НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Какутич Євгеній Юрійович

УДК 504.06, 330.15

ЕКОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

член-кореспондент НАН України

Данилишин Богдан Михайлович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

Національної академії наук України, голова Ради.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галушкіна Тетяна Павлівна, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, головний науковий співробітник.

кандидат економічних наук

Жарова Любов Валеріївна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 26 листопада 2007 року об 11 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “24” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Я.В. Коваль

загальна харакеристика роботи

Актуальність теми. Перехід соціально-економічних відносин та діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на засади сталого розвитку передбачає активне залучення можливостей суспільства для досягнення збалансованого розвитку. Вагоме значення у соціально-економічному зростанні набуває підприємництво, однак залучення підприємців до розв’язання екологічних проблем нині є недостатнім. Проблема не стільки у браку досвіду чи традицій, а у відсутності з боку регулятивних органів держави заохочення до впровадження екологічної політики на всіх рівнях – від приватного підприємця до великої фінансово-промислової корпорації. Необхідність визначення теоретико-методологічних засад розвитку екологічного підприємництва за сучасних умов господарювання та проведення аналізу розвитку екологічного підприємництва сформували основін напрямки й цільові установки дисертаційного дослідження.

Науковому дослідженню функціонування та стимулювання екологічного підприємництва задля забезпечення сталого розвитку та екологічної безпеки розміщення продуктивних сил присвячені роботи таких вчених як Балацький О.Ф., Бистряков І.К., Буркинський Б.В., Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Гринів Л.Т., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Коваль Я.В., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Недін І.В., Теліженко О.М., Харічков С.К., Хвесик М.А., Хлобистов Є.В., Шостак Л.Б., Шевчук В.Я. та ін. У близькому та далекому зарубіжжі цим питанням присвячені роботи Пєтракова М.Я., Голуба О.О., Рюміної О.Б., Удовіка С.Л., Урсула О.Д., Лі Н., Вестмана В., Дейлі Г., Ендерса А.та ін.

Наукова актуальність дисертаційної роботи визначається необхідністю наближення природоохоронної діяльності суб’єктів господарювання та підприємницької діяльності в цілому до Європейського досвіду впровадження національної екологічної політики, створення організаційних та методичних засад розвитку екологічного підприємництва в Україні в межах чинного нормативно-правового поля.

Наведені вище міркування обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету і завдання, які потребують вирішення, окреслили основні напрями дослідження і підтверджують її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов’язані з науковими роботами, що виконуються Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з плановими темами: 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації - 0100U000657), роль автора у виконанні якої полягала у розробці методичних підходів до врахування новітніх принципів екологічного менеджменту у формуванні стратегії забезпечення екологічної безпеки України в розділі „Сталий розвиток та забезпечення екологічної безпеки”; 3.1.5.64 „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер державної реєстрації -0101U007882), в межах якої особисто автором розроблено підходи до визначення особливостей аналізу екологічного підприємництва і принципи вдосконалення аналізу рівня організаційно-методичного забезпечення охорони навколишнього природного середовища на локальному та регіональному рівнях; темою Державного фонду фундаментальних досліджень України 08.07/72 „Економіка та управління ризиком виникнення техногенних і природних катастроф” (номер державної реєстрації - 0104U003171), де особисто автором розроблено методичні підходи до визначення ефективності підприємницької діяльності щодо впровадження політики екологічної безпеки на промислових об’єктах України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо екологізації підприємницької діяльності в України.

Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі були поставлені та вирішувалися такі задачі:

- проведення системного аналізу розвитку економіки України в цілому та підприємницького сектору зокрема, за умов трансформації продуктивних сил України і впливів глобалізації щодо ринків товарів й послуг;

- розкриття особливостей екологічного підприємництва у забезпеченні сталого розвитку продуктивних сил;

- визначення екологічної складової підприємницького сектору України, його ефективності та розвитку потенціалу законодавчої та регулятивної бази;

- виявлення особливостей та шляхів вдосконалення організаційно-управлінських умов розвитку екологічного підприємництва;

- оцінка інноваційно-інвестиційних чинників та механізмів стимулювання розвитку та вдосконалення системи екологічного підприємництва;

- розробка концептуальних положень щодо державного регулювання розвитку екологічного підприємництва в Україні та рекомендацій щодо їх практичного впровадження.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку екологічного підприємництва в Україні у забезпеченні сталого економічного зростання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади вдосконалення регулятивної політики держави щодо екологічного підприємництва в України за для забезпечення сталого економічного зростання.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії сталого розвитку, сучасної фінансової та регулятивної теорії, розробки українських та зарубіжних вчених з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, національний та міжнародний досвід застосування інструментів екологічної політики та запровадження системи екоменеджменту. Під час дослідження використано такі методи: монографічний – для вивчення та теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень з екологічного підприємництва та регулятивної політики держави; порівняльний аналіз – для зіставлення фактичних даних еколого-економічного та соціального розвитку України, впливу глобалізації та трансформації на ці процеси; системно-структурний аналізу – для визначення природоохоронних особливостей підприємницької діяльності в Україні з позиції методології, методики та практики впровадження; графічний – для наочного зображення динаміки економічних показників розвитку промисловості; статистичний – для здійснення аналізу підприємницької діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Для вирішення поставлених завдань використовувались обчислювальні засоби та сучасне програмне забезпечення.

