Національна академія наук України

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

КУНАНЕЦЬ Наталія Едуардівна

УДК027.021 (477.83-25)

НАУКОВІ БІБЛІОТЕКИ ЛЬВОВА:
СТАНОВЛЕННЯ, КОМПЛЕКТУВАННЯ,

ФОРМУВАННЯ ФОНДІВ І КОЛЕКЦІЙ
(кінець XVІІІ – 30-ті рр. ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,
бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського

Науковий керівник: академік НАН України

доктор філософських наук, професор,

ОНИЩЕНКО ОЛЕКСІЙ СЕМЕНОВИЧ,

Національна бібліотека України

імені В.І.Вернадського,

генеральний директор.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ЛЯХОЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ,

Національний медичний університет

імені О. О. Богомольця,

завідувач кафедри соціології.

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

ВОСКОБОЙНІКОВА–ГУЗЄВА

ОЛЕНА ВІКТОРІВНА,

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

директор Інституту бібліотекознавства.

Захист відбудеться „25” жовтня 2007 р. о 13.00 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3

Автореферат розісланий „24” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні, коли духовному відродженню України надається величезне значення, і водночас в історії нашої культури ще є чимало не відкритих сторінок, виникає необхідність об’єктивного осмислення і розкриття ролі бібліотек у суспільних процесах.

У цьому зв’язку важливу наукову цінність, пізнавальне і практичне значення має вивчення історії наукових бібліотек Львова. У кінці ХVIІІ ст. і до 30-х років XX століття (1939 р.) діяльність наукових бібліотек Львова обумовлювалася визначними історичними функціями організацій та установ, при яких вони діяли, а також впливом особистостей, що долучилися до їх заснування. Бібліотеки на рівні з інституціями-засновниками розглядалися як важливі фактори розвитку суспільства та держави. У виданнях кожної з наукових установ зустрічаються згадки про такі бібліотеки, але досконало їх діяльність не досліджувалася. У радянський час такі дослідження не проводилися, основна частина видань, що містили відомості про книгозбірні, організовані українською громадськістю Львова, зберігалася у спецфондах.

Особливість наукових бібліотек Львова полягає у розгортанні діяльності у соціокультурних умовах, характерних для Галичини: в умовах бурхливого розвитку науки і освіти в Європі з кінця ХVІІІ ст., коли Львову, як столиці Галичини, відводилася роль наукового та освітнього центру.

Потребують комплексного дослідження наукові бібліотеки Львова, які перебуваючи упродовж тривалого часу в складних соціально-політичних та економічних умовах, були сподвижниками розвитку наукових знань, знайомили з новими досягненнями науки і культури, здійснювали інформаційне забезпечення навчального і науково-дослідного процесів, а поряд з тим ставали осередками духовності і сприяли культурному зростанню населення краю. Саме в необхідності системного аналізу та узагальнення діяльності наукових бібліотек Львова полягає актуальність обраної теми.

Стан наукової розробки проблеми. Окремі питання історії деяких наукових бібліотек, діяльність окремих книгозбірень у Галичині висвітлювали у своїх працях чимало дослідників. У процесі дисертаційного дослідження було проаналізовано значний масив документів, які містять відомості з історії лише окремих бібліотек означеного історичного періоду. Енциклопедичні відомості про діяльність наукових бібліотек Львова подавалися у працях науковців кінця XІХ — поч. XX ст. І. Свєнціцького, С. Сірополка, Л. Бернацького, Я. Вічковського, А. Мединського, Е. Хвалевика.

Низка дослідників, розглядаючи історію Львівського братства, побіжно торкається діяльності його книгозбірні, яка згодом склала основу бібліотечного фонду Ставропігійського інституту. Так, у ґрунтовних дослідженнях братств, зокрема Львівського, здійснених Я. Ісаєвичем і Є. Мединським, наголошується на їх визначній ролі у розвитку української культури та подається коротка характеристика фонду бібліотеки Львівського братства, як сховища унікальних книг.

Відомості про діяльність окремих книгозбірень, зокрема бібліотек Наукового товариства ім. Шевченка, Народного дому, Львівського університету, Національного закладу Оссолінських, містяться у працях І. Кревецького, В. Дорошенка, В. Гнатюка, Б. Барвінського, К. Райфенкугеля, Л. Фінкеля та С. Старжинського, Й. Сліпого, А. Єнджийовської, В. Віслоцького, А. Фішера. Однак, кожним з авторів, які розглядають певний етап в діяльності однієї із книгозбірень або подають побіжну характеристику її роботи в цілому, не здійснюється аналізу всіх аспектів діяльності бібліотеки.

Поглибили ці дослідження сучасні науковці, водночас вони також висвітлювали діяльність окремих книгозбірень або деяких аспектів їх роботи. Р. Боровик, Г. Ярема, Л. Пинда, А. Рузанов, Ю. Токарський, Н. Швець подають відомості про книгозбірні вищих навчальних закладів. У матеріалах круглого столу „Бібліотека Наукового Това-риства ім. Шевченка: книги і люди”, проведеного в 1996 р. у Львівській науковій бібліо-теці ім. В. Стефаника, О. Колосовською, О. Юркевич, М. Вавричин, М. Вальо, С. Височенко та А. Симутіною, Я. Дашкевичем, О. Дзьобаном, Л. Ільницькою, Л. Крушельницькою, П. Баб’яком висвітлюються окремі напрями діяльності книгозбірні та подається характеристика спеціальних зібрань. Діяльність книгозбірні Народного дому розглядається у низці публікацій О. Колосовської. У працях дослідників підкреслюється важливість кожної з наукових бібліотек означеного історичного періоду як інформаційного ресурсу для дослідницької, фахової, навчальної діяльності населення Галичини. Обмежений обсяг деяких праць не дав можливість авторам вичерпно розкрити історію становлення, розвитку та функціонування цих бібліотек.

