ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БУРИМ Ольга Володимирівна

УДК 373.3.035:37.018.1

СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У ПРИВАТНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор
Ваховський Леонід Цезаревич,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, доцент

Рижанова Алла Олександрівна,

Харківська державна академія культури,

проректор з педагогічної та виховної роботи;

кандидат педагогічних наук

Цимбал Ірина Іванівна,

Головне управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації, начальник.

Захист дисертації відбудеться 15 лютого 2008 р. о 9-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 15 січня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасна традиційна вітчизняна система освіти трансформується у відкритий освітній простір, де разом з державними школами створюються недержавні освітні заклади, значна кількість яких займається освітою та вихованням дітей молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік є сензитивним для процесу соціалізації, у зв’язку з цим пріоритетним завданням приватного загальноосвітнього навчального закладу є створення умов для ефективного соціального виховання й розвитку молодшого школяра, накопичення ним позитивного соціального досвіду, формування цілісної творчо орієнтованої особистості, яка комфортно почувається в різноманітних умовах життєдіяльності.

Сьогодні є всі підстави стверджувати, що у вітчизняній шкільній освіті оформилась низка серйозних протиріч між: потребою суспільства в ефективній соціалізації школярів і недостатньою теоретичною й практичною обґрунтованістю наявних програм соціального виховання в освітніх навчальних закладах; активно-діяльнісною природою молодшого школяра, його прагненням до участі в ціннісно-значимій, креативно-дослідній, індивідуально-комфортній життєдіяльності й недостатньою сформованістю адекватних ціннісних орієнтацій, соціального досвіду, установок на досягнення соціально-психологічного комфорту; об’єктивним потенціалом приватної загальноосвітньої школи як школи інноваційного типу, яка задає „зону найближчого розвитку” для масової загальноосвітньої школи в оптимальному вирішенні актуальних завдань соціального виховання молодшого школяра й реально наявною практикою соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі, яка не відповідає вимогам сучасного рівня суспільного розвитку.

Без розв’язання означених протиріч неможливо підняти й зміцнити статус дитинства в сучасному українському суспільстві. Не випадково про підвищення уваги до процесу соціалізації та соціального виховання молодших школярів йдеться в низці законодавчих і нормативних документів про охорону дитинства та соціальну роботу з дітьми (Національна програма „Діти України” та Державні заходи щодо виконання Національної програми „Діти України” на період 2001 – 2005 років, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закони України „Про освіту”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про охорону дитинства” тощо).

Проблеми соціального виховання активно досліджувались у зарубіжній та вітчизняній науці в рамках проблем соціалізації протягом усього минулого століття. Найбільший внесок у розробку теоретичних основ різноманітних соціальних теорій зробили М. Бугле, Г. Гідінгс, Е. Дюркгейм, Г. Лебон, Т. Парсонс та ін. На розроблених ними загальнотеоретичних підходах наприкінці ХХ ст. сформувались три напрями досліджень проблем соціалізації особистості: соціально-філософський, представлений працями С. Батеніна, В. Москаленка, П. Паригіна та ін.; соціально-психологічний, в основі якого дослідження Г. Андрєєвої, С. Белічевої, Я. Коломінського, І. Кона, О. Леонтьєва, М. Лукашевича, А. Петровського, С. Раззуваєва та ін.; соціально-педагогічний – дослідження В. Алфімова, О. Бєлінської, В. Бочарової, Л. Ваховського, Б. Вульфова, О. Газмана, В. Горенка, Ю. Загороднього, О. Куща, Н. Лавриченко, Л. Міщик, А. Капської, І. Ковальчук, І. Звєрєвої, Н. Заверико, А. Мудрика, А. Рижанової, С. Савченка, Т. Стефаненко, Л. Столярчук, С. Харченка та ін.

Проблемі соціалізації та соціального виховання молодших школярів присвячено роботи Р. Бернса, Ю. Богінської, Л. Варяниці, Н. Гавриш, Н. Головіної, В. Давидова, І. Кона, С. Курінної, О. Малахової, І. Печенко, С. Хлєбік, Т. Шибутані та ін.

Діяльність навчальних закладів варіативного типу, в тому числі приватних шкіл, висвітлювалась у публікаціях В. Алфімова, Є. Бондаренко, І. Беха, О.Воробйової, А. Кочетова, Д. Лубовського, В. Мітіної, В. Співаковського, Л. Фесюкової, Б. Чижевського, Т. Шамової та ін.

Усі згадані наукові праці відображають сучасні уявлення про загальні закономірності й особливості соціалізаційних процесів, які відбуваються в різні часові проміжки, у різних суспільствах й соціально-демографічних групах. Водночас, на загальному фоні соціалізаційної проблематики відчувається дефіцит досліджень, де об’єктом є молодший школяр, а сам процес соціалізації досліджується як процес соціального виховання в такій специфічній освітній галузі, як галузь приватних загальноосвітніх навчальних закладів.

