НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ШКЛЯР Тетяна Олександрівна

УДК 340.1; 340.116

ПРАВОВА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА:

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВПЛИВУ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук,

член-кореспондент Академії правових наук України,

НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, заступник

директора (м. Київ)

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

ТИХОМИРОВ Олександр Деонисович,

Національний університет внутрішніх справ (м. Київ),

професор кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук,

ВЛАСОВ Юрій Леонідович

суддя Господарського суду м. Києва

Захист відбудеться “25” січня 2008 року о “15” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 24 грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Суспільство як складна організована соціальна система складається з підсистем (сфер його життя), кожна з яких виконує певні функції, має відповідні цілі та призначення. При цьому зміни як позитивні, так і негативні в одній з них так чи інакше позначаються на функціонуванні і розвитку інших, а зрештою й на суспільстві в цілому. Тому для забезпечення цілісності та стабільності останнього, як необхідної умови його функціонування і розвитку, важливим є синхронність та узгодженість взаємного впливу усіх підсистем суспільства (у тому числі правової та економічної), що досягається їхньою взаємодією.

Трансформація сучасної української економічної системи пов’язана з її переходом до ринкової соціально орієнтованої економіки. У таких умовах істотного реформування потребує і правова система України, оскільки її функціональний вплив на економічну систему може сприяти розвитку останньої або гальмувати його. Перетворення, що відбуваються в економічній та правовій системах, не завжди призводять до бажаних результатів. Вочевидь це пов’язано з тим, що між ними не існує належного взаємовпливу, а головне – взаємодії, без якої їх вплив одна на одну не буде ефективним.

Вказані обставини викликають необхідність наукового аналізу питань взаємовпливу правової та економічної систем, розв’язання яких може слугувати обґрунтуванню практичних економіко-правових заходів, спрямованих на налагодження взаємовпливу цих систем в України.

Протягом останніх десятиліть значна увага приділялася філософсько-соціологічним положенням щодо суспільства як соціальної системи, які сформульовані у працях В.Г. Афанасьєва, В.С. Баруліна, С.Є. Крапивенського, С.О. Кузьміна, В.Б. Кучевського, В.М. Лавриненка, В.П. Ратникова, І.С. Шатило та інших вчених; положенням теорії правової системи, що містяться у роботах С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, О.М. Васильєва, О.В. Зайчука, В.М. Карташова, Н.М. Колосової, Т.В. Кухарук, Л.А. Луць, М.М. Марченко, М.І. Матузова, Ю.М. Оборотова, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, В.Д. Перевалова, І.В. Петеліної, П.М. Рабіновича, А.Х. Саїдова, В.М. Синюкова, О.Ф. Скакун, Л.Б. Тіунової, Ю.О. Тихомирова, О.Д. Тихомирова, А.К. Черненка, Ю.С. Шемшученка, Л.С. Явича; положенням економічної теорії з питань економічної системи і державного регулювання економіки, розробленим О.Б. Борисовим, О.О. Бєляєвим, З.М. Залогою, В.Я. Іохіним, М.І. Крупкою, Р.А. Кучуковим, С.В. Любимцевою, О.О. Мамонтовим, І.Р. Михасюком, А.Ф. Мельником, С.В. Мочерним, С.Б. Погорєловим, В.М. Поповим, Д.А. Потєєвим, Д.М. Стеченком, О.І. Тищенком, В.М. Фоміщеною та іншими вченими.

Окремі аспекти теми досліджувались у працях Л.А.Луць, Н.М.Оніщенко, Р.О.Халфіної та інших вчених у плані аналізу певних напрямів взаємовпливу правової та економічної систем. Проте проблема їх взаємодії, яка є визначальною для комплексного дослідження теми, у вітчизняній юридичний науці до цього часу не здійснювалося.

Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України у контексті тем “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010) та “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основ, сутності і напрямів взаємовпливу правової та економічної систем суспільства.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних основних завдань:

– визначити елементи, цілі, функції суспільства та критерії виокремлення його підсистем, у тому числі правової та економічної;

– проаналізувати структуру суспільства та встановити місце і роль правової та економічної систем поряд з іншими підсистемами суспільства;

– з’ясувати взаємозв’язки між правовою та економічною системами як основи їхнього взаємовпливу;

– визначити сферу взаємопроникнення правової та економічної систем, через яку здійснюється їх взаємодія;

– з’ясувати сутність взаємовпливу та взаємодії правової та економічної систем;

– дослідити специфіку і функції елементів правової та економічної систем і встановити їх спільні елементи;

– визначити напрями взаємовпливу економічної та правової систем;

– виявити проблеми, які мають місце в процесі взаємовпливу правової та економічної систем у сучасній Україні.

