ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н.КАРАЗІНА

ВЛАДЛЕНОВА ІЛІАНА ВІКТОРІВНА

УДК 130.2:133.52

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ СТАТУС АСТРОЛОГІЇ

09.00.04.-філософська антропологія, філософія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Харків-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна, Міністерство освіти й науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Шкода Володимир Васильович,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна, професор кафедри

теорії культури та філософії науки;

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Стародубцева Лідія Володимирівна,

Харківська державна академія культури,

професор кафедри історії і теорії культури;

кандидат філософських наук, доцент

Годзь Наталія Борисівна,

Національний технічний університет

“Харківський політехнічний інститут“,

доцент кафедри філософії.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології, м. Київ.

Захист відбудеться “4” жовтня 2006 р. о15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.051.06 при Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл.Свободи,4, ауд. 4-65.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "22" серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бортник Л.А

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми обумовлена зростанням суспільного інтересу до астрології, нетрадиційних практик, окультних наук. Умови нестійкості й невизначеності створюють у людей відчуття дискомфорту, непевності. Руйнування старої ідеології породило почуття можливості вибору духовних практик. Ідеологічна ніша, яка звільнилася, заповнюється різними релігійними й неорелігійними практиками, новою ідеологією, новими соціальними міфами. Сьогодні досить популярні астрологічні гороскопи і прогнози, активно пропоновані в ЗМІ. Відкривається все більше консалтингових служб, які займаються астрологічними пророкуваннями. Тема астрології довгий час була не публічною, а наукове й філософське обґрунтування даного вчення вважалося несерйозним. Астрологію проголошували лженаукою. На сьогоднішній день немає цілісних філософських досліджень, присвячених астрології як феномену сучасної культури. Вивчення астрології самими астрологами неповноцінне з точки зору наукового дослідження, тому що астрологія може бути глибоко проаналізована лише за умови “виходу за рамки” даного феномену, а також у світлі його всестороннього аналізу. З іншого боку, не завжди обґрунтована критика астрології з боку вчених, і, насамперед, фізиків та астрономів. Систематичне вивчення астрології може допомогти зрозуміти ті аспекти людської культури, які до цього моменту були мало досліджені. Важливо відзначити, що сучасна астрологія діє по-новому, черпаючи матеріал із глибини масової психіки. Всебічне вивчення цього культурного феномену може зіграти позитивну роль у світлі розуміння деяких філософських, соціальних проблем сучасної людини. Дослідження проблеми функціонування й існування астрології, її впливу на людину має теоретичне й практичне значення, дозволяє зрозуміти астрологію в єдності соціальних, психологічних чинників.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Астрологія являє собою багатовікову традицію. Свої міркування щодо астрології висловлювали Цицерон, Секст Емпірик, Плотін, І. Кант, Ф. Бекон, Е.Б. Кондильяк та ін. Історико-культурний підхід до вивчення соціального, культурного статусу астрології можна знайти в роботах Дж. Кемпбелла, Ф.К. Кессиді, Є.М. Мелетинського, П.С. Гуревича. Філософське осмислення астрологія одержала в працях сучасних філософів Л. Кассиді, Р. Лемея, Б.І. Пружиніна, Дж. Едді, К.-Г. Юнга, Е. Кассирера, П. Фейєрабенда. Деякі автори під час аналізу астрології приділяють увагу тільки вузьким аспектам у рамках історії й теорії культури. Це, насамперед, Е. Авені, М. Бойс, Я. Буркхардт, Є. Гарен, А.Я. Гуревич, В.Н. Сокир, Ф.А. Цицин, Л.І. Владимиров, Ю.К. Щуцький. Більшість досліджень присвячено історії астрології. Це роботи Р. Бертело, О. Буше-Леклерка, Дж. Паркера та ін. Вивченню астрології як феномену культури, і насамперед, її зв'язку з релігійними поглядами приділяли увагу Д. Радьяр, Л. Шестов, Б. Ван-дер-Вандер. Серед дослідників, які займалися вивченням історії астрології, її соціокультурною обумовленістю, необхідно назвати А.А.Баібосунова, І.М.Веселовського, В.М. Горана, В.В. Кравченко, Ю.Я. Бондаренка, Г.Є. Куртика.

Деякими проблемами взаємовідносин астрології та науки, визначенням статусу астрології щодо науки, а також дослідженням астрологічних теорій на предмет науковості займалися Г.О. Сурдін, М.Б. Левін, К. Поппер, Т. Кун, Б.І. Пружинін, А. Леглер.

Практично немає робіт, у яких астрологія досліджувалася б як фактор духовної організації життя, як практика збагнення людиною культурного простору й духовного освоєння світу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової комплексної теми кафедри теорії культури та філософії науки філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Концепція цілісності: проблема духовності в науці і культурі” (д/р UA № 01008737).