Отже, окремі напрями чи періоди діяльності наукових книгозбірень висвітлювалися у багатьох публікаціях. Проте порівняльного аналізу історичного розвитку цих бібліотек та узагальнюючих праць щодо їх діяльності на сьогодні немає. Історія виникнення і розвитку жодної з бібліотек не була досконало досліджена і викладена у монографічних працях, не проводилося комплексне вивчення і процесу становлення та формування фондів наукових бібліотек Львова означеного історичного періоду, що і зумовило вибір теми нашого дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах наукових досліджень „Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” (реєстраційний № 4.1.02-06) Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та „Історія бібліотечної справи Галичини (XVI – І пол. XX ст.): укладання бібліографічного покажчика літератури та формування бази даних” (реєстраційний № 01034002416) Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Мета дослідження — встановити тенденції, основні етапи та специфічні особливості розвитку наукових бібліотек Львова як осередків культури і формування наукової думки у контексті розвитку бібліотечної справи у Галичині.

У зв’язку з цим визначимо основні завдання дослідження:

· встановити ступінь досліджуваності теми, з’ясувати основні бібліотекознавчі концепції щодо типології бібліотек та місця наукових бібліотек у суспільстві, виявити та проаналізувати джерельну базу дослідження;

· окреслити коло наукових бібліотек у Галичині, розглянути історію становлення та діяльності бібліотек Львова з кінця ХVІІІ ст. до 30-х рр. ХХ ст., здійснити історико-порівняльний аналіз їхньої діяльності;

· визначити чинники, що зумовили певні періоди розвитку наукових бібліотек у контексті історії та бібліотечної справи Галичини, охарактеризувати основні періоди становлення та розвитку наукових бібліотек;

· проаналізувати основні принципи формування фондів наукових бібліотек з урахуванням регіонального аспекту історико–культурного розвитку Галичини;

· встановити тематичний пріоритет у формуванні фондів наукових бібліотек Львова та внесок визначних постатей у їх розвиток;

· розглянути системи комплектування та опрацювання фондів бібліотек, встановити їхні методологічні та методичні засади;

· дослідити історію формування колекцій, зібрань та їхнього складу у фондах книгозбірень як національного культурного надбання.

Об’єктом дослідження є наукові бібліотеки Львова, історично сформовані з кінця ХVІІI ст. до 30-х років ХХ ст.

Предметом вивчення стало зародження, становлення і функціонування наукових бібліотек як осередків розвитку наукової думки Галичини, формування фондів і науково-пошукового апарату в аспекті розвитку бібліотечної справи у Львові.

Методи дослідження. У дослідженні використані — історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, аналітико-системний, бібліографічний, джерелознавчий методи. Методологічною базою дослідження є комплексний підхід до досліджуваного предмета, який ґрунтується на принципі історизму та об’єктивності.

Хронологічні межі дослідження визначаються кінцем ХVІІI ст. – 30-ми роками XX ст. Нижня межа – 1784 р. – прив’язана до заснування книгозбірні Львівського університету, реорганізованого з Академії єзуїтів. Верхня межа – 1939 р. – приєднання західноукраїнських областей до СРСР, встановлення радянської влади, реорганізація діяльності більшості бібліотек або розформування їх фондів.

Наукова новизна дослідження:

· вперше узагальнено процес становлення та розвитку наукових бібліотек Львова з кінця ХVІІI ст. до 30–х років ХХ ст., встановлені кількість, наукова і культурологічна значимість;

· проведено порівняльний аналіз їх діяльності, розглянуто взаємодію та вплив на формування наукового і культурного середовища Галичини, а також на історію культури та науки України в цілому;

· розроблено періодизацію історії наукових бібліотек Львова у контексті культурного та суспільно–політичного розвитку українських земель у складі Австро-Угорщини та Польщі;

· здійснено класифікацію наукових бібліотек Львова, поклавши в основу склад книжкових фондів, комплексність запитів читачів, соціально-функціональне призначення;

· проаналізовано джерела та основні засади комплектування фондів, визначено коло жертводавців;

· вивчено методологічні засади опрацювання фондів наукових бібліотек Львова і створення довідкового апарату;

· введено в науковий обіг відомості про якісний склад фондів бібліотек Львова та наявність у них зібрань і колекцій.

Теоретичне та практичне значення дослідження. Результати дослідження реконструюють історію діяльності наукових бібліотек Львова з кінця ХVІІI ст. до 30-х років ХХ ст. Представлені в дисертації матеріали, положення і висновки заповнюють прогалини в історичному бібліотекознавстві і слугують його подальшому розвитку, використані для підготовки лекцій на курсах підвищення кваліфікації у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, а також сприяють комплексному вивченню та узагальненню історії бібліотечної справи України в контексті історичного розвитку національної науки і культури, розробленню курсів лекцій для викладання цієї дисципліни на бібліотечних факультетах вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному аналізі, узагальненні та періодизації історії наукових бібліотек Львова та їх класифікаційному поділі. Усі викладені положення та висновки належать дисертанту особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях – першій та другій „Бібліотеки на західноукраїнських землях: сторінки історії” (Львів, 2000, 2004); сьомій та дев’ятій – „Українська періодика: Історія і сучасність” (Львів, 2002, 2005), міжнародних наукових конференціях „Книга в России” (Санкт-Петербург, 2004) та „Слов’янське слово і культура в контексті світового розвитку” (Київ, 2007), ІV міжнародній науково-практичній конференції „Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики” (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 одноосібних публікаціях у фахових виданнях: з них 11 — вийшли друком у виданнях, рекомендованих Вищою атестаційною комісією України для публікування матеріалів дисертаційних досліджень. 4 доповіді опубліковані у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, чотири розділи, висновки та додатки. Обсяг дисертації 180 стор., додатки займають 18 стор. Список використаних джерел містить 1032 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність досліджуваної проблеми, розкрито ступінь наукової розробленості теми, окреслені предмет та об’єкт, мета і завдання дослідження, обумовлена новизна та практичне значення дисертації.

