ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Височин Максим Юрійович

УДК 911.3 : 314.7 (477)

СУСПІЛЬНО – ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІГРАЦІЇ В

РЕГІОНАЛЬНІЙ СОЦІОГЕОСИСТЕМІ

(на прикладі Харківської області)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Чернівці – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціально-економічної географії і регіонознавства геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор географічних наук, доцент

Нємець Людмила Миколаївна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства.

Офіційні опоненти: | доктор географічних наук, професор

Джаман Василь Олексійович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри географії України, картографії та геоінформатики;

кандидат географічних наук, доцент

Мезенцева Наталія Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної та соціальної географії

Захист відбудеться 03.10.2007 р. о 11годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2; географічний факультет, ауд. 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий 31.08.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук, доцент |

М.В. Дутчак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Невідривно від процесу державотворення незалежної України відбуваються процеси, природа яких ще й досі остаточно не досліджена. Одним з таких соціально-економічних процесів є міграція населення. Комплексність, багатовимірність та багатофакторність цього явища з кожним новим дослідженням призводить до поглиблення знань про нього.

Вивчення характеристик просторової організації міграційного процесу, взаємозалежності від територіальної неоднорідності протікання демографічних і соціально-економічних процесів є більш важливим у рамках локальних досліджень на рівні областей та адміністративних районів і вимагає міждисциплінарного підходу. Такі дослідження потребують комплексного використання теоретико-методологічного та методичного апарату сучасної суспільної географії. Вони не тільки розширюють уявлення про міграцію як процес, а й формують інформаційну базу для вирішення проблем регіонального розвитку, закладають основи в сфері управління міграціями, що створює передумови для моделювання та прогнозування подальшого соціально-економічного розвитку.

Сучасні соціальні процеси в Україні є досить складними, носять дуже непростий характер, мають давнє історико-географічне коріння. На пострадянському просторі міграція як соціальне явище проявляється через зміну напрямів, інтенсивності та об’ємів міграційних потоків. Особливо це стосується регіонів, які після розпаду Радянського Союзу з внутрішніх територій держави перейшли в статус прикордонних. Саме до таких територій саме і відноситься Харківська область.

Потреба в регіональних дослідженнях стаціонарної міграції формується при недостатній повноті інформації, недосконалості законодавчої бази, потребує контролю та управління цими процесами на загальнодержавному та регіональному рівнях. Регіональний рівень є дуже важливим, бо міграційні процеси безпосередньо впливають на розвиток соціально-економічної ситуації, виникнення соціальних негараздів тощо.

Варто зазначити, що міграція як соціальне явище здебільшого вивчається в Україні вузькоспеціалізовано, особливо соціологами, економістами та правознавцями. Дані, отримані в ході подібних обстежень, краще інтерпретуються, але не дають системного розуміння міграційного процесу. В результаті інтеграційних процесів, направлених на входження України до європейської спільноти, соціально-економічні дослідження міграцій географічного характеру більше спрямовані на західноукраїнське прикордоння та столичний регіон.

На сьогодні досить повно досліджені загальні причини, характер і масштаби міграцій першої половини 90-х рр. в Україні. У той же час дослідження міграційних процесів у нових прикордонних територіях тільки починаються і мають проводитися саме з точки зору суспільної географії. Подібні дослідження в Харківській області не проводились, а наявні наукові публікації є недостатніми і вузькоспеціалізованими. Це й визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи, що виконується в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за темою “Комунікативні механізми соціальної і етнополітичної консолідації українського суспільства” (№ ДР 0106U002231), а також пов’язана з науковою тематикою кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства, яка проводить суспільно-географічні дослідження науково-теоретичних та прикладних проблем Харківського регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз особливостей, структури та наукове обґрунтування закономірностей територіальної і часової диференціації стаціонарних міграційних процесів Харківської області.

Відповідно до мети наукового дослідження були поставлені основні завдання:

- провести аналіз попередніх досліджень і обґрунтувати теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження стаціонарних міграцій на регіональному рівні;

- визначити просторову ієрархію і функції міграційної системи як однієї з підсистем соціогеосистеми;

- запропонувати модель субрегіональної міграційної системи з метою пояснення механізму дії міграційних процесів на обласному рівні;

- розглянути основні передумови формування сучасної міграційної ситуації в регіоні і виявити фактори, що впливають на територіальну неоднорідність стаціонарних міграційних процесів;

- виявити особливості, умови, фактори і закономірності формування міграційної активності населення регіону;

- провести групування й типізацію адміністративних районів Харківської області за особливостями стаціонарних міграційних процесів.

Об'єкт дослідження – міграційні процеси в регіональній соціогеосистемі.

