“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ГУДЗЬ Олена Євгенівна

УДК 631.16:658

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ:

ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

ДЕМ’ЯНЕНКО Микола Якович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

КРОПИВКО Михайло Федорович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

ПАСХАВЕР Борис Йосипович,

Державна установа “Інститут економіки

та прогнозування НАН України”,

завідувач відділу

доктор економічних наук, професор,

ХУДОЛІЙ Любов Михайлівна,

Приватний вищий навчальний заклад

“Європейський університет” МОН України,

завідувач кафедри

Захист дисертації відбудеться 26 листопада 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212).

Автореферат розісланий 24 жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки передусім позначилися на механізмі забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, що зумовило необхідність наукового осмислення й теоретичного обґрунтування цих процесів та шляхів адаптації даного механізму до сучасних умов. Актуальність розгляду зазначених проблем посилюється тією обставиною, що з початку аграрної реформи переважна більшість сільськогосподарських підприємств змінили форму власності та організаційно-правову форму господарювання. Понад третина з них є збитковими. Це зумовлює неухильне зростання значущості теоретичного осягнення нових підходів до формування й використання фінансових ресурсів та розробки напрямів практичної реалізації рекомендацій щодо активізації ролі фінансових інструментів у соціально-економічних процесах сільськогосподарських підприємств.

Значний внесок у розробку теоретико-методологічних засад процесів формування і використання фінансових ресурсів зробили видатні вчені економічної аграрної науки, особливо В. Алексійчук, В. Амбросов, В. Андрійчук, В. Борисова, О. Гудзинський, М. Дем’яненко, П. Канінський, І. Кириленко, М. Коденська, М. Кропивко, П. Лайко, Ю. Лузан, І. Лукінов, Ю. Лупенко, М. Малік, О. Могильний, Б. Пасхавер, Г. Підлісецький, П. Саблук, В. Ситник, П. Стецюк, Л. Худолій, А.Чупіс та ін. Вони збагатили економічну науку фундаментальними ідеями, які стали фактором нових світоглядних орієнтацій. Під впливом їхніх досліджень суттєво змінилися уявлення про систему кредитного забезпечення, ціноутворення, оподаткування сільськогосподарських підприємств, що ознаменувало новий етапний поворот у їх вивченні.

На противагу цьому залишається малодослідженою проблема забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, умов та факторів, що впливають на ці багатовекторні процеси, їх специфіку, взаємозумовленість та взаємозв’язок. Більшість дослідників розглядають окремо економічні, організаційні, фінансові аспекти цієї складної широкоспекторної проблеми, що обмежує можливості комплексного її розв’язання. Недостатня увага приділяється визначенню теоретичних засад функціонування механізму забезпечення фінансовими ресурсами діяльності і економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Цим зумовлюється вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН: “Формування системи та механізмів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0102U000266), у межах даної теми визначено й обгрунтовано теоретико-методологічні основи забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах; “Розробити теоретичні та методологічні засади управління фінансово-кредитними і податковими відносинами в АПК” (номер державної реєстрації 0106U006639), у межах даної теми визначено й обгрунтовано пріоритетні напрями та перспективи забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, визначення пріоритетних напрямів та перспектив формування й ефективного використання фінансових ресурсів в умовах трансформації економічної системи та впливу ринкових чинників на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності їх діяльності. Відправним пунктом дослідження слугувала робоча гіпотеза про необхідність обґрунтування та практичної реалізації нових методологічних засад функціонування механізму забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств з метою подолання негативних наслідків трансформаційних процесів.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань: –

уточнити, конкретизувати та поглибити розуміння сутності фінансових ресурсів як економічної категорії, визначити склад фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, удосконалити існуючу класифікацію фінансових ресурсів з позиції відповідності її потребам функціонування сільськогосподарських підприємств;–

визначити теоретичну сутність і зміст категорії “фінансові потоки підприємства”, систематизувати та класифікувати фінансові потоки за характерними ознаками, визначити чинники, що впливають на формування фінансових потоків від операційної діяльності та розробити системні засади оптимізації управління фінансовими потоками в сільськогосподарських підприємствах у нових умовах господарювання;–

розкрити економічну сутність, зміст і принципи функціонування механізму забезпечення фінансовими ресурсами підприємств, визначити структуру та склад його елементів і особливості реалізації в сільськогосподарських підприємствах у сучасних умовах;–

здійснити діагностику забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами, оцінити тенденції їх розвитку та можливості фінансового забезпечення;–

визначити економічну сутність джерел фінансових ресурсів та виявити тенденції формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств за окремими з них; –

обґрунтувати пріоритетні напрями формування й використання фінансових ресурсів сільськогосподарськими підприємствами та запропонувати рекомендації щодо їх реалізації;–

