ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ОЛЬХОВИЧ Оксана Володимирівна

УДК 378.1-054.73.373.66(73)(71)

ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
ДО РОБОТИ З БІЖЕНЦЯМИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США І КАНАДИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

ПОЛІЩУК Віра Аркадіївна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

КОЗУБОВСЬКА Ірина Василівна,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

КОВЧИНА Ірина Михайлівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри соціально-правового

захисту населення, м. Київ.

Захист відбудеться 28 березня 2008 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розіслано 27 лютого 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У сучасному світі внаслідок процесів економічної, політичної та культурної глобалізації міграція стає дедалі помітнішим чинником формування кількості та складу населення країн і регіонів. Через різні обставини значна кількість людей змінює країну проживання. У світі налічується близько 21 млн. осіб, стосовно яких діє мандат Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців. Це приблизно кожний 300-й громадянин планети.

Згідно з даними Управління Верховного Комісара ООН України у справах біженців (УВКБ ООН) з 1996 по 2007 рік у нашій країні статус біженця отримали понад 5 тисяч шукачів притулку. Окрім цього, впродовж 2007 року понад дві тисячі осіб подали документи на отримання статусу біженця та очікують рішення органів міграційної служби України. Невирішеною є проблема нелегальних мігрантів: лише впродовж 2007 року було затримано близько 20 тисяч осіб.

Основними завданнями міграційної політики є подолання стихійності міграції, вироблення механізмів впливу на цей процес, забезпечення нормальних умов проживання та працевлаштування біженців, підвищення ефективності використання їхнього потенціалу і зменшення негативного впливу цього явища на них, їхні сім’ї та суспільство.

Важливою умовою успішної реалізації цих завдань є усвідомлення необхідності професійного підходу до вирішення проблем біженців та належної професійної підготовки відповідних фахівців. На сучасному етапі розвитку нашої країни з біженцями працюють фахівці, котрі здебільшого не мають спеціальної професійної підготовки.

Для української системи професійної освіти підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями – проблема нова, вона потребує активних науково-методичних пошуків: розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики й освітньо-професійної програми підготовки відповідного фахівця, програм навчальних дисциплін, програмно-методичного забезпечення.

Вивчення нормативно-правових актів, дослідницьких джерел, досвіду практичної діяльності вітчизняних соціальних служб з біженцями, підготовки соціальних працівників дало змогу виявити низку суперечностей, що стають на заваді вирішення завдань ефективної соціальної роботи з біженцями в Україні, а саме: –

між багатим світовим досвідом соціальної роботи з біженцями та недостатніми теоретичними і практичними надбаннями вирішення досліджуваної проблеми в Україні;

– між назрілими потребами суспільства у професійних фахівцях для роботи з біженцями і реальним станом професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з названою вище категорією клієнтів;

– між необхідністю постійного вдосконалення напрямів, форм і методів соціальної роботи з біженцями та відсутністю післядипломного навчання, спрямованого на підвищення кваліфікації відповідних фахівців.

Соціальні працівники під час роботи з біженцями відчувають труднощі психолого-педагогічного, технологічного, організаційно-комунікативного характеру: невміння встановити контакт з клієнтами, які є представниками інших культур; спроектувати їхні дії; знайти допустиму межу “втручання” у ситуацію й особисте життя клієнта; визначити оптимальні способи допомоги і сприяння; стимулювати біженців до активної позиції у попередженні і вирішенні проблемних ситуацій.

Міграційна тематика та проблематика біженців містить вивчення широкого спектру теоретичних та практичних питань, що є предметом аналізу різних сфер наукового дослідження. Праці зарубіжних дослідників присвячено висвітленню: освітньої парадигми міграції – Т. Бурковська, В. Коновальчук, Т. Поддубна, А. Шацька; правового та історичного аспектів міграції – О. Зайцева, В. Масловський, Ю. Моргун, А. Похлєбаєва; етнологічного й етносоціологічного – Ю. Арутюнян, Ю. Бромлей, Л.Дробіжева, А.Сусоколов; демографічного – Ж. Зайончковська, Н. Тарасова; психології міграцій зокрема проблемі психологічної адаптації переселенців до іншого етнокультурного середовища – Дж.Беррі, С.Бочнер, В.Грищенко, К.Оберг, Г. Солдатова, A.Фернхем тощо. В Україні сучасними науковцями висвітлено: історико-правові аспекти міграції – В.Андрієнко, С.Бритченко, І.Ковалишин, Я.Кондратьєв, О.Копиленко, В.Олефір, О.Піскун, Ю. Римаренко, Г.Суботенко, С. Чехович, О. Шамшур, В. Шепель та соціологічні – О.Малиновська, І.Прибиткова, М.Шульга.