Предмет дослідження – особливості та закономірності територіальної й часової диференціації стаціонарних міграційних процесів Харківської області.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є геосистемний підхід та концептуальні положення, що використовуються в суспільній географії при дослідженні міграцій. У роботі застосовувалися загальнонаукові методи: порівняння, узагальнення, абстрагування, синтезу та аналізу, індукції та дедукції, спостереження, системний; конкретно-наукові методи: математико-статистичний, ретроспективного аналізу, картографічний, анкетування, багатофакторної кореляції, групування і типологізації географічних об’єктів, моделювання географічних систем. У роботі використано комп'ютерні методи обробки й візуалізації результатів дослідження за допомогою програмних пакетів Mіcrosoft Offіce, MapInfo, S-PLUS 2000 та ОСА.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження слугували праці вітчизняних та зарубіжних економіко- та соціогеографів, демографів, економістів та соціологів Е.Б. Алаєва, М.М. Баранського, Д.І. Валентєя, А.Г. Вишневського, А.П. Голікова, М.Б. Денисенка, В.О. Джамана, А.І. Доценка, Я.І. Жупанського, А.Ф. Загробської, Ж.А. Зайончківської, Т.І. Заславської, О.В. Заставецької, Ф.Д. Заставного, С.І. Іщука, С.О. Ковальова, Ю.В. Корчак-Чепурківського, Е.М. Лібанової, О.А. Малиновської, В.М. Моїсеєнка, Л.М. Нємець, К.А. Нємця, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчука, В.І. Перевєдєнцева, М.Д. Пістуна, О.В. Позняка, С.І. Пирожкова, А.В. Степаненка, І.М. Прибиткової, Л.Л. Рибаковського, В.П. Руденка, Л.Г. Руденка, О.Г. Топчієва, О.У. Хомри, Б.С. Хорева, В.М. Чапека, О.І. Шаблія та інших.

Теоретична цінність отриманих результатів полягає в поглибленні наукових основ суспільної географії, розши-ренні предмета її дослідження і розвитку понятійно-термінологічного апарату.

При виконанні дослідження були використані матеріали Державного комітету статистики України, відділу демографічної статистики та перепису населення Харківського обласного управління статистики, відділу у справах національностей і міграцій Харківської обласної державної адміністрації, численні наукові праці та матеріали особистих досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в удосконалені та поглибленні теоретико-методичного апарату суспільної географії стосовно досліджень стаціонарних міграцій населення, а саме:

вперше:

- розроблено просторово-ієрархічну структуру міграційної системи і обґрунтовано виділення кожного з її рівнів;

- запропоновано модель субрегіональної міграційної системи;

- розроблено серію картографічних моделей, що відображають інтенсивність та об’єми стаціонарних міграційних потоків сільського і міського населення адміністративних районів Харківської області за період з 2001 по 2005 рр.;

- проведено групування адміністративних районів Харківської області за особливостями міграційної ситуації;

удосконалено:

- поняття „міграція” та „стаціонарна міграція” як концептуальні положення регіонального дослідження;

- обґрунтовано і уточнено з погляду суспільної географії поняття „міграційна система”, що розглядається як складова соціогеосистеми;

- здійснено суспільно-географічний аналіз міграційної ситуації в Харківській області, виявлено основні етапи розвитку та закономірності міжнародних, внутрішньорегіональних та міжрегіональних стаціонарних міграційних потоків сільського та міського населення регіону;

- виділення основних історико-географічних етапів заселення та освоєння досліджуваної території;

одержало подальший розвиток:

- уточнення критеріїв та характеристик визначення міграції як процесу;

- сутність поняття „субрегіональна (обласна) система розселення населення”, що дозволило поглибити соціально-географічні аспекти його дослідження;

- застосування (комбінування) методів багатовимірного аналізу та соціологічного анкетування при дослідженні міграції (для виділення однорідних груп регіонів Харківської області та груп факторів, що впливають на міграцію).

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в удосконаленні понятійно-термінологічного апарату суспільної географії та методики дослідження стаціонарних міграцій на обласному рівні.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в можливості застосування її методики для проведення аналогічних досліджень в інших регіонах України. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані державними органами управління щодо удосконалення стратегічних програм соціально-економічного розвитку Харківського регіону, формування регіональної міграційної політики.

Теоретичні положення, конкретні методики і матеріали дисертаційного дослідження вже використовуються в навчальному процесі на геолого-географічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, зокрема в курсах „Географія міграцій населення”, „Міграційні процеси в Україні”, „Географія населення з основами демографії”, „Регіонознавство”.

Особистий внесок здобувача полягає у зборі, опрацюванні зібраних матеріалів, складанні таблиць, рисунків, графіків і картосхем, що характеризують міграційні процеси; виявленні особливостей динаміки стаціонарних міграцій; аналізі їхньої компонентної структури; здійсненні економіко-географічної характеристики загального, внутрішньорегіонального, міжрегіонального і міждержавного стаціонарного механічного руху та аналізу їхнього впливу на формування населення і трудових ресурсів регіону.

Здобутком автора є розробка, проведення та аналіз соціологічного обстеження з метою виявлення міграційних намірів студентів-випускників вищих навчальних закладів Харківської області, що проводилося в рамках трирічної Міжнародної програми семінарів для викладачів вузів країн СНД з проблем міграції населення, за підтримки Інституту „Открытое Общество” (Угорщина).

Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій розроблено теоретичні та прикладні проблеми територіального аналізу міграційних процесів у регіональній соціогеосистемі (на прикладі Харківської області). Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 18 наукових статтях і тезах, доповідях на наукових конференціях, з яких 6 опубліковано у фахових виданнях. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень, викладені у дисертації, були оприлюднені на конференціях національного та міжнародного рівнів: Міжнародних науково-практичних конференціях “Регіон: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2004, 2006 та 2007 рр.); Міжнародних науково–практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих науковців “Регіон: суспільно-географічні аспекти” (м. Харків, 2005 та 2006 рр.); V Міжнародній науково-практичній конференції “Этнодемографические процессы в Казахстане и сопредельных территориях” (м. Усть-Каменогорськ, Республіка Казахстан, 2003 р.); ІХ з’їзді Українського географічного товариства (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (м. Херсон, 2005 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю утворення кафедри географії “Стан та проблеми соціально-економічного середовища регіонів України та суміжних країн” (м. Луганськ, 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 18 статтях (7 у співавторстві) загальним обсягом близько 5,2 д.а., з яких 3,8 д.а. належать особисто автору, в тому числі 6 публікацій обсягом близько 2,6 д.а. опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку ВАК.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань), 6 додатків на 101 сторінці. Загальний обсяг становить 276 сторінок. Основна частина викладена на 155 сторінках. Робота містить 23 таблиці (16 у додатках), ілюстрована 57 рисунками (18 у додатках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення міграційних процесів населення” розглядаються науково-теоретичні аспекти дослідження міграційних процесів, методи аналізу стаціонарних міграцій, висвітлюються різні підходи до їх розуміння. Проведено аналіз попередніх досліджень українських та російських учених з міграції населення.

На основі теоретико-методологічного аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних учених автором виділено концептуальні положення даної дисертаційної роботи:

1. Дослідження міграційних процесів – один з найактуальніших та перспективних напрямків суспільної географії.

2. Суспільній географії в системі наукових знань про міграцію належить чільне місце. Важливим завданням суспільної географії є дослідження просторової складової міграційного процесу з використанням міждисциплінарного підходу.

3. Міграція, виступаючи об’єктом регіональних досліджень, може розглядатися з двох позицій - як процес і як система.

Міграція як процес - сукупність просторових переміщень населення, які супроводжуються перетинаннями державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць будь-якої країни, ведуть до постійної або тимчасової зміни місця проживання і результатом яких є територіальний перерозподіл населення. Міграційний процес складається з трьох стадій: міграційної мобільності, переміщення та адаптації мігрантів.

Міграція як система - складна, відкрита, динамічна і саморегульована підсистема соціогеосистеми – сукупність умов, факторів та ресурсів, об’єднаних потоками інформації, речовини та енергії, що спрямовані на територіальний перерозподіл населення (це основна геофункція системи).

Основним елементом такої системи, а це залежить від її ієрархії і концептуального підходу при її дослідженні (макро- і мікрорівні), є мігрант (людина або сім’я), міграційна когорта (група мігрантів, що поєднані спільним періодом прибуття (вибуття) на дану територію), міграційний потік (загальна кількість мігрантів, що перемістилася за певний міграційний інтервал – період часу, в рамках якого враховуються переміщення).

Для міграційної системи (МС) будь-якого рівня характерний ряд функцій: прискорююча (забезпечення того або іншого рівня просторової рухливості, що проявляється як у зміні складу населення різних районів, так і в розширенні числа місць проживання окремих громадян, а також зміні соціально-психологічних характеристик населення, розширенні кругозору і розвитку індивідуума), селективна (суть якої в тому, що нерівномірна участь у міграції різних соціально-демографічних груп веде до зміни якісного складу населення різних територій), перерозподільна та економічна (пов’язані з розподілом продуктивних сил між окремими територіями країни, у тому числі між природними зонами, районами, різними типами сільських і міських поселень, забезпеченням трудовими ресурсами господарств країн і регіонів, приведенням до відповідності попиту та пропозиції в робочій силі).

За впливом на систему виділяються фактори: постійно діючі, тимчасово діючі, швидкозмінні. За механізмом дії – ті, що стимулюють притік й ті, що стимулюють відтік населення.

У географічному просторі система поділяється на ієрархічні рівні (рис. 1).

Рис. 1. Просторова ієрархічність міграційних систем

4. В дисертаційному досліджені розглядаються лише питання, які стосуються добровільних стаціонарних довгострокових міграцій - переміщення населення з тривалістю проживання на новому місті строком понад один рік.

Функціонування міграційної системи тісно пов’язане з системою розселення населення. Просторово-ієрархічна структура останньої розроблена В.О. Джаманом (2003).

Під локальною системою розглядають сукупність переміщень і суспільних відносин населення в межах окремих низових адміністративних районів та агломерацій. Вона відрізняється від інших рівнів системи переважанням тимчасових переміщень (у першу чергу маятникових) над стаціонарними.

Субрегіональна (обласна) міграційна система функціонує в рамках обласної системи розселення, яка в свою чергу відповідає територіям адміністративних областей і характеризується меншими розмірами контактної території, зменшенням щоденних контактів активного населення.

Регіональна міграційна система може об’єднувати декілька адміністративних областей і функціонувати в рамках окремих міграційних районів. На відміну від локальної, відрізняється своїми масштабами, що унеможливлюють щоденні переміщення і контакти активного населення.

Національна (загальнодержавна) МС за своєю структурою складається з ряду регіональних МС. Національні МС у сукупності утворюють єдину глобальну міграційну систему.

Для визначення важелів регулювання та прогнозування розвитку системи потрібно визначити аспекти її функціонування і систему факторів, що на неї впливають. Це можна зробити на прикладі невеликої за територіальним охопленням системи, наприклад, субрегіональної (обласної) міграційної системи (рис. 2).

