ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

САВЕЛЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 159.922.4

ПСИХОСЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

БОРИШЕВСЬКИЙ М.Й.,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України,

завідувач лабораторії

психології особистості ім. П.Р.Чамати.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

САВЧИН М.В.,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук

КУЄВДА В.Т.,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України,

завідувач лабораторії

історії психології ім. В.А.Роменця.

Захист відбудеться 12 лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 10 січня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Д.Белей

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У складних умовах становлення молодої української державності, що пов’язане як із процесами демократизації та гуманізації всіх сфер суспільного життя, так і з численними політичними, економічними, екологічними, демографічними негараздами, дуже важливим предметом наукового аналізу постала проблема формування належного рівня громадянської свідомості у підростаючого покоління. Цю проблему загострюють, з одного боку, зафіксований в історичній пам’яті представників різних реґіонів України досить тривалий колишній розподіл вітчизняних земель між кількома імперськими утвореннями, з іншого боку, – неминучі перспективи й наслідки глобалізації сучасного світу, яка, водночас з певними своїми перевагами, не здатна і не повинна повністю уніфікувати національні інтереси різних країн. Орієнтація на демократію як на провідний ціннісний вектор розбудови більшості держав вже навіть за самим означенням відповідного терміну („влада народу”) передбачає розвинуте громадянське суспільство, поза яким значна частина привабливих орієнтирів соціального розвитку залишатиметься тільки віртуальною реальністю.

Сутність існуючої проблеми висвітлена у „Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” (М.Боришевський, С.Рябов, О.Сухомлинська, І.Тараненко, К.Чорна), в якій знаходимо розкриття основних цілей, принципів, змісту, форм і методів зазначеного виховання. Вагомим здобутком на шляху обґрунтування загальнолюдських і специфічних національних засад формування громадянськості стали й основні положення, викладені у „Концепції громадянської освіти в Україні” (І.Жадан, Т.Клинченко, Л.Мисик, О.Наровлянський, Л.Пономаренко, О.Рудік, С.Рябов, І.Тараненко), навчально-методичному посібнику „Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти” (П.Ігнатенко, В.Поплужний, Н.Косарєва, Л.Крицька), а також окремі наукові публікації згаданих авторів. У працях більшості з цих науковців втілені переважно теоретико-методологічний та педагогічний підходи, які потребують змістовного психологічного обґрунтування.

Відповідні положення знаходимо, насамперед, в одноосібних і колективних монографіях, методичних рекомендаціях, інших численних публікаціях співробітників Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: В.Антоненка, М.Алексєєвої, М.Боришевського, В.Васютинського, Н.Володарської, О.Пенькової, Л.Пилипенко, О.Шевченко, Т.Яблонської. Крім того, важливим внеском у вивчення даної проблеми є результати дисертаційних досліджень О.Красовської, Л.Снігур, І.Тисячник, Н.Хазратової, а також окремі теоретичні напрацювання І.Беха, З.Карпенко, О.Киричука, Н.Коломінського, В.Москальця, М.Савчина.

Проте на загальному тлі фундаментальних досліджень всіх вищезгаданих науковців поки що маловивченими залишаються категоріально-смислові структури громадянської свідомості. Одним з найавторитетніших підходів до проблеми розкриття цих зазвичай малорефлексованих утворень є психосемантична галузь, яка має свої корені як в американській психології (Дж.Келлі, Ч.Осгуд), так і в російській (О.Артем’єва, В.Петренко, В.Сєркін, О.Шмельов). Дослідницький інструментарій психосемантики плідно застосовано для аналізу таких споріднених з предметом нашого наукового інтересу сфер, як політико-ідеологічні настановлення одиничних і колективних суб’єктів в Російській Федерації (О.Мітіна, В.Петренко) та в Україні (В.Васютинський, Н.Дембицька, Л.Найдьонова, Г.Циганенко), етносоціальні стереотипи та світоглядні уявлення представників різних націй, етносів (О.Васильченко, В.Горбунова, В.Куєвда, В.Петренко), ставлення особи до держави (Н.Хазратова), ціннісно-смислова сфера курсантів і студентів різного віку (Л.Снігур), особливості сприймання студентами народної орнаментальної символіки (О.Польшина).

Зумовленість громадянської активності особистості не тільки й не стільки ідеологічними догмами, загальнодержавними гаслами або іншими об’єктивними суспільними вимогами, скільки суб’єктними категоріально-смисловими структурами чи не найбільшою мірою стосується студентства як вельми самостійно мислячої та критично налаштованої соціально-демографічної групи. Іншими словами, реагування представників цієї та інших спільнот на ситуації взаємодії з численними інституціями власної країни значною мірою опосередковується імпліцитною картиною громадянства, яка функціонує у свідомості індивідуальних і колективних суб’єктів. При цьому, не дивлячись на психосемантичні дослідження окремих складових відповідної ціннісної сфери українського студентства – зокрема, політико-ідеологічного та етносоціального її аспектів – досі не було здійснено спроб емпіричної експлікації категоріально-смислових структур власне його громадянської свідомості в усій максимально можливій цілісності та повноті такої експлікації. Як теоретична, так і практична необхідність подолання зазначеної прогалини зумовила вибір теми дослідження – „Психосемантичні особливості громадянської свідомості студентської молоді”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою узагальненого предмету наукових досліджень лабораторії психології особистості ім. П.Р.Чамати Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України „Психологічні закономірності виховання громадянської спрямованості особистості” (номер держреєстрації – 0101U000107). Вона затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 6 від 3.07.2003 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 27.06.2006 р.).

