КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУЛІДОВА Ірина Сергіївна

УДК 811.111’373:82-1”19”(73)

ПАРЕМІЙНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

ХХ СТОЛІТТЯ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ

І ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

Бєлєхова Лариса Іванівна,

Херсонський державний університет,

кафедра романо-германських мов, професор

доктор філологічних наук, професор

Зацний Юрій Антонович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

Некряч Тетяна Євгенівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики

перекладу з англійської мови, доцент

Захист відбудеться 14.05.2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (0368 МСП, м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий 07.04. 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філолологічних. наук, професор О.М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення паремійного складу мови посідає важливе місце серед кола питань загальнофілологічного характеру. Незважаючи на багатовікове існування, паремії є об’єктом постійного інтересу з боку науковців, які досліджують дистинктивні риси паремійних одиниць (Л.П.Дядечко, Т.І.Манякіна, В.Л.Пирогов), принципи їх семантико-структурної організації (Э.Ахундова, Н.Барлі, С.О.Швачко, І.К.Кобякова). Окремим напрямком вивчення паремій є їх роль у художніх текстах (Н.О.Добровольська, Г.І.Мироненко, В.В.Прутчикова). Водночас питання ролі паремій у формуванні смислу поетичних текстів залишається недостатньо дослідженим. Існують лише поодинокі праці, присвячені проблематиці функціонування паремійних одиниць у поетичному тексті (Л.Б.Савенкова).

Лінгвокогнітивні дослідження паремій (Л.В.Басова, О.І.Гамалі, Ю.С.Скотницька) спрямовані на вивчення їх концептуального наповнення, зокрема зумовленого гендерним чинником (Ю.В.Абрамова). У фокусі уваги представників культурологічного напряму (В.Л.Пирогов, В.М.Телія, Т.З.Черданцева) знаходяться зафіксовані в пареміях ціннісні та моральні орієнтири, що відображають особливості менталітету певного етносу.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим важливим місцем, яке займають паремійні одиниці у відображенні світогляду певної національної спільноти, а також загальною спрямованістю сучасної філології на багатоаспектне висвітлення того чи іншого явища. З урахуванням глобалізації сучасного суспільства особливої значущості набуває вивчення паремій
в американських поетичних текстах, зокрема розкриття глибинних механізмів формування паремій, визначення їх концептуального підґрунтя, культурологічної специфіки та прагматичного потенціалу.

Аналіз наукових праць з проблематики паремій свідчить про те, що серед учених немає однозначної думки стосовно того, які саме одиниці належать до паремійного фонду мови, в результаті чого спостерігаються розбіжності
в терміносистемах, які застосовуються в пареміологічних студіях. У дисертації “паремія” виступає родовим поняттям, котре поділяється на певні види, серед яких у фокусі дослідження знаходяться прислів’я та афоризми.

У реферований роботі застосовано комплексний підхід до вивчення паремій, що інтегрує здобутки когнітивної поетики (О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова, M.Freeman, P.Stockwell та ін.), концептології (В.Г.Ніконова, А.М.Приходько), лінгвокультурології (Є.М.Верещагін, В.В.Красних, В.Г.Костомаров, В.М.Телія), комунікативної лінгвістики та прагматики (Г.Г.Почепцов, Н.Ф.Гладуш, З.Вендлер, Т.А. ван Дейк). На основі теоретичних здобутків представників сучасних філологічних студій ми визначаємо паремію як лінгвокогнітивне утворення, що існує в художній свідомості певної історично-культурної спільноти та у сконденсованій формі містить відображення її уявлень про світ і його пізнання.

У широкому розумінні паремії є складовими елементами мовної
і концептуальної картини світу того чи іншого етносу. Крім того паремійні одиниці утворюють певний простір, котрий можна визначити як паремійний. Паремійний простір американської поезії ХХ століття є частиною загального семіотичного простору (Ю.М.Лотман). Він інтегрує два плани – вербальний та концептуальний. Вербальний план цього простору представлено пареміями, які зустрічаються
в поетичних текстах. Аналіз матеріалу дослідження засвідчив, що в поетичних текстах прислів’я та афоризми становлять переважну більшість порівняно
з іншими пареміями, тому ключовими елементами паремійного простору в нашій роботі виступають саме ці одиниці. Мережа вербалізованих у них концептів репрезентує концептуальний план паремійного простору досліджуваної поезії.

Гіпотеза нашого дослідження полягає в тому, що загальновідомі
паремійні вислови, як прислів’я, так і афоризми, формують широту паремійного простору, а маловідомі авторські афористичні вислови – його глибину. Паремійний простір американської поезії ХХ століття є неоднорідним. Це пов’язано з індивідуально-авторським стилем представників американської поезії ХХ століття, що зумовлює щільність паремій у тому чи іншому поетичному тексті. Під щільністю паремій ми розуміємо насиченість поетичного тексту паремійними одиницями. Ієрархія концептів, які структурують паремійний простір, свідчить про їх різну значущість.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної теми “Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика” кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової темою Міністерства освіти і науки України “Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” №0103U003178, що розробляється КНЛУ (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 20 січня 2003 року).

