ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Семеног Олена Миколаївна

УДК 371.134: [811.161.2 +821.161.2]

СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

(в умовах педагогічного університету)

13.00.04 – "Теорія і методика професійної освіти"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий консультант: | доктор філологічних наук, професор, дійсний член АПН України

МАЦЬКО Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри

стилістики української мови, м.Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ВОЛОШИНА Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, заступник директора з наукової роботи, м.Київ;

доктор педагогічних наук, професор ПЄХОТА Олена Миколаївна, Миколаївський державний університет

імені В.О.Сухомлинського, завідувач кафедри освітніх технологій;

доктор педагогічних наук, професор ПУХОВСЬКА Людмила Прокопівна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з науково-методичної роботи та міжнародних зв'язків, м.Київ.

Провідна установа: | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться “15” лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “12 ” січня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С. В. Лапаєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Інформаційно-технологічне ХХІ століття характеризується філософським переосмисленням ціннісних орієнтирів освітньої політики. У Законах України "Про освіту", “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, Державній програмі "Вчитель" наголошується на культуроцентричності, збереженні і примноженні національних виховних традицій, розвитку творчої особистості, гуманізації освіти.

У реалізації завдань гуманістичної трансформації освітньої парадигми пріоритетна роль належить учителеві української мови і літератури. Передусім учитель-словесник, який поєднує в собі риси педагога і психолога, філософа і лінгвіста, літературознавця, культуролога й естета, покликаний наповнити життєдіяльність школярів досконало-вишуканим світом рідної мови, морально-етичним і культурно-естетичним потенціалом усної народної творчості та художньої літератури, цінностями української і світової культури, стимулювати прагнення до саморозвитку й самовдосконалення, виховувати молоду ґенерацію активних, діяльних громадян, які гідно репрезентуватимуть й утверджуватимуть свою державу в європейському співтоваристві. Важливість таких професійних і особистісних рис потребує вдосконалення професійної підготовки вчителів української мови і літератури.

Аналіз наукових джерел вітчизняної педагогіки засвідчує, що в теорії і практиці вищої освіти накопичено значний досвід, який може стати основою модернізації системи професійної підготовки майбутніх учителів-словесників:

- визначено домінантні імперативи нової стратегії професійної підготовки фахівців з позицій нової філософії освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень та ін.), неперервності освіти (О.Абдулліна, А. Алексюк, С.Гончаренко, О.Дубасенюк, Н.Ничкало, В. Сластьонін та ін.), тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти (О.Глузман, В.Луговий, В. Майборода та ін.), формування і розвитку педагогічної майстерності, педагогічної творчості вчителя (І.Зязюн, Є.Барбіна, В. Моляко, В.Семиченко, С.Сисоєва та ін.)

- розроблено системи різнорівневої підготовки фахівців (А. Лігоцький), психолого-педагогічної підготовки вчителів початкових класів (Л.Хомич), методичної підготовки вчителів інформатики (Н. Морзе) і математики (В. Моторіна);

- здійснено аналіз історичного досвіду підготовки майбутнього вчителя в системі вищої освіти (О.Сухомлинська, Н.Дем'яненко, О.Микитюк, С.Нікітчина, Б.Ступарик та ін.), особливості підготовки вчителів у зарубіжних країнах (Т.Кошманова, М. Лещенко, Л. Пуховська, І. Руснак та ін.);

- досліджуються концептуальні засади компетентнісного підходу в сучасній освіті (Н. Бібік, О. Савченко та ін.), формування складових професійної компетентності, зокрема дослідницької, етичної компетентності вчителя початкових класів, іноземних мов (В. Баркасі, Л. Карпова, Г.Кловак, Л.Хоружа), професійної компетенції російських філологів (Т. Балихіна, В. Молчановський, В.Русецький);

- здійснено аналіз підготовки вчителя до використання інноваційних педагогічних, у тому числі інформаційно-комунікативних технологій (В.Беспалько, В.Биков, І. Богданова, М. Жалдак, Г. Козлакова, Г. Кедрович, О.Пєхота, Є.Полат та ін.), вивчено шляхи інтеграції у професійній підготовці фахівців (І.Козловська, Д.Коломієць, В. Сергієнко та ін.).

У філологічних і методичних студіях обґрунтовуються окремі аспекти мовної, літературознавчої, методичної підготовки вчителів (О.Біляєв, М.Вашуленко, Н.Волошина, А.Грищенко, Т.Донченко, С.Караман, В.Кононенко, Л.Мацько, В.Мельничайко, Л.Мірошниченко, М.Наєнко, В.Пасинок, Є.Пасічник, М.Пентилюк, М.Плющ, Б.Степанишин, Г.Токмань, П.Хропко, В.Шуляр та ін.). Українськими та російськими вченими розглянуто шляхи формування мовної особистості студентів і школярів (Г. Богін, Ю. Караулов, Л. Паламар, Л. Струганець, Т. Симоненко та ін.).

