НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

ПОНОМАРЕНКО ДМИТРО ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 338.24:330.322

РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий керівник – академік НАН України, доктор економічних наук, професор

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Хобта Валентина Михайлівна, Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідуюча кафедрою економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент

Коренєв Еміль Назарович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Захист відбудеться 19 жовтня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.151.01 в Інституті економіки про-мисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Універси-тетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту еконо-міки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Уні-верситетська, 77.

Автореферат розісланий “7” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах формування ефективної соціально орієнтованої національної економіки першочергового значення набуває завдання регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки, оскільки це пов’язано з удосконаленням механізму залучення інвестицій.

Відомо, що фінансовий стан багатьох підприємств корпоративного сектору економіки достатньо складний. Головні причини цього – застаріле устаткування та технології в найважливіших галузях промисловості, нерозвиненість фондового ринку, недостатня ефективність державної бюджетної, податкової та кредитної політики в інвестиційній сфері, відсутність механізму залучення інвестицій у процесі корпоратизації та приватизації і, як наслідок, складності із залученням інвестицій у постприватизаційний період. Проте саме у корпоративному секторі економіки формуються основні інвестиційні джерела розвитку виробництва та фінансові ресурси держави. Тому питання розвитку господарських організацій нерозривно пов'язані з регулюванням інвестиційної діяльності, перш за все в цьому секторі національної економіки.

Вагомий внесок у розробку теоретичних та прикладних засад у сфері інвестиційної діяльності внесли такі вітчизняні та зарубіжні науковці: О. Алимов, О. Амоша, Я. Берсуцький, І. Бланк, С. Богачов, Е. Брейлі, Ю. Брігхем, І. Булєєв, В. Вишневський, В. Газман, В. Геєць, М. Герасимчук, Г. Губерна, А. Кабанов, В. Ковальов, І. Лукінов, Д. Мерсер, М. Прокопенко, В. Савчук, Дж. Тьюлз, В. Хобта, М. Чумаченко, А. Шеремет. Незважаючи на велику кількість досліджень та публікацій з проблем інвестиційної діяльності, потребують поглиблених розробок теорія і методологія організаційно-правових форм регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки, а саме класифікація інвестицій у взаємозв’язку з порядком оподаткування різних форм і видів інвестицій та комплексного відображення результатів інвестиційної діяльності в статистичній звітності підприємств. Необхідність наукової розробки окреслених проблем з урахуванням вимог чинного законодавства свідчить про актуальність теми дисертації та її прикладне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: “Науково-мето-дичні основи забезпечення пропорційного розвитку виробничих комплексів регіону” (номер держреєстрації 0198U005736, 1997-2000 рр.), у рамках якої автором проведено аналіз фінансового стану провідних акціонерних компаній Донбасу, розроблено методичний підхід до аналізу та оцінки фінансового стану акціонерних товариств; “Методологічне обґрунтування сучасних форм економічного розвитку регіонів” (номер держреєстрації 0101U001126, 2000-2003 рр.), де дисертантом узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід теорії корпоративного управління, виконано аналіз існуючої практики управління корпоративними правами держави та узагальнено інформацію про інтеграційні процеси в базових галузях промисловості; “Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці” (номер держреєстрації 0103U007370, 2003-2006 рр.), у рамках якої дисертантом обґрунтовано сучасні форми управління промисловим капіталом у трансформаційний період, проаналізовано економічну сутність та організаційно-правові форми здійснення інвестиційної діяльності в акціонерних товариствах, особливості державної інвестиційної політики, розроблено методичні рекомендації з оподаткування форм і видів внесення інвестицій, а також запропоновано проект форми статистичної звітності підприємства щодо комплексного відображення інвестиційної діяльності. Виконання дисертаційної роботи здійснювалось також відповідно до плану наукових робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Місто в системі реструктуризації господарського комплексу регіону” (номер держреєстрації 0100U004747, 2000-2003 рр.), у рамках якої автором обґрунтовано пропозиції щодо вирішення економіко-правових проблем реструктуризації суб'єктів господарювання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних засад, розробка методичних положень та практичних рекомендацій з регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки.

Відповідно до поставленої мети в роботі було вирішено такі задачі:

визначено основні напрями формування корпоративних форм господарювання та інвестиційних можливостей корпоративного сектору економіки;

систематизовано форми концентрації капіталу в корпоративному секторі економіки;

розкрито сутність та стан управління корпоративними правами держави у вирішенні проблеми залучення інвестицій;

проаналізовано організаційно-правові форми здійснення інвестиційної діяльності в Україні та статистичну звітність, що містить результати інвестиційної діяльності;

визначено місце фінансового лізингу в структурі інструментів інвестиційної діяльності, виконано аналіз ефективності фінансового лізингу на основі економіко-математичної моделі порівняння отриманих грошових потоків при фінансовому лізингу та прямому банківському кредитуванні;

визначено підхід до вибору показників, які необхідні для прийняття інвестиційного рішення, з використанням економіко-математичних методів;

розроблено класифікацію інвестицій та методичний підхід до оподаткування інвестицій залежно від їх форм і видів з урахуванням норм чинного податкового та інвестиційного законодавства, пропозицій щодо його удосконалення;

розроблено рекомендації з комплексного відображення інвестиційної діяльності в статистичній звітності підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки.

