МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛАЗАРЄВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 631.95:332.334

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ

Спеціальність 08.00.06 –

економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Горлачук Валерій Васильович

Миколаївський державний гуманітарний

університет ім. Петра Могили

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сохнич Анатолій Якович

Львівський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри управління земельними

ресурсами

кандидат економічних наук, доцент

Лоїк Григорій Карлович

Національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри земельного кадастру (м.Київ)

Захист відбудеться 7 грудня 2007 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 19, ауд. 10/409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 19.

Автореферат розісланий 6 листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Дереза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності землекористування завжди була в центрі уваги українського суспільства і держави. Розуміючи важливість цієї проблеми 18 грудня 1990 року Верховною Радою України було прийнято Закон “Про земельну реформу”, яким передбачалось створення багатоукладної економіки на основі різних форм власності на землю.

Проте результати земельної реформи засвідчили низьку результативність земельних перетворень, оскільки, як виявилось, земельна реформа – це перший крок до умови створення раціонального землекористування. Наступний крок – це розвиток ефективної системи управління землекористуванням на основі науково обґрунтованого механізму, адаптованого до умов ринкової економіки.

У різні періоди даній проблемі присвятили свої праці такі відомі вчені, як С. Волков, В. В’юн, Д. Гнаткович, В. Горлачук, Б. Данилишин, Д. Добряк, В. Месель-Веселяк, Л. Новаковський, І. Песчанська, П. Саблук, А. Сохнич, А. Третяк, М. Федоров та ін.

Разом з тим ще недостатньо відпрацьовані економічні інструменти раціонального використання і охорони земель, існує потреба формування ефективного економіко-екологічного механізму управління землекористуванням.

Актуальність зазначених проблем, їх практичне значення та недостатня опрацьованість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його головну мету і основні завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема досліджень входить до плану науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з проблеми “Організація інтенсивного виробництва і забезпечення економічного зростання в підприємствах АПК”, яка є складовою програми “Розробка методологічних і організаційно-економічних основ трансформування земельних відносин до ринкових умов” (номер державної реєстрації 0102U000265), де особисто автором обґрунтовано економіко-екологічний механізм управління землекористуванням.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні та розвитку теоретико-методичних основ і розробці практичних рекомендацій щодо формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:–

дослідити понятійний апарат у сфері землекористування та обґрунтувати необхідність розробки стандартної термінології для виключення суперечливих тлумачень;–

дослідити правове регулювання земельних відносин, які визначають економіко-екологічну спрямованість розвитку землекористування;–

обґрунтувати зміст механізму управління екологобезпечним землекористуванням;–

оцінити сучасний стан використання земель в агроформуваннях області та дослідити місце і роль механізму управління землекористуванням з урахуванням екологічної ситуації в регіоні;–

дослідити сутність методики визначення грошової оцінки земель та орендної плати за землю з метою подальшого її вдосконалення з урахуванням екологічної складової;–

поглибити теоретичні засади формування принципів управління землекористуванням;–

розробити модель оптимізації структури посівних площ з урахуванням бездефіцитного балансу гумусу ґрунту як умови екологобезпечного землекористування.

Об’єктом дослідження є процес формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, новітні наукові здобутки в галузі економіки сільського господарства і АПК, теорії управління та економіки землекористування. При вирішенні поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: морфологічного аналізу (при опрацюванні наукових публікацій з питань управління землекористуванням для формування його теоретико-методичних положень), землекористуванням), математичного моделювання (при розробці моделі оптимізації структури посівних площ за умови дотримання бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті), наукового узагальнення (при вдосконаленні економіко-екологічного механізму управління землекористуванням на основі теорії і практики землекористування).

Інформаційну базу дослідження склали Закони України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, доповіді, монографії та науково-аналітичні статті, спеціальні наукові видання, літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, звітні матеріали Державного комітету статистики України, Миколаївського обласного головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, Миколаївського обласного головного управління земельних ресурсів, а також власні дослідження тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні методичних основ формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням в умовах ринкової економіки.

