ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

БУРКАЛЬЦЕВА ДІАНА ДМИТРІВНА

УДК 338.22.021.2+336.581

ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ЯК ФАКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ В РИНКОВИХ УМОВАХ

(державно-регулятивні засади)

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

БОРЩ Людмила Михайлівна,

Феодосійська фінансово-економічна

академія Київського університету

ринкових відносин, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

ОСЕЦЬКИЙ Валерій Леонідович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент,

БЕРЕЗЯНКО Тамара Володимирівна,

Інститут законодавства Верховної Ради України,

головний консультант

Захист відбудеться “01” липня 2008 року о “14.30” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.02 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий “27” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Розинка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Поступальний розвиток економіки є стратегічним завданням України, і для його вирішення необхідна активізація інвестиційного процесу. Забезпечення позитивної динаміки економічного зростання пов'язане з пошуком інвестиційних джерел і залученням всіх можливих фінансових ресурсів, необхідних для фінансування інноваційно-інвестиційних процесів, з оптимізацією грошово-кредитних механізмів, що управляють їх рухом.

Проблема активізації діяльності держави у залученні фінансово-кредитних установ до процесу інвестування економіки України вимагає поглибленого дослідження всіх умов, які впливають на діяльність цього бізнесу, і безпосередньо – комерційних банків, кредитних спілок, страхових і пенсійних фондів та інших суб’єктів фінансового ринку.

Окреслена проблема є надзвичайно складною. Підхід до її наукового аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів. Як показує історичний, політичний і економічний досвід, на рубежі ХХ-ХХІ століть, фактори модернізації економіки набувають нового специфічного характеру.

Інституційне забезпечення випереджального розвитку економіки України через сучасні методи державного регулювання набуває дедалі більшого стратегічного значення у справі активізації процесів модернізації продуктивного потенціалу. У дослідження даної проблеми вагомий внесок становлять наукові напрацювання вітчизняних дослідників – Т.В.Березянко, Л.М.Борщ, О.Д.Василика, О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, Б.Є.Кваснюка, О.П.Кириленка, В.І.Кравченка, І.О.Луніна, С.В.Льовочкіна, О.О.Любича, І.О.Лютого, В.Г.Мельничука, В.М.Опаріна, В.Л. Осецького, А.Г.Сігайова, В.М.Федосова, Ю.М.Харазашвілі, О.П.Чернявського, В.К.Черняка, І.Я.Чугунова, В.Я.Шевчука, С.І.Юрія, Г.К.Ялового.

При дослідженні питань створення фінансових передумов для пожвавлення модернізаційних проектів в економіці України, забезпечення державної підтримки пріоритетних інвестиційно-інноваційних проектів опрацьовані наукові публікації О.І.Амоші, В.М.Андрійчука, С.О.Білої, О.Г.Білоруса, І.Д.Бурковського, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, О.О.Галушка, О. І.Дзюблюка, М.І.Зверякової, Є.В.Іванова, Б.Є.Кваснюка, Т.Т.Ковальчука, В.І.Кравченка, І.О.Крюкової, Д.Г.Лук’яненка, О.П.Мельниченка, О.О.Любича, В.Г.Мельничука, О.М.Мозгового, В.І.Міщенка, А.М.Мороза, В.Є.Новицького, С.С.Осадця, Ю.М.Пахомова, О.Н.Плотникова, А.П.Рум’янцева, М.І.Савлука, В.М.Суторміної, В.П.Ходаківської, В.М.Шелудько, А.О.Федоренка.

Проблеми організації управління та регулювання кредитних відносин знайшли відображення в працях вітчизняних дослідників: О.І.Барановського, В.В.Бєляєва, М.Д.Білик, Н.М.Внукова, О.В.Васюренко, О.Д.Вовчак, В.В.Гончаренка, В.І.Грушко, В.В.Зимовця, С.П.Зубика, О.І.Дзюблюка, О.Т.Євтуха, М.М.Єрмошенко, В.І.Міщенка, М.В.Мниха, О.М.Мозгового, А.М.Мороза, С.В.Науменкової, Ц.Г.Огонь, О.Ю.Чубукової та ін.

Суттєве значення для дослідження державного регулювання фінансово-кредитними системами має внесок таких іноземних дослідників, як Л.Бальцерович, Дж.Кейнс, Дж.Корнаї, П.Самуельсон, Дж.Сінкі, О.Улюкаєв, М.Фрідмен, Ф.Хайек, Л.Хоффман, Д.Шапіро та ін.

Плідні результати наукових досліджень, присвячених фінансовим проблемам економічного розвитку, залишили для нащадків класики економічної науки: Р.Гільфердінг, Дж.Кейнс, Ф.Кене, К.Маркс, А.Маршалл, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, А.Сміт, Ф.Хайєк, Дж.Хікс. Серед сучасних західних вчених теорію і практику фінансово-кредитних відносин розвинули Г.Александер, Дж.Бейлі, Дж.Гелбрейт, Г.Марковіц, Р.Ф.Мюррей, Ченг Ф.Лі, Ю.Фама, Дж.І.Фіннерті, М.Фрідмен, У.Шарп, Й.Шумпетер та інші вчені.