запропонувати практичні рекомендації стосовно удосконалення кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств;–

розробити Концепцію розбудови системи агрострахування, як інструменту стабілізації забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є економічно-фінансові процеси в аграрному секторі економіки в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перетворень.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, системний підхід до аналізу процесу та результатів забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, результати досліджень провідних наукових шкіл з питань економічної теорії. Дослідження ґрунтуються на системному аналізі чинників забезпеченості фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, діагностиці їх впливу та обґрунтуванні пропозицій щодо пріоритетних напрямів та перспектив забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

У дисертаційній роботі використано систему економіко-статистичних методів: монографічний метод застосовано при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми, дав змогу відстежувати причинно-наслідкову зумовленість її виникнення та дослідити динаміку, структуру і ефективність макро- та мікроекономічного регулювання; метод порівняльного та кореляційного аналізу застосовано для виявлення та оцінки зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств; програмно-цільовий метод – для розробки науково-практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетних напрямів та перспектив забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перетворень.

При виконанні дисертаційної роботи узагальнено й опрацьовано наступні джерела інформації: Закони України; Укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України та міністерств і відомств; звітність Державного комітету статистики України, оперативні дані Мінагрополітики, дані річної й оперативної звітності сільськогосподарських підприємств, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, соціологічні опитування, особисті дослідження та аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1991 по 2005 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного теоретико-методологічного, методичного та практичного обґрунтування напрямів забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств у процесі якого:

вперше:–

розроблено системні засади управління фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств, які включають базову модель їх руху, методику оптимізації фінансових потоків  та систему інструментів державного регулювання;–

запропоновано модель забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, в основі якої є органічний взаємозв'язок, взаємодія та взаємовплив таких складових як використання, нагромадження, формування фінансових ресурсів та фінансових потоків; –

обґрунтовано пріоритетні напрями формування й використання фінансових ресурсів сільськогосподарськими підприємствами та надані рекомендації стосовно їхньої практичної реалізації; –

виявлено й оцінено основні фактори впливу на політику участі власників земельних і майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств, що дозволило обґрунтувати напрями  її реформування; –

розроблено модель розвитку кредитної кооперативної системи в Україні та заходи щодо її реалізації, відмітною особливістю якої є варіативний характер, що поєднує різні прогнозні варіанти розвитку кооперативних кредитних інституцій, які передбачають свободу вибору, поетапне розширення ринкового мандату та забезпечення фінансової стабільності функціонування;–

запропоновано Концепцію розбудови системи  агрострахування та конкретні заходи відносно її реалізації, які включають послідовне створення необхідних нормативно-правових та інституційних умов її розвитку;

удосконалено: –

класифікацію фінансових ресурсів, зокрема обґрунтовано доцільність виділення фінансових ресурсів за такими класифікаційними ознаками:  рівень варіювання обсягів надходження, методи планування, форми використання, ризики вкладення, форма та рівень впливу, форма створення, характер участі у господарському процесі, метод акумуляції, цільове призначення, стадія руху;  –

класифікацію фінансових потоків підприємств на основі  встановлених закономірностей і тенденцій руху фінансових ресурсів та з урахуванням особливостей функціонування сільськогосподарських підприємств, зокрема обґрунтовано розподіл фінансових потоків за такими ознаками як тривалість, достатність обсягу, передбачуваність, безперервність формування, стабільність часових інтервалів формування, оцінки за часом; –

класифікацію економічних ризиків, зокрема обґрунтовано доцільність групування за: фінансовими операціями, фінансовими наслідками, реальністю впливу на фінансові результати, направленістю дії на фінансові результати, методом оцінки, рівнем впливу на втрату платоспроможності, сферою виникнення, періодичністю, рівнем втрати ліквідності активів, терміном дії та інтенсивністю впливу на фінансові результати, масштабністю впливу, варіацією прояву, впливом на складові фінансових ресурсів, дією на бухгалтерський баланс, ступенем впливу на знецінення активів; –

схему та процедури проходження коштів державного бюджету, що спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій, фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку; –

рекомендації щодо розвитку системи кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств через удосконалення державної підтримки розвитку кредитування сільськогосподарського виробництва; розвитку кредитної кооперації;  застосування нетрадиційних методів кредитування; удосконалення банківського кредитування та обслуговування;

дістали подальший розвиток:–

економічна інтерпретація сутності категорій “фінансові ресурси підприємства” та “фінансовий потік підприємства” з позицій розгляду їх як високоліквідних активів та відповідного руху; –

теоретичні основи функціонування фінансового механізму, зокрема обґрунтовано доцільність виокремлення таких складових як забезпечення фінансовими ресурсами, гарантійне забезпечення та фінансові потоки; –

