НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО

ВАРИЧ Ольга Григорівна

УДК 340.0; 340.1

ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ:

ПРИРОДА, ЗМІСТ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України.

Науковий керівник | кандидат юридичних наук, професор

БОБРОВНИК Світлана Василівна,

проректор Київського університету права НАН України

Офіційні опоненти | доктор юридичних наук, професор

КОЛОДІЙ Анатолій Миколайович,

начальник кафедри конституційного права Київського національного університету внутрішніх справ

| кандидат юридичних наук, доцент

ДЗЕЙКО Жанна Олександрівна,

докторант кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа | Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, кафедра теорії держави і права, м.Харків |

Захист відбудеться 21 квітня 2006р. о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту.

Автореферат розіслано 17 березня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І.Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасної держави пов’язується з необхідністю аналізу сучасного суспільства як певним чином організованої соціальної системи, що функціонує завдяки гармонічному розвитку різноманітних його сфер. Однак, будь-яке суспільство є високорозвинутою системою лише за умови ефективності і досконалості його матеріальної основи – економічної системи. Саме їй відводиться роль базису, від розвитку якого залежить не лише реальність демократії та формування громадянського суспільства і правової держави, а й реальність прав, свобод та інтересів кожного суб’єкта суспільних відносин.

Економіка України переважну частину XX століття розвивалась як економічна система централізовано-плановового типу. Починаючи з 1990-х років вона трансформується в напрямі ринкової економіки змішаного типу. Історичний аспект трансформаційних змін від директивної економіки до змішаної, від абсолютної державної власності на засоби й знаряддя виробництва до приватної передбачає співіснування методів ринкового й державного регулювання в їх взаємодії. В умовах формування ринкової економіки кардинально змінюється роль держави в економічних відносинах. Сьогодні, коли відмирає всеосяжне централізоване планування, примусове встановлення господарських зв’язків, роль держави зводиться до виконання таких функцій, як:

– здійснення законодавчого регулювання основ економічної, господарської діяльності;

– контроль за дотриманням встановлених законом правил економічної та господарської діяльності, захист відносин, що виникають у зв’язку з цими правилами, та прав їх учасників;

– забезпечення соціальної спрямованості економіки.

Справді, ефективна реалізація економічної функції держави, її трансформація неможливі без наявності відповідних правових механізмів, за допомогою яких забезпечується дотримання встановлених державою „правил гри” всіма суб’єктами суспільних відносин. У цих умовах саме держава бере на себе обов’язки щодо переходу суспільства від одного стану до іншого. Цілком очевидно, що державно-правове регулювання ефективного функціонування економічної системи в умовах її трансформації в якісно новий етан передбачає посилення ролі держави в процесах, які відбуваються, з одночасним підвищенням рівня юридичної регламентації суспільних відносин. З огляду на це особливо важливою є роль Конституції, яка закріплює основи економічної системи країни, принципи організації та функціонування економічного механізму, і тим самим безпосередньо відображає інтереси різних суспільних класів, соціальних верств і груп, визначає їх роль, права та обов’язки в системі суспільного виробництва.

Як відомо, рух до ринкової економіки вимагає від держави оволодіння новими підходами, методами та інструментами регулювання економіки, адже роль держави в період ринкової трансформації економіки – це роль своєрідного конструктора реформ, з одного боку, і роль керуючого ходом реформ – з іншого. Надзвичайно важливим є засвоєння уроків минулого і визнання того, що розвиток і реформування економічної функції держави є надзвичайно важливим кроком у розвитку держави.

Перехід до ринкової економіки супроводжується подальшим розвитком правових форм реалізації економічної функції держави. Підвищення ролі держави в її зворотному впливі на економіку супроводжується вдосконаленням в першу чергу правотворчої форми здійснення економічної функції, розширенням економічного законодавства, підвищенням ролі права в регулюванні ринкових економічних відносин. Засобом конкретизації економічного порядку є економічне законодавство.

Саме тому значної ролі набуває правотворча форма реалізації функцій держави в цілому та економічної функції зокрема. В сучасних умовах правотворча форма реалізації економічної функції спрямована на розробку загальних для всіх „правил економічної гри”, що особливо важливо для усунення в умовах правового вакууму, криміналізації економічного життя суспільства. Не будучи власне економічною функцією, ця форма, проте, має надзвичайно важливе значення для успішного розвитку саме економічної діяльності економічних суб’єктів.

Шляхи розвитку економічної функції держави неодмінно повинні враховуватися і пристосовуватись до змін у світовій системі господарювання, що не в останню чергу зумовлені процесами його інтернаціоналізації та глобалізації виробництва, в основі яких лежить зростання прямих інвестицій транснаціональних компаній.