Предмет дослідження – сукупність методичних та прикладних аспектів інвестиційної діяльності з урахуванням чинного податкового та інвестиційного законодавства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали класичні положення економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів у сфері досліджень закономірностей розвитку та регулювання інвестиційної діяльності, основ функціонування підприємств корпоративного сектору економіки і проблем залучення інвестицій на приватні підприємства, а також на підприємства з державною часткою власності.

У процесі дослідження використано методи системного аналізу, а також комплексний підхід до інвестиційних процесів у корпоративному секторі економіки, який дав можливість досліджувати всю послідовність етапів – від організаційно-правових форм регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки, обґрунтування системи показників, необхідних для прийняття інвестиційного рішення, класифікації інвестицій та порядку їх оподаткування до відображення інвестиційної діяльності в статистичній звітності підприємств. Під час дослідження динаміки здійснення інвестиційної діяльності на підприємствах, а також при виборі форми позичкового інвестування (фінансовий лізинг, товарний кредит, пряма форма кредитування) було застосовано методи порівняльного та статистичного аналізу. Для вибору показників, необхідних для прийняття інвестиційного рішення, використано кореляційний аналіз.

Джерелами інформації стали законодавчі та нормативні акти, що регулюють інвестиційну діяльність та її оподаткування в Україні, інструктивні і статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України, фінансова звітність акціонерних товариств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні та розвитку науково-методичних основ регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки. Положення роботи, що відображають елементи наукової новизни, такі:

уперше:

запропоновано класифікацію інвестицій за видами, формами їх внесення, порядком розрахунків та оподаткування, роллю і правами інвестора, що дає можливість здійснювати системне регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки через податкову політику держави, а також приймати ефективне інвестиційне рішення на рівні суб’єкта господарювання;

запропоновано комплексне відображення інвестиційної діяльності підприємств корпоративного сектору економіки, незалежно від форми власності й організаційно-правового статусу, в статистичній формі за розділами: надходження інвестицій за формами і видами, які передбачені чинним законодавством, згідно розробленій класифікації інвестицій; джерела фінансування інвестиційної діяльності; освоєння інвестицій та введення в дію об'єктів, потужностей; розрахунки з бюджетом;

удосконалено:

класифікаційні ознаки фінансового лізингу як інструменту інвестиційної діяльності; обґрунтовано переваги та недоліки фінансового лізингу для основних учасників лізингових відносин – лізингодавця, лізингоодержувача, продавця та банку;

підхід до оцінки економічної ефективності форми позичкового інвестування (фінансовий лізинг, товарний кредит, пряма форма кредитування), який ґрунтується на порівнянні грошових потоків з урахуванням податкових пільг і виплат, що передбачені чинним законодавством, і забезпечує можливість регулювання лізингової діяльності учасниками лізингових відносин;

рекомендації щодо впровадження рівноправного підходу до оподаткування грошових і майнових видів внесення інвестицій, який забезпечить формування сприятливого інвестиційного клімату. Запропоновано й обґрунтовано такі пропозиції: не обкладати ПДВ вартість майна, яке передане до статутного фонду або в оплату акцій; звільнити від оподаткування суми коштів, що спрямовуються на самоінвестування; не оподатковувати податком на прибуток проценти по облігаціях, товарному кредиту, фінансовому лізингу; не оподатковувати ПДВ нараховані проценти по товарному кредиту; врегулювати застосування прискореної амортизації основних фондів, які отримані на умовах фінансового лізингу;

дістали подальшого розвитку:

концептуальні засади розвитку корпоративного сектору економіки у вигляді інтеграційних форм господарської діяльності з державною участю, вирішення економічних проблем фінансування, залучення інвестицій та удосконалення управління корпоративними правами держави, що сприятиме активізації інвестиційної діяльності в цьому секторі економіки;