Об’єктом дослідження є правова та економічна системи суспільства.

Предметом дослідження є загальні закономірності взаємовпливу та взаємодії правової та економічної систем суспільства.

Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано низку філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, вибір яких визначався об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження.

Застосування системного методу дозволило з’ясувати поняття правової та економічної систем, виявити їх субстанційні системоутворюючі та функціональні елементи. Використання структурного методу дало змогу виявити зв’язки між правовою та економічною системами як основи їхнього взаємовпливу та взаємодії, а також визначити їх місце і роль поряд з іншими підсистемами суспільства. Цільовий метод дозволив з’ясувати мету суспільства, цілі існування і функціонування правової та економічної систем та мету їхньої взаємодії. Застосування функціонального методу сприяло виявленню функцій правової та економічної систем, функцій їх елементів та напрямів їх взаємовпливу. Використання формально-логічного методу дало змогу сформулювати визначення відповідних понять, виокремити спільні елементи правової та економічної систем. Для аналізу і з’ясування змісту відповідних юридичних актів застосовувалися окремі методи тлумачення права, що сприяло виявленню певних проблем у нормативно-правовому забезпеченні функціонування сучасної економічної системи в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняному правознавстві здійснено загальнотеоретичне, комплексне монографічне дослідження взаємовпливу правової та економічної систем суспільства.

В межах проведеного дослідження одержано результати, які містять елементи наукової новизни:–

уточнено критерії виокремлення підсистем суспільства, у тому числі правової та економічної, якими є відповідні типи соціальної діяльності, її специфічні суб’єкти, суспільні відносини, об’єкти та призначення підсистем у суспільстві;–

встановлено місце і роль правової та економічної систем у ланцюзі причинно-наслідкових і функціональних зв’язків підсистем суспільства, які визначають зміст їх взаємовпливу: у системі причинно-наслідкових зв’язків детермінантою щодо правової системи виступає економічна, у системі функціональних зв’язків визначальна роль належить правовій системі, яка є активною функціональною передумовою економічної;–

визначено поняття сфери взаємопроникнення правової та економічної систем, через яку здійснюється їх взаємодія, під якою розуміється “простір” буття і функціонування їх спільних елементів;–

з’ясовано сутність взаємодії правової та економічної систем, яка полягає у взаємному функціонуванні їх спільних елементів і є реалізацією ними своїх правових та економічних функцій у сфері взаємопроникнення;–

уточнено елементи правової та економічної систем, які є їх системоутворюючими, субстанційними та функціональними одиницями: елементами правової системи є суб’єкти права, юридична діяльність, правовідносини та її об’єкти; елементами економічної системи є її суб’єкти, економічна діяльність, економічні відносини та її об’єкти;–

виявлено спільні елементи правової та економічної систем, у взаємному функціонуванні яких полягає взаємодія останніх: це їх суб’єкти, об’єкти, діяльність, відносини, що мають одночасно правові та економічні властивості;–

визначено напрями взаємовпливу економічної та правової систем, в результаті здійснення яких мають бути сформовані їх спільні елементи та здійснюватися взаємодія правової та економічної систем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення можуть сприяти науковій розробці проблем взаємовпливу та взаємодії правової системи з іншими підсистемами суспільства, зокрема, соціальною, духовною, політичною.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання у науково-дослідній сфері для подальших досліджень взаємовпливу правової та економічної систем; у правотворчій та правореалізаційній сфері – для вдосконалення процесів правотворчості та реалізації норм права.

Положення дисертації можуть бути використані для розробки державно-правової стратегії розвитку України щодо забезпечення формування та функціонування їх спільних елементів.

Результати дослідження також можуть бути впроваджені в навчальному процесі при викладенні відповідних тем з курсу теорії держави і права, при підготовці підручників та навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Результати дисертаційного дослідження оприлюднювались у виступах здобувача на: науково-практичній конференції професорсько-викладацького та студентського складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 31 травня 2002р.; тези опубліковано); на міжнародному науково-практичному семінарі “Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 27-29 квітня 2006р.; тези опубліковано); на міжнародній історико-правовій конференції “Природа, право і держава: історико-юридичний аспект” (м. Ялта, 15-18 березня 2006р.; тези опубліковано).

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 7 публікаціях автора, 4 з яких опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (поділених на сім підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 191 сторінку, з яких список використаних джерел займає 19 сторінок і охоплює 210 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, з’ясовано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, об’єкт дослідження, предмет дослідження, характеризується методологічна основа дослідження, аргументується наукова новизна, а також практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію і публікацію результатів дослідження, визначається його структура і обсяг.

