НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

СОЛОВЕЙ Дмитро Юрійович

УДК 620.93:631.164

ЕНЕРГОЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

ПІДЛІСЕЦЬКИЙ Гліб Макарович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ПЕРЕБИЙНІС Василь Іванович,

Полтавський університет споживчої

кооперації України Укоопспілки,

завідувач кафедри

кандидат економічних наук

СТОЯНЕНКО Ірина Василівна,

Сумський національний аграрний

університет Міністерства АП України,

доцент кафедри

Захист відбудеться “_13_” _листопада_2007 р. о_1500_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий “_12_”_жовтня_2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збільшення обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності зерна – одне з головних завдань, яке стоїть перед агропромисловим комплексом України. Вирішити це завдання можна на основі впровадження інтенсивних технологій, які дозволяють реалізувати весь генетичний потенціал рослин.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає дедалі більших витрат енергетичних та матеріально-технічних ресурсів, обсяги яких у країні обмежені, а вартість їх зростає. Тому одержання максимальної кількості продукції сільського господарства від витраченої енергії та інших ресурсів є важливим господарським завданням. Спостерігається експоненційне зростання витрат непоновлюваної енергії на виробництво кожної додаткової одиниці вирощеного врожаю. Тому питання збільшення обсягів виробництва продуктів харчування є проблемою енергетичною. Особливої важливості вона набуває для України, де питомі енерговитрати на виробництво сільськогосподарської продукції у 2-6 разів вищі порівняно з економічно розвинутими країнами.

Важлива роль в цих умовах належить підвищенню ефективності виробництва й удосконаленню технологій вирощування зернових культур і, відповідно, здійснення економічної та енергетичної оцінок різних технологічних рішень. Питанням енергетичної та економічної ефективності технологій вирощування зернових культур присвячені наукові праці багатьох вчених: Е.Базарова, М.Блажека, Г.Булаткіна, О.Жученка, В.Корінця, О.Медведовського, О.Мороза, Ю.Одума, О.Охапкіна, В.Перебийніса, І.Сизонової, Ф.Пруцкова, М.Сєвєрнєва, М.Лобаса, В.Більського, Я.Білоуська, В.Товстопята, В.Баб’як та інших.

Інтенсивні технології вирощування зернових – це система агротехнічних заходів, які дають змогу максимально реалізувати генетичний потенціал сортів сільськогосподарських рослин за рахунок застосування сучасних досягнень селекції, землеробства, хімізації та механізації виробничих процесів. Нині спостерігаються істотні відхилення від дотримання основних складових інтенсивних технологій, зокрема, зменшення обсягів використання препаратів для захисту рослин, добрив, технічних засобів, що є наслідком незадовільного фінансового стану господарств.

Підвищення ефективності виробництва зерна потребує проведення енергетичної й економічної оцінок інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій вирощування зернових культур. Недостатня теоретична обгрунтованість основних аспектів підвищення енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна обумовила необхідність проведення комплексного дослідження даної проблеми, її практичну значимість та актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною програми досліджень відділу цін на матеріальні ресурси Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН “Методологія аналізу та оцінки основних засобів, ціноутворення на матеріально-технічні ресурси” (номер державної реєстрації 0102U000262) і програми “Методологія аналізу, оцінки та відтворення основного капіталу, формування інфраструктури ринку матеріальних і нематеріальних ресурсів” (номер державної реєстрації 42.03.02/056). Автор є співвиконавцем розділу "Економічні проблеми енергозбереження в сільському господарстві".

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на основі енергетичної та економічної оцінки оптимальних варіантів технологій для підвищення ефективності виробництва зерна в Україні.

Основними завданнями дисертації є:

- проаналізувати вплив інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність технологій вирощування зерна;

- визначити вплив витрат у технічне і технологічне забезпечення на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна;

- провести оцінку енергетичної та економічної ефективності ресурсозберігаючих технологій вирощування зерна в зоні Лісостепу;

- узагальнити вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва озимої пшениці по природно-економічних зонах та по Україні в цілому;

- виявити оптимальні варіанти ресурсозберігаючих технологій для сільськогосподарських підприємств з різними рівнями прибутковості.

Об’єктом дослідження є різні за рівнем енергоємності технології вирощування озимої пшениці.

Предметом дослідження є енергетична та економічна оцінка ефективності технологій вирощування зернових при різних рівнях інтенсивності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання й системний підхід до аналізу економічних та енергетичних проблем у процесі виробництва зерна; закон збереження і перетворення енергії; законодавчі та нормативно-правові акти з питань реформування аграрної сфери; наукові праці вітчизняних та іноземних вчених.

У дисертаційній роботі використано: абстрактно-логічний метод для обґрунтування необхідності енергетичної та економічної оцінок інтенсивних технологій виробництва зернових культур, монографічний – для аналізу методик енергетичної та економічної ефективності технологій виробництва зерна, розрахунково-конструктивний – для визначення показників енергетичної та економічної ефективності різних варіантів інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій, графічний – для аналізу й наочного відображення отриманих результатів.

