УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР“
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”
НАЛИВАЙКО ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА
УДК 619:616.973:616.981
НЕЙCЕРІОЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ
(епізоотологічний моніторинг, діагностика та заходи профілактики)
16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора ветеринарних наук
Харків – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті птахівництва Української академії аграрних наук.
Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор,
член–кореспондент УААН
СТЕГНІЙ Борис Тимофійович,
ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини”, директор.
Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор,
ПАНІКАР Ігор Іванович , Сумський національний
аграрний університет, завідувач кафедри вірусології,
патанатомії і хвороб птиці;
доктор ветеринарних наук, професор
СКИБИЦЬКИЙ Володимир Гурійович,
Національний аграрний університет, завідувач
кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології;
доктор ветеринарних наук, професор,
ІВЧЕНКО Василь Мусийович,
Інститут післядипломного навчання керівників
та спеціалістів ветеринарної медицини,
м. Біла Церква, завідувач кафедри діагностики
інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин.
Захист відбудеться “ 16 ” жовтня 2007 року о 9 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 у ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.
Автореферат розісланий “ 12 ” вересня 2007 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор ветеринарних наук, професор Бабкін А.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Птахівництво – одна з галузей тваринництва, яка першою стала на шлях інтенсивного розвитку і за короткий період вийшла на передові позиції щодо виробництва дешевих дієтичних продуктів харчування – пташиного м’яса і яєць.
Соціально-економічні зміни, які розпочалися в СРСР на початку 90-х років, призвели до зменшення поголів’я птиці, виробництва продукції і розпаду птахогосподарств. Проте, незважаючи на кризові явища, настав час, коли в країні перед працівниками сільського господарства постали задачі щодо прискореного відродження галузі і найближчим часом необхідно було збільшити виробництво птахівничої продукції. Вже у 2004 році виробництво яєць порівняно з 2000 роком в сільськогосподарських підприємствах збільшилось у 1,9 раза, виробництво м’яса птиці – в 6 разів і склало 305 тис.тонн. На 1.01.2005 року поголів’я птиці в усіх категоріях господарств в Україні склало близько 154 млн голів, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах 50,1 млн голів, господарствах населення 103,9 млн голів.
Стабілізувалась епізоотична ситуація по багатьох інфекційних хворобах, але реформування агропромислового комплексу в Україні та безконтрольний завіз нових видів і кросів птиці, гібридного молодняку, інкубаційних яєць призвів до виникнення нових хвороб невиясненої етіологіі, які наносять значні економічні збитки багатьом птахівничим господарствам різних регіонів країни. Внаслідок економічної нестабільності і збільшеного завозу з-за кордону імпортних порід рейнських та датських гусей, індиків кросу “Хідон”, курей кросів “Ломанн коричневий”, “Дoмiнaнт”, “Хай-Лайн білий”, “Хай-Лайн коричневий”, “Дeкaлб білий”, “Хайсекс коричневий”, “Іза біла” з’явилося нове захворювання статевих органів і слизової оболонки клоаки сільськогосподарської птиці батьківських і промислових стад, яке призводить до вимушеної вибраковки дорослого поголів’я (від 3 % до 20 %), значного зниження продуктивності (до 30 %) і заплідненості яєць у водоплавної птиці (від 20 % до 70 %), що відчутно гальмує розвиток птахівництва. Гостра форма захворювання у курей спостерігається під час інтенсивної несучості, у індиків та водоплавної птиці – в племінний період.
Перші повідомлення про ураження статевих органів у качок і курей невідомої етіології було зроблено німецькими вченими у 1954-1955 роках, індиків – американськими вченими у 1985 році (Hunter J.M. et al., 1954; Luhrs E. et al., 1955; Metz A. et al.,1985). У 1971-1989 роки фібринозно-некротичні ураження статевих органів і клоаки у гусей реєстрували в Угорщині (Szep J. et al., 1971), Ізраїлі (Bummer A. et al., 1973), Чехословаччині (Renes G. et al., 1973), Польщі (Gazdzinski P., 1981), Німеччині (Behr K.-P. et al., 1989).
На території колишнього СРСР аналогічне захворювання, яке характеризувалось запаленням слизової оболонки клоаки у гусинь і статевого органу у гусаків вперше було зареєстровано у 1975 році в птахогосподарствах Латвії і Омської області (Контримавичус Л.М. и соав., 1975; Фадин В.С. и соав., 1975), в Україні – у 1978 році (Наливайко Л.І., 1982), у курей в одному з птахогосподарств Росії – у 1982 році (Бессарабов В.Ф., 1985). Дослідженнями, які проводились угорськими (Szep J. et al., 1971) і російськими (Фадин В.С. и соав., 1975) вченими, встановлено, що хвороба має бактеріальну етіологію, збудником є мікроорганізми із родини Neisseriaсеае, роду Neisseria.
За результатами наших досліджень протягом останніх 7 років (1999-2005 рр.) у птахогосподарствах України серед курей імпортних кросів, завезених із Словенії, Голандії, США, Угорщини, спостерігалось поширення фібринозно-некротичних запалень слизової оболонки клоаки, так званих “клоацитів” (Наливайко Л.І., 2003-2007). До наших досліджень “клоацити” курей і індиків та захворювання статевих органів качок в птахогосподарствах не реєстрували. У зв’язку з цим набуло актуальності вивчення епізоотичної ситуації щодо поширення “клоацитів” сільськогосподарської птиці (індиків, курей, качок), етіології, розробка специфічних методів лабораторної діагностики, профілактики та заходів боротьби з цією хворобою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась згідно планової тематики науково-дослідної роботи Інституту птахівництва УААН “Вивчити епізоотичну ситуацію і розробити методи діагностики та профілактики нейсеріозу індиків”, № ДР UA 01000700P (1990-1994 рр.) та “Вивчити етіологію хвороби “клоацитів” курей та качок”, № ДР UA 0101U001688 (2002-2003 рр.).
