ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ОСТАФІЛЬ ОЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 338.46 : 336 : 330.322] (477)
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ
НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.00.03 –
економіка та управління національним господарством
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Ковалюк Олексій Миколайович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
професор кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Поплавська Жанна Василівна,
Національний університет “Львівська політехніка”,
завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки;
кандидат економічних наук, доцент
Дука Анастасія Петрівна,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри менеджменту
інноваційної та інвестиційної діяльності.
Захист дисертації відбудеться “ 12 ” вересня 2007 р. о 1530 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, аудиторія 115.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розіслано “ 8 ” серпня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Реалізація основних стратегічних напрямів економічної політики передбачає вихід України на якісно новий рівень розвитку, який характеризується ефективним державним регулюванням, динамічним зростанням економіки, високим рівнем соціального забезпечення, політичною стабільністю. Виконання цих завдань значною мірою залежить від ефективності мобілізації та використання інвестиційних ресурсів.
Інвестиції є одним із найважливіших чинників зростання національної економіки. Стимулювання інвестиційних процесів та удосконалення управління інвестиційною діяльністю в умовах формування ринкових відносин господарювання мають першочергове значення для забезпечення економічного зростання.
Інвестиційні процеси в Україні, як і в будь-якій трансформаційній економіці, відбуваються за допомогою взаємопов’язаних державних і недержавних, фінансових та нефінансових інституцій. Особливого значення сьогодні набуває інвестиційна діяльність фінансових посередників на ринку фінансових послуг.
Теоретичні і практичні аспекти управління інвестиційними процесами, функціонування фінансового ринку та ринку фінансових послуг досліджували такі відомі зарубіжні економісти: Є. Брігхем, Л. Дж. Гітман, Дж.-М. Кейнс, Дж. Маршал, Ф. Мишкін, Дж. Сорос, І. Фішер, М. Фрідман, Р. Гарод, У. Шарп, Й. Шумпетер та інші.
Вагомий внесок у висвітлення зазначених проблем зробили вітчизняні вчені О. Барановський, Л. Борщ, О. Василик, Б. Губський, М. Денисенко, А. Дука, С. Злупко, О. Ковалюк, М. Крупка, І. Михасюк, І. Мітюков, С. Панчишин, А. Пересада, О. Підхомний, Ж. Поплавська, С. Реверчук, Л. Співак, В. Федоренко, В. Ходаківська та інші.
Проте, незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам динаміки інвестицій, інвестиційних процесів, фінансових ринків та ринків фінансових послуг, тема дисертаційної роботи недостатньо розкрита в економічній науці, зокрема, з тих питань, які пов’язані з управлінням інвестиційними процесами за участю фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Виникає потреба у подальшому вивченні термінологічного апарату інвестування на ринку фінансових послуг, оцінці інвестиційного середовища діяльності фінансових інститутів в Україні.
Для залучення інвестицій та стимулювання інвестиційної діяльності фінансового сектору потрібно проаналізувати ефективність інвестування фінансових установ, обґрунтувати потенційні можливості зростання його обсягів, визначити ризики суб’єктів ринку фінансових послуг та інструменти їх мінімізації. Це зумовлює необхідність формування раціональної системи управління інвестиційними процесами на національному ринку фінансових послуг.
Актуальність і практичне значення цих питань, потреба їх системного дослідження на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота – складова частина науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом „Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (реєстраційний №0105U004944), у межах якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування, оцінка та удосконалення управління інвестиційними процесами на вітчизняному ринку фінансових послуг, спрямованого на розширення ролі учасників цих процесів у підвищенні ефективності розвитку національної економіки.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:
· з’ясувати та уточнити сутність понять “фінансова послуга”, “ринок фінансових послуг”, “управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг”;
· розробити схему управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг для підвищення ефективності прийняття інвестиційних рішень суб’єктами ринку фінансових послуг;
· проаналізувати тенденції інвестиційних процесів на вітчизняному ринку фінансових послуг, з’ясувати роль інституційних інвесторів у розвитку національної економіки;
· оцінити ринковий потенціал фінансових установ України та визначити ефективність вкладення активів суб’єктів ринку фінансових послуг;
· розглянути зарубіжний досвід управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг і можливості його адаптації до вітчизняних умов;
· визначити ризики фінансових установ як учасників інвестиційних процесів та запропонувати відповідні інструменти їх зниження;
· обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України в умовах формування ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є ринок фінансових послуг України.
Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти управління інвестиційними процесами на національному ринку фінансових послуг.
Методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії з проблем інвестування, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених. У роботі використано сукупність різноманітних методів наукового пізнання. Загальний підхід до визначення змісту і структури роботи ґрунтується на основі методу системного аналізу. Історичний метод застосовується у процесі дослідження становлення і розвитку вітчизняного й світового ринків фінансових послуг, зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних процесів. Методи аналізу та синтезу використовувалися для дослідження особливостей інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг України. Обґрунтування категоріального апарату здійснено за допомогою методів наукового абстрагування та узагальнення. Для підведення окремих підсумків у роботі використано методи індукції та дедукції. Графічний і табличний методи застосовано при побудові таблиць, графіків та діаграм, а економіко-математичне моделювання – для оцінки ринкового потенціалу фінансових установ.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України, інших держав, міжнародні правові документи; статистичні дані, матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національного банку України; довідкова література, Інтернет; звітні дані фінансових установ. У роботі також використано дані монографічних і періодичних видань, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено системне дослідження управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України, яке дало змогу одержати теоретичні та практичні результати, що характеризуються науковою новизною.
Зокрема вперше:
§ сформульовано поняття “управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг” як вплив на динаміку (рух) фінансових інструментів інвестиційного призначення між суб’єктами ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку і/або досягнення соціального ефекту та запропоновано схему управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг, яка відображає послідовність, взаємозв’язок і комплексність заходів на макро- і мікрорівні, спрямованих на підвищення ефективності прийняття інвестиційних рішень суб’єктами ринку фінансових послуг;
§ розроблено та апробовано концепцію ринкового потенціалу фінансових установ в економіці країни, яка дозволяє визначити можливі обсяги діяльності фінансових інститутів та обґрунтувати прогнози їхнього зростання.
Удосконалено:
§ визначення понять “фінансова послуга” як діяльність, пов’язану з купівлею-продажем фінансових інструментів і спрямовану на отримання доходу у вигляді відсотків, премії, комісійної винагороди чи фіксованого тарифу в грошах, а також “ринок фінансових послуг”, під яким розуміють сферу купівлі-продажу фінансових послуг;
§ методику оцінки ефективності вкладення активів фінансових установ на основі адаптації системи моніторингу діяльності кредитних спілок PEARLS до вітчизняної теорії та практики інвестиційного аналізу;
§ теоретичну базу системи ідентифікації ризиків фінансових інститутів, зумовлених здійсненням сумнівних фінансових операцій, та управління ними. Під сумнівними фінансовими операціями розуміються ті, які можуть бути пов’язані з шахрайством, відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.
Отримали подальший розвиток:
§ класифікація фінансових послуг, які запропоновано поділяти за обсягом функцій, що виконує послуга, на прості і синтетичні;
§ визначення функцій ринку фінансових послуг, перелік яких доповнено такими: перерозподіл ризиків, організація та контроль торгівлі фінансовими інструментами, підвищення рівня ліквідності фінансових інструментів, інформаційно-аналітичне забезпечення процесу прийняття господарських рішень суб’єктами економічних відносин;
§ теорія універсальності поведінки нелінійних систем М.Фейґенбаума для аналізу можливостей зростання масштабів інвестиційної діяльності фінансових установ.
Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає у формуванні поглиблених знань стосовно аналізу інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг та вдосконалення управління ними.
Окремі положення дисертаційної роботи використано при викладанні дисциплін „Фінанси”, „Ринок фінансових послуг”, „Інвестування”, “Фінансовий менеджмент”, “Державне регулювання економіки” у Львівському національному університеті імені Івана Франка (довідка № 4574-Н від 15.12.2006 р. та довідка ІПО від 01.12.2006 р.).
Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо удосконалення управління інвестиційними процесами в Україні, активізації інвестиційної діяльності вітчизняних фінансових інститутів. Зокрема, пропозиції щодо ідентифікації ризиків фінансової установи як учасника інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг та управління ними використано Філією Львівського регіонального управління АТ “ІНДЕКС-БАНК” (довідка №03-02/1282 від 05.12.2006).
Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації наукові результати одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування обговорювались на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; міжнародних, всеукраїнських науково-практичних і студентсько-аспірантських конференціях, зокрема, Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 25-26 березня 2005 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 6-9 вересня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 16-17 березня 2006 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській конференції „Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” (м. Київ, 12 травня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів „Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 7-8 червня 2006 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 6-9 вересня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ресурси регіону: організація та управління” (м. Івано-Франківськ, 9-11 листопада 2006 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,4 д.а., із них 8 обсягом 3,1 д.а. – у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 190 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 24 таблиці, 17 рисунків та 16 додатків. Список використаних джерел налічує 154 позиції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.
