Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Сушко Оксана Іванівна

УДК 81ґ373.7:811.161.2

ФРАЗЕОЛОГІЯ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

(на матеріалі документів першої половини ХХ століття)

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету,

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник –

доктор філологічних наук, доцент

Мосенкіс Юрій Леонідович,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри сучасної української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Жайворонок Віталій Вікторович,

Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні

НАН України, провідний науковий

співробітник відділу загальнославістичної

проблематики і східнослов’янських мов;

кандидат філологічних наук

Данилевська Оксана Миколаївна,

Інститут української мови НАН України,

молодший науковий співробітник

відділу соціолінгвістики.

Провідна установа – Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, Міністерство освіти

і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться ”_27_” квітня 2007 р. о _______ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій

бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано ”_23__” березня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.П.Гнатюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ

Людина у своїй мовленнєвій діяльності не тільки передає інформацію про навколишній світ, а й висловлює при цьому своє ставлення до нього. Однією з ознак виразності думки мовця, рівня володіння мовним багатством є, зокрема, вживання фразеологічних одиниць у різних стилях мови.

Фразеологія української мови незмінно привертає увагу дослідників. До неї зверталися свого часу В.В.Виноградов, Б.О.Ларін, О.О.Потебня, М.Ф.Сумцов, І.Я.Франко та ін. Питання семантики фразеологізмів висвітлено в працях М.Ф.Алефіренка, Л.Г.Боярової, В.М.Телія. Стилістичний аспект фразеологічних одиниць привертав увагу М.А.Жовтобрюха, П.П.Плюща та ін. Історію та етимологію фразеологізмів вивчали М.Т.Демський, Л.І.Коломієць, Ф.П.Медведєв, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченко. Питання фразеології цікавлять і молодше покоління мовознавців (А.М.Архангельська, І.С. Гнатюк, Д.В.Горбачук, Л.В.Мельник, О.В.Назаренко та ін.).

Відомо, що фразеологічні засоби мови, як правило, важко доступні для перекладу, є квінтесенцією її національної специфіки, вираженням національної ментальності. Окремої уваги заслуговує дослідження фразеологізмів із погляду стилістики, адже вони набагато виразніше, ніж окремі слова, постають у різностильових текстах. Для вивчення особливостей функціонування фразеологізмів значну вагу мають праці українських дослідників у галузі стилістики (С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько, М.М.Пилинський, О.Д.Пономарів, О.М.Сидоренко, Н.М.Сологуб та ін.) й етнолінгвістики (В.В.Жайворонок, Н.В.Слухай, О.С.Снитко та ін.). Фразеологізми як етноспецифічне вираження мовної картини світу досліджують І.О.Голубовська, Д.О.Добровольський, М.В.Жуйкова, В.І.Коваль, В.І.Кононенко, О.П.Левченко, В.Л.Пирогов та ін.

Поряд із образними фразеологізмами живого мовлення, характерними передусім для розмовного і художнього стилів, є група фразеологічних одиниць, яка включає до свого складу суспільно-політичні, професійно-виробничі та офіційно-ділові формульні лексикалізовані одиниці. Особливість таких утворень полягає в тому, що вони, синтезуючи властивості вільного словосполучення й безубразного фразеологізму, мають стійку структуру й легко відтворюються в процесі мовлення.

Досі немає чіткого розмежування фразеологізмів і сталих словесних комплексів у межах офіційно-ділового стилю. Так, окремі дослідники (Д.В.Горбачук, В.М.Богуславський та ін.) розглядають стійкі словосполучення слів офіційно-ділового стилю поза межами фразеології. Водночас у працях багатьох мовознавців підтримується думка про можливість залучення всіх словесних сполук офіційно-ділового стилю до фразеологічного складу національної мови. До прихильників широкого розуміння фразеології належать Л.Г.Барлас, О.В.Кунін, В.М.Телія та ін. Таку позицію поділяємо й ми в цьому дослідженні.

Службові документи концентрують уявлення їхніх творців і користувачів про картину соціального світу, що особливо яскраво виражено у фразеології, характерній як для суто ділових текстів, так і ширше – для суспільно-політичних контекстів.

На жаль, названа вище група фразеологізмів сучасними лінгвістами досліджується значно рідше, ніж інші групи. Так, виявленням особливостей структурно-семантичних типів стійких сполучень слів у сучасних офіційно-ділових текстах займається Д.В.Горбачук, мовні формули українських дипломатичних текстів розглядають О.М.Мацько та Н.М.Поліщук, особливості лексики українських ділових документів кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. висвітлюються у працях М.Л.Худаша, мовна політика Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР досліджена в дисертації О.М.Данилевської.

Проте фразеологізми офіційно-ділового стилю і далі потребують ретельного й усебічного дослідження, оскільки вони є одним із засобів вираження національної специфіки мови. Саме тексти службових документів позначаються низкою специфічних особливостей української мови, що вирізняють її з-поміж інших близькоспоріднених. У семантиці фразеологізмів офіційно-ділового стилю значною мірою відображаються традиції та основні норми суспільно-політичного життя, особливості складних державотворчих процесів, що відбувалися й відбуваються в Україні.