Перший розділ „Історіографія, джерельна база дисертаційного дослід-ження”, присвячений з’ясуванню місця наукової бібліотеки у суспільстві, містить аналіз наукових праць та архівних джерел з історії бібліотек вищих навчальних закладів, фахо-вих, наукових та студентських товариств, педагогічних об’єднань, що діяли у Галичині в кінці ХVІІI ст. – 30-х рр. ХХ ст. У цьому розділі проаналізовано окремі авторські праці, статті та повідомлення, а також матеріали конференцій, де ці питання розглядалися.

У першому підрозділі „Історія наукових бібліотек у працях дослідників Галичини” проаналізовано друковані джерела за темою.

Першу спробу порівняльного аналізу бібліотек Львова, щоправда лише книгозбірень, орієнтованих на польського читача, було зроблено у статті „Польські публічні бібліотеки у Львові” (1900) „Літературно-наукового віснику”, яка містила оглядові відомості про діяльність бібліотек Баворовського, Львівського університету, Національного закладу ім. Оссолінських.

Коло наукових бібліотек Львова вперше окреслив І. Свєнціцький у статті „Библіотеки и музеи г. Львова” часопису „Живая старина”(1907). Майже одночасно з ним польський науковець Я. Вічковський у путівнику „Lwow: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieњcie” (1907) подає коротку енциклопедичну довідку про книгозбірні міста, у тому числі наукові.

Наступна спроба була зроблена С. Сірополком у виданні „Короткий курс бібліо-текознавства: Історія, теорія та практика бібліотечної справи” (1924). У цей же час Л. Бернацький уклав збірник праць різних авторів „Publiczne bibljoteki lwowskie: zarys dziejow” (1926), у якому розглядається історію заснування низки бібліотек Львова. Впро-довж 1926–1927 рр. вийшов друком довідник Е. Хвалєвика „Zbiory polskie: Archiwa, bib-lioteki, galereі, musea i inne zbiory pamiatek przeszіosci w ojczyїnie i na obczyїnie”, який міс-тить короткі відомості про значну кількість книгозбірень, що діяли у цей період у Львові.

У путівнику по Львову „Lwow: przewodnik dla zwiedzaj№cych miasto” (1936), підготовленому А. Мединським, подано перелік деяких бібліотек. Всі зазначені праці мають інформаційно–статистичний характер.

Розглянуто праці про діяльність окремих книгозбірень. Публікації про бібліотеку Львівського університету з’явилися наприкінці ХІХ ст. Так, у збірнику „Pzewodnik naukowy i literacki” (1873) була опублікована стаття К. Райфенкугеля „Biblioteka Uniwersytecka we Lwowe”, що містила коротку історію діяльності цієї книгозбірні. У 1894 р. Л. Фінкель та С. Старжинський у виданні „Historia Uniwersitetu Lwowskiego” (1894) подають відомості про діяльність його книгозбірні.

На початку ХХ ст. опубліковано низку оглядових статей, присвячених діяльності українських бібліотек. Публікації І. Кревецького про бібліотеки Народного дому та Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) покликані познайомити з діяльністю цих книгозбірень широкий загал, тому носять науково-популярний характер. Історію бібліотеки НТШ розглядав також В. Дорошенко у виданні „Українська національна бібліотека” (1936) та статті „Бібліотека НТШ у Львові” часопису „Сьогочасне й минуле: Вісник українознавства” (1939). Автором проаналізовано з позицій керівника книгозбірні окремі періоди діяльності та підкреслено її вагомість як фондоутримувача видань з українознавства. Проте ці праці носять звітний характер, не подаючи глибокого аналізу всіх аспектів діяльності книгозбірні. В. Гнатюк та В. Дорошенко, досліджуючи діяльність НТШ, коротко зупиняються на формуванні фондів бібліотеки цієї інституції.

У виданні „Бібліотека і музей „Народного дому” у Львові” (1920) Б. Барвінський відзначив цінність фондів бібліотеки. Відомості про книгозбірню греко-католицької семінарії Й. Сліпий подав у книзі „Греко-католицька духовна семінарія у Львові”(1936). І. Свєнціцький у вступній статті до видання „Опись музея Ставропигійскаго института” (1908) подає відомості про діяльність цієї книгозбірні. Не применшуючи значення цих праць, все ж варто зазначити, що вони були покликані популяризувати діяльність цих книгозбірень, тому їх можна вважати науково-популярними.

Свої дослідження історії бібліотеки Національного закладу Оссолінських у 1917 р. опублікував А. Фішер. Наступну вдалу спробу у цьому напрямі зробив В. Вислоцький у історичній розвідці „100–літній ювілей Ossolineum’a” часопису „Бібліологічні вісті” (1927). З нагоди цієї ж події подав у „Новій зорі” (ч.39) свою статтю „Ossolineum. 1828–1928” І. Кревецький. Однак, кожен з авторів через обмеження обсягу розглядав певний етап в діяльності книгозбірні, або подавав побіжну характеристику роботи в цілому, не проводячи детального аналізу її діяльності.

Сучасні науковці зосередили свою увагу на дослідженні історії окремих книгозбірень. Зокрема, Я. Ісаєвич у статті „Бібліотека Львівського братства” наукового збірника „Бібліотекознавство та бібліографія” (1966) розглянув діяльність бібліотеки Львівського братства та проаналізував склад її фондів.

