НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАПУШ ІВАН СЕРГІЙОВИЧ

УДК 339.137.4 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИДЕМПІНГОВИХ МИТ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі морського та митного права Одеської національної юридичної академії.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Додін Євген Васильович,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри морського та митного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Дьомін Юрій Михайлович,

Прокуратура міста Києва,

заступник прокурора міста Києва;

кандидат юридичних наук, доцент

Константинов Сергій Федорович,

Київський національний університет

внутрішніх справ, начальник

кафедри адміністративної діяльності.

Захист відбудеться “6” жовтня о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.885.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розіслано “5” вересня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена тим, що ефективна реалізація національної митної політики є важливим фактором, який дозволяє забезпечувати наповнення державного бюджету, стабільність і розвиток національної економіки та захист внутрішнього ринку від пливу негативних зовнішніх факторів. Значною мірою ця ефективність пов’язана з оптимізацією структури тарифного регулювання, реформування організації здійснення митного контролю та митного оформлення.

Прогнозований на 2007 р. вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) буде пов’язаний із істотним зменшенням рівня захисту внутрішнього ринку за допомогою тарифних та нетарифних заходів у відповідності до міжнародно-правових зобов’язань, прийнятих на себе Україною. Подібні обставини істотно підвищують значення в реалізації цілей і завдань митної політики України так званих тимчасових інструментів торгівельного захисту у вигляді антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів. Ці заходи є дозволеним виключенням із загального режиму найбільшого сприяння СОТ і дають можливість державі швидко та ефективно відповідати на прояви недобросовісної конкуренції або негативні економічні фактори в сфері зовнішньої торгівлі. Слід зазначити, що основну загрозу в даному аспекті становить саме демпінговий імпорт, загальносвітові обсяги якого мають тенденцію до збільшення. Така обставина підтверджується цілим рядом висновків експертів СОТ та Всесвітньої митної організації. Більше того, на сьогоднішній день антидемпінгові заходи становлять до 86 % від всієї кількості заходів торговельного захисту, що і робить важливим їх науковий аналіз.

Разом з тим угоди СОТ встановлюють жорсткі правила застосування заходів торговельного захисту, особливо антидемпінгових, які повинні бути імплементовані до національного законодавства всіх членів цієї організації. Прийнятий Україною наприкінці 1998 р. комплекс законів щодо застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів був одним з перших кроків нашої держави на шляху приведення національного законодавства до вимог СОТ. Відповідно, дотримання цих правил є однією з умов участі України в багатосторонній торговельній системі як рівноправного стабільного та передбачуваного партнера.

Все це підвищує теоретичне і практичне значення аналізу антидемпінгового регулювання.

Певні аспекти застосування антидемпінгових заходів вже ставали предметом наукових досліджень. Але, в більшості випадків, ці заходи розглядалися або з позицій суто міжнародного права, або основна увага приділялася економічним аспектам проблеми. Разом з тим, антидемпінгове регулювання виступає, насамперед, в якості особливого виду діяльності компетентних органів виконавчої влади країни, і таким чином вимагає аналізу з позицій науки адміністративного права, що дозволить визначити ключові принципи, закономірності та сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності як правового регулювання так і безпосередньо організації даного процесу.

Саме під таким кутом зору в дисертації аналізувалися теоретичні розробки представників вітчизняної і зарубіжної науки, які працюють, передусім, в галузях адміністративного, митного, фінансового та міжнародного права, а також теорії держави та права, зокрема таких, як: Авер’янов В.Б., Атаманчук Г.В., Бандурка О.М., Бахрах Д.М., Битяк Ю.П., Борисов К.Г., Василь’єв А.С., Воронова Л.К., Голосніченко І.П., Горшеньов В.М., Додін Є.В., Габрічидзе Б.Н., Жамкочьян С.С., Ківалов С.В., Козирін А.Н., Коваль Л.В., Колпаков В.К., Копиленко О.Л., Кормич Б.А., Кочергіна О.М., Кучерявенко Н.П., Ноздрачев А.Ф., Осика С.Г., Пашко П.В., Покрещук О.О., Приймаченко Д.В., Рабінович П.М., Развадовський В.Й., Шепенко Р.А., Шкарупа В.К.

Це дозволяє вибудувати теоретичну основу аналізу організаційно-правового та процесуального аспектів антидемпінгового регулювання в рамках митної політики України.

Практичною базою дослідження є національне законодавство України, акти міжнародного права з питань антидемпінгового регулювання, міжнародних митних відносин та міжнародної торгівлі (насамперед багатосторонні торгівельні угоди СОТ та двосторонні міжнародні договори України), а також зарубіжне митне та антидемпінгове законодавство (нормативно-правові акти Європейського Союзу, Канади, США).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії і є складовою загальної теми дослідницької роботи, яку розробляє Одеська національна юридична академія – “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (реєстраційний номер 0101U001195).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз організаційних і правових основ процесу застосування антидемпінгових мит в Україні, виявлення сутності, основних принципів та цілей даного виду діяльності органів виконавчої влади, визначення місця відповідних правових норм в правовій системі України.