Метою дисертації є визначення лінгвокогнітивних особливостей організації паремійного простору американської поезії ХХ століття.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

– уточнити зміст поняття паремії в терміносистемі сучасної лінгвістики та визначити співвіднесеність з поняттями “прислів’я” та “афоризм”;

– виділити дистинктивні риси досліджуваних паремійних одиниць;

– визначити поняття паремійного простору американської поезії
ХХ століття та лінгвокогнітивні особливості його організації;

– реконструювати вербалізовані в рамках паремій концепти та встановити їх ієрархію в паремійному просторі;

– з’ясувати принципи формування змісту паремійних висловів;

– визначити лінгвокогнітивні механізми творення паремійних одиниць та встановити роль цих одиниць у породженні смислу поетичного тексту;

– виявити способи актуалізації паремій в американських поетичних текстах;

– розкрити прагматичний потенціал паремійних одиниць американських поетичних текстів ХХ століття.

Об’єктом дослідження є паремійний простір американської поезії ХХ століття.

Предметом вивчення є лінгвокогнітивні механізми формування паремій та особливості їх функціонування в американських поетичних текстах.

Матеріалом дослідження стали 619 паремійних одиниць, що були вилучені з американських поетичних текстів ХХ століття обсягом 6226 сторінок.

Методи дослідження зумовлені метою й завданням роботи й базуються на комплексному підході до вивчення паремій. Вилучення паремійних одиниць
з американських поетичних текстів проводилося методом суцільної вибірки. Основними в дослідженні є методи семантико-контекстуального, концептуального та інтерпретативно-текстового аналізу. В дисертації було використано методичний апарат теорії концептуальної інтеграції та теорії іконічності, метод анкетування та елементи кількісного аналізу. Метод семантико-контекстуального аналізу застосовувався для виділення в пареміях ключових номінативних одиниць, тобто мовних репрезентант певного концепту, опорних в інтерпретації того чи іншого висловлення. Концептуальний аналіз спрямовано на реконструкцію вербалізованих в пареміях лінгвокультурних концептів, які є складниками паремійного простору американської поезії ХХ століття. Висновки про ієрархію концептів в межах паремійного простору ґрунтуються на результатах кількісного аналізу. Розгляд паремій в аспекті теорії концептуальної інтеграції та теорії іконічності дозволив виявити принципи формування змісту паремій та визначити лінгвокогнітивні механізми творення паремійних одиниць. Аналіз паремій з позицій прагмалінгвістики використовувався для визначення прагматичного потенціалу паремійних одиниць. Для підтвердження верифікації відбору паремій в дисертації був використаний метод анкетування респондентів.

Наукова новизна дослідження визначається інтегрованим підходом, який дозволив розкрити паремію як лінгвокогнітивний конструкт, що демонструє ємний прагматичний потенціал. Новизною відрізняється запропонована модель паремійного простору американської поезії ХХ століття, змодельована у вигляді піраміди, яка складається з ієрархічно розташованих концептів. У роботі уточнено типологію ментальних просторів, що реконструюються в семантиці паремійних висловлень. Уперше досліджено способи актуалізації паремій
в поетичних текстах.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є внеском у розбудову пареміології, концептології та когнітивної поетики. Зокрема, робота поглиблює наукове знання про паремію шляхом уточнення кореляції термінів “паремія”, “прислів’я” і “афоризм” та запропонованої комплексної методики аналізу паремійних висловів. Дослідження іконічності та її принципів як основних у формуванні паремій є певним внеском у теорію іконічності; а визначення особливостей лінгвокогнітивних механізмів творення паремійних одиниць – у когнітивну лінгвістику.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів у курсі зі стилістики сучасної англійської мови (розділи “Стилістика тексту”, “Стилістична лексикологія”, “Стилістична фразеологія”), а також практичних заняттях з інтерпретації художнього тексту. Певні положення роботи можуть бути використані в спецкурсах з когнітивної поетики, лінгвокультурології та прагмалінгвістики. Фактичний матеріал представлятиме інтерес для культурологів і знайде застосування в укладанні культурологічних словників.

Апробація результатів роботи здійснена на міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна лінгвістика в Україні: здобутки, перспективи” (Херсон, 2005), V міжвузівський конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2007) та науково-практичних конференціях КНЛУ “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2005-2007).

Публікації. Положення дисертаційного дослідження висвітлені у чотирьох статтях, виданих у фахових наукових виданнях ВАК України (2,56 др. арк.),
а також у матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (0,53 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 3,09 др. арк.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку наукової літератури, використаних лексикографічних джерел та ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукова новизна, теоретична значущість, практична цінність, мета й завдання роботи, визначено методи дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

Перший розділ містить аналітичний огляд здобутків сучасної пареміології. У розділі визначено дистинктивні риси паремійних одиниць; сформульовано поняття паремійного простору американської поезії ХХ століття та запропонована модель його організації.

