Криворізький державний педагогічний університет

Ковшар Олена Вікторівна

УДК 371.212+37.04

ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО НАВЧАННЯ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Буряк Володимир Костянтинович,
Криворізький державний педагогічний університет,
ректор, завідувач кафедри психології
та педагогічних технологій.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Кодлюк Ярослава Петрівна,
Тернопільський державний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка,
завідувач кафедри педагогіки
і методики початкового навчання;

кандидат педагогічний наук, доцент
Пальшкова Ірина Олександрівна,
Південноукраїнський державний педагогічний
університет ім. К. Д. Ушинського,
декан факультету початкового навчання,
завідувач кафедри педагогічних технологій
початкової освіти.

Захист відбудеться «10» липня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54.

Автореферат розісланий «06» червня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Б. Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена модернізацією вітчизняної освіти, пошуком нового змісту й технології організації педагогічного процесу в початковій школі, на чому наголошується в Національній доктрині розвитку освіти України, Комплексній державній програмі «Вчитель». Нові реалії педагогічної дійсності об’єктивно створюють передумови для вдосконалення навчання молодших школярів, оволодіння вчителями сучасними технологіями – системою знань, умінь і навичок, необхідних для успішної організації навчального процесу в школі.

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) пріоритетним напрямком реформування навчання в сучасній загальноосвітній школі є «формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, права людини та її громадянською відповідальністю».

Аналіз шкільної практики свідчить про те, що існує протиріччя між сучасними вимогами до обсягу знань школяра і рівнем сформованості його відповідальності як важливої умови, що забезпечує успішне виконання цих вимог. Факти свідчать про те, що значна частина учнів безвідповідально ставляться до своїх навчальних обов'язків, недисципліновані, не завжди використовують свій потенціал.

Причини цих явищ ми вбачаємо в недооцінці значущості такої важливої якості особистості школяра, як відповідальність, і недостатній роботі школи з її формування в процесі шкільної підготовки. Проблема вивчалася за багатьма напрямками: за визначенням набору якостей особистості (Ф. Гоноболін, В. Журавльов, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, Д. Самуйленков, В. Сластьонін); активізацією позиції вчителя й характером його підготовки до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю школярів (Б. Баєв, В. Буряк, Я. Кодлюк, У. Кузь, Р. Хмелюк, О. Щербаков); гуманізацією навчально-виховного процесу (Ш. Амонашвілі, Г. Асмолов, Н. Бібік, А. Бодалев, Л. Кондрашова, О. Савченко й інші); індивідуалізацією навчальної діяльності (П. Блонський, Л. Виготський, В. Крутецький); активізацією навчально-пізнавальної діяльності (А. Матюшкін, Т. Шамова, Г. Щукіна й інші); формування загальнопедагогічних умінь і навичок (О. Абдуліна О. Біда, Л. Білик, В. Нікітенко, Л. Спірін); професійно-моральною підготовкою студентів педагогічного ВНЗ (Б. Ананьєв, О. Березкіна, Е. Гришин, У. Лісовський, Н. Меншикова, Б. Рубін, Л. Рувінський, О. Удовіна й інші).

Проблема відповідальності розглядається в ряді робіт учених як соціальна категорія (С. Анісімов, Л. Архангельський, І. Бех, С. Болотов, М. Боришевський, Л. Грядунова, В. Ігнатовський, А. Плахотний, Ю. Рева, Р. Скульський, А. Слобідський, Л. Торунцова, Н. Фокіна, І. Цвєтаєва, Б. Яковлєв).

У психологічній літературі відповідальність виступає як психічний стан особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, А. Ковальов, О. М. Леонтьєв, К. Муздибаєв, В. М’ясищев, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе).

Вивчення й аналіз літератури з досліджуваної проблеми дозволяє говорити про те, що відповідальність як якість особистості молодшого школяра не одержала належного теоретичного обґрунтування, не розкритими є сутнісні характеристики цього складного особистісного утворення, зміст, структурні компоненти й показники, що дозволяють судити про ступінь її сформованості в молодших школярів, невизначеними є шляхи й оптимальні педагогічні умови, що забезпечують результативність педагогічного процесу в закріпленні цієї значущої якості особистості молодших школярів.

Особливої уваги заслуговує питання щодо формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання. Аналіз педагогічної літератури засвідчує, що проблема формування відповідального ставлення та різні її аспекти досліджували К. Абульханова-Славська, О. Алферов, Н. Бібік, Ф. Борисова, М. Боришевський, В. Городенко, А. Гувер, С. Елканов, І. Пальшкова, О. Савченко, В. Татенко та інші.

Проблемі підготовки студентів до професійної діяльності та формування відповідального ставлення до навчання були присвячені роботи О. Абдуліна, Л. Башлакова, Н. Бібік, О. Богул, Р. Буре, Е. Гладкова, Т. Котик, Н. Кузьміної, Н. Мороз, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк.