Нові наукові положення, запропоновані здобувачем, полягають у такому:

уперше:–

науково обґрунтовано економіко-екологічний механізм управління землекористуванням, який базується на системному використанні таких обов’язкових складових, як землеустрій, землевпорядкування, державний земельний кадастр, державний контроль за використанням і охороною земель, моніторинг земель, економічне регулювання раціонального землекористування, вирішення земельних спорів, державна землевпорядна експертиза, фінансове забезпечення, стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, екологічний аудит, у результаті чого на основі емерджентності зв’язків забезпечується синергетичний ефект позитивних результатів діяльності землевласників та землекористувачів;

удосконалено:–

методичні підходи до регулювання земельних відносин, а саме, встановлено протиріччя у нормативах чинних законодавчих актів системи управління землекористуванням, усунення яких створює екологобезпечні умови для ефективного використання та охорони земельних ресурсів, підвищення їх цінності;–

методичні підходи до прийняття управлінських рішень щодо оптимізації структури посівних площ регіону: науково обґрунтовано економічну сутність економіко-математичної моделі визначення оптимальної структури і розподілу посівних площ з урахуванням умови бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті; встановлено, що структура посівних площ повинна визначатись на основі використання моделі лінійного програмування за критерієм максимізації прибутку з урахуванням обмежень за виробничими та природними ресурсами на виробництво та реалізацію продукції;

дістали подальшого розвитку:–

теоретичні основи управління землекористуванням, а саме, уточнено категорії “землеустрій”, що слід розглядати як сукупність заходів, спрямованих на організацію перерозподілу землі за формами власності на землю, та “землевпорядкування” – як процес раціональної організації території кожної із форм власності;–

організаційні засади оптимізації землекористування, які на відміну від існуючих, враховують взаємозв’язки інтегрованих структурних елементів системи інвайронменталізму через процес екологічної стабілізації ландшафтів і досягнення при цій умові якісних показників економічного і соціального розвитку землекористування;–

принципи управління землекористуванням, а саме: змін, управління ризиком, упорядкованості прийняття рішень, раціональності та оцінки дій, обмежених можливостей, визначення відповідальності та екологічної оборотності, що забезпечують результативність господарської діяльності на землі, та визначено їх місце у системі раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що висновки, рекомендації та пропозиції дисертації можуть бути використані Державним комітетом України по земельних ресурсах при реалізації земельної політики, Міністерством аграрної політики, податковими адміністраціями, судовими органами та ін.

Наукові основи формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням, розроблені в дисертації, можуть бути використані органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спеціалістами сільськогосподарського виробництва та іншими фізичними і юридичними особами.

Результати досліджень використані Миколаївським головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації (акт № 1-1250 від 12.07.2006 р.); управлінням агропромислового розвитку райдержадміністрації Новоодеського району Миколаївської області (довідка № 465 від 17.07.2006 р.); Братським районним відділом земельних ресурсів (акт № 1655 від 02.08.2006 р.); сільськогосподарським закритим акціонерним товариством “Гур’ївка” Новоодеського району Миколаївської області (довідка № 74 від 15.08.2006 р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використані у навчальному процесі ТОВ “Виробничо-технічний освітній центр “Сучасні технології” при вивченні курсу “Аналіз господарської діяльності” (довідка № 44 від 07.12.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом теоретично обґрунтовані сутність та зміст економіко-екологічного механізму управління землекористуванням.

Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібно опублікованих роботах. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті їх ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень дисертанта. Внесок дисертанта у колективних наукових роботах конкретизовано у переліку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались і отримали позитивну оцінку на Міжнародних науково-практичних конференціях “Соціально-економічні проблеми села в пореформений період” (м. Миколаїв, 22-24 вересня 2004 р.); “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 26-27 жовтня 2005 р.); “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 10-11 листопада 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (м. Житомир, 16-18 червня 2005 р.); VIII Міжнародній конференції молодих науковців “ІІІ Ольвійський форум: Євроінтеграція України” (м. Миколаїв; Очаків, 26-28 травня 2006 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК Причорноморського регіону” (м. Миколаїв, 23-25 квітня 2003 р.); “Темпи розвитку та ефективного функціонування АПК Причорноморського регіону” (м. Миколаїв, 21-23 квітня 2004 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіонів” (м. Кременчук, 21-23 квітня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 11-12 листопада 2005 р.); Першій регіональній науково-практичній агроекологічній конференції “Перлини степового краю” (м. Миколаїв, 1-2 грудня 2005 р.); науково-методичних конференціях “Могилянські читання – 2005” (м. Миколаїв, 31 жовтня – 6 листопада 2005 р.); “Могилянські читання – 2006” (м. Миколаїв, 30 жовтня – 5 листопада 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 17 наукових працях (загальним обсягом 4,48 друк. арк., особисто автору належить 4,38 друк. арк.), зокрема 11 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,37 друк. арк., з яких одна у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, що викладені на 204 сторінках друкованого тексту. Обсяг основної частини дисертації становить 152 сторінки. Робота містить 29 таблиць, 11 рисунків, список використаних джерел із 157 найменувань на 15 сторінках, 13 додатків на 37 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові основи дослідження економіко-екологічного механізму управління землекористуванням” поглиблено теоретичні основи формування механізму управління землекористуванням, обґрунтовано об’єктивну необхідність удосконалення правового регулювання земельних відносин, узагальнено світовий досвід формування механізму управління землекористуванням.