У другому розділі особливості становлення смислу паремійних одиниць проаналізовано з позицій теорії ментальних просторів та концептуальної інтеграції, унаслідок чого уточнено типологію ментальних просторів, реконструйованих у семантиці паремій. Крім цього паремійні одиниці досліджено в аспекті теорії іконічності.

У третьому розділі виявлено способи актуалізації паремій в поетичному тексті та досліджено прагматичний потенціал паремійних одиниць в американських поетичних текстах.

У загальних висновках підсумовано теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, окреслено перспективи подальшого дослідження паремійних одиниць. Роботу завершує список використаної наукової та довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. “Теоретичні засади дослідження паремій в американських поетичних текстах ХХ століття”. Термін “паремія” зустрічається в значній кількості філологічних праць, котрі займаються проблематикою дослідження таких усталених одиниць, як фразеологізми, прислів’я, приказки, афоризми, крилаті вислови, крилаті слова та інше. Паремія визначається як усталений в мові та відтворюваний в мовленні анонімний вислів дидактичного характеру, що охоплює прислів’я, приказки та ідіоматичні вирази (Г.Г.Молчанова). Цей термін іноді вживається для позначення лише прислів’їв та приказок (В.М.Телія),
а інколи – прислів’їв, приказок, а також побажань, каламбурів, загадок (М.М.Пазяк). До паремійного фонду включають також афоризми, крилаті слова
та вирази (Д.В.Чекалкін). Така різнорідність тлумачень свідчить про те, що
в сучасній лінгвістиці немає однозначного трактування терміна “паремія”.

Поряд з терміном “паремія” в науковій літературі зустрічається й термін “паремійні субжанри”, до яких включають прислів’я, афоризми, приказки, сентенції, максими та інше (О.А.Крикманн). В інших дослідженнях (О.С.Мамонтов, Г.Л.Пермяков) на позначення паремійних одиниць – прислів’їв та приказок – використовується термін “народний афоризм” або просто “афоризм”. Іноді афоризм розглядається в двох формах свого існування – як народний та як авторський афоризм (Н.О.Добровольська, Г.І.Мироненко). На нашу думку, така позиція містить певні суперечності, адже традиційно в лінгвістиці термін “афоризм” вживається для позначення висловлення, головною ознакою якого
є належність певному авторові (О.В.Корень, Т.І.Манякіна, Л.А.Нефедова).

Афоризми, так само як і прислів’я, мають синтаксичну будову речення або кількох речень. Визначення паремій як усталених у мові та відтворюваних
у мовленні одиниць із синтаксичною будовою речення, придатних для вживання
в дидактичних цілях (Л.Б.Савенкова), уможливлює залучення до паремійних одиниць і афоризмів. Додатковим аргументом на користь віднесення афоризмів до паремійних одиниць є думка про можливість збагачення фонду прислів’їв одиницями афористичного фонду й навпаки (О.Ю.Дубенко).

Паремія визначається нами як лінгвокогнітивний конструкт, котрий інкорпорує передконцептуальну, концептуальну та вербальну іпостасі (Л.І.Бєлєхова). На вербальному рівні прислів’я та афоризми представлені як завершені висловлення із синтаксичною будовою речення. Концептуальна іпостась паремії реалізується в її здатності вербалізувати концепти, сукупність яких утворює концептуальний план паремійного простору американської поезії ХХ століття. Передконцептуальна іпостась паремії визначається нами як прецедентний мотив. Він корелює з поняттями “архетип”, “сюжет” та є основою для формування смислу паремії.

У паремійному фонді кожної культури яскраво відображаються
уявлення етносу про людину й навколишній світ. У кожній культурі
домінують свої етнокультурні символічні архетипи, які визначають особливості світогляду та історичної долі народу (В.Л.Пирогов). Зважаючи на відносно молодий вік американської нації, доцільно говорити про стереотипи американського світобачення, які формувалися під впливом історичних
чинників. Зокрема йдеться про імміграцію як передумову формування американського суспільства, котре водночас цінує дух спілки та індивідуалізм, прагне ідеалу та постійно співставляє свої ідеали із реальним станом справ,
є відкритим для інших і водночас виявляє надмірний індивідуалізм
(П.Мельвіль, М.М.Язьков). У сучасній науці стереотип тлумачиться як певна модель діяльності та поведінки; уявлення фрагменту навколишньої дійсності, фіксована ментальна картинка, яка є результатом відображення у свідомості особистості типового фрагменту реального світу (В.В.Красних). Паремії американських поетичних текстів вербалізують не лише той чи інший концепт,
а ще й певний стереотип про нього.

Дослідження паремій американських поетичних текстів уможливлює визначення специфіки американського світобачення, пропущеної крізь
призму поетичного сприйняття. Паремійний простір американської
поезії ХХ століття є частиною загального семіотичного простору (Ю.М.Лотман). Він характеризується кількома параметрами, котрі пов’язані зі специфікою паремійних одиниць, що його утворюють. Сукупність паремій, які зустрічаються
в поетичних текстах, утворюють широту паремійного простору. Маловідомі авторські афористичні висловлення формують глибину паремійного
простору, оскільки, на відміну від загальновідомих прислів’їв припускають множинність інтерпретацій. Щільність паремійного простору зумовлюється індивідуально-авторським стилем представників американської поезії
ХХ століття. Зокрема, найбільше паремій зустрічається в поетичних тестах К.Сендберга, Р.Фроста, О.Неша та М.Мур.