Дослідники бібліотеки Львівського університету подають фрагментарні відо-мості про діяльність книгозбірні до 1939 р., акцентуючи увагу на її діяльності у подальші роки. В. Потайчук у публікації „Научной библиотеке Львовского государственного университета – 375 лет” наукового збірника „Научно-технические библиотеки СССР” (1984) та І. Кири-лов у виданні „Наукова бібліотека Львівського державного універ-ситету ім. І. Франка” (1959) подали лише окремі факти з історії цієї книгозбірні до 1939 р.

Після проголошення Україною незалежності посилюється увага науковців до історії наукових бібліотек Галичини. Публікації носять об’єк-тивніший характер. Результатом дослідження О. Колосовською бібліотеки Народного дому стали статті у „Записках ЛНБ ім. В. Стефаника” та „Наукових працях НБУВ”.

Діяльності бібліотеки НТШ найбільше приділена увага нашими сучасниками, проте висвітлюються лише деякі напрями її роботи чи склад окремих зібрань, але комплексного дослідження цієї книгозбірні не проводилося.

У статтях Г. Талантової „Наукова діяльність бібліотеки Львівського університету” та М. Божко, М. Гордій „Книгозбірні Львівського університету — 385”, опублікованих у „Бібліотечному віснику” (1994), подано короткі відомості про її заснування. Детальніше розглянуто історію бібліотеки Львівського університету Н. Швець у вагомому доробку „Бібліотека Львівського університету: події, особи, фонди (до 400–річчя заснування)” часопису „Бібліотечний вісник” (2005). Дослідницею проаналізовано діяльність керівників бібліотеки, принагідно наведено короткі відомості про поповнення та розташування фондів. Незначні відомості з історії бібліотек Львівської політехніки та Аграрної академії до 1939 р. подані Р. Боровик, Г. Яремою та Л. Пиндою.

У розділі розглянуто основні бібліотекознавчі концепцій щодо типології бібліотек, що містяться у наукових працях відомих бібліотекознавців.

Другий підрозділ „Джерельна база дослідження історії наукових бібліотек Львова” містить огляд використаних для написання дисертаційної роботи архівних матеріалів Центрального Державного історичного архіву України у Львові, Державного архіву Львівської області, документів відділів рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, матеріалів періодичних та продовжуваних видань.

Аналіз наукових джерел свідчить, що досліджувана тема не знайшла систематичного висвітлення в бібліотекознавчій науці. В усіх працях, за невеликим винятком, основна увага приділялася окремим аспектам діяльності книгозбірень. Переважна частина з них носить науково–популярний характер або ж їм притаманне недостатнє використання архівних матеріалів. Незважаючи на наявність відомостей про діяльність окремих книгозбірень, потребує дослідження взаємодія наукових бібліотек Львова в контексті розвитку науки, культури, педагогічної думки Галичини.

Отже, проаналізувавши історіографічну та джерельну бази, можна відзначити науково–практичну значущість досліджуваних питань, оскільки на сьогодні відсутні роботи, в яких цілісно були б представлені історія становлення і розвитку наукових бібліотек Львова у кінці ХVІІІ ст. – 30–х рр. ХХ ст., формування фондів та їх роль у забезпеченні інформаційних потреб науков-ців, фахівців різних галузей знань та студентів.

Другий розділ „Наукові бібліотеки Львова у кінці ХVІІІ до 30–х рр. ХХ ст. як осередки культури і наукової думки Галичини” – висвітлює соціокультурне та політичне становище суспільства, в якому виникали наукові бібліотеки, регіональні особливості їх діяльності. Розглядається історію заснування та основні періоди розвитку наукових бібліотек, узагальнюється відомості про їх діяльність, здійснено класифікацію.

У першому підрозділі „Особливості становлення наукових бібліотек Львова. Періодизація їх діяльності” визначено, що історія діяльності наукових бібліотек розподіляється на три періоди.

Перший період діяльності наукових книгозбірень розпочався створенням бібліотеки Львівського університету у кінці XVIII ст. і тривав до 1847 р., що передував ослабленню централізму влади.

У 1784 р. відбувається реорганізація бібліотеки Академії єзуїтів в книгозбірню Львівського університету. Створення у 1788 р. Ставропігійського інституту, спричинило до зміни статусу першої відомої бібліотеки української громадсько–культурної організації – братської, що діяла у Львові впродовж XVIІ—XVIII ст. ЇЇ фонди склали основу книгозбірні інституту.

З кінця ХVІІІ ст. заможні родини Польщі посилено займалися колекціонуванням пам’яток писемності. Виникають книгозбірні, засновані відомими польськими науковцями Й. М. Оссолінським, В. Баворовським, Ю. Дідушицьким. У 1844 р. після заснування Технічної академії було створено її книгозбірню.

Впродовж першого періоду історії наукових бібліотек Львова (1784–1847 рр.) виникали книгозбірні вищих шкіл та приватні, що передавалися до громадського користування.

Для другого періоду діяльності наукових книгозбірень Львова притаманне виникнення значної кількості бібліотек наукових, фахових, студентських та педагогічних товариств. У цей час виникали нові книгозбірні вищих навчальних закладів. „Весна народів”, що розпочалася у Європі, спонукала передову інтелігенцію Галичини до об’єднання у наукові і фахові товариства. Зі 100 наукових товариств, що діяли у Львові і об’єднували своїх членів за фаховим чи фахово–національним принципом, понад 80 спілок організовували наукові бібліотеки, функції яких обумовлювалися статутами самих товариств, і мали сприяти науковим дослідженням членів товариств та підвищенню їх фаху.

З 1849 р. розпочала свою діяльність бібліотека інституту “Народний дім”, з 1869 р. – Головна книгозбірня товариства “Просвіта”, з 1892 р. – бібліотека НТШ. Наприкінці 60-х рр. ХІХ ст. пожвавився процес створення фахових та наукових товариств, що супроводжувався заснуванням книгозбірень. У цей же період створювалися бібліотеки наукових студентських товариств. Засновуються книгозбірні педагогічних об’єднань. Все вагомішими ставали бібліотеки вищих шкіл, збільшувалася тривалість годин, впродовж яких вони обслуговували читачів. У 1856 р. засновано бібліотеку Аграрної академії.