Разом з тим, у вітчизняній і зарубіжній фаховій літературі розглянуті в основному загальні аспекти впливу інвестиційної стратегії держави на розвиток економіки. На сучасному етапі економічного розвитку України необхідно звернути особливу увагу на аналіз існуючих механізмів діяльності фінансово-кредитних установ з урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом. Концептуальний підхід до організаційно-управлінських засад формування довгострокової інвестиційної стратегії української держави з урахуванням все більш повної інтеграції національної фінансової системи з глобальною, що привносить як нові можливості, так і додаткові ризики, остаточно не вироблено. Не отримали належного наукового відображення суттєві зміни у структурі грошових потоків і нагромаджень, які відбулися в нашій країні завдяки послідовному підвищенню ступеня монетизації економіки і збільшенню частки грошових доходів населення у ВВП, яке прослідковується з 2000 року. Все більш повна інтернаціоналізація вітчизняної економіки разом з суттєвими змінами у структурі фінансових ресурсів всередині країни потребує нового підходу до формування інституційних передумов, фінансово-кредитних та організаційно-управлінських механізмів активізації інвестиційних процесів в економіці України.

Зокрема, потребує наукової розробки проблема оптимізації депозитної політики фінансово-кредитних установ як важливого чинника формування інвестиційного потенціалу України. При розробці теоретичних основ фінансово-кредитного забезпечення інвестицій слід враховувати не тільки наявний стан фінансової системи та її власні напрямки розвитку, але й довгострокову стратегію розвитку України в контексті подальших трансформаційних перетворень. Державне управління інвестиційно-інноваційною діяльністю має враховувати все більш активне проникнення глобальних корпорацій у тканину національної економіки і випрацьовувати такі управлінсько-регулятивні механізми стратегії розвитку бізнесу, які інтегрують і глобалізацію, і локалізацію, що все більше чином впливають на стан економічних процесів в Україні.

У зазначеному контексті виникає необхідність наукового обґрунтування нових сучасних підходів до формування і використання фінансових ресурсів і моделей фінансування інноваційно-інвестиційних процесів як в економічному, так і в соціальному аспектах. Для цього слід цілеспрямовано досліджувати можливість максимізації ресурсного забезпечення інвестицій, зокрема, повніше використання заощаджень населення, оптимізувати грошово-кредитні механізми і виявити шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів через застосування адекватних управлінсько-регулятивних інструментів.

При такому розумінні постановці проблеми комплексне дослідження інвестиційних джерел і державно-регулятивних засад їх використання як факторів модернізації і оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в економіці України набуває особливої актуальності, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрям дослідження відповідає стратегічним підходам і планам держави щодо питань інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України, механізмів і умов реалізації державно-регулятивних засад, які б сприяли розвитку інвестиційного процесу в умовах трансформаційної економіки.

Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової теми кафедри економіки Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин з комплексної теми “Розвиток фінансової системи України в умовах глобалізації і локалізації та інвестиційне забезпечення” (0101U002946). Дослідження також є складовою теми “Оптимізація інвестиційних і інноваційних перетворень та практичних аспектів фінансового забезпечення економічного зростання в Україні” (0101U00509). Феодосійська фінансово-економічна академія Київського університету ринкових відносин проводить дослідження відповідної тематики за угодою про співпрацю з Інститутом законодавства Верховної Ради України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки Автономної Республіки Крим.

Особистий внесок автора полягає у дослідженні інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в Україні та в формуванні управлінсько-регулятивних механізмів при розробці пропозицій щодо оптимізації руху фінансових ресурсів як визначальної умови.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: узагальнення концептуальних і теоретичних умов інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України; дослідження державного програмування інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України; розробка пропозицій щодо оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в Україні. Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:

– на базі інституціонального підходу до інвестиційно-відтворювальних процесів визначити теоретичні основи фінансово-кредитного забезпечення розвитку економіки України;

– проаналізувати сучасні організаційно-управлінські засади щодо формування і забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів;

– дослідити механізми реформування банківського кредитування в умовах розвитку інноваційно-інвестиційних процесів;

– обґрунтувати концептуальний підхід до проблеми фінансування інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України;

– дослідити процеси модернізації економічного потенціалу держави;

– дослідити відтворювальні тенденції фінансово-кредитної системи з метою виявлення гострих диспропорцій і їх впливу на динаміку економічного розвитку України;

– оцінити сучасні обсяги та структуру реального кредитно-ресурсного забезпечення під кутом зору відповідності потреб та можливостей;

– дослідити діючі моделі фінансування інноваційно-інвестиційного процесу з напрацюванням рекомендацій для регуляторної політики держави;

– провести всебічний аналіз та прогноз потенціалу заощаджень населення, оцінити роль цих ресурсів як інвестиційного потенціалу;

– обґрунтувати грошово-кредитні механізми в забезпеченні випереджального розвитку економіки і шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини щодо державно-регулятивного впливу на інвестиційні джерела та фактори модернізації економіки в ринкових умовах.

