ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Устінович Євген Анатолійович

УДК 8127:811’11=112.4=114.4

СОЦІОФОНЕТИЧНА ВАРІАТИВНІСТЬ СЕГМЕНТНОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

БУРСЬКО-АНГЛІЙСЬКИХ БІЛІНГВІВ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії і практики перекладу та соціолінгвістики Таврійського національного університету

ім. В.І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ПЕТРЕНКО ОЛЕКСАНДР ДЕМ’ЯНОВИЧ,

завідувач кафедри теорії і практики перекладу

та соціолінгвістики,

декан факультету іноземної філології

Таврійського національного університету

ім. В.І. Вернадського

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ПРОКОПОВА ЛАРИСА ІВАНІВНА,

завідувач кафедри німецької філології

Київського гуманітарного інституту

кандидат філологічних наук

ДВОРЖЕЦЬКА МАРГАРИТА ПЕТРІВНА,

професор кафедри германської і фінської філології Київського національного лінгвістичного університету

Захист відбудеться 06.03. 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано 04.02.2008 р.

Вчений секретар канд. філол. наук,

спеціалізованої вченої ради доцент Н.В. Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У лінгвістичній літературі протягом останніх років спостерігається зростання інтересу дослідників до різних аспектів білінгвізму й мовних контактів. Значний внесок у вивчення даних проблем зробили українські науковці, насамперед Ю.О.Жлуктенко, С.В.Семчинський, О.Є.Семенець, О.Б.Ткаченко, О.І.Чередниченко. Публікації вітчизняних і закордонних авторів свідчать про зацікавленість питаннями білінгвізму в освіті, мовного планування в контексті білінгвізму, престижу і статусу контактуючих мов, структурних і функціональних змін, що виникають унаслідок мовних контактів. Особлива увага приділяється тим випадкам білінгвізму, де однією з мов білінгвального мовленнєвого колективу є англійська, що стала наприкінці XX ст. мовою міжнародного спілкування.

Однак роботи, присвячені фоностилістичній варіативності другої мови білінгвів, зустрічаються рідко, незважаючи на те що дослідження самих проблем соціофонетичної варіативності мови починаючи з 1960-х рр. набуло системного характеру. Сформульований у працях У.Аммона, Д.Гамперца, У.Лабова, Г.Майнгольда, Л.Мілрой, О.Д.Петренка, Л.І.Прокопової, П.Традгілла, Р.Фейсолда, Д.Хаймса, Л.В.Щерби підхід до вивчення соціальної і ситуативної стратифікації мови досить ефективно використовується для аналізу соціальних діалектів і мовних змін. Більшість даних робіт присвячено соціолінгвістичній варіативності рідної мови інформантів, однак у тих випадках, де значна частина представників мовленнєвої спільноти використовує ту чи іншу мову як нерідну, вивчення особливостей мовлення білінгвів може привести до переосмислення механізмів мовних змін у рамках конкретної мовної ситуації.

Актуальність теми визначається спрямованістю низки розробок у сучасній лінгвістиці на розгляд динаміки мовних змін у цілому. Важливу роль у розумінні даної динаміки відіграє вивчення реалізації нестандартних форм в англійській мові ПАР, яка функціонує в досить незбалансованій мовній ситуації.

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі комплексної наукової теми, яка розробляється на факультеті іноземної філології Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського "Соціолінгвістична варіативність у мові і мовленні" (номер державної реєстрації №0104U005407; індекс УДК 8127, термін реєстрації: 2004-2008 рр.)

Об'єктом дисертаційного дослідження є англійське мовлення бурів-білінгвів ПАР.

Предметом дослідження є варіативність сегментного складу англійського мовлення бурів-білінгвів ПАР.

Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей фонетичної варіативності англійської мови бурів-білінгвів на матеріалі реалізації фонетичних перемінних на сегментному рівні. Досягнення мети здійснюється шляхом виконання таких теоретичних і практичних завдань:

– вивчити сучасний стан проблеми бурсько-англійського білінгвізму, відбитий у соціолінгвістичній літературі;

– установити вид мовної ситуації в ПАР і бурсько-англійського мовного контакту;

– розглянути соціальні фактори, що впливають на взаємодію двох мов;

– провести аналіз зібраного мовленнєвого матеріалу (записів мовлення бурсько-англійських білінгвів) у різних комунікативних ситуаціях;

– проаналізувати фонетичну систему бурсько-англійських білінгвів, яка включає елементи як первинної (бурської), так і вторинної (англійської) фонетичних підсистем;

– визначити (у кількісному і процентному вираженні) частотність уживання соціально маркованих алофонів у залежності від демографічних факторів і параметрів комунікативної ситуації;

– виявити соціально престижні, нейтральні й гіперкоректні вимовні форми, описати причини їхнього вживання й механізм інтерференції;

– указати на можливі шляхи розвитку вимовної норми в англійській мові бурів і в етнолекті європейського населення ПАР.

