ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛЕСИК ОКСАНА БОГДАНІВНА

УДК 636.32/38.082.23.

Оцінка Продуктивності і відтворювальної здатності

овець буковинського типу АСКанійської

м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною

06.02.01- розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Херсон - 2007

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституті тваринництва степових районів

ім. М.Ф. Іванова „Асканія-Нова” – Національному науковому

селекційно-генетичному центрі з вівчарства, УААН

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, старший науковий

співробітник, лауреат Державної премії України в

галузі науки і техніки

Польська Парасковія Іванівна, Інститут тваринництва

степових районів ім. М. Ф. Іванова „Асканія-Нова” –

Національний науковий селекційно-генетичний центр з

вівчарства, УААН, головний науковий співробітник

Офіційний опонент - доктор сільськогосподарських наук, професор,

заслужений працівник сільського господарства України

Вовченко Борис Омелянович, Херсонський Державний

аграрний університет, завідувач кафедри технології

виробництва продукції дрібного тваринництва

Офіційний опонент - кандидат сільськогосподарських наук, заслужений

працівник сільського господарства України,

Чепур Валентина Кузьмівна, Одеський Державний

аграрний університет, професор кафедри генетики

і розведення сільськогосподарських тварин

Провідна установа - Інститут тваринництва УААН, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться 22.02. 2007__ р. о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 Херсонського державного аграрного університету: 73006, м. Херсон-6, вул. Рози Люксембург, 23, головний навчальний корпус

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету: 73006, м. Херсон-6, вул. Рози Люксембург, 23.

Автореферат розісланий 21.01.2007 ___ р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Карапуз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні протягом десятиліть овець розводили задля виробництва вовни. Внаслідок фінансово-економічної кризи, яка спричинила диспаритет цін на продукцію вівчарства, перш за все на вовну, а також на ресурси які необхідні для її виробництва, поголів’я овець в усіх категоріях господарств скоротилося майже в 8,3 рази (Туринський В.М., Польська П.І., Л.С., Шинкаренко М.Д.(1996); Сокол О.І.(2001).

На Буковині на протязі 1980-2000 років з використанням поліпшуючого генофонду – інтенсивних типів: асканійських кросбредів та асканійських чорноголових баранів-плідників створено буковинський тип асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною, який апробовано у 2000 році. При виведенні овець бажаного типу враховано традиційні вимоги місцевого населення, що вівці повинні одночасно продукувати як продукти харчування: ягнятину і баранину, молоко для виробництва сирів, так і незаміниму сировину для легкої промисловості. Необхідність виявлення генетичного потенціалу продуктивності і відтворювальної здатності овець новоствореного типу, як поліпшуючого генофонду для відновлення галузі вівчарства на Буковині, обумовила актуальність даної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дані дослідження є завданням координаційного плану Головної організації – інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова – Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства „ Асканія-Нова” УААН за проектом “Вівчарство” (номер державної реєстрації 0101У004290) і виконані згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт Буковинського інституту АПВ.

Мета і задачі досліджень. Основна мета роботи – проведення комплексної оцінки овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною, яких використовують в лісостеповій зоні Буковини для відновлення галузі вівчарства. З цією метою передбачалося:

- оцінити екстер’єр і продуктивність баранів-плідників та вівцематок;

- визначити відтворювальну здатність і молочну продуктивність вівцематок;

- визначити життєздатність, інтенсивність росту та розвитку ягнят, одержаних від піддослідних баранів-плідників та вівцематок;

- визначити статеву скоростиглість ярок;

- оцінити м’ясну продуктивність баранчиків та їх інтер’єрні особливості;

- виявити взаємозв’язок основних селекційних ознак;

- визначити ефективність розведення овець новоствореного типу.

Об’єкт досліджень - барани-плідники і вівцематки буковинського типу асканійської м’ясо - вовнової породи з кросбредною вовною та їх потомство.

Предмет досліджень - відтворювальна здатність, статева скоростиглість, жива маса і екстер’єр, молочна, м’ясна і вовнова продуктивність, ріст і розвиток молодняку, інтер’єрні особливості та взаємозв’язок основних селекційних ознак.

Методи досліджень. Загальноприйняті: зоотехнічні – відтворювальна здатність та продуктивність овець, інтенсивність росту молодняку; лабораторні - хімічний склад молока і м’яса, якість вовни, а також морфологічні і біохімічні - показники крові; біометрична статистика.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в результаті проведеної комплексної оцінки овець новоствореного буковинського типу виявлено високий генетичний потенціал їх комбінованої продуктивності: молочної, м’ясної і вовнової при високій відтворювальній здатності, скоростиглості та позитивному взаємозв’язку основних селекційних ознак. Новостворені генотипи високотехнологічні з чітко вираженою статевою скоростиглістю, добре пристосовані до вологого клімату Буковини і користуються високим попитом у населення як поліпшуючий генофонд Західного регіону України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використовують в селекційних і технологічних процесах при розведенні овець новоствореного типу як в племінних репродукторах, так і в фермерських та особистих селянських господарствах.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержано здобувачем особисто. Методика і схема досліджень розроблені разом з науковим керівником. Автором самостійно організовано і проведено досліди, одержано експериментальний матеріал та здійснено його аналіз, дана економічна оцінка, проведено виробничу перевірку результатів досліджень щодо розведення овець новоствореного типу.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи викладено на засіданнях вченої ради Буковинського інституту АПВ (2001-2005) та Координаційної Ради інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова „Асканія-Нова” УААН (2002-2005); міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи формування конкурентоспроможної галузі вівчарства” (Асканія-Нова,2002); міжнародній науково-практичній конференції „Новітні технології у виробництві та переробці продукції вівчарства” (Асканія-Нова, 2004); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики (Львів, 2002); міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми розвитку тваринництва”(Львів,2003); міжнародній науково-практичній конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” (Кам’я-нець-Подільський,2004); міжнародній науково-практичній конференції „Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин”(Львів, 2004).

