НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

Української академії аграрних наук

ОВСЯННІКОВ Олександр Вікторович

УДК 339.13:339.56:633.1

Розвиток експортно-імпортних відносин

на ринку зерна України

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник,

Власов Володимир Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

заступник завідувача відділу

зовнішньоекономічних зв’язків

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Губенко Василь Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

завідувач  кафедри  менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

кандидат економічних наук, доцент

Школьний Олександр Олексійович,

Уманський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

в.о. завідувача  кафедри  менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист відбудеться “ 09 ” жовтня 2007 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212).

Автореферат розісланий “ 07 ” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук |

О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціонування національної економіки в ринкових умовах передбачає включення країни у світові інтеграційні процеси. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить експортно-імпортним відносинам, зокрема на ринку зерна України. Зернові культури традиційно займають вагоме місце у формуванні зовнішньоекономічного обороту країни. Стратегічне значення зерна полягає в його універсальності як продукту харчування, можливості тривалого зберігання, транспортування на далекі відстані тощо. Розвиток зовнішньої торгівлі зерновими культурами в Україні відбувається із значними труднощами, що спричинено недосконалістю інфраструктури, відсутністю належної біржової торгівлі, монополізацією посередницьких послуг комерційними фірмами, а також відмежованістю безпосередніх виробників від експортно-імпортних процесів.

Актуальність проблеми розвитку експортно-імпортних відносин підтверджується тим, що участь України на світовому ринку зерна вимагає структурної перебудови її зернового господарства у контексті розвитку зовнішньоторговельної діяльності, пристосування національних економічних механізмів до вимог відкритості ринку.

Питання теорії і практики розвитку економічних відносин на вітчизняному та світовому ринках зерна досліджуються такими вченими-економістами, як В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, В.І. Власов, П.І. Гайдуцький, В.П. Галушко, В.І. Губенко, О.В. Захарчук, В.Н. Зимовець, М.В. Калінчик, А.М. Кандиба, С.М. Кваша, І.Г. Кириленко, І.В. Кобута, М.І. Кучер, М.Г. Лобас, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук, В.Ф. Сайко, І.О. Соловйов, А.А. Фесина, Л.М. Худолій, C.М. Чмирь, В.С. Шовкалюк, О.М. Шпичак та ін. Глибокі теоретико-методологічні напрацювання принципів формування та механізму здійснення міжнародної торгівлі знайшли своє відображення у наукових працях Е.Ф. Авдокушина, В.С. Будкіна, І. Бураковського, А.І. Кредісова, А.П. Кірєєва, С. Ліндерта, Г.П. Овчинникова, Ю.М. Пахомова, В.В. Рокочі, Є.В. Савельєва, А.С. Філіпенка, О.О. Школьного та інших науковців.

Проте далеко не всі теоретичні та прикладні проблеми розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України достатньо вивчені. Це стосується, насамперед, обґрунтування організаційно-економічних важелів захисту економічних інтересів національних товаровиробників від економічного тиску посередників. Особливо це актуально в умовах запланованого вступу України до Світової організації торгівлі. Адже запровадивши більш прозору зовнішньоторговельну політику для всіх операторів ринку, країна може і повинна стати провідним гравцем на світовому ринку зерна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за темою “Розробити пропозиції щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 0106U006647). Безпосередньо автором виконувалося завдання “Торговельна політика у сфері ЗЕД: митні тарифи, експортні субсидії, інтервенції”.

Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є обґрунтування теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо ефективного розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України.

Реалізація поставленої мети дисертаційної роботи визначила необхідність розв’язання наступних завдань:

- систематизувати положення теорій міжнародної торгівлі, як сукупності експортно-імпортних відносин країн світу у взаємозв’язку з періодами розвитку міжнародних економічних відносин;

- доповнити визначення економічної категорії “міжнародна торгівля” з позицій сутності, форм і методів її організації;

- адаптувати складові системи регулювання експортно-імпортних відносин на світовому ринку товарів і послуг по відношенню до ринку зерна України як на національному, так і світовому рівні;

- визначити тенденції розвитку та вплив основних факторів на світову торгівлю зерновими культурами;

- виявити особливості практики ведення зовнішньої торгівлі зерновими культурами в країні зі схожими стартовими умовами;

- визначити тенденції експортно-імпортних операцій, географічну диверсифікацію експорту та імпорту зернових культур України;

- обґрунтувати систему заходів щодо удосконалення просування зернових культур за кордон з урахуванням інтересів вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників;

- визначити позитивні та негативні наслідки для зернового підкомплексу в контексті вступу України до СОТ;

- запропонувати методичні підходи до оцінки потенційних конкурентів та їхніх конкурентних переваг на зовнішніх ринках збуту зернових культур України.

Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України.

Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки щодо розвитку експортно-імпортних відносин.

Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використано такі методи економічних досліджень: історико-логічний – при окресленні еволюційно-історичного шляху формування наукових поглядів у взаємозв’язку з періодами розвитку міжнародних економічних відносин; абстрактно-логічний – при теоретичному узагальненні сутності, форм і методів міжнародної торгівлі, у тому числі зовнішньої торгівлі та експортно-імпортних операцій, а також при формулюванні висновків і пропозицій; монографічний у поєднанні з методом індукції - при виділені етапів входження України до світового ринку зерна; економіко-статистичний – при аналізі економічних явищ на світовому та вітчизняному ринках зерна з метою виявлення їх тенденцій та закономірностей; розрахунково-конструктивний – при обґрунтуванні необхідності створення оптимальних маркетингових ланцюгів просування зернових культур від виробника до споживача тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- обґрунтовано необхідність створення оптимальних маркетингових ланцюгів просування зернових культур у контексті експортно-імпортних відносин на ринку зерна України, в діяльності якого враховуються внутрішні та зовнішні конкурентні переваги кожної країни-конкурента на певному ринку збуту відносно цін на вітчизняну продукцію;

- здійснена адаптація складових (корпоративна, національна, міждержавна, наднаціональна та глобальна) системи регулювання експортно-імпортних відносин на світовому ринку товарів і послуг по відношенню до ринку зерна України як на національному, так і світовому рівні;

удосконалено:

- визначення економічної категорії “міжнародна торгівля” з позицій сутності, форм і методів її організації як органічної єдності історичних, організаційних та причинно-наслідкових дій щодо реалізації різноманітних форм і методів експортно-імпортних операцій суб’єктами зовнішньоторговельної діяльності кожної країни-учасниці світового ринку;

- класифікацію учасників зовнішньоторговельної діяльності на ринку зерна України за двома ознаками – суб’єктно-функціональною (безпосередні виробники, організації-посередники, спеціалізовані зовнішньоекономічні організації) та характером зовнішньоторговельних операцій (експортери, імпортери, спеціалізовані посередники), виходячи із сучасної системи взаємозв’язків між контрагентами в аграрній сфері;

дістали подальший розвиток:

- систематизація положень теорій міжнародної торгівлі у взаємозв’язку із періодами розвитку міжнародних економічних відносин, які мають суттєве значення при формуванні економічного інструментарію щодо вирішення проблем у сфері міжнародної торгівлі;

- обґрунтування етапів поступового входження України до світового ринку зерна з урахуванням аспектів системи лібералізації і протекціонізму при експортно-імпортних відносинах на ринку зерна України;

- оцінка позитивних і негативних наслідків для зернового сектору України від приєднання її до СОТ, а також перспективних заходів, які б зменшили ризики членства в СОТ, сприяли зміцненню конкурентоспроможності вітчизняних виробників зернових культур і нарощуванню експортного потенціалу національного зернового господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України, а також використовуються в роботі державних органів управління при формуванні відповідних законодавчих і нормативно-правових актів. Окремі наукові результати дисертаційної роботи доведені до стадії реального впровадження, що підтверджується відповідними довідками.

Зокрема, пропозиції щодо підвищення ефективності просування зернових культур від виробника до кінцевого споживача на зовнішні ринки збуту використані Міністерством аграрної політики України при підготовці “Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року” (довідка №37-37-15/8323 від 31.05.2007 р.). Пропозиції автора щодо вдосконалення збутових відносин шляхом поглиблення кооперації на селі, підвищення конкурентоспроможності місцевих товаровиробників зернових культур у контексті вступу України до СОТ використані Управлінням сільського господарства в Теплицькому районі Вінницької області (довідка № 168 від 12.04.2007 р.). Теоретичні узагальнення з проблем становлення експортно-імпортних відносин на ринку зерна України використовуються у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при підготовці студентів економічних спеціальностей з дисциплін “Міжнародні економічні відносини”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародні економічні організації” (довідка № 298 від 10.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Отримані результати дисертаційної роботи, які складають наукову новизну і мають практичне значення, сформульовані й обґрунтовані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистого наукового внеску в публікаціях. Автор несе повну відповідальність за те, що переклад іноземних матеріалів українською мовою відповідає тексту і змісту оригіналу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на ІІ конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (м. Київ, 2004 р.), Міжнародному форумі молодих учених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.), ІІІ конференції молодих учених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (м. Київ, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,58 друк. арк. (4 – у співавторстві), з них 5 – у наукових фахових виданнях обсягом 1,54 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (202 найменування), 24 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 172 сторінки комп’ютерного тексту, містить 42 таблиці і 29 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи формування експортно-імпортних відносин” опрацьовано теоретико-методичні аспекти міжнародної торгівлі як сукупності експортно-імпортних відносин усіх країн світу, визначено структурні особливості системи регулювання експортно-імпортних відносин щодо зернових культур.

