КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Шишко Анжеліна Василівна

УДК 378: 37.01.32: 811

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.04 — теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кіровоград – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Радул Валерій Вікторович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Князян Маріанна Олексіївна,

Одеський національний університет

імені І.І.Мечникова,

професор кафедри французької філології

кандидат педагогічних наук

Черньонков Ярослав Олександрович,

Кіровоградський державний

педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

завідувач кафедри іноземної філології.

Захист відбудеться “10” квітня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Автореферат розісланий “7” березня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Я.Довга

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах адаптації вітчизняної системи вищої освіти до вимог Болонського процесу та сучасних суспільних трансформацій висуваються нові вимоги до викладача вищої школи, насамперед – іноземної мови, в контексті демонстрації ним високого рівня педагогічної і фахової компетентності, готовності до забезпечення європейської якості освіти, переходу до нових форм і методів організації навчального процесу, його демократизації, сприяння мобільності студентів у межах європейського освітнього простору, інформатизації вищої освіти тощо.

Проблема формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови об’єктивно набуває все більшої актуальності завдяки ускладненню і постійному розширенню соціального досвіду, сфери освітніх послуг, створенню інноваційних типів навчальних закладів, авторських педагогічних проектів, технологій, виникненню різних форм презентації і переробки інформації, зростаючому рівню запитів соціуму. Відповідно, майбутній викладач іноземної мови має володіти педагогічною компетентністю як готовністю на якісному рівні організувати результативний процес формування у майбутніх фахівців знань, вмінь і навичок з іноземної мови, достатніх для взаємодії в іншомовному середовищі; формувати в них у навчально-виховному процесі ВНЗ знання про культуру народів світу, виховувати їх на засадах національних та європейських демократичних цінностей; володіти методологією та досвідом аналізу педагогічного процесу у вищій школі, спрямованістю на активну науково-педагогічну діяльність.

Як свідчить аналіз практики магістерської підготовки, існують значні протиріччя між зазначеними вимогами та наявним рівнем спрямованості, науково-методичного забезпечення та результативності процесу формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що вчені приділяють значну увагу розробці вимог до загальної підготовки викладача вищої школи. Ці проблеми знайшли своє розв’язання у працях А.Алексюка, С.Архипової, С.Вітвицької, С.Гончаренка, В.Майбороди, О.Мороза, Н.Нікандрова, І.Рейнгарда, О.Сухомлинської, М.Фіцули та ін. Зміст педагогічної освіти досліджується у працях А.Бойко, С.Вершловського, М.Євтуха, І.Зязюна, В.Лугового, І.Підласого, О.Савченко та ін. Умови формування особистості вчителя і викладача, його професійної та педагогічної культури досліджувалися В.Бондарем, Ф.Гоноболіним, В.Гриньовою, С.Золотухіною, В.Краєвським, Н.Криловою, Н.Кузьміною, В.Сластьоніним, С.Сисоєвою, В.Радулом, Я.Черньонковим та ін.

У педагогічній науці накопичено значний досвід розв’язання проблем професійної підготовки майбутнього вчителя та викладача іноземної мови. Зокрема, цій проблематиці присвячені праці О.Бердичівського, О.Бігіч, Ж.Вітліна, Т.Зубенко, Л.Кадченко, М.Князян, О.Кузнєцової, С.Ніколаєвої, В.Пасинок, Н.Савчак, Н.Скляренко, В.Цетлін, Т.Шкваріної та ін.

Протягом останнього часу активно вивчаються особливості формування різних аспектів професійної компетентності майбутніх вчителів та викладачів різних фахів (праці О.Дубасенюк, А.Маркової, Н.Кузьміної, В.Кричевського, Л.Карпової, М.Михайліченка, Л.Хоружої та ін).

Педагогічна компетентність як сукупність якостей, що визначають ефективність професійної підготовки майбутнього фахівця досліджувалась у працях В.Бездухова, Т.Браже, Є.Бондаревської, Ю.Варданяна, І.Зимньої, Л.Мітіної, В.Моторної та ін.

Разом із тим, проблема формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови в умовах магістратури ще не набула достатнього відображення у психолого-педагогічній літературі, відсутня єдність у підходах до її розробки та методики формування.

Таким чином, існує необхідність узагальнення, уточнення і оновлення сутності, змісту, основних дефініцій категорії „педагогічна компетентність майбутнього викладача іноземної мови”, створення науково обґрунтованої, дієвої технології формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі навчання у магістратурі.

Отже, актуальність даної проблеми, відсутність спеціальних наукових досліджень, об’єктивна потреба у розв’язанні означених вище проблем і протиріч зумовили обрання теми дослідження – „Формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами: Дослідження виконувалося у межах науково-дослідної теми кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів” (реєстраційний шифр теми 0104U003704). Тема дисертації затверджена вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 2 від 25 вересня 2006 року) та узгоджена в такому формулюванні у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19. 06. 2007 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні змісту, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов і технології формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки.

Завдання дослідження:

1. Визначити сутність та теоретичні засади формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

2. Обґрунтувати та розкрити змістовні характеристики педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

3. Визначити та теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні умови ефективного формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки.

