НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Токар Володимир Володимирович

УДК 339.9 + 330.34.014

МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗМУ

08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор НОВИЦЬКИЙ Валерій Євгенович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор РУМЯНЦЕВ Анатолій Павлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук, професор ТАТАРЕНКО Наталя Олексіївна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри міжнародного менеджменту

Провідна установа: | Донецький національний університет МОН України, кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться 25 січня 2007 року о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 23 грудня 2006 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
|

А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку світової економічної системи: поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація виробництва і поширення глобальних впливів на національні економіки різних за соціально-економічним устроєм країн, пріоритетне значення науково-дослідного потенціалу, - перетворюють цілеспрямований відбір і удосконалення інституційних інструментів стимулювання інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях на один із головних елементів механізму забезпечення національної конкурентоспроможності. Інтенсифікація міжнародної конкуренції, діяльність транснаціональних корпорацій, міжнародних фінансових організацій, цілеспрямовані протекціоністські заходи провідних держав “золотого мільярда” обумовлюють перспективність мобілізаційного розвитку країн з перехідною економікою, що передбачає активізацію, концентрацію сил і засобів з метою відстоювання національних інтересів.

Завдання інтеграції економіки України до глобального господарського простору пов’язано із забезпеченням національної конкурентоспроможності, яка, враховуючи соціально-економічну специфіку країн з перехідною економікою, вимагає внутрішньої консолідації і проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях. Наріжним каменем у цьому процесі виступає вибір та удосконалення інституційних інструментів мобілізаційного розвитку, який сприяє реалізації внутрішнього соціально-економічного і науково-дослідного потенціалу з метою досягнення національної конкурентоспроможності на основі інновацій.

Важливість проблематики мобілізаційного розвитку, її значення для формування підвалин національної конкурентоспроможності, захисту національних інтересів обумовили увагу до різноманітних аспектів даного явища з боку провідних іноземних і вітчизняних науковців, зокрема, С.Аміна, Е.Аргірі, П.Берана, Б.Гаврилишина, Т.Дос Сантоса, Ч.Ендрейна, А.Кіхано, Р.Маріні, Х.Марьятегі, В.Родні, Е.Тоффлера, А.Франка, С.Глазьєва, А.Дугіна, Г.Львова, М.Хазіна, А.Фонотонова, В.Тарасєвіча, Н.Татаренко, О.Білоруса, Ю.Пахомова. Достатньо тривалий період вивчення мобілізаційного розвитку характеризується широким діапазоном підходів до трактування, постійними науковими дискусіями щодо його ефективності та доцільності використання. Не зважаючи на значний накопичений теоретико-практичний матеріал, поглибленого осмислення потребують специфіка та інституційний інструментарій мобілізаційного розвитку національних економік в умовах глобалізму, світовий досвід та його імплементація в країнах з перехідною економікою в контексті проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях, тому вивченню саме цієї проблематики присвячена дана робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України у контексті наступних тем: “Геоекономічна стратегія України в контексті світових інтеграційних процесів” (№0103U006310, 2003-2004 рр.), “Шляхи і напрями застосування міжнародного досвіду регулювання економіки в інноваційній стратегії України” (№0105U002584, 2005-2006 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування доцільності використання країнами з перехідною економікою інституційних інструментів мобілізаційного розвитку в контексті проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях. Така мета вимагає розв’язання низки завдань теоретичного, методологічного та прикладного характеру:

- визначити характер та особливості впливу сучасного етапу розвитку світової економічної системи на умови функціонування країн з перехідною економікою;

- розкрити сутність і специфіку мобілізаційного розвитку національних економік в контексті проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях;

- визначити місце і роль інституційних інструментів як складової мобілізаційного розвитку національних економік в умовах сучасної світової економічної системи;

- дослідити міжнародний досвід застосування елементів мобілізаційного розвитку національних економік і напрями його імплементації у країнах з перехідною економікою;

- сформулювати пропозиції щодо використання інституційних інструментів мобілізаційного розвитку національних економік в контексті проведення в Україні інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

Об’єктом дисертаційного дослідження обрано мобілізаційний розвиток національних економік в умовах глобалізму.