система показників, необхідних для прийняття конкретного інвестиційного рішення, – самоінвестування, коротко- або довгострокового кредитування, збільшення статутного фонду господарських товариств, у тому числі збільшення статутного фонду акціонерних товариств шляхом додаткової емісії акцій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вибір форм і видів інвестицій, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, на основі запропонованої класифікації дозволяє активізувати інвестиційні процеси в корпоративному секторі економіки. Запропонована форма статистичної звітності дозволить комплексно відобразити надходження і освоєння інвестицій на підприємствах, джерела фінансування інвестиційної діяльності та розрахунки з бюджетом.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в наукових доповідях і доповідних записках органам влади різних рівнів, а окремі пропозиції, що викладені в них, використані в практичній діяльності міністерств та відомств. Зокрема, пропозиції щодо використання лізингових (орендних) операцій в інвестиційній діяльності підприємств схвалені фахівцями Державного комітету промислової політики України (на даний час – Міністерство промислової політики України) та використані в практичній діяльності (лист Державного комітету промислової політики України від 12.10.2000 р. № 12/3-1-265); рекомендації з методичного забезпечення проведення додаткової емісії акцій відкритими акціонерними товариствами з державною часткою власності схвалено фахівцями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і рекомендовано емітентам цінних паперів для практичного використання (лист Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.06.2000 р. № /07); пропозиції щодо вдосконалення обліку інвестицій знайшли застосування в практичній діяльності Державного комітету статистики України, в розробці нових підходів до формування статистичної звітності підприємств з інвестиційної діяльності (лист Державного комітету статистики України від 14.03.2005 р. № 31); пропозиції щодо порядку використання прибутку (як власного джерела інвестування) та пропозиції щодо надання податкових пільг державним акціонерним товариствам вугільної галузі схвалені фахівцями Міністерства вугільної промисловості та будуть використані в процесі розробки Програми фінансового оздоровлення і технічного переоснащення шахтовуглебудівельних орга-нізацій (лист Міністерства вугільної промисловості України від 28.12.2005 р. № 03-01/1-33).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки на основі систематизації та використання передбачених чинним законодавством організаційно-правових форм здійснення інвестиційної діяльності та порядку їх оподаткування. Внесок автора в наукові роботи, які опубліковані в співавторстві, конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції “Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития” (г. Донецк-Краматорск, 1998); II Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів “Проблемы теории и практики управления в современной экономике” (г. Донецк, 1999); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях” (г. Донецк, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні (м. Донецьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових робіт (розділи в 2-х монографіях, наукові статті, тези доповідей), з них 9 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 9,05 друк. арк., з них 7,18 друк. арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 216 сторінок, основний зміст дисертації викладено на 184 сторінках. Робота містить 25 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел зі 144 найменувань, 4 додатки обсягом 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки” досліджено еволюцію формування корпоративних форм господарювання в Україні, розвиток корпоративного сектору економіки, роль держави в регулюванні інвестиційної діяльності в цьому секторі національної економіки. Визначено, що регулювання інвестиційної діяльності здійснюється через бюджетну, інвестиційну, інноваційну, кредитну та податкову політику держави (рис. 1).

Рис. 1. Основні елементи економічного механізму регулювання
інвестиційної діяльності

У дисертаційній роботі регулювання інвестиційної діяльності досліджено через податкову політику держави.

Створення корпоративного сектору економіки шляхом корпоратизації та приватизації не сприяло формуванню ефективного складу власників, здатних забезпечити надходження необхідних інвестицій для подальшого розвитку підприємств і підвищення ділової активності. Перетворення державних та орендних підприємств у процесі корпоратизації та приватизації здій-
снювалося без проведення відкритої підписки на акції. Статутний фонд таких акціонерних товариств формувався за рахунок майна вже існуючого державного або орендного підприємства, на вартість якого випускалися акції. У результаті такого підходу підприємство залишалося з тими ж фінансовими проблемами, що і раніше, – брак власних оборотних коштів та гостра потреба в інвестиціях.

На підприємствах зі значною державною часткою в акціонерному капіталі були створені всі передумови для конфлікту учасників корпоративних відносин, а на підприємствах зі 100%-ною державною часткою в акціонерному капіталі (в основному підприємства вугільної промисловості) конфлікт інтересів держави, з одного боку, і менеджменту, з іншого, ще глибший, що стало причиною кризи у вугільній промисловості України. На законодавчому рівні не було вирішено питання спрямування частини коштів, одержаних від приватизації, на технічне та технологічне оновлення підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Це негативно вплинуло на інвестиційну діяльність таких підприємств у післяприватизаційний період Крім цього, не вирішено питання залучення недержавних інвестицій на підприємства з державною часткою більше 50%, не розроблено механізм збереження державної частки у разі здійснення додаткових емісій акцій.

У зв’язку з відсутністю розвиненого фондового ринку певна активізація інвестиційних процесів стала можливою шляхом ініціювання підприємствами перерозподілу корпоративних прав та їх концентрації у власності де-факто існуючих промислово-фінансових груп. Однак ефективного механізму регулювання інвестиційної діяльності інтегрованих корпоративних структур не створено.

