НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

КАЛАШНІКОВА Тетяна Миколаївна

УДК 332.12 (477)

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень НАН України у відділі проблем територій зі спеціальним режимом господарювання (м. Донецьк).

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Благодарний Олександр Іванович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, заступник завідуючого відділом

проблем територій зі спеціальним режимом

господарювання (м. Донецьк)

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор

Адамов Борис Ісаєвич,

Донецька обласна державна

адміністрація, заступник голови (м. Донецьк)

кандидат економічних наук, доцент

Коротич Олена Борисівна,

Харківський регіональний інститут

державного управління Національної

академії державного управління при

Президентові України, доцент кафедри

державного управління та менеджменту (м. Харків)

Захист відбудеться “  ” січня 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 28 ” грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Г. Слоква

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нагальною потребою сучасності є створення ефективного і гнучкого механізму управління економічним розвитком регіону. Одним з елементів такого механізму є стратегія розвитку регіону. Формування стратегії розвитку окремого регіону повинно проводитися в рамках національного процесу стратегічного розвитку держави, враховувати задекларовані національні стратегічні цілі. Для формування стратегії розвитку регіону необхідно мати у наявності об’єктивну інформацію щодо досягнутого ним рівня розвитку. Така інформація повинна повною мірою характеризувати регіональний відтворювальний процес, об’єктивно висвітлювати перебіг економічних процесів у регіоні та відображати їх вплив на довкілля та стан населення, тим самим, демонструючи весь комплекс можливостей і загроз розвитку регіону.

Наявні суперечності в розвитку продуктивних сил, які носять як внутрішньо регіональний, так і міжрегіональний характер, багато в чому обумовлені переважанням однобічного підходу до розвитку регіону, коли основна увага зосереджується тільки на характеристиках виробничої діяльності. Особливо шкідливим для збалансованого розвитку продуктивних сил в регіоні виявився галузевий підхід, який панував довгі роки. Використання територіального підходу до організації та розвитку продуктивних сил ставить в центр уваги населення регіону, його інтереси.

Проте, перебіг суспільних процесів має певну інерцію. Тенденції розвитку, що склалися, не відповідають викликам сьогодення до продуктивних сил, стану довкілля та рівня життя населення. В зв’язку з цим, важливим науковим завданням стає формування стратегії розвитку регіону, яка матиме за мету подолання негативних тенденцій на основі збалансування всіх складових розвитку регіону – економічної, соціальної, екологічної. Саме це є запорукою того, що стратегія виявиться дієвою і матиме практичну реалізацію.

Таким чином, актуальність цього дослідження обумовлена необхідністю вирішення ряду теоретичних і науково-методичних завдань щодо формування стратегії розвитку регіону з урахуванням його економіко-соціо-екологічних складових.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України на 2003-2007 рр. за темами: “Наукові основи стратегії сталого розвитку великого регіону” (ДР № U000735), автором обґрунтовано роль природно-ресурсного потенціалу у функціонуванні економіки області, підготовлено пропозиції щодо розробки стратегії стійкого розвитку регіону та здійснено аналіз демографічних процесів в Донецькій області; “Методологія економічної діагностики розвитку територій (регіонів)” (ДР № U008666) – у межах якої автором підготовлено пропозиції щодо оцінки окремих складових розвитку регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка теоретичних і науково-методичних положень щодо формування стратегії розвитку регіону на основі визначення його економіко-соціо-екологічного стану. Для досягнення мети в роботі поставлено і послідовно вирішено такі задачі теоретичного, методичного і практичного характеру:

здійснено узагальнення теоретичних підходів до формування стратегії розвитку регіону;

узагальнено методи формування стратегії розвитку регіону;

визначено методичні підходи до оцінки розвитку регіону;

виконано аналіз розвитку економічної підсистеми регіону;

здійснено аналіз розвитку екологічного стану регіону та оцінку природно-ресурсного потенціалу;

проаналізовано стан розвитку соціальної підсистеми регіону;

проведено розрахунок інтегральної оцінки розвитку регіону;

виконано групування регіонів України для формування основних типів стратегії розвитку;

побудовано “дерево цілей” стратегії розвитку регіону;

сформовано систему забезпечення впровадження і реалізації стратегії розвитку регіону.

Об’єктом дослідження є формування стратегії розвитку регіону.

Предметом дослідження є методи і способи формування стратегії розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали ключові положення економічної теорії, теорії та практики розміщення продуктивних сил, регіональної економіки, теорії статистики і стратегічного управління, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені дослідженню регіонального відтворювального процесу, визначенню його особливостей за окремими регіонами і формуванню стратегії розвитку регіону, трансформаційних процесів в економіці та державному управлінні.

В процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний, аналізу і синтезу, системного аналізу – для дослідження закономірностей розвитку регіональних систем, що дозволило розширити і деталізувати знання про об’єкт дослідження; порівняння – для оцінки динаміки і стану основних показників регіонального розвитку; економіко-статистичні (побудови рейтингових шкал, інтегральної оцінки досягнутого рівня розвитку регіону та кластерного аналізу) – для здійснення поглибленого міжрегіонального порівняльного аналізу економіко-соціо-екологічного розвитку регіонів України; побудови “дерева цілей” – при визначенні цільових настанов стратегії розвитку регіону.