Декілька бібліотек заснували міські власті. У 1874 р. виникла бібліотека промислового музею, у 1891 р. – бібліотека архіву давніх актів, згодом – Міська публічна бібліотека. З’являється низка бібліотек заснованих різними інституціями – Національним музеєм (1905 р.), командуванням військового округу (1920 р.) та інші.

З 1922 р. розпочався третій період діяльності наукових бібліотек Львова, що характеризувався переходом Галичини під протекторат Польщі. Йому властиве розгортання активної роботи бібліотек, орієнтованих на польського читача, і лише незначної кількості книгозбірень, створених українською громадськістю Львова.

Тривало вдосконалення роботи бібліотек вищих навчальних закладів. Продовжував зростати фонд Міської публічної бібліотеки. Через недостатність фінансування погіршився стан бібліотек, створених українською спільнотою міста. Засновувалися та відновлювали роботу книгозбірні наукових, фахових та студентських товариств. Активізували діяльність бібліотеки педагогічних об’єднань. 1925 р. з ініціативи Кураторії Львівської Шкільної Округи виникла Львівська державна педагогічна бібліотека, на яку покладалися завдання методичного центру. мережі вчительських бібліотек регіону. У 30-х роках ХХ ст. розгорнули роботу книгозбірні для бібліотечних працівників.

Бібліотечна діяльність товариств не обмежувалася опікою над власною книгозбірнею, а розгорталася у інших напрямах, притаманних науковим бібліотекам, зокрема науково-дослідному. Таким чином, у Львові діяла значна кількість наукових бібліотек, що створювало особливу бібліотечну інфраструктуру міста.

У другому підрозділі „Класифікація наукових бібліотек Львова” здійснено класифікаційний поділ наукових бібліотек, основним критерієм якого стали склад фондів та функції книгозбірень.

Наукові книгозбірні Львова досліджуваного історичного періоду є всі підстави розподілити на універсальні та спеціальні. Спеціальні наукові бібліотеки в свою чергу можна поділити на бібліотеки: вищих навчальних закладів і дослідницьких установ, наукових та фахових товариств, науково-навчальні студентських наукових товариств, науково-педагогічні, науково-методичні для бібліотечних працівників та книголюбів.

Вивчаючи і аналізуючи історію наукових бібліотек Львова у кінці XVIII – на початку XX ст. дійшли висновку, що соціально-економічний розвиток Галичини, динаміка наук вплинули на поступальний розвиток наукових книгозбірень. Для них характерно виникнення під патронатом вищих навчальних закладів, фахових, наукових, студентських та педагогічних товариств, у яких зосереджувалися наукові сили міста.

Третій розділ „Комплектування та опрацювання фондів наукових бібліотек Львова” висвітлює особливості комплектування фондів наукових бібліотек означеного історичного періоду, стан опрацювання зібрань та особливості створення каталогів.

У першому підрозділі „Джерела комплектування фондів” наголошується, що комплектування фондів один із провідних процесів, результати якого безпосередньо впливають на ефективність діяльності бібліотеки. Джерела поточного комплектування бібліотек були традиційні для наукових книгозбірень, зокрема, придбання, передплата, дари, книгообмін, отримання обов’язкового примірника видань, але періодично розставлялися акценти на те чи інше джерело. Окрім поточного комплектування, бібліотеки означеного історичного періоду поповнювали фонди шляхом докомплектування.

У другому підрозділі „Опрацювання фондів та їх каталогізація” зазначається, що бібліотеки використовували у своїй роботі різноманітні методики опрацювання фондів. В залежності від фахової підготовки бібліотечного персоналу урізноманітнювалася форма каталогів. Довідковий апарат більшості наукових бібліотек переважно складався із інвентарного, алфавітного, а подекуди систематичного каталогів. При наявності фінансової можливості бібліотеки публікували каталоги на свої фонди. Інформативність каталогів підвищувалася шляхом їх редагування.

Для уніфікування опрацювання фондів майже для кожного підвиду наукових бібліотек розроблялися методичні рекомендації та правила. У рекомендаціях вра-ховувалась цінність фондів та встановлювалася пріоритетність при їх опрацюванні, пере-вага надавалася книжковим виданням, а також тим, що надійшли шляхом придбання.

Четвертий розділ ”Характеристика фондів наукових книгозбірень” подає відомості про організацію фондів наукових бібліотек Львова означеного історичного періоду, тематичні пріоритети, формування зібрань та колекції у їх фондах, роль цих бібліотек у збереженні національної культури.

У першому підрозділі ”Організація фондів: тематичні пріоритети” наголошується, що формування фондів наукових бібліотек означеного історичного періоду пройшло тривалий шлях, оскільки їх тематична спрямованість встановлювалася не одразу. Фонди наукових книгозбірень формувалися виданнями, тематика яких обумовлювалася галуззю діяльності інституції–засновниці.

У другому підрозділі ”Колекції у фондах наукових бібліотек” зазначається, що у наукових бібліотеках Львова завдяки меценатській підтримці громадськості формувалися „історико-культурні фонди”. Бібліотекам передавалися окремі зібрання та приватні бібліотеки. Набуття колекцій відбувалося переважно за рахунок пожертв, однак в окремих випадках не виключалася купівля. Активну допомогу книгозбірням нада-вали українські діячі культури, серед яких Б. Барвінський, В. Гнатюк, Я. Головацький, Б. Грінченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, Ом. Огоновський, А. Петрушевич, Й. Сліпий, І. Франко, А. Шептицький та інші. Переважно меценати наполягали на виокремленні їх дарів в окремі структурні підрозділи фондів.