Відсутність законодавчого закріплення принципів здійснення управління об’єктами державної власності та механізму регулювання інвестиційної діяльності на практиці призводить до негативних наслідків. До останнього часу не визначено порядок розмежування повноважень між Фондом державного майна, міністерствами та місцевими органами управління з питань залучення недержавних інвестицій на підприємства з державною часткою власності.

Корпоративні права в Україні існують у двох формах: у формі цінних паперів (акцій) та у формі часток (паїв) у господарських товариствах. Господарський кодекс України відносить корпоративні права до майна, яке може бути предметом цивільно-правових операцій купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Проте реалізувати своє право власника в Україні може не кожний акціонер (учасник). Крім цього, за рідкісним виключенням, акції підприємств ліквідні. Фондовий ринок не може виконати функції зміни структури власників акцій. Саме тому підприємства вимушені самостійно займатися перерозподілом корпоративних прав.

Проблеми залучення інвестицій на підприємства зі значною державною часткою в статутному капіталі вимагають подальшого розвитку, чіткішого законодавчого закріплення та ефективного регулювання на державному рівні.

У другому розділі “Використання інструментів регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки” подано результати аналізу організаційно-правових форм здійснення інвестиційної діяльності в Україні, розглядається законодавча база фінансового лізингу та його місце в структурі інструментів інвестиційної діяльності, економічна оцінка вибору форми позичкового інвестування, а також вибір інвестиційного рішення на основі аналізу та оцінки фінансових показників.

Форми і види інвестицій у теперішній час регулюються різними законодавчими та нормативними актами, що не тільки викликає труднощі з використанням їх, але й знеособлює їх як одне з головних джерел оновлення основного капіталу підприємств. Види інвестицій, форми їх внесення, документальне оформлення інвестиційних договорів, роль і права інвесторів трактуються неоднозначно, що негативно впливає на інвестиційну діяльність.

Звітність про інвестиційну діяльність підприємств, що надається юридичними особами, не має єдиної системи, вона роздроблена в чисельних формах річної та квартальної звітності. Крім того, відсутня уніфікована термінологія стосовно інвестиційної діяльності підприємств. Різноманіття форм звітності, що містять результати інвестиційної діяльності, дублювання окремих показників та нечіткість термінології не дають комплексного уявлення про результати інвестиційної діяльності підприємств за формами і видами інвестицій, а також джерелами їх фінансування. Це не дозволяє виконувати одну з найважливіших функцій державного регулювання – функцію контролю.

Багатогранний зміст інвестицій обумовлює необхідність науково обґрунтованої їх класифікації. Результати дослідження дозволяють виділити найбільш поширені ознаки класифікації інвестицій: за об'єктами вкладення коштів (реальні та фінансові); за строками інвестування (термінові, безстрокові, короткострокові та довгострокові); за характером участі в інвестуванні (прямі та портфельні); за формами власності (приватні, державні, змішані); за джерелами фінансування (власні, позичкові, залучені); за ступенем ризику (ризикові та безризикові); за регіональною ознакою (внутрішні й зовнішні).

Але й така класифікація інвестицій не вирішує головної задачі, а саме прийняття ефективного інвестиційного рішення на основі чіткого визначення ролі інвестора в інвестиційному процесі для визначення порядку оподаткування форм і видів внесення інвестицій з урахуванням чинного податкового законодавства. Крім цього, прийняття інвестиційного рішення залежить від наявності джерел інвестування.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є власні фінансові ресурси підприємств, залучені та позичкові фінансові кошти інвестора, бюджетні інвестиційні асигнування, безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. В Україні близько 62,0% інвестицій в основний капітал здійснюється за рахунок власних ресурсів. Такі джерела фінансування інвестицій, як кредити та інші позики, складають близько 7,6% загальної суми інвестицій в основний капітал і мають тенденцію до зростання. За рахунок коштів державного бюджету здійснюється 10,5% фінансування інвестицій в основний капітал, місцевого бюджету – 4,8, іноземних інвесторів – 3,6%. Кошти населення на індивідуальне житлове будівництво та інші джерела фінансування складають відповідно 3,3 і 9,8%.

Ефективне здійснення структурної трансформації економіки можливе за умов використання всіх джерел фінансування інвестиційної діяльності. Вибір ефективної форми інвестування необхідно проводити з урахуванням податкового навантаження та податкових пільг. На даний час види і форми внесення інвестицій зумовлюють майбутні податкові умови. Йдеться про те, що практично кожному виду і формі внесення інвестицій відповідають свої податкові умови. Завдання кожного підприємства полягає у виборі саме таких видів і форм внесення інвестицій, які з урахуванням форми власності, організаційно-правового статусу підприємства, його фінансового стану та фінансового стану потенційних інвесторів дозволять прийняти ефективне інвестиційне рішення.