Інформаційна база дослідження включає: Конституцію України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, проекти Концепції сталого розвитку України, статистичні матеріали Держкомстату України та Головного управління статистики у Донецькій області.

На визначення наукового підходу до вирішення поставленої задачі вплинули роботи вітчизняних вчених, які займаються дослідженням економічного розвитку регіону та його впливу на соціальні та екологічні процеси, серед яких слід назвати І.К. Бистрякова, П.П. Борщевського, І.М. Вахович, О.О. Веклич, М.І. Долішнього, Б.М. Данилишина, С.І. Дорогунцова, М.І. Дробохода, З.В. Герасимчук, В.С. Кравці-ва, О.Б. Коротич, Є.М. Лібанову, Л.Ц. Масловську, Л.Г. Мельника, Ю.В. Орловську, Н.В. Павліху, В.А. Поповкіна, О.І. Ральчука, В.М. Трегобчука, С.К. Харічкова, А.Г. Шапаря, В.Я. Шевчука та ін. Серед дослідників, які займаються розробкою теорії регіонального розвитку, подоланням проблем депресивних територій, інноваційного розвитку, слід назвати вчених Донецького наукового центру НАН і МОН України Б.І. Адамова, В.Н. Амітана, О.І. Амошу, О.І. Благодарного, В.М. Василенка, В.П. Вишневського, П.В. Гудзя, Ю.Д. Денисова, Б.Т. Кліяненка, В.К. Мамутова, В.В. Максимова, Т.С. Максимову, М.О. Попова, М.Г. Чумаченка, В.В. Фінагина.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в забезпеченні формування стратегії розвитку регіону з урахуванням його економіко-соціо-екологічного стану на основі розробки відповідних теоретичних і науково-методичних положень.

Вперше:

виконано групування і ранжування регіонів на основі розрахунку інтегральної оцінки рівня економіко-соціо-екологічного стану, що сприяє отриманню системного визначення загального рівня їх розвитку та є основою для подальшого моніторингу;

запропоновано методичний підхід до визначення типів регіонів на основі ієрархічної кластерізації з комплексним урахуванням факторів розвитку регіону, який сприяє диференціації основних регіональних стратегічних пріоритетів та вибору стратегії їх розвитку;

обґрунтовано стратегічні цілі розвитку регіону на основі побудови „дерева цілей” із п’яти ієрархічних рівнів та виділення економічного, соціального, екологічного, інституційного блоків цілей, що дозволяє здійснювати вибір шляхів його сталого економіко-соціо-екологічного розвитку;

удосконалено:

методичні підходи до визначення рівня розвитку регіону, які ґрунтуються на результатах аналізу стану економічної і соціальної підсистем, їх взаємодії між собою та екологічною підсистемою, що забезпечує єдність відповідних показників;

методичний підхід до реалізації стратегії розвитку регіону на основі побудови цілереалізуючої системи, що дозволяє визначати системні засади її впровадження;

одержали подальший розвиток:

поняття “стратегія розвитку регіону” як процесу досягнення стратегічної мети, що включає етапи формування, реалізації, моніторингу та, у разі потреби, корегування стратегії, що дозволяє об’єднати весь процес управління переходом регіону до бажаного розвитку;

визначення структурних елементів цілереалізуючої системи шляхом виділення суб’єкту, об’єкту, цілей, методів управління, що дозволяє забезпечувати відповідний вплив на розвиток регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки щодо врахування економіко-соціо-екологічного стану регіонів при формуванні стратегії розвитку мають реальну практичну цінність і сприяють підвищенню ефективності управління розвитком регіону. Найбільш важливе практичне значення мають:

рекомендації щодо визначення досягнутого рівня розвитку регіонів України на основі розрахунку інтегральних оцінок їх економіко-соціо-екологічного розвитку;

рекомендації щодо оцінки природно-ресурсного потенціалу регіонів України;

рекомендації щодо проведення поглибленого міжрегіонального порівняльного аналізу розвитку регіонів України за допомогою математичного апарату кластерного аналізу;

рекомендації щодо обґрунтування стратегічних цілей розвитку регіону із застосуванням методу побудови “дерева цілей”.

Одержані в процесі дослідження результати впроваджено в діяльність Регіонального фонду підтримки підприємництва по Донецькій області при обґрунтуванні стратегічних пріоритетів розвитку підприємництва в Донецькій області (довідка № 159 від 15.05.2007 р.), постійно діючої депутатської комісії з питань економічної і регуляторної політики, сприяння підприємництву і управління комунальною власністю Донецької міської ради при розробці Стратегії розвитку міста Донецька (довідка № 18 від 19.01.2007 р.), Управління статистики у місті Донецьку при підготовці програми економічного і соціального розвитку м. Донецька на 2007 рік (довідка № 03/308-а від 16.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, пропозиції і рекомендації, що надаються, належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, у якій представлені розроблені дисертантом наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування стратегії розвитку регіону. Внесок здобувача у спільно опубліковані роботи конкретизовано у списку наукових праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідалися автором і одержали схвалення на 15 наукових конференціях, серед яких: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Місто, регіон, держава: проблеми розподілення повноважень” (мм. Донецьк – Славяногірськ, 2003 р.); V науково-практична конференція „Економіка України: стратегія, відродження і трансформаційні перетворення” (м. Полтава, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція студентів та молодих науковців “Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005р.); Міжнародна науково-теоретична конференція „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Відкритий діалог: влада, промисловість, громадянське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні” (м. Маріуполь, 2006 р.); Міжнародна молодіжна науково-практична конференція „Соціально-економічний розвиток України в умовах євроінтеграції” (м. Луганськ, 2007 р.) та ряд інших.