Відповідно до названої мети в дисертаційному дослідженні було поставлено такі завдання:

- визначити правову природу та місце антидемпінгового мита в системі заходів митної політики щодо протидії нечесній конкуренції в міжнародній торгівлі;

- встановити особливості формування правової бази антидемпінгового регулювання, місце і роль в цьому міжнародно-правових норм і стандартів;

- проаналізувати структуру інституціонального механізму антидемпінгового регулювання в Україні та порівняти його з відповідними механізмами країн - провідних членів СОТ;

- визначити сутність, спеціальні принципи та основні стадії антидемпінгового процесу, його місце в процесуальній діяльності органів виконавчої влади;

- з’ясувати особливості справляння антидемпінгових мит, як процесу виконання рішень щодо застосування антидемпінгових заходів;

- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання та організації антидемпінгового регулювання в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з процесом встановлення і застосування антидемпінгових мит в Україні.

Предметом дослідження є інституціональний і правовий механізм антидемпінгового регулювання в Україні.

Методи дослідження. В дисертації використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, які забезпечили істинність відбиття об’єкту та предмету дослідження та стали основою комплексного аналізу процесу встановлення і застосування антидемпінгових мит. Аналіз вітчизняного, зарубіжного і міжнародного законодавства та досвіду антидемпінгового регулювання обумовлює широке застосування компаративних методів. В дослідженні застосовуються загальнофілософський діалектичний метод наукового пізнання, принципи системності та історизму для визначення основних принципів та характеристик процесу формування міжнародно-правової та національної складових антидемпінгового законодавства. Загальнонаукові методи – структурно-функціональний, формально-логічний та порівняльний використовувались для аналізу інституціонального механізму антидемпінгового регулювання в Україні і зарубіжних країнах. Спеціальні галузеві методи – формально-юридичний та порівняльно-правовий використовувались при аналізі положень національного законодавства з метою визначення сутності, принципів та стадій антидемпінгового процесу, особливостей виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці в рамках цілісного оригінального дослідження з позицій науки адміністративного права та теорії управління комплексно аналізуються організаційні і правові основи процесу встановлення та застосування антидемпінгових мит в Україні.

Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:

уперше:

- дано авторське визначення і охарактеризована структура інституціонального механізму антидемпінгового регулювання як складової механізму митної політики, що включає сукупність інституцій до компетенції яких входить встановлення та реалізація антидемпінгових заходів, а також запропоновано поняття антидемпінгового процесу як особливого виду процесуальної діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на захист національних товаровиробників від недобросовісної конкуренції шляхом демпінгу імпорту;

- проведений аналіз структури антидемпінгового процесу з позицій науки адміністративного права, запропонована та обґрунтована авторська класифікація його стадій, поділ яких ґрунтується на відмінностях суб’єктного складу, завдань та процесуальних дій;

- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правової бази та організації процесу антидемпінгового регулювання на основі аналізу світового досвіду та уточнення принципів та структури антидемпінгового процесу;

- визначено особливості нарахування та сплати антидемпінгових мит, що формують систему персоніфікованого регулювання імпорту та експорту;

удосконалено:

- перелік та характеристику спеціальних принципів антидемпінгового процесу, що стосуються забезпечення виконання стандартних правил процедури застосування антидемпінгових заходів;

- визначення сутності та правової природи антидемпінгового мита як одного із засобів митної політики, що поєднує ознаки тарифного засобу регулювання та адміністративного характеру застосування;

отримали подальшого розвитку:

- визначення особливостей взаємодії міжнародного та національного права у формуванні правової бази антидемпінгового регулювання за умов примату міжнародно-правових норм та уніфікації відповідно до міжнародно-правових стандартів;

- положення про універсальний характер антидемпінгового процесу, який забезпечує однакове застосування його правил різними державами із різними системами органів, відповідальних за антидемпінгове регулювання на засадах антидемпінгових правил СОТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі, є певним внеском в теорію і практику адміністративного та митного права і можуть використовуватися: в законотворчій роботі по вдосконаленню національного антидемпінгового законодавства; в практичній діяльності компетентних органів виконавчої влади щодо підвищення ефективності проведення антидемпінгових розслідувань та застосування антидемпінгових заходів; в науково-дослідницькій роботі для подальшої розробки теми антидемпінгового регулювання; в навчальному процесі, як посібник для викладання навчальних дисциплін: “Митне право”, “Митна політика”, “Міжнародне митне право” та інших.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства та організації механізму антидемпінгового регулювання були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії, під час публічних виступів з доповідями на 9-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 26 квітня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Другі Прибузькі юридичні читання” (Миколаїв, 24 – 25 листопада 2006 р.), Науково-практичній конференції “Реформування судової влади в Україні” (Київ, 31 березня 200 7 р.), 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 20 – 21 квітня 2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні практичних занять з відповідних тем курсу митного права тощо.