Публікація матеріалів дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано шість наукових статей у фахових виданнях.

Структура і об’єм дисертації. Дисертація викладена на 138 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, висновків та пропозицій виробництву, списку літературних джерел, який включає 215 найменувань, з них 12 іноземною мовою, 42 таблиці, 5 рисунків та 8 додатків.

Місце, матеріал і методика досліджень

Дослідження проведено в інституті тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова „Асканія-Нова”, УААН і Буковинському інституті агропромислового виробництва, УААН, а також СТОВ „Берестя” Новоселицького району Чернівецької області, яке розташоване в лісостеповій зоні Буковини.

Дослідження проведено в період 2001-2005 рр. з схемою ( рис.1).

СТОВ “Берестя” одне з кращих господарств Буковини зі стійкими традиціями ведення вівчарства де були створені необхідні умови для виконання науково-дослідної роботи. Продуктивність баранів-плідників і вівцематок визначено в трикратній повторюваності.

Для годівлі піддослідних тварин використовували наявні в господарстві корми. В ранньовесняний, літній та осінній періоди овець утримували на пасовищах з добрим травостоєм. За період досліджень забезпеченість овець кормами коливалася в межах 89,2-95,4% до норми (6,5 ц корм. од. на структурну вівцю), або 5,8-6,2 ц. корм. од. на одну голову в рік із вмістом 96-100 г перетравного протеїну у кормовій одиниці.

У баранів-плідників і вівцематок визначено: живу масу, екстер’єр, вовнову продуктивність за інструкцією бонітування (2003), взаємозв’язок основних селекційних ознак за методикою ВІТ (1985), тонину і міцність вовни в лабораторії вовнознавства інституту тваринництва „Асканія-Нова” за методикою ВІТ (1985). Відтворювальну здатність вівцематок визначено за показниками запліднюваності та багатоплідності, молочну продуктивність – за перші 20 днів лактації і період підсису за методикою П.І. Польської (1982).

При виробництві товарного молока, після відлучення ягнят у 2-2,5-місячному віці від вівцематок, молочність їх визначено методом трьохразового доїння щомісячно на протязі 108 днів (з травня по серпень). Хімічний склад товарного молока визначено на початковому (травень) та заключному (серпень) періодах доїння вівцематок, а саме: кількість молочного жиру (за методом Гербера), загального білку (за методом Кильдаля), сухої речовини (методом висушування), цукру (на рефрактометрі), золи (спалюванням на вогнищі), а також кислотність (методом Тернера).

У потомства, одержаного від піддослідних баранів-плідників і вівцематок, визначено живу масу: при народженні, у 2-, 6-, 9-, 12- місячному віці, скоростиглість, екстер’єр та вовнову продуктивність. Скоростиглість росту ярочок визначено відношенням живої маси до осінньої живої маси їх матерів.

М’ясну продуктивність визначено шляхом контрольного забою баранчиків по 5 голів у 6- та 9- місячному віці, які знаходилися в звичайних умовах годівлі і утримання, за наступними показниками: маса тушок, забійний вихід, сортовий (ГОСТ 7596-55, 1955) і морфологічний склад тушок, площу „м’язового вічка”, коефіцієнт м’ясності. Хімічний склад м’якітної частини тушок (волога, протеїн, жир, зола) досліджували в лабораторії тваринництва Буковинського інституту за методикою ВІТ (1978), калорійність м’яса - на основі даних хімічного аналізу, шляхом перерахунку показників білку і жиру за методикою ВІТ (1978).Коефіцієнти життєвоважливих органів – серця, легенів і печінки, а також розвитку шлунково-кишкового тракту визначено за методикою К.Б. Свєчіна (1976).

Статеву скоростиглість ярок визначено шляхом проведення науково-господарського досліду щодо введення їх у відтворення у 9- і 19-20-місячному віці.

Гематологічні показники вівцематок і ярок визначено в лабораторії інституту біології тварин (м. Львів) , а саме: гемоглобін – за методикою Салі, в г %; еритроцити і лейкоцити за допомогою камери Горяєва; загальний білок – рефрактометричним методом.

Порівняльний аналіз показників продуктивності овець новоствореного типу в племрепродукторі „Берестя” проведено в період досліджень з такими, які одержані в період апробації новоствореного типу, а також з даними вихідної популяції овець цигайської породи, яку використано для створення буковинського типу (Т.О. Черномиз, 1974).