Особливої актуальності набуває проблема формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання. Тому в новій школі мають бути створені максимально сприятливі умови для вияву й розвитку здібностей і таланту дитини, для її самовизначення, для формування відповідального ставлення в процесі навчання. Для цього необхідно змінити суворо регламентовану «лінійну» організацію структури уроку, увести нову, удосконалену етапність уроку з використанням пізнавальних завдань, ігрових технологій у навчанні, які будуть сприяти активізації діяльності учнів, формуванню емоційно позитивного ставлення до навчання.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження «Формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану досліджень кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету в рамках теми «Організація педагогічної освіти з елементами ECTS та її вплив на мотивацію суб’єктів навчального процесу» (№ ДР 0106U001781). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради КДПУ (протокол №  від 10.02.2006) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №  від 21.03.2006).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати педагогічні умови, які сприяють формуванню відповідального ставлення молодших школярів до навчання в початковій школі.

Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження:

– проаналізувати основні підходи до розв’язання досліджуваної проблеми як на теоретичному, так і на практичному рівнях;

– теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів;

– експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів;

– визначити критерії, показники та рівні сформованості відповідального ставлення молодших школярів до навчання;

– розробити методичні рекомендації з використання навчально-пізнавальних завдань як засобу формування відповідального ставлення учнів до навчання в початковій школі.

Об’єкт дослідження – процес формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

В основу дослідження покладено припущення про те, що формування відповідального ставлення учнів до навчання, рівень самоорганізації значно покращаться, якщо буде забезпечене дотримання таких педагогічних умов:

– урахування особистісного підходу при викладанні дисциплін у початковій школі;

– застосування діагностичних методик при виявленні рівнів сформованості відповідального ставлення до навчання;

– утілення цілеспрямовано розроблених навчально-пізнавальних завдань з розвитку діяльнісно-практичних умінь молодших школярів;

– використання ігрових технологій для формування емоційно-вольових якостей відповідальності учнів до навчання.

Методологічну основу дослідження становлять: принципи й закони діалектики, закони й категорії процесу пізнання, системний і діяльнісний підходи, загальнонаукова концепція розвитку інноваційних процесів у суспільстві, концептуальні положення гуманістичної педагогіки.

Теоретичною основою дослідження є положення психології про організацію навчально-пізнавальної діяльності школярів (Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконін, Г. Костюк, С. Рубінштейн, Н. Тализіна), про активність і самостійність суб’єкта й об’єкта в процесі засвоєння знань (Л. Арістова, О. Брушлінський, В. Євдокимов, Т. Шамова), про мотивацію навчання (О. Алферов, Л. Божович, А. Маркова, А. Матюшкін), про формування пізнавальних інтересів (О. Дусавицький, Н. Побірченко, Г. Щукіна), про проблему формування умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів (О. Алексюк, Ю. Бабанський, Н. Бібік, М. Данилов, Б. Єсипов, І. Лернер, О. Савченко, М. Скаткін), теорія особистісно орієнтованого навчання (І. Бех, Є. Бондаревська, С. Подмазін, Н. Щуркова, І. Якиманська). Основні положення щодо розвитку освіти в Україні викладені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у «Національній доктрині розвитку освіти», «Державній Національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Комплексній державній програмі «Вчитель».

Методи дослідження. Досягненню мети й розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів теоретичного і емпіричного дослідження:– 

теоретичні – теоретичний та порівняльний аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури, що дозволило вивчити, узагальнити й систематизувати наукові матеріали з проблеми дослідження; обґрунтування педагогічних умов формування відповідального ставлення до навчання; метод моделювання для розробки системи заходів, спрямованих на реалізацію досліджуваних умов;–

емпіричні – педагогічні спостереження, анкетування, тестування, бесіди, вивчення результатів діяльності учнів та вчителів з метою подальшого аналізу педагогічних явищ; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду щодо застосування форм і методів активізації навчання; діагностувальний та формувальний експерименти, кількісний і якісний аналіз результатів дослідження, що дозволяє довести ефективність впровадження умов формування відповідального ставлення до навчання;– 

методи математичної статистики.

Експериментальна база, організація та етапи дослідження. Наукове дослідження проводилось у декілька етапів упродовж 2003-2007 років на базі Криворізького державного педагогічного університету, на базі КЗШ № , № , НТМЛ № , КЗШ № м. Кривого Рогу, ЗОШ № 132 м. Дніпропетровська, факультету початкового навчання Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Дослідженням були охоплені учні 1–4 класів початкової школи, студентів I–ІІ курсів факультетів початкової освіти, учителі початкових класів.

На першому етапі (2003–2004 рр.) – пошуково-теоретичному – основна увага була зосереджена на виборі й обґрунтуванні теми дослідження, вивчалась філософська, психологічна та педагогічна література, уточнювався понятійний апарат дослідження, вивчалися матеріали дисертаційних робіт з проблеми, розроблялась програма дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2004–2005 рр.) – експериментально-корекційному – проводився констатувальний експеримент, розробка критеріїв оцінки та показників відповідального ставлення молодших школярів до навчання, підготовлювалася програма формувального експерименту.

На третьому етапі (2005–2006 рр.) – експериментально-формувальному – здійснювався формувальний експеримент у відповідності до розробленої й теоретично обґрунтованої програми формування відповідального ставлення школярів до навчання, проведено експериментальну апробацію основних ідей дослідження.

