ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Гришина Наталія Вікторівна

УДК 342.9

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Комзюк Анатолій Трохимович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, проректор з

наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національний університет ДПС України, завідувач кафедри адміністративного і фінансового права;

кандидат юридичних наук, доцент

Нечитайленко Анатолій Олександрович,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри державно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 28 лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 28 січня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Литвинов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення ринкових відносин, формування демократичної, соціальної, правової держави, зміна суспільних пріоритетів, формування принципово нових механізмів, які дозволять реалізувати конституційні гарантії прав і свобод громадян, обумовлюють необхідність по-новому дослідити усталені правові інститути, які забезпечують належний рівень функціонування правової системи України. Серед них значну роль відіграє один з найважливіших інститутів адміністративного права – адміністративна відповідальність. Розвиток суспільних відносин, виникнення нових сфер господарювання та управління, значне підвищення активності громадян викликали необхідність у всебічному переосмисленні соціальної ролі адміністративної відповідальності, її сутності та ознак як важливого правового інституту, співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.

Значущість адміністративної відповідальності для забезпечення захисту прав і свобод громадян, охорони суспільних відносин в Україні підтверджується інтенсивним розвитком її нормативно-правової бази, який відбувався в останні десятиріччя, широкою практикою її застосування. Зокрема, статистичні дані свідчать про те, що в наш час до адміністративної відповідальності щорічно притягується близько 10 мільйонів осіб. Разом з тим, незважаючи на часті зміни, чинне адміністративно-деліктне законодавство не завжди здатне виконувати охоронну функцію. Недостатнє використання засобів адміністративної відповідальності в охороні правопорядку призвело останнім часом до зростання кількості адміністративних проступків (наприклад, у сфері дорожнього руху). Крім того, розширення кола гарантованих державою прав і свобод громадян виявило тенденцію до появи нових видів правопорушень, за які доцільно встановити адміністративну відповідальність.

У зв’язку з цим важливо з’ясувати соціальні передумови цього явища, від чого має залежати його правовий зміст. Іншими словами, актуальним є дослідження не тільки правових, але і соціальних аспектів адміністративної відповідальності, адже вона є специфічним різновидом відповідальності соціальної, але не в розумінні кари, покарання за правопорушення, а в новому аспекті – як державно-правового контролю за суспільними відносинами, урегульованими специфічними соціальними нормами – правовими. Отже, соціальна цінність адміністративної відповідальності полягає не тільки в попереджувальній та охоронній функціях, але й у активному стимулюванні соціально корисних видів правомірної поведінки. Відтак дослідження соціальних та правових аспектів адміністративної відповідальності є своєчасним і актуальним.

Хоча проблемам адміністративної відповідальності у вітчизняній правовій науці приділялось досить багато уваги, але її соціальна природа майже не висвітлювалася, а в питаннях правової сутності досі не все чітко визначено і деякі положення залишаються спірними. Висока соціальна значущість інституту адміністративної відповідальності для життєдіяльності суспільства зумовлює необхідність його подальшого вдосконалення, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно п.1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п. 3.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування соціальної природи адміністративної відповідальності, подальша розробка теоретичних положень щодо адміністративної відповідальності як правового інституту, а також визначення шляхів його розвитку.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити такі завдання:

– на основі аналізу нормативно-правової бази адміністративної відповідальності різних років виявити закономірності її становлення і розвитку як правового інституту;

– обґрунтувати соціальну природу та зміст адміністративної відповідальності;

– визначити сутність, основні ознаки адміністративної відповідальності як правового інституту, її місце в сучасній системі юридичної відповідальності в Україні;

– охарактеризувати адміністративні стягнення як міру адміністративної відповідальності;

– з’ясувати особливості процедури реалізації адміністративної відповідальності;

– виробити пропозиції щодо подальшого розвитку інституту адміністративної відповідальності.

Об’єктом дослідження є адміністративна відповідальність як явище соціальне і правове, взаємообумовленість і взаємозалежність соціальних і правових її аспектів.