Мета і задачі досліджень. Мета досліджень – провести епізоотологічний моніторинг, вивчити клініко-епізоотологічні особливості перебігу нейсеріозу індиків, курей, качок та патоморфологічні зміни в органах і тканинах; виділити збудника хвороби, розробити методи лабораторної діагностики та заходи боротьби і профілактики.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:–
провести епізоотологічний моніторинг, визначити поширення, джерело і шляхи передачі нейсеріозу в індичих, курячих та качиних господарствах України;–
вивчити у порівняльному аспекті клінічну картину та патоморфологічні зміни при цьому захворюванні у індиків, курей та качок;–
ізолювати збудника захворювання, вивчити його тинкторіальні, культурально-морфологічні, біохімічні, антигенні та патогенні властивості;–
розробити еритроцитарний діагностикум для реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) та дослідити її діагностичну цінність; –
вивчити чутливість ізольованих штамів до медикаментозних препаратів;–
розробити засоби профілактики та боротьби з нейсеріозом в птахогосподарствах України.
Об’єкт дослідження: нейсеріоз сільськогосподарської птиці.
Предмет дослідження: клініко-епізоотологічні особливості перебігу хвороби, патоморфологічні зміни в органах при нейсеріозі, біологічна характеристика штамів збудника, лабораторні методи діагностики нейсеріозу, медикаментозні засоби лікування і профілактики.
Методи дослідження: в роботі використали епізоотологічний, клінічний, патоморфологічний, бактеріоскопічний, бактеріологічний, електронно-мікроскопічний, біохімічний, серологічний, статистичний методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в птахогосподарствах 10 областей України протягом 1990-2003 рр. у продуктивний період індиків, курей та качок проведено епізоотологічний моніторинг і встановлено захворювання на нейсеріоз. Від хворої птиці ізольовано й ідентифіковано штами збудника хвороби. Встановлено, що основним джерелом його розповсюдження є хвора і перехворіла птиця, збудник передається трансоваріально і статевим шляхом. Вивчено тинкторіальні, морфологічні, культуральні, біохімічні, антигенні та патогенні властивості ізольованих культур нейсерій, розроблено методику отримання нейсеріозних діагностичних сироваток крові. За допомогою РНГА встановлено антигенну спорідненість між штамами збудника нейсеріозу (Neisseria spp. turkeys, Neisseria spp. hens, Neisseria spp. ducks).
Розроблено і впроваджено методи лабораторної діагностики нейсеріозу.
Вивчено патоморфологічні зміни внутрішніх органів при нейсеріозі у індиків, курей і качок, які характеризуються десквамацією і ерозією багатошарового щільного епітелію та некрозом гладком’язевих міоцитів у стінці клоаки хворої птиці; морфологічними змінами стінки сім’явиносної протоки у самців; некрозом сперматогоній; осередковими некрозами і деструкцією гепатоцитів; контрактурними змінами з наявністю колоній мікроорганізмів у м’язевих волокнах міокарду, що має діагностичне значення при постановці діагнозу на нейсеріоз; визначено місця локалізації збудника.
Розроблено і впроваджено технологію виготовлення нейсеріозного антигену та еритроцитарного діагностикуму для досліджень сироваток крові в РНГА, діагностична цінність якого визначена експериментально і в умовах виробництва на птиці різних порід, кросів і віку.
Визначено чутливість ізольованих штамів збудника нейсеріозу до антибіотиків і лікарських препаратів, розроблено і впроваджено в птахогосподарствах України схему застосування лікувально-профілактичних засобів, що забезпечило збереження високопродуктивних
батьківських і промислових стад птиці у продуктивний період.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів багаторічних наукових досліджень розроблено і впроваджено лабораторні (бактеріологічні та серологічні) методи діагностики нейсеріозу птиці, методичні рекомендації: “Діагностика та профілактика нейсеріозу сільськогосподарської птиці” (ухвалені і затверджені вченою радою Інституту птахівництва УААН, протокол № 10 від 8 липня 1998 року); “Діагностика та профілактика нейсеріозу сільськогосподарської птиці (доповнені)” (затверджені науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України, протокол № 1 від 12 грудня 2003 року); “Серологічна діагностика нейсеріозу птиці з використанням еритроцитарного діагностикума для РНГА” (затверджені науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України, протокол № 4 від 23 грудня 2004 року); ДСТУ “Птиця сільськогосподарська. Методи лабораторної діагностики нейсеріозу” (ухвалені і затверджені Технічним комітетом стандартизації № 149 ДНКІБШМ за № 169/06, від 21.12.2006 р.), передані на затвердження у Держспоживстандарт України.
Ізольовані від хворих індиків, курей та качок штами нейсерій (Neisseria spp. turkeys, Neisseria spp. hens, Neisseria spp. ducks) депоновано до Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів (довідка № 95 від 05.02.2004 року).