Досліджено, що необхідною умовою раціонального використання і охорони земель є управління землекористуванням, яке слід розуміти як цілеспрямований, планомірний вплив суб’єкта управління на земельну ділянку з метою підтримання її стійкого стану або переведення в новий бажаний стан.

Акцентується увага на те, що раціональне використання землі потрібно розглядати насамперед через призму максимально можливого отримання суспільно-необхідної продукції з одиниці площі з мінімальними суспільно-необхідними витратами на її виробництво, не погіршуючи продуктивних властивостей земель. Така думка є визначальною, оскільки вона ініціює гармонію суспільства і природи. У цьому сенсі сучасна наука покладається на екологію як основу ефективного землекористування. Проте такий підхід, як показав досвід, не виправдав сподівань, через що доцільним є розвиток такої науки як інвайронменталізм (англ. “environment” – навколишнє середовище). Цей термін повинен вживатися у тих випадках, коли мова йтиме про науку, яка вивчає ті аспекти екології, економіки, політології тощо, що визначають сучасний і майбутній стан навколишнього середовища. Саме інвайронменталізм представляє надійну альтернативу збереження природи і людства.

Досліджуючи теорію і практику управління землекористуванням встановлено суперечливість у змісті термінів “землевпорядкування” та “землеустрій”, які не є синоніми. Термін “землеустрій” повинен вживатися у тих випадках, коли мова йде про формування земельних відносин, в основі яких лежать форми власності на землю: державна, приватна, комунальна та їх різновиди. Землевпорядкування ж є засобом реалізації заходів, пов’язаних із землеустроєм: встановлення меж форм власності на землю, видача державних актів на право власності на землю, здійснення організації території і ін.

Досліджено, що управління землекористуванням необхідно розглядати в контексті механізму, тобто сукупності дій, заходів, які впливають на зміну стану земель з метою досягнення поставленої мети, а саме раціонального використання і охорони земель.

В основі формування механізму управління землекористуванням важливе місце належить законодавчому забезпеченню, у концепції якого повинні бути враховані і реальна економічна ситуація, і особливості земельних відносин у ринковій економіці.

Проте не всі законодавчі акти і нормативні документи відповідають вимогам часу, не завжди дають відповідь на проблеми раціонального використання і охорони земель. Низька ефективність регулювання земельних відносин у значній мірі визначається розпливчатим, неоднозначним, безсистемним характером чинного законодавчого забезпечення. Окремі статті Земельного кодексу носять маніпулятивний характер, що створюють умови зловживання органами влади щодо надання земельних ділянок у власність чи користування орендарям та ін. Наприклад, у Земельному кодексі (ст. 55) проголошується, що полезахисні лісові смуги, захисні насадження на смугах відводу залізниць не відносяться до земель лісового фонду. У той же час, виходячи з положень Лісового кодексу (ст. 4), ці угіддя відносяться до земель лісового фонду. Це означає, що управління цими землями повинно здійснювати не Державний комітет України по земельних ресурсах, а Міністерство охорони навколишнього середовища. Неоднозначність згадуваних законодавчих актів призводить до того, що сьогодні фактично немає відповідальних за стан використання цих земель. Аналогічно цьому має місце ситуація, коли управління землями прибережних захисних смуг здійснюється Держкомземом України, хоча управління прибережними захисними смугами, будучи віднесеними до земель водного фонду, повинно здійснюватись Державним комітетом по водному господарству, Міністерством охорони навколишнього середовища, Державним комітетом України по геології і використанню надр.

Отже, ефективне використання та охорона земельних ресурсів вимагає усунення протиріч у нормативах чинних законодавчих актів системи управління земельними ресурсами. Щоб позбутись фактів правового нігілізму необхідно привести у взаємну відповідність Земельний, Лісовий та Водний кодекси.

Потрібно прийняти цілу низку законодавчих і нормативних актів в галузі земельних відносин, таких як Закон України “Про раціональне використання земель”, “Про вдосконалення грошової оцінки землі”, “Про управління землекористуванням”, без яких не можна претендувати на сформовану земельну політику України.

У другому розділі “Аналіз та оцінка економіко-екологічного механізму управління землекористуванням” обґрунтовано суть і зміст землеустрою та землевпорядкування як основоположних складових механізму управління землекористуванням, вивчено вплив економіко-екологічного механізму управління землекористуванням на стан використання землі в регіоні, досліджено методику розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь, обґрунтовано необхідність її вдосконалення.

