ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Сокуренко Олена Олексіївна

УДК 37.032+373.31+371.382+140.8

Формування світорозуміння у дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності

13.00.07 – теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор

Якименко Світлана Іванівна,

Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, завідувач кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Сущенко Андрій Віталійович, Гуманітарний університет ”Запорізький інститут державного і муніципального управління”, завідувач кафедри управління навчальними закладами і педагогіки вищої школи;

кандидат педагогічних наук, професор

Поніманська Тамара Іллівна,

Рівненський державний гуманітарний

університет, проректор з наукової

роботи, завідувач кафедри педагогіки і

психології (дошкільної).

Захист відбудеться ”14” червня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73003, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, зал засідань (ауд. № 256).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73003, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий ”10” травня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлюється концептуальними положеннями та державними вимогами реформування освіти в Україні, спрямованими на становлення особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду, про що зазначається в Національній доктрині розвитку освіти, законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), Державному стандарті початкової загальної освіти, Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні. Сучасна школа повинна формувати в підростаючого покоління наукову картину світу, розуміння місця людини в ній, ставлення до навколишньої дійсності та до самої себе, науковий світогляд. Постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання потребують нових, більш ефективних підходів до формування особистості школярів.

Підвищення ефективності навчально-виховного процесу на засадах гуманістичної педагогіки набуває особливого значення для початкової школи, де закладаються основи світогляду дитини. Серед сучасних досліджень, присвячених різним аспектам гуманізації освіти, слід виділити наукові розробки Г.Балла, Є.Барбіної, І.Беха, С.Гончаренка, І.Зязюна, Г.Пустовіта, В.Сухомлинського, А.Сущенка та ін.

Проблема формування світогляду особистості вивчалася в різних напрямах: філософському (Р.Арцишевський, В.Буянов, В.Іванов, С.Кримський, В.Табачковський, О.Тонкіх, В.Шинкарук, К.Шуртаков, В.Щербінін та ін.), психологічному (Л.Божович, Л.Виготський, Д.Ельконін, М.Лісіна, Н.Менчинська, Т.Мухіна, Н.Непомняща та ін.), культурологічному (А.Азархін, Н.Барг, Л.Швейцер та ін.), педагогічному (Г.Ващенко, С.Гончаренко, В.Ільченко, Е.Моносзон, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.).

Шляхи, форми, методи виховання світогляду в учнівської молоді висвітлено в працях О.Артюхової, І.Бургун, А.Васильєвої, З.Воїнкової, В.Демиденко, Є.Дурманенко, Г.Кондратенко, Л.Корміної, І.Метлика, Е.Моносзона, Л.Потапюк, М.Ратко, Р.Рогової, Ю.Руденка, О.Шаповал та ін. Незважаючи на багатоплановість досліджень проблеми формування світогляду в учнів основної та старшої школи, недостатньо уваги приділено з’ясуванню форм і методів формування основ світогляду в дітей молодшого шкільного віку.

Окремі аспекти розвитку світорозуміння дитиною навколишньої дійсності розглядалися вітчизняними й російськими педагогами та психологами (І.Бех, Н.Бібік, А.Богуш, Н.Гавриш, Я.Коломінський, О.Кононко, Г.Костюк, В.Крутецький, С.Ладивір, О.Леонтьєв, С.Максименко, І.Печенко, Т.Поніманська, О.Проскура, Л.Рубінштейн, О.Савченко, Г.Тарасенко, С.Якименко та ін.). Зазначені наукові дослідження є суттєвим внеском у розробку питання виховання особистості, але в них лише частково відображено процес формування світорозуміння дитини. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що поняття „світорозуміння” не має єдиного визначення. Бракує даних про структуру світорозуміння, особливості його формування в молодших школярів.

Актуальність нашої роботи зумовлена практичною потребою оптимізації розвитку шестирічного школяра на початковому етапі формування світорозуміння. Відповідно до цього предметом вивчення психологів є організація навчально-виховного процесу з шестирічними учнями (І.Бех, А.Венгер, В.Давидов, О.Запорожець, Я.Коломінський, О.Кононко, С.Ладивір, С.Максименко, В.Мухіна, Є.Панько Т.Піроженко та ін.), педагогів – добір змісту та методів організації навчально-виховного процесу в початковій школі (Т.Байбара, Н.Бібік, М.Богданович, М.Вашуленко, К.Гуз, І.Ґудзик, В.Ільченко, Н.Коваль, Л.Кочина, Н.Листопад, Л.Любарська, В.Мартиненко, Л.Масол, О.Прищепа, О.Савченко, В.Тименко та ін.).

У низці праць наголошується на необхідності розробки таких форм і способів навчання, які б сприяли вияву внутрішнього потенціалу учня. Такий підхід ґрунтується на теоретичному опрацюванні сутності ігрової діяльності учня як провідної (Л.Виготський, Д.Ельконін, Р.Жуковська, О.Запорожець, Н.Кудикіна, В.Менджерицька, С.Русова, О.Усова та ін.), її використанні з метою розвитку всіх важливих ознак навчально-пізнавальної діяльності школяра, у якій відбувається формування світорозуміння.