Узагальнення теоретичних основ формування міжнародної торгівлі як прояву сукупності експортно-імпортних відносин країн світу у взаємозв’язку із періодами розвитку міжнародних економічних відносин (доколоніальний (від VI тис. до н.е. – до XV ст. н.е.), колоніальний (від XV ст. – до 50-х рр. ХХ ст.), постколоніальний (від 50-х рр. ХХ ст. – до 1991 р.), найновіший (від 1991 р. – по теперішній час)) показало, що формування значної частини економічного інструментарію щодо вирішення проблем у сфері міжнародної торгівлі припало на колоніальний та постколоніальний періоди розвитку міжнародних економічних відносин. Колоніальний період був основоположним для теоретичних досліджень, на основі яких у постколоніальному відбулося подальше розгалуження наукових думок під впливом швидких темпів глобалізації та інтеграції світових процесів.

Встановлено, що історично сформувалися чотири основні групи теорій міжнародної торгівлі: меркантилізм, класична, неокласична та альтернативна. При цьому вчені умовно класифікують групу альтернативних теорій за трьома напрямками: теорії, які розвивають принципи класичних теорій; теорії, які поглиблюють положення класичних та неокласичних теорій; теорії, які будуються на принципово нових методологічних засадах.

Проаналізовані моделі та теорії дозволяють виокремити фактори, що впливають на міжнародний товарообмін товарами і послугами: природні та технологічні відмінності країн, зумовлені абсолютними й порівняльними перевагами; закономірності виникнення надлишкового продукту як наслідок володіння країною дешевим фактором виробництва; різниця у кваліфікації робочої сили; спеціалізація країн на випуску різних товарів; особливості споживчого попиту в кожній країні; виробництво країнами товарів, які знаходяться на різних стадіях “життєвого циклу продукту”; розробка окремими фірмами країн конкурентної стратегії, що дозволяє їм утримувати провідні позиції на світових ринках, а також типи економічного зростання (повністю нейтральне, незбалансоване, “розорююче” (“голландська хвороба”)).

Дослідження сутності, форм і методів організації міжнародної торгівлі дозволило удосконалити визначення економічної категорії “міжнародна торгівля” як органічної єдності історичних, організаційних і причинно-наслідкових дій щодо реалізації різноманітних форм та методів експортно-імпортних операцій суб’єктами зовнішньоторговельної діяльності кожної країни-учасниці світового ринку.

Встановлено, що система взаємозв’язків між учасниками аграрної сфери в процесі здійснення експортно-імпортних операцій залежно від спрямованості товаропотоків поділяється на основні, особливі та допоміжні зовнішньоторговельні комерційні операції (рис. 1).

Система зовнішньоторговельних зв’язків суб’єктів аграрної сфери відіграє важливу роль у розвитку та ефективному функціонуванні економіки кожної країни. У ст. 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р.) чітко визначено перелік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які структуруються на дві групи: державні інститути (І) та суб’єкти господарської діяльності (ІІ). Відповідно в дисертаційному дослідженні здійснено спробу удосконалити класифікацію учасників зовнішньоторговельної діяльності ІІ групи за двома ознаками – суб’єктно-функціональною (безпосередні виробники, організації-посередники, спеціалізовані зовнішньоекономічні організації) та характером зовнішньоторговельних операцій (експортери, імпортери, спеціалізовані посередники).

Поглиблення міжнародного економічного співробітництва зумовлює появу суперечностей між економічними інтересами різних країн, що проявляється у викривленому перерозподілі економічних результатів. Держави змушені впливати на економічні процеси в аграрній сфері зважаючи на особливості функціонування даної галузі. Вивчення економічної літератури показало, що система регулювання міжнародної торгівлі товарами, у тому числі зерновими культурами, має певні рівні та характерні для них інструменти. Зокрема, по відношенню до ринку зерна України корпоративний рівень передбачає наявність такого інструменту як обмежувальна ділова (торговельна) практика; національний –зовнішньоекономічну та зовнішньоторговельну політику; міждержавний – преференційний та дискримінаційний режими; наднаціональний – інтеграційні інструменти; глобальний – функціонує на основі рішень світових організацій – Світової організації торгівлі, Конференції ООН з торгівлі та розвитку, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Міжнародна рада по зерну тощо.

У другому розділі “Розвиток зовнішньої торгівлі України зерновими культурами в контексті глобалізаційних процесів” здійснено оцінку розвитку світового ринку зерна, виявлено особливості ведення зовнішньої торгівлі зерновими культурами в країні зі схожими стартовими умовами – Польщі, проаналізовано тенденції експортно-імпортних операцій на ринку зерна України.

У загальному обсязі світового виробництва продукції рослинництва зерновим культурам належить перше місце за абсолютною величиною отриманого урожаю, як півстоліття тому - в 1961-му, так і в 2006 р. Проте стрімке зменшення запасів зернових культур, починаючи з 2000 р. до критичного рівня 16,2% потреби споживання країнами світу в 2006 р., відкриває широкі можливості для України в задоволенні частини світового попиту зерновими культурами (рис. ).

У свою чергу, із середини 80-х років минулого століття світові площі під зерновими культурами також скорочуються, переважно за рахунок розвинених країн, що компенсується загальносвітовою тенденцією до впровадження інтенсивних технологій вирощування цих культур, переходу на більш урожайні сорти і гібриди, а також збільшення застосування мінеральних добрив. Як наслідок, середньосвітова урожайність порівняно з 1975 р. зросла на 70,5% і в 2005 р. становила 32,6 ц/га.