Публікації результатів дослідження. За результатами виконаного дослідження опубліковано 23 наукові роботи, з них 9 – у наукових фахових виданнях, 14 – за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 7,01 друк. арк. Особисто авторові належить 6,3 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи складає 178 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить 14 таблиць, 32 рисунки, 72 додатки, викладених на 100 сторінках, та список використаних джерел з 278 найменувань на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи формування стратегії розвитку регіону. У розділі наведено теоретичні основи формування сучасної стратегії розвитку регіону, узагальнено методи формування стратегії розвитку, визначено структурні складові розвитку регіону.

Проведене узагальнення теоретичних засад стратегії розвитку регіону дозволяє зробити висновок, що за теоретичну основу формування стратегії на сучасному етапі слід прийняти концепцію сталого розвитку. Для цього існують як внутрішні, так і зовнішні мотиви та чинники. Узагальнення наукового доробку вітчизняних і закордонних вчених у даній галузі дозволяє стверджувати, що шлях реалізації концепції лежить в площині гармонізації трьох аспектів діяльності суспільства: економічного, соціального та екологічного, а саме через врахування екологічних і соціальних наслідків економічного розвитку суспільства. Сталий розвиток регіону – це досягнення неконфліктного співіснування між населенням регіону (його життєдіяльністю в економічному і соціально-побутовому аспектах) і екосистемою регіону, за умови стабільного функціонування регіональної соціально-економічної системи. Таким чином, сталий розвиток регіону слід конкретизувати як сталий економіко-соціо-екологічний розвиток.

На основі аналізу і узагальнення існуючих визначень поняття „стратегія” в роботі зроблено висновок, що стратегію розвитку регіону можна розглядати у широкому і вузькому значеннях. Вузьке розуміння стратегії виходить із її тлумачення як дії, що спрямована на досягнення мети. В цьому контексті стратегія розвитку регіону характеризується комплексом дій, які покликані привести до досягнення цільових орієнтирів розвитку – сталого економіко-соціо-екологічного розвитку регіону.

Широке тлумачення поняття стратегії випливає з її розгляду як процесу досягнення стратегічної мети, що включає в себе етапи формування, реалізації, моніторингу реалізації та, у разі потреби, корегування структури цілей і завдань стратегії. Такий підхід до визначення поняття стратегія має інтегративний характер і дозволяє об’єднати весь процес управління переходом регіону до сталого економіко-соціо-екологічного розвитку. Слід зауважити, що при розгляді стратегії як процесу, поняття „стратегії” і „стратегічного плану” не тотожні між собою. Стратегічний план є одним з проявів стратегії і виступає як один з інструментів її реалізації.

Розвиток регіону можна розглядати як процес поступової зміни стану його економіко-соціо-екологічної системи, що обумовлює зміну, зростання та поліпшення характеристик регіонального відтворювального процесу. Регіон являє собою триєдність середовищ: природного, матеріального (створеного людиною) та соціального. Об’єднує ці три середовища регіональний відтворювальний процес. При цьому, слід виділити провідну роль економічної підсистеми регіону, як такої, де відбувається переважаюча кількість процесів по перетворенню факторів виробництва та створюються матеріальні блага. Вона є відповідальною за ефективність функціонування регіону, як системи в цілому. З цього випливає, що знаходження шляхів гармонізації і збалансування взаємодії природного, матеріального та соціального середовищ регіону, є завданням підвищення ефективності функціонування, перш за все, його економічної підсистеми.

Формування стратегії розвитку регіону ґрунтується на визначенні досягнутого ним стану. Важливість реалізації цієї задачі виходить з необхідності адекватної оцінки вихідних умов щодо досягнення визначених цілей розвитку регіону. В роботі здійснено узагальнення існуючих підходів до оцінки стану регіону (економічних, соціальних, екологічних підсистем) та методів розрахунку узагальнюючого (інтегрального) показника регіонального розвитку. Обґрунтовано, що підхід до визначення досягнутого стану регіону повинен грунтуватися на оцінці стану економічної і соціальної підсистем, їх взаємодії між собою та екологічною підсистемою, що дозволяє адекватно оцінити соціальні та екологічні наслідки економічного розвитку. З метою забезпечення єдності системи часткових показників та однозначної оцінки стану і динаміки розвитку регіону в роботі розглянуто методичні підходи до здійснення інтегральної оцінки економіко-соціо-екологічного стану регіону.