З метою наочної презентації найбільш значущих концептів, які формують концептуальний план паремійного простору, в роботі останній змодельовано
у вигляді піраміди, яка відображає ієрархію концептів, що її структурують.
В паремійному просторі концепти утворюють цілісну систему, компоненти якої взаємодіють та переплітаються між собою. Це зумовлено здатністю паремій вербалізувати більше, ніж один концепт.

Спираючись на концепцію А.М.Приходька, ми виділяємо в паремійному просторі американської поезії ХХ століття чотири великі групи концептів. Серед них домінантним є антропономний концепт людина, який вербалізовано найбільшою кількістю паремій (149). Концептами телеономного порядку є вищі духовні цінності, котрі відбивають сенс життя людини, втілюють певний моральний ідеал, якого людина прагне все життя (А.М.Приходько). Концепти кохання (84) та щастя (69) утворюють підгрупу емоційно-телеономних концептів, а воля (65) та знання (57) – власне-телеономних. Наступним за кількістю паремій, що його вербалізують (51), виступає креативно-діяльнісний концепт мистецтво. Концепти логіко-філософського порядку є універсальними ментальними утвореннями, котрі репрезентують наднаціональні цінності, не мають прескриптивних настанов та є аксіологічно індиферентними (А.М.Приходько).
До них відносимо теософські концепти буття (45) та віра (39), а також категоріальні – всесвіт (33) та час (27).

Домінування концепту людина в паремійному просторі американської поезії ХХ століття може бути пояснено поширеним у світі релігійно-ідеалістичним поглядом, за яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту. Концепти час і буття вербалізовані найменшою кількістю паремій, що частково може бути пояснене їх багатовимірністю, яка утруднює визначення.

Розділ 2. “Паремії в американських поетичних текстах ХХ століття: лінгвокогнітивний аспект”. Матеріал нашого дисертаційного дослідження складають дві групи паремійних одиниць – загальновідомі прислів’я й афоризми, а також паремії, що утворюються безпосередньо в поетичному тексті. Ми вважаємо, що в основі формування паремій обох груп лежать однакові лінгвокогнітивні механізми. Для їх розкриття в роботі використовується методичний апарат теорії ментальних просторів (G. Fauconnier, M. Turner). Опорною в роботі є класифікація П.Стоквела, який виділяє п’ять ментальних просторів, представлених в семантиці досліджуваних паремійних одиниць: часовий, просторовий, гіпотетичний, або контрфактивний, простори та діяльнісний простір, який охоплює все, що стосується будь-якої діяльності людини (P.Stockwell). Досліджуваний матеріал показав, що для паремійних одиниць такої типології недостатньо, тому її було розширено та додано ще декілька просторів, які разом із названими вище корелюють з ключовими концептами, що утворюють концептуальний план американської поезії ХХ століття.

Зокрема, ми виділяємо реляційний простір, котрий включає все розмаїття можливих, реальних чи уявних стосунків між людьми, а також авторські оцінки таких стосунків; антропоцентричний простір, який охоплює фрагменти реальності, тісно пов’язані з людиною, її внутрішнім світом, почуттями
та емоціями; екзистенційний простір, що включає феномени буття та смерті; поняттєво-абстрактний простір, який обіймає абстрактні поняття; універсумний простір всесвіту та світу, в якому ми живемо.

Повертаючись до лінгвокогнітивних механізмів формування паремій, слід назвати відомі вже в когнітивній лінгвістиці операції мапування (G.Fauconnier, M.Freeman, Л.І.Бєлєхова). У роботі такими механізмами виступають концептуальне, зокрема аналогове й наративне, та мовне мапування
(за Л.І.Бєлєховою). Оскільки основним механізмом є наративне мапування, яке
в когнітивній лінгвістиці іноді зветься параболічним (M.Turner), розглянемо його докладніше. Наративне мапування виявляється в тому, що паремія є згорненою розповіддю, зміст якої можна спроектувати на цілу низку подій та життєвих ситуацій, які структурують царину мети і неодмінно мають спільний зміст.

Для розкриття дії механізму наративного мапування в рамках паремій ми спираємось на методологію концептуальної інтеграції (G. Fauconnier, M. Turner, J.Grady). У концептуальній інтеграції ментальних просторів у межах паремій задіяні два вхідні простори, з яких один містить укорінену в свідомості людства загальну типову історію, розповідь про щось, а інший – репрезентує історію, представлену в контексті певного поетичного твору. Специфіка концептуальної інтеграції в межах паремій зумовлюється особливістю самої паремійної одиниці. Якщо йдеться про загальновідомі паремії, зміст типової розповіді проектується на історію, про яку йдеться в контексті певного поетичного твору. У такий спосіб відбувається конкретизація смислу паремійної одиниці. У випадку із пареміями, що створюються безпосередньо в поетичному тексті, відбувається перенесення змісту конкретної історії, представленої в контексті віршованого твору, на загальні ситуації, які трапляються в житті.