4. Обґрунтувати критерії, показники та визначити рівні сформованості педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

5. Створити та апробувати технологію формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки.

6. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення процесу формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

Об’єкт дослідження: процес магістерської підготовки майбутнього викладача іноземної мови.

Предмет дослідження: організаційні та педагогічні умови формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

Гіпотеза дослідження. В основу дисертаційного дослідження ми покладаємо припущення, що процес формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови буде ефективним внаслідок реалізації у процесі магістерської підготовки педагогічної технології та сукупності таких організаційно-педагогічних умов:

- оптимізації викладання психолого-педагогічних дисциплін та педагогічної практики в магістратурі на засадах компетентнісного підходу;

- організації навчально-виховного процесу у магістратурі на засадах педагогічної аксіології;

- активізації комунікативної взаємодії майбутніх викладачів засобами іноземної мови у навчальній та громадській діяльності;

- спрямованого використання педагогічної рефлексії як засобу формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів:

а) теоретичних: методи аналізу наукової літератури з педагогіки, психології, філософії, соціології; синтезу, порівняння й узагальнення, побудови теоретичної моделі; класифікація, дедукція, індукція, моделювання з метою одержання об’єктивних висновків та теоретичних узагальнень стосовно сутності і умов формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземних мов;

б) емпіричних: діагностичні методи (анкетування, бесіда, тестування); обсерваційні методи (пряме, побічне, безпосереднє й опосередковане спостереження); прогностичні методи (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик, шкалування, ранжування) з метою одержання даних під час педагогічного експерименту; методи математичної статистики.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося протягом 2002-2008 років у три етапи:

На першому етапі (2002 – 2003 рр.) на основі аналізу наукової літератури було визначено стан теоретичної розробленості проблеми дослідження, сформульовано науковий апарат дисертації, визначено сутність та зміст педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови, обґрунтовано технологію та організаційно-педагогічні умови її формування у процесі магістерської підготовки.

На другому етапі (2003 – 2004 рр.) проведено констатувальний етап експерименту, визначено критерії та рівні сформованості педагогічної компетентності у майбутніх викладачів іноземної мови, проведено діагностику сформованості педагогічної компетентності у майбутніх викладачів, які навчалися в умовах традиційної магістерської підготовки та визначено початковий рівень досліджуваного утворення у магістрів, які брали участь у експериментальній роботі. Розроблено програму організації формувального етапу експерименту, підготовлено методичні рекомендації.

На третьому етапі (2004 – 2008 рр.) реалізовано програму формувального етапу експерименту, узагальнено результати дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

- уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови та технологію формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки;

- уточнено сутність поняття педагогічної компетентності як системної характеристики особистості майбутнього викладача іноземної мови;

- систематизовано й узагальнено положення компетентнісного підходу до магістерської підготовки майбутніх викладачів іноземних мов;

- визначено структуру, функції, критерії та показники педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови;

- набули подальшого розвитку положення щодо організації комунікативної взаємодії та педагогічної рефлексії у підготовці майбутніх викладачів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що:

- практично визначені рівні педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов дозволяють критично оцінити практику магістерської підготовки, обґрунтувати способи її оптимізації;

- запропонована технологія формування педагогічної компетентності дає змогу підвищити ефективність професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів іноземних мов у процесі магістерської підготовки;

- розроблено та апробовано організаційно-методичне забезпечення формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови;

- розроблено спецкурс “Основи педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови” та одноіменний навчальний посібник;

- результати дослідження можуть використовуватися у процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів іноземних мов та у науково-методичній роботі у вищій школі.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій дисертації з використанням основних педагогічних теоретико-методологічних концепцій; положень системного, культурологічного, компетентнісного та критеріально-рівневого підходів; застосуванням методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження, характером дослідно-експериментальної роботи, що охоплювала значну кількість респондентів, базувалась на використанні сукупності різних методів одержання експериментальних даних та методів математичної статистики, забезпечувала експериментальну апробацію та підтвердження теоретичних висновків дисертації.

Апробація та впровадження результатів дослідження проводилися у процесі експериментальної роботи, яка здійснювалася особисто дослідником та за його сприяння викладачами Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 48 від 25.01.2008 р.), Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка (довідка № /01-37/33 від 04.03.2008 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 142/01-11 від 01.02.2008 р) .

Теоретичні положення, висновки і методичні рекомендації висвітлювалися на
V-й Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні педагогічні технології і освітні системи XXI століття” (Кіровоград, 2007), міжвузівській науково-практичній конференції “Особливості впровадження у навчально-виховний процес початкової школи сучасних освітніх технологій” (Кіровоград, 2007), регулярно заслуховувалися на засіданнях та методологічному семінарі кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка у 2004-2007 р.р.

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 7 одноосібних статтях у фахових виданнях, з них 6 – у виданнях, затверджених ВАК України та одноосібному навчальному посібнику.

