МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОЛЕЙНЮК РОМАН ЄВСТАХОВИЧ

УДК 336.71 : 339.732

ПРІОРИТЕТНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
В ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
(на прикладі Польщі)

Спеціальність: 08.00.02 – світове господарство
і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин і маркетингу Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Шаров Олександр Миколайович,

Тернопільський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, професор кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Луцишин Зоряна Орестівна,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри світового господарства

і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук, доцент

Кірєєв Олександр Іванович,

Київський національний торгово-економічний

Університет Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри банківської справи

Захист дисертації відбудеться „ 06 ” червня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська 11, корпус 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11

Автореферат розісланий „ 05” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н. , доцент О.П. Дудкіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перспективи участі України у євроінтеграційних процесах зумовлюють потребу визначення напрямів та обґрунтування принципів адаптації умов діяльності усіх секторів національної економіки до вимог економічної глобалізації та регіоналізації. З огляду на це особлива увага в процесі вдосконалення інституційного забезпечення євроінтеграційних процесів повинна приділятися фінансово-кредитній системі, зокрема її банківському сектору.

Важливими напрямами розвитку банківської сфери в більшості розвинутих країн є уніфікація діяльності зі збереженням національних традицій, поєднання державного нагляду та регулювання ринку банківських послуг з поетапною лібералізацією та дерегуляцією, поширення та вдосконалення інформаційних технологій, загострення конкуренції, а також зростання ризиковості, що, за недосконалості системи управління ризиками, призводить до кризових явищ у банківському секторі. Важливими чинниками, які визначають глибину змін у банківській діяльності, є регіональні інтеграційні процеси, що знаходяться з глобальними економічними процесами у стохастичному зв’язку.

Проблеми розвитку банківських систем в умовах фінансової глобалізації та євроінтеграції є предметом наукових досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних учених. Теоретичні засади та емпіричні дослідження особливостей формування нової світової фінансової архітектури, характерних проявів та наслідків фінансової глобалізації для національних економік, її впливу на функціонування банківських інституцій країн з різним типом економічних систем знайшли відображення у працях вітчизняних науковців, зокрема А.Гальчинського, М.Єршова, З. Луцишин, К. Рибінського, А. Філіпенка, О. Шарова та закордонних дослідників: П.Жозет, Дж. Маршала, Дж. Стігліца. Методологічні та інституційні аспекти проблеми поглиблення інтеграційних процесів у європейському банківському просторі вивчалися О.Буториною, Ж.Дерміном, Т.Золотухіною, Д.Марку, П.Моліне, Г.Рєзніком, Д.Смисловим. Вагомий внесок у дослідження можливостей раціоналізації функціонування центральних та комерційних банків в умовах ринкової трансформації та фінансової глобалізації і регіоналізації здійснили К.Бенейан, О.Дзюблюк, Х.Дейвис, О.Кірєєв, В.Козюк, В. Мак-Кінлі, Дж. Мендзел, А.Мороз, М.Савлук, С.Соколенко, І.Співак, О.Шнирков, В.Яворскі та інші.

Проте, передумови та наслідки інтеграційних процесів у банківському секторі для країн-нових членів ЄС та країн-претендентів, зокрема України; проблеми забезпечення стабільності, фінансової стійкості та надійності банківських систем для країн-учасниць інтеграційних процесів залишаються ще недостатньо дослідженими, що й обумовлює актуальність розробки концептуальних підходів до оптимізації функціонування національних банківських інституцій в інтегрованому європейському ринковому просторі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу Тернопільського національного економічного університету у межах науково-дослідної теми „Проблеми міжнародної економіки та перспективи входження України в Європейську економічну систему” (номер державної реєстрації 013U003580). Особисто автором підготовлено матеріали до розділу 3 (п.3.1 і п.3.3), де опрацьовано проблемні етапи, проаналізовано допущені помилки реалізації державної політики у банківській сфері і зроблено висновки на основі вивчення досвіду входження банківської системи Польщі в ЄС, запропоновано Національному банку України і органам влади можливі шляхи розв’язання проблем реформування банківської системи і адаптації її до стандартів Європейського Союзу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико – методологічне обґрунтування пріоритетності банківської системи в процесі євроінтеграції та розробка науково-практичних рекомендацій щодо адаптації національних банківських систем країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ), у тому числі й України, до вимог ЄС. Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені такі завдання :

- узагальнити теоретичні підходи до визначення суті й основних тенденцій фінансової глобалізації з метою обґрунтування її впливу на розвиток банківського бізнесу;

- визначити особливості розвитку національних банківських систем на різних етапах європейської інтеграції для узагальнення зарубіжного досвіду, в тому числі і в історичному аспекті;

- довести пріоритетність адаптації банківської системи країни до європейських вимог у процесі євроінтеграції;

- охарактеризувати економічні передумови та основні етапи адаптації банківської системи Польщі, як нового члена ЄС, до європейських стандартів;

- оцінити вплив європейської інтеграції польської банківської системи на розвиток економіки Польщі;

- запропонувати підходи до реформування банківських систем країн - претендентів, в тому числі України, з метою оптимізації їх функціонування в умовах фінансової глобалізації в інтегрованому ринковому просторі ЄС;

- визначити стратегічні напрями розвитку вітчизняного банківського сектору з врахуванням перспективи вступу до ЄС.

