НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Ваврищук Наталія Георгіївна

УДК 339.924: 331.556.4 (061.1 ЄС)

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

В КОНТЕКСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ–2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор
БУРАКОВСЬКИЙ Ігор Валентинович,
Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор
МАЛИНОВСЬКА Олена Анатоліївна,
Національний інститут проблем міжнародної безпеки РНБОУ, завідувач відділом соціально-економічної і демографічної безпеки

кандидат економічних наук
ГАЙДУЦЬКИЙ Андрій Павлович,
Національний банк України,
помічник заступника голови

Захист відбудеться 11 грудня 2007 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, .

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, .

Автореферат розісланий 10 листопада 2007 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |

А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграція економік країн ЄС в рамках політичного союзу ставить перед урядами країн-членів нові завдання щодо визначення оптимального формату співпраці в умовах розширення організації. В основу спільного ринку ЄС покладено принцип чотирьох свобод – вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили. І якщо перші три компоненти забезпечуються з моменту розширення ЄС без жодних обмежень, то з приводу доцільності безумовного й повного відкриття ринків праці старими членами ЄС тривають гарячі суперечки. Лібералізація ринків робочої сили на теренах ЄС відбувається повільними темпами, адже транскордонне переміщення робітників розглядається не лише як переміщення факторів виробництва, – міграція, окрім суто економічних ефектів, має ще важливі соціальний, психологічний та політичний виміри. Значний притік або відтік іноземних робітників посилює потребу міжнародного співробітництва між країнами, визначає необхідність реформування соціальних інституцій, актуалізує питання вироблення довго-строкових програм регулювання міграційних процесів у контексті глобалізації.

Розширення ЄС є дотичним і до України. Трудова еміграція із України, в першу чергу до ЄС, сьогодні набула великих масштабів і стала важливим чинником впливу на перебіг багатьох внутрішніх економічних та соціальних процесів, а тому потребує адекватного вивчення й аналізу. У цьому контексті для України вкрай важливим є вивчення досвіду інтеграції ринків праці у процесі розширення ЄС, оскільки його можна використати в майбутньому на етапі створення спільного ринку між Україною та ЄС. Відкриття ринків ЄС є своєрідним економічним експериментом, який дозволяє спостерігати й оцінювати процес лібералізації ринків праці в реальному вимірі, а не в рамках теоретичних концепцій і моделей та отримувати унікальний емпіричний матеріал для дослідників.

Явище міжнародної міграції робочої сили (ММРС) в контексті глобалі-зації ринків вивчалося вітчизняними та іноземними вченими. Зокрема, теоретико-практичні розробки А.Гайдуцького, А.Кваші, Г.Мелік’яна, Н.Пархоменко, О.Позняка, А.Стародуба, Н.Шаповалової, Д.Шелестова та інших науковців лягли в основу сучасних досліджень чинників та наслідків української ММРС. Вагомий внесок у дослідження особливостей ММРС в умовах перехідних економік зробили українські вчені Е.Лібанова, О.Малиновська, І.Прибиткова, Ю.Римаренко та інші. Це питання часто залишається поза увагою науковців західної економічної школи. У свою чергу, європейські науковці (K.Bauer, H.Fassmann, S.Goedings, M.Okolski, P.Pederson, M.Pytlikova, J.Salt, K.Zimmermann та інші) провели ґрунтовні дослідження ММРС в контексті розширення ЄС.

Наявні дослідження впливу розширення ЄС на ММРС, що були проаналізовані автором, не охоплюють усіх важливих аспектів багатовимірного явища трудової міграції. Наприклад, питання впливу розширення ЄС на динаміку міграційних потоків із третіх країн, у т.ч. із України, до ЄС–15 та ЄС–10 на сьогодні залишається недостатньо вивченим, а більшість наявних досліджень міграційних потоків з України до ЄС носить переважно описовий характер.

На сьогодні Україна вже досить суттєво залучена у міжнародні міграційні процеси, а реалізація курсу на більш глибоку інтеграцію з ЄС вимагає чіткого розуміння чинників і наслідків цього процесу для національного ринку праці. Необхідність удосконалення теоретико-практичних розробок у сфері регулювання ММРС, в першу чергу шляхом оцінки економічних та інституційних факторів ММРС до країн ЄС, визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, зокрема в рамках розробки наукової теми “Теоретичні проблеми аналізу та формування економічної політики в Україні” (державний реєстраційний № 0106U005203), де дисертантом досліджено фактори еміграції українських робітників до ЄС, визначено особливості ММРС з України до ЄС та заходи, що мають бути реалізовані для вирішення проблем, пов’язаних з ММРС між Україною та ЄС.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є визначення закономірностей ММРС в країнах ЄС в контексті розширення Союзу, у т.ч. за допомогою кількісної оцінки факторів імміграції робітників до країн – членів ЄС, а також розробка на цій основі рекомендацій щодо політики міжнародного регулювання ринків праці в контексті інтеграційних процесів. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

