Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова

Никифоренко Ірина Валеріївна

УДК 811.112.2’342:801.6:82-83 (043.3)

ПРОСОДИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

З МОДАЛЬНИМИ ЧАСТКАМИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(експериментально-фонетичне дослідження

на матеріалі діалогічного мовлення)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукописи.

Роботу виконано на кафедрі німецької філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Кулина Ірина Георгіївна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова,

доцент кафедри німецької філології

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Прокопова Лариса Іванівна,

Київський гуманітарний університет,

завідувач кафедри німецької філології;

кандидат філологічних наук, доцент

Кушнерик Володимир Іванович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри іноземних мов

природничих факультетів

Захист відбудеться 27 вересня 2007 року о 12.30 година на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за дресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 165а.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, Одеса, вул. Преображенського, 24.

Автореферат розіслано 23 серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку лінгвістики, орієнтований на комунікативно-прагматичний підхід до вивчення мовних одиниць, передбачає різноаспектні дослідження їх реального функціонування у мовленні. При цьому важливими складниками виступають певні слова-індикатори, за допомогою яких сконструйовано природні висловлювання. Для німецької мови такими найбільш характерними словами є модальні частки (МЧ), що виступають у розмовному мовленні, насамперед у діалогічному, як його невід’ємні елементи.

Реферована робота становить собою експериментально-фонетичне дослідження, присвячене ролі модальних часток у просодичному оформленні висловлювань німецького діалогічного мовлення.

Незважаючи на те, що німецька мова багата на МЧ, питання про їх лінгвістичний статус, склад, функції, а також про їх вплив на загальний зміст висловлювання залишаються недостатньо розробленими в загальнотеоретичному та термінологічному плані. Номенклатура та різноманітність назв часток відібиває еволюцію їх сприйняття лінгвістами. Наявні тлумачення часток варіюють у значних межах: від невеликих слів, які начебто нічого не позначають, до актуалізаторів мовленнєвих актів та прагмалексем (Н.А. Торопова, 2000).

Особливості функціонування МЧ завжди пов’язані з обставинами спілкування та відображенням позиції його учасників. Оскільки діалог – це повноцінна підсистема комунікації, яка представляє діяльність адресанта й адресата і містить сукупність мовних засобів та екстралінгвістичних факторів, обраних і скомбінованих для оптимального досягнення комунікативних завдань, то його можна розглядати як адекватний рівень для повного й детального опису МЧ.

Висока частотність МЧ у розмовному діалогічному мовленні пояснюється їх комунікативною універсальністю, причому для носіїв мови процес вибору та вживання МЧ є автоматизованим і не залежним ані від соціального положення, ані від рівня освіченості мовця, натомість він завжди зумовлений ситуаційно (Г.П. Нікіфорова, Є.А. Верещако, 2000). МЧ допомагають реалізувати цілі та наміри мовця, емоційну оцінку змісту висловлювання. Окрім цього, при здійсненні своїх функцій МЧ взаємодіють не лише з лексичним складом усього висловлювання, але й з його просодичним оформленням.

Загальна зорієнтованість лінгвістичних досліджень останніх років на всебічне комплексне вивчення феномена мовного спілкування в руслі прагмалінгвістичного підходу вимагає від спеціалістів у галузі просодії певного переосмислення та узагальнення функціональних можливостей просодичних засобів мовленнєвої комунікації (Л.П. Блохіна, 2004).

У реферованій роботі поділяється позиція дослідників, які вважають, що просодія становить собою один із провідних засобів організації усного розмовного, зокрема, діалогічного мовлення, оскільки саме просодія відповідає за його первинне сприйняття, тобто за початок процесу інформаційної переробки мовлення (Г.П. Абдрахімова, Л.П. Блохіна, Л.В. Златоустова, Н.М. Саклакова).

Актуальність проведеного експериментально-фонетичного дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної фонології на дослідження просодії розмовного мовлення, в тому числі діалогічного, а також підвищеним інтересом учених-мовознавців до проблеми МЧ, спричиненим недостатнім вивченням комунікативно-прагматичних аспектів їх функціонування у висловлюваннях діалогічного мовлення. Окрім прагматичного підходу, який забезпечує можливість адекватного відображення сутності МЧ, актуальність звернення до цього розряду слів викликана їх безпосереднім зв’язком з категорією модальності, точніше, з одним з її видів – суб’єктивною модальністю, яскравим засобом вираження якої є МЧ.

У дослідженні визначено лінгвістичний статус німецькомовних МЧ, їх значення, функції та вплив на діалог у цілому. Робота відповідає вимогам комплексного дослідження просодичної організації висловлювань з МЧ на матеріалі спонтанних діалогів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планової наукової теми кафедри німецької філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова “Мовна комунікація та одиниці мовної комунікації” (номер державної реєстрації 0101 V005 ). Тему дисертації затверджено Вченою радою факультету романо-германської філології ОНУ імені І.І. Мечникова (протокол № 2 від 13. 09. 2005 року).

