АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

ЖИЖКО Олена Анатоліївна

УДК 371.134:81’243(72)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МЕКСИКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих

Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Лещенко Марія Петрівна,

завідувач кафедри педагогіки

Київського національного університету

ім. Т.Г.Шевченка, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пуховська Людмила Прокопівна,

професор кафедри філософії освіти

Центрального інституту післядипломної

педагогічної освіти АПН України, м.Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент

Мукан Наталія Василівна,

доцент кафедри іноземних мов

Національного університету

«Львівська політехніка».

Захист відбудеться 26 травня 2008 року о 12.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: м.Київ, вул. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: м. Київ, вул. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 24 квітня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Для сучасної педагогічної науки актуальним є вивчення тенденцій розвитку міжнародного освітнього простору, особливостей їх впливу на системи освіти окремих країн.

Важливо усвідомлювати роль глобального й національного в освітніх стратегіях кожної країни, пов’язуючи глобалізацію з подоланням обмеженості, ізольованості і замкнутості, а національну специфічність – з протистоянням уніфікаційним процесам у педагогічних практиках освітніх систем. Українськими науковцями здійснено різноаспектні порівняльно-педагогічні дослідження освітніх реалій економічно розвинутих країн, - США (Т. Кошманова, І. Гушлевська, Т. Чувакова); Велика Британії (Н. Авшенюк, Л. Пуховська, Ю. Кіщенко); Німеччини (Н. Абашкіна, М. Тихонова); Франції (О. Авксентьєва, Л. Зязюн, Н. Лавриченко); Канади (М. Лещенко, Н. Мукан). Водночас для повної об’єктивної картини сучасної міжнародної педагогічної реальності доцільним є вивчення закономірностей розвитку освіти країн, розташованих «на периферії економічного розвитку», зокрема Латинської Америки. Особливий інтерес становить система освіти Мексики – однієї з найбільших і найвпливовіших країн цього регіону. Значення Мексики в розвитку світової цивілізації є незаперечним, адже на її території існували найстародавніші цивілізації - ольмека, майа, тольтека, ацтека, - що справили помітний вплив на розвиток людства. Мексика є однією з країн Північноамериканського договору про вільну торгівлю, учасниками якого є США і Канада.

Сучасний стан мексиканського суспільства, зокрема, характеризується пошуком нових соціальних, культурних та економічних відносин, переосмисленням ролей соціальних інститутів, критичним становищем багатьох державних сфер тощо.

Мексиканські науковці А. Де Альба (A. de Alba), А. Діас (A.Dias), Х.Діас (J.Dias), Т.Пачеко (T.Pacheco), Х. Монтьєль (J.Montel), Р.Буенфіль (R.Buenfil) та інші, оцінюючи актуальні світові глобалізаційні тенденції, вважають, що саме вони є причиною кризового стану, який спостерігається в усіх галузях мексиканського життя. Невід’ємна складова глобалізації - науково-технічний прогрес, проте його результати не є однаковими для всіх країн світу. Це спричинено тим, що країни, які розвиваються (країни Латинської Америки, зокрема Мексика), мають недосконалу соціально-економічну структуру. Отже, має місце, «часткова глобалізація», тобто доступ до інформаційно-комунікативних засобів має незначна частина населення. Така ситуація зумовлює поширення соціальної нерівноваги, - низьку якість життя, неможливість досягти бажаного економічного достатку та культурного рівня.

Необхідність поліпшення соціальної ситуації спонукає мексиканську державу до удосконалення освітньої системи шляхом розбудови національного освітнього та науково-культурного простору, інтенсифікації процесів у галузі педагогічної освіти, підготовки нової плеяди педагогів-дослідників.

Важливо зазначити, що на основі підписаних у 1997 році договорів про наукове, технічне і технологічне співробітництво, а також про співробітництво в галузі освіти і культури між урядами України та Мексиканських Сполучених Штатів, наша держава сприяє розвитку мексиканської системи освіти. Мексиканські громадяни – випускники університетів України (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний авіаційний університет, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Харківський національний університет імені В. Каразіна, ) працюють в органах державної влади, а також в університетах своєї країни. За даними Асоціації української діаспори, в Мексиці проживає 400 українців, що займаються переважно викладацькою та науково-дослідною роботою.

У мексиканському соціально-економічному контексті нова роль учителя полягає в умінні об’єктивно оцінювати стан речей в системі освіти, конструювати свою освітню діяльність з урахуванням недоліків офіційної освітньої політики; в прагненні до вивчення альтернативних педагогічних теорій та розробки навчально-програмної документації для забезпечення ефективного освітнього процесу.

Особливого значення набуває підготовка вчителів іноземних мов, оскільки її ефективність суттєво впливає на полікультурний розвиток мексиканського суспільства, створюючи умови для розширення міжнародних контактів, прилучення до світових культурних цінностей, гармонійного життя в багатомовному міжнародному просторі. Володіючи іншомовними комунікативними компетенціями, мексиканські громадяни здатні забезпечити особистісну політичну й економічну незалежність і конкурентоспроможність, здобуваючи доступ до наукових і культурних вартостей інших народів і пропагуючи власну культурну унікальність і неповторність.