Наукова новизна одержаних результатів у дисертаційному дослідженні полягає в наступному:

вперше

-визначено сутність категорії “екологізація підприємництва” як методологічно-організаційної основи аналізу сучасних тенденцій і динаміки розвитку підприємницького сектору економіки України;

поглиблено

-теоретико-методологічні засади екологізації підприємницького сектору економіки України, які базуються на поєднанні балансу комерційних інтересів з пріоритетами охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів;

- методичні підходи до визначення організаційно-управлінських напрямів активізації підприємницьких ініціатив в сфері природокористування та охорони навколишнього середовища, основними важелями яких є репрезентативність, пропорційність і функціональність;

-науково-методичні підходи до оцінки ефективності механізмів стимулювання екологізації підприємницької діяльності;

розроблен

-концептуальну модель забезпечення розвитку екологічного підприємництва в Україні, критеріями якої є захист прав споживачів; удосконалення і пошук нових форм підтримки екологічного підприємництва; державне регулювання (на основі міжнародного досвіду та міжнародних стандартів обліку, аудиту, фінансової звітності); мінімізація втручання органів державної влади в поточну діяльність учасників екологічного ринку; відкритість, гласність, інформативність.

дістали подальшого розвитку

-інноваційно-інвестиційні чинники вдосконалення системи екологічного підприємництва (гнучка система податкового сприяння природоохоронним інноваціям, пільгове кредитування і оподаткування природоохоронних інвестицій) та критерії щодо оцінки їх ефективності (через індекс прибутковості, дисконтований показник періоду окупності);

-механізми та регулятивні важелі державної підтримки екологізації підприємницького сектора економіки України (якими є надання підприємствам, що реалізують інвестиційні природоохоронні проекти, відшкодування частини відсотків за використання банківських кредитів; надання гарантів уряду щодо пільг інвесторам та податкових кредитів й відстрочок їх повернення; надання урядових гарантів під реалізацію проектів; надання податкових кредитів та інвестиційних податкових кредитів по податках, зборах, пені, та іншим платежах, що зараховуються до державного бюджету; надання компенсацій на сплату процентів за обслуговування страхування та перестрахування інвестиційних кредитів).

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою запровадження системи вдосконалення регуляторної політики щодо екологічного підприємництва в Україні.

Запропоновані у дисертації практичні підходи до вдосконалення державної підтримки екологічного підприємництва, що сприятимуть розвитку підприємницького сектора в цілому і природоохоронного зокрема, стимулюватимуть залучення інвестицій та впровадження інновацій до сфери екологічного підприємництва, вибору оптимальної для екологічного підприємства стратегії поведінки на ринку.

Основні результати дисертаційного дослідження використані у наукових дослідженнях за фундаментальною тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема у темах 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу”, в межах якої розроблено підходи до визначення перспектив регіонального розвитку з інституційного вдосконалення забезпечення екологічної безпеки та 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” в межах яких автором розроблені підходи до визначення особливостей аналізу екологічного підприємництва і обґрунтовано методичні підходи до врахування новітніх принципів екологічного менеджменту (довідка 01-11/347-1 від 14.05.2007). Викладені в роботі практичні рекомендації з оцінки інноваційно-інвестиційних чинників та механізмів стимулювання розвитку та вдосконалення системи екологічного підприємництва були використані при розробці Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні за 2006 рік (довідка № 171/29 від 15.06.2007). Методичні і практичні рекомендації щодо екологізації підприємницького сектору економіки та посиленні природоохоронних підприємницьких ініціатив використані у діяльності Ради Міністрів Автономної республіки Крим (довідка № 01-12/355 від 22.05.2007)

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – вдосконалення державної регуляторної політики щодо екологічного підприємництва в Україні.

Автору особисто належать усі викладені в дисертації наукові результати і практичні рекомендації, а також опубліковані наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (м. Львів, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми Європейської інтеграції і трансграничного співробітництва” (м. Луцьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “М.І.Туган–Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (м. Донецьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнський науково-практичній конференції “Суспільно-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)” (м. Дніпропетровськ, 2006); Науково-практичному семінарі з міжнародною участю “Інформаційно-технологічне управління станом економічної безпеки території” (м. Трускавець, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 2006); Першій міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг інновацій та інновації в маркетингу” (Суми, 2007).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 15 наукових праць (7 – у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 4,5 друк. арк., з них 4,0 друк. арк. є особистим авторським доробком.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 184 сторінки, який включає 5 таблиць і 8 рисунків на 5 сторінках, Список використаних джерел займає 16 сторінок і включає 167 найменувань. Обсяг основного тексту –163 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку екологізації підприємництва за сучасних соціально-економічних умов” визначено теоретико-концептуальні підвалини соціально-економічного розвитку як провідного фактору формування сучасних ринків та ролі підприємництва в процесі трансформації економічних відносин та забезпеченні сталого розвитку продуктивних сил.