Мета даного дослідження полягає у з’ясуванні закономірностей просодичної організації висловлювань з МЧ у німецькому діалогічному мовленні. Для досягнення поставленої мети розв’язано наступні завдання:

1) розглянуто загальні теоретичні питання, пов’язані з природою німецького діалогічного мовлення та його просодичними особливостями;

2) систематизовано основні підходи до визначення лінгвістичного статусу, складу, значень та функцій МЧ німецької мови;

3) розкрито комунікативно-прагматичну специфіку застосування МЧ у німецькому діалогічному мовленні;

4) досліджено механізм взаємодії між МЧ і просодичними характеристиками висловлювань у залежності від комунікативної спрямованості самих висловлювань;

5) виокремлено методом комплексного перцептивного аналізу акустичні ознаки висловлювань, що містять МЧ;

6) визначено методом комп’ютерного аналізу й описано об’єктивні акустичні ознаки просодичної організації висловлювань з МЧ;

7) виявлено основні диференційні ознаки просодичної організації висловлювань з МЧ у порівнянні з трансформами без МЧ.

Об’єктом дослідження є діалогічні єдності (ДЄ), до складу яких входять висловлювання з МЧ.

Предметом дослідження обрано просодію висловлювань діалогічного звукового мовлення, проаналізовану з урахуванням впливу на неї модальних часток.

Матеріалом дослідження послужили записи автентичних спонтанних діалогів носіїв німецької мови, які володіють сучасними орфоепічними нормами. Текстовий масив становлять 60 спонтанних діалогів. Загальний обсяг звучання (широкий корпус) склав 5 годин 30 хвилин суцільної вибірки, з них було сформовано вузький корпус обсягом 1 година 50 хвилин для аудиторського та електроакустичного видів аналізу. Кількість досліджених ДЄ дорівнює 250 єдностям (усього 1343 висловлювання). З них розглянуто 598 висловлювань основних комунікативних типів, кожне з яких містило найчастотніші для сучасної німецької мови МЧ.

Мета, завдання та об’єкт дисертаційної роботи визначили вибір методів дослідження. У роботі використано комплексну методику дослідження, що містить метод теоретичного аналізу, метод наукового спостереження, метод інструментального аналізу, статистичну обробку кількісних даних та динамічний функціональний аналіз. Метод теоретичного аналізу дав змогу здійснити моделювання та виокремлення ознак сучасного німецького діалогічного мовлення при вживанні в ньому МЧ; метод наукового спостереження (перцептивний аналіз) уможливив визначення низки особливостей сприйняття висловлювань з МЧ на слух. За допомогою методу інструментального аналізу (комп’ютерної обробки) отримано набір диференційних акустичних характеристик висловлювань з МЧ для кожного комунікативного типу. Використання статистичних методів (усунення грубих помилок вимірювання, визначення достатності вибірки та кількості дикторів, побудови варіаційних рядів) забезпечило об’єктивність отриманих даних. Динамічний функціональний аналіз, який полягає у побудові узагальненого інтонаційного контуру (УІК), дав підставу провести детальне вивчення всієї варіативності просодичної організації висловлювань з МЧ у німецькому діалогічному мовленні. Методику вирахування УІК запропонували Т.О. Бровченко та В.Г. Волошин в Лабораторії експериментальної фонетики (ЛЕФ) Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Наукова новизна виконаної роботи полягає в тому, що вперше:

1) на матеріалі спонтанних німецьких діалогів досліджено особливості просодичного оформлення висловлювань, що містять МЧ;

2) комплексний підхід дослідження, застосований у роботі, дав змогу по-новому підійти до просодичного аналізу висловлювань з МЧ у діалогічному мовленні (з урахуванням семантики та комунікативно-прагматичних функцій часток), а також простежити взаємозв’язок між МЧ та комунікативним типом висловлювання (при цьому мова йде про оповідь, питання та спонукання) з урахуванням гендерного аспекту;

3) виявлено найважливіші диференційні ознаки просодичних характеристик висловлювань з МЧ, серед яких частота основного тону, тональний контур завершення, характер руху основного тону, пікова інтенсивність та середньоскладова тривалість висловлювань;

4) встановлено, що МЧ як одні з найважливіших маркерів німецького розмовного мовлення відіграють суттєву роль у просодичному оформленні висловлювань за рахунок певних кількісних змін своїх частотних, динамічних і часових характеристик.

Теоретичне значення дослідження полягає в подальшій розробці теоретичних аспектів опису використання МЧ у німецькому діалогічному мовленні з метою отримання достовірної інформації та правильної побудови висловлювань в акті комунікації. Проведений експеримент з визначення просодичної організації висловлювань з МЧ розкриває нові перспективи у вивченні ролі просодичних засобів, які формують діалогічне спілкування, а також розширює наявні уявлення про вплив МЧ на просодичні параметри висловлювань основних комунікативних типів.

Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати та висновки можуть бути застосовані в різних сферах діяльності, передусім, у викладанні німецької мови як іноземної у спецкурсах та спецсемінарах з теоретичної та практичної фонетики німецької мови, а також при написанні підручників і методичних посібників з просодії німецького мовлення. Результати дослідження мають безпосереднє відношення до питань кодифікації німецької вимовної норми й загальної культури мовлення та можуть скласти основу практичних рекомендацій з навчання ведення діалогу та правильного використання у ньому МЧ.

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження отримані автором самостійно. У роботі використані лише ті положення опублікованих у співавторстві праць, які належать особисто здобувачу.