* АТО - адміністративно-територіальна одиниця (у даному випадку – область)

Рис. 2. Модель субрегіональної міграційної системи

5. Методика дослідження стаціонарних міграцій на обласному рівні передбачає використання суспільно-географічних, математико-статистичних та соціологічних методів. Таке комбінування методів зумовлено складністю самого об’єкту дослідження.

Для глибокого аналізу міграції населення в дослідженні використані відносні розрахункові показники потужності, інтенсивності та результативності міграції. Показники потужності відображають масштаби й потужність міграції і представлені коефіцієнтами сальдо міг-рації (Км) і міграційного обігу (К0). Показники інтенсивності міграції охоплюють коефі-цієнти прибуття (Кп) і вибуття (Кв), які дозволяють оцінити рівень рухливості населення конкретної території, в тому числі і в динаміці. Важливим показником міграційних про-цесів є показник результативності міграції, що представлений коефіцієнтом ефективності міграції (Ке).

У другому розділі “Суспільно-географічні передумови формування сучасної міграційної ситуації в Харківській області” проведено аналіз чинників, що впливають на формування та перебіг стаціонарних міграцій в досліджуваному регіоні.

Рівнинний рельєф, помірно-континентальний клімат і вигідне транспортно-географічне положення території Харківської області мають великий вплив на формування сучасної мережі поселень і системи розселення, соціально-економічний розвиток регіону.

Історико-географічні передумови. Первісне заселення в межах сучасної території Харківщини було базою для подальшого освоєння регіону. Відбувалося формування первинної системи поселень, основними рисами якого є заселення території уздовж водних артерій (Сіверський Донець, Уди, Лопань, Харків, Мож). При цьому корінне населення формується зі сторонніх народів Середньої Азії, Приуралля й Зауралля, Південної Європи, Скандинавії. На цьому етапі еволюцію типів поселень можна схематично показати так: "стоянки первісних людей селища городища найдавніші міста". А в розташуванні поселень осілого населення величезну роль відіграє сполучення на невеликій території кількох природних ландшафтів. Обов'язковою умовою є наявність однієї великої ріки або місця злиття двох річок, заплави або надзаплавної тераси й лісового масиву, стрімчастої берегової ділянки. Поселення хліборобів розташовувалися на заплавних ділянках уздовж рік з найбільш родючими ґрунтами в лісостеповій і степовій природних зонах. Поселення скотарів розміщувалися на степових ділянках біля джерел води. Пізніші поселення, що здійснювали оборонну й торговельну функції, були центрами розвитку ремесел і кустарного виробництва. Вони розташовувались уздовж транспортних шляхів на правих стрімчастих берегах великих рік.

Формування сучасної системи розселення відбувалося протягом чотирьох століть впродовж семи основних історичних етапів. Інтенсивне заселення Харківщини пов’язано з масовими міграціями на перших двох історичних етапах (кінець XVІ – друга половина XVІІІ ст.). Третій етап (1700 – 1765 рр.) пов'язаний з формування системи розселення слобожан. Четвертий етап (70-і рр. XVІІІ ст. – 1861 р.). – період корінних адміністративних реформ, формування перших територіально-адміністративних одиниць і початкових форм промислового виробництва. Впродовж п’ятого етапу (1861-1917 рр.) була проведена селянська реформа, відбувся розквіт промислового виробництва і зародження залізничної транспортної системи Харківщини. Шостий етап (1917-1991 рр.) характеризується цілим рядом адміністративно-територіальних перетворень і реформ, кардинальною зміною форм власності, переходом від приватно-поміщицької до державної і колективної, у результаті становлення комунізму – нової суспільно-економічної формації. На сьомому етапі (з 1991 р.) формування сучасної системи розселення знаходиться під впливом трансформації адміністративно-планової економіки.

Формування сучасної міграційної ситуації в Харківській області знаходиться під впливом багатьох соціально-економічних факторів та їх складових, а саме: демографічної кризи, відносно високим рівнем розвитку промисловості, сільського господарства та невиробничої сфери, високою урбанізованістю території. Серед складових визначальну роль відіграє: попит на робочу силу та рівень безробіття, рівень забезпеченості населення соціальними благами.

У третьому розділі “Міграційна ситуація в Харківській області” подана детальна характеристика демографічних та соціально-економічних елементів структури міграційних процесів; просторово-часові характеристики міждержавних, міжрегіональних та внутрішньо регіональних стаціонарних міграцій; групування адміністративних районів Харківської області за об’ємами, інтенсивністю та результативністю стаціонарних міграцій серед сільського і міського населення.

В рамках досліджуваного періоду (1991-2005 рр.) виділено три основних етапи, які відрізняються структурою, напрямами та інтенсивністю стаціонарних міграцій. На першому етапі (1991-1992 рр.) ці зміни в регіоні проявилися різким збільшенням потоків мігрантів з інших регіонів колишнього СРСР (до 27,4 тис. іммігрантів у 1991 р.), високою інтенсивністю міжрегіональних та внутрішньорегіональних переміщень населення. У міжрегіональних переміщеннях прийняло участь близько 1,2% всього населення області, а у внутрішньорегіональних – 1,8%, вибуло за межі України – 1,4%. В цілому етап характеризується позитивним механічним приростом, в першу чергу, за рахунок повернення українців на батьківщину і помітним перевищенням прибуття над вибуттям по всім напрямкам міграції (крім міжрегіональних міграцій у 1992 р.).