За останні 40 років лідируючі позиції виробників зерна посіла Азія (в першу чергу, Індія та Китай), збільшивши свою частку у валовому виробництві зерна до 47,7% та обсяги в абсолютних величинах – втричі (до 1063,6 млн. т), потіснивши країни Європи, частка яких знизилася з 30,1% у 1961 р. до 19,1% в 2005 р. та країни Північної і Центральної Америки, частка яких знизилася з 21,8% у 1961 р. до 20,3% в 2005 р.

Проведені дослідження дозволили виділити групи країн, які рухалися екстенсивно-інтенсивним шляхом нарощування валових зборів – країни Африки та Океанії, де темпи розширення площ переважали над темпами зростання урожайності, тоді як в Азії та Південній Америці, навпаки, врожайність зростала швидшими темпами, ніж розміри площ. Інтенсивний розвиток демонстрували країни Європи, Північної та Центральної Америки. Для України також характерний інтенсивний шлях нарощування виробництва зернових культур, хоча темпи середньорічного зростання валового збору є найнижчими – 0,3% порівняно із середніми показниками країн Європи – 1,1, Північної та Центральної Америки – 1,9, Африки – 2,3, Азії – 2,6, Південної Америки – 2,7 та лідером по цьому показникові - Океанії – 3,0%.

Нерівномірність рівнів розвитку зернового виробництва та незбалансованість попиту і пропозиції на зерно в різних країнах та регіонах лежить в основі продовольчої проблеми населення світу. США, Канада, Аргентина, Австралія та Франція, використовуючи переваги міжнародного поділу праці та сприятливі для зерновиробництва агрокліматичні й економічні фактори, за рахунок надвиробництва зернових культур щорічно формують основну частку світових експортних ресурсів зерна, тоді як половина його імпортних потоків зосереджується в 14 країнах світу, перші з яких – Японія, Мексика, Корея, Китай – відчувають значний дефіцит у фуражному зерні, а в продовольчому більшою мірою зацікавлені країни майже всіх континентів світу: Західної Європи (Італія, Іспанія, Нідерланди), Африки (Єгипет, Алжир), Південної Америки (Бразилія), країни Азії – близько 45% світового імпорту, або 118,3 млн. т.

У процесі дослідження встановлено, що основними чинниками, які впливають на світовий ринок зерна, є державна політика країн-виробників зернових культур, агрокліматичні умови вирощування зернових, вартість транспортування продукції сільського господарства, уповільнення технічного прогресу поряд із зростанням попиту на продукти харчування, збільшення виробництва біоетанолу із зернових культур, а також строки посіву та збирання врожаю зернових культур у кожному регіоні чи країні світу.

Практика зовнішньоторговельної діяльності на ринку зерна Польщі свідчить, що структурні зрушення в економіці країни з початку трансформаційної перебудови деструктивно позначилися на функціонуванні як аграрного сектору в цілому, так і зернового господарства Польщі зокрема та спричинили зменшення валового збору зернових на 1/4, порушення рівноваги на ринку зерна, неконтрольованість експортно-імпортних операцій та зниження доходів сільськогосподарських товаровиробників. Слід віддати належне радикальним діям уряду цієї країни, який на початку періоду реформування створив Агентство сільськогосподарського ринку, яке відіграло важливу роль у розв’язанні проблеми перевиробництва та дефіциту зернових культур. Так, у 90-х роках минулого століття в умовах невизначеності й досить напруженої виробничо-економічної, соціальної та політичної ситуації в країні, недостатньої бюджетної підтримки (виділялося лише 50-60% коштів від необхідного мінімуму) Агентство вибудовувало механізми та інструменти регулювання аграрного ринку, в тому числі через залучення пільгових кредитів для зняття з ринку надлишків зерна. Ці дії позитивно впливали на внутрішній ринок пшениці, особливо в період збирання врожаю. Обсяги закупівель складали 24-32% вирощеного врожаю, або 2,0-2,9 млн. т. На початку нинішнього століття обсяги закупівель пшениці збільшилися до 44-49% вирощеного урожаю, або до 4,0-4,3 млн. т.

Як свідчить досвід Польщі, до та після вступу в ЄС, використання системи інструментів регулювання зовнішньоторговельної діяльності на ринку зерна (ліцензування зовнішньої торгівлі, гнучка та оперативна система тарифних ставок і квот) дозволяє країні не лише гнучко реагувати на світові зміни по цьому виду продукції, а й ефективно захищати власного виробника зернових.