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи взаємодії правової та економічної систем суспільства” складається з чотирьох підрозділів, призначених дослідженню характеристики стану наукової розробки проблеми та методів дослідження, філософсько-соціологічних основ дослідження взаємовпливу правової та економічної систем суспільства, теоретичної основи правової системи та економічної систем у контексті її взаємодії.

У підрозділі 1.1. “Характеристика стану наукової розробки проблеми та методів дослідження” міститься аналіз науково-теоретичних джерел, в яких розглядаються окремі питання теми, а також тих, котрі слугували теоретичною основою дослідження, і окреслюється коло питань, що залишилися невирішеними; висвітлюються методологічні засади дослідження, характеризуються його основні методи, обґрунтовується необхідність їх використання у даному дослідженні.

У підрозділі 1.2. “Філософсько-соціологічні основи дослідження взаємовпливу правової та економічної систем суспільства” зазначається, що розв’язання багатьох проблем взаємовпливу правової та економічної систем є можливим за умови їх розгляду як частин (підсистем) більшої за масштабом системи, якою по відношенню до них виступає суспільство як гіперскладна соціальна система. Аргументується, що субстанційними, універсальними та системоутворюючими елементами суспільства є: 1) суб’єкти суспільства – індивіди та їх об’єднання (соціальні спільності, організації тощо) як носії цілеспрямованої соціально-значущої діяльності та суспільних відносин; 2) соціальна діяльність – усвідомлюваний цілеспрямований активний вплив суб’єктів на навколишній світ за допомогою використання відповідних засобів з метою задоволення суспільних та індивідуальних потреб; 3) об’єкти суспільства – предмети культури, які є об’єктивованими результатами соціальної діяльності і мають соціальну якість; 4) суспільні відносини – стійкі, постійно відтворювані зв’язки, які виникають в процесі і в результаті діяльності між суб’єктами суспільства. Вказані елементи мають місце в усіх підсистемах суспільства, але в кожній з них (у тому числі економічній і правовій) існують у модифікованому вигляді, мають специфічні властивості та функції.

У роботі підкреслюється, що існування, функціонування та розвиток суспільства вимагає, перш за все, постійного відтворення і “виробництва” його елементів, а відтак – й суспільства в цілому як соціальної системи. Тому однією з важливих функцій суспільства є функція його самовідтворювання, механізмами реалізації якої виступають підсистеми суспільства. Саме суспільство функціонально зумовлює їх основне призначення і спрямування на досягнення його мети – створення умов для забезпечення оптимальної життєдіяльності людей. Основним призначенням економічної системи є створення та відтворення предметів матеріальної культури, соціальної – відтворення людини та досягнення необхідного рівня її біосоціального стану, духовної – відтворення і виробництво предметів духовної культури, політичної – підтримка, налагодження та організація суспільних відносин, правової – створення та відтворення предметів правової культури і, перш за все, юридичних засобів регулювання, охорони і захисту суспільних відносин.

При цьому з’ясовуються критерії виокремлення підсистем. У соціальній філософії підставою їх виділення вважаються типи соціальної діяльності. Разом з тим автор доводить, що такими критеріями є не тільки відповідні типи соціальної діяльності, а й наявність у кожній з підсистем специфічних суб’єктів, об’єктів, суспільних відносин, а також основне призначення підсистем у суспільстві. Вказані критерії дають можливість обґрунтованого їх виокремлення.

Далі досліджується структура суспільства, тобто порядок розташування його підсистем, який визначається причинно-наслідковими і функціональними зв’язками між ними. У причинно-наслідковому ланцюзі підсистем вони розташовуються у такому порядку: економічна, соціальна, духовна, політична, правова. Остання “замикає” цей ланцюг, оскільки юридичного регулювання, охорони і захисту потребують (в тій чи інший мірі) діяльність та відносини суб’єктів усіх підсистем. У функціональному ланцюзі – навпаки: правова, політична, духовна, соціальна, економічна. “Перше”, а тому й визначальне місце правової системи у даному ланцюзі пояснюється тим, що її власна потенція збагачується матерією, енергією та інформацією інших підсистем, які передують їй у ланцюзі причинно-наслідкових зв’язків. Тому вона є носієм не тільки власних правових якостей, а й певних властивостей інших підсистем, які передаються їй (а відтак – акумулюються в ній) в результаті взаємодії з ними.