Розділ 2. Аналіз та оцінка розвитку регіону. У розділі виконано аналіз розвитку економіки регіону, природно-ресурсного потенціалу, екологічного стану, розвитку соціальної підсистеми регіону та проведено розрахунок інтегральної оцінки розвитку регіону.

Аналіз проведено на основі статистичних показників по Донецькій області у порівнянні з відповідними показниками по Україні.

Дослідження виявило ряд суперечливих процесів в економіці області. Аналіз співвідношення проміжного споживання та валової доданої вартості в обсязі випуску продукції показує досить високу – від 64,3% у 1995 р. до 65,8% у 2004 р. – питому вагу проміжного споживання, що відбиває перевагу матеріало- і енергоємних виробництв в структурі промисловості, яка складає основу економіки Донецької області.

Промисловий сектор зазнав глибокої трансформаційної кризи на початку 90-х років ХХ століття (індекс промислового виробництва в 2004 р. склав 78,1% до рівня 1990 р.). При цьому погіршилася структура виробництва за видами економічної діяльності: скоротилася частка харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів (приблизно в 2 рази), машинобудування (з 18,4% (разом з металообробкою) до 13,1%), легкої промисловості (в 37 разів за відповідний період). Зросла частка металургії: так в 1990 р. питома вага чорної металургії у загальному обсязі промислового виробництва області складала 33,7%, кольорової металургії – 3,1%; в 2004 р. на металургійне виробництво та обробку металів припадає 45,9% – це найвищій показник за останні роки. Відповідно відбулося зростання виробництва у суміжних галузях: у 2004 р. виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення склало 10,6% промислового виробництва.

За результатами аналізу визначено, що у 2004 р. динаміка значень більшості економічних показників була найкращою, що є позитивом з позиції розкриття економічного потенціалу регіону. Тому показники цього періоду використовувалися як базові для розрахунку інтегральної оцінки досягнутого рівня розвитку регіону, шляхом проведення міжрегіональних порівнянь.

Основними показниками розвитку економічної підсистеми регіону були прийняті: обсяг реалізованої продукції промисловості, обсяг валової продукції сільського господарства, обсяг роздрібного товарообороту, обсяг зовнішньої торгівлі, інвестиції в основний капітал. Саме їх було використано для розрахунку інтегральної оцінки стану економічної підсистеми за регіонами України. Це дало змогу здійснити групування і ранжування регіонів України щодо досягнутого рівня їх економічного розвитку (табл. 1). Згідно до результатів розрахунків Донецька область увійшла до групи регіонів з вельми високим рівнем економічного розвитку в Україні та посіла друге місце в рейтингу областей.

Таблиця 1

Групування регіонів України за рівнем економічного розвитку

станом на 2004 р.

Інтервал оцінки | Характеристика оцінки | Області | Від 0,0883 до 0,1705

вельми низька

АР Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Кіровоградська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська | Від 0,1706 до 0,2526

низька

Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Харківська, Черкаська, ЧернівецькаВід 0,2527 до 0,3348 | істотна | Закарпатська, Луганська | Від 0,3349 до 0,4169 | середня | Запорізька, Полтавська | Від 0,4170 до 0,4991 | висока | Дніпропетровська | Більше 0,4992 | вельми висока | Донецька, Київська |

Крім того, здійснено оцінку природно-ресурсного потенціалу регіонів України за його основними компонентами: земельними, водними, мінеральними, лісовими, рекреаційними ресурсами. Отримане ранжування регіонів показало, що Донецька область займає 3 місце серед регіонів України за своїм природно-ресурсним потенціалом. Його основу складає мінерально-ресурсний потенціал – на території області знаходиться 25% розвіданих запасів мінеральних ресурсів держави (в той же час область мало забезпечена ресурсами місцевого річкового стоку і лісовими ресурсами).

Інтенсивна розробка корисних копалин в Донецькій області протягом останніх десятиліть, їх переробка та діяльність на цій базі потужного промислового виробництва негативно вплинули на навколишнє природне середовище, його рекреаційні характеристики. Результати аналізу стану навколишнього природного середовища регіону дозволили зробити висновок, що основними показниками, які характеризують антропогенний тиск на екологічну підсистему регіону, стали: обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти, обсяг оборотної та послідовно (зворотньо) використаної води, обсяг промислових токсичних відходів у сховищах організованого складування.

На основі проведеного розрахунку інтегральної оцінки ступеня антропогенного тиску на довкілля, здійснено групування і ранжування регіонів. Згідно цієї оцінки Донецька область сприймає найінтенсивніший антропогенний тиск в Україні, рівень якого характеризується як вельми високий (рис. 1). Далі в рейтингу йдуть Дніпропетровська (високий рівень антропогенного навантаження), Запорізька (середній рівень) області, Київська області (істотний рівень). Всі інші області України можуть бути віднесені до регіонів з низьким і вельми низьким рівнем антропогенного навантаження на довкілля.