Предметом дослідження є інвестиційні джерела та організаційно-управлінські механізми забезпечення випереджального розвитку економіки України.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано комплекс загальнонаукових і спеціалізованих методів. Для вирішення поставлених завдань використані наступні методи: дедуктивний – при дослідженні концептуальних і теоретичних аспектів фінансово-кредитного забезпечення випереджального розвитку економіки; економіко-статистичні – в процесі аналізу розвитку економіки України і функціонування фінансово-кредитної системи; економетричні – при розробці моделей доходів, споживання, заощаджень і потенціалу заощаджень населення; ретроспективний аналіз – при дослідженні ролі державно-регулятивних механізмів у забезпеченні модернізації економіки і оптимізації руху фінансових ресурсів.

Статистичною і фактологічною основою дослідження є дані Міністерства Фінансів України, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, матеріали Державного комітету статистики України, а також законодавчі акти, які регулюють функціонування фінансово-кредитних організацій і фінансової системи України, розрахунково-аналітичного та статистичного аналізу, апробації.

Інформаційною базою дослідження є основоположні законодавчі та нормативно-правові акти, програмні документи державних органів України, зокрема Конституція України, Укази Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів України та інших органів влади, звітні дані Державного комітету статистики України, монографії, статті та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів. В ході дисертаційного дослідження отримано науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв’язують важливу макроекономічну проблему державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів модернізації економіки України в ринкових умовах. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

Вперше:

– виявлено, що на даному етапі ринкового розвитку економіки України, на відміну від попереднього періоду гострого дефіциту інвестиційних ресурсів, головною перешкодою на шляху інвестиційного процесу стала недостатньо науково обґрунтована державна інвестиційна політика, яка має забезпечувати розвиток високотехнологічних виробництв, створення стабільного інституційного середовища, інтеграцію України в європейську і світову економічні системи з орієнтацією господарських зв'язків випуску кінцевої продукції;–

доведено доцільність створення спеціальних державно-регулятивних механізмів, що мають активно впливати на концепцію діяльності фінансово-кредитних установ, спрямувати їх на надання сучасних послуг, які відповідають високим професійним та етичним стандартам і забезпечують адекватний та справедливий прибуток; –

розроблено економіко-математичні моделі “доходи-витрати-заощадження”, що дозволяють прогнозувати обсяги інвестиційних ресурсів, джерелом яких є організовані і неорганізовані заощадження населення;–

показано необхідність розробки спеціальних управлінсько-регулятивних механізмів для трансформації неорганізованих заощаджень в організовані задля перетворення їх на інвестиційне джерело модернізації економіки, показано шляхи їх активізації; –

сформульовано конкретні пропозиції щодо механізму використання загальнодержавних та регіональних інвестиційних ресурсів для створення новітніх виробництв, зокрема замкнутих високоавтоматизованих технологічних ліній, які надалі тиражуються, розподіляються у інші регіони країни і приватизуються у спеціальному порядку, а отримані кошти використовуються для фінансування розробки нових засобів виробництва.

Знайшло подальший розвиток:–

узагальнення, що пріоритетом державного регулювання фінансово-кредитних установ необхідно визначити інвестування реального сектору економіки, передусім відтворювальних процесів, а не сфери обігу. У ринкових умовах державно-регулятивні засади доцільно застосовувати у питаннях управління відсотковими ставками та їх адаптації до рівня інфляції, а також обмеження норми прибутку фінансово-кредитних установ з метою зниження диспропорцій між результативністю діяльності виробничої та фінансової сфер; –

пояснення доцільності впровадження на етапі трансформаційних перетворень елементів державного регулювання, що передбачають: спрямування у реальний сектор економіки не менше 90% інвестиційних ресурсів, забезпечення переведення потоків капіталу на інноваційно-інвестиційне відтворення, зниження сировинної орієнтації вітчизняного експорту, перехід економіки до стратегії імпортозаміщення з подальшою експортоорієнтацією; –

методологічні підходи до формування інвестиційних ресурсів за допомогою облігаційних позик органів місцевого самоврядування, які мають цільову спрямованість на модернізацію економіки за програмами коротко- та довгострокового розвитку.

Доведено: –

що оптимізація руху ресурсів на мікрорівні як визначальна умова модернізації економіки може бути забезпечена застосуванням механізму сек’юритизації, який передбачає випуск цінних паперів під низьколіквідні активи підприємства, при цьому ресурси надходять від інвестора до споживачів безпосередньо, знижуючи трансакційні витрати; –

необхідність зміни підходу до концепції розвитку економіки та вибору обмеженої кількості пріоритетних напрямів, зокрема агропромислового комплексу, у зв’язку з тим, що множинність стратегій та пріоритетів не забезпечена фінансовими ресурсами, а кількість підприємств, які впроваджують у виробництво інноваційні процеси, досягло порогу “інноваційної небезпеки”.

Практичне значення одержаних результатів.

Наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані як на науковому, так і на практичному рівнях.

На науковому рівні – науковими установами, аналітичними організаціями для подальшого поглиблення теоретичних уявлень щодо інвестиційної стратегії та державно-регулятивних засад розвитку економіки України; організаційно-управлінських засад формування та забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів в економіці України; державної підтримки пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів; управлінсько-регулятивних механізмів реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень; оптимізації руху інвестиційних ресурсів тощо.