На основі наведеного у дисертації зроблено висновок, що у системі причинно-наслідкових зв’язків детермінантою щодо правової системи виступає економічна, яка зумовлює її зміст, появу нових або реформування існуючих функцій та елементів тощо. У системі функціональних зв’язків визначальна роль належить правовій системі, яка є активною функціональною передумовою економічної та інших підсистем суспільства, що означає: функціонування та розвиток економічної системи залежить від правової і вимагає її активного впливу. Отже, причинно-наслідкові та функціональні зв’язки визначають не тільки місце правової та економічної систем у суспільстві, а й зумовлюють їх взаємний вплив, змістом якого є їх взаємодія.

Розглядаючи взаємодію правової та економічної систем в якості процесу їх взаємного впливу одна на одну, дисертант доводить, що вона здійснюється через сферу їх взаємопроникнення, в який певні елементи правової та економічної систем стають носіями одночасно правових і економічних властивостей. Внаслідок цього такі елементи уявляються як спільні для обох систем. Разом з тим обґрунтовується, що взаємодія може відбуватися лише між функціонуючими елементами систем, а власне функціонування є процесом реалізації їх функцій.

На основі проведеного аналізу пропонується визначати сферу взаємопроникнення правової та економічної систем як “простір” буття і функціонування їх спільних елементів, а взаємодію між правовою та економічною системами – як взаємне функціонування їх спільних елементів, яке полягає у реалізації ними своїх правових та економічних функцій у сфері їх взаємопроникнення.

Водночас зазначається, що спільні елементи обох систем мають встановлюватись, по-перше, шляхом аналізу таких елементів правової та економічної систем, як їх суб’єкти, об’єкти, діяльність та відносини, критеріями виокремлення котрих є зазначені вище субстанційні, універсальні та системоутворюючи елементи суспільства, які мають місце у всіх сферах його життя та з яких “будуються” його підсистеми; по-друге, шляхом виявлення тих з них (або їх різновидів), які можуть мати одночасно правові та економічні якості.

У підрозділі 1.3. “Теоретичні основи правової системи у контексті її взаємодії з економічною системою” з’ясовуються поняття, функції та елементи правової системи. Відповідно до завдань дослідження основна увага зосереджена на аналізі субстанційних, системоутворюючих і функціональних елементів правової системи, якими є суб’єкти права, юридична діяльність, правовідносини та об’єкти правової системи; з’ясовуються також функції вказаних елементів у правовій системі.

Суб’єкти права як елементи правової системи розглядаються одночасно як носії правової волі, правосвідомості, юридичної діяльності, правовідносин, правосуб’єктності. Враховуючи усю сукупність соціально-правових властивостей суб’єктів, автор визначає їх загальні функції у правовій системі (хоча кожний з їх видів має свої специфічні функції, зумовлені власним правовим статусом). До них відносяться: функція створення правових регуляторів суспільних відносин; функція організації правовідносин; функція реалізації суб’єктивних юридичних прав та суб’єктивних юридичних обов’язків. Саме в цих функціях проявляється правова активність усіх суб’єктів права в правовій системі: вони створюють загальні або індивідуальні правила поведінки і закріплюють їх у різних формах права, правозастосовчих або правореалізаційних актах; приймають рішення щодо реалізації своїх юридичних прав та обов’язків шляхом встановлення, зміни або припинення правовідносин і реалізують їх у формі використання, виконання або дотримання з метою задоволення індивідуальних або суспільних потреб та інтересів. При цьому наголошується, що зазначені функції здійснюються суб’єктами права через юридичну діяльність.

На підставі аналізу основних параметрів юридичної діяльності (її суб’єктів, мети, об’єктів, засобів, результатів, форм) пропонується наступне визначення її поняття: це цілеспрямована правомірна діяльність суб’єктів права зі створення та використання юридичних засобів регулювання, охорони і захисту, що здійснюється у формально регламентованому порядку з метою забезпечення відтворення, функціонування та розвитку правової системи. Зазначається, що у правовій системі юридична діяльність виконує декілька функцій: функцію правового регулювання (впорядкування суспільних відносин шляхом їх нормативної та індивідуальної правової регламентації), правозабезпечувальну функцію (створення належних юридичних умов для функціонування суспільних відносин, включаючи їх охорону і захист), організаційну функцію (формування, зміна структури суспільних відносин у потрібному напрямку або збереження їх незмінності за допомогою усіх правових засобів, які створюються юридичною діяльністю), інформаційну функцію (вироблення, передавання і використання правової інформації та постійний обмін нею), комунікативну функцію (посередництво у взаємозв’язках між елементами правової системи: з’єднання її суб’єктів з її об’єктами, суб’єктів с суб’єктами у правовідносинах, об’єктів з правовідносинами тощо).