Структура дисертації. Дослідження складається із вступу, 2-х розділів основної частини, висновків, додатків, списку використаних джерел (263 найменування). Основний зміст дисертації викладено на 185 сторінках. Робота містить 1 схему, 4 рисунки, 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено науковий апарат дисертації, показано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови” визначено сутність, зміст, теоретичні засади та педагогічні умови формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки.

На основі теоретичного аналізу існуючих наукових підходів до організації професійної освіти визначено, що у вітчизняній та зарубіжній педагогіці другої половини XX століття було зроблено системне дослідження основних професійно важливих якостей майбутнього викладача іноземної мови (професійно-педагогічної культури, професіоналізму, педагогічної готовності), розроблено професіограми, обґрунтовано зміст професійно важливих якостей і характеристик, сформованість яких забезпечує здатність викладача до організації педагогічної діяльності у ВНЗ. У цей період було здійснено обґрунтування вимог до підготовки педагогічно компетентного викладача, які передбачали ґрунтовний розвиток знань, умінь і навичок з фахово-педагогічної, науково-дослідної та виховної діяльності у вищому навчальному закладі, а також – формування соціальних, психологічних та комунікативних якостей, що забезпечували готовність до ефективної викладацької діяльності, зумовлювали значний особистісний розвиток.

На основі аналізу праць вітчизняних науковців М.Князян, О.Овчарук, О.Пометун, О.Савченко, О.Сухомлинської, Л.Хоружої та ін., російських дослідників В.Давидова, І.Зимньої, І.Лернера, В.Краєвського, А.Маркової, Л.Мітіної, М.Скаткіна, А.Хуторського та зарубіжних учених Ж.Делора, Х.Мюнклера, Б.Оскарссона, Дж. Равена, Д.Хаймса, Г.Халажа, В.Хутмахєра визначено, що у сучасних умовах компетентнісний підхід розглядається як один з пріоритетних у організації професійної освіти, при цьому не існує єдності у поглядах як щодо сутності базових категорій “компетентність” і “компетенція”, так і щодо змісту педагогічної компетентності.

З’ясовано, що поняття “компетентність” розглядається у науковій літературі як інтегративна особистісна характеристика, що визначає функціональну готовність до певної діяльності, містить сукупність знань, умінь, навичок, особистісних якостей. Визначено, що категорія “компетентність” є ширшою за поняття “знання, уміння, навички”, охоплює не тільки когнітивну і операційно-технологічну, а й аксіологічну, мотиваційну, соціальну та поведінкову сфери особистості фахівця.

Досліджено, що найбільш загальною є класифікація компетентностей на основі рівнів змісту освіти: ключові (набуваються у процесі загальної або професійної освіти); загальнопредметні (набуваються у процесі вивченні певного фаху); спеціальнопредметні (набуваються при вивченні певного предмету протягом навчального року або терміну навчання). Враховуючи, що педагогічна компетентність майбутнього викладача іноземної мови формується у процесі професійної освіти (зокрема – магістерської підготовки як її складової), передбачає вивчення сукупності навчальних дисциплін, здійснення різних видів навчальної, самоосвітньої та дослідницької діяльності, набуття сукупності компетенцій, її віднесено до ключових компетентностей. У дослідженні поняття “компетентність” та “компетенція” розглядаються як: потенційне – актуальне, когнітивне – особистісне, що дозволяє інтерпретувати педагогічну компетенцію та її складові як результат оволодіння майбутнім викладачем педагогічною компетентністю, загальний критерій її сформованості.

Враховуючи положення діяльнісного підходу, інтерпретація категорії “педагогічна компетентність” визначається змістом поняття “компетентність” та характеристиками педагогічної діяльності як певного виду професійної діяльності викладача іноземної мови. Це дозволяє розглядати педагогічну компетентність як важливу складову професійної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

На основі використання науковцями пріоритетних методологічних принципів до аналізу проблеми дослідження здійснено класифікацію та аналіз підходів до інтерпретації педагогічної компетентності: 1) як складової професійно-педагогічної культури (Є.Бондаревська, Т.Браже, Б.Гершунський, І.Ісаєв, В.Лозова, А.Піскунов, О.Попова, Н.Розов та ін.); 2) як характеристики професіоналізму та професійної компетентності майбутнього викладача (Л.Гур’є, В.Зазикін, М.Запрудський, В.Зеленецький, Е.Зеєр, І.Зязюн, А.Маркова, Е.Павлютенков, А.Піскунов, Л.Пітер та ін.); 3) як категорії, що характеризує готовність до професійно-педагогічної діяльності (О.Дубасенюк, І.Колеснікова, А.Міщенко, Л.Мітіна, Р.Стернберг та ін.).

Узагальнення вищеназваних підходів дало нам змогу обґрунтувати власне визначення педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови, інтерпретувати її як інтегроване багаторівневе утворення у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму та професійно-педагогічної культури, складовою професійної компетентності, показником сформованості професійно необхідних умінь, якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань, педагогічних цінностей та практичного досвіду, що зумовлюють необхідний рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності у вищій школі, забезпечують високий рівень професійної самоорганізації та самореалізації у педагогічній діяльності.