Апробація результатів дослідження здійснена на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (2000-2006); на наукових семінарах, що проводилися в межах кафедральної теми на факультеті романо-германської філології в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова (2002-2006); на 6-ти міжнародних науково-теоретичних конференціях (Одеса, 2002; Чернівці, 2004; Одеса, 2005; Ялта, 2005). Результати та основні положення дисертації висвітлено в 14 публікаціях, із них – п’ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи зумовлена загальною метою дослідження та поетапним розв’язанням конкретних завдань. Дисертація складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, у тому числі 177 сторінок основного тексту. Робота містить 20 таблиць, 43 рисунки, 15 формул. Список використаної літератури нараховує 313 джерел наукової літератури та 11 довідкових видань. Робота має додаток, до якого входять таблиці та зразки мовленнєвого матеріалу дослідження. Обсяг додатків – 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, указано методи дослідження і джерела фактичного матеріалу, сформульовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, надано відомості щодо апробації результатів і публікацій.

Перший розділ “Теоретичні передумови дослідження модальних часток у німецькій мові” містить огляд літератури відносно дефініцій, складу, значень і функцій модальних часток. МЧ досліджуються на рівні діалогу, розглядається специфіка та просодичні особливості німецького діалогічного мовлення.

Незважаючи на існування стосовно часток величезної кількості точок зору, що мають як деякі подібності, так і значні відмінності, встановлення лінгвістичного статусу МЧ не можна вважати цілком завершеним, оскільки саме тлумачення терміну “частка” дотепер є доволі неоднозначним, у зв’язку з чим ускладнюється визначення корпусу (або складу) часток та їх належності до відповідних частин мови (І.Г. Калягіна, 1998).

Слово “частка” (die Partikel; лат. “particula” - шматочок, незмінна частина) було запозичено з античної граматики, яка, у свою чергу, перейняла його зі східних граматик (давньоіндийська граматика Паніні, IV ст. до н.е.).

У німецькій граматиці термін “частка” вперше використав І. Бедикер у 1690 році, розуміючи під цим всі незмінні частини мови. Аналогічної позиції дотримувалися пізніше К.Ф. Айхінгер (1754), А.Ю. Хоффманн (1853), Л. Зюттерлін (1900), О. Баслер (1935), П. Гребе (1959), Х. Глінц (1965), В. Флемінг (1966), К. Хойпель (1973) та В. Ульріх (1981).

У вітчизняній лінгвістиці проблемі часток увагу стали приділяти в першій половині ХХ століття. Значний внесок у розв’язання даної проблеми зробили В.О. Богородицький (у 1935 р.) та О.О. Шахматов (у 1941 р.), чиї наукові погляди послужили основою для визнання за частками лінгвістичного статусу окремої частини мови. У германістиці в самостійну частину мови частки виокремлювали О.І. Москальська (1958), В.Г. Адмоні (1955), А.М. Іскоз (1958), Є.Й. Шендельс (1952) та визначали їх як незмінні слова, що не мають властивості виступати в ролі самостійного члена речення й служать для привнесення додаткових смислових відтінків у висловлювання.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній германістиці до сьогодні існує велика кількість різних визначень часток німецької мови. До найпоширеніших належать: „слова-заповнювачі” („Fullworter“), „слова-приправи” („Wurzworter“), „слова-супроводжувачі” („Beiworter“), „відтінкові частки” („Abtonungspartikeln“), „частки, що впливають на все речення цілком” („Satzpartikeln“), „іллокутивні частки” („illokutive Partikeln“), „слова, що надають висловлюванню певного забарвлення” („Farbeworter“), „частки, що передають ставлення мовця” („Einstellungspartikeln“), „слова-латки” („Flickworter“), „модальні частки” („Modalpartikeln“), “діалогічні частки” („Dialogpartikeln“).

В дисертаційному дослідженні ми приєднуємося до думки більшості лінгвістів, серед яких У. Брауссе, В.В. Виноградов, Т. Іклер, Е. Кьоніг, С.В. Кокоріна, І.Д. Копцев, К.О. Крашеніннікова, А.Т. Кривоносов, Г.Н. Ротанова, К.-Т. Хеггелунг, Й. Швіталла, та використовуємо термін „модальні частки” (МЧ) для позначення досліджуваної парадигми слів, оскільки він найбільш точно, на наш погляд, передає їх основні характеристики.

Вивчення МЧ на матеріалі спонтанних німецьких діалогів дало змогу нам услід за Й. Швіталлой виокремити групу з десяти часток, які є найчастотнішими в сучасному німецькому діалогічному мовленні: auch, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, ja, mal, schon, wohl.

Німецькі лінгвісти К.-Т. Хеггелунг, Т. Іклер, Й. Швіталла та М. Турмайр відзначають той факт, що МЧ найчастіше зустрічаються в усному розмовному мовленні. На думку Л. Вайнріха, Е. Хенчель, Б. Шмелдерс та К.-Е. Зоммерфельдта, частотність МЧ збільшується зі зростанням неформальності бесіди.

