ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛЕВЧЕНКО Ольга Петрівна

УДК 633.1:339.13.017

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ЗЕРНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському державному агротехнологічному університеті м. Мелітополь

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Лисецький Анатолій Степанович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку сільського господарства, м. Київ

кандидат економічних наук,

Компанієць Вікторія Олександрівна,

Інститут зернового господарства Української академії аграрних наук, провідний науковий співробітник лабораторії економіки, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 27 червня 2008 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25. (ауд. 342)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 20 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Виробництво і збут зерна є важливою складовою аграрної економіки, її головним чинником подальшого розвитку в ринкових умовах та інтеграційних процесів на етапі входження України у світовий економічний простір. Об’єктивна необхідність розвитку виробництва і формування ринку зерна зумовлена цілим комплексом причин. По-перше, зерно є найважливішим продуктом, що визначає міжгалузеві пропорції не тільки в агропромисловому виробництві, але й в економіці країни в цілому. Хліб є одним з основних продуктів харчування. На продукти переробки зерна припадає до 40% загальної калорійності харчового раціону населення. По-друге, виробництво зерна є найважливішим джерелом доходів переважної більшості сільськогосподарських підприємств. По-третє, зерно складає значну частину кормових ресурсів тваринництва і є сировиною для харчової та переробної промисловості.

Проте на сьогодні сільськогосподарські підприємства України знаходяться в скрутному фінансово-економічному стані. Залишається у занепаді значна частка їх виробничо-технічної бази. Відсутня ефективна ринкова система збуту зернової продукції, незадовільним залишається рівень державного регулювання розвитку виробництва та збуту продукції сільськогосподарських підприємств.

Питанням ефективного розвитку виробництва та збуту зерна присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Найбільший вклад у розв’язання зазначеної проблеми внесли: В.І. Бойко, В.Р. Боєв, П.П. Борщевський, Д.Ф. Вермель, О.В. Крисальний, А.С.Лисецький, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, П.М. Макаренко, Л.Ю. Мельник, З.П. Ніколаєва, Б.Й. Пасхавер, В.Ф. Сайко, Л.М.Худолій та інші. Їх праці зробили важливий внесок у розробку проблем розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами і суттєво вплинули на зміст і теоретичні висновки, зроблені у дисертаційному досліджені.

Разом з тим варто відзначити, що в Україні поки ще не розроблена єдина наукова парадигма щодо економічних відносин в процесі збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами. Потребує подальшого дослідження система забезпечення основних економічних функцій ринку зерна. Відсутній механізм раціонального перерозподілу фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами усередині регіону і вирівнювання умов виробництва і реалізації зернових. Не розроблено дієвих заходів підвищення ефективності виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Наукова-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації були одержані при виконанні досліджень у межах наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету: „Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає у розробці механізму раціонального перерозподілу фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами усередині регіону і вирівнювання умов виробництва і реалізації зернових на основі бальної оцінки сільськогосподарських підприємств по районам.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково обґрунтованих теоретичних положень і практичних заходів щодо розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Реалізація поставленої мети зумовила постановку і вирішення таких завдань:

- обґрунтування сутності та типів економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами;

- визначення факторів впливу на економічні відносини в процесі виробництва і збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами;

- аналізу чинників нерозвиненості виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами на макро- та мікрорівнях;

- визначення механізму раціонального перерозподілу бюджетних фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами усередині регіону і вирівнювання умов виробництва і реалізації зернових;

- розробка заходів підвищення ефективності виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Об'єктом дослідження є процес виробництва та збуту зерна в Україні та сільськогосподарськими підприємствами Запорізької області.

Предмет дослідження – теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки підприємств. Для оцінки тенденцій розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами у роботі використовувались методи факторного та функціонально-структурного аналізу. При розробці теоретичних основ розвитку виробництва та збуту зерна використано метод групування, синтезу та структурно-логічного моделювання. Для оцінки стану системи збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами використано метод економіко-математичного моделювання. За допомогою комплексного аналізу та методів економіко-статистичного групування досліджено методичні основи розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами. Для інтерпретації виявлених показників динаміки використовувався графічний метод.

