АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Коноваленко Наталія Василівна

УДК 351.858:17.022.1

ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

КИЇВ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: | доктор філософських наук, професор

Надольний Іван Федотович,

головний науковий співробітник відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти

Інституту вищої освіти АПН України

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор

Мокляк Микола Миколайович,

професор кафедри соціології

Національного авіаційного університету;

кандидат філософських наук, доцент

Зелінський Микола Юхимович,

доцент кафедри філософії та гуманітарних дисциплін

Українського державного університету

економіки і фінансів.

Захист відбудеться 27 вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань вченої ради, 9-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 8-й поверх.

Автореферат розісланий 25 серпня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент Л.С.Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За умов, коли українська держава ставить перед собою завдання поліпшення соціального, економічного й культурного господарювання й на цій основі значного підвищення добробуту всіх верств населення, особливо соціально незахищених, зростає надто важлива проблема соціально-економічного поступу як дедалі глибшого, змістовнішого і якіснішого задоволення потреб та інтересів громадян у всіх сферах життєдіяльності. У процесі трансформаційного розвитку в Україні відбулися суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, у взаєминах між людьми, які належать до різних верств, груп, прошарків, у стосунках їх із державою та її політикою на сучасному етапі. Виникає чимало гострих соціальних, економічних і культурних проблем у сфері життєдіяльності, що потребують негайного вирішення. Насамперед, йдеться про ефективну державну політику в галузі економіки, освіти, культури, виховання, чіткого визначення орієнтирів майбутнього устрою держави, оптимізації внутрішніх державно-управлінських відносин.

Виникає необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань розвитку економічних передумов суспільства й на цій основі вирішення цілого комплексу завдань, пов'язаних із поліпшенням добробуту населення, де чільне місце в державотворчих процесах посідає проблема задоволення зростаючих потреб та інтересів громадян.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Аналіз потреб та інтересів громадянина України має комплексний характер. Їх досліджують філософи, соціологи, економісти, історики, психологи, управлінці. На жаль, ці дослідження все ще залишаються недостатньо скоординованими, вони здійснюються дещо відособлено, що зумовлює особливу актуальність цієї проблеми.

Дослідження потреб та інтересів в умовах суспільного поступу відображено в працях зарубіжних вчених, зокрема, М.Вебера, С.Гантінгтона, Н.Лумана, А.Маслоу, Т.Парсонса, П.Сорокіна та ін.; російських – К.Абульханової-Славської, В.Баруліна, Г.Дилигенського, А.Здравомислова, Д.Кікнадзе, А.Леонтьєва, М.Руткевича, С.Спасибенко, І.Фролова, А.Ханіпова, В.Ядова. та ін.

Питання модернізації сфер виробництва, цінностей, потреб та інтересів громадянина, формування суспільних відносин в умовах переходу до ринку, зростання ролі державного та регіонального управління в підвищенні матеріального і культурного добробуту відображено в працях В.Андрущенка, Є.Бистрицького, І.Бойченка, В.Бакірова, В.Баранівського, Д.Бевзенко, В.Беха, В.Буреги, Л.Губерського, М.Головатого, Л.Горбунової, М.Грушевського, А.Єрмоленка, С.Кримського, В.Князева, В.Кременя, М.Култаєвої, В.Кушерця, В.Лутая, В.Лугового, В.Ляха, М.Михальченка, М.Мокляка, Н.Нижник, І.Надольного, В.Огнев'юка, В.Пазенка, І.Предборської, І.Радіонової, В.Рижка, В.Скотного, Л.Сохань, І.Степаненко, В.Ткаченка, Л.Шкляра, В.Шинкарука та ін.

Дослідження різних аспектів потреб та інтересів особистості провели вітчизняні вчені О.Вишняк, О.Донченко, М.Зелінський, А.Колот, І.Надольний, А.Ручка, В.Сіренко, В.Сладкевич, Л.Сохань, В.Тихонович, В.Тарасенко, Н.Юхименко та ін.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених цій проблематиці ще не в повній мірі розкриті важливі актуальні питання динамічності ринкових відносин і їх ролі в становленні нових вимірів духовності, виховання, освіти особистості як вагомих чинників сучасного суспільного поступу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям, мета й структура дисертаційної роботи безпосередньо пов'язані з дослідженням відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України – "Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку XXI століття" (шифр РК 0103U000960, № 44 від 6 березня 2003 р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні й розробці теоретико-методологічних засад ефективного й раціонального задоволення потреб та інтересів громадянина України як складової державотворчих процесів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

· систематизувати та узагальнити наявні теоретичні й концептуальні підходи до вивчення державотворчих процесів, пов'язаних із розширенням горизонтів та соціальної політики держави, поліпшення матеріального, добробуту та зростаючих культурних запитів громадян, особливо сфери матеріального виробництва;

· охарактеризувати зміст державних стратегій розвитку соціальних планів, прогнозів та ролі соціальних інституцій, структур у становленні й розширенні меж потреб та інтересів громадянина в оптимальних параметрах конкретного стану суспільного поступу;

· запропонувати можливі шляхи, напрями та механізми підвищення ефективності взаємодії органів публічної влади та громадськості щодо ефективного й раціонального задоволення суспільних та індивідуальних потреб та інтересів індивіда.

