Національна академія наук України

Інститут регіональних досліджень

Яструбський Михайло Ярославович

УДК 336.012.23:351.81(477)

Управління фінансовими ресурсами вищих навчальних закладів в умовах трансформації економіки України

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі математичного моделювання соціально-економічних процесів Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: | доктор фізико-математичних наук, професор Цегелик Григорій Григорович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри математичного моделювання соціально-економічних процесів.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Барановський Олександр Іванович,

Інститут економіки та прогнозування

Національної академії наук України,

завідувач відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

кандидат економічних наук, доцент Біла Ольга Григорівна,

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри фінансів і кредиту.

Провідна установа: | Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України,

відділ фінансової політики.

Захист дисертації відбудеться 10 березня 2006 року о 1430 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 08 лютого 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук |

І.З. Сторонянська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми досліджень. В кінці ХХ – початку ХХІ ст. місце і роль кожної країни у світовій спільноті пов’язані з її спроможністю виробляти, споживати та застосовувати нові знання й технології. Ці процеси безпосередньо залежать від чотирьох складових: науки, освіти, виробництва, бізнесу, які визначають формування та розвиток інтелектуального потенціалу країни.

Європейський вибір України націлює суспільство на досягнення європейського рівня якості та доступності освіти, духовної зорієнтованості освіти, її демократизацію, соціальне благополуччя науковців, розвиток суспільства на основі нових знань. Стрімкий розвиток соціально-економічних та трансформаційних процесів в Україні та світі спричинив кардинальні перетворення в сфері освіти і науки. Особливо відчутними ці перетворення стали з розгортанням інтеграційних процесів, приєднанням України до Болонського процесу. Реалізація цих напрямів потребує внесення змін в концепцію розвитку вищої школи. Безумовно, зазначені перетворення у системі вищої освіти мають бути забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, які в силу багатьох причин є недостатніми.

З часу утвердження державної незалежності значних змін зазнала фінансова система ВНЗ. Неготовність країни після здобуття незалежності послідовно реформувати економіку з збереженням можливостей підтримання соціальних програм негативно позначились на освітніх і наукових установах. Вища школа самотужки почала вибиратись з кризового провалля, виживаючи завдяки наданню платних послуг. Виникла ситуація поєднання різних джерел фінансування, вміле і обґрунтоване регулювання якими повинно би забезпечувати повноцінне функціонування закладу в цілому. Тому особливо актуальним стає забезпечення комплексного підходу до фінансування вищої освіти, розробка механізму ефективного управління фінансовими ресурсами освітньої галузі.

Проблеми фінансового забезпечення вищої школи стали предметом обговорень і дискусій науковців, політичних та громадських діячів. Серед зарубіжних авторів цю проблему досліджували Е. Аткінсон, О. Балашова, М. Вудхолл, Є. Жильців, А. Зорін, С. Маркарянц, Дж. Стігліц, Л. Якобсон, та ін. Розроблено спеціальну теорію прав власності, зокрема проблему соціальних витрат, за допомогою яких оцінюють ефективність форм власності, державну політику в галузі освіти.

Серед вітчизняних авторів найбільше уваги заслуговують праці В. Андрієнка, В. Андрущенка, О. Барановського, О. Білої, Т. Боголіба, В. Журавського, С. Єрохіна, В. Кременя, Ю. Лисенка, В. Ніколаєва, С. Ніколаєнка, М. Степка та ін. Однак питання комплексного системного управління фінансовими ресурсами вищих навчальних закладів, що передбачає взаємозв’язок сфери вищої освіти, науки та економіки, як основного споживача кінцевого продукту галузі, потребують подальших досліджень.

Послідовні кроки щодо входження України в Болонський процес, реалізація концепції реформування фінансової системи вищих навчальних закладів потребують відповідних наукових розробок зі створення систем комплексного управління фінансовими ресурсами ВНЗ як складової частини системи вищої освіти держави та відповідних механізмів їх реалізації.

Наукова значущість окреслених проблем зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з тематикою наукових досліджень, які виконуються у Львівському національному університеті імені Івана Франка в межах тем: „Оптимізація систем управління виробничими процесами засобами математичного моделювання” (номер державної реєстрації 0102U006103), „Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0105U004944). У рамках даних тем розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму управління розподілом фінансових ресурсів вищих навчальних закладів в умовах трансформації економіки України.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних та прикладних засад управління фінансовими ресурсами в системі вищої освіти України та розробці на цій основі методів оптимального розподілу фінансових ресурсів ВНЗ в умовах трансформації економіки України.