Усе сказане вище, а також відсутність комплексного дослідження фразеології офіційно-ділового стилю, зокрема й досліджуваного періоду, зумовлює актуальність теми дисертації.

Методологічною основою дисертаційної праці стало вчення В.М.Телія про можливість залучення до фразеології національної мови всіх сполучень слів, які належать до номінативного інвентаря мови, характеризуються повною або частковою ідіоматичністю та стійкістю на тому чи іншому ступені її варіабельності, що виявляється в абсолютній або відносній відтворюваності сполучень слів у готовому вигляді.

Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною комплексної науково-пошукової проблеми „Актуальні проблеми сучасної української філології та їх реалізація на заняттях з мови і літератури”, яку опрацьовує кафедра української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету.

Метою праці є систематизація та аналіз особливостей функціонування фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ століття.

Мета дослідження зумовлює реалізацію таких завдань:–

з’ясувати особливості становлення офіційно-ділового стилю української мови в першій половині ХХ ст.;–

схарактеризувати основні аспекти дослідження фразеології офіційно-ділового стилю;–

визначити місце і роль фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю в загальній системі української фразеології;–

установити специфіку функціонування фразеології суспільно-політичного характеру в службових текстах першої половини ХХ ст.;

подати хронологічну і реґіональну диференціацію фразеологічних одиниць текстів службових документів досліджуваного періоду;

описати жанрові особливості функціонування фразеологізмів офіційно-ділового стилю в службових текстах аналізованого періоду;

виявити вплив художньої літератури на офіційно-діловий стиль у першій половині ХХ ст.;

відтворити елементи світоглядних уявлень мовців про державотворення за фразеологічними одиницями текстів офіційних документів досліджуваного періоду.

Об’єктом дослідження обрано фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю, які посідають вагоме місце у фразеології української мови і є одним із яскравих виразників національної специфіки мови.

Предметом дослідження є семантичні та стилістичні особливості фразеології у текстах офіційних документів першої половини ХХ ст.

Матеріалом дисертаційної праці послужили тексти українськомовних службових документів, які висвітлюють суспільно-політичний процес в Україні першої половини ХХ ст. Це насамперед документи, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві м.Києва; залучено також деякі документальні матеріали, вміщені в окремих збірниках, упорядкованих, зокрема, М.Добрянським, П.Бачинським, М.Мухіною, В.Гусєвим та ін.; використано, крім того, документи, опубліковані за кордоном – у Філадельфії (Державний Центр УНР в екзилі: Статті і Матеріали, 1993), Мюнхені (Документи і матеріали до сучасної ситуації в Українській Національній Раді: Збірник, 1969), Нью-Йорку (За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / Літопис Українського Січового Стрілецтва, 1967), Канаді (Збаражчина: Збірник споминів, статей і матеріалів, 1950), Торонто (Перед походом на Схід: Спогади і матеріали до діяння організації Українських Націоналістів у 1939-1941 роках, 1965), Лондоні (Самостійна Україна: Програма революційної Української партії із 1900 р., 1967), Варшаві (Українське національне козацьке товариство. Статут, 1926); до матеріалів дослідження залучено також закони та постанови УРСР 1926, 1930, 1931 рр., Конституцію. Основний закон Української Соціалістичної Радянської Республіки (Проєкт) 1926 р., Конституцію УРСР. Основний закон 1931 р.

До джерельних матеріалів долучено також важкодоступні службові тексти, зокрема, маловідомі конституційні акти України 1917-1920 рр. і службові листи відомих політичних діячів В.Винниченка, С.Петлюри, П.Скоропадського та ін. Аналізовані фразеологізми функціонують у текстах різних авторів, рідше – одного автора; стиль і правопис прикладів збережено. Проаналізовано близько 800 фразеологічних одиниць, дібраних із зазначених джерел.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:–

уперше в українському мовознавстві простежено становлення офіційно-ділового стилю української мови на матеріалі службових документів першої половини ХХ ст., опублікованих як в Україні, так і за кордоном; –

здійснено комплексний функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць, які знаходимо в текстах службових документів 1900-1945 рр.;–

визначено періоди функціонування фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ ст.;–

запропоновано вважати головною ознакою офіційно-ділового стилю його фразеологію;–

на основі фразеологічних одиниць здійснено спробу відтворити світоглядні уявлення мовців про головні принципи державотворення в першій половині ХХ ст.

Методи дослідження. Особливості предмета дослідження визначають його методику. Для аналізу фразеологічних одиниць як невід’ємного компонента службового тексту, їх взаємодії з іншими елементами застосовано контекстологічний метод. Крім цього, використано описову, порівняльно-зіставну, квантитативну методику дослідження мовних одиниць та прийом ситуативної реконструкції.