Проведений теоретичний аналіз літературних джерел підтвердив існування нагальної потреби у визначенні та подальшій реалізації умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах. Усвідомленість гостроти та актуальності цих проблем, їх недостатня теоретична й практична розробленість зумовили вибір теми дослідження: „Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технології соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0101V001373). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол № від 17.06.2003 р.).

Об’єкт дослідження – процес соціального виховання молодших школярів.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови ефективного соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах може бути досягнута, якщо цей процес побудувати на основі розробки й реалізації комплексу соціально-педагогічних умов: 1) створення в приватному загальноосвітньому навчальному закладі освітньо-виховного середовища, яке забезпечує формування ціннісних орієнтацій як інтегративної характеристики особистості молодшого школяра, яка є сукупним результатом процесу її соціалізації; 2) залучення молодших школярів у різні види діяльності з формування в них соціального досвіду; 3) забезпечення комфортності навчально-виховного процесу в приватному загальноосвітньому навчальному закладі.

Відповідно до мети, предмета й гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1. Вивчити стан проблеми соціального виховання в сучасній соціально-педагогічній науці.

2. Визначити особливості молодшого школяра як суб’єкта соціального виховання в приватному загальноосвітньому навчальному закладі.

3. Обґрунтувати комплекс соціально-педагогічних умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі.

4. Розробити комплексну програму реалізації умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі.

5. Експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі.

Методологічну основу дослідження складають наукові положення про діалектичну єдність процесів соціального розвитку, соціалізації та виховання; філософські положення про соціальну сутність особистості; принципи комплексного, особистісного й діяльнісного підходів до формування особистості; учення про соціальні функції виховання й навчання підростаючого покоління; ідеї соціального розвитку особистості через включення в різноманітні види діяльності.

Теоретичну основу дослідження становлять: теорії, у яких розкрито положення про діалектичну єдність процесів соціального розвитку, соціалізації й соціального виховання (В. Бочарова, Л. Мардахаєв, В. Сластьонін та ін.); теорії, що розкривають культурно-історичний (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), середовищний (Л. Божович, А. Люблінська, С. Савченко), особистісно орієнтований (І. Бех, О. Савченко, О. Сухомлинська, С. Подмазін, І. Якіманська) і завданнєво-віковий (А. Мудрик, Е. Еріксон) підходи до соціального виховання особистості; дослідження, присвячені загальним соціально-педагогічним закономірностям розвитку особистості (І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Г. Лактіонова, Л. Міщик, А.Рижанова, С. Харченко); роботи, звернені до проблем соціального виховання школярів різних вікових груп (Н. Гавриш, Н. Головіна, Л. Міщик, С. Хлєбік та ін.); роботи, які розкривають загальну специфіку соціалізації молодших школярів (Я. Коменський, В. Давидов, Р. Бернс, І. Кон, А. Гудзовська, Р. Овчарова, Т. Шибутані та ін.) та їх соціального виховання в навчальних закладах варіативного типу (В. Алфімов, Н. Бех, Є. Бондаренко, А. Кочетова, В. Співаковський, Т. Шамова та ін).

Відповідно до поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні: аналіз, синтез, систематизація, класифікація, порівняння, аналогія для обґрунтування сутності й змісту процесу соціального виховання, для розробки соціально-педагогічних умов цього процесу та програми дослідно-експериментальної роботи з метою перевірки теоретичних положень дисертаційного дослідження, проектування соціально-педагогічної технології, яка забезпечує ефективність соціального виховання молодшого школяра в приватній школі; емпіричні: інтерв’ювання, анкетування, рейтинг, бесіда, узагальнення досвіду практичної роботи педагогів і працівників освітніх закладів, ретроспективний аналіз власного досвіду роботи в приватній школі для розробки програми соціального виховання молодших школярів, перевірки ефективності розроблених умов; математичні й статистичні методи для підтвердження достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна й теоретичне значення результатів дослідження полягають у тому, що: уперше визначено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному загальноосвітньому навчальному закладі; набули подальшого розвитку уявлення про приватну школу як про навчальний заклад з достатньо високими інноваційно-освітніми, кадрово-управлінськими й фінансово-організаційними потенціалами, що робить її дієвим чинником соціального виховання; удосконалено зміст та технології соціального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в процес соціального виховання комплексної програми „Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах”, що складається з трьох програм з підпрограмами та має відповідне науково-методичне забезпечення. Одержані результати можуть бути безпосередньо використані в практиці соціального виховання дітей у приватних, державних загальноосвітніх навчальних закладах, у соціально-виховній діяльності соціальних служб для дітей та молоді, у роботі з батьками та громадськістю. Теоретико-методичні матеріали дисертації можуть бути застосовані для розробки навчальних курсів з проблем соціального виховання молодших школярів, у процесі викладання педагогічних дисциплін для майбутніх соціальних педагогів, у системі підвищення кваліфікації соціально-педагогічних працівників.

