МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

ЗАХАРІНА Оксана Володимирівна

УДК 339.13:633.1:338.24.021.8

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА В ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

Спеціальність 08.07.02 ? економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир ? 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному вищому навчальному закладі “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Якобчук Валентина Павлівна,

Державний вищий навчальний заклад

“Державний агроекологічний університет”,

завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Власов Володимир Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник відділу

зовнішньоекономічних зв’язків

кандидат економічних наук

Кирилов Юрій Євгенович,

Херсонський державний аграрний університет,

доцент кафедри менеджменту організацій

Провідна установа: Львівський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра менеджменту організацій

Захист дисертації відбудеться 17 січня 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному вищому навчальному закладі “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий “15” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор В.М. Малес

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В стабілізації національної економіки пріоритетне значення належить зернопродуктовому підкомплексу, оскільки його функціонування здійснює мультиплікативний вплив на рівень розвитку інших галузей економіки і соціальної сфери та найбільшою мірою визначає продовольчу безпеку держави. Забезпечення рентабельного виробництва зерна, як умови підвищення рівня продовольчої безпеки країни, залежить насамперед від ефективності формування та функціонування ринку зерна. Формування ринку зерна в трансформаційний період відбувається із значними труднощами, що зумовлено диспаритетом цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, різкими кон’юнктурними коливаннями, монополізацією каналів реалізації зерна, недосконалістю ринкової інфраструктури.

Трансформація аграрного сектора економіки України зумовлює необхідність проведення комплексних наукових досліджень, спрямованих на вивчення питань регіональних особливостей формування ринку зерна в контексті докорінної зміни відносин власності та створення підприємств ринкового типу. Саме необхідність вирішення проблем формування та ефективного функціонування ринку зерна, покращання його кон’юнктури, поглиблення експортної орієнтації галузі, забезпечення продовольчої безпеки країни в контексті вступу України до СОТ та інтеграції у міжнародне співтовариство визначає актуальність даного дисертаційного дослідження.

Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних засад формування та розвитку ринку зерна зробили відомі вітчизняні вчені-економісти С.С. Бакай, В.І. Бойко, В.І. Власов, Т.Г. Гайдук, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, Б.В. Губський, С.М. Кваша, Ю.Є. Кирилов, В.В. Клочан, М.І. Кучер, М.Г. Лобас, З.П. Ніколаєва, Б.Й. Пасхавер, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Л.М. Худолій, А.А. Фесина, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та ін. Незважаючи на значну кількість та різноплановість досліджень, недостатньо вивченими залишаються питання формування та функціонування ринку зерна на рівні регіону, що і зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” за темою: “Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0104U008697).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних основ та розробка практичних рекомендацій щодо формування ринку зерна в трансформаційний період.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

· уточнити та доповнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема визначення поняття “ринок зерна”;

· ідентифікувати особливості формування ринку зерна на основі вивчення його сучасного стану та тенденцій розвитку;

· обґрунтувати необхідність державного регулювання ринку та визначити пріоритетні напрями державної політики підтримки виробників зерна;

· розробити пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування елементів інфраструктури ринку зерна;

· обґрунтувати необхідність створення регіонального зернового кластеру;

· визначити основні шляхи мінімізації ризиків для зернопродуктового підкомплексу регіону в контексті вступу України до СОТ.

Об’єктом дослідження є процес формування і функціонування ринку зерна в Житомирській області в трансформаційний період.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і практичних аспектів формування і функціонування ринку зерна.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є системний підхід до вивчення основних положень економічної науки щодо процесів формування ринку зерна, які розглядаються і аналізуються у взаємозв’язку й взаємозалежності і дають змогу вивчити його всебічно і завершено.

За допомогою прийомів абстрактно-логічного методу узагальнено теоретичні засади формування ринку зерна в трансформаційний період і сформульовано висновки та пропозиції. Для адаптації зарубіжного досвіду державного регулювання ринку зерна у вітчизняну практику державної підтримки виробників шляхом заставної закупівлі продукції використано прийом аналогії та співставлення. Оцінку зерновиробництва і ринку зерна як складної системи, що потребує комплексного дослідження, вивчення потенційних і фактичних результатів здійснено за допомогою методу порівняльного аналізу. SWOT-аналіз застосовано для дослідження інфраструктури ринку зерна. При аналізі сучасного стану та тенденцій розвитку ринку зерна в умовах ринкової трансформації використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми ? групування, порівняння, графічний. За допомогою монографічного методу досліджено механізм формування та ефективність функціонування суб’єктів ринку зерна і оцінено виробничу діяльності сільськогосподарських підприємств. Застосування кореляційно-регресійного аналізу дозволило провести факторний аналіз ефективності використання прибутку від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах. Для прогнозування кон’юнктури регіонального ринку зерна використано метод екстраполяції рядів динаміки.

