СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

ІВАНЧЕНКО ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ

УДК 153.72.+371.044.+22

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ПІДЛІТКІВ ДО СИСТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

13.00.07 – теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Чиж Олександр Никифорович, професор кафедри педагогіки дошкільного виховання і початкового навчання Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Ротерс Тетяна Тихонівна, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України,

кандидат педагогічних наук Компанієць Юрій Анатолійович, заступник начальника кафедри спеціальної фізичної та вогневої підготовки Луганського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Захист відбудеться „27” листопада 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий „26” жовтня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрющук А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. З утворенням Української незалежної держави фізичне виховання дітей, учнівської молоді стало справою українського народу. Розбудова національної системи фізичного виховання, її докорінне формування має стати основою відтворення фізичного потенціалу народу, зміцнення здоров’я й підвищення фізичної підготовки дітей та молоді, виходу вітчизняної фізичної культури та спорту на рівень світових стандартів (Л.В. Волков, Г.М.Максименко, Т.Т. Ротерс, Л.П.Сергієнко, Б.В. Сермєєв, Б.М. Шиян, В.С. Язловецький). Упродовж останніх років в Україні склалася тривожна ситуація – погіршилося здоров’я й фізична підготовка дітей, учнівської та студентської молоді. Це насамперед пов’язано з кризовим станом національної системи фізичного виховання населення, яка не відповідає сучасним вимогам та міжнародним стандартам. Основними причинами кризи є знецінення соціального престижу фізичної культури, спорту, здорового способу життя; бюрократизація всіх ланок підготовки й перепідготовки фізичних кадрів; недооцінка в дошкільних навчальних закладах соціальної оздоровчої та виховної цінності фізичної культури; залишковий принцип фінансування розвитку фізичної культури та спорту. І, як кінцевий результат такого стану національної системи фізичної культури, є дуже низький рівень позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл (Г.В. Безверхня, Л.В. Волков, В.Г. Григоренко, Т.Ю. Круцевич, В.С. Язловецький, М.Ф. Яковлєв). Отже, виникла необхідність радикального перегляду й перебудови системи фізичного виховання підростаючого покоління. Стратегічними цілями на цьому шляху є формування в дітей та учнівської молоді морального та психічного здоров’я, усвідомленої потреби в систематичному фізичному вдосконаленні, розвиток позитивної мотивації усвідомленої потреби до самостійних й організованих занять фізичною культурою, спортом, набуття знань та умінь здорового способу життя (В.А. Вишневський, Т.Т. Ротерс, Б.В. Сермєєв, В.А. Сухомлинський, В.Ф. Шаталов, Г.П.Шевченко, Б.М. Шиян, В.С. Язловецький, М.Ф. Яковлєв).

Пріоритети особистості в суспільстві декларуються не тільки її правами, але й конкретними державними реформами, спрямованими на задоволення потреб та інтересів людини. Індикатором прогресивних гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну програму “Фізичне виховання – здоров’я нації ”, яка підписана Президентом України. На відміну від попередніх програм, головною метою реформ системи фізичного виховання має бути покращення здоров’я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів (Г.Л. Апанасенко, Г.В. Безверхня, Л.В. Волков, Т.Ю. Круцевич, Б.М. Шиян та ін.)

Натомість ще й досі не розкрито психологічні та педагогічні механізми мотивації сприйняття фізичної культури як чинника загального гармонійного розвитку особистості; не з’ясовано структурні елементи свідомого ставлення дітей та учнівської молоді до фізичної культури, спорту та здорового способу життя; практична педагогіка, теорія й методика фізичного виховання спортивної підготовки потребує наукового обґрунтування структурних компонентів позитивної мотивації (мотиваційно-потребностний, когнітивний, аксиологічний, праксиологічний, афективний) та методики її формування в дітей та учнівської молоді на уроках фізичної культури, в умовах позакласної роботи, при виконанні домашніх завдань із фізичної культури, в умовах сімейного та самостійного фізичного виховання. Наш висновок підтверджується поглядами таких учених, як Л.В. Волков, П.Ф. Лесгафт, Б.Ф. Ломов, О.В. Петунін, Б.В. Сермєєв, К.В. Судаков, В.А. Сухомлинський та інших.

Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування в учнів мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом” як достатньо актуальної.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження проводиться відповідно до напрямків, окреслених комплексною програмою “Діти України”, “Освіта”, “Фізична культура - здоров’я нації ”, “Концепції реформування національної системи фізичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді України”, “Концепції національного виховання”. Тема дисертації входить до складу тематичного плану науково-дослідницької роботи Слов’янського державного педагогічного університету, що виконується кафедрою теоретичних, методичних основ фізичного виховання та реабілітації (реєстраційний номер 0225U008543).

Об’єкт дослідження – формування у підлітків загальноосвітніх шкіл мотивації до занять фізичною культурою і спортом.