Дослідники останніх років ХХ – початку ХХІ століть вважають, що МЧ відіграють важливу роль у процесі комунікації, створюючи модальний план висловлювання. Як розряд службових слів МЧ надають додаткових смислових або емоційних відтінків реченням і окремим словам, тобто за їх допомоги мовець виражає своє ставлення до змісту висловлювання (Г.В. Ленець, 2000). МЧ вважають лексичними підсилювачами, виділяють їх прагматичні функції, завдяки яким мовець досягає певного комунікативного ефекту (О.Є. Єгоршина, 1997).

Німецькомовні МЧ є виразниками прагматичних установок: користуючись МЧ співрозмовник дає зрозуміти, яким чином він оцінює своє висловлювання щодо достовірності його змісту та обставин ситуації спілкування (Г.Н. Ротанова, 2000). МЧ допомагають зрозуміти цілі та наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлювання, його очікування, тобто виявляють прагматичну спрямованість висловлювання (Є.А. Верещако, Г.П. Нікіфорова, 2000; Т.В. Дворник, Г.П. Полєнова, 2001).

Погоджуючись із С.В. Кокоріною, Г.В. Ленець та Г.Н. Ротановою, ми тлумачимо модальні частки як незмінні слова, що належать до службових частин мови, найчастіше мають коротку форму та не відзначаються наголосом. МЧ не здатні виступати самостійними членами речення, у більшості випадків належать до всього висловлювання в цілому, комбінуються з іншими МЧ, вживаються в певних комунікативних типах висловлювань.

МЧ є одним з яскравих мовних засобів вираження суб’єктивної модальності. Семантика суб’єктивної модальності найповніше виявляється в комунікативно-прагматичних функціях МЧ, серед яких функції встановлення іллокутивного контакту мовця з комунікативним партнером, забезпечення зворотного зв’язку, а також функція модифікації цілеустановки висловлювання за рахунок надання йому різних відтінків емоційно-оцінного ставлення мовця. Таким чином, смисл і призначення МЧ полягає в досягненні комунікативного ефекту.

Оскільки МЧ виконують ряд важливих комунікативно-прагматичних функцій, то цілком охопити значення та вплив часток на оформлення висловлювання можна лише в діалозі (Х. Вайдт, 1983), зокрема, в діалогічній єдності (ДЄ).

Основною своєрідністю ДЄ є те, що завдяки різній комунікативній установці суб’єктивна реалізація модальності отримує самостійне оформлення. Сукупність реплік у вигляді ДЄ, що визначається як монотематична одиниця діалогу, супроводжується особливою інтонацією й виражається в обов’язковій логіко-семантичній, факультативно-граматичній, лексичній, просодичній когерентності компонентів (Ю.П. Нечай, 1999). У межах діалогічної єдності МЧ виступають своєрідним засобом суб’єктивно-модальної актуалізації відомого з попереднього контексту або ситуації змісту.

До сфери реалізації комунікативно-прагматичного значення часток у ДЄ можуть входити: наказ або спонукання до дії; роз’яснення, уточнення або підтвердження припущення; запрошення до спільної дії; переконання партнера по комунікації, аргументація; ствердження або констатація якогось факту, стану справ тощо; обурення, докір; подив; сумнів; припущення; обіцянка. При реалізації кожного з названих значень МЧ підтримуються просодією.

Другий розділ „Методика організації та проведення експериментально-фонетичного дослідження” присвячено викладу принципів проведення інструментального дослідження висловлювань з модальними частками в німецькому діалогічному мовленні.

Розроблена методика проведення слухового та електроакустичного аналізу дала можливість описати характер змін просодичних параметрів висловлювань з МЧ у залежності від комунікативного типу висловлювання і місця розташування частки.

Експериментальний матеріал склали два корпуси дослідження: широкий і вузький. Під широким корпусом маються на увазі магнітофонні записи 60 спонтанних діалогів, реалізованих 10 інформантами-німцями, які володіють сучасними орфоепічними нормами німецької мови (п’ятьма чоловіками та п’ятьма жінками віком від 20 до 45 років, з повною та неповною вищою філологічною освітою). Під час слухового аналізу протоколи, тобто транскрипти текстів спонтанних діалогів, було послідовно розчленовано на ДЄ.

Для інструментального аналізу з широкого корпусу були відібрані фонограми 250 ДЄ, які містять репліки з висловлюваннями (з МЧ) основних комунікативних типів. Розглядалися насамперед двочленні ДЄ (вони склали 78% від загальної кількості), решта (22%) – тричленні ДЄ. Двочленні ДЄ були представлені наступними компонентами: репліка-стимул / репліка-реакція (відповідь). Тричленні ДЄ становили собою: 1) репліку-стимул / репліку-реакцію / репліку-стимул або 2) репліку-стимул / репліку-реакцію / репліку-реакцію. МЧ були зареєстровані як в одному, так і в іншому виді компонентів діалогічних єдностей. Вказані вище ДЄ (дво- та тричленні) містили, таким чином, усього 555 реплік. Деякі репліки складалися не з одного, а з декількох висловлювань різних комунікативних типів. Із усієї кількості висловлювань (усього 1343) було відзначено лише ті, які містили досліджувані МЧ (598 висловлювань). Ці висловлювання сформували вузький корпус експериментального матеріалу. У зв’язку з тим, що у німецькому розмовному мовленні не можливо було знайти аналогічних висловлювань без МЧ, то для порівняння ми використовували трансформи без МЧ.