Разом з тим у вітчизняній педагогіці відсутні наукові праці, в яких обґрунтовувалася б система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в сучасних соціокультурних умовах. З огляду на це актуальною є проблема підготовки вчителя-словесника в єдності культуромовної особистості і професійно-компетентного фахівця-дослідника, в якого сформовані мовно-мотиваційна, комунікативно-інформаційна, операційно-діяльнісна готовність до творчої педагогічної, наукової та самоосвітньої діяльності. Вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу є важливим чинником впливу на якість особистісної культури, навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Як показує аналіз наукових досліджень, нині педагогічні університети здійснюють фахову підготовку студентів-філологів на основі інноваційних підходів. Водночас у процесі підготовки існує низка невідповідностей, подолання яких становитиме істотний теоретичний і практичний інтерес. Зокрема, є необхідним розв'язання суперечностей між:

- соціокультурними перетвореннями в Україні і традиційною системою професійної підготовки вчителів української мови і літератури;

- соціальними потребами оновлення складових системи професійної підготовки з урахуванням вимог компетентнісно-орієнтованого підходу до змісту середньої освіти, науковим обґрунтуванням окремих аспектів підготовки студентів-філологів і недостатньою дослідженістю загальнотеоретичних і методичних основ фахової підготовки майбутніх учителів української мови і літератури;

- потребами загальноосвітніх навчальних закладів у вихованні високодуховного, культуpомовного вчителя і недостатнім відображенням соціокультурної складової в лінгвістичній, літературознавчій, психолого-педагогічній, методичній підготовці майбутніх учителів-словесників;

- тенденціями посилення дослідницької діяльності майбутнього вчителя української мови і літератури в умовах модернізації освіти і реальним станом навчально-пізнавальної, науково-дослідної підготовки, навчально-пошукових і педагогічних практик у вищих педагогічних навчальних закладах;

- рівнем сучасних освітніх технологій, у т.ч. інформаційних, якого потребує навчально-виховний процес педагогічного університету, та їх недостатнім використанням у практичній діяльності студентів-філологів;

-

Необхідність розв’язання означених суперечностей, об'єктивна потреба і соціальна значущість якісної професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, адекватної вимогам сучасності, недостатня теоретична і практична розробленість проблеми взаємозв?язку навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, практик з метою формування культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження "Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури (в умовах педагогічного університету)”.

Звґязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи відділу теорії і практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Розвиток педагогічної майстерності вчителя в умовах інтегративних процесів в освіті” (РК № 0101U000102), повґязане з проблематикою наукової роботи Глухівського державного педагогічного університету “Формування професійної компетенції вчителя, вихователя у процесі вузівської підготовки” та науково-дослідної лабораторії цього закладу “Формування національно-мовної особистості майбутнього вчителя української мови і літератури” (ДР №03U000450). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 28 жовтня 2002р., протокол № 9 та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 26 листопада 2002 р., протокол № 9.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка вчителів української мови і літератури.

Предмет дослідження – система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в педагогічному університеті.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити навчально-методичну систему професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в умовах педагогічного університету.

Концепція дослідження. Провідна ідея концепції ґрунтується на розгляді професійної підготовки майбутніх учителів-словесників як цілісної, динамічної, відкритої системи, що має адекватну структуру, мету і зміст, виконує необхідні функції і послідовно реалізується на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні в умовах педагогічного університету. Її підсистеми - навчально-пізнавальна, науково-дослідна, виховна діяльність та комплекс практик – спрямовуються на формування культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.

Концептуальна ідея реалізується в таких положеннях.

Зміст складових навчально-пізнавальної підсистеми - лінгвістична, літературознавча, психолого-педагогічна, методична підготовка - спрямовується на виховання особистості, котра глибоко шанує українську мову й досконало володіє нею, обізнана з іноземними мовами, здійснює вивчення фольклорного і художнього тексту в культурно-антропологічному просторі, налагоджує діалог літературознавства з лінгвістикою, педагогікою, психологією, опановує виховні цінності рідного та інших народів, а також інноваційні педагогічні технології. Навчально-дослідницька і науково-дослідницька діяльність як складові науково-дослідної підсистеми відіграють системостворюючу роль у поглибленні складових професійної компетентності, розвиток якої ґрунтується на методологічній культурі майбутнього вчителя. Навчально-пошукові і педагогічні практики як органічна складова підсистеми практичної діяльності сприяють вдосконаленню й апробації складових професійної компетентності. Взаємозв?язок підсистем професійної підготовки відбувається шляхом особистісно-діяльнісного підходу, який забезпечує розвиток студентів як особистостей, їх творчих здібностей.

Систему професійної підготовки майбутніх учителів-словесників пронизують етнокультурознавчий, соціолінгвістичний підходи, які дозволяють через етнолінгвопедагогіку, етнолінгводидактику глибше усвідомити україномовну картину світу в її зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, забезпечують діалогову взаємодію в полікультурному інформаційному суспільстві, виховують толерантне ставлення до носіїв різних мов і культур.