Об’єкт дослідження – громадянська свідомість особистості.

Предмет дослідження – психосемантичні структури громадянської свідомості української студентської молоді.

Мета дослідження полягає в емпіричній експлікації та теоретичній інтерпретації операціональних аналогів категоріально-смислових структур громадянської свідомості українського студентства.

Гіпотези дослідження:

- відносне теоретичне розмежування громадянської свідомості та самосвідомості може знайти своє емпіричне обґрунтування у вигляді незбігу психосемантичних структур експериментальної ідентифікації „інший як громадянин України” та самоідентифікації „Я як громадянин України”; зокрема, при оцінюванні досліджуваними проявів громадянськості „іншого”, порівняно із самооцінюванням за аналогічними параметрами, спостерігатиметься використання дещо жорсткіших суб’єктивних критеріїв з одночасною меншою когнітивною складністю;

- ключовими ціннісно-смисловими осями ментального простору громадянської свідомості українського студентства виступають моральні, самореалізаційні та національні її аспекти, перед якими поступаються правові орієнтири; дана загальна тенденція може мати певні свої видозміни, пов’язані, зокрема, зі специфікою реґіону проживання та майбутнім фахом представників конкретної підвибірки.

Відповідно до сформульованих об’єкта, предмета, мети та гіпотез дослідження було визначено наступні його завдання:

- охарактеризувати загальнотеоретичні та власне психологічні аспекти термінологічного конструкту „громадянська свідомість” в його співвідношенні зі спорідненими концептами „національна свідомість”, „політична свідомість”, „правова свідомість”; здійснити аналіз наукових джерел відповідної тематики з метою орієнтовного з’ясування типових складових сучасного громадянського тезаурусу;

- виявити особистісні конструкти студентської молоді, якими вона користується при аналізі образів власної громадянськості та громадянськості співвітчизників, а також образу України; порівняти результати такої експлікації зі змістом еталонної моделі особистості-громадянина та сформулювати у зв’язку з цим узагальнені вербальні шкали як інструментально-змістову основу для психосемантичного констатувального експерименту;

- з’ясувати провідні ціннісні орієнтації студентства як необхідне підґрунтя для суб’єктно орієнтованого аналізу результатів психосемантичного експерименту; описати та проінтерпретувати результати факторного аналізу даних шкалювання досліджуваними рис своєї „реальної” держави, а також конструктів громадянського змісту у контексті чотирьох відмінних ідентифікацій („ідеальний” та „реальний” громадяни України, „Я-ідеальне” та „Я-реальне”);

- зіставити дані психосемантичного аналізу громадянської свідомості представників двох підвибірок, які відрізняються між собою як за реґіоном проживання, так і за майбутнім фахом.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали провідні ідеї суб’єктної парадигми у психології (К.Абульханова-Славська, І.Бех, А.Брушлинський, З.Карпенко, О.Киричук, Г.Костюк, В.Петровський, В.Татенко, Н.Чепелєва); теорії структури свідомості, зокрема, співвідношення в ній значень і смислів (Г.Балл, Ф.Василюк, Л.Виготський, В.Зінченко, Д.Леонтьєв, О.Леонтьєв, О.Лурія, В.Семиченко, А.Стеценко, Ю.Швалб); концептуальні засади психосемантичного напрямку у психології (О.Артем’єва, В.Васютинський, Ч.Осгуд, В.Петренко, В.Сєркін, О.Шмельов); сучасні вітчизняні психолого-педагогічні підходи до аналізу понять „громадянськість”, „громадянська свідомість і самосвідомість” (М.Боришевський, Ю.Завалевський, Л.Крицька, Л.Лєпіхова, О.Пенькова, В.Поплужний, Л.Снігур, О.Сухомлинська, К.Чорна); вимоги системного підходу у психології (С.Максименко, В.Циба).

У зв’язку із запропонованими гіпотезами та поставленими завданнями у дослідженні були використані наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури; метод „незавершених речень”; асоціативний експеримент; контент-аналіз; тестування (методики „Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості” С.Бубнової та „Must-тест” П.Іванова, О.Колобової); опитування; констатувальний психосемантичний експеримент із використанням методу „багаточисельних ідентифікацій” (В.Петренко); предметно спеціалізований семантичний диференціал „Моя держава”; якісно-кількісний аналіз результатів дослідження; факторний аналіз методом головних компонент із застосуванням процедури Varimax-обертання.

База експериментального дослідження. Дослідження проводилося у 2004-2006 роках на виборці студентської молоді західного, центрального та східного реґіонів України, до складу якої у кінцевому підсумку увійшло 609 осіб. Із загальної кількості студентів 302 особи були залучені до першого етапу дослідження, 307 – до другого (основного констатувального психосемантичного експерименту). З компаративними цілями з останньої сукупності досліджуваних було умовно виокремлено дві підвибірки. Перша, „галицько-волинська”, представлена 116 студентами Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту (Тернопільська обл.), серед яких 42 – зі спеціальності „Біологія” (І курс) і 74 – з „Іноземної філології” (IV курс). Друга підвибірка, „подільська”, об’єднала 99 респондентів з Вінницького державного педагогічного університету, які на момент експерименту здобували спеціальність „Українська мова та література” (І курс – 46, ІІІ курс – 53).

Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що в ньому вперше:

- здійснено системний психологічний аналіз поняття „громадянська свідомість” в його співвідношенні зі спорідненими концептами „національна свідомість”, „політична свідомість”, „правова свідомість”;

- статистично підтверджено жорсткіший критеріальний підхід і значно нижчу когнітивну складність українських студентів у сфері осмислення образів своїх співвітчизників і держави порівняно з уявленнями про власну особистість як громадянина;

- виявлено переважаючий вплив майбутнього фаху досліджуваних на суб’єктивно найвагоміші засади тільки їх громадянських ідеалів, в той час як специфіки реґіону проживання та навчання – на домінантні категоріально-смислові основи оцінювання реалій громадянськості;

дістали подальший розвиток:

- емпіричне обґрунтування теоретичного розмежування „громадянської свідомості” та „громадянської самосвідомості” – через виявлені розбіжності категоріально-смислових основ оцінювання досліджуваними образу громадянськості свого уявного „ідеального” або „реального” співвітчизника з психосемантичними структурами їх громадянських самоідентифікацій;

- доведення ціннісно-смислового домінування морального, самореалізаційного, національного аспектів громадянської свідомості у сучасного українського студентства поряд з другорядною значущістю для нього політико-ідеологічних і правових її складових.

Практичне значення дослідження пов’язане з тим, що його результати можуть безпосередньо використовуватися при додатковому психологічному обґрунтуванні національного підходу до здійснення громадянської освіти та виховання студентства, а також враховуватися при доповненні та осучасненні змісту курсів із загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології, етнопсихології; запропонований авторський варіант семантичного диференціалу („Моя держава”) та 50 узагальнених тверджень громадянського змісту можуть бути задіяні дослідниками та учасниками освітньо-виховного процесу у ВНЗ з метою моніторингу відповідної сфери свідомості студентської молоді.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечуються теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій; залученням комплексу взаємодоповнюючих основних і допоміжних методів, які відповідають предмету, меті, гіпотезам і завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу даних; застосуванням математичної обробки результатів із використанням пакету комп’ютерних програм „SPSS”.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні результати дослідження презентувалися та обговорювалися на засіданнях, науково-методичних семінарах кафедри загальної педагогіки та психології Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (2003-2007 р.р.), а також на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу згаданого ВНЗ (за 2006 рік); на Першому Всеукраїнському Конгресі психологів (м. Київ, жовтень 2005 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Соціально-психологічні детермінанти становлення громадянськості сучасної молоді у контексті спадщини А.С.Макаренка” (Київ – Полтава, березень 2004 р.), „Освіта, розвиток і самореалізація молоді в умовах гуманізації суспільства” (м. Рівне, квітень 2007 р.), І та ІІ Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Духовність у становленні та розвитку особистості” (Київ – Херсон, жовтень 2006 р.; Київ – Кам’янець-Подільський, жовтень 2007 р.), Другому всеукраїнському науковому семінарі „Методологічні проблеми психології особистості” (м. Івано-Франківськ, жовтень 2007 р.).

Провідні наукові положення дисертації впроваджено в навчальний процес Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 742 від 9.07.2007 р.), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (довідка № 03/384 від 8.10.2007 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 6 від 17.09.2007 р.).

Основні результати дисертації відображено у 7 публікаціях, п’ять з яких – у виданнях, затверджених ВАК як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Основний її текст викладено на 179 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 15 ілюстрацій та 11 додатків. Список літератури включає 266 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано ступінь розробки відповідної проблематики, розкрито об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, гіпотези та основні завдання, окреслено методологічну та експериментальну базу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади психосемантичного аналізу громадянської свідомості студентської молоді” – наголошується на недостатній концептуалізації феномену свідомості та суперечливості його численних визначень; розкривається суб’єктно-діяльнісний підхід до проблеми визначення структури свідомості та аналізується континуальна опозиція „значення – смисл”; згадуються провідні ідеї зарубіжних концепцій, які найбільше вплинули на становлення експериментальної психосемантики. Окреслюється місце термінологічного конструкту „громадянська свідомість” серед споріднених понять; обґрунтовуються аксіологічні та соціально-психологічні засади системного психосемантичного аналізу предмету дослідження; характеризується сучасна студентська молодь як суб’єкт громадянської свідомості.

Власне психологічне обґрунтування взаємодії значень і смислів в аспекті їхньої функціональної ролі як складових індивідуальної свідомості особистості вперше знаходимо у працях Л.Виготського, О.Леонтьєва, О.Лурії (перша половина ХХ ст.). Продовженням у руслі певних видозмін і поглиблень концепцій згаданих науковців стали більш сучасні напрацювання Г.Балла, Ф.Василюка, Л.Засєкіної, В.Зінченка, Д.Леонтьєва, В.Семиченко, А.Стеценко, Ю.Швалба. Спільною рисою в усіх їх теоріях є розгляд значення як змісту суспільної свідомості, який, інтеріоризуючись у структури індивідуальної свідомості, трансформується у смисли як „індивідуальні значення” (О.Леонтьєв), „суб’єктивні значення” та „суб’єктивні смисли” (Г.Балл), „особистісні смисли” або „смислові нашарування” (Д.Леонтьєв).