Натомість експортно-імпортні відносини на ринку зерна України характеризуються хаотичністю та непослідовністю, а дії держави зводяться до розв’язання ситуативних проблем, коли в той чи інший період року виникає загроза продовольчій безпеці країни. Автором виділено, обґрунтовано та дано визначення чотирьох етапів входження України до світового ринку зерна в період її незалежності: І – “інертний” (1991-1992 рр.), ІІ – “лібералізму” (1993-1995 рр.), ІІІ – “пожвавлення” (1996-2000 рр.) та ІV – “завоювання і втрат позицій на світовому ринку” (2001 р. – дотепер). Обґрунтовуючи етапи враховано особливості системи лібералізації і протекціонізму при експортно-імпортних відносинах на ринку зерна України.

Група 10 “Зернові культури” ТН ЗЕД традиційно нарощує свій потенціал у формуванні експортного потенціалу України. Якщо у 1996-2000 рр. частка даної групи становила 16%, то в 2000-2005 рр. підвищилася у 1,5-2 рази і в середньому становила 28%, займаючи в більшості років перше місце за валютними надходженнями серед товарних груп 1-24. У 1996-2005 рр. основними зерновими культурами в Україні при експорті були пшениця (48-60% загального обсягу експорту зернових), ячмінь (26-36%) та кукурудза (8-22%). У 2000-2005 рр. частка імпорту зернових культур в середньому також зросла і складала 2,1-24,0%, на відміну від 1996-2000 рр. – 3,9%. Зростання даного показника було зумовлено, головним чином, потребою українських товаровиробників у насіннєвому матеріалі пшениці й кукурудзи, а також прогалинами в державній аграрній політиці.

Загалом для зовнішньої торгівлі зерновими культурами характерне позитивне сальдо як у вартісному вимірі, так і в натуральному, за винятком 2003 р., коли продовольча безпека країни вирішувалася шляхом імпорту великого обсягу зернових культур (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка експортно-імпортних операцій на ринку зерна України

Роки | Експорт | Імпорт | Сальдо

Обсяг,

тис. т | Ціна за 1 т,

дол. США | Обсяг,

тис. т | Ціна за 1 т,

дол. США | Обсяг,

тис. т | Вартість,

млн. дол. США

1996 | 2559 | 146,7 | 108 | 253,2 | 2451 | 348,1

1997 | 1392 | 91,9 | 70 | 280,6 | 1322 | 108,3

1998 | 3989 | 78,7 | 73 | 261,3 | 3916 | 294,9

1999 | 6273 | 80,8 | 91 | 219,2 | 6182 | 486,9

2000 | 1287 | 95,4 | 868 | 136,4 | 419 | 4,4

2001 | 5539 | 87,3 | 296 | 169,6 | 5243 | 433,4

2002 | 12168 | 81,2 | 107 | 227,3 | 12061 | 963,7

2003 | 3861 | 104,2 | 3482 | 150,1 | 379 | -120,3

2004 | 7636 | 110,6 | 744 | 224,4 | 6892 | 677,6

2005 | 12502 | 110,7 | 151 | 382,3 | 12351 | 1326,2

2006 | 11025 | 122,8 | 150 | 397,5 | 10875 | 1294,2

Джерело: розрахунки за даними Держкомстату України

Незабезпеченість фінансовими ресурсами державних структур, які створені для визначення цивілізованих правил поведінки на внутрішньому ринку зерна України, зумовлює невідповідність внутрішніх та експортних цін на зерно. У 1996-2005 рр. розрив між цінами експорту та цінами на внутрішньому ринку коливався від найменшого у 1997 р. (-3%) до найбільшого у 1999 р. – 66,6%, що значною мірою впливало на обсяги експорту зернових культур.

Незважаючи на невирішеність багатьох проблем галузі, українське зерно знаходить свого покупця майже на всіх континентах світу, а географічна диверсифікація експорту лише сприяє відкриттю нових ринків збуту, знаходженню потенційних партнерів, розширенню асортименту та поліпшенню якості зернових, а також набуттю досвіду успішної конкуренції на світовому ринку зерна.

Дослідження показали, що розвиток експортно-імпортних операцій на ринку зерна України визначається рядом чинників: природно-кліматичні умови, рівень державного регулювання внутрішнього та зовнішнього ринку зерна, досконалість його інституційного середовища, кон’юнктура світового ринку зерна, рівень витрат на виробництво зернових культур, якість продукції, наявність прозорих каналів збуту тощо.

Ринку зерна України вкрай необхідна єдність і цілісність загальнодержавної програми розвитку зернової галузі, яка б забезпечувала належні організаційно-економічні та правові умови господарювання вітчизняних аграріїв, що, в свою чергу, сприятиме закріпленню за Україною статусу стабільного постачальника якісної продукції на світовий ринок зерна.

У третьому розділі “Організаційно-економічні важелі сталого розвитку ринку зерна України” визначено елементи інфраструктури в контексті експортно-імпортних відносин на ринку зерна України, обґрунтовано організаційно-економічні важелі захисту економічних інтересів національних товаровиробників від економічного тиску посередників, розроблено пропозиції, які б зменшили ризики членства України в СОТ, сприяли підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників зернових культур та нарощуванню експортного потенціалу зернового господарства України.