Інформаційною базою дослідження були дані технологічних карт, матеріали Державного комітету статистики України, наукові звіти ННЦ „Інститут землеробства”, ННЦ „Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”, ННЦ „Інститут аграрної економіки” та Інституту зернового господарства, дані сільськогосподарських підприємств, монографічні та періодичні видання, матеріали наукових конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних положеннях:

вперше:

- узагальнено принципи оцінки впливу технічного і технологічного забезпечення на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна в Україні;

набули подальшого розвитку:

-

- оцінка економічної та енергетичної ефективності різних варіантів технологій (інтенсивна енергонасичена, інтенсивна базова, інтенсивна за мінеральної системи добрив, ресурсозберігаюча 1, ресурсозберігаюча біологізована, альтернативна) в умовах Лісостепу України;

- методи оцінки енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна по природно-економічних зонах та по Україні в цілому;

- положення щодо впровадження у виробництво інтенсивних, ресурсозберігаючих та альтернативних технологій з урахуванням їх енергоекономічної оцінки й рівня прибутковості господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені рекомендації щодо впровадження різних технологій на основі енергетичної та економічної оцінок дозволять підвищити урожайність зерна озимої пшениці вдвічі (при інтенсивних технологіях). Для господарств з найменшим рівнем рентабельності рекомендовано застосовувати ресурсозберігаючі технології з мінімальним використанням засобів хімізації і побічної продукції попередника, а для збиткових господарств – альтернативні технології, і передбачають внесення тільки органічних добрив та побічної продукції попередника.

Наукові розробки і практичні рекомендації, викладені в дисертації, розглянуто Міністерством аграрної політики України та враховано при підготовці нормативних документів, зокрема при розробці Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2010 року (довідка № 16-1/1228 від 03.10.2006 р.). Результати дисертаційної роботи розглянуто Українським науково-дослідним інститутом прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого та використано при випробуванні технологій для сільськогосподарського виробництва (довідка № 001-24 від 16.01.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі наукові положення та результати досліджень одержані автором особисто. Визначено вплив інтенсифікації, рівнів технічного і технологічного забезпечення на енергетичну й економічну ефективність технологій виробництва зерна в Україні. Оцінено вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва зерна по природно-економічних зонах і по Україні в цілому. Здійснено енергоекономічну оцінку ресурсозберігаючих технологій вирощування озимої пшениці в умовах Лісостепу.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на ІХ міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2001 р.), на XI міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2003 р.) та на XII міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2004 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць, загальним обсягом 1,7 друк. аркушів, у тому числі 4 у фахових виданнях. Всі статті є одноосібними.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних літературних джерел, що нараховує 157 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 153 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить 25 таблиць і 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Методологія енергетичної та економічної оцінки технологій зернового господарства” розглянуто питання теорії енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна, їх критерії і показники, викладено методики енергетичної й економічної оцінки технологій в рослинництві.

Нарощування виробництва продукції сільського господарства потребує збільшення обсягів енергетичних і матеріальних ресурсів – пального, органічних і мінеральних добрив, пестицидів, техніки, проведення меліоративних робіт. Збільшення енерговитрат на вирощування кожної додаткової одиниці врожаю, обмеженість джерел енергоносіїв, здорожчання їх видобутку вимагають нових підходів при розробці ресурсо- та енергозберігаючих технологій в агропромисловому виробництві.

Зростаючий дефіцит енергії передбачає впровадження енергетичних підходів до оцінки технологій вирощування сільськогосподарських культур. Енергетичний аналіз дозволяє оптимізувати та більш раціонально управляти потоками енергії в агроекосистемах.

Проблему енергозабезпечення сільського господарства доцільно вирішувати на основі енергетичного й економічного аналізу, що дозволяє розробляти нові інтенсивні, ресурсо- і енергозберігаючі технології. Ці методи широко застосовуються у США, Канаді, Великобританії та інших розвинутих країнах.

Енергетична оцінка здійснювалась на основі типових технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур. Згідно з методикою за технологічними картами визначено витрати матеріально-енергетичних ресурсів у фізичних одиницях (пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння і т. ін.). За енергетичними еквівалентами розраховано енерговитрати, енергоємність технологій та їх структуру по видах енерговитрат і по технологічних процесах.

Для енергетичної оцінки технологій використовувались такі показники, як повна енергоємність технологій, енергомісткість врожаю, коефіцієнт енергетичної ефективності та витрати енергії на виробництво одиниці продукції.

Повна енергоємність технології є сумою прямих (бензин, дизельне пальне, елекроенергія, теплова енергія) та уречевлених (добрива, засоби захисту рослин, технічні засоби та ін.) енерговитрат, віднесених до обсягу виробленої продукції або виконаних робіт.

Енергомісткість врожаю - це енергія, яка накопичена в господарсько-цінній частині урожаю, її визначають як добуток енергомісткості одиниці маси продукції на врожайність сільськогосподарської культури:

,

де Евр – енергія, яка накопичена у врожаї сільськогосподарської культури, МДж;

f – енергія одиниці маси продукції, МДж/кг;

У – врожайність сільськогосподарської культури, кг.