У той же час аналіз теоретичних і практичних аспектів досліджуваної проблеми виявив об’єктивно існуючі протиріччя між зростанням актуальності формування світорозуміння особистості першокласника та відсутністю апробованих методик здійснення цього процесу, між значними можливостями ігрової діяльності як засобу формування світорозуміння в дітей шестирічного віку та малоефективним характером його використання в практиці школи. Актуальність порушеної проблеми, доцільність наукового пошуку ефективних шляхів її розв’язання зумовили вибір теми дослідження „Формування світорозуміння у дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям уходить до складу науково-дослідної теми кафедри педагогіки початкового навчання Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського „Теоретико-методичні засади формування світогляду в дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку” (№0105U008309). Тему дисертації затверджено вченою радою Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (протокол №6 від 31.01.2000) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 23.05.2000). Окреслене питання розглядалося в експерименті всеукраїнського (протокол №27 від 20.01.2003 МОН України) та регіонального рівнів (протокол №341 від 21.06.2003 управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації).

Об’єкт дослідження – формування світорозуміння в дітей шестирічного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

В основу наукової роботи покладено гіпотезу про те, що ефективність формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності підвищиться за таких педагогічних умов:

– цілеспрямованого систематичного педагогічного впливу на особис-тість дитини з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей;

– побудови навчально-виховного процесу на основі інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти;

– урахування рівнів активності дітей в ігровій діяльності;

– готовності вчителів початкової школи до формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

Реалізація поставленої мети та гіпотези передбачає послідовне розв’язання таких завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічну основу дослідження складають положення філософії, психології, педагогіки про особистість, формування її світогляду; положення наукової теорії пізнання щодо єдності свідомості та діяльності в становленні особистості; структурно-системний, особистісний і діяльнісний підходи до вивчення предмета дослідження.

Вихідні положення роботи ґрунтуються на засадах Національної доктрини розвитку освіти, законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, Державного стандарту початкової загальної освіти, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

Теоретичну основу дисертації становлять концептуальні ідеї гуманістичної парадигми освіти (Г.Балл, С.Гончаренко, І.Зязюн, Г.Костюк, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Сухомлинський, А.Сущенко, Т.Сущенко та ін.); закономірності формування особистості та розвитку дитини дошкільного та молодшого шкільного віку (І.Бех, Д.Ельконін, О.Запорожець, Я.Коломінський, О.Кононко, С.Максименко, В.Мухіна та ін.); наукові положення щодо формування світогляду та його структури (А.Азархін, Р.Арцишевський, В.Буянов, В.Шинкарук та ін.); концепція особистісно орієнтованого виховання (І.Бех, О.Кононко, О.Пєхота та ін.); ідеї використання міжпредметних зв’язків та інтегрованого навчання (М.Арцишевська, Н.Бібік, М.Вашуленко, С.Гончаренко, В.Ільченко, Л.Кочина, О.Савченко, С.Якименко та ін.); теорія ігрової діяльності (Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Леонтьєв); особливості використання засобів ігрової діяльності в навчально-виховному процесі (Ш.Амонашвілі, Л.Артемова, Н.Кудикіна, В.Менджерицька, В.Мухіна, В.Сухомлинський, А.Усова та ін.).

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань використано методи дослідження:

– теоретичні (аналіз філософської, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; зіставлення й синтез здобутої інформації з метою визначення сутності ключових понять дослідження; аналіз нормативно-правових документів органів освіти для з’ясування спрямування навчально-виховної роботи загальноосвітньої школи І ступеня на розв’язання даної проблеми);

– діагностичні (спостереження за діяльністю педагогів і дітей у ході експериментальної роботи; анкетування та бесіди з учителями для виявлення обізнаності з проблеми формування світорозуміння учнів; опитування й тестування учнів, аналіз виконання дітьми завдань з метою з’ясування стану практичного розв’язання досліджуваної проблеми);

– експериментальні (моделювання комплексу педагогічних умов, констатувальний, формувальний та контрольний експерименти для перевірки ефективності умов та моделі формування світорозуміння в учнів шестирічного віку з використанням засобів ігрової діяльності);

– статистичні (методи обробки отриманих даних для виявлення кількісних та якісних характеристик результативності проведеної дослідно-експериментальної роботи).

Дослідження виконувалося протягом 2000–2006 рр. і включало три етапи.

На першому етапі (2000–2002рр.) здійснено вибір та обґрунтування теми дослідження, вивчено проблему формування дитячого світорозуміння в теоретичному аспекті. Проведено аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з досліджуваної проблеми. Визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідно-експериментальної роботи. Проаналізовано загальні засади формування світорозуміння в дітей.