Протягом другого етапу (1993-2000 рр.) міграційну ситуацію в області визначали події, які пов’язані з економічною кризою та депопуляцією населення, в результаті чого рівень смертності перевищив рівнем народжуваності в країні. Особливо гостро ці процеси проявилися у 1994, 1996 та 1998 роках. Тому цей етап характеризується:

· високим рівнем міжнародної еміграції з піком у 1994 р. (за 1993-1998 рр. емігрувало за кордон майже 3,45% від всього населення області;

· незначним позитивним рівнем сальдо міжрегіональної міграції (крім 1993 р., коли спостерігалося незначне від’ємне сальдо до -0,18 тис. чол.) балансуючий між 2-3 тисячами і нульовою відміткою;

· від’ємним загальним сальдо (-11,0 тис. осіб у 1994 р.);

· стрибкоподібним проявом внутрішніх переміщень населення середньої інтенсивності з мінімальними значеннями в наступних роках після критичних;

· у період з 1993 по 1995 рр. тенденцією до різкого зниження міжнародної міграції та переважання в області об’ємів міжрегіональної міграції.

Третій етап (2001-2005 рр.) охоплює післяпереписний період і характеризується:

· стабільним позитивним сальдо міграції (до 5,65 тис. осіб у 2004 році);

· вперше за останні 15 років, поліпшенням демографічної ситуації в Харківському регіоні, завдяки збільшенню кількості іммігрантів з інших регіонів України. На даному етапі відновлення населення відбувається все ще не за рахунок природного, а за рахунок механічного приросту;

· помітним зменшенням іммігрантів з інших країн, хоча протягом всього періоду (крім 2005 р., по результатам якого закордонна еміграція перевищила імміграцію на 0,79 тис. осіб) зберігалися від’ємні показники сальдо. Таким чином за 2001-2005 рр. з Харківської області виїхало за кордон 22,7 тис. осіб (цікаво порівняти з попереднім періодом, наприклад, тільки за 1994 р. емігрувало закордон близько 23,7 тис. осіб);

· стабільним ростом потоку іммігрантів з інших областей України, про що свідчить збільшення коефіцієнту прибуття (Кп), особливо у 2004 р. до 7,59 ‰ по зрівнянню з 1999 р., коли він становив 5,66 ‰;

· збільшенням об’єм внутрішньорегіональних переміщень населення (до 73,66 тис. осіб у 2004 р.);

· переважанням у 2005 р., як і у 1991 р., прибуття населення над вибуттям по всім основним напрямкам міграції.

В свою чергу, сучасні міграційні тенденції сформувалися внаслідок попередніх історичних подій і є віддзеркаленням реальної соціально-економічної ситуації в регіоні.

Визначальну роль в системі стаціонарних міграційних потоків області відіграють внутрішньорегіональні та міжрегіональні міграції, що складають, відповідно, 50% і 30% від загальних об’ємів переміщень населення.

В результаті просторово-часового аналізу внутрішньорегіональних міграцій міського і сільського населення області можна досить чітко виділити два вузлові центри притягання населення. Перший розміщений на півночі області і включає м. Харків, Харківський і Дергачівський райони. Другий розташований на південному заході-заході, його утворюють Коломацький, Красноградський і Кегичівський райони. Решта районів Харківської області виступають донорами мігрантів. При цьому виділити вузлові центри виштовхування населення досить складно.

Міжрегіональні міграції. За 2001-2005 рр. найбільш привабливими для населення Харківської області були сусідні області (Донецька, Луганська, Полтавська та Дніпропетровська). Це регіони України, у зв’язках з якими спостерігалося максимальне позитивне сальдо.

Найменш привабливими є Тернопільська, Чернівецька та Івано-Франківська області. Хоча сальдо й позитивне, але має найменші значення. Регіонами-реципієнтами незмінно залишаються м. Київ та Київська область. Періодично спостерігається незначний відтік населення до м. Севастополь.

Харківська область приваблювала й приваблює мігрантів з усіх сусідніх областей (Донецької, Луганської, Полтавської та Сумської) та АР Крим. Незначними міграційні зв’язки залишаються з територіально віддаленими Закарпатською, Тернопільською, Чернівецькою, Івано-Франківською, Волинською та Рівненською областями.

Питома вага міждержавної міграції у загальній міграційній ситуації Харківської області за період з 1991 по 2005 рр. становить 19,68%. Серед країн СНД та Балтії найбільші за об’ємом еміграційні зв’язки спостерігаються з Російської Федерацією та Білоруссю (у 2005 р. 88% та 6,94% відповідно усіх вибулих з Харківської області до країн близького зарубіжжя). Найбільші імміграційні потоки - з Російської Федерації, Грузії, Вірменії та Азербайджану (у 2005 р. 60,1%, 8,22%, 5,5% та 5,4% відповідно усіх прибулих до Харківської області з країн близького зарубіжжя). Окремо виділяються країни-донори як Таджикистан, Киргизстан, Латвія.