Мета та завдання дослідження. Відсутність відповідного філософського осмислення астрології як феномена культури природно дозволяє визначити наступну мету дослідження: вивчити соціокультурний статус і характер функціонування астрології, у зв'язку із чим визначилися наступні завдання:–

визначити роль і місце астрології в просторі культури;–

дослідити взаємовідносини астрології з іншими сферами людської діяльності (наукою, філософією, релігією, літературою);–

простежити трансформацію ненаукового змісту знання в наукове, виділити концептуальний апарат астрології та її методологічну базу, виявити роль символів в астрології;–

дослідити вплив астрологічного світосприймання на життєвий світ людини; визначити обґрунтованість існування астрології в культурі, з'ясувати причини, що тягнуть людину до астрологічної практики;–

виявити перспективи астрології;

Об’єктом дослідження виступає астрологія як багатовікова інтелектуальна традиція.

Предмет дисертаційного дослідження – когнітивний і культурний статус астрології.

Методологічні основи дослідження. Теоретично й методологічно дисертаційне дослідження орієнтоване на філософський плюралізм. Під час порівняння різних ідей, підходів до проблеми застосовується компаративний підхід. Використано деякі ідеї, висновки й узагальнення Б.І. Пружиніна, Б. Малиновського, Ф.К. Хайєка. Основою дослідження виступає зв'язок методологічних підходів з використанням узагальнень структурно-функціонального аналізу, герменевтики, екзистенціалізму. В основі дисертаційного дослідження – головні принципи історико-філософського аналізу: повнота дослідження, аналіз джерел і генеза проблеми. Уперше до аналізу феномена астрології застосовані функціональний аналіз і розроблена Р. Мертоном концепція латентних і явних функцій. Використання функціонального підходу дозволило досліджувати астрологію нарівні з іншими феноменами культури. Завдяки такому підходу стало можливим показати, що в культурній реальності будь-який феномен існує завдяки ефекту, який він викликає.

Наукова новизна результатів дослідження. Уперше до процесу дослідження астрології залучено функціональний аналіз, що дозволило визначити її не як пережиток, а як значиму інтелектуальну традицію:–

показано, що роль і місце астрології в культурі визначається її подвійним характером. З одного боку, вона концептуально ускладнена й формалізована на зразок науки, а з іншого – безпосередньо звернена до ірраціональних очікувань індивіда;–

виявлені явні функції астрології: засоби розрахунку гороскопу, прийняття як факту зв'язку між констеляціями небесних тіл і долею людини; і латентні, неусвідомлювані й ненавмисні, що проявляються в закріпленні спонукальних мотивів, знятті психологічної напруги;–

обґрунтована поліфункціональність астрології, її зв'язок з різними аспектами духовного життя людини;–

визначені потреби, мотиваційні й цільові причини, які тягнуть людину до астрологічної практики (прагнення довідатися про майбутнє, тяга до надприродного й незвичайного, бажання змінити долю й знайти своє місце і призначення в просторі культури, слідування традиціям, розчарування в науці, зняття психологічної напруги, проблема вибору); –

установлено адаптаційний ефект астрології: упорядкування й системна організація життєдіяльності (кореляція поведінки, підтримка внутрішнього порядку, орієнтація людини на успіх).

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження вказують на необхідність дослідження астрології як культурного феномена в контексті філософських проблем людини, культури й суспільства. Фактичний матеріал й отримані теоретичні висновки можуть бути використані під час подальшого комплексного дослідження астрології. Матеріали дисертації можуть послужити основою спеціального курсу з філософії, культурології.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та кафедри філософії Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковано в 13 наукових працях, з яких 9 статей опубліковано у фахових виданнях, визначених ВАК України. Результати дослідження пройшли апробацію на міжнародних наукових конференціях: “Людина-Світ-Культура”, Київ, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, 2004р.; Сковородинівські читання “Філософія і література”, Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2004р.; Сковородинівські читання “Проблема свободи в теоретичній та практичній філософії”, Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003р.; „Особистість у системі соціальних зв’язків”, Харків, Національний фармацевтичний університет, 2005р.; “Філософія космізму та сучасна авіація”, Київ, Київський національний авіаційний університет, 2005р.; науковий семінар “Наука й релігія сьогодні і в майбутньому”, Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2004р.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають 12 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (141 позиція). Загальний обсяг роботи–194 сторінки, з них 185 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику дослідження, обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову новизну, сформульовано напрями дослідження, мету та завдання, визначено принципи та теоретичні основи, вказано практичне значення результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі “НАУКА І АСТРОЛОГІЯ: ПРОБЛЕМА ДЕМАРКАЦІЇ” відзначено, що деякі ідеї, висунуті астрологією, по-перше, — дійсно заслуговують на увагу вчених (наприклад, ідея взаємозв'язку земних і космічних процесів, вплив космічних ритмів на життєдіяльність біологічних організмів і т.д.), з іншого боку, — більшість астрологічних теорій не можуть бути визнані науковими.

Проведено аналіз демаркації в науці. Показано проблематичність розрізнення наукового й ненаукового знання.