На другому етапі (2002–2005рр.) здійснено діагностико-констатувальну експериментальну роботу, вивчено сучасний стан досліджуваної проблеми. Проведено анкетування вчителів та опитування учнів. У теоретичному плані на цьому етапі визначалися педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування світорозуміння першокласників. Розроблено модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку, програму спецкурсу „Ігрова діяльність як засіб формування світорозуміння в дітей шестирічного віку”. Проведено формувальний експеримент.

На третьому етапі (2005–2006рр.) проаналізовано дані експерименту, проведено їх кількісний та якісний аналіз. Узагальнено результати роботи. Сформульовано основні висновки, практично впроваджено та оформлено результати науково-дослідної роботи.

Експериментальною базою дослідження виступили загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів №28, 46, 50 м.Миколаєва, смт. Доманівки та с.Мостового Доманівського району Миколаївської області. Усього 16 учителів початкових класів і 442 першокласники. До анкетування залучено 200 вчителів початкових класів, які проходили курсову перепідготовку на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягають у тому, що:

– уперше охарактеризовано структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості світорозуміння дитини шестирічного віку;

– уточнено сутність понять „світорозуміння”, „світорозуміння дитини шестирічного віку”, „формування світорозуміння в дітей”;

– теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування світорозуміння в дітей шестирічного віку;

– подальшого розвитку дістало використання засобів ігрової діяльності з метою формування світорозуміння першокласників.

Практичне значення результатів дослідження. Апробовано модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку, що надає можливість постійно вдосконалювати навчально-виховний процес у загальноосвітніх шко-лах. Розроблено та впроваджено в навчально-виховний процес вищих педаго-гічних навчальних закладів та в систему післядипломної освіти спецкурс для вчителів початкових класів „Ігрова діяльність як засіб формування світорозу-міння в дітей шестирічного віку” та навчально-методичний посібник Від дитячої гри – до дорослого світу (Формування світорозуміння особистості)”.

Результати дослідження можуть бути використані при організації інноваційної діяльності педагогічних колективів, спрямованої на розв’язання проблеми формування світорозуміння молодших школярів, а також при викладанні педагогічних та психологічних дисциплін у ВЗО.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною та методологічною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, експериментальною перевіркою розроблених положень і рекомендацій, кількісним та якісним аналізом одержаних емпіричних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорю-валися на засіданнях кафедри педагогіки початкового навчання Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, кафедри дошкільної та по-чаткової освіти Миколаївського обласного інституту післядипломної педаго-гічної освіти, методичних активах та семінарах учителів початкових класів.

Основні положення та висновки роботи доповідалися на VII Міжна-родній міждисциплінарній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми науки та освіти” (Харків–Сімеїз, 2006); Міжнародних науково-практичних конференціях: „Реалізація основних напрямків реформування освіти в середніх і вищих навчальних закладах” (Херсон, 2000), „Наука: теорія і практика – 2006” (Дніпропетровськ, 2006), „Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (Миколаїв, 2006); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Програма „Крок за кроком”: здобутки і перспективи” (Київ, 2000), „Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2000), „Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001), „Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2004), „Розвиток учнів початкових класів на засадах особистісно-орієнтованої педагогіки” (Івано-Франківськ,2005), „Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), „Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2006).

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес ЗОШ І-ІІІ ступенів №15 м.Ніжина (акт №71 від 21.03.07), Луцької гімназії №21 імені Михайла Кравчука (акт №30 від 26.02.07), ЗОШ І-ІІІ ступенів №50 імені Г.Л.Дівіної м.Миколаєва (акт №554 від 25.12.06), навчально-виховного ком-плексу „ЗНЗ І ступеня – дошкільний навчальний заклад „Чайка” м.Миколаєва (акт №101 від 02.03.07), у навчальний процес Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (акт №08/178 від 02.03.07), у процес курсової перепідготовки вчителів початкових класів Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт №1081/16-26 від 21.12.06).

Публікації. З теми дослідження опубліковано 13 наукових праць. З них 6 статей вміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань), 10 додатків. Загальний обсяг дисертації -– 243 сторінки, основний текст викладено на 173 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, сформульовано завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, названо шляхи апробації дисертації та впровадження в практику її результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності” здійснено філософський і психолого-педагогічний аналізи проблеми формування світорозуміння особистості; висвітлено особливості ігрової діяльності як засобу формування світорозуміння в дітей шестирічного віку; теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

Проблема формування світорозуміння займає одне з провідних місць у системі сучасної освіти, виходячи з його функцій та місця в структурі життєдіяльності особистості. Аналіз філософських і психолого-педагогічних праць з досліджуваної проблеми дозволив з’ясувати сутність „світорозуміння” як складової рівневої структури світогляду, форми світоглядної свідомості, структурної підсистеми світогляду.