Об’єктом дослідження є євроінтеграційний процес і місце та роль в ньому банківських систем країн з перехідною економікою.

Предметом дослідження є трансформаційні процеси, що відбуваються у банківських системах країн Центральної і Східної Європи, зокрема Польщі і України, під впливом інтеграції у ринковий простір ЄС.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є положення сучасної неокласичної економічної теорії, зокрема теорії фінансів, грошей та грошового обігу, теорії економічної інтеграції, а її методичною базою стали загальнонаукові методи пізнання (діалектичний – при дослідженні проявів та наслідків фінансової глобалізації та її зв’язку з процесами регіоналізації в банківському секторі; дедукції та індукції – при формуванні категоріального апарату та уточненні суті інтегрованого банківського простору і адаптації банківських секторів національних економік до загальноєвропейських стандартів; аналізу та синтезу – для оцінки трансформаційних процесів у банківській системі Польщі та виокремленні елементів досвіду, що мають певне значення для реформування банківського сектору вітчизняної економіки; аналогії та екстраполяції – при виробленні рекомендацій щодо адаптації банківських систем країн з перехідною економікою до стандартів ЄС з використанням зарубіжного досвіду (передусім польського); статистичного аналізу – при конкретизації тенденцій фінансової глобалізації та визначенні наслідків інтеграції польської банківської системи в ЄС.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених (монографії, посібники, підручники та інші наукові публікації), офіційні звіти та аналітичні публікації Національного банку України, вітчизняних та зарубіжних фінансово-банківських інституцій, офіційні дані Державного комітету статистики України, зарубіжні статистичні збірники, нормативно-правові акти України посередництвом банківського омбудсмена з метою захисту клієнтів від необ’єктивного ставлення до них банківських установ, підвищення рівня організації розгляду суперечок між банками і клієнтами та захисту банків від несправедливих претензій клієнтів, що випливає з традицій громадянського суспільства країн ЄС;, Польщі та ЄС, Інтернет-джерела.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у поглибленні окремих теоретичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо адаптації національних банківських систем країн ЦСЄ та України до вимог ЄС. Найбільш вагомі результати дослідження полягають у такому :

вперше:

· обґрунтовано, що валютна інтеграція не призводить до втрати економічної незалежності країни, тобто до повної конвергенції економічних систем, отже, можна інтегруватися без єдиної валюти, або можна вводити єдину валюту не лише на останньому етапі;

· доведено, що інтеграція банківського сектору країни у світовий (європейський) банківський простір повинна передувати процесу інтеграції в інших секторах економіки, в тому числі валютному, а не бути її наслідком, оскільки це дає можливість залучення в економіку країни вагомих клієнтів іноземних банків;

· визначено, що в сучасній економіці, не зважаючи на поширення у світі процесів концентрації фінансових установ, малі та середні банки залишаються іманентним елементом функціональної економіки; доведено, що оптимальною моделлю для України є збереження системи фінансово-кредитних установ різного розміру, подальший розвиток малих банків, зокрема їх об’єднання в консорціуми та холдинги без втрати назви і самостійності фінансової діяльності, а також спеціалізація на наданні конкретних послуг для певної групи клієнтів;

удосконалено:

· підходи щодо організаційного забезпечення діяльності банків, зокрема запропоновано розв’язання фінансових суперечок у банківській сфері за посередництвом банківського омбудсмена з метою захисту клієнтів від необ’єктивного ставлення до них банківських установ, підвищення рівня організації розгляду суперечок між банками і клієнтами та захисту банків від несправедливих претензій клієнтів, що випливає з традицій громадянського суспільства країн ЄС;

· механізми підвищення ефективності функціонування в Україні кооперативних банків на основі вивчення польського досвіду, а саме: запровадження взаємного кредитування, особливо за активних постприватизаційних процесів; обслуговування специфічних потреб невеликих громад; об’єднання в конгломерати типу консорціумів на регіональному рівні; активізації кооперативних банків як результат розвитку кооперативного руху в країні; гнучкості спектру продуктів пропонованих кооперативними банками; співпраці з місцевими органами влади з метою підвищення ефективності кредитування донорських проектів та попередження відтоку коштів у інші регіони країни чи за її межі;

набули подальшого розвитку:

