КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНЕНКО Ольга Віталіївна

УДК 81.111’38: 82-3’’19’’

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

(на матеріалі англомовної прози XX століття)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Сєрякова Ірина Іванівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра граматики та історії англійської мови, доцент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Карабан В’ячеслав Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Чугу Світлана Дмитрівна,

Вінницький державний педагогічний університет

імені М.Коцюбинського,

кафедра англійської мови, завідувач кафедри

Захист відбудеться 22.01.2008 р. о 12-30 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано 20.12.2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

професор О.М.Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних та прагматичних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії персонажів.

Вивчення мовленнєвої діяльності в сучасному мовознавстві характеризується поєднанням комунікативно-прагматичного та лінгвокогнітивного підходів, що дозволяє повніше інтерпретувати вербальну та невербальну поведінку людини у різних комунікативних ситуаціях (А.Д.Бєлова, Т.А. ван Дейк, В.І.Карабан, Г.Г.Почепцов, І.І.Сєрякова та інші), у тому числі й в умовах конфліктної мовленнєвої взаємодії (М.В.Горбаневський, В.І.Жельвіс, T.K.Gamble, A.Grimshaw, T. Kochman та інші).

У рамках лінгвістичних студій було проведено ряд досліджень щодо вивчення конфлікту: визначено статус лінгвістичної конфліктології як нового інтегративного напряму в сучасному мовознавстві (І.В.Жарковська, І.Є.Фролова), введено поняття конфліктного дискурсу (В.С.Третьякова, О.В.Фадєєва, І.Є.Фролова), висвітлено гендерний аспект у дослідженні особливостей конфліктної мовленнєвої взаємодії (А.Е.Левицький, А.П.Мартинюк, D.Lee), досліджено емоційні стани людини в конфлікті, зокрема, засоби вербалізації агресії в художньому тексті (В.Г.Байков, Я.А.Покровська), описано прагматичні характеристики поведінки людини в ситуаціях суперечки і сварки (І.А.Чекменьова), а також встановлено шляхи ефективного вирішення конфлікту на різних фазах його розвитку (С.А.Арістов, К.Ф.Сєдов, H.Gruber, H.Kothoff).

У наукових працях, присвячених дослідженню конфлікту, виокремлено основні стадії розгортання конфліктного дискурсу, фінальна частина якого отримала назву “завершальна фаза” (А.Я.Анцупов, А.Т.Ішмуратов, Н.В.Грішина, А.І.Шипілов та інші). З погляду прагматики ця фаза є вирішальною, оскільки в ній здійснюється ефективне/неефективне розв’язання конфлікту різними засобами комунікації. Структурні та комунікативно-прагматичні особливості завершальної фази не набули на сьогодні лінгвістичного висвітлення, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Актуальність роботи визначається загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на інтеграцію традиційних і новітніх підходів до аналізу різних типів дискурсу, в тому числі й конфліктного. Вивчення лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних особливостей дискурсивного втілення конфліктної взаємодії персонажів у соціально-побутових ситуаціях, описаних в англомовному художньому тексті, є важливим для поглиблення уявлень про мовні механізми виходу з конфлікту і розкриття когнітивно-прагматичних аспектів конфліктного дискурсу.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми “Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № від 31 січня 2005 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № U002115 Міністерства освіти і науки України “Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти”
(тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № від 30 січня 2005 року).

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні специфіки дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії шляхом розкриття лінгвокогнітивних та прагматичних особливостей цієї фази. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних завдань:

– уточнити зміст поняття “конфліктний дискурс” та визначити термінологічний апарат його опису;

– виявити статичні та динамічні параметри англомовного конфліктного дискурсу;

– встановити основні ознаки виокремлення завершальної фази у площині конфліктного дискурсу;

– з’ясувати закономірності функціонування когнітивної складової конфліктної комунікації в її завершальній фазі;

– побудувати фреймові моделі завершальної фази англомовного конфліктного дискурсу з виділенням базових концептів;

– виокремити комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу;

– простежити закономірності взаємодії вербальних та невербальних компонентів комунікації у завершальній фазі англомовного конфліктного дискурсу;

– визначити основні мовленнєві стратегії і тактики, якими користуються персонажі для завершення конфліктної мовленнєвої взаємодії;

– розкрити гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.

Об'єктом дослідження є дискурсивне втілення завершальної фази англомовної конфліктної взаємодії персонажів у художньому тексті.

Предмет вивчення становлять лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.

Матеріалом дослідження слугували дискурсивні фрагменти завершальної фази конфліктної взаємодії на соціально-побутову тематику, вилучені з художніх творів британських та американських авторів ХХ ст. (загальним обсягом близько 4780 сторінок). У результаті суцільної вибірки було відібрано 500 фрагментів конфліктного дискурсу, де аналізувалась його завершальна фаза.