Для досягнення мети у дисертації поставлено та вирішено такі завдання:

- дослідити теоретико-методологічні основи управління фінансовими ресурсами вищої школи в умовах трансформації економіки України;

- провести ґрунтовний аналіз тенденцій та особливостей розвитку системи вищої освіти та її фінансування в Україні в умовах трансформаційної економіки;

- вивчити досвід розвитку вищої школи та механізми її фінансування в економічно розвинутих країнах;

- дослідити існуючий механізм розподілу фінансових ресурсів в системі вищої освіти;

- розробити економіко-математичні моделі оптимального розподілу фінансових ресурсів на вищу освіту на рівні Міністерства освіти і науки України і на рівні окремих ВНЗ;

- дослідити стан фінансового забезпечення вищої школи в умовах трансформації економіки України;

- розробити рекомендації щодо ефективного використання сучасних інформаційних технологій в управлінні ВНЗ;

- запропонувати концепцію реформування фінансової системи ВНЗ та засоби підтримки прийняття рішень в управлінні розподілом фінансових ресурсів вищих навчальних закладів в умовах економічних перетворень.

Об’єктом дослідження є процеси управління фінансовим забезпеченням системи вищої освіти України в умовах трансформації економіки.

Предмет дослідження – теоретичні та прикладні аспекти управління фінансовими ресурсами ВНЗ, методи та механізми регулювання галуззю вищої освіти і науки в умовах економічних перетворень та інтеграції України в єдиний європейський освітній простір.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи слугували наукові дослідження, викладені у працях українських і зарубіжних дослідників з теорії управління, економіки знань, людського капіталу, маркетингової концепції, концепції університету ХХІ ст.

Поставлені у дисертації завдання вирішувалися за допомогою наступної сукупності методів дослідження, а саме:

- логічного узагальнення, синтезу та порівняння - при дослідженні теоретико-методологічних основ фінансового забезпечення ВНЗ;

- системного аналізу - при дослідженні системи управління фінансово-господарською діяльністю ВНЗ та управління фінансовими потоками галузі вищої освіти;

- економіко-математичного моделювання - при дослідженні проблеми оптимального розподілу фінансових ресурсів вищої освіти;

- сучасні інформаційні технології - при побудові автоматизованої системи підтримки прийняття рішень.

Емпіричною і фактологічною основою дослідження слугували наукові і методичні джерела з проблем фінансування вищої освіти, статистичні та методичні матеріали Міністерства освіти і науки України, статистичні матеріали Держкомстату України та Львівського національного університету імені Івана Франка щодо фінансового стану ВНЗ, матеріали періодичної преси та інтернет - видань з досліджуваних питань.

Наукова новизна дисертаційного дослідження До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать наступні.

Уперше:

- розроблено концепцію реформування фінансової системи вищої школи в умовах трансформації економіки України, суть якої полягає у структуризації фінансових потоків ВНЗ, оцінці фінансової участі кожного з джерел надходжень в економічній системі закладу, оптимізації розподілу та ефективності використання фінансових ресурсів для забезпечення максимального кінцевого результату ВНЗ – високої якості підготовки спеціалістів;

- розроблено механізм ефективного управління фінансовими ресурсами сфери освіти на рівні Міністерства та на рівні ВНЗ з використанням економіко-математичних методів та сучасних інформаційних технологій, скерованих на забезпечення європейського рівня якості освіти, інноваційної діяльності закладу;

- розроблено економіко-математичні моделі оптимального розподілу фінансових ресурсів між ВНЗ різних регіонів, які враховують регіональні особливості економічної діяльності, рейтингові показники ВНЗ в цілому та конкретних спеціальностей і інші складові, що впливають на ефективність функціонування галузі.

Удосконалено:

- автоматизовану систему підтримки прийняття рішень у масштабах окремо взятого ВНЗ, побудовану на базі мережевого комплексу з використанням нових інформаційних технологій, які забезпечують одержання достовірної оперативної інформації з довільним рівнем узагальнення та деталізації при опрацюванні задач фінансово-господарської діяльності, обліку та звітності.

Отримала подальший розвиток:

- область використання прогнозних моделей у формуванні оптимального розподілу фінансових ресурсів ВНЗ. Впровадження моделі дає змогу регулювати фінансові потоки з метою досягнення установою найкращих показників своєї діяльності.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці методичних підходів до оптимального розподілу фінансових ресурсів системи вищої освіти, що особливо актуально в умовах їх дефіциту. Основні результати досліджень були використані при створенні системи управління фінансово-господарською діяльністю та фінансовими ресурсами Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема при генерації автоматизованої системи підтримки прийняття рішень при розподілі фінансових ресурсів (довідка №3292-н від 04.10.2005р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі економічного факультету і факультету прикладної математики та інформатики ЛНУ імені Івана Франка при викладанні курсів „Математичне моделювання соціально-економічних процесів”, „Інформатика і комп’ютерна техніка” (довідка №3318-P від 04.10.2005р.).

Розроблена концепція реформування фінансової системи вищої школи і механізм ефективного управління фінансовими ресурсами з використанням економіко-математичних методів і сучасних інформаційних технологій може бути використана на рівні Міністерства та на рівні окремих ВНЗ для підвищення ефективності функціонування галузі. Запропоновані економіко-математичні моделі можуть бути успішно адаптовані для використання в інших галузях.