У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг” з’ясовано та уточнено сутність понять “фінансова послуга”, “ринок фінансових послуг” і “управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг”; доповнено перелік важливих для практики організації й управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг критеріїв класифікації фінансових послуг та функцій ринку фінансових послуг; виділено учасників інвестування, запропоновано схему управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг; визначено основні тенденції розвитку світових ринків фінансових послуг.
У дисертації запропоновано розглядати фінансову послугу як діяльність, пов’язану з функціонуванням фінансових інструментів і спрямовану на отримання доходу у вигляді відсотків, премії, комісійної винагороди чи фіксованого тарифу в грошах.
Узагальнивши наявні підходи до класифікації фінансових послуг, автор доходить висновку, що їх систематизацію можна доповнити таким критерієм, як обсяг функцій, що виконує послуга, та поділяти фінансові послуги на прості й синтетичні.
Ринок фінансових послуг, на думку дисертанта, – це сфера купівлі-продажу фінансових послуг.
Дискусійним в економічній літературі є співвідношення понять “фінансовий ринок” і “ринок фінансових послуг”. Розмежування цих категорій автор пропонує здійснити за характером ціни об’єкта купівлі-продажу на ринку (рис.1).
Рис. 1. Співвідношення понять “фінансовий ринок” і “ринок фінансових послуг”
Відповідно на фінансовому ринку формуються ціни на фінансові інструменти, які засвідчують право володіння (наприклад, акції). Суб’єкти ринку фінансових послуг одержують винагороду у вигляді комісії чи тарифу у грошовому виразі (переказ коштів). Отримання відсотків та премії за надання фінансової послуги відбувається на перетині цих двох сфер (як приклад – страхові послуги).
Сутність і роль ринку фінансових послуг в економіці країни розкривається у його функціях. Поряд з основними функціями ринку фінансових посередників не менш важливими, на думку автора, є перерозподіл ризиків, організація та контроль торгівлі фінансовими інструментами, підвищення рівня ліквідності фінансових інструментів, інформаційно-аналітичне забезпечення процесу прийняття господарських рішень суб’єктами економічних відносин.
У сучасних умовах організація безперервного інвестиційного процесу – один із найважливіших чинників, який визначає темпи економічного зростання, технічний рівень і поступ у системі суспільного відтворення. З огляду на це, управління інвестиційними процесами, які відбуваються за участю фінансових посередників, є необхідним і надзвичайно важливим.
У роботі запропоновано трактувати зміст поняття “управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг” як вплив на динаміку (рух) фінансових інструментів інвестиційного призначення між суб’єктами ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку і/або досягнення соціального ефекту.
Управління інвестиційними процесами можна зобразити у вигляді послідовності етапів (рис. 2) – визначення об’єктів управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг, вибір та обґрунтування пріоритетів інвестиційної діяльності, оцінка та прогнозування інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг, формулювання цілей управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг, визначення методів та важелів впливу на інвестиційні процеси, їх впровадження і використання, моніторинг та оцінка ефективності інвестиційної діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг.
Рис. 2. Схема управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг
Ефективне управління інвестиційними процесами можливе лише при взаємодії усіх учасників інвестиційної діяльності. Визначальне місце серед інститутів інвестиційного процесу займає держава. Безпосередньо на ринку фінансових послуг її основне завдання полягає у регулюванні умов інвестування фінансовими посередниками та покупцями і споживачами фінансових послуг.
Особливу групу учасників інвестиційних процесів складають фінансові інститути. Серед них – комерційні банки (зокрема, інвестиційні й іпотечні) та небанківські фінансові установи (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди, страхові компанії, міжнародні фінансові організації, фінансові та фінансово-промислові групи, спільні підприємства та населення.
Фінансовий сектор відіграє важливу роль у зростанні національних економік провідних країн. Аналіз особливостей функціонування світових ринків фінансових послуг показує, що основними тенденціями, які спостерігаються на цих ринках, є: інтернаціоналізація та глобалізація фінансових потоків; взаємопроникнення фінансового і промислового капіталу; диверсифікація послуг, що надаються, і підвищення ступеня універсалізації діяльності на ринку фінансових послуг; ускладнення організаційних форм фінансових інститутів з метою підвищення якості фінансового обслуговування клієнтів; консолідація у сфері фінансових послуг шляхом численної кількості злиття і поглинання компаній; реалізація складних поліструктурних інвестиційних схем за участю різноманітних фінансових посередників; посилення ролі небанківських фінансових інститутів у розвитку світового ринку фінансових послуг тощо. Ці тенденції простежуються і в Україні, де ринок фінансових послуг з року в рік набирає більших обертів у своєму розвитку.