Побудова мереж концептуальної інтеграції сприяє вилученню змісту паремії, що не є експліцитно вираженим. Продемонструємо це на прикладі відомого афористичного вислову Р.Фроста “Good fences make good neighbours” (Frost) з віршу “Mending Wall” (Ремонт стіни). На рис. 1 в межах наведеної паремії історія-джерело, або вхідний простір 1, є подана в контексті поетичного твору розповідь про двох сусідів, ділянки яких розділяє огорожа та які перебувають
у дружніх відносинах. Поза контекстом паремійний вислів “Good fences make good neighbours” може бути вжитий на позначення будь-якої історії, що структурує царину мети, або вхідний простір 2, про дві сторони, що розділені перепоною та перебувають між собою в певних стосунках. Ці дві історії мають спільну структуру, котра міститься в породжувальному просторі та включає дійових осіб, взаємовідносини між ними та перепону, що їх розділяє. Об’єднання цих двох історій відбувається в рамках інтегрованого простору. Таким чином виникає новий смисл, який полягає в тому, що дружні або нейтральні стосунки між людьми є можливими лише за умови невтручання в особисте життя інших людей. У межах цієї паремії вербалізуються такі концепти, як установлення стосунків, приватність, перепона. Навіть у назві вірша “Mending Wall” міститься номінативна одиниця wall, що об’єктивує концепт перепона, яка за Р.Фростом є запорукою добрих взаємовідносин у суспільстві. Цей вислів корелює з афоризмом К.Сендберга “Love your neighbour as yourself but don’t take down your fence” (Sandburg), в якому огорожа також виступає як запорука добрих взаємостосунків між людьми.

Породжувальний простір

Вхідний простір 1 Вхідний простір 2

Інтегрований простір

Рис. 1. Мережа концептуальної інтеграції

“Good fences make good neighbours”

Важливим етапом розкриття механізмів формування паремій у реферованій роботі є їх розгляд в семіотичному аспекті. Це здійснюється за допомогою методичного апарату теорії іконічності (O.Fischer, B.Kortmann, M.Nдnny, E.Tabakowska). У дослідженні іконічність тлумачимо як лінгвосеміотичний принцип, котрий зумовлює формування паремійних висловів. У свою чергу форма паремійного вислову визначає його смисл. Аналіз паремій в аспекті теорії іконічності свідчить про домінування в них діаграматичної іконічності (O.Fischer, I.Fonagy, W.G.Mьller), що реалізується через принципи послідовності, дистанції та частково – кількості. Прикладом реалізації іконічності в паремійних висловах може слугувати афоризм з вірша Р.П.Уоррена “Revelation” (“Откровення”)
“In separateness only does love learn definition” (Warren) – На відстані лише стає кохання зрозумілим. У наведеному прикладі за допомогою інверсії акцентується поняття separateness (розлука) як таке, що часто допомагає зрозуміти та оцінити значущість і справжність кохання. Відхилення від звичайного порядку слів
у реченні відображає небажаний і часом нестандартний перебіг подій у реальному житті. Ідеальна модель розвитку стосунків передбачає зустріч двох людей, виникнення взаємних почуттів і спільне життя. Натомість цей вислів пропонує інший сценарій розвитку стосунків, коли розуміння цінності кохання приходить лише на відстані.

Реалізація принципу дистанції в іконічності простежується в рамковому композиційному прийомі створення паремій, коли номінативні одиниці, які позначають протилежні сутності, займають у реченні ініціальну та фінальну позиції. Наприклад, в афористичному вислові Р.Фроста “Dark is what brings out your light” (Frost) – Лише на тлі темряви можна побачити світло, підкреслюється полярність таких фрагментів навколишньої дійсності, як dark (темрява) та light (світло).

Своєрідну реалізацію принципу кількості простежуємо в таких паремійних одиницях, в котрих на початку та наприкінці міститься однакові або синонімічні номінативні одиниці. Наприклад, “Words cannot be wholly transparent. And that is the ‘heartlessness’ of words” (Oppen) – Слова не можуть бути цілком зрозумілими. У цьому й полягає жорстокість слів. У такий спосіб речення виявляється ніби обрамленим. Завдяки такій рамковій організації паремійного висловлення створюється ефект акцентуації основної ідеї, що ним виражена.

Переважна кількість паремій демонструє порушення принципу кількості іконічності, згідно з яким більше форми – більше значення і навпаки (R.Dirven, M.Verspoor). Порушення принципу кількості виявляється в компресії мовної форми паремійного вислову та конденсації у ньому глибинного багатошарового смислу. Результатом компресії та конденсації є такі дистинктивні риси паремійних одиниць, як лапідарність та лаконічність відповідно. Наприклад, наведений
у поетичному тексті мовою оригіналу латинський вислів “Carpe diem” (Frost) – Лови день – з однойменного вірша Р.Фроста в скомпресованій формі виражає ідею, яка поза контекстом може бути розвинена залежно від обставин вжитку цієї паремії: “лови мить, умій цінувати життя, живи сьогодні й нічого не відкладай на потім, бо іншого шансу в тебе може й не бути” і таке ін.