На четвертому етапі (2006–2007 рр.) – узагальнюючому – проводилася корекція проміжних і кінцевих результатів експериментальної роботи, систематизація й узагальнення підсумків дослідження, їх апробація та впровадження, літературне оформлення дисертації, підготовка методичних рекомендацій, формулювання висновків дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні поняття «відповідальне ставлення до навчання»; у виявленні критеріїв і показників відповідального ставлення до навчання молодших школярів; теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання; розробці моделі формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів; наданні подальшого розвитку питанням формування навчальної мотивації молодших школярів.

Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні моделі формування відповідального ставлення до навчання в початковій школі; визначенні умов формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці навчально-пізнавальних завдань з розвитку діяльнісно-практичних умінь учнів, структури уроку та, відповідно, ряду уроків за цією структурою, спрямованою на формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів; розробці й упровадженні в практику спецкурсу та системи методичної роботи, спрямованої на підготовку вчителів початкових класів до формування в учнів відповідального ставлення до навчання. Розроблені та конкретно впроваджені методичні рекомендації щодо формування відповідального ставлення до навчання в молодших школярів, які можуть бути використані вчителями початкових класів.

Вірогідність і обґрунтованість основних положень і наукових результатів дослідження забезпечена методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних предмету, меті й завданням, дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікацій праць автора, виступів з доповідями, науковими повідомленнями на всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях. Результати дослідження впроваджені в педагогічний процес початкових класів навчальних закладів м. Кривого Рогу та м. Дніпропетровська, як в урочній, так і в позаурочній навчально-виховній роботі.

Упровадження результатів дослідження здійснювалося в навчальних закладах м. Кривого Рогу: КЗШ № (акт №  від 20.09.2007), КЗШ № (довідка №  від 23.10.2007), НТМЛ № (довідка №  від 15.12.2007), КЗШ № (довідка № від 16.01.2008), – у ЗОШ № м. Дніпропетровська (довідка № від 17.04.2008), у Гейківській ЗОШ Кіровоградської області (довідка №  від 10.06.2008), у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського (довідка № 4 від 29.11.2007).

Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 одноосібних публікаціях, 4 з них – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (247 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 198 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту. Робота містить 13 таблиць і 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету й завдання, визначено методологічні та теоретичні засади роботи, названі методи дослідження, наукова новизна, теоретична та практична значущість дисертаційної роботи, наведені дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження та їх впровадження.

У першому розділі «Теоретичні основи вивчення відповідального ставлення до навчання молодших школярів» викладено результати вивчення філософської, психологічної, психофізіологічної, методичної та педагогічної літератури з теми дослідження, визначено умови формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

На основі якісного аналізу напрацювань вчених і вчителів-практиків з’ясовано, що проблема вивчалась за багатьма напрямками: відповідальність як якість особистості (М. Боришевський, Ф. Гоноболін, В. Журавльов, П. Ігнатенко, Н. Косарєва, В. Кузьміна, Ю. Кулюткін, В. Поплужний, Д. Самуйленко, В. Сластьонін та інші); як активізація позиції вчителя, характер підготовки до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю школярів (Б. Баєв, В. Буряк, У. Кузь, Р. Хмелюк, А. Щербаков та інші). На взаємозв’язок відповідальності зі свідомістю та самосвідомістю вказують роботи Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, відповідальності та свободи – А. Маслоу, В. Франкла, Е. Фромма, поєднання ініціативи та відповідальності – К. Абульханової-Славської, на зв'язок внутрішніх та зовнішніх чинників у вихованні в учнів відповідального ставлення вказують дослідники Л. Божович, П. Гальперін, Г. Щукіна.

У психологічній науці відповідальність вважається моральною характеристикою особистості, тому невипадково дослідники Л. Колберг, Т. Ліскон, К. Хелкам та інші вважають, що сформованість відповідальності є критерієм оцінки рівня її моральної зрілості. К. Абульханова-Славська, М. Боришевський, В. Татенко та інші доводять, що відповідальність – це якість особистості, і вона формується в процесі спільної діяльності, у результаті інтеріоризації соціальних цінностей, норм і правил. У своєму дослідженні ми згодні із З. Нижникевичем, який вказує на те, що розуміння сутності відповідальності – явище суб’єктивне, і кожна людина усвідомлює його по-своєму залежно від рівня її освіченості, культури, почуттів обов’язку, совісті, міри задоволення тих чи інших потреб тощо.

Аналізуючи наукові джерела, можна дійти висновку, що відповідальне ставлення до навчання визначається як особистісне утворення, як особистісна цінність людини, виявляється в її діяльності та набуває відповідного змістового забарвлення. Означений феномен проявляється у ставленні людини до природного довкілля, предметів матеріальної та духовної культури, інших людей і самої себе, навчання, трудової діяльності, в усіх аспектах життєдіяльності. Відповідальність пов’язана з такими цінностями, як почуття обов’язку, совісті, дисциплінованості. Вона не є спадковою, це результат планомірного й цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку особи.