Вивчення вимог до професійно-педагогічної діяльності та функцій науково-педагогічного працівника у науковій літературі, теоретичних підходів до інтерпретації та структурування професійно-педагогічної компетентності (Н.Кузьміної, А.Маркової, Л.Мітіної, Л.Хоружої та ін.), специфіки викладання предмету “Іноземна мова” дозволило визначити, що педагогічна компетентність майбутнього викладача іноземної мови має статичну форму, яка характеризує рівень сформованості методологічних, фахових, методичних, педагогічних знань, моральних цінностей, принципів та світоглядних переконань особистості та динамічну, яка виявляється в його вміннях реагувати в різних психолого-педагогічних ситуаціях, ефективно розв’язувати завдання педагогічної діяльності у ВНЗ.

Це дозволило визначити такі основні структурні компоненти у змісті педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови: змістовно-операціональний, ціннісно-мотиваційний, комунікативний, особистісний.

Зміст кожного з визначених компонентів деталізовано через систему компетенцій, що забезпечують здатність до ефективної педагогічної діяльності майбутнього викладача іноземної мови, утворюються сукупністю знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, мотивів, якостей і здібностей та можуть розглядатися як критерії сформованості досліджуваного утворення (таб.1).

Таблиця 1.

Структура педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземних мов

Компоненти | Компетенції (критерії)

Змістовно-операціональний |

- методологічна

- дидактична

- організаційна

- психолого-педагогічна

- інформаційна

- економіко-правова

- екологічна

- валеологічна

Комунікативний | - мовна

- вербально-комунікативна

- вербально-когнітивна

- міжкультурна комунікативна,

- метакомунікативна

Ціннісно-мотиваційний |

- загальнокультурна

- громадянська

- ціннісно-педагогічна

- мотиваційна

Особистісний |

- особистісна (соціокультурні, професійно важливі якості)

- індивідуальна (педагогічні якості та здібності, засоби саморегуляції)

- компетенція рефлексії

Визначено функції педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови: методологічну (полягає у спрямуванні діяльності майбутнього викладача на теоретичне осмислення й наукове дослідження педагогічного процесу у вищій школі, особливостей професійного становлення майбутніх фахівців), гностичну (визначає його готовність аналізувати структуру і зміст навчальної та виховної роботи, активну пізнавальну діяльність, спрямовану на вивчення методик і технологій фахової, навчальної, методичної та виховної роботи у вищій школі, збагачення власної педагогічної компетентності), розвивальну (зумовлює саморозвиток педагогічних та професійно важливих якостей і здібностей), діагностико-прогностичну (спрямовує майбутнього викладача на оволодіння і реалізацію методик моніторингу педагогічного процесу, професійного розвитку студентів, рівня становлення власної педагогічної компетентності), мотиваційну (визначає спрямованість і активність майбутнього викладача у сфері педагогічної діяльності, його самоактуалізацію і самореалізацію), виховну (спрямовує процес самовиховання майбутнього викладача та його діяльність з виховання студентів), комунікативну (зумовлює активність у сферах міжособистісної, іншомовної та педагогічної комунікації), адаптаційну (спрямовує ефективну адаптацію майбутнього викладача у сфері педагогічної діяльності, його ефективну соціалізацію у соціокультурному просторі ВНЗ).

На основі аналізу наукової літератури, нормативних документів та існуючої практики організації навчально-виховного процесу у магістратурі визначено, що процес магістерської підготовки спрямований, насамперед, на формування фахової (іноземні мови) та науково-дослідної компетентності. У напрямку розвитку педагогічної компетентності головна увага нами приділена формуванню знань, умінь і навичок, що складають основу дидактичної й методичної, частково – комунікативної та методологічної компетенцій. Встановлено, що значного вдосконалення потребує процес формування методологічної компетенції, ціннісних орієнтацій та розвитку позитивної мотивації майбутніх викладачів іноземної мови до педагогічної діяльності, окреслення траєкторії особистісного професійно-педагогічного саморозвитку у процесі самоосвітньої діяльності, діяльність з рефлексії педагогічного процесу. Педагогічного спрямування та активізації потребує комунікативна взаємодія майбутніх викладачів у педагогічному та соціокультурному середовищах як важлива складова їхньої соціалізації та педагогічної активності.

Вищезазначене дозволило вважати, що процес магістерської підготовки майбутніх викладачів іноземної мови потребує якісного організаційного й методичного вдосконалення на основі реалізації таких педагогічних умов:

1. Оптимізації викладання психолого-педагогічних дисциплін та педагогічної практики у магістратурі на засадах компетентнісного підходу.

2. Організації навчально-виховного процесу у магістратурі на засадах педагогічної аксіології.

3. Активізації комунікативної взаємодії майбутніх викладачів засобами іноземної мови у навчальній та громадській діяльності.

4. Спрямованого використання педагогічної рефлексії як засобу формування педагогічної компетентності майбутнього викладача.

Обґрунтовано, що реалізація педагогічних умов має відбуватися системно, охоплювати весь навчально-виховний процес у магістратурі, передбачати задіяння сукупності факторів та методів педагогічного впливу, розробку та реалізацію проектної технології формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови.