Предметом дослідження є інституційні інструменти мобілізаційного розвитку національних економік в контексті проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

Методи дослідження. У дисертації застосовано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних економічних методів пізнання. Теоретичні аспекти мобілізаційного розвитку національних економік в умовах глобалізму досліджено за допомогою інструментів і прийомів логічної абстракції (аналіз, синтез, індукція й дедукція, виявлення одиничного, особливого й загального) із застосуванням історичного та системного підходів (розділ 1). Системно-структурний, системно-функціональний та системно-інтеграційний методи в поєднанні з дескриптивним і каузальним підходами використано для з’ясування ролі окремих інституційних інструментів мобілізаційного розвитку (підрозділ .2, розділ 2, розділ 3). Коефіцієнти інноваційної активності регіонів розроблено за допомогою економічної статистики (вимірювання і порівняння) (підрозділ .3). При прогнозуванні результатів податкової реформи як інституційної передумови мобілізаційного розвитку України використано елементи економіко-математичної формалізації (підрозділ 3.3).

Методологічну основу дослідження становили праці вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячені проблематиці глобалізації та забезпечення національної конкурентоспроможності, а також окремим аспектам мобілізаційного розвитку.

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, міжнародної статистики, фактологічні й аналітичні матеріали науково-практичних конференцій, дослідних установ, розміщені в мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації:

вперше:

- обґрунтовано функціонально-цільову відмінність між конкурентними стратегіями країн, що належать до різних класифікаційних груп, зокрема показано спрямованість провідних ринкових держав на середньострокову та забезпечення довгострокової національної конкурентоспроможності, що пов'язано з можливостями та цілями застосування методів індикативного планування з урахуванням наукових прогнозів технологічних змін і пріоритетності інноваційних сегментів економіки; у свою чергу типовим пріоритетом країн, що розвиваються, та з перехідною економікою виступає поточна фінансово-економічна збалансованість на основі виконання щорічних державних бюджетів, що істотно обмежує регулятивний потенціал;

- запропоновано класифікацію типів мобілізаційного розвитку національних економік на основі узагальнення теоретичних підходів і міжнародного досвіду формування ефективних відкритих економік, виділено наступні елементи: ліберально-мобілізаційний, функціональними складовими якого в сучасних умовах виступають перерозподіл державної власності як фактор мобілізації ринкового потенціалу, поширення індивідуалістсько-конкурентних цінностей; мобілізаційно-індустріалізаційний тип, якому були властиві найбільш прямі методи регулювання економіки, поширення егалітарно-колективістських та групово-коопераційних цінностей; мобілізаційно-інноваційний тип, сутнісною характеристикою якого виступає формування інноваційної стратегії як необхідного елементу функціонування соціально-економічної системи; виявлено, що завдяки зростанню інформаційної компоненти в структурі виробленого продукту та в регулятивних механізмах сучасні тенденції розвитку світової економічної системи обумовлюють доцільність вибору мобілізаційно-інноваційного типу країнами з перехідною економікою;

удосконалено:

- механізм міжнародного трансферу регулятивних технологій у країни з перехідною економікою; запропоновано використання обмежених експериментів, які полягають у апробації інноваційних рішень на окремих сегментах соціально-економічної системи різного масштабу з подальшим аналізом отриманих результатів і поширенням позитивних змін на національному рівні; показано необхідність узгодження використання мережі обмежених експериментів з реалізацію заходів індикативного плану на національному і регіональному рівнях;

- систему показників інноваційної активності регіонів, яку доповнено коефіцієнтами поширення інноваційної діяльності, концентрації інноваційної діяльності, забезпеченості науково-дослідним персоналом, забезпеченості науково-дослідним персоналом найвищої кваліфікації; запропоновані коефіцієнти характеризують ступінь готовності регіонів країни для розширення міжнародної співпраці на основі науково-технічного потенціалу;

отримали подальшого розвитку:

- організаційно-інституційний механізм стимулювання інноваційних перетворень в умовах відкритої економіки та формування експортного потенціалу на базі поширення інформаційно містких технологій; запропоновано створення міжгалузевої спеціалізованої організації пріоритетного розвитку, основними напрямами діяльності якої виступають оптимізація управління інноваційними процесами з використанням методів комерціалізації інноваційних технологій (зокрема за допомогою відкритих конкурсів проектів), формування інституційної мережі поширення комерційно значущої інформації про результати науково-дослідної діяльності, моніторингу інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях;

- концепції проведення податкового реформування в Україні з метою зниження рівня тінізації соціально-економічної діяльності і покращення міжнародної інвестиційної привабливості національної економіки; на основі проведених розрахунків обґрунтовано доцільність перенесення на національний і регіональний рівні наступних податкових змін, які відповідають інтеграційним завданням відкритої економіки держави: об’єднання нарахувань на фонд оплати праці у єдиний соціальний збір і зменшення загальної ставки такого збору, зниження ставки ПДВ;

- концептуальні засади оптимізації фінансування регіонального розвитку в контексті забезпечення національної конкурентоспроможності; запропоновано: передбачити складання регіональних індикативних планів соціально-економічного розвитку у відповідності до національних концептуальних засад соціально-економічного розвитку; формування відокремлених регіональних бюджетів розвитку у межах національної системи фінансування інноваційних перетворень на регіональному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані з метою удосконалення інституційних механізмів проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях; оптимізації взаємодії державного і приватного секторів економіки при реалізації стратегічних програм розвитку національної економіки України.

Результати й рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено у практичній діяльності НДІ міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Матеріали дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі при викладанні наступних дисциплін: “Міжнародні фінанси” (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана); “Міжнародна економічна діяльність України” (ВНЗ “Університет економіки та права “Крок”).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові положення та результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Висновки та основні положення дисертації були апробовані у виступах на 5 наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)”, Київ, 18 листопада 2004 року; П’ятій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем”, Донецьк, 14-17 грудня 2004 року; Третій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону”, Маріуполь, 10 грудня 2004 року; Другій всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку регіонів в ХХІ столітті”, Чернівці, 24-25 березня 2005 року; Шостій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем”, Донецьк, 13-16 грудня 2005 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць: 7 статей у провідних фахових виданнях (5 - у збірниках наукових праць та 2 - у наукових журналах), 5 тез виступів на наукових конференціях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаних джерел (186 найменувань) і шести додатків. Обсяг основного тексту роботи становить 162 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проведення дослідження за темою дисертації, сформульовано його основну мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано ступінь наукової новизни результатів дослідження та їх практичне значення, зазначено рівень апробації та впровадження основних положень, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи мобілізаційного розвитку національних економік” з’ясовано характер впливу сучасної світової економічної системи на країни з перехідною економікою; здійснено класифікацію типів мобілізаційного розвитку.

Сучасний етап розвитку світової економічної системи більшість іноземних і вітчизняних дослідників пов’язують із суттєвими викликами країнам, що розвиваються, та з перехідною економікою з боку зовнішніх умов функціонування, які вимагають внутрішньої консолідації, мобілізації ресурсів для гідної відповіді новим реаліям і тенденціям. Зростаючий соціально-економічний і технологічний розрив між “золотим мільярдом” і рештою світу містить у собі постійну загрозу широкомасштабної кризи.

Поєднання зовнішнього (регламентація соціально-економічних процесів з боку міжнародних фінансових організацій, комерційна діяльність транснаціональних корпорацій, нав’язування невигідних умов співробітництва “золотим мільярдом” та посилена конкуренція з боку інших країн) та внутрішнього (дефіцит ресурсів, тінізація соціально-економічної діяльності, стратегічна невизначеність курсу перетворень, відчуження переважної більшості населення від національних інтересів) тисків на національну економіку країн з перехідною економікою, спричиняє виклик, який обумовлює доцільність мобілізаційного розвитку з метою забезпечення національної конкурентоспроможності на основі інновацій.