Методика дослідження. Вибір методів та формування комплексу прийомів даного дослідження зумовлений метою роботи. У ході польових досліджень бралися до уваги характер і частотність реалізації стратифікованих вимовних форм. Аналіз даних форм здійснювався на сегментному рівні з використанням аудиторського методу. Для вивчення мовленнєвої поведінки бурсько-англійських білінгвів у комунікативних ситуаціях з різними параметрами використовувався ситуативний метод, за допомогою якого були виявлені особливості вимови, властиві офіційній і неофіційній ситуаціям спілкування. Був зафіксований ряд нестандартних вимовних форм, відсутніх у вимовних словниках Д.Джонса і Дж.Уельса. Спостереження за мовленнєвою поведінкою інформантів проводилося в умовах соціолінгвістичного експерименту, у ході якого використовувалися: метод напівстандартного інтерв'ю, метод схованого запису мови, метод включеного спостереження.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в практиці соціолінгвістичних студій: здійснено квантитативний аналіз реалізації фонетичних перемінних у мовленні бурсько-англійських білінгвів; виявлено вплив на рівень фонетичної інтерференції в мовленні бурсько-англійських білінгвів двох демографічних факторів (гендерного і вікового); вивчено особливості реалізації інтерферем у мовленні бурсько-англійських білінгвів залежно від зміни параметрів комунікативної ситуації.

Теоретична значущість роботи полягає у подальшому розвиткові на новому мовленнєвому матеріалі теорії мовних контактів, а також у вивченні проблем соціально обумовленої варіативності англійської мови в межах теорії мовленнєвої акомодації.

Практична цінність дослідження передбачає використання його результатів у курсах з теоретичної фонетики (розділи "Фоностилістика", "Фонетична система англійської мови"), практичної фонетики англійської мови (розділ "Фонетичні помилки на сегментному рівні"), стилістики (розділ "Поняття стилю, класифікація стилів"), лексикології (розділ "Соціальні діалекти"), історії англійської мови (розділ "Англійська мова поза межами Британських островів"), спецкурсів із соціолінгвістики, соціофонетики й фоностилістики.

Матеріалом дослідження слугували сегментні одиниці фонетичного рівня мовлення бурсько-англійських білінгвів у трьох комунікативних ситуаціях. Цільова група респондентів складалася з 32 осіб, об'єднаних за трьома соціальними ознаками: 1) усі вони були мешканцями центральних областей ПАР, в основному передмість Преторії та Йоганнесбурга; 2) більшість інформантів проживала в одному районі міста; 3) для всіх рідною мовою була бурська, але всі володіли англійською мовою, яку вживали в різних сферах спілкування, у тому числі й у професійній діяльності. У групу опитуваних входило 18 жінок і 14 чоловіків. Вік опитуваних коливався від 14 до 65 років. Інформанти були розподілені на три вікові категорії: до 1950 р. народження (7 інформантів), 1951-1974 рр. народження (9 інформантів) і після 1975 р. народження (16 інформантів). Записи мовлення респондентів здійснювалися за допомогою диктофона "Olympus"-S950 на міні-касетах і оброблялись у цифровому вигляді з використанням комп'ютерної програми "Audіo-rack 4.0" у звукових файлах з розширенням "*.wav.", "*.mіdі.", "*.mp3."

Основна частина даних була зібрана в 2000-2005 рр. на території ПАР. Загальна тривалість записів у трьох комунікативних ситуаціях склала 8 годин 36 хвилин. Аналізу підлягали 22 соціофонетичні перемінні: 7 голосних, 7 дифтонгів, 8 приголосних. З 22 вивчених фонем 13 було репрезентовано 2 алофонами (у тому числі міжмовними), 8 фонем було репрезентовано 3 алофонами, і одна фонема була репрезентована 4 алофонами. Було проаналізовано 54 алофони; загальна кількість вивчених реалізацій склала 26923, що відповідає в середньому 5-10 прикладам реалізації алофонів кожної з досліджуваних соціофонетичних перемінних у трьох комунікативних ситуаціях у мовленні кожного інформанта (5х54х3х32).

Апробація роботи. Основні аспекти й результати дисертаційного дослідження висвітлені в доповідях і тезах восьми наукових конференцій: "X міжвузівська конференція ТЕІ" (Сімферополь: Таврійський екологічний інститут, березень 2004 р.), "XXXІІІ Наукова конференція професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І.Вернадського" (Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, квітень 2004 р.), "XXXІV Наукова конференція професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І.Вернадського" (Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, квітень 2005 р.), "Мови, культури і переклад у добу глобалізації" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вересень 2005 р.), "XXXV Наукова конференція професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І.Вернадського" (Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, квітень 2006 р.), "XXXVІ Наукова конференція професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І.Вернадського" (Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, квітень 2007 р.), "Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства" (Черкаський державний технологічний університет, вересень 2007 р.), "Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій" (Партеніт, вересень 2007 р.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, списку умовних позначень і скорочень, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, який нараховує 435 найменувань українською, російською, англійською, німецькою, нідерландською та бурською мовами, списку словників (11 найменувань), 16 таблиць і 41 графіку в тексті дисертації та трьох додатків, які містять у транскрибованому вигляді зразки записаного мовленнєвого матеріалу в трьох комунікативних ситуаціях: інтерв'ю, читання тексту й читання мінімальних пар. Обсяг основного тексту дисертації становить 167 сторінок, загальний обсяг роботи – 223 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі відображені актуальність, наукова новизна, теоретична цінність і наукова достовірність роботи, позначені її основні цілі, завдання, предмет і об'єкт дослідження, описані методи й основні джерела соціофонетичного аналізу, розкрито теоретичне і практичне значення результатів даного дослідження та їх висвітлення на конференціях і в наукових публікаціях.