Енергетична ефективність технології характеризується коефіцієнтом енергетичної ефективності, який визначають відношенням енергії, яка міститься у вирощеній продукції (накопиченої за рахунок фотосинтезу та біоконверсії) до повних витрат енергії на виробництво цієї продукції:

,

де П – енергія, яка міститься у вирощеній продукції, Дж;

Е – енергія, яка витрачена на виробництво продукції, Дж.

Економічну ефективність технологій виробництва зерна визначали за такими показниками, як урожайність, затрати праці на 1 ц продукції, собівартість одиниці продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву, рівень рентабельності. Всі показники економічної ефективності технологій розраховували в цінах 2004 року.

Нормативні витрати на виробництво озимої пшениці визначено за технологічними картами. На їх основі за статтями витрат розраховано загальну суму витрат виробництва у грошовому виразі в розрахунку на гектар посіву та на одиницю продукції.

Для визначення показників економічної ефективності технологій використовувалися загальноприйняті методи і порядок їх розрахунків.

У другому розділі “Енергетична оцінка технологій виробництва зерна” розглянуто зональні особливості виробництва зерна в Україні, проведено порівняльний аналіз енергетичної ефективності технологій виробництва зерна на Поліссі, в Лісостепу та Степу, виконано енергетичну оцінку ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна.

Грунтово-кліматичні умови є головним фактором формування урожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності агропромислового виробництва. Кожна природно-економічна зона має свої особливості за температурними режимами, кількістю опадів, особливостями клімату, грунтами, технологіями вирощування зернових культур.

Зона Полісся характеризується помірно континентальним кліматом, сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур. Тут грунти утворювалися в умовах вологого помірного клімату та лісової рослинності на піщаних, супіщаних і легкосуглинкових грунтоутворюючих породах, що обумовило велику різноманітність грунтового покриву.

Кліматичні умови Лісостепу різноманітні внаслідок відмінностей окремих його частин за гідротермічним режимом. Середня багаторічна кількість опадів змінюється від 450-500 мм у південно-східній частині до 550 мм у центральній частині і 600-700 мм – на заході. У структурі земельного фонду Лісостепу поширені ясно-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорно-земи типові, лучно-чорноземні та лучні ґрунти.

Клімат степової зони України характеризується найбільшою континентальністю. Річна кількість опадів коливається від 310 до 520 мм. Грун-товий покрив досить різноманітний. У структурі її земельного фонду переважають чорноземні та каштанові, поширені лучно-чорноземні, лучно-каштанові, лучні та солонцюваті грунти.

Порівняльний аналіз енергоємності технологій, енергомісткості продукції, коефіцієнта енергетичної ефективності, витрат енергії на виробництво 1 т зерна, структури енерговитрат і урожайності проведено у трьох природно-економічних зонах України для різних варіантів технологій вирощування озимої пшениці по типових технологічних картах. Технологічні карти були розроблені ННЦ „Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (Полісся), ННЦ „Інститут землеробства” (Лісостеп) та Інститутом зернового господарства (Степ).

Розрахунки по кожній природно-економічній зоні проведені для трьох варіантів технологій: з мінімальним і обмеженим використанням ресурсів та інтенсивних технологій. Енергозатрати живої праці розраховувались на основі норм ФАО. Статистичні дані були опрацьовані за 1999 - 2004 рр. (табл. 1).

Таблиця 1

Варіанти технологій для енергоекономічної оцінки

Зона | Показник | Технології з мінімальними

витратами

ресурсів* | Технології з обмеженими витратами ресурсів** | Інтенсивні технології***

Полісся | № варіанта | 1 | 4 | 7

Добрива

Система захисту

Урожайність, ц/га | N12P9K11

Мінімальна

23,5 | N60P45K45

Мінімальна

46,5 | N120P90K110

Інтегрована

55,0

Лісостеп | № варіанта | 2 | 5 | 8

Добрива

Система захисту

Урожайність, ц/га | N12P9K9

Мінімальна

28,1 | N60P45K60

Мінімальна

40,3 | N120P90K90

Інтегрована

58,0

Степ | № варіанта | 3 | 6 | 9

Добрива

Система захисту

Урожайність, ц/га | N9P8K6

Мінімальна

26,9 | N60P60K40

Мінімальна

47,1 | N90P75K60

Інтегрована

60,0

*Статистичні дані.

**Дані наукових звітів НДІ УААН.

***Дані технологічних карт.

Нині значна частина сільськогосподарських підприємств є збитковими і не можуть вносити повні дози мінеральних добрив, застосовувати інтегровану систему захисту рослин. Варіант з мінімальним використанням технологічних ресурсів (добрив – 10 % від норми, система захисту рослин – мінімальна) відповідає реаліям сьогодення для більшості сільськогосподарських товаровиробників.

Господарства з мінімальним рівнем рентабельності можуть витрачати обмежену кількість ресурсів, що дає можливість забезпечити внесення добрив 50–65% від норми та мінімальну систему захисту рослин.

Господарства з оптимальним рівнем рентабельності вносять науково обгрунтовану кількість добрив, передбачену інтенсивною технологією, та застосовують інтегровану систему захисту рослин.