Рис. 1. Антропогенне навантаження на довкілля за регіонами України

у 2004 р. (у відсотках)

Узагальнюючу характеристику демографічної ситуації в регіоні несуть в собі показники природного та міграційного приросту населення. При розрахунку інтегральної оцінки розвитку регіону їх було використано як індикатори перебігу демографічних процесів в регіоні. На основі розрахунку інтегральної оцінки режиму відтворення населення в роботі здійснено групування і ранжування регіонів за рівнем їх демографічного розвитку (табл. 2). Донецька область у цьому рейтингу посідає 20 місце і може бути віднесена до групи регіонів з істотним рівнем демографічного розвитку.

Таблиця 2

Групування регіонів України за рівнем демографічного розвитку населення станом на 2004 р.

Інтервал оцінки | Характеристика оцінки | Області | Від 0,1699 до 0,2679 | вельми низька | Луганська, Чернігівська | Від 0,2680 до 0,3658 | низька | Кіровоградська, Сумська | Від 0,3659 до 0,4638 | істотна | Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Полтавська, Харківська, Черкаська | Від 0,4639 до 0,5617 | середня | Вінницька, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Миколаївська, Хмельницька, Чернівецька | Від 0,5618 до 0,6597 | висока | Львівська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська | Більше 0,6598 | вельми висока | АР Крим, Івано-Франківська, Київська, Одеська |

Крім того, на основі розрахунку інтегрального показника здійснено групування і ранжування регіонів України за рівнем узгодженості взаємодії соціальної та економічної підсистем регіону. Встановлено, що найкраща взаємодія спостерігається в Київській (вельми високий рівень), Донецькій (високий рівень), Запорізькій і Дніпропетровській (середній рівень) областях, замикають рейтинги Тернопільська, Чернівецька (вельми низький рівень), Рівненська і Черкаська (низький рівень) області.

На основі проведеного розрахунку інтегральної оцінки здійснено групування і ранжування регіонів України за рівнем захворюваності населення. Визначено, що рівень захворюваності населення Дніпропетровської, Харківської, Херсонської, Черкаської є вельми високим, Вінницької, Донецької, Київської, Чернівецької, Чернігівської – високим. Низький і вельми низький рівень захворюваності виявлено лише у трьох областях – Сумській, Полтавській та Закарпатській.

Для розрахунку інтегральної оцінки рівня розвитку регіонів України було використано отримані вище оцінки антропогенного навантаження на довкілля, демографічного стану населення регіону, взаємодії соціальної та економічної підсистем регіону, стану здоров’я населення та стану розвитку економічної підсистеми регіону. Доведено (табл. 3), що перше місце в рейтингу за інтегральною оцінкою досягнутого рівня економіко-соціо-екологічного розвитку регіону займає Київська область (вельми високий рівень розвитку), до п’ятірки лідерів входять також Одеська (середній рівень розвитку), Полтавська, Львівська, Запорізька області, рівень розвитку яких можна охарактеризувати як істотний. Замикають рейтинг Рівненська, Черкаська, Херсонська, Чернівецька, Тернопільська області (вельми низький рівень розвитку). Донецька область, при цьому, посідає 11 місце в рейтингу і може бути охарактеризована низьким рівнем розвитку.

Таблиця 3

Групування регіонів України за інтегральною оцінкою досягнутого рівня

економіко-соціо-екологічного розвитку регіону станом на 2004 р.

Інтервал оцінки | Характеристика оцінки | Області | Від 0,0738 до 0,0857 | вельми низька | Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька | Від 0,0858 до 0,0975 | низька | Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Сумська, Хмельницька, Чернігівська | Від 0,0976 до 0,1094 | істотна | АР Крим, Закарпатська, Запорізька, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Харківська | Від 0,1095 до 0,1212 | середня | Одеська | Від 0,1213 до 0,1331 | висока | - | Більше 0,1332 | вельми висока | Київська | Результати розрахунків підтверджують тезу про те, що для отримання об’єктивної інформації щодо досягнутого рівня розвитку регіону необхідно враховувати вплив економічних процесів на довкілля і населення. На прикладі Донецької області показано, як при інтегруванні в загальну оцінку розвитку екологічних показників відбувається певне нівелювання успіхів в економічній сфері.

Розділ 3. Науково-методичні рекомендації щодо формування стратегії розвитку регіону. У розділі запропоновано рекомендації по визначенню стратегічного положення регіонів України, обґрунтовано цільові настанови розвитку регіонів та здійснено синтез цілереалізуючої системи забезпечення впровадження і реалізації стратегії розвитку регіону.

У дисертації з використанням методу ієрархічної кластерізації виконано групування регіонів України, до яких можна застосовувати спільні підходи щодо формування стратегії розвитку (табл. 4). Доведено, що регіони України утворили два якісно відмінних один від одного і нерівних за розмірами кластери: кластер 1, до якого входять 4 регіони-лідери, і кластер 2, до якого входять решта регіонів (21 регіон), і у складі якого можна виділити 3 підкластера.

Виявлено характеристики, властиві окремим типам регіонів за показниками економіко-соціо-екологічного розвитку, та встановлено як диференціюються на цій основі регіональні стратегічні пріоритети та, відповідно, види стратегії їх розвитку. Так, щодо регіонів, які утворюють кластер 1, серед головних стратегічних пріоритетів слід назвати вирішення екологічних проблем, зниження антропогенного тиску на довкілля. Зважаючи на наявний самий високий рівень розвитку економіки цих регіонів, саме перед ними доцільно ставити за мету розвиток високотехнологічних виробництв на засадах інноваційності, екологічності, активного використання інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Серед соціальних пріоритетів слід наголосити на необхідності зниження рівня захворюваності населення.