Теоретичне значення праці полягає в залученні до наукового опису, систематизації й аналізу не досліджуваного раніше фразеологічного матеріалу, в з’ясуванні особливостей функціонування власне ділової й суспільно-політичної фразеології службових документів першої половини ХХ ст., у визначенні ідеологічного змісту цієї фразеології, зокрема в аспекті ідей державотворення. На основі комплексного аналізу фразеологічних одиниць у текстах службових документів досліджуваного періоду зроблено нові, теоретично важливі узагальнення, що сприятимуть подальшому опрацюванню практичних та теоретичних проблем лінгвістики тексту, фразеології, стилістики.

Практичне значення дисертації випливає з можливості використання результатів дослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні словників і довідників з діловодства, для вдосконалення та подальшого студіювання сучасної української фразеології службових документів. Матеріали і висновки праці можуть бути використані в курсах стилістики, фразеології української мови, а також у процесі вивчення української мови громадянами інших держав.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися протягом 2002–2006 років. Основні положення дисертації висвітлено та обговорено на ХІ, ХІІ і ХІІІ Міжнародних наукових конференціях імені професора Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Громадянське виховання молоді засобами мови та літератури” (Полтава, 2003); Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); читаннях „Українська мова і державність” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови” (Київ, 2006). Окремі результати дослідження обговорено також на університетських науково-практичних конференціях (Слов’янськ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006) і на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету. Результати дослідження опубліковано у 30-ти статтях (з яких 6 – надруковано у виданнях, затверджених ВАК як фахові), а також у словнику-посібнику.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури (282 позиції), словників (28 позицій), досліджуваних текстуальних джерел (99 позицій), а також додатка. Основний текст праці викладено на 160 сторінках. Повний обсяг дослідження становить 254 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРАЦІ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет, матеріал, наукову новизну, описано методи дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення праці, а також окреслено джерела ілюстративного матеріалу.

Перший розділ – „Теоретичні проблеми вивчення фразеології офіційно-ділового стилю” – присвячено теоретичним питанням фразеології в сучасній лінгвістиці.

Проаналізовано праці українських і зарубіжних науковців (Л.Г.Авксентьєва, А.С.Аксамітова, М.Ф.Алефіренка, Н.Д.Бабич, О.М.Бабкіна, Я.А.Барана, І.К.Білодіда, В.М.Білоноженко, Л.А.Булаховського, С.Велковської, В.В.Виноградова, С.Г.Гаврина, І.С.Гнатюк, В.П.Жукова, Є.О.Іванникової, О.І.Молоткова, А.А.Нелюби, Л.Г.Скрипник, В.М.Телія, В.Д.Ужченка, І.І.Чернишової, М.Шанського та ін.), у яких дискутуються наукові визначення терміна фразеологізм, розглянуто класифікації фразеологічних одиниць (Л.А.Булаховський, В.В.Виноградав, С.Г.Гаврин, Б.О.Ларін, М.Т.Тагієв), а також приділено увагу проблемі розмежування фразеологізмів, мовних кліше та штампів (Я.А.Баран, Л.І.Мацько, О.М.Пазяк). Підтримано широке розуміння фразеології.

Досліджено проблему визначення функціонального стилю, обґрунтовано необхідність вироблення загальновизнаної класифікації стилів в українському мовознавстві, з’ясовано роль і місце офіційно-ділового стилю в стилістичній парадигмі української мови.

Описано й проаналізовано особливості функціонування фразеологізмів у текстах офіційно-ділового стилю, які в сучасному мовознавстві досліджено ще недостатньо. Взято до уваги позиції дослідників, зокрема В.М.Богуславського, А.А.Нелюби, Д.В.Горбачука, які розглядають стійкі сполучення слів офіційно-ділового стилю поза межами фразеології, й проаналізовано праці прихильників широкого розуміння фразеології (Н.М.Алієва, В.М.Алтухова, Л.Г.Барлас, С.Г.Гаврина, О.В.Куніна, В.М.Телія, І.І.Чернишової), які, досліджуючи фразеологічні одиниці з погляду стилістики, відзначають, що до фразеологічної системи національної мови належать як образно-експресивні за своєю природою фразеологізми, так і фразеологізми, які включають до свого складу стійкі номінативні словосполучення, термінологічні вирази та офіційно-ділові формули. Вироблено власне робоче визначення терміна фразеологічна одиниця офіційно-ділового стилю як стійке словосполучення, якому властивий постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків, висока стандартизація, експресія волевиявлення й логіки змісту, а також семантичне членування, характерне для вільних словосполучень (встановити контроль, унедійснити постанову, пасинок партії тощо).

Розуміння фразеології в широкому значенні, яке має активну підтримку в мовознавстві, уможливлює в цьому дослідженні включати до фразеологічного складу офіційно-ділового стилю всі сталі утворення, які функціонують у тексті службового документа, характеризуючись відтворюваністю та надслівністю.