Предмет дослідження становлять соціальна природа та правова сутність адміністративної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дисертаційного дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод, а також похідні від нього методи (зокрема, системний метод, метод структурно-функціонального аналізу, формально-логічний метод), які дали можливість комплексно з’ясувати сутність адміністративної відповідальності, визначити її місце в системі юридичної відповідальності, проаналізувати структурні елементи (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Спеціально-наукові методи аналізу – формально-нормативного аналізу, порівняльно-правовий та інші застосовувалися для виділення характерних ознак адміністративної відповідальності (підрозділ 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення нормативно-правової бази адміністративної відповідальності (підрозділ 1.1). Метод статистичного аналізу дав можливість проаналізувати практику реалізації адміністративної відповідальності (підрозділ 2.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо удосконалення інституту адміністративної відповідальності (підрозділ 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із філософії, соціології, теорії та історії держави і права, розробки фахівців в галузі, конституційного, адміністративного та інших галузей права – В.Б. Авер’янова, А.Б. Агапова, Е.О. Агеєвої, С.С.Алексєєва, В.М. Анохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, С.Н. Братуся, Ю.П. Битяка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.М. Кудрявцева, Б.М. Лазарева, Д.М. Лук’янця, Н.П. Матюхіної, Н.С. Малеїна, М.Я. Маслєннікова, Б.Л. Назарова, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, В.П. Пєткова, А.Ф. Плахотного, В.І. Попова, О.Ф. Скакун, Ю.П. Тітова, А.С. Шабурова, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби.

Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі акти, акти Президента та Кабінету Міністрів України, інші нормативні акти, які регулюють адміністративну відповідальність. Використано проект Кодексу України про адміністративні проступки, а також адміністративно-деліктне законодавство деяких зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо застосування адміністративної відповідальності за проступки та накладення адміністративних стягнень за останні 5 років.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративної відповідальності як соціального і правового явища. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

– набуло подальшого розвитку визначення адміністративної відповідальності як правового інституту, її ролі та значення в системі юридичної відповідальності;

– удосконалено характеристику ознак адміністративної відповідальності (ступеня суспільної небезпеки, об’єкта та предмета посягання, об’єктивної сторони проступку, заходів впливу, порядку їх реалізації), за допомогою яких вона відмежовується від інших видів юридичної відповідальності, зокрема, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної;

– вперше здійснено характеристику феномену адміністративної відповідальності як соціального явища, що може слугувати методологічною основою визначення її поняття;

– удосконалено визначення соціальної сутності юридичної відповідальності як виду соціальної відповідальності та адміністративної відповідальності як виду юридичної відповідальності;

– дано детальну характеристику адміністративного стягнення як міри адміністративної відповідальності, а також сформульовано пропозиції щодо уточнення переліку адміністративних стягнень;

– запропоновано уточнення до визначення поняття адміністративного проступку, який є карним діянням, від інших видів порушень адміністративно-правових норм, за вчинення яких адміністративну відповідальність не передбачено;

– на основі аналізу нової концепції єдиного кодифікованого нормативно-правового акта – Кодексу України про адміністративні проступки – висловлено обґрунтовані висновки щодо низки запропонованих законодавчих новел (включення юридичних осіб до числа суб’єктів адміністративної відповідальності, закріплення двох систем стягнень: для фізичних та юридичних осіб тощо);

– сформульовано і обґрунтовано висновок щодо визначальної ролі адміністративного порядку застосування стягнень для існування адміністративної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності;

– вперше сформульовано ряд конкретних пропозицій, спрямованих на подальший розвиток інституту адміністративної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані: у законодавчій та іншій нормотворчій діяльності (при підготовці нормативно-правових актів, які визначають підстави, зміст та процедури адміністративної відповідальності); в науково-дослідній сфері (для подальших досліджень інституту адміністративної відповідальності, його основних ознак, правових засад); у навчальному процесі (при підготовці підручників та навчальних посібників з адміністративного права, а також відповідних навчально-методичних матеріалів); у правозастосовчій діяльності та у правовиховній роботі з питань підвищення рівня правової культури населення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації було оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях, зокрема, „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учних” (травень 2006 р., м. Харків), „Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (червень 2006 р., м. Харків), „Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (грудень 2007 р., м. Харків), а також обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, і трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 192 сторінку, список використаних літературних джерел складається із 207 найменувань і займає 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок із науковими планами та програмами, об’єкт, предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальна характеристика адміністративної відповідальності як соціально-правового явища”, який складається з трьох підрозділів, присвячено з’ясуванню закономірностей становлення і розвитку інституту адміністративної відповідальності, дослідженню її соціальної природи та правової сутності.

У підрозділі 1.1 „Історичний розвиток уявлень про сутність адміністративної відповідальності” розкриваються історичні аспекти становлення та розвитку інституту адміністративної відповідальності в Україні через ретроспективну характеристику її нормативно-правової бази за період з 20 рр. ХХ ст. по теперішній час, а також аналізуються позиції вчених щодо визначення поняття адміністративної відповідальності.