Надання відносної переваги в теоретичних міркуваннях або „значенням”, або „смислам” лягло свого часу в основу умовного поділу російської психосемантики на два її відгалуження: експериментальну психосемантику (В.Кальвіньйо, О.Мітіна, В.Петренко, В.Похилько, А.Стеценко, О.Шмельов та ін.) та психологію суб’єктивної семантики (О.Артем’єва, Ю.Вяткін, Д.Леонтьєв, В.Сєркін, В.Сіротський та ін.). Попри відмінності між ними за окремими концептуальними засадами, обидва ці напрямки досліджують системи суб’єктивних відношень окремої людини або цілих спільнот до різноманітних образів, символів, понять, а також реальних фрагментів світу. Співзвучні російській, українській психосемантиці дослідження в Європі та у США були започатковані в рамках когнітивного (Дж.Андерсон, Г.Бауер, Р.Квілліан, Дж.Келлі, А.Коллінз, Л.Ріпс, Е.Рош, Е.Сміт, Е.Шобен) і необіхевіористичного (зокрема, експериментальні розвідки й теоретичні напрацювання Ч.Осгуда) підходів.

Одним з актуальних і відносно самостійних об’єктів наукового аналізу впродовж останнього десятиліття в Україні стала громадянська свідомість. Певні засади для її сучасного розуміння містяться ще у працях Г.Ващенка, С.Русової, В.Сухомлинського. Новітні теоретико-методологічні аспекти її вивчення знаходимо, насамперед, у працях М.Алексєєвої, В.Антоненка, І.Беха, М.Боришевського, В.Васютинського, Н.Володарської, Ю.Завалевського, П.Ігнатенка, О.Киричука, Н.Косарєвої, О.Красовської, Л.Крицької, Л.Лєпіхової, В.Моргуна, О.Пенькової, Л.Пилипенко, В.Поплужного, Л.Снігур, О.Сухомлинської, І.Тисячник, Н.Хазратової, К.Чорної, Ю.Швалба, Т.Яблонської. Проте достатньо чітке визначення та, водночас, розрізнення термінологічних конструктів „громадянська свідомість” і „громадянська самосвідомість” міститься тільки у двох вітчизняних виданнях (зокрема, за редакцією М.Боришевського).

Загалом у публікаціях українських науковців окреслюються два базові концептуальні простори аналізу громадянської свідомості: аксіологічний та соціально-психологічний. У контексті першого з них досліджуваний феномен описується як система інтеріоризованих суб’єктом „громадянських цінностей” в їх взаємозв’язку з усіма іншими вартостями; при цьому наголошується на провідній ролі духовно-моральних і національних орієнтирів у громадянському становленні особистості (М.Боришевський, О.Пенькова, К.Чорна, О.Шевченко). В межах другого концептуального простору виникає проблема співвіднесення та розмежування „громадянської свідомості” з „національною свідомістю”, „політичною свідомістю”, „правовою свідомістю”, певні передумови для чого знаходимо у наукових працях І.Жадан, С.Позняк, В.Москаленко.

Одним з найбільш активних суб’єктів громадянської свідомості, принаймні потенційно, виступає студентська молодь. Пошуки власної ідентичності та міжособистісної близькості (Е.Еріксон, Х.Ремшмідт), професійне та життєве самовизначення (В.Колюцький, І.Кон, І.Кулагіна, І.Мартинюк, Т.Титаренко), поява відповідальності за власну та близьких людей долі, з якою пов’язана й відповідальність за Батьківщину (Г.Абрамова, М.Боднар, Л.Василенко, М.Савчин, Л.Снігур), підвищені показники критичності у судженнях і прагматизму в діях (О.Бондаренко, Л.Орбан-Лембрик) сучасної молоді загалом і студентства зокрема вказують як на сензитивність даної вікової когорти для формування громадянськості, так і на ризик щодо виникнення громадянської байдужості або й навіть негативізму.

У другому розділі – „Проблема емпіричної експлікації змісту громадянської свідомості у контексті когнітивних проекцій студентства” – обґрунтовуються організаційно-методичні процедури емпіричного дослідження; описуються результати експлікації багатоаспектного образу громадянськості у свідомості респондентів; наводяться кількісні та якісні дані асоціативного експерименту; аналізуються виявлені за допомогою психодіагностичних методик ціннісні орієнтації студентів.

На першому (орієнтувальному) етапі дослідження були експліковані „громадянські” особистісні конструкти студентства через залучення методу „незавершених речень” („Я як українець...”, „Я як громадянин...” і „Мої співвітчизники як громадяни...”). Внаслідок порівняння отриманих таким чином висловів зі змістом еталонної моделі особистості-громадянина (за М.Боришевським) було сформульовано 50 узагальнених тверджень, які склали інструментально-змістове підґрунтя другого етапу емпіричної розвідки. Конкретна методична процедура використання методу „багаточисельних ідентифікацій” (В.Петренка) передбачала чотирьохразове оцінювання студентами згаданих тверджень: у контексті образів „ідеального громадянина моєї держави”, „реального громадянина моєї держави”, „Я-реального” та „Я-ідеального”. При цьому за основу такого оцінювання бралася наступна метрична шкала: „0 – не важливо (не стосується мене зовсім)”, „1 – більш не важливо, ніж важливо”, „2 – більш важливо, ніж не важливо”, „3 – дуже важливо (цілком стосується мене)”.