методичні підходи до процесу діагностики забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, в тому числі розроблено логічно-структурну схему, яка включає спостереження, облік, аналіз, інформаційно-технічні операції, оцінку, планування, моделювання та прогнозування фінансових ресурсів, їх джерел формування та фінансових потоків; –

методика оптимізації структури джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств з урахуванням основних факторів, які впливають на обсяг та структуру джерел фінансових ресурсів, і  особливостей залучення ними позикових коштів; –

методичні підходи стосовно залучення кредитних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами, які репрезентують панорамну варіацію усіх можливих рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико-методологічні та методичні розробки дисертації доведено до рівня методичних і практичних рекомендацій. Окремі з них використовувалися при підготовці законодавчих і нормативно-правових актів, постанов і рішень міністерств і відомств. Зокрема, Міністерством фінансів України при розробці державної фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу (довідка № 27000–5/77 від 27.02.2007 р.); Міністерством аграрної політики України при розробці проектів нормативно-правових актів щодо фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору економіки (впроваджено систему пільгового коротко- та довгострокового кредитування підприємств агропромислового комплексу, механізму надання страхових субсидій суб’єктам аграрного ринку) (довідка № 21/145 від 27.02.2007 р.); Державною комісією з регулювання фінансових послуг України при розробці проектів нормативно-правових актів відносно розвитку та розбудови кредитної кооперації в сільській місцевості (довідка № 06-11/12–456 від 6.03.2007 р.); Податковою державною адміністрацією України при розробці проектів нормативно-правових актів щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств (довідка № 21/2–3–348 від 14.03.2007 р.); Національним банком України при підготовці та запровадженні щоквартального моніторингу “Банківська система і аграрний сектор” (довідка № 62–213/225 від 1.03. 2007 р.).

Практичне впровадження здійснено в аграрному секторі економіки України. Так, запропоновані рекомендації використані головними управліннями агропромислового розвитку Кіровоградської (довідка № 19–812/1–559 від 26.02.2007 р.) та Полтавської ОДА (довідка № 03–3–1/118 від 21 квітня 2007 р.), для конкретизації й уточнення напрямів розвитку агропромислового комплексу областей на перспективу, у тому числі щодо удосконалення кредитного забезпечення, управління ризиками та фінансовими потоками, оптимізації дивідендної політики і прийнято до впровадження в сільськогосподарських підприємствах цих областей, зокрема авторські розробки стосовно пріоритетних напрямів використання та формування фінансових ресурсів, функціонування механізму забезпечення фінансовими ресурсами, застосування нетрадиційних методів кредитування і розрахунків, оптимізації дивідендної політики. Ліга страхових організацій України прийняла до впровадження науково-практичні рекомендації відносно перспектив розвитку агрострахування як інструменту стабілізації забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств (довідка № 302/ІІІ–6 від 28.02.2007р.). Національна асоціація кредитних спілок України прийняла до впровадження науково-практичні рекомендації при розробці положень Концепції розвитку системи кредитної кооперації (довідка № 246/3–1 від 26 лютого 2007 р.). Прийнято до уваги і підтримано кредитними спілками авторські розробки щодо моделі розвитку кредитної кооперації в сільській місцевості, пріоритетних напрямів удосконалення кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Одержані автором результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін “Фінансовий менеджмент”, “Страхування” та “Міжнародні фінанси” (довідка № 6–243 від 23.04.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Основні положення дисертації, висновки і пропозиції розроблені автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції дисертації доповідались і обговорювалися на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях і семінарах, зокрема: “Кредитування сільськогосподарського виробництва” (м. Нова Каховка Херсонської області, 2001 р.), “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2002 р.), “Удосконалення системи оподаткування як необхідність забезпечення ефективної бюджетної політики” (м. Київ, 2003 р.), “Кредитне забезпечення та розвиток підприємництва у сільській місцевості” (м. Умань Черкаської області, 2003 р.), “Надання підтримки малим та середнім підприємствам на селі: механізми фінансування” (м. Київ, 2004 р.), “Перспективи створення кооперативної банківської системи в Україні” (м. Полтава, 2004 р.), “Особливості формування місцевих бюджетів в умовах реформування бюджетної системи України”, (м. Київ, 2005 р.), “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.), “Роль громадських організацій у розбудові кредитної кооперації на селі” (м. Яремча Івано-Франківської області, 2005 р.), “Вдосконалення управління аграрними ризиками, агрострахування та перестрахування в Україні” (м. Київ, 2006 р.), “Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (м. Мелітополь Запорізької області, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 56 наукових працях, у тому числі у двох одноосібних монографіях, 51 статті (31 – у фахових виданнях), матеріалах науково-практичних конференцій та трьох навчальних посібниках. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 85,01 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини дисертації становить 395 сторінок комп’ютерного тексту, містить 44 таблиці, 62 рисунки, 60 формул. Повний обсяг дисертації – 471 сторінки, до нього входить 19 додатків на 26 сторінках. Список використаних джерел налічує 389 найменувань на 34 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств” узагальнюються теоретичні проблеми забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Фінансові ресурси підприємства визначено як сукупність усіх високоліквідних активів, що перебувають у його розпорядженні й призначені для виконання поточних фінансових зобов’язань та розширеного відтворення.