Проведені дослідження дозволяють констатувати, що глобалізаційні соціально-економічні відносини передбачають докорінні зміни вартості природного ресурсу. Пріоритет матиме саме та частина природного ресурсу, яка унікально задовольняє певні потреби людства та обмежено відновлюється або є вичерпною. Сучасне підприємництво має бути ощадливим до використання природних ресурсів та мінімізувати вплив на навколишнє середовище, скорочувати відходи виробництва – це основа посупу до екологізованих ринків майбутнього. Добробут України через десяток років буде більшою мірою пов’язаний із всебічною „екологізацією” господарювання, значним збільшенням суспільної вартості природних біоценозів (як основи для розвитку технологій та сфери послуг).

Невідновлюваність основних видів природних ресурсів – покажчик їх неадекватного відображення у вартісному вигляді. Між тим, досягнення рівноваги пов’язано з необхідністю проводити політику, засновану на принципі обережності, інтеграції бізнесу і природоохоронних заходів, що попереджають екологічну деградацію. У ході дослідження встановлено, що значна роль в забезпеченні сталого використання природоресурсного потенціалу належить підприємництву. Адже бізнес має значний потенціал для зниження антропогенного навантаження на довкілля, зокрема ощадливим використанням природних ресурсів та переходом на “екологічно неагресивні” технології та виробництво екологічно безпечної продукції.

Зазначимо, що пріоритети держави і підприємців щодо необхідності збереження довкілля співпадають, а їх співпраця для досягнення цілей може та повинна бути взаємовигідною. Заохочення вкладання капіталу в екологічний бізнес дає поштовх підприємцям шукати нові джерела ресурсів, розробляти ресурсозберігаючі технології, внаслідок чого вони можуть одержати конкурентну перевагу на ринку. Про це свідчить і практика впровадження міжнародних стандартів ISO-14000 та отримання сертифікатів EMAS.

У дисертаціному дослідженні обґрунтована теза, що запорукою сталого розвитку для України є мінімізація збитків та соціально-політичних втрат від наростання глобальних протистоянь. Ефективною вбачається політика, яка орієнтована на стабілізацію соціально-економічного і політичного стану держави, що має цілком реалістичні розвиткові цілі поряд з підтримкою рівних партнерських стосунків з усіма учасниками цивілізаційного поступу.

Нині в Україні формально існують практично всі різновиди економіко–правових і економіко–організаційних механізмів, що використовуються в країнах з ринковою економікою для розв’язання екологічних проблем: екологічне законодавство та система нормативів (хоча й недостатньо розвинена), економічні платежі, штрафи і податки, екологічні фонди з власними джерелами фінансування. На часі впровадження екологічного страхування, продаж квот на забруднення тощо, які, на жаль, ще не зарекомендували себе одним з найбільш дієвих механізмів.

Втім, як свідчать результати дослідження, ефективність використання механізмів екологічного підприємництва в Україні дуже низька. Причиною цього передусім є неефективна фінансова система, відсутність інституціонально-організаційного забезпечення їх впровадження та консервативність у розумінні інтересів і цілей підприємця та підприємництва. За цих умов відмова від екологічних платежів, сплати штрафів стають повсякденними вчинками, оскільки вони не ведуть до радикальних або відчутних санкцій. Водночас екологічні фонди, що утворюються за рахунок екологічних платежів і штрафів, часто використовуються не за цільовим призначенням.

Дослідженням зроблено висновок, що ситуація погіршується зацікавленістю місцевої влади не у реальному зменшені рівня забруднення довкілля, а в одержанні штрафів за перевищення норм природокористування. При цьому підприємства надають перевагу штрафам із-за можливості їх несвоєчасної сплати або повного ігнорування над природоохоронним заходами, втілення яких може потребувати витрат на порядок більших, ніж сума штрафу.

Як свідчить досвід економічно розвинених країн, для успішної діяльності малих підприємств потрібен комплекс відповідних дій як на рівні підприємства, так і на державному, регіональному та місцевому рівнях.

На мікрорівні надзвичайно важливо правильно вибрати вид та напрям діяльності, визначити, буде певний товар вироблятись самим підприємством або в кооперації з іншими, буде підприємство самостійно займатися збутом власної продукції або через посередника. Важливе значення мають також спосіб створення підприємства та обрана форма власності, відповідність останніх напряму діяльності підприємства.