Відзначено, що розширення суспільних сфер використання української мови як державної, помітно вплинуло на активний розвиток офіційно-ділового стилю в напрямку до такої досконалості, якої досяг художній стиль української мови. Зміна суспільно-політичного устрою України позначилася, зокрема, на створенні власної стильової бази кожного з підстилів офіційно-ділового стилю: законодавчого, адміністративно-управлінського, дипломатичного. З одного боку, відбувається термінологізація загальновживаної лексики, а з другого, – збагачення запозиченнями з європейських мов та звернення до мовних засобів, вироблених в Україні на початку ХХ ст.

У другому розділі – „Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю в українських службових текстах першої половини ХХ ст.” – обґрунтовано потребу систематизації фразеологічного матеріалу з погляду функціонально-стилістичної диференціації, оскільки для кожного функціонального стилю властиві специфічні риси, які виявляються в доборі певних лексем, у будові речень, у ритміці, інтонації мовлення. Офіційно-діловий стиль має власну фразеологію (взяти на себе обов’язок, висловити вотум недовір’я, відчуження нерухомого майна, вступати у відносини, диктувати своє право, доводова сила документів тощо). З погляду функціонально-стилістичного фразеологічні одиниці можна поділити на стилістично-нейтральні і стилістично-забарвлені.

У текстах службових документів виділено дві групи фразеологічних одиниць: 1) власне ділові фоазеологізми; 2) фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу. За сферою свого вжитку фразеологічні одиниці першої групи є неоднорідними, що дозволяє поділити їх на термінологічні (вузького вжитку) й загальновживані (широкого вжитку).

Термінологічна фразеологія в офіційно-діловому стилі не є продуктивною й охоплює в основному сферу державно-ділового урядування. Українська ділова мова першої половини ХХ ст. послуговується переважно складеними термінами та найменуваннями на позначення органів державної влади, установ, політичних та громадських організацій, посадових осіб тощо.

Семантично фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю української мови студійованого періоду не обмежуються суспільно-політичною сферою, активно функціонують в інших галузях і не втрачають при цьому свого стилістичного забарвлення, що й дозволяє залучити їх до фразеології офіційно-ділового стилю широкого вжитку (забезпечити розвиток, заявити свою волю, знайти спільну мову, зовнішній чинник, компетентна особа, надання чинності, накласти дисциплінарну кару, повести масову роботу тощо).

Фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу в тексті службового документа виконують не тільки комунікативну функцію, але також виступають одним із засобів упливу, а точніше – маніпулятивного впливу, який передбачає не лише повідомлення про політичну дійсність, а й її інтерпретацію, зокрема, її явну та приховану оцінку.

Фразеологізми текстів службових документів першої половини ХХ ст. диференціюються і хронологічно, і регіонально: фразеологічні одиниці початку ХХ ст. (1900–1916), періоду УНР (1917–1920), епохи українізації (1920–1932), періоду 1933–1941 рр., Другої світової війни, періоду перебування Західної України у складі інших держав (1918–1945 рр.).

Фразеологізми початку ХХ ст. відбивають різні політичні події того часу, а також позначають адміністративно-територіальний поділ, управлінську діяльність та функціонування державних установ (судовий декрет, краєва конституція, усуспільнити землю, полюбовний суд, приймати димісії тощо).

Період визвольних змагань 1917–1920 рр. позначився найбільшим розширенням функцій української мови: вона поширилася на ті ділянки, де раніше не функціонувала (державне життя, наука, освіта). Період включає три етапи: часи Центральної Ради, Гетьманату, Директорії. Службові документи кожного з етапів характеризуються активним функціонуванням офіційно-ділової фразеології, яка окреслює переважно суспільно-політичну сферу, що пояснюється активністю державотворчих процесів у країні (плюральність голосів, державна автономія, вивласнення державного майна, обов’язуюча сила закону тощо).

Документи періоду українізації в УСРР – УРСР (1920 – 1932 рр.) показують функціонування фразеологізмів, що стосуються всіх сфер ділового життя (творення кадрів, підлягати звільненню, прийти до певности, знайти відгук тощо). Українська ділова мова цього періоду вже починає вбирати кальки російських термінів, а фразеологія офіційно-ділового стилю – помітною мірою втрачати свою самобутність.

У період 1933 – 1940 рр. продовжували функціонувати українськомовні тексти службових документів. Серед них окреме місце посідають листи, резолюції та постанови, які стосувалися проблем голодомору 1932–1933 років, що мотивувало використання відповідних фразеологічних одиниць (видача авансів натурою, маневри класового ворога, повести роботу, підняти колгоспні маси тощо). У цей період рідше функціонують складені терміни та найменування, що, очевидно, можна вважати наслідком призупинення державотворчих процесів в Україні.

