ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЩЕГЛОВА Тетяна Євгенівна

УДК 811.161.1'373.46

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
ЗІ СКЛАДНИМ АД’ЄКТИВОМ:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ

(на матеріалі підмови будівництва)

Спеціальність 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Турута Ірина Іванівна,

доцент кафедри загального

та російського мовознавства

Дніпропетровського національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Зірка Віра Василівна,

завідувач кафедри іноземних мов Центру наукових

досліджень та викладання іноземних мов

НАН України (Дніпропетровське відділення)

кандидат філологічних наук, доцент

Бондарчук Маргарита Миколаївна,

завідувач кафедри філологічних та природничих

дисциплін Національного авіаційного університету

Захист відбудеться 22 лютого 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 72, факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства, ауд. 1306.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розіслано “18” січня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У результаті динамічних процесів останніх років у різних терміносистемах з’являється велика кількість складених термінів. Вони традиційно потрапляють у поле зору будь-якого вченого, котрий досліджує якусь конкретну терміносистему або ж вирішує загальні проблеми термінологічної номінації (К. Я. Авербух, М. М. Бондарчук, Т. М. Горшкова, С. В. Гриньов, В. П. Даниленко, В. В. Зірка, О. М. Кожин, В. М. Лейчик, Л. О. Манерко, Т. С. Пристайко, Л. І. Ручина, Т. В. Ханташкєєва та ін.). Однак практично відсутні праці, присвячені аналізу розчленованих термінів, що включають до свого складу складний ад’єктив (СА), виражений прикметником або ад’єктивованим дієприкметником.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю комплексного дослідження структурних, семантичних, ономасіологічних і когнітивних характеристик термінологічних словосполучень із СА, їх розгляду як термінів певної сфери діяльності, які найповніше відображають спеціальні знання про предмети, процеси, явища тощо, а також недостатньою вивченістю цієї проблеми в лінгвістиці. Науковий інтерес до СА у складі термінологічних словосполучень є актуальним і в руслі вивчення таких сучасних мовних тенденцій, як прогресуючий аналітизм та прагнення до лінгвістичної економії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною державного плану науково-дослідної роботи “Актуальні проблеми русистики й загального мовознавства”, яка виконувалась на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету в 2004 – рр.

Мета полягає в комплексному дослідженні термінологічних словосполучень з СА. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) висвітлити основні проблеми, пов’язані з вивченням складеного терміна як одиниці спеціальної номінації;

2) виявити основні типи СА в термінологічних словосполученнях підмови будівництва і дати їм граматико-семантичну та словотвірну характеристики;

3) розглянути семантику стрижневого компонента складеного терміна із СА; виявити тематичні групи термінів, які включають складний ад’єктив;

4) встановити ознаки, відображувані складним ад’єктивом у сполученні з конкретними опорними термінами;

5) розглянути семантику першого і другого компонентів складного ад’єктива з наступною їх систематизацією за семантичними групами;

6) виявити особливості структурної організації складених термінів зі складним ад’єктивом; визначити й описати основні структурні моделі термінологічних словосполучень із СА;

7) виявити когнітивно-ономасіологічні механізми породження термінологічних словосполучень із СА; визначити й описати основні когнітивно-ономасіологічні моделі складеного терміна.

Об’єктом дослідження є термінологічні словосполучення підмови будівництва, які містять у своєму складі СА.

Вибір термінологічних словосполучень із СА як об’єкта дослідження пояснюється репрезентативністю саме цього класу лексичних одиниць не лише в підмові будівництва, але й у терміносистемах інших галузей знання, що дає можливість розглянути окремі лінгвістичні аспекти термінології, обмежуючись аналізом даних одиниць. Розповсюдженість термінологічних словосполучень із СА зумовлена експліцитним характером ономасіологічної структури, здатністю передавати взаємозв’язок понять, їх системну організацію. Складений термін як вираження єдиного, але розчленованого поняття дає можливість проаналізувати властивості цієї одиниці як з погляду її єдності, так і з погляду частин, які складають цю єдність.

Предметом дисертаційного дослідження стали структурно-семантичні і когнітивні особливості термінологічних словосполучень із СА.

Фактичний матеріал дослідження становлять більш ніж 4000 складених термінів, дібраних методом суцільної вибірки зі спеціальних словників і літератури, що репрезентують підмову будівництва.

Поставлені завдання й загальний напрямок дисертації визначили головні методи дослідження, а саме: метод лінгвістичного і когнітивного опису, аналітико-описовий метод, який включає прийоми спостереження, узагальнення, типологізації аналізованого матеріалу, його кількісної репрезентації, а також метод компонентного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації подано перший досвід опису структурно-семантичних і когнітивних особливостей термінологічних словосполучень із СА з погляду їх місця в системі засобів термінологічної номінації. У роботі вперше на матеріалі будівельної терміносфери з’ясовано розподіл стрижневих компонентів термінів за тематичними групами; схарактеризовано семантичні закономірності поєднання і взаємодії компонентів СА, зроблена їх семантична класифікація; виявлені й описані когнітивно-ономасіологічні моделі термінологічних словосполучень із СА.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що результати здійсненого аналізу, окремі положення роботи, систематизація матеріалу і статистичні дані можуть бути корисними для подальшої розробки теорії термінологічної номінації та вивчення термінологічних словосполучень. Запропоновані в дослідженні результати структурно-семантичного аналізу, так само, як і когнітивного, актуальні не лише для подальшого вивчення термінів-словосполучень із СА, але й можуть бути застосовані в дослідженнях номінативної лексики інших типів.

