Cкотний Павло Валерійович

УДК 332.146:339.92

Організаційно-економічне забезпечення
активізації єврорегіонального співробітництва

Спеціальність: 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил
і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник.
Мікула Надія Анатоліївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Чужиков Віктор Іванович,
Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, професор кафедри

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Сторонянська Ірина Зеновіївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
старший науковий співробітник

Захист відбудеться “18” квітня 2008 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “18” березня 2008 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми досліджень. Розширення Європейського Союзу до кордонів України та реалізація Програми сусідства ЄС зумовлює удосконалення організаційно-правових та економіко-фінансових аспектів єврорегіонального співробітництва. Використання єврорегіональних структур як організаційно-фінансової платформи транскордонного співробітництва все більше утверджується у регіональній політиці як інтеграційний механізм, який безпосередньо реалізується у прикордонні. Повне охоплення периметрів кордонів більшості європейських країн єврорегіонами створює уніфіковане середовище для реалізації регіональної політики ЄС та політик національних держав у сфері транскордонного співробітництва. Україна з 1993 року включилася у процес створення єврорегіонів, проте, у порівнянні із сусідніми країнами, реалізовувала його надто повільними темпами. Серед 19 прикордонних областей лише 9 (менше половини) беруть участь у діяльності єврорегіонів. Серед основних чинників, які гальмують формування єврорегіонів, є відсутність бачення, зокрема у регіональних та місцевих органів влади, місця ефективної діяльності цих структур у новому інституційному середовищі, яке нині формується в Україні. Нові інструменти регіональної політики ЄС, які використовуються в Програмі сусідства ЄС, зумовлюють необхідність перегляду відношення до єврорегіонів в Україні та пошуку нових шляхів вирішення проблем, що є та виникають у транскордонних регіонах. Механізми та інструментарій реалізації Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на період до 2010 року, хоча і дещо схожі на європейські, проте тут відсутній механізм використання єврорегіонів як інституції транскордонного співробітництва і не передбачається їх диверсифікація на інші сфери. Саме тому надзвичайно актуальним стає завдання розробки нових організаційно-економічних механізмів активізації єврорегіонального співробітництва та утвердження їх як організаційно-економічної і координаційної платформи транскордонної співпраці, як це відбувається на кордонах країн-членів ЄС.

Відповідно, зростає потреба в науково-методичному забезпеченні процесів активізації транскордонного співробітництва, вагомий внесок у дослідження якого зробили вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких: П.Бєлєнький, З.Бройде, Б.Буркинський, В.Будкін, О.Вишняков, З.Герасимчук, М.Долішній, Є.Кіш, М.Лендьел, П.Луцишин, Ю.Макогон, М.Мальський, В.Мікловда Н.Мікула, А.Мокій, В.Пила, С.Писаренко, А.Філіпенко, О.Чмир, В.Чужиков, І.Школа, Т.Комарніцкі, Р.Ратті, М.Ростішевські, А.Стасяк, Р.Федан та багато інших провідних вчених.

Проте, нині існує потреба наукового обґрунтування підходів та розробки методичних рекомендацій щодо нових організаційно-економічних механізмів активізації єврорегіонального співробітництва, зокрема, використання процесів диверсифікації транскордонного співробітництва (поширення діяльності на нові сфери) з метою підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Концепція досліджень. В умовах глобалізації та регіоналізації світової економіки значно посилюється роль територіальних суспільних систем (регіонів) у вирішенні проблем свого розвитку, зокрема, на основі стратегічного планування. Практика світового господарювання підтвердила ефективність використання кластерного підходу для реалізації стратегій регіонального розвитку. Для прикордонних територій є своя специфіка, яка базується на більш широких можливостях прискореного розвитку за рахунок транскордонного співробітництва та реалізації відповідно сформованої регіональної політики. Дане дослідження спрямоване на розробку рекомендацій більш ефективного використання транскордонного співробітництва, шляхом диверсифікації єврорегіональної діяльності на формування та підтримку транскордонних кластерів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму Інституту регіональних досліджень НАН України, в рамках наукових тем: "Розвиток ринкової інфраструктури в умовах глобалізації та регіоналізації економіки" (номер державної реєстрації 0102U000426), «Розробка регіональної стратегії формування та підтримки розвитку транскордонних кластерів» (номер державної реєстрації 0102U000426).