Предмет дослідження – цілісний педагогічний процес формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

Мета дослідження – визначити й експериментально апробувати педагогічну модель формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом в учнів загальноосвітніх шкіл.

Гіпотеза дослідження. Ми припустили, що чітко структурована педагогічна модель формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом в учнів (свідоме ставлення до особистих стандартів психофізичного розвитку, оптимальна орієнтація учнів на ефективну діяльність, систематичне підкріплення діяльності позитивними результатами, система широкої репрезентації компонентів фізичної культури та спорту, каузальний тип усвідомлення результатів діяльності, задоволення від діяльності, потреба в систематичних заняттях) буде впливати на особистість кожного учня через структурні компоненти (мотиваційно-потребностний, когнітивний, аксиологічний, праксиологічний, афективний) свідомості, які у свою чергу, виступають елементами мотиваційної свідомості, орієнтирами якої є духовні цінності фізичного вдосконалення людини.

Завдання дослідження:

1.Виявити педагогічні аспекти формування ставлення учнів загальноосвітніх шкіл до фізичної культури і спорту;

2.Визначити критерії, показники й рівні сформованості означеної мотивації в учнів;

3.Виявити провідні педагогічні умови й домінуючі мотиви сприйняття фізичної культури і спорту;

4.Науково обґрунтувати й апробувати педагогічну модель формування позитивної мотивації в учнів до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

Теоретико – методичними засадами дослідження виступили: принципи системного підходу в педагогіці (Б.Г. Ананьєв, Ю.К. Бабанський, Л.С. Виготський, Б.І. Коротяєв, Б.Ф. Ломов, Г.П. Шевченко),єдність свідомості й самосвідомості в діяльності (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); концептуальні підходи до сутності емоцій у структурі особистості (Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, Ж. Піаже, О.Н. Чиж), теорія емоційної регуляції (У.С. Кон, Б.М. Теплов); культурно-історична концепція психічного розвитку людини (Л.С. Виготський, Н.Н. Леонтьєв, К.В. Судаков); теорія функціональних систем психічної та рухової діяльності (П.К. Анохін, К.В. Судаков); теорія мотивованого деференційно-інтегрального підходу до розвитку психофізичних здібностей (В.Г. Григоренко).

Методи дослідження: організаційні: лонгетюдний і порівняльний; теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація; емпіричні: спостереження, опитування, бесіда, анкетування, тестування, констатуючий і формуючий експерименти; аналітичні: кількісний і якісний аналіз із використанням методів варіаційного й кореляційного аналізу; анкетування на виявлення тенденцій сприйняття фізичної культури (В.Г. Григоренко ); тест на рівень здоров’я (В.Н. Судаков, В.С. Язловецький); тести оцінки рівня розвитку моторно-вісцеральної та вісцеро-моторної регуляції, фізичних здібностей та нервово-м’язової працездатності (А. Анастазі, І.В. Аулик, Д.Д. Донський, В.М. Заціорський, Л.П. Сергієнко, Б.В. Сермєєв).

Організація дослідження. Базою дослідження виступили Слов’янський державний педагогічний університет (кафедра теоретичних, методичних основ фізичного виховання та реабілітації), загальноосвітні школи № 1, 5, 8, 10, 12, 13, 15, 17 м. Слов’янська Донецької області, а також Святогірський дитячий реабілітаційний центр “Смарагдове місто”.

В процесі дослідження закономірностей формування мотиваційної сфери підлітків, динаміки мотивів, що її утворюють, величини пролонгованості різних мотивів,тривалості їх збереження та дієвості, рівня усвідомленості, детермінант розвитку у школярів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом було охоплено 980 учнів міста Слов’янська та Святогорська Донецької області віком від 11 до 15 років, з них 530 хлопців і 450 дівчат. Контрольна і експериментальна групи були укомплектовані учнями 14-15 років кількістю по 42 учня.

Дослідження було реалізовано в три етапи:

На першому етапі (2002-2003р.р) були проведені теоретичні дослідження з обраної теми, сформульовано мету, визначено завдання та адекватні методи експериментальної роботи. У цей час проводилися педагогічні спостереження, анкетування, бесіди з учнями, педагогами, батьками з питань формування позитивної мотивації у підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя.

На другому етапі (2003-2004р.р) був реалізований констатуючий експеримент, який дозволив: виявити вікові та статеві закономірності формування у підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя; виявити співвідношення екзогенних та ендогенних соціально-педагогічних і психологічних факторів, що впливають на виховання означеного педагогічного явища; побудувати концептуальну модель формування позитивної мотивації у підлітків до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя.

На третьому етапі (2005-2006р.р) проводилися: формуючий педагогічний експеримент; аналіз результатів констатуючого та формуючого експериментів; узагальнення та теоретичне обгрунтування цих результатів дослідження; розробка методичних рекомендацій, що впроваджувалися в практику загальноосвітніх шкіл; визначалися перспективи подальших досліджень.