Підготовка вчителя-словесника як дослідника враховує сучасні інформаційні технології. Оволодіння методикою їх використання при викладанні української мови і літератури, в підготовці наукових досліджень формує усвідомлену мотивацію щодо конструювання нових моделей навчальної діяльності в сучасному інформаційному середовищі, вдосконалює культуру комунікації.

Врахування вищеназваних положень сприятиме формуванню особистості вчителя української мови і літератури, підготовленого до педагогічної комунікації, ефективного використання нових навчальних технологій, особистісно зорієнтованого навчання, здатного до творчого саморозвитку.

Головна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні про те, що забезпечити ефективніше формування готовності у майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності можна, якщо зміст, форми, методи навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної підготовки будуть органічно поєднані і спрямовані на розвиток культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.

Загальна гіпотеза конкретизована в низці часткових:

- якісна професійна підготовка майбутніх учителів-словесників можлива за умови функціонування її як цілісної, динамічної, відкритої системи, що має відповідну мету, функції, зміст, форми і методи реалізації на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні;

- система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури буде досконалішою, якщо враховуватиме історичний вітчизняний та зарубіжний досвід щодо формування професійно компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості;

- рівень готовності випускників факультетів української філології педуніверситетів до педагогічної діяльності зросте, якщо зміст навчання буде конкретизовано пізнавальними, дослідницькими, індивідуальними завданнями, інтегрованими спецкурсами професійно-педагогічного, методичного, етнокультурознавчого спрямування, навчально-методичним супроводом, у т.ч. на електронних носіях.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та загальної гіпотези визначено завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.

2. Дослідити процес становлення і тенденції розвитку національної системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.

3. Охарактеризувати роль компетентнісно-орієнтованого підходу в системі професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.

4. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити навчально-методичну систему професійної підготовки майбутніх учителів-словесників, побудовану з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу.

5. Виявити перспективні напрями вдосконалення навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик у професійній підготовці майбутніх учителів української мови і літератури.

6. Визначити шляхи інтеграції різних компонентів системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.

7. Розробити навчально-методичний супровід професійної підготовки майбутніх учителів-словесників, в т.ч. на електронних носіях, та здійснити його експертизу.

Методологічну основу дослідження становлять положення про пріоритетну роль рідної мови в інтелектуальному і духовному розвитку особистості, положення філософії мови (В.Гумбольдт, О.Потебня, М.Драгоманов), взаємозв'язок національного й загальнолюдського, формування національно свідомої, культуромовної особистості, її духовності в умовах демократизації суспільного життя; положення гуманістичної філософії освіти; культурологічної і діалогової концепції (М.Бахтін, В.Біблер).

При обґрунтуванні методологічної основи дослідження враховуємо також положення щодо поняття “система” як сукупності елементів, які знаходяться у відношеннях і взаємозв'язках один з одним і створюють визначену цілісність та єдність. Цілісність дозволяє вивчати об'єкт в єдності компонентів і зв'язків, а також скоординованості усіх елементів; структурованість передбачає ієрархічність будови об'єкта, послідовне розчленування цілого на частини, розглянуті в єдності; організованість характеризується як структурна впорядкованість об'єкта. Методологія експериментального дослідження враховує принципи полікультурності й неперервності освіти, єдності теорії і практики, єдності навчального і науково-дослідного процесу, фундаменталізації навчання і виховання, гуманізації, інтеграції різних видів діяльності, професійної спрямованості.

Теоретичну основу дослідження становлять висновки і положення щодо гуманізації педагогічної освіти (Г.Балл, С.Гончаренко, І.Зязюн та ін.); теорії педагогічних систем, системного аналізу педагогічного процесу вищої школи (В.Афанасьєв, В.Беспалько, І.Блауберг, Н.Кузьміна, В.Садовський, В.Сластьонін, А.Хуторський та ін.); теорії неперервної професійної освіти (П.Воловик, Р.Гуревич, А.Лігоцький, В.Луговий, Н.Ничкало, С.Сисоєва); діяльності і розвитку особистості (Б.Ананьєв, І.Бех, Г.Костюк, О.Леонтьєв, В.Рибалка та ін.); професійної підготовки майбутніх фахівців (О.Дубасенюк, І.Зязюн, Н.Кузьміна, В.Семиченко); порівняльної педагогіки (Н.Абашкіна, М.Лещенко, Л.Пуховська, А.Сбруєва та ін.); загальнодидактичних основ навчального процесу (А.Алексюк, С.Архангельський, Ю.Бабанський, В.Краєвський, В.Казаков, О.Савченко, В.Ягупов та ін.); педагогічних технологій (В.Беспалько, М.Кларін, В.Монахов, О.Пєхота); спілкування та його ролі у формуванні особистості (Г.Васянович, Т.Іванова, О.Леонтьєв, В.Кан-Калик), а також результати досліджень у галузі мовної і літературної освіти (М.Вашуленко, Н.Волошина, А.Градовський, С.Жила, Л.Мацько, Л.Паламар, М.Пентилюк, А.Ситченко та ін.).

Концептуальні положення дослідження ґрунтуються на основних засадах Конституції України, Законів “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, Болонської конвенції.