Все це ставить проблему щодо реального стану і перспектив інтеграції України у світову економічну систему. Ми маємо передусім визначити умови, які сприяють міжнародній конкурентоспроможності українського виробництва. Для забезпечення гармонізації національної та глобальної економіки держава вже тепер повинна розробити стратегію ефективного входження України у глобальний світ, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку, аналізі державних, регіональних та галузевих концепцій і програм соціально-економічного розвитку у поєднанні із загальною ситуацією на світовому ринку та перспективами інтеграції України у світову економіку.

Ефективність економічних функцій держави залежить від сукупності факторів об’єктивного і суб'єктивного характеру. Основними серед них є рівень розвитку економічних відносин, що є основою ефективного функціонування держави; розвиток соціальної сфери суспільства; ступінь демократичності політичного життя суспільства. Важливого значення набувають рівень наукового обґрунтування законодавства, його відповідність об’єктивним умовам життєдіяльності суспільства, рівень правового та економічного забезпечення суб’єктивних інтересів. Суб’єктивного значення має відповідність процесу регулювання суспільних відносин суб’єктивним правам та інтересам, відповідність законодавства, що регламентує економічні відносини, правилам законодавчої техніки, його непротирічність. Важливого значення для створення обґрунтованих концепцій підвищення ефективності державно-правового регулювання економічних процесів має наукова розробка проблем економічних функцій держави.

Існуючі прогалини у наукових дослідженнях посилюють актуальність обраної теми, адже дослідження проблем впливу держави на сферу економічних відносин є потребою як наукової, так і практичної діяльності.

Значний внесок у дослідження співвідношення держави та економіки, визначення ролі економічних процесів у забезпеченні системності суспільства, дослідження меж впливу держави на економічні процеси та характеристику особливостей правового регулювання економічних відносин зробили праці відомих українських та російських вчених радянського періоду. Серед них: С.С.Алексєєв, М.Г.Александров, Л.І.Абалкін, В.К.Бабаєв, М.І.Байтін, С.М.Братусь, А.Б.Венгеров, О.В.Венедіктов, О.М.Вітченко, В.М.Горшеньов, Т.В.Кашанін, В.В.Лазарєв, О.В.Міцкевич, П.О.Недбайло, А.С.Піголкін, С.В.Полєніна, І.С.Самощенко, Р.О.Халфіна, Л.С.Явич та ін. Важливі аспекти аналізу проблем функцій держави взагалі та економічних зокрема були предметом дослідження сучасних вітчизняних вчених С.Д.Гусарєва, П.Б.Євграфова, А.П.Зайця, О.В.Зайчука, М.І.Козюбри, А.М.Колодія, О.Л.Копиленка, В.В.Копейчикова, О.Г.Мурашина, Н.М.Оніщенко, О.В.Петришина, П.М.Рабіновича, В.Ф.Погорілка, О.Ф.Скакун, Т.І.Тарахонич, О.Д.Тихомирова, І.Б.Усенка, Ю.С.Шемшученка, О.В.Шмоткіна та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових робіт, проблема державно-правового впливу на сферу економічних відносин комплексному дослідженню у вітчизняній літературі не піддавалась. Саме тому існуючий стан розробки даної проблеми зумовлює нагальну потребу ґрунтовного аналізу економічних функцій сучасної держави на монографічному рівні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України і є складовою частиною загальних тем: „Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010) та „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування природи, змісту та сутності економічних функцій сучасної держави, визначення факторів, що зумовлюють форми та межі впливу держави на економічну систему суспільства та обґрунтування можливих шляхів удосконалення та підвищення ефективності економічних функцій Української держави.

Досягнення поставленої мети зумовлює зосередження уваги на виконанні наступних завдань:

визначити взаємодію категорій сутність, соціальне та функціональне призначення держави;

розмежувати категорії мета, завдання, фактична діяльність та напрямки діяльності;

обґрунтувати власне визначення термінів “функції держави” та „економічні функції держави”;

визначити ступінь, форму, рівень, зміст та способи державного регулювання економічними процесами; проаналізувати можливості держави у сфері охорони та гарантування економічних прав особи;

визначити ознаки та особливості економічної системи перехідного періоду та особливості державного регулювання в межах цієї системи;

визначити особливості організаційної і правової форм здійснення функцій держави у економічній сфері та методів державного впливу на сферу економічних відносин;–

визначити зміст економічних функцій держави шляхом аналізу їх залежності від економічної системи та економічної політики; проаналізувати сутність та особливості економічної системи перехідного періоду;

визначити особливості державного впливу на економічні відносини в умовах переходу до ринкових відносин; форми реалізації економічних функцій держави та їх особливості;

встановити співвідношення категорій принцип правової форми реалізації економічних функцій держави та принцип правового регулювання ринкових відносин;

охарактеризувати систему принципів забезпечення економічних функцій держави;

визначити шляхи і тенденції розвитку економічних функцій Української держави;

дослідити критерії визначення ефективності економічних функцій сучасної держави.