Проаналізовано фразеологічні одиниці службових документів періоду Другої світової війни. Більш виразний і самобутній характер порівняно з фразеологію документації радянської України мають фразеологізми, використані в документах ОУН-УПА років війни. Функціонування фразеологічних одиниць у цих документах дає можливість виявити систему моральних вимог, норм, цінностей, принципів виховання, спосіб бачення світу, які пропонувалися суспільству (підносити голос протесту, диктувати своє право, догляд міжнародних чинників, межі державної виконности, творити державний апарат, оберігати гідність нації, йти по українських кістках тощо). Доволі активно функціонують також і фразеологізовані утворення політичного дискурсу, які стають своєрідними ідеологемами (йти по українських кістках, кривава купіль, спрягтися в диявольську спілку, „качка” про самостійність тощо).

Окремий інтерес викликають фразеологізми службової документації Західної України першої половини ХХ ст., коли частини українських земель перебували під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Українська ділова мова не була вживана адміністративним апаратом, проте прокладала собі шлях розвитку, характеризуючись спеціальними зворотами, канцеляризмами, сталими номінативними одиницями (виплачувати вкладки, управнений до голосування, членські вкладки, дійти до зрілого віку, тісніше голосування,посольський цертифікат тощо). Проголошення ЗУНР у 1918 р. значно поліпшило функціонування української ділової мови, яка в той час вирізняється самобутніми фразеологізмами, як власне діловими, так і фразеологізованими утвореннями політичного дискурсу (шеф державної власті, гасити владу, моральний намордник, відперти ворожі замахи тощо).

Жоден із виділених періодів розвитку української ділової мови 1-ї пол. ХХ ст. не можна визначити як зразковий у її функціонуванні, проте вона завжди доводила свою спроможність виконувати ділові функції, створюючи власну систему виражальних засобів, серед яких важливе місце посідали фразеологізовані звороти офіційно характеру.

Розглядаючи основні класифікації жанрових різновидів та форм офіційно-ділового стилю (Л.Г.Барлас, А.П.Коваль, Ф.А.Непийвода), виділяємо три традиційні підстилі офіційно-ділового стилю – законодавчий, адміністративно-управлінський та дипломатичний. Фразеологічні одиниці функціонують у текстах службових документів кожного з названих підстилів, проте частотність їх використання неоднакова.

Законодавчий підстиль послуговується частіше власне діловими фразеологізмами, які функціонують у таких жанрах, як конституція, статут, постанова, рідше – в указах і законах (накласти дисциплінарну кару, висота податку, унедійснити постанову, відчуження майна тощо).

У текстах адміністративно-управлінських документів теж активно функціонують фразеологічні одиниці – переважно в розпорядчій та інформаційно-довідковій документації. Фразеологізми виступають засобом увиразнення думки, надаючи їй лаконічності й конкретності. З-поміж розпорядчих документів найбільше фразеологічних одиниць знаходимо в резолюціях. Ще активніше оперує фразеологічними одиницями інформаційно-довідкова документація названого підстилю. Сфера функціонування документів цієї групи значно ширша, оскільки вони обслуговують усі верстви населення.

Найбільш повно фразеологічний фонд української офіційної мови представлено в жанрі ділового листа, оскільки листування українською мовою велося на всій території її поширення. Службові листи першої половини XX ст. містять офіційно-ділову фразеологію, причому не лише на питомій українській основі, а й з певним залученням іншомовної лексики (принести найглибшу подяку, приязні відносини, почувати своїм добрим обов’язком, деклараційний акт, краєвий бюджет, плюральність голосів тощо). Значно рідше використовуються фразеологічні одиниці в деклараціях (досягти порозуміння, справедливі податки, топтати права, національна нетерпимість тощо).

Фразеологізми дипломатичного підстилю найчастіше функціонують в урядових конвенціях, деклараціях та меморандумах (зріст державності, передрозборові кордони, круги громадянства тощо).

Отже, хоч фразеологічні одиниці функціонують в усіх підстилях офіційно-ділового стилю, проте кожен з них чітко регламентує залучення тих чи інших фразем до мовної канви тексту службового документа.

Третій розділ – „Ідея державотворення в українській діловій фразеології першої половини ХХ ст.” – присвячено проблемам національно-мовної картини світу і місця в ній ділової фразеології. З цією метою зосереджено увагу на фразеологізованих мовних одиницях, які увиразнюють концепт „держава”.

Простудійовано праці окремих лінгвістів, спрямовані на вивчення мовної картини світу на основі комплексного (лінгвістичного, культурологічного, семіотичного) аналізу лінгвоспецифічних концептів мови в міжкультурній перспективі. Особливої значущості у зв’язку з цим набувають дослідження концептів як своєрідних чинників національно-світоглядної самоідентифікації особистості, зокрема й народу, в цілому (А.М.Баранов, А.Вежбицька, О.А.Давиденко, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, Ю.С.Степанов, Н.В.Черемисіна та ін.).

Складність і багатовимірність феномену національно-мовної картини світу зумовили широкий спектр лігнгво-філософських, психолінгвістичних, лінгвокультурологічних досліджень, а також окремих наукових пошуків у галузі фольклористики, міфології, етнолінгвістики. Так, наприклад, питаннями взаємодії мови та культури займаються А.Вежбицька, Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, асоціативно-змістові зв’язки слів у структурі різноманітних фрагментів мовної картини світу в рамках функціональної лексикології досліджує Ю.С.Степанов.