Показники енергетичної ефективності технологій по природно-економічних зонах наведено в таблиці 2.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів коефіцієнт енергетичної ефективності коливається в межах 2,4-2,8, а для інтенсивних технологій – 2,9-3,4. Отже, технології з мінімальними витратами ресурсів мають меншу енергетичну ефективність.

Таблиця 2

Енергетична ефективність технологій

Природно-економічна

зона | № варіанта | Енерго-

ємність технології,

МДж/га | Енерго-

місткість врожаю,

МДж/га | Коефіцієнт

енергетичної

ефективності, Кее | Витрати енергії на виробництво 1 т зерна, МДж/т

Мінімальне використання ресурсів

Полісся | 1 | 16087,9 | 38657,5 | 2,4 | 6845,9

Лісостеп | 2 | 16155,7 | 46224,5 | 2,9 | 5749,4

Степ | 3 | 15569,3 | 44250,5 | 2,8 | 5787,8

Обмежене використання ресурсів

Полісся | 4 | 22664,4 | 76492,5 | 3,4 | 4874,1

Лісостеп | 5 | 21643,5 | 66293,5 | 3,1 | 5370,6

Степ | 6 | 22289,1 | 77479,5 | 3,5 | 4732,3

Інтенсивні технології

Полісся | 7 | 30928,4 | 90475,0 | 2,9 | 5623,3

Лісостеп | 8 | 30695,9 | 95410,0 | 3,1 | 5292,4

Степ | 9 | 28689,0 | 98700,0 | 3,4 | 4781,5

Щодо технологій з мінімальним використанням ресурсів, то енергоємність інтенсивних на Поліссі, в Лісостепу і Степу більша у 1,8-1,9 раза, а врожайність – у 2,1-2,3 раза вища. Енерговитрати на виробництво 1 т продукції по інтенсивних технологіях менші ніж при мінімальних витратах ресурсів. Так, на Поліссі вони менші на 18 %, у Лісостепу – на 8 %, а в Степу – на 17 %.

У сучасних умовах більшість товаровиробників прагнуть збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок розширення посівних площ при мінімальних витратах ресурсів. Енергія у вигляді технічних засобів, пально-мастильних матеріалів, витрат на технічне обслуговування і ремонт спрямовується на екстенсивний шлях розвитку. При цьому на добрива, засоби захисту рослин, високопродуктивні сорти елітного насіння коштів не вистачає, що призводить до різкого зниження урожайності.

Для дослідження впливу енерговитрат у технічному та технологічному забезпеченні на енергетичну ефективність технологій проаналізовано структуру енергоємності технологій по видах енерговитрат.

Проведені розрахунки показують, що енерговитрати в технічне забезпечення (енергоємність техніки, пального, електроенергії, ремонту) на 1 га посіву для інтенсивних технологій у структурі енергоємності становлять 10991-12004 МДж/га (35,6-41,9 %), на технологічне забезпечення (засоби захисту, добрива, елітне насіння) - 16664-19898 МДж/га (58,1-64,3 %). При цьому врожайність досягає 55-60 ц/га при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,9-3,4.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів енерговитрати на технічне забезпечення становлять 8369-9938 МДж/га (52,1-61,6 %), а на технологічне забезпечення – 6198-7704 МДж/га (38,3-47,9 %) при врожайності в межах 23,5-28,1 ц/га і коефіцієнті енергетичної ефективності 2,4-2,9.

Зменшення енерговитрат, уречевлених у технологічному забезпеченні, призводить до зменшення енергетичної ефективності технологій виробництва зерна. Для підвищення енергетичної ефективності технологій мають бути задіяні всі її складові.

Забезпечення потреб України в зерновій продукції, поліпшення якості зерна та підвищення його конкурентоспроможності пов’язано з впровадженням у сільськогосподарське виробництво інтенсивних технологій вирощування зернових культур, які забезпечують високі врожаї і дозволяють вирішувати проблему стабілізації його валових зборів. Впровадження у виробництво інтенсивних технологій пов’язано з використанням великих доз мінеральних добрив і засобів захисту рослин, а також значних витрат енергії. Тому за сучасного дефіциту засобів хімізації і недостатнього забезпечення енергоносіями виникає потреба в розробці та впровадженні у виробництво ресурсозберігаючих технологій.

Для аналізу енергетичної й економічної ефективності інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій використано результати науково-дослідної роботи лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ „Інститут землеробства” УААН. Були розроблені для лісостепової зони інтенсивні та ресурсозберігаючі технології вирощування озимої пшениці з різним рівнем застосування засобів хімізації, біологічних факторів та інтегрованої системи захисту рослин. Енергоекономічна оцінка здійснена для трьох варіантів інтенсивної технології (інтенсивної енергонасиченої, інтенсивної базової та інтенсивної за мінеральної системи добрив), які передбачають комплексне внесення різних доз мінеральних добрив. Інтенсивна енергонасичена передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N180P135K180 та 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі; інтенсивна базова – N120P90K120 та гною 10 т/га сівозмінної площі; інтенсивна за мінеральної системи добрив – N120P90K120 .