В дисертації констатується, що поряд з існуванням кодифікованого акта про адміністративну відповідальність у 1930-1950 рр. в СРСР і в УРСР набула чинності величезна кількість нормативно-правових актів, в яких встановлювалася адміністративна відповідальність за окремі правопорушення. Множинність нормативно-правових актів про адміністративну відповідальність згодом знов викликала необхідність в їх кодифікації. Тому з метою впорядкування законодавства про адміністративну відповідальність і зміцнення законності в його застосуванні постановою Президії Верховної Ради СРСР від 13 жовтня 1967 р. було передбачено розробку Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративну відповідальність. Процес розробки зазначеного акта тривав досить довго і закінчився лише у 1980 р. прийняттям Основ законодавства про адміністративні правопорушення, а Кодекс УРСР про адміністративні правопорушення був прийнятий тільки 7 грудня 1984 р., який із численними змінами та доповненнями діє і сьогодні. Але, як і в інших нормативних актах, визначення поняття адміністративної відповідальності в ньому відсутнє.

Зроблено висновок, що визначальним поштовхом до виникнення інституту адміністративної відповідальності було прагнення відокремити адміністративні правопорушення від злочинів (за ознакою ступення суспільної небезпечності) і встановити спрощену процедуру розгляду справ про такі правопорушення. Відмічається, що спочатку це відбувалося в рамках судової системи, але згодом встановився і адміністративний порядок розгляду таких справ та застосування відповідних стягнень. Спираючись на дослідження генезису відносин адміністративної відповідальності, резюмуєтсься, що основною видоутворюючою її ознакою завжди був саме адміністративний порядок реалізації.

Наведено основні підходи до визначення поняття адміністративної відповідальності в науці адміністративного права. Це визначення формулювалось по-різному, через такі категорії як форма реагування держави на правопорушення, яке виявляється в застосуванні до винної особи адміністративних санкцій; як обов’язок правопорушника звітувати за свою протиправну поведінку і зазнавати несприятливих наслідків, передбачених санкцією правової норми; як застосування до порушників загальнообов’язкових правил державних стягнень; як застосування адміністративних стягнень; як правовідносини, що виникають між державними органами і порушниками з приводу вчинення останніми протиправних діянь тощо. На цій основі зроблено висновок, що адміністративна відповідальність як об’єктивна категорія – це правовідносини, що виникають між органами виконавчої влади і фізичними або юридичними особами з приводу вчинення останніми протиправних діянь і полягають у застосуванні до них передбачених законом стягнень. Що ж до суб’єктивного аспекту, то адміністративну відповідальність визначено як обов’язок особи, винної у вчиненні протиправного діяння, зазнати обмежень майнового, організаційного або особистого характеру відповідно до накладеного на неї адміністративного стягнення.

З урахуванням кардинальних змін, які сталися у суспільстві наприкінці ХХ ст., а також у доктринальних підходах до розуміння предмета адміністративно-правового регулювання, обґрунтовується висновок про те, що в наш час інститут адміністративної відповідальності не можна вважати суто складовою адміністративного права. Це обумовлено тим, що за допомогою адміністративної відповідальності здійснюється захист відносин, врегульованих нормами інших галузей права, зокрема, фінансового, екологічного, трудового, а в деяких випадках навіть цивільного права, а також процесуальних галузей.

Підрозділ 1.2 „Соціальна природа адміністративної відповідальності” присвячено дослідженню соціального аспекту категорії відповідальності взагалі, а також адміністративної відповідальності як одного з підвидів соціальної відповідальності.

В дисертації зазначається, що відповідальність виникає в результаті соціальної необхідності впорядкування поведінки людей із системою суспільних відносин як сфера меж, рамок необхідної поведінки людини, вимог суспільства до індивіда, як невідворотність відповідальності за свою поведінку перед особою чи організацією, котрі мають на це право. Тобто наголошується, що як суспільне явище відповідальність виникає одночасно із суспільством.

Особлива увага у підрозділі звертається на вивчення соціальної природи відповідальності у її позитивному і негативному аспектах на новій методологічній основі, а саме з позиції природних, невідчужуваних прав людини і громадянина, сучасних підходів до виникнення, розвитку та функціонування держави і права та розвитку особистості. Представлено дослідження феномену відповідальності вченими різних галузей наук, зокрема, таких як філософія, психологія та ін.