Детальний і глибокий аналіз проблеми формування наукового світогляду з філософської точки зору знаходимо в роботах багатьох учених (П.Алексєєва, Р.Арцишевського, М.Ашманіса, В.Буянова, В.Дригіна, В.Іванова, С.Кримського, В.Кузнецова, В.Табачковського, О.Тонкіх, В.Швирева та ін.). Досліджується сутність формування світоглядних уявлень (В.Іванов, В.Жадько, В.Шинкарук та ін.), їх структура (А.Бешкетников, А.Райдугін, С.Резванов, К.Шуртаков та ін.). Окремі вчені наголошують на тому, що основою світорозуміння є картина світу (Л.Андрюхіна, Р.Арцишевський, Л.Волинська, Е.Носенко, В.Шмаков, Л.Яценко та ін.).

Узагальнюючи розглянуті визначення поняття „світогляд”, можемо стверджувати, що воно відзначається широким змістовим наповненням. По-перше, світогляд передбачає інтеграцію досвіду, знань і самосвідомості в ціннісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, ставлення до дійсності й до самої себе; по-друге, це форма суспільної свідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність, визначає та сприймає своє місце й призначення в ньому.

Важливим є психологічний аспект проблеми формування світорозуміння. Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних психологів (Б.Ананьєв, І.Бех, М.Боришевський, О.Дусавицький, О.Запорожець, Я.Коломінський, О.Кононко, Г.Костюк, В.Крутецький, С.Ладивір, О.Леонтьєв, М.Лісіна, С.Максименко, В.Мухіна, В.Петровський, Л.Рубінштейн та ін.) доводить, що особистісне становлення є процесом виникнення в ході розвитку нових якостей соціального індивіда, здатності бути носієм свідомості, формування моральної поведінки. У дитини ставлення до світу існує розгорнуто, тому діяльність педагога є формою участі та впливу на формування дитячого світорозуміння.

Підґрунтям педагогічного розв’язання проблеми формування світогляду підростаючого покоління є творчий доробок Г.Ващенка, В.Сухомлинського, К.Ушинського. Шляхи, форми, методи виховання світогляду в учнівської молоді висвітлено в дослідженнях О.Артюхової, І.Бургун, А.Васильєва, З.Воїнкової, С.Гончаренка, В.Демиденко, Є.Дурманенка, В.Ільченко, Г.Кондратенко, Л.Корміної, І.Метлика, Е.Моносзона, Л.Потапюк, М.Ратко, Р.Рогової, Ю.Руденка, О.Шаповал та ін. Формування дитячої картини світу як складової виховання світорозуміння дитини є предметом ряду сучасних досліджень (Г.Виноградов, Н.Іванова, С.Курінна, І.Печенко та ін.).

Проблема формування світорозуміння людини актуалізує питання особливостей їх онтогенезу та специфіки вияву в дітей на початковому етапі становлення теоретичних форм мислення та наукового пізнання світу. На підставі розглянутих підходів до визначення сутності поняття „розуміння” Є.Бистрицького, А.Брудного, Л.Гурової, А.Ракітова, А.Спіркіна, Н.Чепелєвої та ін. встановлено його співвідношення з феноменом „світорозуміння”. Розуміння передбачає пізнання, розкриття зв’язків і властивостей об’єктів та явищ, уключення нового до системи наявних знань, які утворюють цілісну картину світу. У свою чергу цілісна система знань про навколишню дійсність стає підґрунтям для формування світорозуміння дитини. Розглянуті підходи до визначення ключових понять дослідження дозволили визначити „світорозуміння” як усвідомлене ставлення особистості до дійсності й до самої себе, поєднання знань, досвіду та самосвідомості в цілісну картину світу. Враховуючи вік першокласника, „світорозуміння дитини шестирічного віку” тлумачимо як освоєння та розуміння навколишнього світу, знання та досвід дитини в різних сферах життєдіяльності, що зумовлюють її життєву позицію, ставлення до навколишнього світу й до самої себе. Формування світорозуміння в дітей передбачає цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з метою становлення ефективних засобів пізнання дитиною світу, набуття знань і досвіду в різних сферах життєдіяльності, виховання усвідомленого ставлення до дійсності й до самої себе, формування цілісної картини світу.

Висновки та засади теоретичних досліджень дали можливість визначити структурні компоненти світорозуміння, які знаходяться у взаємозв’язку та взаємозалежності:

1. Особистісно-ціннісний компонент – особливості індивідуального особистісного розвитку, усвідомлення дитиною свого „Я” та власних можливостей, наявність власної позиції в житті, сформованість особистісних якостей і гуманного ставлення до навколишнього світу (природного та соціального оточення), наявність ціннісно-смислових та оцінювальних життєвих орієнтирів. Критерії сформованості: морально-етичний, почуттєво-емоційний, ціннісно-оцінювальний.

2. Інтелектуально-пізнавальний компонент передбачає розвиток психічних і розумових процесів дитини, що уможливлює збагачення новими знаннями й ефективне їх використання. Завдяки йому діти не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її, пристосовуються до неї, набувають індивідуального досвіду. Критерії сформованості: пізнавальний, мовленнєвий, мисленнєвий.