Серед країн далекого зарубіжжя, які обирають мігранти Харківщини для переселення на постійне місце проживання або повернення на батьківщину, чітко виділяються Німеччина, Канада, США, Ізраїль, Китай, Сирія, Марокко. Імміграція з країн далекого зарубіжжя до Харківської області має незначні обсяги. Позитивне сальдо спостерігається з Китаєм, В’єтнамом, Індією, Іраном, Ліваном, Сирією, Туреччиною, Марокко та іншими азійськими і африканськими країнами.

Статево-вікова структура та рівень освіти мігрантів у Харківській області характеризується певними закономірностями і в значній мірі залежить від статево-вікової структури всього наявного населення області.

У структурі емігрантів Харківської області переважають жінки (54,82%), найбільша кількість з яких мають повну середню (52%), середню спеціальну освіту (21%), повну вищу (16%) освіту. Серед більшості чоловіків-емігрантів 53% мають повну середню, 20% - повну вищу, 18% - середню спеціальну освіту.

У структурі іммігрантів Харківської області переважають жінки 54,64%, найбільша кількість з яких мають повну середню (39%), повну вищу (29%), середню спеціальну (21%) освіту. В освітній структурі іммігрантів-чоловіків дещо інша ситуація: 53% мають повну середню освіту, 20% - середню спеціальну освіту, 18% - повну вищу.

Найбільш міграційно активною є вікова група населення від 15 до 35 років.

Шлюбний стан мігрантів. Із загальної кількості мігрантів, прибулих за період 2001-2005 рр. в Харківську область, 39% чоловіків та 36% жінок перебувають у шлюбі, за абсолютними показниками переважають жінки (51 тис. проти 46 тис.). Із загальної кількості вибулих у шлюбі перебувають 43% чоловіків і 40% жінок. За абсолютними показниками серед вибулих переважають жінки, що знаходяться у шлюбі (52 тис. проти 46 тис.). Загальне сальдо складає -1380 осіб. Така ситуація не сприяє покращанню демографічної ситуації регіону в плані підвищення народжуваності, оскільки потенційні та фактичні батьки, особливо майбутні матері, більше емігрують із Харківської області, ніж іммігрують.

Національний склад мігрантів. У національно-етнічній структурі всіх напрямів міграції (внутрішньорегіональної, міжрегіональної, міждержавної) Харківської області наявним є переважання українців (83% серед прибулих та 78% серед вибулих) та росіян (14% серед прибулих та 16% серед вибулих). Серед представників інших національностей найбільш активну участь у міграціях беруть участь євреї, вірмени, білоруси, азербайджанці та грузини.

До основних причин міграції населення Харківської області, що визначають структуру мігрантів, відносяться: родинні обставини та як різновид даної причини – переїзд дітей разом з батьками, зміна місця роботи та навчання. Крім того, важливими причинами є: лікування, опікунство (догляд за хворими), несприятлива екологічна ситуація (наслідки аварії на ЧАЕС), репатріація тощо.

Групування адміністративних районів Харківської області за просторовими особливостями міграційного руху населення проводилося на основі розрахованих значень відносних показників Км, Ко та Ке. Результати представлені у табл. 1 і рис. 3, 4, 5.

Основною характеристикою групи районів-донорів є стабільні від’ємні значення коефіцієнта сальдо міграції. Група районів міграційної рівноваги характеризуються тимчасовою рівновагою між в’їздом та виїздом мігрантів. Райони-реципієнти - це райони, які в тій чи інший мірі активно приймають мігрантів.

Якщо оцінювати міграційну ситуацію за спеціальними показниками - Км сільського та Км міського населення, поділ районів на групи матиме саме такий вигляд:

Таблиця 1

Групування адміністративних районів Харківської області за середніми

Групи

районів | Середні значення Км, ‰ | для всього населення | для міського

населення | для сільського

населення

1. Райони-донори | від -8

і менше | Барвінківський,

Близнюківський,

Богодухівський,

Великобурлуцький, Дворічанський,

Золочівський,

Нововодолазький | Барвінківський,

Близнюківський,

Богодухівський,

Борівський,

Великобурлуцький, Дворічанський,

Зачепилівський,

Золочівський,

Нововодолазький | Барвінківський,

Близнюківський,

Богодухівський,

Великобурлуцький, Дворічанський

від -4

до -8 | Борівський,

Зачепилівський,

Лозівський + Лозівська міськрада,

Сахновщинський, Чугуївський +

Чугуївська міськрада | Лозівський + Лозівська міськрада,

Первомайський +

Первомайська міськрада, Чугуївський + Чугуївська міськрада, Шевченківський | Борівський,

Вовчанський,

Зачепилівський,

Золочівський,

Нововодолазький,

Сахновщинський

від -1

до -4 | Балаклійський,

Вовчанський,

Зміївський,

Краснокутський, Куп’янський + Куп’янська міськрада, Первомайський +

Первомайська міськрада, Печенізький, Шевченківський | Балаклійський,

Валківський,

Зміївський,

Коломацький,

Красноградський, Краснокутський, Куп’янський + Куп’янська міськрада, Сахновщинський | Балаклійський,

Зміївський, Кегичівський, Краснокутський, Куп’янський,

Лозівський + Лозівська міськрада,

Печенізький, Чугуївський + Чугуївська міськрада, Шевченківський

2. Райони міграційної рівноваги | 0 | Валківський,

Кегичівський | Вовчанський,

Ізюмський + м. Ізюм, Печенізький | Валківський

3. Райони-реципієнти | від 1

до 4 | Ізюмський + м. Ізюм, Коломацький,

Красноградський | Кегичівський | Ізюмський, Коломацький, Красноградський, Первомайський + Первомайська міськрада

від 4

і більше | Харківський + Люботинська міськрада, Дергачівський,

м. Харків | Харківський + Люботинська міськрада, Дергачівський,

м. Харків | Харківський + Люботинська міськрада, Дергачівський

значеннями Км (2001-2005 рр.)