Результати дослідження впроваджено в практику соціального виховання молодших школярів у приватній школі „Мрія” м. Луганськ (довідка про впровадження № 75 від 25.05.07), приватній школі „Перспектива” м. Луганськ (довідка про впровадження № /1 від 24.09.07), НВК „Інтелект” м. Одеса (довідка про впровадження № від 04.12.07), НВК № „Радуга” м. Ялта (довідка про впровадження № від 12.12.07), приватної гімназії „Дельфін” м. Вінниця (довідка про впровадження № /2 від 22.11.07), НВК „Слобожанський” м. Луганськ (довідка про впровадження № від 21.12.07).

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки дисертаційної роботи обговорювались і отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2002 – 2007 рр.), на методичних семінарах приватних шкіл „Мрія” та „Перспектива” м. Луганськ. Основні положення дисертації доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях „Динаміка наукових досліджень – 2004” (Дніпропетровськ, 2004), „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика” (Дніпропетровськ, 2006).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 7 публікаціях, з них 4 статті у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків. Загальний обсяг дисертації 208 сторінок. Робота містить 31 таблицю та 23 рисунки. Список використаних джерел складає 298 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито методологічні й теоретичні основи, наукову новизну й практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію й упровадження одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи соціального виховання молодших школярів” представлено аналіз проблеми соціального виховання учнів у соціально-педагогічній теорії й практиці, показано особливості молодшого школяра як суб’єкта соціального виховання в приватному навчальному закладі, дано розгорнуто характеристику розробленого комплексу соціально-педагогічних умов ефективного соціального виховання.

Проблема соціального виховання школярів залишається актуальною, оскільки вона ще не знайшла свого вирішення в сучасній соціально-педагогічній теорії й практиці. Ця ситуація, на думку багатьох учених, обумовлена принаймні двома обставинами: 1) неоднозначністю поглядів на наукові й практичні передумови становлення й розвитку соціальної педагогіки (Г. Андрєєва, В. Бочарова, А. Дистервег, В. Зіньковський, В. Караковський, О. Леонтьєв, А. Макаренко, А. Мудрик, П. Наторп, Р. Немов, А. Петровський, В. Сухомлинський, Д. Фельдштейн, А. Харчев та ін.); 2) розмитістю об’єктно-предметної галузі соціальної педагогіки та її категоріального апарату (Л. Ваховський, Н. Заверико, І. Звєрєва, А. Капська, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, С. Савченко, С. Харченко та ін.). Разом з тим, з достатньою мірою вірогідності можна стверджувати, що феномен соціального виховання може бути зрозумілим і розкритим у категоріальній єдності з такими поняттями, як соціальний розвиток і соціалізація. Суть указаної діалектичної єдності виявляється в такому: соціальний розвиток – загальний процес соціального становлення людини; соціалізація – розвиток, обумовлений конкретними соціальними умовами; соціальне виховання – відносно соціально контрольований процес розвитку людини в ході її соціалізації. Інакше кажучи, соціальне виховання постає як інтегрований, педагогічно керований і підконтрольний соціалізаційний процес (І. Бех, В. Давидов, Н. Кузьміна, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, В. Нікітін, П. Паригін, О. Сухомлинська та ін.).

Аналіз молодшого школяра як суб’єкта соціального виховання в приватному навчальному закладі здійснювався на підставі парадигм завданнєво-вікового підходу (М. Михайленко, А. Мудрик, В. Сластьонін), урахування соціально-педагогічної ситуації розвитку (М. Вебер, Н. Голованова, Д. Ельконін), чинників соціалізації особистості (Л. Ваховський, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, С. Савченко, С. Харченко). У результаті встановлено: на кожному віковому етапі перед людиною постає низка природно-культурних, соціально-культурних і соціально-педагогічних завдань, від розв’язання яких залежить характер соціального виховання й рівні соціалізованості особистості; особливого значення в молодшому шкільному віці набувають соціально-культурні й соціально-педагогічні завдання, оскільки їх вирішення визначає ступінь сформованості новоутворень у галузі ціннісних орієнтацій, соціального досвіду й соціально-психологічної стійкості-комфортності; дитинство молодшого школяра як суб’єкта соціального виховання підкоряється загальним завданнєво-віковим особливостям розвитку в умовах конкретної соціально-педагогічної ситуації; соціально-педагогічна ситуація розвитку становить собою об’єктивно-суб’єктивну реальність, у якій відображаються й об’єктивні закономірності вікового розвитку дитини, і суб’єктивні закономірності формування особистості під впливом керованих мікрочинників її соціалізації.