З огляду на це уточнено наступне визначення поняття «відповідальне ставлення до навчання»: це глибоко усвідомлена, емоційно позитивна діяльність, яка спрямована на виконання учнями свого обов’язку. Діяльність виявляється в прагненні школярів оволодіти навчально-пізнавальними знаннями та вміннями реалізувати їх.

Доведено, що важливими ознаками відповідального ставлення учнів до навчання як цінності є глибоке переконання в життєвій необхідності знань, усвідомлення навчання як обов'язку, потреба в знаннях, наявність інтересу до оволодіння знаннями, уміння вчитися, систематичність, наполегливість, працелюбність, ініціатива й активність на уроках.

Питання структури й змісту відповідальності як характеристики особистості хвилює багатьох учених. При вивченні наукових праць особливий інтерес викликають різні підходи до цієї проблеми. У структурі й змісті професійної відповідальності вченими Л. Бешевець, Л. Кондрашовою, І. Пальшковою та іншими здійснювалася розробка окремих аспектів цього питання, однак воно потребує подальшого розгляду. Спроби конкретизувати зміст відповідальності зроблені в монографічних дослідженнях Л. Грядунової, А. Ореховського, А. Панова, А. Плахотного, В. Сперанського й інших. Численні дослідження виявили, що більшість авторів, які присвятили свої праці означеній проблемі (М. Боришевський, О. Киричук, В. Максимова, Ф. Савіна, Р. Скульський, Г. Шапошнікова, Г. Щукіна), провідним мотивом учіння вважають пізнавальні інтереси школярів. Вони виходять з того, що відповідальне ставлення учнів до навчання значною мірою залежить від стійкості їхніх пізнавальних інтересів. В онтологічному аспекті відповідальність аналізується з погляду відповідальних залежностей: за що й заради чого, заради якої мети суб'єкт несе відповідальність. У цьому аспекті визначальної підставою виступає трудова діяльність.

У гносеологічному аспекті аналіз базується на вивченні співвідношень матеріального й ідеального, об'єктивного й суб'єктивного, на дослідженні прямих і зворотних зв'язків у механізмі відповідальності.

З’ясовано, що з огляду на особистісний характер відповідальності молодшого школяра й особливості педагогічної діяльності зміст відповідальності має складну структуру, що включає чотири компоненти.

1. Мотиваційний (усвідомлення переваг навчання і його значення для суспільства, зацікавленість, захопленість, готовність займатися в школі).

2. Діяльнісно-практичний (працездатність, сумлінність, ретельність, здатність відповідати за результати праці, чіткість, точність виконання роботи, самостійність дій, ініціативність, творчий підхід до справи).

3. Емоційно-вольовий (самовладання, витриманість, дисциплінованість, обов'язковість, упевненість у собі, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, почуття задоволення, почуття успіху, радість).

4. Контрольно-оцінюючий (критичність у характеристиці різних етапів своєї навчальної діяльності, уміння думкою випереджати події й передбачати результати своїх дій, адекватна оцінка своєї діяльності та її коректування).

У ході дисертаційного дослідження ми дійшли висновку, що відповідальне ставлення до навчальної діяльності в молодших школярів виявляється в тому, що учень своєчасно приходить до школи, уважний на уроках, сумлінно ставиться до виконання домашніх завдань, часто виявляє ініціативу й творчість. Тому головним критерієм оцінювання рівня розвитку відповідальності молодшого школяра в ставленні до учіння вважаємо ступінь його старанності й вимогливості до себе в навчально-пізнавальній та навчально-трудовій діяльності, ступінь реалізації властивих йому навчальних можливостей. На нашу думку, можна виокремити чотири рівні сформованості відповідального ставлення до навчання: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень – позитивне ставлення до навчання, що ґрунтується на глибокому усвідомленні особистісної та суспільної значущості знань. Учень володіє необхідними навичками й уміннями навчально-пізнавальної діяльності, емоційно виражає переживання за виконання навчальних завдань.

Достатній рівень – позитивне ставлення до навчання, яке залежить як від усвідомлення значущості знань, так і від зовнішніх чинників. Учням притаманна цілеспрямованість у навчанні, бажання займати активну позицію, прагнення відповідати за свої дії, емоційне переживання за виконання навчальних завдань, потреба контролю за навчанням.

Середній рівень – переважаюче позитивне ставлення до навчання, яке часто піддається змінам від відповідальності до байдужості. Учень не виявляє особливого бажання оволодіти уміннями й навичками навчальної праці, йому характерне часткове емоційне переживання за виконання навчальних завдань.

Низький рівень – епізодичне позитивне ставлення до навчання, здебільшого під впливом зовнішніх спонукань з боку вчителя, батьків, однокласників. Учень погано володіє навичками навчально-пізнавальної діяльності, не вміє користуватися підручником, посібниками, приладами, байдужий до виконання навчальних завдань.

Відповідно до визначених теоретичних засад здійснено спробу створити модель відповідального ставлення до навчання молодших школярів (рис. 1).