Комплексне дослідження мексиканської системи освіти і професійної підготовки вчителів, зокрема іноземних мов у ВНЗ Мексики, досі в Україні не здійснювалося. Науково-педагогічне значення досвіду професійної підготовки вчителів іноземних мов як складової системи мексиканської освіти, потреба глибокого наукового осмислення закономірностей розвитку міжнародного освітнього простору, їхній вплив на функціонування систем освіти країн, що розвиваються, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Професійна підготовка вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт відділу порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України і є складовою НДР “Професійний розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз” (РК 0102U00397).

Тема затверджена вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України (протокол № 6 від 29 червня 2006 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27 листопада 2007 р.).

Об’єкт дослідження - система освіти Мексики.

Предмет дослідження - становлення і розвиток професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики.

Мета дослідження: здійснити цілісний науковий аналіз професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики, на основі якого виявити особливості впливу глобалізаційних тенденцій на розвиток мексиканської системи освіти.

Завдання дослідження:

1) здійснити історико-педагогічний аналіз становлення мексиканської системи освіти;

2) розкрити вплив провідних університетів на розвиток мексиканської системи педагогічної освіти;

3) виявити особливості професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики;

4) дослідити теоретичні засади формування курікулуму професійної підготовки вчителів іноземних мов у мексиканських ВНЗ;

5) охарактеризувати методики професійної підготовки вчителів іноземних мов у ВНЗ Мексики і на цій основі розробити науково-методичні рекомендації для викладачів і дослідників порівняльно-педагогічної проблематики.

Концептуальна ідея дослідження: в контексті дослідження міжнародного освітнього простору як сукупності просторів окремих освітніх систем, що взаємовпливають і взаємодіють між собою, потребують дослідження не тільки спільні уніфіковані характеристики, а й культурологічні особливості кожної національної системи освіти. Важливим є поглиблене розкриття особливостей прояву тенденцій вивчення мов міжнародного спілкування і оволодіння іноземними мовами в умовах міжнародного і національного освітнього простору. Новий рівень пізнання, освоєння і сприйняття іншої педагогічної дійсності створює умови для досягнення більш глибокого знання і розуміння педагогічних явищ в різних країнах. Таке знання завдяки своїй полікультурності відкриває можливості для збагачення культурно-історичних педагогічних традицій.

Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії наукового пізнання, положення про єдність процесів, взаємовплив і взаємозалежність явищ об’єктивної дійсності, про єдність загального й окремого, принципи історизму, системності, міждисциплінарності, культурологічна, інституціональна, дискурсивна, герменевтична теорії.

Теоретичну основу дослідження становлять герменевтичні концептуальні положення праць вітчизняних дослідників, що присвячені проблемам: професійної підготовки вчителів іноземних мов, - І. Біма, Л. Виготського, О. Вишневського, А. Гльози, І. Ільясова, А. Озерянської, Т. Рябової, А. Щукіна; професійно-педагогічної освіти, - В. Алєксєєнко, І. Зязюна, Т. Кошманової, Н. Ничкало, О. Рудницької, С. Сисоєвої, Г. Суходольського; порівняльно-педагогічного аналізу систем освіти зарубіжних країн, - Н. Абашкіної, Н. Авшенюк, Г. Андрощук, П. Бейтії, І. Гушлевської, Л. Зязюн, Ю. Кіщенко, М. Лещенко, Н. Мукан, Л. Отрощенко, Л. Пуховської та інших. Суттєве значення для розроблення окремих положень дослідження мали праці латиноамериканських та мексиканських учених А. Де Альба, А. Діаса, Х. Діаса, Т. Пачеко, Х. Монтьєль, Р. Буенфіль, Л. Фернандес, К. Орнеласа, Х. Паласіоса, А. Переса, Ф. Солани, Д. Танк, К. Тюннермана та інших, а також висновки наукових досліджень учених інших країн Х. Сакрістана (курікулярна теорія), Л. Альтюссера, П. Бордью, А. Грамчі (теорія культури), Е. Лакло (теорія дискурсу), М. Лобро, Р. Луро, Т. Попкевица, Р. Тейлера, М. Уебера (інституціальна теорія), М. Хайдеггера (критична філософія) та інших.

Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання визначених завдань на різних етапах наукового пошуку застосовувалися теоретичні методи дослідження: вивчення джерельної бази; філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури для визначення тенденцій розвитку мексиканської системи освіти і професійної підготовки вчителів іноземних мов як її невід’ємної складової, теоретичне узагальнення історичних фактів, подій, аналіз історичної та історико-педагогічної літератури сприяли виявленню історико-культурної специфіки становлення і розвитку педагогічної освіти вчителів іноземних мов у Мексиці; контент-аналіз програмово-педагогічної документації відділів підготовки вчителів іноземних мов у мексиканських ВНЗ сприяв дослідженню теорій формування курікулуму професійно-педагогічної освіти, компаративний аналіз зумовив визначення універсального й специфічного в професійній підготовці вчителів іноземних мов у Мексиці, особливості впливу глобалізаційних процесів на її розвиток. Під час проведення досліджень використовувалися також емпіричні методи: безпосередня участь дисертантки у навчально-виховному процесі університету Сакатекас, спостереження за природним характером його перебігу, інтерв’ювання студентів і викладачів у мексиканських ВНЗ, участь у роботі науково-методичних конференцій, семінарів з проблем розвитку мексиканської системи освіти.