Практична цінність роботи полягає в тому, що зроблені в ній спостереження і висновки можуть бути використані в практиці і теорії укладання спеціальних і загальних словників, створення навчальних словників, навчальних посібників і методичних розробок із наукового стилю мови; для розробки і читання спецкурсів з лексикології, словотвору, синтаксису; в практичній роботі щодо нормалізації й уніфікації термінологічних систем; з лінгводидактичною метою – викладання фахової мови студентам-іноземцям.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету, на Міжнародній науковій конференції “Викладання мов: нові методики і технології” (Харків, 2004); ІІ Міжнародній науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2005), ІІІ Міжнародній науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних східнослов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2007), V Міжрегіональній науково-практичній конференції молодих учених і аспірантів “Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2007), а також на міжвузівському науково-методичному семінарі “Лінгвістика і право” (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Зміст дослідження відображений у 7 наукових працях, 4 з яких опубліковані в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (кількість позицій – 215), списку джерел фактичного матеріалу, додатка А “Структурні типи термінів зі складним ад’єктивом”

Обсяг тексту дисертаційної роботи становить 177 сторінок, загальний обсяг роботи – 257 сторінок. Результати дослідження узагальнені за допомогою 1 таблиці, 1 діаграми і 4 гістограм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з’ясовано ступінь її вивчення, визначено тему, завдання, предмет і об’єкт дослідження, його методологічну основу, джерельну базу, висвітлено наукову новизну, подано інформацію про практичне і теоретичне застосування отриманих результатів та структуру роботи.

У першому розділі “Науково-теоретичні підходи до вивчення термінів-словосполучень” подаються основні характеристики мови для спеціальних цілей (МСЦ), обговорюється питання про стратифікацію номінативної лексики МСЦ, визначаються найбільш частотні номінативні одиниці МСЦ, порушується питання про виділення в їхньому складі терміноелементів і термінокомпонентів, розглядаються основні підходи до вивчення термінологічних словосполучень, а саме: синтагматичний, ономасіологічний і когнітивний; з’ясовується когнітивно-ономасіологічна природа термінів-словосполучень із СА.

У розділі відзначається, що МСЦ як засіб професійного спілкування в кожній із спеціальних сфер служить не лише для фіксації і передачі спеціальних знань у певних сферах людської діяльності, а також є основним фактором науково-технічного розвитку суспільства. Серед основних характеристик МСЦ лінгвісти виділяють сувору нормованість, стандартизованість, точність, ясність і лаконічність у вираженні думки, термінованість мовлення, широке використання абстрактної лексики, вживання слів у їхньому предметному, конкретному значенні, безособовість, послідовність, завершеність, повноту висловлення.

Характерною рисою МСЦ на лексико-номінативному рівні є неоднорідність його складу. Демонструючи різні підходи до стратифікації лексики МСЦ, учені проте одностайні в тому, що поряд із термінами, які виражають галузеві й вузькогалузеві поняття, в мові науки і техніки існують номінативні одиниці нетермінологічного характеру, тобто загальновживані, загальнонаукові та загальнотехнічні слова, котрі є лексичним оточенням термінів і разом із ними становлять лексичне ядро будь-якої мови для спеціальних цілей.

Специфікою МСЦ є загальна тенденція до домінуючого використання термінів-словосполучень. Перевагу складених номінацій над однослівними відзначають багато вчених як одну з активних тенденцій розвитку сучасних термінологій (К. Я. Авербух, Б. М. Головін, С. В. Гриньов, В. В. Зірка, Р. Ю. Кобрін, В. М. Лейчик, Т. С. Пристайко, В. П. Соловйов та ін.). Термінологічні словосполучення за кількістю посідають одне з перших місць майже в кожній галузевій термінології і становлять від 60до 90від усього обсягу номінативних одиниць. При цьому конкретно-галузеві, вузькогалузеві, галузеві поняття в більшості випадків представлені термінологічними словосполученнями, тоді як міжгалузеві, міжнаукові та загальнотехнічні частіше виражаються однослівними термінами.

Опис СА у складі терміна-словосполучення передбачає розгляд питання про терміноелемент і термінокомпонент. На підставі аналізу праць Н. В. Васильєвої, В. П. Даниленко, С. Г. Казаріної, Т. Л. Канделакі, Д. С. Лотте, В. Ф. Новодранової, М. М. Шанського та ін. зроблено висновок про необхідність розмежування понять “терміноелемент” і “термінокомпонент”. Визначено, що “терміноелемент” співвідноситься з морфемним рівнем складених термінів, а “термінокомпонент” – з лексемним (у випадку однослівності компонента) і синтаксичним рівнями (у випадку, якщо компонент являє собою словосполучення).

Комплексне вивчення складених термінів з точки зору синтагматичного, ономасіологічного і когнітивного підходів дозволяє розкрити джерела і механізми утворення цих номінативних одиниць, дослідити їх із зовнішнього і внутрішнього боків.

Синтагматичний підхід базується на виявленні структурних типів побудови термінологічних словосполучень, синтагматичних відношень між компонентами цих одиниць, а також на розгляді лінійного розміщення компонентів терміна в мовленнєвому ланцюжкові. З’ясовано, що оптимальний набір моделей у кожній предметній галузі, відповідно до проведених досліджень, невеликий і, як правило, не перевищує 20 моделей, кількість яких може варіюватися залежно від конкретної мови. Цей факт є свідченням стійкості словосполучення.

