Міністерство освіти і науки україни

Національний Авіаційний Університет

Суммар Юлія Вікторівна

УДК 658.012:005.936 (042.3)

Механізм управління відносинами власності

в авіакомпанії акціонерного типу

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(економіка авіаційного транспорту)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат технічних наук, доцент Луцький Максим Георгійович,

Міністерство освіти і науки України,

заступник Міністра освіти і науки України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Рибалкін Володимир Олександрович,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, Тофанчук Анатолiй Тимофiйович,

Державіаадміністрація Міністерства транспорту та зв`язку України,

Управління державною власністю

начальник відділу

Захист відбудеться 12 січня 2007 р. 0 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 в Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м.Київ, проспект Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 418.

З дисертацією можна ознайомитися у науково-технічній бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м.Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий „_11_” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Матвєєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Авіатранспортна галузь є однією з тих, що динамічно розвиваються та мають тенденцію до глобалізації.

Найбільш поширеною організаційною економіко-правовою формою серед середніх та великих авіакомпаній є акціонерне товариство (АТ). Це співвідноситься з тим, що акціонерні товариства є основною формою організації сучасних великих підприємств і організацій в усьому світі, які являють собою найбільш дієздатний правовий механізм організації економіки на основі об'єднання майна приватних осіб та корпорацій різного виду.

Дана організаційна економіко-правова форма характеризується відокремленням власності від управління. Управління власністю в АТ здійснюється спеціально підготовленими керівниками, які мають необхідні знання та кваліфікацію з корпоративного управління.

Сталий розвиток авіакомпаній акціонерного типу та підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку авіаперевезень потребують ефективної діяльності найманих менеджерів. Найважливішим фактором досягнення цієї ефективності є механізм управління відносинами акціонерної власності.

Феномен власності взагалі та акціонерної власності зокрема досліджували такі видатні вчені як В. Акулов, А. Алчян, І. Ансофф, А. Бандурін, Й. Барель, Г. Беккер,

С. Бєлоусова, А. Білоусов, Д. Богіня, О. Бойко, А. Булатов, Г. Волинський, В. Голиков, О. Гош, А. Гриценко, Г. Гуртовий, Г. Демсец, М. Дженсен, Пітер Ф. Дракер,

С. Дроздов, К. Єрроу, В. Загорулько, Г. Задорожний, В. Іноземцев, Г. Калабрезі,

Р. Капелюшников, В. Козаченко, В. Корняков, Р. Коуз, Ю. Кочеврін, В. Кудряшов,

В. Кузьмін, Дж. Локк, І. Лазні, В. Логвиненко, Я. Максименко, К. Маркс, В. Матвєєв,

У. Меклінг, Е. Меламед, П. Мілгром, С. Мілль, Т. Мор, С. Мочерний, Д. Норт,

М. Павловський, Ю. Пахомов, В. Полонський, В. Радаєв, В. Рибалкін, Д. Рікардо,

Дж. Робертс, С. Рубцов, М. Рудаков, П. Степанов, О. Сен-Сімон, А. Сміт, Дж. Стіглер, О. Уільямсон, А Дж. Уоліс, Г. Хансманн, В. Холодков, М. Хохлов, Г. Черкасов, С. Чун, В. Юрчишин та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з планами науково-дослідних робіт Національного авіаційного університету, зокрема з темами: “Порівняльний аналіз організаційної структури управління авіакомпанії „МАУ” зі світовими аналогами” (номер державної реєстрації 0106V005882 (2006р.); „Механізм застосування моделей та принципів корпоративного управління в діяльності українських корпорацій” (номер державної реєстрації 0107V0041291 (2006-2007р.р.); „Аналіз світового досвіду діяльності стратегічних авіаційних альянсів” (номер державної реєстрації 0107V004130 (2007р.), що виконувались на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних положень щодо формування механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, та практичних рекомендацій щодо його впровадження в діяльність вітчизняних авіакомпаній.

Досягнення мети дослідження зумовило вирішення наступних задач:

- визначити економічну сутність відносин власності;

- дослідити економічний механізм діяльності АТ;

- визначити види трансакційних витрат у діяльності АТ;

- дослідити основні методи формування АТ;

- проаналізувати сучасні методи управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу;

- критично проаналізувати досвід управління відносинами власності в авіакомпаніях акціонерного типу;

- визначити сукупність та особливості потоків, що функціонують у механізмі управління акціонерним товариством;

- формалізувати процес організації управління відносинами власності в АТ;

- розробити механізм економічної реалізації відносин власності в АТ;

- розробити модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу;

- розробити методики ідентифікації випадків опортуністичної поведінки персоналу в авіакомпанії акціонерного типу;

- обґрунтувати методичні підходи до формування системи управління опортуністичною поведінкою менеджера;

Об’єктом дослідження є процес управління господарською діяльністю в авіакомпанії акціонерного типу.