Актуальним питанням теорії і практики соціальної роботи в Україні присвячено роботи В. Беха, І. Звєрєвої, М. Лукашевича, І. Миговича, В. Полтавця; професійної підготовки соціальних працівників і соціальних педагогів І. Козубовської, Г. Лактіонової, Л. Міщик, В. Поліщук та інших. Дослідження зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників представлено у працях Л. Віннікової, Н. Гайдук, В. Козубовського, Н. Микитенко, О. Пічкар, Н. Собчак, В.Тименка та ін.

Історіографія проблеми дослідження свідчить, що в Україні підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями не була предметом окремого наукового дослідження. Це актуалізує необхідність започаткування комплексної цілеспрямованої підготовки у вищих навчальних закладах України соціальних працівників для роботи в органах міграційної служби та неурядових організаціях; забезпечення постійних заходів щодо підвищення кваліфікації працівників, які працюють з цією категорією клієнтів; налагодження постійного моніторингу становища біженців в Україні для вдосконалення практичної роботи з такими споживачами соціальних послуг.

Вирішенню проблеми підготовки відповідних фахівців у нашій країні сприятиме вивчення досвіду інших країн світу. Вивчення досвіду США та Канади зумовлюється, зокрема, тим фактом, що у них здійснюється цілеспрямована системна підготовка фахівців до роботи з біженцями, і це є однією з основних вимог до навчальних планів та програм професійної підготовки, що висувається керівними інституціями в галузі соціальної роботи, а саме: Радою з Освіти у Галузі Соціальної Роботи (Council on Social Work Education, CSWE) США та Канадською Асоціацією Шкіл Соціальної Роботи (Canadian Association of Schools of Social Work, CASSW).

Актуальність проблеми і відсутність наукових досліджень, присвячених вивченню зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями для виявлення прогресивних ідей, що сприяли б підвищенню якісного рівня підготовки фахівців соціальної сфери в Україні, зумовлює вибір теми нашого дослідження: “Підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і є складовою комплексної теми “Теоретико-методологічні засади соціально-педагогічної діяльності і соціально-педагогічної освіти” (PK№0104U002386).

Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 10 від 25.05.2004 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 26.10.2004 р.)

Об’єкт дослідження – професійна підготовка фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах США і Канади.

Предмет дослідження – зміст і технології підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей змісту і технологій підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади, визначенні можливостей реалізації прогресивних ідей передового досвіду підготовки фахівців цих країн у вищих навчальних закладах України.

Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили визначення таких завдань:

– проаналізувати ступінь розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі;

– дослідити теоретичні засади соціальної роботи з біженцями як сфери практичної діяльності;–

проаналізувати зміст і технології професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади;

– на основі порівняльного аналізу окреслити можливості творчого використання прогресивного досвіду професійної підготовки соціальних працівників США і Канади до роботи з біженцями у навчальному процесі вищих навчальних закладів України.

У процесі вирішення поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження, зокрема:

теоретичні: інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого вивчалися українські і зарубіжні джерела із застосуванням синтезу, аналізу, систематизації та узагальнення; метод теоретичного узагальнення, який сприяв формулюванню узагальнених висновків та обґрунтуванню практичних рекомендацій; метод контент-аналізу (аналіз навчальних планів і програм різнорівневої професійної підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах США, Канади та України).

Серед емпіричних методів дослідження основними були спостереження, анкетування, опитування, тестування, бесіди, діалог, інтерв’ю.

Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські положення про взаємозв’язок і взаємозалежність явищ об’єктивної дійсності; концепції формування особистості фахівця; основні методологічні принципи науковості, об’єктивності, системності, соціальної зумовленості, взаємозв’язки теорії і практики; всебічного вивчення явищ і процесів та комплексного використання методів дослідження; дослідження зарубіжних учених стосовно теоретичних засад соціальної роботи (Л. Джонсон, І. Зимня, Б. Муллалі, М. Пейн, М. Ротері, Р. Сібеон, Є. Холостова та ін.), а також праці, в яких висвітлено підготовку соціальних працівників до роботи з біженцями в США та Канаді (А. Айві, Дж. Грейнджер, Г. Грін, М. Лі, С. Льюіс, Ю. Нвочуку, Д. Портнер, Р. Фермен, Дж. Шіерс та ін.); основні положення філософії освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай та ін.); теорії неперервної професійної освіти (В. Луговий, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.); праці українських учених із питань становлення соціальної роботи (В. Бех, М. Лукашевич, І. Мигович, В. Полтавець) та підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери (О. Безпалько, П. Гусак, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Н. Ничкало, В. Поліщук, С. Харченко та ін.).