Розгляд лінійного розміщення компонентів терміна показав, що комунікативно значущими, однозначними, такими, що виражають понятійний зміст предмета чи явища науки і техніки, виявляються перш за все позиційно нормовані моделі термінологічних словосполучень: з препозицією ад’єктивних і постпозицією субстантивних поширювачів стрижневого компонента.

Ономасіологічний підхід до вивчення термінологічних словосполучень пов’язаний із виділенням двох основних категорій, які визначають мотив позначення – ономасіологічний базис, котрий вказує на певний понятійний клас (родове поняття), й ономасіологічну ознаку, що позначає видові відмінності, які виділяють предмет всередині класу. Існує ще й третя ономасіологічна категорія – предикат, який пов’язує ономасіологічний базис та ономасіологічну ознаку і вказує на структури знання людини про навколишній світ. Ономасіологічна структура термінологічного словосполучення відображає понятійну структуру словосполучення, тобто родо-видові зв’язки опорного й залежних компонентів, і виявляється у формально-граматичній структурі терміна.

Особливе значення для нашого дослідження має когнітивний підхід, при якому робиться спроба розглянути всі аналізовані явища і процеси, одиниці і категорії у їх зв’язку з іншими когнітивними процесами – сприйняттям і пам’яттю людини, їх уявою й емоціями, мисленням.

Термінологічні словосполучення, що описують результати пізнавальної діяльності людини, відображають роботу людської когніції, процесів категоризації і концептуалізації, здатні найбільш повно відобразити когнітивні і психологічні механізми, які беруть участь у побудові мовної категорії.

У реферованому розділі знаходить теоретичне обґрунтування і когнітивно-ономасіологічна природа складених термінів, які за своїми функціональними й ономасіологічними ознаками відрізняються від інших розчленованих номінативних одиниць (вільного словосполучення, фразеологічної одиниці, терміна мовлення). Функціонуючи у сфері МСЦ, термінологічні словосполучення відтворюються як у мовленні, так і в сфері фіксації. Природа стійкості і відтворюваності терміна-словосполучення понятійна – за кожним терміном стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного спеціального поняття. Фізична протяжність терміна-словосполучення зумовлюється, з одного боку, прагненням до максимальної точності викладу фактів та однозначності розуміння висловлення, а з іншого – тенденцією до мовної економії. Оптимальним способом скорочення довжини терміна при збереженні обсягу переданої інформації є утворення складних компонентів – опорного чи атрибутивного, які незважаючи на свою лаконічність, здатні повно передавати родо-видові ознаки спеціального поняття.

У другому розділі “Складний ад’єктив у підмові будівництва” розглядається питання про синтаксичну природу СА, виділяються основні типи СА, виявляються найбільш частотні терміноелементи СА, подається морфологічна характеристика компонентів СА.

СА становлять численний клас слів у російській мові і посідають особливе місце в системі термінів. Проблемою складного слова, і зокрема СА, займалося багато вчених (С. Г. Бєлікова, В. М. Брисіна, С. В. Гудилова, А. І. Кайдалова, О. М. Кожин, С. М. Кураєва, Р. І. Левіна, М. М. Прокопович, К. Л. Ряшенцев та ін.). У розділі вказано на основні характеристики СА: ціліснооформленість, наявність двох і більше неускладнених або ускладнених афіксами кореневих морфем, семантична, акцентологічна і морфологічна цілісність, наявність категоріальних ознак прикметника.

Важливою частиною дослідження є питання про характер синтаксичних взаємозв’язків компонентів СА, який виявляється на основі смислових особливостей складання. За змістом і синтаксичною взаємодією виділяється два типи відношень між компонентами СА: сурядний і підрядний. При виявленні відношень компонентів у СА доводиться звертати увагу на слово, яке пояснює ад’єктив. Тільки встановивши смисловий зв’язок кожного компонента з пояснюваним словом, можна визначити смислові відношення між компонентами складань, а потім уже визначити словотвірний тип.

Спираючись на класифікацію, наведену в “Русской грамматике-80”, виявлено, що в підмові будівництва функціонують СА-чисті складання (41,7від загальної кількості аналізованих ад’єктивів ), суфіксально-складні ад’єктиви (55СА-зрощення (1,8і СА з нульовим суфіксом (1,7

СА-чисте складання характеризується сурядними (аварийно-ремонтные работы, вязко-упругая плита) або підрядними відношеннями твірних основ (мелкокусковой материал, полукислый огнеупор). У ролі першого компонента в СА-чистих складаннях виступають основи іменників (кромкообрезная пила, бортоформующая чаша), основи прикметників (мелковолокнистый бетон, крупнокусковой материал), основи числівників (одномаршевый эскалатор, двухколенчатая труба) і символьні компоненти (Г-образный столб, П-образный пилон). Позицію опорного компонента займають непохідні (водоемкое здание, фотоупругий анализ), відсубстантивні (электродуговая резка, улиткообразное сверло) та віддієслівні (коррозионностойкое вяжущее, густотертая краска) прикметники, активні й пасивні дієприкметники (токопроводящая резина, водонасыщенное состояние).

До найбільш уживаних перших компонентів СА-чистих складань входять компоненти водо-, газо-, известково-, каменно-/камне-, каркасно-, крупно-, огне-, паро-, средне-, тепло- (водоудерживающая добавка, газообразная среда, известково-песчаный раствор). Серед опорних компонентів частотними є
-защитный, -изоляционный, -непроницаемый, -образный, -стойкий,
-устойчивый, -технический (атмосфероустойчивый материал, влагостойкая теплоизоляция, воздухонепроницаемый вестибюль).