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження, зокрема історико-системний, порівняльний аналіз; узагальнення теоретичних положень і прикладних підходів вітчизняної і зарубіжної педагогічної освіти для виявлення їх переваг і недоліків у підготовці вчителя-словесника; метод моделювання, який сприяв розробці й обґрунтуванню системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури; емпіричні методи, зокрема, бесіда, анкетування, інтерв'ю, узагальнення педагогічного досвіду; аналіз матеріалів обласних і всеукраїнських конкурсів "Учитель року", програм, підручників, посібників для вищої і загальноосвітньої школи; вивчення результатів навчальної, виховної, практичної, наукової роботи студентів, рефлексії власної професійної діяльності, що сприяло відстеженню взаємозалежності між діяльністю викладача і результативністю навчальної діяльності студента; педагогічний експеримент; впровадження й експертиза придатності навчальних посібників, у т.ч. на електронних носіях, з метою визначення їх якісної оцінки; статистична обробка отриманих даних, що забезпечили достовірність результатів дослідно-експериментальної роботи.

Дослідження проводилося впродовж 1997 - 2005 рр.

На першому етапі (1997 - 1998 рр.) – вивчалися теоретичні джерела з питань професійної підготовки вчителя української мови і літератури, застосування системного підходу в педагогічних дослідженнях, впровадження етнокультурознавчого аспекту у складові професійної підготовки, формування культуромовної особистості школяра і студента; розпочато констатувальний експеримент, який передбачав аналіз навчальних планів філологічних факультетів у педагогічних ВНЗ, стану навчально-пізнавальної діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик, науково-дослідної роботи студентів-філологів.

На другому етапі (1998 - 2001 рр.) – продовжувалося вивчення теоретико-методологічних засад професійної підготовки вчителя-словесника, здійснювався ретроспективний аналіз становлення національної системи фахової підготовки вчителя української мови і літератури; досліджувалися зарубіжні технології і можливості їх викорстання в українських ВНЗ; узагальнювався передовий педагогічний досвід щодо організації навчального процесу на філологічних факультетах; розроблялася концепція дослідження; розпочато формувальний експеримент, який передбачав визначення педагогічних умов забезпечення у студентів готовності до педагогічної діяльності з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу, конкретизувалися підходи до його реалізації на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях. Результати пошуку реалізувалися в читанні навчальних курсів і спецкурсів, що, в цілому, сприяло вдосконаленню взаємозв?язку навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності та навчально-пошукових і педагогічної практик майбутніх учителів-словесників.

На третьому етапі (2001 - 2005 рр.) – продовжувалася експериментальна перевірка основних положень концепції, здійснювався аналіз проміжних і кінцевих результатів дослідно-експериментальної роботи, проводилася корекція експериментальних методик, а також зіставлення одержаних результатів з метою і гіпотезою. З'ясовувалися можливості підвищення рівнів готовності майбутніх учителів-словесників, педагогічна ефективність запропонованого змісту навчання. Одержані результати узагальнювалися, математично інтерпретувалися, впроваджувалися в навчальний процес вищих навчальних закладів, знайшли відображення в удосконалених навчальних програмах курсів українського фольклору, вступу до слов'янської філології та інтегрованих спецкурсів [4; 5; 12; 14 - 17], в навчальних посібниках [4 - 13], електронному навчально-методичному комплексі "Словесник", монографії, у виступах на конференціях і семінарах.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на філологічних факультетах у Глухівському державному педагогічному університеті, Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка, Кам'янець-Подільському державному університеті, Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського, Херсонському державному університеті. На різних етапах дослідження в експерименті брали участь 1185 студентів, 104 викладачі, 168 учителів-словесників, зокрема до формувального експерименту було залучено 1009 студентів і магістрантів педагогічних ВНЗ. З метою забезпечення наступності у фаховій підготовці дослідно-експериментальна робота здійснювалася також у загальноосвітніх школах м.Глухова Сумської області, Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського, на курсах перепідготовки вчителів української мови і літератури в Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Автор особисто брала участь в експериментальній перевірці запропонованих положень і рекомендацій, здійснюючи науково-дослідницьку, викладацьку, навчально-методичну діяльність з підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів у Глухівському державному педагогічному університеті, надавала науково-консультативну, організаційну і методичну допомогу викладачам вищих і загальноосвітніх навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично обґрунтовано й розроблено навчально-методичну систему професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в педагогічному університеті, побудовану на основі компетентнісно-орієнтованого підходу; визначено мету, функції, структуру і зміст, форми і методи реалізації системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури; розроблено і науково обгрунтовано етапи професійної підготовки студентів до педагогічної діяльності;

- визначено основні напрями розвитку системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, яка характеризується наявністю елементів етнокультурознавчого спрямування та використанням сучасних інформаційних технологій;

-

- подальшого розвитку набуло поняття професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури як відкритої, динамічної системи, всі складові якої інтенсивно взаємодіють і взаємодоповнюють одна одну, а системотворчим компонентом є науково-дослідна діяльність.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що з урахуванням результатів ретроспективного та зіставного аналізів національного і зарубіжного освітнього досвіду обґрунтовано концептуальні засади розробки системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в педагогічному університеті на основі компетентнісно-орієнтованого підходу; визначено педагогічні умови поєднання навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної діяльності з метою формування вчителя-словесника як дослідника та культуромовної особистості; обґрунтовано рівні і критерії готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності, принципи інтеграції різних видів діяльності у професійній підготовці, принципи конструювання змісту у навчальних посібниках, у т.ч. на електронних носіях.

Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів дослідження розроблено і впроваджено:

- навчальні програми з курсів "Український фольклор", "Вступ до словґянської філології", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" (для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ–ІY рівнів акредитації, кваліфікаційні рівні "бакалавр" і "спеціаліст"), "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах" (для магістрантів вищих педагогічних навчальних закладів ІY рівня акредитації, кваліфікаційний рівень "магістр");

- посібники для викладачів, студентів, магістрантів вищих педагогічних навчальних закладів, учителів та учнів загальноосвітніх шкіл "Український фольклор”, "Вступ до словґянської філології", "Мовне родинознавство (виховний потенціал рідного краю)", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Формування культури педагогічного спілкування засобами української літератури", "Організація науково-дослідної роботи студентів філологічних факультетів педагогічних університетів";

- електронний навчально-методичний комплекс "Словесник" (далі – ЕНМК) для студентів, магістрантів, викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, учителів і учнів загальноосвітніх навчальних закладів, який містить Web-посібники "Український фольклор", "Вступ до словґянської філології", "Мовне родинознавство", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Педагогічні ситуації в українській художній літературі", "Наукова робота студентів-філологів", а також інформаційно-пошукову систему "Традиційна культура Східного Полісся".

Основні положення дисертації знайшли застосування у викладанні філологічних, педагогічних, методичних курсів, слугують основою спецкурсів, проектування навчальних посібників нового типу. Авторська методика залучення сучасних інформаційних технологій у професійну підготовку вчителів-словесників сприяє підвищенню результативності навчально-виховного процесу. Матеріали дослідження можуть використовуватися вчителями профільних шкіл, у післядипломній педагогічній освіті.

Упровадження результатів дослідження. Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів упроваджено в навчально-виховний процес Глухівського державного педагогічного університету (довідка № від 27.05.2005), Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № /1317 від 13.06.2005), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № від 7.07.2005), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № -34/03 від 28.05.2004), Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (довідка №1319/01-37/18 від 25.03.2005), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № від 17.06.2005), Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (довідка № 939 від 07.06.2004), Кам'янець-Подільського державного університету (довідка № 27 від 07.06.2005), Херсонського державного університету (довідка №06 - 12/937 від 14.09.2005), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № /01-11 від 03.06.2005), Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (довідка № /222 від 10.06.2004), Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка №01/686 від 02.06.2004), Краматорського економіко-гуманітарного інституту (довідка № від 4.06.2004), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 04/419 від 2.06.2004), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 4 від 29.08.2005), Сумського та Чернігівського обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (довідки № від 23.05.2005, № від 02.06.2004).

Навчальні посібники, в т.ч. на електронних носіях, впроваджені в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського (довідка № від 19.05.2004), Севастопольському індустріально-педагогічному коледжі (довідка № від 9.06.2004), Кременчуцькому педагогічному училищі (довідка № від 29.12.2004), Херсонському академічному ліцеї (довідка № від 16.05.2005), в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 м.Глухова (довідка № а від 17.06.2005), Глухівській спеціалізованій школі-інтернаті імені М.І.Жужоми (довідка № 62 від 26.05.2005).

Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно розробила теоретичні і методичні засади формування складових професійної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури у процесі їх фахової підготовки, запропонувала й апробувала авторські спецкурси та ЕНМК "Словесник" для потреб навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик студентів. У працях, написаних у співавторстві з Т.Дятленко, С.Приваловою, А.Сторожук, здобувачем розроблено етнокультурознавчий, компетентнісно-орієнтований підходи та психолого-педагогічні аспекти вивчення українського фольклору й української літератури учнями загальноосвітніх шкіл та студентами педагогічних ВНЗ, контрольні завдання на виявлення умінь та навичок аналізу фольклорного та художнього твору.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, логіко-системним аналізом значного обсягу літературних джерел, достатньою тривалістю дослідно-експериментальної роботи, відповідністю використаних методів дослідження його меті, гіпотезі й завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу дослідних даних, ефективністю впроваджених у практику вищої школи експериментальних програм, посібників та науково-методичних рекомендацій.

На захист виносяться положення:

1. Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, побудована на основі компетентнісно-орієнтованого підходу, ґрунтується на органічному поєднанні навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик студентів. Її системоутворювальним компонентом є науково-дослідна діяльність студентів.

2. Професійна компетентність вчителя української мови і літератури - це інтегральна особистісна якість, що включає педагогічну, психологічну, лінгвістичну, мовну, комунікативну, фольклорну, літературну, етнокультурознавчу, методичну, інформаційну, дослідницьку компетенції й виявляється на високому рівні готовності студентів-філологів до педагогічної діяльності.