Приватний загальноосвітній навчальний заклад як керований мікрочинник соціалізації справляє менш суперечливий і більш позитивний вплив на соціально-педагогічну ситуацію розвитку молодшого школяра, ніж масова школа, оскільки він має всі ознаки навчального закладу варіативно-інноваційного типу й високий інноваційно-освітній, кадрово-управлінський і фінансово-організаційний потенціал, що забезпечує ефективність соціального виховання й соціально-педагогічної підтримки. Приватна школа зосереджена на комплексній реалізації провідних соціально-педагогічних функцій (соціально-виховної; охорони й зміцнення здоров’я; соціально-педагогічної підтримки сім’ї; соціально-педагогічної допомоги дітям, батькам, педагогам; захист прав дітей; соціально-культурної адаптації та ін.), що сприяє соціалізації й саморозвитку молодшого школяра, вона має низку специфічних особливостей, сукупність яких дозволяє вважати її ефективним інститутом соціального виховання молодшого школяра й оптимальним мікрочинником його соціалізації (наявність альтернативних інноваційних виховно-освітніх перспектив; педагога, який перебуває в позиції дослідника; націленість педагогічного колективу на завдання соціального виховання школярів шляхом активного їх включення в навколишнє середовище; використання широкого спектра технологій педагогічної підтримки, які сприяють формуванню Я-концепції майбутнього громадянина й т. ін.). Специфіка соціально-виховного потенціалу приватної школи обумовлена також соціальним статусом батьків учнів, які належать до так званого середнього класу, що, безумовно, накладає відбиток на характер взаємодії сім’ї й школи, на соціальну ситуацію розвитку молодшого школяра в сім’ї, на його соціалізацію в процесі виховання.

В основу виділення, розробки й опису умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі покладено провідні концептуальні положення (єдність процесу соціального виховання з процесами соціального розвитку й соціалізації; розуміння соціального виховання як керованого процесу розвитку особистості в ході її соціалізації; уявлення про соціальне виховання як про процес педагогічної взаємодії; об’єктивні можливості й характеристики приватного навчального закладу як школи варіативно-інноваційного типу). Концептуальне обґрунтування умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі доповнювалось процедурою їх конкретизації (виділення інтегративної характеристики особистісного розвитку й об’єктивних можливостей приватної школи як інституту соціального виховання й мікрочинника соціалізації та ін.) та експертним опитуванням вчителів початкових класів, які погодились з нашим припущенням щодо забезпечення ефективності соціального виховання.

На основі отриманих даних було виділено три основні соціально-педагогічні умови ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі: 1) створення в приватному навчальному закладі освітньо-виховного середовища, що забезпечує формування ціннісних орієнтацій як інтегративної характеристики особистості молодшого школяра, яка є сукупним результатом процесу її соціалізації; 2) залучення молодших школярів у різні види діяльності щодо формування в них соціального досвіду; 3) забезпечення комфортності навчально-виховного процесу.

Критерії й показники ефективності соціального виховання молодшого школяра, які відповідають означеним умовам, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії й показники ефективності соціального виховання молодшого школяра

№ | Критерії й показники

1. | Сформованість ціннісних орієнтацій

1.1. | Уявлення цілісної картини світу

1.2. | Сформованість „Я-концепції”

1.3. | Сформованість ціннісних уявлень

2. | Сформованість соціального досвіду

2.1. | Знання й уміння соціальних відносин для функціонування в соціумі

2.2. | Навички розподілу й організації діяльності

2.3. | Досвід адекватної оцінки й аналізу власної діяльності й діяльності однолітків

2.4. | Досвід спільної діяльності

3. | Комфортність

3.1. | Мотив досягнення успіху

3.2. | Емоційна стійкість

3.3. | Творчий підхід до діяльності

У другому розділі „Організація дослідно-експериментальної роботи з соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі” представлено модель і результати діагностики ефективності соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі, розроблено комплексну програму реалізації умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі, здійснено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

Метою соціально-педагогічного експерименту була перевірка комплексу розроблених соціально-педагогічних умов ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі.

Було здійснено діагностику реального процесу соціального виховання молодших школярів, кінцевим результатом якого був певний рівень соціалізації особистості молодшого школяра відповідно до заданих критеріїв і показників. У результаті констатувального етапу експерименту було встановлено, що в учнів експериментальних класів приватної школи переважали низький і середній рівні вираження показників щодо критеріїв сформованості ціннісних орієнтацій, соціального досвіду й комфортності, що свідчило про недостатню ефективність процесу соціального виховання. Аналіз результатів діагностики ефективності соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі дозволив реалізувати в рамках регіональної експериментальної приватної школи розроблену систему умов ефективного соціального виховання молодших школярів.