У першому розділі “Соціальна варіативність мови в контексті мовної взаємодії” здійснюється огляд робіт, у яких відбито сучасний стан теорії мовних контактів, теорії соціальної варіативності мови й теорії мовленнєвої акомодації. Прискорення глобалізаційних процесів і політичні події другої половини XX ст. викликають особливу зацікавленість лінгвістів щодо проблем мовної взаємодії, мовних конфліктів і виживання мови в антагоністичному середовищі. Вищезгадані проблеми вирішуються за допомогою теорії мовних контактів, яка була сформульована У.Вайнрайхом і згодом набула розвитку у працях У.Аммона, В.Вебба, В. де Клерк, С.М.Ервін-Тріпп, Ю.О.Жлуктенка, К.Крейг, Е.Хаугена й багатьох інших дослідників. На даний момент у межах теорії зроблено опис лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, які, інтенсифікуючи чи, навпаки, сповільнюючи наслідки мовної взаємодії, впливають на вибір білінгвами тієї чи іншої мови. Але дотепер порівняно маловивченим залишається питання щодо використання білінгвами того чи іншого екзистенційного варіанту (регіолекту, соціолекту тощо) обраної мови. Для вирішення проблем, які постають перед лінгвістами у даному напрямку, необхідне застосування комплексного підходу, який ґрунтується на теорії соціальної варіативності мови.

Запропонована у працях вітчизняних і західних лінгвістів теоретична парадигма дозволяє встановлювати кореляційні відношення між соціальними й мовними явищами на матеріалі британського (P.Trudghill), ірландського (L.Milroy), американського (W.Wolfram; P.Eckert; W.Labov; R.Fasold; D.Hymes), південноафриканського (K.McCormic; R.Mesthrie) варіантів англійської мови, німецької мови (U.Ammon; С.М.Гайдучик; О.Д.Петренко; Л.І.Прокопова), норвезької (Дж.Гамперц), нідерландської (G.Kloeke), бурської (М. van Rensburg; Е.Raidt) та інших мов. Статистична обробка матеріалу, який був отриманий шляхом соціолінгвістичного експерименту, дає можливість констатувати наявність у мовленні респондентів соціофонетичних перемінних, реалізація яких залежить від соціального статусу мовця, його ідентифікації з тими чи іншими верствами населення.

Соціальна диференціація мови у ситуації диглосії найбільш очевидна у тих випадках, коли учасники експерименту мають використати мову, яка конфліктує з рідною. Результати досліджень, об’єкт яких складали англійська мова в Уельсі (H.Giles) і французька мова у Канаді та Фландрії (R. Bourhis; E.Ryan) переконливо свідчать про те, що опитані білінгви володіють принаймні двома вимовними варіантами: конвергентним (наближеним до стандартного) та дивергентним (який характеризується реалізацією низки нестандартних, соціально маркованих форм). Кожен з даних варіантів виконує подвійну функцію: інтегруючу стосовно тих, хто належить чи намагається належати до мовленнєвої спільноти, і роз'єднувальну функцію стосовно тих, хто до неї не належить.

Сформульована на основі даних досліджень теорія мовленнєвої акомодації містить відповідь на питання щодо існування малопрестижних мов і діалектів. Навіть ті варіанти мови, що зазнають стигматизації, сучасні лінгвісти розглядають як засоби вираження групової приналежності мовців.

Дані закономірності застосовні також до вивчення гендерного і вікового аспектів варіативності мови. Практично в усіх культурах світу чоловіки і жінки виявляють різні мовленнєві стилі, але більшість розходжень між чоловічим і жіночим мовленням виявляється не в самій структурі мови, а в організації і виборі моделей мовленнєвої поведінки. Незважаючи на значні методологічні труднощі і різноплановість досліджень, квантитативне вивчення гендерних особливостей мови є на даний момент одним з найбільш перспективних напрямків сучасної соціолінгвістики.

На відміну від досліджень, присвячених гендерній, етнічній і класовій варіативності мови, комплексне вивчення вікових характеристик мови почалося набагато пізніше; роботи в даному напрямку порівняно нечисленні. Донедавна проблеми вікової диференціації мови в основному розглядалися з діахронічної теоретичної позиції. Лінгвістів насамперед цікавили зміни мови в часі, при цьому самі покоління (вікові групи мовців) сприймалися як щось перехідне, нестабільне й несамостійне. Але в останні десятиліття дана методологія зазнала серйозної критики з боку П.Екерт, Н.Коупленда, Е.Райан та інших лінгвістів.

Альтернативний (чи в ряді випадків додатковий) підхід полягає у вивченні лінгвістичної біографії – змін, які відбуваються в мовленні індивіда протягом всього життя. Найбільш різкі зміни в мовленні спостерігаються найчастіше в підлітковому віці. До середнього віку мовленнєві характеристики починають відрізнятися більшою стабільністю і до старості найчастіше набувають характер постійних.

Однак важко пояснити всі зміни в лінгвістичній біографії індивіда лише плином часу. Численні соціально зумовлені особливості мови пов'язані з такими факторами, як стать, професія, освіта, мобільність, стиль життя, сімейний статус, соціальне становище. Тому досягнення максимальної об'єктивності в дослідженнях вікової варіативності мови можливе тільки тоді, коли беруться до уваги соціальні фактори, що знаходяться в корелятивних відношеннях.

У другому розділі "Мовна ситуація та особливості функціонування англійської мови в ПАР" основну увагу зосереджено на проблемах бурсько-англійських мовних контактів з урахуванням впливу екстралінгвістичних (зокрема соціальних) чинників на мовні явища. При аналізі диглосії в сучасній англійській мові ПАР вказані основні вимовні особливості етнолекту європейського населення даної країни, а також трьох соціально стратифікованих варіантів, що існують у даному етнолекті.

