ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

ОБУХ Олеся Сергіївна

УДК 371.311

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО

ПІДХОДУ ДО УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З

ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

13.00.02 – теорія та методика трудового навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Терещук Григорій Васильович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, перший проректор

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Коберник Олександр Миколайович,

Уманський державний педагогічний університет імені П.Г. Тичини, Інститут природничо-математичної та технологічної освіти, директор

кандидат педагогічних наук, доцент

Гнеденко Олена Павлівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, доцент кафедри трудового навчання та креслення.

Захист відбудеться “15” грудня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.458.01 в Інституті професійно-технічної освіти АПН України, за адресою: 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту професійно-технічної освіти АПН України, за адресою: 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

Автореферат розіслано “14” листопада 2007 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В.М. Манько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті і Законі України “Про освіту”, сучасна школа повинна забезпечувати всебічний розвиток особистості, здатної до постійного пошуку нестандартних способів здійснення будь-якої діяльності, використання досягнень науково-технічного прогресу, самостійного та творчого вирішення теоретичних і практичних проблем. Це вимагає від навчальних закладів створення нових умов для підготовки учнів, які володіють фундаментальними знаннями, розвиненими здібностями, самостійністю і динамізмом у прийнятті рішень та їх реалізації, здатністю до творчої діяльності і самоосвіти. Стосовно трудового навчання такий підхід вимагає врахування особливостей технічного і технологічного світогляду учнів, їх індивідуальних якостей, необхідних для успішної предметно-практичної, перетворювальної діяльності в сфері сучасного виробництва та обслуговування. Отже, мова йде насамперед про переорієнтацію трудового навчання на здійснення індивідуалізації навчального процесу.

Уведення з 2005 р. нових програм з освітньої галузі “Технологія” сприяє індивідуалізації навчання, оскільки вона побудована за проектно-технологічною системою, відповідно до якої учитель має можливість адаптувати складність навчального матеріалу адекватно до виявлених індивідуальних особливостей, задатків, навчальних можливостей школярів. З метою полегшення й спрощення реалізації завдань індивідуального підходу здійснюється диференціація змісту й процесу навчання. Проте, як свідчить практика, реальний стан диференціації трудового навчання не забезпечує належних умов для вирішення вказаних завдань.

Проблема індивідуалізації навчання значною мірою відображена в психолого-педагогічних дослідженнях, в тому числі у відомих теоріях пізнання та діяльнісного підходу (Г. Балл, П. Гальперін, Т. Кудрявцев, Я. Пономарьов), розвивального навчання та активізації пізнавальної діяльності (Д. Богоявленська, Л. Виготський, О. Кабанова-Меллєр, Н. Тализіна). Індивідуальним відмінностям особистості присвятили свої праці видатні психологи Б. Ананьєв, Л. Виготський, З. Калмикова, В. Крутецький, Н. Менчинська, К. Платонов, Б. Теплов, С. Рубінштейн. Загальні педагогічні основи індивідуального підходу до навчання та виховання учнів розкриті А. Бударним, А. Кірсановим, Є. Рабунським, І. Унт.

Окремі аспекти реалізації індивідуального та диференційованого підходів вивчали вчені-педагоги П. Атутов, Ю. Васільєв, І. Волощук, А. Дьомін, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Поляков, В. Сидоренко, Д. Сметанін, М. Тименко, Д. Тхоржевський та ін. Вони обґрунтували, зокрема, основи трудового і політехнічного навчання.

Створенню дидактичної системи індивідуалізованого трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл присвячене фундаментальне дослідження Г. Терещука. У руслі ідей цього дослідження обґрунтовані методичні аспекти: індивідуального підходу в трудовому навчанні засобами нових інформаційних технологій (І. Цідило), індивідуалізації навчання школярів кресленню (Г. Гаврищак), врахування індивідуальних особливостей, технічних здібностей у процесі підготовки майбутніх учителів обслуговуючої праці (Г. Мамус).

Окремі питання теорії і методики навчання обслуговуючої праці розроблені Т. Васенок, О. Гнеденко, Л. Денисенко, Н. Знамеровською, Т. Тхоржевською, Л. Шпак й іншими вченими.

Аналіз наукової літератури і досвід практичної роботи засвідчують, що сьогодні не забезпечується необхідний рівень індивідуалізації трудового навчання з урахуванням специфіки змісту його окремих розділів. Відсутні дослідження проблеми індивідуального підходу до учнів у процесі вивчення проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

Перелічені вище факти, а також недостатня підготовленість учителів обслуговуючої праці до врахування індивідуальних особливостей учнів, відсутність методичних розробок і сучасних дидактичних засобів для здійснення індивідуального підходу в процесі проектування та виготовлення швейних виробів зумовили вибір теми дисертаційної роботи “Педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів 5–6 класів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входило до тематичного плану науково-дослідних робіт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка як складова проектів “Теоретико-методичні основи загальнотехнічної підготовки учнівської молоді” (номер державної реєстрації 0102U002291) та “Удосконалення змісту і технологій підготовки майбутнього вчителя зі спеціальності 7.010103 “Трудове навчання” (номер державної реєстрації 0105U000749). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 5 від 26 грудня 2006 р.) і погоджено на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 23 січня 2007 р.).