За визначенням енциклопедичного словника, мобілізація (франц. mobilisation, від лат. mobilis - рухомий) - приведення кого-небудь або чого-небудь у активний стан; зосередження сил та засобів для досягнення якої-небудь мети. Сутнісною характеристикою мобілізаційного розвитку національних економік виступає концентрація ресурсів і засобів з метою досягнення чітко окресленої мети.

Узагальнення теоретичних підходів і міжнародного досвіду формування ефективних відкритих економік дозволяє виділити наступні типи мобілізаційного розвитку національних економік: ліберально-мобілізаційний, функціональними складовими якого в сучасних умовах виступають перерозподіл державної власності як фактор мобілізації ринкового потенціалу, поширення індивідуалістсько-конкурентних цінностей; мобілізаційно-індустріалізаційний тип, якому були властиві найбільш прямі методи регулювання економіки, поширення егалітарно-колективістських та групово-коопераційних цінностей; мобілізаційно-інноваційний тип, сутнісною характеристикою якого виступає формування інноваційної стратегії як необхідного елементу функціонування соціально-економічної системи. Зростання інформаційної компоненти в структурі виробленого продукту та в регулятивних механізмах як сучасні тенденції розвитку світової економічної системи обумовлюють доцільність вибору мобілізаційно-інноваційного типу країнами з перехідною економікою.

Інституційні інструменти мобілізаційного розвитку національних економік в умовах глобалізму тісно пов’язані з його сутнісними характеристиками, а саме, визначення стратегічних цілей здійснюється на основі індикативного планування; оптимізація управління інноваційними перетвореннями - на основі формування спеціальних організацій пріоритетного розвитку.

У другому розділі “Сучасні світові тенденції використання елементів мобілізаційного розвитку” проаналізовано роль окремих інституційних інструментів мобілізаційного розвитку в забезпеченні національної конкурентоспроможності та міжнародний досвід їх використання.

Провідні країни світу орієнтуються на середньострокову та довгострокову національну конкурентоспроможність, що обумовлює використання індикативного планування з метою оптимізації соціально-економічного розвитку з урахуванням наукових прогнозів технологічних змін і пріоритету інноваційних сегментів економіки. Індикативні плани сприяють мобілізації ресурсів для забезпечення національної конкурентоспроможності, не порушуючи механізму функціонування ринкової економіки.

Індикативне планування передбачає жорсткий відбір пріоритетних напрямів розвитку шляхом постійного проведення середньо- і довгострокового прогнозу технологічних змін, стимулює взаємодію і узгодження інтересів представників різних соціально-економічних груп, державного і приватного секторів економіки. У США еквівалентом індикативного планування виступає система державних контрактів, їх фінансова привабливість і жорстка регламентація умов виконання дозволяють уряду координувати розвиток національної економіки, цілеспрямовано стимулюючи пріоритетні сегменти. Пріоритетність довгострокових програм розвитку виступає важливою характеристикою китайської моделі індикативного планування. Першоосновою японської моделі індикативного планування виступає загальнонаціональна стратегія, яка конкретизуються в індикативних планах.

Організаційно-інституційні механізми стимулювання інноваційних перетворень сприяють цілеспрямованій концентрації ресурсів на “проривних” напрямах, прямі та “побічні” результати функціонування яких використовують інші сегменти та сектори економіки. Національне управління з аеронавтики і досліджень космічного простору (НАСА) за фактичним статусом, обсягами фінансування, чисельності персоналу і характеру діяльності є одним із урядових міністерств, які мають власну наукову, експериментальну і виробничу базу.

Розгалужена структура дозволяє даній організації виконувати покладені на неї завдання, які тісно переплетені із забезпеченням національної конкурентоспроможності США на основі інновацій. Дослідження, які здійснюються у межах НАСА, спрямовані на збереження лідируючих позицій США у передових галузях. Постійна комерціалізація дозволяє з більшою ефективністю використовувати наукові досягнення.

Провідні країни світу використовують різноманітні організаційно-територіальні утворення інноваційного спрямування, основні функції яких полягають у розробці оптимальних рішень традиційних і новітніх проблем розвитку, які за допомогою стимулювання державних органів і спеціальних механізмів стають доступними для соціально-економічної системи в цілому, сприяють підвищенню національної конкурентоспроможності.