На практичному рівні наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для: оцінювання стану галузей економіки з урахуванням інфляційної складової, що дозволяє виявити реальне зростання обсягів виробництва для прийняття об’єктивних управлінських рішень; забезпечення інноваційно-інвестиційних процесів, які дозволяють оптимізувати грошово-кредитні механізми, використовуючи сучасні підходи до формування і використання кредитних ресурсів; визначення обсягів потенціалу заощаджень населення, які дозволяють виявити додаткові інвестиційні ресурси.

Підтвердженням практичного значення одержаних результатів є їх використання: Міністерством фінансів АРК як інформаційної бази при перепідготовці фахівців відповідного профілю та у практичній діяльності з використанням економіко-математичних моделей (довідка від 27.12.2007р. № 20-14/2076), Міністерством економіки АРК (довідка від 27.12.2007р. № 060-1/1306), а також Науково-дослідним центром з проблем оподаткування (довідка від 26.12.2007р. № 111).

Одержані в ході дисертаційного дослідження результати можуть використовуватися у процесі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах економічного профілю, вони впроваджені в навчальній процес Університету банківської справи Національного банку України при викладанні навчальної дисципліни “Аналіз інвестиційних проектів” (довідка від 12.02.2008р. № 02-16/179), а також в навчальний процес Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин при викладанні навчальних дисциплін (довідка від 14.02.2008р. № 60).

Апробація результатів дисертації. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на VIІ Міжнародній науково–практичній конференції “Європейський вибір України: інноваційний розвиток” (м. Феодосія, 2005 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, 2006 р.), VIIІ Всеукраїнській науково-дискусійній конференції “Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки” (м. Феодосія, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України” (м. Чортків, 2006 р.), V науковій конференції “Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2007 р.), VII Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2007 р.), ІХ Всеукраїнській науково-дискусійній конференції “Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки” (м. Феодосія, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий прогрес на зламі тисячоліть – 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Науково-практичній конференції “Наука та бізнес. Проблеми розвитку малого інноваційного підприємництва” (м. Сімферополь, 2007 р.), VII Всеукраїнській науковій конференції аспірантів та студентів “Теоретичні та прикладні аспекти аналізу фінансових систем” (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 9 – у наукових фахових виданнях (1 у співавторстві) загальним обсягом 5,2 др. арк., особисто автору належить 5,0 др.арк., та 5 тез матеріалів міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 173 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 6 таблиць, 16 рисунків; список використаних джерел містить 255 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Концептуальні засади інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України” досліджено інвестиційна стратегія та державно-регулятивні засади розвитку економіки України в контексті трансформаційних перетворень. Показано, що важливим чинником внутрішніх соціально-економічних та політичних перетворень виступають глобалізаційні та інтеграційні процеси, що супроводжуються загостренням міжнародної конкуренції. В процесі оцінки сучасного стану економіки виявилися два підходи. Одні автори, спираючись на дані про високі темпи зростання ВВП, дають оптимістичну оцінку економічного розвитку. Інші, враховуючи нерівномірність розвитку різних галузей економіки, досить високі темпи інфляції за період 2003-2007 рр. і особливо 2008 р., приходять до висновку про нестабільність і нетривалість нашого економічного зростання. Раціональне використання ресурсів фінансової системи є об’єктивною вимогою забезпечення стратегічних завдань держави щодо економічного зростання. Важливо, щоб застосування наявного ресурсного потенціалу було системним, спиралося на адекватний організаційно-управлінський механізм і врахувало конкретні завдання і можливості поточного періоду. Для дослідження ступеня відповідності фінансово-кредитного сектору України за своїми інституційними і функціональними характеристиками завданням випереджального розвитку економіки: розглянуто показники розвитку галузей економіки, досліджено тенденції інноваційного розвитку економіки і відповідність існуючої стратегії критеріям випереджального розвитку; проведено аналіз організаційно-управлінських аспектів інноваційного відтворення і концепцій стратегій, в аспекті забезпечення модернізації економіки і зростання її конкурентоспроможності; виявлено можливі наслідки діючої стратегії економічного розвитку і грошово-кредитних механізмів для активізації інвестиційної діяльності.

За динамікою економічного зростання Україна увійшла до групи країн, які сьогодні лідирують у світі. Проте економічне зростання здійснювалося, головним чином, на екстенсивній основі. А це значить, що існуюча ситуація не гарантує головного – забезпечення стійкого зростання і прискореного подолання розриву в обсягах ВВП на особу між Україною і країнами Заходу.

Впродовж 2000–2007 рр. приріст інвестицій в основний капітал склав 92,2%. Проте економічна динаміка не придбала сучасну постіндустріальну спрямованість, що мало б бути стрижнем трансформаційного процесу. Аналіз показав, що на даному етапі трансформації економіки в промисловість і сільське господарство капітали не прямують, тому що норма прибутку в грошово-кредитній сфері вища за норму прибутку у виробничій сфері. Обсяг виробництва продукції сільського господарства в порівняльних цінах за період 1996-2007 рр. зменшився в 3,06 рази, а середньорічний темп негативного економічного зростання склав 7,1%.