3. Єдність навчально-пізнавальної, науково-дослідної, виховної та практичної діяльності в системі професійної підготовки активізує діалогову взаємодію у полікультурному інформаційному суспільстві, сприяє підготовці культуромовних фахівців з широким філологічно-педагогічним світоглядом, що реалізується на основі етнокультурознавчого й соціолінгвістичного підходів.

4. Навчально-методичний супровід підготовки майбутніх учителів-словесників, побудований з урахуванням елементів модульного навчання та сучасних інформаційних технологій, забезпечує функціонування підсистем навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, комплексу навчально-пошукових і педагогічних практик та сприяє формуванню професійної компетентності педагогів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях відділу теорії і практики педагогічної майстерності, звітних наукових конференціях Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (2002 - 2005), щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського державного педагогічного університету (1997 - 2005).

Матеріали дослідження оприлюднювалися на 34 науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема: на 14 міжнародних: "Українознавство – наука самопізнання українського народу" (Київ, 2001), "Мова і культура" (Київ, 2001; 2002), "Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства" (Київ, 2002), "Наука і освіта" (Дніпропетровськ, 2003), "Неперервна професійна освіта педагогічних працівників: теорія і практика" (Черкаси, 2003), "Формування професійної майстерності вчителя в умовах ступеневої освіти" (Київ – Житомир, 2003), "Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ столітті" (Умань, 2003), "Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи" (Київ, 2003), "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми" (Вінниця, 2004), "Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти у контексті європейської інтеграції" (Суми, 2004), "Інформаційно-комунікаційні технології у середній і вищій школі" (Київ - Ізмаїл, 2004), "Інновації у вищій школі" (Ніжин, 2004), "Інтернет – Освіта – Наука - 2004" (Вінниця, 2004);

15 всеукраїнських: "Формування національно свідомої особистості" (Київ, 2000), "Всебічний розвиток особистості студента" (Ірпінь, 2001), "Актуальні проблеми української етнопедагогіки" (Івано-Франківськ, 2001), "Зміст і структура шкільної літературної освіти" (Глухів, 2002), "Стан і перспективи філологічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах" (Суми, 2002), "Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі" (Київ, 2003), "Національна освіта: провідні тенденції та перспективи" (Київ, 2003), "Реформування освіти й інноваційні технології у вивченні мови" (Полтава, 2003), "Українська література: стан вивчення у сучасній школі, проблеми, перспективи" (Луганськ, 2004), "Професіоналізм педагога (Проективна педагогіка: питання теорії та практики)" (Ялта, 2004), "Теоретичні і практичні аспекти культури мови" (Тернопіль, 2004), "Профільне навчання: історія, теорія, практика" (Вінниця, 2004), "Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій" (Суми, 2004), "Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя – вихователя - викладача" (Київ, 2005), "Теоретико-методологічні і методичні основи професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника" (Глухів, 2005),

5 методологічних та науково-практичних семінарах: "Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи" (Глухів, 2003; 2004; 2005), "Використання нових навчальних технологій на уроці української мови і літератури" (Миколаїв, 2004), всеукраїнських Довженківських читаннях (Глухів, 2005). Авторка безпосередньо брала участь в організації і проведенні Всеукраїнських науково-практичних конференцій та методологічних семінарів (Глухів, 2002; 2003; 2004; 2005), на яких розглядалися також і проблеми дисертації.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему "Родинні виховні традиції у професійній підготовці студентів педагогічних інститутів" захищена в 1996 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 72 публікаціях і комп'ютерних засобах, з них 68 - написані без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна та 2 колективні монографії, 10 навчальних посібників (2 – мають гриф Міністерства освіти і науки України; 6 - комп'ютерні аналоги), 4 навчальні програми (1 - має гриф Науково-методичного центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України), 1 методичні рекомендації, 41 стаття в наукових фахових виданнях, 11 статей і тез у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску - 136, 71 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (753 найменування, з них 31 – іноземними мовами, 40 – роботи автора, 4 архівних джерела, 94 Інтернет-сайти та Інтернет-публікації) на 69 сторінках та 11 додатків, що представлені окремим томом. Повний обсяг дисертації становить 625 сторінок, основний текст займає 407 сторінок. Робота містить 19 таблиць на 12 сторінках основного тексту і 6 рисунків на 4 сторінках основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, основні ідеї концепції, загальну та часткові гіпотези, завдання і методи дослідження, означено його методологічну і теоретичну основи, викладено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, відзначено зв?язок роботи з науковими програмами, планами і темами та особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, наведено відомості про апробацію, впровадження та публікацію результатів наукового пошуку, їхню вірогідність.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні основи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури" – узагальнено результати філософських, психолого-педагогічних, соціолінгвістичних досліджень, в яких розглядаються актуальні проблеми професійної підготовки вчителів української мови і літератури в сучасних соціокультурних умовах, охарактеризовано методологію системного підходу в педагогічних дослідженнях, визначено роль компетентнісно-орієнтованого підходу в удосконаленні традиційної системи професійної підготовки майбутніх учителів-словесників.