Обмежені експерименти полягають у випробуванні інноваційних перетворень на окремих сегментах соціально-економічної системи різного масштабу з подальшим аналізом отриманих результатів і поширенням позитивних змін на національному рівні. Індикативне планування сприяє визначенню пріоритетів розвитку, спеціальні організації забезпечують управління інноваційними перетвореннями на основі концентрації ресурсів, у свою чергу обмежені експерименти надають можливість поєднати процес дослідження, виробництва і комерційного використання. Переважна більшість країн, що розвиваються, та з перехідною економікою, механічно переносять західні рецепти на свій національний ґрунт без відповідної адаптації. У результаті не досягаються встановлені цілі, руйнуються вже існуючі конкурентні переваги, не створюються нові.

Успішні приклади поступового відтворення соціально-економічних систем на якісно новій основі пов’язані насамперед з вибірковим підходом до західних рецептів і механізмів, обережним упровадженням нових методів і форм в економіці, збереженням провідної ролі держави в процесі трансформації, використанням поруч з традиційними ринковими інструментами нестандартних, які враховують національну специфіку та пріоритети розвитку. КНР застосовує наступні процедури трансферу ефективних міжнародних виробничих і регулятивних технологій: “вивчення закордонного досвіду - експеримент - поширення позитивного досвіду - ліквідація негативних наслідків нововведень” Основний масив нововведень пропускається через етап експерименту і лише потім набуває сили закону. Такий підхід дозволяє використати з ефективного міжнародного досвіду ті аспекти, які можна адаптувати з урахування національної специфіки. Відбувається зосередження внутрішніх і залучених ззовні ресурсів для досягнення поставлених цілей.

У третьому розділі “Інституційні інструменти мобілізаційного розвитку України” запропоновано шляхи використання інституційних інструментів мобілізаційного розвитку України в контексті проведення інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

Спеціалізовані організації пріоритетного розвитку виступають важливим інституційним інструментом мобілізаційного розвитку України в умовах глобалізму. Основними напрямами діяльності виступають оптимізація управління інноваційними процесами, комерціалізація інноваційних технологій і продуктів на основі проведення відкритих конкурсів проектів; формування інституційної мережі поширення комерційно значущої інформації про результати науково-дослідної діяльності; моніторинг інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

Зростаюча роль науково-технічного потенціалу в розширенні міжнародної економічної співпраці обумовлює доцільність доповнення системи показників інноваційної активності регіонів коефіцієнтами поширення інноваційної діяльності, концентрації інноваційної діяльності, забезпеченості науково-дослідним персоналом, забезпеченості науково-дослідним персоналом найвищої кваліфікації. Порядок розрахунку показників інноваційної активності регіонів передбачає збір фактичних даних за доступний період; розрахунок середніх показників за даний період; розрахунок середніх показників за даний період за кожним регіоном окремо; підрахунок співвідношення середнього значення показника кожного регіону та середнього по усіх регіонах; отримані результати використовуються для подальшої класифікації регіонів. Якщо коефіцієнт перевищує 1,5, то регіон класифікується як ультраактивний; якщо знаходиться у межах від 1,25 до 1,5 - активний; у межах від 1 до 1,25 - нейтральний; у межах від 0,75 до 1 - проблемний; нижче за 0,75 - депресивний.

Коефіцієнт поширення інноваційної діяльності (КПІД) характеризує рівномірність розподілу інноваційних підприємств по регіонах. Максимальне значення коефіцієнту дорівнює 1,92 (Чернівецька область), мінімальне - 0,19 (Одеська область); співвідношення максимального до мінімального значення складає 10,3 рази. Середня вага інноваційних підприємств за регіонами у загальній кількості підприємств складає 14,8%. У результаті проведених розрахунків отримуємо такий розподіл регіонів: ультраактивні - 11%; активні - 19%; нейтральні - 19%; проблемні - 22%; депресивні - 29%.