Починаючи з 1806 р., коли нідерландські колонії у Південній Африці перейшли під владу Британії, відношення англійців з бурами часто характеризувались антагонізмом. На той час колоністи вже сприймали себе як єдиний етнос, який було колонізовано британцями. Однією із головних ознак належності до бурського етносу визнавалася мова африканс, незважаючи на досить негативне ставлення до даної мови з боку британців. Конфлікти між бурами й британцями призвели до масової міграції бурів на північ і двох англо-бурських воєн: 1854-56 і 1899-1902 рр.

Утративши політичну незалежність, бури продовжували боротися за свої права і наполягали на тому, щоб надати мові африканс офіційного статусу. Наприкінці XІX ст. процес кодифікації бурської мови входить у фінальну стадію; на початку XX ст. уже виникають твори високого художнього рівня, закладаються основи багатої літературної традиції.

У 1925 р. у результаті тривалої політичної боротьби бурів мова африканс одержала статус офіційної мови нарівні з англійською. З 1926 р. почалося викладання на африкансi в університетах. Тенденція бурів до соціального й культурного відокремлення від англофонів зберігалася протягом усього даного періоду. Надзвичайно поширеними стали ідеї так званої "мовної боротьби" (taal stryd). Те, що англійська мова продовжувала зберігати статус офіційної, розцінювалося багатьма бурами як засіб ослаблення їхньої групової приналежності. У популярному представленні англійська мова часто іменувалася "мовою ворога" (dіe vyand se taal), незважаючи на те, що з моменту закінчення бурсько-англійських воєн пройшло вже кілька десятиліть. Подібний стан зберігався до початку 1990-х рр. Політичні реформи останнього десятиліття XX ст. радикально змінили мовну ситуацію, що дотепер залишається нестабільною.

Сучасна мовна ситуація в ПАР є екзоглосною незбалансованою. Бурсько-англійська двомовність у мовленнєвій спільноті бурів носить масовий характер, хоча на індивідуальному рівні бурсько-англійський білінгвізм варто розцінювати як вертикальний, оскільки бурській мові з боку африканерів надається явна перевага.

На даний момент практично всі бури розуміють англійську мову, уміють читати на ній, писати і генерувати усні тексти різної складності. Ставлення до англійської мови серед представників старшого покоління часто є досить негативним. Змішані (бурсько-англійські) шлюби вважаються неприйнятними, соціальна ізоляція від африканців і англомовних білих нерідко видається оптимальним варіантом вирішення соціокультурних проблем.

Однак представникам більш пізніх поколінь (починаючи з 1980 р. народження) притаманна більша толерантність у питаннях расової і мовної політики. Відповідно, у мовленні молоді спостерігається менш жорсткий пуризм і більше число запозичень. Одним із головних факторів є те, що історично сформовані стереотипи "мовної війни" застарівають. Сучасна Британія видається не як імперія, а як демократична держава. Зростаюча політична й економічна роль США приводить до того, що англійська мова частіше асоціюється не з Британією, а з Америкою. Англійська мова домінує у сфері комп'ютерних технологій, однак для більшості комп'ютерних термінів з незначним запізненням створюються бурські еквіваленти. У цілому, мовленнєва спільнота бурів характеризується досить високим рівнем мовної лояльності.

Південноафриканський варіант англійської мови, який формувався в контексті нестабільної мовної ситуації, увібрав у себе ряд особливостей, що пояснюються контактом з мовою африканс.

Формування південноафриканського варіанту англійської мови почалося в 1820 р., коли в Капській колонії висадилися перші 4000 поселенців. Здебільшого вони були вихідцями з Південної Англії і належали до нижчого класу. Тому новий англійський діалект, що почав формуватись у провінції, зазнав сильного впливу з боку "кокні". Деякі вимовні тенденції, характерні для південноанглійських діалектів того часу, закріпилися і дотепер зустрічаються в південноафриканському варіанті англійської мови.

Мовний контакт мігрантів першої хвилі з капськими фермерами (бурами) також характеризувався інтенсивністю і призвів до подальшої дестабілізації мовних норм. Дану ситуацію можна вважати типовою для англійських колоній XVII-XVIII ст., коли численні колоністи були носіями не стандартної мови, а територіальних і соціальних діалектів, що продовжували розвиватися в нових умовах.

Друга хвиля англійської колонізації припала на 1849-1851 рр., коли у провінцію Наталь приїхали наступні 4000 емігрантів. Але на відміну від переселенців 1820 р., нові колоністи належали в основному до середнього й вищого класу і були вихідцями з Північної Англії. Серед них були вчителі англійської мови, привезені спеціально з метою зміцнення статусу мови метрополії. Крім того, мігранти другої хвилі підтримували більш міцні зв'язки з Англією, ніж колоністи Капської провінції, тому мовлення колоністів даної групи практично не зазнало впливу з боку мови африканс.

У 1870 р. міграція британців набула масового характеру. На даному етапі спостерігається бурхливе зростання промисловості й посилення процесів урбанізації, починає чітко прослідковуватися стратифікація суспільства, закріплюються норми соціальних діалектів. Receіved Pronunciation (RP) асоціюється із соціальною верхівкою. Її представники й ті, хто прагне належати до вищого класу, орієнтуються на британський стандарт.