Формувальний етап дослідно-експериментальної роботи базувався на впровадженні розробленої комплексної програми соціального виховання молодших школярів, яка складається з трьох програм: 1. „Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів на основі загальнолюдських цінностей” (підпрограми „НАДЕЖДА”, „Учимось бути самостійними”); 2. „Формування соціального досвіду молодших школярів у приватній школі” (підпрограми „Співдружність „Ми”, „Навчання життєво важливим навичкам”); 3. „Взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу як учасників соціального виховання молодших школярів у приватній школі” (підпрограми „Співробітництво класного керівника й батьків”, „Креативний розвиток молодшого школяра засобами уроків творчості й комплексними іграми”, „Соціально-психологічний супровід суб’єктів навчально-виховного процесу”).

У ході експерименту на підставі визначених критеріїв, показників і рівнів соціального виховання молодшого школяра в приватному навчальному закладі умови соціального виховання набули характеру комплексу взаємодоповнюючих обставин, необхідних для підвищення ефективності соціального виховання молодшого школяра в приватному навчальному закладі. При цьому приватна загальноосвітня початкова школа доводить свій статус сучасного навчального закладу інноваційного типу, в якому створено певний освітньо-виховний простір, що максимально сприяє соціальному вихованню дітей на основі їхніх індивідуально-психологічних особливостей. Результати формувального етапу експерименту показали значний ріст ефективності соціального виховання молодших школярів в експериментальних групах, де перевірявся комплекс умов, що підтвердило висунуту гіпотезу.

Динаміку змін досліджуваних показників в експериментальних і контрольній групах представлено в таблиці 2.

Таблиця 2

Стан процесу соціального виховання

на початок і кінець експерименту

Початок експерименту

Рівень

соціалізо-ваності | ЕГ-1 | ЕГ-2 | ЕГ-3 | КГ

К-ть | % | К-ть | % | К-ть | % | К-ть | %

Високий | 1 | 4,0 | 1 | 3,8 | 2 | 7,7 | 2 | 8,0

Середній | 11 | 44,0 | 13 | 50,0 | 10 | 38,5 | 12 | 48,0

Низький | 13 | 52,0 | 12 | 46,2 | 14 | 53,8 | 11 | 44,0

Закінчення експерименту

Рівень соціалізо-ваності | ЕГ-1 | ЕГ-2 | ЕГ-З | КГ

К-ть | % | G | К-ть | % | G | К-ть | % | G | К-ть | % | G

Високий | 15 | 60,0 | 56,0 | 8 | 30,8 | 27 | 7 | 26,9 | 19,2 | 5 | 20,0 | 12,0

Середній | 10 | 40,0 | -4,0 | 18 | 69,2 | 19,2 | 19 | 73,1 | 34,6 | 13 | 52,0 | 4,0

Низький | 0 | 0,0 | -52 | 0 | 0,00 | -46,2 | 0 | 0,0 | -53,8 | 7 | 28,0 | -16

Таким чином, в ЕГ-1, де перевірявся комплекс педагогічних умов, приріст високого рівня становив 56,0В ЕГ-2, де було впроваджено другу й третю умови, приріст високого рівня становив 27,0В ЕГ-3, де процес соціального виховання здійснювався на основі першої й третьої умов, приріст високого рівня становив 19,2У КГ також відбулись позитивні зміни, але менш значні, ніж в експериментальних групах. Приріст високого рівня становив 12,0

Кількісні дані отримали своє підтвердження за допомогою методів математичної статистики, про що свідчить таблиця 3.

Таблиця 3

Зіставлення рівня соціалізованості

в учнів контрольної та експериментальних груп

до й після експерименту за критерієм Пірсона чІ

Емпіричне значення критерію чІ | Критичне значення чІ

(v=2, p?0,05)

ЕГ-1 до й після експерименту | ЕГ-2 до й після експерименту | ЕГ-3 до й після експерименту | КГ до й після експерименту

25, 298

відмінності значимі | 18, 251

відмінності значимі | 19,571

відмінності значимі | 2,215

відмінності не значимі | 5,99

Відповідно до правила прийняття рішення є достатні підстави вважати, що рівень соціального виховання в експериментальних групах на початок і кінець формувального експерименту різний, що цілком узгоджується з висунутою гіпотезою про ефективність розробленого комплексу умов, його позитивного впливу на процес соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі.

Різниця в результатах, отриманих в експериментальних групах на контрольному зрізі, дозволила виявити загальну тенденцію й зробити висновок про те, що процес соціального виховання молодших школярів протікав найбільш ефективно в ЕГ-1, де впроваджувався комплекс умов. В ЕГ-2 і в ЕГ-3 відбулись менш значні зміни, що, на нашу думку, пов’язано з апробацією лише частини умов, а не всього їх комплексу. Ще менш значні зміни в рівнях соціалізованості відбулись у контрольній групі. Отже, стає очевидним, що процес соціального виховання особистості молодшого школяра відбувається ефективно в тому випадку, якщо ведеться систематична, послідовна робота з боку педагогічного колективу й батьків і враховується сутність процесу соціального виховання. Результати, отримані в ЕГ-1, свідчать про підвищення ефективності процесу соціального виховання при впровадженні в педагогічну практику комплексу умов сприяння соціальному вихованню молодших школярів з урахуванням специфіки приватного навчального закладу.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах, що виявляється у визначенні сутності, змісту, особливостей соціального виховання, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності соціально-педагогічних умов соціального виховання дітей молодшого шкільного віку в приватних школах.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури, вивчення соціально-педагогічного досвіду свідчить про зростання інтересу вчених і педагогів-практиків до проблеми соціального виховання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу. Однак поки немає достатніх підстав вважати вирішеною проблему ефективного соціального виховання молодших школярів у закладах загальної освіти приватного типу, оскільки не розроблено теоретичні аспекти соціально-виховного процесу в приватній школі й технологія його здійснення.