У процесі дослідження нами з’ясовано, що процес формування відповідального ставлення до навчання – це організована педагогами й самими учнями діяльність для досягнення конкретних завдань шкільного життя. Відповідальне ставлення може бути усвідомленим, коли стає життєвою необхідністю, нормою поведінки, тобто коли в його основі лежить внутрішня спрямованість на виконання певних обов'язків.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження та даних, отриманих під час проведення констатувального експерименту, виявлені педагогічні умови, які сприяють формуванню відповідального ставлення до навчання молодших школярів, серед яких:– 

урахування особистісного підходу при викладанні дисциплін у молодшій школі;– 

застосування діагностичних методик при виявленні рівнів сформованості відповідального ставлення до навчання;– 

використання ігрових технологій та системи навчально-пізнавальних завдань з розвитку діяльнісно-практичних умінь молодших школярів та формування емоційно-вольових якостей відповідального ставлення до навчання.

У другому розділі «Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання» експериментально перевірено вплив визначених педагогічних умов на ефективність формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

Констатувальний етап експериментального дослідження мав за мету визначення рівнів сформованості відповідального ставлення до навчання. З цією метою проведено 3 етапи дослідження. І етап – визначення рівня сформованості відповідального ставлення до навчання студентів факультетів початкового та дошкільного навчання Криворізького державного педагогічного університету та Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського.

ІІ етап – визначення рівня сформованості відповідального ставлення до навчання молодших школярів навчальних закладів м. Кривого Рогу (КЗШ № , № , № , НТМЛ № ) та ЗОШ № м. Дніпропетровська.

Ш етап – здійснення опитування та спостереження за вчителями початкової школи з метою виявлення методів і способів формування відповідального ставлення до навчання в молодших школярів на уроках.

Рис. 1. Модель формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання

Для перевірки гіпотези дослідження здійснено педагогічний експеримент, у якому брали участь студенти І-ІІ курсів факультетів початкового навчання Криворізького державного педагогічного університету та Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Формувальним експериментом було охоплено 250 студентів експериментальних та 242 – контрольних груп. У контрольних групах навчальна діяльність здійснювалася традиційно. Експеримент проводився у звичайних умовах, без порушення логіки та ходу навчального процесу.

Результати показали вкрай низький рівень знань студентів у галузі відповідального ставлення та дидактичної підготовки до формування цього складного явища: 52опитаних студентів другого курсу не мали чіткого уявлення про сутність відповідального ставлення до навчання, 45мали загальні уявлення, лише 3пов‘язували його з процесом навчання та відповідальністю в навчальної діяльності. Опитування студентів про відмінні риси навчання у ВНЗ показало, що більшість із них стикаються з такими труднощами, як збільшення частки самостійної роботи із засвоєння й застосування наукових знань, більш високі вимоги до використання наукової та навчальної літератури, сприйняття і запам’ятовування великого обсягу складного матеріалу, що вимагає інтенсивності навчального процесу.

Дані дослідження показали, що в системі чинників, які визначають рівень і якість навчально-пізнавальної та творчої діяльності учнів, чільне місце посідає їхнє ставлення до школи, вчителя, навчання. Дієвість цього феномена зумовлюється тим, що в ньому віддзеркалюється низка особистісних цінностей школяра, а через ставлення ідентифікуються мотиви його учіння.

Ретельне вивчення динаміки й тенденцій розвитку мотивів учіння дітей з першого дня їхнього шкільного життя показує, що з нього починається й усвідомлення проблеми ставлення їх до навчання.

Як засвідчують дослідження З. Нижникевича, навчальні інтереси учнів характеризуються помітним зростанням у 1-2 класах і різким спадом у 3 класі. Якщо в першому класі їх питома вага в дівчаток становила 34,0у хлопчиків – 29,7а в 2 класі – відповідно 32,1і 30,9то у третьому – 17,8і 13,3Отже, у більшості учнів ставлення до навчання розвивається за низхідною лінією. Іншими словами, з переходом з класу в клас, як правило, воно погіршується, хоч на вихідному етапі шкільного життя було загалом позитивним. Тому формування позитивного ставлення до учіння як неперехідної особистості цінності школяра завжди було й залишається однією з актуальних проблем педагогічної науки та практики.

Вивчення стану проблеми в шкільній практиці й аналіз емпірично отриманих даних дозволили зробити такий висновок: розвиток відповідального ставлення до навчання проходить декілька рівнів, кожний з яких характеризується певним змістом початкового навчання, орієнтацією в цінностях молодшого школяра. Простежити динаміку розвитку можна безпосередньо й опосередковано: безпосередніми параметрами виступають поведінка особистості, її уміння спілкуватися, успішність реалізації нею пізнавальної діяльності; а опосередкованими – сформованість відповідального ставлення до навчання, навчальні уміння, здібності, орієнтація в цінностях особистості. У дослідженні за запропонованими вище показниками й компонентами (див. «Модель відповідального ставлення до навчання») проводилося опитування й спостереження з метою вивчення рівнів сформованості відповідального ставлення до навчання в молодших школярів.

Аналіз спостережень показав, що вчителі початкової школи мало та не завжди вчасно використовують на уроках такі ситуації, які б формували відповідальне ставлення до навчання. Через те в учнів переважає низький і середній рівень сформованості цих понять; низький рівень пізнавального інтересу до предметів. Спостереження за молодшими школярами доводить, що загрозою для них є ще й психічне налаштування: песимізм, прагнення жити сьогоднішнім днем, відсутність бажання наполегливо вчитися.