Мета та завдання дослідження зумовили використання низки методів для проведення лінгвістичного аналізу. За допомогою методу контекстно-ситуативного аналізу було описано статичні та динамічні параметри конфліктного дискурсу та виділено основні ознаки виокремлення завершальної фази в площині конфліктного дискурсу. Метод концептуального аналізу був застосований для визначення ключових концептів завершальної фази конфліктного дискурсу.
У рамках концептуального аналізу базовою є методика фреймового аналізу
(за С.А.Жаботинською), яка використовувалась для побудови концептуальних моделей досліджуваної фази. Моделювання когнітивних характеристик дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії здійснювалось шляхом використання концепції структурного балансу Ф.Хайдера. Метод лінгвостилістичного аналізу використано з метою встановлення особливостей вживання різнорівневих стилістичних засобів у завершальній фазі конфліктного дискурсу. Метод прагмасемантичного аналізу слугував для з’ясування прагматичних особливостей вербального та невербального втілення завершальної фази конфліктної взаємодії. Метод дискурсивного аналізу застосовувався для виявлення основних комунікативних стратегій і тактик завершення конфліктної взаємодії. Висновки про пріоритетність тих чи інших стратегій, тактик, мовних засобів, які вживаються у завершальній фазі конфліктного дискурсу, ґрунтуються на даних, отриманих у результаті застосування елементів методу кількісного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше на матеріалі англомовної художньої прози було встановлено лінгвокогнітивні та прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії. Новим є виокремлення ключових концептів, вербалізованих у цій фазі,
та побудова відповідних фреймових моделей. Виявлено й описано типи завершення конфліктного дискурсу, комунікативні стратегії і тактики, взаємодію вербальних та невербальних засобів комунікації в завершальній фазі англомовного конфліктного дискурсу. Вперше виявлено гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.

Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що результати дослідження є внеском у когнітивну лінгвістику та прагмалінгвістику, пов’язаних з вивченням мовленнєвої поведінки людини в конфліктних ситуаціях. Виокремлення базових концептів, що лежать в основі завершальної фази та побудова фреймових структур для моделювання цих концептів розвиває положення фреймової семантики. Поглиблений аналіз стратегій і тактик, вербальних та невербальних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії сприяє розвитку теоретичних питань з аналізу дискурсу, невербальної семіотики та комунікативної лінгвістики. Теоретично значущим для подальших досліджень гендерної лінгвістики є розкриття гендерних особливостей мовлення персонажів у завершальній фазі конфліктного дискурсу.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в можливості використання його результатів, положень і висновків у курсі теоретичної граматики сучасної англійської мови (розділи “Прагматика речення”, “Аналіз дискурсу”), стилістики англійської мови (розділи “Стилістична лексикологія”, “Cтилістичний синтаксис”), спецкурсах з прагмалінгвістики, конфліктології, теорії невербальної комунікації, у наукових дослідженнях лінгвістичного та психолінгвістичного спрямування.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (2005-2007), а також на шести конференціях, у тому числі міжнародних: “Когнітивні та дискурсивні структури германських мов
у соціокультурному просторі комунікації” (Київ, квітень, 2005), “Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи” (Тернопіль, травень, 2006), четвертому Міжнародному симпозіумі Українського товариства дослідників англійської мови (USSE) (Київ, жовтень, 2007); міжвузівській: IV міжвузівська конференція молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських
і германських мов і літератур” (Донецьк, лютий, 2006); науково-практичних: “Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, квітень, 2005), “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, квітень, 2006), “Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київ, квітень, 2007).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в п’яти наукових статтях
у фахових виданнях України (3,45 др. арк.), а також у трьох матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій – 4,34 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 229 сторінок (текст дисертації становить 192 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Дисертація містить 20 рисунків та 4 таблиці. Список використаних джерел складається з 259 позицій, у тому числі 84 – іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу включає 41 найменування.

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну обраної проблематики, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовані його мета, завдання та методи, розкрито теоретичне й практичне значення роботи, викладено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі розглянуто теоретичні засади, на яких базується концептуальний апарат дослідження, виділено статичні та динамічні характеристики конфліктного дискурсу, виокремлено завершальну фазу конфліктного дискурсу за структурними і прагматичними ознаками, а також розглянуто специфіку реалізації принципу кооперації у завершальній фазі конфліктного дискурсу.

Другий розділ присвячено виявленню лінгвокогнітивних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії, дослідженню завершальної фази конфліктного дискурсу з позицій збалансованих та незбалансованих когнітивних структур, виокремленню основних концептів БОРОТЬБА, ЗГОДА і ГАРМОНІЯ, що лежать в основі завершальної фази конфліктного дискурсу, моделюванню фреймових структур розгортання виявлених концептів.

У третьому розділі проаналізовано комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії, встановлено комунікативно-прагматичні типи завершення досліджуваної фази (роз’єднання, примирення і погодження), розглянуто стратегії і тактики завершення конфліктного дискурсу, основні вербальні та невербальні засоби комунікації та їх взаємодія, описано гендерну специфіку використання мовленнєвих засобів комунікації на завершальному етапі конфлікту.