3. У ході дослідження встановлено, що соціальне виховання становить собою відносно контрольований процес соціо-біогенетичного розвитку особистості на всіх вікових етапах у ході її неперервної соціалізації. При цьому соціальний розвиток розглядається як загальний процес соціального становлення людини; соціалізація – розвиток, обумовлений конкретними соціальними умовами; соціальне виховання – відносно соціально-контрольований процес розвитку в ході її соціалізації.

4. Розгляд процесу соціального виховання в діалектичній єдності з процесами соціального розвитку й соціалізації дозволив охарактеризувати молодшого школяра як суб’єкт соціального виховання, спираючись на парадигми завданнєво-вікового підходу, з урахуванням соціально-педагогічної ситуації розвитку й факторного підходу. Дитинство молодшого школяра підкоряється загальним завданнєво-віковим особливостям розвитку. Виділено три групи вікових завдань: а) природно-культурні; б) соціально-культурні; в) соціально-психоло-гічні, які на віковому етапі молодшого школяра мають специфічний зміст і способи їх вирішення. Установлено, що процес соціального виховання молодших школярів має будуватися так, щоб забезпечити умови для сприятливого вирішення цих завдань у контексті соціально-педагогічної ситуації розвитку.

Соціально-педагогічна ситуація розвитку учня молодшого шкільного віку відображає, з одного боку, відповідні об’єктивні біологічні й соціальні закономірності його вікового розвитку, а з іншого – зазнає впливу з боку суб’єктивних чинників, найважливішим з яких є загальноосвітній навчальний заклад.

5. Приватна школа як суб’єктивний чинник справляє менш суперечливий і більш позитивний вплив на соціально-педагогічну ситуацію розвитку молодшого школяра, ніж масова школа, оскільки, на відміну від останньої, є навчальним закладом інноваційного типу, має достатньо високі інноваційно-освітні, кадрово-управлінські й фінансово-організаційні можливості впливу на соціальну ситуацію розвитку дітей. Альтернативність приватних шкіл полягає не стільки у викладанні нових навчальних предметів, спецкурсів і т. ін., скільки в можливості розкрити особистісний потенціал дитини, що, у свою чергу, і забезпечує більш ефективний характер процесу її соціального виховання. Виняткову значимість соціально-виховні можливості приватної школи мають для дитини молодшого шкільного віку, яка вирізняється особливою чутливістю, вразливістю відносно чинників середовища, серед яких провідну роль відіграють властивості конкретного освітньо-виховного середовища.

6. Підставою для виділення комплексу соціально-педагогічних умов ефективного соціального виховання молодших школярів стали такі концептуальні положення: 1) єдність процесу соціального виховання молодшого школяра з процесами його соціалізації й соціального розвитку; 2) розуміння соціального виховання як контрольованого керованого процесу розвитку особистості в молодшому шкільному дитинстві в ході її соціалізації; 3) уявлення про соціальне виховання як про процес спільного вирішення дитиною й дорослим завдань вікового розвитку; 4) об’єктивні можливості й характеристики приватного навчального закладу як школи варіативно-інноваційного типу, що забезпечують ефективність соціального виховання дитини в молодшому шкільному дитинстві. У результаті проведеної аналітико-синтетичної роботи вдалось виділити, охарактеризувати й описати три умови соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі, визначити критерії, показники й рівні їх ефективності.

7. Установлено, що першою умовою ефективного соціального виховання молодших школярів у приватному навчальному закладі є створення в ньому такого освітньо-виховного середовища, яке здатне забезпечити формування ціннісних орієнтацій особистості дитини. Сформованість ціннісних орієнтацій особистості молодшого школяра ми розглядали як перший критерій ефективного соціального виховання. Указаний критерій містить такі показники, як сформованість цілісної картини світу, „Я-концепції” й ціннісних уявлень. Указана умова реалізовувалась у практиці приватної школи засобами розробленої програми „Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів на основі загальнолюдських цінностей”, яка містить підпрограми „НАДЕЖДА” й „Учимось бути самостійними”

8. Виявлено, що другою умовою ефективного соціального виховання в приватному навчальному закладі є залучення молодших школярів у різні види діяльності з формування в них соціального досвіду. При цьому сформованість соціального досвіду дитини є критерієм ефективності соціального виховання. Цей критерій у нашому дослідженні характеризується такими показниками, як сформованість: знань і вмінь соціальних відносин для функціонування в соціумі; навичок розподілу й організації діяльності; досвіду адекватної оцінки й аналізу власної діяльності й діяльності однолітків; досвіду спільної діяльності. Указана умова впроваджувалась у ході реалізації Програми „Формування соціального досвіду молодших школярів у приватній школі”, яка містила підпрограми „Співдружність „Ми”, „Навчання життєво важливим навичкам”.