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові акти України, статистичні дані Держкомстату України та Запорізької області, інформаційні матеріали опубліковані у періодичних виданнях, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому:

вперше:

- запропоновано прогнозувати розвиток виробництва зерна на основі рівняння Фур’є, що враховує гармоніку ряду;

- запропоновано механізм раціонального перерозподілу фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами усередині регіону і вирівнювання умов виробництва та реалізації зернових на основі бальної оцінки природно-кліматичних умов собівартості виробництва і врожайності зернових в межах адміністративних районів;

удосконалено:

- методичні підходи формування резервного фонду зерна, через встановлення його розміру з апріорно заданою вірогідністю за функцією Лапласа, з визначенням оцінки близькості емпіричного розподілу та з урахуванням врожайності зернових за критерієм Пірсона;

- методичні підходи визначення факторів впливу на економічні відносини в процесі виробництва і збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами через виділення в економіко-математичній моделі чотирьох блоків: умови по використанню виробничих ресурсів для виробництва зерна; умови по використанню і збуту зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках; умови переробки зерна; умови споживання населенням регіону хлібопродуктів з урахуванням його платоспроможного попиту;

набула подальшого розвитку:

- сутність економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами, яка полягає у взаємодії суб’єктів господарювання в процесі руху зернової продукції від виробника до споживача за допомогою товарного обігу під впливом законів попиту і пропозиції та адекватного державного регулювання.

- класифікація типів економічних відносин в процесі збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами за ознаками: нерозвинені відносини; деформовані відносини; регульовані відносини; вільні відносини на ринку сучасної конкуренції;

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні механізму раціонального перерозподілу фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами усередині регіону і вирівнювання умов виробництва і реалізації зернових, удосконалення економіко-математичної моделі врахування факторів впливу на економічні відносини в процесі виробництва і збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Дослідження доведене до розробки конкретних заходів підвищення ефективності виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами.

Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій, щодо вдосконалення економіко-математичної моделі врахування факторів впливу на соціально-економічні відносини в процесі виробництва і збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами, знайшли практичне впровадження: Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації при розробці Програми агропромислового розвитку Запорізької області використані пропозиції автора (довідка № 21-31/1014 від 20.06.2007 р.); Мелітопольською районною державною адміністрацією при формуванні цільових бюджетних програм та розробці заходів з підвищення ефективності функціонування зерновиробничого підкомплексу Мелітопольського району застосовано механізм перерозподілу фінансових коштів між сільськогосподарськими підприємствами району і вирівнювання умов виробництва та реалізації зернових на основі бальної оцінки сільськогосподарських підприємств (довідка № 22-12/432 від 23.05.2007 р.); для товариства з обмеженою відповідальністю „Тур” розроблено стратегію його розвитку до 2012 року при безпосередній участі дисертанта (довідка № 8/10-14/07 від 01.06.2007 р.); для сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Розівка” на основі використання запропонованої автором економіко-математичної моделі розроблено програму підвищення конкурентоспроможності підприємства на 2008-2011 рр. (довідка № 76 від 02.08.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи з економіки зерновиробництвва в умовах входження України в Світову організацію торгівлі, використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: „Економіка підприємств”, „Управління ресурсами та фінансами” (довідка № 201/07 від 30.01.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто, викладені в одноосібних наукових працях. В співавторських працях особистий внесок такий: визначено особливості економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами (номер 7 за порядком нумерації в авторефераті).

Апробація результатів дослідження автором. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: „Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005 р.), „Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.), „Наука та інновації – 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 11 публікаціях загальним обсягом 3,4 обл.-вид. арк., у тому числі 7 статей надруковано у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 193 сторінки. Робота містить 13 рисунків, 8 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел складається з 150 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв’язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – “Теоретичні основи розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами” – досліджено теоретичні основи розвитку виробництва та збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами в умовах ринкової економіки, що склалися в Україні. При дослідженні сутності понять слід виходити, по-перше, з економічних відносин в процесі збуту продукції підприємствами. Адже через вивчення складових елементів цих відносин, їх властивостей, внутрішніх процесів, зв’язків, суперечностей і тенденцій можна прогнозувати подальші обсяги виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами.

На основі аналізу економічної теорії та практики нами визначено і класифіковано такі типи економічних відносин в процесі збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами за рівнем їх розвитку: нерозвинені відносини, які характеризується тим, що вони мають випадковий, товарний характер, сприяють диференціації учасників суспільства, посиленню мотивації до розвитку виробництва сільськогосподарської продукції; деформовані відносини, які характеризуються надмірним втручанням держави, що порушує об’єктивні умови функціонування товарного обігу; регульовані відносини, які є результатом цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне пом’якшити вплив негативних проявів ринку, із сприянням мотивації до творчої, ініціативної праці і ризику в господарській діяльності.

В теорії виділяється ще один тип – вільні відносини на ринку сучасної конкуренції, які характеризуються набором наступних ознак: необмежена кількість суб’єктів ринку і вільна конкуренція між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якого виду господарської діяльності будь-якого суб’єкта ринку; необмежена свобода пересування капіталу; абсолютна інформованість про ринок (норма прибутку, попит на зерно, пропозицію зерна, ціни) всіх суб’єктів ринкових відносин.