Два варіанти ресурсозберігаючих технологій (ресурсозберігаюча 1 та ресурсозберігаюча з елементами біологізації) передбачають внесення добрив і пестицидів у мінімально можливій кількості і побічної продукції попередника. Ресурсозберігаюча 1 передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N60P45K60 та 10 т гною на 1 га сівозмінної площі. Ресурсозберігаюча з елементами біологізації – N60P45K60 і 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі та побічної продукції попередника – 5 т/га.

Альтернативний варіант технології передбачає повне виключення мінеральних добрив і використання на фоні післядії органічних добрив побічної продукції попередника і невеликих доз азотних добрив для прискорення мінералізації маси побічної продукції. За цієї технології вносились тільки азотні добрива N30, гній 10 т/га сівозмінної площі та побічна продукція попередника 4,5 т/га.

У варіанті “Абсолютний контроль” органічні та мінеральні добрива не вносились.

Показники енергетичної ефективності інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Енергетична ефективність інтенсивних і ресурсозберігаючих

технологій

№

варі-

анту | Варіант технології | Урожай- ність,

ц/га | Енергоєм- ність

технології,

МДж/га | Енерго-місткість

врожаю,

МДж/га | Коефіцієнт

енергетичної

ефективності,

Кее

1 | Ресурсозберігаюча 1 | 46,6 | 29409,1 | 76657,0 | 2,6

2 | Інтенсивна базова | 54,9 | 36087,8 | 90310,5 | 2,5

3 | Інтенсивна енергонасичена | 58,9 | 42507,9 | 96890,5 | 2,3

4 | Ресурсозберігаюча з елементами біологізації | 48 | 121328,7 | 78960,0 | 0,7

5 | Альтернативна | 34,4 | 107744,9 | 56588,0 | 0,5

6 | Інтенсивна за мінеральної системи добрив | 53,1 | 30887,5 | 87349,5 | 2,8

7 | Абсолютний контроль | 22,4 | 16880,2 | 36848,0 | 2,2

Найкращі показники енергетичної ефективності забезпечили інтенсивні технології, зокрема інтенсивна за мінеральної системи добрив (Кее=2,8), інтенсивна базова (Кее=2,5) та інтенсивна енергонасичена (Кее=2,3). Для ресурсозберігаючих технологій найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності у ресурсозберігаючої 1, а в ресурсозберігаючої біологізованої технології та альтернативного варіанта технології Кее=0,5-0,7. Низьке значення коефіцієнта енергетичної ефективності у двох останніх варіантах є наслідком того, що побічна продукція попередника і гній містять в собі досить велику кількість енергії, що позначається на величині коефіцієнта.

У третьому розділі “Економічна ефективність технологій виробництва зерна” наведено результати порівняльного аналізу економічної ефективності технологій виробництва зерна для трьох природно-економічних зон, а також результати економічної оцінки ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна, дано оцінку впливу основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва зерна озимої пшениці по кожній природно-економічній зоні та по Україні в цілому.

Розрахунки по кожній природно-економічній зоні проводились для варіанта з мінімальним використанням технологічних ресурсів, варіанта з обмеженим використанням та варіанта інтенсивної технології.

Економічна оцінка ефективності технологій по природно-економічних зонах наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Економічна ефективність технологій по зонах

Природно-економічна

зона | № варіанта | Урожай-ність,

ц/га | Всього

витрат,

грн/га |

Затрати праці, люд-год/ц | Собівар-тість, грн/ц |

Прибу-ток,

грн/га |

Рента-

бель-

ність, %

Мінімальне використання ресурсів

Полісся | 1 | 23,5 | 1347,21 | 0,62 | 53,32 | - 94,83 | - 7,6

Лісостеп | 2 | 28,1 | 1288,80 | 0,72 | 41,74 | 211,96 | 18,1

Степ | 3 | 26,9 | 1056,08 | 0,49 | 36,51 | 343,48 | 35,0

Обмежене використання ресурсів

Полісся | 4 | 46,5 | 1689,31 | 0,53 | 33,79 | 720,46 | 45,9

Лісостеп | 5 | 40,3 | 1553,96 | 0,58 | 35,09 | 571,88 | 40,4

Степ | 6 | 47,1 | 1371,90 | 0,35 | 27,09 | 1045,22 | 81,9

Інтенсивні технології

Полісся | 7 | 55,0 | 2099,01 | 0,53 | 35,49 | 758,32 | 38,8

Лісостеп | 8 | 58,0 | 2033,26 | 0,52 | 31,90 | 1007,97 | 54,5

Степ | 9 | 60,0 | 1704,22 | 0,34 | 26,42 | 1371,88 | 86,5

Дані таблиці 4 свідчать, що інтенсивні технології є більш ефективними, ніж технології з мінімальними витратами ресурсів. У зонах Полісся, Лісостепу та Степу загальна сума витрат виробництва на 1 га посіву при інтенсивних технологіях збільшується у 1,6 раза, порівняно з мінімальними витратами ресурсів, а врожайність зростає у 2,1-2,3 раза. Затрати праці на 1 ц продукції знижуються на 14,5-30,6 %, собівартість нижча на 24-33 %, зростають прибуток і рентабельність зернового виробництва.