Інформаційна база дослідження. Інформаційними джерелами дослідження були законодавчі та нормативні акти, статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України, офіційні матеріали управління статистики Житомирської області, дані Головного управління агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, матеріали ОДП ДАК “Хліб України”, дані Житомирської обласної хлібної інспекції і Житомирської товарної агропромислової біржі, матеріали власних досліджень дисертанта, наукові публікації з проблем дослідження, а також інформаційні ресурси світової комп’ютерної інформаційної мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

· обґрунтовано необхідність створення зернового кластеру як добровільного територіального об’єднання підприємств зернопродуктового підкомплексу з метою забезпечення конкурентоспроможності зерновиробництва за рахунок формування ефективних внутрішньогалузевих зв’язків, диверсифікації каналів збуту, створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій, а також адаптації галузі до вимог світового ринку;

уточнено:

· сутність поняття “ринок зерна”, що на відміну від традиційного трактування передбачає, з одного боку, узгодження економічних взаємовідносин між товаровиробниками та споживачами за умов економічної свободи, вільної конкуренції і ринкового ціноутворення, а з іншого, – взаємодію державних інститутів, що забезпечують підтримку суб’єктів ринку з метою їх захисту від кон’юнктурних коливань;

· особливості формування ринку зерна на регіональному рівні, які полягають у порушенні умов розширеного відтворення виробництва, нераціональному нарощуванні перехідних запасів зерна через економічно необґрунтовану спеціалізацію виробництва, невикористані потужності зернопереробних і зернозберігаючих підприємств, нерозвинену ринкову інфраструктуру, диспропорції у каналах розподілу зернової продукції;

· механізм, пріоритети та критерії ефективності державного регулювання зернового ринку на основі забезпечення комплексності державної підтримки, контролю за якістю і безпекою зернової продукції, комплементарного функціонування заставної закупівлі зерна та інтервенційного фонду;

дістали подальшого розвитку:

· пропозиції щодо шляхів підвищення ефективності функціонування інфраструктури ринку зерна на основі взаємодії маркетингової, фінансово-кредитної та інформаційно-консультаційної її складових, що забезпечить подолання диспропорцій між ринковими каналами реалізації, активізує процес створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зі зберігання і збуту продукції, агроторгових домів на кооперативних засадах та регіональних дорадчих служб;

· обґрунтування можливостей мінімізації ризиків для зернопродуктового підкомплексу регіону в контексті вступу України до СОТ за рахунок узгодження загальнодержавної підтримки виробників зерна з одночасним підвищенням ефективності державного регулювання на регіональному рівні, впровадженням міжнародної системи якості зерна, здійсненням цінового моніторингу, а також створенням умов для залучення і цільового спрямування інвестицій в галузь.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження використовуються для забезпечення умов формування ринку зерна на регіональному рівні та підвищення ефективності його функціонування. Основні положення та практичні рекомендації щодо подальшого розвитку ринку зерна та його інфраструктури прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації (довідка № /5 від 11.12.2006 р.) та ДАК “Хліб України” (довідка № 537 від 08.12.2006 р.). Наукові розробки впроваджені в ПОСП ім. Шевченка Ємільчинського району Житомирської області (довідка 394 від 10.06.2006 р.). Розроблені автором пропозиції стосовно створення регіонального зернового кластеру використано в наукових розробках Інституту сільського господарства Полісся УААН (довідка № 978 від 13.11.2006 р.). Теоретичні узагальнення та практичні аспекти формування і функціонування ринку зерна в трансформаційний період використовуються у навчальному процесі Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” при викладанні дисциплін “Основи економічної теорії”, “Економічна теорія”, “Мікроекономіка”, “Економіка підприємств” для підготовки студентів з економічних спеціальностей (довідка № 1071 від 12.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Наведені у дисертації результати наукових досліджень є особистими розробками і повністю належать автору.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на Міжнародній науково-теоретичній конференції “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м. Житомир, 2005 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (м. Київ, 2006 р.), міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених “Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (м. Житомир, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми сільськогосподарського виробництва в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави” (м. Кам’янець-Подільський, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з яких 6 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій ? 3,75 д.а., в т. ч. у наукових фахових виданнях ? 3,09 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (170 найменувань). Робота викладена на 209 сторінках комп’ютерного тексту, містить 44 таблиці, 38 рисунків та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та ступінь розробки наукової проблеми, сформульовано мету та основні завдання, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі ? “Теоретико-методологічні засади формування ринку зерна” ? розглянуто систему теоретичних та методологічних аспектів формування ринку зерна та його інфраструктури, узагальнено особливості функціонування ринку в період ринкової трансформації.