У загальних висновках підведено підсумки здійсненого дисертаційного дослідження та окреслено перспективи подальших досліджень у галузі зазначеної проблематики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. “Теоретичні засади вивчення конфліктної мовленнєвої взаємодії”. Концептуальні основи дослідження конфлікту були закладені в рамках таких наук, як філософія (Геракліт, Ч.Дарвін, Н.Макіавеллі, К.Маркс, Платон, Г.Зіммель), соціологія (М.Вебер, Р.Дарендорф, Е.Дюркгейм, Л.Козер, Т.Парсон), та психологія (К.Левін, З.Фрейд, К.Хорні), що згодом привело до формування конфліктології як науки про закономірності виникнення, розвитку та завершення конфліктів, а також про принципи, способи й прийоми їх конструктивного врегулювання (J.Burton).

Сучасні дослідження конфлікту в лінгвістиці характеризуються когнітивно-дискурсивним підходом, який дозволяє виявити механізми вербалізації і стратегії ведення конфліктної комунікації. Із зверненням учених до дослідження дискурсу сформувались передумови для системного вивчення різних типів дискурсу, у тому числі й конфліктного. Конфліктний дискурс, за визначенням І.Є.Фролової, являє собою інтегративний феномен, що характеризується дискурсивною стратегією конфронтації й обумовлюється дисгармонізацією інтерперсональних відносин. Конфліктному дискурсу притаманні протинаправлені вербальні та невербальні дії суб’єктів конфлікту, причиною яких виступає матеріальний або ідеальний об’єкт конфлікту; уживані дії зазвичай супроводжуються негативними емоціями. Конфліктний дискурс реалізується у соціально маркованих типах ситуацій, характеризується формально-кооперативною поведінкою учасників комунікації та наявністю певних фаз розвитку конфлікту.

Погляд на дискурс як на інтегральний феномен, розумово-комунікативну діяльність, яка є сукупністю процесу і результату (І.С.Шевченко, О.І.Морозова), дозволяє розглянути конфліктний дискурс як набір його статичних та динамічних характеристик. При цьому статичні характеристики ми визначаємо як сталі, постійні елементи, які можуть бути виявлені в зрізі конфлікту, тобто його незмінні складові. Це учасники конфлікту, об’єкт конфлікту, умови його протікання, образи конфліктної ситуації та інцидент.

Динамічні характеристики конфліктного дискурсу відображають взаємозв’язок компонентів конфліктної мовленнєвої взаємодії як процесу, тобто послідовні стадії, або фази розгортання конфліктної комунікації. Вони включають передконфліктну фазу – виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах
і цілях сторін – латентний конфлікт, інцидент – безпосередню конфліктну мовленнєву взаємодію як перше зіткнення сторін, ескалацію – інтенсифікацію зіткнення опонентів і використання різноманітних конфліктогенів, тобто мовних одиниць, які є носіями конфліктного смислу в конкретних ситуаціях конфліктної взаємодії (В.І.Жельвіс, В.С.Третьякова), кульмінацію – пік конфлікту, його “зрілість” (J.Rubin), або мертву точку у взаємовідносинах учасників конфлікту (“relationship stalemate” у термінах Т.K.Gamble), коли комуніканти усвідомлюють потребу вирішення конфлікту, фазу завершення конфлікту – фінальний етап, закінчення конфлікту з будь-яких причин, припинення конфліктних дій шляхом розв’язання, врегулювання, усунення, затухання конфліктної ситуації (А.Я.Анцупов, О.В.Аллахвердова, А.С.Кармін, А.І.Шипілов).

Слід зауважити, що дослідники конфліктної мовленнєвої взаємодії виділяють завершальну фазу конфлікту як його обов’язкову складову (О.В.Аллахвердова, А.Я.Анцупов, Н.В.Грішина, В.С.Третьякова, О.В.Фадєєва). Ми розглядаємо фазу завершення конфлікту як його розв’язку, що включає в себе як компонент здійснення активних вербальних/невербальних дій учасників конфлікту, так і компонент фіксації результатів/наслідків конфлікту, та характеризується припиненням конфліктної комунікації з будь-яких причин. При цьому, відносно інших стадій розгортання конфліктного дискурсу, завершальна фаза може бути розташована таким чином:

а) передконфліктна стадія > інцидент > завершення;

б) передконфліктна стадія > інцидент > ескалація > завершення;

в) передконфліктна стадія > інцидент > ескалація > кульмінація > завершення.

У конфліктному дискурсі завершальну фазу можна виокремити за такими ознаками:–

формальною – мовними маркерами для позначення початку завершальної фази слугує стилістично знижена, негативно-оцінна лексика, повтори, а також абзац, який виконує розділово-орієнтовну функцію та супроводжується паузацією в мовленні, “комунікативним мовчанням” (В.В.Богданов), часовими маркерами, лексикалізованими в авторських коментарях;–

прагматичною – дискурсивними маркерами для позначення початку завершальної фази слугують висловлення-вибачення, висловлення-виправдання, висловлення-образи, висловлення-погрози, висловлення-звинувачення, невербальні засоби комунікації, порушення/відновлення Принципу Кооперації.