Результати дослідження використані в науково-дослідній роботі кафедри інноватики Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка: “Дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки територій” (номер державної реєстрації теми: 0105U001878). В межах наукових тем використані авторські пропозиції щодо диверсифікації єврорегіонального співробітництва з метою забезпечення економічної безпеки та конкурентоспроможності прикордонного регіону; формування транскордонних кластерів, підвищення ролі єврорегіонів у територіальному розвитку суміжних прикордонних територій; та методичні рекомендації щодо розробки стратегії підтримки розвитку транскордонних кластерів.

Мета і основні завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування підходів та підготовка методичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва з метою підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій. 

Досягнення зазначеної мети зумовило визначення та вирішення наступних завдань:

- узагальнення світового досвіду транскордонного співробітництва, уточнення та адаптація категорійного апарату;

- визначення ролі та функцій єврорегіонального співробітництва у територіальному розвитку;

- виявлення проблем розвитку прикордонних територій і вибір напрямів диверсифікації співробітництва;

- порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України;

- аналіз процесів диверсифікації єврорегіонального співробітництва;

- підготовка методичних рекомендацій щодо розробки організаційно-економічного забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва

Об'єктом дослідження є транскордонне співробітництво, зокрема, у формі єврорегіонів.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні положення щодо розробки та використання організаційно-економічного забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія постіндустріального суспільства, яка інтерпретується через прикладні аспекти теорій регіонального розвитку, транскордонного співробітництва, конкурентних переваг, міжнародної економіки та міжнародної інтеграції, стратегічного та проектного управління. В основі дослідження лежить системний підхід.

У процесі наукового дослідження використано методи порівняльно-статистичного та SWOT-аналізу, експертних оцінок, соціологічних досліджень, логічного узагальнення результатів тощо.

Основними джерелами інформації стали законодавчі акти та статистична звітність України, Ради Європи, Європейського Союзу, країн Центрально-Східної Європи. Окрім того, використовувались матеріали Міністерства економіки України, інших міністерств та центральних відомств України, обласних державних адміністрацій, зокрема, поданих на веб-сторінках, результати власних спостережень.

У роботі використано праці західноєвропейських, українських, польських та російських авторів з проблем транскордонного співробітництва, матеріали спеціальних видань Ради Європи, ЄС, Асамблеї європейських регіонів, періодичні видання, результати соціологічних опитувань.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше:

- обґрунтовані науково-методичні підходи до розробки концепції формування транскордонних кластерів та використання єврорегіонів як координуючих структур, шляхом диверсифікації єврорегіонального співробітництва з метою його активізації та підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій.

Удосконалено:

- методичні підходи дослідження діяльності єврорегіональних структур з огляду на процеси диверсифікації співробітництва, які пройшли етапи від встановлення контактів у культурній сфері до складних економічних взаємовідносин у діяльності транскордонних кластерів, що дає можливість ідентифікувати транскордонні кластери, що стихійно формуються і визначити напрями підтримки їх розвитку з боку органів влади;

- організаційно-економічні положення використання кластерного підходу з метою активізації та підвищення ефективності єврорегіонального співробітництва, а саме щодо розробки регіональної стратегії формування та підтримки транскордонних кластерів.

Дістали подальшого розвитку:

- використання категорійного апарату транскордонного співробітництва, зокрема, уточнено поняття «єврорегіональне співробітництво», яке означає лише співробітництво єврорегіонів як структур, чи співробітництво в рамках єврорегіонів, на відміну від використання цього терміну для означення євроінтеграційних процесів співробітництва чи іншого тлумачення;

- обґрунтування доцільності розвитку прикордонних територій шляхом формування транскордонних логістичних кластерів з метою забезпечення конкурентоспроможності прикордоння та транспортних коридорів, що проходять територією України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у підготовці методичних рекомендацій щодо розробки організаційно-економічного забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва.