Опрацювання теоретичних джерел (В.Андрущенко, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень та ін.) дало змогу з?ясувати провідні освітні тенденції, зокрема глобалізації, інтеграції, інформатизації, фундаменталізації, гуманізації освіти, що впливають на побудову цілісної системи фахової підготовки вчителів. Соціокультурні трансформації в Україні, сучасна соціолінгвістична парадигма, тенденції антропоцентризму і діалогічного розвитку культур зактуалізували появу нових або відродження забутих наук на межі філології, педагогіки, психології, культурології, визначили нові підходи до викладання шкільних предметів, виокремили низку проблем підготовки вчителів української мови і літератури: потребу у вихованні духовності, формуванні культуромовної особистості, радикальних змін у мовній, літературознавчій, психолого-педагогічній, науково-дослідницькій, інформаційно-технологічній підготовці, модернізацію навчально-методичного супроводу.

На основі вивчення наукових праць В.фон.Гумбольдта, О.Потебні, Д.Овсянико-Куликовського, Ф.Буслаєва, М.Грушевського, В.Сухомлинського, сучасних дослідників (Ю.Караулов, М.Вашуленко, С.Єрмоленко, Л.Мацько, Л.Паламар, Л.Струганець та ін.) у розділі обґрунтовується розгляд культуромовної особистості вчителя української мови і літератури як головного носія національної мови, культури й духовності в державі. Її основу складають національно-культурні традиції, мовна свідомість і самосвідомість, соціальні, соціолінгвістичні, психологічні характеристики мовного колективу, національний характер, мовна, комунікативна, лінгвокультурознавча компетенції.

Підкреслюється, що модернізація вищої педагогічної освіти потребує вдосконалення традиційної системи професійної підготовки майбутніх учителів-словесників. Суспільству третього тисячоліття необхідна фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності. Існуюча модель має яскраво виражений предметноцентричний характер і виявляється малопродуктивною для оновленої школи, яка орієнтується на особистість, вимагає творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності. Компетентнісно-орієнтований підхід дозволяє змінити систему підготовки вчителів української мови і літератури на особистісно-діяльнісну, зберігши при цьому її традиційну фундаментальність та універсальність.

Спираючись на ґрунтовні дослідження системного об?єкта (П.Анохін, В.Афанасьєв, І.Блауберг, В.Садовський, П.Щедровицький, Е.Юдін та ін.), педагогічної системи (Н.Кузьміна, С.Архангельський, А.Алексюк, В.Беспалько, В.Володько та ін.), дисертаційні праці, присвячені розгляду різних аспектів системи вищої педагогічної освіти, професійну підготовку вчителів української мови і літератури пропонується визначати як цілісну, динамічну, гнучку, керовану систему, яка розвивається в напрямі до впорядкованості та внутрішньої гармонійності її компонентів. Така система є відкритою, може оновлюватися, змінюватися, самовдосконалюватися, ґенерувати нові знання та сприймати і творчо опрацьовувати досвід інших систем.

У розділі висловлюється припущення, яке передбачалося довести під час дослідно-експериментальної роботи, що професійну підготовку майбутніх учителів-словесників важливо спрямувати на формування їх професійної компетентності. Аналіз наукових джерел, педагогічний досвід, власне бачення проблеми дали можливість визначити професійну компетентність як інтегральну особистісну якість, що включає сукупність професійних компетенцій, які зумовлюють готовність до педагогічної діяльності. Професійну компетенцію вчителя української мови і літератури охарактеризовано як сформовану систему професійних знань, умінь, філологічних і педагогічних здібностей, ціннісних орієнтацій, стилю спілкування, необхідних для якісного виконання педагогічної діяльності. У розділі з?ясовано сутність педагогічної, психологічної, методичної, лінгвістичної, мовної, комунікативної, фольклорної, літературної, етнокультурознавчої, інформаційної, дослідницької компетенцій. Головним орієнтиром для виділення таких компетенцій слугували суспільні вимоги до фаху й особистісних якостей вчителя-словесника.

Виявлені проблеми професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, потреби внесення якісних змін у її підсистеми зумовили необхідність звернення до історичного національного й зарубіжного досвіду.

У другому розділі - "Становлення системи професійної підготовки майбутніх учителів-словесників у національному і світовому контексті" - на основі історико-системного методу охарактеризовано етапи становлення і розвитку професійної підготовки вчителя української мови і літератури в теорії та практиці вищої школи; з урахуванням порівняльного методу та узагальнення здійснено аналіз сучасного зарубіжного досвіду підготовки вчителів рідної мови та можливість його творчого використання у вищих закладах освіти України.