У межах конфліктного дискурсу завершальна фаза розташована:–

контактно – закінчення конфлікту з будь-яких причин шляхом урегулювання, розв’язання, насилля та ін., що слідує відразу після попередньої фази розгортання конфлікту;–

дистантно –“післядія” конфлікту, що слугує відбиттям психологічного стану комуніканта або містить вербальні/невербальні дії з іллокутивною метою нормалізації відносин персонажів, напр.,

(1) For a moment neither man spoke.

“You take advantage of my esteem for you,” Deveril said bitterly. He hated weakness, especially his own. Yet he could not deny this man. “I shall be here at ten tomorrow. See that she is ready,” he capitulated with ill grace.

Deveril departed lost in his thoughts. His anger was dulled by the confusion of his emotions. What had he almost done? It had taken Charles’ ultimatum to bring him to his senses. Byrony. His wife. The wife he had not wanted. Yet here he was fighting Charles to return her to his side. He had deserted her…

Now he was back and fool that he was trying to put temptation in his own way. He had even risked his relationship with Charles to do so. What would he do with Byrony when she returned to him, for god’s sake? He did not even want a wife!

“Damn her!” he muttered, trying to banish her image from his mind (Сlary).

Зазначений уривок репрезентує контактне та дистантне розташування завершальної фази конфліктного дискурсу. Початком завершальної фази, розташованої контактно, слугує комунікативний акт мовчання (For a moment neither man spoke), при цьому формальною ознакою для її виділення в тексті слугує графічний маркер – абзац. Конфлікт завершується поступкою Деверіла, який надав перевагу збереженню стосунків з Чарльзом, незважаючи на застосування останнім ультимативної тактики (Do this and I promise you our friendship is at an end).

Маркером для позначення дистантного розташування завершальної фази у тексті слугує виділення в абзац (Deveril departed lost in his thoughts), післяконфліктний емоційний стан Деверіла вербалізується у стилістично зниженому, негативно маркованому висловленні (Damn her!), яке експлікує стан невдоволення і роздратування мовця та є наслідком попередньої конфліктної мовленнєвої взаємодії.

Таким чином, завершальну фазу конфліктного дискурсу можна охарактеризувати як здійснення фінальних вербальних і невербальних конфліктних дій з позитивними чи негативними наслідками, яка може бути представлена контактно або дистантно у конфліктному дискурсі та має формальні та прагматичні ознаки для її виділення.

Розділ 2. “Лінгвокогнітивні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії”. Специфіка когнітивно-дискурсивної парадигми зумовлює необхідність залучення когнітивних методів до аналізу завершальної фази конфліктного дискурсу. Затвердження підходу, що передбачає наявність когнітивної складової як обов’язкової умови виникнення конфлікту, стало підґрунтям для створення теорії структурного балансу Ф.Хайдера, основою для якої слугувала теорія когнітивного дисонансу Л.Фестінгера, а продовженням – теорія комунікативних актів Т.Ньюкома. Теорія структурного балансу застосовується в нашому дослідженні для пояснення когнітивної специфіки завершальної фази конфліктного дискурсу.

Згідно з цією теорією, якщо когніції (по Л.Фестінгеру) людини несумісні одна з одною або з реальністю, то виникає дисбаланс (конфлікт), що викликає напругу, а також сили, які ведуть до відновлення балансу. Будь-який конфлікт переходить у завершальну фазу вирішення, необов’язково ефективного, якщо його суб’єкти опиняються в симетричних відносинах один з одним. Ця симетричність, або збалансованість структури, моделюється за допомогою трикутників, вершини яких позначені як А і Б – учасники конфлікту, Х – причина, або об’єкт конфлікту, а сторони як “+” – позитивне ставлення, та “?” – негативне ставлення (Ф.Хайдер).

Якщо перемноження знаків по периметру трикутника дає знак “+”,
то структура є збалансованою, якщо “?” – то незбалансованою, напр.,

(2) Amanda hesitated, knowing her next words would be irreversible. “The only decision I can make is to bear this child and then do everything in my power to ensure that his life is a good one.”

“Amanda, I can’t accept your decision. Twenty-four hours ago I had a perfect marriage and a rosy future […],” he muttered.

The atmosphere inside the office was strained and electric with tension.

At long, Amanda was crying. Mark’s heart wrenched with guilt.

He flinched. “I’m sorry. I wish I knew something comforting to say.”

She lowered her hands and lifted her wet, ravaged face to his gaze. “Say you won’t leave me. Please don’t make me have my baby alone.”

Mark stared, stupefied that the woman he loved could actually believe him capable of such callous behavior. “I won’t go till you kick me out,” he growled, and he pulled her onto his lap, his arms both shackle and shield.

They clung together. Mark could feel her soft breasts cushioned against him, their ripe fullness tantalizingly novel. In his embrace she felt so warm, so womanly (Ward).