Серед інструментів інвестиційної діяльності важлива роль належить фінансовому лізингу. На відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, зі сталою практикою лізингових відносин, що відіграють значну роль у процесі інвестиційної діяльності, в Україні фінансовий лізинг використовується невиправдано обмежено. За своїм економічним змістом лізингова операція є підприємницькою діяльністю і несе в собі відносини купівлі-продажу, елементи кредиту, оренди та інвестицій. Переваги і недоліки лізингових відносин наведено на рис. 2.

Для прийняття інвестиційного рішення та дотримання коректності розрахунків зіставляються лізинг з еквівалентним йому кредитом шляхом розрахунку грошових потоків, в яких враховуються разом з традиційними виплатами податкові пільги та податкові виплати. Розрахунок грошового потоку лізингової або кредитної заборгованості визначається власне лізинговими платежами або виплатою основної суми кредиту при прямому кредитуванні, величиною сплачуваної винагороди або відсотків на непогашену частину кредиту, податковими пільгами та податковими виплатами.

Розрахунок грошових потоків лізингової та кредитної заборгованості пропонується розраховувати за формулами:

, (1)

де LCF (англ. Lease Cash Flow) – потік лізингової заборгованості, грн.;

n – строк лізингу, міс.;

P – лізингові платежі, які компенсують вартість основних фондів, грн.;

R – проценти, що виплачуються лізингодавцю, у вигляді компенсації за кредитні ресурси та винагороди, грн.;

S – податкові пільги, грн.;

C – податкові виплати, грн.;

CCF =, (2)

де CCF (англ. Credit Cash Flow) – потік кредитної заборгованості, грн.;

n – строк кредитування, міс.;

V – частина основної суми боргу, грн.;

R – проценти, що виплачуються банку за користування кредитом, грн.;

S – податкові пільги грн.;

C – податкові виплати, грн.

Як видно з формул 1 і 2, розрахунок грошового потоку при прямій формі кредитування ідентичний лізинговій схемі. У той же час розрахунок таких складових цих формул, як податкові пільги (S) і податкові виплати (C), при кожній формі позичкового інвестування має свої відмінні особливості, які викликані різними вимогами чинного податкового законодавства. У таких умовах коректність розрахунків багато в чому залежатиме від правильності обліку тих податкових умов, які матимуть місце при тій або іншій формі позичкового інвестування.

Питання регулювання лізингових і товарно-кредитних відносин вимагають подальшого поглибленого дослідження та закріплення на законодавчому рівні, оскільки суперечності нормативно-правової бази, що їх регулює, стримують реалізацію зазначених форм внесення інвестицій у процесі інвестиційної діяльності.

Важливо підкреслити, що прийняття інвестором у кожному конкретному випадку інвестиційного рішення неможливе без аналізу фінансово-господарської діяльності об'єкта інвестування. Використання в практиці фінансового аналізу підприємств великої кількості фінансових коефіцієнтів не дозволяє чітко визначити фінансові результати підприємства та зробити адекватні висновки для прийняття конкретного стратегічного рішення стосовно форми і виду залучення інвестицій.

Фінансовий аналіз пропонується розглядати з позиції оцінки ділової активності та ступеня критичності фінансового стану для оцінки напрямів інвестування та прийняття інвестиційного рішення – самоінвестування, короткострокового кредитування, довгострокового кредитування (емісія облігацій, придбання майна на умовах фінансового лізингу або товарного кредиту) чи додаткової емісії акцій та/або збільшення частки у статутному фонді господарського товариства.

У розділі 3 “Методичні рекомендації з регулювання інвестиційної діяльності” викладено методичний підхід до оподаткування інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки з урахуванням вимог чинного інвестиційного та податкового законодавства і пропозицій щодо його удосконалення.

Розроблено класифікацію інвестицій за видами, формами внесення, об'єктами інвестування, документальним оформленням інвестиційної діяльності, порядком розрахунків між інвестором і об’єктом інвестування, роллю та правами інвестора (рис. 3). Така класифікація дає можливість розглядати
методичні основи оподаткування інвестиційної діяльності як інвестора, так і об’єкта інвестування.

Право інвестора на дивіденди та управління об'єктом інвестування можна реалізувати шляхом внесення інвестицій до статутного фонду новоутвореного суб’єкта господарювання або придбання акцій (часток, паїв) діючого підприємства. У таких випадках інвестор виступає або в ролі вклад-

Рис. 3. Класифікація інвестицій

ника (засновника) новоутвореного підприємства, або покупця акцій, часток, паїв (акціонера, учасника) діючого підприємства. У тих випадках, коли інвестор виступає в ролі кредитора (придбання облігацій, надання кредиту та/або товарного кредиту, передача майна на умовах фінансового лізингу, отримання векселів), його права обмежені правом на відшкодування витрат та отримання процентів. Відомо, що у кредитора та власника підходи до розвитку підприємства різні. Кредитор, як правило, зацікавлений лише в своєчасному поверненні вкладених коштів та вагомій винагороді. На відміну від кредитора, власник, який вклав свої гроші в підприємство, зацікавлений в його подальшому розвитку.