У фондах наукових бібліотек були колекції та зібрання рукописних, картографічних та періодичних видань, а також колишні приватні книгозбірні, зокрема М. Гареллі, Я. Головацького, П. Крип’якевича, О. Кониського, М. Менцинського, А.С. Петрушевича, Ф. Ржегоржа, І. Франка, А. Шептицького та ін.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ.

З кінця ХVІІI ст. до 30-х років XX ст. у Львові діяла розгалужена мережа наукових бібліотек, створена науковими установами міста, проте відсутні роботи, в яких узагальнено їх історію, становлення та розвиток як осередків культури і наукової думки Галичини та здійснено порівняльний аналіз діяльності.

У дослідженні обґрунтовано, що історія наукових бібліотек Львова з кінця ХVІІI ст. до 1939 р. поділяється на 3 періоди:

І період — кінець XVIIІ ст. – 1847 р. — дані книгозбірні були представлені науковими бібліотеками вищих навчальних закладів Львова та заснованими приватними особами, що передавалися для громадського користування, зокрема Львівського університету, Ставропігійського інституту, Національного закладу Оссолінських, В. Баворовського, Природознавчого музею Дідушицьких, Львівської політехніки.

ІІ період — 1848 –  рр. — виникали наукові бібліотеки наукових і фахових товариств, студентських спілок, спеціальні педагогічні книгозбірні, а також вищих навчальних закладів, зокрема Аграрної академії; товариств: Народного дому, НТШ, „Просвіта”, „Наукова читальня”, „Боян”, Львівського лікарського; студентських спілок: „Дружній лихвар”, „Академіческій кружок”, „Основа”, „Медична громада”, “Ватра”, тощо; педагогічних об’єднань: „Руського педагогічного товариства”, „Взаїмної Помочі українського вчительства”; Міська публічна та інші.

ІІІ період — 1922 –  рр. – відбулося розшарування в орієнтації бібліотечного обслуговування наукових книгозбірень та їх фінансових можливостей, створювалися наукові бібліотеки: військова, Львівська державна педагогічна, Картографічного інституту ім. Е. Ромера, „Студіону”, Богословської академії, а також товариств — наукового богословського, „Товариства наукових викладів ім. П. Могили у Львові”, „Союзу студентів філології у Львові”, „Обнова”, Читальні студентів-богословів та ін.

Згідно з нашою класифікацією в означений період у Львові діяла мережа наукових універсальних та спеціальних бібліотек.

До універсальних наукових бібліотек належали книгозбірні: товариств НТШ, Народного дому, „Просвіта”; Ставропігійського інституту, Національного закладу ім. Оссолінських, графа В. Баворовського, Природознавчого музею Дідушицьких, Міська публічна.

Спеціальні бібліотеки розподілялися на:–

вищих навчальних закладів і дослідницьких установ: Аграрної академії, Академії міжнародної торгівлі, архіву давніх актів, Богословської академії, Вищої жіночої школи у Львові, Вищого інституту релігійної культури, військова, Дослідного інституту хімії “Метан”, Зооветеринарної академії, Картографічного інституту ім. Е. Ромера, Крайової школи лісового господарства, Львівського університету, Львівської політехніки, Міського промислового музею, Національного музею;–

наукових та фахових товариств: Академічного гуртка істориків Львівського університету, аптекарського, „Взаємної помочі львівських друкарів”, Галицького лісогос-подарського, географічного, геральдичного, дослідження історії оборони Львова та пів-денно-східних воєводств, єврейської громади, історичного, „Католицької читальні”, Кра-йового археологічного, крайового нафтового, літературо-знавства ім. А. Міцкевича, Львів-ського лікарського, метафізичного ім. Ю. Охоровіца, музичного „Боян”, народо-знавства, „Наукової читальні”, наукового теологічного, наукового богословського, науково-літера-турного союзу, опіки над пам’ятками мистецтва і культури, польського геральдичного, польського краєзнавчого, польського лісогосподарського, польського політехнічного, польського правничого, польського природознавців ім. Коперніка, польського сходознавства, польського філософського, правників, „Союзу українських адвокатів”, сприяння польській науці, „Товариства дієвої допомоги працівників почти, телеграфу і телефону”, Українського лікарського, Українського технічного, філософського;–

науково-навчальні книгозбірні студентських наукових товариств: „Бібліотека слухачів ветеринарії у Львові”, „Кружка правників” — „Правнича громада”, Акаде-мічної читальні, Академічного кружка, „Бібліотеки слухачів права”, Братньої допомоги слухачів політехніки, Братньої допомоги слухачів рільничої школи в Дублянах, Братньої допо-моги студентів академії міжнародної торгівлі, „Ватра”, Географічного гуртка Академії міжнародної торгівлі, „Дружній лихвар”=„Академічне братство”=„Академічна громада”, єврейських студентів медичного факультету університету, єврейських студентів філософ-ського факультету університету, „Медичної громади”, Наукових викладів ім. П. Мо-гили у Львові, „Основа”, Прихильників освіти, Прихильників книжки, Руської ака-демічної помочі, Слухачів медицини львівського університету, Слухачів юридичного факультету університету, Союзу студентів філології, Студентської громади, Торговельник, Українських студентів католиків „Обнова”, Читальні студентів-богословів;–

науково-педагогічні книгозбірні: Львівська державна педагогічна бібліотека, товариств - „Братньої допомоги кандидатів на здачу кваліфікаційних іспитів на посаду вчителя народної школи у Львові”, „Взаїмної помочі українського вчительства”, польського педагогічного, Польського народної школи, Польського шкільного музею, Руського педагогічного — “Рідна школа”, педагогічна “Просвіти”, вчителів вищих та середніх шкіл, а також Вищих державних учительських курсів;–

науково-методичні книгозбірні для бібліотекарів та книголюбів: гуртка прихильників книги Товариства прихильників освіти, Польського товариства бібліотекарів, Польського товариства любителів книги, Товариства книголюбів, ім. маршала Пілсудського, союзу працівників бібліотек, архівів та музеїв.