Коефіцієнт концентрації інноваційної діяльності (ККІД) характеризує розподіл по регіонах інноваційних підприємств. Максимальне значення коефіцієнта концентрації інноваційних підприємств 2,29 зафіксовано у Донецькій області, мінімальне значення - 0,2 у м. Севастополь; співвідношення максимального і мінімального значення дорівнює 11,4. У результаті проведених розрахунків отримуємо такий розподіл регіонів: ультраактивні - 19%; нейтральні - 19%; проблемні - 32%; депресивні - 30%.

Коефіцієнт забезпеченості науково-дослідним персоналом (КЗНДП) характеризує розподіл по регіонах фахівців з вищою та середньоспеціальною освітою, які виконують наукові та науково-технічні роботи. Максимальне значення коефіцієнта зафіксовано у м. Києві 9,00, мінімальне - 0,07 у Хмельницькій області; співвідношення максимального значення до мінімального дорівнює 122,1 рази. У результаті проведених розрахунків отримуємо такий розподіл регіонів: ультраактивні - 15%; активні - 4%; нейтральні - 4%; проблемні - 4%; депресивні - 73%.

Коефіцієнт забезпеченості науково-дослідним персоналом найвищої кваліфікації (КЗНДПНК) характеризує розподіл по регіонах фахівців з науковим ступенем, які виконують наукові та науково-технічні роботи. Максимальне значення коефіцієнта зафіксовано у м. Києві 13,81, мінімальне - 0,02 у Хмельницькій і Кіровоградській областях; співвідношення максимального значення до мінімального досягло 803,8 рази, що вказує на значне розшарування регіонів за цим показником. У результаті проведених розрахунків отримуємо такий розподіл регіонів: ультраактивні - 7%; активні - 11%; проблемні - 4%; депресивні - 78%.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні отримано наступні наукові результати:

1. Поєднання зовнішнього (регламентація соціально-економічних процесів з боку міжнародних фінансових організацій, комерційна діяльність транснаціональних корпорацій, нав’язування невигідних умов співробітництва “золотим мільярдом” та посилена конкуренція з боку інших країн) та внутрішнього (дефіцит ресурсів, тінізація соціально-економічної діяльності, стратегічна невизначеність курсу перетворень, відчуження переважної більшості населення від національних інтересів) тисків на національну економіку країн з перехідною економікою, спричиняє виклик, який обумовлює доцільність мобілізаційного розвитку з метою забезпечення національної конкурентоспроможності на основі інновацій.

2. Узагальнення теоретичних підходів і міжнародного досвіду формування ефективних відкритих економік дозволяє виділити наступні типи мобілізаційного розвитку національних економік: ліберально-мобілізаційний, функціональними складовими якого в сучасних умовах виступають перерозподіл державної власності як фактор мобілізації ринкового потенціалу, поширення індивідуалістсько-конкурентних цінностей; мобілізаційно-індустріалізаційний тип, якому були властиві найбільш прямі методи регулювання економіки, поширення егалітарно-колективістських та групово-коопераційних цінностей; мобілізаційно-інноваційний тип, сутнісною характеристикою якого виступає формування інноваційної стратегії як необхідного елементу функціонування соціально-економічної системи. Зростання інформаційної компоненти в структурі виробленого продукту та в регулятивних механізмах як сучасні тенденції розвитку світової економічної системи обумовлюють доцільність вибору мобілізаційно-інноваційного типу країнами з перехідною економікою.

3. Провідні країни світу орієнтуються на середньострокову та довгострокову національну конкурентоспроможність, що обумовлює використання індикативного планування з метою оптимізації соціально-економічного розвитку з урахуванням наукових прогнозів технологічних змін і пріоритету інноваційних сегментів економіки. Індикативні плани сприяють мобілізації ресурси для забезпечення національної конкурентоспроможності, не порушуючи механізму функціонування ринкової економіки. Індикативне планування передбачає жорсткий відбір пріоритетних напрямів розвитку шляхом постійного проведення середньо- і довгострокового прогнозу технологічних змін, стимулює взаємодію і узгодження інтересів представників різних соціально-економічних груп, державного і приватного секторів економіки.