Досліджено, що прерогатива складових механізму управління землекористуванням належить землеустрою та землевпорядкуванню. В умовах планової економіки розробка проектів землевпорядкування була орієнтована на розширення сільськогосподарської освоєності та розораності території, у результаті чого в Миколаївській області ці показники відповідно складають майже 82 і 70 відсотків, що у 2-3 рази вище від аналогічних показників країн Західної Європи, США та ін.

Це залишило помітний слід у структурі земельних угідь, структурі агроформувань тощо. Було проігноровано елементарні вимоги до екологізації землекористування зокрема і довкілля в цілому. З огляду на це проведено дослідження існуючого в Миколаївській області рівня стабільності екосистеми, у результаті чого встановлено, що коефіцієнт екологічної стабільності складає лише 0,39, що свідчить про неадаптованість землекористування області до умов зовнішнього середовища.

Щоб дати оцінку впливу механізму управління землекористуванням на стан використання землі, нами проведені розрахунки в межах Південного регіону (табл. 1), з якої видно, що сільськогосподарська освоєність Миколаївської області вища від сільськогосподарської освоєності Одеської і Херсонської областей відповідно на 3,9 і 12,6%.

Таблиця 1

Оцінка використання сільськогосподарських угідь по підприємствах Південного регіону у 2005 році

Область | Загальна площа, тис. га | Сільсько-госпо-дарські угіддя, тис. га | Сільсько-госпо-дарська освоєність, % | Площа ріллі, тис.га | Рівень розора-ності території, % | Розораність сільськогоспо-дарських

угідь, %

Миколаївська

Одеська

Херсонська | 2458,5

3331,3

2846,1 | 2010,8

2594,2

1970,4 | 81,8

77,9

69,2 | 1697,7

2068,3

1776,2 | 69,1

62,1

62,4 | 84,4

79,7

90,1

Всього | 8635,9 | 6575,4 | 76,1 | 5542,2 | 64,2 | 84,3

Рівень розораності території Миколаївської області перевищує цей показник згадуваних областей відповідно на 7,0 і 6,7%, втім в Україні сільськогосподарська освоєність на цей період за даними Державного комітету України по земельних ресурсах становить 69,2%, а рівень розораності нижче 54%. Це свідчить про те, що механізм управління землекористуванням, який дістався українському суспільству в спадок з радянського періоду залишається орієнтованим на екстенсивне використання земель.

Відсутність ефективного механізму управління землекористуванням в області сприяє подальшому збільшенню дефіциту гумусу на сівозмінних площах на рівні 1,4-1,6 т/га. Щоб компенсувати такий дефіцит гумусу, в ґрунт потрібно щорічно вносити 28-30 т/га органічних добрив. У цілому по області дефіцит гумусу, зумовлений виносом врожаєм культур, складає майже 2 млн. т, що еквівалентно 40 млн. т гною.

Внаслідок високої розораності території, екологічно розбалансованої структури посівних площ та інше, більше 40% площі орних земель сільськогосподарських підприємств області підлягають водній ерозії, у результаті чого втрачається 1,0-1,2 т/га гумусу. Особливо високий рівень розвитку процесів водної ерозії спостерігається в Доманівському районі (69,4%), Вознесенському та Братському (62,4% та 61,8%). Меншою мірою пошкоджено водною ерозією ґрунти Жовтневого (12%) та Снігурівського (13,7%) районів.

Особливості кліматичних умов області відображаються на зростаючій щорічній дефляції верхнього родючого шару ґрунту орних земель. Свідченням цього є те, що 92,4% орних земель Миколаївської області дефляційно небезпечні. Цей показник ще вищий у Веселинівському (99,2%) та Єланецькому (99,1%) районах. Найменший ступінь дефляційної небезпеки ґрунтів (6,7%) у Кривоозерському районі.

У системі управління землекористуванням важливе місце належить земельному кадастру, складовою частиною якого є грошова оцінка земель. Але грошова оцінка земель області, у тому числі ріллі, яка складає 7984 грн./га, вимагає докорінного вдосконалення. Визначення грошової оцінки, яка базується на рентному доході, що створюється при виробництві зернових культур, спотворює грошову оцінку, оскільки в умовах радянського періоду господарювання, коли проводилась економічна оцінка земель, в її основу було покладено матеріальні та фінансові витрати на одиницю площі. Відповідно ті господарства, які здійснили додаткові капіталовкладення у землю, мали вищу економічну оцінку землі, і навпаки – менші витрати зумовили нижчу її оцінку. У методологічному аспекті такий підхід є не вірний, оскільки він не відображає реального стану ґрунтів, їх родючості. Грошову оцінку земель, особливо в умовах ринкової економіки України, потрібно визначати за балами бонітету ґрунтів, що відповідатиме національним інтересам країни. Крім того, тіньова схема економічного обороту орних земель, суть якої полягала в тому, що у процес використання були залучені більші площі, ніж ті, які показувалися у звітних документах, призводила до штучного підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Результатом цього стало те, що грошова оцінка сільськогосподарських угідь Волинської і Рівненської областей, значна частина яких розміщена на Поліссі, є вищою від грошової оцінки чорноземів Миколаївщини, складаючи відповідно 8964 і 8612 грн./га, тоді як середньозважений бал бонітету орних земель у Миколаївській області за результатами бонітування ґрунтів України, проведеного Інститутом землеустрою УААН і його філіалами в областях, складає 40 балів, а у Волинський та Рівненській областях відповідно 28 і 29, тобто майже у 1,5 рази вище.