Об'єкт дослідження – потреби та інтереси громадянина українського суспільства як чинник оптимізації державотворчих процесів.

Предмет дослідження – механізми удосконалення управлінської діяльності з оптимальної реалізації потреб та інтересів людини органами державного управління та місцевого самоврядування.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що наукове знання про розвиток і роль потреб та інтересів у державотворчих процесах, які одержують новий зміст у процесі трансформації суспільства, є необхідною умовою ефективної державної політики в сфері поліпшення матеріального й культурного добробуту громадян країни, забезпечення продуктивної діяльності всіх верств населення.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано досягнення в галузі методології соціального пізнання, сучасного досвіду органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань поліпшення матеріального добробуту та задоволення культурних запитів громадянина України.

Джерельну базу дослідження складають філософські, соціально-управлінські, економічні, соціологічні та психологічні праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені проблемам цивілізаційного поступу українського суспільства, ролі органів державного та регіонального управління щодо ефективного забезпечення потреб та інтересів громадянина України, всебічності розвитку його здібностей та нахилів, самовизначеності в сучасних умовах трансформації українського суспільства.

У процесі дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи, кожен з яких сприяв поглибленому аналізу проблем, поставлених у дисертаційній роботі. Серед загальнонаукових методів у дисертації застосовано генетично-історичний підхід як принцип діалектичної єдності історичного й логічного в розбудові держави, у процесах споживання результатів виробництва матеріальних благ і духовних цінностей. Зокрема, широко використовувалися наступні методи дослідження: конкретно-системний, аналітичний, системно-синергетичний, методи порівняння, аналізу, синтезу та прогностичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці пізнавальної концепції, яка розв'язує важливу теоретико-практичну проблему обґрунтування філософсько-методологічних засад, пріоритетних напрямів удосконалення управлінської діяльності на державному й регіональному рівнях щодо реалізації потреб та інтересів громадянина українського суспільства за сучасних умов його трансформації й модернізації.

Ця концепція конкретизується в таких нових положеннях:

вперше:

· розкрито зміст, критерії, структуру та статус потреб та інтересів громадянина України як важливого чинника державотворчих процесів, що їх структурне виокремлення та функціонування пов'язано з багатогранною духовно-практичною діяльністю індивіда, з розширенням параметрів його матеріальної, духовної, інтелектуальної та освітньої самовизначеності у відповідності з розвитком ринкових відносин та особливостей формування громадянського суспільства;

· доведено, що інтереси та потреби є необхідними дієвими та спонукальними чинниками розвитку як суспільства в цілому, так і окремої особистості, зокрема;

· концептуально виокремлено та проаналізовано специфіку реалізації культуротворчого потенціалу та його роль у задоволенні потреб та інтересів, де культура детермінує ступінь соціального порядку й поведінки людини, розкриває процес інституалізації норм реалізації потреб та інтересів людини шляхом їх увиразнення в структурі суспільної практики, відносин та ідеалів суспільного поступу через універсалізацію творчих установок у життєдіяльності індивіда;

· обґрунтовано роль інноваційних технологій прийняття управлінських рішень у контексті задоволення потреб та інтересів громадянина, які включають комплекс методів цілеспрямованого впливу на індивіда чи певну групу людей (дотримання усталених соціальних норм, соціалізована зрілість, освітньо-культурна достатність, багатоманітність впливу соціального середовища тощо), а також мотиваційну діяльність, виокремлення особистісного ставлення до системи цінностей;

поглиблено положення, що:

· управлінські технології реалізації потреб та інтересів індивіда впроваджуються шляхом розширення меж та ролі нової адміністративної культури (наявність досвіду, професіоналізму, її орієнтованості на передові та ефективні методи праці, постійне підвищення кваліфікації, на гуманістичну сутнісну основу цілеспрямованої відповідальної діяльності тощо), що працює на подолання конфліктних ситуацій, забезпечення реальних умов щодо підвищення матеріального й культурного добробуту, адекватне змінюваному матеріально-економічному буттю задоволення суспільних та індивідуальних потреб та інтересів;

· системний розвиток управлінських технологій із позицій інтегрального вирішення наявних завдань із задоволення потреб та інтересів громадян окремого регіону (зокрема, донецького), повинні одночасно гармонізувати взаємовідносини "центр-регіони", що включає такі головні принципи: концентрації, програмування, синхронізації дій, субсидіарності та ін. у процесі модернізаційних змін у нашому суспільстві;

дістали подальшого розвитку:

· теоретико-методологічний аналіз сучасного суспільного виробництва, структурної багатогранності потреб та інтересів, їх взаємозв'язок та випереджальна роль останніх у розвитку виробництва та розширення діапазону зміни цінностей індивіда у задоволенні нових потреб та інтересів, які стимулюють подальший розвиток матеріальних передумов життєдіяльності суспільства;

· питання активної іноваційної діяльності людини та її конструктивного творчого мислення як духовних передумов реалізації зростаючих потреб та інтересів громадянина.