4. Інтенсифікація трансферу ефективних міжнародних виробничих і регулятивних технологій обумовлює необхідність використання у країнах з перехідною економікою мережі обмежених експериментів, які полягають у випробуванні інноваційних перетворень на окремих сегментах соціально-економічної системи різного масштабу (підприємство, кластер, регіон), з подальшим аналізом отриманих результатів і поширенням позитивних змін на національному рівні. Обмежений експеримент є початковою ланкою у запровадженні інноваційних перетворень на національному рівні; існує доцільність тісного зв’язку формування мережі обмежених експериментів з реалізацію заходів індикативного плану на національному і регіональному рівнях.

5. Створення спеціалізованої організації пріоритетного розвитку виступає інституційним інструментом мобілізаційного розвитку України в умовах розбудови ефективної відкритої економіки. Основними напрямами діяльності виступають оптимізація управління інноваційними процесами, комерціалізація інноваційних технологій і продуктів на основі проведення відкритих конкурсів проектів; формування інституційної мережі поширення комерційно значущої інформації про результати науково-дослідної діяльності; моніторинг інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

6. Проведені розрахунки обумовлюють доцільність апробації на національному і регіональному рівнях наступних податкових змін: об’єднання нарахувань на фонд оплати праці у єдиний соціальний збір і зменшення загальної ставки такого збору, зниження ставки ПДВ, - з метою зниження рівня тінізації соціально-економічної діяльності України, що забезпечує покращення інвестиційної привабливості національної економіки.

7. Зростаюча роль науково-технічного потенціалу в розширенні міжнародної економічної співпраці обумовлює доцільність доповнення системи показників інноваційної активності регіонів коефіцієнтами поширення інноваційної діяльності, концентрації інноваційної діяльності, забезпеченості науково-дослідним персоналом, забезпеченості науково-дослідним персоналом найвищої кваліфікації.

8. Оптимізація фінансування регіонального розвитку виступає фактором забезпечення національної конкурентоспроможності. Складання регіональних індикативних планів соціально-економічного розвитку у відповідності до національних концептуальних засад соціально-економічного розвитку забезпечить узгодження національних і регіональних інтересів. Формування відокремлених регіональних бюджетів розвитку у межах національної системи фінансування інноваційних перетворень на регіональному рівні забезпечить активізацію місцевої ініціативи, що виступає важливим елементом мобілізаційного розвитку національної економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Токар В. Глобалізм як сучасний етап розвитку світової економічної систе-ми // Зб. наук. праць. Вип. 41. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. - С. 83-93.

2. Токар В.В. Досвід індикативного планування Японії та його адаптація в умовах України // Економіка і підприємництво. Вип. 14. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 102-111.

3. Токар В. Інтегральна модель економіки України // Зб. наук. праць. Вип. 44. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2005. - С. 160-170.

4. Токар В. Інтегральна модель забезпечення національної конкурентоспромож-ності України // Стратегія розвитку України - К., 2004. - Вип. 3-4. - С. 22-31.

5. Токар В. Національна конкурентоспроможність на основі інновацій як фактор ефективного розвитку // Зб. наук. праць. Вип. 43. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. - С. 139-147.

6. Токар В.В. Податкова реформа як засіб детінізації економіки України // Економічна теорія. - 2005. - № 3. - С. 83-94.

7. Токар В.В. Стимулювання інноваційних перетворень як інструмент подолання диспропорцій регіонального розвитку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин - К., 2005. - Вип. 55. - Ч.2. - С. 227-236.

В інших виданнях:

8. Токар В.В. Глобалізм як сучасний етап розвитку світової економічної системи // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: праці п’ятої міжн. наук. конф. студ. та мол. учен. - Д., 2004. - Ч.2. - С. 324-327.

9. Токар В.В. Інтегральна модель економіки як основа ефективного міжнародного економічного співробітництва України в умовах глобалізації // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): мат-ли міжн. наук.-практ. конф. - К., 2004. - С. 406-410.

10. Токар В.В. Мобілізаційний аспект забезпечення національної конкуренто-спроможності України // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: праці п’ятої міжн. наук. конф. студ. та мол. учен. - Д., 2005. - Ч.3. - С. 250-253.