Суфіксально-складні ад’єктиви в складених номінаціях підмови будівництва утворюються за допомогою суфіксів -н-, -енн-, -ов- від основ іменників та дієслів і -тельн- від дієслівних основ. У ролі перших компонентів СА цього типу виступають основи числівників (восьмиугольная форма, двухконечный лом), прикметників (мелкоштучная кладка, косослойная древесина) та іменників (берегоукрепительные работы, рыбовидная ферма). Частотні ряди суфіксально-складних ад’єктивів з препозитивними компонентами высоко- (высокогорный рельеф), а також много-, мало- (многоствольная труба, многозональный кондиционер, маложильный кабель, малоклинкерный цемент) і опорними компонентами -видный, -мерный,
-строительный, -упорный, -ходный (инеевидное стекло, водомерный узел, градостроительное проектирование, водоупорная краска, самоходная тележка).

До суфіксально-складних ад’єктивів були зараховані також складні слова “другого ступеня” або “похідноскладні слова”: водопроводный, воздухоотводный, газобетонный та ін., утворені від складних іменників водопровод, воздухоотвод, газобетон. Серед “похідноскладних” ад’єктивів особливе місце займає підгрупа СА з препозитивними зв’язаними компонентами греко-латинського походження аксоно-, баро-, гидро-, гео-, динамо-, дилато-, изо-, квази-, мано-, орто-, пара-, склеро-, таксо-, топо-, фото-, экви- та ін.

У дослідженні виявлено, що СА-зрощення в підмові будівництва малопродуктивні. Опорним компонентом СА-зрощень може бути дієприкметник (быстродействующий винтовой зажим, рыхлонасыпанный цемент) або прикметник (высокопрочный сплав, вечномерзлый грунт), а компонентом-уточнювачем – прислівник (грубоколотые каменные материалы, густотертая краска), рідше – іменник у непрямому відмінку (глиноземсодержащие материалы). В утворенні СА-зрощень у підмови будівництва беруть активну участь компоненти-уточнювачі, виражені прислівниками: быстро-, вечно-, высоко-, грубо-, густо-, жестко-, крупно-, круто-, легко-, мало-, медленно-, мелко-, низко-, равно-, рыхло-, свободно-, сильно-, слабо-, толсто-, тонко-, трудно-, упруго-, холодно-.

У терміносистемі будівництва СА з нульовим суфіксом в опорному компоненті містять іменникову основу. Першими компонентами є основи якісних прикметників і числівників. Основи цих ад’єктивів поєднуються за допомогою сполучного голосного -о- у випадку, якщо перший компонент – прикметникова основа, або без нього, якщо компонент-уточнювач – числівникова основа (двукрылый мост, жестконогий кран). Типовими для СА з нульовим суфіксом у терміносистемі будівництва є опорні компоненти
-бокий, -зубый, -крылый, -ногий, -плечий, -полый, -рогий, -телый.

Морфологічна характеристика компонентів СА показала очевидну перевагу прикметникових та іменникових основ як перших компонентів. Менш частотними є числівникові основи і зв’язані компоненти, прислівники в ролі перших компонентів зустрічаються досить рідко, а найменш численні складання – з першими компонентами-символами та іменниками.

У цілому СА в підмові будівництва утворюються за 20 морфологічними моделями, серед яких найбільш частотними є такі: основа іменника + віддієслівний прикметник (берегоукрепительные работы, водоохладительная система); основа іменника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (аргонодуговая электросварка, бутобетонная кладка); основа іменника + дієприкметник (водопоглощающая футеровка, водоудерживающая способность); основа прикметника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (большеразмерный кирпич, балочно-стоечная система); зв’язаний компонент + відсубстантивний суфіксальний прикметник (геометрическая точность, гидрографическая карта); основа числівника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (двустворчатый ковш, четырехмаршевая лестница).

Аналіз типів СА у підмові будівництва дає можливість вивчити формування СА в акті номінації і дослідити їх смислову структуру з усіма факторами, які її визначають.

У третьому розділі “Структурно-семантична і когнітивно-ономасіологічна характеристика словосполучення зі складним ад’єктивом” розглядається семантика стрижневого компонента термінів-словосполучень, виявляються ознаки, які СА відображають у сполученні з конкретними термінами, визначаються семантичні закономірності поєднання і взаємодії компонентів СА, описуються семантичні моделі СА, визначаються структурні та когнітивно-ономасіологічні моделі складених термінів.

Найголовніший аспект вивчення стрижневих компонентів термінологічних словосполучень у спеціальних текстах із будівництва – вияв належності до тієї чи іншої тематичної групи шляхом виявлення подібних характеристик. З урахуванням цього в корпусі аналізованих одиниць було виділено 10 тематичних груп базових термінів у складі атрибутивних номінацій артефактів, які включають: 1) машини (водоналивная баржа); 2) пристрої і механізми для виконання певних функцій, робіт (быстроходный двигатель); 3) архітектурні і будівельні елементи споруд (килевидная арка); 4) деталі машин, приладів та інструментів (трубопроводный вентиль); 5) вимірювальну апаратуру (многорычажные весы); 6) інструменти (полукруглая выкрутка); 7) обладнання, прилади (микропроцессорный прибор); 8) будівлі, споруди (многоэтажный дом); 9) склад, інгредієнти будівельних матеріалів (коррозионно-стойкое вяжущее); 10) будівельні матеріали (гипсоволокнистый бетон). СА відзначається і в складених назвах, опорні терміни яких позначають види будівельних робіт і операцій (дноуглубительные работы); рух, процес (полужидкое трение), показник, величину (технико-экономический эталон), властивість, якість (теплозащитное качество). Така різноманітність тематичних груп свідчить про те, що базові терміни аналізованих найменувань відображають мовну і концептуальну структуру світу, показують багатство і багатогранність категоризації.