Це вказує на необхідність вдосконалення грошової оцінки земель шляхом обновлення ґрунтових обстежень у відповідності до вимог ринкової економіки.

У третьому розділі “Удосконалення економіко-екологічного механізму управління землекористуванням” обґрунтовано складові економіко-екологічного механізму управління землекористуванням, запропоновано науково-методичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення функціонування механізму управління землекористуванням в Миколаївській області, наведено економіко-екологічні аргументи, які зумовлюють необхідність перегляду розміру орендної плати, сформульовано принципи управління землекористуванням, які спрямовано на розвиток науки управління, запропоновано оптимізацію землекористування розглядати як результат динамічної взаємодії двох складових – сталого розвитку та інвайронметалізму, розроблено модель визначення оптимальної структури і розподілу посівних площ з урахуванням бездефіцитного балансу гумусу як умови екологобезпечного землекористування.

Розвиток ринкових земельних відносин зумовив необхідність впровадження в практику управління землекористуванням відповідного механізму. Акцентується увага на тому, що механізм управління землекористуванням необхідно розглядати цілісно, на основі системного підходу. При цьому автор вважає, що економіко-екологічний механізм управління землекористуванням як система – це сукупність складових, які пов’язані між собою при взаємодії з усіма факторами навколишнього середовища, утворюючи при цьому цілісність даної системи, її якісну визначеність і цілеспрямованість. Більш детально складові економіко-екологічного механізму управління землекористуванням представлено на рис. 1.

Рис. 1. Складові економіко-екологічного механізму управління землекористуванням

Комплексне врахування наведених складових механізму, їх гармонійне поєднання на основі емерджентного зв’язку дозволить забезпечити синергетичний ефект при прийнятті управлінських рішень у землекористуванні.

Досліджено, що оренда є ліпшою альтернативою з усіх можливих щодо забезпечення умови продуктивного використання землі – з одного боку, а з іншого – можливістю одержання селянами-власниками орендної плати як умови зростання їх добробуту.

У процесі дослідження обґрунтовано, що розмір орендної плати у 2% позбавляє орендодавців почувати себе власниками своєї землі, а також негативно відображається на його ставленні до ідеології земельної реформи. Проведені нами дослідження свідчать, що для того, щоб компенсувати втрати гумусу в ґрунті, зумовлені вирощуванням сільськогосподарських культур, розмір орендної плати потрібно підвищити не менш, ніж до 10% з того розрахунку, щоб 8% спрямувати на підтримання родючості ґрунту, а 2% на потреби орендодавцям.

Сучасні підходи до організації функціонування механізму управління землекористуванням забезпечать переведення їх на екологобезпечний, ґрунтозберічаючий шлях розвитку. У зв’язку з цим у дисертації запропоновано ринкові принципи управління землекористуванням. При цьому пріоритет надано таким принципам: змін, управління ризиком, упорядкованості прийняття рішень, раціональності та оцінки дій, обмежених можливостей, визначення відповідальності та екологічної оборотності. Досліджений емерджентний зв’язок між ними дозволить розв’язати поставлену проблему.

У межах дослідження автором запропоновано схему оптимізації землекористування на основі інтегрованих структурних елементів системи інвайронменталізму (рис. 2) через призму системного підходу, при якому процес стабілізації ландшафтів розглядається у контексті сталого землекористування на основі гармонійного розвитку природи і суспільства.

Рис. 2. Схема оптимізації землекористування

Зважаючи на важливість та актуальність порушеної проблеми, автором розроблено модель оптимізації структури посівних площ Миколаївській області з урахуванням бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах, де в якості обмежень виступають площа ріллі, посівні площі культур, обсяги виробництва і використання кормів, умова бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті, витрати праці, чисельність поголів’я тварин, обсяги виробництва та реалізації продукції рослинництва, витрати матеріально-грошових ресурсів та вартість товарної продукції в реалізаційних цінах.