11. Токар В.В. Національна конкурентоспроможність на основі інновацій як фактор ефективного розвитку регіону // Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону: мат. третьої рег. наук.-практ. конф. - Маріуполь, 2004. - С. 59-61.

12. Токар В. Стимулювання інноваційних перетворень як інструмент подолання диспропорцій регіонального розвитку України // Стратегія економічного розвитку регіонів в ХХІ столітті: мат-ли ІІ всеукр. студ. наук.-практ. конф. - Чернівці, 2005. - Ч.1. - С. 10-12.

АНОТАЦІЯ

Токар В.В. Мобілізаційний розвиток національних економік в умовах глобалізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і практичних аспектів використання інституційних інструментів мобілізаційного розвитку національних економік в умовах глобалізму з метою стимулювання інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях.

Розкрито вплив глобалізму як сучасного етапу розвитку світової економічної системи на функціонування країн з перехідною економікою і забезпечення ними національної конкурентоспроможності. Визначено сутність, основні характеристики мобілізаційного розвитку національних економік в умовах глобалізму.

Розроблено рекомендації щодо використання країнами з перехідною економікою інституційних інструментів мобілізаційного розвитку національних економік.

Ключові слова: глобалізм, мобілізаційний розвиток, національна економіка, національна конкурентоспроможність, інституціональний інструмент, інновація.

АННОТАЦИЯ

Токарь В.В. Мобилизационное развитие национальных экономик в условиях глобализма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и практических аспектов использования институциональных инструментов мобилизационного развития национальных экономик в условиях глобализма с целью стимулирования инновационных изменений на национальном и региональном уровнях.

Рассматриваются теоретические основы мобилизационного развития национальных экономик в условиях глобализма. Раскрыто влияние глобализма, современного этапа развития мировой экономической системы, на функционирования стран с переходной экономикой и обеспечения ими национальной конкурентоспособности.

Определены суть и основные характеристики мобилизационного развития национальных экономик в условиях глобализма. Предложена классификация мобилизационного развития национальных экономик на основе обобщения теоретических подходов и международного опыта формирования эффективных открытых экономик. Разработаны рекомендации по использованию институциональных инструментов мобилизационного развития национальных экономик странами с переходной экономикой.

С целью интенсификации трансфера эффективных международных производственных и регулятивных технологий обоснована целесообразность создания в странах с переходной экономикой сети ограниченных экспериментов, которые предполагают апробацию инновационных решений на отдельных сегментах социально-экономической системы с дальнейшим распространением позитивных изменений на социально-экономическую систему в целом.

Система показателей инновационной активности регионов дополнена коэффициентами распространенности инновационной деятельности, концентрации инновационной деятельности, обеспеченности научно-исследовательским персоналом, научно-исследовательским персоналом высшей квалификации.

Предложено создание в странах с переходной экономикой специальной организации приоритетного развития, основными направлениями деятельности которой выступают оптимизация управления инновационными процессами, коммерциализация инновационных технологий и продуктов на основании проведения открытых конкурсов и проектов, мониторинг инновационных трансформаций на национальном и региональном уровнях.

Ключевые слова: глобализм, мобилизационное развитие, национальная экономика, национальная конкурентоспособность, институциональный инструмент, инновация.

ABSTRACT

Tokar V.V. Mobilizing Development of National Economies in Conditions of Globalism. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree according to specialty 08.05.01 - World Economy and International Economic Relations. - Institute of World Economy and International Relations of NAS of Ukraine, Kyiv, 2006.

Dissertation is devoted to research of theoretical, methodological and practical aspects of the usage of institutional instruments of national economy’s mobilizing development in conditions of Globalism in order to stimulate innovative transformations in national and regional levels.

The impact of Globalism as of modern stage of the world economic system’s development on functioning of transitional economies and their national competitiveness is exposed. The essence, basic characteristics of national economy’s mobilizing development in conditions of Globalism are determined.

Concrete suggestions for usage of institutional instruments of national economy’s mobilizing development by countries with transitional economies are done.

Key words: Globalism, mobilizing development, national economy, national competitiveness, institutional instrument, innovation.