Предметом дослідження є принципи, методи, способи та практичні аспекти забезпечення ефективності управління авіакомпанією акціонерного типу шляхом створення дієвого механізму управління відносинами власності.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи послужили роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії власності, економіки, корпоративного та внутріфірмового управління. Дослідження опирається на законодавчі та нормативно-правові акти України, дані статистичної та оперативної звітності авіакомпаній України, матеріали наукових та науково – практичних конференцій.

У процесі дисертаційного дослідження, аналізу та узагальнення отриманих результатів, використано дані бухгалтерської і статистичної звітності.

При проведені дослідження використовувались наступні методи: структурно-логічного і семантичного аналізу (при визначенні сутності визначень: „власність”, „відносини власності”, „права власності”, „акціонерне товариство”, „корпорація”); метод структурного групування і статистичних порівнянь (при вивченні стану авіатранспортного ринку України, Росії), метод ситуаційного аналізу (при дослідженні особливостей управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу на пострадянському просторі).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у наступному:

Вперше:

- розроблено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, що являє собою сукупність способів, методів, важелів, процесів, нормативів, показників, за допомогою яких здійснюється управління відносинами власності. Механізм управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу дозволяє створити ефективні економічні, соціальні, організаційні та правові відносини між суб`єктами власності. Особливістю механізму управління відносинами власності є формування ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів двох груп людей – власників і менеджерів, які безпосередньо впливають на результати виробничої діяльності;

- запропоновано метод формування оптимальної структури власності: “суб`єкт власності – об`єкт власності – права власності” шляхом створення матриці власності: “суб'єкт – об'єкт – права” ( методом перебору);

- запропоновано методичні підходи до організації процесу управління опортуністичною поведінкою менеджерів, яка дозволяє ідентифікувати випадки опортуністичної поведінки, діагностувати основні форми внутріфірмового опортунізму, планувати необхідні заходи щодо обмеження опортуністичної поведінки, розробки створення системи мотивації менеджерів та дієвого контолю за роботою менеджера в авіакомпанії акціонерного типу.

Удосконалено:

- підходи до оцінювання ефективності механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу шляхом визначення основного критерію - рівня ефективності управління відносинами власності;

- механізм мінімізації опортуністичної поведінки у відносинах власності шляхом включення до нього складових, які обмежують опортуністичну поведінку менеджерів;

- методичні підходи до визначення трансакційних витрат підприємства шляхом виявлення їх залежності від форм прояву опортунізму у відносинах власності.

Набули подальшого розвитку:

- підходи до організації управління відносинами власності шляхом планування та організації відповідних заходів, мотивації учасників процесу, підтримки лідерства та організації дієвого контролю роботи менеджерів з боку власників;

- методика ідентифікації випадків опортуністичної поведінки, яка дозволяє організувати дієву систему управління опортуністичною поведінкою в авіакомпанії акціонерного типу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення дисертації адаптовано до умов діяльності авіакомпаній акціонерного типу, доведено до рівня методичних, що дає можливість більш ефективно управляти відносинами власності. Практичні розробки та рекомендації автора впроваджено у практичну діяльність: авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України” (акт впровадження від 20.07.2007р.) та Державної авіаційної адміністрації України (акт впровадження від 03.08.2007р.).

Ряд теоретичних положень дисертації використовуються в начальному процесі

Національного авіаційного університету при викладанні курсу “Корпоративне управління” (акт впровадження від 22.08.2007р.).

Особистий вклад здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки і рекомендації, які містяться в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно на основі наукового дослідження і викладені в одноосібних наукових статтях. У статтях, що написані автором у співавторстві, автору належать: у статті [1] створення моделі або системи абсолютного контролю управління в АТ з боку акціонерів, які наймають робочий персонал у вигляді вищої ланки управління, яка б давала можливість звести до нуля зростання або взагалі появу п`ятого елементу трансакційних витрат – опортунізм; у статті [2] розглянута класифікація менеджерів відповідно до ієрархії та побудована ієрархічна піраміда трьох загальних управлінських ланок в АТ.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідались на VI-ій Міжнародній науково-технічній конференції “АВІА-2004” (м. Київ 2004 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики” (м. Київ, 2005 р.); на VI-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 7 наукових працях, з них 7 - у фахових виданнях, 3 статті і тези в інших виданнях та збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 141 найменування. Основний текст дисертації викладено на 198 сторінках, з яких 13 рисунків та 19 таблиць займають повністю сторінку. Дисертаційне дослідження містить 51 рисунок та 46 таблиць.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано сутність і основні положення наукової проблеми дослідження, актуальність теми, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, визначено об`єкт, предмет, методологічні засади дослідження, проведено оцінку стану наукових досліджень, сформульовано рівень і характер новизни отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, ступінь і характер апробації.