Виявлено, що при виборі стрижневого компонента словосполучення мовець перш за все орієнтується на його належність до загальномовної, загальнокомунікативної лексики, а також “прозорість” його внутрішньої форми, оскільки, з одного боку, номінуючи предмети і явища наукового світу, важливо знайти найбільш уживаний термін із зрозумілою і прозорою семантикою. Такий термін, що одночасно є загальнокомунікативною і професійною одиницею, акумулює мовну і спеціальну інформацію. З другого боку, стрижневий компонент, використовуючи вже наявну семантичну інформацію, відображає найважливіші характеристики предмета або явища науки, фіксує суттєву ознаку термінованого поняття.

Стрижневий компонент поширюється, при цьому конкретизуючись та уточнюючись, різноманітними атрибутивними компонентами, в тому числі і складними. СА, який входить до складеного терміна, відображає загальну видову ознаку, що належить до таких семантичних розрядів: призначення (цільова ознака); форма і розмір; склад, матеріал; оцінка; належність; стан; типізація; принцип/спосіб дії, роботи; наукова галузь і методи, які їй належать; часовий показник, період; спосіб одержання. Якісний склад можливих елементів атрибутивного ряду визначається категоріальним значенням основного іменника. Для іменників, що позначають предмет (пристрої, механізми, машини, деталі машин, будівельні елементи, матеріали і їхні складники, будівельні споруди, об’єкти і т. д.), характерним є поширення ад’єктивами, які виражають ознаку, що вказує на склад, речовину, колір, форму, розмір. При іменниках, які позначають дію, процес, властивість або здатність, частіше вживаються ад’єктиви, що являють собою просторово-часові та модальні характеристики предмета, а також його відношення до дії, події.

СА характеризуються великою кількістю семантичних компонентів і значною різноманітністю виражених ними відношень. Аналіз СА з погляду семантики компонентів, які до них входять, дозволив виділити 17 семантичних класів перших і 18 – других компонентів. Найбільш численними семантичними класами перших компонентів СА є класи, які містять загальнонаукові, загальновживані характеристики (физико-механическое взаимодействие), позначають форму предметів (винтообразное коробление) і називають будівельні матеріали (армокирпичная конструкция). Серед найбільш численних семантичних класів других компонентів слід виділити клас назв процесів і дій (самоочищающийся фильтр), клас, який містить загальнонаукові, загальновживані характеристики (физико-экономический критерий), і клас зі значенням виду і подібності (газообразные продукты). Найменш частотні класи перших і других компонентів практично ті ж: вони позначають колір (темно-серый песчаник), містять відонімні похідні (англо-саксонский стиль) і темпоральні характеристики (долговременная нагрузка). Клас етнокультурних характеристик репрезентований тільки серед других компонентів (ложноготический стиль).

Вивчення взаємодії і поєднання компонентів СА дозволило з’ясувати важливу особливість семантичної будови цих слів: компоненти СА можуть виражати однорідні ознаки, властиві одному й тому ж семантичному класу, або різнорідні, які належать різним семантичним класам. Відповідно до цього виділено 11 гомогенних і 25 негомогенних моделей СА. Перші компоненти СА найчастіше передають сприйману зором ознаку (крупнопористый бетон), ознаку, що вказує на склад (називаючи його інгредієнти), матеріали (древесно-стружечная плита), оцінну ознаку (низкочастотное колебание). Другі компоненти СА частіше вказують на дію або процес (поперечно-строгальный станок). Результати дослідження дозволили виявити, які моделі є найбільш характерними для підмови будівництва, і створити основу для вивчення когнітивних механізмів виникнення подібних одиниць.

Структурне моделювання типів словосполучень засвідчило, що кількість безприйменникових складених термінів із СА становить більш ніж 93прийменникових – близько 7відповідно. Аналіз складених безприйменникових будівельних термінів з погляду їх структури виявив значну перевагу двокомпонентних номінацій, побудованих за моделлю АSN1 (більше 73словосполучень). Меншою кількістю репрезентовані трикомпонентні терміни (близько 16найбільш частотні з яких побудовані за моделями АSАN1 (асфальтобетонное дорожное покрытие), ААSN1 (береговое водозаборное сооружение), N1АSN2 (толщина газобетонного блока), АSN1N2 (водопроводно-канализационная сеть здания), АSАSN1 (большеразмерный пустотелый кирпич). Серед частотних чотирикомпонентних словосполучень (близько 3виділено такі моделі: АN1АSN2 (удельный вес порошкообразного вещества), АSN1АN2 (криволинейная форма сквозной фермы), АSN1N2N2 (водовоздушная система кондиционирования воздуха), АSААN1 (крупнопанельные наружные несущие стены), АSN1АSN2 (монолитные части сборно-монолитных конструкций). П’яти-, шестикомпонентні словосполучення становлять у сукупності менше 1До найбільш частотних п’ятикомпонентних моделей, за якими утворюються від 4 до 5 термінів, належать моделі АSN1N2АN2 (конструктивно-технологические схемы применения ячеистого бетона), ААN1АSN2 (хвостовой тяговый канат кабельно-скреперной установки), АN1АSАN2 (дополнительная стойка многостоечных висячих стропил). Шестикомпонентні моделі, як правило, реалізуються одиничними словосполученнями (верхняя часть канализационного коллектора яйцевидного профиля). Кількість три-, чотири-, п’яти-, шестикомпонентних моделей термінів поповнюється за рахунок конструкцій із прийменниками с/со, для, на, в, без, при, из, через, при, к, а також зі сполучниками и та или.

У цілому в підмові будівництва виявлено більше 90 структурних моделей. Однак лише за шістьма з них утворюються терміни, частотність яких перевищує 1(це моделі дво- і трикомпонентних словосполучень). Така статистика свідчить про те, що оптимальна кількість видових ознак, виражених простими і складними ад’єктивами, коливається в межах 2 – 3 ознак.

Когнітивно-ономасіологічне моделювання здійснювалося на основі бінарних словосполучень, побудованих за моделлю АSN1. Виявлено 27 найбільш частотних типових конструкцій мовних одиниць, які відображають базові категорії в галузі будівництва: [предмет (ціле) складається з предметів (частин)] – арочно-консольный мост; [предмет (ціле) виготовлений з матеріалів (компонентів)] – азотно-калиева соль; [інструмент виконує дію над об’єктом ] – арматурно-сварочная машина; [предмет/інструмент виконує дію] – вентиляционно-охладительный агрегат; [предмет/інструмент (ціле) характеризується кількісним складом предметів/компонентів (частин)] – двухвентильный смеситель та ін.

У цілому для підмови будівництва найбільш типовими є відношення між предметною і процесуальною, ознаковою сутностями. Внутрішня форма орієнтується на функціональний характер предметів, інструментів. Фокусується увага на різних характеристиках предметів, інструментів, а також характеристиках процесу і діяльності. Виявлено, що ономасіологічний базис відображає такі концепти, як “предмет” (“предмет (ціле)”), “інструмент”, “локатив”, “процес”, “явище”, “властивість”. Ономасіологічні ознаки, які реалізують СА, відображають такі концепти, як “предмет (частина)”, “мета”, “агенс”, “об’єкт”, “явище”, “форма”, “дія”, “темпоральність”, “розмір”, “локація”, “властивість”, “кількість”, “оцінні ознаки”, “матеріал”, “будова”.

У висновках викладаються такі основні результати дисертаційного дослідження:

1. У підмові будівництва терміни зі складними ад’єктивами становлять близько 13% усіх складених найменувань. Такі терміни вербалізують максимальний обсяг інформації. СА дозволяє скоротити довжину терміна до оптимальної, найбільш прийнятної, зберігаючи при цьому інформаційний обсяг складного поняття незредукованим, тобто таким, що відповідає вимогам точності.

2. У підмові будівництва виділені такі типи СА у складі термінологічних словосполучень: СА-чисті складання – 41,7від загальної кількості складних ад’єктивів, суфіксально-складні ад’єктиви – 55СА-зрощення – 1,8і СА з нульовим суфіксом – 1,7

3. СА в підмові будівництва утворені за 20 морфологічними моделями. Найбільш частотні складання – це поєднання основ іменників з віддієслівними прикметниками, відсубстантивними суфіксальними прикметниками та дієприкметниками активного й пасивного станів, а також поєднання основ прикметників, зв’язаних компонентів і числівникових основ із відсубстантивними суфіксальними прикметниками. Меншою кількістю репрезентовані складання, в яких основи прикметників поєднуються з основами іменників, основами дієслів, дієприкметниками і прикметниками; основи іменників – з прикметниками, основами іменників і дієслів; основи числівників – з основами іменників і дієслів; зв’язані компоненти – з віддієслівними прикметниками; символи входять у складання з основами іменників; прислівники поєднуються з дієприкметниками і прикметниками, а іменники тільки з дієприкметниками.

4. СА найбільше репрезентовані в колі складених найменувань артефактів, які утворюють в аналізованому термінополі 10 тематичних груп. Стрижневий компонент складеного найменування з СА, як правило, належить до загальномовного, загальнокомунікативного ядра лексики мови.

5. СА відповідно до семантики виражених видових ознак позначуваних понять утворюють 11 семантичних класів (призначення; форма і розмір; склад, матеріал; оцінка; типізація та ін.). Якісний склад можливих елементів атрибутивного ряду визначається категоріальним значенням основного іменника. Іменники, що позначають предмет (пристрої, механізми, машини, деталі машин і т. д.), конкретизуються ад’єктивами, що позначають речовину, колір, форму, розмір. При іменниках, які називають дію, процес, властивість або здатність, частіше вживаються ад’єктиви, котрі містять просторово-часові і модальні характеристики предмета, а також його відношення до дії, події.

6. Аналіз семантики компонентів, які входять у СА, показав, що перші компоненти належать до 17, а другі – до 18 семантичних груп. Виявлені семантичні класи перших і других компонентів СА свідчать про змістову, понятійну і тематичну різноманітність будівельної термінолексики. У цілому ж організовані в єдине ціле СА і стрижневий компонент виражають конкретне значення, доповнюючи і конкретизуючи один одного, роблячи термін “прозорим” і мотивованим.

