Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академія педагогічних наук України

Мороз Лариса Володимирівна

УДК 37.013.83

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

ДО ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ

У МЕТОДИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському університеті туризму, економіки і права.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Скрипник Марина Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедра

теорії і методики післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України, директор

кандидат педагогічних наук

Бачинська Євгенія Миколаївна,

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, проректор з науково-методичної роботи, доцент кафедри педагогіки і психології

Захист відбудеться “16” травня 2008 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ – 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, актова зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, адреса: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий “15” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Зайченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни на ринку праці, підвищення суспільних вимог до рівня професіоналізму та конкурентоспроможності майбутніх фахівців спонукають до розв’язання актуальних проблем організації навчально-виховного процесу у вищих начальних закладах, пов’язаних з вихованням професійних якостей особистості. Національна доктрина розвитку освіти, Закон України “Про вищу освіту”, Концепція виховання учнівської та студентської молоді в національній системі освіти передбачає побудову гуманістичного характеру виховання на основі глибокого розуміння викладачем вищої школи природи вихованців, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості студента, турботи про його гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі. Це орієнтує виховний процес у вищому навчальному закладі на особистість студента.

Вивчення питання організації виховного процесу у вищих навчальних закладах дає підстави стверджувати, що у змісті та формах виховної роботи спостерігається ряд недоліків. Вони, як правило, пов’язані з невмінням викладачів вивчати рівень вихованості студентів, їхні індивідуальні особливості, проектувати професійно орієнтовану виховну діяльність, застосовувати різноманітні форми виховної роботи.

Питання підготовки педагога-вихователя є одним із центральних у психологічній та педагогічній науці про вищу школу. Сучасні дослідження проблем виховної роботи ґрунтуються на особистісно орієнтованих концепціях виховної діяльності викладача вищого навчального закладу, які відображають гуманістичну спрямованість виховної роботи, пріоритет загальнолюдських та національних цінностей (І.Д.Бех, О.В. Бондаревська, В.М. Галузинський, М.Б. Євтух, І.А.Зязюн, О.В. Киричук, Л.В. Кондрашова, С.М. Левченко, І.В. Со-колова). Дослідниками проаналізовано психолого-педагогічні основи формування особистості з позиції гуманізації та демократизації відносин у виховному середовищі (О.С. Березняк, Л.О. Бобко, Л.І. Бурдейна, О.В. Ми-хайлов), особливості психології праці вчителя (С.М. Полгородник, В.А. Се-миченко, А.І. Щербаков та ін.).

Дослідження проблеми педагогічної готовності викладачів до виховної роботи різноаспектні: вивчаються психолого-педагогічні умови діяльності куратора академічної групи (Є.М. Бачинська, М.Р. Бітянова, М.І. Болдирєв, Є.В. Винословська, Н.З. Єловая, Л.В.Кондрашова, Л.І. Макарова), розробляються критерії ефективності навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі та визначаються основні напрями виховної діяльності деканатів та кафедр (С.І. Архангельський, С.С. Вітвицька, Г.В. Дуткевич, Г.С. Костюк). Проблема підготовки викладача до виховної діяльності досліджується у наукових працях О.В. Безпалька, С.М. Бреуса, О.А.Дубасенюк, Л.О. Кандибовича, Н.В.Кузьміної, Л.В. Лисенко, В.А. Сла-стьоніна, О.С. Снісаренко, І.В.Соколової, Г.В. Троцко.

Для нашого дослідження важливим є відбір засобів формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах, який здійснюється в системі методичної роботи вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації. Аналіз літератури з теорії та практики навчання дорослих дозволяє вирізнити декілька точок зору, що обґрунтовують місце методичної роботи в організації освітнього процесу. Зокрема, науковці Ю.К. Бабанський, Н.М. Ващенко, Б.А. Дьяченко, І.П. Жерносєк, В.С. Пікельна, В.І. Пуцов розглядають методичну роботу як складову системи підвищення кваліфікації педагогів; Є.С. Березняк, В.В. Олій-ник, І.П. Раченко, Е.М. Ричихіна – як компонент організаційної структури управління освітнім закладом; Н.І. Клокар, Н.Г. Протасова, С.О. Сисоєва – як структурну ланку системи неперервної освіти.

Дослідники роблять значний внесок у педагогічну теорію та практику вивчення готовності викладачів до виховної діяльності. Разом з тим, вивчення нормативно-правових документів у галузі освіти, науково-педагогічної літератури, аналіз сучасного стану готовності викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації до виховної роботи зі студентською молоддю виявило наявність протиріч, що негативно позначаються на кінцевому результаті виховної роботи у вищих навчальних закладах, зокрема:

між традиційними підходами до підготовки викладачів до здійснення професійно орієнтованої виховної роботи та потребою навчальних закладів у викладачах, яким властивий високий рівень спрямованості на виховну діяльність, готовність реалізувати виховну функцію на практиці;

між сучасними вимогами до готовності викладачів навчальних закладів до ефективної виховної діяльності у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації та недостатньою теоретичною і практичною розробленістю цієї проблеми.

Актуальність та соціальна значущість для розвитку суспільства проблеми якості виховання студентської молоді, ролі викладацького складу в її забезпеченні, недостатній рівень її наукової розробки та практичної реалізації зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідної роботи Київського університету туризму, економіки і права «Туризм як суспільний феномен: проблеми теорії («туризмології») і практики («праксеології»)» (протокол №5 від 23.01.02 р.). Тема дисертації затверджена вченою радою Київського університету туризму, економіки і права (протокол №5 від 28.05.2003 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 28.10.2003 р.).

Мета дослідження полягає у розробці, обґрунтуванні та впровадженні у методичну діяльність вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю.

Завдання дисертаційного дослідження:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження – методична діяльність вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Предмет дослідження – зміст та умови формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні – вивчення й аналіз філософської, психологічної, педагогічної, навчально-методичної літератури – для обґрунтування основних теоретичних положень, систематизації та узагальнення результатів теоретичних здобутків з проблеми дослідження; емпіричні – анкетування, інтерв’ювання, тестування, вивчення документації, ранжування, цілеспрямоване спостереження, опитування, бесіди – дозволили виділити основні критерії та показники готовності викладачів до виховної роботи; методи математичної статистики, моделювання – розробити модель готовності викладачів до виховної роботи та систему формування готовності викладачів до виховної роботи, перевірити результативність експериментального фактора; експериментальні – педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) – дали змогу дослідити реальний стан рівня готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах. В основу оцінки ефективності дослідження був покладений порівняльний принцип, що дозволив оцінити рівні готовності викладачів до виховної роботи в контрольній та експериментальній групах на початку та після проведення експериментального дослідження. Математична обробка результатів експерименту виконувалася за допомогою статистичних методів.

Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2000-2008 років.

На першому етапі (2000-2002 рр.) здійснювався аналіз виховної діяльності викладачів та методичної роботи вищого навчального закладу (ВНЗ) І-ІІ рівнів акредитації з метою виявлення існуючого стану готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю, вивчався стан розробки даної проблеми в її теоретичному та прикладному аспектах. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначалися підходи, напрями та фактори впливу на визначення змісту поняття “готовність викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю”. Було розроблено програму і методики дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, визначено програму констатувального експерименту.

На другому етапі (2003-2005 рр.) було конкретизовано методики експериментальної роботи, внесено корективи у формулювання завдань дослідження. Визначено та обґрунтовано компоненти готовності викладачів до виховної роботи, методично обґрунтовано показники та критерії готовності викладачів до виховної роботи, етапи розробки системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю, логіко-процесуальну схему аналізу об’єктно-предметної сфери дослідження проблеми, проведено констатувальний експеримент. Визначено функції, мету, завдання, зміст, форми, методи та умови методичної роботи з формування готовності викладачів до виховної роботи, комплекс діагностичних методик для визначення рівнів готовності викладачів до виховної роботи. Застосування діагностичних методик дозволило визначити труднощі, з якими стикаються викладачі у здійсненні завдань професійного виховання студентської молоді.

На третьому етапі (2006-2008 рр.) здійснено формувальний експеримент шляхом запровадження у методичну діяльність ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації системи формування готовності викладачів до виховної роботи, аналіз результатів, одержаних під час упровадження розробленої системи, проведено статистичну обробку даних за допомогою одностороннього статистичного критерію t-розподілу Стьюдента, теоретичне узагальнення отриманих результатів. Визначено організаційно-педагогічні умови реалізації розробленої системи. Розроблено методичні рекомендації щодо використання системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю, сформульовано загальні висновки, визначено перспективи подальшого дослідження проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено систему формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації; уточнено сутність поняття “готовність викладачів до виховної роботи”; визначено компоненти, критерії та показники готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю та організаційно-педагогічні умови реалізації системи формування готовності викладачів до виховної роботи у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації; розроблено методику визначення рівнів готовності викладачів до виховної роботи; вдосконалено форми та методи методичної діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації з формування готовності викладачів до виховної роботи; подальшого розвитку набув зміст діяльності куратора студентської групи у системі професійно орієнтованої виховної роботи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено: методичні рекомендації щодо діагностування рівнів готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю; програму семінару та професійно-педагогічного тренінгу з формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації; положення про організацію діяльності куратора студентської групи.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методики систематизації діагностичної інформації щодо готовності викладачів до виховної роботи, напрямів вивчення діяльності куратора студентської групи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і рекомендації щодо формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації упроваджувались у Політехнічному коледжі Луганського національного аграрного університету (довідка про впровадження №1020 від 20.03.07 р.), Бердянському коледжі Таврійського державного агротехнологічного університету (довідка про впровадження №120 від 22.02.08 р.), Горлівському технікумі харчової промисловості (довідка про впровадження №145 від 12.03.07 р.), Київському технікумі готельного господарства (довідка про впровадження №44-01-06/т від 22.02.08 р.), Коледжі ресторанного господарства Національного університету харчових технологій (довідка про впровадження №36 від 28.02.08 р.), системі вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (довідка про впровадження №344 від 14.09.07 р.). Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи дисертант особисто брав участь як методист в апробації та практичній реалізації розроблених положень та рекомендацій.

Результати дослідження, викладені у дисертації, були оприлюднені на міжнародних конференціях: “Наука і освіта - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2004), „Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 2005); всеукраїнських науково-методичних конференціях: “Методологічна та методична компетентність педагога в системі післядипломної педагогічної освіти” (Сімферополь, 2005), “Методологічні та методичні проблеми післядипломної педагогічної освіти у контексті андрагогічних ідей” (Луцьк, 2006), “Практика і творчість – гарант професійної майстерності майбутніх фахівців сфери туризму” (Київ, 2006); аспірантських читаннях: “Туризмологія: економічні, правові, соціокультурні, духовні аспекти” (Київ, 2003), “Практика сучасного туризму в Україні (праксеологія туризму): стан та перспективи ” (Київ, 2004), “Туризмологія: концепції та термінологічно-понятійний апарат” (Київ, 2005), “Інноваційні форми туризму: концепції і практики” (Київ, 2007).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 8 наукових працях, з них: 5 одноосібних статей у фахових виданнях, що затверджені ВАК України; 2 методичні рекомендації.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків і додатків. Загальний обсяг дисертації – 264 сторінок, основна частина – 173 сторінки, додатки – 63 сторінки, список літератури включає 275 найменувань. Робота містить 15 таблиць на 18 сторінках і 13 рисунків на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження і ступінь вивчення обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; охарактеризовано методи дослідження; наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження; подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі «Методична діяльність вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в теорії та практиці» на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел та на підставі результатів констатувального експерименту встановлено, що методична діяльність вищого навчального закладу в системі підвищення кваліфікації розглядається з позиції предметної підготовки (Ю.П. Азаров, В.І. Бондар, В.М. Ващенко, Т.І. Гончарова, С.Б. Єлканов, В.І. Загвязинський, М.Ю. Красовицький, Н.В. Кузьміна, М.М. Скаткін, М.Д. Ярмаченко), однак при цьому не приділяється достатня увага дослідженню педагогічних умов, що забезпечують високий рівень формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю.

Методична діяльність, зорієнтована на підготовку викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю, реалізується через функціональну цілісність складових системи: мета, завдання, зміст, форми, методи, умови, результат. Підходи щодо визначення функцій методичної роботи в освітній системі вивчали дослідники А.М. Зубко, М.М. Поташник, З.М. Шевченко. Нами виділено основні функції методичної роботи щодо формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю: мотиваційна, освітньо-інформаційна, технологічна, пошуково-дослідна, організаційна, самоосвітня.

Організаційна функція методичної роботи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації пов’язана з плануванням заходів щодо підвищення рівня готовності викладачів до виховної роботи; мотиваційна – з визначенням і усвідомленням освітніх потреб учасників навчально-виховного процесу; освітньо-інформаційна – з розширенням та поглибленням знань з методики виховної роботи, формування умінь знаходити інформацію; технологічна – з формуванням професійних умінь та навичок виховної роботи; пошуково-дослідна – з організацією та проведенням експериментальної роботи; самоосвітня – з формуванням потреби у самоаналізі проведеної виховної роботи, пошуку шляхів підвищення професійного рівня. Дослідники розглядають реалізацію функцій методичної роботи через методи: відвідування виховних заходів, аналіз документів, анкетування, тестування, вирішення педагогічних вправ і ситуацій, самодіагностики.

Головним структурним компонентом методичної роботи у професійному зростанні викладачів є її мета (Н.В. Кузьміна, В.П. Беспалько, О.О. Абдулліна, Г.В. Троцко), яка полягає у формуванні їхньої готовності до самостійного прийняття рішень, усвідомленого та доцільного вирішення завдань виховання студентської молоді. На зміст методичної роботи впливають об’єктивні фактори (соціально-економічні умови) та суб’єктивні (рівень готовності викладачів до виховної роботи).

Узагальнюючи підходи науковців Н.П. Волкової, Л.Я. Набоки, О.Є. Ос-тапчук, В.С. Пікельної, В.І. Пуцова, нами визначено напрями методичної роботи, що сприяють формуванню готовності викладачів до виховної роботи: методологічна та теоретична підготовка (43%); педагогічна підготовка (50%); підготовка викладача з методики виховної роботи (54%); психологічна підготовка (48%); загальнокультурна підготовка (54%); знання технічних засобів навчання (35%).

Аналіз даних щодо пріоритетних форм методичної роботи для викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації показав, що серед: індивідуальних форм надають перевагу індивідуальним консультаціям (80% респондентів), конкурсу “Куратор року” (42%); групових – теоретичним і практичним семінарам (68%), методичному об’єднанню кураторів студентських груп (82%), школі передового педагогічного досвіду (72%), школі молодого викладача (44%), професійно-педагогічному тренінгу (62%); масових - педагогічним читанням (74%), виставкам педагогічних виховних технологій (68%), науково-практичним конференціям (26%), семінарам (68%), оглядам-конкурсам щодо організації різних форм дозвіллєвої діяльності (52%).

Готовність викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю як складова педагогічної діяльності викладача формується у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Існують різні підходи вчених до розуміння сутності загального поняття “готовність до діяльності”: функціональний (стан) та особистісний (властивість).

У ході вивчення психолого-педагогічної літератури виокремлено напрями, за якими науковці здійснюють дослідження конкретного поняття “готовність викладачів до виховної роботи”:

– педагогічний, що полягає у визначенні обсягу знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення виховних функцій викладача (О.О. Абдулліна, Ю.П. Азаров, Є.Б. Гармаш, В.О. Киричук, О.Є. Коваленко, З.С. Левчук, Л.І. Ма-карова, В.О. Сластьонін, В.М. Чайка);

– технологічний, що ґрунтується на розробці шляхів вирішення виховних завдань (А.З. Іголевич, Н.В. Кузьміна);

– суспільно-педагогічний, що спрямований на визначення завдань конкретного напряму виховної роботи (В.Д. Бабкін, Г.В. Балахнічева, І.І. Ко-биляцький, С.М. Корнієнко, Д.С.Мазоха, Р.М. Хмурич).

При вивченні процесу готовності викладача до виховної роботи нами використано інтегративно-компонентний підхід, суть якого полягає у визначенні компонентів даного виду діяльності, дослідження їх у єдності та взаємозв’язку, у здійсненні процесу формування умінь певної діяльності як процесу цілісного та інтегративного. З’ясовано фактори впливу на готовність викладача до виховної роботи зі студентською молоддю: соціальні вимоги спрямовують професійну діяльність викладачів на формування майбутнього фахівця, конкурентоспроможного на ринку праці; предметна (професійна) діяльність зумовлює виконання завдань професійно орієнтованого виховання, основна мета якого – формування якостей фахівця конкретної галузі; особистісна позиція викладача пов’язана з формуванням образу себе як професіонала, здатного свідомо вибирати систему поведінкових установок, практичних ліній поведінки, зорієнтованих на гуманне ставлення до вихованця. Це дозволило визначити готовність викладача до виховної роботи як цілісне, інтегративне утворення в структурі його професійної діяльності, що спрямовується за змістом діяльності на виховання студентів (мотиваційний компонент готовності), ґрунтується на знаннях, уміннях і навичках здійснення завдань виховання студентської молоді (змістовний компонент) та розробці викладачами перспектив із удосконалення виховної роботи, самовдосконалення особистості та власної діяльності (регулятивний компонент).

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури (О.А. Ду-басенюк, С.С. Занюк, О.М. Леонтьєв) дозволяє вважати, що мотиваційний компонент є системоутворюючим у структурі готовності викладача до виховної роботи зі студентською молоддю, визначає якість засвоєння ним знань і вмінь, необхідних для її успішного здійснення, формує відповідну психологічну спрямованість. До основних складових мотиваційного компонента готовності викладача до виховної роботи відносимо: установку на особливу значущість, важливість виховання та активну взаємодію викладача зі студентами шляхом їх включення у різноманітні професійно орієнтовані форми виховної роботи; активний інтерес до процесу підготовки та реалізації діалогічної взаємодії з вихованцями; прагнення творчо та неординарно проектувати різноманітні форми виховної роботи у студентській групі.

Змістовний компонент готовності викладача до виховної роботи зі студентською молоддю включає систему загальних, організаторських знань, знань з методики виховної роботи; діагностико-прогностичних, організаційних, комунікативних, контрольно-коригуючих умінь і навичок.

Регулятивний компонент готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю включає самооцінку, самоспостереження, самоаналіз, самотестування, самохарактеристику та оцінку їх діяльності методичними службами навчального закладу.

Нами визначено критерії готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю – це: спрямованість мотивації; сформованість знань про сутність готовності до виховної роботи; оволодіння вміннями та навичками щодо здійснення виховної роботи; участь у різних формах методичної роботи.

На констатувальному етапі дисертаційного дослідження визначено, що формування готовності викладачів до виховної роботи утруднюють: відсутність організаційно-координаційної взаємодії всіх структурних ланок методичної роботи; постановка мети і конкретних завдань без урахування реального рівня готовності викладачів до виховної роботи; невідповідність змісту, форм методичної роботи визначеній меті; незабезпеченість функціональної системи інформаційного забезпечення виховної роботи викладача, належного рівня матеріальної бази, обмеження фінансування навчально-експериментальної роботи, розробки і друку матеріалів з кращого досвіду організації професійно орієнтованої виховної роботи у ВНЗ; відсутність системності й систематичності у методичній діяльності; нерозробленість критеріїв ефективності методичної роботи з формування готовності викладачів до виховної роботи. Формування і можливість досягнення такого якісного утворення як готовність викладача до виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ залежить від того, наскільки своєчасно і ґрунтовно буде закладено її основи на початковій стадії становлення викладача та спрямовано цей процес на подальших етапах професійного розвитку. Це спонукало до розробки системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

У другому розділі «Система формування готовності викладачів до виховної роботи у методичній діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та її результативність» представлено структуру та зміст формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю, організаційно-педагогічні умови та методичні рекомендації щодо використання розробленої системи.

У ході розробки програми експериментальної роботи з формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю здійснювався аналіз:

– оптимального комплексу методичних заходів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, спрямованих на підвищення рівня готовності викладачів до виховної роботи;

– динаміки рівня готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю;

– результативності функціонування моделі системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю.

Логіко-процесуальний аналіз складових дослідження (методична робота ВНЗ; обґрунтування змісту та структури поняття «готовність викладачів до виховної роботи»; система формування готовності викладачів до виховної роботи) включав: методи вивчення проблеми (спостереження, опитування, бесіди, анкетування, контент-аналіз, моделювання; системний, порівняльний аналіз; статистична обробка; узагальнення); логіку теоретичної розробки та експериментальної перевірки системи (вивчення стану методичної роботи та рівнів готовності викладачів до виховної роботи; формування і перевірка гіпотетичних тверджень; діагностика результатів).

Вихідним підґрунтям для розробки системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації стали положення системного підходу (за Є.Г. Юдіним): уявлення про об’єкт як цілісність, що має різноманітні зв’язки; виділення базових елементів об’єкта, їх кількісна та якісна характеристика; виявлення умов, за яких починається і зберігається існування об’єкта як системи.

Систему формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації представлено взаємопов’язаними та взаємозалежними компонентами (мета, завдання, зміст, форми, методи, умови, результат), що в єдності утворюють нову якісну характеристику готовності викладачів до виховної роботи, перевірену в ході формувального експерименту (рис. 1).

Мета розробленої системи конкретизується в основних завданнях: обґрунтування змісту поняття «готовність викладачів до виховної роботи» та критеріїв готовності викладачів до виховної роботи; розробка діагностичної методики з визначення рівня готовності; діагностика індивідуально-психологічних особливостей викладачів; озброєння викладачів знаннями психолого-педагогічної теорії, педагогічної практики з теорії та методики виховної роботи; створення психолого-педагогічної підтримки викладачів щодо

розвитку творчого потенціалу, адаптації до сучасних умов; стимулювання самоосвіти та саморозвитку викладачів; аналіз результатів та корекція методичних форм.

Зміст розробленої системи розкрито через етапи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю – діагностичний, організаційний та формотворчий.

Перший етап – діагностичний – спрямовано на вивчення стану готовності викладачів до виховної роботи. Систему педагогічних засобів діагностичного етапу складали бесіди, анкетування, систематизація інформації, зустрічі з науковцями та фахівцями з питань виховання. Це сприяло підвищенню інтересу викладачів до виховної роботи, формуванню їх професійно-педагогічної спрямованості, актуалізації професійних і пізнавальних мотивів, формуванню виховних завдань.

На другому етапі – організаційному – розроблено програму формування готовності викладачів до виховної роботи відповідно до їх рівня. З цією метою запроваджено інформаційне забезпечення виховної роботи викладача, проведене анкетування щодо вибору форм і методів методичної роботи з формування їх готовності до виховної роботи зі студентською молоддю. Серед запропонованих форм методичної роботи пріоритетними визначені: семінари, індивідуальні консультації, участь у роботі методичного об’єднання

Рис. 1. Модель системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

кураторів студентських груп, професійно-педагогічний тренінг.

На формотворчому етапі актуалізовано знання, вміння і навички викладачів щодо виконання завдань виховання студентської молоді. Проведення професійно-педагогічного тренінгу, робота методичного об’єднання кураторів студентських груп, робота з самовдосконалення сприяли розвиткові у викладачів адекватної самооцінки, самоаналізу рівня їх готовності до виховної роботи.

У ході дослідження доведено необхідність створення та дотримання певних організаційно-педагогічних умов для реалізації системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю.

До організаційних умов віднесено: управління на засадах демократизації та гуманізації, відкритості до сприйняття інноваційних форм виховної роботи; узгодження цілей методичної роботи з цілями професійно орієнтованого виховання; упровадження ефективних форм і методів методичної роботи; реалізація принципу наступності; реалізацію методистом організаційної, мотиваційної, дослідно-пошукової та самоосвітньої функцій методичної роботи.

До педагогічних – єдність змісту методичної роботи, форм і методів виховання та виховного середовища; розробку та реалізацію діагностичних процедур щодо готовності викладачів до виховної роботи; реалізацію функцій куратором студентської групи; реалізацію методистом освітньо-інформаційної та технологічної функцій методичної роботи.

Перевірка результативності системи формування готовності викладачів до виховної роботи проводилась протягом 2005-2007 років в контрольній групі (53 особи) на базі Політехнічного коледжу Луганського національного аграрного університету, Бердянського коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету, Горлівського технікуму харчової промисловості та в експериментальній групі (50 осіб) на базі Коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій, Київського технікуму готельного господарства шляхом порівняння показників рівня їх готовності до початку та після проведення формувального експерименту.

На підставі наявності та ступеня прояву у викладачів мотивів, знань, умінь і навичок відповідно до визначених критеріїв та показників готовності до виховної роботи було визначено чотири рівні готовності: елементарний (низький), репродуктивний (задовільний), продуктивний (достатній), творчий (оптимальний). Оцінювання рівня сформованості готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю здійснювали за бальною системою: “1”, “2” – відповідний показник реалізований на елементарному рівні; “3” – на репродуктивному рівні; “4” – на продуктивному рівні; “5” – на творчому рівні. Середнє арифметичне значення за визначеними критеріями характеризує рівень готовності викладачів до виховної роботи. Викладачі з елементарним рівнем готовності до виховної роботи не можуть чітко визначити мету та основні виховні завдання, до організації виховної роботи підходять формально, базуючись лише на власному досвіді. Для викладачів з репродуктивним рівнем готовності притаманне поверхневе формулювання мети та виховних завдань. Викладачі мало зорієнтовані на творчий пошук у процесі проектування виховної роботи, не можуть чітко передбачити можливі результати обраних видів виховної діяльності. Викладачі з продуктивним рівнем готовності виявляють активний інтерес до виховної роботи, чітко усвідомлюють мету та завдання виховної роботи, методично грамотно їх формулюють, прагнуть до самостійного створення проекту виховної роботи. Викладачі з творчим рівнем готовності характеризуються ініціативністю та творчим підходом до проектування, володіють уміннями прогнозувати можливі результати виховної роботи.

Результати перевірки рівня готовності викладачів показали, що більшість з них як у контрольній (70,9%), так і в експериментальній (65,6%) групах до експерименту працювали в межах репродуктивного та продуктивного рівнів. Вони традиційно організовували виховну роботу (68%), використовуючи набуті знання, сформовані вміння та досвід. Середнє арифметичне значення за критеріями готовності (спрямованість мотивації, сформованість знань, оволодіння вміннями і навичками) в контрольній групі до та після проведення експерименту засвідчує, що кількість викладачів з продуктивним рівнем після експерименту підвищилась на 1,6%, з творчим – залишилась на рівні початкового етапу експерименту. В експериментальній групі кількість викладачів з творчим рівнем готовності підвищилась на 14,1% (табл.1).

Таблиця 1

Результати діагностики рівня готовності викладачів до виховної роботи

зі студентською молоддю

Рівні готовності |

Середнє арифметичне рівня готовності викладачів

до виховної роботи (%)

Експериментальна група | Контрольна група

до експерименту | після експерименту | до експерименту | після експерименту

елементарний | 6,7 | 2,0 | 8,0 | 6,6

репродуктивний | 23,6 | 9,8 | 30,5 | 30,2

продуктивний | 42,0 | 46,8 | 40,4 | 42,0

творчий | 27,6 | 41,7 | 21,0 | 21,1

На збільшення кількості викладачів з творчим рівнем готовності в експериментальній групі суттєво вплинуло підвищення рівня їхньої готовності за показниками змістовного компонента (оволодіння уміннями і навичками). Зокрема, в експериментальній групі після проведення експерименту відсутні викладачі з елементарним рівнем готовності до виховної роботи, з репродуктивним рівнем – їх кількість знизилась на 15,7%, при цьому значно підвищилась кількість з творчим рівнем – на 19,7%, що є підтвердженням ефективності експериментальної роботи. Показники готовності до виховної роботи викладачів контрольної групи залишились майже на тому ж рівні: на 1,3% підвищилась кількість викладачів з продуктивним рівнем (рис.2).

Рис. 2. Діаграма результатів діагностики рівня оволодіння уміннями і навичками (змістовний компонент готовності) викладачами контрольної (РГк) та експериментальної (РГе) груп до (РГк1, РГе1) та після (РГк2, РГе2) проведення експерименту

На підставі перевірки результатів, проведених за допомогою статистичного критерію t-розподілу Стьюдента, зробили висновок, що підвищення рівня готовності викладачів до виховної роботи не є випадковим, а викликано ефективною дослідно-експериментальною роботою в групі, де було запроваджено розроблену систему.

Аналіз та висновки формувального етапу експерименту дали можливість розробити методичні рекомендації для використання розробленої системи на рівні викладача, методичної служби та адміністрації ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, Міністерства освіти і науки України. Враховано, що ефективність системи забезпечуватиме використання: критеріїв вихованості студентів; ієрархічної структури цілей та завдань методичної діяльності з формування готовності викладачів до виховної роботи, що реалізуються через її функції; диференціації форм і методів роботи відповідно до рівня готовності викладачів до виховної роботи, стажу роботи, їх кваліфікаційних категорій; функцій та обов’язків куратора студентської групи.

На основі теоретичного та експериментального дослідження проблеми формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації зроблено такі висновки:

1. Формування готовності викладачів до виховної роботи передбачає передачу, засвоєння, відтворення соціальних еталонів у системі методичної діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації через реалізацію таких функцій: мотиваційну, освітньо-інформаційну, технологічну, пошуково-дослідну, організаційну та самоосвітню. Методична робота розглядається як підсистема підвищення кваліфікації, мета якої – забезпечення зростання рівня професійних знань, умінь, навичок протягом усієї діяльності з урахуванням набутого досвіду та особистісних змін.

Методична робота, зорієнтована на підготовку викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації до виховної роботи зі студентською молоддю, реалізується через функціональну цілісність її складових – мети, завдань, змісту, форм, методів, умов та результату.

На констатувальному етапі експерименту визначено пріоритетні напрями (методологічний, теоретичний, педагогічний, психологічний, загальнокуль-турний; підготовка викладачів з методики виховної роботи; знання технічних засобів навчання) та форми (індивідуальні – консультації, конкурс “Куратор року”; групові – теоретичні та практичні семінари, методичне об’єднання кураторів студентських груп, школа передового педагогічного досвіду, школа молодого викладача, професійно-педагогічний тренінг; масові – педагогічні читання, виставки педагогічних виховних технологій, науково-практичні конференції, семінари, огляди-конкурси з організації різних форм дозвіллєвої діяльності студентів) методичної роботи з формування готовності викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації до виховної роботи зі студентською молоддю.

Поняття “готовність до діяльності” розглядається на особистісному рівні – як стійка, багатоаспектна властивість особистості, що визначає успішність виконання діяльності, та функціональному – як високий рівень досягнень при виконанні того чи іншого виду діяльності. Вивчення готовності викладачів до виховної роботи здійснювали шляхом визначення компонентів даного виду діяльності, дослідження їх у єдності та взаємозв’язку.

2. У ході дослідження визначено готовність викладачів до виховної роботи як цілісне, інтегративне утворення в структурі його професійної діяльності, що спрямовується за змістом на виховання студентської молоді (мотиваційний компонент готовності до виховної роботи), водночас спирається на систему знань, умінь і навичок (змістовний компонент) та розробку перспектив із удосконалення виховної роботи, самовдосконалення особистості та власної діяльності (регулятивний компонент). На основі структурних компонентів визначено критерії готовності викладачів до виховної роботи: спрямованість мотивації; сформованість знань; оволодіння уміннями та навичками; участь викладачів у різних формах методичної роботи.

На підставі наявності та ступеня прояву у викладачів мотивів, знань, умінь і навичок відповідно до критеріїв та показників готовності до виховної роботи зі студентською молоддю визначено чотири рівні готовності: елементарний (низький), репродуктивний (задовільний), продуктивний (достатній), творчий (оптимальний). Викладач з творчим рівнем готовності вирішує виховні завдання на принципово нових засадах, що відрізняються оригінальністю та високою результативністю. Форми та методи виховної роботи викладача становлять цілісну систему роботи, що забезпечує сприятливі умови для активної життєдіяльності студентського колективу, розвитку професійних і творчих можливостей кожного студента. Продуктивному рівню готовності відповідає діяльність викладача з конструюванням власного варіанту вирішення виховної проблеми на основі набутого досвіду виховної роботи, творчого пошуку нових форм, методів, засобів, адекватних виховній меті, але з використанням відомих виховних форм, рекомендацій. Діяльність викладача з репродуктивним рівнем готовності до виховної роботи передбачає внесення коректив у свою роботу, відповідно до виховних завдань на основі аналізу власного досвіду виховної роботи, конкретних умов виховної діяльності, але на рівні окремих елементів. Викладач з елементарним рівнем готовності до виховної роботи володіє основними теоретичними знаннями щодо змісту, форм і методів виховної роботи та працює за зразком.

3. Основою дослідження є розробка, наукове обґрунтування та експериментальна перевірка системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю.

Формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації здійснюється за такими етапами: діагностичний (відбір діагностичних методик, визначення обов'язків куратора студентської групи, визначення спрямованості мотивації викладачів), організаційний (формування виховного професійно орієнтованого середовища, створення інформаційного забезпечення роботи викладача, відбір технологій методичної роботи), формотворчий (підвищення рівня знань, розвиток загальної культури викладача, оволодіння уміннями та навичками), що реалізуються за допомогою виявлених організаційно-педагогічних умов.

Перевірка результативності розробленої системи формування готовності викладачів до виховної роботи показала, що кількість викладачів експериментальної групи з творчим та продуктивним рівнями підвищилась відповідно на 14,1% та 4,8%; з репродуктивним та елементарним рівнями – зменшилась відповідно на 13,8% та 4,7% .

4. На підставі результатів дослідно-експериментальної роботи розроблено методичні рекомендації щодо використання системи формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у методичній діяльності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Встановлено, що формуванню готовності викладачів до виховної роботи сприятиме: використання діагностичних методик, інформаційного забезпечення та обміну досвідом; розвиток студентського самоврядування; проведення заходів, що розвивають професійні якості майбутнього фахівця та формують традиції ВНЗ; систематичне вивчення та визначення рівня їх готовності, врахування результатів під час атестації; розробка системи заходів, що заохочують виховну діяльність викладача; запровадження інформаційно-аналітичної діяльності методичної служби ВНЗ; проведення методичних заходів (семінари, конференції, професійно-педагогічний тренінг, конкурс “Куратор року”).

Дослідження показало, що розробка системи формування готовності викладачів до виховної роботи не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми, а виводить на нові завдання, що потребують подальшого вивчення. Серед них: система методичної роботи в навчально-науково-виробничому комплексі “училище-технікум-університет”; методика рейтингового оцінювання досягнень викладачів у виховній роботі зі студентською молоддю; система формування готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації та у процесі підвищення їх кваліфікації.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мороз Л.В. З досвіду організації конкурсу “Куратор навчальної групи 2000 року” // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Ред. кол.: Б.І. Холод (головний редактор), О.Я. Савченко, О.І. Ляшенко, А.М. Федяєва та ін. – К.: НМЦВО, 2000. – Вип. 27. – С. 120 – 126.

2. Мороз Л.В. Організація роботи методичного об’єднання кураторів студентських груп // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.- метод. центр вищої освіти, 2001. – Вип. 26. – С. 123 – 131.

3. Мороз Л.В. Проблема готовності викладача до виховної роботи у вищих навчальних закладах // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. – Вип. 35. – С. 107 – 114.

4. Скрипник М.І., Мороз Л.В. Аналітична діяльність методиста вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. – Вип. 36. – С. 294-310.

5.