На сучасному етапі більшість господарників спрямовують своє виробництво на екстенсивний шлях розвитку, за рахунок збільшення посівних площ при мінімальних витратах. Обмежені кошти вони вкладають в технічне забезпечення: пально-мастильні матеріали, техніку, ремонт, електроенергію тощо, без технологічного забезпечення зернового виробництва. В результаті вирощений урожай недостатній для окупності вкладених коштів, розширеного відтворення виробництва, підвищення його ефективності.

Для визначення впливу технічного та технологічного забезпечення на економічну ефективність виробництва зерна проаналізовано структуру витрат виробництва на 1га посіву. Для інтенсивних технологій витрати на технічне забезпечення (пальне, амортизаційні відрахування, електроенергія, поточний ремонт) у структурі загальних витрат становлять 875-1150 грн/га, на технологічне забезпечення (засоби захисту рослин, добрива, елітне насіння) - 710-830 грн/га при врожайності 55-60 ц/га. При обмеженому використанні ресурсів витрати на технічне забезпечення досягають 760-1060 грн/га, а на технологічне забезпечення – 450-520 грн/га, при цьому врожайність зменшується до 40,3-47,1 ц/га. Для технологій з мінімальними витратами ресурсів витрати на технічне забезпечення становлять 690-960 грн/га, на технологічне забезпечення – 245-310 грн/га при врожайності 23,5-28,1 ц/га. Таким чином, зменшення витрат у технологічне забезпечення призводить до зниження урожайності.

Інтенсивні технології дозволяють реалізувати потенційну продуктивність сортів з урахуванням особливостей природно-економічних зон і базуються на управлінні процесами формування продуктивності рослин та якості зерна через застосування новітніх досягнень науки і передового досвіду та дотримання всього комплексу рекомендованих заходів. Враховуючи кризові явища в економіці, нестачу в сільськогосподарських товаровиробників мінеральних добрив, засобів захисту рослин і пально-мастильних матеріалів, важливого значення набуває впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, які забезпечуватимуть економне використання матеріальних ресурсів і екологізацію навколишнього середовища.

Оцінка економічної ефективності проведена стосовно інтенсивних, ресурсозберігаючих і альтернативних технологій (табл. 5).

Таблиця 5

Економічна ефективність варіантів технологій

Варіанти технологій | № варіанта | Урожайність,

ц/га | Всього

витрат,

грн/га | Затрати праці ,

л-год/ц | Собівартість,

грн/ц | Прибуток,

грн/га | Рентабель

ність,

%

Ресурсозберігаюча 1 | 1 | 46,6 | 1996,07 | 0,60 | 38,98 | 480,02 | 26,4

Інтенсивна базова | 2 | 54,9 | 2309,54 | 0,56 | 38,28 | 603,79 | 28,7

Інтенсивна енергонасичена | 3 | 58,9 | 2588,18 | 0,54 | 39,99 | 547,35 | 23,2

Ресурсозберігаюча з елементами біологізації | 4 | 48 | 2132,21 | 0,59 | 40,42 | 425,13 | 21,9

Альтернативна | 5 | 34,4 | 1832,56 | 0,71 | 48,48 | 27,60 | 1,7

Інтенсивна за мінеральної системи добрив | 6 | 53,1 | 2040,53 | 0,55 | 34,97 | 759,89 | 40,9

Абсолютний контроль | 7 | 22,4 | 1335,64 | 0,92 | 54,26 | -111,56 | -9,2

Найвищі показники ефективності характерні для інтенсивних технологій (інтенсивна базова, інтенсивна енергонасичена та інтенсивна за мінеральної системи добрив). Урожайність при названих технологіях становила 53-59 ц/га, при затратах праці 0,5-0,6 люд-год/ц, собівартості – 35-40 грн/ц. Прибуток з 1 га зернових досягав 550-760 грн/га при рентабельності 23-41 %.

Дещо нижчими були показники при застосуванні ресурсозберігаючих технологій (ресурсозберігаюча 1 та ресурсозберігаюча з елементами біологізації). Урожайність при застосуванні цих технологій становила 47-48 ц/га, при собівартості 39-40 грн/ц і затратах праці 0,6 люд-год/ц. Прибуток з 1 га посіву становив 425-480 грн/га при рентабельності 22-26 %.

Найнижчими показники ефективності були в альтернативному варіанті технології з урожайністю 34,4 ц/га, при собівартості 48,5 грн/ц і затратами праці 0,7 люд-год/ц. Прибуток становив лише 28 грн/га при рентабельності 1,7 %.

Застосування інтенсивних технологій передбачає збільшення витрат матеріально-технічних ресурсів, що в кінцевому рахунку є збільшенням енерговитрат на виробництво продукції. Тому важливо визначити загальні витрати непоновлюваної енергії на виробництво зерна й енергетичну ефективність його виробництва в окремих природно-економічних зонах та по Україні в цілому.

Для оцінки впливу основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва озимої пшениці в Україні були опрацьовані статистичні дані за 5 років (1999 – 2004 рр.).

Розрахунки проводилися для двох варіантів технології: з мінімальним використанням ресурсів та інтенсивної технології. Відповідні показники енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна по Україні представлені в таблиці 6.