Встановлено, що трансформація ринку зерна проходить в три етапи: етап аграрної реформи, пореформений етап та етап подальшої трансформації в контексті вступу України до СОТ й інтеграції до Європейського Співтовариства. Етап аграрної реформи включав проведення земельної та господарської реформи, запровадження різних форм власності, формування організаційно-правової та організаційно-виробничої структури ринку. Трансформація ринку зерна зумовила позитивні зрушення у його функціонуванні, про що свідчить фінансове оздоровлення галузі, зупинення спаду виробництва, скорочення бартерних операцій, зростання конкурентоспроможності виробників та інвестиційної привабливості зернового сектора. Однак перетворення, що відбулися в зерновій галузі, не забезпечували стабільності її функціонування з об’єктивних та суб’єктивних причин. Основними проблемами, що негативно позначилися на функціонуванні галузі в пореформений період є: комерціалізація збуту, що призвело до тінізації ринку, значних фінансових втрат виробників, демпінгу цін, монополізму посередницьких структур; повільний процес формування інфраструктури ринку зерна; посилення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію; недосконалість фінансово-кредитного забезпечення суб’єктів ринку; знос машинно-тракторного парку.

Важливі завдання подальшої трансформації ринку зерна лежать у площині адаптації України до СОТ та інтеграції у світове економічне середовище, а їх вирішення може бути здійснено за умови дієвої державної підтримки зернового ринку. Проте потрібно враховувати, що принципи і основні угоди СОТ передбачають скорочення окремих заходів державної внутрішньої підтримки, зокрема субсидій, дотацій, пільгового кредитування товаровиробників зерна з державного бюджету, списання боргів, цінова підтримка виробників, що полягає у компенсації різниці між закупівельною та ринковою цінами на зерно. З іншого боку, для захисту внутрішнього ринку зерна та зменшення ризиків для виробників зерна при вступі України до СОТ держава повинна підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників шляхом активного застосування заходів, що входять до “зеленої скриньки”.

На основі узагальнення світового досвіду державного регулювання ринку зерна визначено, що найбільш ефективними напрямами державної підтримки є забезпечення гарантованого доходу виробникам зерна і захист їх від кон’юнктурних коливань через механізм заставної закупівлі зерна та регулювання попиту і пропозиції зернопродукції на ринку за допомогою інтервенційного фонду та його ресурсів.

Ефективне функціонування ринку зерна, конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств на зовнішньому ринку можливе лише за умови комплементарності ринкового саморегулювання з державними методами підтримки виробників зерна, що узгоджуються з вимогами СОТ. Отже, ринок зерна ? це поєднання, з одного боку, узгоджених економічних взаємовідносин між товаровиробниками та споживачами за умов економічної свободи, вільної конкуренції і ринкового ціноутворення, а з іншого, – взаємодія державних інститутів, що забезпечують підтримку суб’єктів ринку з метою їх захисту від кон’юнктурних коливань. Для ефективного функціонування інфраструктури ринку необхідно, щоб всі елементи ринкового механізму перебували в тісному взаємозв’язку і взаємодії (рис. 1).

Виробничо-технологічні відносини

Збутові відносини

Рис. 1. Інфраструктура ринку зерна

Основними характеристиками кон’юнктури ринку зерна є попит і пропозиція. Так, попит на зерно формується відповідно до платоспроможної потреби основних споживачів у насінні, продовольстві, сировині та фуражі. Крім того, він залежить від якості зерна, рівня цін, збутової політики виробників. Чинниками, що впливають на пропозицію зерна є родючість ґрунтів та погодні умови, урожайність зернових культур та їх валовий збір, перехідні запаси на початок року й імпорт зерна, організація виробництва, ступінь впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, рівень цін на пально-мастильні матеріали, розвиток інфраструктури ринку, а також грошово- та кредитно-податкова політика держави. Стабільне функціонування ринку зерна передбачає, що всі його елементи перебувають у стані рівноваги, що означає узгодження інтересів виробників і потреб споживачів.

У другому розділі ? “Економічна оцінка стану і розвитку ринку зерна в Житомирській області” ? розглянуто сучасний стан функціонування ринку зерна, проаналізовано основні складові балансу попиту і пропозиції, досліджено структуру каналів реалізації зерна, особливості ціноутворення на ринку, вивчено критерії ефективності механізму державного регулювання ринку.

Виробництво зерна в Житомирській області посідає особливе місце серед інших галузей рослинництва, оскільки задовольняє значною мірою потреби населення в продуктах харчування і забезпечує продовольчу безпеку області. Основною продукцією зернового господарства є продовольче і фуражне зерно.

Протягом 2001-2005 рр. у загальній структурі посівів зернові культури займали 47 %. В середньому за останні п’ять років у структурі посівної площі зернових культур найбільшою була частка таких культур, як озиме жито (24,1озима пшениця (23,1 %), ярий ячмінь (19,1 %) і овес (14,6 %). Посівна площа, зайнята під зерновими культурами, коливалась від 337,7 до 455,3 тис. га. У середньому за 1995-2005 рр. валовий збір зерна в області становив 800 тис. т, а урожайність ? 20,4 ц/га. Основними виробниками зерна є сільськогосподарські підприємства, питома вага яких у 2005 р. в структурі валового збору складала 79,2а на господарства населення припадало 20,8 %.