Для дев’яти регіонів, які утворюють кластер 2.1, головним пріоритетом розвитку слід вважати подолання вельми низького рівня доходів населення, шляхом стимулювання розширення ринку праці, створення робочих місць з середнім і високим рівнем оплати праці.

Таблиця 4

Результати багатомірного групування регіонів України методом

ієрархічної кластерізації

Показники оцінки стану економічної підсистеми регіону | Показники оцінки антропогенного тиску на довкілля | Показники оцінки демографічного стану населення регіону | Показник оцінки рівня безробіття населення регіону | Показник оцінки рівня доходів населення регіону | Показники оцінки ста-ну захворюваності населення регіону | Кластер 1 (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Київська області) | Рівень оцінки в середньому по групі | вельми високий | високий | середній | низький | високий | високий | Кластер 2 (21 область) | Рівень оцінки в середньому по групі | низький | вельми низький | середній | істотний | низький | середній | Кластер 2, підкластер 2.1 (Одеська, Автономна Республіка Крим, Івано-Франківська, Миколаївська, Львівська, Хмельницька, Вінницька, Волинська, Закарпатська області) | Рівень оцінки в середньому по групі | низький | вельми низький | високий | істотний | вельми низький | середній | Кластер 2, підкластер 2.2 (Житомирська, Кіровоградська, Сумська, Чернігівська, Харківська, Полтавська, Луганська області) | Рівень оцінки в середньому по групі | низький | вельми низький | низький | істотний | низький | середній | Кластер 2, підкластер 2.3 (Черкаська, Херсонська, Чернівецька, Рівненська, Тернопільська обл.) | Рівень оцінки в середньому по групі | вельми низький | вельми низький | середній | високий | вельми низький | високий |

Цей пріоритет тісно пов’язаний з необхідністю підвищення рівня економічного розвитку відповідних територій.

Низький рівень відтворення населення відрізняє від попереднього кластер .2, де поруч з комплексом заходів щодо подолання проблем зайнятості населення і стимулювання економічної діяльності, в семи областях (в стратегії їх розвитку) слід поставити в центр уваги необхідність пом’якшення проявів демографічної кризи.

П’ять регіонів, які утворюють кластер 2.3, є найбільш проблемною групою регіонів України. Головні пріоритети розвитку цих територій повинні бути зосереджені на укріпленні економічної бази розвитку, подоланні безробіття і вельми низького рівня доходів населення. Важливим соціальним пріоритетом стає комплекс заходів по зниженню захворюваності населення.

На основі аналізу досягнутого рівня розвитку Донецької області здійснено визначення її стратегічного положення серед регіонів України та типу стратегії розвитку. Розроблене „дерево цілей” стратегії розвитку Донецької області показано на рис. 2, яке включає до свого складу п’ять ієрархічних рівнів і налічує 145 цілей, що дозволяє здійснити вибір шляхів вирішення проблеми, а саме, – переходу до сталого економіко-соціо-екологічного розвитку.

Стратегічна мета розвитку регіону (Ц.00) –

досягнення сталого економіко-соціо-екологічного розвитку | Соціальний блок цілей (Ц.01) - стале відтворення населення регіону | Ц.01.01. Стабілізація демографічних процесів (7 підцілей) | Ц.01.02. Соціальний розвиток і соціальна справедливість (21 підціль) | Ц.01.03. Впровадження сталих моделей невиробничого природокористування (8 підцілей) | Економічний блок цілей (Ц.02) - ведення господарської діяльності в рамках екологічної ємності природної системи регіону | Ц.02.01. Стабільне функціонування регіональної економічної системи (23 підцілі)

Ц.02.02. Екологізація продуктивних сил регіону (9 підцілей) | Ц.02.03. Впровадження сталих моделей виробничого природокористування (7 підцілей) | Екологічний блок цілей (Ц.03) –

стале відтворення екосистеми регіону

Ц.03.01. Збереження техногенно незмінених ландшафтів, природних геобіоценозів (9 підцілей) | Ц.03.02. Ренатуралізація техногенно змінених ландшафтів, приведення стану компонентів навколишнього природного середовища до показників, властивих природному фону даної території (13 підцілей) | Ц.03.03. Оптимізація кількості і структури вилучення природних ресурсів з навколишнього природного середовища (2 підцілі) | Ц.03.04. Оптимізація кількості і структури відходів, які повертаються до навколишнього природного середовища (5 підцілей) | Інституціональний блок цілей (Ц.04) - створення інституційних засад сталого економіко-соціо-екологічного розвитку | Ц.04.01. Формування екологічної свідомості (6 підцілей) | Ц.04.02. Становлення системи місцевого самоврядування (8 підцілей) | Ц.04.03. Законодавче забезпечення сталого розвитку (5 підцілей) | Ц.04.04. Формування управлінського потенціалу суспільства (3 підцілі) |

Рис. 2. „Дерево цілей” стратегії розвитку регіону

Визначено, що узагальнюючою метою економічного блоку цілей є ведення господарської діяльності в рамках екологічної ємності природної системи регіону, соціального блоку цілей – досягнення стану сталого відтворення населення регіону, екологічного блоку цілей – стале відтворення екосистеми регіону, інституціонального блоку цілей – створення інституційних засад сталого економіко-соціо-екологічного розвитку.