Завданням електроакустичного аналізу стало визначення просодичних характеристик висловлювань з МЧ за трьома акустичними параметрами: частотою основного тону (в Гц), інтенсивністю (в дБ) та тривалістю (в мс), які корелюють на рівні сприйняття з висотою тону, гучністю звучання та тривалістю, утворюючи єдиний комплекс. Інструментальна обробка даних складалася з осцилографічного та інтонографічного видів аналізу, що допомогли отримати повне уявлення про об’єкт дослідження.

Застосування програмних пакетів обробки натурального звукового мовлення дало змогу здійснити вказані види аналізу одночасно та зробити процедуру обробки даних електроакустичного аналізу менш трудомісткою, але при цьому точнішою й наочнішою.

Основу інструментальної комп’ютерної обробки виокремлених з ДЄ висловлювань різної цілеустановки з МЧ склала програма WinСecil V2.2., призначена для вводу, обробки й дослідження звукових сигналів. За допомогою цієї програми були отримані комп’ютерні інтонограми (для кожного з висловлювань) з автоматичним позначенням огинаючої основного тону й інтенсивності мовленнєвого фрагмента висловлювання на часовій вісі реальної тривалості звучання.

Дані електроакустичного аналізу було оброблено математично з використанням інструментарію симптоматичної та ймовірнісної статистики. Розподіл вихідних статистичних даних щодо висловлювань, які містять МЧ, у вигляді варіаційних рядів значно прискорив процедуру вирахування статистичних характеристик і виявлення відповідності вибірки закону розподілення виміряних величин.

При інтонографічному аналізі були описані не лише точкові статичні методи, але й динамічні (або функціональні), які дають можливість вивчити характер зміни ознак у часі, аналізувати так звані ряди динаміки. Отже, використовувалися методи вирахування характеристик мовленнєвих явищ як випадкових величин і як випадкових функцій.

Третій розділ „Просодична організація висловлювань, які містять модальні частки” присвячено опису результатів перцептивного, електроакустичного та функціонального динамічного аналізів просодичної організації висловлювань з МЧ німецького діалогічного мовлення.

Проведене комплексне експериментально-фонетичне дослідження дало можливість визначити основні закономірності просодичної організації висловлювань, що містять МЧ; встановити диференційні ознаки просодії названих висловлювань; простежити кореляцію між МЧ, просодією та прагматичною установкою висловлювань у залежності від їх комунікативного типу.

Результати аудиторського аналізу дають підставу стверджувати, що акустичні ознаки висоти мелодії, гучність і темп висловлювань з МЧ для всіх комунікативних типів у сучасному німецькому звуковому мовленні на рівні сприйняття є їх відмітними ознаками (у порівнянні з трансформами без МЧ).

Встановлено, що висловлювання з будь-якою з досліджуваних МЧ для кожного комунікативного типу на рівні сприйняття відрізняються від відповідних висловлювань без МЧ специфічною просодичною структурою з різним кількісним співвідношенням ознак, сприйнятих акустично: більшою кількістю випадків високого і середнього висотного рівня та різкішим підйомом, в основному, при висхідно-низхідному русі основного тону, та меншою кількістю випадків низького висотного рівня; більшою кількістю випадків прискореного або уповільненого темпу вимови; наявністю емоційного забарвлення при вимові.

Зведені дані комп’ютерного аналізу збіглися з висновками, отриманими нами в ході аудиторського аналізу, про те, що висловлювання з МЧ та їх трансформи без МЧ розрізняються за об’єктивними частотними, динамічними і темпоральними показниками як структурних елементів, так і всього висловлювання в цілому.

Було встановлено, що висловлювання з МЧ відрізняються від висловлювань без відповідних часток вищими значеннями пікової ЧОТ усіх структурних елементів висловлювання. Найяскравіше ці розбіжності спостерігалися в реалізації інформантів-жінок для всіх досліджуваних комунікативних типів, причому найбільший вплив на ЧОТ справляли МЧ denn, ja, mal, schon.

Аналіз частотного діапазону структурних елементів висловлювань з МЧ продемонстрував, що чіткою розрізнювальною ознакою як для чоловічих, так і для жіночих голосів був ширший частотний діапазон у корпусі, ядрі та позаядерній (післяядерній) частині, причому ця відмітна особливість виявлялася однаково у всіх дикторів. Максимальні розбіжності в частотному діапазоні висловлювань з МЧ та без МЧ було відзначено у всіх дикторів у питальних і спонукальних висловлюваннях; найменші – в оповіді.

Інтонографічний аналіз досліджуваних висловлювань показав, що характер руху основного тону у висловлюваннях з МЧ має ряд специфічних особливостей, а саме – різкіше підвищення тону на таких структурних елементах висловлювання, як корпус і ядро, та більше пониження тону в позаядерній частині. Цей факт свідчить про уяскравлення інтонації у висловлюваннях з МЧ у кожному комунікативному типі, що підтвердила також побудова узагальнених тональних контурів.

Електроакустичний аналіз параметрів інтенсивності висловлювань з МЧ, показав, що у значеннях пікової інтенсивності позаядерних складів зафіксовано найменші розбіжності між висловлюваннями з МЧ та без МЧ. Найчіткіші та стабільніші розбіжності у всіх дикторів мали показники пікової інтенсивності перших наголошених складів, корпусу та ядра, незалежно від комунікативної спрямованості висловлювань.