Виробничу перевірку результатів досліджень щодо ефективності розведення овець новоствореного типу проведено у 2003-2005 рр. в племінних репродукторах СВК “Ванчиківці”, СВК ім. Ватутіна Новоселицького та ФГ “Старий Млин” Хотинського районів Чернівецької області на поголів’ї 375 вівцематок при їх питомій вазі в структурі стада 63% , що підтверджено актами впровадження.

Економічну оцінку розведення овець новоствореного типу визначено за загальноприйнятими методиками (1983). Отримані експериментальні дані оброблено біометрично за методиками М.О. Плохинського (1969) та Є.К. Меркурьевої (1970).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Продуктивність баранів-плідників і вівцематок буковинського типу.

Показники продуктивності баранів-плідників і вівцематок новоствореного типу викладено в таблиці 1.

Таблиця 1- Показники продуктивності баранів-плідників та вівцематок

Роки |

nЖива

маса, кг | Довжина вовни, см | Настриг вовни, кг | Вихід чистого

волокна, % | Коефіцієнт вов-

новості, г/кг | немитої | митої | Барани-плідники | 2001 | 6 | 95,0±1,5 | 15,2±1,15 | 8,5±0,04 | 5,3 | 62,4 | 56 | 2002 | 5 | 93,8±1,4 | 15,8±0,40 | 8,4±0,05 | 5,3 | 63,1 | 57 | 2003 | 4 | 91,8±2,2 | 15,9±0,30 | 8,5±0,11 | 5,4 | 63,5 | 59 | У середньому за роки досліджень | 5 | 93,7±2,1 | 15,4±0,3 | 8,5±0,12 | 5,4 | 63,5 | 58 | 1999* | 8 | 87,6±1,2 | 15,2±1,10 | 7,5±0,03 | 4,6 | 61,3 | 53 | Вівцематки | 2001 | 190 | 59,6±05 | 13,0±0,12 | 5,1±0,05 | 3,2 | 62,7 | 54 | 2002 | 183 | 64,2±0,5 | 13,2±0,14 | 4,9±0,04 | 3,1 | 63,3 | 48 | 2003 | 165 | 60,9±0,2 | 12,8±0,10 | 5,0±0,03 | 3,2 | 64,0 | 53 | У середньому за роки досліджень | 179 | 61,6±0,3 | 13,0±0,1 | 5,0±0,02 | 3,2 | 64,0 | 52 | 1999* | 192 | 59,7±0,5 | 12,7±0,10 | 5,0±0,03 | 3,2 | 64,0 | 54 | Примітка: *період апробації новоствореного типу

Показники живої маси баранів-плідників за роки досліджень перевищували як мінімальні вимоги до елітних тварин буковинського типу на 8,0...11,8 %, так і показники вихідної цигайської породи на 13,3...17,3% (91,8...95 проти 81 кг), а також середню на час апробації - на 6,9%; у вівцематок перевищення склало відповідно – 8,4...16,7, і 29,3...39,3 % ( 59,6...64,2 проти 46,1 кг ) і 3,2%.

Вівці буковинського типу крупні, пропорційно розвинуті, в них видовжений тулуб: індекс розтягнутості у баранів-плідників 105,7, у вівцематок 109,4, рівна і широка спина, широка і глибока грудна клітка, грудний індекс 95,8 і 83,4, збитості 150,5 і 148,0 , відповідно. У них добре виповнені стегна, ноги міцні, широко поставлені, що характеризують їх як м’ясних тварин. Вони мають спокійний темперамент, послушні при обслуговуванні, легко стрижуться, барани комолі (безрогі), у вівцематок добре виражений материнський інстинкт, вони швидко привчаються до доїння, що характеризує їх, як високотехнологічних. Тварини витривалі, здатні до максимального використання пасовищ. В умовах вологого клімату Буковини вони стійкі до захворювань кінцівок копитною гнилизною.

За довжиною вовни барани-плідники і вівцематки в середньому переважали мінімальні вимоги до елітних тварин буковинського типу на 16,9...22,3 і 6,7...11,0% відповідно, вихідну цигайську породу - на 32,2...38,3 і 36,2...40,4%.

У період досліджень показники вовнової продуктивності у баранів – плідників були вищими в порівнянні з роком апробації за настригом чистої вовни на 17,4% (5,4 проти 4,6 кг), виходом чистого волокна на 2,2 абсолютного відсотка (63,5 проти 61,3%), коефіцієнтом вовновості на 9,4% (58 проти 53 г/кг), а з мінімальними вимогами до елітних тварин за настригом вовни - на 8,0%. У вівцематок показники вовнової продуктивності залишилися майже на рівні тих, що були на рік апробації, хоча мінімальні вимоги до елітних тварин вони перевищували на 28% (3,2 проти 2,5 кг).

Вовна у піддослідних тварин біла, густа, однорідна, вирівняна з чітко вираженою звивистістю в основному 48-50 якості, еластична і шовковиста з люстровим блиском і за всіма якісними характеристиками відповідає вимогам до кросбредної. Міцність її у баранів-плідників становила 9,1 у вівцематок 8,9 км розривної довжини, що на 7,6-7,9% вище вимог стандарту на цей тип вовни. Жиропіт білий і світлий, співвідношення вовнового жиру і солей поту оптимальне: у баранів-плідників 1:0,6, вівцематок 1:1,03.