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в п’яти наукових публікаціях, чотири з яких містяться у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з них основний текст 187 сторінок, список використаних джерел – 15 сторінок. Кількість використаних джерел – 183 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі викладено загальну характеристику роботи, обґрунтовується актуальність теми, визначаються предмет та об’єкт, мета і завдання дослідження, характеризується його методологічна, теоретична та джерельна бази, формулюються основні положення і розкривається наукова новизна, науково-практичне значення отриманих результатів, висвітлено стан їх апробації.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади антидемпінгових засобів митної політики” складається з двох підрозділів. Його присвячено аналізу сучасного стану дослідження питань антидемпінгового регулювання, розгляду питань генезису правових концепцій демпінгу і розвитку відповідного законодавства та визначенню місця антидемпінгових мит в системі заходів митної політики.

У підрозділі 1.1. “Становлення правових концепцій категорії демпінгу в міжнародній торгівлі” дається характеристика науковому доробку в галузі антидемпінгового регулювання, аналізується історія формування основних підходів до правового регулювання заходів щодо протидії демпінговому імпорту як складової митної політики держави. Зокрема зазначається, що формування концепції антидемпінгового регулювання розпочалося в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.ст., і ключову роль в цьому відіграв правовий досвід таких країн, як Канада та США. Антидемпінговим актом США 1921 р. було сформовано сучасну структуру антидемпінгового регулювання, що включала розслідування, яке проводиться органами виконавчої влади. Більше того, основні принципи антидемпінгового законодавства США було покладено в основу міжнародно-правових стандартів в цій сфері, які на сьогоднішній день визначені нормами ряду багатосторонніх торгівельних угод СОТ. Зокрема, антидемпінгове законодавство США було використано при створенні формулювань ст. VI ГАТТ-47, нормами якої було сформовано сучасний загальновизнаний підхід до визначення демпінгу та умов застосування антидемпінгових заходів.

Не дивлячись на те, що питання застосування антидемпінгових, компенсаційних та захисних (спеціальних) заходів дуже часто розглядається комплексно, між ними існують істотні відмінності. Так, демпінговий та субсидований імпорт попадають під категорію “нечесна конкуренція”, і для застосування проти них відповідних заходів необхідно встановлення компетентними органами держави факту наявності демпінгу або державних субсидій та пов’язаних з ними негативних наслідків у вигляді шкоди національним товаровиробникам. При чому демпінг є результатом дій окремого суб’єкту ЗЕД і відповідати на нього держава може лише шляхом застосування антидемпінгових заходів, в той же час субсидований імпорт – результат дій держави і протидія йому, згідно правил СОТ, полягає не лише у застосуванні компенсаційних заходів, а й у взятті державами певних міжнародних зобов’язань щодо недопущення таких дій. Підставою ж застосування захисних або спеціальних заходів є надмірна конкуренція у вигляді швидко зростаючого імпорту. Таким чином, відповідні заходи застосовуються не стільки проти, в цілому чесної конкуренції з боку іноземних експортерів, скільки проти сукупності об’єктивних економічних факторів, що є несприятливими для національних товаровиробників країни імпорту. Відповідно ключовим у механізмі застосування таких заходів виступає визначення таких економічних факторів та пов’язаної з ними шкоди національним товаровиробникам. Це обумовлює необхідність аналізувати вищезазначені заходи окремо.

У підрозділі 1.2. “Сутність та правова природа антидемпінгових мит” розглядається питання щодо класифікації антидемпінгових мит в рамках засобів митної політики, визначаються основні властиві ознаки антидемпінгового мита, способи його регулятивного впливу на імпорт та експорт. Зокрема відзначається, що згідно правил СОТ тарифними засобами регулювання вважаються мита та інші еквівалентні збори, що мають податковий характер. Мита за своєю суттю відносяться до непрямих податків, або так званих податків на споживання, оскільки їх фактичним платником є кінцевий споживач товару. Не дивлячись на адміністративний характер механізму застосування, через проведення антидемпінгового розслідування, антидемпінгові мита мають цілий набір ознак, за якими, на нашу думку, їх можна віднести до тарифних засобів регулювання, зокрема:

- антидемпінгові мита носять характер податкового платежу, вони не є видом штрафу або плати за послуги;

- антидемпінгові мита мають ставку, яка виражена у відсотках до митної вартості товару або різницею між визначеною мінімальною вартістю та митною вартістю;

- регулятивний вплив антидемпінгових мит реалізується через механізм ціноутворення;

- надходження від антидемпінгових мит зараховуються до державного бюджету.

В той же час, якщо говорити про відмінності між загальними та антидемпінговими митами, то можна виділити такі основні позиції: об’єкти регулятивного впливу, мета регулятивного впливу, процедура встановлення ставок мит та спосіб міжнародно-правового регулювання.