Наукова новизна дослідження: вперше виділено й обґрунтовано педагогічні фактори, що визначають сформованість свідомого ставлення учнів до фізичного вдосконалення свого тіла на позитивну мотивацію сприйняття фізичної культури та спорту; розкрито й обґрунтовано педагогічний механізм свідомого сприйняття фізичної культури та спорту й формування означеної мотивації рівні її основних компонентів (мотиваційно-потребностний, когнитивний, аксиологічний, праксиологічний, афективний). Розроблено проективну модель формування позитивної мотивації та визначено систему методичних приписів алгоритмічного типу для її використання в умовах уроків фізичної культури та позакласної роботи (освітній, виховний, корективний, діагностичний, стимулюючий, поведінковий аспекти).

Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено методику формування мотивації свідомого сприйняття фізичної культури учнями, визначено науково-методичні шляхи її реалізації в умовах професійної діяльності вчителів фізичної культури, викладачів-тренерів. Запропонована методика пройшла апробування й впровадження в теоретичні та практичні заняття з фізичної культури в школі, як в умовах уроків фізичного виховання, так і в умовах позакласної роботи загальноосвітніх шкіл, ДЮСШ міста Слов’янська та реабілітаційного центру ,,Смарагдове місто” міста Святогорська Донецької області.

Достовірність отриманих результатів дослідження забезпечувалася: обґрунтованістю методологічних положень, використанням різноманітних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету й завданням дослідження, дослідницько-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, проведенням якісного й кількісного аналізів одержаних даних, використанням методів математичної статистики.

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що він особисто провів констатуючий та формуючий педагогічний експерименти. Сомостійно узагальнив отримані результати, що дозволило йому побудувати концептуальну модель ефективного формування у підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри теоретичних, методичних основ фізичного виховання та реабілітації Слов’янського державного педагогічного університету (2001-2006р.), кафедри педагогіки дошкільного виховання та початкового навчання Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, на Всеросійській науково-практичній конференції “Образование для ХХІ века: доступность, эффективность, качество” м.Москва (2002р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” м. Луганськ (2003р), а також на X Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України ” м. Львів (2006р.).

Публікації. Основні положення дослідження відображено у 12 публікаціях, із них 4 - у фахових виданнях України, 3 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту 225 сторінок), списку використаних джерел (229 найменувань, з них 8 іноземними мовами). У роботі вміщено 3 таблиці, 11 малюнків та 3 додатки на 9 сторінках. Повний обсяг дисертації 234 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі ,,Психолого-педагогічна характеристика мотивації навчально-виховної діяльності учнів різного віку” проаналізовано стан проблеми позитивної мотивації у учнів загальноосвітніх шкіл до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя у педагогічній теорії, міжнародний аспект означеної проблеми. Розкрито сутність мотивації пізнавальної діяльності учнів, структуровано основні її компоненти та визначено методичні шляхи впливу педагогічних факторів її розвитку в процесі навчально-виховної діяльності.

Підвищення ролі суб’єктивного фактора в соціально-суспільному розвитку учнів, ускладнення умов навчально-виховної діяльності, фізкультурно-оздоровчої практики, збагачення та розвиток самої особистості дитини – такі основні вихідні причини, що обумовлюють величезний і всезростаючий інтерес суспільства до проблеми мотивації (Л.І. Божович, В.Г. Григоренко, І.С. Кон, Б.Ф. Ломов, Т.Т. Ротерс, В.Ф. Шаталов). Поняття мотивації діяльності людини містить у собі всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, мету, нахили, мотиваційні установки, ідеали, які безумовно посідають чільне місце в структурі особистості учня, проходячи її основні структурні утворення: спрямованість особистості, характер, емоції, здібності, діяльність і психічні процеси ( С.Л. Рубінштейн, E.P. Foils, R.E. Steward ).

Процес формування, розвитку особистості учня характеризується взаємним впливом мотивації на діяльність і діяльності на мотивацію, таким чином, мотивація є абсолютно необхідним компонентом для всякого цілісного психічного акту, всякого процесу інтелектуальної, фізичної, спортивної, трудової діяльності ( В.Г. Григоренко, А.К. Маркова, К.Г. Платонов, Б.Ф. Ломов ).

Сутність пізнавальної діяльності учня в сфері фізичної культури, спортивної підготовки, їх значущість для школяра грунтуються в його мотиваційній сфері ( пізнавальні, соціальні, фізкультурно-оздоровчі мотиви, мотиви досягнення, самоосвіти та розвитку, фізичного та спортивного удосконалення, здорового способу життя і т.і. ) при цьому означені мотиви набувають наступних характерних ознак:

1) наявність особистісного сенсу фізичної культури;

2) дієвість мотиву;

3) домінантна позиція мотиву;

4) дієвий прояв мотиву;

5) рівень усвідомлення мотиву;

6) ступінь поширення мотиву на різні соціально-актуальні типи діяльності учнів.