Джерельна база дослідження: законодавчі акти міжнародного та національного характеру з регулювання міграційних процесів та роботи з біженцями; офіційні документи і матеріали про розвиток професійної соціальної освіти у США та Канаді, зокрема нормативні акти, рекомендації, статистичні дані та аналітичні матеріали; наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних учених з соціальної роботи, психології, міграцієзнавства, права, соціології, розвитку теорії і практики соціальної роботи та професійної підготовки соціальних працівників; навчальні плани та програми навчальних курсів з підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями провідних університетів США: Адельфі (Adelphi University), Вашингтона (Washington University), Коледж Роуд Айленд (Rhode Island College), Мейн (The University of Maine) та інших; і Канади: Мак Гілл (McGill University), Мак Мастер (McMaster University), Реґіна (University of Regina) та інших.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що вперше в педагогічній науці України: –

охарактеризовано теоретико-методологічні засади соціальної роботи з біженцями як сфери практичної діяльності; розкрито суть і основні напрями її здійснення (соціальний, соціально-педагогічний, соціально-правовий, фінансовий, соціально-трудовий, соціально-інформаційний, медико-соціальний);

– узагальнено теорію і практику підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади: розкрито фактори, що впливають на конструювання змісту професійної підготовки (соціальна політика держави; нормативно-законодавча база міжнародного і державного рівнів; міжнародний досвід соціальної роботи з біженцями; цінності й етичні принципи соціальної роботи; вимоги біженців як споживачів соціальних послуг); –

охарактеризовано зміст професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “магістр” та у системі післядипломної освіти; з’ясовано особливості форм (практикумів-семінарів, тренінгів, практичних занять з аналізу ситуацій, різних видів практики і волонтерської роботи в міграційних службах) і методів (фасилітації, роботи над проектами, аудіовізуальних презентацій, збору та узагальнення інформації у щоденниках практики та ін.) професійної підготовки соціальних працівників;

– на основі порівняльного аналізу окреслено можливості творчого використання прогресивного досвіду професійної підготовки соціальних працівників США і Канади до роботи з біженцями у навчальному процесі вищих навчальних закладів України.

Подальшого розвитку набули положення щодо соціальної роботи з біженцями як напряму професійної діяльності соціальних працівників; уявлення про посилення ролі вищих навчальних закладів у підготовці соціальних працівників до роботи з біженцями в сучасних умовах.

Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо можливостей адаптації північноамериканського досвіду підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах України; розробці та впровадженні експериментальної програми спецкурсу “Зміст і організація соціальної роботи з біженцями”, розробленого за вимогами кредитно-трансферної системи. Положення і висновки дослідження можуть використовуватися працівниками ВНЗ у процесі підготовки студентів спеціальностей “Соціальна робота” і “Соціальна педагогіка”, супервізорів практики; працівниками соціальних установ та міграційних служб у роботі з біженцями, волонтерами і студентами під час проведення соціальних практик.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка № 1-4/443 від 21.05.2007 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 5/03 від 25.04.2007 р.), Ужгородського національного університету (довідка № 293-04 від 03.09.2007 р.) і Хмельницького національного університету (довідка № 178/499 від 14.05.2007р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено: методологічною обґрунтованістю його основних теоретичних положень; використанням комплексу взаємопов’язаних методів, що є адекватними предмету, об’єкту, меті й завданням дослідження; системним аналізом теоретичного матеріалу, законодавчих актів та навчально-методичних документів вищих навчальних закладів США, Канади та України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження висвітлювались на міжнародних конференціях: “Крос-кордонні ідентичності, основні підходи до аналізу міграційних досвідів” (м. Будапешт, 2002 р.), “Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика” (м. Самбір, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи” (м. Львів, 2003 р.), “Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (м. Ужгород, 2003 р.), “Міжнародна співпраця у галузі освіти” (м. Ялта, 2003 р.), “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Соціально-правовий захист національних меншин” (м. Ужгород, 2006 р.); всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (м. Тернопіль, 2003 р.), “Формування національних та загальнолюдських цінностей спеціаліста у контексті його професійної підготовки у вищому навчальному закладі” (м. Ужгород, 2004 р.), “Педагогіка: вища освіта України і Болонський процес” (м. Переяслав-Хмельницький, 2005 р.), “Підготовка вчителя в умовах модернізації загальноосвітньої школи” (м. Мукачево, 2005 р.), “Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки” (Ужгород, 2005 р.); на міжвузівській конференції “Соціально-правовий захист молоді” (м. Херсон, 2002 р.); під час стажування: (Російська Федерація, м. Москва, Московська вища школа соціальних і економічних наук, факультет соціальної роботи і соціального менеджменту, 2000-2001 рр.), (Угорщина, м. Будапешт, Центральний Європейський Університет, 2002 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 14 одноосібних публікаціях, з яких 7 наукових статей у фахових виданнях, 5 публікацій у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних конференцій та 2 публікації тез у збірниках конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту – 183 сторінки, загальний обсяг дисертації – 223 сторінки. Список використаних джерел налічує 399 найменувань, з них 167 – іноземними мовами; 13 додатків. Робота містить 16 таблиць та 1 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні і теоретичні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, охарактеризовано джерельну базу, вірогідність отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі – “Теоретичні основи підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями” – проаналізовано стан наукової дослідженості проблеми; здійснено теоретичний аналіз поняттєво-термінологічного апарату предмета дослідження; проаналізовано міжнародні стандарти щодо підготовки соціальних працівників; охарактеризовано особливості професійної підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах США і Канади; розкрито основні фактори, що впливають на процес професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями.