· інституційні аспекти банківської системи в контексті чого, запропоновано впровадження у банківське законодавство України положень про франчайзинг банківських послуг, що створить базу для розвитку банківської мережі без значних інвестиційних вкладень і, відповідно, забезпечить спрямування банками коштів на здійснення активних операцій та сприятиме інтенсифікації отримання банківських послуг підприємцями;

· підходи щодо організаційного забезпечення діяльності банків, зокрема запропоновано створення в Україні бюро економічної інформації, які на відміну від кредитних бюро покликані забезпечити обмін об’єктивною інформацією про фінансовий стан економічних суб’єктів, в тому числі клієнтів банків, та про можливості реалізації бізнес-планів між учасниками ринку банківських послуг, що повинні діяти на основі принципів законності, транспарентності та добровільності;

· організаційні засади формування єдиних загальнодержавних наглядових структур для всіх фінансово – кредитних інституцій у вигляді Державної комісії фінансового нагляду.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані при розробці та удосконаленні механізмів трансформації банківського сектору України з метою його адаптації до вимог євроінтеграції. Розроблені рекомендації та заходи щодо впровадження змін до банківської системи України з метою її адаптації до вимог ЄС були використані Національним банком України (довідка № 28-315/77-313 від 12.01.2008р.) і Комітетом з питань фінансової і банківської діяльності Верховної Ради України (довідка № 06-10/10-365 від 26.10.2007 р.)

Наукові результати, отримані у дисертації, використовуються в навчальному процесі кафедри фінансів Львівської державної фінансової академії при викладанні дисциплін „Банківський менеджмент” і „Фінансовий менеджмент в комерційних банках” (довідка № 248 від 22.10.2007 р.) і при викладанні дисципліни „Банківська справа” в техніко-економічному коледжі при Національному університеті „Львівська політехніка” (довідка № 233 від 22.10.2007 р).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 9-ти міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній конференції „Вступ країн з перехідною економікою в СОТ: політичні, економічні та правові аспекти” (м. Львів, 2003 р.), міжнародній конференції „Polski rynek bankowy po integracji UE” (Польща, м. Жешув, 2003 р.), ІІІ міжнародній науково-практичні конференції „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (м. Львів, 2004 р.), Х міжнародній науковій конференції „Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: міжнародні ринки послуг і Україна (м. Форос, 2005 р.), міжнародному інвестиційному форумі (м. Тернопіль, 2006 р.), міжнародній конференції „Роль центральних банків у формуванні економічної і фінансової свідомості громадян” (Польща, м. Варшава, 2006 р.), 10-ому засіданні українсько-німецької банківської комісії в НБУ (м. Київ, 2006р.), міжнародній конференції „Досвід трансформації банківської системи Польщі” (Польща, м. Казімєж Дольни, 2007 р.), міжнародній конференції „Еволюція і перспективи розвитку банківських систем Польщі і України” (м. Львів, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,6 д.а., у тому числі 6 статей у фахових виданнях обсягом 2,4 д.а., з них 3 одноосібно, і 3 публікації одноосібно у інших виданнях та збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Особистий внесок дисертанта становить 1,8 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків на 11 сторінках і списку використаних джерел із 238 найменувань на 18 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких 181 сторінка основного тексту, що містить 12 таблиць на 9 сторінках та 5 рисунків на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовані мета, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації „Теоретичні засади розвитку національних банківських систем в інтегрованому ринковому просторі ЄС” проведено дослідження категоріального апарату та тенденцій інтернаціоналізації економіки, інтеграції і глобалізації у світовому фінансовому просторі, розглянуто теоретичні засади економічної інтеграції, зокрема деталізовано особливості глобалізаційних та інтеграційних процесів у банківських системах.

За рівнем глобалізації фінансова сфера випереджає всі сектори економіки, а її суть проявляється як через вільне „переливання” капіталів, що здійснюється на глобальному фінансовому ринку з його інфраструктурою та інструментами, так і через реалізацію фінансових стратегій його суб’єктів із дотриманням норм системи наднаціонального регулювання на основі глобальної системи інформаційного забезпечення та фінансових інновацій.

Процеси фінансової глобалізації та регіоналізації створюють передумови для перетворення національних банківських систем у пріоритетні галузі міжнародних інтеграційних процесів. Тому для входження країни в інтегрований ринковий простір необхідно спочатку провести ринкову трансформацію фінансово-банківської системи та адаптувати її до світових (регіональних) стандартів. У контексті дослідження сучасної банківської діяльності глобалізація є чинником процесу зниження витрат на фінансове посередництво, основними рисами якого є консолідація в банківському секторі, а також об’єднання і поглинання банків як всередині країни, так і в міжнародному масштабі.

Геополітичні зміни у 80–90-х роках ХХ століття, пов’язані передусім з ліквідацією соціалістичної економічної системи, прискорили процес інтеграції світової економіки, не оминувши і національні банківські сектори, які, виконуючи роль „кровообігу” національних економік, змушені об’єднатися в єдиний простір з метою забезпечення потреб нового загальносвітового господарського організму.