Таким чином, щоб зрозуміти, прогнозувати та формувати у учнів мотивацію до систематичних і усвідомлених занять фізичною культурою потрібно наряду з когнітивними, аксиологічними, праксиологічними, афективними та мотиваційно-потребностними перемінними брати до уваги характерні особливості і стан особистості кожного учня ( Л.В. Волков, В.Г. Григоренко, А.К. Маркова, Е. Торндайк, Б.Ф. Ломов, Т.Ю. Круцевич, Л.П. Сергієнко ).

Теоретичне дослідження дозволило встановити, що позитивна мотивація досягнення у галузі фізичної культури і спорту ефективно формується у учнів на засадах методів цілеполагання. Це пов’язано з тим, що всебічний розвиток дитини потребує формування цілеполагаючої особистості, яка вміє самостійно намічати свої цілі, створювати умови для їх реалізації в галузі фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності ( А.К. Маркова, Д.Б. Ельконін, Н.Ф. Яковлєв ). Звертає увагу на себе той факт, що по мірі ускладнення шкільного спортивного життя в учня відбувається народження нових мотивів пізнавальної діяльності спортивного удосконалення, вони сприяють появі нових цілей ( В.Г. Григоренко, К.Н. Корнілов, Т.Ю. Круцевич, І.П. Підласий, Б.Ф. Ломов ) та формуванню педагогічного вектору мета --- мотив --- результат досягнення мети. Педагогічний вектор мотив --- мета є вищим регулятором діяльності школярів у сфері фізичної культури і спору , тому що він, за твердженням В.Г. Григоренка, В.П. Горащука, Б.Ф. Ломова, Є.Н. Суркова, певним чином організує єдність моторних, когнітивних, психолого-емоційних, характерилогічних та інтелектуальних процесів їх цілісної системи рухової та спортивної діяльності.

Особливе значення для вирішення означеної проблеми мають науково- методичні роботи Г.Л. Апанасенка, В.Г. Григоренка, В.П. Горащука, Л.В. Судакова, І.С. Кона, які рекомендують в процесі формування мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом у учнів загальноосвітніх шкіл використовувати проблемні ситуації, потенціювання рухової, спортивної та фізкультурно-оздоровчої, інтелектуальної діяльності школярів, методи концептуального мосту ( міжпредметні зв’язки ), вербальні та рухові методи психологічної регуляції, методи морально-вольової підготовки і т.і..

Таким чином, вирішення питань формування означеної мотивації у учнів загальноосвітніх шкіл – це вирішення питань виховання особистості. Дієві мотиви навчання, виховання, фізичного та спортивного удосконалення, які мобілізують внутрішні сили учня для успішного психологічного та фізичного його розвитку, стають надбанням особистості, стійкими її властивостями. Відповідальне ставлення до фізичної культури, спорту, до здорового способу життя надалі виявляється і у навчальній, трудовій, соціально-суспільній діяльності школярів.

У другому розділі - ,,Педагогічні умови формування позитивної мотивації в учнів до систематичних занять фізичною культурою та спортом” розглянуто психолого-педагогічний механізм сприйняття школярами підліткової групи фізичної культури і спорту. Аналіз результатів дослідження дозволив виявити кризово негативну тенденцію якісного стану мотиваційно-потребностної сфери учнів загальноосвітніх шкіл. Так 68,7% хлопців та 51,3% дівчат віком 14-15 років відчувають певні труднощі в аргументованому поясненні позитивного впливу систематичних занять фізичною культурою і спортом. Встановлено, що тільки 46,8% хлопців і 32,3% дівчат регулярно цікавляться інформацією в сфері фізичної культури та оздоровчих технологій. 53,9% дівчат та 45,3% хлопців систематично не займаються фізичною культурою і спортом. 89,9% дівчат і 87,5% хлопців не знають свої особисті психо-фізичні стандарти. Тільки 8,0% хлопців і 7,5% дівчат за станом здоров’я віднесено до групи високого рівня, 25,0% хлопців і 30,5% дівчат мають середній і аж 67,0% хлопців та 62,0% дівчат мають низький рівень здоров’я. Основними негативними чинниками, що обумовлюють низький рівень мотивації та здоров’я респонденти визначають: низький рівень професійної підготовленності вчителя фізичної культури ( 42,3% ); вкрай незадовільні умови занять фізичною культурою ( 86,7% ); некомпетентне ставлення адміністрації та педагогів школи до здоров’я учнів, фізичної культури і спорту, до здорового способу життя ( 41,4% ).

У процесі дослідження була виявлена низка домінуючих мотивів у підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом, серед яких респонденти називають: вдосконалення стану здоров’я; досягнення впевненності в своїх можливостях; розвиток спортивної обдарованності; вдосконалення конституційних особливостей тіла, статури; етичні та естетичні параметри, компоненти фізичної культури і спорту; активна форма відпочинку; випробовування своїх можливостей в екстремальних умовах, професійно-прикладне значення фізичної культури і спорту.