Англійська мова провінції Наталь стала нормою для середнього класу, а діалект Капської провінції – для нижчого класу і неосвічених верств населення. Англійська мова бурів, що функціонує як друга, одержала ряд вимовних, граматичних і лексичних особливостей, характерних для обох діалектів, оскільки протягом всієї історії британської колонізації Південної Африки й англійська мова, й африканс існували в ситуації соціально відзначеної двомовності.

За теперішнього часу в англійській мові ПАР виділяється як мінімум три етнолекти – варіанти мови, носії яких об'єднані за расово-етнічними ознаками: 1) етнолект корінного (африканського) населення; 2) етнолект індійського населення Південної Африки; 3) етнолект європейського населення. Досліджуючи останній етнолект, У.Ленхем та інші фонетисти (Е.П.Андреєва; R.Lass; R.Mesthrie; J.Wells) відрізняють три вимовні варіанти: “консервативний” (акролектний), “респектабельний” (мезолектний) та “екстремальний” (базилектний).

Акролектний вимовний варіант асоціюється насамперед із представниками економічно й політично привілейованих верств європейського населення ПАР. Фонетична інтерференція з боку бурської мови у даному варіанті майже відсутня.

Мезолектний варіант, типовий для середнього класу, зазнає постійного відновлення. Норми так званого “провінційного стандарту” (мезолектного мовлення) часто домінують і в ситуаціях офіційного спілкування серед білих південноафриканців: викладачів університетів, учителів, лікарів, бухгалтерів, юристів. Мезолектних норм дотримується також більшість дикторів на радіо і телебаченні. Мезолектні мовці, як правило, не схильні ототожнювати себе з англійською культурою.

Базилектний варіант англійської мови ПАР властивий перш за все найменш освіченим представникам англофонів ПАР, хоча численні базилектні особливості спостерігаються також у мовленні бурів. Однак стереотип, що асоціюється з базилектними мовцями, можна вважати усталеним: білий, що не має вищої освіти, живе в сільській місцевості чи в неблагополучних кварталах міста, займається фізичною працею. Базилектний варіант англійської мови європейського населення ПАР зазнає найсильнішого впливу з боку бурської мови.

У третьому розділі "Варіативність реалізації інтерферем в англійському мовленні бурсько-англійських білінгвів" установлена залежність фонетичної інтерференції у мовленні інформантів від двох демографічних факторів (стать і вік) і від параметрів комунікативної ситуації. Дано опис вимовної системи бурсько-англійських білінгвів, яка складається на сегментному рівні з двох підсистем, виявлені діафонні відношення між елементами даних підсистем, і за допомогою квантитативного опрацювання матеріалу встановлені закономірності використання інтерферем як фонологічних перемінних.

Найбільша ситуативна варіативність спостерігалася при реалізації фонем, що ототожнюються із соціальним престижем, і фонем, що зазнають стигматизації.

До вимовних форм, що асоціюються з низьким рівнем соціального престижу, належать: –

реалізація голосних [V] чи [u:] замість [I] у позиціях перед [l] – building [bVldIN]; –

вимова голосного [R] замість [x] – camp [kRmp]; –

назалізація голосного [R] (таблиця 1) у позиціях перед сонантами – answered [в:sqd]; –

стирання глайда в дифтонгах [ai] і [au] – lіght [lat], mіght [mat], house [has], mouse [mas]; –

монофтонгізація дифтонгів [qV] – old [e:ld], goal [gO:l];–

монофтонгізація дифтонга [Eq] – care [ke:]; –

монофтонгізація дифтонга [Vq] – poor [pO:]; –

відсутність аспірації при вимові приголосних [p], [t], [k];–

оглушення дзвінких приголосних [b], [d], [v], [z], [g], [G] у кінцевій позиції;–

одзвінчення [h] та субституція [h]>[j]: hear [jiq]; –

відсутність аспірації голосних (h-droppіng) – hіgh [ai]; –

реалізація наголошених голосних із твердим приступом.

Таблиця 1

Ситуативна варіативність назалізації фонеми [R]

Фонетична перемінна | Спонтанне мовлення | Читання тексту

[R] – aunt [Rnt] | 57,14% | 82,33%

[в] – can't [kв:t] | 42,86% | 17,67%

У бурській мові (на відміну від англійської) існує фонематичне протиставлення назалізованих і неназалізованих голосних, унаслідок чого інтерференція виявляється у вигляді наддифференціації фонем англійської системи і субституції фонем у ряді випадків у позиції перед зімкненим [n], за яким вимовляється глухий щілинний приголосний (частіше за все [s]). При цьому приголосний [n], як правило, випадає, а голосний, який назалізується, подовжується, якщо він був коротким: dans ("танець") – [dв:s]; aangesig ("обличчя") – ['a:хqsEх].

Одним із наслідків мовного контакту в даному випадку є наддиференціація фонем: англійські голосні, що знаходяться перед [n], також зазнають назалізації. Наддиференціація фонем призводить до субституції [R]?[в:]: answered [в:?sqd], granted [grв:nted], aunt [в:nt], demanding [dImв:ndIN], can't [kв:t], dance [dв:s], chance [tSв:s].

Реалізація нестандартного алофона [a:] виявила досить високий рівень ситуативної варіативності (25,19%), що відбиває два види правил назалізації в африкансi (згідно з визначеним Л.В.Щербою розрізненні між повним і розмовним стилями мовлення). У результаті мовного контакту дана вимовна особливість відбилася в англійському мовленні бурів-білінгвів, що призводить до високого рівня ситуативної варіативності назалізованого голосного [R].