Таке тлумачення сутності фінансових ресурсів дозволяє глибше дослідити їх склад, точніше визначити обсяг, пов’язати їх із вартісною структурою поточних фінансових зобов’язань та платоспроможністю підприємства, що створює умови для забезпечення стабільного господарювання й єдності та пропорційності джерел формування і використання фінансових ресурсів. Це в свою чергу дає змогу за допомогою фінансових важелів дієвіше впливати на соціально-економічні процеси, які відбуваються на підприємстві, з метою підвищення рентабельності та прибутковості виробництва.

З’ясовано, що для підприємства гроші – це вид його активів, що можуть з мінімальними витратами і швидко виступати платіжним засобом, тобто яким притаманна висока ліквідність. Таке трактування посилює евристичну здатність бачення та дозволяє зробити висновок, що до складу грошей, поруч з грошовими засобами, можуть бути включені й інші активи підприємства, які у певний момент стають абсолютно ліквідними. Аналіз свідчить, що підприємства з метою диверсифікації господарської діяльності та для уникнення фінансових ризиків, формують свої активи не лише у грошовій формі.

На основі участі активів у процесі погашення поточних фінансових зобов’язань визначено склад фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, до якого віднесено такі високоліквідні активи як поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові засоби, і як потенційний фінансовий ресурс – готову високоліквідну продукцію.

Обґрунтовано, що враховуючи нові умови господарювання сільськогосподарських підприємств, доцільно групувати фінансові ресурси, крім запропонованих у науковій літературі, ще й за такими класифікаційними ознаками: рівнем варіювання обсягів надходження, методами планування, формами використання, ризиками вкладених фінансових ресурсів, формою впливу, рівнем впливу, формою створення, характером участі у господарському процесі, методом акумуляції, цільовим призначенням, стадією руху. Запропонована класифікація дозволяє детальніше та точніше систематизувати фінансові ресурси, що має велике значення для процесу їх формування в сільськогосподарських підприємствах, контролю за використанням, створення необхідних запасів, встановлення раціональних меж їх поповнення та здійснення безперервного кругообороту. Це забезпечує основу ефективного й цілеспрямованого їх використання та управління, оскільки значно розширюється інформаційна база для оцінки результативності виробництва й формування основних напрямів підвищення прибутковості підприємств.

Фінансові потоки підприємства розглядаються як цілеспрямований рух фінансових ресурсів, зумовлений зміною їх обсягів, форм і видів у процесі діяльності підприємства. Таке визначення розкриває його внутрішню іманентну властивість, глибше виявляє пізнавальні можливості, що дозволяє кількісно та якісно оцінити ефективність трансформації складових фінансових ресурсів, оптимізувати їх взаємодію, а також може слугувати основою для прийняття рішень. Аналіз практичної діяльності сільськогосподарських підприємств на основі встановлених тенденцій руху фінансових ресурсів та з урахуванням їх особливостей виявив доцільність розподілу фінансових потоків за такими додатковими ознаками: тривалість, достатність обсягу, передбачуваність, безперервність формування, стабільність часових інтервалів формування, оцінка за часом. Така класифікація дозволяє розробити та застосовувати відповідний механізм управління фінансовими потоками, контролювати своєчасність, ритмічність та ефективність здійснення господарських операцій, які впливають на рух таких потоків, спрямовувати зусилля на підвищення інтенсивності цього руху як в цілому, так і по кожному їх виду.

Характеристику фінансових потоків доцільно здійснювати не лише на основі науково-емпіричних досліджень, а й з точки зору активізації суб’єктної оцінки руху фінансових ресурсів в економічному циклі підприємств. Розроблена базова схема фінансових потоків має уніфікований характер і дає змогу з’ясувати, що на векторність та інтенсивність їх руху в сільськогосподарських підприємствах впливає множинність факторів, які мають імовірнісну природу. Тривалість економічного циклу впливає на ефективне використання фінансових ресурсів. Тому необхідно здійснювати заходи щодо його скорочення через зменшення частки надлишкових виробничих запасів, скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості, зниження обсягів залишків готової продукції, використання авансу при розрахунках з покупцями і замовниками, контроль обсягів прострочених поточних зобов’язань тощо.

У другому розділі – “Механізм забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами” висвітлюються проблеми функціонування механізму забезпечення фінансовими ресурсами підприємств, взаємодії його складових, особливості дії в сільськогосподарських підприємствах.