Розроблено нормативну документацію (НД) на еритроцитарний діагностикум нейсеріозу птиці для РНГА, який застосовується з метою визначення епізоотичного стану птахогосподарств щодо нейсеріозу. НД затверджено головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, 2002 рік. ТУ У 24.4-00497169-625-2001, № 100/008254 від 22.11.2002 р. “Настанова по застосуванню еритроцитарного антигену для діагностики нейсеріозу (гонореї) птиці в реакції непрямої гемаглютинації (РНГА)” № 15-14/16 від 13.02.2004 р.
Матеріали дисертації викладені в наукових статтях, книгах та інших публікаціях, а також включені до навчального плану й робочої програми з курсу лекцій “Епізоотологія та інфекційні хвороби” для студентів факультету ветеринарної медицини Сумського національного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Санкт-Петербурзької ветакадемії.
Отримано два патенти: “Еритроцитарний діагностикум для РНГА
при нейсеріозі птиці № 71176 від 15 листопада 2004 року і “Спосіб
виготовлення антигену для діагностики нейсеріозу птиці” заявка на винахід № 200607626 від 07.07.2006, опубліковано 15.02.2007. - Бюл. № 2. На наукову працю – “Діагностика, профілактика та заходи боротьби з нейсеріозом сільськогосподарських птахів” отримано авторське право (№ 12311 від 18.01.2005).
Розроблено схему застосування медикаментозно-профілактичних засобів при нейсеріозі, яка використовується у неблагополучних щодо нейсеріозу птахогосподарствах, що зберігає батьківське і промислове поголів’я птиці на 99-99,9 %, збільшує несучість на 2,5-4,0 %, заплідненість яєць – до 80,0-93,0 %, вивід молодняку – 66,0-84,0 %.
Результати наших досліджень впроваджено у птахогосподарства України.
Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні епізоотологічного обстеження птахівничих господарств щодо нейсеріозу, ізоляції та ідентифікації збудника хвороби, вивченні його біологічних властивостей, аналізі та статистичній обробці результатів, формулюванні наукових положень та висновків; особисто розроблена лабораторна діагностика нейсеріозу та заходи профілактики цього захворювання. Патоморфологічні дослідження з використанням електронної мікроскопії проводилися спільно із співробітниками Харківського медичного університету (фірма “Медіум” ЛТД”); Інституту загальної і невідкладної хірургії АМНУ (м. Харків).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданнях Вченої ради Інституту птахівництва УААН (1985-2004 рр.) та науково-практичних конференціях: всесоюзній (м. Ломоносов, С-Петербург, 1985 р.) та республіканських конференціях молодих вчених (м. Харків, 1991, 1992 рр.); другій конференції Балтійських країн з птахівництва (м. Вільнюс, 1994 р.); десятому Європейському симпозіумі з водоплавчої птиці (м. Галлє, Німеччина, 1995 р.); першій та другій наукових конференціях з птахівництва Українського відділення ВНАП (м. Харків, 1993 р., 1996 р.); ювілейній конференції, присвяченій 50-річчю вузу Нітра в Іванці при Дунаї (м. Нітра, Словакія, 1997 р.); п’ятій міжвузівській конференції паразитоценологів України (м. Луганськ, 1997 р.); семінарі-навчанні у ВНО “Укрптахопром” (м. Київ, 1998 р.); сьомій конференції балтійських країн з птахівництва (м. Рига, 1999 р.); семінарі з працівниками птахогосподарств Харківської області (м. Харків, 1999 р.); двадцять першому всесвітньому конгресі з птахівництва (м. Монреаль, Канада, 2000 р.); третій Українській конференції з птахівництва з міжнародною участю (м. Алушта, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції з птахівництва “Проблеми промислового та фермерського птахівництва” (ХДЗВА, м. Харків, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення
тваринництва” (ІЕКВМ, м. Феодосія, 2003 р.); четвертій Українській конференції з птахівництва з міжнародною участю (м. Алушта, 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ветеринарная медицина-2004: “Современные аспекты разработки, маркетинга и производства ветеринарных препаратов” (ІЕКВМ, м. Феодосія, 2004 р.); п’ятій Українській конференції з птахівництва з міжнародною участю (м. Алушта, 2004 р.); курсах підвищення кваліфікації головних і провідних лікарів ветеринарної медицини птахопідприємств та завідувачів Держлабораторій ветеринарної медицини зі спеціалізації “Птахівництво” (ХДЗВА, листопад 2006 р., червень 2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 39 наукових праць (20 одноосібно) у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, з них 1 монографія, 1 підручник, 3 рекомендації, 2 патенти (одноосібно).
Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 257 сторінках друкованого тексту і включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, пропозиції виробництву, список використаних джерел, додатки. Робота містить 26 таблиць та ілюстрована 60 рисунками. Список використаної літератури налічує 481 джерело, зокрема 154 зарубіжних авторів.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана впродовж 1990–2003 років у відділі профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УААН.
Дослідження проводили на індиках кросу “Хідон” (лініі “К” канадської популяції) і породі біла широкогруда (виведена в Інституті птахівництва УААН); курях кросів “Ломанн коричневий”, “Родоніт”, “Хай Лайн білий”, “Хай Лайн коричневий”, “Домінант”, породи род-айленд; качках кросу “Благоварський” та породних груп українська біла, які включають популяції сірих, білих, глинястих та чорних білогрудих качок.