Теоретико-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися в управлінні сферами суспільного виробництва, орієнтованих на задоволення зростаючих потреб та інтересів громадян суспільства.

Науково обґрунтовані теоретичні положення, висновки й результати роботи можуть бути використані в практичній діяльності органів виконавчої влади, трудових колективів із питань чіткої, достатньо продуманої організації праці, удосконалення ринкових відносин та турботливої уваги й допомоги кожному громадянину в створенні об'єктивних і суб'єктивних передумов по задоволенню його потреб та інтересів у відповідності з досягнутим рівнем матеріальних і культурно-освітніх благ та цінностей.

Сформульовані автором положення використовуватимуться при написанні науково-методичних праць, навчальних програм та посібників, магістерських програм, оновленні навчальних планів з економічних, культурологічних та соціально-гуманітарних дисциплін у навчальних закладах країни.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно науковою працею й містить особисто отримані автором нові результати соціально-філософського аналізу потреб та інтересів громадянина України в сучасних умовах трансформації суспільства, що в сукупності розв'язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних та практичних засад державотворчих процесів, які протікають в умовах сьогодення.

У роботі не використовуються ідеї, що належать професору В.В.Альохіну, спільно з яким була опублікована у 1998 році одна наукова праця.

Одержані результати дослідження систематизовані та проаналізовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема:

1. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз. – Науково-практична конференція за міжнародною участю в Українській академії державного управління при Президентові України. – м. Київ, 29 травня 2002 р.

2. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та Євроінтеграції. – Науково-практична конференція за міжнародною участю в Українській академії державного управління при Президентові України. – м. Київ, 29 травня 2003 р.

3. Духовна культура як домінанта українського життєтворення. – Всеукраїнська науково-практична конференція в Державній академії керівних кадрів культури й мистецтв. – м. Київ, 22-23 грудня 2005 р.

4. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління. – Науково-практична конференція за міжнародною участю в Українській академії державного управління при Президентові України, м. Київ, 28 травня 2004.р.

5. Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту. – III Міжнародна наукова конференція в Донецькому державному університеті управління, м. Донецьк, 27 жовтня 2006 р.

Матеріали й результати дослідження розглядалися на засіданнях кафедри філософії й методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де автор отримував консультації з проблем теорії та історії державного управління та відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України, де дисертація була обговорена та рекомендована до захисту.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані в 10 наукових працях, 4 із них – у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданням дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, 10 параграфів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 187 сторінок, загального тексту – 218. Список використаних джерел містить 393 найменування, у тому числі 22 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та вибір теми, сутність і стан наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, обґрунтовується мета й завдання, визначаються предмет, об'єкт та методи дослідження, характеризуються теоретико-методологічні основи дослідження, наукова новизна роботи, теоретичне й практичне значення дисертації, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та вказується структура дисертації.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади дослідження потреб та інтересів людини як чинника оптимізації механізмів державотворчих процесів" – здійснено аналіз стану дослідженості наукової проблеми, уточнено концептуальні теоретичні підходи до вивчення потреб та інтересів людини як важливої соціальної системи й об'єкта державотворчих процесів, окреслено основні напрями дослідження задоволення зростаючих потреб та інтересів у процесі переходу до сталого економічного, соціального й культурного розвитку країни. Людські потреби та інтереси детерміновані реальними суспільними відносинами, соціальним середовищем, в якому протікає життєдіяльність особистості. Індивід уособлює через задоволення потреб широкий спектр його взаємозв'язків із природою, соціумом, культурою, ціннісно-світоглядними компонентами. Через процес становлення й розвитку нових потреб відбувається закономірна зміна умов життєдіяльності суспільства, а значить, – і окремої людини в оптимальних параметрах конкретного стану суспільного поступу.

У першому підрозділі першого розділу – "Соціально-філософський аналіз ролі потреб та інтересів людини" – відзначається, що характерними рисами соціально-філософського аналізу потреб та інтересів індивіда є переплетіння об'єктивних умов та суб'єктивних чинників їх становлення та розвитку в процесі духовно-практичної діяльності по реалізації поставлених цілей та завдань.

У зарубіжній і вітчизняній літературі існують різні підходи до класифікації потреб. Найпоширенішими є такі типи класифікації:

- за природою – первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні, які усвідомлюються з досвідом);

- за суб'єктами вияву (особисті, групові, колективні, суспільні тощо);

- за кількісною визначеністю й можливостями задоволення (абсолютні, дійсні, платоспроможні, задоволені);

- за характером, причиною виникнення (матеріальні, трудові, статусні).