У першому розділі „Сучасні теоретичні засади управління в корпораціях акціонерного типу” наведені результати критичного аналізу сучасної теорії управління суб`єктами господарювання та теорії власності.

Аналіз економічної сутності відносин власності дозволив зробити висновки, що у межах кожної економічної системи формується і панує (переважає) специфічна для неї форма власності, що визначає її найважливіші риси, ознаки та особливості. Економічні відносини власності мають дві сторони: суб'єкт (власник) і об'єкт (матеріальні та нематеріальні блага).

Власністю є єдність відносин належності, володіння, розпорядження і користування об`єктами власності. Відносини власності - це відносини між людьми, що виникають у процесі їх спільної діяльності, в межах певної форми власності на фактори виробництва і, в своїй сукупності, виступають як визначені набори прав (“пучки” прав).

Аналіз економічної сутності власності дозволив стверджувати, що у сучасній економіці форм і видів власності повинно бути стільки, скільки потрібно для найбільш ефективного здійснення праці для створення конкретних економічних благ, але ще більше повинно бути економічних повноважень власності як наслідок удосконалення і диверсифікованості самого процесу виробництва. У дослідженні показано, що у теорії прав власності існує деяка базова одиниця аналізу – акт економічної взаємодії, угода, трансакція.

Доведено, що основною причиною неефективного управління відносинами власності є недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів різних груп людей, які так чи інакше впливають на процес продуктивного споживання об`єктів власності.

Сформульовано визначення корпорації, проаналізована сутність поняття корпорації, виділені та проаналізовані основні етапи корпоративного управління в Україні. Корпорація - це певна група осіб, що професійно займається підготовкою і прийняттям управлінських рішень. Однією з найважливіших відмінних рис корпорації є її формування на базі інтеграції у виробничій чи іншій сферах діяльності. Отже, поняття „корпорація” є ближчим до об'єднання акціонерних товариств і інших форм різних сфер діяльності: промислової, комерційної, науково-технічної, маркетингової, збутової тощо, ціль об'єднання якої полягає в розробці погодженої політики в області спеціалізації та інтеграції виробництва, обсягів виробництва однотипної продукції, розподілу ринків збуту та розподілу капітальних вкладень, освоєння виробництва нової продукції. Виявлено, що акціонерне товариство за своєю природою є корпорацією.

Виходячи з аналізу сутності трансакцій, визначено, що трансакція - це ринкова добровільна угода, спільна економічна дія, проведена за згодою сторін. Трансакційні витрати охоплюють: витрати щодо прийняття рішень, ведення переговорів про зміст і умови трансакції, підготовки планів, організацію майбутньої діяльності, витрати пов’язані з переглядом умов договору, витрати, що забезпечують дотримання договору сторонами. Проведений аналіз трансакційних витрат дозволив визначити їх види, а саме: витрати щодо пошуку інформації, витрати щодо ведення переговорів, витрати щодо виміру, витрати щодо специфікації і захисту прав власності, витрати щодо опортуністичної поведінки. Витрати щодо опортуністичної поведінки пов'язані з труднощами точної оцінки постконтрактної поведінки менеджера і виглядають з його боку як пристосування, конформізм.

У розділі 2, „Аналіз практики формування відносин власності в авіакомпанії акціонерного типу”, проаналізовано сучасні процеси формування акціонерних товариств на пострадянському просторі, а також розглянуто авіакомпанії акціонерного типу як суб'єкти господарювання.

Аналіз наукових і періодичних видань економічного профілю дав можливість визначити основні методи формування АТ. Це: 1) еволюційний шлях створення АТ (формування власності відбувається за рахунок реінвестицій); 2) технологічний спосіб об'єднання або метод повноти виробничого циклу (формування власності базується на реінвестиціях кожного підприємства, тобто сумі реінвестицій кожного підприємства); 3) метод утворення АТ за критерієм домінування на ринку (формування власності здійснюється за рахунок підсумовування загального прибутку всіх підприємств і залежить від доходів кожного підприємства окремо).

Критичний аналіз авіакомпаній показав, що у стартовій структурі українського акціонерного капіталу, що склався в 2004-2007 роках, частка держави склала 17%. Отже, дрібні пакети акцій (5 – 10% акціонерного капіталу) не дають можливості державі впливати на управління і не приносять прийнятного доходу – їхня реалізація диктується не тільки фіскальними, але і чисто управлінськими мотивами.

Визначено, що створення близько сотні дрібних авіакомпаній, на третю частину яких не припадає і 5% ринку пасажирських перевезень, призвело до того, що українські авіакомпанії в боротьбі за споживача часто виконують рейси, особливо чартерні, за демпінговими цінами, тим самим погіршуючи фінансовий стан свій і своїх конкурентів.