У другому розділі роботи “Особливості інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг України” визначено роль суб’єктів ринку фінансових послуг у розвитку вітчизняної економіки; проаналізовано інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування як потенційно важливих інституційних інвесторів на національному ринку фінансових послуг; здійснено оцінку ринкового потенціалу фінансових інститутів та запропоновано методику визначення ефективності вкладення активів фінансової установи.
Розширення спектра фінансових послуг і зростання ролі фінансових інститутів в інвестиційному процесі – важлива складова економічного зростання в країні.
У розвинених національних економіках існує розгалужена мережа фінансових посередників, які виконують роль інституційних інвесторів. В Україні протягом останніх років простежується відносне зростання кількості інституційних інвесторів, головне завдання яких – створити сприятливе середовище для нагромадження фінансових ресурсів економічними суб’єктами та забезпечити функціонування ефективного механізму їх трансформації в інвестиції.
В Україні банківська система нині значно випереджує небанківські фінансові інститути за обсягами активів, сумою залучених ресурсів тощо (табл. 1). Активи банків становлять 66% ВВП, тоді як на активи небанківських фінансових інститутів, зокрема, страхових компаній, кредитних спілок, інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів, припадає лише 8,4% вартості усіх вироблених у країні товарів і послуг.
Про значну роль банків у розвитку національної економіки та їхній вплив на активізацію інвестиційних процесів засвідчують деякі дані про діяльність банківської системи України та її основні показники за останні 5 років. Протягом 2002-2006 років загальні активи, величина кредитного портфеля, сума довгострокових кредитів банків та їх вкладень у цінні папери зростала. Вартість загальних банківських активів за ці роки збільшилася у 5,2 рази. Обсяги кредитних вкладень банків в економіку України зросли у 5,7 рази, а величина інвестицій у цінні папери – втричі. Варто зазначити, що позитивним моментом є зростання частки довгострокових кредитів, як джерела інвестиційних ресурсів, у структурі кредитного портфеля (з 22,9% у 2002 р. до 58,3% у 2006 р.) та загальних активах банківської системи України (відповідно з 15,8% до 44,5%).
Таблиця 1
Активи фінансових інститутів України у 2002-2006 роках
Фінансові інститути | 01.01.2003 | 01.01.2004 | 01.01.2005 | 01.01.2006 | 01.01.2007
млрд грн | % ВВП | млрд грн | % ВВП | млрд грн | % ВВП | млрд грн | % ВВП | млрд грн. | % ВВП
Банки | 67,7 | 30,0 | 105,5 | 40,0 | 141,5 | 53,0 | 223,0 | 64,6 | 353,1 | 66,0
Страхові компанії | 5,3 | 2,4 | 10,5 | 2,0 | 20,6 | 5,0 | 21,0 | 5,8 | 23,9 | 4,5
Кредитні спілки | - | - | 0,75 | 0,3 | 0,87 | 0,21 | 1,9 | 0,6 | 3,2 | 0,6
Інвестиційні фонди | 0,329 | 0,15 | 0,262 | 0,1 | 0,23 | 0,05 | 6,9 | 1,8 | 17,3 | 3,3
НПФ | - | - | 0,016 | 0,006 | 0,05 | 0,01 | 0,05 | 0,01 | 0,14 | 0,03
Джерело: Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, CASE Україна
Вкладаючи вільні фінансові ресурси, банки повинні потурбуватися про диверсифікацію ризиків і достатню ліквідність активів. Цим вимогам цілком можуть відповідати інвестиційні банківські операції з цінними паперами. Цінні папери забезпечують додаткове джерело доходів, яке особливо важливе, коли знижуються доходи за кредитами. Вкладення банку в цінні папери є інструментом регулювання ліквідності для обмеження обсягу готівкових резервів, а також позик на грошовому ринку при потребі в коштах у разі вилучення депозитів або для покриття інших поточних потреб у фінансових ресурсах.
В Україні вкладення банків у цінні папери є допоміжним способом інвестування, оскільки у структурі активних операцій вони займають невелику частку (5-6%). Банківські інвестиції у цінні папери корпоративного сектору в Україні не відповідають класичним канонам інвестиційних операцій: вони не є для банків засобом підтримки ліквідності, не слугують джерелом стабільного додаткового доходу. Тобто вкладення банків в акції здійснюються здебільшого з метою придбання контролю над власністю, що є способом збільшення економічного потенціалу банку.