Концептуально значущі елементи картини світу, відбиті в мовній формі, розкривають усі сторони свого значення при семантичному аналізі. Матеріальною базою концепту є слово, а це означає, що структура семантичних ознак слова увиразнює структуру концепту. Концептуальна картина світу – це не тільки система понять про реалії останнього, а й система смислів, які втілюються в ці реалії через слова-концепти. Вона відрізняється від мовної картини світу, оскільки мовна картина світу – система мовних одиниць, яка відбиває як навколишній світ, так і внутрішній світ людини. Якщо в концептуальній картині світу поєднуються знання, отримані як вербальними, так і невербальними засобами (міміка, жести), то можна говорити, що концептуальна картина світу є складнішою, ніж мовна картина світу, однак перебуває з нею в тісному взаємозв’язку, адже перша передається передусім засобами другої.

Картина світу, відтворена засобами національної мови, допомагає етносу усвідомити його власне буття, а також збагнути своєрідність інших народів. З огляду на це можна говорити, що значною мірою через мову відбувається національно-світоглядна самоідентифікація народу.

Фразеологізми як знакові мовні одиниці виражають насамперед характер сприйняття людиною світу, зокрема, осягнення державотворчих процесів, які відбувалися в аналізований нами історичний період в Україні.

З цією метою окреслюємо:

? історичний період у житті українського народу, багатий на розмаїття ідей у царині державотворення;

? масив службових українськомовних текстів, які найповніше відтворюють процеси державотворення зазначеного періоду;

? фразеологічні одиниці у масиві аналізованих текстів службових документів.

? характер розподілу відносних частот уживання мовних одиниць, які входять у поле концепту ”держава;

? ключові фразеологічні одиниці, які функціонують у текстах державних документів аналізованого періоду.

Особливості дослідження фразеологічних одиниць текстів службових документів першої половини ХХ ст. як показників повноти картини соціального світу полягають, по-перше, у виборі текстів документів, які залучаються до аналізу, по-друге, у визначенні історичного періоду, в який створювалися ці документи, по-третє, у виробленні системності вивчення фразеологічних одиниць досліджуваного періоду, що дозволить простежити властивості картини соціального світу в уявленні народу як носія мови. Залучення фразеологічного матеріалу (державне тіло, національний організм, тісніше голосування, загрожувати державности та ін.) з документів, які тривалий час були маловідомими або й узагалі недоступними, та врахування особливостей дослідження цього матеріалу не лише сприятиме розвитку сучасної української офіційно-ділової фразеології, а й дозволить певною мірою реконструювати ту суспільну атмосферу, в якій жили творці й користувачі цих текстів у першій половині ХХ ст.

Незважаючи на значну стандартизованість текстового матеріалу, в ньому яскраво відображаються погляди авторів на світоглядний аспект висвітлюваних проблем, причому концептуальним індикатором виступає вже сам фразеологічний матеріал, органічно включений у контекст.

Фразеологія української мови першої половини ХХ ст., представлена в офіційно-ділових текстах, містить важливу інформацію про особливості світобачення носіїв мови, зокрема про погляди на ідею державотворення.

Саме фразеологія державних документів аналізованого періоду часто засвідчує уявлення їх творців про принципи державотворення і способи державного будівництва. Це засвідчує, зокрема, семантика фразеологічних одиниць.

Показовим у цьому сенсі є концепт „держава”. У мові концепт „держава” репрезентовано різноманітним чином: синонімами, дефініціями в різних словниках, текстами, в тому числі й текстами службових документів. Одним із способів представлення держави в мовній свідомості народу є фразеологія офіційно-ділового стилю. Зокрема, на початку ХХ ст. українці прагнули створити державний організм, конституційно-федералістичну державу, витворити одноцінність. Значна увага приділялася зросту державности, скріпленню самостійности, а також підкреслювалася необхідність здійснити державне будування.

У першій половині ХХ ст. українськими державотворцями було вироблено систему складних номінацій на означення державних організацій та установ, а також посадовців, які забезпечували повноцінне життя держави в політичній, економічній та соціальній сферах (Державне Міністерство, Державний Сенат, шеф державної власті, державний Столоначальник, державний діловод тощо).

З огляду на офіційно-ділову фразеологію він є багатовимірним утворенням, де стають нероздільними його складники (концептуальні кластери) державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність, що є важливими в структурі названого концепту. Своєрідними фразеологізованими ”знаками” цього концепту є: автономія законодавства, вага українського чинника, виборче право, виконавча власть, вирівняння територіальних рахунків, відповідальність державної служби, внутрішня самовлада, гасити владу, державна легковажність, затвердити Кабінет.