Об’єктом дослідження є функції держави як основний засіб визначення сутності та соціального призначення сучасної держави, її ролі і місця в суспільстві.

Предметом дослідження є економічні функції сучасної держави як один із важливих напрямків її впливу на суспільство.

Методи дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз предмету дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження автором застосовані наступні методи:

філософський метод матеріалістичної діалектики забезпечив можливість визначити роль економічних відносин у процесі функціонування та розвитку суспільства і держави;

історико-правовий надав можливість виокремити тенденції розвитку економічних функцій держави;

логічний метод дозволив отримати знання про сутність, природу та зміст економічних функцій держави;–

системно-структурний метод сприяв визначенню місця економічних функцій в системі інших напрямів діяльності держави та її структуру;

функціональний метод надав можливість визначити закономірності державного впливу на сферу економічних відносин;

порівняльний метод забезпечив характеристику спільних та відмінних рис як економічних та інших функцій держави, так і таких категорій, як функції та завдання держави;–

антропологічний метод сприяв визначенню ролі економічних функцій у забезпеченні, гарантуванні та охороні прав і свобод людини;–

прогностичний метод був застосований для визначення шляхів розвитку та вдосконалення економічних функцій Української держави.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що за характером, сутністю і змістом вона є однією з перших в Україні спроб комплексного дослідження функціонального призначення держави у сфері економічних відносин.

Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які визначають особистий внесок автора .у дослідження проблеми:

доведено, що значення проблем функціонального призначення держави зумовлюється необхідністю визначення сутності держави, її соціального призначення, закономірностей організації елементів держави як складної за будовою системи, зміни одних історичних типів держав іншими, можливостей держави як повноцінного та суверенного суб’єкта міжнародних відносин;

дається власне визначення функцій держави як структурно та змістовно відокремлених напрямів діяльності держави, що обумовлені системою об’єктивних факторів, мають нормативно-закріплений характер, є засобами реалізації завдань, відображають закономірності організації держави як складної соціальної системи, обумовлюють процес становлення, історичної зміни держав, відображають їх сутність та можливості як суб’єкта міжнародних відносин;

проаналізовано два аспекти економічного напрямку діяльності держави у сфері забезпечення індивідуальних прав. Перший з них пов’язаний із можливістю створення необхідних умов для реалізації економічних прав людини шляхом регулювання відносин власності, забезпечення економічних інтересів, гарантування економічних потреб, створення механізму реалізації прав та гарантування охорони і відновлення цих прав у економічній сфері. Інший напрямок діяльності держави пов’язаний із створенням необхідної матеріальної основи для реалізації інших груп прав шляхом створення стабільної економічної системи, забезпечення мінімальних економічних можливостей та економічної основи суспільного розвитку;

визначено основні ознаки перехідної економіки, що виявляються у переважанні особливих перехідних економічних форм, які несуть поєднання старих і нових якостей, суперечать традиційним чинникам, виступають сигналом процесу відмирання попередньої системи; нестійкість, що свідчить про незворотній характер змін та витіснення новою системою; альтернативний характер розвитку, тобто багатоваріантність його результатів;

доведено, що особливості державного регулювання економічних процесів у межах перехідного суспільства полягають у визначенні перспектив економічного розвитку та пріоритетних напрямків економічних відносин, соціалізації економічних процесів, розвитку ринкових відносин, подоланні корупції та монополізму, забезпеченні та реалізації економічних прав особи та рівності існуючих форм власності, підтримці економічної конкуренції та створенні досконалого законодавства;

визначена роль договірно-заохочувального методу регулювання економічних відносин, змістом якого є нормативно-встановлене стимулювання діяльності суб’єктів економічних відносин, що відповідає не лише правовим вимогам, а і вимогам встановленим за погодженням сторін на договірних засадах;

дається визначення економічних методів державного регулювання економічних відносин як способів реалізації публічних інтересів на началах рівності, майнової незалежності з метою узгодження волі суб’єктів майнових відносин з урахуванням впливу об’єктивних економічних законів;

проаналізована сутність та особливості економічної системи перехідного періоду, що характеризується переважанням перехідних економічних форм, нестійкістю економічних відносин, їх альтернативністю, особливим характером економічних протиріч, історичністю та інерційністю відтворення економіки, а також водночас інтенсивним розвитком нових економічних форм та відносин;

здійснено класифікацію економічних функцій Української держави на 5 основних груп: забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки; захист економічної конкурентності; коригування розподілу ресурсів; перерозподіл доходів та багатства; стабілізація економічних процесів та відносин;

виокремлені тенденції розвитку економічної функції Української держави, а саме: поступове відхилення від тоталітарного впливу на економічні процеси; оптимальне співвідношення державного регулювання та саморегулювання; централізації та децентралізації; вдосконалення форм опосередкованого впливу держави на економічні процеси; забезпечення та гарантування різноманітних форм власності; оптимальне поєднання адміністративних та економічних методів регулювання економіки; вдосконалення економічної політики держави;