На основі системи спеціально розроблених принципів виховання у учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом та інформації відносно вихідних експериментальних даних була розроблена концептуальна модель та технологічні моделі досягнення мети дослідження.

Концептуальна модель виховання у школярів означеної мотивації була реалізована на основі комплексної програми, яка була структурована в три етапи її експериментального впровадження у освітньо-виховне поле загальноосвітніх шкіл: вводно-мотиваційний, мотиваційно-пізнавальний та рефлексивно-оцінний етапи фізичного виховання школярів. Технологічні моделі реалізації комплексної програми включали етапну систематизацію їх наступних компонентів та функціональних зв’язків: мету і завдання виховання мотиваційної сфери учнів; вихідну інформацію, комплекси дидактичних засобів, механізми формування мережі асоціативної репрезентації й сприйняття структурних компонентів фізичної культури і спорту, як соціально-педагогічного явища ( міжпредметні зв’язки в структурі навчально-виховного процесу підлітків); психолого-педагогічний моніторинг ( рис.1 ).

Зміст кожного етапу, як видно із рисунка 1, був розбудований таким чином, щоб забезпечити базові психолого-педагогічні умови ефективного виховання позитивної мотивації у підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Багатокомпонентна структура, етапно адаптованих технологічних моделей виховання у учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом включала наступні базові чинники: інформація відносно особистісних психологічних та фізичних стандартів учнів, що були охоплені формуючим експериментом; дидактичний комплекс ефективної орієнтації свідомості учнів на якісну діяльність в різноманітних формах фізичної культури і спортивної підготовки; психолого-педагогічні фактори виховання у учнів оптимістичних сподівань відносно розвитку фізичних та спортивних кондицій;

Пізнавальна Ситуації подолання Активність

Рис. 1. Структура педагогічної моделі формування у підлітків мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом.

систематичний психолого-педагогічний моніторинг спрямований на позитивне підкріплення успішності їх фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; атрибутивний механізм реалізації учнями свідомого відношення до фізичної культури, спорту і здоров’я, як до соціально-особистістних цінностей.

Спираючись на теоретичні положення принципу мотивованих диференційно-інтегральних оптимумів педагогічних факторів в психолого-фізичному розвитку людини ( В.Г. Григоренко,1991 ) на кожному етапі були використані наступні модифіковані критерії оцінки рівня сформованості означеної мотивації в цілістній багатокомпонентній структурі діяльності учнів: а) критерій когнітивного компоненту – наявність у учнів певної системи знань із питань теорії і методики фізичного виховання, спортивної підготовки; валеології, гігієни; оздоровлення та безпеки життєдіяльності; пошуку додаткової інформації в сфері фізкультурно-оздоровчої роботи; б) критерій аксиологічного компоненту – рівень сформованності системи ціннісного ставлення учнів до матеріальних та духовних досягнень фізичної культури, спорту, оздоровчих технологій; відношення учнів до свого здоров’я, як до соціально-особистістної цінності; в) критерій праксіологічного компоненту – рівень сформованості у учнів фонду життєво актуальних рухових навичок і умінь; фізичних якостей, нервово-м’язевої працездатності; здатність використовувати рівень фізичної підготовленості в ситуативно-варіативних умовах; рівень дотримання учнями правил і норм здорового способу життя; г) критерій афективного компоненту – рівень самореалізації учнів в галузі фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи; рівень стійкого емоційно-позитивного ставлення учнів до свого здоров’я, рухової та психолого-емоційної підготовленості; бажання інтегруватися до національних традицій; д) мотиваційно-потребносний критерій – рівень спонукань; свідомого бажання; інтересу; свідомого відношення до систематичних занять фізичною культурою і спортом; загартовуючими процедурами, до здорового способу життя; рівень свідомої профілактики шкідливих звичок, потреби систематичних занять з формування культури здоров’я в аспекті трудової та професійної діяльності.

При такій системі педагогічного впливу підліток стає суб’єктом психологічного та фізичного вдосконалення, у нього формуються організаційні вміння, ініціатива, активність, креативний підхід до фізичної культури, спорту, до здорового способу життя. В учнів змінюється мотивація діяльності: домінуючими мотивами стають пізнавальні, виховні, творчі й соціальні мотиви. Індивідуалізований комплекс дидактичних засобів, організаційні міжпредметні зв’язки, систематичне підтвердження соціально-педагогічної орієнтації школярів на продуктивну креативну діяльність стійкою динамікою поліпшення результатів їх психолого-фізичного розвитку, спортивних досягнень стало потужнім фактором розвитку у підлітків соціально-актуальних мотивів, формування системи психолого-педагогічних показників позитивного ставлення до шкільного виховання, навчання та суспільної діяльності. Ознаками високого рівня ефективності експериментальної педагогічної технології були наступні ендогенні показники: активне включення учнів до навчально-виховної діяльності, креативне сприйняття пізнавального матеріалу, акцентована зосередженість на навчальному матеріалі, відсутність відволікань, концентрація уваги на меті та завданнях уроку фізичної культури, спортивної підготовки.