Більш досконалу форму, стверджується в роботі, відповідальність набула з появою держави та класового суспільства. Чинні соціальні норми стали багатоманітнішими, що і зумовило існування кількох видів соціальної відповідальності: політичної, моральної, юридичної та ін. Сутність такої відповідальності полягає вже в обов’язках індивіда виконувати відповідні політичні, моральні, юридичні вимоги, які ставить перед ним суспільство, держава, колектив.

У роботі обґрунтовується висновок, що юридична відповідальність є специфічним різновидом соціальної відповідальності, але не в тільки розумінні кари, покарання за правопорушення, а значно повніше – як державно-правовий контроль за суспільними відносинами, урегульованими специфічними соціальними нормами – правовими.

Досліджуючи соціальну природу адміністративної відповідальності, зроблено висновок, що вона як вид юридичної відповідальності є складним соціально-правовим явищем, яке характеризується як загальними ознаками, так має і свої специфічні властивості. Роль адміністративної відповідальності є надзвичайно важливою насамперед тому, що вона виникає як правовий наслідок неналежної реалізації громадянами та юридичними особами своїх прав та обов’язків в сфері державного управління. В цьому аспекті адміністративна відповідальність може розглядатися як важливий інструмент правової держави, оскільки завдяки їй держава має можливість реалізовувати свої вимоги як до фізичних, так і до юридичних осіб. Тому теоретичне і нормативне вирішення проблем адміністративної відповідальності є ефективним засобом розбудови правової держави.

Підрозділ 1.3 „Правова сутність адміністративної відповідальності” встановлюється через призму визначення її місця в системі юридичної відповідальності, порівняння з іншими видами останньої. В основу порівняння зазначених видів відповідальності покладено насамперед характер заходів впливу, які становлять зміст відповідальності, та підстави їх застосування.

Адміністративне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності відрізняється як загальними ознаками (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність), так і ознаками юридичного складу (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Зроблено висновок, що ступінь суспільної небезпеки посягання – це один з головних критеріїв відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.

Аналіз теоретичних засад адміністративної та дисциплінарної відповідальності дозволив дійти висновку, що підстави їх розмежування пов’язані з різними об’єктами протиправних посягань, за які застосовуються заходи впливу і які охороняються відповідними заходами відповідальності. Так, об’єктом адміністративного правопорушення є відносини, що виникають у сфері як зовнішнього, так і внутрішнього державного управління, що не пов’язані з виробничою, службовою та іншою діяльністю винного. Об’єкт дисциплінарного проступку обмежується межами внутрішньо-управлінських, трудових відносин. Недивлячись на те, що за об’єктивними ознаками адміністративні та дисциплінарні проступки є дещо подібними, вони відрізняються між собою характером та ступенем суспільної небезпеки. Крім того, ознаки правопорушень, за які передбачено адміністративну відповідальність, закріплено в конкретних складах, які визначені в чинному адміністративному законодавстві, в той час як склади дисциплінарних проступків, як правило, в дисциплінарному законодавстві не конкретизовано. На відміну від дисциплінарної відповідальності, при притягненні порушника до адміністративної відповідальності відсутня службова підпорядкованість між порушником і особою, що застосовує заходи відповідальності. Відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної здійснено також шляхом з’ясування відмінностей між системами стягнень, їх характером, процедурами їх реалізації, а також правовими наслідками.

Порівнюючи адміністративну та цивільно-правову відповідальність, зазначається, що в ряді випадків вони мають схожі ознаки: однакові структурні елементи правопорушення, спільні риси суб’єкта правопорушення, співпадання одного із заходів покарання (штрафу) та органу (суду), який застосовує заходи відповідальності. Разом з тим, за змістом більшості зазначених ознак ці види відповідальності суттєво різняться. Для них характерна різниця у характері діяння, значенні суспільно небезпечних наслідків, об’єктах посягання, меті, заходах та процедурі застосування заходів відповідальності. Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільно-правова ж відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обороту та компенсування збитків, заподіяних правопорушенням. Відповідно, по-різному визначаються санкції, їх розмір, процедура притягнення до відповідальності, розгляд факту вчинення правопорушення та накладення стягнення.