Первинна математична обробка результатів самооцінювання студентів за відповідними 50 „громадянськими” чеснотами продемонструвала, що їх „реальної” поведінки майже не стосуються такі риси, як „входити до складу історично національної церковної общини”, „відраджувати своїх співвітчизників виїжджати за кордон на заробітки”, „купувати товари переважно національного виробника”, „брати активну участь у громадському житті своєї країни”, „носити національний одяг”, „уявляти своє майбутнє життя лише у межах Батьківщини”, „наслідувати у своїх вчинках національних героїв”. Свого „типового” співвітчизника на статистично значущому рівні (t = 1,97 при p < 0,05) респонденти оцінили жорсткіше за трьома ознаками: „спілкуватися державною мовою”, „шанувати державну мову як засіб духовного об’єднання нації, країни” та „бережливо ставитися до природних ресурсів своєї країни”. Крім того, якщо інший „реальний” громадянин України у свідомості досліджуваних на статистично значущому рівні (t = 1,97 при p < 0,05) відрізняється від „ідеальної” громадянськості за всіма 50 критеріями, то самих себе студенти оцінюють як відповідних такому ідеалу за 6 ознаками: „народитися та постійно проживати на території своєї держави”, „мати батьків, дідів, прадідів, які також народилися, жили, живуть на цій же землі”, „визнавати та шанувати державні символи”, „любити красу рідної природи”, „любити свою Батьківщину”, „готувати, їсти національні страви”.

Окремим моментом підготовчого емпіричного дослідження став асоціативний експеримент. Для нього слова-стимули (всього 30) були підібрані шляхом теоретичного аналізу публікацій найбільш авторитетних українських дослідників змісту громадянської освіти, виховання та відповідної сфери свідомості. Кількісна та якісна обробка результатів асоціативного експерименту дозволила виокремити поняття „сім’я”, „краса”, „доброта”, „патріотизм”, „толерантність”, „Батьківщина” як найбільш емоційно прийнятні для студентства у контексті сучасного громадянського тезаурусу. В той же час слід відзначити суттєві негативні настановлення досліджуваних у сприйнятті та осмисленні термінів „політика”, „шовінізм”, „чужоземець”, „обов’язок”, „закон”, „влада”, „праця”.

Важливим компонентом емпіричного дослідження було також виявлення змісту актуальних ціннісних орієнтацій респондентів шляхом застосування двох методик. При цьому базовими стали результати першої з них (проективного „Must-тесту” П.Іванова, О.Колобової), оскільки вони отримані на підставі вільних позаконтекстних висловлювань студентів.

Аналіз та об’єднання у групи всіх семантично споріднених таких вербалізацій дозволили виділити наступну ієрархію з 14 ціннісних орієнтацій дослідженого українського студентства (у дужках наводиться абсолютна кількість тверджень відповідного змісту): 1) „належна моральність у власній поведінці та в поведінці навколишніх людей” (1092); 2) „визнані значущими іншими самореалізація та особистісне зростання” (973); 3) „міжособистісні зв’язки, спілкування, взаєморозуміння” (574); 4) „задоволення та внутрішній комфорт” (563); 5) „прив’язаність і любов” (329); 6) „учбова діяльність і поточні успіхи в ній” (238); 7) „автономність, саморозуміння, самоповага” (197); 8) „матеріальний успіх” (183); 9) „здоров’я” (173); 10) „захищеність і надійність у житті” (169); 11) „привабливість, охайність, відповідність культурним нормам людей та речей” (159); 12) „гідний рівень політичного, економічного та культурного життя в Україні” (157); 13) „слід на Землі після себе” (129); 14) „духовно-релігійне вдосконалення” (12).

Всі розглянуті основні результати першого етапу емпіричного дослідження склали необхідне змістове підґрунтя як для організації основного констатувального психосемантичного експерименту, так і для інтерпретації даних факторного аналізу.

У третьому розділі – „Опис та інтерпретація результатів факторного аналізу” – здійснюється опис психосемантичних моделей образів власної держави, громадянськості співвітчизника та власної громадянськості у свідомості студентства (останніх двох образів – в „ідеальному” та „реальному” їх варіантах), отриманих за допомогою факторного аналізу результатів шкалювання респондентами 28 ознак сучасної України та 50 тверджень „громадянського” змісту. Порівнюються категоріально-смислові структури громадянської свідомості у представників двох реґіональних підвибірок: „галицько-волинської” та „подільської”, які відрізняються між собою і за майбутнім фахом студентів.

Як з’ясувалося, при характеристиці України досліджувані найчастіше використовують етичні поняття (наприклад, „нечесна – чесна”), потім – політичні („залежна – незалежна” та ін.), категорії розвитку („деградуюча – прогресуюча” та ін.), економічні („матеріально бідна – матеріально багата” та ін.), суб’єктивно-оцінні (наприклад, „слабка – сильна”), а також шкалу „роз’єднана – єдина”. Загалом у сфері сприйняття власної країни студентська молодь проявила найнижчу когнітивну складність. Адже сформульовані на першому етапі дослідження 28 біполярних дескрипторів, які склали основу предметно спеціалізованого семантичного диференціалу „Моя держава”, після факторизації результатів його застосування поєдналися тільки у дві (значущі згідно з критерієм Кайзера) категоріально-смислові основи: „соціально-економічний та політичний стан у державі, який має етичне підґрунтя” (зумовлює 56,73 % дисперсії даних) і „збереження миру в державі, що впливає на відчуття комфортності проживання в ній” (5,7 % дисперсії). Отже, образ сучасної України у свідомості студентства має дві смислові осі: більш вагому негативну з домінуючою ознакою „несправедливої” корумпованості (що тягне за собою переважну частину сучасних наших державних негараздів) та значно менш суб’єктивно значущу з акцентом на „приємному” мирному статусі.