Незважаючи на те, що позабанківські фінансові інститути за величною активів значно поступаються установам банківської системи, автор виходить з того, що небанківський сектор ринку фінансових послуг України зможе зайняти своє місце на ринку фінансових послуг, надаючи послуги, не притаманні банкам. З огляду на це, у дисертації акцентовано особливу увагу на діяльності недержавних пенсійних фондів (НПФ), інститутів спільного інвестування (ІСІ) та на їхню роль у розвитку національної економіки.
Інвестування є однією з найважливіших складових функціонування недержавних пенсійних фондів, оскільки інвестиційний результат, отриманий на пенсійні активи, безпосередньо впливає на розмір пенсійних виплат.
У 2005-2006 рр. відбувалося нарощування темпів формування активів пенсійних фондів, збільшення кількості учасників НПФ. Пенсійні активи недержавних пенсійних фондів зросли з 10,3 млн грн на початок 2005 р. до 144,3 млн грн на кінець 2006 р., тобто в 14 разів.
Напрями інвестування пенсійних активів і розмір вкладень недержавних пенсійних фондів України не можуть бути довільними, а визначаються законодавчо. Основна частина пенсійних активів вітчизняних НПФ знаходиться на депозитах у банках (49,2%). В облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України, інвестовано 19,351 млн грн (20,4% активів), в акції українських емітентів інвестовано 9,655 млн грн (11,8 % обсягу активів НПФ). У банківські метали вкладено 2,722 млн грн, або 3,3% пенсійних активів. Велика частка портфеля у вигляді депозитів пояснюється не тільки високою дохідністю останніх, а й недостатністю інших надійних фінансових інструментів.
В умовах багатьох невирішених методологічних питань щодо управління НПФ до позитивних моментів інвестиційної діяльності фондів необхідно віднести збільшення загальної величини активів пенсійних фондів, що дає змогу проводити операції з вигіднішими та дорожчими ресурсами, а також спрямованість їхньої інвестиційної політики на збереження активів та отримання доходності, більшої за ставку банківських депозитів, із мінімізацією ризиків, що досягається розподілом вкладень коштів між різними фінансовими інструментами.
У дисертації показано, що інвестиційні фонди в Україні тільки розвиваються. Із набранням чинності Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” у 2001 р. розпочався новий етап діяльності цих фінансових інститутів.
На 1 січня 2007 р. в Україні зареєстровано 519 інститутів спільного інвестування, з якими активно співпрацюють юридичні та приватні особи.
На підставі проаналізованих даних звітності 25 інвестиційних фондів із сукупною вартістю чистих активів 250 млн грн дисертант робить висновок, що найбільш доступними й прийнятними для інститутів спільного інвестування є вкладення в акції українських емітентів, які становили близько 45% загальної вартості чистих активів фондів, у корпоративні облігації – 34%; 20% активів припадає на векселі, банківські депозити і метали, нерухомість. Інвестиції в державні та муніципальні облігації – найменш привабливі і складають 1% активів ІСІ.
Однією з головних проблем у розвитку інститутів спільного інвестування (як і НПФ) є дефіцит надійних фінансових інструментів, передусім у корпоративному секторі. Перелік цінних паперів, в які інвестують фонди, дуже малий. Незважаючи на те, що в країні створено приблизно 12 тис. акціонерних товариств, у портфелях інститутів спільного інвестування акції лише приблизно 50 емітентів.
На основі теорії універсальності поведінки нелінійних систем М.Фейґенбаума для оцінки та прогнозування обсягів діяльності фінансових інститутів у роботі розроблено та апробовано концепцію ринкового потенціалу фінансових інститутів. Математично вона виражається формулою:
(1)
– величина активів фінансових інститутів в і-тому (прогнозованому) періоді, – величина активів фінансових інститутів у базовому періоді, – коефіцієнт, який відповідає за тренд зростання величини активів, – показник, що визначає тренд “витіснення” фінансових інститутів з ринку.
Логіка такої функції зводиться до того, що поведінка системи дуже сильно залежить від початкових умов і має повністю статистичний характер.
На основі аналізу основних показників діяльності фінансових інститутів, зокрема банків, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок, страхових компаній та інститутів спільного інвестування України, отримано такі результати (табл.2).