Об’єкт дослідження – трудове навчання учнів загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження – педагогічні умови індивідуалізації навчання учнів 5–6 класів проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

Мета дослідження – визначення та обґрунтування педагогічних умов реалізації індивідуального підходу до учнів 5–6 класів у процесі навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів на уроках трудового навчання у 5–6 класах буде результативнішим, якщо реалізувати індивідуальний підхід до учнів на основі таких педагогічних умов: вивчення індивідуальних особливостей учнів з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів у 5–6 класах; групування учнів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей; застосування комплексу засобів диференційованого навчання на уроках відповідно до виявлених домінуючих індивідуальних особливостей учнів 5–6 класів.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз проблеми індивідуального підходу до навчання учнів загальноосвітніх шкіл у педагогічній літературі та виявити стан і труднощі його реалізації у практиці трудового навчання учнів 5–6 класів на прикладі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

2. Визначити й обґрунтувати педагогічні умови здійснення індивідуального підходу до учнів 5–6 класів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

3. Розробити комплекс засобів диференційованого навчання та експериментально перевірити їх на заняттях із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів у 5–6 класах.

4. Удосконалити методику навчання учнів 5–6 класів проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські теорії про об’єктивний та історичний підхід до аналізу суспільних явищ і процесів, теорії пізнання; психологічні теорії про особистість, здібності людини та її розвиток; особистісно зорієнтований та діяльнісний підходи у навчанні та вихованні; теоретико-методологічні дослідження проблеми індивідуального та диференційованого підходів у навчально-виховному процесі; основні положення про реформування системи освіти в Україні у контексті євроінтеграційних процесів.

Для вирішення поставлених завдань дослідження на всіх його етапах використовувався комплекс методів: –

теоретичних: вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури, нормативних документів і періодичних видань для визначення теоретичних підходів щодо індивідуалізації навчання; абстрагування й теоретичне моделювання з метою прогнозування можливих напрямів ефективного здійснення індивідуального підходу у трудовому навчанні; узагальнення виявлених педагогічних підходів, шляхів і засобів навчання у процесі виокремлення педагогічних умов індивідуалізації навчання учнів 5–6 класів проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів;–

емпіричних: анкетування, усне та письмове опитування вчителів трудового навчання; пряме та опосередковане спостереження за навчально-виховним процесом з проектування і виготовлення виробів з текстильних матеріалів на заняттях у загальноосвітніх школах для уточнення й конкретизації педагогічних умов індивідуального підходу; педагогічні експерименти: констатувальний і формувальні (локальні та основний); –

математичної обробки результатів експериментальної роботи для наступного їх якісного аналізу й узагальнення.

Експериментальна база дослідження. Основна дослідно-експериментальна робота проводилася на базі загальноосвітніх шкіл м. Тернополя (ЗОШ № 7) і Тернопільської області (с. Токи, м. Скалат, школа-гімназія ім. Івана Франка та ЗОШ № 1 смт Підволочиськ). Окремі результати дослідження перевірялись у школі-гімназії смт Стара Вижівка Волинської області, загальноосвітніх школах с. Старичі Яворівського району Львівської області та с. Порошки Закарпатської області.

Організація дослідження. Дослідження здійснювались поетапно протягом 2004–2007 років.

На першому етапі (2004–2005 рр.) на основі констатувального експерименту виявлено й проаналізовано труднощі та можливості реалізації індивідуального підходу до учнів у практиці роботи вчителя трудового навчання. Обґрунтовано тему і спроектовано у робочому варіанті понятійний апарат дослідження, його гіпотезу і завдання; вивчено стан проблеми у педагогічній, методичній і психологічній літературі; проведено планування методики дослідження. Розроблено й перевірено за допомогою локальних педагогічних експериментів діагностичні завдання з обслуговуючої праці для учнів 5–6 класів.

На другому етапі (2005–2006 рр.) узагальнено теоретичні положення дослідження. Виявлено індивідуальні особливості учнів 5–6 класів, які домінують у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів; виділено й охарактеризовано типологічні групи школярів. Виокремлено й обґрунтовано педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

На третьому етапі (2006–2007 рр.) проведено формувальні педагогічні експерименти з метою виявлення ефективності впровадження у навчальний процес проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів теоретично обґрунтованих педагогічних умов реалізації індивідуального підходу до учнів 5–6 класів. На основі статистичної обробки експериментальних даних здійснено узагальнення результатів дослідження, сформульовано висновки. Завершено літературне оформлення дисертації.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження.