До найменш престижних вимовних форм належать такі: вимова дрижачого (бурського) [R] замість англійського [r] (таблиця 2); вимова [d] замість [D] і [t] замість [T] – thіs [dIs], threat [tret].

Таблиця 2

Ситуативна варіативність фонеми [r]

Фонетична перемінна | Інтерв’ю | Читання тексту | Читання мінімальних пар

[r] – real [riql] | 68,75% | 86,67% | 98%

[R] – right [rait] | 31,25% | 13,33% | 2%

При переході до більш офіційних комунікативних ситуацій частотність використання форм, що зазнають стигматизації, як правило, знижувалася, що свідчить про усвідомлення мовцями різних ступенів престижності соціально маркованих алофонів. У ряді випадків спостерігалися також приклади гіперкоректної вимови, що пояснюється прагненням інформантів до апроксимації соціально престижних норм мови. Зокрема, були зафіксовані такі випадки гіперкорекції:

– вимова голосного [i:] замість [I] у позиціях перед [l] – milk [mi:lk];

– відсутність якісної нейтралізації голосних [V] і [u:] у ненаголошених складах;

– аспірація приголосних [p], [t], [k] у тих випадках, де за правилами англійської фонетики аспірації бути не повинно – sport [sphO:t], start [sthRt], scared [skhEqd].

Виявлена ситуативна варіативність фонем [R], [x], [V], [ei], [ai], [Vq], [d], [p], [k], [r], [h] у цілому підтвердила первісну гіпотезу дослідження, засновану на даних, отриманих з фонетичної і соціолінгвістичної літератури.

Привертає увагу висока частотність уживання деяких нестандартних (мезолектних і базилектних) алофонів фонем [I], [x], [aV], [qV], [iq], [t]. Найбільш ймовірне пояснення вищезгаданого факту пов'язано зі зміною вимовних норм у часі.

Якщо в 1960-і рр. реалізація фонеми [x] як [R] розцінювалася фонетистами як не відповідна нормі, то на початку нинішнього сторіччя дані вимовні форми сприймаються багатьма носіями як нормативні і соціально прийнятні. (Опосередкованим підтвердженням даного висновку є той факт, що в мовленні представників старшої вікової групи фонема [x] набагато частіше реалізовувалася як [e] і досить рідко реалізовувалась як [R]).

Вивчення гендерної варіативності англійської мови бурсько-англійських білінгвів підтверджує первісну гіпотезу про наявність у мовленні інформантів-жінок більшої кількості конвергентних вимовних форм (наближених до норм стандартного британського і консервативного південноафриканського вимовних стандартів).

У мовленні інформантів-жінок набагато рідше зустрічалися такі вимовні форми:

- вимова голосних [V] чи [u:] замість [I] у позиціях перед [l];

- вимова голосних [R] чи [e] замість [x];

- субституція дифтонга [qV] монофтонгом [O:];

- дифтонгізація голосного [u:];

- назалізація голосного [R];

- стирання глайда в дифтонзі [ai];

- монофтонгізація дифтонга [Eq];

- монофтонгізація дифтонга [Vq] – poor [pO:];

- відсутність аспірації при вимові приголосних [p], [t], [k];

- оглушення дзвінких приголосних у кінцевій позиції;

- одзвінчення [h] та субституція [h]>[j] (таблиця 3);

- відсутність аспірації голосних (h-droppіng) – hate [eit];

- реалізація наголошених голосних із твердим приступом;

- вимова дрижачого (бурського) [R] замість англійського [r];

- вимова [d] замість [D] і вимова [t] замість [T].

Таблиця 3

Варіативність фонеми [h] у початковій позиції перед голосними [I], [i:], [e] і [q:] залежно від статі мовців

Фонетична перемінна | Інформанти-чоловіки | Інформанти-жінки

[h] – hill [hIl] | 76% | 89%

[j] – heard [jq:d] | 34% | 11%

Відповідно, у мовленні інформантів-чоловіків набагато частіше спостерігалися малопрестижні форми. Дані вимовні особливості найімовірніше пояснюються тим, що чоловіки у своїх соціальних групах здійснюють більш сильний вплив один на одного. Крім того, бурським жінкам у цілому властива тенденція користуватися перевагами соціально престижних вимовних форм.

Однак чотири фонеми з числа вивчених відрізняються варіативністю, яка не відповідає вищевказаної закономірності. Дивергентна (з погляду стандартного британського і акролектного південноафриканського стандартів) вимовна форма [o:] (замість [R]) не виявила значної гендерної варіативності. Дивергентна форма [e] (при стиранні глайда в дифтонзі [ei]) у мовленні жінок спостерігалася навіть дещо частіше, ніж у мовленні чоловіків, особливо в комунікативних ситуаціях, пов'язаних з неофіційним спілкуванням. Незважаючи на те, що більшість інформантів-жінок уникали монофтонгізації [iq]>[i:] і [qV]>[O:], у їхньому мовленні набагато частіше зустрічалася монофтонгізація [qV]>[E:] і субституція дифтонгів [iq]>[Fq].

Найбільш складна динаміка фонетичної варіативності спостерігалася за ознакою вікової диференціації мовців. Стирання глайда в дифтонзі [aV] (у таких словах, як house [hRs]) зафіксовано тільки серед представників вікової групи І (до 1950 р. народження). Наразі можна констатувати, що дане явище перестає бути типовим для мовлення бурсько-англійських білінгвів.