Так імпортні мита, які встановлюються згідно митного тарифу, формують єдину систему загального регулювання ЗЕД, а їх об’єктом, за загальним правилом, виступають всі товари певного виду, що переміщуються через митний кордон. Антидемпінгові ж та інші особливі види мита формують систему персоніфікованого регулювання імпорту, а їх об’єктом виступають окремі види товарів, конкретних експортерів або країн.

Метою застосування загальних мит є постійне формування оптимальної структури імпорту та експорту, метою застосування антидемпінгових мит – тимчасовий захист від нечесної конкуренції.

Встановлення ставок загальних мит здійснюється в рамках загальної законотворчої процедури, встановлення ставок антидемпінгових мит в рамках певної адміністративної процедури – антидемпінгового розслідування.

Нарешті, відмінності в міжнародно-правовому регулюванні питань загальних та особливих мит є також істотними. Міжнародно-правові зобов’язання щодо загальних мит стосуються, насамперед, ставок мита. В той же час, зобов’язання щодо антидемпінгових та інших особливих видів мита стосуються забезпечення виконання стандартних правил процедури їх застосування.

В Україні існує практика застосування антидемпінгових мит як щодо демпінгового імпорту, так і щодо експорту товарів за демпінговими цінами. При чому, якщо процедура застосування ввізних антидемпінгових мит визначена Законом України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, то процедура застосування вивізних антидемпінгових мит чіткого правового регулювання не має, що викликано певними прогалинами в законодавстві.

Розділ 2 “Механізм антидемпінгового регулювання (національна та міжнародна практика)” складається з трьох підрозділів, в яких розглядаються як правові, так і організаційні засади механізму антидемпінгового регулювання в Україні, а також здійснено порівняльний аналіз організації антидемпінгових органів найбільших за обсягами зовнішньої торгівлі членів СОТ – Європейського Союзу, США та Канади.

Підрозділ 2.1. “Правові засади антидемпінгу: міжнародна та національна складова” присвячено характеристиці особливостей формування правової бази антидемпінгового регулювання.

Так, на основні аналізу комплексу міжнародних та національних нормативно-правових актів, що складають правову основу механізму антидемпінгового регулювання, відзначається наявність двох рівнів його регламентації: міжнародно-правового та національного. Міжнародний рівень складають норми багатосторонніх торгівельних угод СОТ, зокрема ст. VI ГАТТ-94 та Угода про застосування ст. VI ГАТТ-94. Ці угоди утворюють універсальні стандарти, що застосовуються більш ніж 180 країнами Світу. При цьому, норми угод СОТ вимагають від країн-претендентів забезпечення відповідності національних антидемпінгових процедур вже на день вступу до СОТ. Угода про застосування ст. VI ГАТТ-94 чітко передбачає спосіб її імплементації шляхом приведення у відповідність до неї національного законодавства. В цьому аспекті антидемпінгове законодавство є унікальним, адже практично жоден з інших напрямків державної діяльності не є настільки регламентованим міжнародним правом, включно до конкретних правил та процедур. Крім того, цілий ряд двосторонніх міжнародних договорів України вже на сьогоднішній день передбачає застосування антидемпінгових правил СОТ в регулюванні торгівлі між Україною та цими країнами.

Слід зазначити, що антидемпінгові норми та стандарти СОТ базуються на одному з ключових принципів цієї організації – ліквідації дискримінації в міжнародній торгівлі і, таким чином, в першу чергу покликані обмежити практику довільного використання антидемпінгових заходів, вимагаючи від країн-учасниць стриманості та прозорості в цій сфері. Правила та стандарти угод СОТ складають три основні блоки питань. По-перше, це критерії визначення демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між ними. По-друге, це правила, які визначають процедури та способи, через які уряди країн-учасниць мають право відповідати на факти демпінгового імпорту. Нарешті, третю групу складають норми, які регулюють порядок вирішення міждержавних спорів щодо застосування антидемпінгових заходів.

Ще однією особливістю міжнародно-правової складової правової бази антидемпінгового регулювання є наявність додаткових, порівняно з правилами СОТ та національним законодавством, процедур застосування антидемпінгових заходів, передбачених двосторонніми угодами, наприклад: проведення попередніх консультацій, припинення розслідування або припинення стягнення антидемпінгового мита на основі міждержавних зобов’язань тощо.