9. Третьою умовою ефективного соціального виховання молодших школярів було визначено забезпечення комфортності навчально-виховного процесу, результатом якого, як показав аналіз, є стан комфортності, що забезпечується сформованістю в молодшого школяра мотиву досягнення успіху; емоційної стійкості; творчого підходу до діяльності. Для проведення в життя вказаної умови реалізовувалась Програма „Взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу як учасників соціального виховання молодших школярів у приватній школі”, яка містила підпрограми „Співробітництво класного керівника й батьків”, „Креативний розвиток молодшого школяра засобами уроків творчості й комплексними іграми”, „Соціально-психологічний супровід суб’єктів навчально-виховного процесу”. Перераховані вище програми й підпрограми реалізації умов склали комплексну програму „Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах”.

10. Проведена дослідно-експериментальна робота щодо впровадження розроблених соціально-педагогічних умов в освітньо-виховний процес приватної загальноосвітньої школи підтвердила вихідну гіпотезу про те, що соціальне виховання молодших школярів з їх урахуванням відбувається набагато ефективніше. Результати експерименту є переконливою підставою для того, щоб вважати досягнутою мету й завдання дисертаційного дослідження .

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми соціального виховання молодших школярів у приватних навчальних закладах. Подальшої розробки потребують питання спадкоємності початкової й середньої ланки приватної загальноосвітньої школи в соціальному вихованні дітей, удосконалення соціально-педагогічних технологій виховання, адекватних особистісно-орієнтованому підходу, формування в майбутніх вихователів готовності до вирішення завдань соціального виховання дітей.

Основні положення дисертації висвітлено в таких роботах автора:

1. Бурим О.В. Взаємодія школи і родини у процесі соціального виховання особистості у приватних навчальних закладах // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № . – С. – 45.

2. Бурим О.В. Освітній простір як фактор соціалізації школяра // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2006. – № . – С. – 40.

3. Бурим О.В. Особливості соціального виховання молодших школярів в умовах приватних шкіл // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2006. – № . – С. – 298.

4. Бурим О.В. Професіоналізм соціального педагога як фактор соціального виховання молодших школярів // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2007. – № . – С. – 25.

5. Бурим О.В. Психолого-педагогічні умови ефективності соціального виховання молодших школярів // Динаміка наукових досліджень. – Д.: Наука і освіта, 2004. – Т. . – С. – 69.

6. Бурим О.В. Психолого-педагогічний комфорт як інтегративна умова ефективного соціального виховання школярів у приватних школах // Актуальні проблеми сучасних наук: Теорія та практика. – Д.: Наука і освіта, 2006. – Т. . – С. – 97.

7. Бурим О.В. Роль особистості соціального педагога в процесі соціального виховання молодших школярів в приватних навчальних закладах // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – К., 2005. – С. 54 – 58.

Бурим О.В. Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми соціального виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах. На основі теоретичного аналізу наукової літератури визначено сутність і специфіку процесу соціального виховання в приватному загальноосвітньому навчальному закладі. Визначено характерні риси й особливості соціального виховання молодших школярів у контексті суб’єкт-суб’єктних стосунків. Обґрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови, які забезпечують ефективність процесу соціального виховання молодших школярів у приватній школі: 1) створення в приватному загальноосвітньому навчальному закладі освітньо-виховного середовища, яке забезпечує формування ціннісних орієнтацій як інтегративної характеристики особистості молодшого школяра, що є сукупним результатом процесу її соціалізації; 2) залучення молодших школярів у різні види діяльності з формування в них соціального досвіду; 3) забезпечення комфортності навчально-виховного процесу.

Ключові слова: соціальний розвиток, соціалізація, соціальне виховання, навчальний заклад інноваційного типу, приватна школа, ціннісні орієнтації, соціальний досвід, соціально-педагогічний комфорт, комплексна програма соціального виховання молодших школярів у приватному загальноосвітньому закладі.