Прикладний характер результатів дослідження проявляється у наступному. Матеріали дисертаційного дослідження використані у розробці «Стратегії розвитку агротуризму в Дрогобицькому районі до 2015 року» для Дрогобицької районної адміністрації у Львівській області (довідка № 2/25-2221 від 05.11.2007), міжнародного документу «Формування логістичного кластеру на Закарпатті», який реалізований Агенцією регіонального розвитку «КІУТ» (Угорщина) на замовлення Міністерства транспорту Угорщини (довідка від 10.08.07) та у викладанні дисциплін «Міжнародні економічні відносини» та «Зовнішньоекономічна діяльність» у Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І. Франка (довідка № 1214 від 02.10.2007).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові досягнення, представлені у дисертації, та наукова новизна, що виноситься на захист, є результатом власних осмислень і наукових досягнень автора. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використано тільки ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи автора і вказані у переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані наукові результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Ступінь активності Польщі у міжнародному середовищі” (Лєгніца, Польща, 2002), „Національна ідентичність і європейська інтеграція: Україна-Польща-Німеччина” (2003, Львів), Перша міжнародна науково-практична конференція «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації» (Севастополь, 2005), ІІ міжнародна науково-практична конференція «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (Мелітополь, 2007), міжнародна науково-практична конференція «Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного співробітництва з країнами-членами ЄС» (Мукачево, Закарпатська обл., 2007) та інші.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць (у тому числі 6 у наукових фахових виданнях), загальним обсягом 7,5 др. арк., з них – 6,5 особисто автора.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 243 сторінок друкованого тексту, з них 174 основного. Робота містить 14 таблиць, 24 рисунків та карт та 10 додатків. Список використаних джерел охоплює 181 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі – «Теоретико-методичні основи дослідження єврорегіонального співробітництва» – узагальнено теоретичні підходи щодо визначення єврорегіонального співробітництва, показані основні тенденції розвитку єврорегіональної політики ЄС і процеси утвердження єврорегіонів як організаційно-фінансової платформи транскордонного співробітництва, через яку здійснюється координація стратегії розвитку транскордонного регіону; спрямовуються фінансові засоби для реалізації транскордонних та інших проектів регіонального розвитку, забезпечується менеджмент та моніторинг співробітництва і, таким чином, утверджується у регіональній політиці як інтеграційний механізм та засіб забезпечення конкурентоспроможності прикордоння. Неоднозначне використання терміну «єврорегіональне співробітництво» у вітчизняному середовищі науковців та управлінців зумовило уточнення категорійного апарату. Даний термін означає лише співробітництво єврорегіонів як структур, чи співробітництво в рамках єврорегіонів, на відміну від використання цього терміну для означення євроінтеграційних процесів співробітництва чи іншого тлумачення.

Відзначено, що у системах реалізації проектів транскордонного співробітництва (ТКС) у країнах-членах ЄС та України існують відмінності як в організаційному, так і у фінансовому аспектах. Наприклад, польська сторона єврорегіонів фінансується у значно більших обсягах; національні представництва є юридичними особами та мають мережу своїх підрозділів на повітовому та гмінному рівнях. Це пояснюється тим, що протягом всього періоду підготовки до вступу в ЄС Польща була більш активною у своїх намаганнях отримати фінансову підтримку з міжнародних структур і, відповідно, формувала інституційну базу ідентично західноєвропейській. Низька активність української сторони пояснюється наступним: 1) менталітетом, який не підтримує виголошення як однієї з основних цілей співпраці – отримання фінансової допомоги (на відміну від польських програм дій, де цей пункт є якщо не першим, то другим); 2) незабезпеченістю кваліфікованими кадрами, особливо районного і місцевого рівнів; 3) відсутністю досвіду управління міжнародними проектами; 4) незадовільною інформаційною діяльністю, 5) низьким рівнем обізнаності та довіри громад та громадян щодо можливості самозабезпечення як розвитку території так і особи в нових умовах економічного розвитку. Так, в сфері ТКС Польща проводить широку інформаційну кампанію щодо діяльності єврорегіонів та їх впливу на регіональний розвиток. На польських сайтах можна набагато легше отримати інформацію про можливості та умови надання фінансової допомоги, чи кількість поданих та реалізованих проектів, ніж в Україні. Більш широко висвітлюється і позитивний досвід співпраці.