Рис. 3. Міграційний рух сільського і міського населення Харківської області

за 2001-2005 рр. (всі потоки)

Рис. 4. Міграційний рух міського населення Харківської області

за 2001-2005 рр. (всі потоки)

Рис. 5. Міграційний рух сільського населення Харківської області

за 2001-2005 рр. (всі потоки)

1 група – райони з інтенсивною еміграцією міського і сільського населення: Балаклійський, Барвінківський, Близнюківський, Богодухівський, Борівський, Великобурлуцький, Вовчанський, Дворічанський, Зачепилівський, Зміївський, Золочівський, Краснокутський, Куп’янський з Куп’янською міськрадою, Лозівський з Лозівською міськрадою, Нововодолазький, Сахновщинський, Чугуївський з Чугуївською міськрадою, Шевченківський.

2 група – райони з особливою міграційною ситуацією:

- нульовим сальдо міграції міського населення й інтенсивною еміграцією сільського населення - Вовчанський та Печенізький;

- нульовим сальдо міграції сільського населення й інтенсивною еміграцією міського населення – Валківський;

- інтенсивною еміграцією міського населення та імміграцією сільського – Первомайський з Первомайською міськрадою, Коломацький та Красноградський;

- інтенсивною імміграцією міського населення та еміграцією сільського – Кегичівський;

- нульовим сальдо міграції міського населення й інтенсивною імміграцією сільського населення – Ізюмський.

3 група - райони з інтенсивною імміграцією міського і сільського населення: Дергачівський, Харківський з Люботинською міськрадою.

Окремо слід виділити м. Харків.

За показниками ефективності міграції всього населення і окремо міського та сільського райони області розподіляються за наступними групами:

1 група – райони з високою ефективністю міграції всього населення: Дергачівський та Харківський з Люботинською міськрадою. Також можна віднести і м. Харків, де результатом переміщень населення є висока ефективність міграції міського населення.

2 група – райони з нестабільною ефективністю міграції сільського і міського населення: Валківський, Ізюмський, Кегичівський, Коломацький, Красноградський, Первомайський та Печенізький.

3 група - райони з низькою ефективністю міграції всіх груп населення – всі інші райони Харківської області.

ВИСНОВКИ

Основні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1. Виконано аналіз попередніх досліджень за даною тематикою і обґрунтовано теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження міграції регіонального рівня.

В межах багатьох наукових підходів досі не сформований єдиний понятійно-термінологічний апарат, відсутній єдиний підхід до розуміння однотипних понять стосовно міграції. Недосконалість сучасної системи збору первинної інформації практично унеможливлює дослідження таких явищ, як, наприклад, маятникова та нелегальна міграція тощо. Оскільки міграційна ситуація зазнає постійних змін, то існує актуальна потреба в постійному уточненні, обробці та моніторингу міграційної ситуації, в теоретичному переосмисленні підходів до вивчення сучасних міграційних процесів.

Актуальності як з наукового, так і практичного погляду набувають регіональні дослідження міграцій, результати яких допоможуть оптимізувати соціально-економічний розвиток країни та зменшити негативні наслідки територіальних переміщень населення.

2. Міграція, виступаючи об’єктом регіональних досліджень, може розглядатися в двох аспектах: як процес і як система.

Міграція як процес - сукупність просторових переміщень населення, які супроводжуються перетинаннями державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць будь-якої країни, ведуть до постійної або тимчасової зміни місця проживання і результатом яких є територіальний перерозподіл населення. Міграційний процес складається з трьох стадій: міграційної мобільності, переміщення та адаптації мігрантів.

Міграція як система - складна, відкрита, динамічна і саморегульована підсистема соціогеосистеми – сукупність умов, факторів та ресурсів, об’єднаних потоками інформації, речовини та енергії, що спрямовані на територіальний перерозподіл населення.

Організація міграційної системи (МС) як просторово впорядкованої множини компонентів ландшафтної оболонки на основі багаторівневої організації суспільства і концепції глобальних міграційних систем складається з ієрархічних рівнів: локального, субрегіонального (обласного), регіонального, національного (державного) та глобального.

Територіальний перерозподіл населення – основна геофункція міграційної системи. Крім того, вона виконує функції: прискорюючу, селективну та економічну.

3. Запропоновано модель субрегіональної міграційної системи з метою пояснення механізму дії міграційних процесів на обласному рівні. Субрегіональна (обласна) міграційна система функціонує в рамках обласної системи розселення, яка, в свою чергу, відповідає територіям адміністративних областей. Характеризується невеликими розмірами контактної території і зменшенням щоденних контактів активного населення відносно локальної МС.