Таблиця 1

Баланс попиту і пропозиції зерна в Житомирські області, тис. т

Показник | Рік | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Загальна пропозиція | 2134,4 | 1858,6 | 1221,8 | 1452,8 | 1420,4 | 946,8 | 1220,6 | 1256,4

в т.ч.: запаси на початок року | 575,4 | 490,4 | 264,7 | 298,1 | 359,6 | 372,2 | 260,6 | 372,4 | вироблено за рік | 1352,1 | 1110,3 | 721,4 | 832,3 | 889,9 | 477,6 | 821,4 | 750,3 | інші надходження | 206,9 | 257,9 | 235,7 | 322,4 | 170,9 | 97,0 | 138,6 | 133,7 | Загальний попит | 1556,7 | 1360,6 | 923,7 | 1093,2 | 1048,2 | 686,2 | 848,2 | 901,9 | в т.ч.: витрачено на насіння | 186,7 | 182,8 | 139,1 | 139,2 | 122,4 | 107,3 | 115,2 | 101,9 | на корм худобі і птиці | 209,1 | 192,3 | 110,4 | 127,2 | 267,5 | 117,6 | 130,7 | 205,2 | передано на промислову переробку | 710,5 | 574,4 | 362,8 | 445,8 | 264,2 | 176,5 | 181,0 | 192,3 | Реалізовано заготівельним організаціям | 194,6 | 138,0 | 28,0 | 14,2 | 5,7 | 8,4 | 19,7 | 13,1 | на ринку | 5,0 | 60,2 | 103,6 | 58,3 | 56,7 | 32,8 | 46,5 | 45,3 | Видано в рахунок оплати праці, включаючи плату за оренду землі | 162,6 | 130,1 | 102,6 | 112,4 | 114,2 | 64,2 | 92,1 | 88,4 | Інші витрати | 83,9 | 80,6 | 74,6 | 195,7 | 215,5 | 177,9 | 261,6 | 253,9 | Втрати при зберіганні | 4,3 | 2,2 | 0,6 | 0,4 | 2,0 | 1,5 | 1,4 | 1,8 | Запаси на кінець року | 577,7 | 498,0 | 298,1 | 359,6 | 372,2 | 260,6 | 372,4 | 354,5 | В процесі дослідження визначено баланс ринкового попиту і пропозиції зерна, який свідчить про те, що за період 1990-2005 рр. в області пропозиція перевищувала попит в середньому на 35 %, що в результаті дало можливість створити перехідні запаси зерна і забезпечити продовольчу безпеку (табл. ). Проте нераціональне нарощування перехідних запасів зерна в останні роки свідчить про порушення умов розширеного відтворення, зниження попиту з боку зернопереробних і зернозберігаючих підприємств, що зумовлено зниженням якості зерна, ціновими коливаннями і недосконалою системою реалізації продукції.

В процесі дослідження визначено основні канали реалізації зерна (табл. ).

Таблиця 2

Реалізація зерна сільськогосподарськими підприємствами

Житомирської області, тис. т

Канал реалізації | Рік | 2005 р.

у % до 2001 р. | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Переробним підприємствам | 6,8 | 5,1 | 5,8 | 14,0 | 10,2 | 150,0 | Населенню в рахунок оплати праці | 78,4 | 72,1 | 43,5 | 46,6 | 37,9 | 48,3 | Пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнові паї | 33,9 | 40,0 | 15,1 | 34,4 | 34,0 | 100,3 | На ринку, через палатки, магазини | 37,6 | 30,7 | 20,6 | 25,2 | 24,2 | 64,4 | Через біржі, аукціони | 1,2 | 4,2 | 2,2 | 3,2 | 0,7 | 58,3 | За іншими комерційними каналами | 150,6 | 196,0 | 124,6 | 195,5 | 238,7 | 158,5 | Всього реалізовано | 308,5 | 348,1 | 211,7 | 318,9 | 345,7 | 112,1 | Реалізовано за бартерними угодами | 23,1 | 27,6 | 14,9 | 6,4 | 3,4 | 14,7 |

Важливою ознакою трансформації ринку зерна була лібералізація торгівлі. Орієнтація виробників на ринок призвела до комерціалізації збуту. Так, якщо в 2001 р. комерційним структурам було реалізовано 150,6 тис. т зерна, або 48,8то в 2005 р. цей показник складав 238,7 тис. т зерна, або 69,0 %. Комерційні канали збуту стали основними і водночас найменш прозорими. При цьому посередники контролювали не лише, оптові, дрібнооптові та експортні товаропотоки, а й основні доходи від реалізації.