Обсяг виробництва промислової продукції мав позитивні середньорічні темпи зростання 1,85%, але індекси зростання обсягів виробництва свідчать про щорічні коливання і нестійкі результати діяльності. З 1994 р. в Україні почала реалізовуватися ідея створення наукових, технологічних і інноваційних парків, у яких виконувалося 45 інвестиційно-інноваційних проектів. У рамках їх виконання обсяг випуску інноваційної наукоємної продукції склав 7,25 млрд. грн. Розрахунки показали, що на один технопарк обсяг реалізації продукції не перевищував 587 грн. на день. Таким чином, українські технопарки поки що не зарекомендували себе ефективно працюючою складовою національної інноваційної інфраструктури.

Із загальної кількості інноваційно активних підприємств упроваджували інноваційні види продукції і нові технологічні процеси, придбали нові технології і реалізовували інноваційну продукцію 845 підприємств. З них 802 підприємства реалізовували інноваційну продукцію, обсяг якої складав 12,1 млрд.грн., або 5,8% загального обсягу реалізованої промислової продукції.

У процесі аналізу організаційно-управлінських засад формування та забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів в економіці України виявлено, що: банківська система є найбільшим фінансовим посередником. З поміж інших фінансових інституцій – інвестиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, лізингові, страхові і трастові компанії – комерційні банки є найпотужнішими і найрозвинутішими, тому для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності; чинні механізми фінансового забезпечення науки й інновацій підсилюють несприятливий вплив організаційно-економічної відособленості наукового і виробничого секторів, обумовлюють низький рівень наукової сфери, що має мультиплікативні наслідки для підприємств у вигляді низького технологічного рівня; основні принципи грошово-кредитної політики НБУ недостатньо орієнтують на гнучку роботу з обліковою ставкою, виходячи з кон'юнктури ринку.

У розділі 2 “Державне програмування інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України” здійснено аналіз інвестиційно-інноваційних моделей забезпечення модернізаційних процесів в економіці України; державної підтримки пріоритетних інвестиційно-інноваційних проектів; консорціумного фінансування інноваційно-інвестиційних процесів. Проведене дослідження свідчить, що реформування економіки в останнє десятиріччя радикально змінило економічні умови господарювання, але не торкнулося принципових основ існуючої інституційної моделі інвестиційно-інноваційної діяльності. Мають місце: відрив науки від господарської практики; відсутність механізму оцінки ефективності державних науково-технічних програм; спонтанне ініціювання інновацій і відсутність контролю за їх реалізацією; переважне фінансування організацій, а не пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності, в яких Україна має або могла б мати порівняльні переваги; недостатній розвиток малого і середнього інноваційного підприємництва.

Аналіз законодавчих і нормативних документів, присвячених розвитку інноваційної сфери показав, що низька ефективність модернізаційних процесів пов'язана не тільки з проблемами організаційно-управлінського характеру, але й в основному, з проблемами фінансування інвестиційно-інноваційних процесів і проектів. Дослідження існуючих моделей фінансування інвестиційно-інноваційних процесів: підтримки з державного бюджету, іноземного кредитування, з іноземних джерел кредитування під гарантію уряду України, світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку, прискореної амортизації основних фондів, а також податкового, лізингового, проектного фінансування, – показало, що в даний час українське підприємство для модернізації виробництва може використовувати переважно кошти Державного бюджету, українських комерційних банків, портфельних і стратегічних інвесторів.

Аналіз державної підтримки пріоритетних інвестиційно-інноваційних проектів показав, що посилення регулюючого характеру державного впливу на підвищення інноваційної активності тісно узгоджується з довгостроковою стратегією модернізації вітчизняної економіки. Доведено, що існуючий механізм вибору пріоритетних напрямів державної підтримки інновацій має базуватися на місці вітчизняної економіки у міжнародному поділі праці.

Пріоритети, які пов'язані з національними конкурентними перевагами, фінансування технологічної модернізації економіки повинні реалізовуватися шляхом створення фінансових альянсів. Одним з реальних шляхів для цього є реалізація консорціумного фінансування. Консорціуми на постій-ній основі можуть створюватися для проведення операцій на валютних ринках або для великомасштабних лізингових чи фа-кторингових операцій на ринках позичкових капіталів. Консорціумні кредити ґрунтуються на тих самих правових підставах і правилах, що й інші види банківських кредитів. Од-нак механізм акумуляції фінансових ресурсів та процедура надання такого кредиту є правовою новацією і потребує додатко-вого законодавчого забезпечення. Ця проблема набуває додат-кової актуальності при створенні так званих міжнародних консорціумів. Реалізація консорціумного кредитування в України, незважаючи на всі переваги його застосування, має певні проблеми, які мають інституційний, правовий та регуляторний характер. Концепція підтримки створення консорціумів має ґрунтуватися на чіткому визначенні найефективніших напрямків структурної трансформації економіки, на здійсненні політики пріоритетів.