На підставі порівняльного аналізу адміністративної та кримінальної відповідальності зроблено висновок, що певною мірою вони схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення або складу злочину, основними ознаками цих складів (суспільна небезпека, протиправність, караність, винність). Підтримано думку багатьох вчених, що основним критерієм розмежування злочину та адміністративного правопорушення є ступінь суспільної небезпеки цих діянь. Адміністративні правопорушення відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпеки, відсутністю великої шкоди. В свою чергу, різниця у ступені суспільної небезпеки відбивається на об’єкті, об’єктивній стороні, суб’єкті та суб’єктивній стороні обох видів протиправних діянь.

Певною мірою схожими в обох видах відповідальності є перелік заходів впливу – адміністративних стягнень і кримінальних покарань, правила їх застосування, окремі стадії та процедури притягнення до відповідальності. Такий стан справ у ряді випадків утруднює розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності, негативно позначається на практиці застосування. Це зумовлює необхідність реформування інституту адміністративної відповідальності, що дозволить суттєво підвищити її ефективність та соціальне значення.

Розділ 2 „Зміст адміністративної відповідальності” складається із чотирьох підрозділів, в яких розкривається соціальний зміст цієї відповідальності, характеризуються адміністративні стягнення як її міра, особливості процедури реалізації як її видоутворюючої властивості, а також визначаються напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності.

У підрозділі 2.1 „Соціальний зміст адміністративної відповідальності” аналізується соціальний зміст юридичної відповідальності як родового поняття щодо адміністративної відповідальності.

В дисертації звертається увага на те, що в сучасних умовах поняттям відповідальності має охоплюватися більш широкий зміст, який включає не тільки ретроспективну відповідальність як наслідок правопорушення, але й відповідальність в позитивному розумінні, тобто певний внутрішній стан індивіда, його ставлення до порученої справи, суспільства, держави, до своєї поведінки. Саме цей аспект відповідальності є вирішальним у справі запобігання правопорушенням, оскільки жодні навіть найсуворіші санкції цього завдання вирішити не можуть.

Разом з тим зроблено висновок, що сьогодні нормативних підстав для розвитку вчення про позитивну відповідальність не існує, оскільки Конституція України не згадує відповідальність у будь-якому іншому розумінні, крім ретроспективної, а всі питання щодо ставлення людей до правових норм викладено в ст. 68: кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Наголошується, що позитивною відповідальністю визначається виконання юридичного обов’язку або виконання не тільки правових норм, а й моральних. Чіткого та однозначного визначення поняття позитивної відповідальності досі немає, а в існуючих визначеннях допускається підміна термінів і об’єднання різних категорій. В той же час, якщо до змісту позитивної відповідальності включаються права, обов’язки, компетенція, то у такому широкому розумінні позитивна відповідальність втрачає конкретність і, по суті, зливається з поняттям права. У праві нема нічого крім прав та обов’язків (та ретроспективної відповідальності, змістом якої також є права та обов’язки). Але, як констатується в дисертації, наявність в понятті позитивної відповідальності категорій „почуття свідомості індивіда”, його „внутрішня свідомість” не тільки правового, але й „морального обов’язку” витісняють поняття відповідальності за меж права, адже свідомість, почуття, мораль – категорії неправові.

На підставі проведеного аналізу, а також з огляду на те, що підстави позитивної відповідальності не визначено, дискусійні, зроблено висновок, що конструювання понять двох видів відповідальності – негативної та позитивної – через термін „юридична відповідальність” чи об’єднання їх в одну специфічну юридичну категорію є неприпустимим.

В дисертації наводяться думки вчених щодо змісту адміністративної відповідальності в позитивному та негативному її розумінні. Наголошується, що більшість авторів підтримує традиційне визначення юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної, і заперечує існування позитивної відповідальності як правового явища, тим більше можливість її визначення через поняття юридичної відповідальності. Відтак позитивний аспект адміністративної відповідальності має розглядатися саме як елемент її соціального змісту.

У підрозділі 2.2 „Адміністративні стягнення як міра адміністративної відповідальності” розглядається місце адміністративних стягнень у системі заходів державного примусу, їх особливості як каральних адміністративно-правових санкцій, дається оцінка нових тенденцій у розвитку адміністративно-деліктного законодавства.