Особистий внесок здобувача. Науково-практичні результати, що викладені в дисертації та виносяться на захист, отримані автором особисто. З робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації”(2004р., м.Львів), Міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні” (2005р., м.Львів), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”(2005р., м.Луцьк), Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (2005р. м.Львів), Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні проблеми прикладної математики та інформатики”(2005р., м.Львів), наукових семінарах кафедр „Фінансів, грошового обігу і кредиту”, „Інформаційних систем в менеджменті” та „Математичного моделювання соціально-економічних процесів”(2003-2005рр. ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 статей у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,85 д.а., 5 тез наукових доповідей.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (170 найменувань). Загальний обсяг роботи - 194 сторінки. Робота містить 1 додаток, 23 таблиці і 14 рисунків (з них 9 займають площу цілої сторінки).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи; сформульовано мету і завдання дослідження; визначено об’єкт, предмет та методи наукового дослідження; висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі „Теоретичні засади фінансового менеджменту розвитку вищої школи” розкрито роль вищої освіти, досліджені теоретичні проблеми реформування системи вищої освіти в умовах економічних перетворень, розглянуто основи управління фінансовими ресурсами вищої освіти.

Положення про пріоритетність інвестицій у людину розкривається по-новому в роботах класиків та мислителів ХІХ-ХХ ст. Дослідження спадщини класиків політичної економії покладені в основу сучасної теорії людського капіталу. Ідеї академіка В. Вернадського про роль людського інтелекту як продуктивної сили глобального масштабу, А.Сміта - про прямий внесок освіти у формування економічного добробуту суспільства, про необхідність оцінки ефективності інвестицій в освіту тощо - знайшли втілення в господарській практиці багатьох країн.

У XXI століття світ вступив із ідеєю „нової економіки” або економіки, що грунтується на знаннях. Сьогодні цивілізованому світу стало цілком зрозуміло, що подальше економічне зростання визначається продукуванням знань і носіїв цих знань — фахівців, зайнятих у різних сферах діяльності. Центрами такого продукування є університети та прирівняні до них вищі навчальні заклади.

Погляд на вищий навчальний заклад, як на соціальний інститут, що забезпечує тільки освітні послуги, відійшов у минуле. Сучасний вищий навчальний заклад - університет, і, особливо, технічний університет - це освітньо-наукова інституція, яка здатна генерувати нові знання, використовувати їх для підготовки фахівців, поширювати, перетворювати у готовий комерційний продукт і задовільняти потребу економіки, соціальної сфери в цих продуктах. У цьому значенні університети - це навчально-науково-інноваційні комплекси, які активно впливають на соціально-економічний і технологічний розвиток країни, регіону, міста.

Довгий час в українському суспільстві та освіті існував суто утилітарний погляд на людину як знаряддя для досягнення певної мети. Відповідно, вищу освіту розглядали як засіб задоволення суспільних, у тім числі, регіональних потреб. Ці потреби вважали передовсім потребами господарства, і тільки в 90-х роках в Україні набув сили погляд на вищу освіту як форму реалізації основоположних прав людини, засіб її самореалізації. Процеси, які відбуваються у вищій освіті, — оновлення її змісту, використання сучасних інформаційних технологій, орієнтація на світові стандарти освіти тощо, створюють нову освітню ситуацію. Важливою її особливістю є те, що повна реалізація потенціалу вищої освіти створює умови для формування інтелектуального потенціалу суспільства, здатного подолати кризові явища та забезпечити розвиток усіх сфер суспільного життя.

Світова практика показує, що економічні успіхи держав визначаються рівнем освіченості населення. У результаті зовнішні і внутрішні умови, зміни, що відбуваються в суспільстві і системі вищої освіти України, привели до необхідності її реформування, зміни парадигми освіти, переходу від підтримуючої до інноваційної освіти. Основою для проведення реформи вищої освіти України є розробки: нової філософії національної освіти; національної доктрини розвитку вищої освіти; державної програми розвитку вищої освіти; законодавчої і нормативної бази реформування вищої освіти.

Окрім методологічних основ реформування вищої освіти важливою є технологія його проведення, яка повинна включати:

- наукове обґрунтування необхідності реформування системи вищої освіти;

- всебічний порівняльний аналіз системи вищої освіти;

- формування місця й ролі, що приділяються вищій освіті в розвитку суспільства;

- визначення основних принципів інтеграції системи вищої освіти України в міжнародну систему вищої освіти.

Зазначене вище вимагає зміни підходів до управління фінансовими ресурсами цієї галузі. Теоретичними засадами управління фінансовими ресурсами вищої школи є існуючі теорії фінансів і менеджменту. Вони передбачають використання фінансових методів для досягнення поставлених цілей. В свою чергу фінансові методи є структурним елементом фінансового механізму, до складу якого також входять фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. Важливим при цьому є та фінансова політика, яку проводить держава на конкретному історичному етапі розвитку, що визначає ступінь використання наявних теоретичних основ фінансового менеджменту в управлінні фінансовими ресурсами навчальних закладів. У високорозвинених країнах він базується на поєднанні інструментів ринкової економіки та регулюючих функцій, які реалізуються через бюджетну, банківсько-фінансову, кредитну, податкову політику. Водночас виникає потреба в практичній діяльності посилити роль фінансового контролю за ефективністю використання бюджетних коштів з метою надання сучасних освітніх послуг з залученням інноваційних технологій.