3. Творчо-діяльнісний компонент – досвід дитини в різних сферах життєдіяльності, реалізація власної моделі поведінки, способу буття у світі, особливості міжособистісних стосунків дитини з різними групами оточення; сформованість „внутрішньої позиції школяра”; сукупність уявлень і знань про світ у цілому, місце в ньому людини, формування наукової картини світу, що виробляє в дитини здатність пояснювати, передбачати та вносити зміни в навколишню дійсність. Критерії сформованості: регулятивно-поведінковий, навчально-діяльнісний, діяльнісно-ігровий.

Суб’єктивно-особистісний, ціннісний характер світорозуміння спрямував увагу до пошуку адекватного змісту та форм навчально-виховної роботи в початковій школі, які враховують вікові особливості та завдання розвитку молодшого школяра, що відповідають сучасним тенденціям та очікуванням освіти щодо особистісного, духовного, творчого розвитку учнів. Розв’язання поставленого завдання стало можливим за використання цілеспрямованого педагогічного впливу засобів ігрової діяльності. Ігрова діяльність належить до символіко-моделювального типу діяльності, де операційно-технічний аспект є мінімальним і надає дитині найбільші можливості для орієнтації у навколишньому світі. Предмет ігрової діяльності – доросла людина як носій суспільних функцій, яка вступає у взаємодію з довкіллям. За допомогою ігор дитина вчиться планувати свою діяльність, передбачати її наслідки, відбувається формування внутрішнього плану дій.

Аналіз теоретичних підходів до сутності ігрової діяльності (Ш.Амонашвілі, Н.Анікєєва, Л.Артемова, Л.Благонадежина, Л.Виготський, Д.Ельконін, Р.Жуковська, О.Запорожець, Я.Коменський, В.Котирло, Н.Кудикіна, Г.Люблінська, В.Менджерицька, Н.Менчинська, Р.Миронова, В.Мухіна, С.Русова, Л.Стрєлкова, В.Сухомлинський, А.Усова та ін.) дозволяє визначити її як форму організації навчально-виховного процесу, виховний засіб формування світорозуміння молодшого школяра.

З метою формування світорозуміння учнів доцільно використовувати різні види ігор. Вихованню особистісно-ціннісного компонента світорозуміння сприятимуть сюжетно-рольові, театралізовані, народні, рухливі ігри, ігри-драматизації, ігри-фантазування, ігри з елементами спорту, ігри з елементами праці, ігри-розваги. Розвивати складові інтелектуально-пізнавального компонента допоможуть конструктивно-будівельні, пізнавальні, інтелектуальні, комп’ютерні ігри. Творчо-діяльнісний компонент світорозуміння формується з використанням сюжетно-рольових, дидактичних, пізнавальних і рухливих ігор.

З метою підвищення ефективності формування світорозуміння в першокласників нами обґрунтовано такі педагогічні умови: цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей; побудова навчально-виховного процесу на основі інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти; урахування рівнів активності дітей в ігровій діяльності; готовність учителів початкової школи до формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

У другому розділі „Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов формування світорозуміння у дітей шестирічного віку” описано хід і результати констатувального експерименту; розроблено методику організації експериментальної роботи; подано зміст формувального експерименту та здійснено аналіз його результатів.

На основі теоретично обґрунтованих структурних компонентів, системи критеріїв та їх показників у дисертації виділено три рівні (високий, середній, низький) якісних характеристик сформованості світорозуміння в дітей шестирічного віку. Високий рівень характеризують сформованість і чіткий вияв визначених критеріїв та показників, здатність дитини адекватно сприймати, розуміти та вносити зміни в навколишню дійсність, гуманне ставлення до навколишнього світу (природного та соціального оточення), гуманна ціннісно-смислова й оцінювальна життєва позиція. Середній рівень визначають ситуативний вияв визначених критеріїв та показників їх сформованості, ситуативно-адекватне сприймання, розуміння навколишньої дійсності, наявність уявлень і знань про світ у цілому, місце в ньому людини, володіння вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією. Низький рівень характеризують часткова сформованість визначених критеріїв та показників, слабкий вияв окреслених нормативних якостей, не завжди адекватне сприймання й розуміння навколишньої дійсності, часткова здатність пояснювати, передбачати та вносити зміни в навколишню дійсність.

За результатами констатувального експерименту виявилося, що переважна кількість першокласників перебувала на середньому (49,1% учнів контрольних і 48,2% учнів експериментальних класів) та низькому (відповідно 33,3% і 33,7%) рівнях, високий рівень виявлено лише в 17,6% учнів контрольних і 18,1% учнів експериментальних класів. Дані констатувального експерименту підтвердили факт, що існуюча практика не забезпечує належного рівня формування світорозуміння в дітей шестирічного віку. Творчі продуктивні засоби, до яких відноситься ігрова діяльність, займають незначне місце. Тому стало необхідним розробити модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку, яку покладено в основу формувального експерименту (рис.1).

Рис. 1. Модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку

Концептуальною основою моделі є гуманістично спрямований особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу, результат якого – становлення різнобічно розвиненої та гармонійної особистості. Такий підхід допоможе реалізувати першу теоретично обґрунтовану умову формування світорозуміння в дітей шестирічного віку – цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей.