Особливості побудови організаційної структури банківської системи мають відповідний вплив на функціонування господарського механізму країни та його структуру і водночас детерміновані національним та міжнародним політичним та економічним середовищем. В умовах функціонування ринкової економіки грошово-кредитна система є елементом останньої і тип її організації повинен бути лише дворівневий, як такий що відповідає проведенню ринкових перетворень і здатний забезпечити повноцінне комплексне обслуговування господарського обороту ( рис. 1).

Рис.1. Умови функціонування банківської системи на ринкових засадах

За результатами аналізу встановлено, що рух міжнародного банківського капіталу в сучасних умовах пов’язаний із процесами транскордонних злиттів і поглинань, що зумовлює концентрацію банківського капіталу в різних країнах ЦСЄ двома шляхами. Перший із них характеризується створенням кредитних банків через злиття місцевих комерційних банків, наприклад, у Словаччині. Проте таке об’єднання не призводить до поліпшення їхнього економічного становища з огляду на рівень капіталізації та велику питому вагу малих банків у банківській системі країни. Другий шлях характеризується проникненням іноземного капіталу у банківські сектори економік країн Центральної та Східної Європи, тобто транскордонним злиттям та поглинанням (досвід Чехії, Польщі, Угорщини). Характерною особливістю останньої тенденції є агресивний вихід декількох іноземних банків однієї і тієї ж національної приналежності на ринок різних країн із перехідною економікою.

Обґрунтовано, що результатом фінансової інтеграції в Європі, що перебуває в діалектичному зв’язку з еволюцією ЄС, є створення єдиного європейського банківського простору, який забезпечує банківським установам свободу локалізації діяльності, надання послуг широкого спектра та вільний трансфер капіталу з країни в країну.

Визначено, що основними чинниками й етапами формування єдиного європейського банківського простору є :

1) створення органу координації стандартів у банківській сфері –Базельського комітету із банківського нагляду, діяльність якого виходить далеко за межі Європи, а його напрацювання мають глобальний характер; підписання базельських угод (Базель І і Базель ІІ);

2) укладення Маастрихтської угоди, що стала правовою основою європейського валютно-економічного союзу, визначила терміни та критерії номінальної конвергенції і передбачила створення організаційних структур (наднаціональних інститутів), необхідних для функціонування союзу – європейського валютного інституту, економічно-фінансового комітету і системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;

3) впровадження єдиної валюти євро, що прискорило інтеграцію ринків країн ЄС, однак в повній мірі не забезпечило пріоритетності інтегрування національних економік країн ЦСЄ саме у валютній сфері.

Доведено, що адаптація банківських секторів нових членів ЄС і країн-претендентів до європейських стандартів повинна передувати входженню в „зону євро” з метою попередження втрати дієвості регуляторних механізмів.

У другому розділі „Роль банківської системи в процесі інтеграції Польщі в Європейський Економічний Союз” розглянуто процес інтеграції нових членів ЄС в європейський банківський простір на прикладі Польщі – країни, яка завдяки особливим стартовим умовам та раціональному і стрімкому проведенню реформ набагато швидше ніж Україна, пройшла шлях ринкової трансформації, в тому числі банківського сектору та знаходиться на значно вищому етапі інтеграції банківської системи у загальноєвропейську.

Становлення ринкового банківського сектору в Польщі розпочалося ще до розпаду соціалістичної системи і характеризувалося реформуванням правового поля, інтенсивними приватизаційними процесами, відкриттям ринку банківських послуг перед іноземним капіталом, змінами у грошово-кредитній політиці.

Трансформація банківської системи Польщі на шляху європейської інтеграції відбувалася під впливом еволюції у світовій банківській системі, системних і організаційних зрушень у країнах ЄС, а також інтенсивного розвитку польської економіки в цілому.

Пристосування польської банківської системи до вимог інтеграції з ЄС було складним завданням і могло вирішуватися лише поетапно. Це випливає передусім з того, що грошові сектори країн Європейського Союзу не мають стабільної структури, яка може слугувати певними взірцями, до якої слід здійснювати трансформаційне адаптування польської фінансово-кредитної системи.

Визначено, що основними перешкодами на шляху інтеграції банківської системи Польщі у єдиний європейський банківський простір стали: відсутність довготермінової стратегії розвитку польської банківської системи; низька капіталізація польських банків і, відповідно, низький рівень рентабельності; проблеми повільної адаптації польського законодавства до правових норм ЄС.

У процесі інтеграції польського банківського сектора у європейський банківський простір умовно виділено три етапи: підготовчий період перед вступом до ЄС; членство в ЄС; підготовка до вступу у валютний союз.