Для українського народу власною державою було і залишається таке національне утворення, яке, кладучи в основу свого розвитку українську мову як державну, маючи свою власну символіку, чітко визначену територію, функціонує на основі тісної взаємодії влади й громадян, сили й компромісу, закону й свободи як на території країни, так і за її межами, і яке, апелюючи до загальнолюдських моральних цінностей, посідає належне місце у світовій спільноті.

У Висновках подано теоретичне узагальнення результатів дослідження фразеології офіційно-ділового стилю.

Інтенсивний розвиток художнього стилю, удосконалення норм літературної мови, апелювання до мовних кліше, специфічної термінології та композиції ділового тексту, зумовлених книжною традицію, є підґрунтям становлення офіційно-ділового стилю української мови в першій половині ХХ ст.

Теоретичний аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в сучасному мовознавстві відсутня загальновизнана думка щодо статусу стійких словесних комплексів, які функціонують у текстах офіційно-ділового стилю.

Запропоновано власне робоче визначення фразеологічної одиниці офіційно-ділового стилю як стійкого словосполучення, якому властивий постійний склад компонентів, відтворюваність, висока стандартизація, експресія волевиявлення й логіки змісту, а також семантико-граматичне членування, характерне для вільних словосполучень.

Фразеологічні одиниці офіційно-ділового займають належне місце в системі функціонально-стилістичної диференціації української фразеології.

У текстах документів першої половини ХХ ст., залежно від їх жанрових особливостей, функціонують як власне ділові (ядерні) фразеологічні одиниці, так і периферійні.

Окреме місце займають фразеологізовані утворення суспільно- політичного дискурсу, які мають не стільки інформативне, скільки впливове значення.

Фразеологізми офіційно-ділового стилю першої половини ХХ ст. функціонують відповідно до періодизації етапів історії України того часу.

Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю в документах першої половини ХХ ст. використовуються в усіх жанрах законодавчого, адміністративно-управлінського та дипломатичного підстилів.

В окремих жанрах (лист, відозва, звернення), де помітно значний уплив художнього стилю, функціонують експресивні фразеологізовані утворення, що пояснюється специфікою названих жанрів.

Систематизація та лексикографічна інтерпретація офіційно-ділової фразеології української мови значною мірою увиразнює важливі фрагменти мовної картини світу, зокрема в аспекті суспільного буття, ідей державотворення і потреб мовностильового забезпечення державного життя.

Національно-світоглядна ідеологія пронизує всю мовну систему, невід’ємним складником якої є фразеологія. Фразеологічні одиниці текстів службових документів першої половини ХХ ст. значною мірою утворюють національне світобачення, зокрема, погляди на державотворчі процеси.

Фразеологізми, які активно функціонують в офіційних документах студійованого періоду, містять вичерпну інформацію про ідею державотворення в соціальній картині світу. У цьому сенсі виокремлюється концепт „держава” на основі таких важливих у його структурі концептуальних пластерів, як державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність. У першій половині ХХ ст. український народ виробив власну систему поглядів на основні моменти державотворення, що стали основою ключових засад державотворчих процесів, які відбуваються в сучасній Україні.

Фразеологічний матеріал службових документів першої половини ХХ ст., а також досвід фразеотворення цього періоду виступає подальшим підґрунтям надійного державного будівництва на українськомовній основі.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях:

Функціонування фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ століття: Посібник. – Слов’янськ: ПП „Канцлер”, 2005. – 96 с.

Рец.: к.п.н. Житеньова Л.В. // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 75/76/77. – С. 158-160.

к.ф.н. Плющ Н.П. // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 78/79. – С.156-157.

к.ф.н. Захаркін С.А. // Критика. – 2006. – 11 листопада. – С.22.

Фразеологія офіційно-ділового стилю як мовний адекват національного мислення // Українське мовознавство: Збірник наукових праць. – Вип. 27/28. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. – С. 196-200.

Роль фразеологізмів офіційно-ділового стилю у формуванні культури мовлення особистості // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. – Славянск: Славянский государственный педагогический университет, 2002. – С. 124-129.

Роль концептуального кластеру ”влада” в змалюванні концепту ”держава” (на матеріалі фразеологічних одиниць службових текстів першої половини ХХ ст.) // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. – Славянск: Славянский государственный педагогический университет, 2007. – С.75-80.

Структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ століття // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. – Славянск: Славянский государственный педагогический университет, 2005. – С.121-127.

Специфіка фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. – Вип. 7. – С.147-150 (співавтор Мосенкіс Ю.Л.).

Відбиття мовної картини світу в українській лексиці і фразеології // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових праць / Київський національний лінгвістичний університет. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. – Вип. 15.– С.119-123 (співавтори Мосенкіс Ю.Л.,Синишин Р.І., Якименко М.В.).

Деякі перспективи дослідження мовної картини світу // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 16. – С. 310-313 (співавтори Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І.).

Деякі актуальні питання дослідження фразеології службових документів // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 78/79. – С.58-71 (співавтор Мосенкіс Ю.Л.).