визначена внутрішня структура системи економічних функцій держави, яку складають підфункції: оподаткування, фінансів, валютного регулювання, митного регулювання, регулювання відносин власності та підприємництва;

визначені особливості організаційних форм реалізації економічних функцій держави та їх значення у досягненні завдань держави, а саме: визначення структури економічної системи (організаційно-структурна форма), забезпечення матеріальної основи діяльності суб’єктів економічних відносин (організаційно-матеріальна), формування системи ідей та принципів, що забезпечують єдність економічної системи та її наукову основу (організаційно-ідеологічна);

дається визначення правових форм реалізації економічних функцій держави як певним чином організовану діяльність соціально уповноважених органів держави та посадових осіб по розробці нормативних документів, що забезпечують регулювання економічних відносин та вияв і закріплення економічних інтересів; по реалізації нормативних актів, врівноваженню економічних інтересів та економічних прав; по охороні та гарантуванню економічних відносин та прав, що здійснюються з метою створення необхідних умов для функціонування і розвитку економічної системи суспільства;

досліджені тенденції розвитку та підвищення ефективності економічних функцій держави, що виявляються у необхідності перегляду ролі планування економічних процесів та відносин, оптимальне визначення меж правового впливу на сферу економічних відносин, врахування та правове відображення особливостей перехідного характеру економічної системи, створення виваженої економіко-правової політики держави, що має соціальну спрямованість, підвищення якості, системності та ефективності законодавства у економічній сфері, чітке визначення та закріплення економічного статусу суб’єктів економічних відносин, врівноваження економічних інтересів, наявність механізмів реалізації економічних прав суб’єктів та ефективних заходів юридичної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у дослідженні сутності, природи, змісту економічних функцій держави, форм та напрямків їх здійснення.

Сформульовані в дисертації висновки та положення можуть бути використані у:

правотворчій діяльності з метою вдосконалення законодавчої бази державного впливу на економічні відносини;

правозастосовчій діяльності шляхом врахування досліджених у роботі форм, методів та ефективності економічних функцій сучасної держави;

науковій діяльності з метою подальшої розробки проблем співвідношення держави, права та економічних відносин, функціонального призначення держави та її ролі у забезпеченні суспільного порядку;

навчальній роботі в процесі читання лекцій, проведення аудиторних занять та самостійної роботи з теорії держави та права, а також спеціалізованих дисциплін загальнотеоретичного циклу;

в процесі підготовки підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження виконане автором особисто. Аргументовані в роботі теоретичні положення та висновки ґрунтуються на дослідженнях автора, аналізі наукових та нормативних джерел, на які зроблено посилання, та узагальненні практики функціональної діяльності сучасної держави. Наукових публікацій у співавторстві немає.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України та кафедри теорії держави і права Київського університету права НАН України.

Окремі результати дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема: „Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004р.; тези опубліковані); „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку”. Вип.4 (м. Косів, 25-30 січня 2003р.; тези опубліковані); „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку”. Вип.5,6 (м. Косів, 2004, 2005р.; тези опубліковані); „Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 2005р.; тези опубліковані).

Крім того, основні результати і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, автором викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що мають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок, з них 15 сторінок використаних джерел із 175 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, формується мета і завдання дослідження, визначаються об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано використані в роботі методи, розкривається наукова новизна дисертаційної роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, його структуру та обсяг.

У першому розділі „Функції сучасної держави (концептуально-аналітичний рівень)”, який складається із трьох підрозділів, розкривається поняття та сутність функцій держави як державно-правової категорії, характеризуються їх основні ознаки, досліджуються основні концептуальні підходи до класифікації функцій держави, аналізується та співставляються такі поняття як держава та економічна сфера, з’ясовується вплив держави на економічну сферу та їх взаємозв’язок, розкриваються наукові підходи до визначення, класифікації та значення методів державного регулювання економічних відносин.

Підрозділ 1.1. „Функції сучасної держави: проблеми розуміння та підходи до класифікації” присвячений дослідженню основних концептуальних підходів до визначення поняття функцій держави, їх ознак, проблем та напрямків розвитку і критеріїв класифікації.

Доведено, що проблема функцій держави на будь-якому етапі розвитку є одночасно однією з найважливіших та дискусійних у теорії держави та права. Це обумовлено тим, що: по-перше, у функціях виявляється сутність держави, її соціальне призначення, тому дослідження функцій є передумовою пізнання головного і визначального у державі. Невиконання нею тієї чи іншої функції породжує негативні наслідки як для суспільства, так і для самої держави. По-друге, функції держави визначають структуру її діяльності, тобто засоби та способи організації елементів держави як складної за будовою системи. По-третє, з функціями держави пов’язані закономірності її становлення, розвитку, історичної зміни держав одних типів іншими. По-четверте, саме функції держави визначають її можливості як повноцінного та суверенного суб’єкта міжнародних відносин, її роль у системі міжнародного спілкування.