Встановлено, що значна кількість елементів виробничої та ринкової інфраструктури, які не підконтрольні сільськогосподарському виробнику та знаходяться у приватній власності комерційних структур, створює низку проблем сільськогосподарським виробникам при зберіганні зернових культур та стимулює їх до об’єднання для самостійного транспортування продукції до портових елеваторів. У ситуації, що склалася на ринку зерна України, вплив держави на формування ефективної інфраструктури явно недостатній і має бути спрямований на забезпечення безпосередньої участі виробників сільськогосподарської продукції в наступних за виробництвом сферах підприємницької діяльності, які наближають його до кінцевого споживача. Значною мірою цього можна досягти шляхом поглиблення інтеграційних процесів, насамперед на кооперативних засадах, що дозволяє створювати оптимальні маркетингові ланцюги просування зернових культур від виробника до кінцевого споживача на зовнішні ринки.

Первинну ланку в оптимальному маркетинговому ланцюгу просування продукції на зовнішні ринки мають займати сільськогосподарські товаровиробники (сільськогосподарські підприємства та особисті селянські господарства). Вторинну ланку формують обслуговуючі кооперативи, які, відповідно до законодавства, спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського виробництва учасників кооперації, при цьому не ставлячи за мету отримання прибутку. З метою посилення своїх економічних позицій сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть об’єднуватися на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу, що дозволить членам кооперативів контролювати ринкову ситуацію, уникати послуг посередників та реалізувати власну продукцію безпосередньо кінцевому споживачеві.

Ефективне управління каналами просування продукції від виробника до споживача як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках значною мірою залежить від міжпрофесійних організацій, які покликані об’єднувати визнані державою галузеві професійні структури у продуктових підкомплексах з метою узгодження їх економічних інтересів та правил поведінки на ринку. Результатом діяльності міжпрофесійної організації повинно бути підписання всіма її членами міжпрофесійної угоди, яка визначає регламентацію порядку укладання та реєстрації контрактів як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках, надання статистичної звітності щодо відвантаження продукції, створення резервів, визначення механізму ціноутворення з метою стабілізації ринку та контролю якості продукції, фінансування міжпрофесійної організації. Крім того, міжпрофесійна угода передбачає співпрацю міжпрофесійної організації з державними інституціями, вирішуючи завдання забезпечення національної продовольчої безпеки, конкуренції та прозорості ринків сільськогосподарської продукції.

Проведені дослідження дозволили виділити економічні цілі функціонування професійних і міжпрофесійних об’єднань України на внутрішньому (підвищення конкурентоспроможності і прибутковості галузі, нарощування виробництва зернових культур, удосконалення організації постачання продукції на ринок, наповнення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією) та зовнішньому ринках зерна (удосконалення налагодження зовнішньоторговельних відносин на світовому ринку зерна, адаптація до умов СОТ (стандартизація, сертифікація та контроль якості зерна згідно вимог світового ринку та європейських інтеграційних намірів України), оперативне управління експортно-імпортними потоками зернових тощо).

Доцільність створення системи вертикальної кооперативної структури на ринку зерна України та здійснення через неї зовнішньої торгівлі зерновими культурами підтверджується економічною ефективністю для товаровиробника, що визначається особливостями кооперативної системи оподаткування. У зв’язку з цим проведено розрахунок рівня рентабельності за умов руху 1 тонни зерна на експорт одноосібно виробником через зернотрейдера (без урахування та з урахуванням акумульованого ПДВ) та виробником у складі кооперативу (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок рівня рентабельності сільськогосподарських товаровиробників за різними каналами збуту зернових культур на експорт

Показники | Пшениця | Ячмінь | Кукурудза

Рівень рентабельності для виробника при експорті 1 т зернових культур, %:

через посередника | 4,6 | 13,0 | -6,3

через посередника з урахуванням акумульованого ПДВ | 13,5 | 23,6 | 0,4

у складі кооперативу (оптимальний маркетинговий ланцюг) | 21,6 | 30,7 | 15,0

Джерело: розрахунки за даними Держкомстату України та Української зернової асоціації

Примітка: в розрахунках дані за 2005 рік

Розрахунки показали, що у 2005 році, за умови реалізації продукції на експорт через оптимальний маркетинговий канал збуту, сільськогосподарські виробники зернових культур отримають значно вищі прибутки, а відповідно і зросте рівень рентабельності. Дане питання актуальне і з тієї точки зору, що зі вступом України до СОТ для сільськогосподарських підприємств припиняє діяти режим акумуляції ПДВ.

Ефективність та зміцнення конкурентоспроможності виробників зернових культур значною мірою визначається об’єктивною оцінкою своїх конкурентів і наявністю конкурентних переваг на ринках збуту. У цьому зв’язку запропоновано методику ідентифікації внутрішніх і зовнішніх конкурентних переваг кожної країни на певному ринку збуту зернових культур відносно цін на продукцію України, які склалися на зернові всередині країни та в країнах-імпортерах у процесі конкурентної боротьби.