Зазначається, що адміністративний примус реалізується через специфічні примусові заходи, серед яких важливе місце посідають адміністративні стягнення. Ці адміністративно-правові санкції (як негативна реакція держави на порушення правових норм) отримують свій вияв у різних примусових заходах. Адміністративним стягненням властиві загальні риси адміністративних санкцій, крім того вони мають певну сукупність ознак, за якими вирізняються серед інших і утворюють окрему родову групу. Передусім, вони передбачені конкретною правовою нормою, недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування. По-друге, основною функцією адміністративного стягнення є покарання правопорушника. По-третє, це покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності і виступає її складовим елементом. По-четверте, законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування. І нарешті, адміністративні стягнення застосовуються спеціально уповноваженими органами в межах законодавчо визначеної компетенції.

Проведений аналіз критеріїв класифікації адміністративних стягнень дозволив узагальнити існуючі підходи та представити шість їх груп. Особливу увагу приділено питанню розмежування адміністративних стягнень на основні та додаткові. Наголошується, що логічним є критерій відмежування основних та додаткових стягнень за метою їх застосування, за тим наслідком, який передбачає законодавець у випадку застосування того чи іншого стягнення. Так, якщо застосування штрафу, попередження, арешту, виправних робіт та інших законодавчо закріплених основних адміністративних стягнень головною метою ставить покарання правопорушника, то застосування одночасно з ними додаткових стягнень передбачає, поряд з покаранням правопорушника, ще й усунення умов для подальшого вчинення правопорушень або має компенсаційний характер. В роботі пропонується вирішити це питання шляхом чіткого законодавчого закріплення ознак, за якими відмежовуються основні та додаткові стягнення та мета їх застосування.

В дисертації вказується на те, що санкцію можна віднести до родової групи адміністративних стягнень, якщо вона відповідає сукупності таких вимог: а) застосовується для захисту адміністративних правовідносин, тобто правовідносин, що охороняються нормами адміністративного права; б) застосовується органами, наділеними адміністративно-юрисдикційними повноваженнями; в) має карний характер.

Оскільки законодавством встановлюються повноваження конкретних органів щодо застосування окремих адміністративних стягнень, в дослідженні приділяється певна увага суб’єктам, наділеним адміністративно-юрисдикційними повноваженнями. Наголошується на необхідності законодавчо закріпити положення, відповідно до якого у випадку, якщо санкція правової норми містить декілька видів стягнень, хоча б одне з яких повинно застосовуватись судом, то така справа має виключно судову підвідомчість.

Звертається увага на проблеми розвитку системи адміністративних стягнень, зокрема, необхідність визначення видів стягнень, які можуть застосовуватися до юридичних осіб, запровадження нових видів стягнень, тенденцію до посилення розмірів штрафу за окремі правопорушення тощо.

Підрозділ 2.3 „Особливості процедури реалізації адміністративної відповідальності як її видоутворюючої властивості” присвячено з’ясуванню цих особливостей, характеристиці теоретичних засад та стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення.

В дисертації підтримується і обґрунтовується думка про те, що саме адміністративний характер застосування заходів впливу є визначальною властивістю, яка обумовлює існування адміністративної відповідальності як самостійного виду в системі юридичної відповідальності. Цей порядок визначено процедурою провадження в справах про адміністративні правопорушення. Наголошується, що поняття цього провадження у чинному законодавстві не формулюється, в літературі ж часто його визначають як одне із специфічних адміністративно-юрисдикційних проваджень. Процесуальна конструкція адміністративної відповідальності, закріплена у сучасному законодавстві, має всі ознаки традиційного деліктного процесу розшукового типу. Це проявляється у тому, що адміністративне розслідування, розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування адміністративних стягнень відбувається у межах діяльності одного уповноваженого органу.

Наголошується також, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, на відміну від інших адміністративних проваджень, найбільш повно урегульовано нормами адміністративного права, сконцентрованими у Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Розглянуто основні особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, до яких віднесено те, що: дане провадження пов’язане із застосуванням до особи засобів примусу, передбачених адміністративним законодавством; становить юрисдикційну діяльність компетентних органів; провадження у справах про адміністративні правопорушення є сукупністю стадій, кожна з яких має свої цілі та завдання. На сьогодні існують розбіжності у визначенні поняття стадій та їх назв.

Стадію провадження у справах про адміністративні правопорушення визначено таким чином: процесуальна стадія становить порівняно відокремлену, виділену в часі й логічно пов’язану сукупність процесуальних дій, спрямовану на досягнення певної мети і вирішення відповідних завдань, що функціонально співвідносяться з ними, яка відрізняється власним колом суб’єктів і одержує закріплення у відповідних процесуальних актах. Що стосується останнього, то на сьогодні не всі стадії закріплені в КпАП Україні достатньо повно.