Проаналізовано дослідження американських та канадських учених, що розкривають теоретичні основи соціальної роботи з біженцями (Д. Берніер, Дж. Брінкман, М. Коумлі, К. Лайонс, Дж. Мартін, Дж. Паркер, Л. Роджлер, М. Шерраден та ін.) та особливості професійної підготовки соціальних працівників до роботи із означеною категорією споживачів соціальних послуг (Д. Айфіл, І. Вайсман, Д. Ван Соест, Б. Гарсіа, Ф. Флюкігер, Дж. Фокс, Ф. Шварц та ін.).

На основі аналізу понять, які становлять зміст предмета дослідження, з’ясовано, що феномен біженства є складовою міжнародних міграційних процесів і характеризується перетином громадянами кордонів країни виходу. За причинами, що спричиняють досліджуване явище, біженство належить до вимушених міграцій, тобто таких, коли рішення щодо зміни місця проживання приймається під впливом обставин, які мають пряму чи потенційну загрозу для життя, здоров’я чи майна громадян та їх сімей: природні катаклізми, екологічні лиха, соціально-політичні фактори тощо. Біженцями вважають осіб, які перебувають за межами країни свого походження; зазнають обґрунтованих побоювань переслідування на основі расової і релігійної приналежності, громадянства, належності до певної соціальної групи, дотримання певних політичних переконань; не мають можливості чи бажання користуватись захистом країни виходу чи повертатися до неї.

У цьому розділі здійснено аналіз нормативно-правових документів та наукового доробку з досліджуваної проблеми. Унаслідок наукового аналізу з’ясовано, що система соціальної допомоги біженцям у США і Канаді зумовлена ліберальною соціальною політикою цих країн та основоположними міжнародно-правовими нормами і правилами, які інкорпоровані в їх національне законодавство і має такі основні напрями: соціальний (надання тимчасового притулку, забезпечення харчуванням, одягом); соціально-педагогічний (розробка і реалізація комплексних реабілітаційних програм зі створення умов щодо вивчення мови, культури, навчання, оволодіння професією, психолого-педагогічного консультування); соціально-правовий (сприяння законному в’їзду на територію країни, правове просвітництво і консультування); фінансовий (матеріальна допомога, грошові позики на перевезення членів родини); соціально-трудовий (допомога у професійному самовизначенні, оволодінні професією, перекваліфікації, працевлаштуванні); соціально-інформаційний (надання інформації щодо освітньої сфери та сфери охорони здоров’я); медико-соціальний (медична допомога).

З’ясовано основні напрями діяльності міжнародних організацій (Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), Міжнародної Організації з Міграції (МОМ), ЮНЕСКО, Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Європейської Ради з питань біженців та вигнанців та інших), які виконують функцію посередників між біженцями та урядами країн, що їх приймають: 1) допомога державним структурам і неурядовим організаціям, які працюють у сфері міграції; 2) надання безпосередньої допомоги біженцям та особам, які шукають притулку; 3) навчання представників влади, соціальних працівників, працівників неурядових організацій, що сприяє поширенню прогресивного досвіду, впровадженню інноваційних технологій роботи з біженцями, апробованих у світовій практиці.

З’ясовано, що соціальна робота з біженцями в США і Канаді здійснюється на основі партнерської співпраці державних і неурядових громадських організацій і спрямована на забезпечення їх інтеграції у соціальну структуру країни.

На основі аналізу рекомендацій Міжнародної Федерації Соціальних Працівників, Міжнародної Асоціації Шкіл Соціальної Роботи, Ради з Освіти у Галузі Соціальної Роботи, Національної Асоціації Соціальних Працівників США, Канадської Асоціації Соціальних Працівників виокремлено основні концептуальні засади освітньої парадигми підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями: визнання цінностей соціальної роботи; взаємне визнання культурних та етнічних особливостей учасників процесу; вирішення соціальних проблем конкретного індивіда чи групи з гуманістичних, толерантних позицій; адекватність освітньо-кваліфікаційного рівня соціального працівника вимогам суспільної практики; орієнтація на неперервну професійну освіту, формування професійної компетентності; підготовка асистентів соціальних працівників із середовища біженців (партнерська модель практичної діяльності); етно-сензитивний характер соціальних послуг. Окрім цього, виявлено, що специфіка підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у США і Канаді зумовлена соціальною політикою держави; законодавчо-нормативною базою; досвідом роботи з біженцями; нормативно-правовими документами міжнародних організацій; вимогами споживачів цих послуг; цінностями й етичними принципами соціальної роботи.