Досягнення максимуму цільової функції представлене таким чином:

, (1)

де Z – максимальний прибуток за умови дотримання бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті; хj – сумарна грошова виручка від реалізації продукції, виробленої на відповідних посівних площах; xk – загальні грошові витрати на виробництво і реалізацію продукції; к, j – індекси змінних; M – номер змінної, яка вказує загальні витрати матеріальних ресурсів; C – номер змінної, що означає загальну вартість кінцевої продукції.

За результатами розв’язання задачі отримано економічні показники, приведені у табл. 2.

Таблиця 2

Основні економічні показники при оптимізації посівних площ у Миколаївській області

Показник |

Фактичне значення (2003-2005 рр.) |

Оптимальне значення | Відхилення оптимального значення до значень показників 2003-2005 рр. (+, –)

Витрати праці, людино-годин | 44073825 | 43095000– | 978825,0

Витрати на товарну продукцію, тис. грн. | 998365,4 | 989255,6– | 9109,8

Товарна продукція (грн.) в реалізаційних цінах у розрахунку на:

а) на 1 людино-годину

б) на 1 грн. виробничих витрат

в) на 1 гектар |

7,77

0,34

215,56 |

9,39

0,41

254,70 |

+ 1,62

+ 0,07

+ 39,14

Прибуток, грн.

у тому числі в розрахунку:

а) на 1 людино-годину

б) на 1 грн. виробничих витрат

в) на 1 гектар | 133930000

4,04

0,13

84,25 | 343100600

7,96

0,35

215,84 | + 209170600

+ 3,92

+ 0,22

+ 131,59

Рівень рентабельності, % | 13,4 | 34,7 | + 21,3

Розроблена модель забезпечила зростання прибутку в області на 209,2 млн. грн. з одночасним дотриманням умови бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті. Крім того, розширення площі багаторічних та однорічних трав на 351,9 тис. га дозволило додатково отримати 306 тис. т кормових одиниць, реалізація яких забезпечить додаткове надходження 122,6 млн. грн.

ВИСНОВКИ

У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено наукову задачу, що полягає у формуванні економіко-екологічного механізму управління землекористуванням, який забезпечує синергетичний ефект досягнення результатів на основі емерджентності зв’язків його складових.

Науково обґрунтовані методичні основи ринкового землекористування, що має суттєве значення для розвитку науки управління, практики ефективного використання земельних ресурсів.

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. Основним напрямом сучасного етапу розвитку теорії управління землекористуванням є поглиблення розуміння її сутності, що забезпечує цілеспрямований, планомірний вплив суб’єкта управління на земельну ділянку з метою підтримання її стійкого стану або переведення в новий бажаний стан.

2. Проблему раціоналізації землекористування слід розглядати у контексті впровадження ефективного механізму управління землекористуванням з урахуванням таких складових, як землеустрій, землевпорядкування, державний земельний кадастр, державний контроль за використанням і охороною земель, моніторинг земель, економічне регулювання раціонального землекористування, вирішення земельних спорів, державна землевпорядна експертиза, фінансове забезпечення, стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, екологічний аудит. Комплексне врахування приведених складових механізму забезпечує синергетичний ефект управлінських рішень у землекористуванні.

3. Встановлено, що формування ефективного механізму управління землекористуванням вказує на необхідність вдосконалення правового регулювання земельних відносин. У цьому зв’язку пропонується прийняття законів України “Про раціональне використання земель”, “Про вдосконалення грошової оцінки землі”, “Про управління землекористуванням”, без яких не можна претендувати на сформовану земельну політику України.

4. Визначено, що несприятливі тенденції розвитку управління землекористуванням Миколаївської області стали причиною нестабільності території, коефіцієнт якої становить 0,39. Встановлено, що контурно-меліоративна організація території лише частково стабілізує агроландшафт. Повна ж його стабілізація досягається шляхом землевпорядкування території з урахуванням системного підходу до проектування, що дасть змогу зберегти ціннісні властивості ландшафту.

5. Проведений аналіз впливу економіко-екологічного механізму управління землекористуванням на стан використання земель в Миколаївській області дозволив встановити, що існуюча структура посівних площ в області супроводжується дефіцитом гумусу на рівні 1,4-1,6 т/га, що еквівалентно 28-30 т/га органічних добрив. Для успішної реалізації державної політики у сфері збереження і відтворення родючості ґрунтів потрібно розширити до 40% багаторічних і однорічних трав у структурі посівних площ, зменшивши площі посіву просапної групи культур і частково зернових.

6. Встановлено, що визначальним фактором планування, організації та забезпечення ефективності землекористування як первинної ланки суспільного виробництва, є грошова оцінка земель, яку доцільно визначати за балом бонітету ґрунту, що відповідає національним інтересам країни. Грошова оцінка землі, яка ґрунтується на рентному доході, що створюється при виробництві зернових культур, спотворює її справжню грошову оцінку, внаслідок чого на землях, гірших за родючістю, але при більших матеріальних і фінансових витратах у розвиток землекористування, грошова оцінка виявилась вищою, ніж на ґрунтах з високою природною родючістю, але з низьким рівнем інтенсифікації виробництва.