У зв’язку з цим функції держави визначаються як об’єктивно необхідні, основні, найбільш загальні та стабільні напрямки її діяльності, що слугують вирішенню головних завдань держави здійснюються у спеціальних формах за допомогою специфічних методів.

У підрозділі 1.2. „Держава та економічна сфера: межі втручання та напрямки взаємодії”, розглядаючи питання про межі втручання держави у сферу економіки, з’ясований зміст терміну „межі державного втручання”. З огляду на те, що в науці є декілька типів визначень, на нашу думку, найбільш прийнятним є визначення меж державного втручання через найближчий рід і видову відмінність. А найближчим родовим поняттям для меж державного втручання є слово „межа”. У зв’язку з цим змістом державного регулювання у сфері економіки є діяльність по реалізації функцій держави щодо забезпечення відповідного порядку, здійснювана у правових формах і відповідними методами.

Розглядаючи питання про межі втручання держави у економіку і її основні функції, встановлено, що в даному напрямку важливо визначити різницю між державою як такою, яка приймає нормативні акти і здійснює адміністративне регулювання, і державою, яка виступає в якості власника деяких галузей господарювання або окремих підприємств і безпосередньо здійснює економічну діяльність. На основі цього з’ясовано, що у світовій практиці розвинутих держав визначаються дві моделі ринкової економіки, що і обумовлюють особливості державного впливу. Це ліберальна модель та модель соціально-орієнтованого ринку. Характерні особливості ліберальної моделі засновані на незначному державному втручанні – мінімум підприємств державного сектора, максимальна свобода господарюючих суб’єктів та мінімальна участь держави у вирішенні соціальних проблем. Соціально-орієнтована економіка покладає основний важіль управління на державу. Шляхом збільшення питомої ваги державних підприємств, підвищення регулятивної ролі права саме держава є основним суб’єктом забезпечення загальносоціальних функцій та досягнення соціального компромісу. Це можливе лише за умови значного ступеню регулятивної активності держави.

На нашу думку, межі впливу держави у сферу економічних відносин залежать від системи об’єктивних та суб'єктивних факторів, основними серед яких є:

створення правових передумов розвитку інститутів ринкової економіки;

визначення доцільних рівнів взаємовпливу категорій держава – право – економіка;

прийняття системи взаємодоповнюючих, внутрішньо непротирічних законів, що є своєрідним кодексом державного регулювання;

забезпечення економічних умов реалізації загальносоціальної функції держави;

створення актів, що визначають основи певної моделі ринкової економіки – ліберальної чи соціально орієнтованого ринку;

визначення пріоритетних напрямків розвитку законодавства, що забезпечують реальність соціальних перетворень, гуманістичний характер розвитку економіки та верховенство прав і свобод людини над економічними інтересами держави;

запровадження засобів, що запобігають монопольному впливу суб’єктів економічних відносин в економічній сфері.

Підрозділ 1.3. „Форми та методи державного регулювання економічних відносин” присвячений аналізу основних наукових підходів до визначення методу державно-правового регулювання економічних відносин. В нашому випадку такими відносинами є економічні зв’язки господарюючих суб’єктів.

З’ясовано, що метод державно-правового регулювання економічних відносин складається з наступних елементів:

специфічного способу взаємозв’язку прав і обов’язків між учасниками економічних відносин, що регулюються;

сукупності юридичних фактів, що слугують підставою для виникнення, зміни або припинення економічних відносин;

особливих способів формулювання змісту прав і обов’язків суб’єктів економічних відносин;

санкцій, способів і процедур їх застосування.

Виходячи з особливостей економічних відносин, які складаються між суб’єктами, обґрунтована необхідність визначення наступних основних прийомів державно-правового впливу: імперативне регулювання, що здійснюється на владних засадах та характеризується детальним передбаченням діяльності учасників відносин; диспозитивне, яке допускає значну самостійність суб’єктів економічних відносин, яким надається можливість у межах правових засобів регулювати відносини на свій розсуд.

Автором проаналізовано, що метод правового регулювання знаходить свій зовнішній вираз у приписах, дозволах та заборонах. В основу правовідносин активного типу покладені зобов’язуючі норми. На основі забороняючих та уповноважуючих створюються відносини пасивного типу. Припис характеризує метод імперативного регулювання. Заборона та дозвіл – прийоми диспозитивного регулювання, за якого суб’єкти відносин вільно діють на власний розсуд.