Державними пріоритетами у підприємницькій сфері економіки, які слід вра-ховувати при виборі організаційних структур, форм і механізмів інтеграції підприємств у консорціум, вважаємо: великомасштабні консорціумні утворення, які формуються на основі взаємної участі в капіталі, передбачають невисокий ступінь централізації, наявність координаційних зв’язків у здійсненні спільної діяльності; міжрегіональні і міжгалузеві інтегровані структури консорціумного типу, які сприяють ліквідації диспропорцій галузевого та регіонального розвитку; консорціумні структури, які орієнтовані на зниження залежності від імпорту окремих видів продукції, а також консорціумів, які значну частину продукції виготовляють на експорт; пріоритет інтегрованих корпоративних структур, які розробляють і реалізують широкомасштабні інноваційні проекти.

У розділі 3 “Оптимізація інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в Україні” досліджено депозитна політика фінансово-кредитних установ як важливого ресурсу формування інвестиційного потенціалу; проведено аналіз зарубіжного досвіду щодо управлінсько-регулятивних механізмів реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень; розроблені і запропоновані шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів як визначальної умови модернізації економіки України.

З огляду на специфіку формування і реалізації депозитної політики банку зроблено висновок: депозитна політика фінансово-кредитних установ є головним ресурсом формування інвестиційного потенціалу і виконує дуже важливу функцію – функцію оптимізації депозитного процесу. Щоб визначити можливість населення формувати заощадження, виявлено фактичний потенціал заощаджень. Для визначення потенціалу заощаджень проаналізовано чинники, які впливають на їх розмір, а для створення моделей грошових доходів і витрат населення були використані фактичні показники цих величин.

Досліджено динаміку і тенденції змін не тільки заощаджень населення, але і залишку від доходів за мінусом витрат і заощаджень, тобто обсяг коштів, який населення може додатково зберігати (рис. 1).

Рис. 1. Економіко-математичні моделі доходів, витрат, внесків і неорганізованих заощаджень населення

Існуюча класифікація заощаджень виділяє їх за характером мобілізації як організовані і неорганізовані. Оскільки заощадження домашніх господарств є найважливішим джерелом інвестицій, банківській системі необхідно перевести неорганізовані заощадження в організовані.

Для визначення обсягів неорганізованих заощаджень населення (ЗНо) було побудовано моделі, що відображають динаміку доходів (До), витрат (Во) і вкладів (ЗОо) – організованих заощаджень, а ЗНо була визначена за формулою

ЗНо = До – Во – ЗОо

В результаті обробки даних одержані моделі набули вигляду:

До = 5,6497хІ – 26,112х + 73,025,

Во = 4,0352хІ – 15,542х + 54,881,

ЗОо = 1,9629хІ – 14,039х + 22,195,

а модель обсягів неорганізованих заощаджень набула вигляду:

бережений може бути визначена по формуліЗНо = –0,3484хІ + 3,440х – 4,051

У всіх наведених моделях змінна “х” приймає ряд значень х=1,2…,11, відповідних певному року періоду 1996-2006. Коефіцієнт кореляції в одержаних моделях коливається в межах 0,85 – 0,98. Для прогнозних моделей обсягів неорганізованих заощаджень, враховуючи невизначеність процесів, які відбуваються і відбуватимуться як в економіці України, так і у світі в цілому, були розроблені оптимістичні ДО, песимістичні ДП і базові ДБ прогнозні моделі доходів населення:

ДО = –131,15хі + 2592,9хІ + 191834х – 2000000

ДП = –52,24хі – 1353,8хІ + 220873х – 2000000

ДБ = 26,66хі – 5300,6хІ + 249913х – 2000000

У наведених моделях обсяг доходів населення вимірюється в млн. грн., змінна “х” набуває ряду значень х = 14,15...,30, відповідних періоду 2008-2024 рр. Результуюча базова модель ЗН має вигляд:

ЗН = –3,67хі – 94,1хІ + 15554х – 140845, млн. грн.

Аналіз зарубіжного досвіду та реалій України в питанні управлінсько-регулятивних механізмів реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень показав, що в українській економіці досі не створено міцного підґрунтя для формування основ інноваційного розвитку. Йдеться про концептуальні основи, критерії, інструменти й механізми економічної політики, які забезпечували б у рамках нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень зростання інвестицій у технологічний розвиток країни та належну мотивацію інноваційного підприємництва. Аналіз світового досвіду показав, що у забезпеченні стабільної розробки і виробництва високотехнологічної, наукоємної продукції, конкурентоспроможної на світовому ринку, важливу роль відіграють: національна інноваційна система, система “генерації знань”, система освіти, у т.ч. підготовка кадрів для інноваційної діяльності.

У результаті дослідження шляхів оптимізації руху фінансових ресурсів як визначальної умови модернізації економіки України показано, що проблема управління рухом інвестиційних ресурсів багатоаспектна. Вона включає питання державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності і фінансового забезпечення реалізації пріоритетних інвестиційних проектів. Тому при розгляді інвестиційних джерел фінансування в комплексному зв'язку з чинниками модернізації економіки до питань державно-регуляторних заходів застосовано багаторівневий підхід, який припускає аналіз процесів на макрорівні, регіональному, рівні групових виробничо-економічних (фінансово-промислових, корпоративних) систем і підприємств. Шляхи оптимізації руху інвестиційних ресурсів розглянуто з виділенням трьох груп витрат на інноваційно-інвестиційну діяльність – фундаментальні дослідження, прикладні дослідження і розробки.