Таблиця 2
Результати апробації моделі оцінки ринкового потенціалу
фінансових інститутів України
Фінансові інститути | Величина активів на 01.01.2007
(млн грн) | Прогнозна величина активів
(млн грн) | Прогнозний період (квартал) | Довідково:
Значення “А” | Значення
“В”
Банки | 353089 | 752217 | 92 | 1,48206769 | -0,000627313
Недержавні пенсійні фонди | 137,2 | 182,6 | 26 | 1,60975710 | -0,003305241
Кредитні спілки | 3240,4 | 3724,2 | 29 | 1,71698749 | -0,000170959
Страхові компанії | 17488,2 | 18085,1 | 32 | 3,8930239 | -0,000167618
Інститути спільного інвестування | 17336,1 | 26014,2 | 96 | 1,23067562 | -0,0001649498
Найбільший потенціал до зростання обсягів діяльності серед фінансових інститутів мають банківські установи та інститути спільного інвестування. Обсяг активів цих фінансових посередників може збільшитися, відповідно у 2 і 1,5 рази, порівняно з рівнем показника на 1 січня 2007 р.
Найменші можливості зростання обсягів діяльності мають недержавні пенсійні фонди України. Величина пенсійних активів протягом прогнозованого періоду збільшиться на 45,2 млн.грн.
Однак не можна однозначно стверджувати, що обсяг активів фінансових інститутів не буде зростати більшими темпами, оскільки модель не повною мірою враховує вплив випадкових чинників. Щодо окремих суб’єктів ринку фінансових послуг – фінансових установ, то динаміка величини їхніх активів протягом 2002-2006 років мала нестійкий зростаючий характер. Це можна пояснити відсутністю звітності про роботу деяких фінансових посередників, а також припустити, що діяльність інститутів пов’язана зі здійсненням сумнівних фінансових операцій і, відповідно, приховуванням їхніх обсягів.
В умовах розвитку ринку фінансових послуг в Україні значну роль відіграє повноцінне інформаційне забезпечення процесу управління діяльністю фінансових посередників. Численним інвесторам, клієнтам, кредиторам, зацікавленим у прибутковості й надійності цих установ, важливо мати вичерпну та достовірну інформацію щодо фінансового стану посередника. Тому необхідним є процес розвитку економічного аналізу фінансової посередницької діяльності.
У зв’язку з цим у дисертації запропоновано окремі показники для оцінки ефективності вкладень активів цих фінансових інститутів, враховуючи специфіку їхньої діяльності (табл. 3).
Таблиця 3
Показники ефективності вкладення активів фінансової установи |
Показник | Значення
1 | Частка інвестицій в активах | 70-80%
2 | Частка ліквідних інвестицій в активах | 20%
3 | Заощадження за внесками / Загальні активи | 70-80%
4 | Інвестиції + Ліквідні активи / Заощадження за внесками | Мінімум 15%
5 | Інвестиційний дохід / (Активи – Зобов’язання) | -
6 | Неприбуткові активи (поточні рахунки) / Загальні активи | Мінімум
7 | Чистий прибуток за інвестиціями / Середня величина інвестиційного портфеля | Ринкова ставка
8 | Частка адміністративних витрат у загальних активах | 3-10%
9 | Частка операційних витрат в активах | 5%
10 | Чистий прибуток / Середній показник загальних активів | 10%
Примітка: Деякі рекомендовані значення основних показників вкладення активів при їх інвестуванні адаптовані до вітчизняної практики з зарубіжного досвіду системи моніторингу діяльності кредитних спілок PEARLS
Незважаючи на різноплановість фінансово-посередницької діяльності, у всіх фінансових посередників є спільні риси. Вони пов’язані з функціональним призначенням фінансових установ в економічній системі. Функція фінансових інститутів полягає в акумулюванні фінансових ресурсів та їхньому розміщенні з метою одержання прибутку. Тому однією з найважливіших частин фінансового аналізу діяльності посередників є оцінка ефективності розміщення їхніх активів.
Цінність проведення аналізу цих показників, їх порівняння у динаміці та з індикаторами розвитку інших фінансових установ, на думку автора, дає змогу розкрити основні для роботи усіх посередників засади і порівняти ефективність цільової функції на ринку, тобто надійність, конкурентоспроможність і стійкість фінансового інституту.
У третьому розділі дисертаційної роботи “Удосконалення управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України” розглянуто зарубіжний досвід управління інвестиційними процесами та можливості його використання у сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки; визначено основні шляхи удосконалення державного регулювання інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг України; запропоновано ефективні інструменти управління ризиками учасників інвестиційних процесів на вітчизняному ринку фінансових послуг.
У світовій економіці відбуваються серйозні перетворення щодо зміни структури і підвищення якості виготовленої продукції, появи нових форм виробництва основного капіталу на основі прискорення інновацій. Головним чинником цих змін є нова інвестиційна політика, яку здійснюють розвинуті країни світу.