Перший етап інтеграції передбачав досягнення центральним банком стабільності монетарної і фінансової системи, поінформованості суспільства про діяльність Національного банку Польщі (НБП) та Європейського центрального банку, покращення банківського менеджменту, в тому числі впровадження нових форм звітності та обліку згідно стандартів ЄС, а також трансформації системи банківського нагляду.

Другий етап характеризується виконанням директив ЄС, в яких уніфіковано законодавство кожної країни-члена, зокрема впорядкуванням та адаптацією до вимог ЄС фінансової і монетарної статистики.

Третій етап охоплює розвиток банківської системи Польщі відповідно до вимог валютно-економічного союзу і характеризується проведенням всіх операцій у сфері спільної грошово-кредитної політики зони євро за допомогою платіжної системи TARGET. Функціонування останньої базується на використанні вже існуючих платіжних систем, децентралізації операцій, тобто збереження незалежності країн у проведенні операційних процедур, та ринковому підході щодо регулювання валютних операцій.

Адаптація польських банківських норм до стандартів ЄС мала водночас формальний і реальний характер. Формальний підхід означав необхідність перебудови польського банківського законодавства до вимог Європейського Союзу. Реальний підхід полягав у створенні всіх організаційних, технічних і фінансових умов, які сприяли імплементації нових нормативно-правових актів та забезпечували їх дотримання у майбутньому, тобто, у формуванні спеціальної інституційної інфраструктури.

Європейські вимоги до центральних банків складаються з чотирьох основних позицій: підпорядкування всієї діяльності банку меті забезпечення дотримання стабільності цін; гарантування незалежності центрального банку у сфері формування і реалізації грошової політики; заборона безпосереднього фінансування бюджетного дефіциту і кредитування державних урядових організацій; впровадження правила колегіальності у прийнятті важливих рішень щодо змін у банківській системі. Ці умови є беззаперечними, але їх реалізація у різних країнах ЄС відбувається нерівномірно і спланована на багато років. Тому і в Польщі вимоги ЄС трактувались як певна модель на майбутнє, а не як завдання, які повинні бути виконані негайно.

Актуалізуються завдання НБП щодо швидкого входу країни в зону євро, що передбачає виконання критеріїв євроконвергенції щодо рівня інфляції, довготермінових процентних ставок, стабільності валютного курсу, бюджетного дефіциту і державного боргу. Грошово-кредитна політика випливає з перших трьох критеріїв.

Визначено, що в процесі євроінтеграції банківський сектор Польщі повинен був подолати низку перешкод системного, фінансово-економічного, правового, психологічного характеру. До системних перешкод віднесено: відсутність довготермінової стратегії розвитку польської банківської системи, що пояснюється відсутністю в країні інституційного центру стратегічного розвитку; розподіл повноважень щодо керівництва банками між Комісією банківського нагляду і Міністерством фінансів, адже в умовах частих змін у політичному курсі та державному управлінні така система подвійного підпорядкування може гальмувати структурні зміни в банківському секторі, особливо процеси консолідації і приватизації.

Основними перешкодами розвитку банківського сектору, які мали фінансово-кредитний характер, були низькі капіталізація і рентабельність польських банків. Малий статутний капітал та недосконалий менеджмент призвели до банкрутства і ліквідації багатьох банків, передусім кооперативних.

Серед юридичних проблем, що виникали в процесі адаптації польського законодавства до нормативно-правових стандартів ЄС у банківській сфері, систематизовано :

1) невідповідність розвитку банківського законодавства в соціалістичній Польщі вимогам ринкової економіки та європейським стандартам;

2) необхідність значного розширення правового поля з метою активізації діяльності банків і збільшення спектру банківських послуг;

3) потребу створення нових організаційних структур і проведення значних реформ у банківському секторі;

4) впровадження європейських стандартів із збереженням специфіки польського законодавства, його національних і соціальних традицій.

Значними перешкодами, як засвідчив аналіз польського досвіду, були психологічні бар’єри, що проявилися у нестачі розуміння і волі в проведенні необхідних змін як з боку керівників, так і працівників банків.

Досліджено, що для кращої координації роботи з адаптації до стандартів ЄС у Національному банку Польщі було створено низку комісій і комітетів, які спільно з департаментами і відділами НБП працювали над конкретними проблемами банківського законодавства.

Після вступу Польщі в ЄС ситуація в банківському секторі суттєво поліпшилася, що певною мірою проявилося у зростанні прибутків від діяльності банків, які у 2004 р. сягнули 5,6 млрд. злотих, що на 90% більше порівняно з аналогічним періодом попереднього року (табл.1).

Таблиця 1

Основні показники польської банківської системи за 2003–2007 рр.