Схема дослідів: вивчення поширення нейсеріозу проводили на базі птахогосподарств, де були виявлені хворі птахи: в ДПДГ “Борки”; СТОВ “Вільхуватка” Харківської області; ДППЗ “Головурівський” Київської області; ЗАТ “Партизан”, СТОВ “Южная-Холдинг”, птахофабриці “Восток” АР Крим; ГПР “Молодежный”, ТОВ агрофірма “Колос” Дніпропетровської області; СТОВ “Пролетарська птахофабрика”, “Красный лиман” Донецької області; “Куйбишевська птахофабрика”, СВК “Вільнянськ” Запорізької області з використанням епізоотологічних, бактеріоскопічних, бактеріологічних і серологічних методів досліджень.
Крім того, здійснювали дослідження, спрямовані на розробку засобів профілактики нейсеріозу птиці.
Електронно-мікроскопічні і патоморфологіні дослідження проводили в Харківському медичному університеті і лабораторії патоморфології Інституту загальної і невідкладної хірургії АМНУ, м. Харкова.
Годівлю птиці здійснювали у відповідності з існуючими “Рекомендациями по нормированному кормлению сельскохозяйственной птицы” під редакцією Фисинина В.И. (1992). Щільність посадки та мікроклімат відповідали ОНТП-88.
Всього в дослідах використано: дорослої птиці 1294 голови, у т.ч. індиків 445 голів; качок – 427 голів; курей – 422 голови; лабораторних тварин: кролів – 12 голів; білих мишей – 14 голів; морських свинок – 6 голів; ембріонів індичих, курячих, качиних – 700 штук, яєць всього 2238 штук; добового молодняку 232 голови; 1036 культур нейсерій: 268 культур, ізольованих від клінічно хворих індиків (з крові, печінки, селезінки, нирок, сперми, яєчних фолікулів, клоаки), у т.ч. ізолятів: з яєць – 45, добових індичат та індичат-“задохликів” – 39; від клінічно хворих курей – 598 ізолятів, у т.ч. добових курчат – 35, яєць – 51; від клінічно хворих качок – 170 ізолятів, у т.ч. добових каченят – 60, яєць – 19; виготовлено 100 гістологічних препаратів. Ізоляцію мікроорганізмів від клінічно хворої на нейсеріоз птиці, добового молодняку, яєць, отриманих від хворої птиці, вивчення морфологічних, біохімічних, серологічних, патогенних і біологічних властивостей, чутливість культур до антибіотиків проводили за методиками, наведеними у “Справочнике по микробиологическим и вирусологическим методам исследования” під редакцією М. О. Биргера (1982), “Методическом письме по культуральной диагностике гонореи” (1970) за наказом МОЗ СРСР № 936 від 4.07.85 р. “Об унификации лабораторных методов исследования в диагностике гонореи и трихомониаза” (1985), “Методических указаниях по определению чувствительности к антибиотикам возбудителей инфекционных болезней с.-х. животных” (1972); “Методических указаниях по определению чувствительности микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агаре с использованием дисков” (1983).
Ідентифікація ізольованих культур. Дослідження щодо ідентифікації культур мікроорганізмів, які були ізольовані від хворих індиків, курей та качок, проводили на основі вивчення їх морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей згідно з наказом МОЗ СРСР № 535 від 22.04.85 року“Об уніфікації мікробіологічних (бактеріологічних) методів досліджень,
які застосовуються в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ”. Диференціацію бактерій проводили відповідно до класифікації, наведеної в “Определителе бактерий Берджи” (1984) та Дж. Хоулта зі співавт. (1997), Topley and Wilsons (1997), в мікробіологічній
лабораторії ДУ “ІД та В АМН України”) (м. Харків).
Серологічну ідентифікацію культур проводили за допомогою реакції аглютинації (РА) з використанням комерційних групоспецифічних
менінгококових сироваток (серогрупи В, 69К, 293; А, С, Х,Y, Z, 29E, W-135), які виготовляються Московським науково-дослідним інститутом вакцин і сироваток ім. І.І. Мечникова, сироваток крові людей, хворих на гонорею, які були отримані в мікробіологічній лабораторії Державної Установи “Інститут дерматології та венерології АМН України” (ДУ “ІД та В АМН України”) (м. Харків) та гіперімунних нейсеріозних сироваток крові кролів, які виробляються за розробленою нами технологією в Інституті птахівництва УААН (м. Харків).
Ідентифіковані штами мікробних культур зберігали у ліофілізованому вигляді і під вазелиновим маслом (М.О. Биргер, 1967).
Гіперімунні сироватки до виділених штамів нейсерій одержували шляхом гіперімунізації кролів згідно ТУ У 24.4-00497169-625-2001. Одержані імунні та нормальні сироватки крові були ліофілізовані на підприємстві по виробництву бактеріологічних препаратів “Біолєк” (м. Харків).
Антигенні властивості ізольованих культур нейсерій вивчали за допомогою гонококової сироватки крові людей, отриманої у мікробіологічній лабораторії ДУ “ІД та В АМН України” (м. Харків); стандартних сироваток: діагностичної менінгококової адсорбованої сироватки, серогрупа В, 69К 293, сер. № 51 від 10.02.2001, виготовленої Московським науково-дослідним інститутом вакцин і сироваток ім. І.І. Мечникова; полівалентними аглютинуючими сальмонельозними сироватками груп Д, В, С, С2, Е1, серія 24, виготовлених Краснодарською біофабрикою, ГОСТ 16449-70 (настанова від 30 липня 1984 р.); полівалентною аглютинуючою ешерихіозною сироваткою ОКВ, виготовленою підприємством по виробництву бактерійних препаратів Московського науково-дослідного інституту вакцин і сороваток ім. І.І. Мечникова (серія 725, контроль 3982, 1989 р.).
При виготовленні еритроцитарного антигену використовували еритроцити барана або півня. Стабілізацію їх проводили 20 % розчином формаліну за методом Feeley (B. Fauconnier, 1958). З метою танізації еритроцитів використовували матричний розчин таніну 1:20000 на 0,9 %-у фізіологічному розчині (рН = 7,2).
Здатність інфекції поширюватись статевим шляхом вивчали за умов спільного утримання хворих на нейсеріоз качок і здорових селезнів породної групи українська біла. В індиків – штучного запліднення здорових індичок спермою хворих індиків та проведення бактеріологічних досліджень з метою ізоляції мікроорганізмів зі сперми. Перед постановкою і по закінченні досліду птицю досліджували бактріоскопічним та серологічним методами з метою виявлення специфічних антитіл (РНГА). У досліді були використані індики породи
біла широкогруда (лінія 6). Трансоваріальну передачу нейсеріозної інфекції вивчали в період несучості індиків породи біла широкогруда (лінія 6 – 15 голів, лінія А та В – 15 голів), курей кросу “Хай-Лайн білий” – 10 голів та породи род-айленд – 10 голів, качок кросу “Благоварський” – 10 голів. Від індичок збирали яйця кожні 5 діб, зберігали за температури не вище 10 єС і відносної вологи атмосферного повітря 80 %. Інкубацію яєць проводили в інкубаторі “Універсал-55” у відділі профілактики хвороб птиці. Під час інкубації враховували кількість незапліднених яєць, “завмерлих”, “задохликів” та вивід молодняку. Бактеріологічному досліджуванні підлягали свіжознесені яйця індичок, курей і качок та ембріони на 9-ту добу інкубації.
З метою раннього виявлення носіїв збудника нейсеріозу і визначення серологічного статусу в стадах птиці, нами був застосований еритроцитарний діагностикум для РНГА, виготовлений за власною методикою (Методичні рекомендації “Серологічна діагностика нейсеріозу птиці з використанням еритроцитарного діагностикума для РНГА”, 2004).
Для встановлення діагностичного титру антитіл за допомогою РНГА проводили дослідження сироваток крові, які були отримані від птиці благополучних щодо нейсеріозу господарств (відсутність клінічних ознак захворювання, негативні результати бактеріологічних та мікроскопічних досліджень мазків-відбитків з слизової оболонки клоаки), а також від індиків, курей та качок, інфікованих нейсеріями.
Морфологічні (культури нейсерій) і патоморфологічні (зміни у внутрішніх органах при нейсеріозі) дослідження проводили за допомогою електронної і світлової мікроскопії (Афанасьев Ю.И. и др., 1967; Шубин В.А., 1992). Для визначення характерних особливостей змін структурної організації тканин внутрішніх органів індиків, курей та качок при нейсеріозі, а також встановлення місць локалізації збудника захворювання нами було проведено відбір органів хворої і здорової птиці: міокард лівого шлуночка, печінка, нирки, селезінка, сім’яники, сім’явиносна протока, яйцепровід, клоака. Гістологічні дослідження шматочків тканин органів проводили згідно стандартних методик (Лилли Р., 1969; Автандилов Г. Г., 1998). Вивчалась загальна структура органів та наявність патоморфологічних змін.
Гістологічні зрізи виготовляли на мікротомі МС-2. Мікроскопічні препарати досліджували під мікроскопом МІКМЕД-1. Для отримання фотографій використовували негативні ролікові фотоплівки МІКРАТ-200 і МІКРАТ-300.
Патоморфологічні дослідження органів з метою встановлення місць локалізації нейсерій у тканинах проводили за загальноприйнятою методикою з використанням методів специфічного фарбування (Граму-Вейгерту, Левадіті).
Поєднання методів напівтонких (світлооптичних) і ультратонких
(електронно-мікроскопічних) зрізів дозволило у більш повному обсягу
виявити структурні зміни досліджуваних тканин внутрішніх органів птахів в умовах норми і при нейсеріозі (Цинзерлинг А. В., 1993).
Одержані результати проведених досліджень оброблені статистично за методом Ашмарина І. П. із співавт. (1962) із розрахунками середньоарифметичних величин та їх похибок (М±m). Вірогідність різниці (Р) між показниками, що порівнювались, обчислювали за критерієм Т Стьюдента. Економічну ефективність розраховували згідно “Методики определения экономической эффективности ветеринарных мероприятий” (1983), а також за Закомирдіним А. А. (1981) та Заволокою А. А. і співавт. (1991).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Епізоотологічний моніторинг щодо нейсеріозу птиці в регіонах України. З завозом імпортної птиці в птахогосподарствах багатьох регіонів країни почали спостерігати фібринозно-некротичне запалення слизової оболонки клоаки і статевих органів, яке мало тенденцію до поширення серед індиків, курей та качок. Так, у 1990 р., а потім 1996 р. запалення слизової оболонки клоаки, або так звані “клоацити” було зареєстровано в індиків кросу “Хідон”, завезеного з Канади в колишнє ДППЗ “Головурівський” Київської області і у ДПДГ “Борки” Харківської області, а через рік аналогічні симптоми хвороби почали спостерігати в індиків породи біла широкогруда, які вирощувались у цей період в господарствах.
У 1993 році в птахогосподарстві “Мирний” Сумської області з крові 5-добових курчат кросу “Ломанн коричневий” було ізольовано нейсерії. У 1997, 1999-2005 роках ці мікроорганізми виділяли в дорослих курей різних кросів при фібринозно-некротичному запаленні слизової оболонки клоаки. Кількість клінічно хворих по різним видам птиці коливалась від 0,1 % до 100 %.
У 1994 році захворювання статевих органів і слизової оболонки клоаки було відмічено у качок батьківського стада порідних груп українська біла після їх утримання у пташнику, де раніше утримували гусей, завезених в ДПДГ “Борки” з Латвії у 1987 році, а у 2002 році – у качок кросу “Благоварський” (табл. 1).
Клініко-епізоотологічні особливості перебігу нейсеріозу індиків у птахогосподарствах України. Дослідження щодо нейсеріозу індиків проводили в 3-х птахогосподарствах: ДППЗ “Головурівський”, птахофабрика “Старинська” та ДПДГ “Борки”. Запалення слизової оболонки клоаки у індиків встановлено у двох господарствах: ДППЗ “Головурівський” та ДПДГ “Борки”.
Таблиця 1
Поширення нейсеріозу серед різних видів птиці в регіонах України
№
п/п |
Область | Вид птиці | Рік
досліджен-ня | Вік птиці
(діб) | Виявлено клінічно хворих на період дослідження (%)
1 |
Харківська | індики
качки
кури | 1996
1994
1999-2005 | 360
240-360
140-450 | до 0,9
від 4,0 до 90,0
до 20,0
2 | Київська | індики
кури | 1990
2002 | 360-720
180 | до 30,0
до 3,0
3 | Полтавська | кури | 1993-2000 | добові
320 | -
до 10,0
4 | АР Крим | кури | 1997-2003 | 170-320 | від 2,0 до 10,0
5 | Луганська | курчата
кури | 1999-2004
2005 | добові
170-370 – |
до 10,0
6 | Сумська | курчата
кури | 1999-2001 | добові
120 |
до 10,0
7 | Донецька | кури | 2000-2002 | 160-500 | до 20,0
8 | Дніпропетровська | кури | 2001, 2002, 2004 | 240-270 | від 2,0 до 40,0
9 | Запорізька | качки | 2002 | 240 | до 20,0
10 | Херсонська | качки | 1999 | 120 | до 5,0
У 1990 році у ДППЗ “Головурівський” утримували 25 тис. голів батьківського стада індиків. Епізоотологічне обстеження було проведено з причини виявлення запалення слизової оболонки клоаки у птиці кросу “Хідон” і породи біла широкогруда, що приводило до завищеного вибракування дорослого поголів’я і значного зниження виводу молодняку. Захворювання характеризувалось фібринозно-некротичним запаленням слизової оболонки клоаки, її ущільненням, утворенням тріщин, ерозій, виразок на її поверхні та розривів стінок клоаки, роздзьобів, що приводило до загибелі птиці.
Діагноз на нейсеріоз ставили на підставі комплексних досліджень: наявності клінічних ознак хвороби, результатів експрес-діагностики (виявлення грамнегативних диплококів у нативних мазках), виділення збудника, вивчення його тинкторіальних, культурально-морфологічних, біохімічних властивостей і результатів серологічних досліджень з використанням гонококових та нейсеріозних імунних сироваток крові.
ДППЗ “Головурівський” зазнало значних економічних збитків. У
пік несучості було вимушено забито 750 голів (30 %) із загальної
кількості птиці у пташнику 2,5 тисячі голів. Кількість вимушено забитої хворої птиці (самців та самок) щомісяця коливалася від 5 до 10 %. Всього по господарству (на 25000 голів) економічний збиток за рахунок вимушено забитої хворої птиці і зниження виводимості яєць на 50 % склав 4,3 млн. грн. за один племінний сезон. У перерахунку на 1 тис. голів дорослої птиці господарство недоодержало 172 тис. гривень.
Джерелом інфекції була хвора і перехворіла птиця. Перезараженню сприяло порушення санітарно-гігієнічних норм під час штучного запліднення самок.
Клініко-епізоотологічні особливості перебігу нейсеріозу курей в птахогосподарствах України і АР Крим. Дослідження проводили у птахогосподарствах Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської областях та АР Крим. При епізоотологічному обстеженні поголів’я курей промислового і батьківського стад кросів “Хай-Лайн білий”, “Родоніт”, “Ломанн коричневий”, “Беларусь-9”, курей-бройлерів кросу “Гібро”, встановлені клінічні ознаки хвороби були ідентичні таким, що спостерігали в індиків.
У птахогосподарстві “Красный Лиман” Донецької області фібринозно-некротичне запалення клоаки в курей кросів “Ломанн коричневий” і “Родоніт” віком 160 -500 діб спостерігали протягом 1999-2002 років. Під час найвищої несучості (70 %) завдяки нейсеріозу з 16000 курей протягом місяця було вимушено забито 3200 голів (20 %).
Аналогічна клінічна картина хвороби спостерігалась у 2000-2002 роках у СТОВ “Пролетарська птахофабрика” Донецької області. У пік несучості курей кросу “Хай-Лайн білий” (45 тис. голів у пташнику) і “Ломанн коричневий” (35 тис. голів у пташнику) віком 170-320 діб запалення клоаки спричинило вимушений забій до 10 % курей щомісяця. На курях кросу “Хай-Лайн білий” разом із ураженням слизової клоаки спостерігали і фібринозно-некротичне ураження гребенів і голови, подібне до шкіряної форми віспи.