Стратегічна спрямованість на інноваційний розвиток країни не може бути реалізована без активної державної підтримки освіти і науки. Стримуючим чинником розвитку вищої школи є відсутність належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Серед багатьох проблем вищої школи на чільне місце виходить питання фінансово-економічного врегулювання діяльності, приведення чинного законодавства у відповідність до вимог часу.

Проблемність наявної сьогодні ситуації у вищій освіті полягає у відсутності цілісної, науково - обґрунтованої програми фінансового забезпечення галузі, яка б базувалась на стратегічному баченні розвитку країни в контексті глобалізації та інформатизації суспільства, соціальній захищеності та інших важливих аспектах державної ваги. Повноцінне впровадження в сферу вищої освіти ринкових відносин, не є цілком виправданим. На думку дисертанта, більш виправданим є використання у вищій школі моделі змішаної ринкової економіки з різноманітністю суб’єктів і форм господарювання. Неефективність ринкового механізму в сфері створення змішаних суспільних благ може і повинна компенсуватись відповідними заходами державного регулювання: бюджетно-фінансовими, кредитно-грошовими та адміністративно-правовими.

Особливої актуальності в умовах ринкової економіки набуло питання фінансування професійної освіти, розвитку людських ресурсів, оскільки його реалізація потребує від держави суттєвих затрат. Видатки на освіту в нашій країні завжди фінансувались в основному за рахунок бюджетних коштів. В умовах переходу до ринкових відносин зберігається провідна роль такого фінансування, оскільки основу системи освіти складають державні навчальні заклади. Однак на сьогоднішній день практично немає такої освітньої організації, яка б не займалась платною освітньою діяльністю. Труднощі діяльності науково-дослідного сектору на даному етапі функціонування системи вищої освіти України спонукають до розвитку комерційного маркетингу послуг державних ВНЗ.

На державному рівні безперечно усвідомлено важливість розвитку вищої освіти, яка дає життя великій науці. Скоріше всього питання полягає у виборі самої схеми фінансування системи освіти, її спрямованості. Поява приватних ВНЗ, які також претендують на певну частку бюджетного фінансування, потреба у зміні підходів та принципів фінансування наукових розробок, низка інших чинників вносять серйозні корективи у звичну в минулому схему фінансування освіти. Виникає нагальна потреба у розробці механізмів захисту окремих спеціальностей, що вимагає відповідного фінансування.

Комплекс задач, які повинен розв’язати ВНЗ, визначає його місію, яка полягає у здатності ВНЗ випускати конкурентноздатну продукцію, тобто молодих фахівців, конкурентноспроможних не тільки на внутрішньому ринку, але і зовнішньому.

У другому розділі „Дослідження стану фінансового забезпечення системи вищої освіти” визначено структуру системи вищої освіти України та джерела її фінансування; охарактеризовано стан фінансування освітніх установ у трансформаційній економіці України та його наслідки; розглянуто зарубіжний досвід фінансового забезпечення вищої школи.

Проведене дисертаційне дослідження показало, що в суспільстві зростає розуміння значення вищої освіти для побудови цивілізованого суспільства. Освіта є важливим засобом підвищення ефективності економіки. „Інвестиції в людину”, інструментом яких, поряд з іншими, є сфера вищої освіти, відіграють провідну роль у забезпеченні вирішення усіх проблем сучасного суспільства - економічних, науково-технічних, соціальних, моральних. Це інтелектуальний капітал суспільства, „розчинений” у багатьох галузях.

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Система вищої освіти України станом на 1.01.2005 р. структурно представлена наступним чином. До мережі вищих навчальних закладів входить 966 вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації (училища, технікуми, ко-леджі, інститути, академії, університети). Серед них 764 – державної та комунальної форм власності, 202 – приватних ВНЗ. Статус національного мають 82 університети та академії. Загалом у ВНЗ навчається 2 млн. 575 тис. 192 студенти, у тому числі на денному відділенні – 1 млн. 553 чол., вечірньому – 16 чол., заочному – 1 млн. 5 чол. Чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення станом на 1.01.2005 р. становила 545 чол.