Реалізація етапної структури комплексної програми формування в підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом показала, що оптимальне і індивідуалізоване психолого-фізичне вдосконалення їх стану, інформаційне забезпечення педагогічного процесу та його результатів є потужним інтегратором, який комулює й розвиває спеціальні та соціальні мотиви в сфері фізичного виховання та спортивної підготовки школярів, формування у них здорового способу життя, культури здоров’я, як соціально-особистісної цінності.

На основі результатів наукових досліджень нами були обґрунтовані такі висновки:

1. Встановлено, що в спортивній педагогіці недостатньо розроблено науково-практичні шляхи формування в підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом, до здорового способу життя. Результатом такого явища є вкрай низькі показники в школярів стану здоров'я, рухової сфери (фізичний розвиток, рухові здібності, нервово-м'язова працездатність, моторно-вісцеральна й вісцеро-моторна регуляція, фонд життєво важливих рухових навичок і вмінь). Учителі фізичної культури, викладачі-тренери не володіють знаннями й сучасними технологіями формування в школярів мотивації до систематичних занять фізичним удосконалюванням, що формує в них негативну тенденцію зниження привабливості й ефективності уроків фізичної культури, форм позакласної й позашкільної роботи з фізичного виховання та спортивної підготовки. Такий стан проблеми формування мотиваційної сфери підлітків у галузі фізичної культури та спорту спонукав нас до розробки й наукового обґрунтування педагогічної моделі розвитку мотивації в школярів до систематичних занять фізичною культурою та спортом.

2. Результати констатуючого експерименту дозволили встановити, що низький рівень мотивації в підлітків до систематичних занять фізичною культурою та спортом обумовили таку тенденцію в сприйнятті їх структурних компонентів: 53,9 % дівчаток і 45,3 % хлопчиків не займаються фізичною культурою та спортом; показник відвідуваності уроків фізичного виховання як у хлопчиків (79,5 %), так і в дівчаток (78,9 %) знаходиться на низькому рівні; 62,3 % дівчаток і 56,7 % хлопчиків протягом 2-х останніх років не брали участь у змаганнях, а ті, хто брав (хлопчики-43,3 %, дівчатка-38,7 %) участь, у 25,5 % випадків відчували почуття дискомфорту, тривоги, непевності у своїх можливостях; 68,7 % хлопчиків і 64,6 % дівчаток відчувають значні труднощі в аргументації позитивного впливу фізичної культури, спорту на стан здоров'я людини; украй низький рівень інформованості підлітків, так, 53,2 % хлопчиків і 67,7 % дівчаток не цікавляться інформацією у сфері фізичної культури, спорту й здорового способу життя; 89,9 % дівчаток і 87,5 % хлопчиків не знають свої особистісні психофізичні стандарти; 8,0 % хлопчиків і 7,5 % дівчаток за станом здоров'я віднесено до групи з високим рівнем, 25,0 % хлопчиків і 30,5 % дівчаток до групи із середнім, і 67,0 % хлопчиків і 62,0 % дівчаток до групи з низьким рівнем.

3. У процесі досліджень в підлітків було виявлено домінуючі мотиви до систематичних занять фізичною культурою та спортом:

- вдосконалювання психофізичних можливостей, стану здоров'я;

- досягнення впевненості у своїх можливостях (в умовах конкурентних стосунків, змагань);

- розвиток рухової та змагальної обдарованості;

- вдосконалювання конституції тіла, корекція й компенсація неадекватних параметрів статури;

- етичні й естетичні структурні компоненти фізичної культури та спорту;

- викорінювання шкідливих звичок, здоровий спосіб життя, загартовування організму;

- випробування себе в екстремальних умовах навчально-тренувальних занять і змагань;

- професійно-прикладне значення фізичної культури та спорту;

- активна форма відпочинку, відновлення фізичних і психічних можливостей організму.

У розвитку мотиваційної сфери підлітків стосовно фізичної культури та спорту основну педагогічну функцію виконує оптимальна структура процесу навчання (система знань, фонд життєво важливих рухових навичок та вмінь, фізичні здібності, самоконтроль, самостійні заняття і т.д.), спрямована на формування компетентності в школярів в галузі фізичної освіти.