Виходом із цієї ситуації, на наш погляд, є врахування особистісного підходу при викладанні в початковій школі, упровадження системи цілеспрямовано розроблених навчально-пізнавальних завдань з розвитку діяльнісно-практичних умінь у молодших школярів, використання ігрових технологій для формування емоційно-вольових якостей відповідальності учнів до навчання.

Це спонукало до розроблення дослідно-експериментальної програми з формування відповідального ставлення до навчання в молодших школярів.

На формувальному етапі дослідно-експериментальної роботи розроблено й упорядковано в практику роботи експериментальних шкіл систему завдань різного типу складності, які проводились на різних етапах уроку.

Розроблено спецкурс для вчителів і методичні рекомендації, які сприяють формуванню відповідального ставлення до навчання молодших школярів.

При визначенні змісту дослідної роботи ми виходили з того, що підвищити рівень сформованості відповідального ставлення до навчання молодших школярів можливо шляхом використання на уроках різноманітних ситуацій, завдань, які стимулюють активність учнів, нестандартних форм організації навчання та зміни структури уроку, у яку внесені завдання, що сприяють формуванню відповідальності учнів.

Завдання будувалися таким чином, що на етапі актуалізації знань учням пропонувались дидактичні ігри репродуктивного характеру. На цьому етапі формування бажання допомагати один одному підвищувало результативність виконання пізнавального завдання, що у свою чергу впливало на активізацію учнів.

На етапі засвоєння нового матеріалу учням пропонувалися складніші завдання частково-пошукового характеру. Їм надавалася можливість відчути, яким чином від якісного виконання завдання кожним учасником залежить результат уроку. Для цього етапу характерне формування педагогом у школярів уявлень про значущість якісного виконання свого пізнавального завдання.

На етапі закріплення й повторення навчального матеріалу використовувалися пізнавальні завдання пошукового характеру. Учні вчилися планувати, аналізувати й оцінювати власні дії та дії однокласників. Позитивні взаємовідносини, уміння розподілити матеріал позитивно вплинули на активізацію навчальної діяльності учнів.

На етапі контролю знань застосовувалися пізнавальні завдання творчого характеру. Учням надавалась можливість творчо виконувати пізнавальне завдання.

Опора на творчість передбачає зацікавленість учасників, прагнення виконувати пізнавальне завдання швидко й правильно.

Таким чином, нами була розроблена структура уроку з підвищенням умотивованості навчання. Основою для її побудови служила структура інтерактивного уроку, запропонована О. Пометун і рекомендована для проведення інтерактивного уроку в середній і старшій ланці.

На контрольному етапі експерименту після зіставлення результатів формувального експерименту з констатувальним зроблено висновок, що запропонована структура уроку й розроблені пізнавальні завдання, використання ігрових технологій створюють умови для формування відповідального ставлення до навчання учнів, зростання стійкого пізнавального інтересу, емоційно позитивних мотивів навчання.

При опитуванні учнів з’ясовано, що 30з них розглядають запропоновані уроки як засіб підвищення оцінки; 40– як можливість виявити себе з позицій відповідального ставлення до навчання, а 20– як можливість дізнатися про цікаве, яке виходить за межі шкільної програми; 10учнів відзначили можливість самостійних дій; багатьох зацікавила нетрадиційність уроків, незвичне оформлення кабінету, робота з додатковими джерелами знань.

Пізнавальна діяльність учнів експериментального класу активізувалася за допомогою ситуацій, завдань, вправ, бесід. Учителі розкривали сутність відповідальності як цінність особистості, задля цього широко використовували поетапну програму формування відповідального ставлення до навчання.

Під час формувального експерименту підтвердилася ефективність запропонованих завдань, структури уроку, які сприяють формуванню емоційно позитивного, відповідального ставлення до навчання. На ефективність запропонованих навчально-пізнавальних завдань, зміненої структури уроку, використання ігрових технологій вказують і такі фактори:

– підвищення активності учнів на уроці;

– інтерес до вивчення нового матеріалу;

– систематична, ґрунтовна підготовка домашнього завдання;

– зацікавленість в отриманні знань.

Таблиця 1.

Динаміка сформованості відповідального ставлення
молодших школярів до навчання (%)

Критерії | Показники | До експе-рименту | Після екс-перименту

Мотиваційний | Усвідомлення значущості відповідального ставлення до навчання. | 43 | 57

Діяльнісно-практичний | Потреба розвивати відповідальність як якість особистості й усвідомлювати її; сумлінність. | 40 | 60

Емоційно-вольовий |

Уміння оцінювати соціальне бачення ситуацій – самовладання, стриманість, дисциплінованість, обов'язковість, впевненість у собі, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, почуття задоволення, почуття успіху, радість. | 29 | 71

Контрольно-оцінювальний |

Уміння оцінювати соціальне бачення ситуацій – критичність у характеристиці різних етапів власної навчальної діяльності; уміння думкою випереджати події й передбачати результати своїх дій; адекватна оцінка своєї діяльності та її коректування. | 32 | 68

Середній показник | 36 | 64

Окрім навчальних навичок, ця програма внесла значні зміни у виховний процес, зокрема:

– покращилися стосунки між учнями;

– учні стали більш згуртованими;

– розвинулося почуття справедливості;

– покращилися стосунки з батьками.

На підсумковому етапі експерименту проаналізовано його результати, вивчено динаміку сформованості відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

Можна стверджувати, що рівень сформованості відповідального ставлення до навчання в учнів підвищився з 36до 64Треба відзначити, що за період проходження формувального експерименту результати вплинули й на ставлення учнів один до одного, до вчителів, батьків.

Спираючись на вищесказане в формувальному експерименті, можна переконливо говорити про ефективність обґрунтованих на теоретичному рівні педагогічних умов формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання.

Теоретичний аналіз проблеми формування в молодших школярів відповідального ставлення до навчання та результати експериментального навчання дозволили зробити наступні висновки.

1. Нові соціально-педагогічні умови й актуальні запити практики висувають важливі завдання сучасної освіти – формування мотивованої навчальної діяльності кожного учня. Аналіз шкільної практики свідчить про те, що існують протиріччя між сучасними вимогами до зросту знань школяра і рівнем сформованості його відповідальності, як важливої умови, що забезпечує успішне виконання цих вимог. Факти свідчать про те, що частина учнів безвідповідально ставиться до своїх навчальних обов'язків, недисциплінована, не завжди використовує свій потенціал. Причини цих явищ вбачаються в недооцінці значущості такої важливої якості особистості школяра, як відповідальність, і недостатній роботі школи з її формування в процесі шкільної підготовки. Процес формування відповідального ставлення до навчання – це організована педагогами й самими учнями діяльність для досягнення конкретних завдань шкільного життя, які постійно змінюються й ускладнюються, і зміст яких визначається однією метою – виховання відповідального ставлення до навчання.

2. Теоретичний аналіз дозволив дійти висновку, що відповідальність не є спадковою, це результат планомірного, цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку особи. Вона пов’язана з такими цінностями, як почуття обов’язку, совісті, дисциплінованості.

3. У процесі дослідження з’ясовано, що поняття «відповідальне ставлення до навчання» є складним особистісним утворенням, що об’єднує в собі особистісні цінності людини й виявляється в її діяльності. Означений феномен виявляється в ставленні людини до природного довкілля, предметів матеріальної та духовної культури, інших людей і самої себе, навчання, трудової діяльності, в усіх аспектах життєдіяльності.

4. Уточнено наступне визначення поняття «відповідальне ставлення до навчання»: це глибоко усвідомлена, емоційно позитивна навчальна діяльність, спрямована на виконання учнями свого обов’язку. Вона виявляється в прагненні до оволодіння навчально-пізнавальними знаннями й уміннями реалізувати це прагнення.

5. Визначено, що важливими ознаками відповідального ставлення учнів до навчання як цінності є глибоке переконання в життєвій необхідності знань, усвідомлення навчання як обов'язку, потреба в знаннях, наявність інтересу до оволодіння знаннями, уміння вчитися, систематичність, наполегливість, працелюбність, ініціатива й активність на уроках.

6. Проведене дослідження дало змогу визначити чотири рівні сформованості відповідального ставлення до навчання: високий, достатній, середній, низький, – узагальнити й уточнити показники рівнів відповідального ставлення до навчання та розробити модель формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання. Основними структурними компонентами моделі є зміст, критерії та рівні сформованості відповідального ставлення, а також види ставлення, характеристика ставлення та прояв ставлення до навчання учнів початкової школи. Зміст відповідальності має складну структуру, що включає такі компоненти: мотиваційний; діяльнісно-практичний; емоційно-вольовий; контрольно-оцінюючий. Установлено, що цілеспрямоване педагогічне керівництво процесом формування відповідального ставлення до навчання в початковій школі здійснює взаємозв’язок між вищезазначеними компонентами та діяльністю школярів. Апробація й упровадження моделі довели її педагогічну доцільність.

7. Виявлені та теоретично обґрунтовані педагогічні умови формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів, зокрема: урахування особистісного підходу, який сприяє формуванню емоційно позитивного ставлення до навчання, застосування діагностичних методик при виявленні сформованості відповідального ставлення до навчання; використання системи навчально-пізнавальних завдань, які враховують різні рівні відповідального ставлення учнів до навчання, використання ігрових технологій для формування емоційно-вольових якостей відповідальності учнів до навчання.

8. Необхідність створення спеціальних умов для формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання дала підставу для розробки спеціальних навчально-пізнавальних завдань з розвитку діяльнісно-практичних умінь молодших школярів, з урахуванням яких запропоновано структура уроку з підвищення вмотивованості навчання учнів.

9. У ході констатувального експерименту вивчався досвід роботи вчителів початкової школи, а також проводилося опитування вчителів, яке показало, що на уроках вони не акцентують увагу на розвитку відповідального ставлення до навчання, пояснюючи це браком часу, тому автором розроблені методичні рекомендації та спецкурс для вчителів, студентів педагогічних ВНЗ з формування у молодших школярів відповідального ставлення до навчання.