У попередній фазі конфліктного дискурсу, частина якого представлена
у зазначеному уривку, міжособистісний конфлікт дружини і чоловіка (через вагітність дружини) змодельований за допомогою першого трикутника А-Б-Х (рис. 1). Учасники конфлікту А і Б (дружина і чоловік), стосунки між якими позитивні (+) (I had a perfect marriage), по-різному сприймають перспективу народження хворої дитини (Х): дружина – позитивно (+) (The only decision I can make is to bear this child), а чоловік – негативно (?) (I can’t accept your decision). Перемноження знаків по периметру трикутника дає знак мінус: (+) Ч (+) Ч (?) = (?), тобто структура попередньої фази конфліктної мовленнєвої взаємодії, змодельованої за допомогою першого трикутника є незбалансованою.

Рис. 1. Збалансування конфліктної структури

Збалансування структури здійснюється у завершальній фазі конфліктної мовленнєвої взаємодії, початок якої маркує абзац (At long, Amanda was crying). Це відбувається за рахунок зміни ставлення учасника конфлікту Б (чоловіка)
до об’єкту конфлікту Х з негативного (?) на позитивне (+). Використання мовленнєвих актів (Please don’t make me have my baby alone, I’m sorry. I wish I knew something comforting to say, I won’t go till you kick me out) приводить до зміни структури, що відображено у другому трикутнику (див. рис. 1).

Аналіз досліджуваного матеріалу із застосуванням теорії структурного балансу дозволяє стверджувати, що:

а) за типом структури, завершальна фаза конфліктного дискурсу може бути представлена як збалансованою структурою (відповідно 36% від загальної кількості проаналізованих мовних фактів), так і незбалансованою структурою
з високим рівнем напруги між комунікантами (64%);

б) на завершальній фазі конфліктного дискурсу може відбуватися збалансування конфліктної структури за рахунок зміни знаку (+) чи (?) по кожній з сторін трикутника, а саме трьома шляхами – А змінює ставлення до Х, Б змінює ставлення до Х, А змінює ставлення до Б (чи навпаки);

в) поняття збалансування конфлікту не завжди збігається з позитивним вирішенням конфліктної ситуації.

Такий підхід дозволяє зробити акцент не тільки на суб’єктивному переживанні людини як ключовому чиннику пояснення феноменології конфліктів, але й на описі їх нового виміру – когнітивного простору (Н.В.Грішина).

Вивчення когнітивного простору завершальної фази конфліктного дискурсу передбачає застосування методу лінгвоконцептуального моделювання, зокрема за допомогою фреймових структур (С.А.Жаботинська). Шляхом концептуального аналізу мовного матеріалу було виділено три концепти, що лежать в основі формування завершальної фази конфліктного дискурсу. Це концепти БОРОТЬБА, ЗГОДА і ГАРМОНІЯ з такими основними ознаками: БОРОТЬБА – діяльність, що має на меті подолати чи знищити кого-небудь чи що-небудь, ЗГОДА – взаємна домовленість, порозуміння, підтвердження чого-небудь, погодження з чимось: гаразд, хай буде так, ГАРМОНІЯ – поєднання, примирення, злагодженість, взаємна відповідність якостей, думок, намірів.

Розгортання зазначених концептів у завершальній фазі конфліктного дискурсу може бути продемонстровано за допомогою інтегрованого предметно-подієвого фрейму, основними компонентами якого є слоти ДЕХТО1 і ДЕХТО2 (учасники конфлікту), ДІЄ (предикат), ДЕЩО (об’єкт конфлікту ПРИЧИНА), ДЕЩО (МЕТА), ДЕЩО (ІНСТРУМЕНТ), ДЕЩО (РЕЗУЛЬТАТ), ТАК (умови протікання, спосіб дії), ТУТ/ЗАРАЗ (темпорально-локативні параметри).

Слот РЕЗУЛЬТАТ у фреймовій структурі розгортання концепту БОРОТЬБА містить термінали: а) досягнення мети (бажаного), б) нанесення тілесної/моральної шкоди, в) демонстрація незгоди. Для фреймової структури розгортання концепту ЗГОДА це термінали: а) досягнення згоди, б) збереження обличчя. Слот РЕЗУЛЬТАТ у фреймовій структурі розгортання концепту ГАРМОНІЯ має такі термінали: а) досягнення взаєморозуміння, б) залагодження конфлікту. Розглянемо ситуацію “завершення конфлікту”, в якій розгортається концепт БОРОТЬБА.

(3) A cynical smile [ІНСТРУМЕНТ] curved his lips and cruelty entered his eyes. “So the little maiden [ІНСТРУМЕНТ] has been completely aroused and her basic instincts cry out for more! Well, my little rose-bud [ІНСТРУМЕНТ], gather your things and move into my bedroom. I’ll do what I can to make you blossom! ” [МЕТА]

She [ДЕХТО] glared at him [ІНСТРУМЕНТ], hating him. “Why you pompous, arrogant swine [ІНСТРУМЕНТ]! I would prefer to be a shrivelled, old maiden rather than have the likes of you touch [ПРИЧИНА] me. Oh, yes,’ she added quickly [ТАК], knowing too well what he [ДЕХТО] was about to say, ‘you kissed me once but I had to suffer your abuse afterwards. I must have been out of my mind to give you the impression that I wanted more of the same! ” [МЕТА]

And with that she whirled quickly [ТАК] and raced down the short hallway to her room [РЕЗУЛЬТАТ], slamming the door behind her before falling on to her bed (Badger).