Бурым О.В. Социальное воспитание младших школьников в частных общеобразовательных учебных учреждениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблемы социального воспитания младших школьников в частных общеобразовательных учебных заведениях. На основе теоретического анализа научной литературы определены сущность и специфика социального воспитания в частной школе. Социальное воспитание младших школьников представлено как специфический социально-педагогический феномен, часть целостного управляемого и самоуправляемого учебно-воспитательного процесса. Доказано, что в современном частном общеобразовательном учебном заведении социальное воспитание младших школьников направлено на разностороннее развитие личности, ее субъектных качеств. Установлено, что в процессе социального воспитания младшие школьники не только усваивают и воспроизводят социальные ценности, но и приобщаются к социальному творчеству. Важной особенностью социального воспитания в системе частного образования является его органическая включенность в целостный учебно-воспитательный процесс, что определяет характер управления социализацией школьников. В указанном смысле социальное воспитание представляется как всесторонний процесс управляемой социализации. Здесь обнаруживается диалектическая взаимосвязь категориальной триады “развитие – социальное воспитание – социализация”, которая проявляется в утверждении: социальное развитие личности – это количественные и качественные изменения личностных структур в процессе формирования человека, его социализации и воспитания. При этом социальное развитие – общий процесс социального становления человека; социализация – развитие, обусловленное конкретными социальными условиями; социальное воспитание – относительно социально контролируемый процесс развития личности в ходе ее социализации.

В диссертации определены характерные особенности младшего школьника как субъекта социального воспитания в частном учебном заведении. В качестве теоретического основания рассмотрения младшего школьника как субъекта социального воспитания избран задачно-возрастной подход, в основе которого лежит идея о том, что на каждом возрастном этапе перед человеком встает совокупность задач, от благоприятного или неблагоприятного решения которых зависит его развитие. Процесс социального воспитания младших школьников, таким образом, направлен на обеспечение условий для благополучного решения естественно-культурных, социально-культурных и социально-психологических задач возрастного развития ребенка. Установлено также, что детство младшего школьника как субъекта воспитания характеризуется и социально-педагогической ситуацией развития, которая находится под управляющим контролем со стороны институтов и агентов социализации.

В диссертации частная общеобразовательная школа рассматривается как институт социального воспитания и микрофактор социализации. Выделены следующие специфические особенности частной школы: наличие альтернативных инновационных воспитательно-образовательных перспектив; наличие социального педагога, находящегося в позиции исследователя; нацеленность воспитательной системы школы на задачи социального воспитания школьников путем активного их включения в окружающую среду; широкое использование технологий педагогической поддержки, способствующих осознанию растущим человеком своего отличия от других; наличие высокоразвитого организационно-финансового механизма, структуры финансовой поддержки; способность реализовать на практике программ по профилактике негативных явлений, включению ребенка в культурологическую среду, приобщению к здоровому образу жизни и т.п.

Теоретически обоснован комплекс социально-педагогических условий, обеспечивающий эффективность социального воспитания: 1) создание в частном учебном заведении образовательно-воспитательной среды, которая обеспечивает формирование ценностных ориентаций, как интегративной характеристики личности младшего школьника, являющейся совокупным результатом процесса ее социализации; 2) вовлечение младших школьников в различные виды деятельности по формированию у них социального опыта; 3) обеспечение комфортности учебно-воспитательного процесса. Реализация первого условия в ходе формирующего этапа эксперимента осуществлялась посредством специально разработанной программы “Формирование ценностных ориентаций младших школьников на основе общечеловеческих ценностей” с подпрограммами “НАДЕЖДА” и “Учимся быть самостоятельными”. Реализации второго условия способствовала программа “Формирование социального опыта младших школьников в частной школе” с подпрограммами “Содружество “Мы” и “Обучение жизненно важным навыкам”. Реализация третьего условия проходила путем внедрения программы “Взаимодействие субъектов учебно-воспитательного процесса как участников социального воспитания младших школьников в частной школе” с подпрограммами “Сотрудничество классного руководителя и родителей”, “Креативное развитие младшего школьника средствами уроков творчества и комплексными играми”, “Социально-психологическое сопровождение субъектов учебно-воспитательного процесса”.

Ключевые слова: социальное развитие, социализация, социальное воспитание, инновационное учебное заведение, частная школа, ценностные ориентации, социальный опыт, социально-педагогический комфорт, комплексная программа социального воспитания младших школьников в частном учебном заведении.

Burym О. В. Social education of young school pupils in private general educational institutions. – Manuscript.

Thesis for a Candidate’s degree on specialty 13.00.05 – Social Pedagogies. - Lugansk National Pedagogical University named after Taras Shevchenko. – Lugansk, 2007.

The thesis is devoted to the research of the problem of social education of young school pupils in private general educational institutions. On the basis of theoretical analysis of scientific literature the essence and specific of social education in private school have been defined. In thesis there are the characteristic features of a young school pupil are determined as a subject of social education in private educational institution. It is established that among factors, influencing on efficiency of social education of young school pupils in private educational institution, the leading role belongs to the social pedagogical conditions, which are as following: 1) creation of the educational environment in private educational institution, that provides the formation of value orientations as an integrative feature of a personality of a young school pupil, being a total result of process of its socialization; 2) involving of young school pupils in different types