Низька конкурентоспроможність вітчизняних перевізників сприяє збільшенню на внутрішньому авіаційному ринку перевезень частки іноземних авіакомпаній: окрім прямої інтервенції іноземних авіакомпаній на український ринок і нарощування обсягів перевезень, спостерігається також їх проникнення шляхом створення спільних підприємств (наприклад, „Міжнародні авіалінії України”, „Аеросвіт”, ,,Середземноморські авіалінії України”), скуповуванням акцій українських авіаперевізників (наприклад, авіакомпанія „Крим”).

У 2004 р. 20 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 38 країн світу. Було виконано 19175 рейсів, кількість перевезених пасажирів склала більше 1 млн.чол. У 2005 р. 15 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 41 країни світу. Виконано 21321 рейс, кількість перевезених пасажирів склала 1182,4 тис.чол. У 2006 р. 14 українських авіакомпаній здійснювали регулярні міжнародні перевезення до 44 країн світу, виконано 24177 рейсів. Кількість перевезених пасажирів склала 1610,6 тис.чол. Частка українських авіакомпаній в міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях у 2006 р. склала 46.8% проти 45.8% у 2005 р.

Одним із загальних проявів ступеня конкурентоспроможності авіакомпаній акціонерного типу в країні можна вважати їх фактичну частку в загальному обсязі реалізації авіатранспортних послуг. Вона показує ступінь домінування підприємства на ринку, його можливості впливати на об'ємні і структурні характеристики галузі.

З усіх авіакомпаній відокремлено двох лідерів, які є акціонерними товариствами: авіакомпанію “АероСвіт” та авіакомпанію “МАУ”, частка яких у загальному обсязі перевезених пасажирів складає близько 50%, а на міжнародних перевезеннях близько 60% (рис.1). Також заслуговує на увагу авіакомпанія “Українсько-Середземноморські авіалінії”, загальна частка якої за показником “Перевезено пасажирів” складає 8%. З авіакомпаній державної форми власності виділено авіакомпанію “Донбасаеро”, ринкова частка якої за показником “Перевезено пасажирів” складає біля 10%, і близько 26% за показником “Перевезено внутрішніх пасажирів”.

* Темним кольором позначені авіакомпанії, які є акціонерними товариствами

Рис. 1. Доля авіакомпаній на ринку загального обсягу перевезення пасажирів за 2006 рік

Отже, як свідчить рис. 1 ринкова доля авіакомпаній акціонерного типу у загальному обсязі перевезених пасажирів за 2006 р. становила 66% ринкової долі усіх авіакомпаній.

Відносини між акціонерами в акціонерному товаристві виявляються у механізмі реалізації власності. Численні власники цінних паперів в АТ, залишаючись економічно відокремленими власниками, одночасно виступають носіями колективного економічного інтересу. Купуючи акції, кожний покупець стає співвласником підприємства, а тому й співвласником результатів спільних зусиль всіх акціонерів авіакомпанії. Із цього зроблено висновок, що акціонерна форма виступає фактором демократизації відносин власності. Можливість демократизації власності не завжди реалізується в акціонерному товаристві. Це пов’язано з відділенням власності від управління.

Критичний аналіз економічної реалізації власності авіакомпаній дозволив дослідити методи управління відносинами власності в АТ. Доведено, що методи управління відносинами власності в АТ (адміністративні, економічні, законодавчі, економічно – правові та організаційні) практично завжди залежать від виду об'єкта власності

Розкрито структуру власності авіакомпаній акціонерного типу, яка притаманна більшості українських АТ. Вона характеризується наявністю великого акціонера, у якого більше 50% акцій, одного або декількох акціонерів, що володіють досить великими пакетами, а також наявністю великої кількості дрібних акціонерів. Тобто, якщо мова йде про великого акціонера, то при такій структурі власності все корпоративне управління зводиться до здійснення корпоративного контролю над компанією.

Структура органів управління акціонерними товариствами в Україні в цілому така ж як і в інших країнах. Фактично її можна представити так: в основі управлінської структури перебувають загальні збори учасників; на період між зборами вибираються виконавчі органи; за виконавчими органами доглядає наглядова рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією. Це загальна внутрішня структура управління акціонерними товариствами. Крім неї, зовнішні контрольні функції здійснюють державні органи (фінансові, податкові), а також суспільний контроль. На органи внутрішньої структури управління покладено виконання наступних функцій: на правління - виконавчі функції, на наглядову раду - контрольні та деякі виконавчі функції, на ревізійну комісію - тільки контрольні.

В Україні акціонери мають здебільш формальну економічну владу, тоді як вищому менеджменту належить влада, яку можна порівняти з економічною владою реального власника. Відсутня також чітка специфікація прав власності в приватизованих акціонерних товариствах. Чим ясніше визначені й надійніше захищені права власності на будь-який об'єкт, у тому числі й на акціонерне товариство, тим сильніший у акціонерів інтерес до ефективного використання власності. Номінальне значення власності на приватизованих вітчизняних акціонерних товариствах приводить до того, що в українській економіці є дуже слабким, або, навіть, відсутній економічний інтерес дійсного власника.