Визначено, що необхідною умовою формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів є врахування у процесі магістерської підготовки принципів андрагогіки, цілепокладання, педагогічної аксіології, культуровідповідності, єдності ціннісно-змістового і професійного спрямування освіти, педагогізації соціокультурного середовища, інтегративності, діяльнісного підходу, особистісно-орієнтованого підходу, адекватності.

Обґрунтовано, що технологія формування педагогічної компетентності має характеризуватися наступними ознаками: бути спрямованою на формування цього виду компетентності; відповідати основним положенням теорії неперервної професійної освіти (неперервності, поступальності, інтегративності, системності, самоосвіти); передбачати поетапність здійснення; базуватися на органічному взаємозв’язку змісту дидактичної, психолого-педагогічної, методологічної і методичної підготовки майбутнього викладача; передбачати комплексне використання форм і методів, застосування диференційованого, особистісно орієнтованого, проблемного підходів до формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки” на основі теоретичних положень дисертації створено і реалізовано методику визначення рівнів сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови та педагогічну технологію, що стала основою формувального етапу експерименту.

Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 2003-2007 років у три етапи:

1. Констатувальний (2003-2004 рр.), завданнями якого було: практично уточнити критерії педагогічної компетентності майбутніх викладачів, обґрунтувати рівні та розробити методику діагностики її сформованості, визначити рівень сформованості педагогічної компетентності у майбутніх викладачів іноземної мови, які закінчують магістерську підготовку (фоновий показник) та початковий рівень педагогічної компетентності у представників експериментальної групи (далі – ЕГ) і контрольної групи (далі – КГ), виявити можливості її вдосконалення.

2. Формувальний (2004-2007 рр.), метою якого була реалізація у ЕГ педагогічних умов та технології ефективного формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови.

3. Аналітично-узагальнювальний (друга половина 2007 р.), метою якого було: підсумкове узагальнення одержаних експериментальних даних, порівняння динаміки сформованості педагогічної компетентності у ЕГ і КГ, уточнення методичних рекомендацій та формулювання висновків дослідження.

У дослідно-експериментальній роботі було задіяно 420 майбутніх викладачів (із них 110 – на формувальному етапі експерименту ) та 50 викладачів цих вищих навчальних закладів.

На основі опитування експертів була підтверджена можливість використання обґрунтованих нами компетенцій у якості критеріїв діагностики сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови, уточнено показники сформованості досліджуваного утворення.

Врахування результатів наукових праць В.Журавльова, А.Маркової, О.Чернишова, власних спостережень та результатів експертних оцінок дозволило виокремити 4 рівні сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови та відповідні значення шкали числових інтервалів: інтуїтивний (низький) (2,0-3,5), репродуктивний (середній) (3,51-4,0), нормативний (достатній) (4,01-4,5), креативний (високий) (4,51-5,0).

Авторська програма констатувального етапу експерименту передбачала як цілісну діагностику утворення на основі його основних критеріїв (компетенцій), так і вивчення рівнів сформованості окремих компонентів за допомогою різних методів одержання даних (самооцінки, анкетування різного типу, оцінки експертів, роботи з діловою документацією, спостереження, бесіди, тестування розвитку комунікативних якостей і здібностей, ціннісних орієнтацій за методикою М.Рокіча, здібностей і умінь рефлексії), їхню математичну обробку та узагальнення. Крім того, на всіх етапах діагностики застосовувалася відома методика обчислення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена з метою встановлення об’єктивності одержаних даних. При комплексній діагностиці сформованості досліджуваного утворення визначався коефіцієнт оцінки та самооцінки педагогічної компетентності за формулою:

, де a,b,c,d – число відповідей, які характеризують ступінь прояву індикатора; 2,3,4,5 – бали, якими визначено ступінь сформованості за рівнями; N – загальна кількість оцінок.

Проведене діагностичне дослідження дозволило з’ясувати, що близько 3 % майбутніх викладачів закінчують процес магістерської підготовки з інтуїтивним, 37% – з репродуктивним, близько 51 % – з нормативним, близько 9% – з креативним рівнем сформованості педагогічної компетентності.

На початку магістерської підготовки значна кількість майбутніх викладачів володіла репродуктивним (42-45 %) та інтуїтивним (2-3%) рівнем педагогічної компетентності. Визначено, що процес магістерської підготовки потребує вдосконалення способом задіяння педагогічної технології та відповідних організаційно-педагогічних умов у контексті оптимізації формування методологічної, психолого-педагогічної, організаційної, комунікативної, ціннісно-педагогічної, мотиваційної компетенцій та компетенції педагогічної рефлексії як важливих складових педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови.

На формувальному етапі дослідно-експериментальної роботи було реалізовано педагогічну технологію формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови. Педагогічна технологія виконувала функції узгодження мети, завдань, навчально-виховних впливів на магістрів, передбачала їхнє поетапне залучення до певних видів навчальної та самоосвітньої діяльності, комплексну реалізацію організаційно-педагогічних умов формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови, моніторинг динаміки змін цього утворення, досягнення певного заданого результату.