У процесі дослідження проблем методів державно-правового регулювання економічних відносин аналізується та розкривається поняття типу державно-правового регулювання економічних відносин. Кожний тип державно-правового регулювання економічних відносин є таким варіантом співвідношення способів, в якому один з них переважає, а два інші виконують функцію забезпечення його належними можливостями. Інакше кажучи, тип державно-правового регулювання економічних відносин характеризується домінуючим положенням одного способу у взаємодії з двома іншими. У зв’язку з цим, тип державно-правового регулювання економічних відносин можливо визначити як загальну спрямованість юридичного регулювання, яка залежить від того, що покладено в її основу: загальний дозвіл чи загальна заборона. Відповідно, тип правового регулювання економічних відносин характеризує поєднання двох важливих способів регулювання – дозволу та заборони.

У другому розділі „Економічні функції сучасної держави: поняття, зміст та значення”, який складається з трьох підрозділів, висвітлюються питання змісту, принципів, форм, тенденцій розвитку та ефективності економічних функцій держави.

У підрозділі 2.1. „Зміст економічних функцій держави” проаналізовано та доведено, що як і інші функції держави, економічна функція за своїм змістом є складним явищем, яке являє собою сукупність однорідних напрямків державної діяльності у сфері регулювання функціонування економіки держави в оптимальному режимі. Змістом економічної функції держави є сукупність напрямків діяльності держави у сфері економіки, неконтрольовані ринкові процеси, негативні для суспільства та природи.

Встановлено, що на основі аналізу тенденцій розвитку економічної функції держави в період переходу до ринкових відносин можливо виокремити основні риси, характерні для даної функції на певному етапі розвитку держави:

поступовий відступ від тоталітарного регулювання економіки у межах держави;

пошук варіантів оптимального співвідношення державного регулювання сфери економіки та саморегулювання, а також чітке визначення меж втручання держави в економіку;

збільшення ролі саморегулювання економічними процесами;

визначення оптимального рівня централізації та децентралізації в управлінні економікою;

перехід до різноманіття форм власності та типів господарювання;

різке збільшення нових ринкових інститутів;

пошук найбільш раціонального поєднання адміністративних та економічних методів регулювання економічними процесами;

вдосконалення економічної політики держави на науковій основі з урахуванням особливостей розвитку держави;

вдосконалення економічних форм реалізації економічного механізму.

Характеризуючи економічну функцію держави необхідно звернути увагу на її внутрішню структуру. Економічна функція держави складається з системи підфункцій: фінансової; оподаткування; валютного регулювання; митного регулювання; регулювання відносин власності; регулювання підприємництва.

У підрозділі 2.2. „Економічна функція сучасної держави: принципи та форми здійснення” розглянуто основні концептуальні підходи до визначення та класифікації форм здійснення економічних функцій держави. Проаналізувавши основні існуючі в науці підходи, автор дійшов висновку, що найбільш вдалою є класифікація форм здійснення економічних функцій держави на: організаційні, що забезпечують неправовий вплив держави на сферу економічних відносин та правові, що мають правове опосередкування. Серед організаційних форм реалізації економічних функцій держави автор визначає:

організаційно-структурні, що забезпечують визначення структури економічної системи;

організаційно-матеріальні, що забезпечують матеріальну основу діяльності суб’єктів економічних відносин;

організаційно-ідеологічні, що формують певні погляди та принципи, які забезпечують єдність економічної системи.

Правові форми реалізації економічних функцій держави автор визначає як однорідну за своїм характером, багатоаспектну діяльність уповноважених органів держави по управлінню суспільством шляхом правового регулювання в межах компетенції. Автором охарактеризовано правові форми реалізації економічної функції держави як діяльність державних органів, пов’язану з прийняттям юридичних актів за допомогою яких держава регулює розвиток економіки країни в оптимальному режимі, їх реалізацію та охорону економічних відносин. Правові форми реалізації економічних функцій держави поділяються на правотворчу, правозастосовчу та правоохоронну.

Проаналізувавши основні підходи до визначення та класифікації принципів здійснення економічних функцій держави та враховуючи, що реалізація економічної функції держави здійснюється через систему встановлених процедур діяльності державних органів та посадових осіб, автором визначені загальні критерії, що покладаються в основу цієї діяльності, а саме: націленість на позитивний результат; своєчасність вирішення існуючих протиріч; аналіз результатів правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної практики; вияв завдань та постановка мети; плюралізм підходів до вирішення проблем; соціологічний аналіз причин проблем; наукове обґрунтування рішень; компетентність та професіоналізм; діяльність в межах повноважень; економічне обґрунтування рішень, що приймаються.

Встановлено два різновиди принципів реалізації економічних функцій держави. До загальних принципів реалізації економічних функцій можна віднести наступні: принцип законності, що забезпечує реалізацію економічної функції в межах і на підставі закону; принцип гласності, що забезпечує відкритість державної політики в сфері економічних відносин; принцип науковості, що створює наукове підґрунтя економічних перетворень; принцип своєчасності, що забезпечує відповідність економічної діяльності потребам суспільства; принцип обґрунтованості, що сприяє відповідності економічних перетворень об’єктивним умовам розвитку суспільства; принцип справедливості, що гарантує моральну відповідність сфери виробництва та розподілу.