Отже, аналіз діяльності українських акціонерних товариств дав можливість з`ясувати, що існуючі взаємини між власниками і менеджерами в АТ не сприяють підвищенню ефективності продуктивності підприємства, зокрема, це виявляється в негласній боротьбі між менеджерами та акціонерами за контроль фінансових потоків, а також у самій суті постановки цілей, яких дотримується власник і найманий керівник.

Дослідження процесу управління відносинами власності в авіакомпаніях акціонерного типу дозволило виявити, що права акціонерів розчіплюються та поступово переходять до прав менеджерів. Так, “право на доход” має і акціонер і управлінець, але, перший – як частку з акції, а другий – як заробітну плату. “Право на управління” має як акціонер, так і найманий менеджер. Акціонер управляє менеджерами, менеджер, в свою чергу, управляє корпорацією. “Право контролю” має акціонер по відношенню до менеджерів. З боку менеджерів “право контролю”  це контроль над всією авіакомпанією. “Право на прийняття рішення” для акціонерів – це прийняття рішень стосовно акціонерного товариства та вищого менеджменту взагалі, а для менеджерів – це право прийняття рішень на всіх рівнях акціонерного товариства.

Графічно процес міграції прав від акціонерів до менеджерів представлений на рис. 2.

Рис. 2. Схема міграції прав від акціонерів до менеджерів

У розділі 3 „ Методологічні підходи щодо забезпечення ефективності процесу управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу” обґрунтовано та викладено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу та практичні рекомендації щодо його застосування .

Виходячи із загальної структури системи управління відносинами власності, суб`єктами якої є: акціонери, менеджери та працівники, між якими постійно існують відносини власності, був розроблений механізм управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу (рис.3), основними складовими якого є оптимальне сполучення типів управління, що забезпечують ефективну діяльність АТ. Принцип оптимальності полягає в становленні ефективного управління власністю в АТ шляхом досягнення взаємовигідного балансу інтересів акціонерів і менеджерів.

Рис. 3. Механізм управління відносинами власності

Оптимальним сполученням типів управління в АТ обґрунтовано: управління процесом формування власності; поточне управління власністю; стратегічне управління власністю; управління опортуністичною поведінкою.

Стосовно перших трьох типів управління АТ в методичному плані розроблені та вдосконалені механізми ефективного управління, обґрунтовано, що четвертий тип - управління опортуністичною поведінкою – тільки потребує ефективного формування механізму управління та його практичного застосування в авіакомпаніях акціонерного типу.

Аналіз механізму управління відносинами власності дозволив виявити різновид відносин, на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Ними є економічні, соціальні, організаційні та правові відносини. Саме вони спонукають і менеджерів, і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю.

Формування механізму управління відносинами власності дозволило виявити основну причину неефективного управління відносинами власності. Це недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів і менеджерів, які впливають на процес продуктивного споживання об’єктів власності і знаходяться відносно них з різних боків.

У органічному зв`язку з управлінням акціонерної власності досліджено процес її економічної реалізації, який охоплює всі стадії відтворювального процесу – виробництво, обмін, розподіл, споживання. Аналіз процесу економічної реалізації акціонерної власності дав можливість відстежити кругообіг коштів через основних учасників корпорації (найманих робітників, менеджерів і власників), а також дозволив виявити найбільш конфліктну стадію реалізації власності – стадію сфери розподілу. Обґрунтовується, що саме несправедливий розподіл доходів від використання власності призводить до зруйнування взаємовигідних відносин між менеджерами та акціонерами, а також між самими акціонерами. Виявлено, що особливе місце в розподільчому механізмі мають такі економічні форми реалізації власності, як заробітна плата найманих робітників і прибуток (дивіденд) акціонерів.

Виявлення сутності процесу економічної реалізації відносин акціонерної власності дозволило відстежити зв'язок між процесом економічної реалізації та присвоєнням доходу. Встановлено, що суб'єктами присвоєння необхідного продукту є наймані працівники, а додаткового продукту власники акціонерного капіталу.

Дослідження випадків опортуністичної поведінки в авіакомпаніях дозволило розробити схему послідовності управління опортуністичною поведінкою в АТ (рис. 4).

Розроблена послідовність управління опортуністичною поведінкою дозволила ідентифікувати випадки опортуністичної поведінки, серед яких: фактори, що визначають контрактну діяльність, неповнота контракту, передумови неповних контрактів. Виявлення випадків опортуністичної поведінки дозволило розробити комплекс заходів щодо обмеження опортуністичної поведінки в авіакомпаніях акціонерного типу.