Доведено, що управління процесами забезпечення фінансовими ресурсами підприємств завжди спирається на певний фінансовий механізм. Новий час став періодом революційних перетворень, пов’язаних з становленням прогресивних форм виробництва й суспільних відносин, що зумовило зміни в світоглядних установках на функціонування фінансового механізму. Встановлено, що фінансовий механізм підприємства – це сукупність форм і методів зовнішнього й внутрішнього впливів на формування, використання та нагромадження фінансових ресурсів з метою забезпечення ними господарської діяльності підприємства та підвищення ефективності і прибутковості виробництва. Розроблена схема функціонування фінансового механізму виступає єдиним утворенням і одночасно є більш деталізованою, систематизованою і розгалуженою, в якій чітко простежуються новітні тенденції вторгнення суб’єкта в об’єкт та їх безперервна взаємодія. В ній визначено його складові: фінансове забезпечення; фінансове регулювання; фінансові потоки і система фінансових інструментів та індикаторів. Це дає змогу розпізнавати не одиничні ізольовані факти, а їх цілісність, як суперечливого цілого, що розвивається завдяки діалектичній логіці, і не лише констатувати наявний стан, а й бачити тенденції фінансових процесів, перспективу розвитку підприємства і на цій основі пропонувати конкретні управлінські рішення. Такий підхід вигідно відрізняється від існуючих тим, що органічно вписує і чітко визначає місце та роль такої неповторної в своїй індивідуальності та невід’ємної складової фінансового механізму як забезпечення фінансовими ресурсами.

Механізм забезпечення фінансовими ресурсами підприємств визначено як сукупність взаємозалежних економічних відносин, що з’являються у разі пошуку, формування, акумуляції, використання та нагромадження фінансових ресурсів відповідно до поставлених завдань. Визначальною ознакою цього механізму є рух фінансових ресурсів. Розроблена модель забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств (рис.1),

особливістю якої є гармонійна досконалість, комплексність розгляду, врахування специфіки їх функціонування, націленість на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та оптимізацію управління фінансовими потоками.

Ґрунтуючись на теоретико-методологічному аналізі взаємозв’язку та взаємодії таких складових як використання, нагромадження, формування фінансових ресурсів та фінансових потоків, їх суттєвих відмінностей та невіддільності, зроблено висновок, що методологічним ключем до пізнання механізму забезпечення фінансовими ресурсами, розкриття його закономірностей і тенденцій функціонування, визначення його потенціалу та рівня можливостей є розгляд усіх складових. Актуальність та особливість такого підходу визначається тим, що розроблено глибокі й оригінальні уявлення про внутрішній зміст механізму забезпечення фінансовими ресурсами підприємств за яким можна не лише проаналізувати, а й віднайти напрями та шляхи удосконалення дії цього механізму. Зважаючи на взаємозворотний, діалектичний характер встановленого зв’язку між складовими цього механізму, особливий інтерес у даній площині становлять саме внутрішні його імпульси, що формує засади нетрадиційного підходу до процесів забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, дозволяє виявити загрози та небезпеки, здійснити акумулюючий вплив на залучення фінансових ресурсів з різноманітних джерел, оптимізувати фінансові потоки, визначити нові можливості нагромадження фінансових ресурсів, щоб свідомими зусиллями внести в нього порядок і змусити кожний інструмент, кожну складову виконувати власну партію у великій фінансовій симфонії.

Дія механізму забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств знаходиться в прямій залежності від особливостей сільськогосподарського виробництва, які впливають на організацію цих процесів, структуру джерел, напрями використання, обсяги та стабільність надходження фінансових ресурсів. Встановлено, що найбільш істотними чинниками, які проявляють таку особливість є: наявність диференціальної ренти, породженої різною якістю ґрунтів; складність у прогнозуванні фінансових потоків через залежність від природного середовища; висока ризиковість функціонування, що зумовлює необхідність створення значних обсягів резервів та страхування; сезонність, яка призводить до чіткого розмежування періодів здійснення значних витрат на поповнення передусім оборотних коштів і одержання прибутків; тривалий виробничий цикл, що зумовлює значний термін окупності використаних фінансових ресурсів; наявність земельно-майнових орендних відносин, що впливає на різноманітність джерел формування та зумовлює значні обсяги орендних виплат; застосування різних форм державної підтримки підприємств.

З’ясовано, що умови функціонування сільськогосподарських підприємств стають складнішими, кількість зовнішніх та внутрішніх факторів, які можуть негативно впливати на забезпечення їхньої діяльності фінансовими ресурсами, збільшується. Останніми роками понад третину підприємств були збитковими і мали незадовільний фінансовий стан (частка збиткових підприємств у 2000 р. – 34,5 %, 2002 – 53,2, у 2005 р. – 36,2 %). Тому в процесі їх забезпечення фінансовими ресурсами обов’язковим є врахування фактора ризику.