Соціально-філософський аналіз потреб засвідчує їх ґенезу в процесі становлення суспільства, його структур та суб'єктів виробництва. В цьому аспекті суспільні потреби поділяються на дві основні групи: потреби суспільства й окремих індивідів (суспільні та індивідуальні (особисті) (О.Вишняк, А.Колот, А.Маслоу, П.Сорокін, В.Тарасенко та інші). Дослідники найчастіше розрізняють матеріальні, соціальні та духовні потреби, кожен із цих видів має специфічні ознаки та особливості.

Різноманітні форми виробничої діяльності визначають характер і умови праці, види та типи зайнятості. Від ефективності кожного виду виробничої діяльності залежить оптимізація механізмів регулювання об'єктно-суб'єктних відносин сутності потреб та інтересів людини в сучасних умовах розвитку країни.

У другому підрозділі першого розділу – "Методологічний аналіз потреб та інтересів суб'єкта суспільного виробництва" – наголошується, що в динамічному розвитку зростаючих потреб та інтересів людини, їх задоволення повинно знаходитися у відповідності з досягнутим рівнем суспільного виробництва. Взаємозв'язок виробництва та потреб і інтересів характеризуються, насамперед, впливом виробництва на останні, що включає процес задоволення потреб та інтересів як природну спрямованість виробництва, де потреби та інтереси стимулюють розвиток галузей виробництва та зміну науково-світоглядних переконань у необхідності орієнтації на особистісне виховання. Діалектика зростання інтересів полягає в тому, що саме їх задоволення породжує нові потреби та інтереси, а також способи їх задоволення, що стимулюють розвиток виробництва. За конкретних умов функціонування нашого суспільства в сучасний період спостерігається тенденція до розширення ринкових основ виробництва, що на основі удосконалених продуктивних сил та виробничих відносин сприятиме більш якісному та повнішому задоволенню потреб та інтересів громадян.

У другому розділі – "Культуротворчий потенціал та його роль у задоволенні потреб та інтересів людини у системі суспільних відносин" – досліджуються актуальні питання культуротворчого потенціалу та його вплив на зміну духовного світу людини як суб'єкта матеріального й духовного виробництва, розглядаються найбільш оптимальні шляхи формування ціннісно-духовних рис людини в процесі її соціалізації та ролі, насамперед, освітніх і культурних вартостей у розширенні професійних, інтелектуальних, моральних, політичних орієнтацій у складній ієрархії суспільних відносин, що характеризують сутність суспільства як цілісного організму.

У першому підрозділі другого розділу – "Особливості формування системи потреб та інтересів як характеристики соціокультурного поля статусної позиції людини" – зазначається, що форми активності діяльнісної сутності людини є одним з потужних факторів формування статусних потреб. Статусна потреба співпадає з усвідомленим інтересом, який має надто складну структуру, зокрема – це об'єктивний інтерес як оптимальний шлях до задоволення потреб; соціальний, усвідомлений, реалізований інтерес як ступені детермінованої змінюваності характеристики потребнісної діяльності індивіда в конкретних його життєвих ситуаціях. Ієрархічно упорядковані потреби виступають у формі мотиву діяльності (спонукання, поведінка, мета, результат). Відповідно до системи інтересів та можливостей реалізації об'єктивних потреб, які визначають певну позицію та статус індивіда конструюється відповідне бачення дійсності. У контексті даного розгляду проблеми особливої уваги заслуговує розуміння диспозиції сприйняття інтересів та шляхів їх реалізації.

У другому підрозділі другого розділу – "Культура як засіб інституалізації потреб та інтересів громадянина" – підкреслюється, що в процесі реалізації потреб та інтересів людини культура виступає у формі конкретної програми життєдіяльності, оскільки містить творчий процес відкриття нового. Одні індивіди, реалізуючи свої потреби, вносять вклад у розвиток культури, відкриваючи нові обрії й тим самим реалізують свій суб'єктивний інтерес, осягають світ заради самих себе; інші відбирають із культури те, що адекватне їхнім практичним потребам, пристосовують відібране до конкретних умов.

Процес інституалізації норм реалізації потреб та інтересів людини включає такі елементи: суб'єктивну цінність, норми, право, мораль, звичаї, мову, санкції, які посідають вагому роль у життєдіяльності громадянина.

У третьому підрозділі другого розділу – "Стиль діяльності людини як форма реалізації її професійних потреб та інтересів у сучасний період" – зазначається, що стиль життєдіяльності людини формується певною культурою (субкультурою), а утвердження відповідного стилю реалізації потреб та інтересів людиною є формою прояву нею власної ідентичності. При цьому стиль діяльності людини має свої внутрішні особливості й тенденції розвитку, свої правила узгодження дій між суб'єктами реалізації суспільної практики в напрямі задоволення потреб та інтересів індивіда.