7. Найбільш повно інтересам українського суспільства відповідає, на відміну від купівлі-продажу землі, її оренда. Стрижнем такої стратегії є збереження цілісності земельних масивів і зміцнення землекористувань усіх форм господарювання. Розмір орендної плати за критерієм виносу гумусу врожаєм культур доцільно встановити на рівні 10% від грошової оцінки земель, з того розрахунку, що частина орендної плати буде використана на збереження родючості ґрунтів.

8. Організаційне забезпечення функціонування механізму управління землекористуванням повинно базуватись на наступних принципах: принцип змін, принцип управління ризиком, принцип упорядкованості прийняття рішень, принцип раціональності дій, принцип обмежених можливостей, принцип оцінки дій, принцип визначення відповідальності, принцип екологічної оборотності. При цьому тільки емерджентний зв’язок між ними дозволить розв’язати проблему ефективного землекористування.

9. Формування механізму управління землекористуванням забезпечується шляхом розвитку елементів системи інвайронменталізму через призму сталого землекористування. Одним з показників сталого землекористування є оптимізація структури посівних площ, що забезпечує максимізацію прибутку за умови дотримання бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті.

10. Розроблені наукові положення, висновки і рекомендації, підтвердили доцільність їх використання у практичній діяльності шляхом впровадження на сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області, та рекомендовані до застосування Миколаївським головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, Братським районним відділом земельних ресурсів, управлінням агропромислового розвитку райдержадміністрації Новоодеського району та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Лазарєва О.В. Результати здійснення земельної реформи в Новоодеському районі // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 6 (20). – 2002. – C. 132-136.

2. Лазарєва О.В. Матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва в Миколаївській області // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 2 (22). – 2003. – C. 48-53.

3. Лазарєва О.В. Від Столипіна до сучасності: розвиток земельних відносин в контексті історії // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 30. Вип. 17. Економічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – С. 189-193.

4. Лазарєва О.В. Розвиток земельно-орендних відносин в Миколаївській області // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 2 (26). – 2004. – Т. 2. – С. 187-192.

5. Лазарєва О.В. Необхідність розвитку раціонального землекористування в Україні // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 4 (28). – 2004. – C. 97-102.

6. Лазарєва О.В. Обґрунтування необхідності реформ у галузі меліорації земель // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 2 (30). – 2005. – С. 115-121.

7. Лазарєва О.В. Формування ринку земель в Україні // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – Львів. держ. агроуніверситет, 2005. – № 12. – С. 490-496.

8. Горлачук В.В., Лазарєва О.В. Теоретико-методологічні засади управління землекористуванням // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 4 (32). – 2005. – С. 34-39. Особистий внесок дисертанта: автору належить матеріал стосовно розвитку термінології у системі управління землекористуванням.

9. Лазарєва О.В. Теоретичні засади правового регулювання земельних відносин // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 210. В 4 т. – Т.1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 158-164.

10. Лазарєва О.В. Парадигма розвитку землеустрою в системі управління землекористуванням // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 59-63.

11. Лазарєва О.В. Методичні аспекти формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням // Економіка АПК. – 2006. – № 12. – С. 62-65.

Публікації, що додатково відображають наукові

результати дисертації

12. Лазарєва О.В. Формування ефективної системи управління земельними ресурсами // Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіонів: V Всеукраїнська науково-практична конференція. Кременчук, 21-23 квітня 2005 р. – Кременчук: КДПУ, 2005. – С. 37-38.

13. Лазарєва О.В. Проблеми раціонального використання агроландшафтів // Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства: Міжнародна наукова конференція. Житомир, 16-18 червня 2005 р. – Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2005. – С. 102-104.

14. Лазарєва О.В. Роль екологічного маркетингового аналізу в системі управління земельними ресурсами // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ, 26-27 жовтня 2005 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 2. – С. 78-80.

15. Лазарєва О.В. Екологічний аудит як механізм управління земельними ресурсами // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні: Міжнародна науково-практична конференція. Жовті Води, 10-11 листопада 2005р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 4. – С. 3-5.

16. Лазарєва О.В. Еколого-економічна оцінка сівозміни // Перлини Степового краю: Перша регіональна науково-практична конференція. Миколаїв, 1-2 грудня 2005 р. – Миколаїв, 2005. – С. 30-34.