Відтворювальна здатність вівцематок. Встановлено, що вівцематкам буковинського типу притаманна висока запліднювальна здатність (98,9%) при багатоплідності 141,4%. Відмічено підвищену чутливість їх репродуктивної системи до високих температур. Найвищі показники багатоплідності -160,0...165,6 % одержано у вівцематок, які були спаровані в третій декаді вересня при температурі повітря 12,2-14,6 0 С і об’ягнилися в кінці лютого.

Молочна продуктивність вівцематок за перші 20 днів лактації у вівцематок з двійнятами в середньому становила 32,1 кг при середньодобовому надої 1,6 кг, що на 8,5 кг, або на 36,0% вища (Р>0,999), ніж у вівцематок з одинаками (23,6 кг) (табл.2).

Висока молочна продуктивність у вівцематок з двійнятами збереглася на протязі всього періоду підсису, який тривав в середньому 80 днів, перевага над вівцематками з одинаками склала 29,1 кг, або 31,8% (Р>0,999).

Таблиця 2 – Молочна продуктивність вівцематок, кг

Періоди визначення молочності | Вівцематки з одинаками, (), n=20 | Вівцематки з двій-нятами, (),

n=20

За перші 20 днів лактації | 23,6±0,60 | 32,1±0,35

За період підсису (80 днів) | 91,6±2,03*** | 120,7±4,21***

При виробництві товарного молока (108 днів) | 81,6±1,87 | 110,8±2,11 | Середньодобовий надій при виробництві товарного молока | 0,76±0,01 | 1,03±0,02

За лактацію (188 днів) | 173,2 | 231,5 |

Лактаційний період у вівцематок тривалий (188 днів) і дає можливість не тільки вигодовувати ягнят в період підсису, але і одержати значну кількість товарного молока (52% від загальної кількості молока за лактацію). Від вівцематок з одинаками одержано 81,6 кг товарного молока при середньодобовому надої 0,76 кг, з двійнятами відповідно 110,8 і 1,03 кг, що на 29,2 кг, або на 35,8% більше, ніж у вівцематок з одинаками.

Максимальний середньодобовий надій на протязі лактації у вівцематок як з одинаками, так і з двійнятами становив в перші 20 днів (1,18 і 1,61 кг), з рівномірними його зниженням до шостого місяця лактації (0,48 і 0,64 кг), що становить 50% від надою на початок доїння (0,97 і 1,33 кг) (рис.2).

Рис. 2. Лактаційні криві молочності вівцематок в залежності

від кількості народжених ягнят

Молочність вівцематок за 188 днів лактації з двійнятами становила 231,5 кг проти 173,2 кг з одинаками, що на 58,3 кг, або на 33,7% вища.

Одержані дані свідчать про доцільність ведення селекції на молочність, що сприятиме реалізації генетичного потенціалу скоростиглості росту ягнят в період підсису, а також значному збільшенню виробництва товарного молока.

За показниками хімічного складу молока у вівцематок з одинаками і двійнятами суттєвої різниці не відмічено. Середній показник вмісту жиру на початковому періоді виробництва товарного молока коливався в межах 8,6...8,2, на заключному 8,6...9,1%, білку відповідно 5,0...5,3 і 5,4...5,6%.

В результаті бездоганного виконання технологічних прийомів щодо годівлі, утримання і доїння вівцематок, вперше виявлено генетичний потенціал їх високої молочної продуктивності, що обумовило одержання товарного молока на одну вівцематку у два рази більше, ніж у період апробації новоствореного типу, а саме у вівцематок з одинаками 81,6 проти 40,0 кг, з двійнятами 110,8 проти 55,0 кг.

Гематологічні показники вівцематок і ярок. Показники морфологічного складу крові, які приймають участь в метаболічних процесах, що обумовлюють енергію росту і природну резистентність у вівцематок і одержаних від них ярок знаходились в межах фізіологічної норми.

Життєздатність, ріст і розвиток молодняка. Від народження до 2-місячного віку збереженість ягнят становила 95,3%, з 2- до 6- місячного віку – 90,9%, що свідчить про їх високу життєздатність та адаптивну здатність щодо відлучення їх від матерів у ранньому віці (2-2,5 місячному віці).

При народженні ягнята буковинського типу одинаки крупніші, ніж двійнята: баранчики на 0,7 кг, або на 17,1 % перевищували двійнят (4,8 проти 4,1 кг), ярочки відповідно - на 0,6 кг, або на 15,8 % (4,4 проти 3,8 кг) з вірогідністю першого порогу (табл.3).

Найбільш висока енергія росту спостерігалася у ягнят від народження до 2-місячного віку. Перевага у швидкості росту в усі вікові періоди зберігалася за ягнятами одинаками.

Жива маса до 2-місячного віку збільшилась у баранчиків в 3,7... 4,0 рази, ярочок - в 3,8...4,2 , до 6-місячного віку відповідно в 7,1...8,9 і 8,1...8,3 рази.