Визначаючи в якості технології формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови проектну технологію, ми передбачали можливість поєднання аудиторної, самостійної, науково-дослідної, соціокультурної діяльності студентів, активізацію їхньої рефлексії педагогічного процесу, власної навчальної діяльності та динаміки професійно-педагогічного розвитку. Проектна діяльність студентів розглядалася як спільна творча навчально-пізнавальна діяльність, що має загальну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату – формування педагогічної компетенції. Неодмінною умовою проектної діяльності вбачалося існування наперед вироблених уявлень про кінцевий результат діяльності, етапи проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних і оптимальних способів діяльності, створення плану, програми і педагогічного супроводу діяльності з реалізації проекту) та умови ефективної реалізації проекту, включаючи його осмислення й рефлексію результатів діяльності.

Реалізація технології формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови відбувалася за такими етапами:

1. Організаційний (розроблено методичні рекомендації щодо ефективного формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов, які ввійшли до змісту навчально-методичного посібника “Основи педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови” та ознайомлено з ним викладачів, які забезпечують навчально-виховний процес у магістратурі, здійснено їхнє цілевизначення щодо реалізації програми експериментальної роботи).

2. Проектувально-прогностичний (здійснено діагностику початкового рівня педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови, ознайомлено з нею викладачів та студентів. У процесі викладання першої лекції курсу “Педагогіка вищої школи” майбутніх викладачів було ознайомлено з основними вимогами до професійно-педагогічної діяльності викладача у вищій школі. Було розроблено програму спецкурсу “Основи педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови”, спрямованого на ознайомлення майбутніх викладачів із сутністю, структурою, змістовними характеристиками, функціями, умовами формування та методикою діагностики педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови. Розроблено тематику й проблематику творчих проектів педагогічного спрямування з психолого-педагогічних, спеціальних та методичних дисциплін).

3. Етап цілепокладання (у процесі викладання спецкурсу та психолого-педагогічних дисциплін здійснено представлення майбутньому викладачеві мети, завдань, вимог щодо формування складових педагогічної компетентності, відповідного спрямування їхньої активності та діяльності, стимулювання постановки особистісних цілей і завдань професійної підготовки у магістратурі у контексті формування педагогічної компетентності).

4. Гносеологічний етап був спрямований на становлення дієвих знань, умінь і навичок майбутніх викладачів щодо змісту і способів формування педагогічної компетентності (оптимізовано зміст викладання навчальних курсів “Педагогіка вищої школи”, “Психологія вищої школи”, “Методологія педагогічних досліджень”, “Вища освіта України та Болонський процес”, методик викладання іноземної мови у вищій школі).

5. Інноваційно-технологічний (головна увага приділялася практичним аспектам формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів у таких напрямках: організація тренінгів, спрямованих на розвиток педагогічної рефлексії; активізація комунікативної взаємодії магістрів у навчальному процесі та соціокультурному середовищі; розв’язання педагогічних задач (ділові ігри, кейс-метод); актуалізація й оптимізація самостійної діяльності майбутніх викладачів та її саморефлексії, виконання творчих проектів та магістерської кваліфікаційної роботи).

6. Конструктивно-креативний (головна увага приділялася організації практичної діяльності майбутніх викладачів з відпрацювання компетенцій та зразків діяльності у процесі магістерської практики, громадській, самоосвітній та науково-дослідній роботі). Результатом самостійної пошукової діяльності на цьому етапі реалізації педагогічної технології був захист індивідуальних творчих проектів та магістерської кваліфікаційної роботи, обговорення та рефлексія їх результатів.

7. Корекційно-оптимізуючий (підведення підсумків проектної діяльності та підсумкова діагностика рівня сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів. Надано індивідуальну допомогу у проектуванні магістрами стратегії свого подальшого професійно-особистісного саморозвитку і самовдосконалення).

В основу підсумкової діагностики була покладена методика, використана на констатувальному етапі дослідження. Результати підсумкової діагностики засвідчили якісне зростання у ЕГ майбутніх викладачів з нормативним та креативним рівнями педагогічної компетентності як у порівнянні з власними доекспериментальними даними, так і з аналогічними показниками КГ і даними фонового дослідження (Рис 1). Позитивна динаміка зростання рівня педагогічної компетентності у ЕГ спостерігалася практично за усіма критеріями і структурними компонентами як у порівнянні з КГ, так і з показниками фонового зрізу. Найбільші показники зростання у ЕГ були відзначені у рівнях сформованості психолого-педагогічної, методологічної, інформаційної, міжкультурної комунікативної, вербально-комунікативної, ціннісно-педагогічної, мотиваційної та рефлексивної компетенції, на розвиток яких і було спрямовано основні зусилля під час формувального етапу експерименту.

Рисунок 1.

Рівні сформованості педагогічної компетентності у майбутніх викладачів у кінці експерименту

Прим.: 1– інтуїтивний рівень, 2 – репродуктивний рівень, 3 – нормативний рівень, 4 – креативний рівень.