В дослідженні узагальнено історію виникнення наукових бібліотек Львова, проаналізовано особливості діяльності, вплив функціонування цих бібліотек на розвиток української науки та культури.

Встановлено, що в умовах високої вартості видань та відсутності фінансування в необхідних розмірах, бібліотеки використовували традиційні для наукових бібліотек джерела комплектування фондів — дари, книгообмін, придбання, передплату часописів та продовжуваних наукових видань, отримання обов’язкового примірника видань. Змінювали пріоритети при їх виборі, вимушено віддаючи перевагу дарам та книгообміну. Серед жертводавців були, зокрема, А. Антонович, П. Бажанський, Б. Барвінський, І. Вишенський, М. Возняк, В. Гнатюк, Я. Головацький, Б. Грінченко, М. Грушевський, Е. Грушкевич, М. Драгоманов, Ф. Колесса, С. Крушельницька, Ом. Огоновський, А. Петрушевич,, Ф. Ржегорж, С. Сембратович, Й. Сліпий, К. Студинський, І. Франко, А. Шептицький, В. Щурат та багато інших. Книгообмінні зв’язки з широким колом партнерів, серед яких провідні наукові установи та університети Європи, були налагоджені бібліотеками НТШ, Народного дому, Національного закладу ім. Оссолінських, Природознавчого музею Дідушицьких, Львівського університету.

Запобігаючи погіршенню типологічної структури фондів, бібліотеки доби-валися надання права на отримання обов’язкового примірника, а потім повноти надси-лання видань, визначених для книгозбірень обов’язковими. Бібліотеки всіляко ініціювали надання благодійної допомоги, шляхом звернень зі сторінок часописів чи безпосередньо до інституцій з проханням посприяти в поповненні фондів. Однак ці фактори не гарантували ні оперативності, ні повноти комплектування. Успішність політики комплек-тування фондів була обумовлена скрупульозним відбором видань до фондів наукових бібліотек, до якого залучалися науковці інституцій, при яких діяли книгозбірні: на засі-даннях виділів товариств регулярно розглядалися питання придбання видань, затверд-жувалися списки необхідних бібліотеці видань, здійснювався контроль за їх надход-женням. При книгозбірнях створювалися бібліотечні комісії, до складу яких входили про-відні науковці інституцій. Однією з основних функцій цих комісій був відбір до фондів бібліотек релевантних видань при їх придбанні. Поряд з поточним комплектуванням, бібліотеками здійснювалося поповнення фондів шляхом докомплектування.

Визначено, що опрацювання фондів бібліотек не було систематичним, поступальним і в повному обсязі через відсутність необхідного фінансування та достатнього кадрового забезпечення. Багатьом бібліотекам з різних причин доводилося відновлювати свої каталоги, або здійснювати опрацювання фондів повторно. Спостерігалося використання довільних технологій при опрацюванні та каталогізації фондів: деякі бібліотекарі здійснювали опрацювання фондів на власний розсуд, а наступники на цій посаді розпочинали опрацювання фондів з початку і за власною методикою. Такі тенденції найхарактерніші для книгозбірень студентських та фахових товариств. Поряд з тим, в окремих бібліотеках робилися спроби уніфікувати цей процес. У бібліотеках НТШ, Народного дому, Львівського університету, Національного закладу Оссолінських, студентських використовувалися власні методики опрацювання фондів, розроблені їх бібліотекарями. У більшості наукових книгозбірень використовували методику бібліографічного опису видань німецьких та американських фахівців. У маленьких бібліотеках каталоги оформлялися у формі зошитів, в яких відводилися на кожну букву по декілька сторінок. Довідковий апарат на фонди великих наукових книгозбірень складався із інвентарного, алфавітного, систематичного карткових каталогів та вирізнявся високою бібліографічною культурою.

З’ясовано, що науковим бібліотекам вдалося сформувати універсальні та спеціальні за змістом надзвичайно інформативні наукові фонди, що базувалося на національних позиціях засновників книгозбірень. Тематика фондів визначалася функціями установи-засновниці. Типологічний склад фондів наукових бібліотек окреслювався науковими та навчальними виданнями, проте фонди містили і видання художньої та науково–популярної літератури.

Досліджено, що колекції та зібрання наукових бібліотек Львова означеного історичного періоду містили цінний, значний за обсягом джерелознавчий матеріал з історії культури, науки і освіти. На склад цих зібрань впливало декілька факторів — наукові та фахові потреби читачів, збирацькі зацікавлення бібліотекарів і бібліофілів, специфіка діяльності інституцій, що засновували бібліотеки. Окрім колекцій рукописних, стародрукованих та картографічних документів, у бібліотеках були виокремлені колишні приватні книгозбірні, серед яких найвідоміші сьогодні П. Бажанського, О. Батовського, М. Гареллі, Я. Головацького, Г. Любомирського, Г. Павліковського, А. Петрушевича, Я. Пташника, Ф. Ржегоржа, І. Франка, А. Шептицького.

Зроблено висновок, що наявність таких книгозбірень створювала неповторну інфраструктуру у Галичині та сприятливий інформаційний простір для розвитку різних галузей науки.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Кунанець Н. Е. До історії бібліотек у Західній Україні (1848–1900) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника: Зб. наук. пр. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника.— Львів, 2002.— Вип. 9/10.— С.89–98.

2. Кунанець Н. Е. Бібліотека студентських товариств “Дружній лихвар” (1871–1876), “Академічне братство” (1876–1896) та “Академічна громада” (1896–1921) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника: Зб. наук. пр. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника.— Львів, 2004.— Вип.12.— С.196–217.