Деякі матеріали для словника фразеологізмів української ділової мови // Дійсність – думка – дослід: Матеріали 1-ї загальноуніверситетської наукової конференції молодих учених, присвяченої 60-річчю звільнення м. Слов’янська від німецько-фашиських загарбників і 12-ій річниці незалежності України (24-26 березня 2004 року) / Відп. ред. проф. В.А.Глущенко. – Слов’янськ: Видавничий центр Слов’янського державного педагогічного університету, 2004. – С.86-90.

11. Деякі особливості інтерпретації українських фразеологізмів офіційно-ділового стилю // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2003. – Вип. 65.– С. 7-13.

12. До проблеми вивчення фразеології офіційно-ділового стилю української мови періоду українізації (1920-1930 рр.) // Мова і культура. – Вип. 5. –Т. ІІІ. – Ч. 2. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – С. .

13. До проблеми визначення фразеологізму та виділення його найголовніших ознак // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 81. – С. 26-37.

14. Жанрова різноманітність фразеологізмів офіційно-ділового стилю української мови // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 66. – С. 11-14.

15. Зіставно-семантична характеристика еквівалентних фразеологізмів у байках І.Крилова та Л.Глібова // Проблеми української мови та методики: Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997. – С. 14-17.

16. Ідея державотворчості як елемент картини світу у фразеології українських службових документів першої половини ХХ століття // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2003. – Вип. 80. –
С. (співавтор Мосенкіс Ю.Л.).

17. Іншомовні компоненти у структурі фразеологічних одиниць українськомовних службових документів першої половини ХХ століття // Мова та історія. Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 75 / 76 / 77. – С. 19–26.

18. Концепт Держава у відтворенні ідеї державотворення першої половини ХХ століття (на матеріалі фразеологічних одиниць службових документів) // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2006. – Вип. 86. – С. 31-45.

19. Класифікація фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю з погляду їхніх структурних зв язків з іншими одиницями в системі мови // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. . – С. 10-12.

20. Лінгвістичний аспект дослідження мислення в контексті фразеології документів ОУН // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 67. – С. 24-28.

21. Особливості встановлення меж фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 72. – С. 26–28.

22. Особливості функціонування фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю періоду незалежності України при УНР і Гетьманаті // Мова і культура: У 10-ти томах. – Вип. 6. – Т. 3. – Ч. 1. – Київ, 2003. – С. 204-208.

23. Періодизація фразеологічних одиниць текстів службових документів першої половини ХХ століття // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 70. – С. 6-10.

24. Про стан вивчення фразеології в сучасному мовознавстві // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 82. –
С. 24-33.

25. Складені терміни та найменування у фразеологічній системі української ділової мови // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 69. – С. 13-15.

26. Утілення уявлень про державу та державне будівництво у фразеології службових документів 1900 – 1945 років (проблема лексико-семантичного поля та концепту) // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 84. – С. 33-39.

27. Фразеологізми-евфемізми в текстах офіційно-ділового стилю // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. . – С. 26-29.

28. Фразеологізми офіційно-ділового стилю в системі функціонально-стилістичної диференціації української фразеології // Мові і культура. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т.9. – С. 135-139.

29. Фразеологізми офіційно-ділового стилю у службових документах Галичини в першій половині ХХ століття // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2004. – Вип. 67. – С. 46-49.

30. Фразеологія офіційно-ділового стилю як інструмент реалізації мовної компетенції особистості // Громадянське виховання молоді засобами мови та літератури: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (4-5 лютого 2003 р.). – Полтава, 2003. – С. 318-323.

31. Фразеологія українських ділових документів періоду визвольних змагань (1917 – 1920 рр.) // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 83. – С. 14-23.

АНОТАЦІЯ

Сушко О.І. Фразеологія офіційно-ділового стилю української мови (на матеріалі документів першої половини ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню функціонування фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю української мови на матеріалі текстів документів першої половини ХХ ст.

Проаналізовано основні аспекти і напрямки вивчення фразеології, розглянуто дискусійні проблеми розмежування фразеологізмів, мовних кліше та штампів.

Запропоновано власне робоче визначення фразеологічної одиниці в тексті службового документа.

З’ясовано місце фразеологізмів офіційно-ділового стилю в системі функціонально-стилістичної диференціації української фразеології. Звернено увагу на особливості функціонування фразеологізованих утворень політичного дискурсу в аналізованих документах зазначеного періоду.

Визначено особливості функціонування фразеологічних одиниць згідно із періодизацією етапів історії України.

Виділено особливості дослідження ділових фразеологічних одиниць студійованого періоду як показників повноти картини соціального світу. Досліджено концепт „держава” як один із домінантних в українській мовній свідомості, українському ментальному світобаченні. Проаналізовано основні концептуальні кластери концепту ”держава”: державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, функціональний стиль, мовний штамп, кліше, мовна картина світу, концептуальна картина світу, концепт, концептуальний кластер.

АННОТАЦИЯ

Сушко О.И. Фразеология официально-делового стиля украинского языка (на материале документов первой половины ХХ века). – Рукопись.

Диссертация