Одним із важливих видів діяльності ВНЗ є проведення науково-дослідних робіт (НДР). Саме тому особливо важливим є створення організаційно-економічних та правових умов для найбільш ефективного поєднання бюджетних і позабюджетних коштів в освіті, сприяння інноваційної діяльності ВНЗ. Про низький рівень фінансування науково-дослідних робіт (НДР) можна судити з статистичних даних одного з провідних ВНЗ України – Львівського національного університету ім. Івана Франка ( рис. 1). Варто зазначити, що чисельність персоналу, задіяного в НДР за останні 15 років зменшилась більше ніж втричі. За даними Держкомстату, із 337 ВНЗ лише половина здійснює науково-дослідницькі роботи. Невиправданою є політика Уряду щодо використання наукового потенціалу вищої школи. Так, з ініціативи Уряду призупинено Закон „Про інноваційну діяльність”, заборонено затвердження нових наукових проектів у рамках діючих технопарків, які розроблені Донецькими ВНЗ, Херсонським державним технічним університетом. При оптимальному розподілі та використанні позабюджетних коштів навчальні заклади повинні вишукувати резерви для проведення наукових досліджень. Розв’язання цих проблем вищими навчальними закладами, вищою школою в цілому буде сприяти поступовому формуванню інноваційного шляху української економіки.

Фінансове забезпечення системи вищої освіти України явно не відповідає сучасним вимогам. Визначаючи нові принципи фінансування вищої освіти, потрібно виходити з того, що схема фінансування розглядається як механізм виявлення та оптимального задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг та їх результату — підготовленого фахівця.

Рис. 1. Динаміка фінансування НДР (тис. крб./грн.) у Львівському національному університеті ім. Івана Франка

На сучасному етапі розвитку економіки України фінансування системи вищої освіти повинно забезпечити її відповідність поточним та перспективним потребам особистості, підприємства, держави і суспільства. Як показує зарубіжний досвід, бюджетні витрати на освіту становлять: у США - 7,6 % ВВП, Німеччині - 4,1 %, Франції- 5,7 %. В Україні ж у 2004 році бюджетне фінансування освіти складало лише 2,07 % до ВВП, що не відповідає не лише нормативним вимогам ЮНЕСКО (не менше 6 % ВВП), а й Закону України „Про освіту” (10 % ВВП). Водночас рівень платного навчання в середньому по Україні становить 61 % від загального обсягу фінансового забезпечення державних ВНЗ (табл. 1. ). Так, у Луганському, Сумському аграрних університетах частка платного навчання досягла 80%, Кременчуцькому державному політехнічному інституті — 66%, Черкаському державному технологічному інституті — 70,2%, Донецькому державному університеті економіки і торгівлі - 65,4%.

Таблиця 1.

Фінансування вищої освіти в країнах світу світу та в України, %

Країна | Структура бюджету ВНЗ, %

Видатки держави і місцевої влади | Плата за освіту | Інші надходження (в тому числі НДДКР)

Великобританія | 62 | 12 | 26

Канада | 70–85 | 11 | 29–4,0

Голландія | 90– | 10

Німеччина | 95– | 5

США державні ВНЗ | 59 | 14 | 27

США приватні ВНЗ | 20 | 38 | 42

Україна | 40 | 55 | 5

Джерело: Парламентські слухання „Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні” Сесійний зал Верховної Ради України 13.05.2004 р. //http://library.zsu.zp.ua/

Бюджетне фінансування вищої освіти України поступово переорієнтовується на споживачів освітніх послуг — студентів, на відміну від практики фінансування постачальників освітніх послуг — вищих навчальних закладів. Держава намагається зменшити дію адміністративних методів регулювання вищої освіти та істотно розширити поле економічних відносин у цій царині. Якщо простежити стан фінансування вищої освіти за період з 2000 по 2004 р., то можна відмітити поступове зростання показників. Так, в 2000 р. загальні видатки зведеного бюджету на вищу освіту становили 2 ,5 млн. грн.; у 2001 р. – 3 ,6 млн. грн.; у 2002 р. – 4 ,0 млн. грн.; у 2003 р. – 4 ,8 млн. грн.; у 2004 р. – 4 ,0 млн. грн. Водночас варто відзначити, що згідно з офіційною статистикою у ВНЗ державної форми власності 39 відсотків студентів навчаються за бюджетні кошти і 61 відсоток – за власні кошти, тоді як за державні кошти повинно навчатись не менше 50 відсотків студентів. При цьому відсоток бюджетного фінансування закладів вищої освіти в регіональному аспекті суттєво різниться. Так, в Полтавській області бюджетне фінансування ВНЗ складає лише 23,5 % від загального обсягу фінансового забезпечення, у Львівській області цей показник становить 43,5 % і найбільше бюджетне фінансове забезпечення у Дніпропетровській області – 47,9 %. Така нерівномірність у державному фінансовому забезпеченні регіональних ВНЗ дозволила автору зробити висновок про відсутність комплексної державної програми розвитку системи вищої освіти, яка враховувала б потребу у спеціалістах різноманітних профілів, максимальну кількість студентів, яку може готовити ВНЗ, потребу освітніх закладів у бюджетних коштах тощо.

Потребують врегулювання розміри оплати за навчання, які ніяк не узгоджуються з розмірами заробітної плати. Для прикладу річна плата за навчання у вищих навчальних закладах Києва у 2003/2004 навчальному році становила: юрист (КНУ ім. Т. Шевченка) – 13  грн., економіст (КНЕУ) – 6  грн., програміст (КПІ) – 5  грн., вчитель (педуніверситет) – 3  грн., лікар (медуніверситет) – 7  грн.