3. Кунанець Н. Е. Універсальні наукові бібліотеки м. Львова (ХІХ ? 30-ті рр. ХХ ст.): спроба порівняльно-типологічного аналізу // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Сер. История.— Т. 18(57).— Симферополь, 2005.— №1.— С.89–105.

4. Кунанець Н. Е. Мандрівні бібліотеки товариства „Просвіта” Галичини: перша половина ХХ ст. // Бібл. планета.— 2005.— № 1.— С. 31–33.

5. Кунанець Н. Е. Мандрівні бібліотеки товариства „Просвіта” Галичини (за матеріалами періодичних видань першої половини ХХ ст.) // Зб. пр. Наук.-дослід. центру періодики / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики.— Львів, 2002.— Вип.10.— С. 366–370.

6. Кунанець Н. Історія створення та розвитку наукових бібліотек вищих шкіл Львова у кінці XVIII – на початку ХХ ст. // Бібл. вісн.— 2006.— № 1.— С. 28–34.

7. Кунанець Н. Е. Наукові бібліотеки Львова (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.): спроба класифікації // Наук. пр. НБУВ.— К, 2006.— Вип. 15.— С. 112–123.

8. Кунанець Н. Е. Наукові бібліотеки Львова ХІХ – ХХ ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів // Бібл. вісн.— 2006.— № 4.— С. 52–64.

9. Кунанець Н. Бібліотеки товариства “Просвіта”: Особливості діяль-ності // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника: Зб. наук. пр. / НАН України. .ЛНБ ім. В. Стефаника.— Львів, 2003.— Вип.11.— С. 181–188.

10. Кунанець Н. Організаційно-управлінська документація бібліотеки Народного дому // Бібл. вісн.— 2007.— № 2.— С. 32–54.

11. Кунанець Н. Бібліотека студентського товариства „Основа”: становлення та основні етапи діяльності // Вісн. Львівського національного університету. Сер. книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології.— 2006.— Вип. 1.— С. 181–195.

12. Кунанець Н.Е. Наукові бібліотеки м. Львова // Библиотечное дело и краеведение / Таврический национальный университет им. В. Вернадского, НБУВ, Республиканская крымскотатарская библиотека, Фонд поддержки библиотек Крыма.– Киев; Симферополь, 2004. – Вып. 5. – С.37–48.

13. Кунанець Н. Е. Бібліотеки українських молодіжних та студентських товариств у Львові (за матеріалами часопису Студентський вісник „Поступ”. 1921–1924 рр.) // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. дев’ятої всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 28–29 жовт. 2005 р. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М. М. Романюка; Відп. ред. Л. Сніцарчук.— Львів, 2005.— С. –298.

14. Кунанець Н. Е. Універсальні бібліотеки м. Львова (XIX ст. – 30 рр. XX ст.) // Бібліотеки на західноукраїнських землях: Матеріали 2–ї наук. конф., Львів, 29 жовт. 2004 р. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника; Укл. М. Кульчицький, Н. Кунанець.— Львів, 2006.— С. –28.

15. Кунанець Н. Матеріали з історії бібліотечної справи в Україні на сторінках фахових журналів ("Вісник Книжкової палати" та "Бібліотечний вісник": 1993 – 2001 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 17–18 трав. 2002 р. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М. М. Романюка; Відп. ред. Л. Сніцарчук.— Львів, 2002.— С. –356.

16. Кунанець Н. Фахова підготовка бібліотекарів наукових бібліотек Львова у ХІХ – на поч. ХХ ст. // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: матеріали ІV міжнародної наук.-практ. конф., Київ, 21–23 трав. 2007 р.— К., 2007.— С. –284.

АНОТАЦІЇ

Кунанець Н. Е. Наукові бібліотеки Львова: становлення, комплекту-вання, формування фондів і колекцій (кінець XVIII ст. – 30-ті рр. XX ст.).— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографо-знавство. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.— Київ, 2007.

У дисертації комплексно досліджено історію розвитку наукових бібліотек Львова з кінця XVIII ст. до 30-х рр. XX ст., які діяли при наукових установах, вищих навчальних закладах та товариствах. Здійснено реконструкцію їх історичного розвитку та становлення, визначено та обґрунтовано три основні періоди їх історії, проведено класифікацію наукових бібліотек, встановлено наявність спеціальних та універсальних наукових бібліотек, окреслено джерела комплектування, серед яких переважали дари, виявлено тематичні пріоритети формування фондів, проаналізовано склад зібрань та колекцій. На підставі вивчення архівних і друкованих джерел з’ясовано вплив наукових установ, які створювали книгозбірні, на розвиток бібліотечних фондів.

Діяльність книгозбірень не обмежувалася опікою над фондами, а розгорталася у інших напрямах, притаманних науковим бібліотекам, зокрема науково-дослідному.

Зроблено висновок, що наявність наукових книгозбірень створювала неповторну інфраструктуру у Галичині та сприятливий інформаційний простір для розвитку різних галузей науки.

Ключові слова: наукова бібліотека, бібліотека вищого навчального закладу, бібліотека наукового товариства, бібліотека студентського наукового товариства, науково–педагогічна бібліотека, зібрання, колекції.

Кунанец Н. Е. Научные библиотеки Львова: становление, комплек-тование, формирование фондов и коллекций (конец XVIII в. – 30–е гг. XX в.).— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 — книговедение, библиотековедение, библиографо-ведение. Национальная библиотека Украины им. В. И. Вернадского.— Киев, 2007.

Комплексно исследовано историю развития научных библиотек Львова с конца XVIII в. по 30-е гг. XX в., осуществлено реконструкцию их исторического развития, становления, определено и обосновано основные периоды их истории.

В конце ХVIІІ в. и до 30-х гг. XX в. (1939 г.) деятельность научных библиотек Львова обусловливалась историческими функциями организаций и учреждений, при которых они организовывались, а также влиянием