У другому розділі – “Зміст і технології професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у США і Канаді” – визначено основні вимоги до підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями; розкрито зміст і технології різнорівневої професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави стверджувати, що у США і Канаді процес підготовки соціальних працівників до роботи з різними категоріями клієнтів (також і до роботи з біженцями) має різнорівневий характер, базується на концепції навчання впродовж усього життя і принципах системності, наступності, послідовності у реалізації змісту і технологій; характеризується міждисциплінарним підходом і партнерськими взаєминами з соціальними установами. З’ясовано, що обом країнам притаманні спільні базові засади професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями, що зумовлено специфікою соціальної роботи, вимогами до професійної компетентності фахівця та професійними особистісними якостями фахівця (позитивна самооцінка, оптимізм, самоконтроль, здатність до емпатії, інтерес та відсутність упереджень щодо інших культур, толерантність, позитивне сприймання інших людей, відсутність етнічних та расових упереджень тощо).

Аналіз змісту соціальної освіти у США і Канаді дав змогу з’ясувати, що підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями здійснюється у процесі вивчення інваріантного і варіативного компонентів. Інваріантний компонент, що реалізується у процесі вивчення загальноосвітніх та базових професійних дисциплін, сприяє оволодінню знаннями стосовно поведінки людини у соціальному середовищі, теорії і практики соціальної роботи, соціальної політики і служб соціального забезпечення, цінностей та етики соціальної роботи. Варіативний – спрямований на спеціалізовану підготовку та задоволення індивідуальних навчальних потреб та інтересів майбутніх фахівців унаслідок вивчення дисциплін за вибором.

На основі аналізу законодавчих нормативних освітніх документів, наукового доробку з проблеми і практики професійної підготовки соціальних працівників у США і Канаді виявлено й схарактеризовано такі особливості:

– в обох країнах підготовка соціальних працівників має різнорівневий характер, у ній передбачено отримати кваліфікаційні ступені бакалавра, магістра і доктора соціальної роботи;–

у закладах освіти обох країн пропонують як обов’язкові, так і елективні курси, які сприяють теоретичній і практичній підготовці, оволодінню технологіями роботи з різними категоріями біженців тощо. Серед них: “Теорія і практика роботи з біженцями”, “Розуміння культури етнічних груп та іммігрантів”, “Етносензитивна практика соціальної роботи”, “Соціальна робота з мультикультурними спільнотами”, “Соціальна робота з іммігрантами та біженцями”, “Мультикультуральні та багатогенераційні підходи до зцілення людини у стані втрати та горя”, “Практика “наснаження” біженців” (стимулювання активності; наділення клієнтів повноваженнями і владою господарів свого життя; формування вмінь відстоювати свої права, оволодіння технологіями самостійного визначення і вирішення проблем), “Методи поліетнічної практики: практика “наснаження” біженців: спільнот, які пересуваються”, “Методи поліетнічної практики: етнографічне інтерв’ю у практиці “наснаження””, “Практика у галузі мультикультурного психічного здоров’я” ; –

у програмі підготовки бакалаврів соціальної роботи (в контексті їх підготовки до роботи з біженцями) передбачено вивчення: історичних подій і процесів, що спричиняють масове переміщення людей; соціальної політики; діяльності соціальних служб з реалізації різних програм допомоги біженцям; проблем адаптації та інтеграції біженців;

– у процесі професійної підготовки магістрів значну увагу приділено науково-практичним аспектам їх підготовки до діяльності на мезо- і макрорівнях; роботі з різними категоріями біженців та іммігрантів; оволодінню технологіями соціального “втручання” в життя і ситуацію клієнта; менеджменту соціальної роботи з біженцями;

– у програмі післядипломної освіти визначено поглиблене вивчення різних аспектів соціальної роботи з біженцями: від аналізу факторів, що спричиняють явище міграції, до особливостей процесу інтеграції та надання ефективної допомоги конкретній людині; оволодіння спеціалізованими знаннями й уміннями для роботи з особливими категоріями біженців.