Доводиться, що об’єктами правової системи є предмети правової культури, які є об’єктивованими результатами юридичної діяльності суб’єктів права: нормативно-правові акти та інші форми права, інтерпретаційно-правові, правозастосовчі та правореалізаційні акти. Водночас відзначається, що у правовій системі вони функціонують в якості юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на суспільні відносини. При цьому вони виконують наступні функції (залежно від безпосередніх цілей їхнього використання): функцію регулювання (визначення поведінки суб’єктів суспільних відносин і зв’язків між ними), функцію охорони (визначення заходів юридичної відповідальності та заходів попередження правопорушень), захисну функцію (визначення заходів відновлення порушених прав суб’єктів, а отже й суспільних відносин в цілому). За вказаними функціями юридичні засоби поділяються на засоби регулювання, охорони і захисту, які в кінцевому підсумку, і можна розглядати в якості об’єктів правової системи. Адже для останньої, яка є функціональною передумовою економічної системи, важливим є не проста наявність сукупності юридичних актів, а власне їх функціонування як юридичних засобів регулювання, охорони і захисту суспільних відносин.

У процесі дослідження правовідносин в якості елементів правової системи автор спирається на усталене в теорії права їх розуміння як юридичного зв’язку між суб’єктами права, який полягає в їх взаємних суб’єктивних правах та обов’язках. Таке поняття правовідносин є цілком адекватним для відображення їх сутності як юридичної форми суспільних відносин і дозволяє визначити їх функції у правовій системі. На переконання автора, правові відносини виконують регулятивну, охоронну, захисну, організаційну і комунікативну функції. Їх регулятивна функція полягає у визначенні для конкретних суб’єктів права міри можливої та необхідної поведінки у відповідності з диспозицією юридичної норми. Сутність охоронної функції полягає у визначенні суб’єктивного права відповідного компетентного органу держави щодо призначення конкретному правопорушнику міри юридичної відповідальності на підставі встановленої санкції норми права, а також суб’єктивного обов’язку правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ і цінностей, що йому належали. Захисна функція означає визначення суб’єктивного права потерпілого на захист свого порушеного права та суб’єктивного обов’язку правопорушника (у відповідності з правовідновлювальною санкцією норми права) відновити порушене право потерпілого. Організаційна функція правовідносин спрямована на формування структури суспільних відносин, на встановлення юридичних зв’язків між суб’єктами права (субординаційних або координаційних). Комунікативна функція полягає у тому, що за допомогою правовідносин відбувається з’єднання конкретних суб’єктів, встановлюється зв’язок між різноманітними юридичними актами (як об’єктами правової системи) та суспільними відносинами.

У підрозділі 1.4. “Теоретичні основи економічної системи у контексті її взаємодії з правовою системою” визначаються поняття, функції, види та елементи економічної системи. Дослідження взаємодії правової та економічної систем і необхідність виявлення їх спільних елементів, зумовило аналіз лише таких елементів економічної системи, як її суб’єкти, економічна діяльність, економічні відносини та її об’єкти, котрі здійснюють у ній певні функції.

В якості суб’єктів економічної системи розглядаються фізичні особи, підприємства та держава. При цьому з’ясовуються їх функції в економічній системі. Так, фізичні особи виконують функції споживання товарів та послуг; постачання чинників виробництва і передусім шляхом продажу своїх фізичних і духовних здібностей. Підприємства здійснюють функції забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізацію; відновлення виробництва чи надання послуг; задоволення суспільних потреб споживачів і надання засобів для існування найманих працівників. Особливим суб’єктом економічної системи є держава, яка є господарюючим суб’єктом і одночасно суб’єктом управління. Зазначається, що держава як суб’єкт господарювання (в особі її державних підприємств) є рівноправною та рівнозобов’язаною стороною економічних відносин, здійснюючи функцію підприємництва. Як суб’єкт управління держава (в особі її органів) виступає владною стороною організаційно-управлінських відносин, виконуючи функцію державного регулювання економіки.

У процесі дослідження економічної діяльності суб’єктів економічної системи як її елемента автор приходить до висновку, що вона виконує функцію безпосереднього виробництва матеріальних благ і послуг; функцію розподілу засобів виробництва, трудових ресурсів та предметів споживання; функцію обміну; функцію індивідуального та виробничого споживання.

З’ясовується, що економічні відносини як елемент економічної системи являють собою сукупність соціально-економічних, техніко-економічних та організаційно-економічних зв’язків між економічними суб’єктами, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання вироблених благ і послуг. Вони виконують функцію форми і способу організації економічної системи.

Доводиться, що об’єктами економічної системи є предмети матеріальної культури, які є об’єктивованими результатами економічної діяльності господарюючих суб’єктів. Їх основна функція полягає у забезпеченні матеріального життя людей. У роботі на основі з’ясованих елементів правової та економічної систем виявляються їх спільні елементи.