Прагнення мати повне уявлення про дію різноманітних економічних ризиків спонукало запропонувати додаткові класифікаційні ознаки для їх групування за: фінансовими операціями, фінансовими наслідками, реальністю впливу на фінансові результати, направленістю дії на фінансові результати, методом оцінки, рівнем впливу на втрату платоспроможності, сферою виникнення, періодичністю, рівнем втрати ліквідності активів, терміном дії та інтенсивністю впливу на фінансові результати, масштабністю впливу, варіацією прояву, впливом на складові фінансових ресурсів, дією на бухгалтерський баланс, ступенем впливу на знецінення активів. Такий підхід до класифікації враховує особливості економічного циклу сільськогосподарських підприємств, закономірності та взаємозалежності їх фінансових потоків, дозволяє ранжувати групи та види ризиків з одночасним групуванням їх за кількома класифікаційними ознаками з метою визначення їх місця і ролі в системі забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами. Виявлено зовнішні і внутрішні ризики, які впливають на функціонування сільськогосподарських підприємств. Серед них найважливішими є природно-кліматичні, цінові та законодавчі ризики. Встановлено, що сільськогосподарські підприємства мають обмежений вибір інструментів з управління ризиками: страхування, диверсифікація (набір культур, сівозміни та комбінування виробництва рослинницької і тваринницької продукції) та сезонні кредити. Більшість господарств не мають достатніх фінансових ресурсів для стабілізації фінансового стану в разі одержання збитків через несприятливі погодні умови. Це зумовлює необхідність державного регулювання механізмів зниження рівня ризику в аграрному секторі. З’ясовано, що у світі в практиці сільськогосподарських підприємств широко використовується такий інструмент зниження ризику як страхування.

У третьому розділі – “Практика забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств” проаналізовано та узагальнено сучасну практику забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств і виявлено фактори, що впливають на ці процеси.

З метою вдосконалення процесу забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами, його складовою визначено фінансову діагностику, що дозволяє відстежувати тенденції забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, ідентифікувати їх фінансовий стан, виявити проблеми та розробити рішення щодо можливих напрямів їх розв’язання. Розроблена логічно-структурна схема проведення діагностики забезпечення фінансовими ресурсами включає: спостереження, облік, аналіз, інформаційно-технічні операції, оцінку, планування, моделювання та прогнозування. Відмітною особливістю запропонованого підходу і алгоритму здійснення діагностики є те, що він дозволяє дослідити фінансові процеси у взаємозв’язку та взаємозалежності і достовірно та своєчасно виявити позиції сільськогосподарських підприємств щодо забезпечення їх фінансовими

ресурсами.

Встановлено, що ситуація, яка склалася останніми роками в сільськогосподарських підприємствах, не сприяла поліпшенню їх фінансового стану та забезпеченості фінансовими ресурсами. Незважаючи на суттєвий приріст обсягу фінансових ресурсів упродовж 2001 – 2005 рр. (на 12375,6 млн грн, тобто майже в 3 рази), співвідношення між складовими фінансових ресурсів залишилося майже незмінним. Так, грошові кошти становили 2,9 – 4,3 %, поточні фінансові інвестиції від 1,4 до 2,9 %, готова продукція і товари від 21,8 до 26,3 %, а дебіторська заборгованість від 68,9 до 73,5 %. При цьому необхідно відмітити, що питома вага фінансових ресурсів у структурі активу балансу сільськогосподарських підприємств значно збільшилася. Якщо у 2000 р. вони становили лише 9,7 %, то у 2005 р. вже 27,3 %. Здійснена оцінка структурних зрушень за допомогою коефіцієнта абсолютних структурних змін (табл. 1) свідчить, що в 2000 – 2005 рр. відбулася певна стабілізація співвідношення між їх складовими. Частка кожної з них у загальному обсязі фінансових ресурсів порівняно з попереднім роком змінювалась в середньому не більше ніж на 2,4 відсоткового пункту, а за 2001 – 2005 рр. – лише на 1,4 відсоткового пункту.