Виділено такі чотири стадії провадження: перша – з’ясування факту вчинення, обставин правопорушення, даних про порушника, складення адміністративного протоколу; друга – розгляд справи компетентним органом (посадовою особою) і прийняття постанови; третя стадія – оскарження постанови громадянином або опротестування прокурором, перегляд з ініціативи вищого органу; четверта стадія – виконання постанови.

Зазначається, що нормативне закріплення процедур притягнення до адміністративної відповідальності потребує подальшого розвитку і вдосконалення, у зв’язку з чим необхідно прискорити прийняття нового Кодексу України про адміністративні проступки, для реалізації в ньому всіх новітніх здобутків юридичної науки, в тому числі щодо провадження в справах про ці проступки.

В заключному підрозділі 2.4 „Напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності” зазначається, що удосконалення інституту адміністративної відповідальності пов’язане з адміністративною реформою і реформою адміністративного права, які в наш час проводяться в Україні. Окремо здійснюється реформа адміністративно-деліктного законодавства,яка триває вже майже десятиріччя.

Проведене дослідження дозволило виділити в законодавстві про адміністративні правопорушення ряд недоліків, прогалин, колізій. Це стосується, передусім, структури КпАП України, загальних положень і принципів адміністративної відповідальності, системи адміністративних стягнень і загальних правил їх накладення, системи адміністративних проступків, провадження в справах про них. Наголошується, що на сьогодні потрібен докорінний перегляд чинного адміністративно-деліктного законодавства, приведення його у відповідність з Конституцією України.

Названо низку проблем, які потребують свого якнайскорішого вирішення. До таких належать, зокрема, проблеми реального забезпечення прав осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, проблеми ефективності заходів адміністративної відповідальності та забезпечення виконання стягнень. Потребує наукового обґрунтування адміністративна відповідальність юридичних осіб і на цій основі – побудова її принципів і засад. Вимагають перегляду також окремі норми КпАП, низка яких на сьогодні не відповідає вимогам Конституції України, не узгоджується з нормами інших законодавчих актів. Причиною тут є те, що численні норми внаслідок зміни і виникнення нових відносин у суспільстві застаріли, а законодавець не встигає оперативно реагувати на зміни, що відбуваються. Вимогою часу є упорядкування повноважень органів державної влади щодо застосування адміністративних стягнень, розмежування, виходячи із об’єктивних показників тяжкості правопорушень, компетенції щодо їх розгляду органів виконавчої влади та судів. Нагальним є запровадження нових видів складів проступків, завдяки чому буде посилено адміністративно-правову охорону відповідних суспільних відносин.

Процес реформування законодавства про адміністративну відповідальність потребує якісно нових поглядів на зміст цього інституту та його місце в механізмі здійснення державної влади. Пріотрітетним є прийняття єдиного підсумкового адміністративно-деліктного кодифікованого акта – Кодексу України про адміністративні проступки.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у обґрунтування соціальної природи адміністративної відповідальності, подальшій розробці теоретичних положень щодо адміністративної відповідальності як правового інституту, а також визначенні шляхів його розвитку. Дисертантом сформульовано сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності визначається як врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень.

Виникнення відповідальності пов’язується із соціальною необхідністю впорядкування поведінки людей із системою суспільних відносин як сфери меж, рамок необхідної поведінки людини, вимог суспільства до індивіда, як невідворотність відповідальності за свою поведінку перед особою чи організацією, котрі мають на це право. Тобто як суспільне явище відповідальність виникає одночасно із суспільством.

Зроблено висновок, що визначальним поштовхом до виникнення інституту адміністративної відповідальності було прагнення відокремити адміністративні правопорушення від злочинів і встановити спрощену процедуру розгляду справ про такі правопорушення. Спираючись на дослідження генезису відносин адміністративної відповідальності, резюмується, що основною видоутворюючою її ознакою завжди був саме адміністративний порядок реалізації.

Специфічні особливості адміністративної відповідальності виявлено шляхом її порівняння з іншими видами юридичної відповідальності. В основу порівняння зазначених видів відповідальності покладено насамперед характер заходів впливу, які становлять зміст відповідальності, та підстави їх застосування. Адміністративне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності відрізняється як загальними ознаками (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність), так і ознаками юридичного складу (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Зроблено висновок, що ступінь суспільної небезпеки посягання – це один з головних критеріїв відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності. Здійснено відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності – дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної.