Виявлення випадків опортуністичної поведінки в АТ сприяло проведенню діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму з боку двох зацікавлених суб'єктів АТ: акціонерів і менеджерів. До основних форм внутріфірмового опортунізму з боку менеджерів віднесено: ухиляння, недбалість, використання службового становища в особистих цілях. А до форм внутріфірмового опортунізму з боку акціонерів: занижена оцінки працівника, великий обсяг робіт, особисті симпатії.

Рис. 4. Послідовність управління опортуністичною поведінкою в АТ

Результатом діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму стала класифікація форм прояву опортунізму вищого менеджменту корпорації;

а) незловмисні форми опортунізму (Non fraud) у вигляді надмірних ризиків, споживання на робочому місці, входження у дорогі довгострокові проекти при негайному розширенні адміністративних ресурсів, тобто апарату та зволіканням з технологічною або структурною адаптацією фірми;

б) зловмисні форми опортунізму (Fraud). До цього типу опортунізму ми пропонуємо віднести “суб'єктивний ризик”, “відбір ризиків”, недбалість, “ухиляння”, “вимагання”, використання службового стану в особистих цілях.

На основі діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму досліджено фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки. Відповідно до впливу на ступінь опортуністичної поведінки, фактори були розподілені на: внутрішні (індивідуально-психологічні) та зовнішні фактори.

Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів дозволило відстежити основні види прояву опортунізму:

1) менеджмент змовляється із частиною акціонерів для того, щоб спільно реалізувати можливості контролю фінансових потоків на шкоду іншим власникам;

2) у колишнього керівництва підприємства є сформовані зв'язки, які допомагають їм сконцентрувати власність у руках;

3) нова управлінська команда внаслідок інформаційних і мережних переваг, може діяти у своїх інтересах;

4) керівники недостатньо рентабельних підприємств прагнуть вивести активи;

5) грошові сурогати.

Завдяки виявленню видів прояву опортуністичної поведінки в авіакомпанії були розроблені методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ: а) адміністративні методи, які ведуть до мінімізації причин для створення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів; б) економічні та організаційні методи ведуть до запобігання поглинання; в) законодавчі та нормативно-правові методи, що необхідні для складання контракту щодо відносин між агентами.

Розробка методів локалізації опортуністичної поведінки сприяла визначенню факторів, що обмежують опортуністичну поведінку: по – перше, це фактор конкуренції на ринку капіталу; по – друге, фактор ринку послуг менеджерів; по – третє, фактор конкуренції між командами менеджерів.

Визначення методів локалізації опортуністичної поведінки, виявлення факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, дозволило запропонувати ряд заходів щодо попередження або мінімізації опортуністичної поведінки в відносинах власності АТ. Ці заходи розподілено на: 1) зовнішні механізми контролю, до яких віднесено: а) ринок готової продукції; б) ринок праці управлінців; в) фондовий ринок; г) ринок поглинань; д) контроль з боку великих кредиторів; є) контроль з боку державних органів; 2) внутрішні механізми контролю управлінців, які характеризуються контролем з боку акціонерів і контролем з боку ради директорів; 3) стимулюючі контракти, які розглянуті як спосіб вирішення проблеми агентських відносин.

На основі визначення методів локалізації опортуністичної поведінки та факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, включаючи заходи щодо попередження опортуністичної поведінки в відносинах власності АТ, був створений механізм мінімізації опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу (рис.5).

Головним принципом мінімізації опортунізму було визначено недопущення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів. Доведено, що, насамперед, закріплення ролі та місця акціонерів і менеджерів є першим і необхідним кроком на шляху до ефективного управління відносинами власності.

Рис. 5. Механізм мінімізації опортуністичної поведінки у відносинах власності

Головна мета формування механізму мінімізації або попередження опортунізму – забезпечити ефективність кожного із етапів контролю опортунізму. Крім того, важливим є найбільш оптимальне використання комбінації усіх етапів механізму для ефективного контролю над проявами опортуністичної поведінки.

Отримані результати щодо формування механізму мінімізації опортуністичної поведінки можуть сприяти ефективному управлінню відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі на основі дослідження теоретичних питань відносин власності в авіакомпанії акціонерного типу вирішено наукове завдання - створення моделі механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, що має важливе значення для забезпечення сталого розвитку авіакомпанії. Основними результатами дослідження є:

1. Проаналізовано економічну сутність поняття “власність”. Виявлено, що власністю є єдність відносин належності, володіння, розпорядження і користування об`єктами власності. Саме тому відносини власності – це відносини між людьми, що виникають у процесі їх спільної діяльності, в межах певних видів та форм власності на засоби виробництва та інші об`єкти, і у своїй сукупності в юридичному виявленні представляють визначені набори прав (“пучки” прав).