Як показали результати дослідження, порядок оподаткування інвестиційної діяльності залежить від видів і форм внесення інвестицій інвестором в об'єкт інвестування. Більш ліберальний режим оподаткування при внесенні коштів інвестором до статутного фонду об'єкта інвестування або придбання акцій, які емітовані об'єктом інвестування за кошти. Йдеться про звільнення від оподаткування податком на прибуток і ПДВ зазначених коштів.

Значно ускладнено оподаткування при здійсненні інвестицій у вигляді рухомого та нерухомого майна, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів. Крім цього, порядок оподаткування операцій з передачі на баланс об'єкта інвестування основних фондів за договорами товарного кредиту та фінансового лізингу має свої відмінності і часто змінюється в законодавчих і нормативних актах. Такі різні правила оподаткування умов інвестиційної діяльності, які обумовлені виключно формами і видами внесення інвестицій, створюють штучні проблеми, які стримують розвиток інвестиційних процесів на підприємствах.

У дисертації пропонується єдиний підхід до оподаткування грошових та майнових видів внесення інвестицій, який дозволить сформувати сприятливий інвестиційний клімат. Запропонований підхід полягає у такому: не обкладати ПДВ вартість майна, яке передається як внесок до статутного фонду або в оплату акцій; звільнити від оподаткування суми коштів, що спрямовуються на самоінвестування; не оподатковувати податком на прибуток отримані проценти по облігаціях. Підхід до оподаткування лізингових і товарно-кредитних відносин також повинен бути єдиним, а саме пропонується: не оподатковувати податком на прибуток нараховані проценти на вартість об'єкта фінансового лізингу та товарного кредиту; проценти по товарному кредиту не обкладати і податком на додану вартість. Також необхідно врегулювати застосування прискореної амортизації основних фондів, які отримані у фінансовий лізинг.

Результати інвестиційної діяльності у зазначених видах і формах не відображені в статистичній звітності суб'єктів господарювання. І саме тому на основі розробленої класифікації інвестицій пропонуються рекомендації з комплексного відображення інвестиційної діяльності в статистичній звітності суб'єктів господарювання. Запропоновано нову форму статистичної звітності, яка дозволяє в комплексному вигляді відобразити: надходження інвестицій за видами і формами, які передбачені чинним законодавством згідно з розробленою класифікацією; джерела фінансування інвестиційної діяльності (власні, позичкові, залучені та інші); освоєння інвестицій та введення в дію об'єктів, потужностей; розрахунки з бюджетом у вигляді платежів до бюджету, зборів до державних цільових фондів, отриманих пільг з оподаткування, а також заборгованості з платежів до бюджету, податків та зборів.

Таким чином, застосування в практиці розробленої класифікації інвестицій, методичного підходу до регулювання оподаткування інвестиційної діяльності та звітності за її результатами дозволить активізувати інвестиційну діяльність, оцінити забезпеченість фінансовими ресурсами, а також отримати інформацію про освоєння інвестицій, динаміку та ступінь розрахунків з бюджетом.

ВИСНОВКИ

Основна концепція проведеного дослідження полягає в розробці науково-методичних засад регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки з урахуванням норм чинного законодавства. У дисертаційній роботі досліджено одну з найважливіших проблем сучасного етапу розвитку економіки – проблему податкового регулювання інвестиційних процесів. Проведене дослідження дозволило зробити такі теоретичні висновки та отримати практичні результати.

1. Становлення і розвиток корпоративних форм господарювання в Україні відбувалися в процесі корпоратизації та приватизації без проведення відкритої підписки на акції, що не дозволило залучити інвестиції для технічного переозброєння суб'єктів господарювання.

2. Аналіз законодавчої бази, що регламентує корпоративні відносини в Україні, дозволив установити, що складовою частиною корпоративного управління є корпоративне право. Але реалізувати своє право власника акцій або часток у статутному фонді господарського товариства в Україні достатньо складно, оскільки акції більшості підприємств неліквідні. У цих умовах фондовий ринок не може вирішити завдання перерозподілу корпоративних прав, результатом якого була б активізація інвестиційних процесів.

3. В Україні відсутній механізм ефективного управління державною власністю. Встановлено, що на законодавчому рівні не врегульовано механізм залучення інвестицій на підприємства з державною часткою власності понад 50% плюс 1 акція. Запропоновано нормативне закріплення механізму залучення інвестицій на підприємства з державною часткою власності залежно від її розміру та стратегічного значення підприємства.

4. Обґрунтовано такі організаційно-правові форми здійснення інвестиційної діяльності: внески до статутного фонду підприємства; придбання акцій та облігацій емітента, отримання векселя, передача на баланс підприємства товарно-матеріальних цінностей за договорами товарного кредиту та/або фінансового лізингу.