У 2004 році в ЗАТ птахогосподарстві “Червоний прапор” Луганської області було виявлено захворювання з ознаками уражень слизової оболонки клоаки у курей кросу “Ломанн коричневий” віком 370 діб і ураження голови (гребеня, очей, дзьоба) у курей кросу “Ломанн білий” віком 114 діб. Кількість хворої птиці кросу “Ломанн білий” і “Ломанн коричневий” з 30000-го поголів’я у пташнику складала щомісяця від 1 % до 10 % відповідно. У сироватках крові таких курей за допомогою РНГА з нейсеріозним антигеном були виявлені специфічні антитіла в титрах від 3,32 log2 до 5,32 log2, а бактеріологічними методами ізольовано збудникa нейсеріозу.
У ДПР “Молодіжний” Дніпропетровської області за період з листопада 2000 року по січень 2001 року з причини фібринозного запалення слизової оболонки клоаки курей кросу “Домінант” віком від 240 до 270 діб з пташника загальною кількістю 3388 курей вимушеному
забою підлягало до 3 % хворих щомісяця. В цілому, за 3 місяці було знищено 6,1 % птиці.
У ТОВ агрофірми “Колос” Дніпропетровської області у 2000-2001 роках фібринозні “клоацити” спостерігали в курей кросу “Хай-Лайн білий” віком 180 діб. Кількість клінічно хворих сягала до 10 % або 20 % щомісяця.
У 2004 році значного розмаху набуло захворювання слизової оболонки клоаки курей у СФГ “Медок” Дніпропетровської обл. в курей кросу “Ломанн коричневий” віком 240 діб. Господарство утримувало 22000 курей промислового стада, з яких кількість клінічно хворих щомісяця становила 8800 голів, що складає 40 %.
У сироватці крові таких курей (20 голів) були виявлені специфічні до збудника нейсеріозу антитіла у діагностичних титрах від 4,322 log2 до 8,322 log2 у 85а бактеріологічними методами із відібраного патологічного матеріалу ізольовано збудника хвороби.
У АР Крим фібринозно-некротичне запалення слизової оболонки клоаки у курей було зареєстровано в трьох птахогосподарствах: у 1999 році в ЗАТ “Партизан”, де хворіли кури батьківського стада кросу “Домінант” віком від 300 до 320 діб, завезені з Угорщини; у 2001 році в ПСП “Восток” у курей промислового стада кросу “Хай-Лайн білий” віком від 170 до 280 діб, завезених із ПР “Кожуховський” Київської області і у 2003 році в СТОВ “Южная-Холдинг” у курей промислового стада кросу “Декалб білий” віком 180 діб, який завезли у 2002 році в Україну з Нідерландів. Кількість вимушено забитої клінічно хворої птиці щомісяця складала в: ЗАТ “Партизан” – до 3 %; СТОВ “Южная-Холдинг” – до 2 % з пташників кількістю по 50 тис.голів; ПСП “Восток” – до 10 % із 60 тис. голів у пташнику.
У 2001-2002 роках в ПР “Кожуховський” Київської області у батьківському стаді курей кросу “Хай-Лайн білий”, завезених в Україну з Словенії у 2000 році, було виявлено курей із фібринозно-некротичним запаленням слизової оболонки клоаки. Під час інтенсивної несучості кількість клінічно хворої птиці коливалась від 1,5 % до 3 % щомісяця.
У 2003 році на птахофабриці ТОВ “Просяне” Харківської області фібринозно-некротичне запалення слизової оболонки клоаки було зареєстровано в курей промислового стада кросів “Хай-Лайн білий” і “Хай-Лайн коричневий” віком 270 діб, завезених у господарство з ДППЗ “Гвардейский” Полтавської області у 2002 році. Кількість клінічно хворих на початок несучості становила 0,3 % від загального поголів’я (17,5 тисяч голів у пташнику). На підйомі несучості хвороба прогресувала і вимушеному забою вже підлягало до 15 % хворих у місяць.
Клінічну картину запалення клоаки в курей було відмічено в СТОВ “Старовірівський птахокомплекс” Харківської області, де кількість хворих складала щомісяця 150 голів при загальному поголів’ї у пташнику 17,5 тис. голів або 0,85 % при нормі 0,5 %.
У 2004 році хворих на нейсеріоз курей кросів “Хайсекс коричневий” віком від 410 до 450 діб та “Іза біла” – 140 діб, завезених із ЗАТ “Сімейкінське” Луганської області, було виявлено ще у трьох птахо- господарствах Харківської області: ЗАТ “Торговий Дім” птахофабрика “Люботинська” і ЗАТ “Голден-Крос”, де кількість клінічно хворих та вимушено забитих курей сягала від 1,5 % до 2 % щомісяця. У ТОВ “Крос птахофабрика “Зоря” на курях кросу “Іза біла” було виявлено фібринозне ураження шкіри голови (гребеня, навколо очей і дзьоба). Клінічна картина хвороби була подібна до шкіряної форми віспи. Кількість ураженої птиці в одному пташнику (50 тис. голів) сягала від 0,5 % до 0,8 % або від 250 до 400 голів щомісяця. У сироватках крові хворої птиці були виявлені специфічні до збудника нейсеріозу антитіла у діагностичних титрах від 5,322 log2 до 7,322 log2.