За результатами аналізу теоретичних та практичних аспектів розвитку ринку зерна визначено такі недоліки: його функціонування засноване на стихійній дії економічних регуляторів, які можуть характеризуватися нестійкістю і диспропорцією; при безконтрольності ринкового середовища виникають монополізовані структури, які обмежують конкуренцію; стихійно діючий механізм ринку налаштовує економіку на задоволення багатьох суспільних потреб, але не реалізує науково-технічні досягнення для фундаментальних досліджень в науці і техніці, які необхідні для розвитку сільськогосподарського виробництва на довгостроковий період і в окремій перспективі; ринок не забезпечує стабільної зайнятості працездатного сільського населення і гарантований трудовий дохід; ринок веде до диференціації в рівні сільського життя, підсилює соціальну напруженість на селі; ринкові відносини створюють сприятливі умови для прояву корисливих інтересів, породжують спекуляцію, корупцію та інші негативні суспільні явища.

При цьому держава у даному напрямі має регулювати: по-перше, ефективність виробництва зерна на основі використання економічних та правових інструментів; по-друге, гарантувати справедливість в загальнолюдському розумінні шляхом перерозподілу доходів через податки, підтримувати непрацездатних, регулювати ринок сільських трудових ресурсів; по-третє, забезпечувати економічну стабільність сільськогосподарських підприємств, згладжувати нестійкий розвиток сільськогосподарського виробництва.

В цьому зв’язку в дисертації досліджено питання оптимального поєднання ринку і державного регулювання. Тому для умов виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами оптимальним є максимум вільної конкуренції при адекватному державному регулюванні. Подібний механізм можна назвати механізмом організованої конкуренції.

Встановлено, що ефективний розвиток виробництва та збуту зерна передбачає на початковій стадії виявлення рівня попиту населення на хлібопродукти, переробних підприємств в зерновій сировині, тваринництва у фуражному зерні. Задоволення попиту споживачів зерна повинно мати безперервний характер. У зв’язку з цим розглянуто і доповнено класифікацію чинників і показників, що впливають на попит зерна.

До групи демографічних чинників відносяться чисельність населення, його віковий склад, національні традиції, смаки споживачів, рівень душового споживання основних продуктів харчування. До групи політичних чинників належать оборонні потреби, можливість надання гуманітарної допомоги, міжнародні економічні санкції. Економічні чинники формування попиту на зерно пов’язані з рівнем доходів населення, питомою вагою витрат на продукти харчування в доходах споживачів, рівнем цін, що склався, на продукти харчування, системою заходів державної підтримки споживачів і зовнішньоторговельної діяльності держави, що впливає на формування внутрішнього попиту. До групи організаційно-економічних чинників відносяться норми витрат зернової сировини на виробництво кінцевої продукції в переробній галузі, площа посіву зернових культур і кормових сумішей і норма висіву на 1 га, норми витрати зернової сировини на виробництво одиниці тваринницької продукції.

Дуже важливими є питання ціноутворення на зернову продукцію сільськогосподарських підприємств. Визначено, що в Україні ціноутворення не завжди відповідає закону попиту і пропозиції. Багато в чому це пов’язано з низькою часткою біржової торгівлі зерном і великим тіньовим обігом даного ринку.

Для Україні завжди було характерним використання значної частки зерна на продовольчі цілі. Проте зниження купівельної спроможності населення призвело до ще більшого зростання частки хлібопродуктів в структурі харчування і зменшення продуктів тваринного походження.

У 2006 р. в порівнянні з 1990 р. споживання м’яса на душу населення знизилося з 68,0 до 39,0 кг (на 43 %), молока – з 373 до 226 л (на 40 %), яєць – з 272 до 238 штук (на 12,5%). Це зумовило зростання в структурі зернових частки пшениці, яка є основною продовольчою культурою. Проте, в результаті кризової ситуації в галузі, коли часто як насіння використовується не сортовий матеріал, а вироблене в господарстві товарне зерно, відбулося зменшення обсягів виробництва твердої, сильної пшениці. Це призвело до збільшення імпорту муки, готових макаронних і борошняних кондитерських виробів. У результаті зменшилася місткість ринку продовольчого зерна.

На сьогодні в Україні актуальним є питання визначення потреби у фуражному зерні. При цьому для України характерною є тенденція неефективного використання концентрованих кормів, основу яких складає зернофураж. В першу чергу це обумовлено незбалансованістю їх білками. Частка зерна в комбікормах досягла 70тоді як в країнах Західної Європи і США вона складає 35-40%. Використання пшениці як корму приводить до її істотної перевитрати на одиницю тваринницької продукції, оскільки вона не збалансована за змістом білка. У результаті підвищується собівартість, знижується конкурентоспроможність тваринницької продукції, звідси її збитковість і падіння виробництва.

Оцінювати стан розвитку ринку зерна потрібно за допомогою показників, що характеризують ринкову кон’юнктуру зернового ринку: пропозиція зернової продукції, купівельний попит, пропорційність ринку, тенденція розвитку, коливання, стійкість і циклічність ринку, регіональні відмінності стану і розвитку ринку, розмір ринку, рівень монополізації і конкуренції, ділова активність, комерційний (ринковий) ризик.

Зіставлення наукових підходів та практики господарювання сільськогосподарських підприємств щодо розвитку виробництва та збуту зерна дозволив визначити сутність економічних відносин в цьому процесі, яка полягає у взаємодії суб’єктів господарювання в процесі руху зернової продукції від виробника до споживача за допомогою товарного обігу під впливом законів попиту і пропозиції та адекватного державного регулювання. Встановлено, що в умовах розвитку ринкової економіки визначальним є не ефективність виробництва, а ефективність збуту. При цьому ефективність виробництва також має важливе значення, оскільки підвищення врожайності може привести до зниження витрат праці і ресурсів на одиницю продукції, що відповідно зменшить собівартість продукції і підвищить прибутковість реалізації.

Таким чином, підвищити ефективність економічних відносин в процесі збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами можна як за рахунок резервів, прихованих в його виробництві, так і резервів, які знаходяться при його реалізації.

В дисертації визначено закономірність: чим більший обсяг регіонального ринку займає власна зернова продукція, тим більше можливостей для підвищення ефективності виробництва зерна. Це зумовлено тим, що можна ширше використовувати можливості і резерви не тільки у сфері збуту даного продукту, але й у сфері його виробництва.

У другому розділі – “Дослідження особливостей розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами” – визначено, що одним із інструментів регулювання економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами є закупівлі зерна державою до регіональних ресурсів. У сучасних умовах господарювання зернопереробні підприємства є монополістами, тому важливим завданням державного регулювання ринку зерна є захист економічних інтересів сільських товаровиробників і сприяння формуванню на ринку таких цін, які дали б їм змогу здійснювати просте або розширене відтворення.

Для ефективного регулювання економічних відносин в процесі виробництва і збуту зерна сільськогосподарським підприємствам необхідно врахувати такі чинники: свої виробничі можливості, потребу області у фуражному зерні, розмір компенсації частини витрат зернопереробної промисловості з бюджету.

Для врахування таких факторів нами запропоновано економіко-математичну модель, що складається з чотирьох блоків. Перший блок містить перелік умов по використанню виробничих ресурсів для виробництва зерна. Другий блок включає умови по використанню і збуту зерна. Третій блок відображає умови переробки зерна. Четвертий блок відображає умови споживання населенням регіону хлібопродуктів та тваринницьку продукцію з урахуванням його платоспроможного попиту. Тут визначена максимальна межа витрат населення на хліб і хлібобулочні вироби та м’ясо і яйця.

При цьому встановлено, що однією з найважливіших проблем є розрахунок закупівельних цін, які б забезпечували можливість сільським товаровиробникам вести просте або розширене відтворення в зерновій галузі, а населенню придбати у необхідній кількості і асортименті хлібопродукти та тваринницьку продукцію

Критерій оптимальності – максимум прибутку, що одержують сільськогосподарські виробники при реалізації зерна до регіонального продовольчого фонду.

В результаті вирішення економіко-математичної задачі запропонований варіант розрахунку системи оптимальних цін передбачає виділення компенсації зернопереробним підприємствам на вироблювану ними муку в розмірі, що покриває різницю між рівнем існуючих ринкових цін і ціною на муку для виробництва датованого хліба. При цьому ціна реалізації датованого хліба повинна відповідати платоспроможному попиту населення.

Але оскільки існує вірогідність того, що на таких умовах не знайдеться жодного сільськогосподарського підприємства, яке погодилось переробляти зерно на муку для виробництва датованого хліба, то рекомендується адміністрації області викупити контрольний пакет акцій будь-якого мукомельного підприємства. Це забезпечило б змогу ще більше зменшити розмір компенсації на муку для датованого хліба до рівня, що забезпечує беззбитковість роботи мукомельного підприємства.

Вивільнені кошти можна направити на збільшення закупівельних цін на зерно або на цільові програми, що стимулюють і розвивають виробництво зерна та його ринок.

Дані, що отримані за допомогою розробленої економіко-математичної моделі, дають змогу не тільки визначити рівень закупівельних цін на зерно і ціни реалізації продуктів його переробки, але й здійснювати прогноз збуту зернової продукції підприємств на регіональному рівні залежно від зміни: попиту на продовольче і фуражне зерно; обсягу пропозиції зерна внаслідок зміни розміру і структури посівної площі зернових культур та їх врожайності; стану економічних відносин в процесі збуту зернової продукції підприємств на національному рівні, обсягу державної підтримки виробників і переробників зерна, платоспроможного попиту населення регіону.

Аналіз результатів рішення задачі показав, що при існуючому платоспроможному попиті населення фактичні ціни лише на житню муку і житній хліб майже повністю відповідають оптимальним. Виділена з обласного бюджету сума дотацій на хлібопродукти дозволяє встановити закупівельні ціни на зерно жита у розмірі 420 грн. за 1 т. Також була визначена сума бюджетних коштів, необхідна для виплати дотацій на хлібопродукти. Вона склала 4040 тис. грн. проти 5400 тис. грн., закладених в обласному бюджеті, економія бюджетних коштів дорівнює 1360 тис. грн.

Можливість скорочення коштів на дотації свідчить про частково нецільове використання бюджетних коштів. Як показали результати розрахунків, дані емпіричного ряду динаміки врожайності зернових культур за 1990-2006 рр. слід вирівнювати за рівнянням ряду Фур’є, оскільки йому відповідають найбільший коефіцієнт кореляції і якнайменша сума квадратів відхилень(табл. 1).

Таблиця 1

Показники аналітичного вирівнювання врожайності зернових культур по сільськогосподарських підприємствах Запорізької області

Назва функціональної залежності | Вид вирівняє регресії | Коефіцієнт кореляції | Сума квадратів відхилень фактичних даних від розрахункових

Пряма | 0,34 | 768

Парабола | 0,57 | 778

Показова | 0,32 | 806

Статична | 0,44 | 720

Експоненціальна | 0,32 | 806

Ряд Фур’є |

0,59 | 661

Вибір цього аналітичного вираження зумовлений також тим, що вирівнювання по ряду Фур’є дає ефект в тих випадках, коли в емпіричному ряді спостерігається періодичність зміни.

На основі запропонованої моделі з урахуванням кореляційно-регресійної залежності й часового чинника здійснено прогноз врожайності зернових в Запорізькій області (табл. 2).

Прогнозні дані свідчать, що в Запорізькій області збережеться коливання врожайності зернових культур до 2015 р.

Таблиця 2

Прогноз врожайності зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області, ц /га

Найменування

культур | Фактична урожайність | Прогноз

1990-

1995 | 1996-

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2010 | 2015

Зернові в середньому | 28,6 | 17,8 | 28,6 | 23,3 | 11,1 | 24,1 | 23,5 | 24,3 | 20,5

Пшениця | 33,3 | 21,1 | 34,8 | 27,9 | 9,4 | 31,0 | 30,2 | 33,8 | 28,2

Жито | 24,9 | 18,1 | 24,3 | 20,3 | 9,3 | 23,6 | 19,7 | 19,5 | 19,6

Ячмінь | 32,6 | 14,9 | 23,7 | 20,3 | 7,5 | 19,8 | 17,7 | 15,7 | 17,8

Кукурудза

на зерно | 37,0 | 15,6 | 18,6 | 13,8 | 31,1 | 25,6 | 26,2 | 24,6 | 24,9

Овес | 25,7 | 19,6 | 10,6 | 14,5 | 11,7 | 20,6 | 14,5 | 15,4 | 16,8

Просо | 17,6 | 8,3 | 9,6 | 9,6 | 15,9 | 11,1 | 10,8 | 12,5 | 15,7

За результатами проведеного аналізу встановлено, що рівень виробництва і споживання зерна, який склався в Запорізькій області свідчить про необхідність підвищення як попиту на зерно, так і його пропозиції. Проте нарощувати виробництво і товарну пропозицію зерна необхідно в асортименті та якості, що відповідає вимогам споживачів.

Пропозиція зерна і попит на нього повинні формуватися так, щоб рівень споживання хлібопродуктів і продуктів харчування тваринного походження наближалися до науково обґрунтованих норм харчування, а витрати зерна на виробництво одиниці кінцевої продукції відповідали б рівню економічно розвинених країн і робили б її конкурентноздатною на ринку.

На розвиток економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна впливає такий чинник як обсяг зернових запасів.

На основі вивчення досвіду розвинених країн встановлено, що сумарний обсяг зерна перехідного запасу має бути не менше 20% від рівня загального обсягу споживаного зерна за рік. Поте на сьогодні цей показник в Україні сягає 6%.

Подальший розвиток економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна аграрними підприємствами потребує покращення стану регіональних зернових запасів, з метою формування рівноваги між попитом і пропозицією на зернову продукцію сільськогосподарських підприємств, а також достатній рівень продовольчого забезпечення населення регіону.

Встановлено, що ефективність економічних відносин в процесі виробництва та збуту зернової продукції сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні визначається рівнем розвитку їх інфраструктури, яка повинна сприяти встановленню відповідності між обсягом виробництва зерна і платоспроможним попитом, раціональному руху товарообігу зерна і підвищенню ефективності його виробництва, зберігання, переробки і збуту.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що в Запорізькій області відсутня організована ринкова ланка, яка забезпечувала б оперативний і стійкий зв’язок між виробниками зерна й зернопереробними підприємствами. Залишається незадовільним стан інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Визначено, що одним з пріоритетних напрямів розвитку інфраструктури зв’язків учасників економічних відносин в процесі виробництва та збуту зернової продукції на регіональному рівні є сприяння формуванню організованих каналів його збуту у вигляді регулярної організації аукціонів і ярмарок, оптового ринку зерна.

Це забезпечить на основі економічного стимулювання сільськогосподарських підприємств підвищення обсягів виробництва та якості зерна, сталість пропозиції зерна й поліпшить соціально-економічну ситуацію в регіоні.

Особливу увагу слід приділити створенню системи інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств, яка б базувалася на принципах об’єктивності, оперативності, відвертості і доступності інформації щодо динаміки змін витрат, цін і обсягу ринку зерна з метою визначення конкретних форм і методів його підтримки сільськогосподарських підприємств, розвитку виробництва та збуту зернової продукції, дотримання соціально-економічних інтересів держави.

У третьому розділі – “Напрями розвитку економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами” – визначено, що на сьогодні економічні відносини в процесі збуту зернової продукції в Запорізькій області мають певні ознаки конкуренції сільськогосподарських товаровиробників.

Рішення про виробництво і, відповідно, реалізацію зерна повинно здійснюватися виробниками виходячи з можливості отримання максимального прибутку, що виражається через ціну реалізації. Ціна є основним елементом системи стимулювання збуту за тим чи іншим каналом.

Основними чинниками, що впливають на формування ціни є: рівень цін на зерно залежно від його виду; періодичність і розмір індексації ціни; форма і терміни розрахунків; рівень відшкодування виробничих витрат і рівень рентабельності, що складається за різними каналами реалізації; рівень залежності ціни від обсягу продажів; співвідношення ціни за видами зерна і окремими територіями; зв’язок ціни і споживацьких властивостей зерна.

Визначено, що сьогодні основним способом підвищення ефективності реалізації зерна є зменшення його собівартості, за рахунок оптимізації і мінімізації структури вирощування зернових культур відповідно до комплексу чинників, що склався до певного моменту часу.

При цьому важливим чинником є ринкова кон’юнктура, оскільки вона на зерновому ринку часто змінюється, то кожне сільськогосподарське підприємство повинне застосовувати метод розрахунку маржинального доходу, який включає у витрати також і приведені витрати на вкладений капітал (табл. 3).

Таблиця 3

Приведені витрати на вкладений капітал по озимій пшениці, грн. /га

Статті витрат | Оборотний капітал (витрати грошей на оборотні кошти виробництва),

грн. /га | Термін скріплення (тривалість обороту до реальної реалізації товару), міс. | Витрати на відсоток на вкладений капітал,

грн. /га | Реальні витрати грошей з урахуванням відсотка на вкладений капітал,

грн. /га

Посівний матеріал:–

купівельний | 109,6 | 4 | 4,4 | 114,0–

власний | 186,8 | 12 | 22,4 | 209,2

Мінеральні добрива | 489,1 | 8 | 39,1 | 528,3

Засоби захисту рослин | 281,6 | 6 | 16,9 | 298,5

Експлуатаційні витрати техніки | 363,2 | 4 | 14,5 | 377,7

Первинна обробка | 150,8 | 0 | 0 | 150,8

Сума | 1580,2– | 97,4 | 1678,5

При розрахунку приведених витрат по статті «Мінеральні добрива» тривалість обороту капіталу складає 8 місяців, тобто добрива були куплені за 8 місяців до реалізації зерна при банківській ставці 12 % річних.

Для спрощення розрахунків можна виходити з того, що частина оборотних коштів зерновому виробництві вкладаються на рік.

Використання даного методу при визначенні ефективності тієї чи іншої зернової культури відповідно до комплексу наявних умов є, з точки зору реальної ефективності, важливим. Сума виручки з розрахунку на 1 га зернової культури залежить від врожайності і цін на продукцію. Ціни на зерно визначаються не тільки самою культурою, але й якістю зерна, яка багато в чому обумовлюється цінністю сорту, напрямом використання і дотриманням технології.

Оскільки райони Запорізької області мають різні комплекси природноекономічних умов, внаслідок чого сільськогосподарські підприємства мають різні умови для підвищення ефективності збуту зерна. При цьому встановлено, що ефективність системи бюджетних закупівель зерна полягатиме не у тому, щоб купити дешевше, продати дорожче, а в тому, щоб раціонально перерозподілити фінансові кошти усередині регіону і певним чином вирівняти умови виробництва і збуту зернових в області. З урахуванням цієї обставини запропоновано здійснювати закупівлі за бюджетні кошти до регіональних ресурсів зерна, аграрним фондом України, державним резервним фондом за різною ціною для районів області залежно від конкретних умов.

Для реалізації такого механізму пропонується використовувати бальну оцінку сільськогосподарських підприємств в адміністративних районах. Виходячи з цього необхідно визначити рейтинг кожного сільськогосподарського підприємства району за собівартістю виробництва, ціні реалізації одного центнера зерна. Для врахування різних природно-кліматичних умов Запорізької області при виробництві зерна, що безпосередньо впливають на фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств.

Для підвищення ефективності економічних відносин в процесі виробництва та збуту зернової продукції необхідно вирішити такі основні завдання. По-перше, підвищити ефективність виробництва зерна, підвищити продуктивність праці, впровадити ресурсозберігаючих технологій, зменшити втрати), підвищити врожайність за рахунок дотримання технології виробництва і правильної агротехніки вирощування зернових, раціонального і технологічного використання наявних добрив і засобів захисту, вдосконалення структури посівних площ і упровадження сівозмін, розроблених відповідно до вимоги природноекономічних умов різних зон і запитів ринку, упровадження нових сортів і гібридів, використання сортового насінного матеріалу. По-друге, підвищення ефективності збуту зерна, яке досягається через продаж за вищою ціною, перш за все, за рахунок підвищення якості зерна і використання вигідних каналів реалізації.

Вважаємо, що одним з основних інструментів розвитку виробництва і збуту зерна на регіональному рівні мають стати товарні цільові програми. Головною метою зернових товарних програм має бути підвищення зернового виробництва і відновлення його обсягів до розмірів, що повністю забезпечують потреби області в зерні і найважливіших продуктах харчування тваринного походження, для виробництва яких використовується зерно, а також для створення зернових ресурсів для постачання на внутрішній та зовнішній зернові ринки України.

Критеріями для ефективної реалізації цільової програми повинні стати: чітке формулювання мети і підпорядкування їй всіх програмних заходів; необхідне матеріально-технічне, кадрове, наукове, правове і організаційно-економічне забезпечення; обґрунтований вибір пріоритетних напрямів реалізації мети, обсяг необхідних заходів, співвідношення витрат на їх виконання з одержуваним ефектом; поєднання різних джерел коштів для реалізації системи програмних заходів; добровільність і конкурсний відбір учасників; наявність організаційно-економічного механізму реалізації програми, відповідального керівника виконання програми, регулярної звітності за виконання окремих етапів і програми в цілому.

Вважаємо що необхідно на регіональному рівні розробити програму розвитку кооперації та інтеграції підприємств з виробництва зерна і його переробки із залученням допоміжних структур по всьому циклу від виробництва і зберігання до збуту зерна та продуктів його переробки для ефективного розвитку економічних відносин в процесі виробництва та збуту зернової продукції.

Для подолання дисбалансу між виробництвом і споживанням зерна в неврожайні роки перш за все необхідно забезпечити стабілізацію його споживання як за рахунок поліпшення використання зерна, так і шляхом раціонального формування та витрачання зернових ресурсів, включаючи й резервний фонд. Для точнішого встановлення його розміру з апріорно заданою вірогідністю доцільно використовувати функцію Лапласа, оскільки вона враховує можливості розвитку зернового господарства, закономірності вірогідності в коливаннях врожайності зернових культур, які в значній мірі визначають обсяг резервного фонду зерна.