7. Компоненти СА можуть виражати однорідні ознаки, що належать до одного й того ж семантичного класу, або різнорідні, які належать до різних семантичних класів. На цій підставі виділено 11 гомогенних і 25 негомогенних моделей СА, котрі характеризують закономірності поєднання і взаємодії компонентів СА в підмові будівництва і відкривають шлях до вивчення когнітивних механізмів, які лежать в основі виникнення подібних одиниць. Перші компоненти СА найчастіше передають ознаку, що сприймається зором або вказують на склад, матеріали, а також оцінну ознаку. Другі ж компоненти СА частіше вказують на дію або процес. Очевидно, що в цьому проявляється антропоцентричний чинник, особливості сприйняття, осмислення і категоризації людиною навколишнього світу.

8. У підмові будівництва виявлено більше 90 структурних моделей багатокомпонентних термінів, що містять складний ад’єктив. Серед них тільки за 6 моделями дво- і трикомпонентних словосполучень АSN1, АSАN1, ААSN1, N1АSN2, АSN1N2, АSАSN1 утворюються терміни, частотність яких перевищує 1Встановлено, що оптимальна кількість видових ознак, які виражаються простими і складними ад’єктивами, може коливатися в межах 2 – 3 ознак.

Значення багатокомпонентних словосполучень залежить від значення кожного із складників номінативного комплексу і є при цьому не просто сумою значень, а результатом інтеграції когнітивних процесів, які відбуваються під час побудови такого композиційного значення.

9. Дослідження когнітивно-ономасіологічних моделей бінарних словосполучень, побудованих за моделлю АSN1, дозволило встановити, що компоненти СА змістовно співвідносяться між собою й утворюють єдине концептуальне ціле. СА характеризує поняття, відображене ядром терміна, конкретизує і виділяє його відмінні риси. Когнітивно-ономасіологічне моделювання дозволило виявити типові конструкції мовних одиниць, які відображають базові категорії, прототипічна організація котрих передає характер когнітивної діяльності людини в галузі будівництва.

Здійснене дослідження свідчить про зростаючу активність процесу появи термінологічних словосполучень із СА, що зумовлено тенденцією до лінгвістичної економії, а також розвитком явища аналітизму в сучасній російській мові.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Семантическая сочетаемость сложных атрибутов в строительной терминолексике // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Мовознавство” / Відп. ред. Л. П. Столярова. – Вип . 10. – Д.: ДНУ, 2004.– С.  – .

2. Особенности структурной организации составных терминов со сложным атрибутом (на материале строительной терминолексики) // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Відп. ред . В. І. Гончаров. – К.: Знання України, 2005. – С.  – .

3. Структурно-семантическая организация сложного адъектива в терминолексике строительства // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Мовознавство” / Відп. ред . Л. П. Столярова. – Вип . 11. – Т. 2. – Д.: ДНУ, 2005.– С. 243 – .

4. Составные термины со сложным атрибутом в когнитивно-ономасиологическом аспекте // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Мовознавство” / Відп. ред . Т. С. Пристайко. – Вип . 12. – Д.: ДНУ, 2006. – С.  – .

5. Семантика составных терминологических словосочетаний со сложным атрибутом (на материале строительной терминологии) // Лінгвістика і право: Матеріали міжвуз. науково-методичного семінару. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2004. – С.  – .

6. Семантика сложного атрибута в подъязыке строительства // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках: Материалы ІІ Междунар. науч. конф. / Сост. Т. С. Пристайко. – Д.: Пороги, 2005. – С. 474 – .

7. Сложный атрибут со связанным компонентом в термине-словосочетании (на материале терминолексики строительства) // Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук: Матеріали V міжрегіон. конференції молодих учених та аспірантів. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2007. – С. 29 – .

АНОТАЦІЯ

Щеглова Т. Є. Термінологічні словосполучення зі складним ад’єктивом: структурно-семантичний та когнітивний аспекти (на матеріалі підмови будівництва). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національній університет, Дніпропетровськ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному вивченню термінологічних словосполучень зі складним ад’єктивом (СА), які функціонують у підмові будівництва.

У роботі висвітлено основні проблеми, пов’язані з вивченням складеного терміна як одиниці МСЦ, проаналізовано теоретичні підходи до його вивчення. Виявлено основні словотвірні типи СА у складі багатокомпонентного терміна: СА-чисті складання, суфіксально-складні ад’єктиви, СА-зрощення і СА з нульовим суфіксом; проаналізовано препозитивні й опорні компоненти СА різних типів з погляду їх морфологічної природи. Розглянуто семантику перших і опорних компонентів СА, здійснено їх тематичне групування; проаналізовано семантичні зв’язки компонентів СА, на основі яких виявлено гомогенний або негомогенний характер семантики всього СА.

Проаналізовано семантику стрижневих компонентів термінологічних словосполучень зі складним ад’єктивом, які належать до сфери артефактів. Виділено тематичні групи стрижневих термінів у складі бікомпонентних найменувань артефактів, схарактеризовано когнітивні основи відбору стрижневих термінів, які поєднуються зі складним ад’єктивом. Побудовано структурні моделі всіх складених найменувань підмови будівництва, які включають СА; схарактеризовано частоту утворення термінів за всіма типами структурних моделей, що дозволило виявити типові моделі термінів, поширюваних СА. Когнітивно-ономасіологічне моделювання бінарних словосполучень, побудованих за найбільш частотною структурною моделлю АSN1, дозволило виявити типові ономасіологічні моделі мовних одиниць, які відображають базові категорії, що репрезентують характер когнітивної діяльності людини в галузі будівництва.