Джерельна база дослідження. В дисертаційному дослідженні використані такі джерела:

- наукові праці мексиканських учених: А. Де Альба (A.А. Діас (A.мaz), Х. Діас (J.мaz), Т. Пачеко (T.Х. Монтьєль (J. Montiel), Р. Буенфіль (R.Х. Паласиоса (J. Palacios), А. Переса (A. Pйrez), Л. Фернандес (L. Fernаndez), К. Тюннермана (C. Tunnermann) та інших;

- мексиканські періодичні та інтернет видання: «Журнал вищої освіти Національнаої Асоціації університетів та вищих шкіл» (“Revista de Educaciтn Superior de ANUIES”), “Зошити Центру досліджень про університет Національного Автономного університету Мехіко (“Cuadernos del CESU UNAM”), “Щорічник Центру з проблем викладання у вищій школі Автономного універсітету Сакатекаса” (“Anuario del Centro de Docencia Superior de la Universidad Autуnoma de Zacatecas”), “Навчальний контекст” (“Contexto Educativo”), “Монографії. com” (“Monografмas. com”), “Контекст. Дігітальний журнал з освіти та нових технологій” (“El contexto. ”) та інші;

- мексиканські законодавчі та нормативні акти та хронологічні довідки: Конституція Мексиканських Сполучених Штатів (Constituciуnтn de los Estados Unidos Mexicanos), Федеральний Закон про освіту (Ley Federal de la Educaciтn), Національний план розвитку (Plan Nacional de Desarrollo), Національна програма освіти Міністерства публічної освіти (Programa Nacional de Educaciуnтn de la SEP), Національна програма модернізації освіти (Programa Nacional de Modernizaciтn de la Educaciтn), Закон про культуру індійських етнічних груп (Ley de la Cultura Indмgena), Регламент Національнаої Асоціації університетів та вищих шкіл (Reglamento de ANUIES), Мексиканський щорічник (El Anuario) 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, Всесвітній альманах (Almanaque Mundial) 2004, 2005, 2006, 2007 та інші.

Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося в три етапи упродовж 2004 - 2007 років і охоплювало три етапи.

Перший етап (2004 - 2005) – теоретично осмислювалася проблема, визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розроблялася програма та методика його проведення; вивчалася та опрацьовувалася наукова та науково-методична література з теми дисертаційного дослідження, було розроблено план дослідження.

На другому етапі (2005 - 2006) – на основі зібраного та проаналізованого матеріалу були сформульовані концептуальні ідеї дослідження; конкретизовано його методику, проведено аналіз соціально-культурного контексту предмета дослідження та здійснено історико-педагогічний аналіз становлення мексиканської системи професійної підготовки вчителів іноземних мов як складової педагогічної освіти, проведено дискурсивний аналіз нормативних документів, на основі яких здійснюється управління освітньою системою в Мексиці.

На третьому етапі (2006 - 2007) – здійснено контент-аналіз освітніх програм вищих навчальних закладів Мексики з підготовки вчителів іноземних мов, охарактеризовано їх педагогічний інструментарій та узагальнено результати, які було враховано в теоретичному і прикладному аспектах; внесено корективи в основний зміст дослідження; сформульовано загальні висновки і завершено оформлення дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дисертації полягають в тому, що вперше здійснено комплексний порівняльно-педагогічний аналіз професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики як компонента мексиканської системи освіти, визначено провідні тенденції й періоди її розвитку, здійснено аналіз теоретичних засад розробки курікулуму професійно-педагогічної освіти вчителів іноземних мов, охарактеризовано практику реалізації курікулуму професійно-педагогічної освіти у вищих навчальних закладах, виявлено особливості методик професійно-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики.

Подальшого розвитку набули положення про тенденції функціонування міжнародного освітнього простору, вдосконалено положення щодо теоретичних засад формування курікулуму. До наукового обігу введено нові іспаномовні науково-педагогічні джерела, навчальні програми з професійної підготовки вчителів іноземних мов Мексики, відомості щодо структури навчальних закладів з підготовки вчителів.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні результати можуть бути використані в процесі викладання порівняльно-педагогічних навчальних курсів. Можливим є творче застосування охарактеризованих у дисертації педагогічних умов формування курікулуму професійної освіти, а також педагогічних технологій підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики. Сфери практичного застосування результатів дисертації такі:

- науково-дослідницька (у процесі подальшого вивчення системи освіти Мексики та інших країн Латинської Америки у контексті розвитку міжнародного освітнього простору);

- навчальна (у процесі викладання курсів “Порівняльна педагогіка”, “Компаративний аналіз освітніх систем”, “Всесвітня історія педагогіки”; спецкурсів “Системи освіти країн Латинської Америки”, “Системи освіти країн, що розвиваються”).