Вперше визначено та обґрунтовано педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів на уроках трудового навчання у 5–6 класах, основними з яких є: вивчення індивідуальних особливостей учнів з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів; групування учнів 5–6 класів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей; застосування комплексу засобів диференційованого навчання на уроках відповідно до виявлених домінуючих індивідуальних особливостей учнів 5–6 класів.

Подальшого розвитку набули: теоретичні положення щодо прояву та врахування індивідуальних якостей, навчальних можливостей учнів на уроках із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, застосування діагностичних засобів оцінювання рівнів навченості, научуваності, пізнавального інтересу та творчої активності школярів.

Практичне значення дослідження.

Розроблено комплекс засобів диференційованого навчання для використання на заняттях із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів (завдання різного рівня складності, творчі проекти, дидактичні ігри, комп’ютерне забезпечення додатковою інформацією, картки-завдання, зображення моделей виробів, комплекти швейних виробів). Запропоновані методичні розробки, посібники удосконалюють методику трудового навчання школярів 5–6 класів на прикладі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів і призначені для учнів та вчителів шкіл. Вони також можуть бути використані у вищих навчальних закладах на факультетах, які здійснюють підготовку майбутніх учителів трудового навчання.

Вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів і висновків дослідження забезпечуються: аналізом значної кількості психолого-педагогічних і науково-методичних джерел з теми дослідження; методологічним обґрунтуванням вихідних його позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних меті, завданням, об’єкту і предмету дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу статистично достовірних емпіричних даних, об’єктивного оцінювання з якісним аналізом результатів експериментів; апробацією основних положень дисертації на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях.

Особистий внесок автора. Всі теоретичні та експериментальні результати дослідження здобуто дисертанткою самостійно. У посібниках “Завдання з обслуговуючої праці. 5 клас” і “Завдання з обслуговуючої праці. 6 клас, написаних у співавторстві, особистим внеском автора є розробка диференційованих завдань різних рівнів складності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорено та схвалено на: Х Міжнародній науковій конференції “Praca – zavod – rynek pracy” (м. Зелена Ґура, Польща, 2005 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики” (м. Полтава, 2006 р.); Міжнародній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м. Вінниця, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми художньо-трудової підготовки вчителів: теорія, досвід, зміст, технології” (м. Дрогобич, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики” (м. Полтава, 2007 р.); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та засіданнях кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2005–2007 рр.).

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес загальноосвітніх шкіл: № 7 м. Тернополя (довідка № 36 від 13 квітня 2007 р.), м. Скалат (довідка № 31 від 17 квітня 2007 р.) і с. Токи (довідка № 5 від 18 квітня 2007 р.) Підволочиського району Тернопільської області.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 9 публікаціях автора. З них: 5 – статті у фахових виданнях, 2 посібники. Одноосібних публікацій – 7.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 240 сторінок, з яких 186 сторінок основного тексту. Робота містить 20 таблиць, 1 рисунок, 14 додатків. Список використаних джерел налічує 187 позицій, які займають 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано методологічну основу, етапи, експериментальну базу, апробацію та впровадження основних результатів.

У першому розділі дисертації “Індивідуальний підхід до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів як педагогічна проблема” проаналізовано психолого-педагогічну, методичну літературу щодо концептуальних підходів до проблеми індивідуалізації навчального процесу загалом і трудового навчання зокрема; описано відомі підходи у формуванні змісту і методики навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів; виявлено можливості індивідуалізації в змісті трудового навчання у 5–6 класах.

Нагромаджені науково-педагогічні знання щодо реалізації індивідуального підходу до учнів різнопланові. Індивідуальний підхід досліджували: як засіб підвищення ефективності навчання (В. Гладких, І. Унт), як одну з умов успішності навчання (Р. Захаров), у контексті форм організації навчання (В. Загвязінський). Згідно з науковими концепціями А. Кірсанова та Є. Рабунського індивідуальний підхід базується на особистісно діяльнісній основі, в ньому взаємопов’язаними є особистість, діяльність, розвиток.

Загальні методичні аспекти індивідуалізації трудової підготовки учнів відображені у працях учених-педагогів О. Коберника, В. Мадзігона, В. Полякова, В. Сидоренка, Є. Ставровського, Д. Тхоржевського.