Про неконтрольований характер надання освітніх послуг свідчать наступні дані. За останні п’ять років обсяг освітніх послуг зріс у 6 разів, тоді як послуг зв’язку — у 3 рази, охорони здоров’я, транспорту - удвічі. Некерованого характеру набуває створення філій ВНЗ у райцентрах, селищах, містечках — без кадрів і навчальної бази. Тільки в Автономній Республіці Крим таких філій майже 70.

Система управління вищою освітою в Україні зосереджена в декількох державних установах. Така розпорошеність у підпорядкуванні призводить до негативних наслідків. Cлід зазначити, що реально діючих механізмів трансляції у вищу школу потреб підприємства, держави, суспільства створити не вдалося. На зміну централізованому плануванню підготовки та розподілу фахівців було запроваджено державне замовлення на підготовку спеціалістів. Важливим напрямом реформування системи вищої освіти є побудова відносин соціального партнерства, особливо з бізнесовими структурами, які можуть багато в чому допомогти – в проблемах підготовки, практики, фінансування. Така практика є в кожній країні світу, яка бере на себе левову частку проблем освіти, зайнятості.

Вивчення зарубіжного досвіду говорить про різні підходи до фінансування системи вищої школи. З середини 90-х років реформи систем освіти - їх державного фінансування розгорнулися у Великій Британії, Нідерландах, Швеції, Австрії, Франції, Австралії, Італії та Іспанії. Назрівають вони і в Німеччині. Цікавий досвід перетворень фінансової системи галузі в країнах посткомуністичного табору. Загальна тенденція реформування фінансового забезпечення вищої школи розвинених країн тяжіє до державної підтримки галузі, інвестування держави інноваційних процесів. Таку тенденцію витрачання бюджетних коштів можна розцінювати як певне розуміння урядами пріоритетності вкладень в освітній комплекс. В цьому аспекті класичним прикладом є розвиток повоєнної Японії, уряд якої вирішив більшу частину ресурсів інвестувати в охорону здоров’я та освіту.

У третьому розділі „Моделювання та прогнозування оптимального розподілу фінансових ресурсів у системі вищої освіти України” сформульовано авторський підхід до концепції управління розподілом фінансових ресурсів ВНЗ; запропоновано економіко-математичні моделі оптимального розподілу фінансових ресурсів галузі; вдосконалено підходи до прогнозування розподілу фінансових ресурсів ВНЗ.

Основним критерієм моделі розподілу фінансових ресурсів на рівні Міністерства освіти і науки є забезпечення високої якості підготовки спеціалістів, що для держави є основною метою функціонування системи вищої школи.

З метою належного фінансового забезпечення якісної підготовки спеціалістів у ВНЗ дисертантом запропонована економіко-математична модель оптимального розподілу державних коштів, яка враховує пріоритет кожної спеціальності, рейтинг спеціальності у закладі, мінімальну та максимальну потребу у фахівцях кожної спеціальності, мінімальну потребу в державному фінансуванні кожного закладу, максимальну кількість студентів, яку може готувати ВНЗ. За критерій оптимальності прийнято сумарну якість підготовки спеціалістів. У пропонованій моделі введено наступні позначення:

n | - | кількість спеціальностей, за якими ведеться підготовка фахівців у ВНЗ;

m | - | кількість ВНЗ, які забезпечують підготовку фахівців;

i | - | пріоритет і –ї спеціальності;

rij | - | рейтинг і –ї спеціальності в j –му ВНЗ;

pi | - | максимальна потреба в спеціалістах і -ї спеціальності;

qi | - | мінімальна потреба у фахівцях і –ї спеціальності;

sj | - | максимальна кількість студентів, яку може готовити j -й ВНЗ;

cij | - | вартість підготовки фахівця і -ї спеціальності в j –му ВНЗ;

vj | - | мінімальна потреба в бюджетних коштах j –го ВНЗ;

V | - | обсяг державного фінансування вищої освіти в поточному році;

xij | - | державне замовлення на фахівців і -ї спеціальності в j –му ВНЗ (шукані величини).

Тоді математична модель задачі матиме вигляд:

(1)

за умов:

(2)

(3)

j= 1,2,…,m; (4)

(5)

i=1,2,…,n; j=1,2,…,m; (6)

i=1,2,…n; k=1,2,…,N. (7)

Співвідношення (7) описує умову, коли ВНЗ розміщені в N регіонах і відома мінімальна потреба pik в фахівцях і –ї спеціальності в k –му регіоні. Для цього вводимо множини Mk (k=1,2,…,N). Індекс , якщо j –й ВНЗ розміщений у k –му регіоні.