4. Процес формування в підлітків мотивації до фізичної культури і спорту було реалізовано на основі спеціально розробленої педагогічної моделі. Структуру цієї моделі склала етапна систематизація таких її компонентів, як: мета й завдання формування мотиваційної сфери школярів; інформація про якісний стан їх психічної сфери; комплекс дидактичних засобів і методів; механізм формування мережі репрезентації й сприйняття структурних компонентів фізичної культури та спорту (міжпредметні зв'язки): етап мотивовано-базової підготовки, мотивовано-пізнавальний етап і мотивований рефлексивно-оцінний етап. На кожному етапі було реалізовано такі психолого-педагогічні умови й принципи розвитку мотиваційної сфери підлітків:

- оцінка й свідоме уявлення про свої особистісні психофізичні стандарти;

- ефективна орієнтація школярів на свідому й продуктивну діяльність на кожному уроці фізичної культури та спорту;

- формування позитивних психолого-педагогічних установок у кожного школяра щодо своїх психофізичних можливостей і спортивних здібностей;

- формування в кожного школяра свідомого уявлення про оздоровчий і вдосконалюючий вплив фізичної культури та спорту на організм людини;

- систематичне підкріплення діяльності школярів в умовах їх фізичного виховання (уроки фізичної культури, позакласні й позашкільні заняття) динамікою поліпшення показників якісного стану рухової сфери;

- надбання школярами специфічних психофізичних якостей, здібностей, навичок і вмінь, досвіду спілкування, позитивного “Я” концепції підлітка;

- аргументоване розуміння школярами причинності своїх психофізичних й інтелектуальних досягнень в галузі фізичного вдосконалювання (як специфічного процесу навчання), задоволення від результатів своєї діяльності, віра у свої індивідуальні можливості;

- інтеграція спеціальних мотивів до систематичних занять фізичною культурою і спортом в широкі соціальні мотиви підлітка.

5. Розроблено експериментальну програму формування в підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом, яку було спрямовано на розвиток основних факторів психолого-педагогічного механізму свідомого сприйняття структурних компонентів процесу фізичного вдосконалювання людини. Методологічною основою програми був синтез знань методики фізичного виховання та спортивної підготовки, психології. Вона була спрямована на інтенсивне формування в підлітків спеціальних і соціальних мотивів до систематичних занять фізичною культурою та спортом. Методичні її особливості полягали в тому, що вона включала: систему алгоритмів; комплекс дидактичних засобів; методи індивідуального дозування педагогічних факторів; єдність уроків фізичної культури, форм позакласних і позашкільних занять; систему міжпредметних зв'язків; систему оцінки й стимулювання діяльності школярів; методи формування й корекції домінуючих мотивів, їх трансформації в соціальні мотиви. Упровадження програми в практику (принципи й алгоритми) здійснювалося на основі її етапної структури.

6. Результати констатуючого й формуючого експериментів показали досить високий рівень ефективності розробленої програми формування в підлітків мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом: 82,7 % хлопчиків і 79,9 % дівчаток досліджуваних експериментальних груп почали систематичні заняття (контрольна: хлопчики-37,5 %, дівчатка-28,5 %, t=11,3, Р<0,001); показник пропуску занять знизився в хлопчиків на 83,4 %, у дівчаток на 84,9 % (контрольна: хлопчики-22,5 %, дівчатка-31,6 %, t=10,7, Р<0,001); 86,5 % хлопчиків і 81,9 % дівчаток обрали основними формами фізичного вдосконалювання уроки фізичної культури й секції (контрольна: хлопчики-10,8 %, дівчатка-9,5 %, t=12,6, Р<0,001); показник інформованості збільшився в експериментальних групах до 89,8 % у хлопчиків і 86,7 % у дівчаток, а в контрольних він досягав рівня 31,5 % у хлопчиків і 26,8 % у дівчаток, показник t=14,2, Р<0,001; рівень аргументації в експериментальних групах виріс до 90,3 % у хлопчиків і 89,9 % у дівчаток, а в контрольних знаходився в межах 18,2 % у хлопчиків і 15,4 % у дівчаток, t=11,8, Р<0,001; професійна привабливість діяльності “учителя фізичної культури”, “викладача-тренера” виросла до 38,5 % у хлопчиків і 20,9 % у дівчаток проти контрольних груп (хлопчики-4,2 %, дівчатка-2,4 %, t=13,6, Р<0,001); 92,4 % хлопчиків і 96,3 % дівчаток досліджуваних експериментальних груп критично ставляться до рівня свого фізичного розвитку й хочуть удосконалити конституцію тіла й здоров'я, а в контрольних – цей показник на рівні 22,5 % у хлопчиків і 19,8 % у дівчаток, t=17,1, Р<0,001; 87,5 % хлопчиків і 93,4 % дівчаток експериментальних груп позбулися шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголь), у контрольних – цей показник дорівнював у хлопчиків 22,6 %, а в дівчаток 18,4 % (t=13,5, Р<0,001).

За показниками функціональної діагностики в експериментальних групах відбувся статистично достовірний перерозподіл досліджуваних за показником здоров'я: 69,0 % хлопчиків і 60,7 % дівчаток віднесено до групи з “високим рівнем” (контрольна: хлопчики-9,5 %, дівчатка-7,5 %, t=10,4, Р<0,001); 21,3 % хлопчиків і 30,3 % дівчаток мають “середній рівень (контрольна: хлопчики-30,0 %, дівчатка-29,5 %, t=12,8, Р<0,001); 10,0 % хлопчиків і 9,3 % дівчаток віднесено до групи з “низьким рівнем” (контрольна: хлопчики-60,5 %, дівчатка-63,5 %, t=15,8, Р<0,001).