5. Аналіз фінансового лізингу в динаміці дозволив виявити його переваги і недоліки стосовно кожного з учасників лізингових відносин – лізингодавця, лізингоодержувача, продавця та банку. Світова практика свідчить, що прискорений розвиток лізингових відносин можливий тільки за умови державної підтримки. Саме тому потребує врегулювання на законодавчому рівні прискорена амортизація основних фондів, що передаються у фінансовий лізинг, та лібералізація оподаткування ПДВ учасників лізингових операцій.

6. Запропоновано групи фінансових коефіцієнтів, які доцільно використовувати для експрес-аналізу за такими блоками: фінансовий стан підприємства; майновий стан підприємства; кредитоспроможність; рентабельність. Залежно від кількісного значення коефіцієнтів пропонується вибір конкретного інвестиційного рішення: при значеннях показників на рівні рекомендованих або кращих за них – можливе самоінвестування в поєднанні з короткостроковим кредитуванням та/або довгострокове кредитування; при значеннях показників гірше рекомендованих – можлива додаткова емісія акцій в акціонерних товариствах або збільшення частки у статутному фонді господарських товариств, які не є акціонерними.

7. Розроблено рекомендації з регулювання інвестиційної діяльності. Запропоновано класифікувати інвестиції за видами, формами їх вкладення, джерелами фінансування, порядком розрахунків, роллю та правами інвесторів. Порядок оподаткування інвестиційної діяльності здійснюється залежно від виду і форми внесення інвестицій з урахуванням вимог податкового законодавства. Надано пропозиції щодо вдосконалення порядку оподаткування різних видів і форм вкладення інвестицій шляхом його уніфікації та лібералізації, що дозволить створити ефективний податковий механізм стимулювання інвестиційної діяльності.

8. Обґрунтовано, що різноманіття форм звітності, в яких дублюються окремі показники інвестиційної діяльності, а також відсутність системного підходу до статистичної звітності про інвестиційну діяльність підприємств не дозволяють комплексно відобразити результати інвестиційної діяльності. Для вирішення цієї проблеми розроблено рекомендації з комплексного відображення інвестиційної діяльності в статистичній звітності. Зокрема, запропоновано проект нової форми статистичної звітності, яку мають складати юридичні особи корпоративного сектору економіки незалежно від форми власності, організаційно-правового статусу та виду економічної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Хохлова И.А., Пономаренко Д.В. Экономико-правовое регулирование арендных отношений // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. 41-48. [Особистий внесок: досліджено еволюцію розвитку орендних відносин в Україні, виявлено неврегульовані проблеми передачі в оренду нерухомого державного майна і надано пропозиції щодо внесення відповідних змін у чинне законодавство з оренди державного майна].

2. Пономаренко Д.В. Особенности развития инвестиционных процессов на территории Донбасса // Экономика промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. 237-242.

3. Пономаренко Д.В. Экономико-правовые проблемы осуществления инвестиционной деятельности в регионе // Экономико-правовые проблемы городского самоуправления. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2001. – С.174-184.

4. Пономаренко Д.В. Проблемы использования лизинговых (арендных) отношений для привлечения инвестиций // Формирование условий пропорционального развития производственного комплекса региона. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – С. 339-362.

5. Пономаренко Д.В. Методический подход к выбору форм и видов внесения инвестиций // Экономика и право. – 2002. – № 3. – С. 56-65.

6. Пономаренко Д.В. Современные формы управления капиталом в регионе // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – Т. 1. – С. 168-174.

7. Пономаренко Н.А., Суховей А.Ф., Пономаренко Д.В. Реформирование собственности в угольной промышленности региона // Теоретические и прикладные аспекты функционирования производственного комплекса региона. – Донецк: ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины. – 2004. – С. 359-396. [Особистий внесок: досліджено особливості управління державними корпоративними правами, висвітлено проблеми державного регулювання умов інвестиційної діяльності, включаючи податкове регулювання інвестиційної діяльності].

8. Пономаренко Д.В. Оценка финансовой устойчивости предприятия (методический подход) // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – Т.1. – С. 380-390.

9. Пономаренко Д.В. Питання комплексного відображення інвестиційної діяльності в статистичній звітності // Статистика України. – 2005. – № 2. – С. 74-79.

Матеріали наукових конференцій

10. Суховей А.Ф., Пономаренко Д.В. Вопросы реструктуризации предприятий // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития” (27-28 февр. 1998 г.). – Донецк; Краматорск: ИЭП НАН Украины; КЭГИ. – 1998. – С. 135-138. [Особистий внесок: обґрунтовано необхідність розрахунку і аналізу основних техніко-економічних і фінансових показників виробничо-господарської діяльності підприємств з метою виявлення їх вузьких місць з подальшим прийняттям відповідних рішень].