- інформаційно-аналітична (для інформаційного забезпечення різноаспектних досліджень соціально-освітніх процесів у країнах Латинської Америки, зокрема Мексики).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в Україні у Глухівському державному педагогічному університеті (довідка про впровадження № від 11.12.2007 р.), Дослідницькому центрі Міністерства освіти і науки (при Національному університеті “Львівська політехніка”) ( довідка про впровадження № 4 /02-33/16 від 18.12.2007 р.), Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка (довідка про впровадження №  /01-37/19 від 7.12.2007 р.), Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № від 14.12.2007 р.); та в Мексиці в Автономному університеті Сакатекаса ( довідка №2/201 від 10.12.2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних концептуальних положень, комплексним використанням сучасних дослідницьких методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; логіко-системним аналізом джерельної бази, зокрема законодавчих і нормативних документів, статистичних матеріалів, історико-педагогічних і методичних теоретичних праць, а також безпосередньою участю дисертантки у навчально-виховному процесі відділів професійної підготовки вчителів іноземних мов вищих навчальних закладів Мексики, мовних центрів, обговоренням проблем педагогічної освіти з мексиканськими науковцями, викладачами, вчителями; позитивними результатами впровадження рекомендацій автора у вищих педагогічних закладах України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були оприлюднені й одержали схвальні відгуки на конференціях: VIII конгрес Мексиканської ради з педагогічних досліджень (Ермосійо, Мексика, 2005 р.); ІІ Національний конгрес викладачів російської мови (Сан Луіс Потосі, Мексика, 2006 р.); “Досвід дослідницької роботи в галузі гуманітарних наук та освіти” (Сакатекас, Мексика, 2006 р.); Х конгрес з науково-дослідницької діяльності (Сакатекас, Мексика, 2006 р.); “Досвід дослідницької роботи в галузі освіти: “Культура, курікулум та інституційні процеси” (Сакатекас, Мексика, 2007 р.); “Інтеграція університетської галузі мистецтва та культури” (Сакатекас, Мексика, 2007 р.); Міжнародний круглий стіл “Роль театрального мистецтва у професійному розвитку особистості” (Київ: 28 - 29 травня 2007 р.); ХІ конгрес з науково-дослідницької діяльності (Сакатекас, Мексика, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Духовний простір сучасного освітнього менеджменту” (Київ - Севастополь: 4 - 8 червня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Психолого-педагогічні аспекти розвитку педагогічної майстерності викладачів в умовах євроінтеграції” (Глухів: 4 - 5 жовтня 2007 р.); ІІІ Національний конгрес викладачів російської мови (Керетаро, Мексика, 25 - 28 жовтня 2007 р.).

Положення, що вносяться на захист:

- розвиток мексиканської системи освіти забезпечується її важливим компонентом – педагогічною освітою, що започаткована університетами й зорієнтована на створення умов для неперервної професійно-педагогічної підготовки на основі активізації й інтенсифікації науково-педагогічних досліджень;

- вагомий внесок у конкурентоспроможність мексиканської системи освіти робить професійна підготовка вчителів іноземних мов - складова педагогічної освіти, що характеризується мовним плюралізмом, розгалуженою структурою, багатоваріантним вибором форм навчання, практичною спрямованістю ліценціатських програм і прогресивною тенденцією науково-педагогічного забезпечення курікулуму професійно-педагогічної освіти магістрів.

Публікації: основний зміст дисертаційної роботи відображено у 9 одноосібних публікаціях, 4 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 брошура з науково-методичними рекомендаціями; 4 статті в іноземних виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 244 с., із яких основного тексту 174 с., список використаних джерел містить 175 найменувань, з них 131 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, проаналізовано стан дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, концептуальні ідеї, методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, визначено джерельну базу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про наукові публікації й апробацію результатів дисертаційного дослідження, сформулювало положення, що вносяться на захист.

У першому розділі – «Становлення і розвиток системи освіти у Мексиці» - здійснено історико-педагогічний аналіз становлення мексиканської системи освіти, схарактеризовано тенденції її розвитку, визначено вплив університетів на розвиток професійно-педагогічної освіти.

Проведене дослідження свідчить, що створення мексиканської системи освіти – це тривалий історико-соціальний процес, що спрямовувався на розбудову педагогічного латиноамериканського науково-освітнього простору. Історичне коріння мексиканської освітньої системи сягає культури індійських цивілізацій доіспанського періоду. Навчальні заклади стародавньої Мексики (тельпочкаллі, кальмекак) залучали вихованців до здобутків духовно-матеріальної культури ацтеків. Духовний потенціал стародавніх індійських цивілізацій стимулював опір місцевого населення руйнівним процесам колонізації та уніфікації.

Іспанська колонізація (ХV – XIХ ст.) підпорядкувала мексиканську систему освіти інтересам католицької церкви. ЇЇ вплив був досить відчутним і активним до середини XIX ст. Розпочали функціонувати Коледж Святого Йосифа Беленського, Коледж Богоматері Милосердя, Коледж Святого Хреста Тлателолко, Королівський і Папський Університети Нової Іспанії. Цей період характеризувався насильницьким залученням корінного населення до християнської релігії й вивчення іспанської (кастильський варіант) мови. Жорстка й тривала іспанізація (упродовж кількох століть) численних етнічних груп на території Мексики призвела до втрати переважною більшістю населення своєї самобутності, ідентичності, мови і культури.

