ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Новікова Марія Миколаївна

УДК 340: 321.01

ЮРИДИЧНИЙ КОМПРОМІС ЯК ФАКТОР
ОПТИМІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник
| кандидат юридичних наук, доцент
Погрібний Ігор Митрофанович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії і історії держави та права | Офіційні опоненти –
| доктор юридичних наук, професор,

Заєць Анатолій Павлович,

Державне агентство України
з інвестицій та інновацій, перший заступник Голови;

кандидат юридичних наук, доцент

Бенедик Іван Васильович,

Інститут підготовки кадрів
для органів прокуратури України Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, директор | Захист відбудеться “ 07 ” грудня 2007 року о 10.00 годині на засіданні cпеціалізованої вченої ради К.64700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ України за адресою: 61080, м. Харків, пр. річчя СРСР, 27.

Вчений секретар

cпеціалізованої
вченої ради |

В. Є. Кириченко |

Автореферат розісланий “ 6 ” листопада 2007 року.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан розбудови правової держави і формування правової системи характеризується утвердженням пріоритету загальнолюдських цінностей як рушійної сили розвитку соціальних зв’язків на основі компромісу, який завжди сприяв удосконаленню держави і права, відтворенню збалансованого механізму правового регулювання (далі – МПР).

Протягом людського життя склалося так, що узгодженість інтересів окремих індивідів та груп населення у суспільстві забезпечувалася з допомогою об’єктивно існуючого компромісу. На ідеях компромісу історично ґрунтується і своєрідний суспільний договір, який був предметом дослідження багатьох філософів минулого (Т. Гобс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель та інші). Поступово окремі елементи компромісу набували нормативного статусу.

В юридичній літературі наголошується, що компроміс у суспільних відносинах сприяє їх позитивній синергетиці та стабілізації громадянського суспільства, розповсюдженню демократії, зміцненню законності та правопорядку.

Активно розвиваючись, елементи правового компромісу починають втілюватися в юриспруденції різних країн світу (Англія, Німеччина, США тощо). В Україні юридичний компроміс проявляється дещо обмежено і по суті знайшов своє відображення в кримінальному праві та кримінальному процесі (М. Акімов, Б. Толчинський, Г. Усатий, С. Туркота) та частково у податковому праві.

Комплексно як феномен правової дійсності юридичний компроміс ще не досліджувався: відсутнє обґрунтування його значення у механізмі правового регулювання; не визначені закономірності, принципи, сфери та форми його прояву; не з’ясована повною мірою його роль у забезпеченні інтересів суб’єктів права. У науковій літературі практично не існує фундаментальних досліджень щодо вирішення проблеми вдосконалення функціонування механізму правового регулювання (далі – МПР) шляхом впровадження юридичного компромісу.

Дослідження соціальної цінності та дієвості МПР засвідчило значні прогалини у вивченні психологічно-правових закономірностей його функціонування, від яких залежить динаміка юридичних відносин, швидкість та гнучкість процесу їх регулювання через трансформацію волі суб’єктів права. Нерозкритою залишається роль компромісу в елементній частині МПР, яка представлена певним чином у практиці правового регулювання без належного обґрунтування її об’єктивності, системності та прогностичного впливу на юридичний результат. Зазначені недоліки не сприяють процесу нормального функціонування МПР, що суттєво обмежує права і свободи людини та громадянина, шкодить режиму законності та правопорядку в державі й суспільстві.

Недостатність теоретичного обґрунтування МПР з точки зору його динаміки, умов та процесу функціонування загострюють певні протиріччя під час здійснення правореалізації, про що свідчить юридична практика. Тому в теорії права виникає проблема пошуку шляхів оптимізації взаємодії структурних компонентів МПР, вивчення сутності феномена “юридичний компроміс” для прискорення рухливості МПР, динаміки правовідносин, результативності юридичної поведінки. Окреслені недоліки та протиріччя, перспективні погляди на проблему юридичного компромісу як фактора оптимізації механізму правового регулювання обумовлюють актуальність теми, а також вибір об’єкту, предмету, мети, завдань та гіпотези дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає вимогам Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки (схваленої рішенням Колегії МВС України від 10.01.03 р. № 1км/1), п.п. , 177 Наказу МВС України № 755 “Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” від 05.07.2004 року; п. 2.18 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Херсонського юридичного інституту ХНУВС на 2006 рік.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у визначенні й обґрунтуванні теоретико-прикладних аспектів оптимізації механізму правового регулювання на основі аналізу сутності юридичного компромісу.