Системні положення щодо реалізації індивідуального підходу до учнів на уроках трудового навчання розкриті в роботах Г. Терещука. Індивідуальний підхід у трудовому навчанні засобами нових інформаційних технологій розглядав І. Цідило, індивідуалізацію навчання школярів кресленню – Г. Гаврищак, навчання основам конструювання та моделювання швейних виробів з урахуванням індивідуальних навчально-пізнавальних можливостей учнів – Т. Васенок, розвиток технічних здібностей у процесі підготовки майбутніх учителів обслуговуючої праці – Г. Мамус.

Вивчення педагогічної літератури показало, що реалізація індивідуального підходу до учнів у процесі трудового навчання відповідає вимогам сьогодення і сприяє переорієнтації освіти на особистість школяра. В цьому контексті у дисертації проаналізовано сутність проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів і структуровано його за напрямами: основи техніки, матеріалознавство, технології, організація та економіка виробництва.

У процесі виявлення можливостей індивідуалізації змісту трудового навчання у 5–6 класах констатовано, що зміст навчання учнів 5 класу значно складніший порівняно з початковою школою. Передусім це пов’язано з початком засвоєння п’ятикласниками техніко-технологічних знань наукового характеру про: матеріали, заготовки, напівфабрикати – як предмети праці; вироби, деталі – як результат виконаної роботи; робочі, контрольно-вимірювальні інструменти, допоміжні пристосування – як засоби праці; трудові дії та послідовність їх виконання. Учням необхідно усвідомити, зрозуміти значну кількість нових понять і термінів. Учитель повинен враховувати індивідуальні можливості розумового розвитку учнів: наукові назви вводити поступово, вчити школярів їх виокремлювати, характеризувати, використовувати у різних ситуаціях. Важливою передумовою успішного виконання трудових завдань щодо виготовлення швейних виробів є врахування точності, темпу і швидкості рухових дій п’ятикласників. У цьому віці в них появляються такі риси, як цілеспрямованість, наполегливість, сконцентрованість зусиль, стійкий інтерес до об’єктів праці, терпіння у виконанні навчальних завдань.

Крім того, у зв’язку з переходом до основної школи учні 5 класу стикаються з організаційними труднощами через вивчення трудового навчання не в класних кімнатах, а в майстернях, поділ класу на групи тощо. Нові можливості появляються й у методиці навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

Викладені вище факти свідчать про появу у 5 класі ширших можливостей індивідуалізації трудового навчання та про необхідність створення інших, ніж у початкових класах, умов для здійснення індивідуального підходу до школярів.

У другому розділі “Педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів 5–6 класів у трудовому навчанні” визначено й обґрунтовано такі педагогічні умови: необхідність вивчення індивідуальних особливостей учнів, які проявляються і розвиваються у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, виокремлення домінуючих особливостей; групування учнів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей; застосування комплексу засобів диференційованого навчання на уроках у 5–6 класах.

З метою визначення тих індивідуальних властивостей, якостей і навчальних можливостей школярів, які відіграють пріоритетну роль у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, проаналізовано психолого-педагогічну літературу з цієї проблеми. Крім того, проводилося опитування вчителів трудового навчання і студентів, котрі проходили педагогічну практику в 5–7 класах. Встановлено, що домінуючими індивідуальними особливостями учнів, які проявляються у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів і від яких залежить ефективність цієї діяльності, є: навченість, научуваність, пізнавальний інтерес та рівень творчої активності.

Навченість проявляється у знаннях, уміннях і навичках, засвоєних учнями відповідно до змісту програм трудового навчання. Враховуючи особливості художнього і технічного конструювання, технологічної діяльності, ми встановили критерії оцінювання знань, умінь та навичок учнів. До них належать: дотримання правил та етапності проектування, графічна розробка технічного завдання; застосування елементів композиції і конструктивних закономірностей формотворення виробів; планування та організація технологічної послідовності виготовлення виробу з дотриманням правил безпечної праці; робота на швейному обладнанні, з інструментами та пристосуваннями; самоконтроль процесу проектування і виготовлення виробів, аналіз результатів праці.

Для встановлення рівнів засвоєння навчального матеріалу учнями ми використали критерій засвоєння, обґрунтований В. Сидоренком. На цій основі запропоновано такі рівні засвоєння матеріалу: розпізнавальний, репродуктивний, адаптивний і творчий.

Научуваність визначається просуванням учня у навчанні – легкістю та швидкістю опанування знаннями, вміннями у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів. Важливою передумовою научуваності є рівень розвитку технічного мислення, просторова уява, пам’ять, увага, спостережливість учнів, які впливають на динаміку успіхів у навчанні.

З метою оцінювання пізнавального інтересу як домінуючої індивідуальної риси учнів у процесі проектування та виготовлення швейних виробів використані ідеї досліджень Б. Ананьєва, Д. Богоявленського, Н. Менчинської, М. Скаткіна і методика, запропонована А. Киверялгом.