Разом з тим, виявлено, що динамічна структура висловлювань з МЧ полягає, насамперед, у стабільному збільшенні пікових значень інтенсивності в передядерній, ядерній та післяядерній частинах висловлювань як у дикторів-чоловіків, так і у дикторів-жінок. Найбільший вплив на показники пікової інтенсивності здійснювали МЧ ja, mal, schon, wohl та einfach, причому майже у всіх дикторів. Максимальні розбіжності в діапазоні інтенсивності висловлювань з МЧ та без МЧ на основі узагальнених енергетичних контурів відзначено в оповідних та спонукальних висловлюваннях.

Електроакустичний аналіз параметрів тривалості засвідчив, що суттєву роль у просодичній організації висловлювань з МЧ відіграє тривалість корпусу і позаядерної частини висловлювання незалежно від комунікативного типу. У тривалості ж перших наголошених та ядерних складів не було виявлено чітких закономірностей, що відрізняють висловлювання з МЧ від їх трансформів без МЧ.

Слід відзначити, що максимальний діапазон зміни середньоскладової тривалості корпусу та всього висловлювання з МЧ у цілому,

в порівнянні з висловлюваннями без МЧ, за деякими МЧ збігався у дикторів-чоловіків та дикторів-жінок: в оповідних висловлюваннях – з МЧ wohl; у спонуканні – з МЧ schon; у спеціальному питанні – з МЧ auch, denn, mal, wohl; у загальному питанні – з МЧ schon та wohl.

Застосування найновішого програмного забезпечення сприяло проведенню сегментації мовленнєвого потоку та виокремленню з нього досліджуваних одиниць на супрасегментному рівні з високим ступенем надійності. Поєднання візуального та аудитивного контролю сегментації звукового мовлення забезпечило рівень якісно-кількісного аналізу акустичних параметрів мовлення.

Отримані нами результати характерні як для чоловічих, так і для жіночих голосів, що свідчить про позагендерну лінгвістичну значимість виявлених закономірностей. Експериментальні дані дають змогу описати просодичні портрети висловлювань з МЧ основних комунікативних типів у німецькому діалогічному мовленні наступним чином:

1. Оповідні висловлювання з МЧ: висхідно-низхідний тон; логічний або слабкий емфатичний наголос; прискорений, рідкіше уповільнений темп; розширений діапазон ЧОТ; яскраво виражена варіативність мелодії. В оповіді максимальний вплив на просодичні характеристики ЧОТ та інтенсивності здійснюють частки doch, mal, schon;

2. спонукальні висловлювання з МЧ: висхідний або висхідно-низхідний тон; емфатичний або посилений фразовий наголос; прискорений або уповільнений темп; розширений діапазон ЧОТ; яскраво виражена варіативність мелодії. Максимально впливають на ЧОТ та інтенсивність спонукальних висловлювань частки doch, schon, ja;

3. спеціальні питання з МЧ: висхідно-низхідний або змішаний тон; логічний наголос; прискорений темп; розширений діапазон ЧОТ; відсутність варіативності мелодії. В такому типі питання найбільший вплив на просодичні характеристики справляють МЧ denn, ja, schon;

4. загальні питання з МЧ: висхідний або змішаний тон; емфатичний або логічний наголос; прискорений темп; розширений діапазон ЧОТ; слабко виражена варіативність мелодії. Просодичні характеристики загальних питань мали максимальні показники за наявності МЧ denn, ja, schon, mal, einfach.

Наявність МЧ у висловлюваннях будь-якого з досліджуваних комунікативних типів змінює УІК, що виявляється у збільшенні частотного максимуму висловлювань з МЧ, розширенні їх частотного діапазону, зміщенні максимального рівня ЧОТ у вищі регістрові зони, тобто просодична структура висловлювань з МЧ є більш варіативною у порівнянні з аналогами без МЧ (див. рис. 1, 2).

Корпус Ядро Позаядерна (післяядерна) частина

Висловлювання дикторів-жінок з МЧ Висловлювання дикторів-жінок без МЧ

Висловлювання дикторів-чоловіків з МЧ Висловлювання дикторів-чоловіків без МЧ

Рис. 1. Узагальнений тональний контур оповідних висловлювань з МЧ у порівнянні з висловлюваннями без МЧ

Корпус Ядро Позаядерна (післяядерна) частина

Висловлювання дикторів-жінок з МЧ Висловлювання дикторів-жінок без МЧ

Висловлювання дикторів-чоловіків з МЧ Висловлювання дикторів-чоловіків без МЧ

Рис. 2. Узагальнений тональний контур спонукальних висловлювань з МЧ у порівнянні з висловлюваннями без МЧ

Отже, отримані в ході проведення експерименту результати аналізу висловлювань з МЧ підтверджують висунуту нами гіпотезу про існування цілої низки частотних, динамічних і темпоральних характеристик, що служать для опису просодичної організації та диференціації висловлювань різних комунікативних типів у діалогічному мовленні.