Народження народної системи освіти пов’язане з набуттям Мексикою політичної незалежності у 1810 році. Світський характер освіти, її незалежність від церкви були встановлені у 1874 році Президентським декретом і конституційно закріплені у 1917 році. З 90-х років ХХ ст. для громадян Мексики обов’язковою є неповна середня освіта, що становить базовий освітній рівень.

Відповідно до сучасних статистичних даних практично половина населення Мексики навчається в загальноосвітніх середніх навчальних закладах, тобто має змогу здобути середню освіту. Це є свідченням важливих досягнень на шляху розбудови національної системи освіти.

Сучасна система освіти Мексики забезпечує базовий рівень навчання (дошкільна, початкова і неповна середня), середню, вищу і післядипломну освіту. Базова освіта, яку здобувають учні в державних і приватних навчальних закладах спрямована на розвиток загально-дидактичних умінь, навичок мислення, а також засвоєння соціальних норм життя. Система середньої освіти складається з двох рівнів: загальний бакалаврат і бівалентний бакалаврат. Загальний бакалаврат забезпечує загальноосвітню підготовку, знання з математики, природничих, соціальних, філологічних наук, комунікації. На останніх семестрах навчання він розгалужується на чотири напрями: фізико-математичні науки й інженерія; біологія і медицина; соціальні науки; мистецтвознавство. Бівалентний бакалаврат реалізується за двома напрямами: технологічна і професійно-технічна освіта. Навчальні плани складаються із загальноосвітніх, професійно-спрямованих і технологічних дисциплін, визначених для різних спеціальностей.

Вищу освіту мексиканці здобувають у державних і приватних навчальних закладах (університети, технологічні інститути, дослідницькі установи, інститути післядипломної освіти, вищі педагогічні навчальні заклади). Вищі навчальні заклади готують технічних працівників з вищою університетською освітою, ліценціатів (ліценціат прирівнюється до бакалаврату в системі української освіти), магістрів, докторів (науковий ступінь доктора наук у мексиканській освіті прирівнюється до кандидата наук в українській освітній системі).

З урахуванням результатів вивчення особливостей управління освітою у дисертації виокремлено такі періоди розвитку мексиканської освітньої системи: перший – XV ст. – кінець XIX ст. – під протекторатом церкви; другий – кінець XIX ст. – 90-ті рр. ХХ ст. – під протекторатом держави; третій – 90-ті р.ст. – початок ХХІ ст. – під управлінням державних і громадських організацій.

Важливо наголосити, що вирішальну роль у процесі становлення професійно-педагогічної освіти Мексики відіграли провідні університети, особливо Національний Автономний університет Мехіко, історія становлення якого органічно пов’язана з історією розвитку демократичної політичної системи управління Мексиканською державою. В багатьох випадках університетська прогресивна громадськість очолювала важливі та нелегкі процеси розбудови демократичного суспільства в Мексиці, виступала на захист університетської автономії та самоврядування. На всіх етапах розвитку університету особлива увага приділяється професійній підготовці вчителів. З цією метою засновано Національну вищу педагогічну школу (1910), Відділ нових методів навчання (1966), Центр дидактики, Національні школи професійно-педагогічного навчання (70-ті рр. ХХ ст.), відділи ліценціату та магістратури з педагогіки та відділ магістратури з навчання у середній школі, Програми підтримки продуктивності викладацького персоналу, Програми інтеграції викладачів до Програми високих навчальних вимог (80-ті рр. ХХ ст.).

Становлення Національного Автономного університету Мехіко відбувалося в органічній єдності з розвитком національної системи освіти і може бути представлена послідово як сім етапів: 1) 1553 - 1881 рр. – започаткування і становлення першого колоніального університету; 2) 1881 - 1916 рр. – становлення Національного університету; 3)1916 - 1934 рр. – розбудова автономії університету; 4) 1934 – кінець 40-х років ХХ ст. – виникнення політичних рухів і спілок для боротьби за демократичні перетворення в країні; 5) кінець 40-х років ХХ ст. – кінець 50-х років ХХ ст. – демократизація адміністративної системи університету; 6) кінець 50-х років ХХ ст. – початок 70-х років ХХ ст. – антиімперіалістична боротьба університетської громадськості; 7) початок 70-х років ХХ ст. – початок ХХІ ст. – демократизація університету.

Типовим прикладом становлення і розвитку університетів у провінціях є Автономний Університет Сакатекаса, що був створений у 70-х роках ХХ ст. Цей університет відразу взяв курс на автономію та самоврядування, особливу увагу приділивши розвитку науково-дослідницької діяльності. У розділі виділено чотири основні етапи історичного розвитку університету: 1) кінець ХІХ ст. – 1967 рік – етап передісторії університету; 2) 1968 – 1998 рр. – становлення університету, боротьба за автономію й самоврядування; 3) 1998 – 2000 рр. – розбудова курікулуму й удосконалення інфраструктури університету; 4) 2000 рік – і до нині – етап підтримки та розвитку науково-дослідної діяльності та післядипломної освіти вчителів.

Таким чином, ставши на шлях уторований Національним Автономним Університетом Мехіко, Автономний Університет Сакатекаса послідовно боровся за академічні свободи, політичну, економічну незалежність, намагаючись забезпечити інфраструктуру відповідно до запитів мексиканського і міжнародного ринку освітніх послуг і розвивати науково-викладацький потенціал для підвищення академічного статусу і конкурентоспроможності у міжнародному освітньому просторі. У розділі викладено інформацію про роль українських університетів у підготовці висококваліфікованих кадрів для мексиканської системи освіти.