У роботі обгрунтовано, що першочерговими завданнями для надання дієвого поштовху розвитку малого бізнесу і підприємництва у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів на державному рівні є:

удосконалення існуючої нормативно-правової бази в сфері підприємницької діяльності;

активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого бізнесу (зазначимо, що фінансова підтримка малого бізнесу в різних її формах – кредити, дотації, пільгове оподаткування тощо – повинна надаватися через стимулювання пріоритетних напрямів його діяльності);

сприяння формуванню небанківського фінансово-кредитного сектору, орієнтованого на малий бізнес, зокрема через заохочення створення товариств взаємного кредитування;

удосконалення системи страхування комерційного ризику у разі невиконання зобов’язань за договором внаслідок форс-мажору (аварії, пожежі, стихійного лиха, протиправної діяльності) або ризику невиконання фінансових зобов’язань.

В ході дослідження встановлено, що програмування та передбачення політики залучення підприємництва до забезпечення сталого розвитку має спиратися на стратегічне планування такої діяльності.

У роботі було визначено такі принципи та підходи, які коректно покласти в основу стратегічного планування політики залучення підприємництва до забезпечення сталого розвитку (рис. 1).

У другому розділі “Сучасні тенденції та динаміка розвитку екологічного підприємництва в Україні” викладена екологічна складова розвитку підприємницького сектору в Україні, проаналізовано ефективність та потенціал законодавчої та нормативної бази екологічного підприємництва та організаційно-управлінські умови розвитку екологічного підприємництва.

В роботі розглядається екологічна складова розвитку підприємницької діяльності з двох позицій – загальнодержавної та підприємницької. Визначено, що в першому випадку мається на увазі екологічне підприємництво, а у іншому – екологізація підприємницької діяльності.

Автор пропонує визначати екологізацію підприємницької діяльності як процес забезпечення прийнятної для суспільства і відповідної до нормативно-правових вимог якості навколишнього середовища та ощадливого використання природних ресурсів, що здійснюється створенням та реалізацією економічного механізму збалансування інтересів господарських суб’єктів й суспільства у царині еколого-економічних відносин та розв’язання еколого-економічних суперечностей. Екологізація реалізується через визначення екологічного ризику та зменшення його в процесі господарювання.

В дисертації зазначається, що розглядати екологічне підприємництво лише з екологічних і природоохоронних позицій – значно звужувати і спрощувати його сутність. Представлене дослідження базується на твердженні, що діяльність будь-якого підприємства у ринкових відносинах підпорядковане основній виробничій функції – створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат. Таким чином, екологічне підприємництво як галузь економіки країни повинна відігравати все більш значущу макроекономічну роль через безпосередню участь в реалізації природоохоронних і ресурсозберігаючих програм різного рівня, а також через реалізацію механізмів компенсації збитків і втрат, понесених в результаті техногенних і природних надзвичайних ситуацій та при ліквідації їх наслідків, тощо.

Доведено, що в Україні на державному рівні вже створені передумови для розвитку екологічної складової підприємництва. Проте процес екологізації підприємницької діяльності нині знаходиться на стадії становлення та подальший рух у цьому напрямку вимагає не популістського декларування екологічних цілей економічної діяльності, а створення нормативно-правових, інституційних, інформаційних, ділових та інших передумов.

Вважаємо, що на сучасному етапі в країні на загальнодержавному рівні існує “ніша” – як у управлінсько-маркетинговому, так й у політико-

економічному розумінні для формування, розвитку і становлення екологічного підприємництва, як суспільно необхідного та економічно вигідного виду діяльності (рис. 2).

принципи | Політичних

пріоритетів | Розширення ринків та економічної доцільності | Збалансування та взаємодоповнення національних, регіональних, місцевих пріоритетів та галузевих преференцій | Науково-технічного обґрунтування | Узгодження дій усіх рівнів і гілок державної влади | Громадського контролю | Прозорості взаємин влади, громади, бізнесу

Механізми реалізації | Посилення політичної волі та інституційної спроможності до реалізації принципів сталого розвитку та забезпечення екологічної безпеки |

Формування оптимальних ринкових стратегій

Поєднання громадянської свідомості з економічними зисками

Стабілізація компаній у регіональному та місцевому ринковому середовищі |

Система державних замовлень | Фінансування проектів на місцевому рівні | Обов’язковий науково-технічний супровід проектів | Відповідність рішень щодо розвитку підприємництва до рекомендацій науковців | Інформування про дії, що впливають на діяльність бізнесу і влади | Залучення незалежних експертів та проведення громадських обговорень з питань суспільного та територіального розвитку, забезпечення екологічної безпеки | Залучення до зацікавлених сторін, зокрема підприємців, до формування і реалізації державної політики на регіональному та місцевому рівнях | Залучення представників громадськості, у тому числі бізнесових активістів до процесу планування рішень і дій | Створення інформаційної та консультаційної інфраструктури | Забезпечення взаємної відповідальності за ефективність регіональної та місцевої політики через представництво зацікавлених представників у наглядових радах та дорадчих органах