ВИСНОВКИ

Розв’язання основних завдань дослідження дало змогу зробити наступні висновки:

1. Серед акустичних ознак, які найбільш чітко диференціюють висловлювання з досліджуваними МЧ, відзначаються ЧОТ, тональний контур завершення та характер руху тону протягом усього висловлювання. Велике значення для ідентифікації висловлювань з МЧ мали також: пікова ЧОТ усіх структурних елементів, частотний інтервал структурних елементів висловлювань, частотний діапазон; пікова інтенсивність перших наголошених, корпусу та ядерних складів; середньоскладова тривалість висловлювань з МЧ. Таким чином, зв’язність висловлювань у діалозі забезпечується на фонетичному рівні цілим комплексом просодичних засобів, що виступають у складній взаємодії як один з одним, так і з МЧ, що підсилюють дію просодичних засобів і тим самим збільшують виразність мовлення.

2. МЧ найчастіше утворюють єдине фонетичне ціле з дієсловом, сприяють додатковому смисловому виділенню слова, щодо якого МЧ займає ліву контактну позицію. Виділення здійснюється за рахунок певних просодичних елементів, у тому числі наголосу, який МЧ „перетягує” на контактно розташоване справа від неї слово. Крім того, висловлювання з МЧ відрізняються більшою тривалістю низхідної гілки інтонаційного контуру, що свідчить про яскравість інтонації, тобто створюється такий інтонаційний малюнок висловлювання, за яким визначається наявність у мовця емоційного настрою. Завдяки МЧ мовець акцентує увагу співрозмовника на тих компонентах висловлювання, які, з його точки зору, є особливо значущими у ситуації спілкування.

3. Дослідження просодичних засобів організації німецького діалогічного мовлення, а також аналіз впливу МЧ на просодичне оформлення висловлювань довели актуальність даної проблеми, оскільки саме просодія формує типологію комунікативних форм. МЧ акумулюють суб’єктивно-модальні значення висловлювань діалогічного мовлення і детермінують, таким чином, уживання лексичних, граматичних, синтаксичних і просодичних засобів для експлікації певних значень та формування діалогічного спілкування.

4. МЧ можна назвати інформативними елементами висловлювань німецького розмовного діалогічного мовлення, які при виконанні своїх специфічних функцій у процесі комунікації корелюють із просодичними характеристиками висловлювань усіх комунікативних типів. МЧ є організуючим елементом у фонаційному оформленні висловлювань, отже, їх роль у висловлюваннях досить важлива для діалогічного мовлення й істотна для мови взагалі.

5. Вживання МЧ тісно пов’язано з прагматичним складником висловлювання, крім того, особливості функціонування МЧ та їх впливу на просодичну організацію діалогічного мовлення характеризують німецьку мовленнєву культуру в цілому. У носіїв мови процес вибору і використання МЧ є автоматизованим і завжди ситуаційно зумовленим. Для тих, хто вивчає німецьку мову як іноземну, використання МЧ становить певну проблему. Адекватне ж володіння навичками німецького розмовного мовлення передбачає правильне вживання МЧ. З цього випливає, що при навчанні німецького розмовного мовлення необхідно приділяти спеціальну увагу цьому функціональному класу незмінних слів.

6. У діалозі, де планування та реалізація висловлювань детерміновано низкою лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, партнери для досягнення комунікативного наміру застосовують найрізноманітніші засоби мовного та немовного вираження. Отже, вивчення особливостей впливу МЧ на просодичну організацію висловлювань діалогічного мовлення наблизить дослідників до розуміння процесів кодування і декодування інформації в цьому виді мовленнєвої діяльності.

Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях автора:

1. Никифоренко И.В. Акустические критерии отграничения эмоционально окрашенного высказывания от нейтрального (экспериментальное исследование на материале современного немецкого языка) // Записки з романо-германської філології. – Одеса: Латстар, 2000. – Вип. 7. – С. 209-215.

2. Никифоренко И.В. Интонация вопросительных предложений, содержащих модальные частицы (экспериментальное исследование на материале немецкого спонтанного диалога) // Записки з романо-германської філології. – Одеса: Латстар, 2002. – Вип. 12. – С. 138-145.

3. Никифоренко И.В. Интонационные модели некоторых вопросительных предложений // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2002. – Вип. №567. – С. 125-131.

4. Никифоренко И.В. Восходящее завершение в некоторых типах предложений в современном немецком языке (акустическое исследование) // Матеріали звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету РГФ, присвяченої 135-річчю ОДУ (квітень 2000 р.). – Одеса: Латстар, 2000. – С. 25-27.

5. Кулина І.Г., Никифоренко І.В. Акустичні характеристики еліптивних займенникових питальних фраз, які виражають радість, засмучення в німецькому діалозі // Ш Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам’яті проф. В.Л.Скалкіна (19-20 грудня 2002 р.). Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 2002. – С. 194-197.

6. Никифоренко І.В. Модальні частки в інтонаційному оформленні модально-емоційної групи радості і засмучення (на матеріалі сучасної німецької мови) // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес: Матеріали Міжнародної наукової конференції (24-25 листопада 2004 р.). – Чернівці: Рута, 2004. – С. 199-200.

7. Кулина И.Г., Никифоренко И.В. Об использовании аудиоматериалов в обучении диалогической речи (на материалах немецкого языка) // IV Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам’яті проф. В.Л.Скалкіна (27-28 січня 2005 р.). Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 2005. – С. 214-219.