Аналіз кредитно-грошові відносини між комерційними банками і реальним сектором економіки дозволило відзначити: по мірі стабілізації економіки стійкішою стає діяльність товаровиробників, зніжуються кредитні ризики і відсоткові ставки; обсяги кредитування вітчизняного виробника зростатимуть, зважаючи на прийнятність відсоткових ставок; для залучення організованих і неорганізованих заощаджень населення на внески комерційним банкам доцільно ставки відсотків по депозитах відстежувати або індексувати в залежності від рівня інфляції; в умовах трансформаційного періоду необхідно підсилити як державне регулювання, так і внутрішнє саморегулювання діяльності фінансово-кредитних установ; високі прибутки у фінансовому середовищі і низькі – у виробничій сфері створюють передумови диспропорційного розвитку галузей економіки; у трансформаційний період державне регулювання доцільно спрямувати на нормування або перерозподіл надприбутків фінансово-кредитних установ.

Протягом 2005-2007 рр. поставки до України по імпорту перевищували обсяги експорту, що привело до негативного сальдо торгового балансу. Тисячі найменувань товарів, які імпортуються до України, можуть вироблятися в нашій країні, але для цього необхідно забезпечити товарам економічний чинник конкурентоспроможності. Це може бути досягнуто при їх виробництві на максимально автоматизованих технологічних лініях. При такому підході, як одному з можливих, через систему державного замовлення і фінансування, державні або приватні підприємства, розробляють по певній групі товарів або товару автоматизовану, безлюдну технологічну лінію.

Відпрацьовані технологічні лінії, які виробляють конкурентноздатні імпортнозамінюючі товари, можуть бути передані приватним підприємствам, від яких фінансові потоки, але вже з доданою вартістю праці і з ринковою нормою прибутку, надходять до бюджету для повторного циклу. Подібна модель оптимізації інвестиційної діяльності дозволить вирішити відразу три завдання:

1. Імпортозаміщення забезпечує внутрішній ринок товарами вітчизняного виробництва, забезпечуючи пропорційне зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції, що є однією з основних умов зниження рівня інфляції і стабілізації економіки.

2. Промисловість набуває досвіду виробництва засобів виробництва високого технологічного рівня, знижуючи розрив у фондомісткості на одного працюючого і підвищуючи продуктивність праці при випуску товарів.

3. Фінансові потоки та інвестиційні можливості від циклу до циклу виробництва зростатимуть, створюючи, тим самим, основу для самоокупності підприємств.

Подібна оптимізація важлива тому, що у сучасних умовах, коли витрати держави на інноваційно-інвестиційний розвиток економіки знижуються, а витрати місцевих бюджетів в середньому по Україні не перевищують одного відсотка загальних витрат, основна частина проблем у справі оптимізації руху інвестиційних ресурсів розв'язується підприємствами на мікрорівні.

У висновках, на основі комплексного дослідження зазначеної наукової проблеми, сформульовано такі теоретичні узагальнення, пропозиції та рекомендації:

1. Визначення пріоритетних напрямів модернізації економіки та інвестиційних джерел економічного зростання України є обов’язковою, але недостатньою умовою забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Інноваційний розвиток суспільства можливий лише за наявності потужної виробничої системи та адекватного цій системі фінансово-правового регулювання, елементом якого є грошово-кредитна політика.

2. Для того, щоб стати активним чинником виходу української економіки з кризи, фінансово-кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інноваційно-інвестиційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню. Недостатня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Політика комерційних банків України спрямована виключно на досягнення високого рівня прибутку. Але такий підхід повністю ігнорує виконання комерційним банком суспільної функції.

3. Концепція діяльності і місії фінансово-кредитних установ не орієнтують їх на сприяння економічного розвитку і добробуту обслуговуваних співтовариств шляхом надання громадянам і підприємствам якісних послуг таким чином і в такому обсязі, які відповідали б високим професійним і етичним стандартам, забезпечували б справедливий і відповідний прибуток учасникам інноваційно-інвестиційних відтворювальних процесів.

4. На етапі трансформації економіки в Україні капітали в промисловість і сільське господарство надходять у недостатньому обсязі, тому що норма прибутку в грошово-кредитній сфері вища за норму прибутку у виробничій сфері. В умовах, що склалися, коли відкритість економіки України висока, подібні тенденції можуть перевищити поріг “інноваційної безпеки”.

5. Для економіки України найбільш сприятливою є стратегія розвитку, яка ґрунтується на використанні інноваційного потенціалу на наперед визначених державою пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу і можлива таких типів: використання природних ресурсів, “переслідування” (“копіювання”), “сучасних технологій”, “прориву”.

6. Фінансові кошти, одержані від приватизації державної власності, доцільно використовувати для створення замкнутих високоавтоматизованих технологічних виробництв, які надалі тиражуються, розподіляються у відповідні регіони країни з подальшим продажем у приватну власність і використанням вилучених фінансових коштів, для інвестування створення нових виробництв.

7. В даний час українські підприємства можуть використовувати переважно наступні джерела довгострокового фінансування: кошти Державного бюджету України; кредити українських комерційних банків; фінансові кошти портфельних і стратегічних інвесторів. Менш поширені емісії акцій, облігацій, конвертованих облігацій, лізинг.