З метою досягнення більшої експресивності чи акцентування певної ідеї
в паремійному вислові автор може вдатися до відхилень від граматичних правил
у рамках паремії. Таке відхилення в роботі розглядається як викривлення (I.Fonagy). Результатом цього є особливий ефект акцентуації, висунення на перший план інформації, яку містить паремія, або підкреслення специфіки авторського тлумачення певних фрагментів навколишньої дійсності. Відхилення від граматичних правил спостерігається в паремійному вислові “A woman that hustles never keeps nothing” (Sandburg) – Жінка, яка метушиться, ніколи нічого не втримає. Відомо, що в англійській мові речення може містити лише одне заперечення, проте в наведеному вислові наявні два заперечення. Таким чином акцентується ідея неможливості отримання бажаного за певних обставин.

Розділ 3. “Паремії як складники паремійного простору американської поезії ХХ століття: прагмалінгвістичний аспект”. Важливим аспектом дослідження паремійних одиниць є питання їх актуалізації в поетичних
текстах. Як особливі маркери, ключові для розуміння віршованого тексту,
паремії скеровують напрям його інтерпретації. Актуалізація паремій
у поетичному тексті розглядається нами як сукупність прийомів їх формального та семантико-синтаксичного виділення в тексті, а також лінгвокогнітивних операцій висунення (D.S.Miall, D.Kuiken). У дослідженні, слідом за В. ван Піром, розрізняємо виділення окремих елементів поетичного тексту (prominence) та їх висунення (foregrounding). На вербальному рівні виділення як формальний аспект актуалізації паремій в поетичному тексті передбачає застосування низки прийомів, завдяки котрим паремійні одиниці вирізняються на фоні тексту. Прийомами виділення паремій є графічні – цитування паремійних одиниць з використанням відповідних пунктуаційних знаків; композиційні – розташування паремій
в сильних позиціях поетичного тексту; семантико-синтаксичні – модифікація відомих паремійних одиниць.

На концептуальному рівні висунення паремійних одиниць як особливий прийом побудови художнього тексту спричиняє набуття пареміями особливої значущості, функціонування їх як “смислових гачків”, котрі фіксують увагу читача на ключових для інтерпретації фрагментах тексту. Серед чинників висунення паремій в поетичному тексті відзначаємо явище прецедентності (В.І.Карасик, В.В.Красних), компресію форми паремійного висловлення та іконічність, котра виявляється на всіх рівнях паремійного вислову – від фонетичного до синтаксичного.

Пояснимо дію кожного з чинників на прикладі паремійного висловлення
з поезії К.Феарінга “Beware”: “It begins, as a rule, with an innocent face and a trivial remark: / ‘There are two sides to every question,’ or ‘Sign right here on the dotted line,’ / But it always ends with a crash of glass and a terrible shout – / No one, no one lets sleeping dragons sleep.” (Fearing). У наведеному уривку виділення паремійного вислову “There are two sides to every question” здійснюється за допомогою таких знаків пунктуації, як лапки й двокрапка, котрі свідчать про те, що вживання цієї паремії у вірші має характер цитування. Завдяки такому прийому вислів формально вирізняється на фоні тексту.

Прецедентність в поетичних текстах реалізується в двох аспектах. З одного боку, прислів’я та загальновідомі афоризми належать до групи мовних прецедентних феноменів (прецедентних висловлень), специфіка яких полягає
в обов’язковому відтворенні в мовленні. Крім добре знаних і поширених афоризмів існують і такі, які ще невідомі широкому загалу, а лише мають потенціал стати відтворюваними. Ми визначаємо такі афоризми як потенційно відтворювані висловлення. З іншого боку, паремійні одиниці характеризуються наявністю в них прецедентного мотиву, котрий є передконцептуальною іпостассю паремій. Він корелює з поняттями “архетип”, “сюжет”, “образ” та становить смислове підґрунтя паремій. Прецедентний мотив – це певна сутність, яка конструюється в розумовій сфері та є праобразом, знайомим усім представникам людської спільноти. Він відноситься до екстралінгвальних феноменів та демонструє універсальність, пропущену крізь призму авторського світобачення, зумовлену національною специфікою.

Прецедентний мотив, який лежить в основі паремії “There are two sides to every question” і сприяє її висуненню, пов’язаний із прадавнім даоським символом [, монадою, смисл якого полягає в тому, що в житті немає нічого однозначно доброго або поганого; в усьому негативне й позитивне завжди співіснують. Завдяки наявності прецедентного мотиву наведений паремійний вислів активує фонові знання, котрі у взаємодії із знанням, отриманим у ході інтерпретації усього поетичного тексту, резонують із лінгвістичною компетенцією читача.