10. У формувальному експерименті система завдань включала проблемні ситуації, завдання на уяву, пошукові, творчі завдання та дидактичні ігри, що сприяє формуванню вміння допомагати один одному, створює суб’єкт-суб’єктні взаємовідносини в дитячому колективі, позитивний емоційний настрій, сприяє формуванню вольових якостей молодших школярів, підвищує результативність навчання.

11. Розроблено структуру уроку з підвищення вмотивованості до навчання, яка забезпечує розвиток пізнавальних інтересів, позитивних мотивів навчання молодших школярів.

Отримані результати свідчать про те, що запропонована експериментальна робота сприяє підвищенню рівня знань та інтересу молодших школярів до запропонованих тем уроків, які сприяють формуванню відповідального ставлення, інтересу до навчання в молодших школярів.

Дослідження засвідчило позитивні зміни у формуванні відповідального ставлення молодших школярів з урахуванням умов в експериментальних класах у якісних і кількісних показниках, що підтвердило правильність робочої гіпотези та запропонованих педагогічних умов.

У процесі наукового пошуку встановлено, що існує об’єктивна необхідність у подальшому дослідженні відповідального ставлення до навчання в учнів підліткового шкільного віку, розробці компонентів мотивації до навчання підлітків. Подальшого вивчення потребує дослідження мотивів навчання в умовах різноманітних форм навчання в позакласній і позашкільній роботі в закладах нового типу.

Основний зміст дисертації розкрито у публікаціях автора

1. Ковшар О. В. Гуманізація національної освіти / О. В. Ковшар // Викладання і виховання в початкових класах національної школи : навч. посібник. – Вип. 4. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 1999. – С. –19.

2. Ковшар О. В. Диференціація навчання: пошук оптимального варіанта / О. В. Ковшар // Сучасний учитель національної школи : зб. матеріалів науково-практичної конференції. – Кривий Ріг : Видавництво «І.В.І.», 2000. – С. 69–71.

3. Ковшар О. В. Активізація пізнавальної діяльності учнів засобами імітаційно-ігрового навчання / О. В. Ковшар // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наукових праць. – Вип. 8. – Кривий Ріг : КДПУ, 2004. – С. 321–328.

4. Ковшар О. В. Розвиток пізнавального інтересу учнів у структурі особистісно-орієнтованого уроку / О. В. Ковшар // Проблеми оновлення змісту початкової освіти на сучасному етапі реформування школи : зб. наук. і наук.-метод. праць. – Вип. 3. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2005. – С. 54–60.

5. Ковшар О. В. Метод групової роботи як форма активізації пізнавальної діяльності учнів / О. В. Ковшар // Вісник Міжнародного дослідного центру «Людина: мова, культура, пізнання». – № ). – К., 2005. – С. 99–102.

6. Ковшар О. В. Упровадження ігрових технологій у практику сучасної школи як засобу підвищення пізнавальної активності учнів / О. В. Ковшар // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. праць. – Вип. 15. – Кривий Ріг : КДПУ, 2006. – С. 258–264.

7. Ковшар О. В. Визначення рівня сформованості відповідального ставлення школярів до навчання / О. В. Ковшар // Проблеми трудової і професійної підготовки : наук.-метод. зб. – Слов’янськ : СДПУ, 2007. – С. 150–155.

8. Ковшар О. В. Формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання: метод. збірник / О. В. Ковшар. – Кривий Ріг, 2007. – 64 с.

9. Ковшар О. В. Формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання засобами ігрових технологій / О. В. Ковшар // Педагогіка вищої та середньої школизб. наук. праць. – Вип. 20. – Кривий Ріг : КДПУ, 2008. – С. –359.

АНОТАЦІЯ

Ковшар О. В. Формування відповідального ставлення молодших школярів до навчання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню процесу формування відповідального ставлення молодших школярів у процесі навчання в початковій ланці.

Здійснено аналіз філософських, психологічних і педагогічних праць з проблеми дослідження, обґрунтовано сутність поняття «відповідальне ставлення до навчання», розроблено критерії та рівні сформованості відповідального ставлення до навчання.

Дисертаційна робота містить визначені й експериментально перевірені зміст, форми, методи й педагогічні умови формування відповідального ставлення до навчання учнів при навчанні в початковій школі. Науково обґрунтовано модель формування відповідального ставлення до навчання молодших школярів.

Подальшого вивчення потребує дослідження мотивів навчання в умовах різноманітних форм навчання в позакласній і позашкільній роботі, у закладах нового типу.

Ключові слова: відповідальне ставлення до навчання, рівні та критерії відповідального ставлення до навчання, модель формування відповідального ставлення до навчання, педагогічні умови, які сприяють формуванню відповідального ставлення, структура уроку, навчально-пізнавальні завдання.

АННОТАЦИЯ

Ковшар Е. В. Формирование ответственного отношения младших школьников к обучению. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2008.

Диссертация посвящена исследованию процесса формирования ответственного отношения младших школьников к учебе в период обучения в начальной школе.

Осуществлен анализ философских, психологических и педагогических трудов по проблеме исследования.

Автор уточнил определение понятия «ответственное отношение к учебе», определены основные признаки данного