Таблиця 3 - Динаміка живої маси та середньодобові прирости піддослідних ягнят

Вік, місяців | Баранчики | Ярочки | одинаки

n=52 | двійнята n=48 | одинаки n=34 | двійнята

n=54 | Жива маса, кг | При народженні | 4,8 ±0,08 | 4,1±0,10*** | 4,4±0,15 | 3,8±0,09*** | 2 | 17,8±0,06 | 16,6±0,14*** | 16,7±0,06 | 16,1±0,04*** | 6 | 33,2±0,10 | 31,4±0,09*** | 30,2±0,20 | 29,4±0,13** | 9 | 42,5±0,18 | 40,5±0,15*** | 40,8±0,12 | 39,2±0,23*** | 12 | 56,2±0,14 | 50,6±0,13*** | 49,4±0,14 | 47,8±0,15*** | Середньодобові прирости, г | Від народження до 2- місяців | 217 | 208 | 205 | 204 | 2 - 6 | 126 | 121 | 111 | 109 | 6 - 9 | 103 | 100 | 116 | 108 | 9 -12 | 152 | 112 | 95 | 94 |

Швидкість росту ягнят максимальна у ранньому віці при середньодобовому прирості (204...217 г), відносному ( 115...123 %). З віком різниця між одинаками і двійнятами за живою масою вирівнюється.

Встановлено, що ягнятам буковинського типу характерні високі показники індексів тілобудови. Індекс високоногості у баранчиків становив 64,6, у ярочок 56,4%, збитості 145,3 і 138,9%, розтягнутості 101,8 і 103,1%, грудний 88,6 і 78,8%, відповідно.

За живою масою баранчики-одинаки в 12-місячному віці перевищували вимоги до елітних тварин на 6,2 кг, або на 12,8%, двійнята на 4,6 кг, або на 10,0%, ярочки – на 5,4 кг, або на 12,2% і на 3,8 кг, або на 8,6% відповідно.

Встановлено, що скоростиглість росту ярочок новоствореного типу висока. жива маса у 9- місячному віці досягла у одинаків 65,5%, двійнят – 60,9%, від живої маси їх матерів, що обумовило доцільність визначення їх статевої скоростиглості.

Статева скоростиглість ярок. Встановлено, що серед ярочок дослідної групи, які були вперше спаровані у 9-місячному віці об’ягнилося 72,7% (табл.4). Друге парування тварин дослідної групи співпало з періодом парування ярок контрольної групи. Показники запліднювальної здатності у тварин дослідної групи за друге парування були на рівні контрольної (90,9%) і на 18,2% вищі, ніж при першому.

Таблиця 4- Відтворювальна здатність і продуктивність ярок, яких введено у відтворення в 9- та 19-20- місячному віці

Показник | Групи | дослідна

(n=22)контрольна (n=22)І осіменіння і ягніння | ІІ осімені-ння і ягні-ння | І осіменіння і ягніння | Вік осіменіння, місяців | 9 | 19-20 | 19-20 | Жива маса, кг | 40,8±0,16 | 51,9±0,14 | 52,6±0,15 | Об’ягнилося , голів | 16 | 20 | 20 | Запліднювальна здатність, % | 72,7 | 90,9 | 90,9 | Одержано ягнят , голів | 16 | 23 | 21 | Одержано ягнят на 100 вівцематок, які об’ягнилися, % | 100 | 115 | 105,0 | Збереження ягнят за період підсису,% | 87,5 | 95,6 | 85,7 | Жива маса ягнят: -при народженні, кг | 3,5±0,08 | 4,1±0,11*3,9±0,12** -відлученні в 2-місячному віці, кг | 14,8±0,06 | 17,5±0,14***16,2±0,11***Настриг вовни в чистому волокні, кг:

-в 14-місячному віці

-в 26-місячному віці |

2,5±0,02

2,7±0,03 |

-

- |

2,6±0,02

2,5±0,09 |

Багатоплідність вівцематок дослідної групи при другому паруванні була вищою на 15% в порівнянні з першим і на 10% з ровесницями контрольної групи.

Середня жива маса ягнят при народженні, які одержанні від вівцематок дослідної групи під час їх першого ягніння була на 0,6 кг, або на 17,1% нижчою, ніж при другому ягнінні (3,5 проти 4,1 кг, Р>0,95). Жива маса народжених ягнят при другому ягнінні була на 0,2 кг, або на 5,1% вищою, ніж у контрольній (4,1 проти 3,9 кг, Р>0,95).

Збереженість ягнят за період підсису, які одержані від вівцематок дослідної групи при їх першому ягнінні була дещо вищою, ніж у контрольній (87,5 проти 85,7%) а при другому - значно перевищувала і становила 95,6 проти 85,7%. За два ягніння від кожної вівцематки дослідної групи одержано по 1,77 ягняти, або в 1,8 рази більше, ніж від ровесниць контрольної групи при високій їх життєздатності.

Доведено, що використання ярочок новоствореного типу у відтворенні у ранньому віці негативно не вплинуло на їх подальший розвиток і вовнову продуктивність. Отже, ярочок в 9-місячному віці живою масою не менше 40 кг доцільно використовувати у відтворені стада, що інтенсифікує селекційний процес.