- проаналізувати та систематизувати теорії ММРС, у т.ч. фактори ММРС, оцінити можливості використання існуючих теоретичних концепцій для дослідження факторів ММРС;

- провести порівняльний аналіз міграційних потоків в ЄС; визначити основні тенденції імміграції робочої сили в межах ЄС та з третіх країн (у т.ч. з України) до ЄС;

- узагальнити досвід міжнародної лібералізації ринків праці країн – членів ЄС з країнами – кандидатами на вступ до ЄС; дослідити основні механізми, які обмежують вільний доступ робітників із третіх країн на ринок праці ЄС;

- побудувати моделі для дослідження факторів імміграції робітників до країн ЄС та визначити вплив цих факторів на закономірності ММРС в ЄС;

- розробити моделі та оцінити з їх допомогою роль факторів, що визначають динаміку еміграції робочої сили із України до ЄС;

- розкрити вплив розширення ЄС на динаміку та структуру руху робітників між Україною та країнами ЄС;

- сформулювати рекомендації щодо системи заходів, спрямованих на лібералізацію режиму ММРС, та адаптувати досвід розширення ЄС у процесі подальшої лібералізації ринків праці між ЄС та Україною.

Об’єктом дисертаційного дослідження є ММРС між країнами – членами ЄС в процесі розширення інтеграційного об’єднання, а також між країнами – членами ЄС та третіми країнами, в т.ч. Україною.

Предметом дослідження є закономірності впливу інституційних та економічних факторів на ММРС до країн ЄС, в т.ч. з України, в контексті розширення Союзу.

Методи дослідження. Вибір наукових методів був обумовлений особливістю об’єкта дослідження та поставленими в роботі завданнями. Зокрема при написанні всіх розділів дисертації було використано системний підхід. Історичний метод дозволив проаналізувати розвиток інституцій, що регулюють процеси ММРС в ЄС протягом кількох десятиліть (підрозділ .2). Ілюстрацію окремих тенденцій ММРС та економічних показників здійснено за допомогою табличного та графічного методів (підрозділи .1, 2.3, 3.1 та 3.2). Для аналізу тенденцій ММРС також використано метод статистичної обробки даних через розрахунок низки ключових показників, що характеризують закономірності міграційних процесів (підрозділи .1 та 3.1). Для визначення особливостей ММРС в окремих країнах ЄС використано метод порівняння через співставлення статистичних та якісних показників (підрозділи .1 та 3.1). Оскільки моделі, використані в дисертації, побудовані на основі економічних теорій ММРС, для їх специфікації застосовувався метод теоретичного узагальнення (підрозділ .2). Для дослідження закономірностей ММРС було сформульовано низку гіпотез, що тестувалися за допомогою наступних економетричних методів: оцінка коефіцієнтів багатофакторної регресії методом панельних даних, а також із допомогою моделі обмежених залежних змінних (а саме рівняння з прорангованими змінними) (підрозділи .3 та 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації:

вперше:

- оцінено кількісний вплив економічних (очікувані доходи, міграційні мережі, транспортні витрати, географічне сусідство країн) та інституційних (приналежність країни до ЄС–15, розширення ЄС у 2004 р., наявність угоди про взаємне працевлаштування) факторів на динаміку легальної ММРС із України до країн ЄС та визначено особливості міграції українських робітників до країн ЄС–15 та ЄС–10. Було з’ясовано, що вирішальними факторами, що визначають рішення робітника про еміграцію, є різниця в очікуваних доходах та міграційні мережі. Зростання як номінальних, так і реальних доходів населення України сприяє зменшенню міграційного потенціалу. Доведено, що одним із найбільш ефективних механізмів зменшення міграційних потоків з України до країн ЄС є забезпечення умов для зворотної ММРС з метою зменшення ефектів міграційних мереж. Встановлено, що підписання угоди про взаємне працевлаштування не впливає на міграційні потоки робітників між Україною та країною ЄС, що є стороною угоди; транспортні витрати не впливають на вибір країни-реципієнта; факт сусідства України із країною-реципієнтом не має визначального впливу на динаміку міграції між ними. Емпірично підтверджено, що інституційні обмеження на в’їзд українських робітників до країн ЄС–15 були не більш жорсткими, ніж до країн – кандидатів на вступ до ЄС, і розширення ЄС сприяло зростанню загального потоку легальних трудових мігрантів з України до країн ЄС–25 менше ніж на 1%, а отже зроблено висновок, що розширення ЄС не має прямого впливу на легальні трудові міграційні потоки до країн – нових членів ЄС. Також досліджено вплив розширення Союзу у 2004 р. на відносну привабливість країн ЄС–15 та ЄС–10 для українських легальних робітників у порівнянні із третіми країнами. У результаті було виявлено, що частка українських робітників, що легально отримують роботу у країнах ЄС–15 та ЄС–10, залишається на рівні, що спостерігався до моменту розширення ЄС. Показано, що формальні та неформальні обмеження для легальної міграції робітників, які з’явилися в результаті вступу до ЄС десяти нових країн, не призвели до змін у географічній структурі трудової еміграції із України до ЄС;