Екологічне підприємництво

v | v | v | v

Науково-методичні види діяльності | Техніко-технологічна діяльність | Інформаційно – аналітична діяльність | Виробничі види діяльності

v | v | v | v

Екологічний консалтинг | Екологічний інжиніринг/ Екологічний лізинг | Екологічне страхування | Виробництво еколого-безпечної продукції

v | v | v

Екологоаудиторська діяльність | Концессія природних ресурсів (об’єктів) | Екологічний маркетинг

v | v

Розробка біотехнологій | Екологічна сертифікація послуг

Рис.2. Напрями розвитку екологічного підприємництва

Зазначимо, що основновою нормативно-організаційноого забезпечення екологічного підприємництва є розробка і впровадження комплексу нормативних документів, які в своїй сукупності повинні створити єдину уніфіковану систему деталізованих екологічних вимог різного рівня, - від національних екологічних стандартів до умов, яким повинна відповідати конкретна продукція (параметри граничного змісту шкідливих речовин і т.п.). Частина подібних документів розроблена і набула чинності. Втім розробки, що проводяться зараз, не мають системного характеру і не охоплюють всьєї низки питань.

Підкреслимо, що екологічне підприємництво, навіть діючи в режимі максимально можливого економічного сприяння, жодною мірою не підміняє собою участі держави в природоохоронній діяльності. Підприємці прагнуть знайти відповідний ринок для реалізації екологічно прийнятної економічної діяльності і забезпечення на цій основі в першу чергу непогіршення стану навколишнього природного середовища. Що ж до ліквідації негативних наслідків техногенних дій, фінансування відповідних екологічних програм то рішення цих задач у будь-якому випадку повинна залишитися за державою.

Крім того, наявна в країні економічна ситуація гальмує становлення системи екологічного підприємництва, зокрема фінансовий стан більшості підприємств не дозволяє їм поки нести витрати з придбання продукції природоохоронного призначення. Навіть при явному, грубому і постійному порушенні екологічних норм застосування до злісних забруднювачів таких заходів, як закриття підприємства, достатньо проблематично, а штрафні санкції неефективні з причин неплатоспроможності.

Ми вважаємо, що в ситуації, яка склалася важливе значення матиме обрана послідовність дій щодо вирішення цих проблем. У роботі визначено, що підґрунтям розвитку екологічного підприємництва повинна стати система ефективної взаємодії держави і суб’єктів господарювання на основі правового регулювання і економічних інтересів, що обопільно визнаються.

Проведений аналіз сучасних тенденцій в сфері природокористування дозволяє стверджувати, що на сьогодні ще неоднозначно сформована законодавча база і відповідно до неї система екологічного стимулювання розвитку екологічного підприємництва в Україні. Між тим в Західних країнах існує вже деякий досвід активізації зусиль держави та підприємців щодо положення стану довкілля через нормативні та ринкові механізми.

Доведено, що економічний механізм екологізації підприємництва повинен відповідати основним вимогам:

· включати значний обсяг державних замовлень;

· використовувати важелі пільгового кредитування та оподаткування, цінової політики;

· формувати цільові джерела підтримки екологічного підприємництва

· активно використовувати можливості механізмів зовнішнього фінансування;

· створити відповідне середовище для діяльності компаній, наприклад, прийняти та ефективно імплементувати в існуюче законодавство доповнень щодо екологічної конкурентоспроможності;

· сформувати єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-приватних підприємців в галузі екологічного підприємництва;

· адаптувати та забезпечити ефективну імплементацію основних принципів відповідних міжнародних правил та стандартів з метою екологізації підприємницького сектору;

· сприяти створенню та ефективному функціонуванню необхідних асоціацій в сфері екологічного підприємництва та налагодити діалог між ними;

· визначити та спрямувати фінансові джерела розвитку екологічного підприємництва;

· удосконалити адміністративне співробітництво між відповідними національними органами та комерційними структурами;

· сприяти обміну досвідом та найкращою практикою щодо політики в сфері екологічного підприємництва з метою визначення пріоритетних завдань та оцінки заходів в окремих сегментах (наприклад, навчання та тренінги, заохочення інвестицій, вдосконалення адміністративного та регуляторного середовища).

Крім законодавчого, економічного та організаційного забезпечення обовязковою компонентою існування екологічного підприємництва у вигляді сформованої системи (самостійної галузі національної економіки) є інформаційне забезпечення.

Для України мобілізація всіх механізмів для екологізації підприємництва є не тільки слідуванням проголошеному вектору розвитку держави але й питанням підвищення конкурентноздатності країни на світовому ринку, основою для реалізації інвестиційно-інноваційних проектів, оновлення виробничих фондів, покращення умов праці тощо.