Національне антидемпінгове законодавство України знаходиться у прямій залежності від загальновизнаних міжнародних стандартів, створено на їх основі та прямо передбачає примат міжнародного права щодо антидемпінгового регулювання та уніфікацію, відповідно до зазначених стандартів, використовуючи антидемпінгові правила СОТ. Антидемпінгове законодавство України складається з низки законодавчих актів, основним серед яких є Закон України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, який було розроблено відповідно до правил СОТ з урахуванням досвіду ряду зарубіжних країн. Крім того, правову базу антидемпінгового регулювання складають нормативно-правові акти, що регулюють зовнішньоекономічні відносини, стягнення мит, діяльність центральних органів виконавчої влади та митних органів тощо. Автор відзначає в цьому зв’язку некоректність використання в літературі терміну “Антидемпінговий кодекс України”, оскільки це суперечить трактуванню терміну “кодекс” в вітчизняному праві, і пропонує замість нього вживати саме дефініцію “антидемпінгове законодавство”.

У підрозділі 2.2. “Інституціональний механізм антидемпінгового регулювання в Україні” аналізується система суб’єктів, на які законодавством покладено права та обов’язки щодо ведення антидемпінгового процесу. Відзначається, що механізм антидемпінгового регулювання слід розглядати в рамках більш широкого поняття “інституціональний механізм митної політики”, яке набуло визнання у вітчизняній правовій науці. Пропонується визначити інституціональний механізм антидемпінгового регулювання як сукупність інституцій, на які покладено встановлення та реалізація антидемпінгових заходів. При чому цей механізм може розглядатися в широкому розумінні, як сукупність органів, які мають вплив на формування антидемпінгового законодавства та системи антидемпінгового регулювання, і в вузькому, як суб’єкти, що наділені повноваженнями щодо ведення антидемпінгового процесу. Багаторівневий характер інституціонального механізму проявляється не тільки в ієрархічній побудові системи органів державної влади різного рівня, які задіяні у встановленні та реалізації антидемпінгових заходів, але й у залученні до нього міжнародних та недержавних суб’єктів. Зокрема, слід виділити керівні органи СОТ, насамперед Комітет з антидемпінгової практики СОТ, який безпосередньо забезпечує виконання антидемпінгових правил, Генеральну Раду, яка має право тлумачення угод СОТ та Орган з врегулювання суперечок, який забезпечує врегулювання спорів між країнами-учасницями з питань застосування відповідних Угод.

З огляду на процесуальний характер антидемпінгового регулювання склад даного механізму, компетенція та взаємозв’язки його складових безпосередньо визначаються і обмежуються антидемпінговим законодавством країни і мають свої властиві антидемпінговому процесу принципи та завдання. Зокрема, до складу цього механізму входять: Міністерство економіки, в складі якого проведенням антидемпінгового розслідування займається Департамент антидемпінгових розслідувань та захисту внутрішнього ринку, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та Державна митна служба. Але, згідно норм антидемпінгового законодавства до проведення антидемпінгового процесу можуть залучатися і інші центральні органи виконавчої влади. Крім того, існує дві групи суб’єктів: сторони антидемпінгового розслідування та заінтересовані сторони, які мають чітко визначені процесуальні права і приймають участь у вирішенні конкретних антидемпінгових справ.

Підрозділ 2.3. “Світовий досвід організації антидемпінгових органів” присвячено розгляду зарубіжного досвіду щодо організації системи антидемпінгових органів. В якості об’єктів для аналізу були обрані Європейський Союз, США та Канада, як найбільші за обсягами зовнішньої торгівлі члени СОТ. Крім того ЄС, США та Канада лідирують за кількістю діючих антидемпінгових заходів, зокрема і щодо товарів, походженням з України.

Розгляд інституціональних механізмів антидемпінгового регулювання різних країн дозволяє зробити висновок про універсальність антидемпінгових процедур, встановлених згідно правил Світової організації торгівлі, оскільки застосування цих правил можливо в рамках діяльності різних органів влади.

Так, для ЄС характерне проведення антидемпінгового розслідування на двох рівнях – наднаціональному, який реалізується в діяльності органів ЄС, та національному – в рамках компетенції органів влади держав-членів. На наднаціональному рівні антидемпінгове розслідування здійснюється Комісією ЄС (ЄК), за підтримки Генерального Секретаріату та Головних Управлінь ЄК. Механізм забезпечення інтересів держав-членів ЄС реалізується в рамках так званого Дорадчого Комітету. Рішення про застосування антидемпінгових заходів за рекомендацією ЄК приймається Радою ЄС.

Особливістю механізму антидемпінгового регулювання Канади є існування такого органу як Канадський Трибунал Міжнародної Торгівлі, що має статус і повноваження суду і який приймає ключові рішення в рамках антидемпінгового процесу. Попереднє ж антидемпінгове розслідування здійснюється Агентством прикордонних служб Канади.

Для організації антидемпінгового регулювання в США характерним є наявність двох паралельних механізмів прийняття рішень щодо застосування антидемпінгових заходів. Перший механізм реалізується в рамках адміністративної процедури Комісією міжнародної торгівлі (КМТ) та Міністерством торгівлі США. При чому розслідування щодо факту демпінгу здійснює Міністерство торгівлі, а щодо шкоди – КМТ. Для кожного розслідування створюється спеціальна слідча група. Незалежно від результатів антидемпінгового розслідування можливе судове вирішення питань щодо захисту від демпінгового імпорту в рамках діяльності Суду Міжнародної Торгівлі США, що створює другий паралельний механізм антидемпінгового регулювання.