- використано модель обмежених залежних змінних (рівняння з прорангованими змінними) для кількісної оцінки факторів ММРС з України до країн ЄС з урахуванням як легальних, так і нелегальних міграційних потоків, яка на відміну від класичних моделей дає можливість обійти проблему обмежених статистичних даних. З використанням зазначеної моделі показано, що розширення ЄС не впливає на інтенсивність трудової еміграції із України;

- систематизовано та узагальнено фактори, що стримують лібералізацію ринків праці між Україною та ЄС, зокрема показано, що ключовими чинниками, які унеможливлюють стрімку лібералізацію ринків праці, притаманними Україні, є відсутність досвіду функціонування спільних ринків праці з іншими країнами, низький рівень розвитку інституцій ринків праці, повільний прогрес у створенні єдиного ринку товарів та послуг між Україною та ЄС, обмежений історичний досвід лібералізації ринків праці між Україною та ЄС, перебування України поза системою СОТ. Показано, що на сьогодні рівень регулювання ММРС між Україною та ЄС не дозволяє забезпечити динамічну взаємну лібералізацію ринків праці. Запропоновано перелік заходів з метою усунення бар’єрів ММРС між Україною та ЄС, зміст яких, головним чином, полягає у зменшенні пов’язаних із переміщенням транзакційних витрат мігрантів та більш активному міждержавному діалозі з країнами-реципієнтами;

удосконалено:

- категоріальний апарат, що використовується при дослідженні ММРС, зокрема розширено поняття “міжнародна міграція” та “ММРС”, обґрунтовано необхідність включення до сукупності їх елементів процес переміщення, причини та наслідки міграцій. Також розроблено розгорнуту класифікацію ММРС, що здійснюється на основі низки критеріїв, які дозволяють більш точно систематизувати емпіричний матеріал з метою комплексного вивчення складного і багатовимірного явища міграції;

- методологію дослідження факторів ММРС, зокрема з’ясовано, що основним інструментом, який дає змогу провести кількісні розрахунки впливу чинників на міграційні потоки, є моделі ММРС, що базуються на теоріях ММРС, а саме мікротеорії, макротеорії, новій економічній, подвійних ринків, світових систем, мереж, інституційній, кумулятивного причинно-наслідкового зв’язку, міграційних систем. Доведено, що некласична теорія ММРС є найбільш придатною для емпіричного аналізу факторів ММРС, оскільки моделі, побудовані на основі цієї теорії, дозволяють враховувати додаткові економічні та інституційні фактори ММРС та оцінити їх кількісно, а також обґрунтовано, що найбільш гармонійним доповненням неокласичних теорій ММРС є теорія міграційних мереж. Моделі, побудовані на основі цих двох теорій, можна емпірично перевірити з використанням доступних статистичних даних, при цьому такі моделі пояснюють більшість факторів ММРС;

- методи кількісного та якісного аналізу ММРС, зокрема запропоновано використання нових змінних при регресійному аналізі ММРС, що потенційно можуть збільшити пояснювальну силу моделей (а саме, номінальних очікуваних доходів). У дослідженнях чинників ММРС, проаналізованих автором, до уваги береться лише показник ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС). Результати розрахунків моделей підтвердили, що змінна ВВП у поточних цінах також є статистично значимою в рівняннях;

отримали подальшого розвитку:

- аналіз закономірностей ММРС, завдяки чому було виявлено поточні тенденції ММРС в ЄС (а саме: зростання абсолютної кількості іноземних робітників, а також їх частки у трудових ресурсах та населенні країн ЄС; збереження високої національної концентрації робітників-іммігрантів; переважання у складі трудових іммігрантів робітників із інших країн Союзу; високий рівень участі чоловіків-мігрантів у робочій силі; високий рівень безробіття серед іммігрантів тощо) та особливості формування національної структури трудової міграції до країн ЄС за допомогою показників концентрації. Зокрема показано, що в рамках окремих географічних регіонів ЄС утворюються замкнені міграційні процеси, що пояснюється розвинутими соціально-еконо-мічними зв’язками між групами країн ЄС, та підтверджено, що тісний історич-ний зв'язок між країнами-реципієнтами та країнами-донорами сприяє форму-ванню концентрованого національного складу громад трудових мігрантів;

- економетричні моделі (без та з урахуванням розподілу за країнами-реципієнтами), на основі яких проведено дослідження факторів ММРС між ЄС та третіми країнами. За результатами дослідження було виявлено, що: номінальні очікувані доходи та доходи із врахуванням ПКС є ключовими факторами при прийнятті рішення про міграцію; чим вищий запас мігрантів у певній країні-реципієнті, тим більшим є рівень подальшої імміграції до цієї країни; міграція між країнами-сусідами є вищою за інших рівних умов; країни ЄС–15 не мали спільних рис імміграційної політики, які би робили їх більш або менш привабливими та доступними для потенційних мігрантів у порівнянні із країнами ЄС–10. Отже, вплив розширення ЄС на динаміку імміграції із третіх країн є мінімальним. Усі країни, що стали членами ЄС у травні 2004 р., зберегли власні правила щодо регулювання імміграції із третіх країн, а в рамках ЄС не створено передумов, за яких би відбувалася гармонізація імміграційної політики всіх країн – учасниць Союзу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та рекомендації, можуть бути використані для розробки програм лібералізації ринків праці України в контексті створення спільного ринку із іншими країнами чи об’єднаннями (ЄС, СНД).

Матеріали дисертації були використані дослідницькими організаціями у процесі реалізації проектів з вивчення передумов та наслідків ММРС в контексті інтеграційних процесів на європейському континенті, зокрема Центром соціально-економічних досліджень “CASE Україна” при виконанні проектів: “Перспективи економічних відносин між Україною та ЄС” (автором виконано підрозділ “Виклики для поглибленої інтеграції: рух робочої сили”; довідка №397 від 25.05.2007 р.) та “Політика сусідства ЄС на Сході: економічний потенціал та майбутній розвиток” (замовник – Європейська Комісія; автор взяла участь у підготовці підрозділу “Аналіз еміграції робочої сили з окремих країн СНД”; довідка №398 від 25.05.2007р.); Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій при виконанні проектів: “Дослідження економічних передумов та оцінка можливих наслідків створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС” (замовник – Міністерство економіки України, державний реєстраційний № 0106U011576, 2006 р.; автором виконано підрозділ “Міграція між Україною та ЄС” та підрозділ “Міграція”; довідка №010207/00005 від 01.02.2007 р.) та “Розроблення наукових рекомендацій щодо оцінки економічних наслідків для України подальшої фрагментації економічного простору СНД у зв’язку з формуванням ЄЕП” (замовник – Міністерство економки України; державний реєстраційний № 0106U011575, 2006р.; автором виконано частини розділу 2.1, що стосуються трудової міграції; довідка №050207/00002 від 05.02.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано автором самостійно. Усі розрахунки, рекомендації та висновки належать автору одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були висвітлені на наукових конференціях: “Дні науки НаУКМА” (Київ, 24–28 січня 2005 р); “Towards sustainable economic development of Ukraine under globalization” (Kyiv, 29 March 2005, T.Shevchenko National University); “Сучасні моделі та методи прогнозування соціально-економічних процесів” (Київ, 13–14 квітня 2006 р., КНУ ім. Т.Шевченка).

Публікації. За темою дисертації автором одноосібно опубліковано 6 статей у провідних наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, списку використаних джерел із 178 найменувань на 18 стор. і 33 додатків обсягом 82 стор. Обсяг основного тексту роботи становить 187 стор., дисертація містить 3 рисунки на 3 стор. та 11 таблиць на 12 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету й завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено новизну і практичну значимість отриманих результатів та подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Економічні підвалини міграційних процесів” проведено огляд наявних визначень термінів, що описують явище ММРС, представлено широкий спектр класифікацій ММРС, проаналізовано та оцінено можливості емпіричного тестування окремих теорій ММРС з урахуванням обмежень статистичної бази, а також окреслено ключові наслідки ММРС для країн-донорів та країн-реципієнтів.

Огляд термінів, які використовуються у економічній літературі для опису явищ ММРС, засвідчує наявність великої кількості альтернативних визначень понять та процесів, пов’язаних із феноменом ММРС, що опосередковано відбиває багатовимірність цього явища.

Аналіз літератури з тематики ММРС свідчить, що теорії ММРС по-різному визначають перелік ключових факторів, які впливають на рішення робітників мігрувати, проте у більшості з них акцентується увага на різниці в очікуваних доходах у країнах-донорі та реципієнті, ситуації на ринку праці, а також на транзакційних витратах, що пов’язані із переміщенням робітників. Жодна з теорій ММРС не дає змогу повною мірою описати закономірності ММРС. Порівняльний аналіз теорій та результати їх емпіричного тестування дають підстави стверджувати, що явище ММРС є складним феноменом, що має не лише економічний, а й політико-соціальний вимір. Економічні теорії, розроблені на основі класичних припущень про раціональну поведінку індивідів, не дають змоги врахувати всіх факторів, що визначають схильність осіб до міжнародної міграції, наприклад, фактору регулювання ММРС, що здійснюється країнами-реципієнтами та донорами. Сучасні дослідники більшою мірою намагаються врахувати інституційні фактори для покращення пояснювальної сили моделей та з метою розрахунків ефектів різних сценаріїв міграційних політик. Найбільш популярними в емпіричній літературі залишаються моделі, розроблені на базі неокласичних теорій, що обумовлено відносно простим методологічним підходом, доступністю необхідних статистичних масивів та можливістю адаптувати такі моделі з метою подальшого врахування якомога ширшого спектру факторів ММРС. Найбільш гармонійним доповненням неокласичних теорії є теорії міграційних мереж, які пояснюють, що усталені міжособистісні зв’язки (міграційні мережі), які поєднують тепері-шніх і колишніх мігрантів як на батьківщині, так і в місці міграції, створюють додаткові стимули для переміщення. Емпіричне дослідження, проведене в дисертації, базується на засадах неокласичної теорії та теорії мереж.

Основні ефекти переміщення робітників тісно пов’язані із функціонуван-ням ринку праці. Переміщення робітників впливає, у першу чергу, на такі основні його характеристики, як рівень заробітної плати та безробіття. Оптимальною стратегією урядів країн має стати вироблення політики, яка забезпечує вигоди від ММРС всім державам – учасницям міграційних процесів. Тобто ММРС не слід розглядати виключно як гру із нульовою сумою, де переваги однієї країни нівелюються негативними наслідками для інших країн. Керуючись висновками теоретичних розробок та аналізом досвіду попередніх розширень ЄС, можна спрогнозувати, що в довгостроковій перспективі усунення всіх перешкод для міждержавного переміщення робітників сприятиме більш ефективному використанню трудових ресурсів та підвищенню конку-рентоздатності економіки ЄС. Водночас особливу увагу уряди країн – членів ЄС мають приділити питанню пом’якшення можливих негативних соціальних наслідків для окремих категорій робітників, населення чи регіонів ЄС.

У другому розділі “МРС у країнах ЄС” вивчено особливості ММРС між країнами ЄС та з третіх країн до ЄС, зокрема: проаналізовано роль іноземної робочої сили на ринку праці ЄС у часовому та географічному розрізі; оцінено основні структурні зміни у тенденціях ММРС, що відбулися у зв’язку із розширенням ЄС; здійснено аналіз процедур лібералізації ринків праці, передбачених перехідними положеннями угод про розширення ЄС; кількісно оцінено вплив ключових інституційних та економічних чинників на формування міграційних потоків до країн ЄС.

Питання забезпеченості економік країн ЄС трудовими ресурсами набуває дедалі більшої актуальності через дисбаланси на ринках праці у окремих країнах ЄС, основні причини яких – низька секторальна та географічна мобільність робочої сили, а також стрімкий технологічний розвиток, що обумовлює потребу постійного підвищення кваліфікації робітників. ММРС розглядається в ЄС як ефективний механізм, що у короткостроковому періоді допоможе пом’якшити проблему дисбалансів. Окрім того, питання ММРС у ЄС розглядається не лише з точки зору ефективності ринків праці, а й з позицій досягнення інших – неекономічних – цілей, наприклад, формування спільної європейської ідентичності серед громадян ЄС.

Поточна політика регулювання ММРС в ЄС формувалася протягом десятиліть у контексті кількох хвиль розширення Союзу та відбиває багаторічний досвід країн-членів щодо реалізації державної стратегії у сфері трудової міграції. Хоча в ЄС запроваджено чіткі правила ММРС в межах Союзу, правила доступу на національні ринки праці ЄС робітників із третіх країн на сьогодні встановлюються виключно на національному рівні. Найважливіші інструменти, які використовуються країнами ЄС для регулювання трудової імміграції із третіх країн, – тест на потреби ринку праці та квоти. Регулювання міграційних потоків також здійснюється міжнародними багатосторонніми та двосторонніми договорами, які дозволяють забезпечити гнучкість міграційної політики.

Досвід першого етапу перехідного періоду, передбаченого для лібералі-зації ринків праці країн ЄС–15, показав, що побоювання хвилі міграції із країн ЄС–10 виявилися перебільшеними. Тому можна спрогнозувати, що до 2011 р. (завершення перехідного періоду) всі країни ЄС–15 повною мірою скасують усі обмеження на рух робітників із ЄС–10 (до 2014 р. для Болгарії та Румунії).

Напередодні розширення ЄС було проведено низку оцінок з метою визначити міграційний потенціал між країнами ЄС–15 та країнами –кандидатами на вступ до ЄС. Було встановлено, що у разі повного зняття бар’єрів для ММРС близько 1–2,5 млн. робітників-громадян з нових країн – членів ЄС додатково працевлаштуються у ЄС–15. Однак при цьому недостатньо дослідженим залишається питання впливу розширення ЄС на динаміку загальних міграційних потоків (в т.ч. з третіх країн) до країн ЄС–25.

Сьогодні кожна країна в ЄС зберігає власну систему регулювання імміграції робочої сили із третіх країн. Однак при цьому могли існувати передумови, за яких країни – члени ЄС, не будучи формально зобов’язані гармонізувати імміграційний режим для робітників із третіх країн, все ж таки вживали заходи, спрямовані на вироблення спільних засад міграційної політики, тобто за період існування ЄС певні формальні та неформальні фактори могли сприяти конвергенції міграційних політик ЄС.

Для перевірки гіпотези про те, що у країнах ЄС поступово формується спільна міграційна політика було оцінено рівняння в логарифмах методом панельних даних на основі спостережень по 18 країнам-реципієнтам за період з 1990 по 2004 р.:

(1),

де: – співвідношення кількості іммігрантів до населення країни-реципієнта; – показник ВВП на душу населення у поточних цінах (з урахуванням ПКС); – рівень безробіття за методологією МОП; – загальний запас іммігрантів у країні-реципієнті (змінна апроксимує дію ефектів мереж); – стохастична змінна, яка дорівнює 1, якщо країни-реципієнт та донор є сусідами і 0 в іншому випадку; – стохастична змінна, яка дорівнює 1, якщо країна-реципієнт входила до ЄС–15 і 0 у протилежному випадку, – країна-донор, – країна-реципієнт, – рік спостереження. Знаком * позначено коефіцієнти, значимі на рівні 1%.

Ключовим фактором, який визначає динаміку імміграції робітників до країн ЄС, є різниця в очікуваних доходах в країнах-донорі та реципієнті. Змінна, яка апроксимує очікувані доходи, є статистично значимою у разі використання як номінальних показників, так і показників, скоригованих з урахуванням ПКС. Еластичність рівня імміграції за очікуваними доходами є достатньо помірною – в межах 1%, – що узгоджується з результатами інших досліджень. У процесі розрахунків було встановлено значний позитивний ефект мереж на динаміку ММРС, що свідчить про важливе функціональне значення зв’язків між потенційними та дійсними мігрантами, завдяки яким мінімізується інформаційна невизначеність та полегшується адаптація новоприбулих робітників. У процесі дослідження не було виявлено впливу факту членства країн в ЄС–15 на динаміку притоку робочої сили до них. Ефект від перебування країни в ЄС–15 є або статистично незначимим, або його значення є вкрай низьким (в межах 2%). Це свідчить про те, що в країнах ЄС–15 не було сформовано узгодженої міграційної політики, яка би визначала певні спільні риси імміграційних процесів.

У третьому розділі “МРС між Україною та ЄС” досліджено тенденції та фактори еміграції українських робітників до країн ЄС, зокрема здійснено аналіз інституційного середовища, в якому відбувається міграція робітників з України до ЄС, тенденцій легальної та нелегальної трудової міграції, кількісно оцінено роль економічних та інституційних факторів, що визначають міграційні потоки робочої сили з України до країн ЄС, досліджено обмеження, що є ключовими у процесі формування політики ММРС в контексті поглиблення економічних відносин між Україною та ЄС.

Ключовими чинниками, що обумовили високий інтерес українців до пошуку роботи за кордоном з початку 90-х років були: різке зростання рівня безробіття, падіння доходів населення, гіперінфляція, що знецінила заощаджен-ня громадян, лібералізація режиму перетину кордону, а також спрощення доступу до інформації про можливості працевлаштування за кордоном. ММРС суттєво пом’якшила шок на ринку праці України, при цьому роль старих та нових країн – членів ЄС у забезпеченні українських трудових мігрантів робочими місцями постійно зростала. Наприкінці 2004 – початку 2005 р. з десяти найпривабливіших для емігрантів країн семеро були членами ЄС.

Співробітництво між Україною та країнами – членами ЄС у сфері трудової міграції залишається на найнижчому етапі розвитку в порівнянні з відносинами у сфері переміщення товарів, послуг та капіталу. Загалом у сфері регулювання трудової міграції з України ЄС діє за загальними правилами, встановленими по відношенню до третіх країн.

Вплив розширення ЄС у 2004 р. на інтенсивність та структуру міграційних потоків з України до ЄС оцінено з допомогою економетричних методів за період з 1996 по 2005рр. Оскільки дані щодо ММРС є вкрай обмеженими, емпіричне вивчення факторів ММРС проведено у три етапи.

На першому етапі проводиться оцінка факторів легальної трудової еміграції з України до країн ЄС з використанням неокласичної теорії та теорії мереж з метою встановити особливості еміграції з України до країн ЄС–15 у порівнянні із країнами, що до 2004 р. були кандидатами на вступ до ЄС. Для розрахунків визначено наступне регресійне рівняння в логарифмах:

(2),

де: – співвідношення між кількістю робітників-емігрантів з України до країни-реципієнта та кількістю населення країни-реципієнта в рік ; – ВВП на душу населення у поточних цінах (з урахуванням ПКС) в Україні в рік ; – відстань між столицями України та країни-реципієнта ; – стохастична змінна, яка дорівнює 1, якщо між Україною та країною-реципієнтом діє угода про взаємне працевлаштування; – лагова змінна, що апроксимує дію ефектів мереж); –стохастична змінна, яка дорівнює 1 для 2004 та 2005рр. та 0 для інших років. Знаком ** позначенні змінні, значимі на рівні 5%, знаком ***– 10%.

Стохастичні змінні, які є ключовими для нашого дослідження, виявилися статистично значимими на рівні 1% і мають від’ємний знак. Однак абсолютні значення коефіцієнтів при цих змінних є малими. Це означає, що інституційні обмеження на в’їзд трудових мігрантів до країн, що входили до ЄС до 2004 р., були не більш жорсткими, ніж до країн – кандидатів на вступ до ЄС. Так само, розширення ЄС у 2004 р. не змінило принципово динаміки ММРС з України до країн ЄС. Тому можемо зробити висновок, що розширення ЄС не має прямого впливу на легальні трудові міграційні потоки до країн – нових членів ЄС.

Другий етап емпіричного дослідження має на меті встановити вплив розширення ЄС у 2004 р. на відносну привабливість для українських легальних робітників країн ЄС–15 та ЄС–10 у порівнянні із третіми країнами. Розраховуючи коефіцієнти наступного рівняння, ми тестуємо гіпотезу про те, що розширення ЄС вплинуло на привабливість груп країн ЄС–15 та ЄС–10 для потенційних робітників-мігрантів відносно третіх країн:

(3),

де:– це частка легальних трудових емігрантів із України до країни-реципієнта в період у загальній кількості трудових мігрантів з України в період ; – лагова змінна; – стохастична змінна, що дорівнює 1 для країн, що приєдналися до ЄС у 2004 р. та 0 для інших.

Доданки зі стохастичними змінними у моделі є незначимими на рівні 10%. Це означає, що розширення ЄС не вплинуло на відносну привабливість країн ЄС–15 та ЄС–10 для українських трудових мігрантів у порівнянні з іншими країнами. Частка українських робітників, що легально отримують роботу у країнах ЄС–15 та ЄС–10, залишається на рівні, що спостерігався до моменту розширення ЄС.

На третьому етапі емпіричного дослідження факторів ММРС беруться до уваги як легальні, так і нелегальні міграційні потоки робочої сили. Із цією метою використано модель із прорангованими залежними змінними, що враховує не точні дані щодо кількості трудових емігрантів, а оцінки відносних масштабів кількості трудових емігрантів до країн ЄС. Залежна змінна у моделі визначається наступним чином: країни Європи ранжуються за оціненою кількістю трудових емігрантів з України в розрахунку на 100 тис. постійного населення країни-реципієнта; країни умовно поділено на тринадцять груп, де до кожної групи входять країни, у яких кількість трудових емігрантів з України на 100 тис. населення є близькою за масштабами; кожній групі присвоєно порядковий номер (рейтинг) так, щоб найбільше значення рейтингу було закріплено за групою країн із найбільшою кількістю українців-емігрантів на 100 тис. населення. Розраховане рівняння має наступний вигляд:

(4),

де: – рейтинг країни відповідно до нашої методології; – ступінь складності процедур найму на роботу іноземного робітника у країні-реципієнті, – співвідношення тіньової економіки до офіційної у країні-реципієнті.

Статистично значимою на рівні 10% в обох рівняннях є лише змінна, що відображає складність процедур найму іноземних робітників. Чим більш складними є процедури найму іноземців, тим менш привабливою є країна для українських трудових емігрантів.

На основі поєднання результатів трьох розрахованих моделей сформульовано такі ключові висновки: розширення ЄС не мало значного впливу на динаміку міграційних потоків між Україною та країнами ЄС; розширення ЄС не вплинуло на географічну структуру еміграції робочої сили із України; інституційні зміни, що відбуваються у зв’язку із розширенням ЄС, не впливають на інтенсивність міграційних потоків робочої сили з України.

У ході аналізу можливостей співпраці між Україною та ЄС у сфері трудової міграції виділено три групи факторів, що унеможливлюють двосторонню лібе-ралізацію ринків праці між Україною та ЄС у середньостроковій перспективі:

- фактори, характерні для України: відсутність досвіду функціонування спільних ринків праці із іншими країнами; низький рівень розвитку інституцій, що забезпечують гнучкість ринків праці; труднощі із визнанням дипломів українських спеціалістів на ринку праці ЄС;

- фактори, що характерні для ЄС: механізми лібералізації ринків праці ЄС передбачають, що вільна ММРС можлива лише після повного усунення бар’єрів для руху товарів, послуг та капіталів, чого поки що не забезпечено у стосунках з Україною; неприйняття населенням більшості країн ЄС процесу відкриття внутрішніх ринків праці для іноземних робітників; побоювання створення прецеденту відкриття ринків праці для громадян із країн, що не входять до Європейського економічного простору;

- фактори, що характерні для обох сторін: між Україною та ЄС як міждержавним об’єднанням не існує досвіду у сфері інтеграції ринків праці; Україна не має досвіду співпраці з ЄС в рамках угоди ГАТС, що передбачає можливість надання послуг через присутність фізичних осіб у країні; рівень виконання Україною зобов’язань, закріплених в УПС та Плані дій “Україна – ЄС”, є недостатнім, що обмежує можливості поглиблення двосторонньої співпраці у сфері трудової міграції.

З іншого боку, існує низка чинників, що визначають необхідність системної роботи з метою лібералізації ринків праці ЄС для українських робітників, найважливіші з яких – необхідність детінізації міграційних процесів з України до ЄС, а також впорядкування та спрощення процедур ММРС. Інструменти інтеграції ринків праці, запропоновані Україною, повинні передбачати повільну, однак чітко регламентовану двосторонню лібералізацію процедур працевлаштування із визначеними часовими рамками та критеріями контролю за реалізацією домовленостей. Такі інструменти повинні бути політично прийнятними та економічно доцільними для обох сторін процесу.

Висновки

Інтеграційні процеси на європейському континенті показали складність та багатогранність багатьох завдань, що стоять перед ЄС. Країни – члени ЄС, які по суті сформували спільний ринок товарів, послуг та капіталу, поки що не забезпечили реалізацію четвертого елементу єдиного ринку – вільного переміщення робочої сили. Створення спільних ринків праці – рідкісні випадки в сучасній економічній історії, а наслідки створення таких формувань є не до кінця вивченими та проаналізованими. На основі проведеного у роботі дослідження представлено наступні ключові висновки.

1. Більшість визначень термінів “міжнародна міграція” та “ММРС” базуються на обмеженій кількості вимірів явища ММРС. З метою розширення сутності цих понять необхідно включити до сукупності їх елементів процес переміщення, причини та наслідки міграцій. Розширення визначень термінів “міжнародна міграція” та “ММРС”, на основі множинності критеріїв їх класифікації, дозволяє провести комплексне вивчення явища міграція, зокрема більш точно систематизувати теоретичний матеріал при проведенні емпіричних досліджень чинників ММРС.

2. Теорії ММРС по-різному визначають перелік ключових факторів, що впливають на рішення робітників мігрувати. Проте більшість із теорій акцентує увагу на таких ключових факторах, як різниця в очікуваних доходах у країні-донорі та країні-реципієнті, ситуація на ринку праці, а також транзакційні витрати, що пов’язані із переміщенням робітників. Водночас економічні теорії ММРС розроблені переважно на основі класичних припущень про раціональну поведінку індивідів, а тому не дають змоги врахувати усіх факторів, що визначають схильність осіб до міжнародної міграції, в першу чергу політику регулювання ММРС, яка здійснюється країнами – реципієнтами та донорами. Водночас для емпіричних досліджень найбільш поширеним є використання некласичних теорій міграції, що обумовлено відносно простим методологічним підходом до розрахунків чинників міграції, доступністю необхідних статистичних масивів та можливостями адаптувати такі моделі з метою подальшого врахування якомога ширшого спектру факторів ММРС.

3. Аналіз міграційних процесів в ЄС показав диверсифіковану картину участі іноземців у робочій силі економік країн Союзу. Економіки країн ЄС по-різному орієнтовані на іноземні трудові ресурси. Структура іноземної робочої сили відрізняється за багатьма параметрами: статевим та освітнім складом, походженням, рівнем зайнятості тощо. Таким чином, зважаючи на гетерогенність структури іноземної робочої сили в ЄС, залишається необхідність вироблення індивідуальних підходів регулювання потоків іноземної робочої сили з метою підвищення позитивних економічних ефектів міграції та мінімізації соціальних проблем. Водночас необхідно здійснювати подальшу гармонізацію норм ЄС щодо регулювання ринку праці для кращої координації дій та створення додаткових можливостей співпраці між членами ЄС для вирішення проблем, що пов’язані із трудовою міграцією.

4. Наразі політика регулювання імміграції робітників із третіх країн на ринок ЄС визначається виключно національними урядами, що ускладнює проведення узгоджених заходів на рівні ЄС. Проте при цьому прийняття рішення однією країною про допуск або недопуск на власний ринок праці робітників із третіх країн може потенційно мати значний вплив на стан ринку праці всього ЄС. Це обумовлює необхідність якнайшвидшого формування універсальних принципів регулювання ММРС із третіх країн на рівні наднаціональних органів ЄС.

5. Рішення країн ЄС–15 обмежити доступ робітників із ЄС–10, Болгарії та Румунії на власний ринок було обумовлено побоюванням негативних наслідків ММРС після зняття бар’єрів. Проте поточний аналіз ринків праці країн, що не запроваджували обмежень на імміграцію робітників із ЄС–10 протягом перехідного періоду, показав, що повне відкриття ринків призводить до зростання притоку іноземних робітників в межах 3–4%. Натомість, політика, спрямована на збереження обмежень, призводить до тінізації міграційних потоків та вимушеної зміни статусу