На заняттях з конструювання, моделювання, обробки тканин є значні можливості для розвитку школярів з урахуванням їх індивідуальних властивостей, якостей, навчальних здібностей у процесі теоретичного опрацювання матеріалу і під час виконання практичних завдань. Відповідно до різних видів діяльності може по-різному проявлятись активність учнів.

Після вивчення теоретичного матеріалу школярі отримували розроблені нами завдання різного рівня складності. Залежно від того, які типи завдань вони обирали для виконання (репродуктивні чи творчі) та яких результатів досягали, можна було стверджувати про їх активність, творчий підхід. Беручи участь у запропонованих нами дидактичних іграх, учні проявляли підвищений інтерес до навчального матеріалу.

Для оцінювання ефективності виконання творчих проектів шестикласниками встановлені такі основні критерії: новизна (оригінальність) творчого проекту; самостійність; якість виготовлення виробу; виконання технічних умов і дотримання правил безпечної праці; дотримання норм часу на проектування та виготовлення виробу. Елементи творчості виявлялися при проведенні розрахунків, обґрунтувань, пояснень, а також у процесі технологічної послідовності пошиття та оздоблення виробів, їх остаточної обробки. Залежно від особливостей прояву творчої активності школяра зроблено висновок про рівень його творчої діяльності.

На основі проведеного обґрунтування індивідуальних особливостей учнів, виокремлення з них домінуючих, які відіграють провідну роль у процесі проектування і виготовлення виробів з текстильних матеріалів, та їх діагностування ми виділили умовні групи (типи) учнів 5–6 класів.

Учні першої типологічної групи засвоюють навчальний матеріал на розпізнавальному рівні навченості; володіють научуваністю репродуктивного типу, низьким рівнем розвитку пізнавального інтересу і творчої активності.

До другої групи віднесено учнів з репродуктивним рівнем навченості, научуваністю репродуктивного типу, середнім рівнем розвитку пізнавального інтересу з переважанням інертності, середнім рівнем творчої активності.

Для учнів третьої групи характерним є адаптивний рівень навченості, научуваність продуктивно-репродуктивного типу, середній рівень розвитку пізнавального інтересу з переважанням активного, достатній рівень творчої активності.

Учні четвертої групи володіють творчим рівнем навченості, научуваністю продуктивного типу, високим рівнем розвитку пізнавального інтересу, високим рівнем творчої активності.

Наведений опис груп учнів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей є умовним. Однак така диференціація дала змогу здійснити індивідуальний підхід до школярів із застосуванням комплексу засобів навчання, який включав посібник із системою завдань різного рівня складності, дидактичні ігри, комп’ютерне забезпечення додатковою інформацією, картки-завдання, зображення моделей виробів, комплекти швейних виробів тощо.

Відповідно до різних видів діяльності у процесі вивчення особливостей проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів школярам було запропоновано розв’язання конструкторських і технологічних задач, організаційних завдань.

З метою забезпечення доступності завдань учням з урахуванням індивідуальних особливостей їх розвитку відповідно до запропонованої Г. Терещуком методики розроблено різні за рівнем складності завдання для здійснення підсумкового контролю: I рівень – завдання на розпізнавання, розрізнення, класифікацію; II рівень – завдання на відтворення та застосування засвоєних знань; III рівень – нетипові завдання, які вимагають евристичних нестандартних дій; IV – завдання-проблеми, що вимагають завершеності творчих дій щодо виробу, який конструюють і виготовляють. Розроблені завдання були взаємопов’язані, узгоджені з навчальним планом і програмою, забезпечували дотримання наступності, неперервності змісту, викликали інтерес в учнів і сприяли їх творчій активності.

Для успішного засвоєння проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, розвитку пізнавального інтересу згідно з темами навчальної програми розроблено дидактичні ігри. Школярі брали участь у них залежно від нахилів, індивідуальних якостей, здібностей: обирали керівні ролі або лише відповідали на поставлені запитання.

Процес пояснення нового матеріалу, його закріплення, підготовка до виконання практичних робіт були забезпечені додатковою інформацією з використанням комп’ютера та розроблених допоміжних засобів. У результаті спостережень ми робили висновок про легкість і швидкість засвоєння матеріалу учнями, їх навчальні можливості, зацікавленість й активність, визначили роль використаних різних методичних і дидактичних засобів.

Розроблений комплекс засобів диференційованого навчання сприяв вдосконаленню методики навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів учнів 5–6 класів. Це дозволило встановити ряд переваг над традиційними способами здійснення індивідуального підходу.