Таким чином, антидемпінгові процедури можуть здійснюватися державними органами виконавчої влади (Україна), органами судової влади (Канада), федеральними органами виконавчої влади з паралельним існуванням спеціалізованих судових органів (США), наднаціональними органами, що мають міжнародно-правовий статус у взаємодії з національними органами виконавчої влади (Європейський Союз). Але, разом з тим, у всіх випадках:

- застосовуються уніфіковані правила проведення антидемпінгового розслідування визначення демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку;

- забезпечуються визначені міжнародними стандартами правовий статус та права сторін антидемпінгового розслідування,

- застосовуються лише встановлені міжнародно-правовими актами види антидемпінгових заходів (попередні та остаточні антидемпінгові мита, добровільні цінові зобов’язання, грошові депозити).

Такі обставини вказують на те, що сучасний антидемпінговий процес виступає особливим видом юридичного процесу, що має універсальний характер.

Розділ 3 “Правові засади антидемпінгового процесу” складається з трьох підрозділів, в яких на основі аналізу нормативно-правових актів та теоретичних розробок визначаються зміст та структура антидемпінгового процесу, його місце в рамках процесуальної діяльності органів виконавчої влади, визначаються особливості застосування антидемпінгових заходів.

У підрозділі 3.1. “Зміст, сутність та принципи антидемпінгового процесу” розглянуті характеристики змісту, суб’єктів та цілей антидемпінгового процесу, його спеціальних принципів, які дозволяють робити висновки про специфічний характер даного виду процесуальної діяльності органів виконавчої влади. Антидемпінговий процес є процесом адміністративного характеру, оскільки реалізується органами виконавчої влади, однак за своїми цілями, суб’єктним складом та спеціальними принципами суттєво відрізняється від більшості адміністративних проваджень. Антидемпінговий процес слід визначити як особливу процесуальну форму діяльності уповноважених центральних органів виконавчої влади по вирішенню справ за скаргами національних товаровиробників щодо вжиття заходів по захисту від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту.

Основною ціллю антидемпінгового процесу є вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів по захисту національних товаровиробників від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту.

Суб’єктами процесу є уповноважені органи державної влади, що ведуть антидемпінгове розслідування та заінтересовані сторони – національні товаровиробники, імпортери, експортери, асоціації, органи державної влади країн імпорту та експорту, профспілки тощо, інтереси яких тим або іншим чином зачіпає антидемпінговий процес.

Важливою особливістю антидемпінгового процесу є те, що антидемпінгове законодавство в цілому не передбачає застосування антидемпінгових заходів до конкретних суб’єктів – фізичних або юридичних осіб. Антидемпінгові заходи застосовуються щодо предметів (товарів), які і є безпосереднім об’єктом їх застосування. Навіть при введенні таких заходів як ліцензування імпорту, це ліцензування стосується права на імпорт певного товару і виступає засобом реалізації антидемпінгових заходів.

Антидемпінговий процес є особливим серед інших видів процесуальної діяльності органів державної влади через свою зв’язаність міжнародними стандартами та значну залежність від міжнародного співробітництва держав.

Антидемпінговий процес здійснюється у відповідності до певного комплексу принципів, в якому поєднуються загальні принципи державного управління і адміністративного процесу та спеціальні галузеві принципи, що базуються на антидемпінговому законодавстві.

Специфічні цілі, суб’єкти та об’єкт антидемпінгового процесу обумовлюють застосування специфічних принципів, які за своїм змістом значно відрізняються від загальних принципів адміністративного процесу. До таких принципів, які в рамках антидемпінгового процесу отримують специфічний зміст, належать: законність, прозорість, об’єктивність, змагальність, принцип врахування національних інтересів та принцип міжнародного співробітництва.

Підрозділ 3.2. “Структура антидемпінгового процесу” присвячено аналізу стадій та основних етапів антидемпінгового процесу. Зокрема, відзначається що структура антидемпінгового процесу, з огляду на його адміністративний характер, включає в себе основні структурні елементи, характерні для більшості адміністративних проваджень, адже антидемпінговий процес здійснюється органами виконавчої влади в рамках їх управлінської діяльності. Але, разом з тим, особливості процесуальної діяльності органів виконавчої влади обумовлюються специфікою конкретної галузі. Ця обставина пояснює той факт, що деякі стадії, етапи та процесуальні дії в рамках антидемпінгового процесу мають властиву лише антидемпінговому процесу специфіку.