Здійснено аналіз системи практичної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з біженцями. На рівні бакалаврату студенти проходять такі види практик: генералістична (ознайомлювальна, для вивчення основних засад соціальної роботи на мікро-, мезо- та макрорівнях); практична діяльність у соціальній агенції під наглядом супервізора; самостійна практична діяльність в обраній соціальній службі з метою розвитку вмінь і навичок та подальшого формування фахової компетенції. Окрім цього, охарактеризовано методику проведення практикумів-семінарів (інтеграції практичного навчання під час практики з вивченням теоретичних курсів, тем, актуальних проблем із залученням провідних науковців і фахівців для їх обговорення). Практична підготовка магістрів здійснюється в міграційних службах, урядових та неурядових установах, що працюють з біженцями, і спрямована на оволодіння технологіями соціальної роботи з досліджуваною категорією клієнтів на основних рівнях практичної діяльності: мікро-/мезопрактика (індивідууми, сім’ї, групи); макропрактика (організації, спільноти, соціальна політика). Акредитовані програми на ступінь бакалавра соціальної роботи США передбачають не менше 400 годин практичної підготовки під наглядом супервізора; дворічні магістерські програми – мінімум 900 годин. У Канаді відповідно на практичну підготовку студентів бакалаврату відводиться 700 годин; однорічної магістратури – 450 годин; дворічної – 900 годин.

Практичному спрямуванню підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з біженцями сприяють: практично зорієнтовані технології процесу навчання (рольові ігри, брейн-стормінг, робота в групі, робота в команді, оволодіння методами “практики наснаження”, етносензитивної та культуральносензитивної практик); волонтерська робота з біженцями; залучення майбутніх фахівців до розробки і реалізації проектів і програм соціальної допомоги біженцям.

З’ясовано роль і місце тренінгових програм; виявлено, що за змістом та цільовою спрямованістю вони поділяються на такі, що спрямовані на професійну підготовку майбутніх соціальних працівників; підготовку парапрофесіоналів, помічників і асистентів із числа біженців; підвищення кваліфікації персоналу урядових та неурядових організацій, що працюють з біженцями; вдосконалення професійної кваліфікації соціальних працівників та підготовку волонтерів для роботи з біженцями.

У третьому розділі – “Перспективи реалізації прогресивних ідей зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах України” – проаналізовано вітчизняний досвід соціальної роботи з біженцями і підготовки відповідних фахівців; окреслено можливості науково-практичного використання досвіду підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями США і Канади у ВНЗ України.

На основі вивчення сучасного стану міграційних процесів в Україні з’ясовано, що їх регулювання здійснюють: Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), Державний комітет України у справах національностей та релігій, Міністерство внутрішніх справ (Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб), територіальні центри міграційної служби, , , , Благодійний фонд “РОКАДА” та інші. З’ясовано, що основними напрямами роботи з біженцями в Україні є: юридична допомога, сприяння у поселенні, працевлаштуванні, отриманні освіти, наданні медичної допомоги і соціальних послуг тощо. Наша країна враховує міжнародний досвід роботи з біженцями, проте очевидним є факт відсутності спеціально підготовлених фахівців до роботи з цією категорією клієнтів. Це зумовлює необхідність впровадження у ВНЗ та системі післядипломної освіти спеціальних програм професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями.

Для адаптації ідей прогресивного досвіду підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у США і Канаді до вітчизняних реалій розроблено модель цього процесу в системі неперервної освіти України, охарактеризовано компоненти такої моделі: мотиваційний, цільовий, змістовий, технологічний і діагностичний.

Обґрунтовано, що з погляду реалізації основних механізмів професійного становлення майбутнього соціального працівника до роботи з біженцями, найбільш важливим є етап різнорівневої професійної підготовки. На цьому етапі визначальним є формування у студентів позитивної мотивації до роботи з біженцями; усвідомленого сприйняття цінностей, етичних принципів і стандартів; загальних і спеціальних знань і вмінь. На основі проведеного дослідження пропонуємо такі шляхи творчого використання кращих здобутків досвіду США і Канади щодо професійної підготовки майбутніх фахівців до роботи з біженцями: 1) упровадження окремих аспектів проблематики біженців у програми дисциплін підготовки соціальних працівників у ВНЗ України; 2) введення елективних курсів, які сприяють підготовці соціальних працівників до роботи з біженцями на мікро-, мезо- та макрорівнях; 3) проведення тренінгів, що допомагають розвивати навички міжкультурної комунікації та оволодіти альтернативними підходами у практичній діяльності з представниками різних культур; 4) поєднання теоретичного і практичного компонентів професійної підготовки; 5) формування вмінь і навичок здійснення соціальної роботи з біженцями на різних рівнях: мікро-/мезопрактика – індивідууми, сім’ї, групи; макропрактика – організації, спільноти, соціальна політика; 6) залучення студентів до розробки і реалізації індивідуальних і групових пошуково-дослідних проектів і програм, курсових, дипломних робіт, змістово та організаційно пов’язаних з проблематикою біженців; 7) залучення студентів до волонтерської роботи з біженцями.

