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2005. – С. 360-368. (Особистий внесок здобувача: проаналізовано існуючі підходи до прийняття управлінських рішень щодо впровадження нововведень на підприємствах).

за матеріалами конференцій:

9. Грозная О.С. НИОКР – неотъемлемая часть инновационного менеджмента в строительстве: Матеріали 28 Міжнар. наук.-практ. конф. “Будівлі та споруди із застосуванням нових конструкцій та матеріалів” // Вісник Донбаської державної академії будівництва і архітектури. – 2002. – Вип. 3(34). – С. 101-103.

10. Грозна О.С. Маркетингові дослідження: сучасний погляд // ІІ Всеукр. наук. – практ. конф. “Крок у майбутнє”: Тези доповідей. – К.: ІВЦ “Політехніка”, 2002. – С. 225.

11. Грозна О.С., Грозний І.С. Деякі проблеми систематизації процесу венчурного фінансування: інноваційний аспект // Друга міжнар. наук. конф. “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – Ч. 2. – С. 260-261. (Особистий внесок здобувача: розглянуто проблеми систематизації процесу фінансування інноваційних проектів).

12. Hrozna Olga. Venture Financing of Different Stages of an Innovational Firms’ Development // Економіка: Сучасні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали Всеукр. наук. – практ. конф. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – Т.1. – С. 52-54.

13. Грозный И.С., Коверга С.В., Грозная О.С. Значение инноваций в экономическом развитии и место рынка инноваций в системе рынка // Интеллектуальный потенциал вузов – на развитие дальневосточного региона России: Материалы V Междунар. конф.: В 5 кн. – Кн. 2. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2003. – С. 83-84. (Особистий внесок здобувача: визначено підходи до використання інноваційного інструментарію на ринку інновацій).

14. Русинова О.С. Некоторые методы расчета затрат в инновационных проектах // Четверта міжнар. наук. конф. “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. –Донецьк: ДонНУ, 2005. – Ч. 2. – С. 251-254.

АНОТАЦІЯ

Русінова О.С. Організаційно-економічний механізм управління витратами інноваційної діяльності підприємств – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 – Економіка й управління науково-технічним прогресом. – Донецький національний університет, Донецьк, 2006.

У дисертаційній роботі розв'язана науково-практична проблема удосконалення організаційно-економічного механізму управління витратами інноваційної діяльності підприємств з метою досягнення конкурентних переваг. Розроблено метод оцінки витрат на інноваційну діяльність, що значно підвищує обґрунтованість ухвалення рішення з інноваційного розвитку, ефективність використання поточного потенціалу підприємства і ресурсів. Удосконалено методику оптимізації формування пакету інноваційних проектів для комплексного впровадження, що дасть можливість підприємствам значно знизити втрати при реалізації проекту.

Одержали подальший розвиток методи попереджувального управління витратами і методи стимулювання інноваційної діяльності, спрямовані на активізацію розробки і впровадження нововведень на підприємствах України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних рекомендацій з використання ринкових механізмів управління інноваційною діяльністю підприємств з урахуванням формування і оптимізації витрат на інноваційні проекти.

Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, управління, організаційно-економічний механізм, підприємство, витрати, інноваційний проект.

АННОТАЦИЯ

Русинова О.С. Организационно-экономический механизм управления затратами инновационной деятельности предприятий – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 – Экономика и управление научно-техническим прогрессом. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2006.

В диссертационной работе разработаны новые, уточнены и дополнены научно-методические положения и практические рекомендации по использованию организационно-экономического механизма управления затратами инновационной деятельности предприятий.

В исследовании разработана концепция комплексного управления затратами на всех этапах жизненного цикла инновационных проектов, от появления инновационной идеи до снятия продукции с производства. Благодаря применению системного подхода на отдельных этапах инновационного процесса, возможно решать комплексные задачи, неразрывно связанные друг с другом, что позволило повысить общую эффективность управления затратами и снизить расходы на его реализацию.

Усовершенствована методика оптимизации формирования пакета инновационных проектов для комплексного внедрения, позволяющий выбирать такие инновационные проекты, которые в совокупности наилучшим образом соответствуют текущему потенциалу предприятия. Благодаря этому упрощается процесс принятия решения, а также улучшается использование текущего потенциала предприятия и ресурсов, которые могут быть использованы в нескольких проектах одновременно, что существенно снижает общие расходы на внедрение инноваций.

Усовершенствованы методы формирования затрат, основанные на применении экономико-математической модели минимизации затрат в рамках отдельного инновационного проекта, учитывающая альтернативность осуществления отдельных действий в рамках реализуемого проекта. В отличие от существующих данная модель позволяет найти оптимальное соотношение требуемых ресурсов и времени на исполнение отдельных этапов инновационного проекта, что ведет к снижению совокупных затрат на его реализацию; комплексная модель упреждающего управления инновационными проектами, которая обеспечивает возможность снижения потерь от неблагоприятных изменений во внешней среде на этапе внедрения инноваций. Наибольшую эффективность модель обеспечивает в рамках предприятий, для которых характерна большая длительность процесса внедрения инноваций.

В работе получили последующее развитие модель упреждающего управления затратами, основанная на применении принципов адаптивного управления, что позволяет осуществлять мониторинг неблагоприятных изменений внешней среды при внедрении инновационных проектов и своевременную реакцию предприятия на эти изменения путем коррекции соответствующих параметров внедряемых проектов, а также организационно-экономические методы стимулирования инновационной деятельности

Ключевые слова: инновации, инновационная деятельность, управление, организационно-экономический механизм, предприятие, затраты, инновационный проект.

SUMMАRY

Rusinova O.S. Organizational and economic mechanism of management of innovation activity expenses of enterprises. – Manuscript

The dissertation for candidate of economic sciences degree in specialty 08.02.02 – Economics and management of scientific and technical progress. – Donetsk national university, Donetsk, 2006.

The scientific and practical problem of the improvement of organizational and economic mechanism of management expenses for innovation of enterprises, with achievement of goal of the competitive advantages has been unleashed in the dissertation work. It was developed the valuation method of expenses for innovation activity that considerably increases the validity of the approval of the decision in innovation development, efficaciousness of