Таблиця 6

Енергоекономічна ефективність виробництва зерна озимої пшениці в Україні

Показник | Мінімальні витрати | Інтенсивні технології

Зібрана площа, тис. га | 5809,8 | 5809,8

Урожай, ц/га | 26,9 | 58,7

Валовий збір, тис. тонн | 15649,2 | 34112,6

Енергетична ефективність

Витрати енергії млрд МДж | 91,9 | 172,3

На 1т продукції, МДж/т | 5872,5 | 5050,9

На 1 га посіву, МДж/га | 15818,1 | 29656,8

Енергомісткість урожаю

млрд МДж | 257,5 | 561,1

Коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) | 2,8 | 3,3

Економічна ефективність

Витрати, млрд грн | 6,81 | 10,8

Собівартість, грн/т | 401,48 | 293,28

Витрати на 1 га посіву, грн /га | 1172,78 | 1867,32

Вартість реалізації зерна без ПДВ, млрд грн | 7,71 | 16,81

Прибуток, млрд грн | 1,43 | 6,80

Рентабельність, % | 22,7 | 68,0

Впровадження інтенсивних технологій в Україні приведе до збільшення енерговитрат у 1,9 раза – з 91,9 млрд МДж до 172,3 млрд МДж, що дасть змогу збільшити валовий збір зерна озимої пшениці у 2,2 раза – з 15,6 млн до 34,1 млн тонн, при цьому енерговитрати на виробництво 1т зерна зменшаться на 14 %.

По Україні збільшення витрат з 6,81 до 10,8 млрд грн на інтенсифікацію виробництва дасть можливість збільшити валовий збір зерна озимої пшениці з 15,6 млн тонн до 34,1 млн тонн, знизити собівартість 1т продукції на 26,9 %, збільшити прибуток з 1,43 млрд до 6,8 млрд грн, підвищити рентабельність виробництва з 22,7 до 68 %.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і практичне вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва зерна в Україні шляхом впровадження оптимальних варіантів технологій виробництва зерна на основі енергетичної та економічної їх оцінки.

Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Енергетична та економічна оцінка технологій виробництва зерна дозволяє об’єктивно характеризувати виробничу діяльність господарських структур, раціонально використовувати енергетичні та матеріально-технічні ресурси.

2. Енергетичну ефективність технологій виробництва зерна доцільно визначати системою таких показників: повна енергоємність технологій, енергомісткість врожаю, коефіцієнт енергетичної ефективності, витрати енергії на виробництво одиниці продукції.

3. Економічну ефективність технологій зернового виробництва слід розрахувати за такими показниками: урожайність з 1га посіву, затрати праці на виробництво одиниці продукції, собівартість одиниці продукції, прибуток з 1 га посіву, рівень рентабельності.

4. Енергетична ефективність інтенсивних технологій вища порівняно з технологіями при мінімальних витратах ресурсів. Коефіцієнт енергетичної ефективності інтенсивних технологій знаходиться в межах 2,9-3,4, а для мінімального використання ресурсів – 2,4-2,8. Збільшення сукупних енерговитрат при інтенсивних технологіях у 1,8-1,9 раза забезпечує підвищення врожайності озимої пшениці у 2,1-2,3 раза у всіх природно-економічних зонах України, при цьому енерговитрати на 1 тонну продукції зменшаться в середньому на 14 %.

5. Сукупні витрати енергії на виробництво зерна для технологій з мінімальними витратами ресурсів становлять у середньому 16 тис. МДж/га, із них на технологічне забезпечення – 9 тисяч, а на технологічне забезпечення – 7 тис. МДж/га. При інтенсивних технологіях сукупні витрати енергії зростають до 30 тис. МДж/га, при співвідношенні технічного і технологічного забезпечення 1:1,6. Таким чином, збільшення витрат енергії на технологічне забезпечення у 2,6 раза сприятиме підвищенню врожайності у 2,2 раза. Це свідчить, що для підвищення ефективності виробництва зерна необхідно використовувати всі складові технологій.

6. У лісостепових господарствах з оптимальним рівнем рентабельності (40-45 %) рекомендуються для використання інтенсивні технології з найвищою енергетичною ефективністю (Кее=2,3-2,8); у господарствах з мінімальним рівнем рентабельності (5-7 %) доцільні ресурсозберігаючі технології (Кее=0,7-2,6), а в збиткових господарствах – альтернативні технології (Кее=0,5).

7. Економічна ефективність інтенсивних технологій на Поліссі, в Лісостепу і Степу вища порівняно з технологіями при мінімальному використанні ресурсів. При збільшенні виробничих витрат у 1,6 раза врожайність зросте у 2,1-2,3 раза, затрати праці знизяться в середньому на 24 %, прибуток збільшиться у 4-5 разів, рентабельність у середньому зросте до 60 %. Впровадження інтенсивних технологій на Україні забезпечить збільшення валового збору озимої пшениці з 15,6 млн. до 34 млн. тонн при зменшенні собівартості 1 тонни зерна на 27 %.