Іден (she) і Джошуа (he) є учасниками конфлікту – слоти ДЕХТО1
і ДЕХТО2; ПРИЧИНОЮ, або об’єктом конфлікту, через який точиться БОРОТЬБА, є різна інтерпретація дотику (touch). Образливі слова (you pompous, arrogant swine, my little rose-bud) та позначення невербальних засобів комунікації у зазначеному прикладі (A cynical smile, glared at him) виступають ІНСТРУМЕНТОМ ведення боротьби. Слот ТАК (спосіб дії) у наведеному фрагменті активізується неповною мірою (quickly), не має лексичного наповнення слот ТУТ/ЗАРАЗ. МЕТА Джошуа – образити і принизити Іден (I’ll do what I can to make you blossom!), МЕТА Іден – переконати Джошуа у своєму небажанні мати
з ним будь-які стосунки, образити і принизити його (I must have been out of my mind to give you the impression that I wanted more of the same!), РЕЗУЛЬТАТОМ цієї боротьби є втеча дівчини, демонстрація незгоди (she whirled quickly and raced down the short hallway to her room).

Функція предикації, яка полягає у встановленні зв’язку між предметом-агенсом та його ознаками, у фреймових структурах завершальної фази конфліктного дискурсу реалізується за допомогою корпусу дієслів фізичної або моральної дії. Так, при розгортанні концепту БОРОТЬБА група дієслів фізичної дії включає такі одиниці: to grab smb., to shake smb., to smack smb., to give smb. a shove, to turn and walk out, to bounce out, to struggle, to pull out, to whirl out, to slam smth., to race out та ін., а група дієслів моральної дії охоплює такі дієслова: to snap at smb., to shout, to bawl, to sneer, to laugh, to cry, to scream, to stare at smb., to yell at smb., to sniff, та ін.

При розгортанні концепту ГАРМОНІЯ в завершальній фазі конфліктного дискурсу використовуються такі дієслова фізичної дії: to touch, to take in smb’s arms, to clung, to trace, to hold, to pull, to kiss, to tug at smth., to stretch smth., to shackle, to shield, to link та ін., і такі дієслова моральної дії: to sob, to calm, to cry, to whisper, to groan та ін.

При розгортанні концепту ЗГОДА група дієслів фізичної дії охоплює такі одиниці: to shake hands, to smile, to nod, to bow та ін., а група дієслів моральної дії включає такі дієслова: to give in, to agree, to admit, to ask, to promise, to satisfy, to apologize, to obey та ін.

Поєднує всі три фреймові структури те, що слот ДЕЩО (ПРИЧИНА, або ОБ’ЄКТ конфлікту), і слоти ДЕХТО1 та ДЕХТО2 (учасники конфлікту)
є центральними незмінними слотами в усіх дискурсивних фрагментах завершальної фази конфліктної взаємодії, змодельованих через фреймові структури; різнять ці фреймові структури концепти, що лежать в їх основі й формують інтенції мовців, їх прагматичні настанови, розгляду яких присвячено наш третій розділ.

Розділ 3. “Комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії”. Завершення конфліктної мовленнєвої взаємодії може реалізовуватись у трьох основних напрямах залежно від типу ситуації, що склалася в результаті конфлікту, – роз’єднання, погодження або примирення комунікантів.

Прагматична характеристика завершальної фази конфліктного дискурсу включає іллокутивну мету, що реалізується у трьох вищезазначених типах ситуацій, та перлокутивний ефект як результат/наслідок конфліктної мовленнєвої взаємодії персонажів.

Роз’єднання учасників конфлікту (54% від загальної кількості прикладів завершальної фази конфліктного дискурсу) відбувається шляхом насилля, затухання конфліктної ситуації чи переростання в інший конфлікт; перлокутивним ефектом роз’єднання є дисгармонізація стосунків комунікантів. Ситуація погодження стосунків мовців (37%) досягається шляхом урегулювання чи пригашення конфліктної мовленнєвої взаємодії заради створення видимості залагодження конфлікту. Перлокутивним ефектом погодження є псевдогармонізація стосунків учасників конфлікту. Примирення комунікантів (9%) реалізується шляхом розв’язання або залагодження конфліктної ситуації і має результатом гармонізацію інтерперсональних стосунків.