Другий розділ “Напрями взаємного впливу правової та економічної систем суспільства” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню впливу економічної системи на функціонування і розвиток правової системи, а також впливу правової системи на функціонування і розвиток економічної системи, питань взаємовпливу правової та економічної систем суспільства у сучасній Україні.

У підрозділі 2.1. “Вплив економічної системи на функціонування і розвиток правової системи” підкреслюється, що такий вплив зумовлюється причинно-наслідковими зв’язками між економічною та правовою системами і проявляється у відповідних напрямах. З урахуванням спільних елементів правової та економічної систем та їх функцій з’ясовуються основні напрями впливу економічної системи на правову, якими, на думку автора, є: визначення кола суб’єктів права, які одночасно є суб’єктами економічної системи, та змісту їх прав і обов’язків в економічної сфері; визначення змісту юридичної діяльності (правотворчої, правозастосовчої, правореалізаційної тощо), за допомогою якої здійснюються функції суб’єктів економічної системи і, передусім, економічна функція держави; забезпечення матеріальними ресурсами функціонування і розвитку правової системи в цілому та постійне “постачання” до неї предметів матеріальної культури, які функціонують в ній в якості об’єктів правовідносин; визначення меж державного втручання в економіку та змісту правового регулювання економічних відносин.

У підрозділі 2.2 “Вплив правової системи на функціонування і розвиток економічної системи” зазначається, що такий вплив зумовлюється функціональними зв’язками між правовою та економічною системами і проявляється у відповідних напрямах. Враховуючи спільні елементи правової та економічної систем, їх функції, автор з’ясовує основні напрями впливу правової системи на економічну, які полягають у тому, що: правова система “наділяє” суб’єктів економічної системи правовими якостями і передусім правосуб’єктністю і визначає їх правовий статус; створює юридичні засоби регулювання, охорони і захисту економічних відносин; через юридичну діяльність забезпечує реалізацію економічними суб’єктами їх функцій і, перш за все, економічної функції держави; надає юридичної форми економічним відносинам шляхом закріплення за суб’єктами взаємних економічних суб’єктивних прав та обов’язків; закріплює за об’єктами економічної системи (предметами матеріальної культури) “статус” об’єктів правовідносин; забезпечує досягнення правопорядку, за умов якого стає можливим функціонування та розвиток економічної системи.

У підрозділі 2.3. “Питання взаємовпливу правової та економічної систем суспільства у сучасній Україні” аналізуються стан нормативно-правового забезпечення функціонування сучасної економічної системи в Україні та практика застосування законодавства в економічній сфері; окреслюються проблеми, які мають місце в процесі взаємовпливу правової та економічної систем в Україні; визначаються напрями удосконалення взаємовпливу правової та економічної систем.

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та авторський погляд на вирішення наукового завдання щодо комплексної загальнотеоретичної характеристики взаємовпливу правової та економічної систем.

Виконане дослідження дало змогу дійти наступних висновків.

Суспільство являє собою гіперскладну соціальну систему, яка складається з декількох підсистем (економічної, соціальної, духовної, політичної, правової), взаємовплив та взаємодія яких забезпечує існування, функціонування та розвиток суспільства.

Уточнено, що критеріями виокремлення підсистем є не тільки відповідні типи соціальної діяльності, а й наявність у кожній з них специфічних суб’єктів, об’єктів, суспільних відносин, а також призначення підсистем у суспільстві, зумовлене передусім його основною метою та функцією самовідтворювання. Критеріями виокремлення правової системи є її суб’єкти, об’єкти, юридична діяльність, правовідносини та основне призначення у суспільстві – створення та відтворення предметів правової культури. Критеріями виокремлення економічної системи є її суб’єкти, об’єкти, економічна (матеріально-виробнича) діяльність, економічні відносини та основне призначення у суспільстві – створення та відтворення предметів матеріальної культури.

Доведено, що місце і роль правової та економічної систем у суспільстві визначається системно-структурними (причинно-наслідковими і функціональними) зв’язками між його підсистемами. Зроблено висновок, що у системі причинно-наслідкових зв’язків підсистем детермінантою щодо правової системи виступає економічна, яка зумовлює її зміст, появу нових або реформування існуючих функцій та елементів. У системі функціональних зв’язків підсистем визначальна роль належить правовій системі, яка є активною функціональною передумовою економічної та інших підсистем суспільства, що означає: функціонування та розвиток економічної системи залежить від правової і вимагає її активного впливу. У цілому причинно-наслідкові та функціональні зв’язки слугують основою взаємодії правової та економічної систем і зумовлюють їх взаємовплив одна на одну.