У першому підрозділі 1.1. “Астрологія в контексті філософської традиції” з'ясовано, що розмиті значеннєві контури астрологічних теорій викликають велику кількість філософських інтерпретацій. Більшість астрологів вважають астрологію наукою, у той час як наукове співтовариство не визнає за астрологією наукового статусу. Особливо зросла критика астрології в епоху Просвітництва, коли було визнано верховенство розуму. Критика астрології І. Кантом,

Б. Кондильяком, Ф. Беконом спрямована на обґрунтування її ненауковості, а, отже, на її непотрібності. Астрологічні побудови не сумірні з раціональними конструкціями, а тому в ній вбачають, насамперед, культурний атавізм, забобони, пережиток. Проблематичність наукового знання почала усвідомлюватись в епоху постмодерну, коли стало очевидно, що не можна абсолютно все пояснювати з позицій науки. У той же час, філософи, зокрема, Т. Кун, К. Поппер обґрунтовують ненауковість астрологічного знання.

К. Поппер, розробляючи концепцію розвитку наукового знання, дійшов висновку, що найбільш прийнятною теорією в прагненні пізнати навколишній світ виступає критичний раціоналізм. Філософ визнає гіпотетичність будь-якого наукового знання та пропонує процес наукового пізнання розглядати як безперервний критичний діалог між різними науковими теоріями. К. Поппер запропонував використовувати принцип фальсифікації, який може стати критерієм демаркації науки та не-науки. Критерій фальсифікації постулює те, що наукові висловлення повинні вступати в конфлікт із можливими або мислимими спостереженнями. Астрологічні теорії не витримують перевірки на принцип фальсифікації. Таким чином, відповідно до критичного раціоналізму К. Поппера, астрологія не є наукою.

Відомий філософ, який займається проблемами наукового знання, Т. Кун запропонував таку концепцію науки, яка вимальовується з історичного підходу до дослідження самої наукової діяльності. Т. Кун вивчає нормальну науку, під якою він розуміє дослідження, що міцно опирається на одне або кілька минулих наукових досягнень, визнаних певним науковим співтовариством, як основа для подальшої практичної діяльності.

Т. Кун звертає увагу на те, що в астрологів немає головоломок для рішення інструментальних, концептуальних, математичних завдань, а тому немає можливості займатися наукою.

У другому підрозділі 1.2. “Астрологія й наука: експлікація понять ad hoc” філософський аналіз взаємовідносин науки й астрології проведено з позицій способів функціонування наукового й ненаукового знання. Відзначено трансформацію ненаукового змісту знання в наукове, його участь у постановці наукових проблем і вплив астрологічного світосприйняття на життєвий світ людини. Визначено категорії, основні поняття й поле, у якому проходить дисертаційне дослідження. Зокрема, досліджено поняття: квазінаука, антинаука, паранаука, лженаука, марновірство, забобони. У сучасному світі термін “антинаука” все частіше замінюється іншими висловлюваннями – девіантне знання, альтернативна наука, нетрадиційна наука, або навпаки, традиційна (але в нетрадиційному розумінні) та ін.

Обґрунтовано, що сучасна наука не має вичерпного формального визначення. Відзначено, що в деяких випадках розрізнення наукового й ненаукового знання стає досить проблематичним. Сучасна наукова методологія та її теоретико-концептуальна конструкція ґрунтуються на тому положенні, що наукове знання інтерсуб’єктивне, деперсоніфіковане. Показано, що концептуальний апарат астрології не відповідає цій вимозі. У той же час, астрологія використовує деякі наукові положення. Астрологія, з одного боку, має деякий теоретичний апарат, з іншого боку – оперує трансцендентними поняттями, які становлять центр сакрально-почуттєвих комплексів, саме на їхній периферії й розташувалися раціональне й емпіричне знання в астрології. При цьому сама функція знання в астрології істотно відрізняється від тієї, яка прийнята в науці. Доведено, що астрологія синтезує наукове та ненаукове знання, опираючись як на раціональні, так і на нераціональні форми мислення.

У підрозділі 1.3. “Конкуренція традицій: астрономія й астрологія” відзначено, що історія астрології тісно пов'язана з астрономією. Давнім цивілізаціям астрономія служила більше для практичних цілей: потрібно було орієнтуватися в просторі та вести облік часу. Практичні цілі робили необхідними й потрібними спостереження за переміщенням Сонця, Місяця, добового руху небесної сфери. Астрономічні знання допомагали визначати початок того або іншого сільськогосподарського сезону, розлив рік, період дощів і т.д. Поступово в людини починає проявлятися цікавість та інтерес до небесних явищ, які не зв'язані прямо з їхнім життєвим циклом (метеорні потоки, появи комет, сонячні й місячні затьмарення й т.д.). Щоб зробити гороскоп, потрібно мати певні знання з астрономії, причому астрономічні спостереження повинні проводитися регулярно. Астрологія в давньому світі була тісно пов'язана з астрономічними спостереженнями до того часу, доки не знайшла свого концептуального апарату і не стала теоретичною дисципліною. Протягом тривалого проміжку часу в історії людства спостерігається тенденція підпорядкованого характеру астрономії щодо астрології.