Серед основних чинників, які гальмують формування єврорегіонів, є відсутність бачення, зокрема у регіональних та місцевих органах влади, місця ефективної діяльності цих структур у новому інституціальному середовищі, яке нині формується в Україні. Базуючись на визначенні міжрегіональної економічної інтеграції як процесу зближення, взаємопроникнення і зрощення відтворювальних процесів суб‘єктів господарювання двох і більше регіонів, що перетворює їх на цілісний господарський механізм, на міжрегіональну економічну систему, стверджується, що транскордонні регіони ЄС (15) вже є такою міжрегіональною системою з завершеною стадією інтеграції. Менш інтегрованими є транскордонні регіони з новими членами ЄС, слабо інтегровані – на зовнішніх кордонах ЄС. З огляду на те, що метою створення ЄС є повна ефективність економіки всіх країн-членів, то регіональною політикою ЄС щодо розвитку будь-яких транскордонних регіонів використовуються ідентичні механізми, які базуються, насамперед, на аналогічних інституціальних засадах. Це означає, що для вирішення спільних та ідентичних проблем, які виникають у транскордонних регіонах, є обов‘язкова наявність спільної стратегії просторового розвитку транскордонних регіонів, у яких досягається консенсус загальноєвропейських, національних та регіональних інтересів. У більшості європейських країн такі стратегії розробляються в системі єврорегіонів – найвищій інституційній формі транскордонного співробітництва. Одним із пріоритетних напрямів реалізації спільних програм є розвиток економічної співпраці, зокрема, з метою створення конкурентоспроможного транскордонного регіону. Згідно з досягненнями використання кластерного підходу для регіонального розвитку у країнах Західної Європи, зроблено спробу застосувати основні його засади для формування транскордонного кластеру в українському прикордонні і визначити при цьому роль єврорегіонів.

Отже, транскордонні кластери – це групи незалежних компаній та асоційованих інституцій, які: географічно зосереджені у транскордонному регіоні; співпрацюють та конкурують; спеціалізуються у різних галузях; пов'язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну, що в кінцевому підсумку дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів, дифузії знань та навиків. Проте, підкреслюється, що учасники транскордонних кластерів розміщені у різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн, хоча й можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільною інфраструктурою. Координацію транскордонного співробітництва у більшості транскордонних регіонів покладено на єврорегіони. Це обґрунтовує можливість та доцільність участі у транскордонних кластерах єврорегіонів з певними новими функціями, а саме як координуючий орган транскордонних кластерів.

Транскордонні кластери, у більшості випадків, повинні бути результатом регіональних стратегій розвитку транскордонного співробітництва. І якщо у країнах ЄС вони діють у досить уніфікованому законодавчому середовищі, то на кордонах України вони діють у, поки що, зовсім відмінному законодавчому полі. Незалежно від цього, співробітництво, що розвивається у прикордонних регіонах, дає підстави розробляти і втілювати транскордонну кластерну концепцію.

У другому розділі – «Аналіз організаційно-економічних особливостей функціонування єврорегіонів» проаналізовано процеси диверсифікації єврорегіонального співробітництва, здійснено порівняльний аналіз організаційно-правових аспектів функціонування єврорегіонів ЄС та за участю областей України, визначено вплив єврорегіонального співробітництва на регіональний розвиток.

В процесі утвердження як організаційно-фінансових структур транскордонного співробітництва єврорегіони пройшли етапи розвитку від налагодження та підтримки міжлюдських контактів у культурній і туристичній сферах, об‘єднання зусиль для вирішення екологічних, комунікаційних проблем, до повної інтегрованості транскордонного регіону з функціонуванням транскордонних кластерів (рис.1).

Рис. 1. Процеси диверсифікації транскордонного та єврорегіонального співробітництва

Порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України виявив спільні тенденції розвитку (використання єврорегіонів як структури, через яку ведеться координація співробітництва та фінансування транскордонних проектів), та значні відмінності, які полягають у наступному (рис. 2 та 3): порушенні принципів широкої участі громадянського суспільства у діяльності єврорегіонів; недостатній поінформованості громадськості; відсутності системи інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва в Україні і включення її в міжнародні інформаційні системи; недостатньому рівні професійного кадрового забезпечення вирішення транскордонних проблем; низькому рівні участі у міжнародних організаціях, що займаються проблемами регіонального розвитку.

Рис.2. Типова організаційна структура євро регіонів

Рис. 3. Типова структура єврорегіонів за участю областей України

Із 19-ти прикордонних областей лише 9 беруть участь у діяльності єврорегіонів. Зазначається, що основними причинами недостатнього рівня задіяння прикордонних територій у єврорегіональних структурах, є опосередкований вплив діяльності єврорегіонів на регіональний розвиток, які ще не повною мірою виявили свої можливості як новий інституційний механізм для України (передусім для регіональних органів влади районного та місцевого рівнів), інертність і часовий лаг впровадження нових механізмів регіонального розвитку, зокрема, використання кластерного підходу при розробці і реалізації стратегій регіонального розвитку.