Таблиця 1

Аналіз динаміки структури фінансових ресурсів

сільськогосподарських підприємств України, відсоткових пунктів

Показник | Рік | 2005 р. до

2001 р. | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Абсолютні відхилення елементів структури фінансових ресурсів до попереднього року: | готова продукція, товари | 2,5– | 2,8– | 1,8 | 2,5– | 0,7– | 0,3 | дебіторська заборгованість– | 2,3 | 1,0 | 4,1– | 3,6– | 0,4– | 1,2 | поточні фінансові інвестиції | 0,1 | 0,6– | 1,2– | 0,2– | 0,2– | 1,0 | грошові засоби – | 0,3 | 1,2– | 1,1 | 1,3 | 1,3 | 2,4 | Коефіцієнт абсолютних структурних змін | 1,7 | 1,6 | 2,4 | 2,3 | 0,8 | 1,4 |

Для виявлення чинників, які впливають на обсяги фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, застосовано кореляційно-регресійний аналіз. Це дало змогу виявити, що зростання обсягів фінансових ресурсів тісно залежить від збільшення надходжень від реалізації (rxy= 0,9701, а В = 0,9410) та від обсягів кредиторської заборгованості (rxy= 0,968, а В = 0,9382), й меншою мірою – від обсягів залучених кредитів сільськогосподарськими підприємствами (rxy= 0,826, а В = 0,6822) і не має тісного зв’язку із збільшенням виробництва валової продукції (rxy= 0,468, а В = 0,219).

Рівень коефіцієнтів ліквідності сільськогосподарських підприємств за аналізований період був далекий від оптимальних показників (коефіцієнт ліквідності першого ступеня від 0,013 до 0,046; коефіцієнт покриття від 1,17–1,46). Хоча необхідно відмітити, що за шість років спостерігається тенденція неухильного зростання усіх вказаних коефіцієнтів.

Дослідження особливостей організації управління фінансовими потоками в сільськогосподарських підприємствах України теж засвідчили наявність несприятливих тенденцій в забезпеченні організації цього процесу.

Виявлено фактори, що прямо або опосередковано впливають на фінансові потоки сільськогосподарських підприємств та форму залежності між ними (пряма, обернена). Особливе значення серед них має обсяг таких фінансових потоків як приріст дебіторської та кредиторської заборгованості. Середній термін сплати рахунків покупцями сільськогосподарської продукції становив у 2004 р. 204 дні, в 2005 р. 191 день проти 101 дня у 2000 р., що свідчить про зниження рівня роботи з партнерами. Середній період прострочення платежу становив у 2005 р. 255 днів проти 375 днів у 2003 р., що характеризує деяке поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Дані таблиці 2 свідчать, що обсяги кредиторської заборгованості у 2004 р. майже на 40% не покривалися дебіторською заборгованістю, а у 2000 р. обсяги дебіторської лише на третину покривали кредиторську заборгованість сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 2

Стан дебіторської та кредиторської заборгованостей

сільськогосподарських підприємств України

Показник | Рік | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості | 3,53 | 2,51 | 2,75 | 1,65 | 1,76 | 1,91 | Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості | 1,18 | 1,02 | 1,18 | 0,96 | 1,10 | 1,43 | Тривалість дебіторської заборгованості, днів | 101 | 143 | 131 | 218 | 204 | 191 | Тривалість кредиторської заборгованості, днів | 305 | 352 | 305 | 375 | 327 | 255 | Співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської | 33,6 | 40,5 | 42,8 | 57,7 | 62,6 | 74,9 |

Для забезпечення процесу оптимізації фінансових потоків запропоновано здійснення заходів за наступною методикою: визначити потенційні джерела формування фінансових ресурсів; розрахувати можливі обсяги надходження фінансових ресурсів за відповідними джерелами; визначити ефективні напрями використання фінансових ресурсів; розрахувати необхідну суму надходження фінансових ресурсів; скласти платіжний календар за надходженнями та використанням фінансових ресурсів; здійснити оцінку ефективності використання фінансових ресурсів з врахуванням відповідних ризиків; розробити заходи щодо зменшення рівня ризику; визначити заходи щодо

підтримки необхідного рівня платоспроможності підприємства; розрахувати необхідні обсяги страхового фонду фінансових ресурсів; визначити необхідний розмір залишків грошових засобів; порівняти фактичні обсяги виробничих запасів з нормативними; здійснити комплексне дослідження факторів, що прямо чи опосередковано впливають на фінансові потоки; виявити причини відхилення чистого фінансового потоку від прибутку за певний період часу; розрахувати швидкість обороту кредиторської та дебіторської заборгованостей; розробити комплекс процедур щодо прискорення інкасації дебіторської заборгованості; оцінити рівень збалансованості припливу та відтоку фінансових ресурсів за обсягом і часом; розробити заходи щодо виправлення виявлених недоліків стосовно управління фінансовими потоками підприємства. Зазначена методика дозволяє розробити комплексні і послідовні організаційні заходи щодо регулювання та контролю за обсягами і рухом фінансових потоків, сприяє координації зусиль зацікавлених осіб, забезпечує суттєве підвищення якості організації управління фінансовими потоками в сільськогосподарських підприємствах, що сприятиме досягненню високих темпів їх економічного розвитку.