У третьому розділі “Зміст і методика експериментального дослідження” описано організацію та методику проведення педагогічного експерименту, стан і труднощі реалізації індивідуального підходу до учнів на уроках трудового навчання, експериментальну перевірку ефективності педагогічних умов його здійснення у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів учнями 5–6 класів.

У результаті виявлених даних про успішність школярів, аналізу відвіданих уроків трудового навчання, опитування вчителів зроблено висновки про труднощі і недоліки та визначено завдання вчителя з метою покращення здійснення індивідуального підходу до учнів.

Проведені локальні експерименти у 5–6 класах дали можливість підібрати найбільш ефективні методичні і дидактичні засоби, які сприяли здійсненню індивідуального підходу до учнів.

У ході проведеного основного формувального експерименту здійснено комплексну перевірку основних педагогічних умов реалізації індивідуального підходу до учнів 5–6 класів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів.

Заняття у контрольних класах проводилися за традиційною методикою навчання, а в експериментальних класах – за розробленою нами методикою. У процесі вивчення нового матеріалу, його засвоєння, виконання практичних завдань для учнів відповідних типологічних груп експериментальних класів був використаний комплекс засобів диференційованого навчання. Якісний і кількісний аналіз результатів дослідження засвідчив, що швидкість та якість виготовлення ескізів, макетів, деталей, виробів та їх оздоблення; самостійність і творча активність учнів експериментальних класів вища, ніж контрольних.

Для об’єктивного оцінювання результатів і динаміки навчання проведено аналіз контрольних зрізів знань та умінь учнів різних типологічних груп експериментальних класів до початку експерименту та на його завершальному етапі. Це дало можливість зробити висновок про позитивні результати у навчальному процесі внаслідок запровадження методики диференційованого навчання учнів. Так, зменшилася кількість учнів, які засвоюють матеріал на розпізнавальному рівні відповідно до встановлених критеріїв: I – на 28%, II – на 28%, III – на 19%, IV – 9% і V – на 16%. Разом із тим збільшилася кількість учнів типологічної групи, котрі володіють творчим рівнем навченості відповідно до встановлених критеріїв: I – на 17%, II – на 23%, III – на 2%, IV – 6% і V – на 3 %.

Встановлено також, що пізнавальний інтерес школярів експериментальних класів до моделювання та виготовлення виробів з текстильних матеріалів зріс на 40%.

Для того, щоб визначити, чи впливає впровадження комплексу засобів диференційованого навчання на реалізацію індивідуального підходу до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, ми проаналізували результати навчання контрольних та експериментальних груп із застосуванням критерію Пірсона. Отримане нами на основі спостережень експ = 5 порівняли з критичним значенням статистики крит = 3,84 і встановили, що між навчанням учнів з використанням комплексу засобів та реалізацією до них індивідуального підходу існує зв’язок: після завершення дослідження 71% учнів експериментальної групи покращили результати навчання.

Проведені контрольні роботи в контрольній та експериментальній групах у кінці навчального року дали змогу визначити показники частоти розподілення двох вибірок за рівнем засвоєння навчального матеріалу (табл. 1). Аналіз статистичної обробки результатів експерименту підтвердив правомірність робочої гіпотези: дотримання запропонованих педагогічних умов реалізації індивідуального підходу до учнів підвищить ефективність їх навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

Таблиця 1

Результати формувального експерименту в 6-х класах

К-сть

балів |

Частота

абсолютна

ni | Частота відносна

fi, % |

fi(E)– fi(K) |

(fi(E)-fi(K))2

ЕК | КК | ЕК | КК

4

5

6

7

8

9

10

11

12– |

1

1

4

7

9

7

4

2 | 1

3

4

8

6

7

3

2–– |

3

3

11

20

26

20

11

3 | 3

8

12

24

18

21

8

6– |

3

5

9

13

2

5

12

5

3 | 9

25

81

169

4

25

144

25

9 | 3,00

3,13

6,75

7,04

0,22

1,19

18

4,16

35 | 34 | 100 | 100 | 43,49

Наведені дані дали можливість пересвідчитись у наявності статистично значущої відмінності в результаті виконання контрольних робіт учнями експериментальних і контрольних класів. Виявлене підвищення якості знань учнів експериментальних класів ми пояснюємо доступністю і достатньою ефективністю педагогічних умов реалізації індивідуального підходу.

Проведене дослідження дало підстави сформулювати такі загальні висновки:

1. Результати констатувального етапу дисертаційного дослідження засвідчують, що існують труднощі в реалізації індивідуального підходу.