Етапи формування світорозуміння в дітей шестирічного віку:

1. Підготовчий етап характеризувався визначенням стратегії індивідуалізації та планування навчально-виховної роботи. Він передбачав такі складові:

а) ознайомлення педагогів з результатами психолого-педагогічних обстежень учнів класу;

б) визначення „зони найближчого розвитку” для кожного учня, складання індивідуальної програми формування особистості школяра;

в) наповнення папки-портфоліо першокласників діагностичними матеріалами;

г) планування навчально-виховної роботи за сферами життєдіяльності „Людина і природа”, „Людина і суспільство”, „Людина і культура”, „Людина, наука і техніка”, „Людина і Всесвіт”, з урахуванням поняття „картина світу як інтегруючий чинник” з опорою на принципи інтегрування змісту освіти, сформульовані Е.Носенком (реалізація другої умови);

ґ) планування позакласної виховної роботи.

2. Діяльнісно-формувальний етап спрямовано на реалізацію таких напрямів:

а) організацію „суб’єкт-суб’єктної” взаємодії між педагогами та учнями;

б) побудову навчально-виховного процесу на основі інтеграції змісту освіти, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї теми, що створює передумови для різнобічного розгляду об’єкта, поняття, явища, формує системне мислення, позитивно-емоційне ставлення до пізнання;

в) використання в структурі уроків засобів ігрової діяльності за схемою:–

урок побудовано як ігровий сюжет за темою дня (урок-подорож, урок-казка, урок-театр);

–

–

–

–

г) організацію рухливих ігор між уроками, що дозволять дитині зняти фізичну втому та нервову напругу; створення умов проведення вільного часу дітей в ігрових куточках, обладнаних матеріалом для різних видів ігор, у тому числі і для театралізованих;

ґ) проведення позакласних виховних заходів.

Позакласна виховна робота передбачала діяльність класного театру, метою якого є виховання здатності усвідомлювати та емоційно сприймати вчинки персонажів літературних творів, діяти в уявних обставинах. Результатом залучення учнів до театрально-ігрової діяльності стало формування таких якостей особистості, як автономність, що виявляється в бажанні висловити свою думку, позицію, погляди; активність, що передбачає здатність володіти ініціативою в спілкуванні, емоційно відгукуватися на стан інших гравців; соціальна компетентність, пов’язана з вихованням у першокласників цінностей демократичного суспільства, громадянських якостей особистості.

Використання ігрових засобів супроводжувалося спостереженням і коригуванням рівнів активності дітей в ігровій діяльності, яка визначається ставленням до мети, завдань, способу проведення гри, свого місця в колективі, що забезпечує функціонування ігрової діяльності як взаємозв’язку її структурних компонентів (реалізація третьої умови).

3. Заключний етап уключав такі елементи:

а) закріплення й узагальнення результатів проведеної роботи;

б) реалізацію сформованих у дітей світоглядних уявлень у навчально-пізнавальній, ігровій, практичній діяльності та поведінці;

в) уможливлення подальшого формування світорозуміння особистості учнів, саморозвитку й самореалізації.

Підвищенню рівнів сформованості світорозуміння в учнів сприяла реалізація четвертої умови – готовності вчителів початкової школи до формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності. За допомогою семінарів, конференцій, „круглих столів”, дискусій учителів ознайомлено з моделлю формування світорозуміння в дітей шестирічного віку, а саме: з її концептуальною основою, метою, завданнями, функціями, етапами формування світорозуміння в учнів. У процесі проведеної роботи вчителі поглибили категорійно-термінологічний апарат поняття „картина світу”, ознайомилися з принципами інтегрування змісту освіти, структурою ігрової діяльності, класифікацією ігор, „Золотими правилами” для підтримування в дітей ігрового інтересу, структурними компонентами світорозуміння, умовами формування світорозуміння в учнів, критеріями та показниками для відстеження динаміки рівнів сформованості світорозуміння в першокласників.

Позитивний вплив мав проведений спецкурс „Ігрова діяльність як засіб формування світорозуміння в дітей шестирічного віку”. Так збільшилася кількість педагогів, спроможних на творчому рівні здійснювати означену діяльність (з 12,5% до 25,0%). Зросла кількість педагогів, які виявили високий рівень готовності формувати світорозуміння в учнів шестирічного віку засобами ігрової діяльності (з 12,5% до 50,0%). Це відбулося за рахунок зменшення тих, хто володів означеними професійними вміннями на середньому (з 37,5% до 25,0%) і особливо на низькому рівнях (з 37,5% до 0%). Педагоги набули знань і вмінь, необхідних для результативної організації процесу формування світорозуміння в дітей засобами ігрової діяльності.