Обгрунтовано, що взаємодія правової та економічної систем здійснюється через сферу їх взаємопроникнення за посередництвом спільних елементів цих систем, що здійснюють певні функції. Визначено, що сфера взаємопроникнення правової та економічної систем – це “простір” буття і функціонування їх спільних елементів. З’ясовано, що сутність взаємодії правової та економічної систем полягає у взаємному функціонуванні їх спільних елементів і є реалізацією ними своїх правових та економічних функцій у сфері взаємопроникнення.

Критеріями виокремлення елементів правової та економічної систем з метою встановлення їх спільних елементів є субстанційні, системоутворюючі та універсальні елементи суспільства (його суб’єкти, об’єкти, суспільна діяльність та суспільні відносини).

Встановлено, що системоутворюючими, субстанційними і функціональними елементами правової системи є суб’єкти права, юридична діяльність, правовідносини та її об’єкти. У правової системі вони виконують певні функції. Суб’єкти права – функцію створення правових регуляторів суспільних відносин (загальних або індивідуальних правил поведінки, які закріплюються у різних формах права, правозастосовчих або правореалізаційних актах); функцію організації правовідносин (їх встановлення, зміна або припинення); функцію реалізації своїх суб’єктивних юридичних прав і обов’язків у формах їх використання, виконання або дотримання з метою задоволення індивідуальних або суспільних потреб та інтересів. Юридична діяльність виконує функцію правового регулювання (впорядкування суспільних відносин шляхом їх нормативної або індивідуальної регламентації); правозабезпечувальну функцію (створення належних умов для функціонування суспільних відносин, у томі числі їх охорона і захист); організаційну функцію (формування, зміна структури суспільних відносин у відповідному напрямку або збереження їх незмінності за допомогою усіх правових засобів, що створюються юридичною діяльністю); інформаційну функцію (вироблення, передавання та “споживання” правової інформації і постійний обмін нею); комунікативну функцію (посередництво у взаємозв’язках між елементами правової системи: з’єднання її суб’єктів з її об’єктами, суб’єктів с суб’єктами у правової системі, об’єктів правової системи з правовідносинами). Об’єкти правової системи – функцію регулювання (визначення поведінки суб’єктів суспільних відносин і зв’язків між ними); функцію охорони (визначення заходів юридичної відповідальності та попередження правопорушень); захисну функцію (визначення заходів відновлення порушених прав суб’єктів, а отже й суспільних відносин в цілому). Правовідносини – регулятивну функцію (визначення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків суб’єктів права); охоронну функцію (визначення суб’єктивного права певного компетентного органу держави щодо призначення конкретному правопорушнику міри юридичної відповідальності та суб’єктивного обов’язку правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ і цінностей, що йому належали); захисну функцію (визначення суб’єктивного права потерпілого на захист свого порушеного права та суб’єктивного обов’язку правопорушника відновити порушене право потерпілого); організаційну функцію (формування структури конкретного суспільного відношення шляхом встановлення субординаційних або координаційних юридичних зв’язків між суб’єктами права); комунікативну функцію (з’єднання, зв’язування конкретних суб’єктів права та встановлення зв’язку між об’єктами правової системи і суспільними відносинами).

Встановлено, що субстанційними, системоутворюючими та функціональними елементами економічної системи є її суб’єкти, економічна діяльність, економічні відносини та її об’єкти.

В економічної системі елементи виконують певні специфічні функції. Її суб’єкти реалізують організаційну, відтворювальну і соціальну функції. Економічна діяльність – функції виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Економічні відносини – функцію форми і способу організації економічної системи. Об’єкти економічної системи – функцію забезпечення матеріального життя людей та суспільства в цілому.

Встановлено, що спільними елементами правової та економічної систем є: коло суб’єктів економічної системи, які набувають у правовій системі статус суб’єктів права і стають одночасно носіями економічних і правових властивостей; юридичні засоби регулювання, охорони і захисту економічних відносин; види юридичної діяльності, за допомогою яких реалізуються функції суб’єктів економічної системи; економічні правовідносини; сукупність предметів матеріальної культури (об’єктів економічної системи), які набувають у правовій системі статусу об’єктів правовідносин.

Виявлено, що основними напрямами впливу економічної системи на правову є: визначення кола суб’єктів права, які одночасно є суб’єктами економічної системи, та змісту їх прав і обов’язків в економічної сфері; визначення змісту юридичної діяльності (правотворчої, правозастосовчої, правореалізаційної тощо), за допомогою якої здійснюються функції суб’єктів економічної системи і, передусім, економічна функція держави; забезпечення матеріальними ресурсами функціонування і розвитку правової системи в цілому та постійне “постачання” до неї предметів матеріальної культури, які функціонують в ній в якості об’єктів правовідносин; визначення меж державного втручання в економіку та змісту правового регулювання економічних відносин.