Антидемпінговий процес розпочинається з реєстрації Мінекономіки антидемпінгової скарги, поданої національним товаровиробником або від його імені. Цей факт є юридичною підставою початку антидемпінгового процесу. Датою закінчення антидемпінгового процесу, як правило, є дата закінчення стягнення остаточного антидемпінгового мита, про що Мінекономіки публікується відповідне повідомлення. Пропонується виділяти шість стадій антидемпінгового процесу.:

1) антидемпінгова процедура, в рамках якої Мінекономіки проводиться перевірка інформації, поданої в антидемпінговій скарзі, визначається чи є достатні підстави для ініціювання антидемпінгового розслідування, приймається рішення Комісії про ініціювання антидемпінгового Розслідування;

2) попереднє антидемпінгове розслідування, в рамках якого здійснюється формування кола суб’єктів антидемпінгового процесу, безпосереднє збирання, обробка та перевірка інформації та доказів, дається попереднє визначення демпінгу та шкоди, готується та приймається рішення Комісії про запровадження або ні попередніх антидемпінгових заходів;

3) остаточне антидемпінгове розслідування, на стадії якого можливе прийняття добровільних зобов’язань експортерів, а також здійснюються остаточні визначення демпінгу та шкоди, приймається рішення про застосування остаточного антидемпінгового мита;

4) стадія судового оскарження, яка є факультативною;

5) стадія виконання рішення про застосування остаточного антидемпінгового мита.

6) стадія перегляду рішень, яка включає такі види переглядів як: перегляд антидемпінгових заходів у зв’язку із закінченням строку їх застосування, проміжний перегляд антидемпінгових заходів, перегляд антидемпінгових заходів для визначення індивідуальних величин демпінгової маржі для нових експортерів та виробників та прискорений перегляд.

Названі стадії відрізняються певною обособленістю процесуальних дій, суб’єктним складом та основними завданнями, що реалізуються в їх рамках. Антидемпінгове законодавство визначає відповідні процесуальні строки як для кожної із стадій, так і для окремих процесуальних етапів та дій. Кожна стадія завершується прийняттям Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі відповідного процесуального документу – рішення, в якому зазначаються результати вчинених на даній стадії дій.

У підрозділі 3.3. “Особливості нарахування та сплати антидемпінгових мит” аналізується питання стягнення попереднього та остаточного антидемпінгового мита з точки зору належного виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів, прийнятих в рамках антидемпінгового процесу. Зазначається, що від ефективності та правильності застосування антидемпінгового мита залежить і загальна ефективність антидемпінгового регулювання. Справляння антидемпінгових мит здійснюється в рамках поточної роботи митних органів. Разом з тим, правила щодо процедур нарахування та сплати антидемпінгових мит визначаються як загальними нормативно-правовими актами, що стосуються митно-тарифного регулювання, так і спеціальним антидемпінговим законодавством.

З огляду на таку обставину можна відзначити цілий ряд особливостей, які стосуються визначення походження товару, що є об’єктом антидемпінгових заходів, зокрема це стосується уточнень правил визначення достатності операцій щодо збирання товару з метою попередження ухиляння від сплати антидемпінгового мита, вимог щодо надання сертифікатів якості окремого виробника в разі застосування індивідуальних ставок антидемпінгового мита тощо. Специфічним є і те, що перед митними органами в цих випадках часто стоїть завдання визначення не лише країни походження, але й конкретного експортера або виробника. При визначенні ставки антидемпінгового мита у відсотках до митної вартості це мито нараховується у відповідності до загальних правил, встановлених законодавством. В той же час при нарахуванні антидемпінгового мита, що визначається різницею між мінімальною ціною та митною вартістю, застосовуються особливі порядки розрахунку мита та заповнення відповідних граф вантажної митної декларації.

У зв’язку з цими обставинами аналізуються шляхи вдосконалення митного законодавства та технологічних схем роботи митних органів в цій галузі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі визначення організаційних та правових основ застосування антидемпінгових мит в Україні, що засвідчує важливу роль антидемпінгового регулювання в системі державної діяльності щодо формування та реалізації митної політики на сучасному етапі, коли антидемпінгові мита виступають засобом забезпечення захисту національних товаровиробників від нечесної конкуренції з боку іноземних суб’єктів ЗЕД у вигляді демпінгового імпорту. Оскільки механізм антидемпінгового регулювання реалізується, насамперед, в рамках діяльності органів виконавчої влади та базується на нормах адміністративного права, то його аналіз здійснений саме з позицій науки адміністративного права.

За цих умов інституціональний механізм антидемпінгового регулювання можна визначити як сукупність інституцій, на які покладено встановлення та реалізація антидемпінгових заходів.

Сам антидемпінговий процес слід розглядати як особливу процесуальну форму діяльності уповноважених центральних органів виконавчої влади по вирішенню справ за скаргами національних товаровиробників щодо вжиття заходів захисту від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту.

В рамках антидемпінгового процесу можна виділити шість процесуальних стадій, що відрізняються суб’єктним складом, основними завданнями та певною відособленістю процесуальних дій. Цими стадіями є: антидемпінгова процедура, попереднє антидемпінгове розслідування, остаточне антидемпінгове розслідування, стадія судового оскарження, стадія виконання рішення про застосування остаточного антидемпінгового мита, стадія перегляду рішень.