М’ясна продуктивність баранчиків буковинського типу в звичайних умовах годівлі і утримання характеризується високими показниками (табл.5).

Таблиця 5- М’ясна продуктивність баранчиків буковинського типу

Показник | Вік тварин | 6 місяців (n=5)9 місяців (n=5)Передзабійна жива маса, кг | 32,1±0,18 | 41,1±0,20*** | Маса охолодженої тушки, кг | 13,4±0,13 | 20,1±0,22*** | Забійна маса, кг | 14,3±0,06 | 21,0±0,21*** | Забійний вихід, % | 44,5 | 51,1 | Вміст в тушці: м’якоті, % | 75,4 | 78,1 | кісток, % | 24,6 | 21,9 | Вміст в тушці м’яса І сорту, % | 73,4 | 74,6 | Площа м’язового вічка, см216,3±0,17 | 19,7±0,27*** | Коефіцієнт м’ясності | 3,2 | 3,6 |

Показники вмісту м’якоті в тушках баранчиків як в 6- так і 9-місячному віці значно перевищували нормативи для туш першої категорії дорослих тварин (75,4 і 78,1 проти 73,5%). Співвідношення протеїну і жиру у м’якітній частині тушок баранчиків 6- та 9- місячного віку оптимальне, що свідчить про їх високу м’ясну скоростиглість (табл.6).

Таблиця 6 - Хімічний склад м’яса баранчиків та його калорійність

Вік тварин, місяців | Кількість тушок, шт. | Хімічний склад, % | Співвідношення протеїн : жир | Калорійність 1 кг фаршу | волога | протеїн | жир | зола | 6 | 5 | 67,4 | 15,8 | 15,9 | 0,9 | 1:1,01 | 2126,5 | 9 | 5 | 65,3 | 15,2 | 18,5 | 1,0 | 1:1,22 | 2343,5 |

Наведені дані свідчать, що висока м’ясна скоростиглість баранчиків новоствореного типу дозволяє використовувати їх для виробництва дієтичної ягнятини як в 6 - так і в 9- місячному віці. Слід зазначити, що від 9-місячних баранчиків одержано тушки середньою масою 20,1 кг, що на 6,7 кг, або на 50% більше, ніж від 6-місячних ( Р>0,999), при значно вищому забійному виході (51,1 проти 44,5%), дещо кращому сортовому складі (74,6 проти 73,4% першого сорту), більшій площі “м’язового вічка” (19,7 проти 16,3 см2 , Р>0,999) і значно кращому коефіцієнті м’ясності (3,6 проти 3,2).

Формуванню високої м’ясної продуктивності ягнят сприяє достатній розвиток у них серцево-легеневої системи і шлунково-кишкового тракту.

Вовнова продуктивність. Показники вовнової продуктивності і якісних характеристик вовни молодняку свідчать про високу спадковість цієї селекційної ознаки. У піддослідних баранчиків-річняків і ярочок вовна еластична і шовковиста з люстровим блиском, що відповідає вимогам до кросбредної при довжині у баранчиків 16,0 см, ярочок 15,1 см. Настриг чистої вовни у баранчиків перевищував мінімальні вимоги до елітних тварин буковинського типу на 0,2 кг, або на 6,7% (3,2 проти 3,0) при виході чистого волокна 64,0% і коефіцієнті вовновості 62 г/кг; у ярочок на 0,5 кг, або на 20,8 % (2,9 проти 2,4), 63,0% і 72 г/кг, відповідно.

Селекційно-генетичні параметри. Кореляційний аналіз взаємозв’язків основних селекційних ознак свідчить про переважний вплив живої маси вівцематок на їх багатоплідність (r= +0,404±0,15), молочність за лактацію (r= +0,694±0,12) настриг немитої вовни (r= +0,711±0,04) при високій вірогідності, багатоплідності і молочності за період лактації (r= +0,777±0,15) (табл.7).

Таблиця 7- Взаємозв’язок основних селекційних ознак

Корелююча ознака | Коефіцієнт кореляції | Жива маса вівцематок - багатоплідність | +0,404±0,15** | - молочність в період підсису | +0,520±0,14*** | - молочність в період виробництва товарного молока | +0,821±0,09*** | - молочність за період лактації | +0,694±0,12*** | - настриг немитої вовни | +0,711±0,04*** | Багатоплідність вівцематок - молочність за період лактації | +0,777±0,15 | Настриг немитої вовни - довжина вовни | +0,202±0,07*** | Передзабійна жива маса баранчиків у 9-міс. віці - маса охолодженої тушки | +0,956±0,17** | Маса тушки - забійна маса | +0,998±0,04*** | Маса тушки - вміст в тушці м’яса | +0,997±0,04*** |

Позитивні високовірогідні взаємозв’язки встановлені також у баранчиків 9-місячного віку між передзабійною живою масою і масою охолодженої тушки, масою тушки і забійною масою, масою тушки і вмістом в тушці м’яса.

Рівень мінливості основних селекційних ознак овець буковинського типу не однаковий. За живою масою коефіцієнти варіабельності коливалися в межах у баранів-плідників 3,4... 4,7, у вівцематок 4,8...10,9%, за настригом вовни - 4,0...9,4% і 7,8...10,5 її довжиною - 3,1... 5,7 і 10,2...12,5%, що свідчить про консолідацію нового типу за цими селекційними ознаками.