До спеціальних принципів реалізації економічних функцій можливо віднести принцип належного опублікування; принцип плановості; принцип змагальності; принцип стабільності.

У підрозділі 2.3. „Тенденції розвитку економічних функцій Української держави” автор аналізує та досліджує процеси розвитку економічної системи держави в цілому з метою з’ясування основних тенденцій розвитку саме економічних функцій держави. Значну увагу у цьому підрозділі приділено вдосконаленню системи законодавства як одній із тенденцій розвитку та ефективності економічних функцій держави. Це пов’язується з тим, що розвиток економіки України в цілому на сучасному етапі безпосередньо впливає на вдосконалення системи законодавства, а саме: зміни у економічному розвитку викликають потребу змін у змісті існуючих нормативних актів; економічні реформи передбачають створення нових нормативних актів, брак яких негативно впливає на функціонування економічної системи; удосконалення економічних відносин вимагає створення єдиної системи правового регулювання, яка б складалася з комплексу взаємопов’язаних та взаємоузгоджених законів, що встановлюють загальні правила діяльності в економічні сфері; підвищення регулятивної ролі закону в системі нормативних актів, що регулюють економічні відносини, сприяє зміцненню законності та підвищенню системності законодавства; управління економічними процесами вимагає вдосконалення підзаконних актів, підвищення ступеню їх відповідності закону та узгодженості; збільшення кількості комплексних нормативних актів, що вміщують норми ряду галузей права, комплексно регламентують різноманітні відносини у певній сфері управління чи економічного розвитку.

Визначені основні передумови, що визначають тенденції розвитку та ефективності економічних функцій держави: домінування у громадській думці шанобливого ставлення до держави, її високий престиж серед посадових осіб і населення; відповідність правової норми стану правосвідомості і моралі, рівню загальної культури громадян; наявність у суспільстві режиму законності, неухильне втілення принципів юридичної відповідальності (зокрема принципу її невідворотності); відповідність норми об'єктивним закономірностям існування й розвитку економічної системи суспільства; відповідність юридичної норми конкретно-історичним умовам її функціонування, матеріальним, духовним, часовим можливостям її здійснення, оперативне реагування правотворчості на зміну цих умов і можливостей; відповідність юридичної норми реальним потребам та інтересам тих суб'єктів, відносини між якими вона має регулювати, відображення і врахування у ній цих потреб, інтересів; новий погляд суспільства, законодавця на право як на ступінь свободи, саморегулювання, самостійності і орієнтація на їх здійснення; визначення місця правової форми в загальній системі соціальних регуляторів для виявлення таких сфер соціального простору, які на даний час і в перспективі не потребують правового регулювання, сфер, де правові норми стримують розвиток соціального прогресу, а тому доцільно застосовувати інші регулятори; постійне вдосконалення законодавства, яке є наслідком відповідності юридичних форм реально існуючим суспільним відносинам і здійснюється завдяки своєчасному прийняттю важливих правових актів, упорядкуванню системи законодавства; поліпшення процесу застосування права, що складається не лише з процедури процесуальних, організаційних, технічних, психологічних та інших зв'язків і відносин, але й у значній мірі залежить від загальних умов правової культури, стану та розвитку правосвідомості, рівня саме юридичного світогляду.

У Висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наводить теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формулюванні та узагальненні природи, змісту та сутності економічних функцій сучасної держави, факторів, що зумовлюють форми і межі впливу держави на економічну систему суспільства, обґрунтуванні можливих шляхів удосконалення і підвищення ефективності економічних функцій Української держави.

Процес дослідження держави як юридичної категорії та засобу управління суспільством пов’язується з необхідністю визначення різноманітних її рис та властивостей. Теорія держави і права розрізняє статистичні та динамічні властивості держави. До перших належать ознаки держави, її сутність, форма, а до динамічних – функції держави, їх зміст та форми і методи реалізації.

Дисертант стверджує, що визначення категорії „функції держави” не містить суттєвих розбіжностей, оскільки характеризують функції держави як основні соціально важливі напрямки діяльності держави на конкретному історичному етапі розвитку у зв’язку з тим, що діяльність держави надзвичайно багатоманітна та різнорідна. Аналіз взаємодії категорій функції та завдання держави надає можливість охарактеризувати природу та сутність основних функцій держави. Належність цих категорій до суспільно-політичної сфери обумовлює їх взаємодію та взаємовплив. При цьому кожна з них зберігає відносну самостійність як особливе явище.

Функції держави необхідно відрізняти від однорідних, близьких явищ, перш за все від функцій політичної системи та функцій державних органів. Функції політичної системи є відносно самостійними явищами, які є загальними по відношенню до функцій складових частин політичної системи. Співвідношення функцій держави та державних органів – це співвідношення загального та особливого в діяльності держави.