Запропонована модель дає змогу підійти до питання фінансування системи вищої освіти комплексно, враховуючи сукупність факторів, які визначають кінцевий результат діяльності галузі. При побудові моделі розподілу фінансових ресурсів на рівні ВНЗ увага акцентувалась на максимальному задоволенні потреб підрозділів навчального закладу у фінансових ресурсах. Результат розрахунку за моделлю оптимального розподілу фінансових ресурсів на рівні ВНЗ для Львівського національного університету ім. Івана Франка приведений в табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл коштів між підрозділами Львівського національного університету ім. Івана Франка (у % до загальних сум)

Номер

за пор. | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік

Розподіл згідно кошторису | Оптим. розподіл | Розподіл згідно кошторису | Оптим. розподіл | Розподіл згідно кошторису | Оптим. розподіл | Розподіл згідно кошторису | Оптим. розподіл

1 | 5,66 | 9,13 | 3,59 | 2,79 | 5,32 | 4,53 | 7,88 | 6,34

2 | 10,31 | 16,63 | 4,42 | 3,44 | 7,87 | 6,69 | 7,52 | 6,05

3 | 3,86 | 6,22 | 2,69 | 2,09 | 4,04 | 3,44 | 3,47 | 2,79

4 | 6,88 | 11,09 | 12,97 | 10,09 | 8,31 | 7,07 | 10,88 | 8,74

5 | 3,28 | 5,28 | 3,26 | 2,54 | 3,68 | 3,13 | 3,37 | 2,71

6 | 4,93 | 7,95 | 5,32 | 4,14 | 6,93 | 5,90 | 7,78 | 6,26

7 | 3,83 | 6,18 | 3,22 | 2,51 | 3,51 | 2,99 | 2,93 | 2,36

8 | 3,81 | 6,14 | 2,69 | 2,10 | 4,53 | 3,86 | 3,77 | 3,03

9 | 5,67 | 9,14 | 6,87 | 5,34 | 6,54 | 5,57 | 11,29 | 9,08

10 | 2,60 | 4,20 | 2,83 | 2,20 | 4,44 | 3,78 | 3,15 | 2,53

11 | 5,84 | 9,41 | 9,49 | 7,38 | 3,66 | 3,11 | 4,86 | 3,9

12 | 11,77 | 18,98 | 7,40 | 5,76 | 10,62 | 9,04 | 8,72 | 7,01

13 | 3,35 | 5,41 | 4,16 | 3,24 | 3,76 | 3,20 | 5,50 | 4,42

14 | 5,47 | 8,83 | 5,14 | 4,00 | 5,34 | 4,54 | 3,93 | 3,16

15 | 15,45 | 24,91 | 19,78 | 15,38 | 15,67 | 13,33 | 10,92 | 8,77

16 | 3,34 | 5,39 | 2,24 | 1,74 | 1,95 | 1,66 | 1,57 | 1,26

17 | 3,71 | 5,98 | 3,77 | 2,93 | 3,65 | 3,11 | 2,15 | 1,73

18 | 0,23 | 0,38 | 0,14 | 0,11 | 0,17 | 0,15 | 0,30 | 5,52

100,00 | 161,24 | 100,00 | 77,77 | 100,00 | 85,1 | 100,00 | 85,66

Особливої уваги заслуговують моделі оптимального прогнозування, впровадження яких дає змогу регулювати фінансові потоки з метою досягнення установою найкращих показників своєї діяльності. Вагомість цієї задачі, як і всіх інших задач подібного типу, полягає в зменшенні ризику при прийнятті управлінських рішень, а це виражається в майбутньому економічному ефекті, який є гарантом стабільності функціонування установи. Концепція освітніх установ державної форми власності зводиться передусім до забезпечення високого рівня якості освіти, її інтеграції в науку, але без забезпечення належних економічних умов сформульована мета може бути знівельована, зведена до боротьби за виживання.

За основу побудови прогнозної моделі взято статистичні дані розподілу коштів між структурними підрозділами ЛНУ ім. Івана Франка за останні п’ять років. На основі проведеного дослідження розподілу коштів визначено певну залежність і тенденції їх розподілу за проаналізовані роки (див. табл. 2). В основу моделі покладено максимально можливий обсяг надходження бюджетних та позабюджетних грошових коштів, які в певній пропорції підлягають розподілу між структурними підрозділами і наведені у вигляді затверджених планових коефіцієнтів.

У роботі дисертант зосередився на середньостроковому прогнозі, який складають щорічно і уточнюють у поточному півріччі, хоча в економічній науці за оцінкою спеціалістів нараховується понад 150 методів прогнозування і лише 15-20 з них використовується на практиці. У нашому випадку ми скористались вибором методу, завдячуючи побудові найбільш характерної для кожного підрозділу лінії тренду – стандартно вмонтованої в табличному процесорі Excel утиліти, яка „накладається” на побудований графік. На рис.2 наведено приклади відповідних трендів для конкретних підрозділів.