В роботі було доведено, що необхідність здійснення цілеспрямованого впливу на розвиток регіону потребує формування певного механізму реалізації стратегії його розвитку. В зв’язку з чим, в роботі удосконалено методичний підхід до реалізації стратегії шляхом використання цілереалізуючої системи (ЦРС). Визначено складові елементи цієї системи, діяльність якої забезпечує впровадження і реалізацію стратегії розвитку регіону. Ядром ЦРС виступають її суб’єкти – органи державного управління і місцевого самоврядування, об’єктом є функціонування економіко-соціо-екологічної системи регіону.

Здійснено синтез елементів ЦРС, в результаті якого отримана сукупність організаційно-економічних інструментів реалізації стратегії розвитку регіону у вигляді взаємопов’язаних інститутів і механізмів забезпечення цілеспрямованого та ефективного впливу на економіко-соціо-екологічний розвиток регіону. Розкрито основні механізми впливу ЦРС на функціонування економіко-соціо-екологічної системи регіону. На рис. 3 показано, що досягнення цілей розвитку регіону стає результатом сумісної дії інструментів законодавчо-правового, фінансово-економічного та організаційно-адміністративного механізмів ЦРС.

Рис. 3. Система забезпечення впровадження і реалізації

стратегії розвитку регіону

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано актуальне наукове завдання по формуванню стратегії розвитку регіону на основі узгодження теоретичних і науково-методичних положень, які ґрунтуються на результатах виконаного дослідження економіко-соціо-екологічного стану регіонів України.

На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки.

1. При застосуванні системного підходу до дослідження закономірностей розвитку регіональних систем обґрунтовано, що регіон можна розглядати як економіко-соціо-екологічну систему. На цій основі удосконалено підхід до оцінки стану регіону через характеристику досягнутого стану економічної і соціальної підсистем (показників, що безпосередньо характеризують складові відповідних підсистем), а також показників, що характеризують взаємодію між цими та екологічною підсистемою, з подальшим розрахунком інтегральної оцінки.

2. На основі синтезу підходів до поняття „стратегія” в роботі одержало подальший розвиток визначення поняття „стратегія розвитку регіону” як процес досягнення стратегічної мети, що включає в себе етапи формування, реалізації, моніторингу реалізації та, у разі потреби, корегування структури цілей і завдань стратегії. Такий підхід до визначення поняття стратегія забезпечує інтегративний характер і дозволяє об’єднати в ньому весь процес управління переходом регіону до сталого економіко-соціо-екологічного розвитку.

3. Здійснено групування і ранжування регіонів України на основі розрахунку інтегральних оцінок (за показниками антропогенного навантаження на довкілля, демографічного стану населення регіону, взаємодії соціальної та економічної підсистем регіону, захворюваності населення та стану економічної підсистеми регіону), що дозволило отримати визначення досягнутого рівня їх економіко-соціо-екологічного розвитку.

4. Розроблено методичний підхід до визначення типів регіонів на основі ієрархічної кластерізації (за факторами стану економічної підсистеми регіону, антропогенного тиску на довкілля, демографічного стану населення, захворюваності населення, рівня безробіття населення та доходів населення регіону). Це дозволило отримати два якісно відмінних один від одного і нерівних за розмірами кластери, для яких виявлено властиві їм характеристики. Здійснена типізація регіонів України дозволила сформувати чотири типи стратегій розвитку для регіонів України та обґрунтувати їх основні стратегічні пріоритети.

5. Обґрунтовано, що стратегічне регіональне планування має виступати методичною основою формування стратегії розвитку регіону, визначаючи основні її принципи, підходи та методи. В процесі роботи запропоновано спеціалізовані етапи управління формуванням та реалізацією стратегії розвитку регіону, визначено мету регіонального розвитку, стратегічне бачення майбутнього розвитку регіону і його місію.

Обґрунтовано стратегічні цілі розвитку регіону із застосування методу побудови „дерева цілей”, в якому на відміну від поширеної трирівневої декомпозиції головної мети, обґрунтовано п’ять ієрархічних рівнів. Це дозволило здійснити вибір шляхів досягнення економіко-соціо-екологічного розвитку Донецької області як ключового об’єкта управління щодо вирішення даної проблеми в Україні. 6. Удосконалено методичний підхід до реалізації стратегії розвитку регіону на основі побудови цілереалізуючої системи як сукупності організаційно-економічних інструментів (у вигляді взаємопов’язаних інститутів і механізмів забезпечення цілеспрямованого та ефективного впливу на економіко-соціо-екологічний розвиток регіону). Діяльність цілереалізуючої системи забезпечує впровадження і реалізацію стратегії розвитку регіону.