На основі узагальнення вивчених матеріалів розроблено та апробовано елективний спецкурс “Зміст і організація соціальної роботи з біженцями” відповідно до вимог кредитно-трансферної системи навчання та Європейського стандарту кваліфікацій для студентів спеціальності “Соціальна робота”. У спецкурсі висвітлено основні аспекти проблеми біженства, напрями, форми і методи роботи з означеною категорією клієнтів, він характеризується інтегративним відображенням сучасних підходів до вивчення міграції як історико-демографічного, соціокультурного та психолого-педагогічного феномену.

Дослідження підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у вищих навчальних закладах США і Канади дали підстави зробити такі висновки:

1. Виокремлено й охарактеризовано понятійний апарат предмета дослідження: а) групу понять, що розкривають суть міграційної політики і є змістовою основою роботи соціального працівника з біженцями, – міграція, міграційна політика, міграційний потік, вимушена міграція, біженець, емігрант, іммігрант; б) групу понять, що розкривають теорію і технології підготовки соціальних працівників до роботи з означеною категорією клієнтів: соціальна робота, професійна підготовка, підготовка соціального працівника до роботи з біженцями.

З’ясовано, що предметом вивчення науковців є історичні, правові, політичні, соціологічні, психологічні аспекти міграції. У зарубіжних джерелах значну увагу приділено аналізу психологічних аспектів міграції, зокрема проблемі психологічної адаптації переселенців до іншого етнокультурного середовища. У галузі соціальної і крос-культурної психології, етнографії, культурної антропології значна увага приділяється питанням надання психологічної і психотерапевтичної допомоги біженцям. Підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями стала предметом дослідження американських та канадських учених (Дж. Грейнджер, Д. Портнер, М. Лі, Г. Грін, Ю. Нвочуку, А. Айві, Р. Фермен, С. Льюіс, Дж. Шіерс та ін.).

2. Виявлено, що США і Канаді притаманні подібні моделі надання допомоги біженцям, зумовлені ліберальною соціальною політикою держав та основоположними міжнародно-правовими нормами і правилами, що інкорпоровані в їх національне законодавство. Система надання допомоги біженцям має такі основні напрями: соціальний, соціально-педагогічний, соціально-правовий, фінансовий, соціально-трудовий, соціально-інформаційний та медико-соціальний. Охарактеризовано основні фактори, що впливають на конструювання змісту професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями: соціальну політику, нормативно-правове регулювання, діяльність міжнародних організацій, зарубіжний досвід соціальної роботи з біженцями, вимоги і потреби споживачів освітніх послуг.

3. Виокремлено основні концептуальні засади освітньої парадигми підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями: визнання цінностей соціальної роботи; взаємне визнання культурних та етнічних особливостей учасників процесу; вирішення соціальних проблем конкретного індивіда чи групи з гуманістичних, толерантних позицій; адекватність освітньо-кваліфікаційного рівня соціального працівника вимогам суспільної практики; орієнтація на неперервну професійну освіту, формування професійної компетентності; підготовка асистентів соціальних працівників із середовища біженців (партнерська модель практичної діяльності); етносензитивний характер соціальних послуг.

4. З’ясовано, що в обох країнах підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями має різнорівневий характер, базується на концепції навчання впродовж усього життя, характеризується міждисциплінарним підходом і партнерськими взаєминами з соціальними установами. Підготовка соціальних працівників до роботи з біженцями здійснюється в процесі вивчення інваріантного і варіативного компонентів. Інваріантний компонент сприяє оволодінню знаннями стосовно поведінки людини у соціальному середовищі, теорії і практики соціальної роботи, соціальної політики і служб соціального забезпечення, цінностей та етики соціальної роботи; варіативний – спеціалізованій підготовці внаслідок вивчення численних дисциплін за вибором.

Виявлено й схарактеризовано особливості професійної підготовки соціальних працівників у США і Канаді; в обох країнах підготовка соціальних працівників має різнорівневий характер, у ній передбачено отримати кваліфікаційні ступені бакалавра, магістра і доктора соціальної роботи; у закладах освіти обох країн пропонують як обов’язкові, так і елективні курси, які сприяють теоретичній і практичній підготовці, оволодінню технологіями роботи з різними категоріями біженців.

З’ясовано, що значну роль у формуванні професійної готовності майбутніх соціальних працівників до роботи з біженцями мають різні види практик, що їх проходять студенти у міграційних службах, урядових та неурядових установах, котрі працюють з біженцями й оволодівають технологіями роботи з означеною категорією клієнтів на мікро- (робота з індивідами, сім’ями, малими групами), мезо- (робота із спільнотами) і макро- (соціальна політика і соціальне планування) рівнях. Охарактеризовано методику проведення практикумів-семінарів (інтеграції практичного навчання під час практики з вивченням теоретичних курсів), поліетнічної практики, практики у сфері мультикультурного психічного здоров’я, антидискримінаційної практики тощо. Програми магістратури надають значні можливості для оволодіння науково-практичним досвідом у галузі роботи з біженцями, зокрема проходження практики в обраній сфері соціальної роботи.