8. Никифоренко И.В. Модальные и интонационные оттенки значений немецких частиц // Новітня філологія. ? Миколаїв: МДГУ, 2005. – Вип. 2 (22). – С.164-165.

9. Кулина И.Г., Никифоренко И.В. К проблеме функциональности модальных частиц в современном немецком языке // Функционализм как основа лингвистических исследований: XII Международная конференция по функциональной лингвистике (3-7 октября 2005 г.). Сборник научных докладов. – Симферополь, 2005. – С. 242-243.

10. Кулина И.Г., Никифоренко И.В. Влияние модальных частиц на просодическое оформление высказываний в немецкой диалогической речи // Науковий вісник південноукраїнського державного педагогичного університету ім. К.Д. Ушинського: Лінгвістичні науки. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2005. – Вип. 1. – С. 45-53.

11. Никифоренко И.В. Реализация модальных частиц в немецких спонтанных диалогах // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали IV-ої Міжвузівської конференції молодих учених (1-3 лютого 2006 р.). – Донецьк, 2006. – Ч.2. – С. 118-120.

12. Никифоренко И.В. Роль статистического анализа при исследовании просодии звучащей речи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. – Харків: Константа, 2006. ? Вип. 50. – С. 105-109.

13. Никифоренко И.В. Модальные частицы в немецкой диалогической речи // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. – Симферополь: ТНУ, 2006. – Т. 19 (58). – №4. – С. 141-144.

14. Кулина І.Г., Никифоренко І.В. Роль модальних часток у просодичній організації діалогічних єдностей в німецькій мові // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 7. – С. 174-181.

АНОТАЦІЯ

Никифоренко І.В. – Просодична організація висловлювань з модальними частками в німецькій мові (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі діалогічного мовлення). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. – Одеса, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню просодії висловлювань з модальними частками (МЧ) у німецькому діалогічному мовленні. На прикладі висловлювань з найчастотнішими в сучасній німецькій мові МЧ, серед яких auch, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, ja, mal, schon, wohl, визначено диференційні ознаки просодії висловлювань у залежності від їхнього комунікативного типу (оповідь, спонукання, питання), місцерозташування частки та її комунікативно-прагматичних функцій у складі діалогічних єдностей (ДЄ).

Результати проведеного дослідження показали, що просодія є найважливішим механізмом фонаційного оформлення висловлювання німецького діалога. Серед акустичних ознак, які чітко диференціюють висловлювання з МЧ, відзначаються: ЧОТ, тональний контур завершення, характер руху тону, інтенсивність, середньоскладова тривалість. Отримані результати характерні як для чоловічих, так і для жіночих голосів, що свідчить про позагендерну лінгвістичну значимість виокремлених закономірностей.

МЧ є інформативними елементами висловлювань діалогічного мовлення. При виконанні своїх специфічних функцій у процесі комунікації МЧ корелюють із просодією висловлювань усіх комунікативних типів та збільшують при цьому виразність мовлення. Оскільки МЧ мають комунікативну заданість та слугують орієнтирами мовленнєвої поведінки, то вони містять значну прагматичну інформацію. Таким чином, впливаючи на просодичну організацію висловлювань та прагматичний бік спілкування, МЧ характеризують німецьку мовленнєву культуру в цілому.

Ключові слова: просодія, висловлювання, комунікативний тип висловлювання, діалогічне мовлення, діалогічна єдність (ДЄ), модальна частка (МЧ), частота основного тону, інтенсивність, тривалість.

АННОТАЦИЯ

Никифоренко И.В. – Просодическая организация высказываний с модальными частицами в немецком языке (экспериментально-фонетическое исследование на материале немецкой диалогической речи). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Одесский национальный университет им. И.И.Мечникова. – Одесса, 2007.

Диссертация посвящена экспериментально-фонетическому исследованию просодии высказываний с модальными частицами (МЧ) в немецкой диалогической речи. В работе определена просодическая организация высказываний с наиболее частотными в современной немецкой диалогической речи модальными частицами. К ним относятся: auch, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, ja, mal, schon, wohl. В ходе исследования изучалось влияние названных частиц на просодические характеристики высказываний основных коммуникативных типов (повествования, побуждения и вопроса) в составе диалогических единств (ДЕ).

Традиционное описание просодического оформления высказываний с МЧ получило дальнейшее развитие в виде интонационных портретов каждого из исследуемых коммуникативных типов высказываний диалога в сравнении с трансформами аналогичных высказываний без МЧ. Полученные в результате электроакустического анализа объективные физические параметры высказываний с МЧ согласуются с результатами перцептивного анализа. Установлено, что высказывания с МЧ для каждого коммуникативного типа на уровне восприятия отличаются от соответствующих трансформов без МЧ специфической просодической организацией с различным количественным соотношением акустически воспринимаемых признаков: высотным уровнем, движением основного тона, темпом произнесения и наличием эмоциональной окраски. Высказывания с МЧ характеризуются рядом объективных частотных, динамических и темпоральных признаков как структурных элементов высказывания, так и всего высказывания в целом. К ним относятся: высокие значения пиковой частоты основного тона (ЧОТ) всех структурных элементов высказывания; широкий частотный диапазон в корпусе,