7. Синтезовано цілереалізуючу систему забезпечення впровадження і реалізації стратегії розвитку регіону, метою якої є управління причинно-наслідковими зв’язками перебігу процесів регіонального розвитку. Її ядром виступають суб’єкти ЦРС – органи державного управління і місцевого самоврядування, об’єктом є функціонування економіко-соціо-екологічної системи регіону. Визначено також методи управління (інструменти фінансово-економічних, законодавчо-правових та організаційно-адміністративних механізмів), що в цілому дозволяє сформувати інструментарій цілеспрямованого впливу на розвиток регіону.

Встановлені за результатами дослідження залежності, сформульовані визначення, науково-теоретичні обґрунтування, розроблені методи, методичні настанови стратегії розвитку регіону визначають його теоретичну наукову новизну. Ґрунтовні пропозиції, отримані результати та розроблені заходи з організаційно-економічного забезпечення розробки стратегічних цілей розвитку регіону у своїй сукупності, зумовленості та взаємозалежності становлять прикладний аспект наукової новизни проведеного дослідження.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Калашнікова Т.М. Кластерний аналіз регіонів України за показниками соціо-еколого-економічного розвитку // Вісник економічної науки України. – 2006. – №  (10). – С. 105-109.

2. Калашнікова Т.М. Оцінка природно-ресурсного потенціалу регіонів України // Економіка та право. – 2006. – № 3 (16). – С. 37-40.

3. Калашнікова Т.М. Аналіз рівня промислового розвитку регіону: структурний аспект // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 80. – С. 61-64.

4. Калашнікова Т.М. Аналіз стану сільського господарства Донецької області // Экономика и право. – 2006. – № 1 (14). – С. 66-71.

5. Калашнікова Т.М. Управлінський потенціал в контексті переходу до сталого розвитку // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2005. – №12 (94). – С. 74-80.

6. Калашнікова Т.М. Стратегічне планування сталого розвитку регіону: визначення змісту основних категорій // Менеджер. – 2005. – № 3 (33). – С. 92-96.

7. Калашнікова Т.М. Етапи управління процесом формування та реалізації стратегії сталого розвитку регіону // Экономика и право. – 2005. – № 2 (12). – С. 32-37.

8. Благодарний О.І., Калашнікова Т.М. Формування основних підходів до проблеми синтезу цілереалізуючої системи стратегії сталого розвитку регіону // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Сб. науч. трудов. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2007. – С. 595-601. (Особистий внесок здобувача: запропоновано використання науково-методичного підходу побудови цілереалізуючої системи, визначено поняття “цілереалізуюча система”, її структурні елементи; розкрито правові механізми реалізації функції управління регіональним розвитком).

9. Попов Н.А., Калашникова Т.Н. Особенности и основные направления устойчивого социально-экономического развития Донецкой области // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Зб. наук. праць. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2003. – С. 280-284. (Особистий внесок здобувача: сформульовано основні напрямки сталого розвитку регіону).

10. Скоробогатова Н.В., Калашнікова Т.М. Аналіз регіональних тенденцій народжуваності в Донецькій області // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2006. – Т. 1. – С. 312-320. (Особистий внесок здобувача: проаналізовано основні тенденції народжуваності в Донецькій області, їх вплив на механізм відтворення населення та перспективи сталого розвитку регіону).

11. Калашнікова Т.М. Інвестиційна складова стратегії сталого розвитку // Соціально-економічний розвиток України в умовах євроінтеграції: Збірник тез Міжнар. молодіжної наук.-практ. конф. (Луганськ, 14-17 травня 2007 р.). – Луганськ: ЛНПУ ім. Т. Шевченка, 2007. – С. 163-166.

12. Благодарний О.І., Калашнікова Т.М., Цупор С.К. Особливості екологічного стану Донецького регіону // Еколого-економічні, правові та соціальні аспекти охорони навколишнього середовища: Матеріали Міжрегіон. наук.-практ. конф. (Полтава, 23-24 травня 2007 р.). – Полтава: ПІБ МНТУ, 2007. – С. 73-74. (Особистий внесок здобувача: проаналізовано стан атмосферного повітря в Донецькій області).

13. Благодарний О.І., Коршикова І.О., Калашнікова Т.М. Формування інформаційної бази статистики – необхідний елемент організації і вдосконалення управління на місцевому рівні // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Материалы IV Междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 5-7 октября 2006 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2007. – С. 35-43. (Особистий внесок здобувача: розкрито поняття інформаційної бази статистики).

14. Благодарний О.І., Калашнікова Т.М. Розвиток стратегічного планування щодо потреб управління територіального рівня і сталого розвитку регіону // Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: Матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. студентів та молодих науковців (Івано-Франківськ, 16-1 листопада 2005 р.). – Івано-Франківськ ІФНТУНГ, 2005. – С. . (Особистий внесок здобувача: виділено основні напрямки щодо розробки наукових основ стратегічного управління (планування), розкрито сутність дефініції „регіональний інтерес”).

15. Калашнікова Т.М. Цільові настанови екологізації економічного розвитку регіону // Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 18-21 вересня 2006 р.). – Маріуполь: МДГУ, 2006. – С. 171-176.

16. Калашнікова Т.М. Екологічні проблеми