Перший етап даної методики передбачає визначення переліку основних конкурентів на ринках збуту українського зерна за видами продукції, цін експорту та імпорту, а також розрахунок питомої ваги кожного конкурента в загальному обсязі імпорту на відповідному ринку збуту.

На другому етапі методики пропонується визначати основних конкурентів по всіх ринках збуту за кожним видом продукції. Для вирішення цього завдання необхідно здійснити вибірку країн-конкурентів і внести їх до робочої таблиці, що дозволяє ідентифікувати особливо потужних конкурентів, детально аналізувати їх внутрішні та зовнішні конкурентні переваги. Важливо вивчити досвід конкурентів та впровадити його у вітчизняну практику.

Третій етап методики передбачає визначення рівня зовнішніх (Е – external) та внутрішніх (I – internal) конкурентних переваг для кожної країни-конкурента та виду продукції за формулами:

Е = ;

І = ,

де Puf – ціна української продукції на кордоні в країні-імпортері;

Pux – ціна продукції на кордоні в Україні;

Pcf – ціна продукції конкурента на кордоні в країні-імпортері;

Pcx – ціна продукції конкурента в себе на кордоні.

Отримані результати (коефіцієнти) за наведеними формулами систематизуються в робочу таблицю, дані якої є вихідною інформаційною базою для визначення варіанта внутрішньої та зовнішньої конкурентоспроможності країн-конкурентів на ринках збуту зернових культур України (табл. 3).

Таблиця 3

Варіанти наявності внутрішніх і зовнішніх конкурентних переваг у країнах-учасниках зовнішньоторговельних відносин

Варіанти | Рівень | Наявність конкурентних переваг для:

зовнішніх конкурентних переваг (Е) | внутрішніх конкурентних переваг (І) | України | країни-конкурента

внутрішні | зовнішні | внутрішні | зовнішні

І | > 1,0 | < 1,0 | + | - | - | +

ІІ | < 1,0 | > 1,0 | - | + | + | -

ІІІ | = 1,0 | = 1,0 | + | + | + | +

ІV | > 1,0 | > 1,0 | - | - | + | +

V | < 1,0 | < 1,0 | + | + | - | -

VI | = 1,0 | < 1,0 | + | + | - | +

VII | = 1,0 | > 1,0 | - | + | + | +

VIII | < 1,0 | =1 | + | + | + | -

IX | > 1,0 | =1 | + | - | + | +

Примітка: розробка автора

Кожний варіант наявності внутрішніх і зовнішніх переваг дає змогу учасникам зовнішньоторговельних відносин оцінювати власні можливості та відшуковувати резерви завоювання тих чи інших ринків збуту.

Визначено позитивні та негативні наслідки від приєднання України до СОТ, а також запропоновано заходи щодо нарощування експортного потенціалу зернового господарства України в умовах членства в СОТ:

- стимулювання вітчизняними представництвами збуту національної продукції на зарубіжних ринках (освітні семінари, виставки);

- нарощування обсягів виробництва твердої пшениці та пшениці високої якості, яка користується попитом в окремих країнах (зокрема ЄС), де вже протягом ряду років імпортні тарифи на ці види зернових становлять 0%, на відміну від інших видів зернових, ставки імпортних тарифів яких можуть змінюватися за рік кілька разів;

- гармонізація національних стандартів на зернові культури, санітарних і фітосанітарних вимог з міжнародною та європейською системами стандартизації і сертифікації;

- державна підтримка виробничої та ринкової інфраструктури у сфері просування зернових культур на зовнішні ринки;

- здійснення ефективної державної цінової політики на ринку зерна України;

- моніторинг і надання щомісячної інформації для сільськогосподарських виробників щодо пропозиції, попиту і запасів зернових культур у країні та на світовому ринку;

- приєднання України до Кернської групи країн – експортерів зерна (Австралія, Аргентина, Нова Зеландія, Бразилія, Канада та ін.), зацікавлених у забезпеченні прозорих умов торгівлі на світових аграрних ринках.

Вважаємо, що реалізація цих заходів на практиці сприятиме нарощуванню експортного потенціалу зернових культур в Україні.

В умовах вступу до СОТ зростання обсягів експорту означає, насамперед, відкритість країни для імпорту продукції. Набуття Україною членства в цій організації дозволить захищати національну економіку за допомогою трьох видів тарифів: а) регламентовані тарифи (максимальні тарифні ставки, які члени СОТ можуть використовувати при імпорті сільськогосподарської продукції); б) тарифні квоти (TRQs) (двохярусна тарифна структура, при якій продукція, яка ввозиться до країни в межах квоти, обкладається порівняно низьким, а понад квоту – в декілька разів вищим імпортним тарифом); в) поточні тарифи (щорічні імпортні тарифи, які встановлюються митною службою країни; дані тарифи можуть бути нижчими, або дорівнювати регламентованим тарифам.