Здійснено аналіз взаємовідносин астрології й астрономії як двох рівноправних традицій. Ці два соціокультурні формування в сучасному суспільстві конкурують за вигоди й переваги, домагаючись першості. Згідно з Нейсбітом, сучасне суспільство орієнтується на довгострокові перспективи, це його мегатренд. Пророкування майбутнього – одна із найбільш суттєвих потреб сучасної людини. Сьогодні астрологія вибирає найбільш адекватний курс для обґрунтування своїх теорій. Показано перспективу астрології. Раціональні конструкції зближують астрологію з наукою. Культура постмодерна змінила погляд на ненаукове знання. Спостерігається розширення нестандартних рішень і нетрадиційних підходів. Поєднуючи в собі різні аспекти духовного життя людини астрологія успішно пристосовується до умов, які змінюються. Магічні, релігійні й окультні практики створювали умови для збереження й удосконалення окремих видів знання. Наукове та ненаукове знання необхідно досліджувати у вигляді двох рівноправних традицій. Обґрунтовано методологічний плюралізм П. Фейєрабенда, згідно з яким будь-яка традиція має право на існування і є рівноправною з іншими. Астрологічне знання є соціокультурною спадщиною. Згідно з Е. Агацці, існує кореляція потреби й відповіді культури на цю потребу. Існування астрології як невід'ємної частини культури, обґрунтовується тим, що вона задовольняє деякі з людських потреб. З'ясовано, що астрологія є не короткочасним і випадковим культурним феноменом, джерела її становлення йдуть у далеку давнину, а саме вчення має багатотисячолітню історію. Ставлення до астрології як до пережитку, що представляє собою безглузде явище, є не коректним, оскільки не дозволяє пояснити потрібність астрології.

У підрозділі 1.4. “Методологічні проблеми астрології” з’ясовано, що сучасні астрологи не беруть до уваги той факт, що зірки перебувають у просторі на різних відстанях (сузір’я лише проекція їх на небесну сферу). Астрологія використовує давнє уявлення про те, що зоряне небо – це величезна сфера, яка обертається навколо Землі. На небесній сфері проектується рух Сонця, Місяця та планет. В астрологічних пророкуваннях використовують проекції не на всій небесній сфері, а в основному, на області, що перебуває в межах поясу екліптики – видимого шляху Сонця на фоні зірок. Астролог користується проекціями небесних світил, зв'язаних певними співвідношеннями.

В астрології можна виділити технічні помилки, пов'язані з різними обліками часу й календарями, реєстраційні помилки, що з'являються внаслідок неправильно зазначених дат, виправлення, пов'язані з ефемеридами, різні системи Зодіаків, різні системи “Домів”. В основному, астрологи не користуються новими відкриттями в астрономії, наприклад, вони не враховують рефракцію й абберацию, параметри руху псевдопланет (не існуючих матеріальних тіл) завжди довільні. В астрології відсутні однакові для всіх астрологічних шкіл уніфіковані формули. Немає єдиної думки про відкриті в ХХ столітті планети. На методологічні негаразди в астрології вказує й Б.І. Пружинін. Філософ думає, що головним недоліком астрології є не факт наявності непомірно великої кількості дефектів, які є дуже серйозними, а те, що астрологи не вважають усунення цих дефектів своєю основною й головною справою, незважаючи на те, що методологічні незгоди буквально розривають масив астрологічних знань. Суворі критерії науковості просто незрівняні з аморфною структурою астрології. Астрологічні гіпотези не можуть бути підтверджені або спростовані емпірично через їхню принципову неоднозначність. Важливо відзначити, що границі науковості задаються більш соціокультурними, ніж гносеологічними параметрами людської діяльності. Повне вивчення астрології допомагає зрозуміти ті аспекти людської культури, які до цього моменту були мало досліджені.

З'ясовано, що астрологічні символи мають нескінченну кількість значень, які вони здобувають у результаті інтерпретації. В астрології головна роль належить символічній інтерпретації Сонця, Місяцю та п'яти планетам, які рухаються щодо нерухомих зірок, залишаючись у межах зодіакального поясу, який включає 12 відомих зодіакальних сузір'їв. Астрологічне співтовариство використовує символічні системи, які дозволяють робити обмін інформацією в зручному й компактному вигляді.

З'ясовано, що важливий в астрологічній практиці символ Зодіак є складною теоретичною конструкцією, яка сполучає в собі елементи сакрального, релігійного й наукового світосприйняття. Зодіакальне коло виявляє свою структуру за допомогою поєднання спостережного та теоретичного матеріалу, причому спостережний матеріал є вкрапленням елементів, які входять до його системи – зодіакальних сузір'їв і їхніх взаємних відносин. Ці взаємовідносини визначають змістовне навантаження зодіакального кола. Відзначено, що прояв змістовного навантаження Зодіака досягається за допомогою зіставлення почуттєвого образу з наочними уявленнями, у даному випадку, кола, яке відіграє роль еталонного зразка, що передає Зодіаку свої властивості.

Доведено, що методологія астрології телеономна, вона створює ефект розуміння (“навіщо?”), але не відповідає на питання “чому?”, астрологічні міркування пов'язані з визнанням мети – того, заради чого відбулася та або інша подія. В астрології людина – центр світобудови, її місце в космічному устрої – центральне. Астрологія у своїх базових основах не підтримує теорію Коперніка, яка відводить центральне положення в космосі Сонцю. Людина – це мікрокосм, частина великого макрокосму.

Методологія астрології цілеспрямована й людиносумірна, тому що будується з розрахунком включення до себе цілей і змістів людської діяльності. Важливо відзначити, що в астрології людина, з її потребами й вільною волею, стає тим компонентом, котрий спрямовує астрологічні теорії.

У другому розділі “Соціокультурна природа астрології” проведено аналіз сутності астрології в соціокультурному контексті. Прагнення бачити світ у цілісності – дуже важлива людська потреба. Астрологія, філософія, релігія й наука по-різному задовольняють цю потребу. Історія показала, що астрологія, філософія, наука й релігія можуть існувати поруч. Е. Кассирер відзначає, що астрологічне мислення перебуває в стадії рефлексії, з одного боку, і з іншого – воно ще не вирвалося з кола складного міфологічного сприйняття, що вбачає у причині й наслідку неподільні речовинні елементи. Віддалення цивілізованої людини від природи, відсутність відчуття духовного зв'язку з навколишнім світом – небезпечна тенденція в розвитку сучасного суспільства. Люди тягнуться до таких духовних практик, які мають наукоподібну форму (наука поки що має авторитет), та були б зв'язані із природою, гармонійно об’єднували наукову раціональність та релігійну (сакральну) практику.

У підрозділі 2.1. “Астрологія як сфера духовної культури” відзначається, що протягом тисячоліть простежується зв'язок астрології з релігією. Обґрунтовано, що астрологія також є частиною духовної культури. Астрологія, пристосовуючись до християнства, поєднує в собі три ідеї: Божого Промислу, який повідомляється людині за допомогою зоряних конфігурацій, доленосною теорією зоряних світил, що не носять сакрального змісту, а виступають лише теоретичною базою для астрологічних розрахунків, і ідеї езотеричного змісту, записаного на небі. У сучасній астрології, власне кажучи, не відображений релігійний культ й обрядова сторона дійства. Але в той же час астрологія ґрунтується на сакральному, езотеричному уявленні про світ. Доведено, що астрологія тісно пов'язана з наукою, релігією, філософією. Її мова універсальна, вона може описувати різнорідні явища навколишнього світу. Наприклад, у її теорію прекрасно вписуються багато релігійних традицій, ідея божественного провидіння, яка символічно відображена небесними письменами, філософський принцип взаємозв'язку макрокосмосу й мікрокосмосу. Відзначено, що співіснування астрології, релігії й науки буває проблематичним.

В підрозділі 2.2. “Соціальне значення астрології (на прикладі індійської культури)” обґрунтована регулююча функція астрології. Можна стверджувати, що астрологічне світосприйняття індійців пов'язане з їхніми релігійними уявленнями. Загальний пріоритет, який визначає відношення людини в суспільстві й саме відношення суспільства до людини, визначається змістовною домінантою, що реалізується в астрології, яка процвітає в Індії. Астрологічне знання з давніх часів міцно встановилося в індійській традиції, котра закріпила астрологічні аксіоми як соціокультурну спадщину. Науковим дослідженням індійської астрології займалися Б. Ван-дер-Вандер, О. Нейгебауер та ін. Астрономічні й астрологічні погляди давніх індійців можна знайти безпосередньо в текстах “Ригведи”, “Яджурведи” “Пауліша-сіддханті”. Перші письмові згадки про астрологію зустрічаються у Ведах, які являють собою збірники релігійних текстів індуїзму. Багато постулатів астрології ввійшли до доктрин індійської релігії. Астрологія допомагає індійцю пізнати навколишній світ і свою духовну суть. Індійці думають, що вивчення особистого гороскопа – найбільш об'єктивний і продуктивний спосіб відпрацювання своєї карми, а також свого призначення в житті. Буддисти й джайністи шукають в астрології спосіб, який допомагає усунути неприємності, вийти з колеса перероджень. Індійці думають, що розуміння законів всесвіту допомагає переборювати труднощі. З’ясовано, що астрологія в Індії є одним із засобів ціннісного освоєння навколишнього світу, а також засобом досягнення необхідного рівня соціалізації й прилучення до культури.

У підрозділі 2.3. “Втілення ідеї зв'язку макро- і мікрокосму” проаналізована одна з ідей, що використовується в астрології – ідея центрального положення людини у Всесвіті. Специфіка холістичної ідеї в астрології розкрита на прикладі уявлень про людину, як мікрокосму (зменшеної копії макрокосму – Всесвіту). Ідея зв'язку макро-і мікрокосму постулює єдність людини й природи у всесвітньому масштабі. Філософський світогляд, в основі якого лежить знання про космос, а також уявлення про людину як громадянина Світу, одержало назву космізм. Космос як філософська категорія, фіксує уявлення про світ як про впорядковану й структурно організовану цілісність, причому ця цілісність підпорядкована у своїй динаміці іманентної закономірності. Ідея про взаємний зв'язок макро-і мікрокосму простежується протягом тисячоліть.

У підрозділі 2.4. “Явні й латентні функції астрології” виявлено явну й латентну функції астрології. Згідно з Р. Мертоном, ми маємо справу з явною функцією, коли внутрішня змістовна мотивація збігається з об'єктивними наслідками, ця функція усвідомлюється учасниками поведінки системи або ситуації. Таким чином, явні функції завжди усвідомлені й навмисні, у той час як латентні, сховані функції, неусвідомлювані, ненавмисні, однак більш результативні. Теорія про явні й латентні функції пояснює ефективність астрології. Явні функції в астрології постулюють зв'язок між земним і небесним світом, а латентні виявляють свою дію в задоволенні істотних потреб людини, є засобом упорядкованості життєдіяльності й запорукою успіху, однак проявляються в неусвідомлюваних діях. Методологічні елементи в астрології, її теорії, способи побудови гороскопу є явною функцією, латентна функція пов'язана з суб'єктивними факторами, заснованими на сприйнятті людиною навколишнього світу, їі психологічними характеристиками.

Підрозділ 2.5. “Професійне втілення астрології” висвітлює, що області астрології, у яких працюють астрологи, досить різноманітні. Сучасні астрологи розділяють астрологію на велику кількість різних галузей. Установлено, що астрологи, працюючи над реалізацією істотних людських потреб, здатні зорієнтувати певну групу людей на бажаний і проектований результат своїх дій, допомагаючи придбати внутрішню задоволеність, відчути повноту життя, зрозуміти своє людське призначення, перебороти деякі життєві перешкоди. Однак важливо відзначити, що звернення до астрологічної практики потрібне не всім членам суспільства, а тільки обраній частині. Головною психологічною фіксованою установкою в астрології служить установка на впорядкованість і системну організацію життєдіяльності. Астрологія може задовольнити людину в одній з найсуттєвіших потреб, а саме: у прагненні до порядку. Особливо зростає потреба в якійсь організації життя й у порядку, коли людина втрачає власну значущість, її життя втрачає зміст. Відсутність ідеалів і необхідного рецепта, який вказує, що й коли робити, відсутність поліфонії внутрішнього світу породжує прагнення звернутися до ретроспективних теорій, у тому числі й до астрології, що формує орієнтир, котрий веде до життєвої мети, пропонуючи свій “рецепт”, який виступає програмою дії.

Астрологи користуються такими прийомами пророкування, які дозволяють клієнтові “добудувати” відсутні ланки в майбутніх подіях, що передбачаються. З іншого боку, теорія побудови астрологічних теорій відрізняється внутрішнім порядком, послідовністю, взаємним розташуванням складових її частин. Непорушність астрологічних універсалій превалює над всім іншим, але в той же час, в астрології величезна кількість антиномій, що розривають це вчення, як єдине ідейне утворення. Наприклад, постулати, якими користується астролог, виступають у вигляді непорушного закону з одного боку, а з іншого боку – маніфестують відносність й умовність свого тлумачення. Дійсно, астролог викликає в людині здатність до самовизначення на основі астрологічної “розпливчастості”, у результаті чого пророкування набувають похідного характеру самодостатньої над всіма теоріями всеосяжної космічної сили. Астролог так формулює свої твердження, щоб клієнт сам зміг прийти до вирішення життєвих проблем і до власного бачення ситуації. В астрологічній практиці широко використовується психологічна установка. Більшість астрологів звертають увагу на вирішальну роль сили волі людини, у такому аспекті зірки не наказують, а тільки направляють до якихось певних дій.

Підрозділ 2.6. “Феномен гороскопа в сучасній культурі” доводить, що статус астрологічного гороскопа в культурному житті визначається специфікою масового сприйняття й масового споживання, і обумовлений загальною соціокультурною ситуацією, суспільною думкою. Астрологічний гороскоп, що друкується в періодичних виданнях, має статус публіцистичного тексту. Визначено, що астрологічні гороскопи в періодичних виданнях виражають загальну ідею того видання, у якому вони друкуються, тому що написані для свого читача. Такий астрологічний гороскоп визначає пріоритетні області прогнозування, категорії населення й соціальних груп, до яких адресовані астрологічні прогнози.

У сучасному світі поряд з індивідуальною консалтинговою астрологічною допомогою популярні астрологічні гороскопи, орієнтовані на масового споживача. Проведено інтерпретаційний аналіз астрологічних гороскопів у періодичних виданнях. Варто розрізняти гороскоп, що друкується в періодичних виданнях, від гороскопа, який є схематичним зображенням вигляду небесної сфери в певний момент часу, у певному місці, який зроблено за спеціальними правилами. Астрологічні пророкування, які друкуються в періодичних виданнях під заголовком “гороскоп”, нічого загального з гороскопом як таким не мають.

Психоаналітики звертають увагу на різні психологічні схеми прийняття рішення. Розподіл людей на різні психологічні типи можна простежити із давнини. До нас дійшов психологічний поділ типів людей відповідно до “тригонів чотирьох елементів”: повітря, води, землі й вогню. В астрології розподіл людей на дванадцять знаків Зодіаку, на думку багатьох астрологів, відповідає дванадцяти психологічним типам. З'ясовано, що статус астрологічного гороскопа в культурному житті визначається специфікою масового сприйняття й масового споживання й обумовлений загальною соціокультурною ситуацією, суспільною думкою. Для масового споживача важливо впевнитися в доступності змісту, тому він вибирає ті тексти, які представляють для нього найбільшу наочність змісту. Цей текст орієнтований на зриму схему дії. Виявлення культурної функції астрології, знання її логіки, конкретних форм реалізації в різні історичні епохи й у різних культурах дозволяє виділити функції астрології й виявити взаємовідносини між ними, пояснити історичне посилення якої-небудь із них, осмислити й виявити цілісність цього культурного феномену. У підрозділі 2.7. “Причини адаптації астрології в сучасному суспільстві” показано, що будь-яке культурне явище існує завдяки ефекту, яке воно робить. Незважаючи на критику, астрологія знаходить свого споживача, а виходить, вона ефективна. Використано ідеї Б. Малиновського, який засуджує відношення до різних проявів культури, як до пережитків, тому що таке відношення до культурних феноменів здатне гальмувати наукове дослідження. З'ясовано, що астрологія є реальним соціокультурним феноменом, який виконує певну функцію, необхідну для людини. Показано, що астрологічний світогляд піддається впливу сучасної культури, з одного боку, а з іншого, сам впливає на культуру. Астрологія породжує антропологічну парадигму свідомості – етичну систему регулювання відносин людини й Всесвіту, виявляє закономірності в природі, які відбиваються в мікрокосмосі людини, а виходить, і в основі їі буття. Латентна функція астрології корелює поведінку, підтримує внутрішній порядок, орієнтує людину на успіх, тобто вирішує проблеми, пов'язані із самовизначенням і місцем індивіду у суспільстві. В епоху постмодерна людина, як ніколи раніше, постійно відчуває нестійкість і невловимість реальності, яка, щодо всього іншого, часто здається безглуздою. Танець, музика, література, астрологія подібні у тому, що створюють доступну для розуміння мову, яка не є безглуздою, незважаючи на те, що до неї не можна застосувати принцип верифікації і фальсифікації. Успішна адаптація астрології в епоху постмодерна може бути пояснена соціокультурними явищами, які спостерігаються у сучасному світі. Деякі люди за допомогою астрології вирішують проблеми, пов'язані з культурною адаптацією в соціумі, пошуками ідентичності в епоху, яка швидко змінюється. Якими б визначеннями не наділяли астрологію (лженаука, забобон, пережиток і т.д.), вона є включеною в реальну культуру. Однак визначення взаємовідносин астрології з іншими культурними феноменами досить суперечливі. Наприклад, чи є астрологія соціально й культурно обумовленою, або ж вона є автономною, а культура або окрема людина трансформується під впливом астрологічних теорій? Якщо припустити, що астрологія й культура являють собою цілісну, взаємозалежну систему, тоді астрологія може бути оцінена з позицій культури, а культура – з позицій астрології. Таким чином, астрологічний світогляд піддається впливу сучасної культури, з одного боку, а з іншого – впливає на культуру. Опис взаємовідносин астрології з іншими культурними феноменами проведено в їхній взаємозумовленості як рівнозначних культурних складових. Тому був можливий перехід від опису до розуміння того, як проявляє себе астрологія в тій чи іншій культурі, який конкретний внесок вона вносить у культуру, як вона впливає на численні соціокультурні процеси (і, навпаки, якому впливу піддається з боку культури й суспільства). У підрозділі 2.8. “Астрологія як соціальний інститут” здійснено аналіз астрології як соціального інституту, що представляє собою стійку сукупність цінностей, норм, ролей й очікувань, пов'язаних із базовими потребами суспільства й орієнтованих на стандарти поведінки (для конкретних життєвих ситуацій). Астрологія, як цілісне культурне утворення, цілком відповідає критеріям соціального інституту. Особливо важлива функція, яку репрезентує астрологія – це функція передбачення й пророкування, як для окремого індивіда, так і для суспільства в цілому. Передумовою успішної соціальної взаємодії між людьми є наявність можливості в учасників взаємодії для передбачення й пророкування поведінки свого контрагента в певній ситуації, виходячи із цього, людина може (або не може) розраховувати на певну поведінку інших осіб і відповідно координувати свої дії з діями іншої особи. Розділяючи людей за приналежністю до 12 знаків Зодіаку, і приписуючи кожному знаку певний конгломерат, астрологія розподіляє в суспільстві соціальні ролі, тим самим координуючи поведінку всіх учасників “астрологічного подання”. Затребуваність астрології пов'язана із соціальною необхідністю в планомірному, передбачуваному й прогнозованому розвитку соціальних процесів. Зроблено акцент на тому, що кожен соціальний інститут за своєю природою характеризується наявністю мети своєї діяльності, конкретними формами, що сприяють досягненню цієї мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для нього, а також системою санкцій, що забезпечують заохочення бажаної й пригнічення небажаної поведінки. Показано, що справжній характер соціального інституту проявляється саме на рівні реальних результатів його функціонування. Соціальні інститути взаємодіють із соціальним середовищем, у якості якого виступає суспільство. Основою взаємодії даного інституту із соціальним середовищем служить реалізація головної функції соціального інституту – задоволення основних суспільних потреб. Одне тільки існування астрології, що має тисячолітню історію, і процвітання її в сучасному світі, свідчить про те, що вона задовольняє певні потреби й бажання.