Набагато частіше, ніж серед представників групи ІІ (1951-1974 рр. народження), у мовленні інформантів групи І зустрічалися такі дивергентні форми:

– реалізація голосного [I] як [E];

– назалізація голосного [R];

– стирання глайда в дифтонзі [ai];

– монофтонгізація дифтонга [Vq];

– відсутність аспірації голосних (h-droppіng) – hard [a:d];

– реалізація наголошених голосних із твердим приступом (особливо в середині слова);

– вимова дрижачого (бурського) [R] замість англійського [r];

– вимова [d] замість [D] і вимова [t] замість [T].

Однак у мовленні представників групи ІІІ (починаючи з 1975 р. народження) шість вимовних форм теж зустрічаються частіше, ніж у мовленні інформантів групи ІІ: реалізація голосного [I] як [E]; реалізація голосних [V] і [u:] замість [I] у позиціях перед приголосним [l]; монофтонгізація дифтонга [qV]; монофтонгізація дифтонга [Eq] (рисунок 1); одзвінчення [h] та субституція [h]>[j]: hear [jiq]; реалізація голосного [R] як [o:].

Рисунок 1. Залежність використання монофтонгізованої форми [e:] дифтонгу [Eq] від віку мовців

На горизонтальній осі графіка відзначені пункти, що відповідають трьом віковим категоріям – І, ІІ та ІІІ. На вертикальній осі показані кількісні значення частотності вживання монофтонгізованого варіанту дифтонга [Eq] (у процентному вираженні). При переході від вікової групи І до вікової групи ІІ частотність реалізації нестандартної монофтонгізованої форми зменшується майже в півтора рази (з 63% до 43%). Однак при переході до наступної вікової групи (ІІІ) спостерігається зворотна тенденція: частотність уживання монофтонгізованої форми [e:] зростає, досягаючи практично того ж рівня, що й у мовленні інформантів вікової групи І. Субституція [Fq]>[e:] сполучена з реінтерпретацією відмінностей між даними двома елементами вторинної і первинної систем; дифтонг [Fq] реінтерпретується за однією з характерних ознак (наявністю ядра [F]). Наявність глайда реінтерпретується як побічна ознака, унаслідок чого відбувається стирання глайда. Реалізація [Fq] як [e:] зумовлена двома факторами: недодиференціацією фонем вторинної системи (у результаті відсутності в африкансі якісних відмінностей між довгими й короткими голосними) і компенсацією відсутності глайда (оскільки мовці усвідомлюють, що дифтонг [Fq] в англійській мові вимовляється не як короткий [e]).

Незважаючи на відсутність якісних відмінностей між монофтонгізованим варіантом [e:] і голосним переднього ряду середнього піднесення [e], такі слова, як bed [bed] и bared [be:rd], fed [fed] и fared [fe:rd], shed [Sed] і shared [Se:rd] не є омофонічними навіть у швидкому мовленні (коли відсутнє виділення тривалості голосного [e:]) за рахунок реалізації [r] у поствокальній позиції (у мовленні тих інформантів, які використовують монофтонгізовану форму [Eq]>[e:]). Таким чином, була виявлена кореляція двох вимовних особливостей: монофтонгізації дифтонга [Eq] і вимови [r] у поствокальній позиції.

Монофтонгізація дифтонгів [qV] і [Vq] в інформантів групи ІІІ спостерігалася навіть частіше, ніж у представників групи І, що, скоріше за все, пов'язано зі зміною вимовних норм протягом другої половини двадцятого століття. Представникам першого повоєнного покоління (до 1950 р. народження) була значною мірою притаманна ворожість стосовно англофонів і неприйняття цінностей, що ототожнювались з Британією. Дане ставлення знайшло символічне вираження в мовленнєвій дивергенції в англійському мовленні бурів-білінгвів старшого покоління. На відміну від них, представники вікової групи ІІ відрізняються більш високим рівнем інтеграції в соціальне середовище англофонів. Мовлення інформантів даної групи характеризується наявністю більшої кількості конвергентних (відповідних британській нормі) вимовних форм. Представники вікової групи ІІІ відрізняються найбільш високим рівнем інтеграції; їм у цілому невластива ворожість стосовно англофонів. Однак свою роль відіграла зміна вимовних норм південноафриканської англійської мови, що відбулася в період з 1948 р., коли статус англійської мови в ПАР був штучно занижений за допомогою політичних заходів. Вимова [E] (короткого нелабіалізованого голосного переднього ряду) замість стандартного [I], дифтонгізація [u:] (у таких словах, як foot [fVqt], booed [bVqd]), випадання глайда в дифтонзі [ei] і реалізація фонеми [R] як [o:] представниками вікової групи ІІІ сприймаються як конвергентні форми, які вже не ототожнюються з низьким соціальним статусом мовця.

Виявлені тенденції цілком здатні привести до фонетичної рестандартизації всього національного варіанту південноафриканської англійської мови в контексті сформованої на даний момент мовної ситуації.