Водночас, за результатами аналізу діяльності єврорегіонів за участю областей України виявлено значний вплив на регіональний розвиток, який виявляється у зростанні обсягів зовнішньоекономічної торгівлі товарами та послугами, передусім із суміжними територіями, переважному залученні інвестицій і створенні спільних підприємств із партнерами – сусідами, прискореному процесі впровадження інновацій, зокрема, у територіальний менеджмент, підвищенні активності мешканців прикордоння, у тому числі їх участь у громадських організаціях, створенні неприбуткових організацій, агенцій регіонального розвитку, консалтингових фірм.

Виявлено також, що темпи приросту обсягів зовнішньої торгівлі, зокрема, товарами та послугами, значно вищі в областях – учасниках єврорегіонів, порівняно з іншими прикордонними і внутрішніми регіонами України (табл. 1).

Таблиця 1

Темпи приросту обсягів зовнішньої торгівлі України  |

Україна | Прикордонні регіони | Учасники єврорегіонів

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами 

2005/04 | 3,48% | 0,12% | 17,25%

2006/05 | 16,26% | 15,46% | 22,29%

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами

2005/04 | 16,53% | 15,68% | 33,06%

2006/05 | -12,75% | -13,62% | 14,48%

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі

2005/04 | 4,85% | 2,06% | 18,82%

2006/05 | 12,86% | 11,35% | 21,42%

Так, темпи приросту зовнішньої торгівлі послугами областей - учасників єврорегіонів за 2005/2004 рр. становлять понад 33% порівняно з 16% інших областей, а за 2006/2005 рр. – зростання на 15% порівняно зі спадом у торгівлі послугами іншими областями.

У третьому розділі – «Основні шляхи удосконалення єврорегіонального співробітництва» розглянуто можливості використання єврорегіонів як інституцій соціально-економічного розвитку регіонів, запропоновано методичні підходи та рекомендації щодо використання єврорегіонів як координуючих структур транскордонних кластерів. За базу пропозицій використано Закарпатську область.

Аналіз діяльності єврорегіонів виявив зростаючі можливості їх впливу на регіональний розвиток як інституцій, через які здійснюється фінансова підтримка, створюються інформаційні бази та забезпечуються контакти партнерів. Окрім того, можливість зовнішньої фінансової підтримки транскордонних проектів в системі єврорегіонів зумовлюють у процесі їх підготовки та реалізації формування відповідного відношення до територіального розвитку з боку громадян, підприємців, представників громадських організацій, влади тощо, спрямованого на забезпечення конкурентоспроможності прикордоння. Більш ефективно цього можна досягнути шляхом поєднання діяльності єврорегіонів та можливостей використання кластерного підходу для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку транскордонного регіону, зокрема в формуванні та підтримці транскордонних кластерів.

На сучасному етапі Закарпатська область впритул підійшла до формування логістичного кластеру. На основі статистичного та SWOT-аналізів соціально-економічного розвитку Закарпатської області, для якої характерне значне зростання вантажних та пасажирських перевезень, зокрема, транзитних, а також враховуючи діяльність в області великої кількості транснаціональних компаній із значними обсягами матеріально-ресурсних потоків, доцільно розпочати формування та підтримку транскордонного логістичного кластеру. Як координуючу структуру можна використати національний секретаріат «Карпатського єврорегіону», який нині не має значної активності, проте має відомий у Європі бренд. Це, у свою чергу, сприятиме активізації діяльності єврорегіону і в інших напрямах співробітництва.

Реалізація концепції формування логістичного кластеру зумовлюється, насамперед, необхідністю управління потоками у системі міжнародних транспортних коридорів, які проходять територією транскордонного регіону. Розвиток логістичних центрів області та система транспортного коридору мають значну підтримку регіональних і місцевих органів влади.

Зазначено, що потрібна лише політична воля, щоб розпочати підтримку процесу формування логістичного кластеру, у тому числі транскордонного, який вже проходить стихійно, і активізувати цю роботу. Почати треба з інформаційно-роз‘яснювальної роботи. Наступним етапом має бути розробка плану дій координуючої структури і обласної державної адміністрації. У випадку ефективного формування логістичного кластеру у Закарпатській області доцільно перейти до формування транскордонного логістичного кластеру.

Під регіональним транскордонним логістичним кластером автор розуміє неформальну мережу, яка об‘єднує логістичні центри міжнародного транспортного коридору, транснаціональних компаній та інших виробничих підприємств, а також інноваційні структури, науково-дослідні, навчальні заклади розташовані у прикордонних територіях суміжних держав та територіальний менеджмент щодо управління потоками в транскордонному регіоні з метою отримання синергетичного ефекту від співробітництва.