Формування відповідного стилю реалізації потреб та інтересів залежить, насамперед, від безпосереднього досвіду індивіда, умов і факторів, які визначають певну конкретну ситуацію, детерміновану системою його індивідуальних нахилів та спрямувань, орієнтацій та здібностей. Стиль діяльності людини в цьому аспекті визначається дією внутрішніх ієрархічно пов'язаних між собою індивідуально-психологічних особливостей (сукупність загальних і соціальних здібностей, виразність емоційно-вольових якостей і мотивації, психологічна спрямованість компонентів професіоналізму, рівень тривожності і психічної напруженості, рефлексивність і релаксація) і зовнішніх (вплив макро- і мікросередовища, досвіду виробничо-трудових інститутів та структур, міжособистісних відносин та відносин між певними об'єднаннями, колективами тощо), які дозволяють цілеспрямовано формувати реальні виміри реалізації професійних потреб та інтересів.

Взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів, особливостей допомагає розкрити багатовимірну функціональну модель оптимального стилю діяльності людини, яка включає багаторівневі критерії, серед яких чільне місце посідають: структурно-функціональна оптимальність, психологічні показники цілісної самобутньої індивідуальності, показники результативності.

У четвертому підрозділі другого розділу – "Організація як соціум реалізації потреб та інтересів громадянина" – звертається увага на той факт, що кожен елемент організації характеризується змістом і формами діяльності людини. Зміни в умовах життєдіяльності людей вимагають узгодженості, регламентації, дотримання встановлених правил і норм або відсутність останніх дозволяє жити за різними правилами й сповідувати різні ціннісні принципи організаційної культури, нормативно складову якої становить діяльність індивіда. У цьому аспекті особливої уваги заслуговує застосування відповідних соціальних технологій, які передбачають пошук альтернатив, засобів мотивації потреб та інтересів, оцінення їх доцільності та суспільної регламентованості на предмет їх відповідності загальносуспільним критеріям технологій, до яких доцільно віднести: "індекс інтелекту", що характеризує ретельність і старанність працівника; "професійна компетентність" як сукупність знань, необхідних для інновацій; "нешаблонність" як вирішення професійних потреб та інтересів нетрадиційними способами; "стійка самооцінка" як виконання певних соціальних ролей; "пріоритет мети перед благополуччям", що характеризує досвід новаторства у порівнянні із кар'єрним зростанням у професійній діяльності; "активний контроль" як характеристика високої адаптованості потреб та інтересів людини до екстремальних ситуацій за рахунок більшої раціоналізації її діяльності.

Третій розділ – "Специфіка прийняття управлінських рішень щодо реалізації соціальних потреб та інтересів людини (регіональний аспект)" – присвячено дослідженню особливостей прийняття управлінських рішень відносно задоволення соціальних потреб та інтересів в умовах регіону, зокрема донецького. Основна увага звертається на характеристику економічного, соціального, культурного, освітнього, демографічного параметрів виміру ознак, тенденцій та особливостей розвитку виокремленого регіону. Особлива увага в дослідженні акцентується на удосконалення прийняття управлінських рішень та впровадження в сфери матеріального й духовного виробництва інноваційних технологій в аспекті задоволення соціальних потреб та інтересів громадянина за умов сучасного трансформаційного розвитку як суспільства в цілому, так і окремих регіонів.

У першому підрозділі третього розділу – "Проблеми регіональної та соціальної ідентифікації населення" – розглянуто особливості та основні ознаки суб'єктів виробництва на регіональному рівні. Розвиток видів виробництва як у промисловому, соціально-культурному, так і в аграрному секторах донецького регіону характеризується відповідними спільними та відмінними ознаками "регіональної ідентичності" окреслених сегментів виробничо-економічної та культурно-духовної діяльності як окремих індивідів, груп, верств, всього населення в порівнянні з іншими регіонами України. Моніторинг регіональної ідентифікації донеччан вказує на істотні зміни, яких зазнало населення, що проживає на даній території. Як засвідчують поточні матеріали конкретно-соціологічних досліджень соціальних служб захисту населення області, у 1998 році на запитання "Хто я?" 38% населення регіону відповідали – "Я жертва реформ", а у 2004 році – таких було лише 21%. Переважна більшість опитаних респондентів пишається своїм регіоном (78%). Дослідження регіональної самоідентифікації, проведене Донецьким інформаційно-аналітичним центром у 2006 році засвідчує, що незважаючи на деякі закиди мешканцям області в регіоналізмі та сепаратизмі, вони, насамперед, відчувають себе громадянами України (48%), а лише потім – жителями свого регіону (32%), свого міста чи села (16%); 4% респондентів було важко відповісти.

У регіоні наявний значний відсоток привілейованого населення, що поглиблює соціальне розшарування й приводить до певного рівня невдоволеності пересічного громадянина прийнятими управлінськими рішеннями. У результаті цього в регіоні відбувається певне невдоволення політикою регіональних реформ, протистояти якому зможе висунення нових ідей, концепцій щодо удосконалення організації виробництва та раціонального розподілу споживання для задоволення потреб та інтересів різних груп населення, що приведе до радикальних змін у формуванні нової регіональної та соціальної ідентифікації донеччан; у поліпшенні їхнього матеріального й культурного добробуту, формуванні духовності, оптимальних світоглядно-ціннісних орієнтацій, адекватних сучасним суспільним перетворенням.

У другому підрозділі третього розділу – "Управлінські технології реалізації потреб та інтересів індивіда в контексті формування нової адміністративної культури" – розкривається процес розвитку управлінських технологій (наявність досвіду та професіоналізму управлінських кадрів, професійна діяльність, вітчизняний та зарубіжний досвід управління соціально-економічними та духовними процесами, систематичне підвищення кваліфікації, орієнтація на передові й ефективні методи праці тощо) і їх вплив на формування адміністративної культури управлінців, яка адекватно має відповідати завданням виходу зі складних ситуацій як на рівні регіону, так і країни в цілому. Процес прийняття управлінських рішень у цьому аспекті включає такі найбільш істотні елементи:

- формування й розвиток ефективних форм культури спілкування управлінців із різними категоріями населення;

- створення сприятливих умов для підвищення рівня кваліфікації управлінців;

- створення чітких стандартів (зразків) розгляду усних і письмових звернень громадян із різних питань до управлінських інститутів та структур;

- забезпечення оптимальних умов розгляду відповідної скарги громадян та її операціональний розгляд.

За таких умов можливість виникнення конфліктних ситуацій є мінімізованою, оскільки наведений перелік послуг являє собою оптимальну схему взаємодії органу державної влади із громадянином. Захист інтересів населення обов'язково має супроводжуватися системою правового захисту громадян.

У дисертації наголошується, що практично неможливо передбачити все різноманіття проблем, які з'являються в ході регіонального розвитку та впровадження регіональної технології прийняття управлінських рішень. Звідси випливає наявність концепції обов'язкових принципів прийняття управлінських рішень, які б забезпечували реалізацію рівних умов суб'єктів управлінської практики, прозорість державного регулювання механізмів та умов регіонального розвитку, що має бути покладене в основу сучасного партнерства держави та бізнесу.

У третьому підрозділі третього розділу – "Інноваційні технології прийняття управлінських рішень у контексті задоволення потреб та інтересів населення" – відзначається, що інноваційні управлінські технології являють собою своєрідний індикатор можливості адекватної реалізації потреб та інтересів населення, вони є комплексом методів цілеспрямованого впливу на індивіда або окрему групу людей. При цьому характер впливу може бути безпосереднім, через мотиваційні чинники, систему цінностей, а також через зовнішні умови функціонування макро- і мікросоціуму. Управлінські технології мають на меті здійснення цілеспрямованого керуючого впливу, який забезпечує соціальну самоорганізацію, самодостатність і в кінцевому підсумку, – організаційну впорядкованість. Інноваційні технології включають відповідні механізми, регламентовані сучасною системою знань та суспільною ефективністю способів досягнення цілей щодо задоволення потреб та інтересів населення.

Економія засобів на сферу інтелектуального виробництва – найнегативніша форма економії. Вона свідчить про втрату стратегічної ініціативи країни чи регіону. У цьому аспекті доцільно відзначити, щоб суспільство динамічно рухалося вперед, саморозвивалося, необхідно ставити перед ним не лише прагматичні цілі, а й широко застосовувати моральні чинники стимулювання до ефективної високопродуктивної праці, що забезпечують передумови формування ціннісного підходу й нового погляду на систему сервісного суспільства, здатного дедалі повніше і якісніше задовольняти потреби й інтереси громадян.

У четвертому підрозділі третього розділу – "Особливості розвитку потреб та інтересів людини в умовах трансформаційного суспільства" –зазначається, що в умовах сучасного етапу розвитку українського суспільства, процеси глобалізації змушують шукати шляхи органічного поєднання національних та загальнолюдських інтересів. При цьому на один щабель мають бути поставлені й однаково високо шануватися, максимально враховуватися й гармонізуватися цінності та інтереси людини – нації – суспільства – людства, що має складати основу державотворчих процесів у країні. Тут мають бути реалізовані в процесі забезпечення політичних, соціальних, економічних та духовних інтересів і прав громадян принципи соціальної справедливості, за якими саме людина як пріоритетний національний інтерес України вважається головною соціальною цінністю й має життєво важливе значення для стабільного функціонування й розвитку держави.