На основі аналізу практики державного регулювання інвестиційної діяльності у провідних країнах можна зробити висновок, що основною метою регулювання інвестицій у розвинутих країнах є підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації світового господарства.
Дисертант виходить з того, що необхідно використовувати зарубіжний досвід у регулюванні інвестиційних процесів в Україні, з огляду на зростання темпів розвитку вітчизняного фінансового ринку. Зокрема, корисно було б заснувати інвестиційні компанії за участю держави для сприяння розвитку проблемних галузей, регіонів; проводити раціональну політику оподаткування, надавати економічно доцільні пільги учасникам інвестиційних процесів; обґрунтовувати вимоги щодо участі іноземних інвесторів у статутному капіталі фінансових установ-інвесторів; чітко визначити правові норми діяльності учасників інвестиційних процесів на вітчизняному ринку фінансових послуг тощо.
Дискусійним питанням є створення універсального фінансового регулятора, тобто формування мегарегулятора ринку фінансових послуг країни. Мегарегулятор не є загальноприйнятим інструментом управління фінансовим ринком у всіх розвинутих країнах. Однак нині спостерігається підвищення інтересу до його використання, зокрема у Великобританії, Франції, Японії. Важливим моментом у перспективному вирішенні цього питання у межах розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг є чинник його зростання за сумарним грошовим обсягом і за кількістю учасників економічних відносин, що створюватиме необхідність інтеграції зусиль усіх державних органів регулювання фінансового сектору.
Зважаючи на те, що ринок фінансових послуг зачіпає здебільшого короткострокові інтереси економічних суб’єктів і має досить незначний термін функціонування взагалі, та враховуючи недостатню підготовленість широких верств суспільства для високоактивної участі в ньому, ще тривалий час цей сегмент національної економіки має бути під пильним державним наглядом.
Сьогодні держава намагається охоплювати своєю підтримкою усі сфери інвестиційного процесу. Система стимулів пожвавлення інвестиційної діяльності повинна тісно спиратися та орієнтуватися на окреслені пріоритети інвестиційного розвитку.
У роботі запропоновано систему заходів держави щодо активізації інвестиційної діяльності фінансових посередників України. Необхідними елементами державного регулювання інвестиційних процесів на ринку фінансових послуг України у сучасних умовах автор вважає фінансово-економічні (фінансування, оподаткування, інвестування, гарантування) та адміністративні (планування, ліцензування, рейтингування, фінансовий моніторинг, нормування) заходи впливу держави на інвестиційні процеси за відповідного нормативно-правового та інформаційного забезпечення їхньої реалізації.
Діяльність суб’єктів ринку фінансових послуг завжди пов’язана з ризиками фінансового і нефінансового характеру. Повністю усунути ризики у діяльності на ринку фінансових послуг, як і в будь-якій сфері, неможливо. До традиційних способів захисту доповненням може стати об’єднання ризику, тобто зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати. Цей метод покладено в основу страхування. Однак страхування фінансового ризику – одна з найскладніших процедур у вітчизняній практиці, що пов’язано з високою ймовірністю шахрайства, тому потребує жорсткого нагляду за діяльністю страхувальників і страхових компаній.
Отож, саме на поєднанні інтересів різнопрофільних фінансових посередників, їх взаємодії з усіма учасниками інвестиційних процесів потенційно широкий ринок може стати перспективною сферою вітчизняного бізнесу. Одним із напрямів роботи може бути створення своєрідного ринку ризиків, що дасть поштовх для розвитку ринку строкових фінансових інструментів (хеджування), а це стимулюватиме розвиток національного ринку фінансових послуг.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблено науково-теоретичне обґрунтування, проведено оцінку та запропоновано можливі шляхи удосконалення управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України.
За результатами дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції:
1. Фінансова послуга – це діяльність, пов’язана з функціонуванням фінансових інструментів і спрямована на отримання доходу у вигляді відсотків, премії, комісійної винагороди чи фіксованого тарифу в грошах. Доповнено перелік критеріїв класифікації фінансових послуг і запропоновано поділяти їх за обсягом функцій, які виконує фінансова послуга, на прості та синтетичні.
2. Ринок фінансових послуг виступає сферою купівлі-продажу фінансових послуг. Визначено функції ринку фінансових послуг в економіці країни та доповнено їх такими, як перерозподіл ризиків, організація та контроль торгівлі фінансовими інструментами, підвищення рівня ліквідності фінансових інструментів, інформаційно-аналітичне забезпечення процесу прийняття господарських рішень суб’єктами економічних відносин.
3. Управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг – це вплив на динаміку (рух) фінансових інструментів інвестиційного призначення між суб’єктами ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку і/або досягнення соціального ефекту. Управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг зображено у вигляді схеми послідовних етапів: визначення і вибір об’єктів та пріоритетів управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг, оцінка та прогнозування інвестиційних процесів, формулювання стратегічних і тактичних цілей щодо управління ними, вибір методів і важелів, за допомогою яких здійснюватиметься управління, безпосереднє їх застосування, моніторинг та оцінка ефективності інвестиційної діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг.
4. Провідну роль у зростанні вітчизняної економіки відіграє банківська система. Участь небанківських фінансових установ у наданні фінансових послуг залишається майже непомітною. Значною мірою це зумовлено відсутністю достовірної інформації про діяльність окремих фінансових інститутів. Однак позитивна динаміка у розвитку багатьох сегментів ринку фінансових послуг свідчить про їх вагомий потенціал і можливості його використання у майбутньому для інвестиційного забезпечення економічного зростання в країні.
5. Особливе місце серед інституційних інвесторів займають недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування. При розробленні та реалізації інвестиційної політики НПФ України зобов’язані забезпечувати збереження пенсійних активів і дотримуватися вимог чинного законодавства щодо обмеження інвестицій у певні види активів. Основну частку консолідованого портфеля вітчизняних НПФ нині становлять банківські депозити. Це пояснюється їхньою високою прибутковістю, а також недостатністю інших надійних фінансових інструментів.
6. Враховуючи те, що наша держава орієнтується на інвестиційну модель розвитку, особливого значення набуває державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, яке виражається у створенні певних передумов для стимулювання розвитку венчурного бізнесу та інститутів спільного інвестування. Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо захисту інвесторів, залучення інвестиційних ресурсів і технологій (ноу-хау), розвитку і функціонування ринку цінних паперів, сприяння адаптації національного фондового ринку до міжнародних стандартів є тією рушійною силою, яка здатна активізувати механізм реальних інвестицій.
7. На основі розробленої концепції зростання масштабів діяльності фінансових установ проведено оцінку ринкового потенціалу фінансових інститутів України та виявлено, що вітчизняні банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки та інститути спільного інвестування мають позитивну динаміку збільшення величини активів і стійку тенденцію до зростання основних показників їхньої діяльності.
8. Зважаючи на зарубіжний досвід, доцільним є застосування таких організаційно-економічних заходів, як чіткість правових норм щодо управління інвестиційними процесами та регулювання ринку фінансових послуг; обґрунтованість участі іноземних інвесторів у статутному капіталі вітчизняних фінансових інститутів; раціональність політики оподаткування учасників інвестиційних процесів; створення сприятливого інвестиційного середовища тощо.
9. При ідентифікації ризиків фінансових інститутів, зумовлених здійсненням сумнівних фінансових операцій, доцільно визначати індивідуальні оцінки ризику окремих операцій та учасників, ступінь взаємозв’язку між ними, на основі яких обчислювати інтегрований показник ризику для кожного об’єкта фінансового моніторингу.
10. На підставі результатів проведеного дослідження можна запропонувати Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національному банку України використовувати положення дисертаційної роботи для прогнозування обсягів діяльності фінансових інститутів і координувати заходи щодо управління інвестиційними процесами на вітчизняному ринку фінансових послуг, зокрема у сфері рейтингування об’єктів інвестування, гарантування доходів вкладників фінансових установ, повноцінного правового та інформаційного забезпечення учасників інвестиційних процесів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях, які внесені до переліку ВАК:
1. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг України // Фінанси України. – 2004. – №12. – С.89-92.
2. Остафіль О.В. Факторинг: теоретичні аспекти та практичне застосування в Україні // Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні. Науковий збірник / За ред. В.Є. Швеця. – Львів: Інтереко, 2005. – С.261-265.
3. Остафіль О.В. Теоретичні основи фінансових категорій в управлінні інвестиційними процесами // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна “Формування ринкової економіки в Україні”. – Вип. 34. – Львів, 2005. – С.646-652.
4. Остафіль О.В. Ринок лізингових послуг: європейський досвід і перспективи розвитку в Україні // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка “Формування ринкової економіки в Україні”. Спецвипуск 14 „Трансформація економіки України в умовах євроінтеграції”. – Львів, 2005. – С. 447-452.
5. Остафіль О.В. Інститути спільного інвестування в Україні // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна „Формування ринкової економіки в Україні”. – Вип. 36. – Львів, 2006. – С. 152-157.
6. Остафіль О.В. Використання зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми
