Національна академія наук України

Інститут сходознавства імені А.Кримського

Якименко Микола Васильович

УДК 811.521

ВИРАЖЕННЯ КАРТИНИ СВІТУ

В ЛЕКСИЦІ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ

10.02.13 – мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник – доктор філологічних наук, доцент

Мосенкіс Юрій Леонідович,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри сучасної української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Голубовська Ірина Олександрівна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри загального мовознавства

та класичної філології;

кандидат філологічних наук

Мазінов Ахтем Сеїт-Аметович,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І.Георгіївського МОЗ України, м. Сімферополь,

старший викладач

Провідна установа – Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова

МОН України, м. Одеса, кафедра загального та

слов’янського мовознавства

Захист відбудеться “23” травня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 в Інституті сходознавства ім. А.Кримського НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207)

Автореферат розісланий “20” квітня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О.Хамрай

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На межі ХХ і ХХІ століть між Україною і Японією активізувалися всебічні контакти, що охоплюють політичну, громадську, економічну, культурну, спортивну та інші сфери. Унікальність Японії полягає в поєднанні архаїчних релігійно-міфологічних традицій, імператорської влади з передовими здобутками сучасної цивілізації, новітніми технологіями. Зростає популярність японських товарів, витворів мистецтва, поетичних творів. Отже, існує потреба глибшого вивчення ментальності, культурних традицій, побуту і звичаїв, світоглядних уявлень японців та їхнього відображення в японській мові. Протягом ХХ століття низка японських лексичних одиниць, що відображають важливі поняття матеріальної й духовної сфер людської діяльності, були запозичені в українську мову. Все сказане зумовлює актуальність дослідження мовної картини світу, відображеної в лексиці японської мови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах загальної наукової теми “Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби”, що розроблялася в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2000–2005 рр. (номер державної реєстрації – 02БФ044-01).

Об’єктом дослідження виступає лексика японської мови як той мовний рівень, який найбільше пов’язаний із позамовною реальністю і найдинамічніше відбиває в собі світобачення мовців.

Предметом дослідження є поняття, що виступають елементами картини світу і відображені в японській лексиці. Увагу зосереджено на тих лексичних одиницях, які визначають специфіку японського мовно-культурного простору порівняно з іншими мовами, передають ключові поняття (концепти) мовної картини світу.

Використано такі методи дослідження, як описовий, зіставний, історичний, лінгвокультурологічний, метод “слів і речей”, прийоми лексикографічного опису.

Матеріалом дослідження виступають лексикографічні дже-рела, японська художня література мовою оригіналу, навчальні посібники на японську тематику українською мовою (автори В.С.Гриценко, В.А.Рубель), японська поезія в українських перекладах І.П.Бондаренка, наукові, науково-популярні, публіцистичні тексти про Японію російською мовою (С.А.Арутюнова, Р.С.Васильєвського, А.І.Мамонова, Г.Б.Навлицької, В.В.Овчинникова, В.А.Пронникова і І.Д.Ладанова, М.Т.Федоренка, В.Я.Цвєтова, Є.С.Штейнера), і англійською мовою (Хорі Мотоко, Іде Сатіко, Курода Тосіо, Накамура Хадзіме, Ч.Т.Кіллі, М.Колкутта, Р.Е.Міллера, Й.В.Неуступного, Б.Ортолані та ін.), прозові художні тексти японських авторів у російському перекладі (Акутагава Рюноске, Кавабата Ясунарі, Сайкаку Іхара, Сей-Сьонагон).

Мета роботи полягає у виділенні, класифікації та науковому осмисленні семантики й функціонування тих лексичних елементів японської мови, які втілюють специфічні (ідіоетнічні) особливості японської ментальності й культури і є ключовими для японської мовної картини світу.

Поставлена мета передбачає розвязання таких завдань:

1. Розглянути теоретичні засади студій над мовними фіксаціями світоглядних та культурних стереотипів, здійснити аналітичне узагальнення наукової літератури, присвяченої різним аспектам вивчення мовної картини світу, зосередивши увагу на сучасному стані досліджень у цій галузі, зокрема, в українському мовознавстві.

2. Визначити місце лексичного рівня японської мови як виразника світобачення серед інших мовних рівнів.

3. З’ясувати релігійно-філософський і культурологічний контекст функціонування світоглядно навантаженої японської лексики.

4. Виділити лексичні елементи японської мови, котрі визначають культурну специфіку мови, відображають ключові поняття (концепти) й можуть виступати джерелом свідчень про ментальність і світобачення її носіїв.

5. Визначити роль не питомо японських (за походженням китайських та інших) елементів японської лексики у вираженні понять (концептів) картини світу.

6. Вивчити співвідношення загальних назв (апелятивів) і власних назв (онімів) у відображенні картини світу японської мови.

7. Проаналізувати особливості відбиття лексичної фіксації японської мовної картини світу в українських лексикографічних джерелах, навчальній літературі, текстах перекладів японських художніх творів (на прикладі поезії) українською мовою.

8. Здійснити порівняння функціонування лексичних японізмів як виразників специфіки картини світу в російсько- та англомовних текстах різних стилів (передусім наукових, науково-популярних та публіцистичних) порівняно з українськомовними й визначити особливості мовної фіксації світоглядних та культурних стереотипів.

Наукова новизна праці визначається тим, що в ній уперше досліджено лексичну фіксацію картини світу японської мови, виявлено низку ключових лексичних одиниць – виразників основних понять (концептів) японської культури, проаналізовано засвоєння термінів японської культури українською мовою порівняно з російською й англійською.

Теоретичне значення дисертації полягає у вивченні лексичного втілення особливостей світосприйняття носіїв японської мови в контексті традиції збереження архаїчних уявлень про слово й елементів міфологічної картини світу.

Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його результатів у викладанні мовознавчих курсів – вступу до спеціальності для сходознавців, вступу до мовознавства, лінгвокраїнознавства, етимології, лексикології, літературознавчих курсів, теорії і практики перекладу, спецкурсів (“Мовна картина світу”, “Лексичні запозичення” тощо). Результати можуть бути використані в лексикографічній праці (зокрема, для поповнення словника іншомовних слів української мови).

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані дисертантом самостійно. Ю.Л.Мосенкісу у працях, виконаних у співавторстві, належить загальне наукове керівництво, визначення напрямків дослідження і розроблення концепції на матеріалі інших мов, окрім японської. У публікації, спільній з Р.І.Синишиним і О.І.Сушко, дисертантові належить висвітлення японської лексики.

Структура й обсяг дисертації. Праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури на 506 позицій та 9-ти додатків. Основний текст дисертації викладено на 180 с., загальний обсяг праці 269 с.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в доповідях на Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, квітень 2003), Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, жовтень 2003), Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, листопад 2003), Міжнародній науковій конференції “Філологія в Київському університеті: історія і сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, жовтень 2004).

Результати дослідження оприлюднені в перелічених нижче публікаціях (загальним обсягом 37,6 друк. арк., з них особисто автора 25,5 друк. арк.)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено актуальність, новизну, теоретичну та практичну цінність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, описано методи дослідження, зазначено апробацію праці.

Перший розділ – “Основні напрямки дослідження мовної картини світу” – присвячений аналізу різноманітних теоретичних аспектів відбиття світогляду в мові в контексті лінгвістичної філософії, культурології, етнографії, теорії міфу та інших дотичних людинознавчих дисциплін. Проблема мовної картини світу вивчена як невіддільна від ширшої проблеми відношень мови і мислення. Тому у працях дослідників мови і мислення (О.С.Мельничук, Г.В.Колшанський, В.М.Мигирин та ін.), філософії граматики (О.Єсперсен) не можна оминути тих ідей, які стосуються вираження картини світу в мові.

Мовна картина світу є об’єктом вивчення в сучасній науці поряд із іншими результатами відбиття світосприйняття в різноманітних культурних феноменах – міфологічною, релігійною, філософською, художньою, фольклорною та іншими картинами світу. Саме мовна картина світу особливо близька до фольклорно-міфологічної, котру можна визначити як “наївну” картину світу. Відбите у мові фольклорно-міфологічне бачення світу порівняно з сучасним раціонально-науковим баченням значною мірою виступає як інша, не співвідносна з сучасною система координат (парадигма), частково збережена з часів архаїчної культури не лише мовою, а й дитячим, поетичним та художнім світосприйняттям.

Ідеї, що створюють фундаментальну теоретичну базу для студіювання мовних картин світу, знаходимо у В. фон Гумбольдта і О.О.Потебні. Цінні спостереження висловлені представниками міфологічної, історичної та інших шкіл класичної фольклористики, які у своїх працях широко вдавалися до лінгвістичного аналізу власних імен міфологічних персонажів (міфонімів), сталих народнопоетичних формул тощо (О.М.Афанасьєв та ін.). Важлива інформація щодо мовних картин світу міститься й у працях з лінгвокомпаративістики, автори яких не обмежуються суто мовним матеріалом, а намагаються й відтворити за мовними свідченнями особливості культури носіїв мов (В.В.Іванов, В.М.Топоров, О.М.Трубачов, Т.В.Цив’ян та ін.). Спостереження над особливостями вираження мовної картини світу знаходимо у працях не лише лінгвістів, (лінгво)фольклористів та (лінгво)культурологів, а й філософів (Л.Вітгенштейн, Й.Л.Вайсгербер), фахівців з психології та естетики (Г.Г.Шпет), дослідників архаїчних особливостей мислення (Л.Леві-Брюль) та ін. Особливо цінні для досліджуваної проблематики ідеї Е.Кассірера, який вивчав співвідношення мовної і міфологічної картин світу (що особливо важливо з огляду на те, що значна частина лексико-семантичних, граматичних та інших особливостей мов, у яких утілена специфіка мовних картин світу, сформувались в епоху міфологічного мислення). Дослідження міфологічних аспектів архаїчного мислення, проблеми мовної сугестії у зв’язку з уявленнями про магію слова тощо (М.Я.Марр, С.О.Токарєв, В.М.Топоров, Н.В.Слухай та ін.) створює основу для наукового осягнення процесів генези і становлення мовної картини світу, що особливо актуально для таких суспільств, як японське, де глибоко архаїчні уявлення збережено досі, навіть в умовах постіндустріального інформаційного суспільства, і втілено не тільки в питомій народній релігії (синто), а й в інших галузях духовного життя та матеріальної культури, у багатьох елементах родинної, навчальної, виробничої й загалом суспільної структури.

Окреме місце в історії формування такого напрямку лінгвістики, як вивчення мовних картин світу, посідає теорія мовної відносності (відома ще під іншою назвою – гіпотеза Е.Сепіра – Б.Уорфа).

Значна активізація дослідження мовних картин світу і виділення цих студій майже в окрему галузь лінгвістики (пов’язаної водночас із психолінгвістикою і лінгвокультурологією) припадає на 1980–1990-ті роки, коли з’являються ґрунтовні студії Н.Д.Арутюнової, Б.О.Серебренникова, О.С.Кубрякової, В.І.Постовалової, Ю.С.Степанова, В.М.Телія, А.О.Уфимцевої та ін. Окремим напрямком, пов’язаним із вивченням національних мовних картин світу в їхньому співвідношенні з універсальними семантичними особливостями всіх мов і “семантичними примітивами”, є праці А.Вежбицької.

Глибокими і різноманітними як за теоретичним підходом, так і за методами та мовними матеріалами є студії над мовними картинами світу (в ширшому контексті психолінгвістики й етнолінгвістики) на різному мовному матеріалі й на різних мовних рівнях, здійснювані в сучасному українському мовознавстві (праці О.А.Гапченко, І.О.Голубовської, В.В.Жайворонка, Ю.О.Карпенка, В.І.Кононенка, В.П.Сімонок, О.С.Снитко та її учнів, Ж.П.Соколовської, Н.В.Слухай та її учнів, Н.І.Сукаленко, О.В.Тищенка та ін.). Сучасний стан лінгвістичних студій у галузі теорії мовного, зокрема лексичного, вираження картини світу дозволяє здійснити вивчення того, як особливості світобачення втілюються в лексиці японської мови.

У другому розділі – “Дослідження мовної картини світу як проблема лінгвістичної японістики: лексичний аспект” – вивчено місце студій над проблематикою мовної картини світу в сучасному японознавстві, зокрема українському. Особливу увагу зосереджено на лексичному аспекті мовного втілення світобачення японців, оскільки лексика виступає найбільш яскравим, динамічним та прозорим матеріалом для такого дослідження.

Проаналізовано стан і напрямки новітніх японістичних досліджень. Українські та зарубіжні японознавці (І.П.Бондаренко, О.В.Дебейко, С.В.Капранов, К.Ю.Комісаров, І.А.Петриченко, В.Л.Пирогов, В.А.Рубель, Б.П.Яценко, О.Ратті, А.Уестбрук, Т.Судзукі, В.М.Алпатов, С.О.Арутюнов, В.М.Горегляд, В.С.Гривнін, Т.П.Григор’єва, Л.М.Єрмакова та ін.) показують на різному матеріалі окремі аспекти феномену втілення особливостей світосприйняття японців у їхній мові. Але комплексного дослідження картини світу японської мови, зокрема на лексичному рівні, ще не ставилося за мету здійснити. Важливими кроками на шляху до такого дослідження, необхідного для якнайповнішого усвідомлення “японського дива” у різних його аспектах (економічному, включаючи побудову стосунків у фірмах та на підприємствах за родинним принципом, соціальному, включаючи збереження сакральної імператорської влади у високорозвиненому інформаційному суспільстві, релігійному, включаючи збереження глибоко архаїчних питомих народних вірувань “язичницького” типу), є студії над окремими аспектами японської мовної картини світу та їхніми лексичними втіленнями.

Вивчення мовної картини світу японців може бути здійснене на різному матеріалі, як-от фонетика (передовсім особливості звуконаслідувальних та звукосимволічних слів, емоційних вигуків, звертань до тварин, слів дитячого мовлення тощо), граматика, лексика і семантика, синтаксис. Центральну увагу присвячено дослідженню лексичного аспекту проблеми на матеріалі не тільки загальних, а й власних назв – географічних (топонімів), міфологічних (міфонімів) тощо. Аналізовано і словниковий, і текстовий матеріал.

Максимальну культурну вагу має найбільш стійка й давня лексика (“основний словниковий фонд”, “базисний словник”). Водночас у міру можливості досліджено і ті специфічні одиниці японської периферійної лексики, які дають найяскравіше уявлення про особливості світосприйняття носіїв мови. Серед досліджених текстів представлені як ті, що репрезентують давню мовно-культурну традицію, так і ті, що є результатом новітньої творчості.

Для вивчення мовної картини світу, визначення її ключових слів недостатньо дослідження суто матеріалу однієї мови (у даному випадку японської). Необхідне залучення і перекладних словників (для виявлення і дослідження груп тих лексичних одиниць, які залишаються без перекладу і виступають культурними символами), і іншомовних – не японських – текстів (з яких видно ті японські мовно-культурні особливості, які справляють найбільше враження на носіїв інших мов та культур і потребують коментування). Плідним шляхом вивчення специфіки японської мовної картини світу порівняно з європейськими видаються це студії над текстами європейських (українських, російських, англомовних) авторів про Японію.

З огляду на міфологічний контекст епохи формування мов і міфологізм як одну з головних ознак японської та багатьох інших картин світу та їхніх втілень у мові, першорядна увага приділена вираженню японської мовної картини світу в лексиці міфологічно-релігійної сфери. З опертям на дослідження А.О.Накорчевського, Г.Є.Свєтлова, Л.М.Єрмакової та ін. розглянуто такі ключові лексеми, як kami?“бог”, “божество”, “божествена сутність”, “дух” “демон”, tama? “душа”, “дух”, oni ?“злий дух”, “чорт”, rei ?“дух”, “душа покійного”, kokoro ?“серце”, “душа”, “серцевина”, “нутрощі”, shin ?“душа”, “дух”, “божество”, shinto ??“традиційна японська релігія”, буквально “шлях богів”. Яскравим мовним утіленням поглядів японців на мікрокосм і макрокосм виступають складені лексеми, що містять ключові слова te ?“рука” і ten? “небо”.

Особливості стародавнього образно-міфологічного, міфопоетичного світогляду втілені в складених іменах богів: Аме-но-мінака-нусі “Повелитель священного центру небес”, Такамі-мусубі “Бог високого священного творіння”, Камі-мусубі “Бог божественного творіння”, Умасіасікабі-хікодзі “Прекрасні пагони очерету”, Аме-но-токотаті “Той, що навіки затвердився на небесах”, Куні-но токотаті “Той, що навіки утвердився на землі”, Тойокумоно “Рясні хмари над рівниною”, Сусаноо “Доблесний швидкий ярий муж” (бог вітру), Омоікане “Той, що роздумує”, Ко-но-хана “Цвітіння дерев”, Іванага “Довговічна як скеля”, Хікохоходемі “Той, хто з’явився з вогню”, Цубутацу-мі-тама “Священний дух закипаючих бульбашок піни”, Амацу хіко-хіконагісатаке-угаяфукіаедзу-но мікото “Небесний отрок, доблесний бог бакланового даху, не настеленого на морському березі”, Ясо-магацухі-но камі “Бог восьми десятків викривлень”, Каму-наобі-но камі “Божественний бог, який випрямляє” та ін.

Важливу лінгвокультурологічну інформацію в аспекті мовного втілення релігійно-міфологічної свідомості японців несе термінологія культів синто (кеґаре “забрудненість, скверна”, сайкай “духовне очищення й утримання від тілесних спокус” тощо), назви культових споруд (дзіндзя “святилище”), природних об’єктів поклоніння (івакура “скеля-вмістилище (духа, божества)”) та дзен-буддизму (за твормами Банкей Йотаку, Іккю Содзюн, Секіда Кацукі: муродзі “світ безпристрасності”, мусін “не-свідомість” тощо). Отже, в японській лексиці втілюються різноманітні аспекти світобачення японців, однією з важливих ознак якого є міфологізованість.

Третій розділ – “Фіксація сприйняття японської мовної картини світу в іншомовних текстах та лексикографічних джерелах” – присвячено проблемі рецепції картини світу японської мови в іншомовних (українсько-, російсько- та англійськомовних) текстах різних стилів та жанрів (на прикладі наукових, науково-популярних, публіцистичних, навчальних текстів на японську тематику) та словниках.

У “Словнику чужомовних слів” (І.Бойків, О.Ізюмов, Г.Калишевський, М.Трохименко, 1932) уміщено японізми єна, кабукі, мікадо, самураї, синто тощо, деякі в нині незвичній формі – гаракірі, джиу-джитцу, сакі; деякі лексеми словника відсутні в пізніших подібних виданнях, напр., дзибан – “японський шовковий халат”. Автори вживають форми Япанія, япанський.

“Словник іншомовних слів української мови” за ред. О.С.Мельничука (1985) містить більш або менш засвоєні українською мовою японізми – як порівняно давні (гейша, мікадо, рикша, соя), так і новіші (ікебана, карате).

Словник іншомовних слів колективу авторів за ред. Л.О.Пустовіт і словник іншомовних слів С.М.Морозова і Л.М.Шкарапути містять, окрім давніших японізмів, низку нових, зокрема карате.

Орфографічний словник української мови за ред. С.І.Головащука і В.М.Русанівського (1975) японізми гейша, гінкго, дзю-до, івасі, ієна, кімоно, мікадо, рикша, самурай (також самурайський), соя (також соєвий), харакірі, цунамі, а нове видання цього словника (1999) вміщує також ікебана, кабукі, карате, синтоїзм.

Новітній українсько-японський і японсько-український словник І.П.Бондаренко і Т.Хіно містить в українській частині низку “японізмів-екзотизмів” (визначення авторів), що не ввійшли до словників іншомовних слів української мови (удон “японська локшина”, кана “японський складовий алфавіт”, кендо “японське фехтування” тощо).

Отже, українська мова різною мірою засвоїла понад 40 лексичних японізмів багатьох тематичних груп. Потребує уточнення фонетична форма репрезентації деяких японізмів у словниках (далекі від оригінальної японської вимови такі написання, як сегун – потрібно сьоґун, синто – потрібно сінто, тсуга – потрібно цуґа тощо). Деякі фонетично змінені форми давно стали традиційними – як-от джіу-джитсу замість правильного дзюдзіцу. Спостерігається непослідовність передачі японських звуків [sh] (гейша, рикша, суши, “Тошиба”, але бусидо (іноді бушидо), івасі, сегун, синто) і [j] (джіу-джитсу, “Фуджи”, але дзю-до, Фудзіяма).

В українських перекладах японської поезії (на матеріалі перекладів І.П.Бондаренка) символами картини світу виступають японські топоніми, невіддільні від давніх культів та легенд (Фудзі, Фудзіяма, Фудзі-сан), лексичні “екзотизми” як символи культури (кабукі, кімоно, кото, моті “солодкі рисові тістечка”, саке, сакура та ін.). Перекладач звертає увагу на естетичний принцип моно-но аваре “чарівний смуток речей”, “сумна чарівність речей”, естетично-філософський принцип юґен “таємнича краса”, “незбагненна, нерозгадана привабливість”, естетичні категорії та принципи поетики віршів ренґа такетакаку “піднесеність” і усін “щиросердність, щирість почуття” тощо.

Вираження японської мовної картини світу в українських навчальних виданнях досліджено на матеріалі розділу посібника “Людина і культура” (автор В.С.Гриценко, 2000) і розділу підручника “Історія середньовічного Сходу” (автор В.А.Рубель, 2002). Виділено тематичні групи лексичних японізмів: титули монархів (кімі “цар”, сумерагі “верховний володар”, тенно “небесний монарх”, “імператор”, інсей “храмовий правитель”, “екс-імператор”), інші соціальні терміни, включаючи військові (бусі “воїн”, вако “пірат-купець”), назви установ, інституцій (курандо “особистий секретаріат при імператорі”, бакуфу “система розподілу влади між номінальним імператором – тенно і фактичним правителем – сьогуном”), назви одягу та взуття (гета “дерев’яні сандалії-колодки на високих підставках”, камісімо “штани-спідниця з крилаткою, що одягалася поверх халата”), назви жанрів фольклору та літератури (норіто “тексти заклинань і молитов”, гункі “військова повість”), назви театральних жанрів, видів мистецтва (васікі “японський культурний стиль”, кабукі, бунраку, йосе “театральні жанри”, ікебана “мистецтво квітів”, родзі “чайний сад”), мовознавчі терміни (бунго “класична японська мова”, хірагана й катакана “японські абетки”), релігійна лексика (саторі “просвітлення”), назви звичаїв (тя-но-ю “чайна церемонія”), назви будівель, їхніх елементів та внутрішнього облаштування (тясіцу “чайна хатинка”, токонома “ніша”), терміни адміністративно-територіального поділу (до “губернія”, куні “провінція”). Значна частина розглянутої вище лексики, серед якої істотне місце посідають історизми, не описується словниками іншомовних слів української мови.

Російськомовні японознавчі тексти розглянуто відповідно до тематики. У текстах календарно-обрядового змісту (С.А.Арутюнов, Р.Ш.Джарилгасинова, С.Б.Маркарьян, Е.В.Молодякова) виділено ключовий термін мацурі “свято”, образні назви лунарних місяців (муцукі “місяць дружби”, сорьоґацу “місяць першої зелені” тощо), назви 24-х сонячних сезонів року, які не збігалися з лунарними місяцями (ріссюн “початок весни”, усуі “дощова вода” тощо), назви тварин як символів років 12-річного зодіакального циклу (тора “тигр”, у “заєць”, тацу “дракон”, мі “змія”, ума “кінь” та ін.), назви свят (наприклад, Сьогацу “Новий рік”, буквально “Істинний місяць”) та святково-обрядових атрибутів (наприклад, кадомацу “новорічне дерево”, букв. “сосна біля входу”), назви святкових обрядодій, що стали назвами й самих свят (о-ханамі “милування квітами”).

Російські переклади японської художньої літератури (Сей-Сьонаґон, Сайкаку Іхара, Акутаґава Рюноске, Кавабата Ясунарі) зберігають побутову лексику (ікан “старовинний придворний одяг”, кітьо “завіса, що відгороджувала шляхетних дам від стороннього погляду”, табі “шкарпетки з відділеним великим пальцем”), соціальну термінологію (камаду “староста будинку”, сьонаґон “молодший державний радник”), релігійну лексику (фуда “хатні молитовні таблички”), назви харчів (тірасі “гарячий напій, настояний на апельсиновій шкірці”), назви типів письма, стилів, жанрів літератури та мистецтва (імайо “одна з форм японського вірша, що складається з двох чотиривіршів”, какемоно “картина або каліграфічний напис, виконаний на смузі шовку або паперу”), назви мір (кен “міра довжини – 1,81 м”, рі “міра довжини – 3, 927 км”), власні назви з прозорою внутрішньою формою (ставок Мідзунасі букв. “Без води”, річка Міміто букв. “Вухо, що добре чує” тощо).

У російськомовних журналістських, науково-популярних, краєзнавчих нарисах про Японію (С.А.Арутюнов, Р.С.Васильєвський, О.І.Мамонов, Г.Б.Навліцька, В.В.Овчинников, М.Т.Федоренко, В.Я.Цвєтов, В.О.Пронников та І.Д.Ладанов) виділено безеквівалентну лексику, що виступає в ролі культурних символів (здебільшого побутова та соціальна термінологія – як сучасна, так і історична), окремі назви рослин і тварин, назви специфічних морально-етичних понять, які стосуються духовної культури, світогляду, звичаїв, норм поведінки (вакон йосай “узяти новітні знання, вироблені іноземцями, але не дозволити їм похитнути основи японського способу мислення”, ніндзьо “жалість, піклування, любов між батьками й дітьми, сусідами”), позначення традиційних принципів вівічливості, також безпосередні спостереження над особливостями лексики та граматики японської мови як вираження народного світосприйняття (“У європейських мовах у слові “я” закладений смисл “індивідуум”, “особистість”. У японській мові слово “дзібун” – еквівалент європейського “я” – означає “моя доля”, “моя частина”. Японець розглядає себе як частину якої-небудь спільності” – В.Я.Цвєтов).

Лексика японського походження в англомовних текстах на японську тематику репрезентує різні тематичні групи: релігійні терміни (назви релігійних учень та течій Zen, Shintф, обрядів і дій kegare, духів і міфологічних персонажів kami, tama, shin, kokoro, kappa, oni, kidф, myфdф, tф на позначення шляху як релігійного принципу, служителів релігії yamabushi, ритуальних пісень або молитов norito, власні імена божеств (Susa-no-o) та ін.); назви звичаїв, правил життя, обрядів (seppuku “ритуальне самогубство шляхом розпорювання живота”, matsuri “(релігійне) свято”, кодекс самураїв bushido); назви археологічних культур (Jomon, Yayoi, Kofun); назви давніх племен Японії ezo, ebisu, emisu; назви рослин і тварин, зокрема й культурних символів (sakura); назви їжі та напоїв (sake); назви музичних інструментів (koto); назви видів традиційного японського театру noh, kabuki; соціальні терміни (daimyo, bakufu, samurai, Shogun, geisha, kuge), зокрема титули імператора як божественної особи (tennф, sumera mikoto, ф kimi); мовознавчі та літературні терміни, передусім позначення традиційних японських поетичних форм (renga, uta, haiku, hokku, tanka, monogatari, kigo, kotoage), зокрема й міфологізовані (kotodama “душа слова”).

Отже, японська лексика в іншомовних джерелах репрезентує передусім сфери духовної культури, особливо релігії, поезії, мистецтва та спорту, меншою мірою – побутову, історичну, соціальну сфери.

Дослідження дозволяє зробити низку висновків.

1. Стан сучасних теоретичних досліджень у галузі відображення картини світу в мові, зокрема лексиці, дозволяє здійснити комплексне вивчення мовного вираження специфіки світобачення японців.

2. У японській мові на всіх її рівнях (фонетичному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному та ін.) відображена картина світу (світосприйняття) носіїв мови. При цьому найбільш яскравим, показовим, прозорим і очевидним рівнем вираження картини світу виступає лексичний рівень.

3. Важливим чинником формування картини світу японців (зокрема, мовної картини) виступало міфологічне мислення (міфологізоване світобачення), взагалі характерне для архаїчних періодів усіх суспільств та їхніх культур. Усталенню такого світобачення у японців значною мірою сприяло збереження і закріплення у них аж до нашого часу власної народної (так би мовити, язичницької) міфологічно-релігійної системи – синто ??(синтоїзму). Внутрішня форма багатьох давніх і важливих лексичних одиниць японської мови промовисто свідчить про риси міфологічного світосприйняття.

4. Ключовими словами картини світу, втіленої в японській мові, виступають chadф ??“мистецтво чайної церемонії”, буквально “шлях чаю”, gaku ?“наука, вчення, заняття”, омонім ?“картина, каліграфічний напис”, омонім ?“музика”, giri?? “обов’язок”, “почуття, усвідомлення обов’язку”, kami ?“божество, дух”, ki ?“душа”, “характер”, “дух”, “свідомість”, kokoro? “серце, душа”, matsuri?? “свято”, oni ?“чорт, злий дух”, rei ?“дух”, suki ??“любов, схильність”, tama ?“душа”, te ?“рука”, ten ?“небо”, та ін. Поряд із ними важливими елементами японської мовної картини світу є ті культурні слова-символи, які нині запозичені в різні мови світу як безеквівалентна лексика разом із відповідними культурними реаліями (зокрема, в українську мову запозичені: ікебана, карате, кімоно, саке, соя, сумо, танка, татамі, харакірі, хоку тощо).

5. Утіленням картини світу в японській мові виступає не лише питома лексика, а й запозичення (напр., ten “небо” від кит. tian). Культурно важливі лексеми запозичувалися разом із відповідним комплексом уявлень (напр., конфуціанських або буддійських), котрі на японському ґрунті у процесі освоєння могли зазнавати значної трансформації.

6. Мовним матеріалом, у якому втілюється світобачення японців, є не тільки масив загальних назв (апелятивна лексика), а і власні назви різних класів (ономастична лексика). Особливо яскравим вираженням картини світу відзначаються найменування божеств (теоніми) і територіальні назви (топоніми).

7. Лексичні японізми широко використовуються в українськомовних текстах різної тематики і жанрів – не лише наукових і науково-популярних, а й публіцистистичних, навчальних та ін. Дослідження такої лексики та її функціонування в іншомовних (українськомовних та інших) текстах сприяє вивченню японської мови та культури, дозволяє поглиблювати й удосконалювати міжкультурну комунікацію.

8. У різножанрових текстах російською й англійською мовами на японську тематику може бути виділений загалом той самий масив лексичних японізмів на позначення ключових концептів культури, що й в українськомовних текстах.

Результати дисертації висвітлено у публікаціях:

Основні

1. Відображення мовної картини світу в японських географічних назвах // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – 2003. – № 7. – С. 48–51.

2. Вираження мовної картини світу в лексиці японської мови // Українське мовознавство. – К.: Видавничий дім Д.Бураго, 2004. – Вип. 29/30. – С. 110–113.

3. Внутрішня форма японської міфологічно-релігійної термінології у мовній картині світу // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. – К.: Видавничий центр Київського національного лінгвістичного університету, 2004. – С. 256–259.

4. До проблеми визначення ключових слів картини світу японської мови (на матеріалі лексикографічних та навчальних видань) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. праць / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. – Вип. 6. – С. 307–308.

5. Перспективи дослідження картини світу японської мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: Вид. центр Київського національного лінгвістичного університету, 2005. – Вип. 13. – С. 334–338.

6. Відбиття мовної картини світу в українській лексиці і фразеології // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових праць / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: Видавничий центр Київського національного лінгвістичного університету, 2005. – Вип. 15. – С. 119–123. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс, Р.І.Синишин, О.І.Сушко.

Додаткові

Монографія

7. Всесвіт у дзеркалі японської мови: Словесні символи культури Японії. – К.: Видавничий дім А+С, 2005. – 352 с. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

Рецензії: Слухай Н.В., д. філол. н. // Критика. – 2006. – Ч. 5. – С. 11.

Букалов О.В., PhD у галузі психології та соціоніки, Чикирисова Г.В. // Психология и соционика межличностных отношений. – 2006. – № 7. – С. 54.

Забуранна О., к. філол. н., Федоришин М. // Мова та історія. – К., 2006. – Вип. 89. – С. 189–190.

Житеньова Л.В., к. пед. н. // Мова та історія. – К., 2006. – Вип. . – С. 109–111.

Пучков А.О., к. архіт. // Янус Нерухомість. – 2006. – № 13. – С. 24.

Матушкін М. // Art + Construction. – 2006. – № 1. – С. 96.

Тарнавський О.М. // Український юрист. – 2006. – № 3. – С. 83.

Кохановська Т. // Голос України. – 2005. – 26 листопада. – С. 11.

Протяг О. // Газета по-українськи. – 2005. – 2 грудня. – С. 27.

Іваненко І. // Україна молода. – 2006. – 15 лютого. – С. 9.

Статті

8. Вираження часу в японській мові // Мова та історія. – К., 2002. – Вип. 58. – С. 17–19.

9. Роль ієрогліфіки у вивченні картини світу японської мови // Мова та історія. – К., 2003. – Вип. 62. – С. 29–32.

10. Сучасний стан вивчення мовної картини світу // Мова та історія. – К., 2003. – Вип. 63/64. – С. 23–26.

11. Особливості використання граматичних одиниць для вираження ймовірнісного способу в японській мові // Мова та історія. – К., 2003. – Вип. 65. – С. 23–25.

12. Мовна картина світу як культурна скарбниця (з приводу новітніх українських видань) // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 67. – С. 120–124. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

13. Картина світу японської мови у традиційній календарній термінології (спроба порівняння японської та української народної обрядовості) // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 68. – С. 16–25. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

14. Мовні символи японської культури в українських навчальних виданнях // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 69. – С. 45–60.

15. Погляди В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні та А.Вежбицької у системі досліджень японської мовної картини світу // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 70. – С. 68–83.

16. Мовні символи японської культури в українських лексикографічних джерелах // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 71. – С. 50–62.

17. Місце досліджень мовної картини світу в комплексі японознавчих дисциплін // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 72. – С. 73–99.

18. Картина світу японської мови у міфологічній і релігійній термінології // Мова та історія. – К., 2004. – Вип. 73. – С. 79–112. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

19. Проблема співвідношення міфологічної і мовної картин світу // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 75/76/77. – С. 69–100. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

20. Міфологічність і проблема ключових слів японської мовної картини світу (деякі підсумки дослідження) // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 78/79. – С. 117–141. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

21. Лінгвоміфопоетичні уявлення японців у контексті уявлень інших народів Сходу // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 80. – С. –88. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

22. Деякі риси мовно-культурного світу стародавньої Японії у контексті примітних особливостей архаїчного світосприйняття // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 81. – С. 93–120. – Співавтор Ю.Л.Мосенкіс.

23. Деякі особливості архаїчного мислення за мовними та іншими свідченнями (до проблеми пошуку загальноєвразійського контексту традиційних світоглядних уявлень японців) // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 82. – С. 117–155. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

24. Традиційна японська цивілізація в її зв’язках із китайською та іншими цивілізаціями Євразії (мовно-культурні аспекти) // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 83. – С. 82–99. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

25. Протоукраїнське Трипілля і протояпонський дзьомон: світовий контекст давнього коріння української культури за мовними свідченнями // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 84. – С. 76–111. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

26. Магія слова та каменя у міфологічній картині світу і мовно-культурний світ стародавньої Азії як контекст японського етнолінгвогенезу // Мова та історія. – К., 2005. – Вип. 85. – С. 75–88. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

27. Божественний цар, магічне слово, священна межа і найвищий закон у правовій свідомості архаїчного суспільства // Мова та історія. – К., 2006. – Вип. 86. – С. 85–100. – Співавт. Ю.Л.Мосенкіс.

28. Лексичні японізми в англомовних текстах на японську тематику (за матеріалами журналів “Journal of Japanese Studies”, “Monumenta Nipponica”) // Мова та історія. – К., 2007. – Вип. 92. – С. 126–138.

Анотація

Якименко М.В. Вираження картини світу в лексиці японської мови. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України. – К., 2007.

Основна проблема дисертації – вираження національного світобачення японців на лексичному рівні мови. Узагальнено відомості про генезу, історію й теоретичний досвід досліджень мовної картини світу в українському і зарубіжному мовознавстві. Показано важливе місце вивчення сприйняття носіями японської мови природи і суспільства серед інших японознавчих дисциплін. Описано специфічні риси міфологічного способу мислення представників архаїчної традиційної культури та відбиття цих рис у японській мові (як у загальних, так і у власних назвах). Досліджено особливості сприйняття мови у східних традиціях із особливою увагою до східноазійських культур, передусім японської. Вивчено ключові слова на позначення основних категорій японської ментальності. Особливу увагу приділено лексемам японського походження, що виступають культурними символами в текстах українською, російською та англійською мовами та фіксації таких слів в українських лексикографічних джерелах.

Ключові слова: мовна картина світу, міфологічне сприйняття мови, іншомовні слова японського походження, японознавчі студії, мовні символи культури.

Аннотация

Якименко Н.В. Выражение картины мира в лексике японского языка. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 – языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. Институт востоковедения им. А.Крымского НАН Украины. – Киев, 2007.

Основная проблема диссертации – выражение национального мировидения японцев на лексическом уровне языка.

Языковая картина мира определена как отображение в языке представлений человека об окружающей действительности, внутренней психологической реальности и о том, что воспринимается как реальность.

Обобщены сведения о генезисе, истории и теоретическом опыте исследований языковой картины мира в украинском и зарубежном языкознании. Изучено соотношение лексических и нелексических средств выражения языковой картины мира. Показано важное место изучения восприятия носителями японского языка природы и общества среди других японоведческих дисциплин. Описаны специфические черты мифологического способа мышления представителей архаической традиционной культуры и отражение этих черт в японском языке (как в нарицательных, так и в собственных именах). Отмечено, что этнические языки формировались в период мифологического восприятия мира и содержат многочисленные элементы такого восприятия на лексическом и других уровнях, взаимодействуя с мифологическими аспектами различных отраслей материальной и духовной
культуры.

Исследованы особенности восприятия языка в восточных традициях с особым вниманием к восточноазиатским культурам, прежде всего японской (представление о языке как эквиваленте реальности, магическая функция языка и голоса, японское учение о душе слова и священных звуках). Изучены ключевые слова, обозначающие основные категории японской ментальности. Особое внимание уделено лексемам японского происхождения, которые выступают в роли культурных символов в текстах на украинском, русском и английском языках и фиксации таких слов украинскими лексикографическими источниками.

Ключевые слова: языковая картина мира, мифологическое восприятие языка, иноязычные слова японского происхождения, японоведческие исследования, языковые символы культуры

Summary

Yakymenko, M.V. The expression of the linguistic image of the world in the Japanese lexicon. – A manuscript.

Thesis for Candidate of Sciences degree in philology: speciality 10.02.13 – The languages of Asian, African folks and the aboriginal folks of America and Australia. A.Krymsky Institute of the Oriental Studies, National Academy of Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2007.

The principal problem of the dissertation is the reflection of the Japanese national expression of the world outlook in the Japanese language on the lexical level. There are generalised the evidences about the origin, history and theoretical experience of the study on the linguistic image of the world in Ukrainian and international linguistics. The importance of the research of the Japanese linguistic image of the nature and society between other Japanology disciplines is also shown. There are described some specific features of mythological way of thinking