ВИСНОВКИ

Основні результати проведеного дослідження англійського мовлення бурсько-англійських білінгвів зводяться до таких висновків як теоретичного, так і практичного характеру:

1. Варіативність реалізації фонетичних інтерферем в англійському мовленні бурів на сегментному рівні підтверджує одне з основних положень теорії мовних контактів, відповідно до якого діафонні відносини між елементами первинної і вторинної систем білінгва можна визначити на підставі порівняння фонемного інвентаря двох даних систем. Зокрема, такі мовні фактори, як відсутність у фонетичній системі бурської мови голосного переднього ряду нижнього піднесення [x] і міжзубних фонем [D] і [T] приводять до субституції фонем [x]>[R], [x]>[e], [D]>[d], [T]>[t]. Властиве бурській мові оглушення дзвінких приголосних у кінцевій позиції переноситься й в англійське мовлення бурів-білінгвів, що спричинює реалізацію дзвінкого вибухового дентального приголосного [d] як [t] у відповідних позиціях. Такі особливості фонетичної системи бурської мови, як дифтонгізація монофтонга заднього ряду верхнього піднесення [u:] ([u:] > [uq]), розширення алофонного ряду голосного верхнього піднесення [I] ([I]>[q]), відтягування назад язика при вимові [I] перед дзвінким передньоязиковим бічним двофокусним сонорним приголосним [l] ([I]>[V]), недодиференціація голосних [R] і [o:] приводять до субституції фонем, зв'язаної з реінтерпретацією відмінностей у вторинній фонетичній системі білінгвів. Винятки складають лише деякі випадки, що пояснюються специфікою діалектної бази, на якій відбувався розвиток англійської мови в Південній Африці (зокрема, реалізація дифтонга [ei] як [ai] у мовленні, наближеному до неофіційного).

2. Англійська мова на території Південної Африки зазнала ряду процесів, властивих практично всім колоніальним варіантам даної мови. Географічна віддаленість від метрополії сприяла ослабленню стримуючого впливу вимовних норм у мовленні мігрантів, у результаті чого хід природних мовних процесів виявився прискореним. Зокрема, нівелювання відмінностей між дифтонгами [iq] і [Eq] і монофтонгізація дифтонга [qu] у мовленні білих південноафриканців часто не сприймаються самими мовцями як вимовні форми, позбавлені соціального престижу.

3. Незважаючи на те, що процес формування нових соціальних діалектів у ПАР триває, ряд фонем у південноафриканській англійській мові в цілому зберігає показники соціальної приналежності, що ототожнюються з ними. Так, аспірація проривних приголосних [p], [t] і [k], стандартна вимова дифтонга [qV] і нормативна реалізація голосного [I] в наголошених позиціях перед [l] асоціюються з акролектним варіантом англійської мови ПАР. У процесі проведеного дослідження був виявлений порівняно високий рівень ситуативної варіативності практично всіх соціально маркованих фонем, що також слугувало емпіричним підтвердженням теорії мовленнєвої акомодації. Мовлення всіх опитуваних бурсько-англійських білінгвів характеризувалося фоностилістичною варіативністю, яка дозволяла мовцям вибирати той чи інший варіант реалізації соціофонетичних перемінних (наближений до офіційного чи неофіційного мовлення) залежно від параметрів комунікативної ситуації.

4. Більшість бурсько-англійських білінгвів усвідомлює присутність у своєму мовленні вимовних форм, що не відповідають нормі стандартного британського варіанту англійської мови, однак далеко не всі мовці намагаються дотримуватися акролектної норми британської вимови. В англійському мовленні більшості бурів – представників середнього класу присутні також базилектні елементи: реалізація приголосного [r] як передньоязикового дрижачого [R], монофтонгізація дифтонгів [qV], [Eq] і [iq], субституція міжзубних [D] і [T] вибуховими дентальними однофокусними приголосними [d] і [t], одзвінчення фонеми [h] перед голосними переднього і середнього піднесення. Реалізація глухого щілинного приголосного [h] у словах, що починаються з голосних, є ознакою зниженого стилю, однак реалізація голосних (у тому числі й ненаголошених) із твердим приступом (нехарактерним для стандартного британського варіанту) стигматизації не зазнає і є однією з характерних рис етнолекту білих південноафриканців.

5. Мовлення бурсько-англійських білінгвів-жінок, як правило, характеризується менш високим рівнем частотності мезолектних форм і більш частим використанням акролектних форм у порівнянні з мовленням чоловіків. Малопрестижні форми [Eq] (як варіант дифтонга [iq]), [E:] (як монофтонгізована форма дифтонга [qV]) і [e] (при випаданні глайда в дифтонзі [ei]) у мовленні опитуваних жінок зустрічалися частіше. Отже, соціофонетичні перемінні в мовленні бурів-білінгвів складають гетерогенний набір, і закономірності, виявлені для ряду компонентів, не завжди поширюються на всю систему фонем.

6. Ряд мезолектних алофонів, типових для мовлення представників старших поколінь, набагато рідше зустрічається в мовленні опитуваних молодшого віку. Однак деякі соціально марковані алофони є цілком прийнятними з погляду представників молодших вікових груп, що свідчить про неоднозначний характер конвергентних і дивергентних процесів у сучасному південноафриканському варіанті англійської мови. Деякі з тенденцій, що спостерігалися фонетистами 1960-х рр. (наприклад, монофтонгізація дифтонга [aV]), у сучасному англійському мовленні бурів практично відсутні. Ряд вимовних особливостей, що характеризують англійську мову ПАР у період після Другої Світової війни (передусім назалізація голосних і монофтонгізація дифтонга [ai]), на початку XXI ст. ототожнюється в основному з мовленням старшого покоління, указуючи на зміни, що відбулися в південноафриканському варіанті англійської мови протягом другої половини XX ст. У той же час деякі вимовні тенденції, властиві поколінню, народженому після 1974 р. (реалізація [I] як [E], одзвінчення фонеми [h], субституція [R]>[o:]), відбивають зміни вимовної норми і можливу фонетичну рестандартизацію