У дисертації зазначається, що основною умовою розвитку держави в трансформаційних умовах є посилення мотивації праці, росту її продуктивності, формування позитивного ставлення до усталених норм моралі. Індивід у складних умовах трансформації переорієнтовується не лише на господарські результати, а й утверджує духовні цінності, що сприяє формуванню гуманних суспільних відносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової проблеми. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає підставу сформулювати висновки, що мають теоретичне й практичне значення:

1. Розгляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників свідчить, що теоретико-методологічний аналіз сутності й особливостей потреб та інтересів громадянина, їх розвиток та наповнення новим змістом в умовах здійснення державотворчих процесів не був до цього часу предметом спеціального системного дослідження. Це дає підстави для висновку, що наукова розробка цієї проблеми є недостатньою, тому вона вибрана предметом даного дисертаційного дослідження.

2. Розкриття інституційних засад реалізації потреб та інтересів зумовлює виокремлення об'єктивного та суб'єктивного рівнів культури, де об'єктивна культура є сферою розгортання та реалізації духовних запитів індивіда в соціальному просторі й часі, виступає формою об'єктивізації знань, цінностей, культурних надбань, досвіду в духовному-практичній діяльності, а суб'єктивна – формує культуротворчий потенціал реалізації потреб та інтересів людини.

3. Реалізація потреб та інтересів громадянина в значній мірі залежить від стилю його діяльності. Досягнення розуміння змісту, сутності потреб та інтересів формує єдине соціокультурне поле, яке включає обмін інформацією між суб'єктами, вироблення певної системи суспільних інтересів. Формування стилю діяльності передбачає усвідомлення чи неусвідомлення потреб до відповідних умов життєдіяльності (адаптація); урівноваження їх за рахунок способів своєї діяльності (компенсація); раціональне удосконалення своїх соціальних і природних можливостей (корекція).

4. Важливу роль відіграють соціальні технології, котрі містять „індекс інтелекту" (стандарти в системі навчання, ретельність і старанність працівника); „професійну компетентність" (сукупність знань для інновацій); „нешаблонність" (прагнення людини вирішувати професійні потреби нетрадиційними способами); „стійку самооцінку" (чітке усвідомлення відмінності своїх потреб від потреб загальносуспільного характеру); „активний контроль" (адаптація потреб та інтересів людини до умов екстремальних ситуацій); „інтуїцію"; „пристрасть" (емоційна включеність фундаментального інтересу людини у розв'язання професійних завдань) тощо.

5. Формування громадянського суспільства полягає не в протиставленні суспільних цінностей, потреб та інтересів громадянина державним (загальним), а в неухильному розвитку їх на регіональному рівні, що забезпечується стійкою адаптованою спрямованістю громадян жити в регіональному соціумі.

6. Розвиток людських ресурсів обумовлює поглиблення змісту потреб та інтересів. Вони проникають у структуру соціального організму й стимулюють його розвиток, а внаслідок цього й самі постійно розширюють свої межі збагачення. Зміст потреб та інтересів визначається через процес їхнього постійного становлення та розвитку, що здійснюється внаслідок активного ставлення громадян до умов життєдіяльності та неухильного прагнення до змін та удосконалення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ у фахових виданнях

1. Коноваленко Н.В. Особливості прийняття управлінських рішень у контексті реалізації інтересів та потреб людини // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. Зб. наук. праць. Випуск 15. (Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов). – К.: Видавничий центр КНЛУ,2005.–С. 116-122.

2. Коноваленко Н.В. Динамічний розвиток інтересів та потреб людини в умовах трансформаційного суспільства // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. Зб. наук. праць. Випуск 16. (Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов). – К.: Видавничий центр КНЛУ,2005.–С. 19-27.

3. Коноваленко Н.В. Культурологічна спрямованість норм реалізації потреб та інтересів людини // Культура і сучасність: Альманах. – К.: ДАКККіМ, 2006. – №1. – С. 84-91.

4. Коноваленко Н.В. Система задоволення освітніх інтересів громадян як чинник державотворчих процесів в Україні // Вища освіта України. – Додаток 3 (т. 3). – 2006 р. – Тематичний випуск „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору". – С. 119-122.

АНОТАЦІЯ

Коноваленко Н.В. Потреби та інтереси громадянина України як складова державотворчих процесів сучасного суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена теоретико-методологічному аналізу потреб та інтересів громадянина України як складова державотворчих процесів сучасного суспільства.

Досліджено зміст основних теоретичних і концепцій адекватного до умов суспільного виробництва задоволення зростаючих потреб та інтересів на суспільному та індивідуальному рівнях. Потреби стимулюють розвиток галузей виробництва та зміну цінностей індивіда в напрямі формування науково-світоглядних переконань і необхідності орієнтації на особистісне виховання. Діалектика зростання інтересів полягає в тому, що саме їх задоволення породжує нові потреби та інтереси, а також способи їх задоволення, що стимулюють розвиток виробництва.

Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності державних та регіональних органів управління при вдосконаленні механізмів задоволення потреб та інтересів громадян, а також у навчальному процесі при підготовці фахівців.

Ключові слова: державна політика, потреби, інтереси, інноваційний розвиток, соціальна технологія, державотворчі процеси, самоорганізація.

АННОТАЦИЯ

Коноваленко Н.В. Потребности и интересы гражданина Украины как составляющая государствообразующих процессов современного общества.

Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена теоретико-методологическому анализу потребностей и интересов граждан Украины в процессах государствообразования в современном обществе. В работе обоснованно представлены содержание, структура, критерии выделения потребностей и интересов гражданина, объективных и субъективных факторов детерминации их развития в условиях трансформации современного украинского общества.

Исследовано содержание основных теоретических и практических концепций адекватного условиям общественного производства удовлетворения растущих потребностей и интересов на общественном и индивидуальном уровнях. Анализ отдельных групп, видов потребностей и интересов тесно связан с многообразными формами деятельности субъектов производства. Формы деятельности рассматриваются в различных вариантах, но обязательно относительно способов производства, объекта труда и управления, субъекта многосторонних отношений, социальных институтов и структур, которые взаимодействуют между собой, интересов, потребностей и ценностей, которые наследуются и накапливаются, сфер занятости, определенной системы мировоззренческих ориентаций, образованности и воспитанности гражданина. При исследовании потребностей и интересов основное внимание обращено на управленческий аспект их удовлетворения соответственно реальным возможностям социального развития в условиях трансформации нашего общества. Теоретический аспект этой проблемы заключается в деятельной роли духовно-практического обновления общественного и индивидуального бытия путем выделения наиболее значимых методологических принципов – историчности, объективности, взаимосвязи социальных явлений и процессов, перспективности и прогностичности и т.д., их развития как в условиях современности, так и в перспективе наполнения новым смыслом растущих потребностей и интересов индивидуума, созданием объективных условий, в первую очередь, для общественных форм их удовлетворения в условиях современной трансформации украинского общества. Потребности стимулируют развитие отраслей производства и замену системы ценностей индивида в направлении формирования научно-мировоззренческих убеждений и необходимости ориентации на личностное воспитание, которое будет обеспечивать широкий спектр мотивов к творчески-конструктивной деятельности и работе. При этом интересы в сравнении с потребностями выступают непосредственно причинно-обусловленным условием массовых действий. Диалектика роста интересов состоит в том, что именно их удовлетворение рождает новые потребности и интересы, а также способы их удовлетворения, которые стимулируют развитие производства.

Раскрыто содержание инновационных технологий принятия управленческих решений в контексте удовлетворения потребностей и интересов гражданина как субъекта производства материальных благ и культурных ценностей. Инновационные управленческие технологии представляют собой комплекс методов целенаправленного воздействия на индивида или отдельную группу людей. Характер влияния может быть непосредственным, через мотивационные детерминанты, через систему ценностей, а также через внешние условия функционирования макро- и микросоциума. Инновационные технологии через современную систему образования должны сформировать инновационного человека как субъекта духовно-практических изменений и преобразований, способного воспринимать и утверждать новые измерения и подходы к системе усовершенствования общественных отношений в соответствии с современными требованиями и заданиями формирования гражданского общества.

Показано, что в современных условиях изменяется содержание образовательного пространства, которое включает в себя совокупность материальных, духовных и эмоционально-психологических признаков. Образовательное пространство является не только способом формирования отношения человека к приобретению знаний в целом, а и выступает важным фактором формирования культуры личности. Уникальность личности зависит не только от природных основ, задатков, а, главным образом, - от влияния образовательно-культурных парадигм, меры их постижения, целевых установок в духовно-практической деятельности на основе мировоззренческих ориентаций, стиля деятельности и роли соответствующей организации социума в развитии творческого потенциала человека в процессе материального и духовного производства.

Результаты исследования могут быть использованы в практической деятельности государственных и региональных органов управления при совершенствовании механизмов удовлетворения потребностей и интересов граждан, а также в учебном процессе при подготовке специалистов.

Ключевые слова: государственная политика, потребности, интересы, инновационное развитие, социальная технология, государствообразующие процессы, самоорганизация.

SUMMARY

Konovalenko N.V. “Needs and interests of a citizen of the Ukraine as a constituent of state forming processes of modern society”.

Manuscript. The dissertation for a candidate’s degree of Philosophical sciences on the speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Institute of Higher Education APN of Ukraine. – Kyiv, 2007.

The master’s thesis is devoted to theoretical and methodological analysis of needs and interests of a citizen of the Ukraine in the process of state forming in modern society. The content of the main theoretical and practical conceptions to the satisfaction of growing needs and interests at social and individual levels adequate to the conditions of social production are investigated. Needs stimulate the development of production branches and the change of individual value costs in the direction of scientific and world outlooking persuasions formation and the necessity of orientation toward personality