Встановлено, що нині державне регулювання здійснюється без проведення аналізу щодо інформації про фінансові потоки сільськогосподарських підприємств, без оцінки того як це позначиться на їх абсолютній ліквідності, без діагностики факторів, які викликали певні заходи державного впливу. Розроблена схема інструментів державного регулювання фінансових потоків сільськогосподарських підприємств прямого та опосередкованого впливу включає такі інструменти: державні інвестиції та кредити, митні тарифи, санкції, валютне регулювання, встановлення мінімальної заробітної плати, розмір мінімального статутного фонду, обов’язкове формування цільових фондів, розмір амортизаційних відрахувань, система розрахунків, форми платежів, склад бази відрахувань, розмір облікової ставки, ставки податків і відрахувань, субсидії, склад бази оподаткування, види обов’язкового страхування, цінове регулювання, операції на ринку цінних паперів, матеріальне стимулювання встановлення мінімального розміру дивідендних виплат. Застосування даних інструментів дозволить управляти фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств на макрорівні, забезпечуючи стабільність та рівномірність цих потоків.

Специфікою функціонування сільськогосподарських підприємств України є те, що переважна більшість з них орендує землю та майно у великої кількості власників (91,2 % сільськогосподарських угідь взято сільськогосподарськими підприємствами в оренду). Це суттєво впливає на забезпечення фінансовими ресурсами згаданих підприємств насамперед через значні орендні виплати. Обсяг продукції сільського господарства, виданої пайовикам у рахунок орендної плати за земельно-майнові паї (частки) в 2000–2005 рр. становив майже до 6,6 %. А витрати на такі цілі сільськогосподарських підприємств сягають понад 10 % виручки (табл. 3), і більше ніж 14 % усіх витрат.

Таблиця 3

Співвідношення орендних виплат з фінансовими результатами

Показник | Рік | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Орендні виплати, млн грн | 2177,0 | 2515,6 | 2200,1 | 2347,0 | 2354,7 | Виручка, млн грн | 17787 | 17117 | 17293 | 23258 | 24840 | Частка орендних виплат до виручки, % | 12,2 | 14,7 | 12,7 | 10,1 | 9,4

Прибуток, млн грн | 834,1– | 330,8– | 4,6 | 2689,3 | 3584,8 | Частка орендних виплат до прибутку, % | 261–– | 87,2 | 65,7 |

Виявлено, що збільшення обсягів орендних виплат мало залежить від збільшення виробництва валової продукції (rxy= 0,4383, а В = 0,1921), від надходжень від реалізації (rxy= 0,1576, а В = 0,0248), і зовсім немає зв’язку з обсягами прибутків (rxy= 0,224, а В = 0,0005).

Орендні виплати нараховуються, головним чином, готовою продукцією і послугами, частка розрахунків у грошовій формі становить 19 % (варіація від 1 % до 66 %). Часто підприємства проводять розрахунки зерном і їх частка становить 37 % (варіація від 4 до 86 %). Крім того, набули поширення розрахунки послугами (особливо у фінансово слабких підприємствах), частка яких становить 23 % (варіація від 1 % до 70 %). Така ситуація, демонструючи плюралізм підходів і концепцій, не задовольняє власників землі, і тому не буде заохочувати до купівлі землі у майбутньому, коли землі сільськогосподарського призначення будуть продаватися. Також вона не задовольняє власників сільськогосподарських підприємств, оскільки орендні виплати для них обтяжливі і не сприяють зростанню їхньої економічної активності.

Наведена картина в новочасних вимірах поставила проблему співвідношення причин та наслідків орендних виплат, суттєвих відмінностей між звичаями і поведінкою власників орендно-майнових паїв та підприємств і про можливості та умови їх взаєморозуміння. Тому необхідні заходи щодо корінного перегляду формування політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств.

З метою уникнення однобічності, проведений порівняльний аналіз орендних виплат з дивідендною політикою переробних підприємств АПВ, який дозволив виявити і оцінити основні фактори впливу на політику участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств. Серед них: державне регулювання, відсутність конкуренції, терміни оренди, поточні інтереси засновників та керівництва підприємства, тобто найбільший вплив мають адміністративні та суб’єктивні чинники. Крім того, виявлені умови, які необхідно враховувати при формуванні такої політики: дію закону земельної ренти; фактори ринкового середовища; наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів на підприємстві для орендних виплат; наявність різноманітних кредитних та фінансових обмежень; поточні фінансові зобов'язання й існування заборгованості за ними; статутні вимоги; мету та економічні завдання підприємства; норми податкового законодавства; наявність прибуткових альтернатив вкладання фінансових ресурсів у певні періоди; інтереси власників земельних та майнових паїв; встановлення терміну виплат відповідно до платіжного календаря.

Обґрунтовано, що основні завдання, які необхідно вирішити при