Охарактеризовано численні тренінгові програми, які розроблено для персоналу соціальних служб, що працюють з біженцями, для студентів-майбутніх соціальних працівників, волонтерів і самих іммігрантів.

5. Виявлено, що у програмах післядипломної освіти (їх метою є оволодіння слухачами додатковими вузькоспеціалізованими знаннями та практичними вміннями) є дисципліни (країнознавство, історія, соціологія, соціальні і політичні науки), які допомагають глибше зрозуміти та проаналізувати різноаспектність проблем біженців та їх міждисциплінарний характер. У програмах передбачено отримати сертифікати та дипломи професійної підготовки із присвоєнням кваліфікації, що засвідчує компетентність у питаннях біженців та міграції (на основі оволодіння знаннями з певних теоретичних дисциплін, проходження польової практики та написання дослідницької праці).

У процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах США і Канади, окрім традиційних методів навчання, широко використовують інноваційні: “фасилітатор у групі”, робота над проектом, робота в команді, презентації, аудіовізуальні методи (аудіо-візуальні презентації, перегляд відеофільмів з подальшим обговоренням студентами), збір та узагальнення інформації у щоденниках практики, виконання письмових робіт, що присвячені аналізу діяльності соціальних служб, опис та аналіз “випадків”, аналіз проведених інтерв’ю тощо.

6. Окреслено можливі шляхи використання прогресивних ідей досвіду США і Канади в організації процесу професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у ВНЗ України. Обґрунтовано модель цього процесу, виокремлено й охарактеризовано основні його компоненти (мотиваційний, цільовий, змістовий, технологічний і діагностичний). Розкрито основні етапи підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з біженцями (мотиваційний, когнітивний, процесуально-результативний та завершальний).

Результати апробації елективного спецкурсу “Зміст і організація соціальної роботи з біженцями”, розробленого нами відповідно до вимог кредитно-трансферної системи навчання – ECTS (European Credit Transfer System) свідчать, що його тематична спрямованість та структура сприяють підвищенню ефективності процесу професійної підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями.

Здійснене нами дослідження надало можливість окреслити та сформулювати рекомендації щодо врахування зарубіжного досвіду в професійній підготовці соціальних працівників до роботи з біженцями в Україні: а) внести питання роботи з біженцями у програми професійно спрямованих навчальних дисциплін для студентів спеціальностей “Соціальна робота”, “Соціальне забезпечення” і “Соціальна педагогіка”; б) запропонувати для цих спеціальностей елективний курс “Зміст і організація соціальної роботи з біженцями”; в) забезпечити практичну підготовку студентів-майбутніх соціальних працівників до роботи з різними категоріями клієнтів, у тому числі і з біженцями, через систему різноманітних видів практик та формування спеціальних умінь для роботи на різних рівнях (мікро-/мезопрактика – індивідууми, сім’ї, групи; макропрактика – організації, спільноти, соціальна політика); г) створити можливості для перекладу і публікацій іноземних перекладних видань з питань теорії і практики соціальної роботи з біженцями; д) сприяти здійсненню моніторингу сфери соціальної роботи з біженцями і потреб у відповідних фахівцях.

До подальших напрямів досліджень вважаємо за доцільне віднести: впровадження інноваційних підходів до реалізації просвітницьких програм соціального спрямування для волонтерів і парапрофесіоналів з числа біженців; організаційно-методичні засади здійснення моніторингу потреб та результативності соціальної роботи з біженцями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ

ПУБЛІКАЦІЯХ:

I. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Ольхович О.В. Межкультурное воспитание как элемент образования в области социальной работы // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. Вип. 6, ч. 1. – С. 312-317.

2. Ольхович О.В. Соціальна робота з дітьми біженців // Науковий вісник Ужгородського національного ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2004. – Вип. 7. – С. 269-271.

3. Ольхович О.В. Розробка елективного курсу “Зміст і організація соціальної роботи з біженцями” для спеціальності “Соціальна робота” у контексті кредитно-модульної системи // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2005. – С. 179-187.

4. Ольхович О.В. Реалізація міжнародних стандартів соціальної роботи з біженцями на теренах України // Науковий вісник Ужгородського національного ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2005. – Вип. 8. – С. 114-116.

5. Ольхович О.В. Основні напрями діяльності міжнародних гуманітарних організацій щодо вирішення проблем біженців // Науковий вісник Ужгородського національного ун-ту. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – 2005. – Вип. 9. – С. 62-64.

6. Ольхович О.В. Форми і методи підготовки соціальних працівників до роботи з біженцями у Канаді і США // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного ун-ту ім. В. Гнатюка.