За оцінками експертів, рівень цінової конкурентоспроможності виробників зернових культур (пшениці, кукурудзи та ячменю) в умовах членства в СОТ буде знаходитися на досить високому рівні, а прогнозоване зниження імпортного тарифу до 12% не вплине на ціни та доходи сільськогосподарських виробників України.

ВИсновки

1. Зростаючий динамізм змін світової економіки, у тому числі ринку товарів, зумовлює постійний процес виникнення нових теорій міжнародної торгівлі, за допомогою яких учені відповідно до сучасних потреб суспільно-економічної формації обґрунтовують можливості участі країн у міжнародному поділі праці та визначають вимоги до економічних факторів зовнішнього сектору економіки країн-учасниць у сфері міжнародних товарно-грошових відносин як прояву глобальних експортно-імпортних відносин. Кожна теорія міжнародної торгівлі відповідно до часу виникнення зосереджує увагу на окремих аспектах зовнішньоекономічної сфери та відображає нагальні потреби міжнародних товарно-грошових відносин.

2. За роки незалежності Україна не залишилася осторонь процесів глобалізації і в умовах сьогодення, активно взаємодіючи зі світовим ринком зернових, бере участь у складній системі регулювання експортно-імпортної торгівлі зерновими культурами на кожному її рівні – корпоративному, національному, міждержавному, наддержавному та глобальному.

3. Функціонування світового ринку зерна характеризується недостатньою пропозицією та випереджаючим рівнем споживання, мінливою ринковою кон’юнктурою окремих видів зернових культур, наближенням до рекордно низького рівня перехідних запасів, зростанням вартості транспортування продукції, збільшенням обсягів переробки зерна на біопаливо. Крім того, біокліматична залежність виробництва даного виду продукції поряд із стрімкими темпами зростання населення на планеті зумовлює формування досить нестабільного і малопрогнозованого ринку продовольства на рівні окремих країн та світу. Ці тенденції відкривають можливості для України в задоволенні частини світового попиту на зернові культури. Нині основними конкурентами на світовому ринку зерна є США, Франція, Аргентина, Австралія, Канада, Китай, Німеччина, Росія, Індія, Бразилія, які визначають економічні умови на світовому ринку зерна, експортуючи понад 80% світового обсягу зернових культур.

4. На основі узагальнення досвіду розвитку ринку зерна та зовнішньої торгівлі зерновими культурами в країні з подібними стартовими умовами –Польщі, визначено як прийнятні для України наступні напрями: стабілізація цінових коливань внутрішнього ринку зерна за допомогою таких важелів як інтервенційні заходи та інтервенційний фонд сільськогосподарської продукції, доплати за виробництво, переробку та приватне зберігання сільськогосподарської продукції, квотування виробництва продукції, підтримка внутрішнього попиту; регулювання зовнішньоторговельного обігу шляхом ліцензування зовнішньої торгівлі, використання гнучкої та оперативної системи формування зовнішньоторговельної політики за допомогою розгалуженої системи тарифних ставок і квот.

5. У процесі аналізу експортно-імпортних операцій на ринку зерна України, було виділено чотири етапи входження країни до світового ринку зерна: “інертний”, “лібералізму”, “пожвавлення” та “завоювання і втрат позицій на світовому ринку”. Це дозволило виявити особливості розвитку експортно-імпортних відносин на ринку зерна України за роки її самостійного вибору зовнішньоторговельного курсу.

6. Формування структурних елементів інфраструктури ринку зерна України знаходиться на початковому етапі і потребує: розширення обсягів біржової торгівлі, запровадження на товарних біржах сучасних біржових механізмів; розвитку системи торгівлі деривативами, інформаційно-комунікаційних систем, систем зберігання і транспортування зерна тощо.

7. Забезпечення прямого виходу виробників зернових культур на зовнішні ринки збуту потребує формування оптимальних маркетингових ланцюгів просування зернових культур від виробника до кінцевого споживача через обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, галузеві професійні та міжпрофесійні об’єднання різних рівнів.

8. Для підвищення ефективності та стабільності функціонування вітчизняного ринку зернових культур важливу роль відіграють міжпрофесійні угоди, які націлені на узгодження економічних інтересів між суб’єктами зернового продуктового підкомплексу з метою вирішення завдань національної продовольчої безпеки, забезпечення конкурентного середовища та гарантування прозорості ринків сільськогосподарської продукції.

9. Умовою підвищення ефективності експортно-імпортних відносин на ринку зерна є приєднання України до СОТ. Визначено наслідки інтенсифікації глобалізаційних процесів як позитивного, так і негативного характеру. На подолання останніх запропоновано систему заходів, які сприятимуть зміцненню конкурентоспроможності вітчизняного виробника зернових культур і нарощуванню експортного потенціалу зернового господарства України.

10. Ефективність та зміцнення конкурентоспроможності виробників зернових культур значною мірою визначається об’єктивною оцінкою своїх конкурентів і наявністю конкурентних переваг на цільових ринках збуту. В зв’язку з цим розроблено методику ідентифікації основних конкурентів і визначення конкурентних переваг (внутрішніх та зовнішніх) кожної країни на певному