Виходячи з поставленої мети, в дослідженні необхідно вирішити такі основні завдання:

- уточнити структуру та зміст механізму правового регулювання;

- визначити сутність структурних елементів МПР, їх взаємозв’язок з іншими соціально-правовими явищами та умови ефективності функціонування МПР;

- встановити місце та значення юридичного компромісу в процесі функціонування МПР;

- обґрунтувати основні принципи використання юридичного компромісу в механізмі правового регулювання;

- визначити сфери впливу юридичного компромісу з утворенням відповідних модулів правового регулювання;

- сформулювати та розкрити основні положення правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин;

- окреслити стан юридичного забезпечення компромісу в МПР;

- виробити пропозиції щодо вдосконалення змісту нормативно-правових актів шляхом введення юридичного компромісу.

Об’єктом дослідження є структура та зміст механізму правового регулювання суспільних відносин на засадах юридичного компромісу.

Предметом дослідження є юридичний компроміс як фактор оптимізації механізму правового регулювання.

Засадничою тезою дисертації є припущення: якщо розглядати компроміс як умову оптимізації процесу функціонування МПР, то його юридичне забезпечення призведе до підвищення рівня правомобільності механізму правового регулювання.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Так, розглянуто діалектичний розвиток компромісу від нижчого стану до вищого, його юридичного забезпечення в МПР (підрозділи 1.1 – 1.3). Формально-логічний метод сприяв дослідженню юридичного компромісу з точки зору його відповідності законам формальної логіки, закономірностям філософського мислення, наприклад, у співвідношенні модусу “ЮК” з модусами вівенді та проседенді (підрозділ 1.2). Метод моделювання надав можливість відобразити сутність дослідження у таких схемах: “Об’єднання стимулюючих та обмежувальних ознак в компромісі” (с. 41); “Взаємодія субсидіарного правокомпромісного методу з диспозитивним та імперативним методами правового регулювання” (с. 56); “Структура модусу “юридичний компроміс” (с. 72) тощо.

На підставі порівняльно-правового методу здійснювався аналіз прийомів, способів, засобів та методів правового регулювання (загальний, основні, додаткові) (підрозділ 1.2); системно-функці-ональний метод дозволив розглянути МПР у взаємодії його елементів на якісно новому рівні з використанням юридичного компромісу (підрозділ 1.1); за допомогою методу раціональної критики проаналізовано сутність законодавчих актів, в яких виявлено колізії й інші недоліки щодо використання юридичного компромісу (підрозділи 3.1, 3.2); спеціально-юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять, визначенню специфічних ознак правових явищ, уточненню юридичних формулювань у пропозиціях до законодавчих актів (розділи 1-3); синергетичний метод надав можливість розглянути процес самоорганізації та самовдосконалення механізму правового регулювання на засадах юридичного компромісу (розділ 2).

У роботі використовувалися й інші методи наукового дослідження – спостереження, аналізу та синтезу, за допомогою яких досліджувався зарубіжний досвід правового регулювання на засадах юридичного компромісу (підрозділ 2.1).

Методологічна та теоретична основа дисертації ґрунтується на результатах науково-теоретичних досліджень у теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, галузевих та інших юридичних наук, що висвітлені в працях таких провідних вітчизняних і зарубіжних правознавців як В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, Х. Д. Алікперов, В. К. Бабаєв, І. В. Бенедик, А. Б. Венгеров, В. М. Горшеньов, С. Д. Гусарєв, А. П. Заєць, М. С. Кельман, Д. А. Керімов, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. О. Комаров, Е. Б. Кубко, Є. О. Курта, В. В. Лазарєв, Р. З. Лівшиць, Н. І. Матузов, М. Н. Марченко, О. Г. Мурашин, В. С. Нерсесянц, Ю.М. Оборотов, А. Ю. Олійник, О. В. Петришин, І. М. Погрібний, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун, О. Л. Слюсаренко, А. В. Сурілов, О. Ю. Тихомиров, Г. О. Усатий, Ю. С. Шемшученко, А. М. Шульга, М. В. Цвік та інші. Емпіричною базою для отримання наукових фактів були чинні акти законодавства України, і перш за все – Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, закони України “Про міліцію”, “Про вищу освіту”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, Наказ Державної податкової адміністрації України № 182 “Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури” від 26.04.2001 року; нормативні документи зарубіжних країн, які стосуються використання юридичного компромісу в правовому регулюванні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному монографічному дослідженні юридичного компромісу як фактора оптимізації механізму правового регулювання. У роботі розроблені та запропоновані наступні нові наукові положення:

- уточнено поняття “механізм правового регулювання”, під яким розуміється система правових засобів (норми права, індивідуальні приписи, правовідносини, акти реалізації), що перебувають у органічній єдності та забезпечують дієвість правового регулювання на підставі стимулів і обмежень з метою гармонізації суспільних відносин;

- вироблено авторське визначення поняття “гармонізації суспільних відносин” в правовому регулюванні як процесу створення узгодженості та збалансованості юридичних засобів у МПР (стимулів і обмежень), що встановлює рівновагу суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, здійснює розмежування правомірної поведінки та правопорушення; забезпечує притягнення до юридичної відповідальності осіб у разі виявлення перевищення повноважень або невиконання чи неналежного виконання ними юридичного обов’язку;

- вперше введено у науковий обіг поняття “правомобільність МПР” – як міри рухомості, гнучкості, динамічної взаємодії структурних компонентів механізму правового регулювання у процесі його функціонування;

- конкретизовано поняття методу правового регулювання як динамічної системи та поглиблено уявлення про його структуру;

- вперше сформульовано поняття стратегії правового регулювання, під якою розуміється співвідношення теорії і практики використання механізму правового регулювання суб’єктами права для досягнення гармонізації суспільних відносин з отриманням бажаного чи можливого інтересу;

- вперше обґрунтовано поняття, зміст та основні ознаки юридичного компромісу, під яким розуміється організаційно-правова форма взаємодії суб’єктів в механізмі правового регулювання, що забезпечується стимулюючо-обмежу-ючими прийомами, способами та засобами системно-логічного характеру, для створення умов поступливості, неконфліктності, добровільної співпраці, правомобільності МПР, економії юридичної репресії та мінімізації психологічної напруги у правовідносинах;

- розроблено систему основних принципів використання юридичного компромісу як субсидіарного (допоміжного) методу правового регулювання в МПР;

- визначено поняття модусу “юридичний компроміс” як способу субсидіарного правокомпромісного методу, який складається з прийомів (стимулу – “основна частина інтересу” та обмеження – “поступки”), що застосовуються одночасно для відкриття нових юридичних каналів спільного задоволення інтересів суб’єктів права;

- вироблено поняття модуля “ЮК” як уособлення в МПР правокомпромісних норм, відносин та актів застосування в механізм юридичного компромісу;

- визначено три основних види модуля “юридичний компроміс” – конструктивно-правовий, превентивно-право-вий, стимулюючо-правовий, які діють відповідно у конфліктній, передконфліктній ситуаціях та ситуації соціальної стабільності;

- обґрунтовано поняття субсидіарного (допоміжного) правокомпромісного методу як системи засобів, способів, прийомів і заходів стимулюючо-обмежуючого та модульно-алгорит-мічного характеру, що утворюють організаційно-правові форми взаємодії суб’єктів права, сприяючи їх поступливості, антиконфліктності і добровільній співпраці, забезпечуючи правомобільність МПР;

- вперше визначено та надано характеристику основних структурно-функціональних елементів субсидіарного правокомпромісного методу;

- вперше обґрунтовано поняття правокомпромісного режиму, під яким розуміється поетапна логічно-лінійна реалізація структурно-функціональних елементів юридичного компромісу;

- вперше надано поняття правової компромісності, тобто юридичної властивості МПР втілювати компроміс у певних формах (погодження, угоди, договору, домовленості, поступки, конструктивної співпраці) в юридичну дійсність;

- вперше розроблено основні положення правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин; уточнено поняття правокомпромісної норми та правокомпромісних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження є підґрунтям для розвитку галузевих механізмів правового регулювання на засадах юридичного компромісу, що сприятиме удосконаленню законодавства та юридичної практики його застосування. Так, в результаті проведення дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України “Про міліцію”, Наказу МВС України № 1212 “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ” від 20.10.03 року. Розроблено науково-практичні рекомендації “Застосування компромісу у профілактиці правопорушень службою дільничних інспекторів міліції”, які сприятимуть неконфліктності поведінки та гармонізації суспільних відносин у зовнішній і внутрішній сферах адміністративної діяльності ОВС.

У навчальному процесі матеріали дисертації можна використовувати при підготовці підручників, посібників, практикумів з курсів “Теорія держави та права”, “Конституційне право”, “Адміністративне право”. Окремі розглянуті в дослідженні питання знайшли втілення у методичній розробці для самостійної підготовки курсантів та студентів за темою “Механізм правового регулювання” з курсу “Теорія держави і права” (Херсонський юридичний інститут ХНУВС).

Апробація результатів дисертації відбувалась у межах науково-практичних форумів різного рівня: міжкафедральної науково-практичної конференції “Адміністративно-правові способи захисту прав і свобод людини і громадянина” (Херсонський юридичний інститут НУВС, лютий 2004 р.); Всеукраїнського науково-практичного семінару “Організація взаємодії органів внутрішніх справ з громадськими формуваннями щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки: досвід та проблеми” (Прикарпатський юридичний інститут МВС України, квітень 2004 р.); звітної науково-практичної конференції працівників, курсантів і студентів Херсонського юридичного інституту НУВС, травень 2004 р.; науково-практичної конференції “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (Харківський національний університет внутрішніх справ України, березень 2006 р.); науково-практичної конференції “Теоретико-прикладні засади профілактики правопорушень органами міліції та громадськими формуваннями” (Херсонський юридичний інститут ХНУВС, квітень 2006 р.);.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано в п’яти статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, а також у тезах п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 226 найменувань і займає 22 сторінки, 5 додатків займають 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 “Динаміка дослідження сутності та структури МПР в загальній теорії права” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 “Механізм правового регулювання як проблема теорії держави і права” обґрунтовано особливості функціонування МПР на підставі психологічно-правових закономірностей, від яких залежить динамізм правовідносин, швидкість та гнучкість процесу їх регулювання. В ході дослідження уточнено зміст методу правового регулювання, який охоплює такі взаємопов’язані елементи:

а) юридичні засоби як сукупність способів, що виступають об’єктивно матеріалізованими факторами впливу на поведінку суб’єктів права;

б) юридичні способи як система дій (прийомів) різноманітного характеру;

в) юридичні прийоми як тактичні дії (технічного, фізичного, психічного, інтелектуального та іншого матеріального характеру);

г) юридичні заходи (комбінації та операції) як система узгоджених тактичних дій, що впорядковуються у прийоми, способи та засоби правомірної поведінки і визначають стратегію правового регулювання.

У роботі здійснено аналіз впливу авторитарного та автономного методів правового регулювання на правовідносини через стимули та обмеження, розкрито їх вплив на особу як суб’єкта правовідносин. Визнано, що структурні елементи МПР містять елементи компромісу, які юридично закріплюються в нормах для регулювання суспільних відносин. Дані компромісні елементи знаходять свій прояв також на всіх стадіях правового регулювання що призводить до синтезу повноважень і зобов’язань, має інтеграційний характер у правовідносинах, визначає єдність вольового аспекту змодельованої в нормах соціально корисної поведінки суб’єктів права.

В результаті доведено, що юридичний компроміс в МПР використовується як стимулюючо-обмежуючий фактор його мобільності (швидкості дії). Він сприяє одночасному застосуванню стимулів й обмежень як способів авторитарного та диспозитивного методів для утворення добровільної та поступливої поведінки суб’єктів права, які спільно задовольняють свої інтереси. Таким чином можна передбачити, що юридичне забезпечення компромісу в МПР як стимулюючо-обмежуючого фактору впливу на суб’єктів права поряд зі способами правового регулювання – забороною, зобов’язанням, дозволом, може призвести до таких позитивних наслідків: зниження психологічної напруги суб’єктів права на основі забезпечення в нормах права варіативності моделі правової поведінки та свободи їх вибору; прискорення процесу функціонування МПР на основі поліпшення взаємодії всіх його структурних компонентів.

У підрозділі 1.2. “Юридичний компроміс – природний чинник правомобільності МПР” схарактеризоване поняття правомобільності як міри рухомості, гнучкості, динамічної взаємодії структурних компонентів МПР у процесі його функціонування, результатом якого є вірогідніша стабілізація суспільних відносин на стимулюючо-обмежуючих засадах компромісу. З метою обґрунтування умов, що стимулюють правомобільність МПР, здійснено аналіз явища “компроміс”, визначено його поняття та ознаки.

У підрозділі схарактеризовані структурно-функціональні елементи юридичного компромісу, до яких відненсено: наявність конфліктної ситуації, що вимагає розв’язання; мету; ініціатора компромісної угоди; визначення критерію того моменту, коли подальша непоступливість, відмова від взаємного обговорення варіантів виходу із ситуації веде до значних особистих матеріальних і моральних втрат; психологічна та інтелектуальна готовність до співробітництва на умовах компромісу; добровільність прийняття компромісного рішення; підготовка до компромісного рішення та визначення суті компромісної угоди з обговоренням змісту поступок; самостійність обрання варіанту прийняття рішення сторонами; укладання компромісної угоди; створення умов щодо неможливості ухилення від виконання компромісної угоди; отримання позитивних наслідків як кінцевого результату компромісу у вигляді бажаного інтересу, позитивного морально-психологічного стану. Визначені елементи компромісу взаємопов’язані, мають свою логіку взаємодії та по суті складають специфічний дієвий регулятивний, народжений в практиці людської життєдіяльності, механізм. Цей механізм має структуру лінійного типу, що відповідає логіці: від цілеполягання до найскорішого досягнення мети з найменшими втратами – психологічними, матеріальними, часовими тощо.

На підставі аналізу правових норм різних галузей права, які містять елементи юридичного компромісу, зроблено висновок про те, що досліджувані правокомпромісні норми, групуючись в галузеві та міжгалузеві способи і матеріалізуючись в засоби, фактично можуть претендувати на статус субсидіарного (лат. subsidiarius – резервний, допоміжний), правокомпромісного методу регулювання суспільних відносин, яким одночасно використовуються стимули та обмеження.

У підрозділі 1.3. “Модуль “ЮК” у механізмі юридичного компромісу” закцентовано, що носієм специфіки субсидіарного правокомпромісного методу виступає модус “ЮК”. Він є способом субсидіарного правокомпромісного методу, який складається з прийомів (стимулу - “основна частина інтересу” та обмеження – “поступки”), що застосовуються одночасно як елементи юридичного компромісу в МПР для відкриття нових юридичних каналів спільного задоволення інтересів суб’єктів права, усунення конфліктів, спрямовуючи їх правомірну поведінку на конструктивну співпрацю і гармонізацію суспільних відносин. Модус “ЮК” утворює новий режим поетапної логічно-лінійної організації структурно-функціональних елементів юридичного компромісу.

Елементами юридичного компромісу є прийоми, тобто тактичні дії технічного, фізичного, інтелектуального та іншого матеріального характеру, що моделюються в юридичних нормах. У правокомпромісному методі досліджувані прийоми за допомогою модусу “ЮК” об’єднуються у систему засобів, алгоритмічність яких проявляється в логічній послідовності реалізації структурно-функціональних елементів юридичного компромісу. Це надає дієвості МПР шляхом модуляції поведінки суб’єктів правовідносин в конфліктній, передконфліктній ситуаціях та ситуації соціальної стабільності.

З наведеного витікає обґрунтованість органічної єдності модусу “ЮК” як специфічного білатерального способу правового регулювання та алгоритмічності – як процесуально-правової упорядкованості правокомпромісних засобів, що в цілому утворюють модуль “ЮК”, який виділяє механізм юридичного компромісу в МПР (з його елементами, функціями, стадіями). Механізм юридичного компромісу забезпечує на підставі правокомпромісних норм в МПР перехід від дестабілізованої поведінки до стану гармонізації суспільних відносин. Таким чином, модуль “ЮК” упорядковує механізм юридичного компромісу, що складається з компромісних норм, компромісних відносин, актів застосування (організаційно-правові форми взаємодії суб’єктів права, що містять поступки, домовленості, угоди, злагоду та конструктивну співпрацю) і забезпечує синхронне стимулювання та обмеження (модус “ЮК” – правокомпромісний спосіб) зазначеної взаємодії у системно-логічній процесуально-правовій послідовності (алгоритм – група правокомпромісних способів) які в єдності є засобом правового регулювання компромісних відносин. В зв’язку з тим, що модус “ЮК” залишається незмінним, а алгоритм у своїй динаміці змінюється в залежності від передконфліктної, конфліктної ситуацій та ситуації соціальної стабільності утворюючи систему засобів правокомпромісного регулювання у різних галузях права – це обумовлює функціонування субсидіарного правокомпромісного методу регулювання суспільних відносин.

Основними ознаками субсидіарного правокомпромісного методу визначено: модусну уніфікованість; правокомпромісну алгоритмічність; правокомпромісний режим; модуляцію юридичного компромісу. В свою чергу зазначені ознаки правокомпромісного методу є функціями механізму юридичного компромісу в МПР, що забезпечують належне правове регулювання та сприяють формуванню правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин. Саме в механізмі правового регулювання за допомогою модуля “ЮК” здійснюється реалізація правокомпромісного методу в правокомпромісному режимі – поетапній логічно-лінійній реалізації структурно-функціональних елементів юридичного компромісу, які складаються в правокомпромісні засоби для стабілізації правового регулювання суспільних відносин, керованості та упорядкованості волевиявлень учасників, які задовольняють спільні інтереси.

Розділ 2 “Юридичний компроміс як умова удосконалення механізму правового регулювання” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Принципи та сфери дії юридичного компромісу в МПР” розглянуто учасників компромісної угоди як мікросоціосистему – “компромісне товариство” (КТ), що дало можливість представити функціонування модуля “ЮК” в трьох етапах: “вхід”, “процес”, “вихід”.

Автор доводить, що кожному етапові відповідають структурно-функціональні елементи юридичного компромісу, що організовують правову поведінку за допомогою субсидіарного правокомпромісного методу. Вона обумовлюється функціями правокомпромісних норм – охоронною, виховною, превентивною, алгоритмічного моделювання узгодженої поведінки суб’єктів права. За останньою функцією правокомпромісна норма перетворює поведінку суб’єктів у правову реальність урегулювання конфліктної, передконфліктної ситуацій та ситуації соціальної стабільності, кожна з яких постає сферою застосування юридичного компромісу.

У зазначених сферах правового регулювання доцільно використовувати такі принципи юридичного компромісу: єдності прав та обов’язків; єдності дозволу та веління; пропорційності покарання вчиненому; наближення до рівноправ’я; добровільності поступки; стимулювання активності суб’єкта права; паритетності; доступності; раціональності; креативності; медіації; компенсації шкоди; синхронності; цілісності. Вони спрямовані на утворення гармонізації суспільних відносин при використанні субсидіарного правокомпромісного методу в МПР.

Відповідно в окреслених сферах правове регулювання забезпечують такі модулі “ЮК”:

а) конструктивно-правовий (конфліктна ситуація);

б) превентивно-правовий (передконфліктна ситуація);

в) стимулюючо-правовий (ситуація соціальної стабільності), кожному з яких відповідає власна модель правокомпромісної норми врегулювання суспільних відносин.

У підрозділі 2.2. “Правокомпромісна теорія гармонізації суспільних відносин" узагальнено результати дослідження явища юридичного компромісу. Предметом дослідження правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин стали об’єктивно існуючі закономірності виникнення розвитку та функціонування юридичного компромісу в МПР, які сприяють утворенню правокомпромісних відносин. Правокомпромісна теорія акумулювала потреби практики правового регулювання суспільних відносин, збагачуючи теорію права певними узагальненнями, рекомендаціями та аксіомами, корисними в законодавчому та правозастосовчому процесах.

Понятійний ряд зазначеної теорії складається з наступних категорій: юридичний компроміс, його ознаки, принципи, функції, форми, сфери (ситуації) застосування юридичного компромісу, правокомпромісна норма, правокомпромісні відносини, правомобільність МПР, модус “ЮК”, алгоритм “ЮК”, модуль “ЮК”, субсидіарний правокомпромісний метод, правокомпромісний режим.

У досліджуваній правокомпромісній теорії гармонізації суспільних відносин ураховані юридичні та психологічні аспекти поведінки суб’єкта права. Психологічні аспекти зокрема складають: а) свободу вибору суб’єкта права; б) визначення мети юридичної поведінки (цілеполягання); в) прогнозування нормою права варіантів юридичної поведінки тощо.

Юридичний аспект поведінки суб’єкта права забезпечується впровадженням у МПР субсидіарного правокомпромісного методу правового регулювання шляхом: а) введення в норми права варіантів компромісної поведінки (з поступками, домовленостями); б) використання в МПР елементів субсидіарного правокомпромісного методу у системі засобів, способів, прийомів і заходів (комбінацій та операцій); в) юридичної легітимності та системності елементів компромісу в МПР.

Визначені автором аспекти дали змогу представити механізм правокомпромісної поведінки у вигляді таких структурних компонентів:

1) система юридичних засобів МПР, які впроваджують юридичний компроміс у сферу правового регулювання шляхом правотворення та правореалізації;

2) мобілізація ініціативи сторін (спеціально уповноваженими суб’єктами) до взаємодії на психологічному та інтелектуально-правовому рівні з метою подолання актуальної чи потенціальної конфліктної ситуації, усунення розбіжностей на взаємовигідних поступках;

3) отримання позитивних наслідків від результату конструктивної співпраці на взаємних поступках, спільному задоволенні інтересів, морально-психологічній гармонізації суспільних відносин.

Мета правокомпромісної теорії – орієнтування науковців на подальше комплексне застосування теоретико-прикладних засад правокомпромісної теорії в різних галузях права.

Розділ 3 “Теоретико-прикладні аспекти оптимізації МПР у ході застосування юридичного компромісу” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Особливості використання юридичного компромісу в механізмі правового регулювання” шляхом аналізу чинних нормативно-правових актів встановлено наявність та відсутність елементів юридичного компромісу в правових нормах. Розглянуто зміст Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Наказу Державної податкової адміністрації України від 26 квітня 2001 року № 182 “Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури”. У ході дослідження з’ясовано недоліки цих нормативно-правових актів і розроблено пропозиції щодо удосконалення останніх з урахуванням основних положень правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин.

Аналіз статей Кримінального кодексу України з точки зору правокомпромісної теорії вказує на наявність елементів правокомпромісного методу, однак використання в них компромісу також має хиби, що обмежують можливість вирішення правових конфліктів. Використання орієнтаційно-правового та актуально-правового модулів “ЮК”, а також утворення інституту правокомпромісних норм як у кримінальній, так і інших галузях права (цивільне, сімейне, господарське) надасть можливість своєчасного запобігання та припинення конфліктів.

У підрозділі 3.2. “Впровадження юридичного компромісу в діяльність органів внутрішніх справ України” здійснено аналіз деяких нормативно-правових актів, що регламентують роботу працівників ОВС України (КПК України, Закон України “Про міліцію”, Наказ МВС України № 1212-03 “Про затвердження положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ”), проте не містять елементів юридичного компромісу. Їх відсутність порушує рівновагу прав та обов’язків працівників ОВС, зокрема при розв’язанні конфліктів серед населення. Така невідповідність змушує працівників ОВС іноді використовувати природний компроміс всупереч юридичним нормам. Для усунення такої невідповідності було розроблено та надіслано до Верховної Ради України ряд пропозицій щодо вдосконалення Закону України “Про міліцію”. Запропоновано доповнення до Наказу МВС України № 1212-03 “Про затвердження положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ” щодо погашення конфлікту шляхом укладання запропонованої дисертантом моделі мирової “експрес-угоди” між конфліктуючими сторонами.

У висновках дисертаційного дослідження зроблено теоретичне узагальнення процесу оптимізації механізму правового регулювання при визначальній ролі юридичного компромісу як підмеханізму МПР, що утворює субсидіарний правокомпромісний метод регулювання суспільних відносин. У ході роботи було визначено сутність та специфіку механізму правового регулювання, уточнено його поняття, встановлено важливий показник дієвості – правомобільність як міра функціонування МПР, що проявляється у швидкості, гнучкості та рухомості регулювання суспільних відносин. З’ясовано, що умовою правомобільності МПР виступає юридичний компроміс. Таким чином досягнуто мету дослідження – обґрунтовано теоретико-прикладні аспекти оптимізації МПР з розробкою рекомендацій та пропозицій до законів України “Про міліцію”, “Про вищу освіту” та підзаконних актів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новікова М. М. Принципи правового компромісу в механізмі правового регулювання // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 2. – С. 43–50.

2. Новікова М. М. Психологічні засади правового компромісу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 266–271.

3. Новікова М. М. Юридичний компроміс в механізмі правового регулювання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – № 30. – С. 207–213.

4. Новікова М. До питання створення правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин // Право України. – 2006. – № . – С. 29–32.

5. Новікова М. Юридичний компроміс як додатковий метод правового регулювання // Право України. – 2006. – № 9. – С. 34–38.

АНОТАЦІЇ

Новікова М.М. Юридичний компроміс як фактор оптимізації механізму правового регулювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2007.

Дисертація містить загальнотеоретичний аналіз шляхів удосконалення механізму правового регулювання на засадах юридичного компромісу. Доведено важливість співвідношення імперативного та диспозитивного методів на рівні прийомів правового регулювання (стимулу та обмеження), що утворюють модус “юридичний компроміс”. Він виступає ключовим способом відкриття нових юридичних каналів алгоритмічної поведінки суб’єктів права у відповідності до актуально-правового, орієнтаційно-правового та стимулюючо-правового модулів, які є правовими засобами задоволення інтересів суб’єктів права під час усунення конфліктної, передконфліктної ситуації та гармонізації суспільних відносин у ситуації соціальної стабільності. У МПР система правових засобів, створена механізмом юридичного компромісу, здійснює модуляцію юридичної поведінки суб’єктів у різних галузях права за допомогою конструктивно-правового, превентивно-правового та стимулюючо-правового модулів, утворюючи субсидіарний правокомпромісний метод регулювання суспільних відносин.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовуються та узагальнюються основні положення правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин, яка систематизує закономірності впливу правокомпромісного методу на механізм правового регулювання.

Ключові слова: механізм правового регулювання, метод правового регулювання, правомобільність МПР, юридичний компроміс, модус “ЮК”, алгоритм, модуль “ЮК”, субсидіарний (допоміжний) правокомпромісний метод, гармонізація суспільних відносин, правокомпромісна теорія гармонізації суспільних відносин.

Новикова М.Н. Юридический компромисс как фактор оптимизации механизма правового регулирования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – Теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2007.

Диссертация содержит общетеоретический анализ путей совершенствования механизма правового регулирования на основе юридического компромисса. Доказана важность соотношения императивного и диспозитивного методов на уровне приёмов правового регулирования (стимулов и ограничений), которые лежат в основе модуса “юридический компромисс”. Последний выступает ключевым способом открытия новых юридических каналов алгоритмического поведения субъектов права в соответствии с актуально-правовым, ориентационно-правовым и поощрительно-правовым модулями.

Названные модули являются правовыми средствами удовлетворения интересов субъектов права во время разрешения конфликтной, предконфликтной ситуаций и гармонизации общественных отношений в ситуации социальной стабильности. Кроме того, исследуемые модули в механизме правового регулирования создают подмеханизм юридического компромисса. Этот подмеханизм осуществляет модуляцию юридического поведения субъектов в разных отраслях права с помощью конструктивно-правового, стимулирующе-правового и поощрительно-правового модулей, которые обеспечивают реализацию дополнительного правокомпромиссного метода.

Определены и обоснованы принципы использования дополнительного правокомпромиссного метода в МПР. К ним относятся: универсальный принцип единства разрешений и велений, единства прав и обязанностей, паритетности, приближения к равноправию, доступности и рациональности, медиации, стимулирования активности субъекта права, креативности, целостности, синхронности.

В диссертации также обосновываются и обобщаются основные положения правокомпромиссной теории гармонизации общественных отношений, которая систематизирует закономерности влияния механизма правового регулирования на формирование правокомпромиссных отношений. Предпосылками данного формирования являются структурные элементы правокомпромиссных норм, а также появление на их основе соглашений, договоров, договоренностей, уступок, медиации, примирений, высшим актом достижения которых является конструктивное сотрудничество между сторонами на взаимовыгодных условиях достижения искомых результатов.

Автором разработаны текстуальные модели, которые наглядно разъясняют логику взаимодействия структурных компонентов дополнительного правокомпромиссного метода в МПР с целью надлежащей гармонизации общественных отношений.

Закономерности, раскрытые в работе, способствовали научному обоснованию рекомендаций по усовершенствованию нормативно-правовой базы, которая обусловливает правомобильность механизма правового регулирования на основе юридического компромисса.

Ключевые слова: механизм правового регулирования, метод правового регулирования, правомобильность МПР, юридический компромисс, модус “ЮК”, алгоритм, модуль “ЮК”, дополнительный правокомпромиссный метод, гармонизация общественных отношений, правокомпромиссная теория гармонизации общественных отношений.

Novikova M.M. Juridical compromise as factor of optimization the mechanism of legal adjustment. – Manuscript.

The thesis to obtain the science degree of Candidate of Low on specialty 12/00/01 – theory and history of state and law; history on political and juridical doctrines. – Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2007.

The thesis consists of generally theoretical analysis of the ways of qualifying the legal adjustment mechanism on the footing of juridical compromise. The correlation of imperative and dispositive methods on the level of legal adjustment modes (of stimulus and restrictions), which create the modus “juridical compromise” is proved in the given thesis. This modus appears as key mode of developing of new juridical algorithmically behavior channels of subjects of law in accordance with constructive-legal, prevent-legal and stimulate-legal modules. They are legal means of satisfactions of legal subject’s interests during elimination of conflict, preconflict situation and harmonization of social relationship in the situation stability. The MLA system of legal means, created mechanism of juridical compromise, carries out the modulation of juridical behavior of subjects in different branches of low with the help of constructive-legal, prevent-legal and stimulate-legal modules, creating subsidiary legal compromise method of low adjustment.

The mine principles of legal compromise theory of harmonization of social relationship, which systematize the regularity of influence of legal compromise method on the MLA, are substantiated and generalized in the thesis research.

Key words: mechanism of legal adjustment, method of legal adjustment, legal mobility of MLA, juridical compromise, modus “JC”, algorithm, module “JC”, subsidiary legal compromise method, legal compromise theory of harmonization of social relationship.