У кожному з виділених типів завершення конфлікту мовці послуговуються комунікативними стратегіями, за допомогою яких учасник конфлікту співвідносить свої комунікативні цілі з їх мовним вираженням, і відповідно тактиками, які є конкретним мовленнєвим утіленням стратегії. В основі виділених нами стратегій лежить “сітка Томаса-Кілменна”, де залежно від орієнтації на себе (напористість) чи орієнтації на інших (кооперативність) виділяють такі стратегії як суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування, поступка (K.W.Thomas, R.H.Kilmann), які ми розглядаємо як стратегії виходу з конфлікту.

Реалізація стратегій у завершальній фазі конфліктного дискурсу відбувається за рахунок тактик, які втілені в мовленнєвих ходах комунікантів (П.В.Зернецький). Відповідно, стратегія суперництва реалізується через тактики демонстративних дій, іронії, фіксації своєї позиції, фізичного насилля, психологічного насилля (образи, грубість, приниження, диктат та ін.); стратегія компромісу й співробітництва – через тактики самозвинувачення (самокритики), виправдання, вибачення, демонстрації вини, схвалення дій співрозмовника, фіксації своєї позиції, доброзичливості, пошуку компромісу, пояснення, переконання; стратегії уникнення й пристосування – через тактики самооборони, виправдання, вибачення, відмови, поступки, обіцянки, психологічного насилля (образи, маніпуляції) та ін.

Усі використані тактики можна згрупувати:–

за ступенем психологічного впливу – м’які, жорсткі, нейтральні;–

за способом прагматичного впливу – однозначні, тобто прямі тактики, двозначні, які можуть використовуватись і в гармонізуючих, і в дисгармонізуючих типах стратегій (наприклад, іронія, обман), та приховані – для непрямого вираження прагматичної мети (наприклад, маніпулятивні, виправдовувальні).

Реалізація мовленнєвих тактик комунікантів у завершальній фазі конфліктного дискурсу відбувається за рахунок уживання вербальних
та невербальних засобів комунікації.

Вербальне втілення дискурсу завершальної фази конфлікту характеризується використанням різнорівневих мовних одиниць. Так, на морфологічному рівні ця фаза характеризується вживанням неправильних або скорочених форм дієслів
(I can’t and I won’t), модальних дієслів переважно у функції засобу вираження імпліцитного заперечення (Like all good little boys and girls should), емфатичних службових дієслів та модифікаторів, що виконують емфатичну функцію (You do know how to stir up a man, There’s nothing more, is there?), імперативного та умовного способу дієслів (Lead the way, Tell me now, You had better report me.
Or have me arrested); на лексико-семантичному рівні – вживанням експресивної лексики, зокрема негативно-оцінної, зниженого стилю, ненормативної та ін.
(You pompous, arrogant swine, Go to hell, blast you, You’re the worst butcher I’ve ever seen in my life); на синтаксичному рівні – обірваністю речень, еліптичними структурами, повторами, окличними, питальними реченнями, вживанням паралельних конструкцій, синтаксичної тавтології, апозипеозису тощо в супроводі різноманітних невербальних засобів, паузацією (Well, I did, I did, and I wanted it to work. And it will, You want me to down a double brandy in two minutes […], you haven’t got any smelling salts handy and you hate people seeing me cry in public) (Kelly).

Особливості вживання невербальних засобів комунікації полягають у тому, що вони можуть виступати самостійними засобами комунікації, заміщуючи вербальні, а також допоміжними засобами у функції підсилення чи доповнення змісту вербального повідомлення або привнесення в повідомлення іншого, часто протилежного змісту (І.І.Сєрякова, О.А.Янова, Н.А.Одарчук). Отже, позначення невербальних засобів комунікації у завершальній фазі конфліктного дискурсу можна згрупувати таким чином:–

заміщувальні;–

підсилюючі;–

контрадикторні, напр.,

(4) David had started yelling at her then.

“What gives you the right to be so high and mighty, Isabel? Did you work your butt off to make this family a fortune? Well, I did, I did, and I wanted it to work. And it will! But you, you stupid bitch, you just can’t wait. We had to put money into entertaining. That’s the way business is done. It takes time, we were nearly there…”

She’d walked out of the kitchen and got into the car (Kelly).

Зазначений приклад ілюструє завершальну фазу конфліктного дискурсу за типом “роз’єднання” комунікантів, де реалізується стратегія суперництва. Чоловік використовує прямі жорсткі тактики психологічного насилля, жінка – тактику демонстрації дій. Під впливом негативних емоцій чоловік дозволяє собі не тільки підвищений тон розмови, який відбито в авторській ремарці (yelling at her), що
є номінацією невербального просодичного компонента “голос”, але і лайливі, нецензурні вирази (but, you stupid bitch), що є показником експресивності мовлення. Комунікант вживає окличні, питальні речення, емфатичне (did), модальне (had) у підсилювальній функції (виділене автором), синтаксичну тавтологію, паралельні конструкції (I did, I did, and I wanted, you, you stupid bitch, you just can’t wait); з боку жінки незгода, небажання продовжувати спілкування, образа втілені у невербальних кінесичних показниках (walked out of the kitchen, picked up her car keys and got into the car), які виконують підсилювальну функцію.