У третьому розділі “Організаційно-управлінська модель вдосконалення системи екологічного підприємництва у забезпеченні сталого економічного зростання” обгрунтовано шляхи екологізації підприємницької діяльності, зокрема запропоновано механізми стимулювання розвитку екологічного підприємництва, визначено інноваційно-інвестиційні чинники вдосконалення системи екологічного підприємництва, розроблено концепцію забезпечення розвитку екологічного підприємництва в Україні.

Результати дослідження свідчать, що механізми стимулювання розвитку екологічного підприємництва безпосередньо пов’язані з екологічною політикою, яка обумовлює рамочні умови поведінки підприємства, впливає на зовнішнє середовище, визначає лінію поведінки щодо охорони та використання навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та припустимого рівня екологічної безпеки бізнесу.

Доведено, що механізми, які впливають на розвиток екологічного підприємництва, можуть бути поділені за рівнем застосування та впливу на макро-, мезо- та мікрорівень.

Макрорівень – глобальний рівень, найбільш загальний, тому найважчий у визначенні, адже його вплив найчастіше з’являється на мезо та мікрорівнях. До цього рівня можуть бути віднесені Світова організація торгівлі (СОТ), Кіотський протокол тощо.

Мезорівень – міждержавний рівень, інтеграційні об’єднання та співтовариства. До механізмів цього рівня можна віднести міжнародні угоди та конвенції, що регулюють або обмежують конкретні види підприємницької діяльності, регламентують конкретні аспекти діяльності або опосередковано впливають на поведінку суб’єктів господарської діяльності.

Мікрорівень – рівень національної економіки, регіонів, галузей, окремих підприємств.

Дисертантом обґрунтована доцільність вибору саме нижчого рівня як найбільш комплексного – адже він враховує і глобальні, міжнаціональні тенденції, вимоги, інструменти, і місцеві ініціативи.

У роботі доведено, що механізм екологічного підприємництва повинен відповідати наступним основним умовам:

- включати значний об'єм державного замовлення, тобто номенклатуру і об'єми постачання екологічної продукції;

- максимально стимулювати споживання екологічної продукції за допомогою пільгового кредитування і послідовного вдосконалення системи платного природокористування;

- узаконити специфіку ціноутворення в екологічному підприємництві, забезпечивши таким чином адекватні умови фінансової стабільності їх діяльності;

- забезпечувати адресне виділення засобів з орієнтацією на конкретну екологічну продукцію і на переважне фінансування місцевих програм;

- формувати джерела фінансування, особливо на місцевому рівні, залежно від об'ємів споживання природних ресурсів і від конкретного стану екологічної ситуації;

- активно використовувати можливості механізмів зовнішнього фінансування.

Проведений аналіз дозволив визначити основні механізми стимулювання екологічного підприємства в Україні (рис. 3).

Механізми стимулювання розвитку

екологічного підприємництва в Україні

Законодавчо-нормативний | Економічний | Інституційний

Доповнення до Закону „Про підприємництво” стосовно пільг щодо екологічного підприємництва | Податкові пільги | Створення структур з активізації розвитку екологічного підприємництва

Знижки на інвестиції

Цільові субсидії

Пільгові кредити

Введення в дію нових підзаконних актів та законопроектів щодо активізації екологічного підприємництва

Прискорена амортизація | Партнерські ініціативи з союзами промисловців, торгово-промисловими палатами тощо

Концесії

Регіональні ініціативи (програми) | Інфраструктурне забкезпечення

Рис. 3. Механізми економічного стимулювання екологічного підприємництва в Україні

Обгрунтовано, що у сучасних умовах процесу постійного вдосконалення технологій, відкритості границь та інформатизації підприємства стикаються з проблемою втрати конкурентних переваг у разі невідповідності сучасним вимогам до продукції, ведення бізнесу тощо.

Таким чином інноваційно-інвестиційна діяльність на разі стає не тільки чинником розвитку підприємства та покращення/укріплення його ринкових позицій, а чи не єдиним засобом його функціонування у новоствореному економічному просторі глобалізації. Автор підкреслює, що державна політика відіграє важливу роль й у створенні та ефективності інноваційно-інвестиційних чинників вдосконалення системи екологічного підприємництва, адже саме на державному рівні проголошуються основні стратегічні напрями та пріоритети розвитку, що стають дороговказом для найбільших стратегічно значимих суб’єктів господарювання, які за ланцюговою реакцією стимулюють інноваційний та інвестиційних розвиток інших підприємств.

У роботі інноваційна діяльність визначається як інтерактивний процес, необхідними умовами якого є тісна взаємодія між корпораціями й інституціональним середовищем, гнучкі структури і механізми прийняття рішень на національному рівні й координація науково-інноваційного процесу на транснаціональному рівні. Метою запропонованих у досліджені концептуальних підходів до розвитку екологічного підприємництва в Україні є забезпечення реалізації політики переходу держави на шлях сталого розвитку; визначення екологічного підприємництва як одного з пріоритетних напрямів економічного розвитку; формування єдиного комплексного методологічного підходу до вирішення проблем розвитку екологічного підприємництва; визначення пріоритетів, правових, організаційних і фінансових інструментів державної підтримки екологічного підприємництва; систематизація заходів державної підтримки екологічного підприємництва з точки зору досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів тощо.