Встановлені високовірогідні коефіцієнти повторюваності між живою масою молодняку при народжені, в 2-, 6-, 9-місячному віці, що свідчать про ефективність відбору за цією селекційною ознакою в ранньому віці.

Виробнича перевірка результатів досліджень щодо ефективності розведення овець новоствореного типу. Підтверджено, що вівці буковинського типу в новостворених племінних репродукторах, в яких широко використовували племінний матеріал СТОВ “Берестя”, характеризуються міцною конституцією, високою комбінованою продуктивністю, статевою скоростиглістю і високою племінною цінністю. На протязі 3-річної виробничої перевірки встановлено високу адаптивну здатність створених генотипів, в порівнянні з вівцями каракульської породи, яка проявляється в їх стійкості до захворювань копитною гнилизною в умовах вологого клімату Буковини.

Показники середньої живої маси баранів-плідників становлять 91,5...93,2 кг, настриг митої вовни 5,2...5,3 кг при довжині вовни 14,8...16,2 см, виході чистого волокна 62,4...63,4 % і коефіцієнті вовновості 55...58 г/кг; у вівцематок 55,5...63,7 кг; 2,8...3,4 кг; 12,9...13,5 см; 61,5...63,5%; 47...58 г/кг відповідно. В оптимальних умовах годівлі середня жива маса ярок у річному віці досягає 56,2 кг, або 88,2% від живої маси вівцематок, при настригу чистої вовни 3,0 кг, довжині 12,8 см, виході чистого волокна 62,5 % і коефіцієнті вовновості 65 г/кг.

Запліднювальна здатність у ярочок, які введені у відтворення стада в 9-місячому віці, висока (87,5%). Життєздатність одержаних від них ягнят за період підсису становила 90,5% з середньою живою масою їх при відлученні в 2-2,5-місячному віці 16,5 кг. В результаті використання ярочок у відтворенні в ранньому віці додатково одержано 78 ягнят на 100 вівцематок.

Елітні тварин новоствореного буковинського типу стійко передають нащадкам породні особливості, внаслідок чого їх широко використовують в господарствах різних форм власності Західного регіону України для покращення племінних і продуктивних якостей, що сприяє відновленню галузі вівчарства та формуванню її конкурентоспроможності .

Економічна оцінка. Результати досліджень свідчать, що ефективність розведення овець новоствореного типу з високою комбінованою продуктивністю (при питомій вазі у структурі стада 73% вівцематок) висока. При собівартості утримання однієї вівцематки 340 грн., чистий прибуток склав 169,3 грн., рівень рентабельності - 49,8%. Найбільша питома вага у загальній виручці склала: від реалізації бринзи 54,6%, м’яса 42,2%, тоді як вовни лише 3,1%. Рентабельність розведення овець новоствореного типу склала 39,7%.

ВИСНОВКИ

1. Вперше доведено, що вівці буковинського типу характеризуються високою комбінованою продуктивністю: молочною, м’ясною і вовновою при високій відтворювальній здатності, скоростиглості, позитивних взаємозв’язках основних селекційних ознак, що забезпечує високу ефективність їх розведення.

2. Тварини новоствореного типу крупні, пропорційно розвинуті з добре виповненими стегнами, міцними, широко поставленими ногами, індексами розтягнутості (105,7...109,4), грудним (95,8...83,4) і збитості (150,5...148,0), що характеризує їх як м’ясних тварин з міцною конституцією.

3. Встановлено високу запліднювальну (98,9%) і відтворювальну здатність вівцематок при середній багатоплідності 141,4%, а також чітко виражену чутливість їх репродуктивної системи до високих температур навколишнього середовища (22,7...24,9 0С). Вперше виявлено максимальну багатоплідність вівцематок- 160...165,6%, яких було осімінено в третій декаді вересня при температурі повітря 12,4 0С.

4. Вівцематкам притаманна висока молочна продуктивність, яка в значній мірі обумовлена кількістю народжених і вигодованих ними ягнят. Вперше виявлено, що лактаційний період вівцематок новоствореного типу тривалий при високій рівномірності лактаційної кривої, що забезпечує як реалізацію генетичного потенціалу скоростиглості росту ягнят в період підсису так і значне виробництво товарного молока (81,6 і 110,8 кг). Молочність вівцематок з двійнятами вища, ніж з одинаками за 2-місячний період підсису на 31,8%, при виробництві товарного молока - на 35,8 %, за 188 днів лактації - на 34,8%.

5. Показники морфологічного складу крові, які приймають участь в метаболічних процесах і обумовлюють енергію росту і природну резистентність, у вівцематок і одержаних від них ярок знаходились в межах фізіологічної норми.

6. Ягнята буковинського типу народжуються достатньо крупної величини, характеризуються високою життєздатністю і скоростиглістю росту, а також високою адаптивною здатністю щодо відлучення їх від матерів в ранньому віці (2-2,5 міс.), що сприяє значному збільшенню виробництва товарного молока.