Водночас в ході трансформаційних процесів на ринку зерна відбулось істотне скорочення обсягів зерна виданого населенню в рахунок оплати праці. Реалізація продукції працівникам була вимушеною реакцією виробників на відсутність коштів. В 2005 р. порівняно з 2001 р. обсяг реалізації зерна за цим каналом зменшився на 40,5 тис. т, або в 2 рази.

Найменшу кількість зерна виробники продавали через біржу, що пояснюється недосконалістю біржової торгівлі в області та комерційною незацікавленістю виробників, оскільки ціна реалізації за цим каналом була найнижчою, і складала в 2005 р. 386,35 грн./т, в той час як комерційні посередники пропонували ціну на рівні 430,62 грн./т.

Помітно зменшилась кількість бартерних операцій як форми розрахунків виробників з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, що часто використовувались в пореформений період і пояснювались непристосованістю виробників до ведення ефективних торгових операцій в ринкових умовах та бажанням уникнути надмірних податків і розрахунків з кредиторами. Так в 2005 р. частка бартерних операцій становила 0,9 % від загального обсягу реалізації зерна. В майбутньому подолання системи бартеризації можливе шляхом послаблення диспаритету цін між зерновим господарством та промисловістю; визначення чіткого переліку продукції, яку дозволяється реалізовувати за бартером, або обмеження обсягів таких операції.

Аналіз розвитку елементів інфраструктури ринку зерна в Житомирській області свідчить про те, що вона проходить етап формування та становлення. Основним напрямом підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури вбачається оптимізація кількості елементів інфраструктури, насамперед оптово-продовольчих ринків, центрів інформаційно-консультаційного обслуговування і цінового моніторингу, консалтингових та дорадчих служб, фінансово-кредитних і страхових установ, а також створення умов тісної співпраці з ними виробників зерна. Крім того, пропонується активізувати в області процес щодо створення і функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зі зберігання і збуту зерна. Цей процес набуває особливого значення для виробників, оскільки вони не можуть забезпечити належних умов для зберігання зерна, що зумовлює значні його втрати і знижує якість, в той час як елеватори встановлюють високі ціни за зберігання. В результаті комерційно привабливі канали реалізації стали недоступними, оскільки покупці зацікавлені у великих партіях однорідного за якістю зерна, яке можна переробити і продати на внутрішньому ринку або експортувати. Створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу зі зберігання і збуту зерна передбачає задоволення потреб виробників у зберіганні врожаю, що дозволить їм реалізовувати продукцію за найбільш сприятливої кон’юнктури ринку.

За останні 15 років (1990-2005 рр.) показники валового виробництва зерна в Житомирській області та врожайності значно коливаються, що призводить до порушення цінової стабільності на ринку. Кон’юнктурні коливання негативно впливають на результати діяльності виробників зерна. З метою їх підтримки та стабілізації цінової ситуації на ринку держава запровадила в 2000 р. механізм заставних цін та заставної закупівлі зерна. Головною метою механізму заставних закупівель зерна є захист виробників від сезонних та кон’юнктурних коливань цін на зерновому ринку.

В 2000-2003 рр. в Житомирській області активізувати заставну закупівлю зерна не вдалося навіть за умови досить привабливих для виробників заставних цін. Головною перешкодою на шляху впровадження в практику цього механізму стала відсутність державного фінансування його заходів. У 2004 р. Житомирське ОДП ДАК “Хліб України” закупило 6692,4 тис. т зерна у виробників області за ціною від 370 до 550 грн./т на загальну суму 2,7 млн. грн. Основними кредиторами Державного агента з проведення заставних операцій виступали ЖОД АППБ “Аваль” та КБ “Індекс банк”.

Механізм заставної закупівлі зерна є економічно вигідним, оскільки він враховує затрати виробників і гарантує їм мінімальний прибуток. Але з огляду на відсутність практики заставної закупівлі зерна можна назвати головні її недоліки: обмеженість державного фінансування заставної закупівлі; високі ціни на послуги елеваторів; труднощі при отриманні кредитів для заставних операцій, внаслідок відсутності ліквідної застави; відсутність паритету між заставними та біржовими цінами; невпевненість товаровиробників щодо повернення зерна із зерносховищ, враховуючи ймовірність вилучення депонованого зерна в рахунок погашення заборгованості перед ДАК “Хліб України”.

Державне регулювання ринку зерна також передбачає функціонування інтервенційного фонду, який захищає інтереси виробників від зниження ціни нижче мінімальної й інтереси споживачів – у разі зростання ринкових цін на зерно та продукти його переробки. Для інтервенційного фонду, на відміну від заставної закупівлі зерна, бюджетні кошти необхідні лише на період його створення, а подальша діяльність відбувається на основі самофінансування.