Історико-педагогічний аналіз мексиканського освітнього простору свідчить про наявність домінуючих тенденцій у його розвитку: світський характер системи освіти, її незалежність від церкви; безоплатність навчання в державних школах; загальнодоступність початкової освіти; участь державних та громадських організацій в управлінні системою освіти; реформування університетської освіти та започаткування державних програм, що підтримують післядипломну освіту вчителів та дослідницьку діяльність; зростання кількості та якості магістратур та аспірантур; демократизація управління освітою.

У другому розділі – «Професійна підготовка вчителів іноземних мов – компонент системи педагогічної освіти в Мексиці» - схарактеризовано систему професійної підготовки вчителів іноземних мов у Мексиці і з’ясовано сутність концептуальних підходів до цієї справи. У Мексиці професійна підготовка вчителів іноземних мов є компонентом системи професійної педагогічної освіти, що надається в державних і приватних установах, які здійснюють підготовку вихователів дошкільних закладів, учителів базової та середньої освіти, ліценціатів, спеціалістів, магістрів і докторів.

Навчання іноземних мов, переважно англійської, передбачається в Мексиці програмами початкової, неповної, середньої та вищої школи. Для забезпечення елементарного рівня навчання здійснюється підготовка кадрів на базі неповної вищої педагогічної освіти у педагогічних училищах (Escuela Normal). Вища педагогічна освіта надається у вищих педагогічних навчальних закладах (Еscuela Normal Superior), педагогічних університетах (Universidad Pedagogicc), університетах (національних автономних, технологічних), технологічних інститутах, центрах підвищення кваліфікації вчителів Міністерства народної освіти Мексики (Centro de Actualizacion de los Maestros), установах післядипломної освіти.

Особливість професійної підготовки вчителів іноземних мов полягає в тому, що до середини 80-х років ХХ ст. вона здійснювалася в основному на базі центрів з вивчення іноземних мов при провідних університетах, де навчалися не тільки студенти, а й громадяни, які не могли вчитися за повною університетською програмою. До 90-х років ХХ ст. головні університетські центри здійснювали професійно-педагогічну підготовку вчителів іноземних мов, а з 90-х років ХХ ст. їх функції обмежуються в основному лінгвістичною освітою. На сучасному етапі у 57 мовних центрах при 37 вищих навчальних закладах Мексики вивчаються такі іноземні мови: англійська, французька, німецька, португальська, італійська, іспанська, японська, російська, мови індійських етнічних груп, інші іноземні мови.

З середини 80-х років ХХ ст. підготовка вчителів іноземних мов здійснюється також на базі вищих навчальних педагогічних закладів, педагогічних університетів, центрів підвищення кваліфікації вчителів, закладів післядипломної освіти. За даними національної асоціації університетів та вищих навчальних закладів Мексики (la Asociacion Nacional de Universidades e Instituciones de Educaciуn Superior) в 2005 році зареєстровано 20 програм з ліценціату і 9 програм з магістратури. Значний внесок у підготовку вчителів іноземних мов зробили транснаціональні освітні корпорації: Британська Рада, Французький Культурний Центр, Інститут Гете (Німеччина).

Слід зазначити, що значна частина вчителів і викладачів Мексики не має педагогічної освіти на початку своєї викладацької діяльності. Спеціалісти різних профілів можуть після закінчення короткострокових курсів з викладання певної дисципліни (а в деяких випадках навіть без курсів) викладати в школі або у ВНЗ. Проте впродовж педагогічної діяльності, деякі вчителі здобувають професійно-педагогічну освіту заочно. Отже, в такій ситуації можемо говорити про превалювання безвідривного напряму розвитку системи підготовки вчителів у Мексиці. Існує так званий природний відбір, тобто в школі залишаються працювати лише особи, що мають до цього покликання і, таким чином, їх подальша професійно-педагогічна підготовка якісно здійснюється в інших умовах (а саме, в умовах осмисленого ставлення до навчання та усвідомлення його практичної важливості).

У Мексиці існує багатоваріантний підхід до професійно-педагогічного розвитку спеціаліста: короткотермінові курси, повна професійно-педагогічна освіта (ліценціати), післядипломна педагогічна освіта, а також педагогічна освіта здобута без відриву від виробництва (вокативний напрям). Останній варіант набуває особливої важливості, адже саме ця форма педагогічної освіти є інноваційним живильним середовищем для традиційного освітнього підходу.

У розділі зазначено, що в Мексиці чинними є 20 програм з ліценціату та 9 програм з магістратури з викладання іноземних мов. Учителів іноземних мов налічується в Мексиці понад 10 , проте не всі вони мають педагогічну освіту, а деякі навіть не мають вищої освіти. Проблема піднесення ефективності навчання іноземних мов є надзвичайно актуальною для мексиканської педагогічної громадськості. Позитивними є намагання науковців визначити сприятливі педагогічні умови розвитку студентів засобами інших мов. Зміст професійної підготовки вчителів іноземної мови є практично зорієнтованим, зокрема пасивна, активна й інтенсивна педагогічна практики охоплюють третю частину навчального плану.