Серед соціально-психологічних чинників, що впливають на характер завершення конфліктної мовленнєвої взаємодії, а саме ситуативного, індивідуально-особистісного та гендерного, найбільш впливовим і прагматично значущим
є гендерний. Кількісні підрахунки дають нам можливість виявити тенденції до вживання певних стратегій і тактик мовцями-чоловіками і мовцями-жінками. Наприклад, жінкам притаманне використання стратегій пристосування та уникнення, а чоловікам – компромісу. Ведення стратегії суперництва чоловіками відрізняться застосуванням тактик фізичного насилля, образи/грубості, приниження, наказу, погрози, вимоги, а жінками – застосуванням тактик демонстративних дій, фіксації своєї позиції, звинувачення/докору, іронії. Реалізуючи стратегію співробітництва і компромісу, чоловіки переважно застосовують тактики доброзичливості й пошуку компромісу, а жінки – поступки, напр.,

(5) “I’m getting my clothes and I’m leaving, and I hope I never see you again!”

“Do that,” Cade advised. “You’ll look even sexier with wet clothes clinging
to that curvy little body of yours. That might be exactly what it takes to win me over.”

“You really have a low opinion of women, don’t you?” she challenged him. “Well, I’m glad I don’t have to be around you any longer. Goodbye, Mr. Steele. It was definitely not a pleasure to meet you.”

She whirled out of the room, almost running down the hallway to the kitchen (Bowen).

Цей уривок ілюструє приклад міжгендерного спілкування в завершальній фазі конфліктного дискурсу. Жінка, обравши стратегію суперництва, не здає своїх позицій, застосовуючи тактику фіксації своєї точки зору (I’m getting my clothes and I’m leaving, and I hope I never see you again!, I don’t have to be around you any longer), демонстративних дій (She whirled out of the room, almost running down the hallway to the kitchen), а інтенсифікатори в мовленні жінки (really, definitely) вказують на непряме використання тактик звинувачення/докору та імпліцитне використання іронії (“You really have a low opinion of women, don’t you?” she challenged him, It was definitely not a pleasure to meet you). Чоловік, в свою чергу, вдається до приниження й образи (You’ll look even sexier with wet clothes clinging to that curvy little body of yours), а також прихованої іронії, на що вказує інтенсифікатор (exactly, That might be exactly what it takes to win me over).

Гендерні відмінності зафіксовано у вживанні вербальних та позначенні невербальних засобів комунікації в завершальній фазі конфліктного дискурсу.
В аспекті використання вербальних засобів ці відмінності виявлено у вживанні лексичних засобів вираження оцінки, стилістично знижених мовних одиниць, табуйованої лексики, кваліфікаторів, засобів вираження епістемічної модальності та звертань. У плані використання невербальних засобів комунікації гендерною специфікою позначені такі невербальні засоби комунікації, як дотик, відстань між комунікантами, усмішка, плач і погляд.

Таким чином, отримані результати дисертаційного дослідження свідчать про те, що дискурсивне втілення завершальної фази конфліктної взаємодії утворюється співвідношенням певних вербальних та невербальних засобів комунікації, що репрезентують один із концептів БОРОТЬБА, ЗГОДА чи ГАРМОНІЯ, які відповідно реалізуються у трьох прагматичних типах ситуацій – роз’єднання, примирення чи погодження комунікантів, спрямованих на отримання перлокутивного ефекту гармонізації, дисгармонізації або псевдогармонізації міжособистісних стосунків комунікантів. Формування завершальної фази конфліктного дискурсу відбувається під впливом індивідуально-особистісного, ситуативного та гендерного чинників.

ВИСНОВКИ

У роботі здійснено лінгвістичний аналіз дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії з позицій когнітивно-дискурсивного підходу до вивчення мовленнєвих явищ.

Погляд на конфліктний дискурс як розумово-комунікативну діяльність, сукупність процесу і результату уможливлює виокремлення його статичних
та динамічних характеристик. Розгляд статичних характеристик дозволяє виділити сталі, незмінні елементи конфліктного дискурсу. Динамічні характеристики включають фази розвитку конфліктного дискурсу, серед яких вирішальною
є завершальна фаза, яка ілюструє розв’язку конфлікту та характеризується здійсненням активних вербальних/невербальних дій учасниками конфлікту
і фіксацією результатів/наслідків конфлікту.

За принципом розташування в межах конфліктного дискурсу завершальна фаза розташована контактно або дистантно та має формальні і прагматичні ознаки для її виокремлення у дискурсі, до яких можна віднести засоби графічного оформлення тексту, емоційно-експресивні засоби мовлення, прагматичні типи висловлень (висловлення-вибачення, виправдання, образи та ін.), невербальні засоби комунікації, порушення/відновлення Принципу Кооперації.

Когнітивний аспект дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії характеризується тим, що зазначена фаза представлена збалансованими або незбалансованими когнітивними структурами, в основі яких лежить один із концептів – БОРОТЬБА, ЗГОДА або ГАРМОНІЯ. Концептуальну модель завершальної фази конфліктного дискурсу