Доведено, що в навчально-виховному процесі засобами ігрової діяльності створено розвивальне середовище, необхідне для засвоєння учнями національної культури, морально-етичних норм, формування навичок інтелектуально-пізнавальної діяльності, що сприяло на завершальному етапі дослідження позитивній динаміці рівнів сформованості світорозуміння в учнів (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка рівнів сформованості світорозуміння

у дітей шестирічного віку

Рівні | Контрольні класи |

Експериментальні класи

до експерименту | після експерименту | до експерименту | після експерименту

абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | %

Високий | 38 | 17,6 | 45 | 20,8 | 41 | 18,1 | 93 | 41,2

Середній | 106 | 49,1 | 114 | 52,8 | 109 | 48,2 | 116 | 51,3

Низький | 72 | 33,3 | 57 | 26,4 | 76 | 33,7 | 17 | 7,5

Усього | 216 | 100 | 216 | 100 | 226 | 100 | 226 | 100

Зокрема, в експериментальних класах високого рівня досягли 41,2%, середнього – 51,3%, низький рівень виявлено в 7,5% учнів. У контрольних класах високого рівня досягли 20,8%, середнього – 52,8%, низький рівень виявлено у 26,4% учнів. Зіставлення динаміки рівнів свідчить про те, що порівняно з вихідним етапом рівні сформованості світорозуміння першокласників насамперед підвищились в експериментальних класах: на 23,1% зросла кількість дітей експериментальних класів, які виявили високий рівень, у контрольних класах динаміка прогресивних змін складає 3,2%; на 26,2% зменшилася кількість учнів експериментальних класів, які виявили низький рівень досліджуваної якості, порівняно з 6,9% прогресивних змін в учнів контрольних класів. Порівняльний аналіз характеристик, покладених в основу процесу формування світорозуміння дитини й виявлених в учнів контрольних та експериментальних класів, дає підстави для висновку щодо ефективності реалізованих умов формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено проблему формування світорозуміння в першокласників, доведено доцільність використання засобів ігрової діяльності у цьому процесі, визначено педагогічні умови, розроблено й експериментально апробовано модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності. Проведена робота підтвердила гіпотезу дослідження й дозволила зробити такі висновки:

1. На підставі теоретичного аналізу філософських і психолого-педагогічних джерел з’ясовано сутність „світорозуміння” як складової рівневої структури світогляду, форми світоглядної свідомості, структурної підсистеми світогляду. Відтак, „світорозуміння” тлумачимо як усвідомлене ставлення особистості до дійсності й до самої себе, поєднання знань, досвіду та самосвідомості в цілісну картину світу. Світорозуміння дитини шестирічного віку включає освоєння та розуміння навколишнього світу, знання та досвід дитини в різних сферах життєдіяльності, що зумовлюють його життєву позицію, ставлення до навколишнього світу й до самої себе. Формування світорозуміння в дітей передбачає цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з метою становлення ефективних засобів пізнання дитиною світу, набуття знань і досвіду в різних сферах життєдіяльності, виховання усвідомленого ставлення до дійсності й до самої себе, формування цілісної картини світу.

2. Структурними компонентами та критеріями сформованості світорозуміння визначено такі: особистісно-ціннісний (критерії сформованості: морально-етичний, почуттєво-емоційний, ціннісно-оцінювальний); інтелектуально-пізнавальний (критерії сформованості: пізнавальний, мовленнєвий, мисленнєвий); творчо-діяльнісний (критерії сформованості: регулятивно-поведінковий, навчально-діяльнісний, діяльнісно-ігровий).

Виходячи із системи критеріїв та показників, виявлено рівні сформованості світорозуміння в першокласників. Результати констатувального експерименту засвідчили, що переважна кількість дітей перебувала на середньому (49,1% учнів контрольних і 48,2% учнів експериментальних класів) та низькому (відповідно 33,3% і 33,7%) рівнях, високий рівень виявлено лише в 17,6% учнів контрольних і 18,1% учнів експериментальних класів.

3. Виявлено особливості ігрової діяльності як засобу формування світорозуміння в дітей шестирічного віку, зумовлені його суб’єктивно-особистісним і ціннісним характером з урахуванням вікових особливостей і завдань розвитку молодшого школяра. Ігрова діяльність як провідний вид діяльності дитини на межі дошкільного дитинства і початкової школи спрямована на пізнання навколишнього світу, засвоєння й відтворення культурно-історичного досвіду, оволодіння суспільними функціями.

4. Доведено, що ефективність формування світорозуміння в учнів першого класу залежить від реалізації педагогічних умов, найважливішими з яких є такі: цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей; побудова навчально-виховного процесу на основі інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти; урахування рівнів активності дітей в ігровій діяльності; готовність учителів початкової школи до формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

5. З метою підвищення ефективності формування світорозуміння в учнів розроблено та апробовано модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності, основою якої є гуманістично спрямований особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу. Модель включає мету, завдання, виконання функцій та передбачає три взаємопов’язані етапи: підготовчий, діяльнісно-формувальний, заключний – спрямовані на послідовне та систематичне здійснення педагогом формування структурних компонентів світорозуміння системою ігор та ігрових вправ.