8. Загальні витрати виробництва для технологій з мінімальними витратами ресурсів становлять в середньому 1230 грн/га, із них на технічне забезпечення – 833 грн/га, а на технологічне – 279 грн/га (співвідношення 3:1). Для інтенсивних технологій ці витрати відповідно дорівнюють 1945 грн/га, 983 і 775 грн/га. Збільшення витрат на технологічне забезпечення сприяє підвищенню урожайності у 2,2 раза.

9. У господарствах лісостепової зони з мінімальним рівнем рентабельності доцільно застосовувати ресурсозберігаючі технології, які забезпечують урожайність на рівні 46-48 ц/га при собівартості 39-40 грн/ц і рентабельності 22-26 %. Впровадження альтернативних технологій доцільне у збиткових господарствах, які забезпечують урожайність на рівні 34 ц/га при собівартості 48 грн/ц і рентабельності 1,7 %.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

Статті в інших виданнях

5.

АНОТАЦІЯ

Соловей Д.Ю. Енергоекономічна оцінка технологій виробництва зерна. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2007.

У дисертаційній роботі на основі енергетичної та економічної оцінки визначено оптимальні варіанти технологій для підвищення ефективності виробництва зерна в Україні.

Обґрунтовано необхідність поєднання економічної та енергетичної оцінки технологічних рішень при виробництві зерна, що дасть можливість раціонально використовувати енергетичні і матеріальні ресурси та більш об'єктивно оцінювати виробничу діяльність сільськогосподарських товаровиробників. Визначено вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна. Здійснено оцінку економічної та енергетичної ефективності ресурсозберігаючих технологій в умовах Лісостепу України.

Наведено рекомендації щодо впровадження інтенсивних та ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна з урахуваннями їх енергетичної й економічної оцінки та рівня прибутковості господарств.

Ключові слова: енергія, енергетичний аналіз, енергетична ефективність, енергоємність технологій, коефіцієнт енергетичної ефективності, економічна ефективність технологій, собівартість, прибуток, рівень рентабельності.

АННОТАЦИЯ

Соловей Д.Ю. Энергоэкономическая оценка технологий производства зерна. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2007.

В диссертации исследованы теоретические и методологические основы энергетической и экономической эффективности технологий производства зерна, излагаются методики энергетической и экономической оценки технологий в растениеводстве.

Выполнен сравнительный анализ энергетической эффективности технологий производства зерна в Полесье, Лесостепи и Степи, проведена энергетическая оценка ресурсосберегающих технологий производства зерна в условиях Лесостепи Украины.

Представлены результаты сравнительного анализа экономической эффективности технологий производства зерна для трех природно-экономических зон, рассматриваются результаты экономической оценки ресурсосберегающих технологий производства зерна, дана оценка энергетической и экономической эффективности производства зерна по каждой природно-экономической зоне и по Украине в целом.

В диссертации отмечается, что для производства сельскохозяйственной продукции требуется все больше затрат энергетических и материально-технических ресурсов, запасы которых ограничены, а стоимость увеличивается. Поэтому получение максимального количества продукции сельского хозяйства от затраченной энергии является важным хозяйственным заданием. Отмечается экспоненциальный рост затрат невозобновляемой энергии на производство каждой дополнительной единицы выращенного урожая. Поэтому вопрос увеличения объемов производства продуктов питания - проблема энергетическая. Особенно важной она является для Украины, поскольку удельные затраты энергии на производство сельскохозяйственной продукции в несколько раз выше, чем в экономически развитых странах.

В диссертации отмечено, что обеспечение потребностей Украины в зерновой продукции, улучшение качества зерна и повышение его конкурентоспособности связано с внедрением в сельскохозяйственное производство интенсивных технологий производства зерновых культур. Интенсивные технологии дают возможность максимально реализовать генетический потенциал сортов за счет применения новейших достижений селекции, земледелия, химизации и механизации и способствуют значительному повышению урожайности. Внедрение в производство интенсивных технологий связано с использованием больших доз минеральных удобрений и средств защиты растений, что в конечном итоге приводит к значительным затратам энергии. Поэтому при современном дефиците средств защиты растений и недостаточном обеспечении топливом возникает потребность в разработке и внедрении ресурсосберегающих технологий.

На основании проведенных исследований сделаны выводы о необходимости совмещения экономической и энергетической оценки технологий производства зерна, что позволяет возможность рационально использовать энергетические и материальные ресурсы, а также давать более объективную оценку производственной деятельности производителей сельскохозяйственной продукции.

Доказано, что интенсивные технологии имеют более высокую энергетическую и экономическую эффективность в сравнении с технологиями при минимальных затратах ресурсов (которые соответствуют современным реальностям). Коэффициент энергетической эффективности интенсивных технологий находится в пределах 2,9–3,4, а для минимальных затрат ресурсов – 2,4-2,8. Прибыль интенсивных технологий выше в 4-4,8 раза, рентабельность – в 2,5-3 раза.

Исследования показали, что внедрение интенсивных технологий в Полесье, Лесостепи и Степи увеличит урожайность в 2,1-2,3 раза. Совокупные энергозатраты на 1 га в сравнении с реальными затратами энергии сегодня увеличатся