Об’єктивні труднощі: ті, що запрограмовані ускладненим порівняно з молодшими класами змістом трудового навчання у 5–6 класах; організаційні, пов’язані з адаптацією учнів 5 класу до навчання у шкільних майстернях, диференціацією навчання, поділом класів на групи тощо; перевантаження школярів складним для їх вікових особливостей матеріалом, початком вивчення наукових основ техніки і технології, організації та економіки виробництва; невідповідність великого обсягу теоретичного програмного матеріалу про проектування виробів кількості відведених для його вивчення годин; недостатня для більшості учнів кількість часу, відведеного на виконання практичних робіт і необхідного для автоматизації сенсомоторних навичок, та ін.

Суб’єктивні труднощі пов’язані з рівнем професійної підготовленості вчителів: недостатня теоретична підготовка вчителів до вивчення і врахування індивідуальних особливостей школярів, застосування методичних розробок і сучасних дидактичних засобів, реалізація позитивного досвіду індивідуального підходу до учнів тощо.

Аналіз змісту діяльності з проектування та виготовлення виробів дав можливість виокремити групи базового навчального матеріалу, які розкривають основи техніки, матеріалознавства, технології, організації та економіки швейного виробництва і проектують зміст відповідної теоретичної та практичної підготовки учнів на доступному для учнів 5–6 класів рівні складності.

2. Навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів на уроках трудового навчання у 5–6 класах буде результативнішим, якщо реалізувати індивідуальний підхід до учнів на основі таких педагогічних умов: вивчення індивідуальних особливостей школярів з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів у 5–6 класах; групування учнів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей (навченості, научуваності, пізнавальниого інтересу і творчої активності); застосування комплексу засобів диференційованого навчання на уроках відповідно до виявлених домінуючих індивідуальних особливостей учнів 5–6 класів.

3. На основі запропонованих критеріїв виокремлено 4 рівні засвоєння навчального матеріалу учнями (розпізнавальний, репродуктивний, адаптивний, творчий) і визначено відповідні типи научуваності (репродуктивний, репродуктивно-продуктивний, продуктивно-репродуктивний, продуктивний), рівні пізнавального інтересу (низький, середньопасивний, середньоактивний, високий) і рівні творчої активності (низький, середній, достатній, високий) школярів.

4. Для успішного здійснення індивідуального підходу на уроках з проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів доцільний поділ учнів на чотири умовні групи залежно від комбінацій рівнів їх навченості, научуваності, пізнавального інтересу та творчої активності. Така диференціація полегшує врахування індивідуальних відмінностей школярів і сприяє підвищенню ефективності їх навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

5. Вивчення індивідуальних особливостей учнів з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу із проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів у 5–6 класах, групування школярів залежно від ступеня прояву їх індивідуальних особливостей – це лише передумови індивідуалізації навчання. Безпосередньо реалізація індивідуального підходу пов’язана з впровадженням у навчальний процес комплексу засобів диференційованого навчання, який включає: завдання різного рівня складності, творчі проекти, дидактичні ігри, комп’ютерне забезпечення додатковою інформацією, картки-завдання, зображення моделей виробів, комплекти швейних виробів та ін. Розроблений комплекс пов’язує мету, зміст, засоби, форми, методи навчання, моделюючу діяльність вчителя і навчальну діяльність виділених чотирьох груп учнів і кожного учня зокрема та сприяє вдосконаленню методики навчання учнів 5–6 класів проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів.

6. Експериментальним дослідженням доведено, що впровадження на заняттях методів активізації навчання (дидактичних ігор, виконання творчих проектів й ін.) сприяє успішному засвоєнню необхідних проектно-технологічних знань, умінь і навичок, прояву самостійності учнів – передусім тих, в яких розвинена научуваність і творча активність.

Узагальнення педагогічного досвіду і практичні результати експериментальної роботи підтвердили припущення, що ефективність навчання проектуванню та виготовленню виробів з текстильних матеріалів підвищиться завдяки впровадженню педагогічних умов реалізації індивідуального підходу до учнів.

Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми здійснення індивідуального підходу до школярів у процесі вивчення трудового навчання. Подальшого вивчення потребують: системне дослідження індивідуальних особливостей учнів, які проявляються в практичній діяльності; методика діагностування спеціальних здібностей школярів, які проявляються у процесі проектування і виготовлення виробів з текстильних матеріалів; можливості впровадження новітніх інформаційних технологій при вивченні трудового навчання у 5–6 класах. Наукову і практичну цінність становлять також дослідження з питань удосконалення підготовки вчителів трудового навчання з метою здійснення індивідуального підходу до учнів.

Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у таких публікаціях:

1. Севастьянова О.С. Індивідуалізація навчальної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці як педагогічна проблема // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – Тернопіль: ТНПУ, 2005. – № 5. – С. 192–195.

2. Севастьянова О.С. Дидактичні особливості індивідуалізації навчання учнів технології виготовлення виробів з тканин // “Praca – zavod – rynek pracy”. – Sielona Gora: Uniwersytet Zielonogorski, 2005. – S. 307–311.