Внаслідок експериментальної ідентифікації „ідеальний громадянин моєї держави” та обробки її результатів була експлікована дванадцятифакторна структура (за критерієм Кайзера). За основу розгляду певних категоріально-смислових основ як найбільш значущих брався більш жорсткий критерій Кеттела (у дужках наводяться відсотки дисперсії, зумовлені цими факторами):

§ „територіальна ідентифікація з Батьківщиною та підтримка її класичної національної культури (насамперед, духовно-релігійної)” (28,79 %);

§ „повага до символів своєї держави та оптимістична ідентифікація з її долею” (5,77 %).

„Реальний громадянин моєї держави” виявився дуже малодиференційованим образом (виокремлено тільки 4 фактори). Найважливіша його категоріально-смислова основа демонструє те, що уявна міра відповідальності у відношенні „типового” співвітчизника до навколишнього світу у свідомості досліджуваних суттєво корелює з такою ж мірою і у ставленні до самого себе:

§ „відповідально підтримуюче відношення до навколишнього природного й соціального середовища, фізичне та духовне самовдосконалення, самореалізація” (52,1 %);

§ „патріотичне відношення до Батьківщини (у формі, насамперед, активної підтримки її незалежного та забезпеченого існування, почуття гордості за свою національність і поваги до державної мови)” (3,56 %).

У контексті „Я-ідеального” студентства виокремлено 11 факторів. Аналіз найвагомішого з них дає змогу констатувати, що, на відміну від образу „ідеального громадянина” України, який у своїх загальних рисах відповідає класичним вартостям, у „власних” громадянських орієнтирах студентства помітно зменшується значущість територіальної прив’язаності до країни проживання (це відображено у перестановці місцями двох майже аналогічних складових у назвах перших факторів обох згаданих ідентифікацій):

§ „підтримка класичної національної культури Батьківщини та територіальна ідентифікація з нею” (28,93 %);

§ „любов до Батьківщини (що пов’язана, насамперед, з почуттям гордості за свою країну та з повагою до державної мови)” (5,54 %).

Найбільш когнітивно диференційованим виявився образ „Я-реального” дослідженої молоді (експліковано 13 факторів, серед яких три – біполярні, що свідчить про смислові конфлікти реальних потреб студентства з окремими класичними громадянськими цінностями); статистично найважливішими є наступні фактори:

§ „почуття любові, гордості за національність і за Батьківщину, поваги до державної мови та символіки” (22,63 %);

§ „відстоювання своїх громадянських прав, самовдосконалення та самореалізація” (5,82 %);

§ „відповідально підтримуюче відношення до природного та соціального (меншою мірою) середовища свого життя” (4,24 %).

Порівняння результатів факторного аналізу окремо для „галицько-волинських” і для „подільських” досліджуваних продемонструвало суттєві відмінності між ними (див. табл.):

Зведена таблиця провідних факторів чотирьох експериментальних ідентифікацій у двох підвибірках досліджуваних:

Ідент. | „Галицько-Волинська” підвибірка | % дис. | „Подільська” підвибірка | % дис. | Провідні фактори чотирьох експериментальних ідентифікацій |

„Ідеальний громадянин моєї держави” |

1) „фізичне та духовне самовдосконалення, самореалізація (що пов’язані з небайдужим відношенням до природного середовища свого життя)” |

25,

95 | 1) „діяльнісна ідентифікація з долею Батьківщини (взаємозв’язана, насамперед, з повагою до її законів, державної мови та національної культури)” |

37,

48

„Реальний громадянин моєї держави” | 1)„патріотичне відношення до Батьківщини (у формі, в першу чергу, поваги до її державних символів, почуттів любові та гордості, підтримки мирного, незалежного, забезпеченого існування своєї країни, спілкування державною мовою)” |

52,

55 |

1) „оптимістична ідентифікація з долею Батьківщини (що передбачає, зокрема, підтримку мирного співіснування та повагу до її символіки)” |

51,

01

„Я-ідеальне” |

1) „активна участь у громадському житті своєї країни та відстоювання власних прав (що передбачає, зокрема, протидію знищенню природи та проявам аморальності навколо)”

29,

28 | 1) „патріотичне відношення до Батьківщини (у формі, в першу чергу, поваги до її державних символіки й мови, підтримки злагоди у своїй країні та почуття любові до неї)” |

34 |

„Я-реальне” |

1)„ідентифікація з долею Батьківщини (пов’язана, насамперед, з повагою

до державної мови)”

23,

86 | 1) „активно-оптимістична ідентифікація з долею Батьківщини

(що пов’язана,

в першу чергу,

з відстоюванням своїх громадянських прав)” |

25,

82

Семантика вищерозглянутих провідних факторів всіх чотирьох експериментальних ідентифікацій демонструє, зокрема, що українознавча („фахова”) спрямованість „подільських” досліджуваних помітна тільки у контексті їх громадянських ідеалів, в той час як майже аналогічні (проте вже „реґіональні”) національні настановлення „галицько-волинської” молоді є домінантними при осмисленні нею реалій громадянськості. При цьому „реґіональна” специфіка вінницьких досліджуваних проявилася, насамперед, в їх акцентуванні на важливості відстоювання громадянських прав поряд з мирним співіснуванням зі своїми співвітчизниками.