У ЗАТ “Сімейкінське” Луганської області та ДП “Птахофабрика “Лозовацька” Дніпропетровської області спостерігали інапарантну (латентну, приховану) форму перебігу хвороби у курей кросу “Хайсекс коричневий” віком у 193 доби і 170 діб відповідно. У птиці батьківського стада клінічна картина нейсеріозу була відсутня, але вони були носіями збудника хвороби, що підтвердилося бактеріологічними і серологічними дослідженнями. Так, у птахогосподарстві ЗАТ “Сімейкінське”, в результаті проведення серологічних досліджень щодо нейсеріозу з 25 проб сироваток крові батьківського стада курей кросу “Хайсекс коричневий” за допомогою РНГА з еритроцитарним нейсеріозним діагностикумом були виявлені специфічні антитіла у 84 %.
У ДП “Птахофабрика “Лозовацька”, де утримували 20 курей батьківського стада кросу “Хайсекс коричневий”, завезеного з ППС “Броварской” Київської області, з 25 досліджених проб сироваток крові було виявлено позитивно реагуючих до нейсеріозного антигену 64 %. Бактеріологічними методами з яєць, знесених хворою птицею, ізольовано збудника нейсеріозу.
Птахівничі господарства, де спостерігали ураження слизової оболонки клоаки курей, зазнавали значних економічних збитків, головним чином, за рахунок вимушеної вибраковки і роздзьобів клоаки у дорослого поголів’я. У СТОВ птахофабрика “Пролетарська” Донецької області, де в одному з пташників утримували 19 тис. курей промислового стада, за 6 місяців їх експлуатації, за несучості 90 %, можна було б одержати 17 тис. яєць на суму 4420 грн., але за наявності клінічних ознак нейсеріозу кількість яєць зменшилась на 20 % і склала лише 13600 штук, тобто різниця становила 3400 яєць на суму 8840 грн. Вимушена щомісячна вибраковка курей протягом перших 6 місяців до 60 % (11400 голів) завдала економічних збитків господарству на суму 91200 грн.
Таким чином, за півроку утримання промислового стада курей фінального гібриду господарство недоодержало грошей на суму 91200 грн.
Особливості перебігу нейсеріозу качок у птахогосподарствах України. Дослідження проводили у птахогосподарствах Харківської (ДПДГ “Борки”, СПС “Вільхуватка”), Херсонської (ТОВ “Придніпровський”) та Запорізької (СВК “Вільнянськ”) областей. Дослідження були зумовлені появою ознак хвороби серед качок батьківського стада кросів “Благоварський” та українських порідних груп. Причиною виникненя нейсеріозу у качок може бути те, що всі досліджувані господарства мали гусячі стада, неблагополучні щодо нейсеріозу. Хвороба призводила до значної вимушеної вибраковки качок, низької запліднюваності яєць і недоодержання добового молодняку. У 2001 році на птахофабриці СВК “Вільнянськ” за період несучості з клінічними ознаками хвороби з 27986 качок віком 270 діб було вимушено забито 7500 голів (37,5 %) хворої птиці. Заплідненість яєць знизилась до 65-72 %, вивід молодняку – до 57-62 %. Під час захворювання за рахунок вибраковки дорослого поголів’я і недоотримання молодняку економічний збиток по господарству склав 202400 грн. на 20 тис. качок батьківського стада.
Нейсеріоз птиці спостерігали в гострій, хронічній і латентній (інапарантній) формах.
Гостра форма хвороби характеризувалась загальним пригніченням птиці, розладом кишечнику, забрудненням клоаки рідкими випорожненнями. На слизовій оболонці клоаки відмічали потовщення і гіперемію стінок, утворення фібрину. У селезнів спостерігали аналогічну клінічну картину на оболонці клоаки поряд з набряком і виділенням гнійних пінистих витікань з копулятивного органу, який втрачав бахромчатість, тяжко виводився, або не виводився зовсім. Стінки клоаки і статевий орган були інфільтровані серозно-катаральним ексудатом.
За хронічної форми хвороби у селезнів спостерігали гнійно-фібринозні утворення в основі органу, а на слизовій оболонці клоаки – фібринозно-некротичні струпи, тріщини, ерозії і виразки. У курей, індиків, качок – потовщення та гіперемію слизової оболонки клоаки, фібринозне запалення у вигляді “просяних зерен”, які утворювали фібринозні струпи.
Латентний (інапарантний) перебіг хвороби характеризувався відсутністю клінічних ознак. У такої птиці бактеріоносійство встановлювали серологічними і бактеріологічними дослідженнями. У сироватці крові за допомогою РНГА виявляли антитіла в титрах – 5,322 -7,322 log2.
При патолого-анатомічному розтині вимушено забитої клінічно хворої птиці, отриманої з неблагополучного щодо нейсеріозу птахогосподарства, і птиці, яка була інфікована в лабораторних умовах, виявлені зміни, які локалізувались, головним чином, в області клоаки і статевого органу і характеризувались яскраво вираженою гіперемією слизової оболонки, скупченням фібрину як у її товщі, так і в основі
репродуктивного органу, де містилась велика кількість гнійного ексудату.
У хворих селезнів маса сім’яників складала 11-13 г, що у 4-5 разів була меншою ніж у здорових (46-56,7 г). За хронічного перебігу хвороби маса сім’яників становила 3,5-3,7 г. Інші органи не мали