Існуючі критерії класифікації функцій держави сприяють їх приведенню у певну систему та визначенню ролі і місця кожної з функцій у цій системі. Державне регулювання економічними процесами зумовлюється самою сутністю держави як інституту, покликаного відображати загальну волю та інтереси більшості населення. У історичному перебігу розвитку держави, її завдання та функції відображають сферу та межі її втручання у суспільні відносини, можливість відображення інтересів її соціальних груп, ступінь забезпечення загально соціальних корпоративних інтересів, прав і свобод окремого індивіда.

В дисертації обґрунтовані два підходи до розуміння регулювання державою економічних процесів. Перший полягає у тому, що об’єктом регулювання є суспільні інститути, другий – це регулювання діяльністю організацій. Саме такий підхід був реалізований радянською економічною системою, коли кожному господарюючому суб’єкту робились конкретні вказівки щодо питань повсякденної діяльності. Перехідна економіка – це особливий етап еволюції економіки. Вона характеризує проміжний стан суспільства, епоху соціально-економічних та політичних перетворень. Найхарактернішим для неї є дія двох типів економічних форм і зв’язків відмираючих, притаманних старій системі, і нових, зростаючих, які є основою формування нової економічної системи. Перехідний етап розвитку сучасних держав визначає особливості державного регулювання економічних відносин, що виявляється у взаємодії трьох блоків функцій – функцій тоталітарного характеру, трансформаційних функцій та ринкового регулювання.

Межі державного регулювання економічних відносин обумовлюються певними факторами. До об’єктивних факторів належить характер домінуючих у суспільстві відносин, рівень розвитку держави, права і суспільства в цілому, об’єктивно існуючі техніко-юридичні можливості, наявність традицій суспільного розвитку. Серед суб’єктивних факторів необхідно визначити наявність індивідуальних, корпоративних, державних та суспільних інтересів.

На думку дисертанта, необхідно чітко розрізняти дві самостійні державно-правові категорії – правові форми економічної діяльності держави та правові форми економічних відносин. Якщо перші являють собою правове оформлення державної діяльності, сутність якої виявляється у використанні держави і права як інструменту регулювання економічних відносин, то останні отримують нову якість та підлягають державно-правовому регулюванню.

У процесі регулювання економічних відносин методи державного регулювання тісно переплітаються. У їх поєднанні і створюється найбільш ефективна можливість впливу на різні сторони економічних відносин. В умовах формування ринкових відносин, створення належних умов для функціонування саморегулюючих систем, держава традиційно використовує економічні та адміністративні методи впливу, хоча їх співвідношення є різним. Методи державного регулювання економічних відносин, виступаючи в ролі засобу досягнення соціальної мети, мають чітко визначену соціальну обумовленість. Вони у значній мірі детерміновані як соціально-економічним ладом суспільства і конкретно-історичними умовами, так і характером економічних відносин. Економічні методи регулювання економічних відносин виявляються у матеріальному стимулювання такої діяльності суб’єктів економічних відносин, яка необхідна суспільству та вигідна суб’єктам, що її здійснюють. Адміністративні методи можна визначити як спосіб реалізації публічних економічних інтересів, заснований на владних началах.

В умовах формування ринкової економіки кардинально змінюється роль держави в економічних відносинах. Роль держави зводиться до виконання наступних функцій: здійснення правового регулювання господарської діяльності, контроль за дотриманням встановлених законом правил господарської діяльності, захист економічних прав та свобод суб’єктів суспільних відносин, забезпечення соціальної спрямованості економіки. Зміст економічної функції держави у перехідний період складають створення правової основи для прийняття економічних рішень, стабілізація економіки, соціально-орієнтований розподіл ресурсів, забезпечення соціального захисту населення.

Особливого значення для реалізації економічних функцій держави має організаційна форма, що забезпечує структурний вираз економічних відносин, їх системність та заснованість на принципах та матеріальних ресурсах. Єдність правової форми реалізації економічних відносин забезпечується системою принципів: загальних, що поширюються на всі сфери економічних відносин та економічні функції держави; спеціальні, що характеризують певні сфери економічних відносин та окремі економічні функції; спеціалізовані, що охоплюють принципи діяльності органів держави та посадових осіб у сфері реалізації економічних функцій держави, та організаційні, які сприяють процесу реалізації економічних функцій держави.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено в наступних публікаціях автора:

1. Варич О.Г. Інтерес як необхідний фактор правового втручання у сферу економіки // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С.92-98.

2. Варич О.Г. Шляхи та перспективи розвитку економічної функції сучасної української держави // Правова держава: Щорічник наукових праць. Вип. 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С.423-431.

3. Варич О.Г. Економічна система перехідного