17. Горлачук В.В., Лазарєва О.В. Економічний зміст моделі створення земельних та земельно-майнових комплексів // Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами: Всеукраїнська науково-практична конференція. Івано-Франківськ, 10-12 листопада 2005 р. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. – С. 98-100. Особистий внесок дисертанта: автором запропоновано основні концепційні засади розробки інвестиційної програми розвитку землекористування.

АНОТАЦІЯ

Лазарєва О.В. Формування економіко-екологічного механізму управління землекористуванням. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2007.

У дисертаційній роботі обґрунтовано сутність та зміст економіко-екологічного механізму управління землекористуванням, досліджено теоретико-методичні основи його формування.

Сформульовано принципи управління землекористуванням, що випливають з вимог раціонального використання і охорони земель.

Розроблено теоретико-методичні положення оптимізації механізму управління землекористуванням на основі інвайронменталістичного світогляду.

На основі розроблених наукових підходів визначені напрями економіко-екологічного удосконалення структури посівних площ Миколаївської області, обґрунтована економічна ефективність реалізації запропонованих заходів.

Ключові слова: механізм управління землекористуванням, раціональне використання і охорона земель, управління землекористуванням, інвайронменталізм, оптимізація землекористування, економічна ефективність.

АННОТАЦИЯ

Лазарева Е.В. Формирование экономико-экологического механизма управления землепользованием. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Днепропетровск: Национальный горный университет, 2007.

Проблема рационализации землепользования требует внедрения соответственного экономико-экологического механизма управления землепользованием.

Исходя из этого в диссертации обоснованы теоретико-методические подходы и практические рекомендации по формированию механизма управления землепользованием.

На основе исследования сущности термина “рациональное использование земли” сделано вывод, что проблему рационализации землепользования логично рассматривать в контексте “оптимальности”, так как оптимизационные изменения являются необходимым условием эффективного управления землепользованием.

В диссертации научно обоснована сущность и содержание механизма управления землепользованием, который включает в себя совокупность таких составных: землеустройство, землеупорядочность, государственный земельный кадастр, государственный контроль за использованием и охраной земель, мониторинг земель, экономическое регулирование рационального землепользования, решение земельных споров, государственная землеустроительная экспертиза, финансовое обеспечение, стандартизация и нормирование в сфере землепользования, экологический аудит.

В роботе усовершенствованы теоретические аспекты правового регулирования земельных отношений, определены негативные последствия государственной политики внедрения в действие неусовершенствованных законодательных актов и нормативных документов.

Обобщен мировой опыт управления землепользованием, что дало возможность определить общие тенденции формирования механизма управления землепользованием и обосновать некоторые аспекты развития системы управления землепользованием.

В работе проанализировано состояние использования земель в агроформированиях Николаевской области и определено место и роль механизма управления землепользованием с учетом экологической ситуации в регионе.

В работе доказано, что существующая сегодня денежная оценка земли не отражает ее реальной стоимости. Поэтому денежную оценку необходимо осуществлять за баллами бонитета почв, что будет способствовать оптимальному объединению природных и экономических условий, которые складываются на определенной территории.

В диссертации предложены пути внедрения товарно-денежных отношений при использовании земли на условиях аренды, что позволит направить часть арендной платы на воспроизводство плодородия почвы.

Сформированы принципы управления землепользованием. При этом приоритетными являются принципы изменений и риска, упорядочения принятия решений, рациональности и оценки действий, ограниченных возможностей, определения ответственности и экологической оборотности.

Разработаны теоретико-методические положения оптимизации землепользования, в основу которой положены интегрированные структурные элементы системы инвайронментализма, которая включает в себя гармонию высокого уровня хозяйственной культуры, процесс экологической стабилизации ландшафтов и достижение на этой основе качественных показателей экономического и социального развития землепользования.

На основе разработанных научных подходов определены направления экономико-экологического усовершенствования структуры посевных площадей Николаевской области, обоснована экономическая эффективность реализации предложенных мероприятий.

Ключевые слова: механизм управления землепользованием, рациональное использование и охрана земель, управление землепользованием, инвайронментализм, оптимизация землепользования, экономическая эффективность.

SUMMARY

Lazaryeva E.V. Formaton of economic and ecological mechanism of land utilization management. – Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.00.06 – Economics of Natural Resources Usage and Environmental Protection. – National mining university, Dnipropetrovsk, 2007.

The dissertation deals with the research of the mechanism of the land utilization management.

The principles of the land utilization management in consideration with the rational use and protection of land have been formulated.

Theoretical and methodical propositions of the optimization of the land utilization based on the integral structural elements of the environmentalizm system have been worked out.

The directions of economic and ecological improvement of the structure of the area under crops in Mykolayiv region have been determined and the economic efficiency of the proposed arrangements realization has been grounded.

Key words: mechanism of land use management, rational use and protection of land, land utilization management, environmentalizm, land use optimization, economic efficiency.