4. Розглянуто основні передумови формування сучасної міграційної ситуації в регіоні і виявлені фактори, що впливають на територіальну неоднорідність стаціонарних міграційних процесів. Основними передумовами формування сучасної міграційної ситуації в регіоні є історико-географічний розвиток досліджуваної території та її транспортно-географічне положення.

Розвиток сучасної міграційної ситуації в Харківській області знаходиться під впливом багатьох соціально-економічних факторів та їх складових, а саме: демографічної кризи, відносно високого рівня розвитку промисловості, сільського господарства та невиробничої сфери, високої урбанізованості території. Серед складових визначальну роль відіграє попит на робочу силу та рівень безробіття, рівень забезпеченості населення соціальними благами.

5. Виявлено умови, фактори і закономірності формування міграційної активності населення регіону, на основі чого виділено три основних етапи, які відрізняються структурою, напрямами та інтенсивність стаціонарних міграцій. У свою чергу, сучасні міграційні тенденції сформувалися внаслідок попередніх історичних подій і є віддзеркаленням реальної соціально-економічної ситуації в регіоні.

Аналіз основних напрямів міграції дав змогу виявити специфіку кожного з них і скласти уявлення про загальну картину міграційних процесів в області. Відповідно, внутрішньорегіональні міграції відіграють важливу роль у перерозподілі населення, особливо працездатного віку. Міжрегіональні переміщення носять частіше економічний характер та базуються на переміщенні населення з менш розвинутих регіонів України в більш розвинуті. Міждержавні міграції у загальному об’ємі переміщень населення Харківської області мають незначну частку, але є важливою ланкою глобальних міграційних процесів та підкорюються глобальним законам.

6. Проведено групування адміністративних районів Харківської області за особливостями стаціонарних міграційних процесів.

Основним центром тяжіння міграційних потоків, безперечно, виступають м. Харків, Дергачівський і Харківський райони. Позитивне сальдо, збільшення об’ємів, висока ефективність міграції протягом усього періоду говорять про зростання ролі цього регіону в перерозподілі населення та формуванні ядра системи міграційних потоків Харківської області.

Чітко простежується формування вузлових центрів міграційних потоків – Ізюмського, Коломацького та Красноградського, що впливають на утворення між ними і ядром зон з нестабільною міграційною ситуацією, як Кегичівсько-Валківська, або глибоко депресивних, як Богодухівсько-Золочівська та Близнюківсько-Барвінківська.

Розподіл районів за інтенсивністю потоків дозволяє зробити висновок, що за напрямками основних транспортних магістралей формуються міграційні коридори, причому інтенсивність переміщень збільшується відцентрово (в радіальному напрямку від ядра системи міграційних потоків області). Можна виділити наступні міграційні коридори за напрямками: Харків-Чугуїв-Шевченкове-Куп’янськ; Харків-Валки-Коломак-Краснокутськ; Харків-Валки-Красноград; Харків-Первомайський-Лозова.

Результати асоціативного аналізу свідчать про несталість тенденцій розвитку районів Харківської області, їх відносну неоднорідність і змінність ознак у часі. Така нестійкість, у свою чергу, зумовлена сучасним активним розвитком соціально-економічної системи всієї країни і не дає можливості виділити жодного стійкого типу районів.

Аналіз зібраного та обробленого матеріалу свідчить, що Харківська область активно бере участь у механічному перерозподілі населення не тільки в адміністративних межах регіону, а й на загальноукраїнському та світовому рівнях.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Височин М.Ю., Нємець Л.М. Соціально-географічний аналіз міграційної ситуації в Україні: історія, сучасний стан, проблеми та перспективи // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія “Геологія – Географія - Екологія”: Зб. наук. праць. – Харків: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2003. - № 610. – С. 96-105. (Особистий внесок автора: виявлено тенденції і подано аналіз сучасних міграційних процесів в Україні). – 0,4 д.а.

2. Височин М.Ю., Ключко Л.В., Яковчук О.В. Соціально-демографічні проблеми розвитку прикордонних регіонів України і Росії (на прикладі Харківської і Бєлгородської областей) // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія “Геологія – Географія - Екологія”: Зб. наук. праць. – Харків: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - №620. – С. 63-68. (Особистий внесок автора: подано порівняльний геодемографічний аналіз рівня соціального розвитку Харківської і Бєлгородської областей). – 0,24 д.а.

3. Высочин М.Ю. Заселение территории и формирование первичной поселенческо-расселенческой системы на Харьковщине // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія “Геологія – Географія - Екологія”: Зб. наук. праць. – Харків: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2005. – № 704. – С. 13-17. – 0,47 д.а.

4. Высочин М.Ю. Исторические этапы и факторы формирования системы расселения в Харьковском регионе // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія “Геологія – Географія - Екологія”: Зб. наук. праць. – Харків: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – № 736. – С. 16-22. – 0,54 д.а.

5. Височин М. Просторова диференціація регіональних міграційних процесів (на прикладі Харківської області) // Часопис соціально-економічної географії: Зб. наук. праць. - Х.: ГГФ, Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства, 2007. – Вип. 2. – С. 151-162. – 0,52 д.а.

6. Височин М.Ю. Міграційна система як об’єкт дослідження суспільної географії //