Ключові слова: підмова будівництва, номінація, термінологічне словосполучення, складний ад’єктив, структурна модель, когнітивно-ономасіологічна модель

АННОТАЦИЯ

Щеглова Т. Е. Терминологические словосочетания со сложным адъективом: структурно-семантический и когнитивный аспекты (на материале подъязыка строительства). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2007.

Диссертация посвящена комплексному изучению терминологических словосочетаний со сложным адъективом (СА), функционирующих в подъязыке строительства.

В работе освещены основные проблемы, связанные с изучением составного термина как единицы ЯСЦ, проанализированы теоретические подходы к его изучению. К значимым единицам терминологической номинации принадлежат терминологические словосочетания со сложным адъективом, составляющие в подъязыке строительства около 13всех составных наименований. Такие термины вербализуют максимальный объем информации. СА позволяет сократить длину термина до оптимальной, наиболее приемлемой, сохраняя при этом информационный объем сложного понятия нередуцированным, т. е. соответствующим требованию точности.

В подъязыке строительства функционируют составные термины, включающие СА-чистые сложения – 41,7от общего количества сложных адъективов, суффиксально-сложные адъективы – 55СА-сращения – 1,8и СА с нулевым суффиксом – 1,7Установлено, что СА в подъязыке строительства образованы по 20 морфологическим моделям. Наиболее часто в СА сочетаются основы существительных с отглагольными прилагательными, отсубстантивными суффиксальными прилагательными и причастиями действительного и страдательного залогов; а также основы прилагательных, связанных компонентов и основ числительных с отсубстантивными суффиксальными прилагательными. Меньшим количеством представлены сложения, у которых основы прилагательных сочетаются с основами существительных, основами глаголов, причастиями и прилагательными; основы существительных – с прилагательными, основами существительных и глаголов; основы числительных – с основами существительных и глаголов; связанные компоненты – с отглагольными прилагательными; символы входят в сложения с основами существительных; наречия сочетаются с причастиями и прилагательными, а существительные только с причастиями.

СА наиболее представлены в кругу составных наименований артефактов, образующих в анализируемом терминополе 10 тематических групп. Стержневой компонент составного наименования с СА, как правило, принадлежит к общеязыковому, общекоммуникативному ядру лексики языка.

СА в соответствии с семантикой выражаемых видовых признаков обозначаемых понятий образуют 11 семантических классов (назначение; форма и размер; состав, материал; оценка; типизация и др.). Качественный состав возможных элементов атрибутивного ряда определяется категориальным значением основного существительного. Существительные, обозначающие предмет (устройства, механизмы, машины, детали машин и т. д.), конкретизируются адъективами, обозначающими вещество, цвет, форму, размер. При существительных, называющих действие, процесс, свойство или способность, чаще отмечены адъективы, которые представляют пространственно-временные и модальные характеристики предмета, а также его отношение к действию, событию.

Анализ семантики входящих в СА компонентов показал, что первые компоненты относятся к 17, а вторые – к 18 семантическим группам. Выявленные семантические классы первых и вторых компонентов СА свидетельствуют о смысловом, понятийном и тематическом многообразии строительной терминолексики. В целом же, организованные в единое целое СА и стержневой компонент выражают конкретное значение, дополняя и конкретизируя друг друга, делая термин “прозрачным” и мотивированным.

Компоненты СА могут выражать однородные признаки, принадлежащие одному и тому же семантическому классу, или разнородные – относящиеся к разным семантическим классам. В соответствии с этим выделены 11 гомогенных и 25 негомогенных моделей СА, которые характеризуют закономерности соединения и взаимодействия компонентов СА в подъязыке строительства. Первые компоненты СА наиболее часто передают зрительно-воспринимаемый признак, признак, указывающий на состав, материалы, а также оценочный признак. Вторые же компоненты СА чаще указывают на действие или процесс. Очевидно, что в этом проявляется антропоцентрический фактор, особенности восприятия, осознания и категоризации человеком окружающего мира.

В подъязыке строительства выявлено более 90 структурных моделей многокомпонентных терминов, включающих сложный адъектив. Среди них только по 6 моделям двух- и трехкомпонентных словосочетаний ASN1, ASАN1, АASN1, N1ASN2, ASN1N2, ASASN1 образуются термины, частотность которых превышает 1 %. Очевидно, что оптимальное количество видовых признаков, выражаемых простыми и сложными адъективами, колеблется в пределах 2 – 3 признаков.

Когнитивно-ономасиологическое моделирование бинарных словосочетаний, построенных по наиболее частотной структурной модели ASN1, позволило выявить типичные ономасиологические модели языковых единиц, отражающие базовые категории, репрезентирующие характер когнитивной деятельности человека в области строительства.

Проведенное исследование свидетельствует об усиливающейся активности процесса появления терминологических словосочетаний с СА, что обусловлено тенденцией к лингвистической экономии, а также развитием явления аналитизма в современном русском языке.

Ключевые слова: подъязык строительства, номинация, терминологическое словосочетание, сложный адъектив, структурная модель, когнитивно-ономасиологическая модель.

SUMMARY

Shcheglova T. E. Terminological word-combinations with compound adjective: structural-semantic and cognitive aspects (on the ground of construction sublanguage material). – Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in Philology, speciality 10.02.02 – The Russian language. – Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2007.

The thesis is devoted