ВИСНОВКИ

Отримані результати дисертаційного дослідження дозволили дійти наступних висновків.

1. Показано, що в постнекласичній науці предмет пізнання часом не чітко визначений, його межі розмиті. Сучасна наука визнає роль позараціонального поряд з раціональним. Звернено увагу на те, що в сучасній культурі спостерігається втрата суспільного інтересу до науки, і як наслідок – звернення суспільної уваги до різних навколо наукових дисциплін; з іншого боку, наука все ще зберігає авторитет. Самовизначення астрології дуже залежить від її взаємовідносин з наукою – це необхідна умова її подальшого успіху (і популярності). Показано, що астрологія синтезує наукове й ненаукове знання, спираючись як на раціональні, так і на нераціональні форми мислення.

2. Віддалення цивілізованої людини від природи, відсутність відчуття духовного зв'язку з навколишнім світом – небезпечна тенденція в розвитку технократичного суспільства. Люди тягнуться до таких духовних практик, які, будучи формально визначені в наукоподібну форму (наука поки що користується авторитетом), мали б зв'язок із природою, гармонійно поєднували наукову раціональність і релігійну (сакральну) практику. Всі ці вимоги добре синтезує астрологія.

3. Простежено зв'язок астрології з іншими сферами людського знання. Здійснено акцент на практико-прагматичній орієнтації астрології. Показано, що в астрології відбувається акумуляція соціально значущих знань і досвіду: синтез й узагальнення інформації про навколишній світ з метою вирішення суперечностей, які виникають, і напруг, формування ціннісних орієнтацій, критеріїв оцінки явищ і подій за рівнями їхньої корисності й значущості. Астрологія – складний культурний феномен зі своїм концептуальним апаратом, що має багатовікову традицію.

4. Виведена й обґрунтована структуруюча функція астрології. Існують об'єктивні причини, які спонукують людину вдаватися до астрологічної допомоги. Це, насамперед, відсутність внутрішньої гармонії, бажання отримати готову програму дій. Астрологічні концепції претендують на пояснення реальних життєвих подій і на рішення певних завдань, пов'язаних практично з усіма аспектами життєдіяльності людини. Усвідомлення людиною того, що вона находиться в магічному колі небесних світил здатне створити інший світ. Астрологія може задовольнити людину в одній з найбільш суттєвих потреб, а саме: у прагненні до порядку. Причому, важливо відзначити, що математичний розрахунок гороскопу – це явна функція, вона усвідомлюється людиною, що звернулася до допомоги астролога. Латентна функція діє приховано, вона не усвідомлюється клієнтом, однак її дія проявляється в ефективності звертання до астрології, оскільки людина починає почувати себе спокійніше (знімається психологічна напруга), позбавляється від фрагментарності життєвих епізодів, отримує рецепт, за допомогою якого вона може впорядкувати своє життя. Досліджуючи астрологію в різних культурах, можна виявити її регулятивно-інтегруючу функцію.

5. Астрологія як інститут соціалізації особистості, визначає загальні знання про навколишній світ і залучає людину до різних видів соціальної практики. Основою для соціальної адекватності особистості є певний баланс між її соціальними амбіціями, реальними уявленнями щодо власної конкурентноздатності, культурної компетентності, тобто знанням про ієрархію цінностей у даному суспільстві. Астрологія може пізнавати навколишній світ і людину, породжувати ціннісні установки буття й актуалізувати ці цінності шляхом опредмечування їх в образах. Вивчення цих образів прояснює безліч філософських питань, пов'язаних з осмисленням людини та її відношення до навколишнього світу.

Список праць, опублікованих за темою дисертації:

1.Владленова И.В. Астрономия и астрология в XXI в.: конкуренция традиций // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Теорія культури і філософія науки. – Випуск № 615. – Харків, 2004. – С.111-115.

2.Владленова И.В. Символическая интерпретация Зодиака // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Сер. Філософія. – Випуск № 2. – Харків, 2003. – С.77-78.

3.Владленова И.В. Отношение Канта к астрологии // Вісник Дніпропетровського національного університету. Сер. Соціальна філософія, психологія. – Випуск № 10. – Дніпропетровськ, 2004. – С.143-148.

4.Владленова І.В. Астрологія і наука: проблема демаркації знання // Наукові записки Харківського військового університету. Сер. Соціальна філософія, психологія. – Випуск № 3(21). – Харків, 2004. – С.180-186.

5.Владленова И.В. Социальное значение астрологии в