( в млн.євро)

Показники | Роки

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 6 міс.2007

Курс євро (в польських злотих) | 4,7170 | 4,0790 | 3,8598 | 3,8312 | 3,7658

Активи | 110718,8 | 131904,3 | 152086,0 | 177771,3 | 192647,0

Депозити не фінансових суб’єктів | 61267,1 | 74255,3 | 85272,4 | 98031,3 | 101327,0

Власний капітал | 86266,5 | 10514,9 | 11837,0 | 13343,0 | 14,757,0

Фінансовий результат (нетто) | 532,6 | 1787,8 | 2384,5 | 2779,2 | 1871,0

Складено за: [ Звіти Польського національного банку ].

Визначено, що роль банківської системи в процесі євроінтеграції полягає в тому, що польські банки зуміли ще до вступу Польщі в ЄС впровадити орієнтовану на продаж корпоративну культуру, суттєво оновити підходи в банківському менеджменті та маркетингу, створити низку нових продуктів, реформувати процедури, автоматизувати операції. Разом з тим, характерними недоліками східноєвропейських банків, і польських у тому числі, стали: незначна частка банківського сектора у фінансуванні економіки, натомість вагома роль в обслуговуванні державного боргу, низька якість активів, слабка диверсифікація джерел фінансування, неурізноманітнена структура доходів і значні кошти утримання.

Проведений аналіз дозволив зробити висновок про те, що перехід польської економіки від централізованої системи управління до ринкової, супроводжувався низкою тенденцій у трансформації банківського сектора, а саме органічним розвитком, комерціалізацією і приватизацією державних банків, їх технологічною реструктуризацією. Банки розвивалися швидшими ніж у інших галузях економіки темпами. Польський досвід свідчить про необхідність забезпечення пріоритетності банківської системи у процесі євроінтеграції.

В третьому розділі дисертації „Оптимальна модель функціонування банківських систем країн з перехідною економікою в умовах інтеграційних процесів в Європі” висвітлено наслідки євроінтеграції банківської системи Польщі та її вплив на розвиток національної економіки та охарактеризовано напрями реформування банківських систем в країнах з перехідною економікою з метою адаптації їх структури до вимог ЄС. Вивчення польського досвіду дозволило визначити напрями адаптації української банківської системи до європейських стандартів і вимог фінансової глобалізації та запропонувати оптимальну конфігурацію банківської системи України.

Результати аналізу функціонування польського банківського сектора

упродовж трьох років перебування в Європейському Союзі підтверджують задовільне виконання Національним банком Польщі його головного завдання – утримання стабільного рівня цін.

Оскільки одним з чинників зростання ВВП Польщі після вступу в ЄС є зростання зарубіжних інвестицій, надходження капіталу з-за кордону у фінансово-банківський сектор оцінюється в цілому як позитивне явище. На кінець 2006 р. в польському банківському секторі були присутні інвестори з 19-ти країн, які володіли контрольним пакетом акцій у 40 польських комерційних банках. Їх частка в активах банківського сектора становила 69,7%, що вдвічі перевищує аналогічний показник в Україні.

Таблиця 2

Активи польської банківської системи у ВВП (млн.євро)

Показники | Роки

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 6м.2007

ВВП | 178529 | 226074 | 250711 | 276075 | 287128

Активи банків в % до ВВП | 58,1 | 58,3 | 59,7 | 64,4 | 66,00

Активи банків з іноземним капіталом в % до активів всієї банківської системи | 67,9 | 67,5 | 69,95 | 69,7 | 70,5

Складено за: [Звіти Польського національного банку, ].

Пошук шляхів інтеграції українського банківського сектора в загальноєвропейський передбачає врахування досвіду реформування банківських систем й інших нових членів ЄС.

За результатами проведеного аналізу визначено, що банківські системи країн ЦСЄ в основному придатні до обслуговування внутрішньогосподарського економічного обороту і через невеликий розмір власних капіталів та залучених коштів їм важко брати участь у реалізації спільних проектів. В сучасних умовах завдання збільшення капіталізації банків у цих країнах (в тому числі й в Україні) актуалізується у зв’язку з істотними структурними диспропорціями в соціально-економічних системах. Великий тіньовий сектор економіки зумовлює існування значного грошового обігу поза банківською системою. Ситуація погіршується тим, що рівень довіри населення до банківської системи залишається низьким. Особливістю діяльності комерційних банків у перехідних економіках є те, що в цих країнах банки здійснюють недостатньо ефективну кредитну політику внаслідок невисокої ефективності політики із залучення коштів. Оскільки частка депозитів у ВВП є дуже низькою порівняно з розвиненими країнами, більшість банків повинна фінансувати свою діяльність шляхом збільшення власного капіталу. Основним способом підвищення рівня капіталізації для малих банків є їх реорганізація, а саме їх об’єднання й укрупнення. Доведено, що із зменшенням кількості комерційних банків зростає їх кредитна активність.