Такий мотив тією чи іншою мірою зустрічається в багатьох пареміях американських поетичних текстів. Наприклад: “…there is no fixed line between wrong and right” (Frost); “Things are seldom as they seem” (Fearing); “No trifle is too trifling” (Becket); “We never know what we have lost or what we have found” (Warren); “No defeat is made up entirely of defeat” (Williams); “Somebody loses whenever somebody wins” (Sandburg).

Іконічність є ще одним чинником, котрий сприяє висуненню паремій
в поетичних текстах. У свою чергу як потужний інструмент емоційного впливу, іконічність, апелюючи до сенсорики, викликає в читача емоційний резонанс (О.П.Воробйова). Зокрема, в рамках паремії “There are two sides to every question” діаграматична іконічність виявляється у вживанні омофонних лексичних одиниць “two” й “to”. У такий спосіб підкреслюється думка про те, що в будь-якому явищі в цьому світі завжди переплетене позитивне та негативне.

Паремія є своєрідним блендом, в якому відбувається інтеграція короткої мовної форми, котра зазвичай обмежується обсягом одного-двох речень,
та глибинного змісту, цілої розповіді про події або життєві ситуації (М.Фрімен). Таким чином, в межах паремійних одиниць спостерігається конденсація інформації, що у свою чергу спричиняє компресію форми паремійного вислову, тобто його вербальної оболонки. Компресія форми паремійного вислову на контрасті із розгорнутим віршованим твором є ще одним фактором висунення паремій у тексті. Наведена вище паремія може бути знаком будь-якої ситуації, яка передбачає наявність двох протилежностей, кожна з яких не виключає іншої. Замість того, щоб докладно описувати, наприклад, що добро та зло завжди йдуть поруч і людина ніколи не знає, що буде їй на користь, а що нашкодить, автор добирає необхідний вислів згідно з контекстом.

Формування паремійного простору на концептуальному рівні тісно пов’язане із комунікативним потенціалом паремійних одиниць, дослідження якого дозволяє виявити їх прагматичну спрямованість на висвітлення того чи іншого складника концепту, що вербалізується в пареміях і є складником паремійного простору. Основоположним критерієм класифікації паремій виступає ілокутивна мета, яка становить прагматичну основу паремійної одиниці й є певним ментальним актом, здійснення якого очікує або вимагає від читача автор, або ментальний стан, в який він має намір привести читача (З.Вендлер).

У корпусі паремій американської поезії ХХ століття представлено такі групи паремійних одиниць – репрезентативи, директиви та експресиви (Дж.Р.Серль), які в свою чергу поділяються на підгрупи. У кожній групі та підгрупі паремії розмежовуються відповідно до того, який концепт або складник концепту вони вербалізують. Метою репрезентативів є інформування читача про щось. Такі висловлення спрямовані на репрезентацію реального стану речей у навколишній дійсності. За способом репрезентації вони поділяються на підгрупи – констативні та дефінітивні. Констативні паремії є твердженням про якийсь фрагмент реального світу: “Somebody loses whenever somebody wins” (Sandburg) – Щоразу, коли хтось програє, інший перемагає. Дефінітивні паремії, як правило,
є метафоричними. Вони розкривають суть якогось явища через його визначення, наприклад, “Wisdom is a beautiful bird; but to the wise often, often it is denied to be beautiful or good” (Auden) – Мудрість – це прекрасний птах; однак справжні мудреці нерідко ставлять під сумнів користь цього дару.

Мета директивних паремій полягає у схилянні читача до певних дій, приписуванні йому певної лінії поведінки. Такі вислови поділяються на групи – прямі та непрямі. Прямі директиви представлені в реченні в граматичній формі наказового способу: “Put all your eggs in one basket and watch that basket” (Sandburg) (Став на карту все, але пильнуй за цим). Непрямі директивні паремії розпадаються на прагматично експліцитні та імпліцитні (Н.Ф.Гладуш).
У непрямих експліцитних директивних пареміях ілокуція спонукання втілюється
в таких мовних засобах, як модальні дієслова зі значенням спонукання до дії, наприклад: “In order to possess what you do not possess you must go by the way of dispossession” (Eliot) (Щоб отримати щось, маєш спочатку чогось позбутися).

Непрямі імпліцитні директивні паремії відрізняються тим, що не мають
у своїй структурі позначення дії читача, якої від нього очікує автор. Такі висловлення мають ряд ознак (за Н.Ф.Гладуш), серед яких релевантними для паремій є позитивність/негативність ставлення автора до відображеної в паремії ситуації; релевантність/нерелевантність змісту паремії для актуальної ситуації спілкування автора й читача, зокрема можливість впливу паремії на дії або поведінку читача; рівнорозташованість/нерівнорозташованість ієрархічних статусів автора й читача. Наприклад, паремія “He who blackens others does not whiten himself” (Sandburg) містить авторське бачення поведінки людини в соціумі. Зважаючи на авторитетну позицію автора, читач може визначити директивний потенціал цього висловлення: “Той, хто зводить наклеп на інших, не обіляє себе, тому не слід намагатися виглядати краще, розповідаючи неправду про людей”.