В процесі дослідження встановлено, що в 2001-2005 рр. активізувалась зовнішня торгівля, яка характеризується зростанням обсягів експорту зерна і зернової продукції. Так, в 2005 р. експорт зерна в Житомирській області становив 1,5 % від його валового збору і складав 7879 т, що на 4676 т більше, ніж в 2001 р. Основними імпортерами зерна були Білорусія (27,94Азербайджан (26,43 %), Росія (22,28 %), Румунія (8,37 %), Литва (7,35та інші країни (7,63 %). В загальному обсязі зернових культур майже 42припадало на пшеницю, 34 % – ячмінь та ячмінний солод, 12 % – на жито і 12? на інші культури. Несприятливими для експорту зерна були 2000 та 2003 рр., коли його обсяги становили 3203 та 3357 тонн відповідно. Основною причиною зменшення експортних поставок зерна в ці роки стало скорочення його валового збору.

Основними культурами в структурі імпорту в області є продовольча пшениця і жито. В 2001-2002 рр. імпорт зерна в область не здійснювався. Найбільший обсяг пшениці було завезено в неврожайному 2003 р. – 37,8 тис. т. Основними країнами-експортерами зерна в Житомирську область в 2005 р. були Білорусія (69,84 %) та Росія (28,82 %).

Виявлені тенденції щодо збільшення обсягів експорту зерна дають підстави зробити висновок про необхідність збільшення темпів його приросту в Житомирській області. Доцільність виходу зернового господарства на світовий ринок підтверджується не тільки його високою рентабельністю, але і тим, що діяльність на зовнішньому ринку формує додаткові резерви для інвестицій у зернове господарство.

В цьому напрямі перспективним вбачається вступ України до СОТ, що забезпечить доступ вітчизняних виробників зернової продукції до всіх найважливіших товарних ринків розвинутих країн світу, а відтак призведе до збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Але разом з позитивними моментами приєднання до СОТ передбачає певні ризики для виробників зерна, що пов’язані з адаптацією до нового конкурентного й регулятивного середовища. Результати проведених досліджень дають можливість визначити основні шляхи мінімізації ризиків для суб’єктів ринку зерна в контексті вступу до СОТ (табл. 3).

Таблиця 3

Шляхи мінімізації ризиків на ринку зерна України після вступу до СОТ

Заходи держави | Заходи виробників зерна

1. Сприяння створенню інформаційних центрів з питань міжнародної торгівлі та умов доступу на ринки країн-учасників СОТ.

2. Розвиток ринкової інфраструктури.

3. Здійснення постійного моніторингу та прогнозування ситуації на ринку зерна.

4. Сприяння збору, вивченню та поширенню інформації про попит і пропозицію на внутрішньому та зовнішньому ринках.

5. Забезпечення гарантованого доходу виробникам зерна.

6. Гарантування продовольчої безпеки країни. | 1. Розробка нових інвестиційних проектів, бізнес-планів розвитку, підвищення кваліфікації працівників.

2. Модернізація виробничих потужностей.

3. Впровадження міжнародних стандартів якості та безпеки зерна на підприємствах.

4. Участь у міжнародних виставках, укладання бізнес-контактів з іноземними партнерами.

5. Впровадження сучасних ефективних методів управління підприємством.

6. Покращання якості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

7. Впровадження інновацій.

Запропоновані заходи щодо мінімізації ризиків на ринку зерна в контексті вступу України до СОТ дозволять вітчизняним виробникам зерна використовувати переваги режиму найбільшого сприяння, який автоматично надають новому члену СОТ усі її учасники.

У третьому розділі ? “Стратегічні напрями формування ринку зерна” ? обґрунтовано основні напрями організаційно-економічного механізму функціонування ринку зерна, запропоновано створення зернового кластеру, розроблено прогноз попиту і пропозиції зерна з метою забезпечення продовольчої безпеки Житомирської області.

Однією з важливих умов формування і ефективного функціонування ринку зерна є створення регіонального зернового кластеру, сутність якого полягає в кооперації зусиль споріднених підприємств зернової галузі, фінансових, дослідних, навчальних, торгових структур та державних установ для спільного забезпечення процесу виробництва продукції, яка відповідає світовим стандартам. Зерновий кластер в контексті даного дослідження визначається як добровільне територіальне об’єднання підприємств зернопродуктового підкомплексу з метою забезпечення конкурентоспроможності зерновиробництва за рахунок формування ефективних внутрішньогалузевих зв’язків, диверсифікації каналів збуту, створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій, а також адаптації галузі до вимог світового ринку.