D2

D2 |

D2

Рис. 2. Приклади трендів розподілу коштів по підрозділах ЛНУ ім. І. Франка та прогнозна оцінка коштів, виділених цим підрозділам на 2006 рік

Відповідні тренди були побудовані для кожного з 18 підрозділів. На цій основі дисертантом було виведено наступну формулу для розрахунку прогнозних даних на наступний період:

Sі =L * kі *kзм , i=1, 2, …, 18 (8)

де:

Sі– сума коштів, фактично виділена і-му структурному підрозділу; L – загальна сума коштів, що підлягає розподілу між структурними підрозділами конкретного ВНЗ; kі – коефіцієнти розподілу, які враховують контингент студентів, поточні програми розвитку підрозділу, що формують його щорічну потребу в коштах; kзм – індекс кореляції, який враховує поправки, зумовлені інфляційними процесами в прогнозному періоді, можливу потребу в зміні фізичного обсягу матеріальних ресурсів. Така модель розподілу коштів (8) водночас передбачає і потребу коштів на інноваційну програму навчально-методичного та технічного розвитку структурних підрозділів навчального закладу.

Одним з найважливіших напрямків реформування вищої школи визначено розвиток інформаційної культури і технологій, створення системи комп’ютерного управління ВНЗ, створення і розробки системи підтримки прийняття рішень (СППР) в освітній галузі. Організація інформаційно-обчислювальної СППР у господарському управлінні державного ВНЗ із застосуванням сучасних інтернет - технологій дає змогу уніфікувати інтерфейс користувача, організувати роботу користувачів з будь-якого комп’ютера, що має доступ до інтернету, отримувати оперативну інформацію керуючою ланкою ВНЗ, організувати централізовану обробку даних на сервері баз даних, вирішувати проблеми оперативності представлення, виключення дублювання, несанкціонованого доступу, несуперечності даних.

Дисертантом розроблено функціональну схему комп’ютерної СППР у системі фінансового менеджменту державного ВНЗ. Схематично реалізована система представлена на рис. 3.

Рис. 3. Структурна схема функціонування автоматизованої СППР ВНЗ

Така система реалізована в масштабах ЛНУ ім. Івана Франка, що дозволило забезпечити оперативність обробки інформації, необхідної для прийняття об’єктивних управлінських рішень, дало змогу сформувати єдиний інформаційний простір в масштабах установи, а це слугує гарантом достовірності облікових даних на різних рівнях її деталізації.

Зазначені вище економіко-математичні моделі складають основу концепції управління розподілом фінансових ресурсів у ВНЗ.

Запропонована у дисертаційній роботі концепція управління фінансовим забезпеченням системи вищої школи базується на критеріях ефективності її реформування, основними з яких, на думку дисертанта, є:

1. Пріоритетне фінансове забезпечення стратегічно-важливих для економіки країни галузей вищої школи, оскільки останні не тільки забезпечують їх висококваліфікованими спеціалістами, але в значній мірі сприяють вирішенню важливих науково-дослідних проблем розвитку цих галузей.

2. Високий рівень та якість підготовки спеціалістів, що сприяє зростанню рейтингових показників ВНЗ. Високий рейтинговий показник навчального закладу при добре поставленому фінансовому менеджменті створює передумови для залучення додаткових фінансових ресурсів.

3. Врегулювання факторів престижності та перспективності окремих спеціальностей у відповідності до потреб економіки країни, прискорений розвиток наукомістких напрямків вищої освіти.

4. Захист тимчасово непопулярних спеціальностей: педагогічних, математичних, природничих, гуманітарних.

5. Раціональне використання бюджетних коштів при фінансуванні освітньої галузі: запровадження науково обґрунтованої методики фінансування. Економія в освіті містить у собі оптимізацію системи установ освіти, напрямків підготовки фахівців, встановлення оптимальних норм і нормативів у системі вищої школи.

6. Впровадження системи підтримки прийняття рішень в управлінні ВНЗ. Мета такої системи - забезпечити необхідні показники надійності, швидкодії, оперативності, достовірності і повноти. Ефективна реалізація економічних механізмів передбачає активне використання засобів обчислювальної техніки.

7. Розвиток інформаційної культури і технологій. До першочергових належить питання створення і розробки електронних бібліотек та баз даних. Як керівництво до дії висунуто тезу розповсюдження досвіду університетів, які вже запровадили системи комп’ютерного управління.

8. Інноваційна діяльність ВНЗ як додаткове джерело фінансування. Авторитетним державним ВНЗ потрібно зосередитися на реалізації власних наукових розробок та інновацій. Це допоможе залучити в сферу вищої освіти додаткові позабюджетні кошти.

Реалізація запропонованої концепції управління фінансовим забезпеченням системи вищої школи можлива за умови оптимального розподілу фінансових ресурсів (як на рівні Міністерства так і - окремих ВНЗ) на основі обґрунтованих критеріїв оптимальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації опрацьовані питання функціонування системи вищої освіти України, принципи та джерела її фінансування, запропоновано варіанти вирішення складних питань проблемного характеру завдяки впровадженню відповідних моделей і