Аналіз теоретичних засад адміністративної та дисциплінарної відповідальності дозволив дійти висновку, що підстави їх розмежування пов’язані з різними об’єктами протиправних посягань, за які застосовуються заходи впливу і які охороняються відповідними заходами відповідальності. Відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної здійснено також шляхом з’ясування відмінностей між системами стягнень, їх характером, процедурами їх реалізації, а також правовими наслідками.

Щодо адміністративної та цивільно-правової відповідальності, зазначається, що для них характерна різниця у характері діяння, значенні суспільно небезпечних наслідків, об’єктах посягання, меті, заходах та процедурі застосування заходів відповідальності. Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільно-правова ж відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обороту та компенсування збитків, заподіяних правопорушенням.

На підставі порівняльного аналізу адміністративної та кримінальної відповідальності зроблено висновок, що певною мірою вони схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення або складу злочину, основними ознаками цих складів (суспільна небезпека, протиправність, караність, винність). Проте ступінь суспільної небезпеки у злочинів вищий. Певною мірою схожими в обох видах відповідальності є перелік заходів впливу – адміністративних стягнень і кримінальних покарань, але останні значно суворіші.

Хоча під адміністративною відповідальністю як видом відповідальності юридичної визнається ретроспективна або негативна відповідальність, наголошено на тому, що в сучасних умовах цим поняттям має охоплюватися більш широкий зміст, який включає не тільки ретроспективну відповідальність як наслідок правопорушення, але й відповідальність в позитивному розумінні, тобто певний внутрішній стан індивіда, його ставлення до порученої справи, суспільства, держави, до своєї поведінки. Саме цей аспект відповідальності є вирішальним у справі запобігання правопорушенням, оскільки жодні навіть найсуворіші санкції цього завдання вирішити не можуть.

З’ясовано основні властивості адміністративних стягнень як міри адміністративної відповідальності. Так, адміністративним стягненням властиві загальні риси адміністративних санкцій, крім того вони мають певну сукупність ознак, за якими вирізняються серед інших і утворюють окрему родову групу. Передусім, вони передбачені конкретною правовою нормою, недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування. По-друге, основною функцією адміністративного стягнення є покарання правопорушника. По-третє, це покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності і є її складовим елементом. По-четверте, законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування. Нарешті, адміністративні стягнення застосовуються спеціально уповноваженими органами в межах законодавчо визначеної компетенції.

Обґрунтовано висновок про те, що саме адміністративний характер застосування заходів впливу є визначальною властивістю, яка обумовлює існування адміністративної відповідальності як самостійного виду в системі юридичної відповідальності. Тому реалізацію заходів адміністративної відповідальності слід покласти на органи виконавчої влади, їх спеціалізовані колегіальні органи та відповідних посадових осіб. Судову процедуру розгляду справ про адміністративні проступки і накладення адміністративних стягнень доцільно передбачити в разі, коли правопорушник не згоден на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі. Крім того, судовий розгляд справи необхідний у випадках застосування таких стягнень як адміністративний арешт, виправні роботи, позбавлення спеціального права, припинення чи призупинення певного виду діяльності та конфіскація.

На завершення зроблено висновок, що сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності не повністю відповідає потребам сьогодення. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності вимагає проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації, яка повинна охопити норми як матеріального, так і процесуального права і в підсумку закріпити їх засади в Загальній, Особливій та Процесуальній частинах Кодексу України про адміністративні проступки. Саме таке поєднання норм в єдиному адміністративно-деліктному акті є найприйнятнішим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

1. Гришина Н.В. До розуміння соціальної сутності адміністративної відповідальності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 32. – С. 130-135.

2. Гришина Н.В. Шляхи вдосконалення інституту адміністративної відповідальності // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць / Голов. ред. Ю.П. Битяк. – Х.: Вид-во „Право”, 2006. – С. 207-215.

3. Гришина Н.В. Суб’єкти відповідальності за вчинення адміністративних проступків // Право і безпека. – 2006. – Т. 5 – № 3. – C. 40-43.

4. Гришина Н.В. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. – Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – С. 66-69.

5. Гришина Н.В. До розуміння соціальної сутності адміністративної відповідальності // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повід. учасників всеукраїнської наук.-прак. конф. молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 65-69.

6. Гришина Н.В. Адміністративне стягнення як міра адміністративної відповідальності // Сучасні проблеми юридичної науки