Таблиця 4

Необхідний розмір резервного фонду зерна при заданому ступені надійності його формування в Запорізькій області з розрахунку на 1 га посівів

Види зерна | Ступінь надійності формування резервного фонду, %

50 | 60 | 70 | 80 | 90

Для стабілізації пропозиції зерна на ринку

Зерно – в середньому, ц /га | 1,5 | 1,8 | 2,1 | 2,5 | 2,8

у тому числі:

пшениця озима | 2,2 | 2,6 | 3,0 | 3,6 | 4,1

жито озиме | 1,7 | 2,1 | 2,4 | 2,8 | 3,2

пшениця ярова | 1,4 | 1,7 | 2,0 | 2,3 | 2,6

ячмінь | 1,8 | 2,2 | 2,5 | 3,0 | 3,4

овес | 1,7 | 2,0 | 2,4 | 2,8 | 3,1

зернобобові | 1,5 | 1,8 | 2,1 | 2,5 | 2,8

Всього, тис. т | 150,1 | 182,9 | 211,1 | 248,6 | 281,4

Для забезпечення потреби в зерні

Всього, тис. т | 152,5 | 185,8 | 214,4 | 252,5 | 285,9

Враховуючи, що середнє квадратичне відхилення валового збору зернових культур від середнього рівня в Запорізькій області складає 524,9 тис. т, а середнє квадратичне відхилення посівної площі дорівнює 111,8 тис. га, розраховується необхідний розмір резервного фонду зерна. Залежно від ступеня надійності його формування, можна прогнозувати обсяг резервного фонду зерна в 150-281 тис. т. Для умов Запорізької області найбільш вірогідний його розмір в 183-249 тис. т, що складає 12-17% по відношенню до середнього обсягу виробництва зерна.(табл.4)

При створенні резервного фонду зерна можуть виникнути труднощі з його зберіганням. За станом на 01.01.2006 р. Запорізька область мала в своєму розпорядженні зерносховища в обсязі 346,1 тис. т, зокрема елеваторними місткостями 240,4 тис. т. Наявних місткостей достатньо для створення резервного фонду зерна, але не для зберігання всіх його перехідних запасів. Тому створення резервного фонду зерна в області потребує додаткових матеріальних витрат на будівництво зерносховищ.

Найважливішими чинниками, що визначають попит на зерно, є об’єм його виробництва (пропозиція) і купівельна спроможність (реальні доходи) населення. Таким чином, зміна даних чинників спричинить за собою коливання об'єму попиту, і, відповідно, вплине на його стійкість.

Встановлено, що стійкість попиту на зерновому ринку ототожнюється із стійкістю споживання продуктів харчування, вироблених з використанням зерна. В результаті побудови двофакторної кореляційно-регресійної моделі попиту, яка враховує купівельну спроможність населення та виробництво зерна у розрахунку на 1 жителя області, встановлено, що збільшення обсягів споживання зерна залежить від зростання реальних доходів населення, а не від обсягів його виробництва.

Підвищення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств в процесі виробництва зерна може бути досягнуте через поліпшення матеріально-технічної бази, необхідних обсягів постачання техніки, добрив, матеріально-технічних ресурсів.

Враховуючи факт несприятливості існуючого інвестиційного клімату в аграрному секторі обґрунтовано необхідність інституційних змін на продовольчих ринках, забезпечення нових торгових режимів та залучення приватних вітчизняних й іноземних інвестицій через переробні підприємства. На державному рівні повинна бути проведена державна атестація та акредитація посередницьких організацій на ринку зерна для встановлення відповідності їх діяльності інтересам сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

1. На підставі дослідження теоретичних основ розвитку виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами визначено такі типи економічних відносин: нерозвинені відносини; регульовані відносини; вільні відносини на ринку сучасної конкуренції. Всі вони відрізняються особливістю свого характеру, рівнем сприяння учасникам, мотивацією до розвитку виробництва, рівнем втручанням держави.

2. Сутність економічних відносин в процесі виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами полягає у взаємодії суб’єктів господарювання в процесі руху зернової продукції від виробника до споживача через товарний обіг під впливом законів попиту і пропозиції та адекватного державного регулювання.

3. Нерозвиненість виробництва та збуту зерна сільськогосподарськими підприємствами на даний час полягає у відсутності: ефективного механізму забезпечення регіональних зернових запасів; забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією на зернову продукцію; достатнього рівня продовольчого забезпечення населення.

4. На сьогодні для кожного зерновиробничого підприємства необхідно здійснювати самостійні маркетингові дослідження кон’юнктури ринку зерна. Вона повинна містити оцінку стану ринку зерна, характеристику тенденцій, закономірностей розвитку і аналізу результатів ринкової діяльності на загальнодержавному і регіональному рівні, прогнозні матеріали про можливі обсяги попиту і пропозиції по окремих видах зерна як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, також відомості про кон’юнктуру зернового ринку.

5. У сільськогосподарських підприємствах зменшуються товарні запаси зерна через його використання на корм в не переробленому вигляді. Це призводить до відповідного збільшення перевитрат зернофуражу, собівартості м’яса та молока. В 2001 р. в Запорізькій області частка не переробленого зерна, використовуваного на корм худобі в загальному обсязі зерна, що витрачається на фуражні цілі, склала 13,6%, р., в 2003 р.