2. Досліджено поняття „пучків” власності. На цій основі виявлено, що право власності, як право конкретних суб'єктів на визначені об'єкти (майно), зводиться до наступних повноважень:

1) право приналежності – закріплення у певній юридичній формі право володіти, розпоряджатися та користуватися тим чи іншим об`єктом власності певним суб`єктом.

2) право володіння – надана законом можливість реального володіння, тобто розпорядження та користування об`єктом власності.

3) право користування – заснована на законі можливість продуктивного споживання об`єктів власності, витягу з них корисних властивостей і/чи одержання від них доходів.

4) право розпорядження майном – надана законом власнику можливість за своїм розсудом і в своїх інтересах вчиняти дії з об`єктами власності.

Висновком дослідження характеристик повноважень є те, що вони тісно взаємозалежні і лише в комплексі складають економічний та юридичний зміст власності.

3. Запропоновано метод формування оптимального набору: “суб`єкт власності – об`єкт власності – права власності” шляхом створення оптимальної матриці власності: “суб'єкт - об'єкт – права” ( методом перебору), завдяки якому було створено таблицю із трьох матриць з оптимальними наборами прав.

4. Дослідження процесу економічної реалізації акціонерної власності дало можливість відстежити кругообіг коштів через основних суб`єктів корпорації (найманих робітників, менеджерів і власників), а також дозволило виявити найбільш конфліктну стадію реалізації власності – стадію сфери розподілу. Виявлення сутності процесу економічної реалізації відносин акціонерної власності дозволило відстежити зв'язок між процесом економічної реалізації та присвоєнням доходу. Встановлено, що суб'єктами присвоєння необхідного продукту є наймані працівники, а додаткового продукту власники акціонерного капіталу.

5. Розроблення послідовності управління опортуністичною поведінкою дало змогу відстежити прояви опортуністичної поведінки менеджерів та стало основою створення механізму попередження опортуністичної поведінки в АТ.

6. Розроблено методику ідентифікації випадків опортуністичної поведінки, яка дозволила визначити випадки опортуністичної поведінки, а також фактори, що визначають контрактну діяльність, неповноту контракту, передумови неповних контрактів. Визначення випадків опортуністичної поведінки дозволило розробити комплекс заходів щодо обмеження опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу.

7. До основних форм внутріфірмового опортунізму з боку менеджерів віднесено: ухиляння, недбалість, використання службового становища в особистих цілях. А до форм внутріфірмового опортунізму з боку акціонерів: занижена оцінка працівника, великий обсяг робіт, особисті симпатії. Результатом діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму стало виявлення класифікації форм прояву опортунізму вищого менеджменту корпорації: незловмисні форми опортунізму (Non fraud); зловмисні форми опортунізму (Fraud).

8. Виявлено фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки. Відповідно до впливу на ступінь опортуністичної поведінки, фактори були розподілені на: внутрішні (індивідуально-психологічні) та зовнішні фактори. Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів дозволило відстежити основні види прояву опортунізму: 1) менеджмент змовляється із частиною акціонерів для того, щоб спільно реалізувати можливості контролю фінансових потоків на шкоду іншим власникам; 2) у колишнього керівництва підприємства є сформовані зв'язки, які допомагають їм сконцентрувати власність на свою користь; 3) нова управлінська команда внаслідок інформаційних і мережевих переваг може діяти у своїх інтересах; 4) керівники недостатньо рентабельних підприємств прагнуть вивести активи; 5) грошові сурогати.

9. Розроблено методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ: а) адміністративні методи, які ведуть до мінімізації причин для створення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів; б) економічні й організаційні методи ведуть до запобігання поглинання; в) законодавчі й нормативно – правові методи необхідні для складання контракту щодо відносин. Методи локалізації опортуністичної поведінки дозволили визначити фактори, що обмежують опортуністичну поведінку.

10. Визначено фактори, що обмежують опортуністичну поведінку. По – перше, це фактори конкуренції на ринку капіталу; по – друге, фактори ринку послуг менеджерів; по – третє, фактори конкуренції між командами менеджерів. Визначення факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, дозволило запропонувати ряд заходів щодо попередження опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ. Заходи розподілено на: 1) зовнішні механізми контролю; 2) внутрішні механізми контролю управлінців; 3) стимулюючі контракти.

11. На основі визначення методів локалізації опортуністичної поведінки та факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, включаючи заходи щодо її попередження у відносинах власності АТ, розроблено механізм мінімізації опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу. Головним принципом мінімізації опортунізму визначено недопущення конфлікту, оскільки, основою опортунізму є конфлікт інтересів.