8. В Україні рівень організованих заощаджень населення нижчий, ніж обсяг тих коштів, що залишилися у розпорядженні населення після споживання. Для держави важливо забезпечити передумови і ефективний механізм залучення неорганізованих заощаджень населення в банківську і парабанківську системи та вибрати оптимальні шляхи їх трансформації в інвестиції.

9. Розроблено оптимістичні, песимістичні і базові прогнозні економіко-математичні моделі доходів, витрат і заощаджень населення, які дозволяють прогнозувати обсяги неорганізованих заощаджень і на підставі кількісної оцінки розробляти заходи як щодо залучення в фінансово-кредитну сферу зазначених заощаджень, так і щодо оптимізації механізму їх перетворення в інвестиції.

10. При розробці депозитної політики банку слід виходити з того, що її основною метою є залучення якомога більшого обсягу грошових ресурсів. Відсоткова політика є невід'ємною частиною формування депозитної політики комерційного банку. Це потребує дотримання ряду принципів, на яких має базуватися оптимальна відсоткова політика банку, зокрема: диференціації відсотка залежно від терміну зберігання і розміру заощаджень, “соціальної” диференціації відсотка по внесках, забезпечення рентабельності банківської діяльності, збереження і захисту заощаджень вкладників.

11. В умовах модернізації економіки для надходження фінансових ресурсів у напрямі від інвестора до споживача може бути використаний механізм сек'ютирізації – процес випуску цінних паперів, підкріплених капіталом підприємства. При цьому низьколіквідні активи трансформуються в цінні папери, які пропонуються інвесторам. Сек'ютирізація мінімізує витрати на формування фінансових коштів, оскільки, продаючи облігації прямо інвесторам, підприємство знижує трансакційні витрати.

12. Для досягнення високого рівня ефективності модернізації економіки України державна політика повинна передбачати можливість регулювання масштабу використання світового багатства, що означає стимулювання усестороннього розвитку інтелектуального потенціалу особи, вдосконалення методів державного впливу на процес розвитку високотехнологічного виробництва конкурентноздатних товарів і послуг, створення стабільно функціонуючого інституційного середовища.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Моніц Д.Д. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності промислового розвитку України та її регіонів / Д.Д. Моніц // Теоретичні та прикладні питання: Збірник наукових праць. – Київ: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – Вип. 9. – С. 308-314. (0,5 д.а.)

2. Кузик Н.П. Державний фінансовий контроль в управлінні економікою / Н.П. Кузик, Д.Д. Моніц, В.О. Шевчук // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Харків: Видавництво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. № 3 (30). – С. 334-342. – 0,5д.а., (особисто автору належить 0,3 д.а. розкрито складові контролюючої системи у фінансовій сфері України і окреслено перспективи її розвитку)

3. Мониц Д.Д. Анализ факторов, влияющих на формирование фонда оплаты труда ООО “Агрострой” / Д.Д. Мониц // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 217: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 785-808. (1,3 д.а.)

4. Буркальцева Д. Заощадження населення як національний інвестиційний ресурс / Д. Буркальцева // Банківська справа. – Київ. – 2007. – № 6(78). – С. 75-80 (0,4 д.а.)

5. Буркальцева Д.Д. Фінансова-кредитна діяльність банківської системи і відтворювальні тенденції в економіці / Д.Д. Буркальцева // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 234:В 4 т. – Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 961-968. (0,4 д.а.)

6. Буркальцева Д.Д. Оцінка потенціалу заощаджень населення України / Д.Д. Буркальцева // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Випуск 28. – Київ: Академія муніципального управління, 2008. – С. 251-259 (0,5 д.а.)

7. Буркальцева Д.Д. Удосконалення кредитно-грошових відносин / Д.Д. Буркальцева // Держава і регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – Запоріжжя. – 2008. – № 2. – С. 22-26 (0,6 д.а.)

8. Буркальцева Д. Моделювання прогнозу обсягів неорганізованих заощаджень населення / Д. Буркальцева // Банківська справа. – Київ. – 2008. – № 3 (81). – С. 59-64. (0,4 д.а.)

9. Буркальцева Д. Механізми кредитування економіки в умовах трансформаційних перетворень / Д. Буркальцева // Банківська справа. – Київ. – 2008. – № 4 (82). – С. 61-68. (0,6 д.а.)

В інших виданнях:

10. Моніц Д.Д. Фінансовий контроль держави в управлінні економікою / Д.Д. Моніц // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VII міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. – Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 173-174. (0,1 д.а)

11. Шевчук В. Державний фінансовий аудит в системі макро- та мікроекономічного управління / В. Шевчук, Д. Буркальцева // Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України: Тези до Всеукр. наук.-практ. конф. 23-24 лист.2006р. – Тернопіль: Терно-граф. – С. 13-14 (0,1 д.а)

12. Буркальцева Д.Д. Аудит як форма контролю фінансів держави / Д.Д. Буркальцева, Н.П. Кузик, В.О. Шевчук // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи. Збірник тез доповідей учасників V наукової конференції, присвяченої пам’яті д.е.н., професора,