6. Порівняння результатів констатувального та формувального експериментів свідчить про те, що рівні сформованості світорозуміння першокласників насамперед підвищилися в експериментальних класах: на 23,1% зросла кількість дітей експериментальних класів, які виявили високий рівень, у контрольних класах динаміка прогресивних змін складає 3,2%; на 26,2% зменшилася кількість учнів експериментальних класів, які виявили низький рівень досліджуваної якості, порівняно з 6,9% прогресивних змін в учнів контрольних класів. Кількісні та якісні результати експериментальної роботи підтвердили правомірність висунутої гіпотези та довели ефективність теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених умов і розробленої моделі формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

7. У розробленому навчально-методичному комплексі з питань формування світорозуміння в дітей шестирічного віку вчителям загальноосвітніх шкіл І ступеня запропоновано навчально-методичний посібник „Від дитячої гри – до дорослого світу (Формування світорозуміння особистості)”, а також спецкурс „Ігрова діяльність як засіб формування світорозуміння в дітей шестирічного віку”. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розв’язання проблеми формування світорозуміння молодших школярів. Перспективним є вивчення можливостей і специфіки формування світорозуміння в дітей різних вікових груп.

Основні положення дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Сокуренко О.О. Від дитячої гри – до дорослого світу (Формування світорозуміння особистості): Навч.-метод. посіб. – Миколаїв: ОІППО, 2006. – 136 с.

2. Сокуренко О.О. Ігрова діяльність як засіб формування світорозуміння в дітей шестирічного віку: Програма спецкурсу. – Миколаїв: ОІППО, 2006. – 36 с.

3. Сокуренко О.О. Дидактична гра як засіб навчання і виховання молодших школярів (з досвіду роботи) // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. – Одеса: ПДПУ, 2000. – Вип.3–4. – С. 86–90.

4. Сокуренко О.О. Формування основ світогляду у шестирічних учнів засобами інтегрованої системи змісту освіти // Педагогічні науки. – Херсон: Айлант, 2000. – Вип.15. – С. 229–233.

5. Сокуренко О.О. Створення цілісної картини світу у дітей шестирічного віку // Педагогічні науки. – Херсон: Айлант, 2001. – Вип.20, ч. 2. – С. 163–168.

6. Сокуренко О.О. Формування світорозуміння учнів 6-річного віку засобами ігрової діяльності // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Педагогічні науки. – Миколаїв: МДУ, 2005. – Вип.10. Т. 2. – С. 162–166.

7. Сокуренко О.О. Вплив ігрової діяльності на формування світорозуміння молодших школярів (моніторинг навчальних досягнень) // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Педагогічні науки. – Миколаїв: МДУ, 2006. – Вип.12. Т. 4. – С.179–184.

8. Сокуренко О.О. Вплив родинного виховання на формування світоглядних уявлень молодших школярів // Вересень: Науково-методичний, інформаційно-освітній журнал. – 2006. – №3–4. – С. 85–89.

9. Сокуренко О.О. Педагогічні умови формування світорозуміння в учнів початкових класів (шестирічного віку) // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). – К.: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн. ІІ. – С. 137–142.

10. Сокуренко О.О. Ігрова діяльність дитини молодшого шкільного віку як засіб пізнання світу // Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку: Збірник статей до традиційної IV Всеукр. наук.-практ. конф. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – С. 237–241.

11. Сокуренко О.О. Виховання у родині як складова формування світорозуміння дитини // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали 7-ої Міжнар. міждисциплінар. наук.-практ. конф. – Сімеїз. Харків: Українська Асоціація „Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2006. – С. 272.

12. Сокуренко О.О. Організація та педагогічне керівництво ігровою діяльністю першокласників в навчально-виховному процесі школи // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Ялта: РВВ КГУ, 2006. – С.192–196.

13. Сокуренко О.О. Розвиток основ світогляду молодших школярів шляхом використання гри в інтегрованому навчально-виховному процесі // Наука: теорія та практика – 2006: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Т. 2. – С. 67–70.

АНОТАЦІЇЇ

Сокуренко О.О. Формування світорозуміння у дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Херсонський державний університет. – Херсон, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності. У ній здійснено філософський і психолого-педагогічний аналіз проблеми формування світорозуміння особистості. Визначено сутність феноменів „світорозуміння”, „світорозуміння дитини шестирічного віку”, „формування світорозуміння в дітей”. Обґрунтовано структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості світорозуміння першокласників. Висвітлено особливості ігрової діяльності як засобу формування світорозуміння в дітей шестирічного віку. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми в практиці роботи початкових шкіл Миколаївської області. Теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено педагогічні умови та модель формування світорозуміння в дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності.

Ключові слова: світорозуміння, світогляд, навчально-виховний процес, діти шестирічного віку, ігрова діяльність, гра.

Сокуренко Е.А. Формирование миропонимания у детей шестилетнего возраста средствами игровой деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Херсонский государственный университет.