Формування домінуючих мотивів є могутнім чинником, що стимулює систематичну інтегральну фізичну й психічну діяльність підлітків в галузі фізичної культури та спорту.

7. Кількісні і якісні показники формуючого експерименту підтвердили висунуте нами положення про етапну структуру програми формування в підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою та спортом, про структурний взаємозв'язок вводно-мотиваційного, мотиваційно-пізнавального й рефлексивно-оцінного етапів. Єдність цих етапів дозволяє в повному обсязі враховувати індивідуальні психофізичні особливості підлітків (рівень фізичного розвитку, фізичних якостей, тип вищої нервової діяльності, стан здоров'я, характерологічні особливості, досвід систематичних занять фізичними вправами, спортом і т.д.) при організації оптимального процесу формування в них мотиваційної сфери.

Перспективу подальших досліджень ми бачимо в дослідженні вікових закономірностей формування мотивації в школярів молодшої та старшої вікових груп на основі психолого-педагогічних механізмів свідомого сприйняття структурних компонентів фізичної культури та спорту, здорового способу життя.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях автора:

1. Григоренко В.Г., Іванченко Л.П. Оптимізація професійної підготовки студентів педагогічних інститутів на основі соціального підкріплення // Учбовий посібник. – К.,1998. – 50с.

2. Григоренко В.Г., Іванченко Л.П. Структура концептуальної моделі розвитку професійних здібностей у студентів педагогічних інститутів // Учбовий посібник. – К., 1999. – 44с.

3. Григоренко В.Г., Іванченко Л.П. Теоретичні та практичні аспекти управління підготовкою вчителя фізичної культури // Учбовий посібник. – К., 2000. – 68с.

4. Григоренко В.Г., Іванченко Л.П. Науково-практичні підходи до оптимізації професійної підготовки студентів вищих педагогічних закладів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – Луганськ, 2002. - №8(52). – С.52-58.

5. Чиж А.Н., Иванченко Л.П. Цели, задачи непрерывного образования взрослых в демографическом обществе // Труды Всероссийской научно-практической конференции “Образование для ХХІ века: доступность, эффективность, качество”. – М.,2002. – С.335-339.

6. Иванченко Л.П. Принципы формирования позитивной мотивации к занятиям физической культурой у школьников // Труды Всероссийской научно-практической конференции “Образование для ХХІ века: доступность, эффективность, качество”. – М.,2002. – С.183-186.

7. Иванченко Л.П. Современные научно-практические подходы в построении методики формирования у подростков мотивации к систематическим занятиям физической культурой и спортом // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – Луганськ, 2003. - №8(64). – С.101-108.

8. Иванченко Л.П. Обоснование эффективности комплексной программы формирования у подростков мотивации к систематическим занятиям физической культурой и спортом // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 11-13 листопада 2003р., м. Луганськ. – Частина 3. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – С.237-241.

9. Иваненко Л.П. Психолого-педагогические факторы восприятия подростками физической культуры и спорта. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХІП), 2003. - №2. – С.93-99.

10. Іванченко Л.П. Теоретичні та методичні засади формування в учнів мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – Луганськ, 2004. - №10(78). – С.95-99.

11. Иванченко Л.П. Комплексный педагогический подход к формированию у школьников общеобразовательных школ положительной мотивации к систематическим занятиям физической культурой, к здоровому способу жизни // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: научная монография под ред. проф. Ермакова С.С. – Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2005. - №8. – С.117-127.

12. Педагогічна модель формування у учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць в галузі фізичної культури та спорту. Анотації, зміст та допоміжні індекси. Вип. 10. – Львів: НВФ “ Українські технології”, 2006. – С.180.

Іванченко Л.П. Формування мотивації у підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Східно-Український державний університет ім. В.І. Даля. Луганськ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі формування у підлітків позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя, як педагогічної умови підвищення ефективності системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл. У результаті дослідження було: визначено поняття ,,позитивна мотивація до систематичних занять фізичною культурою і спортом”; розроблено педагогічну технологію мотиваційно-рефлексивної структури з метою ефективного формування означеної мотивації у підлітків; визначено її показники, що утворюють основні критерії оцінки свідомого відношення учнів до фізичної культури і спорту; до здорового способу життя і здоров’я, як до соціально-особистісної цінності. Встановлено зв’язок рівня позитивної мотивації підлітків до фізкультурно-оздоровчої діяльності з показником їх соціально-педагогічної адаптації до умов освітньої та виховної системи загальноосвітньої школи.

Ключові слова: мотивація, мотиваційна сфера, структура мотиву, пізнавальні мотиви, соціальні мотиви, педагогічні фактори, діяльність, фізична адаптація, соціальна адаптація, кумулятивний ефект, психолого-фізична досконалість, здоров’я.

Иванченко Л.П. Формирование мотивации у подростков к систематическим занятиям физической культурой и спортом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по