В пареміях-експресивах міститься оцінка якогось факту реального або уявного світу. Такі вислови можуть містити суто негативну оцінку певних реалій: “God’s ways are dark and very seldom pleasant” (Lowell) – Шляхи Господні темні й рідко бувають приємні. Оцінка реалій в пареміях може бути й позитивна: “A new reality is better than a new movie” (Baraka) – Нова реальність краща за нове кіно. Крім цього, зустрічаються вислови із комбінованою оцінкою: “Money is welcome [+] even when it stinks [-]” (Sandburg) – Навіть брудні гроші є бажаними.

Аналіз паремій усіх груп дає можливість зробити висновки стосовно домінування того чи іншого складника концепту, що входить до паремійного простору американської поезії ХХ століття. Серед складників концепту людина найбільш широко представленими виявилися риси людини, її поведінка та особливості взаємин з іншими. Серед поведінкових параметрів людини підкреслюється її особливий підхід до життя, заснований на активній позиції замість пасивного споглядання. У взаємостосунках з іншими домінує нейтралітет, індивідуалізм, невтручання в приватність іншої особи, навіть ставлення до інших як до суперників. Сама людина при цьому характеризується як позитивно (активний член соціуму), так і негативно (індивідуаліст). Таке бачення корелює із описаними в дослідженнях особливостями американського менталітету, серед яких вирізняються індивідуалізм, прагнення успіху, орієнтація на дію (Г.Г.Молчанова, О.В.Тарбєєва).

Особливо значущими складниками концептів щастя, воля, знання та віра виявилися вдоволення, пізнання, мудрість та відданість, які в пареміях
є позитивно оціненими. Неоднозначно оціненою постає воля. Складниками концепту кохання є взаємини чоловіка та жінки, а також любов у її глобальному розумінні. При цьому почуття, яке виникає між чоловіком та жінкою,
є неоднозначно оціненим, оскільки має як позитивні, так і негативні риси. Поведінкові настанови, що стосуються кохання, спрямовані головним чином на чоловіків та культивують обережність у взаємостосунках. Концепт мистецтво виступає важливим елементом паремійного простору, а його складники – поезія, поет – виявилися позитивно оціненими.

Складниками концепту буття є, власне, життя людини, її існування та доля. При цьому доля людини постає як щось невідоме, а тому має негативну оцінку. Неоднозначне тлумачення в пареміях має концепт час та його складники – плин часу, минуле та майбутнє. Два останніх складники мають переважно негативну оцінку. Це може бути пояснено тим, що однією з важливих цінностей для американської нації є практичність. Остання реалізується в прагненні жити сьогоденням, “ловити мить”. всесвіт осмислюється в пареміях як дещо нестабільне, а тому – негативно оцінене.

ВИСНОВКИ

У дослідженні паремія тлумачиться як усталене в мові та відтворюване
в мовленні лінгвокогнітивне утворення, яке має синтаксичну будову речення,
а отже, характеризується граматичною завершеністю, існує в художній свідомості певної історико-культурної спільноти і в стислій лаконічній формі відображає її уявлення про світ та його пізнання людиною. Як і інші одиниці – слова, речення та тексти – паремії здатні вербалізувати ключові лінгвокультурні концепти, котрі
є базовими одиницями картини світу і відзначаються аксіологічною значущістю як для окремої особистості, так і для всієї етнічної спільноти.

У роботі паремійний простір американської поезії ХХ століття змодельовано у вигляді піраміди, яка відображає ієрархію концептів, котрі структурують
цей простір. Ієрархічна організація концептів в межах паремійного простору дозволяє виявити значущість того чи іншого фрагменту позамовної дійсності
для представників американської лінгвокультурної спільноти крізь призму
його сприйняття в поетичних текстах. Аналіз ілюстративного
матеріалу продемонстрував, що домінантними для американського суспільства
є концепти людина, мистецтво та кохання. Найменш репрезентованими виявилися концепти буття, всесвіт та час, що може бути пояснене їх складністю для осмислення.

Розкриття значення паремійних висловів здійснюється в дослідженні через аналіз лінгвокогнітивних механізмів їх формування. У контексті роботи такими операціями виступають різні типи мапувань – аналогове та наративне, причому останній тип превалює. Вилучення смислу паремійної одиниці, що не
є експліцитно вираженим, стає можливим завдяки побудові мереж концептуальної інтеграції. Специфіка концептуальної інтеграції в межах паремій зумовлена особливостями самих паремійних одиниць. Якщо йдеться про загальновідому паремію, вжиту в поетичному творі, зміст типової історії, що розповідає про життєві події, переноситься на історію, котра існує в контексті певного поетичного твору. У випадку із авторськими афористичними висловленнями відбувається перенесення змісту конкретної історії, представленої в контексті віршованого твору, на більш загальні ситуації, які трапляються в житті.

Лінгвосеміотичним принципом формування паремійних одиниць
є іконічність, яка в пареміях реалізується через принципи дистанції, послідовності та частково – кількості. Значна частина паремійних висловів демонструє порушення принципу кількості в іконічності, що виявляється в компресії