Проведений аналіз коефіцієнтну рангової кореляції оцінки питомої ваги основних індикаторів підтвердив високу вірогідність одержаних даних.

Таким чином, експериментальна робота мала позитивний характер, в цілому підтвердила припущення, що реалізація педагогічної технології та організаційно-педагогічних умов, обґрунтованих у дисертації, призведе до інтенсифікації та оптимізації формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови у процесі магістерської підготовки.

У висновках узагальнено результати дослідження:

1. У сучасній педагогіці компетентнісний підхід розглядається як пріоритетний теоретико-методологічний принцип організації професійної освіти, що передбачає формування у майбутнього фахівця системи компетентностей як якостей, що поєднують інтелектуальний, навичковий складники освіти, мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову сфери особистості, зумовлюють орієнтацію змісту освіти на кінцевий результат – формування певних компетенцій як здатностей фахівця виконувати визначені види діяльності, працювати ефективно й відповідально, згідно до чітко сформульованих вимог.

2. Компетентнісний підхід як нова теоретична концепція організації професійно-педагогічної освіти був започаткований у 60 – 70-х роках XX століття, пройшов кілька етапів становлення, ґрунтується на практичному досвіді, визначенні компетентностей у якості основних характеристик підготовленості особистості до здійснення професійної діяльності на належному рівні.

3. Педагогічна компетентність є однією з базових категорій у визначенні стану професійного розвитку майбутнього викладача, характеризує інтегровану особистісну якість, що входить до змісту професійної компетентності. У науково-педагогічній літературі педагогічна компетентність інтерпретується у залежності від встановлення її сутнісних зв’язків з такими поняттями як професійно-педагогічна культура, педагогічний професіоналізм, педагогічна готовність; розглядається як новоутворення у професійній структурі особистості педагога, що уособлює розвиток професійно-педагогічних знань, умінь, навичок, особистісних якостей і здібностей, ціннісно-мотиваційної сфери; змістовно визначається специфікою педагогічної діяльності.

4. Педагогічна компетентність майбутнього викладача іноземної мови є інтегрованим багаторівневим утворенням у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму та професійно-педагогічної культури, складовою професійної компетентності, показником сформованості професійно необхідних умінь, якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань, педагогічних цінностей та практичного досвіду, що зумовлюють необхідний рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності у вищій школі, забезпечують високий рівень професійної самоорганізації та самореалізації у педагогічній діяльності.

5. Визначено компоненти педагогічної компетентності майбутнього викладача: змістовно-операціональний, ціннісно-мотиваційний, комунікативний, особистісний. Зміст структурних компонентів деталізовано через систему компетнцій, які утворюються сукупностями знань, умінь, навичок, якостей і здібностей, забезпечують функціональну готовність майбутнього викладача здійснювати ефективну педагогічну діяльність у вищій школі і можуть розглядатися в якості критеріїв сформованості досліджуваного утворення.

6. Педагогічна компетентність майбутніх викладачів іноземної мови виконує такі функції: методологічну, гностичну, розвиваючу, діагностико-прогностичну, мотиваційну, виховну, комунікативну, адаптаційну.

7. Організаційно-педагогічними умовами ефективного формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови визначено: оптимізацію викладання психолого-педагогічних дисциплін та педагогічної практики у магістратурі на засадах компетентнісного підходу; організацію навчально-виховного процесу у магістратурі на засадах педагогічної аксіології; активізацію комунікативної взаємодії майбутніх викладачів засобами іноземної мови у навчальній та громадській діяльності; спрямоване використання педагогічної рефлексії як засобу формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови. Зазначені умови доцільно комплексно реалізовувати у процесі створення й запровадження проектної педагогічної технології у процесі магістерської підготовки.

8. На основі критеріїв, практично визначених показників обґрунтовано рівні сформованості педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови та відповідні значення числових інтервалів: інтуїтивний (низький) (2,0-3,5), репродуктивний (середній) (3,51-4,0), нормативний (достатній) (4,01-4,5), креативний (високий) (4,51-5,0).

9. Створено авторську методику діагностики сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови, яка передбачала поєднання комплексної оцінки досліджуваного утворення у процесі самооцінок та оцінок експертів на основі визначених критеріїв (компетенцій), так і задіяння методів спостереження, вивчення звітної документації про успішність магістрів, відкрите анкетування, тестування розвитку комунікативних, рефлексивних та ціннісно-мотиваційних якостей і компетнцій, їхню математичну обробку та узагальнення.

10. У ході констатувального дослідження встановлено фонові показники (студенти, які навчалися в умовах традиційним чином організованої магістерської підготовки). Визначено, що приблизно 3 % майбутніх викладачів закінчують процес магістерської підготовки з інтуїтивним, близько 37% – з репродуктивним, близько 51 % – з нормативним, близько 9% – з креативним рівнем сформованості педагогічної компетентності.

11. Початковий рівень сформованості педагогічної компетентності у ЕГ і КГ принципово не відрізнявся (інтуїтивний – близько 2,5% ЕГ і 1% КГ; репродуктивний – близько 42 % ЕГ і 43,5 % КГ; нормативний – близько 44,5% ЕГ і 46,5% КГ; креативний – 10% ЕГ і 11% КГ).