Концептуальні засади розвитку екологічного підприємництва, представлені у дисертації, розроблені з метою:-

- забезпечення реалізації політики переходу держави на шлях сталого (екостійкого) розвитку, за рахунок послідовної екологізації господарської діяльності в цілому;

- визначення екологічного підприємництва як одного з пріоритетних напрямків економічного розвитку держави;

- уточнення цілей та основних напрямків політики органів державної влади щодо екологічного підприємництва, визначення критеріїв бюджетної підтримки діяльності екологічних підприємств;

- формування єдиного комплексного методологічного підходу до вирішення проблем розвитку екологічного підприємництва центральними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, іншими юридичними та фізичними особами;

визначення пріоритетів, правових, організаційних і фінансових інструментів державної підтримки екологічного підприємництва, а також чітке встановлення видів діяльності, розвиток яких здійснюється винятково за рахунок ринкових механізмів і коштів підприємців;

- систематизація заходів державної підтримки екологічного підприємництва з точки зору досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів.

Автором обгрунтовано, що головним завданням удосконалення нормативної-правової бази є забезпечення на законодавчому рівні сприятливих умов для екологічного підприємництва й усунення правових, адміністративних і організаційних обмежень і бар'єрів, що перешкоджають його створенню, ефективному розвиткові і функціонуванню.

Нормативні-правові акти, які регулюють діяльність суб'єктів екологічного підприємництва, розподіляються на такі, що спрямовані на створення загальних сприятливих умов для здійснення діяльності зазначених підприємств і такі, що направлені на забезпечення адресної державної підтримки окремих суб'єктів екологічного підприємництва. Підготовка і прийняття цих нормативно-правових актів має здійснюватися згідно із чинним законодавством та щорічними планами законопроектної роботи суб’єктів.

Фінансове забезпечення заходів, що передбачені Концепцією забезпечення розвитку екологічного підприємництва, має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, коштів місцевих бюджетів, коштів споживачів продукції (робіт, послуг) природоохоронного та екологічно орієнтованого призначення, коштів екологічних фондів, інших позабюджетних джерел, включаючи спеціальні фонди підтримки екологічно сприятливої господарської діяльності, кошти які отримують в результаті перерозподілу частини видатків на охорону та відтворення природних ресурсів.

Визначено, що реалізація заходів Концепції дасть змогу посилити захист екологічних інтересів населення і суспільства; підготувати необхідні умови для реалізації концепції переходу держави на шлях сталого розвитку; збалансувати систему природокористування, забезпечити екологізацію технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті; впорядкувати та урізноманітнити ринкові впливи на систему природокористування тощо.

Виконання всіх зазначених заходів має поліпшити механізми державної підтримки екологічного підприємництва; створити відповідні економічні та організаційно-правові умови стимулювання охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни; залучити довгострокові фінансових ресурси у вирішення екологічних проблем України; забезпечити інтеграцію екологічного ринку України в світові та регіональні екологічні ринки.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити наступні висновки теоретико-методологічного, методичного та прикладного характеру.

Запорукою сталого розвитку для України повинна стати мінімізація збитків та соціально-політичних втрат від наростання глобальних протистоянь, отже, ефективною вбачається політика, яка спрямує соціально-економічний і політичний стан держави до стабілізації і яка матиме цілком реалістичні розвиткові цілі поряд з підтримкою рівних партнерських стосунків з усіма учасниками цивілізаційного поступу.

Програмування та передбачення політики залучення підприємництва до забезпечення сталого розвитку має спиратися на стратегічне планування такої діяльності. На основі аналізу нами булі виділені основні аспекти сприйняття сталого розвитку: політико-правовий, економічний, екологічний, соціальний, інформаційний, міжнародний. А також виокремленні та обґрунтовані принципи, які повинні стати основою стратегічного планування політики залучення підприємництва до забезпечення сталого розвитку

Екологічна складова розвитку підприємницької діяльності має розглядатися з двох позицій – з загальнодержавної та підприємницької. Екологізація підприємницької діяльності - це процес забезпечення прийнятної для суспільства та відповідної до нормативно-правових вимог якості навколишнього середовища та ощадливого використання природних ресурсів, що здійснюється створенням та реалізацією економічного механізму збалансування інтересів господарських суб’єктів й суспільства у царині еколого-економічних відносин та розв’язання еколого-економічних протиріч. Екологізація реалізується через визначення екологічного ризику та зменшення його в процесі господарювання.