3. Севастьянова О.С. Творчі проекти як засіб індивідуального підходу на уроках трудового навчання // Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. – Полтава: ПДПУ, 2006. – С. 252–254.

4. Севастьянова О.С. Реалізація індивідуального підходу до учнів у процесі проектування та виготовлення виробів із текстильних матеріалів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. праць. – Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. – Вип. 10. – С. 92–96.

5. Севастьянова О.С. Можливості індивідуалізації у змісті трудового навчання // Молодь і ринок: Зб. наук. праць. – Дрогобич: ДДПУ ім. І. Франка, 2006. – № 8 (23). – С. 100–103.

6. Севастьянова О. С., Мамус Г. М. Завдання з обслуговуючої праці. 5 клас. – Тернопіль: Астон. 2004. – 240 с.

7. Севастьянова О.С., Мамус Г. М. Завдання з обслуговуючої праці. 6 клас. – Тернопіль: Астон. 2004.– 76 с.

8. Севастьянова О.С. Використання завдань різних рівнів складності на уроках обслуговуючої праці // Студентський вісник. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – Вип. 8. – С. 118–122.

9. Севастьянова О.С. Проблеми формування творчої особистості школяра на уроках обслуговуючої праці // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Проблеми і перспективи наук в умовах глобалізації”. – Тернопіль, 2005. – С. 188–190.

АНОТАЦІЯ

Обух О.С. Педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів 56 класів у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика трудового навчання. – Інститут професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2007.

Дисертаційне дослідження спрямоване на вдосконалення методики навчання учнів 5–6 класів на уроках трудового навчання, орієнтованої на особистість школяра. Визначено педагогічні умови реалізації індивідуального підходу до учнів у процесі проектування і виготовлення виробів з текстильних матеріалів та експериментально перевірено їх ефективність. Виявлено й обґрунтовано домінуючі індивідуальні особливості школярів, які проявляються у процесі проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів. Розроблено типологію школярів загальноосвітніх шкіл залежно від рівня засвоєння навчального матеріалу.

Запропоновано комплекс засобів диференційованого навчання для реалізації індивідуального підходу до учнів, який включає завдання різного рівня складності, дидактичні ігри, комп’ютерне забезпечення додатковою інформацією, картки-завдання.

Ключові слова: індивідуалізація навчання; проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів; педагогічні умови; домінуючі індивідуальні особливості; типологія школярів.

АННОТАЦИЯ

Обух О.С. Педагогические условия реализации индивидуального подхода к учащимся 56 классов в процессе проектирования и изготовления изделий из текстильных материалов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика трудового обучения. – Институт профессионально-технического образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке педагогических условий реализации индивидуального подхода к учащимся 5–6 классов в процессе проектирования и изготовления изделий из текстильных материалов.

На основе всестороннего анализа педагогических исследований определено, что на занятиях по конструированию, моделированию и обработке тканей имеются значительные возможности для повышения эффективности обучения школьников в зависимости от их индивидуальных свойств и учебных качеств.

Результаты исследования показали, что существует две группы трудностей в реализации индивидуального подхода: объективные – запрограммированные содержанием и условиями трудового обучения в 5–6 классах; субъективные – те, которые связаны с недостаточной подготовленностью учителей к изучению и учету способностей, учебных возможностей и познавательных интересов, качеств личности и индивидуальных различий учащихся.

Выделено основные группы учебного материала, который раскрывает основы техники, материаловедения, технологии, организации и экономики швейного производства и проектирует знания, умения и навыки, которые необходимы для успешного осуществления соответствующей практической деятельности.

Установлено, что динамика обучения школьников является неравномерной и для всестороннего развития личности необходима систематическая индивидуальная деятельность. Она предусматривает реализацию таких педагогических условий: изучение индивидуальных особенностей учащихся в процессе проектирования и изготовления изделий из текстильных материалов; деление учеников на четыре группы в зависимости от степени проявления их индивидуальных особенностей; применение комплекса средств дифференцированного обучения на уроках в 5–6 классах.

Исследованием определены доминирующие индивидуальные особенности школьников, которые проявляются в процессе проектирования и изготовления изделий из текстильных материалов и обеспечивают успеваемость этой деятельности. К ним принадлежат обученность, обучаемость, познавательный интерес и уровень творческой активности.

Выделены уровни усвоения материала: распознавательный, репродуктивный, адаптивный, творческий.

Наблюдения подтвердили выдвинутое предположение о том, что для успешного осуществления индивидуального подхода на уроках по проектированию и изготовлению изделий из текстильных материалов является целесообразным деление учащихся на четыре группы в зависимости от степени проявления их индивидуальных особенностей. Эти группы условны, относительно нестабильны.

Для упрощения реализации