Доведено, що основними напрямами впливу правової системи на економічну є: наділення суб’єктів економічної системи правовими якостями і передусім правосуб’єктністю та визначення їх правового статусу; створення юридичних засобів регулювання, охорони і захисту економічних відносин; забезпечення за допомогою юридичної діяльності реалізації економічної діяльності суб’єктами економічної системи; надання юридичної форми економічним відносинам шляхом закріплення за суб’єктами взаємних економічних суб’єктивних юридичних прав та обов’язків; закріплення за об’єктами економічної системи (предметами матеріальної культури) статусу об’єктів правовідносин; забезпечення досягнення правопорядку, за умов якого стає можливим функціонування та розвиток економічної системи.

Зроблено висновок, що гармонійний розвиток українського суспільства, оптимізація взаємовпливу правової та економічної його систем полягає саме у формуванні сфери їх взаємопроникнення, у який елементи правової та економічної систем належать обом системам, має місце взаємна реалізація функцій таких елементів, а також у досягненні основної мети взаємодії – створенні умов для їх належного функціонування та розвитку: забезпечення економічною системою матеріальними благами і послугами функціонування та розвитку правової системи; забезпечення правовою системою правопорядку, в умовах якого тільки і є можливим функціонування та розвиток економічної системи.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у наступних публікаціях автора:

1. Шкляр Т.О. Деякі питання вдосконалення законодавства України про суб’єктний склад зовнішньоекономічних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №12. – С. 41-45.

2. Шкляр Т.О. Загальнотеоретична концепція правової системи суспільства: основні положення // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия “Юридические науки”. Том 19 (58). – 2006. – № 2. – С. 105-111.

3. Шкляр Т.О. Правова та економічна системи суспільства: основні напрями взаємодії // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №12 (132). – С. 113-115.

4. Шкляр Т.О. Елементи економічної системи як підсистеми суспільства // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8 (140). – С. 84-86.

5. Шкляр Т.О. Поняття, функції та види економічних систем // Природа, право і держава: історико-юридичні аспекти: Матеріали ХVІ Міжнародної історико-правової конференції. – Сімферополь: Доля, 2007. – С. 339 – 343.

6. Шкляр Т.О. Особливості правового статусу суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на території спеціальних економічних зон // Матеріали ІV звітної науково-практичної конференції. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2002. – С. 121 – 124.

7. Шкляр Т.О. Основні аспекти взаємодії правової та економічної підсистем суспільства // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Зб. наук. статей. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський університет права НАН України, 2006. – С. 292 – 297.

Шкляр Т.О. Правова та економічна системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти взаємовпливу: - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному аналізу взаємовпливу правової та економічної систем суспільства. З’ясовуються елементи, цілі, функції суспільства і на цій основі уточнюються критерії виокремлення його підсистем, у тому числі правової та економічної. На основі дослідження структури суспільства виявляються взаємозв’язки між правовою та економічною системами як основи їх взаємовпливу. Визначається сфера взаємопроникнення правової та економічної систем і з’ясовуються сутність їхньої взаємодії. В роботі аналізуються специфіка та функції елементів правової та економічної систем і виявляються їх спільні елементи. Визначаються та розкриваються напрями взаємного впливу правової та економічної систем; звертається увага на певні проблеми, які мають місце у процесі взаємовпливу правової та економічної систем у сучасній Україні.

Ключові слова: правова система, економічна система, взаємовплив правової та економічної систем, взаємодія правової та економічної систем, напрями взаємовпливу правової та економічної систем.

Шкляр Т.А. Правовая и экономическая системы общества: общетеоретические аспекты взаимовлияния: - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. – Киев, 2007.

Диссертация посвящена общетеоретическому анализу взаимовлияния правовой и экономической систем государства. Выясняются элементы, цели, функции общества и на указанной основе уточняются критерии выделения его подсистем, в том числе правовой и экономической. Такими критериями выступают соответствующие типы социальной деятельности, ее специфические субъекты, общественные отношения, объекты и назначение подсистем в обществе. На основе изучения структуры общества выявляются взаимосвязи между правовой и экономической системами как основы их взаимовлияния: в системе причинно-следственных связей детерминантой в отношении правовой системы выступает экономическая, в системе функциональных связей определяющая роль принадлежит правовой системе, которая является активной функциональной предпосылкой экономической системы. Определяется сфера взаимопроникновения правовой и экономической систем, через которую осуществляется их взаимодействие. Так, под сферой взаимопроникновения понимается