Важливою характеристикою зернового кластера є те, що він базується на взаємовідносинах та взаємодії підприємств, які здійснюють виробництво і продаж зерна за межі місцевого, регіонального або національного ринку, що сприяє залученню коштів до регіону та підтримує підприємств-учасників. До зернового кластеру можуть входити взаємопов’язані між собою підприємства та установи, які забезпечують ефективне функціонування ринку зерна, зокрема органи стандартизації, торговельні асоціації, дослідні установи, університети, які здійснюють підготовку кадрів, відповідають за інформаційне, технічне та наукове забезпечення та інші підприємства, що надають торговельні, маркетингові, юридичні та інформаційні послуги. Учасники кластеру залишаються організаційно та економічно самостійними суб’єктами та можуть конкурувати один з одним. Проте для всіх учасників кластеру спільними є територія і середовище виробництва; мета ? високоякісне конкурентоспроможне виробництво зерна; моральні і культурні традиції.

Необхідною умовою функціонування зернового кластеру є виділення та обґрунтування етапів його створення та розвитку, що здійснено на прикладі Житомирської області. Так, на першому етапі проводиться аналіз функціонування ринку зерна та вивчаються проблеми галузі, які можна вирішити за допомогою формування зернового кластеру. Крім того, на даному етапі відбувається підготовка документів, які характеризують наявні підприємства та причини, що спонукають їх об’єднуватись у кластер. На другому етапі визначаються цілі та завдання зернового кластеру. Основною метою третього етапу кластерної моделі є поширення інформації про проект і залучення до участі в ньому представників місцевих органів влади. Четвертий етап характеризується тим, що здійснюється оцінка рівня конкурентоспроможності учасників зернового кластеру, а також визначається необхідність співпраці партнерів проекту, виходячи з цілей та завдань кластеру. На п’ятому етапі розпочинається практична робота з формування зернового кластеру, що реалізується в оформленні відносин у господарських договорах, угодах тощо.

Структуру регіонального зернового кластеру представлено на рис. 2. Важливою умовою ефективного і результативного функціонування зернового кластеру є постійне залучення нових учасників, зокрема зміна активних членів зернового кластеру можлива зі зміною тем проектів, що втілюються дійсними учасниками кластеру.

Орієнтація на кластерну модель в зерновому підкомплексі передбачає підготовку спеціалістів відповідної кваліфікації, які необхідні для зміцнення та розвитку конкурентоспроможних підприємств галузі. Зерновий кластер надає переваги своїм членам перед окремими товаровиробниками зерна, оскільки в його межах постійно проходять науково-практичні конференції, семінари, робочі зустрічі та інші заходи, які сприяють підвищенню професійного рівня фахівців на ринку зерна, розповсюдженню знань щодо забезпечення розвитку зернової галузі. Зерновий кластер також надає можливість працівникам аграрних підприємств отримати загальні і спеціальні знання. З розвитком ринку зростає потреба у висококваліфікованих спеціалістах з різних галузей знань і тому діяльність з підготовки кадрів в середині кластеру є важливою умовою ефективного функціонування ринку зерна.

Основні стратегічні проекти

Рис. 2. Структура регіонального зернового кластеру та функції його учасників

Одним із основних принципів формування регіонального зернового кластеру є ресурсна самодостатність Житомирської області. Основними напрямами його діяльності є забезпечення виробництва зерна, що відповідає європейським стандартам якості, налагодження маркетингових комунікацій, постійний обмін інформацією з виробничих, фінансових, кадрових та організаційних питань господарської діяльності, а також оптимізація договірних стосунків та запровадження форм співробітництва, адаптованих до ринкових умов господарювання.

Продукція ринку зерна в Житомирській області відіграє важливу роль в забезпеченні регіональної продовольчої безпеки. В результаті проведеного дослідження виявлено, що споживання зерна на душу населення залежить від обсягів виробництва зерна, реальних доходів населення, частки виробництва зерна господарствами населення. Встановлено, що рівень споживання зернової продукції безпосередньо залежить від рівня виробництва зерна в області. Водночас результати досліджень свідчать, що залежність між доходами населення та рівнем споживання зернової продукції є мінімальною, оскільки попит на зернову продукцію є нееластичним.

Загальна потреба Житомирської області в продовольчому зерні складає 156,0 тис. т, в тому числі на резерв зерна припадає 14,0 тис. т зерна. Основна частина продовольчого зерна використовується для переробки хлібозаводами області та промисловими підприємствами (85,0 тис. т), а також споживається населенням (57,0 тис. т).

З метою прогнозування кон’юнктури ринку зерна на перспективу розраховано прогнозні показники обсягів попиту і пропозиції. Пропозиція зерна на ринку дає змогу оцінити ступінь забезпеченості ринку зерном власного виробництва і, за умови такої необхідності, визначити обсяги імпортованого зерна для забезпечення продовольчої безпеки регіону. Прогнозування здійснено за допомогою методу екстраполяції на основі кореляційно-регресійних рівнянь (табл. 4).