Вивчення стандартів ЄС та досвіду країн ЦСЄ дозволило зробити висновок про необхідність реформування інституту банківського регулювання і нагляду. Ці функції не повинні належати центральному банку, тому що надання дозволів на будь-який вид діяльності і встановлення правил є функцією державних органів виконавчої влади. Це підтверджується й аналізом практики країн-учасниць зони євро, де банківський нагляд залишається в компетенції держав, а не переданий Європейському центральному банку. З огляду на це, як із правової, так і з економічної точки зору, існує необхідність створення в Україні спеціального державного органу, функції якого полягатимуть у нагляді за діяльністю банків, платіжною системою та здійсненням валютного контролю.

Прикладом впровадження європейських стандартів у банківській, страховій і фінансовій діяльності у Польщі, а саме принципу прозорості, є створення кредитних бюро і бюро економічної інформації, а також інституту банківського арбітра. У Польщі діє два види установ, які накопичують інформацію про боржників і позичальників. Перша з них, утворена комерційними банками на добровільних засадах на основі Закону про банки, має назву Акціонерне товариство „Бюро кредитної інформації”. Друга – це бюро економічної інформації, створені за різними видами економічної діяльності. Подібні структури існують і в інших державах світу, в тому числі – в більшості країн Європейського Союзу. Вивчення польського досвіду підтвердило доцільність формування нормативно-правового забезпечення функціонування бюро економічної інформації, покликаного надавати об’єктивну інформацію про фінансовий стан суб’єктів економіки, як негативного, так і позитивного характеру. Це полегшить співпрацю між учасниками ринкових відносин і надасть змогу банкам отримувати більш об’єктивні дані про клієнтів та про їхню спроможність реалізовувати бізнес-проекти.

Враховуючи демократичні традиції ЄС, зокрема роль недержавних організацій у регулюванні ринкових процесів, та досвід Польщі, для вирішення суперечливих питань в банківській сфері обґрунтовано доцільність впровадження в Україні інституції банківського арбітра – омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги. У Польщі ця інституція створена шляхом добровільного підписання умови між комерційними банками за посередництвом Банківського Польського Союзу з метою моніторингу порушень, які виникають при обслуговуванні клієнтів банками, і попередження дискримінації. В Україні суперечки між клієнтами і банками вирішуються судами та Апеляційною комісією Національного Банку (розгляд звернення фінансово-банківських установ щодо застосування Національним Банком України заходів впливу на порушників банківського законодавства), а також Комітетом банківської етики (сприяння формуванню конкурентного середовища, запобігання некоректним діям банків і порушенню професійної етики на банківському та валютному ринках). Функції вказаних установ не є аналогічними до завдань банківського омбудсмена в Польщі та інших країнах ЄС.

Проведений аналіз, засвідчив динамічні зміни у діяльності українських банків за останні роки. Зокрема, попри активне входження на ринок України іноземних банків, створюються нові вітчизняні банківські установи, покращуються фінансові показники, не спостерігається банкрутств в конкурентній боротьбі (у більшості випадків причинами банкрутства є ризикове кредитування за надзвичайно малого капіталу). Однак ситуація у банківському секторі ще не відповідає потребам української економіки, що знаходиться на стадії зростання: внутрішні джерела коштів нестабільні, короткострокові, дорогі, надто малі за обсягами. Сукупні активи всієї української банківської системи, згідно даних Національного банку України, станом на липень 2007 р. досягли 70 млрд. євро, у той час як активи польських банків перевищують 190 млрд. євро, з яких 107 млрд. євро належать іноземним банківським установам. (рис. 2 і рис.3) Вказане підтверджує позитивну роль іноземного капіталу у банківській системі, оскільки саме він допомагає здешевити кредити, розширити спектр банківських послуг, створити нові робочі місця і впровадити нові технології в банківський менеджмент.

Рис. 2. Порівняльна характеристика величини активів банківських систем Польщі і України (в перерахунку на млн. євро по середньорічному курсу)

Складено за: [ Звіти Польського національного банку і НБУ ].

Рис. 3. Порівняльна характеристика величини прибутків банківських систем Польщі і України. (в перерахунку на млн. євро по середньорічному курсу)

Складено за: [ Звіти Польського національного банку і НБУ ].

Заслуговує на увагу досвід Польщі щодо функціонування кооперативних банків. Активізація кооперативного руху в країні є основою стимулювання створення і розвитку кооперативних банків. В умовах глобальних економічних процесів кооперативним банкам слід створювати умови для їх об’єднання, як це відбулося в Польщі, діяльність їх на ринку депозитів та кредитів підпорядковувати гнучкості з точки зору спектру продуктів, тісніше співпрацювати з місцевими органами влади.