ВИСНОВКИ:

1. „Громадянська свідомість” – поняття, яке у зв’язку зі своєю складовою частиною „свідомість” і з відносною новизною використання у концептуальному просторі вітчизняної психологічної науки ще не знайшло чіткого визначення. Із загальнометодологічних позицій його слід розглядати, щонайменше, у двох площинах аналізу: аксіологічній (як систему інтеріоризованих громадянських цінностей) та соціально-психологічній (як одну з численних сфер свідомості соціалізованого – в межах конкретної держави – індивіда). Ключовими компонентами даної сфери виступають образи держави, власної громадянськості та громадянськості співвітчизників. Саме через ці свої образи громадянська свідомість системно взаємозв’язана, насамперед, з національною (етнічною), політичною, правовою свідомістю особистості. У контексті певної умовності розмежування через об’єктивні дефініції відповідних об’єктів психологічного аналізу доцільними є експлікація та інтерпретація їх суб’єктних моделей. Зокрема, в експериментальних умовах зовнішньої постановки відповідного завдання досліджувані виявилися здатними розрізняти ознаки своєї громадянськості та національності.

2. Результати факторного аналізу даних констатувального психосемантичного експерименту продемонстрували дуже низьку когнітивну складність студентської молоді у сфері осмислення як власної держави, так і уявного співгромадянина. Отже, відомий у психології феномен „юнацького максималізму” в даному випадку проявився у надто категоричному сприйнятті українським студентством своїх земляків і країни – адже більшість рис у відповідних образах його свідомості корелюють між собою, тяжіючи до загального або позитиву, або негативу. Як найбільш когнітивно диференційоване виступило громадянське „Я-реальне” досліджуваних, домінантна категоріально-смислова основа якого виявилася цілком емоційно-почуттєвою за своїм наповненням.

3. Розбіжності між психосемантичними структурами двох „відчужених” експериментальних ідентифікацій (з уявними „ідеальним” і „реальним” громадянами України), з одного боку, та громадянських самоідентифікацій, з іншого боку, дозволяють хоча б орієнтовно наповнити конкретним емпіричним змістом теоретичну диференціацію понять „громадянська свідомість” і „громадянська самосвідомість”. Зокрема, „реальна” громадянська самосвідомість досліджуваних характеризується, по-перше, смисловим антагонізмом традиційних громадянських орієнтирів (наприклад, „праці на благо інших” і „чесного сплачування податків”) з найвагомішими для студентів моральними цінностями; по-друге, суб’єктивним розмежуванням духовної підтримки своєї нації та Батьківщини з бажанням жити в межах відповідної території – на відміну від уявлень про ідеал і про „іншого”.

4. Комплексний психосемантичний аналіз громадянської свідомості українського студентства загалом дає змогу констатувати, що в її основі лежать, насамперед, етичні та самореалізаційні орієнтири, а також національні та антропоморфізовані екологічні вартості, поряд з якими значно поступаються за своєю суб’єктивною значущістю правові, політичні та валеологічні цінності. Проте, залежно від спеціальності, а також реґіону проживання конкретних респондентів, можуть спостерігатися винятки з цієї загальної тенденції. Зокрема, як продемонструвало зіставлення результатів за двома підвибірками, майбутній фах студентів впливає переважно на домінантні категоріально-смислові основи їх ідеалів громадянськості, а специфіка реґіону проживання – на провідні засади оцінювання реалій громадянства в Україні. Перспективним поглибленням дисертаційного дослідження в його загальнопсихологічних і соціально-психологічних аспектах може стати залучення з метою порівняння вибірок працюючої молоді або інших вікових когорт.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Савелюк Н.М. До проблеми пошуку психологічної парадигми становлення громадянськості сучасної молоді (на основі аналізу педагогічної спадщини А.С.Макаренка) // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2004. – Т.VI. – Вип. 3. – С. 292-296.

2. Савелюк Н.М. Категорія „громадянська свідомість” як предмет психологічної рефлексії // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2005. – Т.VIІ. – Вип. 2. – С. 215-222.

3. Савелюк Н.М. Асоціативний експеримент у дослідженні психосемантичних структур громадянської свідомості студентської молоді // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К.: Главник, 2005. – Вип. 26, у 4-х томах. – Т.4. – С. 3-7.

4. Савелюк Н.М. Образ громадянськості у свідомості студентської молоді // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2006. – Т.VIІІ. – Вип. 6. – С. 236-242.

5. Савелюк Н.М. Психосемантичний аналіз ідеалу громадянськості у свідомості української студентської молоді // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2007. – Т.IХ. – Част.5. – С. 329-336.

6. Савелюк Н.М. Психосемантика образу держави у свідомості студентської молоді // Актуальні проблеми гуманітарної освіти: збірник наукових праць / За заг. ред. Онкович Г.В. та Ломаковича А.М. – Київ – Кременець: РВЦ КОГПІ імені Тараса Шевченка. – 2007. – Вип. 3. – С. 25-29.

7. Савелюк Н.М. Уявлення студентської молоді про власну громадянськість як важливий аспект її громадянської свідомості // Нова педагогічна думка: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Спецвипуск. – Рівне. – 2007. – С. 57-63.