Таблиця 4

Прогноз попиту і пропозиції на ринку зерна Житомирської області, тис. т

Показники | Рік | 2005 | 2010 | 2015

Пропозиція зерна (всі категорії господарств), | 1256,4 | 2098,0 | 2385,3 | в т.ч.: запаси на початок року | 372,4 | 490,3 | 570,4 | вироблено за рік | 750,3 | 1332,0 | 1503,5 | інші надходження | 133,7 | 275,7 | 311,4 | Попит на зерно (всі категорії господарств), | 901,9 | 1551,8 | 1766,2 | в т.ч.: витрачено на власні потреби | 499,4 | 756,3 | 810,9 | реалізовано за всіма каналами збуту | 146,8 | 484,7 | 564,8 | інші витрати | 255,7 | 310,8 | 390,5 | Запаси на кінець року | 354,5 | 546,2 | 619,1 | Коефіцієнт відношення залишку до попиту | 0,40 | 0,35 | 0,35 |

Так, у 2010 р. проти фактичного рівня 2005 р. очікується зростання пропозиції зерна на 841,6 тис. т, а в 2015 р. ? в 1,9 рази. Головним чином пропозиція зерна на ринку зросте за рахунок суттєвого збільшення перехідних запасів зерна на початок року, а саме з 490,3 тис. т до 570,4 тис. т, збільшення виробництва зерна до 1332,0 тис. т в 2010 р. і 1503,5 тис. т. ? в 2015 р. та інших надходжень, які становитимуть в 2010 р. – 275,7 тис. т, а в 2015 р. ? 311,4 тис. т. Передбачається, що головним джерелом інших надходжень зерна до Житомирської області будуть міжрегіональні поставки продовольчої пшениці переважно з Південного регіону України.

Обсяг попиту на зерно в області також має тенденцію до збільшення від 901,9 тис. т до 1766,2 тис. т зерна. Проведене дослідження свідчить, що пропозиція зерна в області перевищуватиме попит на нього на 546,2 тис. т в 2010 р., а в 2015 р. ? на 619,1 тис. т. Отже, за сприятливих погодних і кліматичних умов, раціонального використання матеріально-технічних ресурсів та дотримання всіх агротехнічних вимог вирощування зернових культур Житомирська область зможе задовольнити внутрішні потреби в продовольчому та фуражному зерні, забезпечивши тим самим продовольчу безпеку регіону, а також вийти на міжнародний ринок та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що трансформація ринку зерна проходила в три етапи: етап аграрної реформи, пореформений етап та етап подальшої трансформації в контексті вступу України до СОТ й інтеграції до Європейського Співтовариства. Трансформаційні перетворення на ринку зумовили певні позитивні зміни в організації виробництва і збуту зерна: виробники набули самостійності у розпорядженні продукцією, у виборі каналів збуту, зменшився контроль державних заготівельних структур, скасовано систему зонально-диференційованих цін на зерно, запроваджено механізм ринкового ціноутворення. Проте сучасний стан ринку зерна можна охарактеризувати як нестабільний, а основними проблемами його формування є недостатній розвиток елементів інфраструктури ринку, порушення паритету цін, монополізм заготівельних і переробних підприємств, неефективна робота елеваторів, диспропорції у каналах розподілу, кон’юнктурні коливання, що обумовлені неекономічними чинниками та важко прогнозуються. Вплив зазначених негативних чинників погіршує умови відтворення, зменшує попит на зерно, призводить до створення нераціональних перехідних запасів.

2. Незважаючи на певні труднощі у формуванні регіонального ринку зерна, його виробництво залишається прибутковим і рентабельним (середній рівень рентабельності виробництва зерна за 2000-2005 рр. становив 41 %). Посівна площа під зерновими культурами коливалась від 337,7 до 455,3 тис. га. У середньому за 1995-2005 рр. валовий збір зерна в області становив 800 тис. т, а урожайність ? 20,4 ц/га. У 2005 р. основними виробниками зерна були сільськогосподарські підприємства (79,2Основними каналами збуту є продаж зерна комерційним структурам ? 69,0 %, продаж населенню і видача в рахунок оплати праці ? 11,0 %, видача пайовикам в рахунок майнових паїв і плати за землю ? 9,8 %, продаж зерна на роздрібних ринках ? 7,0Найменше реалізовувалось зерна через біржу ? 0,2 %, що свідчить про нерозвиненість біржових каналів реалізації зерна та неефективне функціонування інфраструктури ринку зерна в цілому.

3. Сучасні реалії функціонування ринку зерна вимагають розширення його традиційного трактування як організаційної форми взаємодії продавців і покупців продукції. Нині держава є активним учасником ринку і впливає на його становлення та розвиток через механізм захисту суб’єктів ринкового процесу від негативного впливу кон’юнктурних коливань. Основна мета цього регулятивного впливу полягає у підтримці діяльності зерновиробників та забезпеченні їх конкурентоспроможності з врахуванням регіональних особливостей розвитку зернопродуктового підкомплексу.

4. Підвищення ефективності функціонування