Враховуючи досвід Польщі, для адаптації вітчизняної банківської системи до вимог європейського банківського простору, доцільно: привести національне законодавство у відповідність до європейських стандартів, забезпечивши, з одного боку, захист прав кредиторів, а з іншого – знизивши ризик банківських операцій; розробити механізм управління ризиками як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремого банку; стимулювати підвищення капіталізації вітчизняних банків з метою забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з іноземними банками; створити законодавчу та економічну основу раціоналізації доступу на вітчизняний ринок іноземного банківського капіталу; удосконалити функціонування Національного банку України з реалізації грошово-кредитної політики на основі врахування вимог євроконвергенції.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання визначення засад оптимізації і пріоритетності функціонування національних банківських систем країн з перехідною економікою в інтегрованому ринковому просторі ЄС та розробки науково обґрунтованих механізмів її забезпечення в Україні. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновки, які характеризуються науковою новизною та мають теоретико-методологічне на науково-практичне значення.

1. Загальна тенденція фінансової глобалізації полягає у тому, що її процеси розвиваються одночасно як у міждержавних (взаємна інтеграція національних фінансових ринків, лібералізація і уніфікація підходів до регулювання функціонування національних фінансових та банківських систем), так і в транснаціональних формах (укрупнення фінансово-банківських інституцій, вибір банками стратегії розвитку, орієнтованих на глобальний фінансовий ринок). Реалізація цілей регулювання світового фінансового ринку передбачає подальшу розробку підходів щодо універсалізації та зближення функцій, операцій банків, інвестиційних фондів, фінансових та страхових компаній, уніфікації стандартів на фінансових ринках.

2. Інтеграція польської банківської системи до європейського банківського простору супроводжувалася низкою проблем та перешкод організаційного (системного), економічного та правового характеру. Так, головними труднощами були відсутність відпрацьованої довготермінової стратегії розвитку польської банківської системи, а також розподіл повноважень щодо регулювання діяльності банків між Комісією банківського нагляду та Міністерством фінансів. Економічні проблеми породжені, передусім, низькою капіталізацією та рентабельністю банків.

3. Процес інтеграції польської банківської системи у європейську передбачає три умовні етапи: І етап (підготовчий період до вступу в ЄС) – забезпечення Національним банком Польщі монетарної та фінансової стабільності, підтримання ринкової дисципліни з огляду на поінформованість суспільства щодо діяльності НБП та ЦБ Євросоюзу, покращення банківського менеджменту; ІІ етап (членство в ЄС) – виконання директив ЄС, в яких уніфіковано законодавство кожної країни–члена ЄС; ІІІ етап (вступ до валютного союзу) – втілюється у проведенні всіх операцій в сфері спільної грошової політики євро за допомогою використання платіжної системи TARGET.

4. Результати дослідження показали, що інтеграція банківського сектору Польщі у загальноєвропейський мала як позитивні, так і негативні наслідки, які слід враховувати іншим країнам-претендентам на вступ в ЄС, в тому числі Україні. До позитивних віднесено такі: підвищення темпів росту економіки в цілому і банківського сектору зокрема, стримання інфляції, сприяння впровадженню новітніх технологій та створенню інформаційних систем. Серед негативних наслідків виділено ріст цін на товари та послуги на внутрішньому ринку; ріст банківських процентів та комісійних винагород за банківські послуги, зменшення частки кредитної підтримки розвитку національних підприємств малого та середнього бізнесу, трансформацію прибутків іноземними банками до материнських структур.

5. Для адаптації та інтеграції вітчизняної банківської системи у європейський простір, враховуючи досвід Польщі та інших країн-нових членів ЄС, вважаємо за доцільне :

- привести національне банківське законодавство у відповідність до європейських стандартів, передусім у тій частині, що стосується захисту прав кредиторів і позичальників, реалізації заставного майна, забезпечення належного страхування депозитів;

- створити економічні передумови для зростання капіталізації вітчизняних банків;

- забезпечити ріст прибутків та конкурентоспроможності вітчизняних банків на українському, а в перспективі і на зарубіжних ринках;

- реформувати вітчизняний інститут банківського нагляду, шляхом створення єдиного Державного комітету фінансового нагляду;

- активізувати співпрацю Національного банку з центральними банками країн зони функціонування євро та нових членів ЄС.

6. Вивчення польського досвіду дозволило окреслити напрями подальшого розвитку в Україні малих банків, зокрема об’єднання малих банків у консорціуми й холдинги без втрати назви і самостійності у фінансовій діяльності та їх спеціалізацію на наданні послуг для приватного сектору, особливо малого бізнесу і приватних підприємців.

7. Удосконалення інституційної інфраструктури розвитку банківського сектору в Україні на засадах транспарентності має передбачати створення бюро економічної і кредитної інформації, як бази для обміну інформацією між учасниками ринку банківських послуг, та надання об’єктивної інформації про фінансовий стан економічних суб’єктів. Іншою інституційною ланкою, впровадження якої сприятиме адаптації банківської системи України до стандартів ЄС, може стати банківський омбудсмен. Імплементація цього інституту удосконалить процедуру фінансових суперечок між банками і клієнтами, а