Аналіз курікулумів ліценціату з навчання англійської мови в базовій школі показав, що майбутні вчителі впродовж 8 семестрів здобувають три види підготовки: загальноосвітню (філософські, соціологічні, історичні засади організації освіти у Мексиці); педагогічну (знання загальної, соціальної педагогіки, дидактики, педагогічної психології), спеціалізовану (вивчення іноземних мов і методик їх навчання у базовій школі). Педагогічна практика організовується впродовж усіх восьми семестрів навчання і складається з трьох блоків: пасивна (спостереження за навчально-виховним процесом у навчальному закладі); активна (підготовка і проведення уроків під керівництвом викладача); інтенсивна (самостійне проведення занять з іноземної мови по 10 годин щотижня упродовж двох останніх семестрів). Найбільша кількість годин відведена інструментально-професійним і педагогіко-дидактичним предметам (близько 50% навчальних годин). Порівняльний аналіз освітньо-професійних програм підготовки вчителів у Мексиці й Україні свідчить про те, що на науково-теоретичну підготовку фахівців в Україні відводиться утричі більше часу, ніж у Мексиці. Однак професійно-практичній підготовці вчителів іноземних мов у Мексиці надається багато більше уваги, а відповідно й навчального часу.

Післядипломна педагогічна освіта у Мексиці започаткована з 70-х років ХХ ст. У її еволюції можна виділити три етапи: перший (початок 70-х – 80-ті рр. ХХ ст.) – створення центрів післядипломної освіти: центрів дидактики, навчальних технологій, інноваційних методів навчання, досліджень в галузі освіти; другий (кінець 80-х – початок 90-х рр. ХХ ст.) – відкриття магістратур і аспірантур; третій (з 90-х рр. ХХ ст. – і до нині) – реалізація урядом Мексики ряду програм і заходів з виділенням відповідного фінансування з метою удосконалення підготовки вчителів та викладачів ВНЗ, а також модернізації системи професійно-педагогічної освіти.

Важливо звернути увагу, що з 90-х років ХХ ст. Започатковані такі федеральні проекти: Програма удосконалення підготовки вчителів і викладачів (Programa de Mejoramiento del Profesorado - PROMEP), Національна Рада з науки і технології (Consejo Nacional de Ciencia у Tecnologіa - CONACYT); Національна Програма перманентного навчання вчителів, тобто неперервної освіти (Programa Nacional para la Actualizaciоn Permanente de los Maestros - PRONAP); Фонд модернізації вищої освіти (Fondo para la Modernizaciоn de la Educaciоn Superior - FOMES); Програма удосконалення викладацького персоналу (Programa de Superaciоn del Personal Acadеmico - SUPERA); Програма підтримки розвитку університетів (Programa de Apoyo al Desarrollo Universitario - PROADU).

Дослідження показало, що концептуальні підходи до підготовки майбутніх учителів іноземних мов у мексиканських вищих навчальних закладах є різноманітними, що свідчить про плюралізм теоретичних засад педагогічної освіти, які відображають і протилежні за змістом і альтернативні стосовно провідних ідей положення. До найбільш поширених підходів належать: марксистський, генетична епістемологія, психоаналіз, традиційна школа, інституційна педагогіка, теорія пізнання, педагогіка П. Фрейре.

Альтернативні педагогічні теорії, на яких ґрунтується теоретико-методологічна концепція щодо підготовки майбутніх мексиканських учителів іноземних мов є прогресивними за своїм змістом і спрямованістю, оскільки націлені на створення умов для подолання різноманітних особистісних комплексів, фобій, залежності й концентруються навколо ідей психологічного, морального, соціального, економічного й політичного визволення.

На особливу увагу заслуговує педагогічна теорія, розроблена латиноамериканським педагогом П. Фрейре, основна мета якої - виховання політичної свідомості представників соціально незахищених груп. Визначальні положення педагогіки П. Фрейре або «педагогіки визволення»: навчання має ґрунтуватися на діалозі; практика є важливим компонентом навчання, необхідність розвивати політичну свідомість учнів. Водпочас провідними навчальними принципами визначено такі: індивідуалізація (кожна людина унікальна); автономія (кожен має самовизначитися); соціалізація (саморозвиток відбувається під час спілкування з іншими); творчість (від людини залежить розбудова реальності).

У цілому концептуальну модель педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземних мов можна подати у формі функціонально пов’язаних компонентів: цільового (підготовка самостійного, самодостатнього незалежного вчителя); змістового (плюралістичний, поліфонічний, теоретичний базис); операційного (практично орієнтоване навчання, з елементами науково-дослідницької діяльності як засобу врахування актуальних культурологічних характеристик педагогічної реальності).

У розділі підкреслено, що розробка змістового і операційного компонентів навчального процесу залежить від рівня підготовки, професійно-педагогічного досвіду викладача і ґрунтується на поліфонічній структурі концепцій, окремі елементи якої містять педагогічні теорії Я. Коменського, Дж. Локка, Ж-Ж. Руссо, О. Декролі, Дж. Деуея, Дж. Дьюі, Дж. Брунера, Л. Виготського, А. Маслоу, А. Хомського.