Аналіз історико-педагогічних досліджень (І.Курляк, В.Майборода, О.Микитюк, С.Нікітчина, М.Окса та ін.), історіографії мовознавчої, літературознавчої, методичної україністики (В.Бевзенко, М.Наєнко, С.Яворська), навчальних книг для середньої і вищої школи, літературної спадщини підтверджує високе покликання вчителя-словесника протягом століть. Елементи підготовки вчителя на основі використання рідної слов'янської мови виразно простежувалися ще в Київській Русі. Вагому роль для формування компетентнісно-орієнтованої моделі підготовки вчителя української мови і літератури, посада якого була введена у 1918 р., відіграли традиції бpатських шкіл, Києво-Могилянської колегії, Харківського і Київського університетів, учительських та педагогічних інститутів, що ґрунтувалися на фундаментальності, культурологічних принципах, вихованні особистості засобами мовних традицій різних культур. Викладачі, відомі українські фольклористи, письменники, педагоги (О.Потебня, І.Срезневський, М.Сумцов та ін.) власною науково-педагогічною діяльністю сприяли оволодінню студентами риторичним мистецтвом, навчали методики наукових пошуків, залучали до фольклорно-етнографічних експедицій, розвивали переконання, що саме рідна мова формує "дар слова", сприяє вихованню духовності і патріотизму.

У розділі зазначається, що професійне становлення особистості вчителя української мови і літератури в 1918 – на поч. 30-х рр. ХХ ст. віддзеркалювало динаміку суспільно-політичного життя: пробуджений інтерес до національної ідентичності, педагогічний пошук, сміливе експериментування і водночас певну штучність українізаційних заходів, пристосуванство, масові репресії вчених, письменників, учителів, пасивність зрусифікованого населення. Навчальна, дослідницька діяльність студентів супроводжувалися новаторськими навчальними посібниками і науковими працями О.Білецького, Л.Булаховського, М.Грушевського, О.Дорошкевича, С.Єфремова, О.Курило, І.Огієнка, О.Синявського, В.Сімовича, М.Сулими та ін. Окремі із сформульованих ученими ідей (розвиток образного мислення, виховання громадянина України засобами мистецтва слова, "безпосереднє спостереження за текстом", "жива зацікавленість науковою працею") слугують основою для формування професійних рис педагога-словесника. Однак підготовці вчителів часто не вистачало фундаментальності й культуроцентричності, якою відзначалася дореволюційна школа.

У наступні кілька десятиліть професійна підготовка студентів мовно-літературних, філологічних факультетів здійснювалася в умовах цілеспрямованого руйнування традицій родинно-мовного виховання, русифікації, перетворення української освіти на "слухняний інструмент тоталітарного режиму" й уніфікації її із загальносоюзною. Певні зрушення частково відбулися лише під час "хрущовської відлиги", коли стверджувався плюралізм в літературі та мистецтві, акцентувалася увага на формуванні інтелектуально-духовного потенціалу тощо.

Водночас у розділі підкреслюється, що, незважаючи на ідеологічний тиск, зменшення годин на методичні дисципліни, невиправдані фальсифікації й вилучення з навчально-виховного процесу значної кількості україномовних видань, більшість викладачів – філологів, психологів, педагогів, методистів (Т.Бугайко, П.Волинський, М.Жовтобрюх, А.Коваль, Б.Кулик, В.Масальський, В.Неділько, І.Синиця, П.Хропко, С.Чавдаров та ін.) орієнтували студентів на загальнолюдські цінності, виховували в них глибоку повагу до свого фаху, високу культуру мови, шляхетність, природню самоповагу. У роботі приділено увагу характеристиці професійних рис вчителя-словесника, виразно окреслених В.Сухомлинським. Разом з вимогами щодо широкої ерудиції, професіоналізму, естетичного смаку педагог, зокрема, насамперед наголошував на високій моральності словесника, який "формує душу" вихованця, його переконання і погляди.

Студенти залучалися до вивчення художніх творів під "лінгво-літературознавчим, психолого-педагогічним мікроскопом", опановували культуру педагогічного спілкування, "шліфували" мовно-комунікативну компетенцію у мовно-літературних конкурсах, за теле- і радіопередачами, намагалися на громадсько-педагогічній практиці втілити пошуки більш досконалих форм і методів навчання, які здійснювали вчителі-дослідники 60 – 70 рр. ХХ ст. (І.Бацій, Є.Жицький, Є.Кучеренко, Б.Степанишин, В.Фещак, К.Ходосов та ін.). Проте цілісності і взаємозв?язку між лінгвістичною, літературною, психолого-педагогічною, методичною підготовкою, науково-дослідною роботою, навчально-пошуковими та педагогічними практиками не спостерігалося.

У розділі вказується, що утвердження нових соціально-педагогічних цінностей у кінці 80-х років ХХ ст. – початку третього тисячоліття стимулювали відродження національної політики в галузі вищої школи, позитивно вплинули на модернізацію професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в умовах багаторівневого навчання. Узагальнення результатів сучасного досвіду педагогічних ВНЗ дало підстави стверджувати про початок пошуків нових підходів до розвитку навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної, виховної підсистем професійної підготовки, збагачення їх національно-культурним компонентом, інтегративними, дослідницькими елементами. Однак у цілому система професійної підготовки майбутніх учителів