12. Створено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу шляхом включення основних складових оптимального сполучення типів управління, характерних для ефективної діяльності АТ. Механізм управління відносинами власності дозволив виявити різновид відносин, на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Це економічні, соціальні, організаційні та правові відносини. Всі виявленні відносини спонукають і менеджерів, і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю. Розробка механізму управління відносинами власності дала змогу виявити основну причину неефективного управління відносинами власності. Це недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів і менеджерів, які впливають на процес продуктивного споживання об’єктів власності і знаходяться відносно них з різних боків.

Доведено, що, насамперед, закріплення ролі та місця акціонерів і менеджерів є першим і необхідним кроком на шляху до ефективного управління відносинами власності.

Список Опублікованих праць за темою дисертації

Фахові видання:

1. Береза Ю.В., Матвєєв В.В. Вплив опортуністичної поведінки вищого менеджменту корпорації на результати її господарської діяльності // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Збірник наукових праць: Випуск 10.- Київ: НАУ, 2003.- С. 55- 64, 10 д.а.

2. Береза Ю.В., Матвєєв В.В. Проблеми взаємовідносин власників засобів виробництва з менеджерами // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Збірник наукових праць: Випуск 10.- Київ: НАУ, 2003.- С. 140-149, 10 д.а.

3. Береза Ю.В. Основні шляхи формування корпорацій // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць: Випуск 12.- К.: НАУ, 2005.- С. 117-122, 6 д.а.

4. Береза Ю.В. Акціонерні товариства – як основна форма організації сучасних великих підприємств і організацій // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць: Випуск 15.- К.: НАУ, 2006.- С. 28-33, 6 д.а.

5. Береза Ю.В. Інвестиції – як інструмент залучення нових власників // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць: Випуск 18.- К.: НАУ, 2006.- С. 25-29, 5 д.а.

6. Суммар Ю.В. Методичні підходи до виявлення проблеми неповних

контрактів – як фактор виникнення опортунізму // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць: Випуск 19.- К.: НАУ, 2006.- С.156-161, 6 д.а.

7. Суммар Ю.В. Методичні підходи до виявлення основних механізмів обмеження опортунізму управлінців. Інститут економіки та менеджменту: електронне наукове фахове видання. – 2007, 6 д.а.

Матеріали наукових конференцій

1. Береза Ю.В. Інвестиції – як інструмент залучення нових власників //

VII Міжнародна науково-практична конференція “Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики” (м. Київ, 2005 р.).

2. Суммар Ю.В. Методичні підходи до виявлення проблеми неповних

контрактів – як фактор виникнення опортунізму // VI Міжнародна науково-практична конференція “Маркетинг та логістика в системі менеджменту”

(м. Львів, 2006 р.).

3. Береза Ю.В. Определение звеньев менеджеров в иерархической пирамиде управления корпорацией // VI Міжнародна науково-технічна конференція “АВІА 2004” (м. Київ 2004 р.).

Анотація

Суммар Ю.В. “Механізм управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка авіаційного транспорту). – Національний авіаційний університет, Київ, 2007.

Актуальність роботи обумовлена необхідністю створення моделі механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і методичних положень щодо управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного товариства. З цією метою була розроблена система управління опортуністичною поведінкою менеджера, в якій можна чітко ідентифікувати основну причину неефективного управління власністю - недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів та менеджерів, які так чи інакше впливають на процес продуктивного споживання об’єктів власності і знаходяться відносно неї в різних положеннях. Запропоновано схему механізму економічної реалізації відносин власності.

Для створення загальної моделі механізму управління відносинами власності запропоновано методику ідентифікації випадків опортуністичної поведінки менеджерів, яка дає змогу виявити опортуністичні прояви з боку менеджерів. Виявлення трансакційних витрат залежно від форм прояву опортунізму в відносинах власності дало можливість проаналізувати фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки менеджера у відносинах власності АТ. Розроблено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, що дозволяє дослідити відносини між об`єктами власності та на базі цього механізму дало можливість створити розгорнутий механізм управління відносинами власності, в межах якого створюються економічні, соціальні, організаційні та правові відносини, які спонукають менеджерів і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю, і на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Розроблено методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ, що є основою визначення факторів, які обмежують опортуністичну поведінку у відносинах власності. Запропоновано механізм попередження опортуністичної поведінки у відносинах власності, який дає можливість визначити головний принцип мінімізації опортунізму - недопущення конфлікту, оскільки, основою опортунізму є конфлікт інтересів.

Ключові слова: акціонерна власність, власність, акціонерне товариство, авіакомпанія, акціонери, менеджери, опортунізм.

АННОТАЦИЯ

Суммар Ю. В. “Механизм управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа”. – Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика авиационного транспорта). - Национальный авиационный университет, Киев, 2007.

Актуальность работы обусловлена необходимостью создания модели механизма управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических положений относительно управления отношениями собственности в авиакомпании акционерного типа. С учетом теоретических и методических положений, относительно управления отношениями собственности, была исследована