При розробці теоретичних засад професійної педагогічної освіти особлива увага звертається на виховання у майбутнього вчителя таких якостей, як: професіоналізм, когнітивна позиція відвертості і прагнення до прогресу, до навчання, комунікативність, здатність до самоспостереження, до рефлексії, прагнення розвивати в учнів здібності, здійснювати креативний підхід до навчання, уміння розробляти власні педагогічні стратегії на основі самоспостереження і самооцінки власної педагогічної практики.

У третьому розділі - «Формування курікулуму професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Мексики» - проаналізовано теорію і практику формування курікулуму професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладів Мексики.

У розділі схарактеризовано теоретичні засади формування курікулуму професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов, розглянуто історію становлення і розвитку курікулярної теорії, що зазнала значного впливу американської педагогічної думки. На основі аналізу сучасної мексиканської педагогічної теорії автором визначено структуру курікулуму, що включає такі компоненти: вивчення та аналіз потреб суспільства щодо запланованої навчальної програми, розробку освітньо-професійної характеристики випускників, навчальних плану і програм, визначення мети, завдань, змісту навчання, управління педагогічним процесом на різних рівнях освітньої системи. Мексиканські дослідники аналогічно американським розрізняють формальний, прихований, нульовий та реальний курікулуми.

Формальний курікулум є офіційним, запланованим та зареєстрованим проектом, що містить логічно структуровані завдання, зміст та методологію навчання і є інструментарієм щодо виконання освітньо-професійної функції певним навчальним закладом.

Прихований курікулум відображає ті процеси, що не входять до формального курікулуму: взаємостосунки викладачів та студентів, соціальні відносини й атмосферу, що встановлюються у навчальному закладі. Метою прихованого курікулуму є контроль над соціальним життям та утвердження морально-етичних й культурних цінностей, що не виражені у формальному курікулумі. Нульовий курікулум відображає важливий професійно-педагогічний матеріал, що не входить до змісту офіційних програм підготовки вчителів.

Реальний курікулум – це процес реалізації в умовах конкретного навчального закладу формального курікулуму. Реальний курікулум охоплюює рихований і нульовий і включає конкретні характеристики викладацького, студентського, управлінського складу, почуття, переживання, зіткнення різних думок, інтересів, очікувань усіх учасників навчального процесу, суперечності між офіційними, науковими та соціально-культурними освітніми концепціями і альтернативним, а інколи й опозиційним освітнім мисленням.

У дослідженні визначено, що формування курікулуму професійної підготовки вчителів іноземних мов у Мексиці теоретично обґрунтовується та практично реалізується з позицій соціально-критичної перспективи, надається особлива увага історико-ретроспективному аналізу системи освіти, вивченню соціально-культурного та політико-економічного контекстів, дослідженню навчального закладу як соціального інституту, дискурсивному аналізу законодавчо-правових засад його управління. При формуванні курікулуму застосовуються інституціональна й культурологічна теорії, якісні (квалітативні) методи дослідження.

Соціально-критичний науковий підхід до формування курікулуму передбачає аналіз феномена професійної освіти в трьох аспектах: критичному, герменевтичному та міждисциплінарному. Критичний аспект передбачає структурування курікулуму на основі принципів діалектики і квалітативних методів дослідження. Герменевтичний стосується вивчення умов навчального процесу в плані наявності взаєморозуміння між усіма його учасниками. Міждисциплінарний аспект функціонально пов’язує різноманітні наукові підходи, забезпечує їх взаємодію в ході структурування курікулуму. Сучасна курікулярна теорія включає історичні, соціально-культурні, політико-економічні контексти і вимоги інформаційного суспільства до професійної підготовки.

Інституціональна теорія формування курікулуму розглядає виражені і приховані норми, ієрархічну підпорядкованість, морально-етичні цінності, значення, символи, іміджі, конфлікти, що характерні для повсякденного життя навчальної установи. При розбудові курікулуму професійної підготовки вчителів іноземних мов на основі інституціональної теорії особлива увага надається аналізу педагогічних завдань, характеристиці персоналу (викладачі, адміністрація, технічний персонал); матеріальним ресурсам, організаційній тактиці, що застосовується для виконання поставлених завдань.

Предметом культурологічної теорії формування курікулуму є соціально-культурний простір, в якому відбувається професійних розвиток особистості і який характеризується смисловим полем певних знаків, значень, моральних норм, цінностей, ідеалів.

У ході формування курікулуму широко практикуються методи якісного дослідження: дискурсивний аналіз, методи наративу, освітньо-етнографічні методи та інші. Метод дискурсивного освітнього аналізу ґрунтується на застосуванні аналітичних стратегій вивчення освітніх об’єктів, що поєднують вербальні і невербальні компоненти. Методи наративу застосовуються для дослідження життєвого досвіду викладачів, студентів, управлінців, тобто суб’єктів педагогічного процесу. Освітньо-етнографічні методи використовуються при дослідженнях невеликого освітнього простору і характеризуються контекстуальністю, тривалістю, невтручанням у природний перебіг подій, приналежністю дослідника до педагогічної реальності, що вивчається. За допомогою методів освітньої етнографії дослідник розшифровує та пояснює соціальну структуру, культурні звичаї,