11. Пономаренко Д.В. Повышение эффективности управления акционерными обществами // Материалы II междунар. науч. конф. молодых ученых-экономистов “Проблемы теории и практики управления в современной экономике”. – Донецк: ДонГТУ; ИЭП НАН Украины; ИЭПИ НАН Украины.  1999. – Т. 1. – С. 13-18.

12. Тарасьева Л.В., Пономаренко Д.В. СЭЗ: Проблемы и пути их решения // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной науч.-практ. конф. (28-30 сент. 1999 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2000. – С.200-205. [Особистий внесок: наведено аналіз податкових пільг для підприємств, що здійснюють діяльність на територіях вільних економічних зон].

13. Пономаренко Д.В. К вопросу об управлении государственным имуществом // Теорія та практика управління у трансформаційний період: Тези доп. Всеукраїнської наук.- практ. конф. (Донецьк, 4-6 жовт. 2001 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2001. – Т. 1. – С. 325-329.

14. Пономаренко Д.В. К вопросу о необходимости расчета нормативных значений финансовых коэффициентов // Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях: Тез. докл. и сообщ. Всеукраинской науч.-практ. конф. (Донецк, 20-21 мая 2004 г.). – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 399-401.

15. Пономаренко Д.В. О формировании финансовых ресурсов для осуществления инвестиционной деятельности // Економічні проблеми промислового розвитку в Україні: Тези доп. і повідом. Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Донецьк, 19-20 трав. 2005 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2005. – С. 230-232.

16. Пономаренко Д.В. К вопросу об отражении инвестиционной деятельности в статистической отчетности предприятий // Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 20 квіт. 2005 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2005. – Т. III. – С. 63-64.

АНОТАЦІЯ

Пономаренко Д.В. Регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2007.

Дисертацію присвячено вирішенню актуальної наукової задачі регулювання інвестиційної діяльності в корпоративному секторі економіки, оскільки саме в цьому секторі формуються основні інвестиційні ресурси, які є важливим фактором економічного зростання. Досліджено інвестиційні можливості корпоративного сектору економіки. Виконано аналіз економіко-правових форм здійснення інвестиційної діяльності, визначено місце фінансового лізингу як форми інвестиційної діяльності, обґрунтовано його переваги та недоліки стосовно кожного з учасників лізингових відносин. Запропоновано економічний підхід до оцінки ефективності форм позичкового інвестування – фінансовий лізинг, товарний кредит, пряма форма кредитування, оснований на порівнянні грошових потоків з урахуванням вимог податкового законодавства. Обґрунтовано систему показників, які необхідні для прийняття конкретного інвестиційного рішення. Розроблено класифікацію інвестицій за видами, формами внесення, порядком розрахунків та оподаткування, роллю та правами інвестора, що дає можливість здійснювати системне регулювання інвестиційної діяльності за допомогою податкової політики держави, а також приймати виважене інвестиційне рішення на рівні підприємства. Надано пропозиції щодо оподаткування різних форм та видів внесення інвестицій, запропоновано врегулювання прискореної амортизації основних фондів, одержаних на умовах фінансового лізингу. Розроблено форму статистичної звітності, яка дозволяє комплексно відобразити результати інвестиційної діяльності підприємств корпоративного сектору економіки.

Ключові слова: регулювання, інвестиції, класифікація інвестицій, фінансовий лізинг, корпоративний сектор економіки, оподаткування, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Пономаренко Д.В. Регулирование инвестиционной деятельности в корпоративном секторе экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – Экономика и управление национальным хозяйством. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2007.

Диссертация посвящена решению актуальной научной задачи регулирования инвестиционной деятельности в корпоративном секторе экономики, поскольку именно в этом секторе формируются основные инвестиционные ресурсы, которые являются основополагающим фактором экономического роста.

Определено, что регулирование инвестиционной деятельности осуществляется с помощью бюджетной, инвестиционной, инновационной, кредитной и налоговой политики государства. В диссертации рассмотрено налоговое регулирование форм и видов внесения инвестиций.

Проанализированы инвестиционные возможности корпоративного сектора экономики, раскрыта сущность и состояние управления государственными корпоративными правами в решении проблемы привлечения инвестиций.

Выполнен анализ экономико-правовых форм осуществления инвестиционной деятельности с учетом требований действующего инвестиционного законодательства, определено место финансового лизинга в структуре инструментов инвестиционной деятельности. На основе анализа эволюции арендного и лизингового законодательства обоснованы преимущества и недостатки финансового лизинга применительно к каждому из участников лизинговых отношений – лизингодателю, лизингополучателю, продавцу и банку. Предложен экономический подход к оценке эффективности форм заемного инвестирования – финансовый лизинг, товарный кредит, прямая форма кредитования, основанный на сравнении денежных потоков, рассчитанных