АНОТАЦІЇ

Савелюк Н.М. Психосемантичні особливості громадянської свідомості студентської молоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2008.

У дисертації розкриваються та аналізуються психосемантичні структури громадянської свідомості української студентської молоді. Через залучення проективних методик досліджено уявлення про громадянськість у даної соціально-демографічної спільноти. Експліковані та проінтерпретовані операціональні аналоги категоріально-смислових структур свідомості досліджуваних у контексті чотирьох експериментальних ідентифікацій: „ідеальний громадянин моєї держави”, „реальний громадянин моєї держави”, „Я-ідеальне”, „Я-реальне”. Розроблено предметно спеціалізований семантичний диференціал і з його допомогою відтворено психосемантичну модель образу України. Виявлено дуже низьку когнітивну складність студентів у сфері осмислення як власної країни, так і своїх пересічних співвітчизників. Продемонстровано, що майбутній фах респондентів впливає на домінантні компоненти категоріально-смислової ієрархії тільки їх громадянських ідеалів, тоді як специфіка реґіону проживання позначається на провідних психосемантичних засадах оцінювання реалій громадянства в Україні.

Ключові слова: громадянська свідомість і самосвідомість, суб’єктна парадигма, ціннісні орієнтації, образ громадянськості, психосемантика, категоріально-смислові структури свідомості, психосемантична модель.

Савелюк Н.М. Психосемантические особенности гражданского сознания студенческой молодежи. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2008.

В диссертационной работе представлены результаты психосемантической экспликации категориально-смысловых структур гражданского сознания украинской студенческой молодежи. В качестве теоретического основания подобной экспликации, в работе анализируются базовые истоки и принципы психосемантики как направления в психологии. В частности, кратко рассматриваются концептуальные подходы к проблеме определения структуры сознания, заложенные культурно-исторической теорией Л.Выготского, продолженные исследованиями А.Лурии и А.Леонтьева, а в наше время дополненные работами Ф.Василюка, Г.Балла, В.Зинченко, А.Стеценко, Ю.Швалба. Учитывая важность понятийного тандема “значение – смысл”, изначально было определено считать его отображением более глобального континиума “социальное – индивидуальное”. В работе также раскрываются основные идеи когнитивных моделей семантической организации памяти, экспериментальной системы Ч.Осгуда, теории личностных конструктов Дж.Келли.

Организация эмпирического исследования производилась с учетом комплексного подхода, который объединил в себе две основные стратегии определения релевантного гражданскому сознанию содержания: анализ авторитетных научных работ, а также контент-анализ свободных формулировок респондентов при использовании метода “незаконченных предложений”. В результате всех этих процедур на первом этапе исследования были сформулированы 50 суждений в контексте образа гражданственности и 28 пар прилагательных-антонимов в качестве характеристик Украины. Также были выделены 30 типичных понятий современного гражданского тезауруса, которые использовались в процедуре ассоциативного эксперимента. Кроме того, изучалась система ценностей студентов как основа психологической интерпретации категориально-смысловых структур их сознания.

На втором этапе исследования испытуемые оценивали 50 “гражданских” суждений в контексте четырех экспериментальных идентификаций: “идеальный гражданин моего государства”, “реальный гражданин моего государства”, “Я-идеальное”, “Я-реальное”. Одновременно осуществлялась оценка “реальной” Украины с использованием специально разработанных шкал. Полученные таким образом количественные данные заносились в матрицу и их дальнейшая обработка производилась с помощью факторного анализа.

Интерпретация полученных в результате всей этой процедуры факторов как операциональных аналогов категориально-смысловых структур соответствующей сферы сознания студенческой молодежи позволяет, во-первых, хотя бы частично характеризовать эмпирическое наполнение относительного теоретического разделения терминологических конструктов “гражданское сознание” и “гражданское самосознание”. Во-вторых, рассматривать подход испытуемых к оценке своих сограждан как частично более строгий и существенно менее когнитивно дифференцированный по сравнению с самооцениванием. И, в-третьих, утверждать о доминирующем влиянии будущей профессии обучающейся молодежи на базовые основания только ее гражданских идеалов, в то время как специфика региона проживания проявляется в семантическом наполнении ведущих факторов отражения особенностей “реальной” гражданственности в сознании респондентов.

Результаты исследования, в частности, описанные автором психосемантические модели образов гражданственности и своего государства в сознании студенческой молодежи могут быть использованы с целью усовершенствования соотвествующих видов образования и воспитания в высших учебных заведениях.

Ключевые слова: гражданское сознание и самосознание, субъектная парадигма, ценностные ориентации, образ гражданственности, психосемантика, категориально-смысловые структуры сознания, психосемантическая модель.

Savelyuk N. M. Psycho-semantic peculiarities of the civic consciousness of the students' youth. - Manuscript.

The dissertation for a Candidate Degree in Psychology: speciality 19.00.07 – Pedagogical and Developmental Psychology. – Precarpathian National Vasyl Stefanyk University, Ivano-Frankivsk, 2008.

The thesis reveals and analyses psycho-semantic peculiarities of Ukrainian students youth' civic consciousness. Via application of the project methodology operational analogies of the categorical-semantic structures of consciousness have been explicated and interpreted taken in the context of the four experimental identifications: „an ideal citizen of my country”, „a real citizen of my country”, „I - as ideal”, „I - as real”. Subject-specialized semantic differential has been elaborated by means of which a psycho-semantic model of the image of Ukraine has been presented. Very low