Процес формування та подальшої підтримки діяльності транскордонного логістичного кластеру потребує розробки відповідного плану дій (стратегії) для регіональних органів влади обох частин транскордонного регіону. З цією метою запропоновано методичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічних механізмів реалізації означеного плану дій, що в свою чергу, приведе до активізації єврорегіонального співробітництва.

План дій передбачає наступне:

1. Розробку Програми стратегічного партнерства, основним блоком якої буде поетапне формування транскордонного логістичного кластеру із залученням всіх існуючих в транскордонному регіоні терміналів перевізників (понад 600 од.) і обговорення її з представниками бізнесу та громадськості з обох сторін. Цей проект може реалізовуватися в рамках прийнятих і діючих регіональних стратегій Закарпаття та області Саболч-Сатмар Берег, у тому числі концепції спільного розвитку означених територій, бо всі вони передбачають забезпечення та підвищення ефективності міжнародних перевезень.

2. Надання повноважень національним представництвам Карпатського єврорегіону щодо координації діяльності транскордонного логістичного кластеру. Організація співпраці та обміну знаннями й інформацією між існуючими логістичними центрами і структурними підрозділами логістики транснаціональних компаній (ТНК) для отримання синергетичного ефекту.

3. Створення спільних доступних баз даних про підприємства транскордонного регіону, які надають послуги у сфері перевезень як внутрішніх, так і зовнішніх, а також повну базу складських площ та розвантажувально-завантажувальних потужностей.

4. Проведення інвентаризації всіх терміналів та інших спеціалізованих підприємств щодо транспортних перевезень.

5. Прийняття спільного рішення владою-бізнесом–громадськістю щодо доцільності функціонування координуючої структури – представництва єврорегіону, і забезпечення її фінансування шляхом використання моделі державно-приватного партнерства.

В роботі визначено й узагальнено пріоритетні заходи для логістичного кластеру:

- формування спільної інформаційної бази перевізників, вантажів, терміналів, складських приміщень тощо;

- узгодження тарифно-митної політики щодо перевезень всіма видами транспорту;

- розробку належних програм освіти та професійної підготовки, що відповідали б потребам кластера; планування кадрової політики; сприяння відкриттю факультетів та кафедр з підготовки логістів та інших фахівців за потребами;

- реалізацію та розробку спільних маркетингових ініціатив;

- визначення проблем ринку логістичних послуг;

- надання стратегічної інформації фірмам (дослідження на предмет можливостей нових технологій);

- підтримку у належному стані базової інфраструктури (дороги, зв‘язок, рухомий склад тощо);

- підвищення рівня обізнаності про переваги обміну знаннями та об‘єднання у кластер;

- створення платформи для об‘єднання у кластер (мережу) та обміну інформацією на регіональному, національному та транснаціональному рівнях.

Висновки

Дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу досліджень і дають можливість зробити висновки стосовно ефективних напрямів розвитку транскордонного співробітництва в Україні, а також виробити рекомендації, спрямовані на забезпечення розробки та ефективного функціонування організаційно-економічних механізмів активізації єврорегіонального співробітництва з метою пожвавлення інтеграційних процесів, сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня громадян України.

1. Узагальнення світового досвіду розвитку транскордонного співробітництва дозволило констатувати, що єврорегіони у Європі вже утвердилися як організаційно-економічна платформа транскордонного співробітництва, через яку здійснюється координація стратегії розвитку транскордонного регіону; спрямовуються фінансові засоби для реалізації транскордонних та інших проектів регіонального розвитку, забезпечується менеджмент та моніторинг співробітництва.

2. В процесі утвердження єврорегіонів як організаційно-фінансових структур транскордонного співробітництва єврорегіони пройшли етапи розвитку від налагодження та підтримки міжлюдських контактів у культурній та туристичній сферах, об‘єднання зусиль для вирішення екологічних та комунікаційних проблем, до повної інтегрованості транскордонного регіону з забезпеченням чотирьох свобод – вільного пересування осіб, переміщення товарів, послуг і капіталів та до координації транскордонних промислових зон/транскордонних кластерів.

3. Порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України виявив спільні тенденції розвитку (використання єврорегіонів як структури, через яку ведеться координація співробітництва та фінансування транскордонних проектів) та значні відмінності, які полягають у наступному: порушенні принципів широкої участі громадянського суспільства у діяльності єврорегіонів; недостатньої поінформованості громадськості; відсутності системи інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва в Україні і включення її в міжнародні інформаційні системи; недостатньому рівні професійного кадрового забезпечення вирішення транскордонних проблем; низькому рівні участі у міжнародних організаціях, що займаються проблемами регіонального розвитку.

4. Основними причинами недостатнього рівня задіяння прикордонних територій у єврорегіональних структурах, на наш погляд, є опосередкований вплив діяльності єврорегіонів на регіональний розвиток, які ще не повною мірою виявили свої можливості як новий інституційний механізм для України (передусім для регіональних органів влади районного та селищного рівнів), інертність і часовий лаг впровадження нових механізмів регіонального розвитку, зокрема, використання кластерного підходу при розробці і реалізації стратегій регіонального розвитку.

5. Неоднозначне використання терміну «єврорегіональне співробітництво» у вітчизняному середовищі науковців та управлінців зумовило уточнення категорійного апарату. Даний термін означає лише співробітництво єврорегіонів як структур, чи співробітництво в рамках єврорегіонів, на відміну від використання цього терміну для означення євроінтеграційних процесів співробітництва чи іншого тлумачення.

6. За результатами аналізу діяльності єврорегіонів за участю областей України виявлено значний вплив на регіональний розвиток, який виражається у зростанні обсягів зовнішньоекономічної торгівлі товарами та послугами, передусім із суміжними територіями, переважному залученні інвестицій і створенні спільних підприємств із партнерами – сусідами, прискореному процесі впровадження інновацій, зокрема, у територіальний менеджмент, підвищенні активності мешканців прикордоння, у тому числі їх участь у громадських організаціях, створенні неприбуткових організацій, агенцій регіонального розвитку, консалтингових фірм.

7. Аналіз діяльності єврорегіональних структур та узагальнення досвіду використання кластерного підходу у світовій та вітчизняній практиках дозволили констатувати, що в умовах формування та розвитку транскордонних кластерів доцільно в якості координуючих структур використати єврорегіони. Як керівний орган транскордонного кластеру єврорегіон повинен взяти на себе організацію та проведення заходів за участю обох сторін у всіх напрямах діяльності, що приводять до зменшення трансакційних витрат та створюють передумови виникнення синергетичного та мережевого ефектів.

8. На основі статистичного та SWOT-аналізів соціально-економічного розвитку Закарпатської області, для якої характерне значне зростання вантажних та пасажирських перевезень, зокрема, транзитних, а також враховуючи діяльність в області великої кількості транснаціональних компаній із значними обсягами матеріально-ресурсних потоків, обґрунтовано доцільність формування транскордонного логістичного кластеру. При цьому як координуючу структуру запропоновано використати національний секретаріат «Карпатського єврорегіону».

9. Процес формування та подальшої підтримки діяльності транскордонного логістичного кластеру потребує розробки відповідного плану дій (стратегії) для регіональних органів влади обох частин транскордонного регіону. З цією метою запропоновано методичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічних механізмів реалізації означеного плану дій, що в свою чергу призведе до активізації єврорегіонального співробітництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових наукових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

В інших виданнях

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Матеріали конференцій:

13.

14.

15.

16.

17.

АНОТАЦІЯ

Скотний П.В. Організаційно-економічне забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2008.

Робота присвячена науковому обґрунтуванню підходів та підготовці методичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного забезпечення активізації єврорегіонального співробітництва з метою підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій. Розкрито світовий досвід транскордонного співробітництва, визначено роль та функції єврорегіонального співробітництва у територіальному розвитку та проаналізовано процеси його диверсифікації.

Запропоновано формування транскордонних кластерів та використання єврорегіонів як координуючих структур їх діяльності. Як керівний орган транскордонного кластеру єврорегіон повинен взяти на себе організацію та проведення заходів за участю обох сторін у всіх напрямах діяльності, що призведе до зменшення трансакційних витрат та створить передумови виникнення синергетичного та мережевого ефектів. Обґрунтовано доцільність розвитку прикордонних територій шляхом формування транскордонних логістичних кластерів з метою забезпечення конкурентоспроможності прикордоння та транспортних коридорів, що проходять територією України.

Ключові слова: єврорегіональне співробітництво, логістичний кластер, транскордонний регіон, диверсифікація, організаційна структура.

АННОТАЦИЯ

Скотный П.В. Организационно-экономическое обеспечение активизации еврорегионального сотрудничества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 – развитие производительных сил и региональная экономика. Институт региональных исследований НАН Украины. – Львов, 2008.

Работа посвящена научному обоснованию подходов и подготовке методических рекомендаций относительно усовершенствования организационно-экономического обеспечения активизации еврорегионального сотрудничества с целью повышения конкурентоспособности пограничных территорий. Раскрыт мировой опыт трансграничного сотрудничества, который позволяет констатировать, что еврорегионы в Европе уже утвердились как организационно-экономическая платформа трансграничного сотрудничества, посредством которой осуществляется координация стратегии развития трансграничного региона, направляются финансовые средства для реализации трансграничных и других проектов регионального развития, обеспечивается менеджмент и мониторинг сотрудничества.

Сравнительный анализ еврорегионального сотрудничества стран-членов ЕС и Украины показал общие тенденции развития (использование еврорегионов как структуры, через которую ведется координация сотрудничества и финансирование трансграничных проектов) и значительные отличия, которые состоят в следующем: нарушении принципов широкого участия гражданского общества в деятельности еврорегионов; недостаточной осведомленности общественности; отсутствии системы информационного обеспечения трансграничного сотрудничества в Украине и включении ее в международные информационные системы; недостаточном уровне профессионального кадрового обеспечения решения трансграничных проблем; низком уровне участия в международных организациях, занимающихся проблемами регионального развития. Основные причины недостаточного уровня задействия пограничных территорий в еврорегиональных структурах – это, на наш взгляд, опосредованное влияние деятельности еврорегионов на региональное развитие, которые еще не в полной мере проявили свои возможности как новый институциональный механизм для Украины; инертность и временной лаг внедрения новых механизмов регионального развития, в частности, использование кластерного подхода при разработке и реализации стратегий регионального развития.

По результатам анализа деятельности еврорегионов при участии областей Украины выявлено их значительное влияние на региональное развитие, которое проявляется в росте объемов внешнеэкономической торговли товарами и услугами, прежде всего с сопредельными территориями, преобладающем привлечении инвестиций и создании общих предприятий с партнерами-соседями, ускоренный процесс внедрения инноваций, в частности, в территориальный менеджмент, повышении активности жителей пограничья, в том числе их участие в общественных организациях, создании неприбыльных организаций, агентств регионального сотрудничества, консалтинговых фирм. На основе статистического и SWOT-анализов социально-экономического развития Закарпатской области, для которой характерен значительный рост грузовых и пассажирских перевозок, в частности, транзитных, а также учитывая наличие в области большого количества транснациональных компаний со значительными объемами материально-ресурсных потоков, была обоснована целесообразность формирования трансграничного логистического кластера. При этом как координирующую структуру предложено использовать национальный секретариат «Карпатского еврорегиона». Формирование и дальнейшая поддержка деятельности трансграничного логистического кластера нуждается в разработке соответствующего плана действий (стратегии) для региональных органов власти обеих частей трансграничного региона. С этой целью предложены методические рекомендации относительно разработки организационно-экономических механизмов реализации обозначенного плана действий, которые в свою очередь приведут к активизации еврорегионального сотрудничества, повышению конкурентоспособности пограничья и транспортных коридоров, которые проходят территорией Украины.

Ключевые слова: еврорегиональное сотрудничество, логистический кластер, трансграничный регион, диверсификация, организационная структура.

ANNOTATION

Skotniy Pavlo V. Organizational and economic facilitation to activate euroregional collaboration. Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of economic sciences by speciality 08.00.05 – development of productive forces and regional economy. The Institute of Regional Research NAS of Ukraine.

The work deals with the scientific justification of approaches and preparation of methodical recommendations regarding improvement of organizational and economic facilitation to activate euroregional collaboration with the purpose of increasing the overall competitiveness of the border territories. The author demonstrates the world experience of trans-border collaboration, defines the role and functions of euroregional collaboration in territorial development and analyzes the processes of its diversification.

The author proposes the idea to form trans-border clusters and use euroregions as coordinative structures of their activity. The author justifies the expedience for development of border territories by forming trans-border logistical clusters with the purpose of ensuring competitiveness of the border areas and the transport corridors which cross Ukraine.

Key words: euroregional collaboration, logistical cluster, trans-border region, diversification, organizational structure.