12. Виокремлено сукупність спеціальних принципів організації педагогічної проектної технології формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови у процесі магістерської підготовки: культуровідповідності, єдності ціннісно-змістового і професійного спрямування освіти, педагогізації соціокультурного середовища, інтегративності, діяльнісного підходу, особистісно-орієнтованого підходу, адекватності.

13. Технологія формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови реалізовувалася поетапно, мала чітко визначену мету і кінцевий результат, передбачала системну реалізацію організаційно-педагогічних умов, задіяння системи цілепокладання, стимулів саморозвитку досліджуваного утворення, змістовну й методичну оптимізацію процесу магістерської підготовки, залучення магістрів до різних форм навчальної, науково-дослідної, навчально-виховної, громадської та соціально значущої діяльності. Важливим аспектом реалізації педагогічної технології було залучення студентів до проектної, рефлексивної та самоосвітньої діяльності з метою практичної підготовки до педагогічної діяльності у ВНЗ.

14. Підсумкова діагностика сформованості педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови засвідчила якісне зростання рівня досліджуваного утворення у представників експериментальної групи у порівнянні як з показниками контрольної крупи й респондентів фонового дослідження, так і з власним доекспериментальним рівнем. Застосування методів математичної статистики та методики кореляції Спірмена засвідчили високу ступінь вірогідності одержаних даних.

Дослідження не претендує на повноту і вичерпність розгляду даної проблеми. До перспективних питань дослідження й аспектів оптимізації процесу магістерської підготовки майбутніх викладачів іноземної мови ми відносимо: особливості формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів у процес вивчення фахових дисциплін, у науково-дослідній роботі та у процесі соціалізації у соціокультурному просторі ВНЗ.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях автора:

Навчально-методичний посібник

1. Шишко А.В. Основи педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови. – Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2008. – 66 с.

Наукові статті у фахових виданнях:

2. Шишко А.В. Педагогічна атестація як засіб визначення ефективності педагогічної діяльності // Наукові записки. – Вип.54 – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2004. – С.178-183.

3. Шишко А.В.Теоретичні засади формування професійної компетентності вчителя // Наукові записки. – Вип.63 – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. – С.234-237.

4. Шишко А.В.Зміст професійної компетентності вчителя // Наукові записки. – Вип. 68 – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. – С. 229-234.

5. Шишко А.В. Теоретичні засади формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови // Наукові записки. – Вип. 74– Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: ТОВ “Імекс-ЛТД”, 2007. – С. 343-353.

6. Шишко А.В.Складові педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови // Вісник Черкаського університету. – Вип. 115.– Серія: Педагогічні науки. –Черкаси: Видавничий відділ Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького 2007 . – С. 155-162.

7. Шишко А.В. Теоретичні підходи до інтерпретації педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови // Наукові записки. – Вип. 76– Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград ТОВ “Імекс-ЛТД”, 2008. – С. 245-255.

Матеріали конференції

8. Шишко А.В. Аксіологічні засади формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови// Сучасні педагогічні технології і освітні системи ХХІ століття: Матеріали V міжнародної науково практичної конференції (15-16 листопада 2007 року). – Кіровоград: Вид-во КІРоЛ “Україна”, 2007. – С.220-225.

АНОТАЦІЯ

Шишко А.В. Формування педагогічної компетентності майбутнього викладача іноземної мови у процесі магістерської підготовки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2008.

У дослідженні педагогічна компетентність майбутнього викладача іноземної мови розглядається як інтегроване багаторівневе утворення у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму та професійно-педагогічної культури, складовою професійної компетентності, показником сформованості професійно необхідних умінь, якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань, педагогічних цінностей та практичного досвіду, що зумовлюють необхідний рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності у вищій школі, забезпечують високий рівень професійної самоорганізації та самореалізації у педагогічній діяльності.

Розроблено технологію формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови, яка реалізовувалася поетапно, мала чітко визначену мету і кінцевий результат, передбачала системну реалізацію визначених організаційно-педагогічних умов, задіяння системи цілепокладання, змістовну й методичну оптимізацію процесу магістерської підготовки, залучення магістрів до різних форм діяльності, довела свою ефективність у процесі застосування.

Ключові слова: педагогічна компетентність, компетентність, компетенція, педагогічна діяльність, компетентнісний підхід, педагогічна технологія.

АННОТАЦИЯ

Шишко А.В. Формирование педагогической компетентности будущего преподавателя иностранного языка в процессе магистерской подготовки. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности – 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. – Кировоград, 2008.

В исследовании педагогическая компетентность рассматривается как одна из базовых категорий в определении состояния профессионального развития будущего преподавателя, характеризует интегрированное личностное качество, которое входит в содержание профессиональной компетентности. В научно-педагогической литературе педагогическая компетентность интерпретируется в зависимости от установления ее сущностных связей с такими понятиями, как: профессионально-педагогическая культура, педагогический профессионализм, педагогическая готовность, рассматривается как новообразование в профессиональной структуре личности педагога, который олицетворяет