7. Встановлено, що показники росту і розвитку ягнят буковинського типу обумовлені типом народження та їх віком. Різниця за живою масою між ягнятами одинаками і двійнятами до 12-місячного віку вирівнюється. Індекси тілобудови ягнят характеризують їх як особин м’ясного напряму продуктивності.

8. Вперше виявлено високу статеву скоростиглість ярок буковинського типу, яка обумовлює можливість використовувати їх у відтворенні стада у ранньому віці і одержувати від них в 14- місячному віці життєздатне потомство, що негативно не впливає на їх подальший ріст, розвиток і продуктивність, а також значно сприяє інтенсифікації галузі вівчарства.

9. Доведено, що м’ясна скоростиглість баранчиків новоствореного типу висока, що дозволяє використовувати їх для виробництва дієтичної ягнятини як в 6-, так і в 9- місячному віці при оптимальному співвідношенні в тушці протеїну і жиру (1:1,01 і 1:1,22). Забій баранчиків доцільно проводити в 9- місячному віці, що сприяє значному підвищенню виробництва ягнятини.

10. Потомству, яке одержане від піддослідних баранів-плідників і вівцематок притаманна висока вовнова продуктивність, що значно перевищує мінімальні вимоги до елітних тварин новоствореного буковинського типу.

11. У вівцематок виявлено позитивні кореляційні взаємозв’язки основних селекційних ознак при високій вірогідності.

12. В результаті виробничої перевірки підтверджено, що вівці ново-створеного типу володіють високою комбінованою продуктивністю і чітко вираженою статевою скоростиглістю та високою адаптивною здатністю.

13. Встановлено, що розведення овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною, які користуються великим попитом у населення в Західного регіону України, є високоефективне при рівні рентабельності 39,7%.

Пропозиції виробництву:

- При удосконаленні овець буковинського типу посилити селекцію на підвищення багатоплідності і молочності, що сприятиме значному збільшенню виробництва товарного молока і ягнятини.

- З метою підвищення багатоплідності вівцематок їх парування доцільно проводити при середній температурі повітря 12...15 0 С, тобто з 11 вересня до 5 жовтня протягом двох статевих циклів.

- Для відновлення галузі вівчарства на новій якісній основі необхідно розширити племінну базу овець новоствореного буковинського типу, який є поліпшуючим генофондом в умовах вологого клімату Західного регіону України.

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лесик О.Б. Молочна продуктивність овець асканійської м’ясо-вовнової породи буковинського типу // Науковий вісник .- Львів. -2002. - Том 4. Част. 3. - С.48-52.

2. Лесик О.Б. М’ясна продуктивність овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи // Науковий вісник. - Львів. - 2003. - Том 5 (№3). Част. 3. - С.49-53.

3. Черномиз Т.О., Лесик О.Б. Вовнова продуктивність овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною // Зб. наук. праць. -Кам’янець-Подільський. - 2004. -Вип. 12. -С.153-156 ( дисертант брав участь у формуванні даних для написання статті).

4. Черномиз Т.О., Лесик О.Б. Відтворювальна здатність вівцематок буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи овець // Науково-технічний бюлетень. - Львів . - 2004. - Вип. 5. - №3. - С.216-218 (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

5. Черномиз Т.О., Лесик О.Б., Похивка М.В. Раннє використання у відтворенні стада ярок буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною // Міжвідомчий темат. наук. зб. Вівчарство №31-32. – Херсон. - 2005. - С.133-136 (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

6. Черномиз Т.О., Лесик О.Б. Ріст і розвиток молодняка буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною // Тваринництво України. - №12. – Київ. - 2005. - С.7-9 ( набір, статистична обробка даних, формування висновків).

Лесик О.Б. Оцінка продуктивності і відтворювальної здатності овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною.–Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01- розведення та селекція тварин. – Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2007.

В дисертації викладено теоретичний і практичний матеріал щодо комплексної оцінки овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною. Вперше доведено, що вівцям новоствореного типу притаманна висока комбінована продуктивність: молочна, м’ясна та вовнова при високій відтворювальній і адаптивну здатності, чітко вираженої статевої скоростиглості, позитивному взаємозв’язку основних селекційних ознак та пристосованістю тварин до вологого клімату Буковини, що забезпечує високу ефективність їх розведення.

Ключові слова: буковинський тип, комплексна оцінка, екстер’єр, продуктивність скоростиглість, селекційні ознаки, ефективність розведення.

Лесик О.Б. Оценка продуктивности и воспроизводительной способности овец буковинского типа асканийской мясо-шерстной породы с кроссбредной шерстью - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.01.- разведение и селекция животных. Херсонский государственный аграрный университет, Херсон, 2007.

В диссертации изложен теоретический и практический материал комплексной оценки буковинского типа асканийской мясо-шерстной породы овец с кроссбредной шерстью.

Экспериментально доказано, что овцам новосозданного типа присуща высокая комбинированная продуктивность: молочная, мясная и шерстная в сочетании с высокой воспроизводительной и адаптивной способностью, четко выраженной половой скороспелостью при положительной взаимосвязи основных селекционных признаков, а также приспособленностью животных к влажному климату Буковины, что обеспечивает высокую эффективность их разведения.

Овцы буковинского типа крупные, характеризуются высокими показателями живой массы,