При цьому сам антидемпінговий процес носить універсальний характер, адже в його рамках застосовуються уніфіковані правила, встановлені міжнародно-правовими стандартами.

Антидемпінгові мита, не зважаючи на адміністративний характер процедури їх застосування, мають цілий ряд властивих ознак тарифних засобів регулювання, хоча існують істотні їх відмінності від загальних мит за об’ктом регулятивного впливу, його метою, процедурою встановлення, видами ставок і способами міжнародно-правого регулювання.

Конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності нормативно-правового регулювання антидемпінгового процесу можна визначити таким чином:

На нашу думку, важливим є закріплення на законодавчому рівні визначення, що антидемпінговий процес здійснюється у відповідності до загальних принципів адміністративних процедур, а також спеціальних принципів, властивих антидемпінговому процесу. Це сприятиме підвищенню ефективності взаємодії органів виконавчої влади в рамках антидемпінгового процесу, адже дозволить чітко визначити його місце в системі діяльності органів державної влади і допоможе адаптації універсальних правил СОТ до конкретних вимог та традицій вітчизняної правової системи.

Необхідним, з нашої точки зору, є більш чітке визначення окремих стадій антидемпінгового процесу, запропонованих нами, в Законі України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” та зміни структури даного законодавчого акту у відповідності до окремих процесуальних стадій та етапів, як це має місце в кодифікованих актах.

Актуальним є закріплення на законодавчому рівні процесуального статусу деяких визначень та документів, які приймаються Міністерством економіки в рамках розслідування та які мають велике значення для вирішення питань щодо продовження або припинення антидемпінгового процесу. Зокрема, це стосується таких документів як “попереднє визначення демпінгу та шкоди”, “остаточне визначення демпінгу та шкоди”, “пропозиція щодо цінових зобов’язань”, як це здійснено, наприклад, в антидемпінговому законодавстві США.

Для підвищення ефективності розслідування та обґрунтованості прийнятих рішень варто здійснити поділ певних процесуальних завдань щодо окремого визначення демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між Міністерством економіки, Держмитслужбою та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, як це має місце, наприклад в Канаді, або між окремими підрозділами Мінекономіки, як це реалізовано в рамках діяльності окремих Генеральних управлінь Комісії ЄС. Дані зміни, на нашу думку, сприятимуть підвищенню прозорості, економічності та ефективності антидемпінгового регулювання в Україні.

Закон України “Про Єдиний митний тариф” передбачає застосування антидемпінгових мит як щодо імпорту, так і щодо експорту товарів, в той же час Закон України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” визначає процедуру проведення антидемпінгового розслідування та застосування відповідних заходів лише щодо імпорту товарів в Україну. З огляду на існування практики застосування антидемпінгових мит щодо експорту товарів доцільно, на наш погляд, було б поширити встановлені законодавством правила проведення антидемпінгового розслідування і на випадки демпінгового експорту з України.

Крім того, слід запровадити в українське законодавство досвід США щодо цільового спрямування частини коштів, отриманих від сплати антидемпінгових мит, на підтримку національних товаровиробників, що зазнали збитків від демпінгового імпорту.

Розпорошеність норм, що регулюють порядок стягнення антидемпінгових мит та здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що є об’єктом антидемпінгових заходів, вимагає, з метою підвищення ефективності роботи митних органів, прийняття окремого нормативно-правового акту, який би інтегрував в собі положення антидемпінгового законодавства щодо справляння антидемпінгових мит, а також визначення єдиної форми обліку рішень Комісії щодо запровадження антидемпінгових заходів, як це, наприклад, здійснюється в ЄС в рамках Інтегрованої номенклатури TARIC. Крім того, необхідно внесення відповідних змін до технологічних схем митних органів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Капуш І.С. Забезпечення “чесного” конкурентного середовища як один з принципів Світової організації торгівлі // Держава і право. Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 34. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецього НАН України, 2006 – с. 386 – 390.

2. Капуш І.С. Застосування тарифних пільг та преференцій згідно митного законодавства України // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Одеса, 2006. – Вип. 29. – с. 432 – 439.

3. Капуш І.С. Сутність і правова природа особливих видів мита // Митна справа. – 2006. – № 5. – с. 28 – 33.

4. Капуш І.С. Міжнародно-правові засади антидемпінгового регулювання // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Одеса, 2007. – Вип. 30. – с. 119 – 124.

5. Капуш І.С. Митні засоби забезпечення чесної конкуренції в міжнародній торгівлі / Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції “Другі Прибузькі юридичні читання” - Миколаїв, 2006 – с. 451 – 454.

АНОТАЦІЇ

Капуш І.С. Організаційно-правові основи застосування антидемпінгових мит в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Академія державної податкової служби