Обґрунтовані основні умови, яким повинен відповідати механізм екологічного підприємництва: включати значний об'єм державного замовлення, тобто, номенклатуру і об'єми постачання екологічної продукції; максимально стимулювати споживання екологічної продукції за допомогою пільгового кредитування і послідовного вдосконалення системи платного природокористування; узаконити специфіку ціноутворення в екологічному підприємництві, забезпечивши таким чином адекватні умови фінансової стабільності їх діяльності; забезпечувати адресне виділення засобів з орієнтацією на конкретну екологічну продукцію і на переважне фінансування місцевих програм; формувати джерела фінансування, особливо на місцевому рівні, залежно від об'ємів споживання природних ресурсів і від конкретного стану екологічної ситуації; активно використовувати можливості механізмів зовнішнього фінансування.

Метою запропонованих у досліджені концептуальних підходів до розвитку екологічного підприємництва в Україні є визначення пріоритетів, правових, організаційних і фінансових інструментів державної підтримки екологічного підприємництва. Реалізація Концепції концептуальних підходів дозволить посилити захист екологічних інтересів населення і суспільства; підготувати необхідні умови для реалізація концепції переходу держави на шлях сталого розвитку; збалансувати систему природокористування, забезпечити екологізацію технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті; впорядкувати та урізноманітнити ринкові впливи на систему природокористування тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Какутич Є.Ю. Підприємницька діяльність у забезпеченні сталого розвитку продуктивних сил // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С. 60-66.

2. Какутич Є.Ю. Участь бізнес-структур в охороні довкілля // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – Сер. “Економіка”. – Частина 4. Випуск 4 (28). – Рівне. – 2004. – С. 56-61.

3. Какутич Є.Ю. Механізми державної підтримки екологічного підприємництва // Вісник СумДУ. Сер. “Економіка”.– 2005. – №10 (82). – С.70-76.

4. Какутич Є.Ю. Екологічні ризики підприємницької діяльності // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 267-276.

5. Какутич Е.Ю. Устойчивость развития трансформационной экономики: роль интеллектуального капитала в решении эколого-экономических проблем // Прометей: Зб.наук.праць. – 2005. – №3 (18). – С.111-114.

6. Какутич Є.Ю. Концептуальні засади державної підтримки екологічного підприємництва в Україні // Прометей: Зб.наук.праць. – 2006. – №2 (20). – С.187-190.

7. Какутич Є.Ю. Організаційно-управлінські умови розвитку екологічного підприємництва в Україні // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – С. 105-112.

Статті у інших виданнях:

8. Какутич Е.Ю., Хлобыстов Е.В., Чернова Т.Л. Интеллектуальный капитал в развитии украинского предпринимательства: эколого-экономические аспекты исследования // Экономическая безопасность государства и информационно-технологические аспекты ее обеспечения. – Киев: Знания Украины, 2005. – С. 168-176. – авторський внесок: взначена роль та особливості екологічного підприємництва у формування інтелектуального капіталу соціально-економічного зростання в Україні.

Матеріали наукових конференцій:

9. Какутич Є.Ю. Хлобистов Є.В. Антиглобализм: українська перспектива // М.І.Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / Голов. ред. О.О. Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – С. 207-212. Внесок автора: визначені особливості сприйняття антиглобалізму як методологічної бази дослідження варіантів соціально-економічного та еколого-економічного розвитку.

10. Какутич Є.Ю. Стан інвестиційної діяльності в Україні // Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів: Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: ІППЕ НАНУ, 2005. – С.50-51.

11. Какутич Є.Ю. Політика сталого розвитку вітчизняного підприємництва: еколого-економічні аспекти // Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Львів: НЛТУУ, 2005. – С. 68-70.

12. Какутич Є.Ю. Интеллектуальный капитал в развитии украинского предпринимательства: эколого-экономические аспекты исследования // Проблеми Європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнар.наук-практ. конф. – Луцьк: Вежа, 2005. – С. 430-431.

13. Какутич Є.Ю. Ризик-менеджмент природоохоронної діяльності підприємницьких організацій // Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – С.43-44.

14. Какутич Є.Ю. Конкурентоспроможність підприємства як основа сталого розвитку держави // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк: Вежа, 2006. – С. 150-152.

15. Какутич Є.Ю. Підходи до формування та оцінки попиту на продукцію екологічного підприємництва // Маркетинг інновацій та інновації в маркетингу: Матеріали Першої міжнар. наук.-практ. конф. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. – С.76-78.

АНОТАЦІЯ

Какутич Є.Ю. Екологічне підприємництво у забезпеченні сталого економічного зростання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено організаційно-управлінським аспектам вдосканалення системи екологічного підприємництва у забезпеченні сталого економічного зростання. В проботі проведено аналіз теоретико-методологічних засад екологізації підприємництва за умов глобалізації та трансформації економічних відносин, а також з урахуванням приоритезації екологічної складової розвитку підприємницького сектору. У роботі проаналізовано потенціал законодавчої та нормативної бази та їх ефективність при стимулюванні розвитку екологічного підприємництва, визначено організаційно-управлінські умови його розвитку в Україні.

У